Удосконалення технології роздоювання корів за умов прив’язного утримання

Організація годівлі корів, корми, їх підготовка до згодовування, засоби роздавання. Водопостачання і поїння тварин. Доїння корів та обробка молока. Видалення гною на фермі. Вирощування ремонтного молодняку. Розрахунок потреби в кормах для поголів’я.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 18.03.2014
Размер файла 69,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Полтавська державна аграрна академія

Факультет технології виробництва і переробки продукції тваринництва

Кафедра годівлі та зоогігієни с.-г. тварин

Курсова робота з дисципліни

«Технологія виробництва молока і яловичини»

на тему

«Удосконалення технології роздоювання корів за умов прив'язного утримання»

Полтава-2013р.

ЗМІСТ

Вступ

1. Обґрунтування теми

2. Огляд літературних джерел

3. Основна частина

3.1. Організація годівлі корів, корми, їх підготовка до згодовування, засоби роздавання

3.2. Водопостачання і поїння тварин

3.3. Доїння корів та первинна обробка молока

3.4. Видалення гною на фермі

3.5. Вирощування ремонтного молодняку

3.6. Штат ферми

3.7. Комплект машин та обладнання

3.8. Розрахунок потреби в кормах для поголів'я

4. Економічні розрахунки

Висновки

Пропозиції

Список використаної літератури

ВСТУП

Розробка курсового проекту з дисципліни «Технологія виробництва молока і яловичини»

ТЕМА: «Удосконалення технології роздоювання корів за умов прив'язного утримання»

Вихідні дані:

порода - Голштинська;

поголів'я - 1200 корів;

удій на корову за лактацію (в рік): - 5000 кг;

рівномірне протягом року одержання молока;

валове виробництво молока в рік: - 60000 ц;

вихід телят на 100 корів: - 95 гол;

телята вирощуються на фермі до 20-денного віку;

сухостійний період - 60 днів, сервіс - період - 45 днів;

корми в основному власного виробництва.

Скотарство - провідна галузь тваринництва в нашій країні. Вона забезпечує населення високоцінними продуктами харчування - молоко, м'ясо і жири, а промисловість - сировиною.

Скотарство розвинене в усіх природно-економічних районах країни. Зокрема молочне скотарство переважає в зонах і районах з високопродуктивними природними кормовими угіддями - у центральних, західних та північно-західних областях.

У 2012 році в сільськогосподарських підприємствах обсяг виробництва молока становив 4090,3 тис. тонн. Скорочення виробництва відбулося в 19 регіонах, з яких найбільше у Житомирській (на 20%), Одеській (на 19,2%), Закарпатській (на 18,5%), Запорізькій (на 18,4%), Тернопільській (на 11,7%) областях. Зросло виробництво молока лише у Полтавській (на 2,3%), Херсонській (на 3,1%), Харківській (на 2,9%), Чернігівській (на 0,7%), Черкаській (0,6%), Сумській (на 0,3%) областях.

У структурі тваринницької продукції від галузі скотарства одержують 99% молока і близько 25% м'яса. Після забою тварин використовують всі одержані продукти: кров, травний канал, жирові відкладення на внутрішніх органах, ендокринні залози з яких виготовляють цінні лікарські препарати. Із вмісту травного каналу виготовляють вітамінну продукцію для птахівництва і свинарства, а травний канал використовують як сировину для ковбасної промисловості. Внутрішнє сало використовують для парфумів та високоякісного мила, а кістки після обвалювання туш - для виготовлення м'ясо - кісткового борошна та іншої продукції, тобто, використовують майже всю масу органічної речовини тіла тварин.

Найбільшу кількість великої рогатої худоби з розрахунку на 100 осіб населення і на 100 га сільськогосподарських угідь досягали в 1980 р., після чого кількість худоби, і особливо корів, зменшувалася і на початок 2010 р. практично зрівнялася з показниками 1935 р.

Занепад вітчизняного тваринництва має багатофакторну залежність перш за все, низка економічних чинників, що призвели до руйнівних наслідків і продовжують свій негативний вплив.

Велика загроза тваринництву закладена в спробі забезпечити внутрішній попит на м'ясо - молочну продукцію за рахунок її імпорту (23%), що наближає країну до критичної межі в контексті національної продовольчої безпеки. Головним напрямком розвитку скотарства в Україні є удосконалення матеріально-технічної бази, яка дозволить галузь перевести на інтенсивний шлях розвитку, суть якого заклечається в максимальному виробництві продукції при найменших трудових і матеріальних витратах. Це направлення повинно бути засноване на досягненнях науково-технічного прогресу та використанні системного підходу до виробництва високоякісної продукції, все більшого застосування перспективних, високоефективних технологій виробництва молока на основі наукових досягнень, які зроблені в останні роки в скотарстві та дозволяють навіть в самих екстремальних умовах організовувати та вести рентабельне молочне скотарство.

1. ОБГРУНТУВАННЯ ТЕМИ

Молоко - це біологічна рідина, секрет молочної залози ссавців. Воно забезпечує молодий організм всіма необхідними поживними, мінеральними і біологічно активними речовинами і є одним з основних продуктів харчування людини та сировиною для виробництва різних молочних продуктів.

Позитивні якості молока як продукту харчування людини високо оцінював видатний вчений-фізіолог І. П. Павлов. За його даними серед усіх видів людської їжі особливе положення займає молоко - це загальне визнання як побутового досвіду, так і медицини. Всі й завжди вважали молоко найлегшою їжею. Вчений підкреслював три властивості молока, що характеризують його як винятковий продукт харчування. Насамперед, це його здатність легко засвоюватися за мінімальної секреторної роботи травних залоз організму, здатність збуджувати травний канал і краща засвоюваність організмом азоту молока порівняно з азотом хліба.

Давні філософи, вчені назвали молоко «криницею здоров'я», «соком життя», «білою кров'ю». І справді, в природі не існує іншого продукту, крім молока, який містив би таку кількість поживних, мінеральних,біологічно активних речовин, характеризувався високою засвоюваністю, позитивно впливати на організм людини і тварини. Важливе значення молока пояснюється ще й тим, що воно містить усі необхідні для життя, росту й розвитку організму речовини.

Молоко - це біологічна рідина, до складу якої входять вода , білки, жири, молочний цукор, фосфатиди, стерини, солі органічних кислот, мінеральні речовини, мікроелементи, вітаміни, ферменти, гормони, пігменти, імунні тіла, гази. Молочні продукти є дієтичними.

В організмі лактуючих корів молоко синтезується з речовин, що надходять з крові. Установлено, що при утворенні 1 л молока через вим'я корови проходить 400-500 л крові. У період інтенсивного функціонування вим'я корів досягає 3% їх живої маси.

Після отелення корови проводять її роздоювання, яке включає комплекс заходів, спрямованих на підвищення молочної продуктивності корів. До них відносяться: організація повноцінної годівлі тварин з поступовим зростанням кількості кормів і їх авансування з розрахунку на 4-6 кг молока понад фактичний надій (2-3 корм. од.), застосування правильного доїння з масажем вимені, раціональне утримання, тощо. Дотримання всіх цих факторів забезпечить підвищення надоїв і покращить здоров'я тварин.

2. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

Висока економічна ефективність виробництва молока може бути лише при високому рівні продуктивності молочної худоби, яка зумовлюється особливостями генотипу корів і їх використанням. Система використання корів повинна бути спрямована на отримання від них максимальної продуктивності, запрограмованої генотипом.

Лактаційна функція корів контролюється нейрогуморальними факторами, що впливають на розвиток молочної залози, рівень і інтенсивність секреції молока і молоковіддачі. Ступінь реалізації генетичного потенціалу молочної продуктивності корів залежить від їх годівлі і утримання.

В.І. Костенко та ін. (1995) відмічають, що характерною особливістю прив'язного утримання є відпочинок корови у стійлі та поїдання кормів в зафіксованому положенні, тобто на прив'язі. При цьому доять корів також у стійлах на прив'язі, але в деяких випадках можливе використання доїльного залу. Гній із стійл згрібають вручну у гнойові канали, де змонтований транспортер, який видаляє його із корівника. На фермах з прив'язним утриманням корів прийнята павільйонна забудова основних виробничих приміщень.

М.М. Іванченко, Ю.Д. Рубан (1991) пропонують застосовувати прив'язне утримання у племінних господарствах, де необхідно якомога точніше виявити індивідуальні генотипові та фенотипові особливості корів при індивідуальній годівлі, догляді, утриманні та роздоюванні, одержати максимальну продуктивність, вести чіткий облік за комплексом ознак. Для цієї мети найбільш прийнятним способом є прив'язний з високим ступенем механізації і автоматизації виробництва.

Роздоювання корів має важливе значення при підвищенні молочної продуктивності корів.

Арзуманян Е. А. та ін. (1984) дають таке визначення: роздій корів - це система заходів, спрямованих на більш повне використання потенціальних продуктивних властивостей корів. Ця система розроблена під керівництвом Е. Ф. Лискуна і І. С. Попова і включає комплекс заходів, що передбачають планування удоїв, підготовку тільних сухостійних корів до отелення, нормовану годівлю дійних корів, організацію і техніку доїння, своєчасне їх запліднення, раціональне утримання молочної худоби, організацію виробничих процесів на фермі.

Необхідною умовою роздоювання корів є забезпечення високого рівня їх годівлі в перші 2-3 місяці лактації з метою отримання від них найвищого добового надою. Для цього починаючи з 10-12- го дня після отелення, коли вим'я корів прийде в нормальний стан, їх годують з авансуванням на роздій, тобто норму на фактичний надій підвищують на 1,5 - 2,5 кормові одиниці в залежності від продуктивності корів. Контроль за надоями корів і уточнення їх раціонів проводять через кожні 10-15 днів. Таку авансовану годівлю на роздоювання продовжують до тих пір, доки корови реагують на неї збільшенням надою. Потім тварин годують за прийнятими нормами, що сприяють збереженню високих надоїв на протязі наступних місяців лактації.

Застосування в період максимальних надоїв трикратного доїння зазвичай сприяє отриманню більш високих надоїв. Тому в господарствах, де є відповідні умови, доцільно застосовувати трикратне доїння корів в перші 90-100 днів лактації. Вагома складова частини роздою - прогнозування можливої молочної продуктивності корови з використанням спеціальної таблиці, складеної на основі закономірностей лактаційної кривої за фактичними даними за минулу лактацію.

А. П. Бегучев та ін. (1984) вказують на те, що якщо корова до отелення має середню або нижче середню вгодованість, то роздоїти її в перші дні після отелення важко і отримати високий надій від неї за лактацію не можна. Високопродуктивні корови в перші дні після отелення не в змозі повністю замістити поживними речовинами з'їдених кормів витрати на виробництво молока і тому змушені використовувати поживні речовини, відкладені в організмі в період підготовки до отелення. Висока молочна продуктивність корів буває на фоні хорошого здоров'я і нормальної відтворної здатності.

Розвиток нових секреторних ділянок вимені в більшій мірі залежать від рівня і повноцінності годівлі корів. В зв'язку з цим доцільно, починаючи із 5 місяця тільності, підвищувати рівень годівлі корів на 1,5-2 корм. од. у порівнянні з прийнятими нормами. Такий прийом покращує розвиток молочної залози і отримання високих надоїв в наступну лактацію.

Костенко В. І. та ін (2010) вказують, що важливо з перших днів після отелення в корів виробити певний стереотип у створенні повноцінного рефлексу молоковіддачі і підтримувати його впродовж усієї лактації, що сприяє кращому роздоюванню корів. З цією метою тільки в перший день після отелення доцільно застосовувати короткочасне, не більше ніж 10-12 год, ссання новотільних корів їхнімми телятами.

Відомо, що збільшення кратності доїння і масаж вим'я покращують діяльність молочної залози і підвищують надої, а також жирномолочність. Збільшення кількості доїнь з двох до трьох - чотирьох сприяє підвищенню надоїв приблизно на 5-15%, в залежності від кількості продуктивності корів.

Арзуманян А. П. та ін. (1984) рекомендують масаж вимені, який позитивно впливає на розвиток молочної залози, покращує кровообіг і посилює надходження поживних речовин до нього. Обмивання вим'я і попередній масаж - подразники рефлексу молоковіддачі. Дія масажу в основному носить рефлекторний характер. Масаж впливає на тонус гладеньких м'язів протоків і цистерн. Вважається, що заключний масаж сприяє виділенню найбільш жирного молока. Особливо корисний масаж вимені туго дійних корів. Застосовуючи правильний масаж з наступним додоюванням, оператори машинного доїння досягають підвищення надою на 4-12%, а жирності молока - на 0,1-0,2%.

Великий вплив на молочну продуктивність корів справляє техніка доїння. Правильна техніка доїння повинна забезпечувати активну молоковіддачу корів і створювати у вим'ї умови для інтенсивної секреції молока в наступні періоди. Це досягається масажем вим'я і використанням таких прийомів, які стимулюють швидке повне видоювання накопиченого в ньому молока.

При ручному доїнні кращим прийомом вважається доїння кулаком. Воно підвищує надій і вміст жиру в молоці. При цьому не тільки скорочуються затрати часу, а і забезпечується більш повне видоювання молока. На молочну продуктивність впливає також розпорядок дня на фермі та стан здоров'я тварини.

3. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Сучасна технологія виробництва молока ґрунтується переважно на біологічних, інженерних та економічних знаннях і має відповідати вимогам Директив 92/46/ЕЕС та 89/362/ЕЕС. Якщо ці науки зумовлюють і визначають, що слід робити для одержання молока, тоді технологія, яка акумулює необхідні їй положення цих наук, а також надбаний практичний досвід, відповідає на запитання, як потрібно робити, щоб одержати молоко в процесі виробництва з найбільшою ефективністю. Технологією виробництва молока на фермі докладно визначається кількість і якість тварин, параметри всіх операцій, а також послідовність і тривалість їх виконання обслуговуючим персоналом.

Характерною особливістю сучасних підходів до технології виробництва молока є їхня висока ефективність і поліпшення умов праці. Цього досягають у результаті спеціалізації виробництва , концентрації поголів'я худоби на фермах до оптимальних розмірів, рівномірного впродовж року одержання молока, потоковості, економічності технологічних операцій і високого рівня їхньої автоматизації, раціональної спеціалізації праці робітників і високої її продуктивності.

Основні показники, які характеризують рівень ефективності технології це валова кількість та якість молока, яке одержують від корів на фермі, а також з розрахунку на одну корову, собівартість і затрати праці з розрахунку на 1 ц молока, окупність капіталовкладень.

3.1. ОРГАНІЗАЦІЯ ГОДІВЛІ КОРІВ, КОРМІВ, ЇХ ПІДГОТОВКА ДО ЗГОДОВУВАННЯ, ЗАСОБИ РОЗДАВАННЯ

Розробка і впровадження заходів прогресивної технології виробництва продукції тваринництва враховує наукові розробки по збалансованій годівлі корів. Ось чому годівля визначається з урахуванням рівня молочної продуктивності, живої ваги і фізіологічного стану.

Тип годівлі характеризується співвідношенням різних видів кормів (грубих, соковитих, концентрованих тощо). Вибираємо найоптимальніший склад кормових культур, тобто тип годівлі, який спроможний забезпечити стійку кормову базу для молочної худоби за надоїв 5000 кг молока за рік. Орієнтовна схема набору кормів подана в таблиці 1.

Зниження в раціоні кількості грубих кормів і збільшення частки концентрованих не сприяє діяльності мікроорганізмів рубця й зменшує питому вагу оцтової кислоти. Зміни набору кормів призводять насамперед до порушення діяльності мікроорганізмів. Адаптаційний період мікрофлори до нового корму триває 15-20 днів, що викликає в перші дні втрату молочної продуктивності корів до 10%. Фізіологічно найоптимальнішим варіантом є цілорічна однотипна годівля дійного стада.

Таблиця 1

Орієнтовна структура раціонів для молочних корів, % за поживністю

Річний надій від корови, кг

Сіно

Сінаж

Силос

Коренеплоди

Зелені корми

Концкорми

5000

6

6

18

8

26

36

Більшість вважають, що молочна продуктивність на 55-60% визначається рівнем та повноцінністю годівлі, частка впливу породи і селекційної роботи становить 25-30%, а спосіб утримання та технологія - 15-20%.

Повнораціонною вважають годівлю, коли тварини з раціоном одержують усі поживні та біологічно активні речовини в їх необхідному для корів співвідношенні і згідно з потребами організму. Така годівля підвищує коефіцієнт корисної дії кормів, що має важливе значення для економного використання кормових ресурсів.

Енергія. Молочні корови використовують на продукцію в середньому 25% валової енергії кормів. (таблиця 2.) В міру зниження рівня молочної продуктивності зменшується і коефіцієнт використання валової та обмінної енергії кормів.

За сучасними вимогами, для забезпечення повноцінної годівлі тварин необхідно майже 80 елементів живлення, а нормування годівлі забезпечується при врахуванні як мінімум, 24-х показників. Повноцінна годівля передбачає забезпечення тварин насамперед енергетичними кормами, оскільки молочна продуктивність корів до 50% лімітується енергією.

Таблиця 2. Використання енергії кормів на синтез молока (за даними Клейменова Н. І. та Забігалової Н.Н.)

Рівень річної продуктивності, кг

Використання валової енергії ,%

Використання обмінної енергії, %

5000

26,6

56,8

Протеїн. Працями А. С. Ємельянова встановлено, що для високопродуктивних корів має значення не тільки валовий вміст протеїну в кормах раціону, а і його амінокислотний склад ( важливими для високо молочних корів є сірка та лізин).

Вуглеводи. Ця група елементів живлення, серед яких найбільшу питому вагу займає цукор і крохмаль, забезпечує поліпшення мікробіологічних процесів у рубці, рівень інтенсивності утворення летких жирних кислот та їхнє відсоткове співвідношення. Оптимальне співвідношення цукру до перетравного протеїну в зимовий період у раціонах лактуючих корів змінюється в межах 0,8-1,0 : 1,2. Надлишок цукру призводить до депресії травлення і спрямовує перетворення речовини кормів на відкладання жиру, а не на утворення молока. Джерелом вуглеводів для корів під час лактації є буряки, меляса, сіно та сінаж високої якості.

Клітковина. Вона впливає на перетравність поживних речовин, сприяє утворенню летких жирних кислот, особливо оцтової, оптимізації природно зумовленого вмісту жиру в молоці корів. Норма для дійних корів в межах 15-28% до сухої речовини. У літніх раціонах вміст клітковини допускається до 14%.

Жир. До норм годівлі корів включений показник вмісту сирого жиру. Його нестача в раціонах у період піку лактації є лімітуючим фактором утворення молока. Вміст жиру в сухій речовині раціонів корів повинен становити в середньому 2,5-3% з відхиленнями 1,5-5%.

Мінеральні речовини. Раціони нормують за такими макроелементами, як кальцій, фосфор, натрій, хлор, магній, калій і сірка. Цілорічне утримання тварин у закритих приміщеннях підвищує їхню потребу в кальції і фосфорі. Мікроелементи додають введенням їх до складу комбікормів після фактичного аналізу кормів, який підтверджує нестачу відповідних елементів (цинку, міді, кобальту, ін.).

Таблиця 3. Норми макроелементів для дійних корів з надоєм за лактацію 5000 кг молока

Мінеральні речовини

Норма

на 100 кг маси тіла

на 1 кг молока

Кальцій

4,8

3,5

Фосфор

4,0

2,5

Магній

2,0

1,2

Сірка

3,0

1,1

Калій

9,0

7,0

Сіль кухонна

4,6

3,0

Вітаміни. Однією з умов повноцінної годівлі корів є задоволення їхньої потреби в каротині та вітамінах A, D, E, особливо в зимовий період. Забезпеченість вітамінами молочної худоби контролюють за їхнім вмістом в раціоні та крові тварин. Повноцінна годівля підвищує коефіцієнт корисної дії кормів, що має важливе значення для ефективного використання кормових засобів.

На тривалість зазначеного кормового циклу суттєво впливає розмір кормового місця (фронт) годівлі, види з'їдених кормів та індивідуальні особливості тварин. Мінімальна тривалість одного кормового циклу - 2-2,5 год.

Кратність роздавання кормів. Для ефективного застосування багатократного роздавання різних видів кормів (3-5 разів) необхідно дотримуватись таких умов:

- роздану кількість кормів корови з'їдають на 80-90% до початку наступного роздавання;

- тривалість інтервалів між двома основними суміжними роздаваннями кормів є меншою тривалості одного кормового циклу (2-2,5 року), щоб коровам залишився час для пережовування;

- додаткові затрати праці і витрати енергетичних ресурсів при багатократному роздаванні компенсуються одержанням додаткової продукції;

Перший раз корми роздають рано вранці після тривалого нічного періоду, поки ще не почали працювати кормозмішувачі і трактори кормороздавачі. По закінченню ранкового доїння проводиться друге, вже механізоване, роздавання кормосуміші у вигляді силосу, сіна, солом'яної січки, сінажу, коренеплодів, концкормів та ін.

Вільний спосіб годівлі з фіксацією тварин біля годівниці (кормового столу) застосовують за умов традиційного прив'язного утримання. При цьому корми практично постійно знаходяться в годівниці і корови поїдають їх за своєю потребою 8-10 і більше разів на добу. Фіксація корів біля годівниці сприяє спокійному поїданню, що дуже важливо при недостатньому забезпеченні кормами. Через деякі проміжки часу корми необхідно переміщати ближче до тварини, перемішувати з додаванням свіжіших.

Наразі застосовуємо годівлю корів кормосумішами. Вимоги до кормосуміші: технологічність, однорідність, грубі корми і силос подрібнені до довжини січки 1-4 см. Змішуємо лише високоякісні корми. Надходження повноцінних кормосумішей до травного каналу сприяє кращому перетравлюванню, тому що різні види кормів взаємно доповнюють поживність і стимулюють процеси мікробної ферментації у передшлунках. Під час роботи кормороздавача-змішувача в стаціонарному режимі виготовлена кормосуміш спеціальним транспортером завантажується в серійні кормороздавачі (типу КТУ-10) і видається в годівниці. Роздавання кормів здійснюється мобільним кормороздавачем КТУ-10А.

Приготування кормосуміші здійснюється в кормоцеху. Солома доставляється в кормоцех мобільним кормороздавачем КТУ-10, подрібнюється подрібнювачем ИГК-30, подрібнення коренеплодів - на подрібнювачі ИКС-5М. Комбікорми один раз у 5-7 днів завантажуємо в приймальний бункер ПК-5, з бункера в змішувач, де перемішуємо з водою лопатевою мішалкою. Пійло для худоби готується в котлі, а потім насосом подається в змішувач або через вивідну трубу - в транспортні засоби для роздачі.

Отже, потреба молочних корів в елементах живлення залежить насамперед від кількості енергії, органічних та мінеральних речовин, що виділяються з молоком. Визначене, що корова з продуктивністю 5000 кг за 305 днів лактації виділяє в середньому 15000 МДж енергії, 200 кг жиру, 170 кормами повинні надходити поживні речовини відповідно до діючих нормативів.

3.2. ВОДОПОСТАЧАННЯ І ПОЇННЯ ТВАРИН

Під час забезпечення ферми водою першочергово вирішується питання про повне задоволення всіх потреб. Дебет води для ферми складаємо, виходячи з відповідних нормативів.

Нормативом споживання води коровами є 80 л/добу на 1 голову, бугаї та нетелі відповідно - 50 л/добу, молодняк до двох років - 30 л/добу, телята до 6-місячного віку - 20 л/добу.

Певна частина води витрачається і на так звані технологічні цілі, особливо при промисловій технології виробництва тваринницької продукції. Ці витрати складаються із потреб на підготовку кормів для згодовування, видалення й транспортування гною тощо. В кормоцехах витрати кормів в середньому приймаються з розрахунку 1,5-2 л на 1 кг сухого корму, на миття кормоприготувального обладнання - 50 л на одну машину та одне її миття.

З метою проведення санітарно-гігієнічних заходів вода потрібна для підмивання вим'я у корів: із відра її витрачається до 4,5 л на кожні 5 голів. Для догляду за доїльними апаратами, молокопроводами, молочним посудом витрати визначають із розрахунку 5 л холодної і 10 л гарячої води на 1 доїльний апарат. Загальна норма витрат води на обробку і зберігання молока на фермі становить 4-5 л на 1 л молока, а на первинну його переробку ще додатково потрібно 5-7 л. Передбачаємо також витрати води на догляд за шкірою тварин (обмивання, купання).

Обов'язково згідно із нормами передбачаються витрати води на протипожежні заходи.

Водопостачання - це ряд заходів щодо забезпечення одержання, поліпшення якості і надходження води для потреб тваринництва. Кращою є централізована система водопостачання. Вона забезпечує постачання води з одного водного джерела і через водопровід. Ця система дає змогу здійснювати безперебійну доставку води високої санітарної якості у потрібній кількості протягом доби. Проходячи по закритих трубопроводах, вона захищається від зовнішніх джерел забруднення і за нею зручніше вести постійний санітарний нагляд.

У комплекс водопровідних споруд входять: джерело води, насосна станція першого підняття, споруди для очищення і знезараження води, резервуар питної води, насосна станція другого підняття, водонапірна башта і розподільна мережа. На фермі водопровід баштового типу із водонапірною баштою БР-15А, яка вирівнює тиск води у розподільній мережі, а також дозволяє створювати додатковий запас води в об'ємі до 29 куб. м.

Основним принципом водозабезпечення є те, що тварина повинна споживати воду досхочу, без порушень звичайного для неї режиму напування. Особливо чутливі до безперебійного водопостачання високопродуктивні тварини і молодняк. Так, високопродуктивна корова за добу випиває води у 3-4 рази більше, ніж малопродуктивна.

Для великої рогатої худоби застосовуємо індивідуальні автоматичні напувалки. Режим напування тритактний за добу, а для високопродуктивних корів 4-5 разів і більше. Корови більш охоче п'ють воду після годівлі і доїння.

Після отелення у корів різко підвищується потреба у воді. Тому напуваємо одразу після родів, але тільки теплою водою (у вигляді гіпотонічного розчину кухонної солі 0,85%) - 10 л. У подальшому протягом першої доби напуваємо теплою водою (12-15 ? С).

Телятам даємо воду з першого дня життя, орієнтовно через 2 години після споживання ними молозива (молока). До місячного віку вони отримують прокип'ячену воду, охолоджену до 25-30 ? С, а пізніше їм даємо сиру воду температурою у межах 12-15 ? С. Напуваємо водою не менше чотирьох разів на добу.

Для напування великої рогатої худоби використовуємо чашкові напувалки, вони підключені до водопровідної мережі. В них є пластинка, яка, коли на неї натискає тварина, відкриває водяний клапан, і вода надходить у напувальну чашку.

Догляд за водо-напувальним інвентарем зводиться до підтримання його у належній чистоті та справності. При підготовці до стійлового утримання тварин всі споруди і пристрої, призначені для напування, ремонтують і підготовлюють.

3.3. ДОЇННЯ КОРІВ ТА ПЕРВИННА ОБРОБКА МОЛОКА

Корів доять постійно у визначений згідно з розпорядком дня час. Порушення його призводить до гальмування рефлексу молоковіддачі. Доїльним апаратом молоко з вим'я одержують завжди в одному постійному режимі незалежно від інтенсивності потоку молока, яке видоюється, продуктивності та індивідуальних особливостей корів. За умови якісної підготовки корови та вим'я до доїння, яке виконується вручну, а також при своєчасному знятті апарата по завершенні видоювання досягають необхідної ефективності машинного доїння.

Роботу починають з підготовчих операцій: перехід оператора до наступної корови; здоювання з кожної дійки на контрольну пластинку (сітку) перших (2-3) цівок молока (5-6 с); обмивання вим'я теплою водою (40- 45? С) водою (10-15 с); витирання його серветкою (рушником) (6-8 с); масаж вим'я; одягання доїльних стаканів. Потім процес безпосереднього видоювання апаратом.

Заключні операції: перехід оператора до корови; заключний масаж вим'я; машинне додоювання; відключення й знімання доїльних стаканів з дійок вим'я; контроль його стану; оброблення дійок асептичною емульсією. При видоюванні однієї з корів в оператора з'являється час для виконання підготовчих та заключних операцій для інших тварин.

Підготовчі операції. Правильна підготовка корів до машинного доїння необхідна не лише для повного молоко виведення, але й для роздоювання корів. Здоювання перших цівок дає можливість виявити хворих на мастит корів, сприяє кращому молоковиведенню та зберігає якість молока. Потім промиваємо вим'я чистою водою температурою 40-45 ? С, маючи напоготові працюючий апарат, вим'я витирають спеціальною серветкою або чистим рушником. Одночасно з витиранням вим'я масажують. Щоденний масаж сприяє підвищенню надоїв на 10-14%.

Після підмивання і витирання з'являються ознаки початку рефлексу молоковіддачі: набрякання вим'я, порозовіння дійок, підвищення їхньої пружності. Закінчивши підготовку корови до доїння і переконавшись, що вона пропустила молоко, оператор одягає доїльні стакани. Спостерігаючи за молоковиведенням неможна допускати тривалого холостого доїння на частках вим'я, які швидко видоюються.

Заключні операції. По закінченню молоковиведення дуже важливо своєчасно провести заключні операції, тобто вчасно підійти до корови, якщо потрібно здійснити машинне додоювання, відключити вакуум і зняти доїльні стакани з дійок вим'я. На ці операції затрачається від 40 до 55 с для кожної корови. Перетримка апаратів може викликати больові відчуття в корови, подальше зниження надоїв і захворювання маститом. У результаті холостого доїння (перетримки апаратів) в корови виробляються гальмівні рефлекси на доїння. Також під дією вакууму значно витягуються дійки, в результаті чого можуть розриватися дрібні кровоносні капіляри і виникати запальні процеси молочної залози зі всіма негативними наслідками.

Перетримка доїльних стаканів на дійках вим'я після припинення молоковиведення впродовж 2-3 хв зумовлює зниження молочної продуктивності корів на 5-7%, середньої інтенсивності видоювання - на 12-15% і збільшує тривалість доїння на 6-8%, а також призводить до виникнення субклінічних маститів особливо у тих частках вим'я, які найшвидше видоюються.

Операція машинного додоювання: не знімаючи доїльних стаканів, оператор лівою рукою за колектор періодично, в такт пульсації, відтягує доїльні стаканами донизу і дещо вперед. Правою рукою промацує, злегка масажуючи, частки вим'я. Величина машинного додоювання в середньому становить 100-150 г молока, а в деяких корів сягає 400-500 і більше грамів. Після зняття доїльного апарата оператор за потреби перевіряє в окремих корів повноту видоювання промацуванням кожної частки вим'я і обробляє дійки антисептичною емульсією. Про корів, в яких на вим'ї виявлені затверділості, пухлини, повідомляють ветеринарному працівникові.

У результаті недостатньої передтільної підготовки корів до доїння і при несвоєчасному підключенні апаратів молочна продуктивність тварин знижується відповідно на 11,9 та 9,5%, а інтенсивність молоковиведення - на 20,2 та 19,9%.

Доїти корів у молокопровід доцільно трьома апаратами. При цьому простої мінімальні, тривалість підготовчих та заключних операцій оптимальна, робота виконується найефективніше. Доїння корів трьома апаратами у молокопровід ефективне, якщо видоювання апаратом кожної корови триває в середньому не менше ніж 4-6 хвилин. Для виконання цієї умови величина разового надою становить не менше ніж 5-7 л. При разових надоях менш ніж 5 л обов'язково виникають випадки холостого машинного доїння. Щоб запобігти цьому, корів при зазначеній продуктивності доять двома апаратами. При доїнні в стійлах двома-трьома апаратами в молокопровід оператор за 1 год може видоїти 22-26 корів.

За умов машинного доїння на сучасній фермі корів доять апаратами починаючи з другого дня після отелення. Не підлягають машинному доїнню корови хворі на мастит. Таких корів поміщають в ізолятор і доять вручну до видужання. У деяких новотільних корів при набряку вимені відстань між передніми і задніми дійками може сягати 20-25 см і більше. Тому на початку доїння впродовж 1-1,5 хв. оператор повинен підтримувати апарат руками, щоб він не спадав і щоб передні дійки не перегиналися під його масою. При доїнні новотільних корів особливо шкідливе перетримання апаратів на вим'ї. Із закінченням виведення молока додоювання припиняють і, відключивши апарат, обережно знімають стакани з вимені.

Дуже важливо з перших днів після отелення в корів виробити певний стереотип у створенні повноцінного рефлексу молоковіддачі і підтримувати його впродовж усієї лактації, що сприяє кращому роздоюванню корів. З цією метою тільки в перший день після отелення доцільно застосовувати короткочасне, не більше ніж 10-12 год, ссання новотільних корів їхніми телятами. З другого дня після отелення, корів доять на установках і апаратами такого ж типу, як і в основному стаді. Кратність доїння зберігають незмінною.

Первинну обробку молока на фермі проводять за такими операціями: очищення, охолодження та зберігання молока до його відправлення на молокопереробне підприємство. При виникненні епізоотій молоко піддають пастеризації (тепловій обробці). Очищення молока при доїнні корів на установках типу «Молокопровід - 200» проходить через молочний фільтр, в який поміщається спеціальний фільтрувальний елемент.

Після кожного доїння фільтр промиваємо або змінюємо. Високоефективні фільтрувальні елементи разового використання із нетканого полотна гарантують очищення молока до першої групи за еталоном чистоти. Тому багато авторів пропонують на даному етапі відмовитися від сепараторів-молокоочистників для очищення молока в лініях первинної обробки, як від трудо- і енергомісткої операції.

Очищене молоко по трубах надходить у резервуар-охолоджувач, де охолоджується до температури 4? С. У резервуарах така температура підтримується в автоматичному режимі до відправлення молока на молокопереробне підприємство.

Усе молоко, яке реалізується повинне відповідати вимогам державного стандарту ДСТУ 3662-97 «Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі».

Таблиця 4.

Вимоги до якості незбираного коров'ячого молока (ДСТУ 3662-97)

Показники якості молока

Норма для сортів

екстра

вищого

першого

другого

Кислотність, градус Т

16-17

16-17

19

20

Ступінь чистоти за еталоном,

1

1

1

1

Загальне бактеріальне обсіменіння, тис.КУО/куб.см

100

300

500

3000

Температура, градус цельсія

6

8

10

10

Масова частка сухих речовин,%

12,2

11,8

11,5

10,6

Кількість соматичних клітин, тис.КУО/куб.см

400

400

600

800

Молоко одержане від здорових тварин, профільтроване, охолоджене у господарстві не пізніше ніж через 2 години після доїння, за показниками якості відповідає вимогам стандарту. Термін зберігання молока у господарстві 24 год за температури не вище 4? С, 18 год - не вище 6? С, 12 год - за температури не вище 8 ? С, а густина за температури 20? С - не менш ніж 1027 кг/куб.м.

Допускається реалізація молока неохолодженим за умови, що його якість на момент приймання відповідає всім вимогам стандарту. Проте таке молоко оплачується дешевше з урахуванням витрат на охолодження. Доброякісне, придатне для реалізації, молоко має бути натуральним, білого або слабо-кремового кольору, без осаду і пластівців. У ньому не повинно міститись інгібуючих та нейтралізуючих речовин (антибіотиків, аміаку, соди, перекису водню та ін.), а вміст важких металів, миш'яку, афлактоксинуМ1 і залишкової кількості пестицидів не перевищувати рівня, установленого відповідними нормами.

Кислотність молока характеризує його свіжість, технологічність, що надзвичайно важливо для подальшого використання молока у виробництві сирів, масла та інших продуктів. Охолодження молока в процесі доїння, яке часто триває більш ніж дві години, гарантує низьку кислотність.

Бактеріальне обсіменіння молока значною мірою визначає його кислотність. Наявність великої кількості бактерій суттєво знижує харчову і технологічну цінність молока, а в деяких випадках - небезпечна для здоров'я людини і тварин. Вміст соматичних клітин в молоці свідчить про вміст молозива чи молока від стародійних корів хворих на мастит.

Закупівельні ціни на молоко та системи оплати встановлюється з урахуванням затверджених базисних норм за вмістом жиру (3,4%) та білка (3,0%) і регулюються відповідними нормативними документами.

Контроль показників безпеки молока виконують атестовані та акредитовані Держспоживстандартом України виробничі та спеціалізовані лабораторії підприємства.

3.4 ВИДАЛЕННЯ ГНОЮ НА ФЕРМІ

За добу корова виділяє близько 25-30 кг екскрементів і до 20 кг сечі. При утриманні на глибокій солом'яній підстилці утворюється твердий гній, при використанні тирси - напіврідкий, у разі застосування гідрозмиву утворюється рідкий гній. Кількість гною, що нагромаджується за добу в різних виробничих зонах, залежить від пори року та тривалості перебування тварин у зоні. Так, у місцях відпочинку корів нагромаджується 80-85% добової кількості гною. Це доводиться враховувати при складанні технологічних карт та організації операції з видалення гною.

За прив'язного утримання корів для видалення гною з приміщень застосовують стаціонарні та мобільні засоби механізації. Як стаціонарні засоби в основному використовують скребкові транспортери типу ТСН-2,0Б, а також скреперну установку УН-3 зі зворотно-поступальним рухом.

Операції видалення гною передбачають очищення проходів, стійл, згрібання в канавки, видалення його з приміщень і навантаження в транспорті засоби. Тип і продуктивність установок визначається за способом утримання і віковими групами тварин, а також плануванням і будівельними рішеннями приміщень.

При утриманні худоби в стійлах із застосуванням підстилки гній видаляють із стійла п'ять - шість разів за добу за допомогою ручних скребків і скидають на ввімкнений транспортер ТСН-2. Транспортер встановлюється в приміщенні у вигляді замкнутого кільця. Транспортер ТСН-2 має загальний ланцюг і складається з горизонтальної і похилої частин, що має загальний привод. Надійність роботи транспортера залежить не лише від правильного його використання, але й від своєчасного технічного обслуговування.

Рідкий гній вологістю понад 92% транспортують по трубопроводах за допомогою насосів типу НШ-50.

Навантажують і доставляють підстилкову солому навантажувачами ПСН-1М та кормороздавачем КТУ-10. В приміщеннях її вивантажують у поперечних проходах, а потім вручну або за допомогою ручних візків транспортують на місце і вносять в стійла.

Транспортують підстилковий гній від приміщень у польові бурти тракторні причепи і трактори МТЗ у вільний від доставки і роздачі кормів час. Часто виділяють окремий трактор, причепи і спеціальну бригаду, яка виконуватиме роботи відповідно до графіка технологічного процесу.

Гній, який вивозять у поле, складають штабелями і компостують. Відкриті наземні штабелі мають ширину 3-4 м і висоту 1,5-2 м при щільному укладанні. При менших розмірах штабеля і поганому перемішуванні в компостах надто повільно розвиваються мікробіологічні процеси. Взимку такі компости часто промерзають і якість їх погіршується.

Загальна місткість гноєсховища для зберігання рідкого гною повинна бути достатньою для зберігання гною протягом зимового періоду (4-6 місяців). При цьому враховують, що від однієї корови одержують до 50-60 кг гною на добу.

При зберіганні гній розшаровується на фракції: твердий осад, освітлена рідина і плаваючий шар. Тверду частину завантажують у транспортні засоби.

У корівниках санітарний день організовують один раз на місяць. Перелік робіт у приміщенні: очищають огороджуючи конструкції будівлі і устаткування від пилу, павутиння, бруду, гною; промивають годівниці, напувалки; видаляють залишки гною; підстилки кормів; очищають дезкилимки; інвентар по догляду за тваринами очищають від бруду, знезаражують; цементовапняним розчином замазують щілини; усувають всі дефекти годівниць, напувалок, підлоги, дверей, воріт, устаткування; огороджуючи конструкції підбілюють свіжо гашеним вапном. Виконуються інші роботи: проводять більш ретельний огляд шкіри тварин; забруднені ділянки шкіри-обмивають водою; обтирають. Молочний посуд і доїльна апаратура піддаються чищенню, миттю і дезінфекції.

До загальних заходів боротьби з крилатими комахами відноситься підтримання чистоти в приміщеннях, недопущення нагромадження гною та кормових залишків. Винищувальні заходи проводять хімічними засобами вигляді розчинів, порошків, емульсій. Для боротьби з вошами тварин обробляють інсектицидними препаратами.

Для боротьби з гризунами застосовують хімічні, біологічні та механічні методи. З хімічних методів застосовують отруто антикоагулянти: зоокумарин, криси, фосфід цицку, ратиндан. При біологічних методах використовують препарат бактокумарин, що містить живі бактерії тифу гризунів і натрієву сіль зоокумарину. До механічних методів відносять верші й пастки.

3.5 ВИРОЩУВАННЯ РЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ

Головним напрямом в удосконаленні вирощування ремонтного молодняку є його інтенсифікація. Нинішній світовий досвід підтверджує, що найкращі умови для інтенсивного вирощування ремонтного молодняку можна створити лише в спеціалізованих фермах чи господарствах.

За сучасних умов використовується міжгосподарська спеціалізація - створені господарства (ферми) з вирощування ремонтного молодняку - вирощування теличок від 15-30- добового або 3-4-місячного віку до 14-16 міс. і реалізація телиць парувального віку; вирощування теличок від 15-30-добового або 3-4-місячного віку до запліднення і реалізація нетелей п'яти - семимісячної тільності; вирощування теличок від 15-30-добового або 3-4-місячного віку до отелення й оцінка первісток за всю чи частину (2-4 міс.) першої лактації.

Молодняк, що надходить має бути добре розвиненим і високо резистентним. Телят, призначених для вирощування знерожують і проводять дворазову вакцинацію проти паратифу і колібактеріозу ( на другий і дев'ятий день після народження). Для вирощування придатні клінічно здорові телички віком 15-30 днів і масою не менше ніж 35-40 кг, які можуть пити молоко з відра чи випоювальної чашки. Звертають увагу на стан кінцівок та ратиць. Тварин із неправильною поставою та деформацією ратичного рогу для вирощування не використовують.

Перед відправленням у спеціалізовану ферму теличок ретельно оглядають і обов'язково проводять термометрію, після чого заповнюють ветеринарну картку, вносять відповідні записи в паспорт тварин і передають їх новому власникові. Опис разом із ветеринарними картками і паспортами зберігаються на фермі до закінчення технологічного циклу.

Від моменту навантаження теличок 15-30-добового віку в транспорт до прибуття на ферму повинно минати не більше ніж 5 годин. Телят перед перевезенням упродовж 3-5 годин не годують. Для профілактики можливих розладів травного каналу їм бажано випоїти відвар льону, чай та розчин глюкози (125 г глюкози на 2 л води) температурою 38-40? С. Крім того, внутрішньом'язово вводять 500 тис. МО тетра- або окситетрацикліну та 3 мл три вітаміну A, D, E.

При перевезеннях на відстань більше 100 км за 30 хв до перевезення для зняття стресового стану теличкам згодовують або вводять внутрішньом'язово транквілізатор (аміназин), дія якого на організм триває впродовж 4-6 год. Як результат телята краще переносять транспортування і швидше адаптуються до нових умов. Перевозять теличок спеціальним автотранспортом ферми. Внутрішнє обладнання кузова не повинно мати гострих предметів, які виступають, краще коли загальна площа кузова поділена на секції для 4-6 телят з розрахунку 0,3-0,6 кв. м підлоги на теля. Підлогу покривають підстилкою із соломи чи тирси або дрібно чарунковою металевою сіткою.

Привезені телички надходять у приміщення приймального відділення, де їх необхідно помити теплою водою, обробити дезінфікуючим розчином і висушити та розмістити в карантинному відділенні. Тут їх утримують у секціях, обладнаних індивідуальними вузькогабаритними клітками, боксами або напівбоксами на прив'язі. Скомплектовані таким чином станок, секція чи приміщення вважаються біологічно-технологічною одиницею і заповнюється та звільнюється за принципом «все вільно - все заповнено».

Якщо теличок утримують в індивідуальних клітках, то карантин повинен тривати не довше 30 діб. Після його закінчення теличок переводять в ізольовані станки чи секції з безприв'язним боксовим утриманням до кінця молочного періоду. Розміри індивідуальної клітки 0,6х1,3х1,0 м, а боксу - 0,45х1,0 м. У станку розміщують не більше 25 теличок при різниці у віці до 15 діб і за масою 5-7 кг. З метою профілактики захворювань травного каналу теличкам упродовж перших п'яти днів бажано разом із молоком або ЗНМ згодовувати сульфаніламідні препарати, а в перші два дні - також і розчин глюкози.

За традиційної технології вирощування, розпочинаючи з 14-15-добового віку, телята повинні мати доступ до годівниць з високоякісним сіном чи трав'яною січкою і концентрованими кормами, а в кінці третьої декади - до силосу чи сінажу при постійному забезпеченні теплою, свіжою водою. Для забезпечення їх повноцінними білками використовують корми тваринного походження. При вирощуванні теличок у молочний період можна використовувати замінники незбираного молока, натуральне й збиране молоко (відвійки).

З 2,5-місячного віку телички користуються вигульними майданчиками з твердим покриттям з розрахунку 2 кв. м. на тварину. У 6-місячному віці теличок, як правило, утримують безприв'язно з відпочинком у боксах або на глибокій підстилці групами по 50 голів, які були сформовані у попередньому періоді. При цьому фронт годівлі для кожної тварини, незалежно від способу утримання, має становити 0,5-0,6 м, що забезпечує одночасний підхід усіх телиць до кормового столу (годівниці) і сприяє спокійній їх поведінці під час споживання кормів. Напувають тварин із чашкових напувалок. Бокси для молодняку 6-12-місячного віку влаштовують шириною 0,7 і глибиною1,3-1,5 м, а старше 12-місячного віку - відповідно - 0,75 та 1,5-1,7 м. При утриманні на глибокій підстилці норма площі на тварину до 12-місячного віку - 2,5, старше - 3 кв. м.

Для забезпечення оптимального перетравлення всіх кормів раціони теличок до 10-місячного віку за структурою і потребою поступово наближають до раціонів дорослої худоби. У віці 12-16 місяців телиць готують до осіменіння. Організація правильної годівлі на цьому етапі - один з основних елементів підготовки.

3.6 ШТАТ ФЕРМИ

Таблиця 5. Штат ферми на 1200 корів з утриманням над ремонтного молодняку до 20-денного віку (утримання прив'язне)

Професії

Типовий проект (В. А. Павленко і ін., 1977)

Удосконалений варіант проекту

1

2

3

Непрямі витрати

Завідувач ферми

1

1

Зооінженер-селекціонер

1

1

Лікар ветмедицини

1

1

Ветфельдшер

2

2

Технік штучного осіменіння

1

1

Ветсанітар

1

1

Обліковець

2

2

Всього

9

9

Прямі витрати

Оператор машинного доїння

36

12

Оператор по підгону корів

-

-

Оператор машинного доїння родильного відділення

6

4

Тракторист-машиніст

8

6

Денний скотар

9

7

Нічний скотар-сторож

11

9

Телятниця

12

10

Технік молочної

2

2

Оператор наладчик-слюсар

3

3

Оператор кормоцеху

4

3

Водій автомолокоцистерни

1

1

Всього

92

57

Всього по фермі

101

66

3.7 КОМПЛЕКТ МАШИН ТА ОБЛАДНАННЯ

Таблиця 6. Комплект машин та обладнання для молочної ферми на 1200 корів з утриманням над ремонтного молодняку до 20-денного віку, утримання прив'язне (Павленко В. А., і ін.. 1977), довідкова

Назва машини

Марка машини

Кількість машин, шт.

1

2

3

Трактор

МТЗ

4

Кормороздавач

КТУ-10

4

Навантажувач кормів

ПСН-1М

1

Причепи

2ПТС-4М-785А

9

Доїльна установка

Типу «Молокопровід-200»

4

Доїльна установка (родильне відділення)

АД-100

2

Водонагрівач (в комплекті доїльної установки)

ВЕТ-200

7

Транспортер для роздавання кормів

ТВК-80А

12

Транспортер для видалення гною

ТСН-2

16

Автонапувалка

ПА-1

820

Автонапувалка групова

АГК-424

Установка для напування телят молоком

УВТ-20

1

Агрегат для приготування замінників молока

АЗМ-0,8

1

Жатка-подрібнювач

КІР-1,5

1

Ручні візки

УТР-0,3

42

Автомолокоцистерна

АМЦ-2,8

1

Обладнання молочного блоку

Комплект машин

1

Обладнання кормоцеху

Комплект машин

1

Пароутворювач

КВ-300

3

Бульдозер

БН-1

1

Навантажувач-екскаватор

ПЕ-0,8

1

3.8 РОЗРАХУНОК ПОТРЕБИ В КОРМАХ ДЛЯ ПОГОЛІВ'Я

Основою підвищення надоїв молока у корів та збільшення кількості його виробництва є повноцінна кормова база, рівень годівлі корів, кількість і якість заготовлених кормів.

- Кількість молочних корів на фермі: 60000ц. / 5000кг (50ц.) = 1200 голів

- Приплід телят за рік: 1200 х 0,95 / 100 = 1140 голів

- Кількість кормів на 1 корову в рік при надої 5000 кг = 50ц х 1,00ц = 50ц корм. од.

- Кормів на все поголів'я: 50ц корм. од. х1200 голів = 60000ц корм. од.

- Страховий фонд (20%): 60000ц х 20 / 100 = 12000ц корм. од.

- Всього заготувати кормів: 60000ц + 12000ц = 72000ц корм. од.

Таблиця 7. Витрати корму і потреба в поживних речовинах за різного рівня надою 5000 кг

Показники

Річний надій 5000 кг

Витрати корму на 1 ц молока, ц корм. од.

1,00

Потреба корму на1 голову в рік, ц корм. од.

50,0

Потреба в перетравному протеїні на 1 ц корм. од., кг

11

Потреба в перетравному протеїні на 1 голову в рік, ц

5,5

Потреба в цукрі на 1 голову в рік, ц

4-8

Потреба в цукрі і крохмалі разом на 1 голову в рік, ц

11-15

Таблиця 8. Поживність кормів (в середньому 1 кг), довідкова

Корми

Корм. од.

Перетравного протеїну (г)

Сіно

0,50

60

Сінаж

0,30

40

Солома ячмінна

0,26

12

Силос кукурудзяний

0,20

14

Кормовий буряк

0,12

12

Зелені корми

0,19

24

Концентрати

1,0

100-130

Таблиця 9. Структура річного раціону за рівня молочної продуктивності 5000 кг, %

Корми

Річний надій 5000 кг

Грубі: всього

12

в т. ч. сіно

6

сінаж

6

солома

-

Соковиті: всього

26

в т. ч. силос кукурудзяний

18

буряк кормовий

8

інші

-

Зелені

26

Концентровані

36

Разом

100

Розрахунок кормів в натурі:

Таблиця 10. Структура річного раціону корів (за поживністю і в натурі за продуктивності корів 5000 кг молока за лактацію, розрахункова)

Корми

%

Корм. од., ц

Кормів в натурі, ц

Грубі: всього

12

8640,0

в т. ч. сіно

6

4320,0

8640,0

сінаж

6

4320,0

14400,0

Соковиті: всього

26

18720,0

в т. ч. силос

18

12960,0

64800,0

кормовий буряк

8

5760,0

48000,0

інші

-

-

-

Зелені

26

18720,0

98526,3

Концентровані (комбікорм)

36

25920,0

25920,0

Всього

100

72000,0

4. ЕКОНОМІЧНІ РОЗРАХУНКИ

1. Для того, щоб розрахувати витрати кормів на виробництво 1 ц молока, потрібно валову кількість згодованих, а не заготовлених кормів, розділити на валове виробництво молока. Розрахунок:

60000 ц корм. од. / 60000 ц = 1,00 ц корм. од.

2. Одержано телят за рік: 1200 корів х 0,95 = 1140 голів

3. Затрати праці на виробництво 1 ц молока і валової його кількості розраховуємо виходячи з того, що кожен працівник відпрацьовує 7 год. За добу при 6 - денному робочому тижні. Штат ферми за типовим варіантом (В. А. Павленко, 1977, табл. 15) складає 101 чоловік, а днів у році 365, тому: 7 год. х 101 чол. х 365 днів = 258055 люд.-год. (92 чоловіки із штату безпосередньо виробляють молоко), а на 1 ц: 258055 люд.-год. / 54000 ц = 4,77 люд.-год. (54000 ц за продуктивності корів 4500 кг молока за лактацію у типовому проекті: 1200 голів х 4500 кг / 100 = 54000 ц)

В удосконаленому варіанті ці показники складуть:

7 год. х 66 чол. х 365 днів = 168630 люд.-год.

168630 люд.-год. / 60000 ц = 2,81 люд.-год.

Різниця склала: 4,77 - 2,81 = 1,96 люд.-год. на виробництво кожного центнера молока.

4. При собівартості 1 ц корм. од. 30 грн. (середньостатистичний показник по області) вартість кормів у типовому проекті дорівнює:


Подобные документы

  • Особливості виробництва молока при прив'язному та безприв'язному способах утримання корів. Удосконалення технології машинного доїння. Історія створення та породний, класний і віковий склад стада. Продуктивні та відтворювальні якості маточного поголів'я.

    дипломная работа [3,4 M], добавлен 21.01.2011

  • Характеристика молочних порід корів. Особливості відтворення поголів'я. Технологія виробництва молока у спеціалізованих господарствах. Складання раціонів годівлі корів на зимовий та літній періоди. Визначення потреби в кормах на періоди годівлі.

    курсовая работа [74,8 K], добавлен 25.11.2015

  • Вплив умов утримання та годівлі, переддоїльної підготовки корів, технології доїння, первинної обробки та використовуваного обладнання на якість молока. Аналіз головних параметрів технології утримання різних груп великої рогатої худоби в господарстві.

    дипломная работа [105,6 K], добавлен 11.06.2014

  • Якість і поживна цінність зерна. Зерна злаків і бобових у годівлі корів. Підготовка зерна до згодовування та потреба в ньому тварин: плющення, флакування, підсмажування, осолоджування, мікронізація, екструзія, гранулювання цілого зерна, дріжджування.

    курсовая работа [39,9 K], добавлен 06.02.2008

  • Породи і типи у свинарстві, нові підходи до годівлі в домашніх умовах. Розрахунок річної потреби в кормах для молодняку корів і свиней. Визначення потреби в земельній площі для виробництва кормів. Складання комбікормів і раціонів для різних видів тварин.

    курсовая работа [449,9 K], добавлен 07.12.2011

  • Організаційні форми штучного осіменіння корів і телиць. Годівля великої рогатої худоби та свиней, добовий раціон для дійних корів. Вирощування ремонтного молодняку худоби та птиці. Економічні показники ефективності тваринництва. Утримання коней.

    учебное пособие [351,0 K], добавлен 20.07.2011

  • Поняття повноцінної годівлі тільних корів у сухостійний період, вплив цього фактору на їх фізіологічний стан та продуктивність. Зоотехнічні вимоги до якості кормів. Симптоми та профілактика отруєнь корів. Технологія заготівлі кормів, аналіз раціону.

    курсовая работа [75,3 K], добавлен 23.11.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.