Економічна ефективність виробництва м’яса великої рогатої худоби, шляхи та резерви їх підвищення в СПОП "Відродження" м. Шпола

Аналізом встановлено, що низький рівень годівлі обумовлений незбалансованістю кормів за вмістом поживних речовин, недостатньою забезпеченістю сільськогосподарською технікою, паливо-мастильними матеріалами та запчастинами. Це вплинуло на недодержання технологічної дисципліни при посіві, догляді і збиранні кормових культур, результатом чого став недобір кормів потрібної кількості та відповідної якості.

Цілком природно, що значні витрати на корми спричиняють в свою чергу і зростання витрат на утримання 1 голови тварин.

3.2 Збільшення валового виробництва м'яса ВРХ за рахунок поліпшення породного складу м'ясного скотарства

В Україні ведеться селекційна робота з покращення існуючих м'ясних порід, типів і виведення нових, тобто чистопородне розведення із залученням бугаїв світового генофонду, консолідація масиву, збільшення його поголів'я. Селекційні зусилля при виведенні нових порід слід спрямовувати на підвищення енергії росту тварин, максимальне використання кормів, здатності давати важкі туші з високим виходом м'якоті, не високим вмістом жиру у м'ясі, низьким вмістом кісток у туші, доброю відтворною здатністю.

В умовах України висока ефективність галузі досягається тільки при інтенсивному веденні м'ясного скотарства і розведенні крупних м'ясних порід. Значний їх імпорт недоцільний через затрати великої кількості валютних коштів, підвищені вимоги до умов годівлі та утримання поголів'я. Виходячи з цього, українські вчені розробили програми створення своїх вітчизняних порід з високою м'ясною продуктивністю, доброю пристосованістю до місцевих природно-кліматичних умов[13].

Створення поліської м'ясної породи дало змогу створити більш якісну племінну базу для розвитку галузі спеціалізованого м'ясного скотарства. Поліська м'ясна порода відрізняється від інших тим, що створена вона виключно за рахунок власних вітчизняних племінних ресурсів. Тобто для її створення закупівлі тварин та генетичного матеріалу (спермо-доз, ембріонів) зарубіжної селекції не проводилось. Її формування прийшлося на 80-ті роки минулого століття, коли з'ясувалося, що створювана українська м'ясна порода, зокрема її чернігівський та придніпровський заводські типи, недостатньо виправдовує себе у специфічних умовах Полісся.

При створенні поліської м'ясної породи було враховано специфіку Поліської кліматичної зони, де спостерігаються значні коливання температур повітря при одночасній високій вологості, що зумовлює легеневі захворювання у тварин м'ясних порід, котрі не адаптовані до цих умов. Тому з цією метою було започатковано створення нової м'ясної породи спеціально для поліських районів України, де наявні усі умови для розвитку м'ясного скотарства. Тварини добре пристосовані до споживання великої кількості грубих та соковитих кормів, при найменших витратах концентратів (15-22 % у структурі раціонів за поживністю), раціонально використовують пасовищні корми[39].

Тварини поліської м'ясної породи комолі, світлої масті, за будовою тіла наближаються до абердин-ангусів американської селекції. Це довгі, широкотілі тварини, з невеликою головою і короткою шиєю, глибокою грудною клітиною, з добре розвинутою задньою третиною тулуба. Порівняно невисокі на ногах. Спина рівна, широка, з добре вигнутими ребрами, виповненою мускулатурою, поперек - мускулистий, прямий, широкий і рівний, крижі - довгі, незначно підняті, широкі, округлі, добре виповнені. Стегна - сильно виповнені мускулатурою, яка опускається до скакального суглоба, кінцівки середньої величини, правильно поставлені, з не грубим кістяком. Тварин можна віднести до міцного типу конституції: пропорційна будова тіла, широкий та округлий, дещо видовжений тулуб, добре розвинена мускулатура, шкіра середньої товщини, із середньо розвиненою сполучною жировою тканиною; кістяк міцний, але не грубий. Порода представлена 7 лініями і 31 родинами, що дає можливість вести ротацію ліній та цілеспрямовану селекційно-племінну роботу удосконалення породи, виключивши стихійне близькоспоріднене спаровування у стадах м'ясної худоби[13].

Жива маса бугаїв складає 920-1100 кг, корів - 500-600 кг, новонароджених телят - 28-34 кг, бугайців у 12 місяців - 350-360 кг, 15 - 440-450 і 18 - 510-530, а теличок відповідно 290-300, 330-340 і 400-410 кг. Енергія росту у період вирощування та відгодівлі 1000-1100 г; маса туші не менше 330 кг, забійний вихід - 63-65 %; вміст кісток у туші - 15-16 %; легкість отелень - 4,5 балів; витрати корму на 1 кг приросту живої маси - 6-8 корм.од.; вихід телят на 100 корів - не менше 85-90 голів.

Поліську м'ясну породу, окрім Житомирської області, наразі розводять ще в 6 областях України. В Житомирській області є 4 племінних заводи та 6 племінних репродукторів. По 3 племінних заводи і репродукторів мають Київська, Рівненська, Львівська області, по одному - Хмельницька та Вінницька, ще два наявні у Чернігівській області[32].

Проведемо підрахунок резерву збільшення продукції за рахунок продуктивності до рівня поліської м'ясної породи в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 - Резерв збільшення виробництва продукції за рахунок доведення продуктивності до рівня поліської м'ясної породи у 2011 ріці

Види і групи тварин	Вид продукції	Середньорічне поголів'я	Середньодобовий приріст, г	Додатковий вихід продукції
			В середньому по господарству	Поліська м'ясна порода[3]	За один кормодень, г	На все поголів'я, ц
Молодняк ВРХ і тварини на відгодівлі	приріст	479	615,4	1000	384,6	672,4

Аналізуючи дані таблиці 3.3. можна зробити висновок, що при збільшенні продуктивності до рівня поліської м'ясної породи підприємство може додатково отримати 672,4 ц живої ваги. Додатковий вихід продукції 384,6 г на 1 голову.

Сьогодні виробництво м'яса ВРХ в Україні здійснюється переважно лише за рахунок худоби молочних і комбінованих порід. Донедавна, яловичина в нашій країні була побічним продуктом молочного скотарства. Для цього є декілька важливих причин. По-перше, низькі надої молока, менше 4000 кг у рік. Так, у США 148 млн. гол. м'ясної худоби і тільки 9,4 млн. гол. молочних корів. По-друге, чисельність худоби молочних і комбінованих порід у декілька разів більша за чисельність худоби м'ясних порід. По-третє, економічна незацікавленість у розповсюдженні і вирощуванні спеціалізованих м'ясних порід худоби в країні[43].

Серед найбільш розповсюджених молочних і комбінованих порід в Україні дістали наступні: українська чорно-ряба, червона степова, червона польська, симентальська, лебединська, голштинська, айширська. Проте, серед основних порід, якими представлено велику рогату худобу України найбільшу питому вагу займають молочні і комбіновані породи: чорно-ряба, червона степова українська, червона українська, котрі в сукупності складають близько 92 %. На сьогодні худоба цих порід складає в основному м'ясний контингент.

М'ясна проблема в Україні не може бути вирішена без інтенсивного розвитку спеціалізованого м'ясного скотарства. Проте поголів'я м'ясної худоби і її продуктивність зростають низькими темпами. Одним з факторів, що стримує темпи зростання поголів'я м'ясної худоби, є низька продуктивність молочних корів. Середній надій на одну фуражну корову у 2009 році в цілому по країні склав 3850 кг. Зі зростанням виробництва молока, на основі інтенсифікації, поголів'я худоби спочатку стабілізується, а згодом почне скорочуватися. Подальший приріст яловичини буде відбуватися за рахунок зростання худоби спеціалізованих м'ясних порід і їх помісей. Для успішного розвитку спеціалізованого м'ясного скотарства необхідна міцна кормова база, раціонально спрямована селекційно-племінна робота та інтенсивні технології, що забезпечать зростання виробництва яловичини, скорочення строків вирощування і відгодівлі, зниження витрат кормів, праці і коштів на одиницю продукції[44].

Подальше підвищення рівня продуктивності тварин буде залежати від їх генетичних даних, тобто здатності великої рогатої худоби ефективно трансформувати поживні речовини кормів у цінні продукти для людини. В науково-дослідних інститутах постійно проводиться робота з удосконалення селекційно-генетичних методів підвищення потенціалу продуктивності м'ясної худоби. Система комплексної селекції, що базується на останніх досягненнях вітчизняної і світової генетики, біотехнології та інших наук, що мають безпосереднє відношення до цього процесу, забезпечують точну оцінку генотипу тварин, відбір і швидке розмноження генетично цінних порід. Значно зросли можливості раціонального використання накопичених генетичних ресурсів усіма суб'єктами племінної в країні. Створені й апробовані методи комплексної селекції дозволяють за допомогою інформаційних технологій вести пошук і проводити якісний і точний аналіз інформації стосовно потенційних складових і фактичних продуктивних якостей тварин вести цілеспрямований відбір видатних представників генотипу, інтенсивно використовувати їх для створення крупних масивів високопродуктивних тварин[46].

Відомо, що велика рогата худоба м'ясних і комбінованих порід на відгодівлі відрізняється різноманітною потребою в годівлі, забійною вагою, виходом продукції і торговельною категорією м'яса.

За оптимальних умов зовнішнього середовища порода худоби визначає усі основні показники конкурентоспроможності галузі, котрі в першу чергу, обумовлені швидким ростом, генетичним потенціалом продуктивності і адаптацією до змінних умов. Отже, для підвищення конкурентоспроможності м'ясного скотарства на перше місце висувається питання не стільки про кількість худоби, скільки про її якість[32].

Сьогодні в Україні розводять 12 м'ясних порід, з яких 6 вітчизняних і 6 імпортних. Галузь базується на розведенні абердин-ангусів, волинської м'ясної, симентальської м'ясної і поліської м'ясної. Проте чисельність м'ясної худоби з різних причин зростає поволі, а конкурентоспроможність галузі залишається низькою. Тому з метою підвищення конкурентоспроможності галузі м'ясного скотарства слід збільшувати кількість м'ясних порід шляхом прискореного розвитку інноваційних технологій в селекційно-генетичній справі. [43].

Основним принципом організації і технології м'ясного скотарства є оптимальне обмеження витрат на утримання основного стада з телятами в підсосний період у поєднанні з інтенсифікацією подальшого вирощування племінних тварин і відгодівлі надремонтного молодняку. Розширене відтворення виробництва яловичини може відбуватися за рахунок як збільшення поголів'я худоби, так і підвищення її м'ясної продуктивності.

Важливим технологічним елементом м'ясного скотарства є щорічне отримання від кожної корови телят і наступне безвідлучне вирощування телят з коровою до 7-8 місячного віку. При цьому вартість утримання маточного поголів'я розподіляється на отриману за цей період продукцію, котра у свою чергу складається з живої маси телят при народженні і їх приросту за цей період. Іншою, не менш важливою технологічною умовою є організація інтенсивного вирощування і відгодівлі молодняку в після відлучений від корови період. За сприятливих умов вирощування і відгодівлі, молодняк усіх без винятку утримуваних м'ясних порід великої рогатої худоби до 14-16 місячного віку досягає маси 420- 450 кг, а окремі тварини за інтенсивної системи годівлі - 480-500 кг. Слід зазначити, що молодняк великої рогатої худоби складає, як правило, 60-65 % усього забійного контингенту. Саме тому підвищення його вагових кондицій забезпечило б в масштабах країни вагоме додаткове виробництво яловичини. Отже, інтенсифікація вирощування і відгодівлі молодняку великої рогатої худоби, продаж тільки важковагових тварин є головним резервом збільшення виробництва яловичини на сучасному етапі[42, с.13].

Проведемо підрахунок резерву збільшення виробництва мяса ВРХ за рахунок доведення продуктивності до рівня СПОП «Маяк-агро» у табл.3.4.

Зробивши підрахунок резервів виробництва м'яса ВРХ за рахунок доведення продуктивності до рівня СПОП «Маяк-агро» можна зробити висновок що при збільшенні середньодобового приросту на 71,6 г підприємство може отримати додатково 125,1 ц приросту живої маси.

Таблиця 3.4 - Резерв збільшення виробництва м'яса ВРХ за рахунок доведення продуктивності до рівня СПОП «Маяк-агро» у 2011 р.

Види і групи тварин	Вид продукції	Середньорічне поголів'я	Середньодобовий приріст, г	Додатковий вихід продукції
			В середньому по господарству	В СПОП „Маяк-агро”	За 1 кормодень, г	На все поголів'я, ц
Молодняк ВРХ і тварини на відгодівлі	приріст	479	615,4	687	71,6	125,1

На сучасному етапі розвитку господарства керівництво та спеціалісти шукають всі можливості ефективного використання матеріальних та трудових ресурсів для нарощування виробництва сільськогосподарської продукції, збереження багатогалузевого напрямку тваринництва - молочного та м'ясного скотарства, свинарства і птахівництва[9].

Одним із факторів, що обумовлює економічну ефективність ведення м'ясного скотарства є собівартість 1 ц приросту живої маси молодняку. Питома вага окремих статей витрат на отримання приросту живої маси великої рогатої худоби м'ясного напрямку вирощування залишається ще дуже високою. Так, у структурі витрат вартість кормів є найбільшою - близько 60-65 %, дещо меншими є витрати на оплату праці із нарахуванням - 20-25 %.

Результат дослідження та практичний досвід роботи СПОП “Відродження” підтверджують незаперечний тезис про те, що при застосуванні ресурсоощадливих технологій годівлі та утримання тварин, раціональній організації виробничого процесу та матеріального стимулювання праці цілком реально забезпечити одержання високих показників продуктивності і прибутковості виробництва м'яса великої рогатої худоби.

Для одержання реальної прибутковості у підприємства може бути лише два шляхи збільшення прибутку: збільшення обсягу випуску продукції та зниження витрат на її виробництво. Нині широко використовується аналіз точки беззбитковості. Він проводиться двома способами у вартісному і кількісному виразниках.

3.3 Якість яловичини і резерви її підвищення

За важливістю після молочної продуктивності великої рогатої худоби є м'ясна її продуктивність. М'ясо цих тварин (яловичина і телятина) характеризується високими харчовими та смаковими якостями і користується великим попитом у населення. Особливо високо цінуються спеціалізовані м'ясні породи, які дають найбільш високоякісне так зване "мармурове" м'ясо. Велика питома маса яловичини у структурі споживання м'ясних продуктів пояснюється як її поживністю, так і невисокими затратами на виробництво.

Яловичина порівняно з м'ясом інших сільськогосподарських тварин має оптимальніше співвідношення білка і жиру. Середній вміст білка (%) в окремих продуктах харчування становить: яловичина - 20,5, свинина - 14,5, молоко - 3,4, хліб - 5,8-7,8, картопля - 2,1, морква - 1,2. В яловичині менше холестерину, ніж у свинині та баранині. Високу поживну цінність яловичини зумовлюють амінокислоти аргініну, лізину, гістидину, тирозину, триптофану, цистину, а також жирні кислоти, мінеральні речовини, вітаміни групи А, Д, С, екстрактивні та інші речовини. Перетравність яловичини організмом людини 95 %, включення до раціону 100 г цього м'яса забезпечує 50 % необхідної кількості білка і дає 220 ккал. За даними Науково-дослідного інституту харчування фізіологічна норма споживання м'яса всіх видів худоби на одну дорослу людину за рік становить 85 кг: яловичина - 27,9 кг, свинина - 21,2, м'ясо птиці - 21,2, баранина - 6,0, вироби з м'яса (ковбаси, консерви, субпродукти) - 15,2 кг. При забої м'ясо великої рогатої худоби у віці старше трьох місяців відносять до яловичини, 14-90-денного віку - до телятини. Показники, що характеризують м'ясну продуктивність худоби та якість м'яса при житті тварини: жива маса, скороспілість (прирости живої маси), стан вгодованості, оплата корму; при забої тварини: забійна маса (маса туші разом з масою внутрішнього жиру), маса субпродуктів І та II категорії, які використовуються у харчуванні або переробляються промисловістю, морфологічний склад туші (вміст м'язів, жиру, кісток, сухожилок); співвідношення в туші окремих відтрубів за сортами; хімічний склад м'яса та його калорійність; забійний вихід туші, мармуровість, ніжність та соковитість. Вихід туші - це відношення маси туші до передзабійної живої маси, виражене у процентах, а забійний вихід - це відношення забійної маси до передзабійної живої маси, виражене у процентах. Жива маса - це маса тварин після закінчення вирощування (відгодівлі) у господарстві[8] .

Передзабійна жива маса - маса тварин після 24-годинної голодної витримки без води. Внутрішній жир складається із шлункового, кишкового, сорочкового, навколониркового та мошонкового (пахового). Індекс м'ясності - відношення маси мускульної тканини і жиру туші до кісток і сухожилок. Туша - м'ясо на кістках без шкіри, внутрішніх органів, голови, хвоста, передніх кінцівок по зап'ясні і задніх по скакальні суглоби, але із залишеною при туші вирізкою. У США, Канаді і в деяких інших країнах до маси туші включають також нирки і навколонирковий жир, а відношення цієї маси до передзабійної маси вважають забійним виходом. Крім туші та жиру, при забої тварини отримують також харчові субпродукти і технічну сировину.

М'ясо складається із м'язової тканини разом із зв'язаними з нею кістками, хрящами, зв'язками, жировою та сполучними тканинами. Основну поживну цінність яловичини становлять білки і жири, що входять у значних кількостях до м'язової та жирової тканин, тоді як сполучна, хрящова, кісткова тканини та інші частини великої поживної цінності не мають, хоча й характеризують своєю наявністю якість яловичини. У тісному зв'язку з поняттям росту процес утворення м'яса, оскільки за розвитку молодняку збільшення маси зумовлюється головним чином збільшенням м'язової тканини. Найбільший абсолютний ріст м'язової тканини у тварин різних порід спостерігається у період від 4-6 до 14-18-місячного віку. З настанням зрілості тварин м'язова тканина поступово замінюється сполучною та жировою. Морфологічний та хімічний склад туші залежить в основному від породи, статі, віку і угодованості тварин. Тому вміст м'язової тканини у туші коливається від 42 до 68 %, жиру - від 14 до 30, кісток - від 13 до 22, сполучної тканини - від 10 до 15 %. Середній хімічний склад м'яса великої рогатої худоби залежно від угодованості такий (%): середня угодованість - білка 20,0, жиру 10,7, води 68,3, золи 1,0; вища - білка 17,0, жиру 22,9, води 58,5, золи 0,9; нижчесередня - білка 21,0, жиру 3,8, води 74,1, золи 1,1. В телятині утримується більше води і менше жиру[8].

Головні фактори, що обумовлюють м'ясну продуктивність великої рогатої худоби - порода, скороспілість, стать, вік, кастрація, інтенсивність вирощування і відгодівлі, методи розведення та способи утримання худоби.

Порода худоби, її напрям продуктивності мають великий вплив на м'ясну продуктивність. Найбільш високою м'ясною продуктивністю характеризуються спеціалізовані м'ясні породи. Тварини цих порід скороспілі, мають велику живу масу (600-1000 кг і більше), підвищений забійний вихід (65 % і більше), дуже добре відгодовуються і оплачують корми приростом маси. Нині питома вага м'ясних спеціалізованих порід незначна (всього 0,2 %), тому основну кількість яловичини одержують від худоби молочного та молочно-м'ясного напрямів продуктивності. Проведені дослідження в умовах промислової технології виробництва яловичини свідчать, що тварини молочних і молочно-м'ясних порід мають високі потенціальні можливості м'ясної продуктивності. При інтенсивному вирощуванні за умов промислової технології бички молочних порід вже до 14-місячного віку досягають живої маси 400 кг, а молочно-м'ясних - 450 кг при затратах на 1 кг приросту від 6,4 до 7,5 корм. од. Скороспілість тварин має велике значення для підвищення м'ясної продуктивності худоби та поліпшення якості яловичини. Скороспілі тварини раніше закінчують ріст, краще засвоюють поживні речовини, менше витрачають кормів на приріст живої маси, краще відгодовуються[8].

Інтенсивне вирощування молодняку з раннього віку прискорює ріст, підвищує скороспілість. На м'ясну продуктивність худоби та якість яловичини впливає і вік тварин. Порівняно з дорослими тваринами в туші телят міститься відносно більше кісток і сполучної тканини, менше - м'язової та жирової. З віком це співвідношення змінюється за рахунок розвитку м'язової та жирової тканин. У м'язах дорослих тварин менше води, а м'ясо має вищу енергетичну цінність. До 12-15-місячного віку ріст м'яз у молодняку розвивається інтенсивніше, ніж жирова тканина. Тому при забої тварин в цьому віці отримують туші з найкращим співвідношенням у них м'язової та жирової тканини.

Стан угодованості забійних тварин - важливий показник виробництва яловичини та її якості. У дорослої худоби молочного напряму продуктивності забійний вихід у середньому при вищесередній угодованості - 50 %, середній - 45, нижчесередній - 40; у м'ясного - відповідно 6570, 60-65 і 55 %. М'ясна продуктивність великої рогатої худоби у великій мірі залежить від рівня і характеру годівлі. Недостатній рівень годівлі молодняку негативно впливає на швидкість приросту живої маси, при цьому збільшується час вирощування на 30-40 %, а перевитрати кормів сягають 50-60 %. За інтенсивного вирощування молодняку не тільки швидко наростає його жива маса, а й суттєво покращується морфологічний склад туші та змінюється хімічний склад м'яса. Водночас зростає вихід найбільш цінних відрубів[28].

Раннє привчання молодняку до поїдання грубих та соковитих кормів і його вирощування на об'ємистих нормах сприяє підвищенню ефективності відгодівлі при збереженні поживності та смакових якостей м'яса. Тварини на таких раціонах до 18-20-місячного віку досягають живої маси 500-550 кг. При концентратному типі годівлі формуються більш скороспілі тварини, прискорюється накопичення жиру в їх тілі. Такий тип застосовується при інтенсивних вирощуванні та відгодівлі молодняку до 14-місячного віку на деяких спеціалізованих комплексах по виробництву яловичини. Суттєво збільшується жива маса та покращується якість м'яса при нагулі тварин. Конституційні відмінності мають істотний вплив на м'ясну продуктивність. Тварини, які належать до сирого типу конституції, відзначаються підвищеною здатністю до відгодівлі і продукування м'яса, пророслого жиром ("мармурове" м'ясо). Тварини грубої, сухої, міцної конституції менше здатні до відгодівлі і дають пізніше м'ясо. Тварини за темпераментом спокійніші, флегматичніші, відгодовуються набагато легше, ніж ті, які легко збуджуються, нервові.

Значний вплив на ріст тварин і підвищення їх маси при відгодівлі мають різні біостимулятори. Частіше для цієї мети використовують синтетичні препарати чоловічих та жіночих статевих гормонів, інсулін та тканеві препарати. Всі вони дають позитивний ефект тільки при повноцінній годівлі. Біостимулятори сприяють кращому використанню поживних речовин раціону, підвищенню білкового обміну, збільшенню живої маси тіла та зменшують відносне нагромадження жиру. Якість м'яса зумовлюється і статтю тварин. На відгодівлю ставлять надремонтний молодняк, вибракованих корів та бугаїв-плідників[33].

Угодованість тварин визначають за будовою тіла, розвитком мускулатури та відкладанням жиру в організмі, а після забою при оцінці туші беруть до уваги відкладання підшкірного жиру (полив), на внутрішніх органах та між м'язами. У корів, волів і молодняку розрізняють вищу, середню, нижчесередню вгодованість. Для бугаїв-плідників і телят встановлено дві категорії вгодованості: першу і другу. Тварини, які не відповідають вимогам нижчесередньої вгодованості або другої категорії, вважаються худими[27].

В процесі забою ВРХ та свиней ветеринарний лікар постійно робить огляд внутрішніх органів і на фінальних операціях - огляд туші. Після обвалки ветлікар оформлює ветеринарну довідку на м'ясо. Контроль під час виробництва продукції здійснюється технологом, у відповідності до вимог нормативних документів (ДСТУ, ТУ, технологічні інструкції).

Післязабійний огляд туш та органів проводили згідно з державними вимогами: «Правила передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів» (2002). Відбір проб та органолептичну оцінку проводили згідно з ДСТУ 7269-79.

Величину рH м'яса визначали потенціометричним методом із використанням рH-метра «SPEAR» згідно з ДСТУ ISO 2017 -2001.

Біохімічні та мікроскопічні дослідження проб яловичини й свинини на визначення ступені свіжості проводили згідно з ДСТУ 23302-78.

Визначення інтенсивності інвазування печінки фасціолами, дикроцеліями та ехінококами проводили за допомогою методу В. Ф. Галата. Бактеріологічні дослідження м'яса проводили згідно з ДСТУ 21237-75, ДСТУ Е № 12824: 2004. Для визначення токсичності м'яса використовували культуру Colpoda steinii згідно з ДСТУ 3570-97[36].

У випадку виявлення в процесі виробництва невідповідності показників продукції встановленим вимогам, начальником цеху або майстром, вони негайно інформують про це зав. виробництвом. Він, разом начальником цеху вживає коригувальні заходи по приведенню технологічного процесу до встановлених норм і вживає заходів по усуненню можливих причин невідповідностей.

Основним показником якості у відгодівельному скотарстві є вгодованість худоби - вища, середня, нижчесередня і худа. Відомо, що загальна поживна цінність (калорійність) м'яса тварин вищої вгодованості в 2 - 2,5 раза вища, ніж м'яса худоби нижчесередньої вгодованості. Вихід м'яса з 1 ц живої маси вищої вгодованості на 12-18 кг більший, ніж нижчесередньої.

Для сільськогосподарських товаровиробників важливо, що жива маса великої рогатої худоби вищої вгодованості за умови її реалізації на м'ясокомбінати здебільшого оплачується на 25-30 % вище за худобу середньої вгодованості і понад 70 % більше за худу худобу, тобто економічна вигода аграрних підприємств від продажу живої маси великої рогатої худоби вищих кондицій безперечна. Важливо також, що держава стала стимулювати сільськогосподарських товаровиробників за проданий ними молодняк великої рогатої худоби підвищених вагових кондицій на м'ясокомбінати і через біржові торги та аукціони.

Кабінет міністрів виділив 1 млрд грн на дотації на вирощування великої рогатої худоби в приватному секторі. Як повідомляє УНІАН, Кабінет міністрів 23 квітня прийняв постанову, згідно з якою дотація виплачується за утримання молодняку ВРХ, який на момент подачі фізичними особами відповідних документів досяг певного віку, в розмірі: молодняк ВРХ у віці від 3 до 5 місяців - 250 грн за голову; від 6 до 8 місяців - 500 грн за голову; від 9 до 11 місяців(включно) - 750 грн за голову.

Так, для отримання дотації селяни повинні подати в сільські, селищні або районні ради лише копії свого паспорта, ідентифікаційного коду, паспортів ВРХ і номер рахунку в банку.

Для перерахування коштів можна буде скористатися рахунком, який відкрито для отримання відшкодування витрат за вагу придбаної худоби[54].

Як повідомив міністр аграрної політики і продовольства Микола Присяжнюк, що 1 червня планується провести повну ідентифікацію великої рогатої худоби в господарствах.

При цьому він зазначив, що в результаті виплати дотацій, поголів'я худоби може збільшитися на 1 440 тис. голів. «Ми чекаємо, що відбудеться збільшення корів у населення на 670 тисяч голів і одночасно буде проведена підтримка відгодівлі 770 тис. голів бичків, що забезпечить додатково виробництво м'яса в обсязі 150 тис. тонн яловичини».

На 1 березня 2011 року загальне поголів'я ВРХ в Україні становило 4,7 млн голів, з них 1,5 млн голів - у сільгосппідприємствах[17].

Функціональна якість може бути низькою не лише тому, що важливі для споживачів характеристики товару підприємства гірші від таких самих характеристик в аналогічних товарах конкурентів, а й за умови надання продукції надмірних, з точки зору споживача, властивостей, за які він повинен платити, купляючи її за вищою ціною.

Проведемо підрахунок резервів збільшення ціни реалізації мяса ВРХ до рівня СПОП «Маяк-Агро» та середньозваженої закупівельної ціни в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 - Резерв збільшення ціни на м'ясо ВРХ за рахунок пошуку кращих ринків збуту, в 2011 р.

Показник	Значення показника
Кількість реалізованого м'яса ВРХ	583
Ціна реалізації 1 ц, грн	1356,60
Ціна реалізації 1 ц м'яса в СПОП «Маяк-Агро», грн	1573,40
Середньозважена закупівельна ціна на м'ясо станом на 7.05.12	1688,3
Відхилення (+,-) ціни, грн в: СПОП «Маяк-Агро»	216,8
середньозваженої ціни по Україні	331,7
Резерв збільшення ціни за рахунок доведення до ціни: тис. грн СПОП «Маяк-Агро»	12,6
середньозваженої ціни	19,3

Провівши підрахунок резервів збільшення ціни на м'ясо ВРХ до рівня СПОП «Маяк-Агро» підприємство може додатково отримати 12,6 тис. грн. За підвищення ціни до рівня середньозваженої ціни станом на 5 травня 2012 року підприємство зможе додатково отримати 19,3 тис. грн.

Для забезпечення конкурентоспроможності товарів за якістю необхідно, насамперед, визначити чіткі цілі щодо неї і розробити на підприємстві технічні умови, а також вжити інших заходів, що забезпечують якість товарів згідно з визначеними цілями. Лише ті підприємства можуть розраховувати на успіх, в яких виробничий процес орієнтований на постійне забезпечення якості, її підтримку. Але при цьому основну увагу слід звертати на функціональний аспект якості, що вказує, наскільки продукція підприємства задовольняє сучасні потреби споживачів. Адже якість продукції може відповідати внутрішнім технічним умовам підприємства, встановленим стандартам, але якщо їх конструкція (набір вимог і характеристик, що містяться в цих технічних умовах і стандартах) відстала від вимог споживачів, така продукція не користуватиметься попитом.

Для того щоб забезпечити конкурентоспроможну якість продукції, кожне підприємство повинне обґрунтовано здійснювати управління якістю, орієнтуючись при цьому на сучасні тенденції в його вдосконаленні, що апробовані в розвинутих країнах Заходу і на практиці довели свою ефективність. Одна з найважливіших тенденцій - орієнтація на запити споживачів з урахуванням закону зростаючих потреб. Гасло «Покупець (споживач) завжди правий» в ринковій економіці набуває повного реального змісту на відміну від його формального проголошення в умовах планово-централізованої системи господарювання. Не менш важливого значення набуває тенденція до надання пріоритетності упереджувальним (профілактичним) діям, спрямованим на недопущення дефектів замість орієнтації на їх виправлення, навіть і своєчасне.

Важливим напрямом забезпечення конкурентоспроможності товарів за якістю є створення на підприємствах такої робочої атмосфери, за якої кожен працівник зміг би більшою чи меншою мірою впливати на якість продукції.

Важливість кожної з груп чинників для підвищення якості продукції безперечна. Проте, враховуючи специфіку сільського господарства, для підвищення конкурентоспроможності продукції за якістю особливо важливо дотримуватися вимог технології. В тваринництві особливу роль відіграє міцна і збалансована кормова база. Важливо також знати, що в підвищенні якості сільськогосподарської продукції особливо велике значення мають нові породи і лінії тварин, що мають кращі генетичні властивості порівняно з існуючими. Тому аграрним підприємствам необхідно активно вести племінну роботу в тваринництві.

Таким чином, в умовах насиченого ринку управління якістю повинне стати головним елементом системи оперативного управління виробництвом.

3.4 Мобілізація ринкових резервів підвищення ефективності виробництва м'яса ВРХ

Максимальна реалізація м'ясного потенціалу скотарства визначається необхідністю значного підвищення виробництва м'яса. Це є можливим завдяки розвитку науково-технічного прогресу в галузі скотарства, що обумовлює збільшення і здешевлення виробництва яловичини, підвищення її якості на основі високоефективного кормовиробництва і впровадження інтенсивних систем повноцінного годування, прискореного відтворення і розведення високоякісного поголів'я, переходу до прогресивних промислових технологій крупномасштабного виробництва, створюваного на базі спеціалізації, оптимальної концентрації і міжгосподарського кооперування, наукової організації праці.

Основне завдання м'ясного скотарства є виробництво високоякісної яловичини та важкої шкіряної сировини. Розвиток м'ясної продуктивності великої рогатої худоби залежить, насамперед, від внутрішніх, тобто спадкових факторів і впливу чинників зовнішнього середовища, головним чином якого є корми і годівля. М'ясна продуктивність худоби залежить також від породи, статі і живої ваги тварин при забої на м'ясо. Так, на думку вчених, можливості для подальшого збільшення виробництва яловичини у світі є великі. Тваринники світу мають велику кількість основних високопродуктивних порід м'ясної худоби (понад 40) і створюють нові, розроблені й розробляються різні інтенсивні технології виробництва м'яса.

Одним із основних стримуючих чинників відродження й розвитку м'ясного скотарства в країні, як свідчить аналіз, стала занедбаність вирощування ВРХ на м'ясо, низька його ефективність, втрата сільськогосподарськими товаровиробниками економічного інтересу щодо розвитку галузі, значне послаблення її матеріально-ресурсної бази, істотне обмеження можливостей застосування сучасних ресурсозберігаючих технологій, ветеринарних препаратів тощо[3].

Розв'язання проблеми нарощування обсягів виробництва м'яса яловичини, підвищення її якісного стану, як переконливо доведено практикою діяльності багатьох нових формувань, полягає у розвитку вертикальної інтеграції господарств - товаровиробників м'яса ВРХ і промислових переробних підприємств, об'єднання їх економічних інтересів, спрямованих на одержання високої результативності.

Основу інтеграції у галузі м'ясного скотарства становлять виробництво м'яса яловичини і телятини та м'ясопереробна промисловість, щільність зв'язків між якими зумовлена організаційно-економічною і виробничо-технологічною взаємодією, що випливають з сутності ринкового механізму регулювання відтворювальних процесів. Територіальне поєднання галузі м'ясного скотарства, залежно від цільової функції технологічного процесу можна поділити на такі основні групи: перша -виробництво м'яса яловичини і телятини, друга - галузі промисловості, що переробляють м'яса яловичини і

телятини, третя - система заготівель і реалізації продукції. Однією з форм організації економічних взаємовідносин галузі м'ясного скотарства та переробної промисловості є зміцнення і розширення прямих зв'язків останніми з агросферою. Поряд із постійно зростаючим значенням прямих зв'язків - від галузі м'ясного скотарства до переробної промисловості - посилюються зворотні зв'язки - від переробної промисловості до галузі м'ясного скотарства.

Дослідження свідчать, що інтеграційні формування у галузі м'ясного скотарства нині не набули поширення, в основному через декілька головних причин:

- руйнації мережі спеціалізованих племінних господарств;

- недостатністю фінансових ресурсів господарств;

- слабким забезпеченням кормової бази;

- відсутність міжгосподарських об'єднань з вирощування і відгодівлі тварин[8].

Проведемо узагальнення виявлених при аналізі внутрігосподарських резервів збільшення виробництва м'яса ВРХ в СПОП „Відродження в таблиці 3.6.

Таблиця 3.6 - Узагальнення виявлених при аналізі внутрігосподарських резервів збільшення виробництва м'яса ВРХ та грошових надходжень від реалізації отриманої продукції в СПОП «Відродження» за 2011 рік

Джерела збільшення резервів виробництва продукції	Значення показника
1. За рахунок збільшення продуктивності: а) доведення продуктивності до рівня поліської мясної породи, ц	672,4
б) росту продуктивності до рівня СПОП «Маяк-агро», ц	125,1
2. Скорочення втрат кормів, ц	258,4
Всього резервів, ц	1055,9
Рівень товарності, %	54,2
Кількість реалізованої продукції, ц	1076
Ціна 1 ц, грн	1356,60
Резерв збільшення виручки, тис. грн	1432,4

Можна зробити висновок, що після узагальнення виявлених резервів збільшення виробництва м'яса ВРХ підприємство недоотримує 1055,9 ц приросту ВРХ. За рахунок доведення продуктивності до рівня поліської м'ясної породи - 672,4 ц, від росту продуктивності до рівня СПОП «Маяк-агро» 125,1 ц, за рахунок скорочення перевитрат кормів 258,4 ц приросту ВРХ. Отже підприємство недоотримає 1055,9 ц приросту ВРХ. За рахунок реалізації додатково отриманої продукції в СПОП «Відродження» зможуть отримати виручку в розмірі 1432,4 тис. грн.

В основу відродження і подальшого розвитку галузі м'ясного скотарства в Україні повинні бути закладені наступні принципи:

- повне забезпечення потреб внутрішнього ринку у високоякісному за споживчими властивостями м'ясом яловичини і телятини й продуктах їх промислової переробки;

- істотне збільшення виробництва галузі на експорт;

- використання наявного природноекономічного потенціалу територій для поглиблення спеціалізації у галузі з метою виробництва конкурентоспроможної продукції.

Досліджуючи перспективи розвитку м'ясного скотарства в умовах багатоукладності економіки, можна зробити висновок, що відсутність належної системи стимулювання праці в поєднанні з рядом інших причин суб'єктивного характеру не дозволяє розкрити технологічні переваги великих суспільних господарств, а високий рівень інтенсивності праці в приватному

секторі не забезпечує бажаного ефекту через серйозні проблеми організаційно-технічного та фінансового характеру[47].

Найважливіші фактори зниження собівартості продукції - підвищення продуктивності м'яса ВРХ, економія всіх видів ресурсів, споживаних у виробництві, витрати на догляд за тваринами, витрата підтримує корми, амортизація приміщень та обладнання, поточний ремонт не залежать від продуктивності. Тому, чим вище продуктивність, тим нижча собівартість одиниці продукції. На підвищення продуктивності безпосередній вплив надає повноцінне і збалансоване годування, правильне утримання, хороший догляд.

Отже, кошти які підприємство отримає додатково може використати для закупівлі нових високопродуктивних порід тварин (Українська м'ясна, Волинська, Поліська порода ), закупівлю більш якісних кормів. Поліпшувати й удосконалювати технологію виробництва відповідно до досягнень науки і передового досвіду, забезпечувати механізацію всіх виробничих процесів, зменшувати питому вагу накладних витрат.

Економічна ситуація в галузі м'ясного скотарства, що склалася внаслідок спаду виробництва сировини, потребує змін у підходах до розв'язання назрілих проблем, опрацювання і впровадження принципово нової моделі функціонування цього сектора, яка б дала можливість у короткий термін стабілізувати виробництво і забезпечити передумови розвитку м'ясопродуктового підкомплексу.

Виробництво м'яса яловичини у перспективі повинне зростати за рахунок збільшення кількості поголів'я та приростів відгодовуваної худоби, нарощування обсягів виробництва м'яса в спеціалізованих сільськогосподарських підприємствах, на дрібних фермах, у селянських і фермерських господарствах. При цьому одним із важливих напрямів є впровадження інноваційних технологій, що дають змогу зменшити затрати ручної праці та матеріальних ресурсів[45].

Основними завданнями і напрямами в організації раціонального розвитку галузі м'ясного скотарства є:

- використання природних кормових угідь і культурних пасовищ для випасання худоби;

- оптимізація кормової бази для відгодівлі тварин;

- інтенсивне вирощування і відгодівля всього та над ремонтного поголів'я молодняку великої рогатої худоби до оптимальних вагових кондицій (420-500 кг у 18-20 місячному віці) в спеціалізованих підприємствах по виробництву яловичини на основі кластеру;

- закупівля молодняку великої рогатої худоби в селянських господарствах з наступним інтенсивним дорощуванням і відгодівлею в спеціалізованих підприємствах;

- розвиток та створення регіональних племінних репродукторів і ферм з метою збільшення кількості спеціалізованих м'ясних порід тварин у скотарстві[47].

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ УМОВ ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ВИРОБНИЦТВА М'ЯСА ВРХ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РІВЕНЬ ТРАВМАТИЗМУ В СПОП «ВІДРОДЖЕННЯ» М. ШПОЛА ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сучасний розвиток аграрного виробництва змінює характер і склад праці, потребує рішучих дій для поліпшення її умов, профілактики професійних захворювань трудівників села. Агропромисловий комплекс сьогодні - одна з найрозгалудженіших і травмонебезпечних галузей виробництва. Тому охорона праці - це важливий соціально-організаційний мотив поліпшення умов праці.

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних і лікувально-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Основними складовими частинами охорони праці є законодавство про працю, виробнича санітарія, техніка безпеки, пожежна безпека, які тісно пов'язані між собою.

Керівник, спеціалісти, інші службові особи сільськогосподарських підприємств повинні бути глибоко переконані в тому, що завдяки створенню здорових і безперечних умов праці та відповідних санітарно-побутових умов для всіх працівників, можна значно підвищити загальну культуру виробництва та його ефективність.

В СПОП «Відродження» за стан охорони праці в першу чергу відповідає керівник підприємства та інженер з охорони праці, в галузі рослинництва, також несе відповідальність головний агроном, а в галузі тваринництва - головний зоотехнік і ветлікар. Вони забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджують інструкції про обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених функцій.

Для забезпечення охорони праці на підприємстві розробляються і затверджуються положення, інструкції, що діють в межах товариства, здійснюється постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами іншими засобами виробництва.

Спеціалісти з охорони праці мають право видавати приписи щодо усунення недоліків, одержувати від керівників структурних підрозділів необхідні відомості і пояснення з питань охорони праці, вимагати відстрочення від роботи осіб, які не пройшли медичний огляд, інструктажі, навчання і не мають допуску до робіт; зупинити роботу виробництва у разі порушень, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей.

Із загальних обов'язків з охорони праці в СПОП «Відродження», чітко визначені обов'язки всіх головних спеціалістів залежно від їх фаху та посади.

Обов'язками головного зоотехніка є брати участь в розробці спеціальних заходів з охорони праці в тваринництві, в проведенні навчання працівників в своїй галузі з охорони праці, стежить за санітарним станом ферми.

Обов'язками ветлікаря є здійснення постійного контролю за ветеринарно-санітарним станом на фермах, стежить за дотриманням норм, правил, інструкцій з охорони паці, особливо при обробленні тваринних приміщень хімічними речовинами та при застосуванні лікувальних препаратів, приладів. Разом з головним зоотехніком організовує пропускний режим та дизбар'єр на фермах, медичні огляди працівників тваринництва і контролює їх проведення, впроваджує профілактичні заходи по запобіганню захворювання працівників ферм.

Специфіка технологій виробництва тваринницької продукції визначає особливості процесів формування та виникнення небезпек.

Найтиповішими для тваринництва небезпечними факторами та умовами є:

- рухомі машини, механізми та їхні окремі деталі;

- підвищена вологість, запиленість та загазованість повітря робочої зони;

- підвищена температура повітря робочої зони;

- біологічна небезпека;

- термічна небезпека (нагрівники, гаряча вода, пара);

- небезпека падіння на слизькій підлозі, східцях, трапах;

- наявність хімічних речовин;

- вибухонебезпека;

- пожежонебезпека;

- нервово-психічні навантаження.

Технологічний процес роздавання кормів мобільними кормороздавачами повинен відповідати наступним вимогам техніки безпеки.

Перед в'їздом в кормовий прохід необхідно переконатися, що поблизу немає людей і сигналом попередити про рух машини.

Під час роботи у кормових проходах забороняється перебувати людям.

Щоб запобігти отруєнню людей та тварин вихлопними газами від працюючого трактора треба швидко роздати корм, вивести трактор із тваринницького приміщення і провентилювати останнє. При цьому, час роздачі в одному приміщенні не повинен перевищувати 30 хв.

Відповідальність за організацію охорони праці в господарстві несе правління колгоспу, яке забезпечує дотримання норм і правил з техніки безпеки, виробничої санітарії та інших питань охорони праці, а також протипожежним заходам. Відповідальність за охорону праці в тваринництві несе головний зоотехнік, в рослинництві - головний агроном, в механізації - інженер-механік, на фермі - завідувач ферми.

На фермі своєчасно проводяться інструктажі на робочому місці, які є основним заходом для практичного засвоєння працівниками правильних навичок роботи на виробничих місцях та правил виробничої санітарії.

Обов'язки завідувача ферми:

1. Проводити інструктаж на робочому місці з працюючими;

2. Слідкувати за справністю техніки на фермі;

3. Забезпечити санітарно-гігієнічні умови;

4. Розслідувати нещасні випадки і приймати методи для їх неповторення.

Техніка безпеки при роботі з тваринами.

При обслуговуванні ВРХ знаходяться на прив'язному утриманні, прив'язь повинна бути міцною і вільною, не стягуються шию корови.

У випадку транспортування тварини, використовують спеціальні машини. При перевезення тварин, перебування людей в кузові автомобіля разом з ними заборонено.

При неправильному зберіганні корми, гною територія ферми забруднюється,що погіршує гігієнічні умови роботи тваринників і стає джерелом забруднення навколишнього середовища.

Гній з ферми практично не вивозиться як належить. Сіно зберігають на відкритому повітрі в стогах, скиртах або під навісом. Стоги і скирти ставлять на сухих підвищених місцях. На місці закладки скирт і стогів землю покривають соломою, сухими гілками шаром 20-30 см, щоб сіно не псувався від землі, що знижує втрату корми і витрат праці і засобів на доставку.

Гноєсховище будується поблизу тваринницького приміщення, зберігається не менше 3-х місяців з останньою перевезенням на поля. Гноєсховище потрібно для того, щоб не забруднювати територію ферми, так як гній потрібен як добриво в полі, для підняття врожайності.

Технологія утилізації гною, створена на основі біогазового процесу дозволяє запобігати забруднення ґрунту, повітряного і водного басейнів,отримувати продукти переробки у вигляді добрив і газоподібного палива -біогазу.

В СПОП «Відродження» проводять вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктаж.

Вступний інструктаж проводять з усіма без винятку, який вперше беруть на роботу. Його проводить інженер з охорони праці в кабінеті з охорони праці і реєструють в журналі.

Первинний інструктаж проводять з усіма особами без винятку, яких вперше беруть на роботу, переведеними з інших робіт, відрядженими, учнями та студентами, що прибули на практику. Його проводять безпосередній керівник підрозділу індивідуально з кожним або групою працівників, які виконуватимуть одну і ту ж роботу, звертаючи їх увагу на небезпечні виробничі фактори.

Через 6 місяців після проведення первинного інструктажу на робочому місці незалежно від кваліфікації, освіти проводять повторний інструктаж.

Цей інструктаж проводять по програмі інструктажу на робочому місці з реєстрацією його у відповідному журналі.

Позаплановий інструктаж проводять індивідуально або з групою працівників однієї професії за програмою первинного інструктажу на робочому місці, якщо виникли зміни з охорони праці, в технологічних процесах, при порушенні вимог безпеки.

Цільовий інструктаж проводять з працівниками перед початком робіт, для яких потрібен наряд - допуск, його проведення реєструють в наряді - допуску на виконання робіт.

Всі заходи, які стосуються досягнення норм безпеки, гігієни праці в СПОП «Відродження» обумовлені в колективному договорі.

На підприємстві для фінансування цих заходів використовуються кошти фонду охорони праці.

В СПОП «Відродження» фінансування охорони праці здійснюється самим товариством. Згідно ст. 19 Закону України „Про охорону праці”(22) - не менше 0,5% від суми реалізованої продукції.

Заходи, що стосуються забезпечення робітників спецодягом, спецвзуттям, забезпечення працюючих у шкідливих умовах лікувально-профілактичним харчуванням і молоком, навчання з питань охорони праці не включаються до номенклатурних заходів. Ці заходи фінансуються і здійснюються відповідно до законодавства Відповідно до номенклатури заходів з охорони праці, в товаристві розроблені планові заходи з охорони праці, які забезпечені проектно-кошторисною документацією, фінансами і матеріальними ресурсами. Кошти і матеріальні ресурси, виділені на виконання заходів з охорони праці, чітко використовувалися за призначенням.

Щоб уникнути травм на виробництві, слід виконувати вимоги безпеки перед початком, під час роботи, по її закінченню, які викладені в Інструкції про охорону праці.

Завдяки дотриманню вимог праці в даному товаристві за останні три роки нещасних випадків не було, спостерігаються лиш захворювання.

Таблиця 4.1 - Показники стану виробничого травматизму, та захворювань в СПОП «Відродження»

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.
Середньорічне число працюючих (Р), чол.	128	112	98	86	82
Кількість потерпілих з втратою працездатності на один день, чол.	1	2	1	1	2
Кількість днів непрацездатності через травматизм, люд. днів	9	16	7	10	14
Коефіцієнт частоти травматизму	0,8	1,8	1,02	1,16	2,4
Показник важкості травматизми	9	8	7	10	7
Показник втрат від травматизму	70,3	142,8	71,4	116,2	170,7

Показник частоти показує, скільки нещасних випадків доводиться на 1000 працюючих і визначається по формулі:

де Кч - показник частоти;

Н - число нещасних випадків за звітний період; Р - середньоспискова чисельність працюючих за звітний період.

Показник важкості визначає середню кількість днів непрацездатності, що доводяться на 1 нещасний випадок, що відбувся за звітний період.



де Кт - показник важкості;

Д - число днів непрацездатності в результаті травмування за звітний період.

Дані таблиці свідчать, про те, що останні п'ять років, сталося декілька нещасних випадків. В зв'язку з тим, що зменшувалася кількість працюючих, знижувалося і число захворювань, відповідно помітні коливання у коефіцієнті захворювань, коефіцієнті тяжкості, коефіцієнті втрат робочого часу.

Під нещасним випадком розуміють травми, отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, ушкодження внаслідок аварії, пожеж, стихійного лиха тощо. Поняття «виробничий травматизм» охоплює нещасні випадки, які сталися в процесі виробничої діяльності, при яких організм людини зазнав миттєве пошкодження, викликане зовнішньою дією. Сукупність нещасних випадків, що сталися за певний період і в певних межах, називають виробничим травматизмом.