Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ГОДІВЛІ ТВАРИН ТА ТЕХНОЛОГІЇ КОРМІВ ІМ. П.Д. ПШЕНИЧНОГО

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

ТЕМА: "ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА"

Виконала: студентка 2 курсу 1 групи

факультету ХТ та УЯП АПК

Київ - 2014

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Огляд літератури
• 1.1 Характеристика молочних порід корів
• 1.2 Особливості відтворення поголів'я
• 1.4 Особливості виробництва молока у спеціалізованих господарствах
• Розділ 2. Розрахункова частина
• 2.1 Завдання
• 2.2 Виконання завдання
• 2.2.1 Технологія виробництва молока
• 2.2.2 Складання раціонів годівлі корів на зимовий та літній періоди
• 2.2.3 Визначення потреби в кормах на періоди годівлі
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Тваринництво є галуззю сільського господарства, що займається розведенням сільськогосподарських тварин для виробництва тваринницьких продуктів. За своїм значенням особливо виділяються молочне і м'ясне скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво.

Розвитком тваринництва багато в чому визначається повноцінність харчування населення в його життєво необхідної частини - споживанні тваринного білка. Всі продукти тваринництва - м'ясо, молоко, масло, яйця та інші відрізняються високою енергетичною і поживну цінність.

Тваринництво різнобічно пов'язане з різними галузями народного господарства і має важливе значення в розвитку виробничих сил країни. Характерна особливість тваринництва полягає у їх тісному зв'язку з рослинництвом. Тваринництво використовує кормові культури, рослинність лук і пасовищ і відходи рільництва, перетворюючи їх у продукти харчування і цінну сировину. У свою чергу, тваринництво поставляє для рослинницьких галузей органічне добриво: у вигляді гною на поля повертається приблизно 40% загальної кількості органічних речовин, згодовуваних сільськогосподарським тваринам [4].

З усіх харчових продуктів найбільш цінними є молоко і виготовлені з нього продукти (масло, сир, сир та ін.) Молоко містить майже всі необхідні для харчування повноцінні речовини: жири, білки, цукор, мінеральні солі, вітаміни, ферменти, гормони і т.д. Засвоюваність організмом молоко в цілому і всіх його складових частин дуже висока [3].

Поживність молока визначається вмістом в ньому сухих речовин. У коров'ячому молоці міститься в середньому 12,5% сухих речовин, інше - вода. Жиру в коров'ячому молоці міститься в середньому 3,8 - 3,9% з коливаннями від 2,8 до 5,5%. Залежить це від індивідуальних і породних особливостей корів, умов їх годівлі та утримання, а також від періоду лактації. Білки коров'ячого молока становлять у середньому 3,3%; середній вміст молочного цукру 4,6 - 4,8%, на частку мінеральних речовин молока припадає близько 1%. У молоці є майже всі вітаміни, розчинні в жирі і у воді. Їх зміст в значній мірі залежить від годівлі, мікрофлори рубця жуйних і ряду інших умов [2].

До фізичних властивостей молока відноситься щільність, за якою судять за його повноцінності. Щільність молока залежить від породних особливостей корови, умов її годівлі, періоду лактації та ряду інших факторів. У середньому вона дорівнює 1,030 з коливаннями від 1,027 до 1,032.

Велику роль в отриманні високоякісного молока, а в ряді випадків і молочних продуктів, грає первинна обробка молока на добре обладнаних фермах, і полягає у його очищенні, охолодженні, пастеризації, нормалізації. Первинна обробка молока має на меті підготувати його до транспортування і реалізації або зберігання у свіжому вигляді.

Розвиток молочного скотарства, організація отримання молока, вимога до його якості, питання переробки молока в різні молочні продукти приваблюють увагу вчених різних країн.

У результаті великих заходів, здійснюваних урядом, помітно змінилася промислово-економічна база сільського господарства. Все більшого значення набувають поглиблення спеціалізації і концентрації тваринництва, підвищення рівня його інтенсивності. Головне в здійсненні інтенсифікації тваринництва - створення міцної кормової бази і раціональне використання кормів. Інтенсифікація тваринництва значною мірою залежить також від всесвітнього поліпшення продуктивних якостей худоби і птиці на основі вдосконалення племінної справи, створення нових високопродуктивних порід, широкого використання промислового схрещування.

У нашій країні розвитку тваринництва, у тому числі скотарства, і підвищенню продуктивності тварин надається велике значення. Створення в радгоспах і колгоспах міцної кормової бази, ведення скотарства на рівні сучасних наукових знань, його концентрація, спеціалізація і всебічна механізація виробництва будуть сприяти подальшому розвитку та інтенсифікації цієї галузі [4].

молоко годівля порода корова

Розділ 1. Огляд літератури

1.1 Характеристика молочних порід корів

В Україні розводять 11 порід молочного напряму продуктивності, 7 комбінованого і 13 м'ясного. Найчисленніші чорно-ряба та українська чорно-ряба молочна (36,3 %), червона степова (34,5 %), українська червоно-ряба молочна разом із симентальською (23,9 %), лебединська (3,6 %), інші породи (1,7 %).

Основними породами молочного напряму продуктивності є чорно-ряба, українська чорно-ряба молочна, червона степова, українська червоно-ряба молочна, червона польська, голштинська, джерсейська.

Голштинська порода створена в США та Канаді на основі голландської чорно-рябої відбором за молочною продуктивністю та розвитком. Жива маса голштинських корів 670-720 кг, іноді 815 кг, бугаїв 850-1250 кг, телят при народженні - 40 кг. За екстер'єром корови великі, з довгим тулубом, масть чорно-ряба і червоно-ряба; груди глибокі, середньої ширини; голова довга, суха; шия середньої довжини, тонка з дрібними складками; черево об'ємисте; вим'я велике; кінцівки міцні - тип конституції міцний. Чорно-рябе і червоно-рябе відріддя голштинської худоби майже однакові за продуктивністю і типом.

Висота в холці корів у середньому 144 см, бугаїв - 158-160 см, глибина грудей у корів до 86 см, ширина - до 65 см. Індекс рівномірності розвитку вим'я в середньому становить 42-50 % при швидкості молоковіддачі 2,37 кг/хв. М'ясні якості достатньо високі. Забійний вихід - 55-60 %Удій повновікових корів 6000-8000 кг при 3,5-3,6 % жиру. Створено репродуктори голштинської породи, яка використовується для виведення нових спеціалізованих молочних порід [5].

Чорно-ряба порода найбільш поширена у світі й відіграла важливу роль у вдосконаленні й виведенні нових порід. Вона створена в результаті схрещування місцевих корів із бугаями голландського походження.

Тварини чорно-рябої породи мають пропорційно розвинений тулуб. Жива маса повновікових корів становить 500 - 550, бугаїв - 800 - 900 кг. В умовах достатньої годівлі від корів одержують по 4000 - 5000 кг молока, а в племінних господарствах - 6000-6500 кг із вмістом жиру 3,4-3,8%. Надої деяких рекордисток досягають 10-17,5 тис. кг.

Жива маса телят чорно-рябої породи в середньому становить 32-40 кг. Молодняк має високу інтенсивність росту. Бички у 15 міс досягають живої маси 400-450 кг і витрачають на 1 кг приросту 6,5-7 к. од. Забійний вихід - 55-58 %.

Розводять тварин цієї породи у лісостеповій і поліській зонах України. Молочність і технологічні властивості вим'я корів чорно-рябої породи поліпшують ввідним схрещуванням із бугаями голштинської породи, корови якої мають міцний кістяк, молочний тип будови тіла, більшу живу масу, високі надої, добре розвинене вим'я ванно - та чашоподібної форм, пристосоване до машинного доїння з високою швидкістю молоковіддачі [4].

Українська чорно-ряба молочна порода виведена схрещуванням тварин чорно-рябої худоби з голштинською і як самостійна порода затверджена в 1996 р. Тварини створеної породи переважають чорно-рябих ровесниць за живою масою та промірами. Вони мають більшу висоту в холці, довший тулуб і краще розвинену грудну клітку. Жива маса дорослих корів - 600-650, бугаїв - 850-1100 кг.

У кращих племінних господарствах від корови надоюють по 6000-8000 кг молока з вмістом жиру 3,6-3,8 %, а витрата корму на 1 кг молока становить 0,9-1,1 к. од.

Молодняк відзначається високою інтенсивністю росту. У 18-місячному віці телиці досягають живої маси 400-420, бугайці - 500-520 кг при витраті корму на 1 кг приросту 6,5-7,2 к. од.

Відтворна здатність корів перебуває на рівні вихідних порід. Вік першого отелення коливається в межах 27-29 міс, а сервіс-період триває 85-100 днів.

Основні зони розведення тварин української чорно-рябої молочної породи - це Лісостеп і Полісся України, генетичний потенціал їх може бути реалізований за умов нормальної годівлі та утримання [4].

Червона степова порода створена на початку XX ст. у результаті складного відтворного схрещування місцевої української худоби з червоними породами Західної Європи (остфрисляндська, англерська, вільстермаршська).

Тварини червоної масті з різними відтінками - від світло - до темно-червоного. Позитивні якості породи - пристосованість до жаркого клімату, реагування підвищенням продуктивності на поліпшення умов годівлі та утримання, добра оплата корму молоком і приростами. На 1 кг молока втрачається 0,9-1,1 к. од. Недоліки - невисокий вміст жиру в молоці, нерівномірність молоковіддачі, непропорційність розвитку часток вим'я та деякі екстер'єрні вади.

Жива маса корів у племінних господарствах становить 500 - 560, бугаїв - 800-900 кг. Новонароджені телята мають живу масу 30-35 кг. Від корів у середньому надоюють за рік по 3000 - 4500 кг молока із вмістом жиру 3,6 - 3,7 %.

Червона степова порода поліпшується чистопородним розведенням для збереження цінних адаптаційних якостей, а також застосуванням відтворного схрещування корів червоної степової породи з плідниками англерської, червоної датської та голштинської порід. Результатом такої роботи є створений новий тип, який відрізняється від тварин червоної степової породи вищою продуктивністю, екстер'єром і технологічними якостями [5].

Українська червоно-ряба молочна порода виведена на основі сименталів відтворним схрещуванням їх із монбельярдами, айрширами та червоно-рябими голштинами. Варіантами схрещувань передбачалось одержати масив тварин із часткою крові червоно-рябих голштинів 60-80%. При виборі порід для схрещування враховувались їхня спеціалізація в молочному напрямі продуктивності та високі технологічні властивості тварин.

У новій породі передбачалося поєднати високу молочну і м'ясну продуктивність, придатність до машинного доїння, добру пристосованість до місцевих умов та високу оплату корму продукцією.

Порода виведена в 1993р. її ознаками є червоно-ряба масть, міцна конституція, гармонійність будови тіла, ванно - і чашоподібна форма вим'я, міцне прикріплення його, великі й добре розгалужені молочні вени

Молочна продуктивність корів у середньому становить 2552 кг, а в племінних господарствах - 4356 кг із вмістом жиру в молоці 3,83 %.

Червона польська порода створена у Польщі складним відтворним схрещуванням місцевої худоби з бугаями англерської та червоної датської порід. Тварини невеликі, мають щільну або міцну конституцію, витривалі, добре пристосовані до місцевих умов. Жива маса корів - 450 - 500, бугаїв - 700 - 850 кг, телята народжуються живою масою 25 - 35 кг. Надій корів - до 3000 кг, а в племінних господарствах - 4000 - 5000 кг. Вміст жиру в молоці - 3,7 - 3,9 %. М'ясні якості худоби невисокі, тому що вона вдосконалювалася у молочному напрямі.

Розводять тварин цієї породи у Волинській, Тернопільській і Рівненській областях [4].

1.2 Особливості відтворення поголів'я

Організаційні заходи щодо відтворення основного поголів'я великої рогатої худоби мають бути спрямовані на його поліпшення за рахунок заміни малопродуктивних корів високопродуктивним породним молодняком.

Процес відтворення стада здійснюють цілеспрямовано, відповідно до організаційно-економічних заходів, досягнення найбільш високої ефективності виробництва в кінцевому підсумку.

При формуванні основного поголів'я враховують спосіб його утримання, при індустріальній технології - відповідність його потенціалу і продуктивності запрограмованій системі машинного доїння, стійкість проти хвороб і екстремальних умов середовища.

Відтворення стада великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах здійснюють переважно за рахунок вирощування власного ремонтного молодняку. Процес відтворення має забезпечувати необхідну кількість поголів'я, його структуру і продуктивність відповідно до обсягу виробництва продукції на перспективу та спеціалізації галузі, поліпшення племінних якостей тварин.

Процес відтворення стада слід пов'язувати із заходами щодо поліпшення використання маточного поголів'я, ліквідації яловості корів, збільшення приплоду. Цього досягають, комплектуючи основне стадо з високопродуктивних, породних тварин, організуючи належний догляд і годівлю збалансованими за поживністю кормами, своєчасне паруванням як корів, так і ремонтного молодняку.

Для своєчасного поновлення стада, заміни вибракуваного поголів'я в господарстві виділяють групу ремонтного молодняку. Її формують з телят від племінних корів. За розміром ця група в 1,5-2 рази більша за поголів'я корів, яке підлягає вибракуванню. Це дає змогу відібрати для парування найбільш розвинений молодняк з добрими ознаками майбутньої корови. Решту тварин з групи ремонтного молодняку відгодовують на м'ясо.

Особливо важливим є комплектування стада основного поголів'я в умовах індустріалізації галузі. За допомогою спеціальних тестів формують вирівняне стандартне поголів'я з урахуванням таких вимог, як високий рівень продуктивності, швидкість віддачі молока, швидкість споживання корму, відсутність агресивності. Молоде поголів'я має бути придатним для машинного доїння і годівлі, стійким проти захворювань і стресів, здатним до відтворення тощо.

У процесі відтворення основного поголів'я в скотарстві важливо встановити раціональну його структуру відповідно до прийнятої спеціалізації в галузі. Від раціонального співвідношення статевих і вікових груп тварин залежать темпи відтворення стада, рівень виходу продукції та її собівартість.

На структуру стада впливають напрям галузі, вік реалізації молодняку, темпи росту поголів'я, строки отримання приплоду та інші фактори. Визначають структуру стада великої рогатої худоби, як правило, на початок або кінець року, оскільки між цими періодами відбуваються постійні зміни в поголів'ї.

Розрізняють фактичну і організаційну структуру стада. Фактична структура відображує дійсний стан поголів'я на певний період. Організаційна структура стада повинна відповідати програмі перспективного розвитку галузі, досягненню передбачених програмою показників щодо кількості тварин, їх продуктивності тощо. Структура стада великої рогатої худоби відображує спеціалізацію галузі. Наприклад, у молочному скотарстві частка корів становить понад 55%, у молочно-м'ясному - від 45-55%, м'ясо-молочному - 35-45%, у м'ясному - до 35%. Частка корів у стаді залежить від строків реалізації молодняку. Наприклад, у стаді молочного напрямку ефективною є реалізація всього молодняку в ранньому віці - після 20-денного (молозивного) періоду.

У господарствах приміських зон при молочному напрямку скотарства доцільно мати таку структуру стада великої рогатої худоби (в % до загального поголів'я): корови - 60, нетелі - 9, молодняк старше року - 11, телята до року-20. Така структура стада забезпечує щорічну реалізацію (на 100 голів стада) 49-50 голів худоби, в тому числі на м'ясо - 9-10, на плем'я - 20, телят у віці 4-6 міс. на дорощуванні - 20 голів.

Норматив вибракування тварин основного поголів'я залежить від строку їх використання. При його визначенні враховують рівень продуктивності тварин, здатність до відтворення, машинного доїння, інтенсивність їх використання. Процент вибракування при цьому становить 15-25%. На практиці за звичай прагнуть подовжити термін використання основного поголів'я і мають рацію, оскільки вирощування ремонтного молодняку, нетелей пов'язане з великими витратами [3].

Подовженню терміну використання основного поголів'я сприяють:

· годівля тварин на основі повноцінних, збалансованих за поживними речовинами раціонів;

· ретельний догляд за тваринами, чітке дотримання розпорядку;

· проведення у визначені строки профілактичних зооветеринарних заходів для запобігання захворюванню тварин;

· застосування раціональних форм організації утримання поголів'я, виконання виробничих процесів;

· створенням нових і поліпшенням існуючих порід тварин, пристосованих до певних умов утримання і використання.

При вирішенні питання відтворення поголів'я основного стада необхідно прийняти рішення щодо найбільш раціональної системи отримання приплоду. Залежно від місця розташування господарства у скотарстві застосовують такі дві системи одержання приплоду:

1) рівномірного розтелення корів протягом року;

2) циклічну (сезонну). Перша доцільна в господарствах, розміщених навколо великих міст і промислових центрів. Вона забезпечує:

· рівномірне надходження продукції і постачання населенню незбираного молока протягом року;

· рівномірне надходження коштів від галузі протягом року;

· ритмічну роботу господарства за рахунок коштів, що надходять від реалізації молока.

За такої системи виникає настійна потреба в організації ритмічної роботи галузі, якій сприяють:

· повне забезпечення основного поголів'я високоякісними кормами протягом року;

· наявність капітальних приміщень як для основного стада, так і для отримання приплоду;

· організація чіткої роботи з реалізації молока з наявністю пунктів продажу виробленої продукції;

· чітка взаємодія з підприємствами, які займаються дорощуванням молодняку, що реалізується у 20-денному віці.

У більш віддалених господарствах доцільно впроваджувати циклічну (сезонну) систему одержання приплоду у ранньо-весняні місяці. Це дає змогу протягом пасовищного періоду (з 20 травня по 20 жовтня) отримувати більшу кількість продукції при значно менших затратах праці і сумарних витратах. Поголів'я при цьому утримують у літніх таборах, а випасають на природних або штучних пасовищах. Витрати по статтях "Корми" і "Транспортні роботи" значно зменшуються [4].

У таких господарствах, як правило, організують переробку продукції, а молочні відвійки використовують для годівлі інших тварин (свиней).

1.3 Оптимізація раціонів годівлі великої рогатої худоби

Ефективне використання великої рогатої худоби передусім залежить від умов годівлі.

Годівля - це організація виробничого процесу з метою забезпечення життєвих потреб тварин в енергії та поживних речовинах. Поліпшуючи годівлю, досягають високої продуктивності тварин і раціональної витрати кормів на одиницю виробленої продукції. Недостатня годівля негативно впливає на продуктивність та ефективність використання кормів, а при тривалому недогодовуванні розвиваються різні захворювання. Від рівня годівлі залежить рівень живлення тварин [8].

Живлення тварин - це процес надходження в організм і засвоєння поживних речовин. Він являє собою одну з основних ланок обміну речовин. Живлення включає такі процеси, як споживання й перетворення корму, всмоктування корму, всмоктування перетравлених поживних речовин та всмоктування їх для життєво необхідних процесів і утворення продукції. Робота серцево-судинної системи, процеси травлення, діяльність нервової системи організму пов'язані з постійною витратою енергії, білків мінеральних речовин, вітамінів та інших речовин. У процесі обміну енергія корму переходить в інші види енергії - потенційну енергію приросту живої маси, молока, механічну енергію при виконанні твариною певної роботи. При цьому частина енергії в процесі окислення речовин переходить у теплову і використовується на підтримування постійної температури тіла, необхідної для нормальної життєдіяльності організму [8].

Хімічні реакції, що відбуваються в організмі, здійснюються за допомогою біологічних каталізаторів - ферментів. Це речовини білкової породи. До їхнього складу входять деякі вітаміни та мінеральні елементи як активатори. Функціонують ферменти, як правило, за умови певної концентрації водневих іонів та іонів ряду мінеральних елементів, що зумовлюють відповідну величину pH. У процесі обміну речовин витрачається частина ферментів, вітамінів, мінеральних солей. Джерелом їх поповнення в організмі є корми. Продукція тварин (м'ясо, молоко, яйця, вовна), механічна робота тощо також являють собою видозмінені в організмі поживні речовини кормів. Від рівня годівлі, вмісту в кормах поживних речовин, необхідних для задоволення потреб організму, залежать продуктивність та здоров'я тварин.

Для забезпечення високої продуктивності тварини повинні одержувати у кормах не тільки необхідну кількість енергії, а й протеїну з оптимальним співвідношенням між деякими амінокислотами, поліненасичених жирних кислот та інших речовин [6].

Велике значення в житті тварин має співвідношення між окремими елементами, вітамінами, деякими органічними компонентами корму, а для жуйних - між протеїном і цукром та окремими групами вуглеводів.

Потреба тварин у поживних речовинах визначається рядом факторів: фізіологічним станом організму, рівнем продуктивності, видом кормів, технологією їх заготівлі та підготовки до згодовування, співвідношенням поживних речовин у раціоні, їх доступністю для використання та ін. Повноцінна годівля впливає на розвиток, стан здоров'я сільськогосподарських тварин і одержання від них продукції при мінімальних затратах праці [8].

На фермах застосовують групову годівлю корів, а для високопродуктивних індивідуальну. Відповідно до раціону корми видають на групу тварин і роздають залежно від продуктивності кожної. Даванки грубих і силосу за кількістю орієнтовно однакові, а концкормів та коренеплодів згідно з рівнем надоїв. В основному поширене триразове роздавання кормів протягом дня до або після доїння.

Норми годівлі дійним коровам визначають залежно від живої маси, продуктивності, віку й вгодованості. Після проведення контрольного доїння їх коригують відповідно до продуктивності тварин [6].

У виробничих умовах раціони для дійних корів складають за такими показниками: кормові одиниці, перетравлений протеїн, кальцій, фосфор, каротин і кухонна сіль. Зараз із цією метою застосовують деталізовані норми годівлі з урахуванням 24 контрольних показників: кормові одиниці, обмінна енергія, суха речовина, сирий і перетравлений протеїн, сира клітковина, крохмаль, цукор, сирий жир, кухонна сіль, кальцій, фосфор, магній, калій, сірка, залізо, мідь, цинк, кобальт, марганець, йод, каротин, вітаміни D та E.

Енергія поживних речовин корму є одним із основних факторів щодо забезпечення високої продуктивності тварин. Для функціонування організму корові живою масою 550 - 600 кг на добу необхідно 31401 - 32657 кДж і на утворення 10 кг молока 29810 кДж нетто-енергії.

Коровам у стійловий період згодовують сіно, солому, сінаж, силос, жом, кормові буряки, моркву, концкорми; в пасовищний - зелені й концентровані корми. Об'ємисті роздають із розрахунку на 100 кг живої маси 1,5 - 3 кг грубих, із яких сіна не менше ніж 50% (мінімальна його даванка - 1 кг на 100 кг живої маси), 8-10 кг соковитих, у тому числі 50-60%.

Концентровані корми вводять у раціон із урахуванням добового надою: до 10 кг - 100г, 10-15 - 100-150, 15-20 - 150-20, 20-25 - 250-300 і понад 25кг - 300-350г на 1 кг молока.

Раціон корови має бути збалансованим за загальною поживністю, а вміст сухої речовини з розрахунку на 100 кг живої маси повинен становити 2,8-3,2, високопродуктивної - 3,5-3,8 кг. Для підтримання життєдіяльності організму необхідно 1 к. од. необхідно 95 г, а з надоєм 20 кг і більше - 105-110 г перетравного протеїну. Нестачу в раціоні протеїну поповнюють за рахунок сіна бобових та макухи олійних культур [8].

Травлення в рубці корів перебігає нормально при відповідному співвідношенні протеїну й вуглеводів, які контролюються цукрово-протеїновим відношенням. На 100 г перетравного протеїну в раціоні корів має бути 100-130 г, або на 1 кг живої маси 3-4 г цукру, відношення крохмалю до цукру 1,3-1,5: 1.

Недостатня кількість жиру в раціонах призводить до знежирення його вмісту в молоці, оскільки жир кормів є джерелом високо-молекулярних ненасичених жирних кислот. Норми даванки жиру становить 60-65% загального вмісту його в добовому надої.

Із розрахунку на суху речовину в раціоні корів має бути: сирого протеїну - не менше ніж 14%, клітковини - 16-28, жиру - 2-3, цукру - 11-15 5. Зниження сирого протеїну менше ніж 12% зумовлює зростання витрат азотистих речовин на утворення молока. Збільшення клітковини в кормі на 1% понад норму знижує перетравність сухої речовини на 0,88%. Рівень цукру в раціоні вище ніж 15% погіршує використання азоту й засвоєння клітковини в рубці тварини. ЇЇ вміст у раціоні для корів із надоєм до 10 кг повинен досягати 28%, із надоєм 30 кг і більше 16-18%.

Раціон балансують за основними мікроелементи (кальцій, фосфор, натрій, хлор, магній, калій, сірка) На 100 кг живої маси коровами забезпечують: кальцію - 5, фосфору - 0,7 г; на 1 кг молока відповідно 4 та 3,2. Нестача в раціоні мікроелементів (марганець, йод, кобальт, мідь, цинк) викликає затримку в рості, шлунково-кишкові розлади, порушення відтворювальних функцій [6].

Для нормалізації обмінних процесів та відтворювальних функцій корів необхідно забезпечувати каротином і вітамінами D та E. Каротин нормують із розрахунку 30 мг на 100 кг живої маси і 25 мг на 1 кг молока.

У літній період основними в раціонах є зелені, які згодовують залежно від рівня молочної продуктивності 40-70 кг на добу та концентровані корми.

Таким чином, годівля сільськогосподарських тварин, а саме великої рогатої худоби, є однією з найважливіших складових зоотехнічної науки, яка розробляє теоретичні основи, методи й технологічні прийоми раціонального рівня продуктивності тварин та необхідної якості продукції, добре здоров'я й високу відтворну здатність при економну витрачанні кормів. Годівля - це також основа успіхів в удосконаленні існуючих і створенні нових порід.

Годівля сільськогосподарських тварин як наука й практика безпосередньо пов'язана з матеріальним виробництвом, тому в широкому значенні основним завданням її слід вважати розробку шляхів і методів підвищення ефективності суспільного виробництва [8]. Своє конкретне втілення вона знаходить у розробці науково обґрунтованих норм і систем годівлі тварин, технології заготівлі та підготовки кормів до згодовування з використанням балансуючих добавок і біологічно активних речовин, що забезпечує максимальний вихід високоякісної продукції з одиниці земельної площі.

1.4 Особливості виробництва молока у спеціалізованих господарствах

Молочно промисловий комплекс формується на базі розвитку молочного і молочно-м'ясного скотарства. Виробництво молока і молочних продуктів - один із важливих напрямів спеціалізації тваринницько-продуктового комплексу України. У молочному і молочно-м'ясному скотарстві формується спеціалізовані господарства з товарного виробництва молока, розведення племінної молочно-репродуктивної худоби, вирощування племінних; корів-первісток тощо. Однак протягом останнього часу поголів'я корів на Україні зменшилося з 8851 у 1985 р. до 4958 тис. гол. У 2000 р., виробництво молока за цей час зменшилося з 17,1 до 5,4 млн. т. Отже зменшення виробництва молока за цей час в розрахунку на душу населення зменшилося з 482, до 255,7 кг [2].

Складовою частиною комплексу є польове і лукопасовищне кормовиробництво, комбікормова і мікробіологічна промисловість. Внаслідок постійного зменшення виробництва кормів особливо зернофуражних, висококонцентрованих і білкових, різкого зниження продуктивності природних кормових угідь, переходу на екстенсивні системи скотарства його поголів'я з кожним роком зменшується, а відповідно зменшується і виробництво молока. Майже 70% його виробляється в особистих господарствах. Молочна промисловість - складова функціональна ланка молочно-промислового комплексу, її основні галузі масло-переробна, сироробна, виробництво сухого молока і молочних консервів тяжіють до сировинних зон, в виробництві на продаж незбираного молока до споживача. Майже 1/3 молока споживається у вигляді незбирано-молочної продукції, решта переробляється на масло та інші молочні продукти [3].

Важливим напрямком спеціалізації молочної галузі є маслоробний. У маслоробстві переважають заводи невеликих і середніх потужностей (до 50 т переробки молока за зміну). Тепер на Україні працює близько 500 крупних підприємств молочної промисловості, в тому числі 10 молоко консервних заводів, найбільшими серед яких можна назвати Київський молокозавод №2, Дніпропетровський, Харківський, Одеський та Львівський молокозаводи, Куйбишевський (Запорізька область), Краснознаменський (Одеська), Долинський і Бобринський (Кіровоградська), Дунаєвський (Хмельницька), Ковельський (Волинська), Чортківський (Тернопільська область) сироварні заводи [4].

Базовими підприємствами галузі є районні та міські молокозаводи. Між господарствами і молокозаводами існують тісні технічні, економічні і технологічні зв'язки. Це зумовлено тим, що молоко - це продукт, який не витримує тривалого зберігання і вимагає негайної переробки. Від молочних ферм воно повинно переходити на переробку. В систему де є районний завод, входять і периферійні молочні підприємства і молочнотоварні ферми навколишніх господарств.

Дальший розвиток молочно промислового комплексу пов'язаний з відновленням поголів'я корів, поліпшенням їх породного складу та підвищення їх продуктивності. Реально у віддаленій перспективі Україна може його виробляти до 30 млн. т. У 2010 році при збільшенні поголів'я корів і підвищення їх продуктивності до 3,8-4,0 тис. кг формування спеціалізованого високопродуктивного етапу, організації годівлі за науковими нормами виробництво молока можна довести до 20 млн. т [7].

Розділ 2. Розрахункова частина

2.1 Завдання

1. Кількість корів у господарстві, голів - 900.

2. Вихід телят від 100 корів, % - 85.

3. Відсоток вибракування первісток - 25.

4. Відсоток вибракування корів із стада за рік - 24.

5. Надій від корови за лактацію, кг - 6100.

6. Жива маса повновікових корів, кг - 600.

7. Тип годівлі корів - сіно-силосний, влітку - пасовище.

8. Природо-кліматична зона - Степ.

9. Товарність молока, % - 87.

2.2 Виконання завдання

2.2.1 Технологія виробництва молока

Головною умовою, від якої залежить виробництво молока є кількість отелень, які буде одержано на фермі, тому розрахунки розпочинаємо із визначення обсягів отелень по фермі за рік. Для цього спочатку визначаємо, скільки корів із тих які є в стаді, можуть отелитися у плановому році (О_к). Кількість отелень розраховують за формулою:

О_к = К_ф + V

де

О_{к -} кількість корів, які можуть отелитися в стаді за рік, голів;

К_ф - кількість корів у стаді на початок року (періоду), голів;

V - вихід телят від 100 корів.

О_к= 900Ч0,85=765

Моделюємо план осіменіння, отелення і вибракування худоби (табл. 2.2.1)

Таблиця 2.2. План осіменіння, отелень і вибракування худоби

Місяці року	У минулому році	У плановому році
	отелилося, голів	осіменено, голів	не планується осіменяти, голів	буде вибракувано, голів	отелилося, голів	буде осіменіно, голів	не планується осіменяти, голів	буде вибракувано, голів
	корів	нетелей	корів	телиць			корів	нетелей	корів	телиць
Січень	76	24	60	19	24	15	76	24	60	19	24	15
Лютий	73	20	60	20	20	16	73	20	60	20	20	16
Березень	73	19	63	24	19	16	73	19	63	24	19	16
Квітень	66	18	76	24	18	18	66	18	76	24	18	18
Травень	63	16	73	20	16	19	63	16	73	20	16	19
Червень	60	15	73	19	15	20	60	15	73	19	15	20
Липень	56	16	66	18	16	24	56	16	66	18	16	24
Серпень	56	16	63	16	16	24	56	16	63	16	16	24
Вересень	59	18	60	15	18	20	59	18	60	15	18	20
Жовтень	60	19	56	16	19	19	60	19	56	16	19	19
Листопад	60	20	56	16	20	18	60	20	56	16	20	18
Грудень	63	24	59	18	24	16	63	24	59	18	24	16
Всього	765	225	765	225	225	225	765	225	765	225	225	225

Для забезпечення нормального відтворення стада, у нього вводять на 100 корів 20-25 нетелей кожного року. Розраховуємо кількість нетелей, яку необхідно ввести в стадо (О_н).

О_н = 900 Ч 0,25 = 225 отелень

Загальна кількість отелень за рік (О_р) буде визначатися сумою отелень корів (О_к) і нетелей (О_н).

О_р = О_к + О_н

О_р = 765 + 225 = 990 отелень

У цьому разі виходимо з умови, що осіменіння плануємо через 3 місяці на четвертий, вважаючи першим місяць отелення, а отелення плануємо через 9 місяців на десятий, вважаючи першим місяць осіменіння.

Таблиця 2.3

Розрахунок виробництва молока на фермі

	Місяці планового року	Разом
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Січень	100	100	100	100	100	100	100	76	76	76	76	76	1080
	100	200	300	400	500	600	700	608	684	760	С	С	4852
Лютий	73	93	93	93	93	93	93	93	73	73	73	73	1016
	С	93	186	289	372	465	558	681	584	657	730	С	4615
Березень	73	73	92	92	92	92	92	92	92	73	73	73	1009
	С	С	92	184	276	368	460	552	644	584	657	730	4547
Квітень	66	66	66	84	84	84	84	84	84	84	66	66	918
	660	С	С	84	163	252	336	420	504	588	528	594	4129
Травень	63	63	63	63	79	79	79	79	79	79	79	63	868
	567	630	С	С	79	158	237	316	395	474	553	504	3913
Червень	60	60	60	60	60	75	75	75	75	75	75	75	825
	480	540	600	С	С	75	150	225	300	375	450	525	3720
Липень	72	56	56	56	56	56	72	72	72	72	72	72	784
	504	448	504	560	С	С	72	144	216	288	360	432	3528
Серпень	72	72	56	56	56	56	56	72	72	72	72	72	784
	432	504	448	504	560	С	С	72	144	216	288	360	3528
Вересень	77	77	77	59	59	59	59	59	77	77	77	77	834
	384	462	539	472	531	590	С	С	77	154	231	308	3748
Жовтень	79	79	79	79	60	60	60	60	60	79	79	79	853
	316	395	474	553	480	540	600	С	С	79	158	237	3832
Листопад	80	80	80	80	80	60	60	60	60	60	80	80	860
	240	320	400	480	560	480	540	600	С	С	80	160	3860
Грудень	87	87	87	87	87	87	63	63	63	63	63	87	924
	261	348	435	522	609	696	504	567	630	С	С	87	4659
Разом корів	902	906	909	909	906	901	893	885	883	883	885	893	10755
у т. ч. дійних	756	767	780	767	783	789	778	770	765	765	746	744	767,5
Сума лактаційних місяців	3944	3940	3970	4142	4130	4224	4157	4185	4178	4175	4035	3937	4084,75
Середній місяць лактації, днів	5,2	5,0	5,1	5,4	5,3	5,3	5,3	5,4	5,4	5,4	5,4	5,2	5,2
Середньо-добовий надій на 1 дійну корову	21,6	21,3	21,4	21,9	21,7	21,7	21,7	21,9	21,9	21,9	21,9	21,6	21,7
Надій за місяць на 1 дійну корову, кг	670,2	660,3	665,2	680,1	675,2	675,2	675,2	680,1	680,1	680,1	680,1	670,2	674,3
Валовий надій за місяць, ц	5066,7	5064,5	5188	5216,6	5286,6	5327,1	5252,9	5237,1	5203,1	5203,1	5073,8	4986,2	62105,7
Надій за місяць на 1 фуражну корову, кг	5,6	5,5	5,7	5,7	5,8	5,9	5,8	5,9	5,8	5,8	5,7	5,5	68,7

Визначаємо продуктивність технологічної лінії первинної обробки молока на фермі. Продуктивність лінії визначають за залежністю:

П_л = (к₁ Ч К_n Ч N Ч к₂ Ч М_м) ч (365 Ч Т_n)

де Пл - продуктивність технологічної лінії первинної обробки молока на фермі, кг ? год;

к1 - коефіцієнт нерівномірності надходження молока протягом року (визначається відношенням максимального місячного до величини середньомісячного надою за рік по фермі);

к2 - коефіцієнт нерівномірності добового надою (при дворазовому - 0,55-0,60);

Мм - товарність молока,%;

Кп - середньорічна кількість дійних корів по фермі, голів;

N - надій на дійну корову за рік, кг (показники беремо з табл.2.3);

Тп - тривалість одного доїння, годин (не більше 2 годин).

П_л = (1,01 Ч 767,5 Ч 7920,5 Ч 0,58 Ч 0,87) ч (365 Ч 2) = 4244,01 кг/год.

2.2.2 Складання раціонів годівлі корів на зимовий та літній періоди

Таблиця 2.4. Добовий раціон для дійних корів на зимовий період

Корм	Кількість корму, кг	Кормові одиниці	Обмінна енергія, Мдж	Суха речовина, кг	Перетравлений протеїн, г	Сира клітковина, г	Сирий жир	Цукор	Кальцій, г	Фосфор, г	Каротин, мг
Сіно лучне	6,4	2,7	43,8	5,5	352	1510,4	160	128	46,1	14,1	96
Сіно конюшини	5,3	2,8	38,3	4,4	413,4	1293,2	132,5	132,5	48,8	11,7	132,5
Силос кукурудзяний	15	3	34,5	3,8	210	1125	150	90	21	6	300
Зерно кукурудзи	3,7	4,9	50,6	3,1	270	140,6	155,4	148	17,8	19,24	25,2
Трав'яне борошно люцерни	2,4	1,7	20,7	2,2	285,6	506,4	69,6	96	41,5	7,2	480
Сіль кухонна	0,11	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Норма за живою масою, надоєм	-	15,1	177	18,9	1510	4540	1360	485	110	78	680
Всього в раціоні	142,8	15,1	187,9	19	1531	4575,6	667,5	594,5	175,2	125	1033,7
До норми (±)	-	0	10,9	0,1	21	35,6	-692,5	109,5	65,2	47	353,7

Аналіз раціону на зимовий період:

Структура раціону: грубі - 43,3%;

соковиті - 45,5%;

концентровані - 11,5%;

Тип годівлі: сіно-силосний.

1. Енергетична цінність 1 кг сухої речовини: 9,45 корм. од.

2. Рівень перетравного протеїну у сухій речовині: 28,5%.

3. Клітковина у сухій речовині: 85,8%.

4. Відношення кальцію до фосфору: 1: 1,4.

Проаналізувавши зимовий раціон для дійних корів, можна дійти висновку, що в ньому підвищений вміст обмінної енергії (+10,9Мдж), сухої речовини (+0,1кг), перетравного протеїну (+21г), сирої клітковини (+35,6г), цукру (+109,5г), кальцію (+65,2г), фосфору (+47) каротину (+353,7мг). Однак не вистачає 692,5 г сирого жиру.

Таблиця 2.5. Добовий раціон для дійних корів на літній період

Корм	Кількість корму, кг	Кормові одиниці	Обмінна енергія, Мдж	Суха речовина, кг	Перетравлений протеїн, г	Сира клітковина, г	Сирий жир	Цукор	Кальцій, г	Фосфор, г	Каротин, мг
Трава тимофіївки	18	4,5	58,68	6,8	324	2304	180	450	23,4	12,6	630
Трава лучного пасовища	13,2	3,17	30,23	4,4	330	1346,4	132	316,8	36,96	11,88	726
Трава люцерни	12	2,64	21	3	456	816	84	168	54	8,4	528
Зерно вівса	2,1	2,1	22,64	1,8	165,9	203,7	84	52,5	3,15	7,14	2,73
Зерно ячменю	1,2	1,38	15,24	1,02	102	58,8	26,4	38,4	2,4	4,68	0,62
Зерно пшениці	1,1	1,41	14,92	0,94	116,6	18,7	22	22	0,88	52,4	1,1
Макуха соняшникова	0,1	0,1	1,04	90	32,4	12,9	7,7	6,3	0,59	1,29	-
Сіль кухонна	0,11	-	-	0,1	-	-	-	-	-	-	-
Норма за живою масою, надоєм	-	15,1	177	18,9	1510	4540	1360	485	110	78	680
Всього в раціоні	47,81	15,2	163,75	18,07	1526,9	4760,5	536,1	1054	121,38	98,03	1888,45
До норми (±)	-	0,1	-13,25	-0,83	16,9	220,5	-823,9	569	11,38	20,03	1208,45

Аналіз раціону на літній період:

1. Структура раціону: соковиті - 90,36%;

концентровані - 9,64%;

Тип годівлі: пасовище.

2. Енергетична цінність 1 кг сухої речовини: 9,45 корм. од.

3. Рівень перетравного протеїну у сухій речовині: 28,5%.

4. Клітковина у сухій речовині: 85,5%.

5. Відношення кальцію до фосфору: 1,7: 1.

Аналіз літнього раціону для дійних корів показує, що в ньому до норми не вистачає 13,25 Мдж обмінної енергії, 0,83 кг сухої речовини, 823,9 г сирого жиру. Проте ми бачимо, що підвищений вміст кормових одиниць (+0,1), перетравного протеїну (+16,9г), сирої клітковини (+220,5 г), цукру (+569 г), кальцію (+11,38 г), фосфору (20,03 г) та каротину (1208,45 мг)

2.2.3 Визначення потреби в кормах на періоди годівлі

Таблиця 2.6. Потреба в кормах на зимовий період

Корм	Потреба на 1 голову за добу, кг	Потреба на все поголів'я за добу, кг	Потреба кормів на зимовий період, ц	Потреба з урахуванням
				страхового фонду, ц	Страхового фонду і втрат при зберіганні, ц
Грубі, всього	14,2	12780	24921	27413,1
в т. ч. сіно лугове	6,4	5760	11232
сіно конюшини	5,4	4860	9477
трав'яне борошно люцерни	2,4	34,08	66,45
Соковиті, всього	15	13500	26325	30273,75
в т. ч. силос кукурудзяний	15	13500	26325
Концентровані, всього	3,81	3429	6686,5	7355,15
в т. ч. зерно кукурудзи	3,7	3330	6493,5
сіль кухонна	0,11	99	193,05

Проаналізувавши таблицю 2.6 можна зробити висновок, що для господарства з кількістю корів 900 голів, потрібно 27413,1 ц грубих, 30273,75 ц соковитих та 7355,15 ц концентрованих кормів.

Таблиця 2.7. Потреба в кормах на літній період

Корм	Потреба на 1 голову за добу, кг	Потреба на все поголів'я за добу, кг	Потреба кормів на літній період, ц	Потреба з урахуванням
				Страхового фонду, ц	Страхового фонду і втрат при зберіганні, ц
Соковиті, всього	43,2	38880	66096	76010,4
у т. ч. трава тимофіївки	18	16200	27540
трава лучного пасовища	13,2	11880	20196
трава люцерни	12	10800	18360
Концентровані, всього	4,61	4149	7053,3	7758,63
у т. ч. зерно вівсу	2,1	1890	3213
зерно пшениці	1,2	1080	1836
зерно ячменю	1,1	990	1683
макуха соняшникова	0,1	90	153
сіль кухонна	0,11	99	168,3

Після аналізу таблиці 2.7 ми можемо спостерігати, що для утримання стада з кількістю поголів'я 900 голів, на літній період нам потрібно 76010,4 ц соковитих і 7758ц концентрованих кормів.

Висновки

Складені раціони для повновікової корови живою масою 550 кг, добовим надоєм 20 кг та вмістом жиру у молоці 3,8% частково відповідають нормам, знайденим за довідником

При виробництві молока на промисловій основі слід передбачати впровадження перспективних технологічних проектів ферм з урахуванням біологічних особливостей тварин: забезпечувати високий рівень автоматизації доїльних установок; організацію повноцінної годівлі; утримання і вирощування високопродуктивного худоби; не допускати скорочень термінів продуктивного використання корів.

Молоко й виготовлені з нього молочні продукти повинні бути високоякісними. Молоко хворих корів зазнає значних фізико-хімічні зміни, внаслідок чого стає малоцінним продуктом харчування і втрачає свої технологічний властивості при промисловій переробці. У зв'язку з цим в інтенсивних умовах молочного тваринництва значну увагу необхідно приділяти санітарної якості молока.

Головне завдання інтенсивної технології виробництва і переробки молока полягає в досягненні отримання максимальної продуктивності при економному використанні ресурсів.

Список використаних джерел

1. Арзуманян Є.А., Бугучев А.К., Соловйов А.А., Фандлев Б.В. "Скотоводство", під редакцією Є.А. Арзуманяна. - М.: Колос. 1984. - 388 с.

2. Підпала Т.В. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини. - Миколаїв: Видавничий відділ МДАУ, 2007. - 369 с.

3. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини / [В.І. Костенко, Й.З. Сірацький, М.І. Шевченко та ін.]. - К.: Урожай, 1995. - 472 с.

4. Технологія виробництва продукції тваринництва ? [О.Т. Бусенко, В.Д. Столюк, М.В. Штомпель та ін.]; за ред.О.Т. Бусенка. - К.: Аграрна освіта, 2001. - 432 с.

5. Технологія виробництва продукції тваринництва ? [О.Т. Бусенко, В.Д. Столюк, О.Й. Могильний та ін.]; за ред.О.Т. Бусенка. - К.: Вища освіта, 2005. - 496 с.

6. Практикум із годівлі сільськогосподарських тварин: навчальний посібник [Ібатуллін І.І., Кононенко В.Д., Столюк В. Д та ін.]; під ред. Академіка УААН І.І. Ібатулліна. - К.: 2009. - 304 с.

7. Солдатов А.П., Табакова Л.П. Технологія виробництва молока та яловичини / А.П. Солдатов, Л.П. Табакова, - М.: Колос, 1995 р - 336 с. іл.

8. Клейменов Н.І. "Повноцінне годівля великої рогатої худоби". - М.: Колос. 1975. - 312 с.

Размещено на Allbest.ru