Главная База знаний "Allbest" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Діяльність господарства

Діяльність господарства

Організаційно-економічна характеристика господарства, його спеціалізація та наліз землекористування, ґрунтово-кліматичні умови. Структура посівних площ, система сівозмін та удобрення культур у сівозміні. Технологія вирощування однієї із культур.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид отчет по практике
Язык украинский
Дата добавления 25.10.2014
Размер файла 380,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

  • Залежно від забур'янення поля одно - чи багаторічними бур'янами його лущать один або два рази. При наявності однорічних бур'янів і розміщенні пшениці після стерньових попередників, як правило, проводять одне якісне лущення дисковими лущильниками (ЛДГ-10, ЛДГ-15) на глибину 6 - 8 см; якщо за один прохід лущильника ґрунт розроблено погано, застосовують ще один прохід лущильника під кутом чи упоперек до першого на ту саму глибину з одночасним коткуванням кільчасто-шпоровими котками ЗККШ-6 або боронуванням зубовими боронами БЗСС - 1,0, БЗТС - 1,0. Після відростання бур'янів площу орють плугами з передплужниками (ПЛН-5-35, ПЛП-6-35) в агрегаті з котками на глибину: в Лісостепу 20 - 22 см; на Поліссі, де мілкий орний шар ґрунту, 16 - 18 см; у Степу при нестачі вологи в ґрунті - теж на 16 - 18 см, бо при більш глибокій оранці пересихає орний шар.
  • На зайнятих парах, ярі рано звільняються від урожаю парозаймаючої культури та забур'янені кореневищними бур'янами (пирієм повзучим, гострецем, хвощем польовим), а також після запирієних стерньових попередників проводять дворазове дискування на глибину залягання кореневищ (10 - 12 см) та оранку з коткуванням після з'явлення «шилець» пирію на глибину до 25 - 27 см. Пирій іноді знищують також вичісуванням (частіше на Поліссі). Ефективне застосування по вегетуючих рослинах гербіцидів: раундапу 3,5 - 4 кг/га, фюзилату 3- 4 кг/га.
  • При наявності коренепаросткових бур'янів (осоту, березки польової та ін.) поле перший раз дискують на глибину 6 - 8 см, вдруге лущать полицевими лущильниками (ППЛ-10-25) або плоско різами (ОПТ-3-5) при відростанні розеток бур'янів на глибину 10 - 12 см і проводять оранку на глибину 25 - 27 см або на глибину мілкого орного шару. У Степу після стерньових попередників, забур'янених кореневищними бур'янами, на темно-каштанових, солонцюватих ґрунтах важкого механічного складу поверхневий обробіток дисковими лущильниками проводять на глибину 8 - 10 см, а на полях з коренепаростковими бур'янами дискування слід поєднувати з розпушуванням плоскорізами на глибину 20 - 30 см та щілюванням верхнього шару ґрунту, що сприяє підвищенню вологозабезпеченості ґрунту, зменшенню кількості коренепаросткових бур'янів, підвищенню врожайності на 3 - 4 ц/га.
  • Після збирання багаторічних трав, кукурудзи поле дискують уздовж і впоперек важкими дисковими боронами (БДТ-7 та ін.) або дисковими лущильниками на глибину 10 - 12 см і в основних районах поширення пшениці орють з коткуванням на глибину 25 - 27 см. Проти коренепаросткових бур'янів у фазі розеток використовують також гербіциди: 2,4ДА - 1,2 кг/га, 2М-4Х - 1,5 кг/га.
  • Слід звертати увагу на якість обробітку ґрунту: дотримуватися встановленої глибини обробітку (відхилення від загальної глибини не повинні перевищувати ± 1 - 2 см); обробляти ґрунт при його нормальному зволоженні, коли він добре подрібнюється і в міру ущільнюється; не допускати огріхів під час обробітку.
  • Оранку під пшеницю закінчують не пізніш як за 3 - 4 тижні до настання оптимальних строків сівби. При запізненні з оранкою ґрунт до початку сівби не встигає достатньо ущільнитись, що створює загрозу розриву кореневої системи пшениці внаслідок його осідання. Про це особливо слід пам'ятати при сівбі після кукурудзи на силос (не запізнюватися з її збиранням і підготовкою ґрунту).
  • У посушливі роки оранку не застосовують через вивертання великих брил ґрунту. Замість оранки проводять поверхневий обробіток. Застосовують його, як правило, після гороху, люпину, кукурудзи, особливо на полях, чистих від багаторічних бур'янів. Після гороху, люпину він полягає у дво-триразовому дискуванні на глибину 8 - 10 см з наступним коткуванням ґрунту кільчасто-шпоровими котками; після кукурудзи проводять дискування лущильниками БДТ-5, БДТ-7 на 10 - 12 см з наступною культивацією на глибину 6 - 8 см в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками.
  • У південних степових районах, де має місце вітрова ерозія, застосовують також безплужний обробіток ґрунту. Поле після збирання гороху, парозаймаючих культур, стерньових попередників, кукурудзи обробляють голчастими боронами (БИГ-3А) в агрегаті з культиватором-плоскорізом ОПТ-3-5, а при потребі - з котком ЗККШ-6 на глибину 8 - 12 см. При сівбі пшениці після кукурудзи або багаторічних трав використовують комбіновані агрегати ОПТ-3-5 + БИГ-3А + ЗККШ-6 або АКП - 2,5, БДТ-7 + БИГ-3, якими обробляють ґрунт на глибину 8 - 16 см.
  • Обробіток чорних парів починають восени після збирання попередника із застосуванням системи зяблевого обробітку, який включає дво-трифазне лущення та глибоку оранку плугами з передплужниками здебільшого на глибину до 27 - 30 см.
  • У Степу з осені поле, як правило, боронують. Таке поле при нестійкому сніговому покриві або у безсніжні зими менше висушується (зменшується поверхня випаровування). Рано навесні зяб боронують. З появою бур'янів приступають до першої культивації з боронуванням на глибину 10 - 12 см, а на парах, забур'янених гірчаком повзучим, на глибину 12 - 14 см. Протягом літа пар підтримують у пухкому та чистому від бур'янів стані, проводячи 2 - 3 культивації з боронуванням з поступовим зменшенням глибини на 1,5 - 2 см.
  • У вологе літо культивації пару починають з глибини 6 - 8 см з поглибленням на 8 - 10 і 10 - 12 см.
  • Передпосівний обробіток ґрунту спрямований на створення сприятливого структурно-агрегатного складу посівного шару з ущільненим ложе для розміщення насіння та шару дрібногрудочкуватого ґрунту над ним. Найкраще використовувати для цього культиватори (КПС-4, УСМК - 5,4, КПШ-9 та ін.), обладнані стрілчастими лапами. Культивацію проводять одночасно з боронуванням зубовими боронами (БЗТС - 1,0, БЗСС - 1,0), а при недостатній вологості ґрунту - з коткуванням котками 3ККШ-6. Для кращого вирівнювання поверхні ґрунту і проведення якісної сівби культивації проводять під кутом до оранки на глибину загортання насіння 4 - 6 см. На більш важких ґрунтах замість культиваторів використовують комбіновані ґрунтообробні машини РВК-6, ВИП - 5,6 та ін., на легких - обмежуються боронуванням. Сидеральні пари перед сівбою дискують на глибину 5 - 7 см.
  • Підготовка насіння, сівба. Важливою умовою підвищення врожайності пшениці є використання для сівби високоякісного насіння кращих районованих сортів, пристосованих до місцевих умов вирощування. Призначене для сівби насіння має бути високо-життєздатним за схожістю, енергією проростання, силою росту, вирівняністю, типовою для сорту ваговитістю тощо. Важливим показником посівної якості насіння є також його висока чистота від насіння бур'янів, особливо карантинних, та інших домішок. Сівба таким насінням забезпечує високу і дружну схожість, інтенсивніше формування кореневої системи, вузла кущення і вегетативних пагонів з підвищеною стійкістю проти несприятливих умов зимівлі.
  • За Державним стандартом України, для сівби пшениці необхідно використовувати насіння, яке за категорією відповідає 1 - 3 репродукціям зі схожістю для м'якої пшениці не менше 92%, твердої - 87%, чистотою від насіння бур'янів та інших домішок для обох видів пшениці не менше 98%, сортовою чистотою не менше 98%, вологістю не більше 15 - 15,5%.
  • Перед сівбою насіння сортують за крупністю і вирівняністю: очищають від насіння бур'янів та інших культурних рослин і пожнивних домішок; протруюють від збудників хвороб та ґрунтових шкідників; обробляють мікроелементами, бактеріальними препаратами тощо.
  • Свіжозібране насіння у північно-західних районах України, особливо в сиру прохолодну погоду, слід перед сівбою прогріти на сонці протягом 5 - 6 днів або в теплих приміщеннях з температурою 20 - 30°С та добре налагодженою вентиляцією протягом 8 - 10 днів, що прискорює післязбиральне достигання насіння і підвищує його енергію проростання.
  • Для сортуванні і очищення насіння використовують зерноочисні машини ЗВС-20А, МВО-20, ОВС-25, МС - 4,5 та ін.; трієрні блоки БТ-20 та ін., зерноочисні агрегати ЗАВ-25, ЗАВ-40, ЗАВ-50; зерносушильні комплекси КЗС-25Б, КЗС-25 чи КЗС-50.
  • Протруюють насіння, доведене до стандартної вологості (14 - 15,5%), за 2 - 3 тижні або за 2 - 4 дні до сівби з використанням машин і комплексів ПС-30, ПС-10А, КПС-10, КПС-40.
  • Проти збудників найбільш поширених хвороб (кореневих гнилей, твердої сажки, борошнистої роси, бурої листкової іржі) застосовують такі хімічні препарати, як 15%-й байтан-універсал (2 кг/т), 75%-й вітавакс (2,5 - 3 кг/т) та ін. Для поліпшення якості протруєння препарати краще застосовувати у вигляді суспензій, зволожуючи їх водою з розрахунку 10 л на 1 т насіння.
  • Максимальний контакт насіння з пестицидами досягається при додаванні суспензій NaКМЦ (натрієва сіль карбоксилметилцелюлоза) з розрахунку 0,1 - 0,2 кг/т або ПВС (полівініловий спирт) 0,5 кг/т. Цей спосіб підготовки насіння дістав назву інкрустації.
  • Встановлено, що максимальної продуктивності пшениці досягають при кількості рослин на час збирання 300 - 400 шт./м2 з наявністю 500 - 600 продуктивних стебел з добре сформованим колоссям.
  • Одним з головних технологічних прийомів формування оптимальної густоти рослин пшениці на посівній площі є вибір ґрунтових умов, біологічних особливостей сорту, строків і способів сівби та інших факторів урожайності. Наприклад, у західних та північних регіонах України, більше забезпечених вологою, густота посіву і залежна від неї норма висіву на ґрунтах середньої родючості вищі, ніж у посушливих південних і східних умовах, де для густих посівів не вистачає вологи і вони допускаються лише при зрошенні. Проте і в районах достатнього зволоження при вирощуванні пшениці на високородючих ґрунтах або при застосуванні високих норм добрив не слід загущувати посіви, особливо висококущистих сортів, бо це може викликати їх вилягання і зниження урожайності. Подібна взаємозалежність норм висіву і родючості ґрунту спостерігається також у посушливих районах, коли при сівбі пшениці на високо родючих ґрунтах вищої врожайності досягають за рахунок деякого загущення посіву із застосуванням підвищених норм висіву.
  • При встановленні норм висіву потрібно враховувати кущистість і високорослість сорту. Як правило, висококущисті й високорослі сорти, які формують густий стеблостій, схильний до вилягання, висіваються рідше, ніж менш кущисті й високорослі сорти, стійкі проти вилягання. Норми висіву залежать від строків сівби пшениці. При запізненні із сівбою їх підвищують, щоб зменшити загрозу можливого зрідження посіву внаслідок загибелі недостатньо розвинених рослин з настанням ранніх осінніх заморозків. Норми висіву підвищують при сівбі пшениці після стерньових попередників, на площах, недостатньо очищених від бур'янів, та при вузькорядному перехресному способі сівби. Визначаючи норму висіву, обов'язково враховують якість насіння - його схожість, чистоту, ваговитість. Науково-дослідними установами України розроблені середні норми висіву пшениці для кожної ґрунтово-кліматичної зони України, які за сприятливих умов забезпечують рекомендовану для них густоту посіву.
  • Відповідно до рекомендацій, оптимальні норми висіву для середньорослих сортів, вирощуваних на ґрунтах середньої родючості, становлять (млн шт. схожих зерен на 1 га): у районах степової зони 4 - 4,5, лісостепової 4,5 - 5, поліської 5 - 5,5. Залежно від конкретних умов вирощування норми висіву уточнюють. Фактичну вагову норму висіву (в кг/га) обчислюють за встановленою посівною придатністю насіння, користуючись формулами
  • де ПП - посівна придатність насіння, %; С - схожість насіння, %;
  • Ч - чистота насіння, %; Нв - норма висіву фактична, кг/га; Н -
  • норма висіву рекомендована, млн шт./га; М - маса 1000 зерен, г.
  • Строк сівби. Найкраще перезимовує пшениця озима з добре сформованим вузлом кущення, 3 - 4 пагонами та добре розвиненою кореневою системою. Залежно від сорту така кількість пагонів утворюється за 50 - 60 днів (від сівби до припинення активної вегетації, коли середньодобова температура встановлюється на рівні 5°С), протягом яких набирається сума температур 560 - 580°С. Цього досягають при сівбі її в оптимальні (календарні) строки, встановлені для кожної ґрунтово-кліматичної зони: на Поліссі 1 - 15 вересня, в Лісостепу і західних районах 5 - 20 вересня, в передгірних 5 - 25 вересня, гірських 1 - 10 вересня, у Степу 5 - 25 вересня, АР Крим 15 вересня - 5 жовтня. У ці строки, як правило, середньодобова температура становить 15 - 17°С. На родючих ґрунтах після кращих попередників з достатнім внесенням добрив та при достатніх запасах вологи в посівному шарі пшеницю сіють у другу половину оптимальних строків. При більш ранній сівбі вона може перерости, особливо сорти твердої пшениці, високорослі сорти м'якої, і знизити морозо - та зимостійкість. Крім того, ранні посіви більше пошкоджуються злаковими мухами (шведською, гессенською та ін.).
  • Сіють пшеницю різними способами: звичайним рядковим з шириною міжрядь 15 см, вузькорядним з міжряддями 7,5 см, перехресним з міжряддями 15 см, розосередженим, гребеневим, борозенчастим та ін. Основним способом сівби пшениці є звичайний рядковий з шириною міжрядь 15 см. При сівбі залишають постійні технологічні колії, для чого в середній сівалці 3-сівалкового агрегату перекривають 6 - 7 та 18 - 19-й висівні апарати - якщо при веснянолітньому внесенні добрив використовуватимуться розкидачі НРУ - 0,5, РМС-6 та обприскувачі ОВТ або ОПШ-15. При використанні розкидачів 1РМГ-4 або РУМ-5 перекривають 8 і 17-й висівні апарати. Ширина колій у першому випадку 180 см з шириною смуг 45 см, у другому - відповідно 135 та 30 см.
  • Для одержання дружних і рівномірних сходів глибина загортання насіння на добре оброблених і вологих ґрунтах не повинна перевищувати 3 - 5 см, на важких ґрунтах її зменшують на 1 - 2 см, на легких - збільшують до 6 - 8 см.
  • При збільшенні глибини загортання насіння у багатьох сортів пшениці збільшується глибина залягання вузла кущення. Це зменшує загрозу загибелі рослин від вимерзання й випирання. Іноді внаслідок цього рослина розосереджує кущення - створює два вузли (буває навіть три) - в зоні первинної кореневої системи і близько до поверхні ґрунту. Спостереження показують, що це сприяє виживанню рослин, але не підвищує їх продуктивності і загалом є небажаним явищем.
  • Догляд за посівами. У період вегетації посіви озимої пшениці пошкоджуються шкідниками - мишоподібними гризунами, клопами-черепашками, хлібною жужелицею, злаковими мухами, попелицею та ін.; уражуються хворобами - сажкою, борошнистою росою, бурою листковою іржею, кореневими гнилями; засмічуються багато - та однорічними бур'янами. Тому надійний догляд за посівами є важливим резервом підвищення їх продуктивності.
  • Догляд за посівами озимої пшениці починають восени. При виявленні на посівах 8 - 10 колоній мишей на 1 га їх знищують внесенням у нори по 150 - 200 г. (склянку) аміачної води або розкиданням біля колоній принад з фосфідом цинку, витрачаючи його 150 - 400 г./га, чи зернового бактероденциду 1 - 2 кг/га; з появою жужелиці, підгризаючих совок злакових мух, попелиць проводять обприскування препаратами актара, децис, Бі-58 новий тощо. Посів, уражений борошнистою росою, обприскують фундазолом, корнетом, дерозалом тощо.
  • Взимку і напровесні постійно спостерігають за ходом перезимівлі пшениці і при необхідності організують захист її від вимерзання, випрівання тощо.
  • Навесні посіви пшениці оглядають, визначають стан їх після зимівлі, ступінь зрідженості та приймають рішення щодо доцільності їх залишення для подальшої вегетації. Якщо весна рання, у ґрунті достатньо продуктивної вологи (до 200 мм у шарі 1 м), погода прохолодна (10 - 12°С), то при наявності на 1 м2 не менше 150 добре розкущених рослин на Поліссі, 180 в Лісостепу та 200 в Степу, або не менше 250 рослин, які почали нормально кущитись, пшеницю на ІІ - ІІІ етапах органогенезу підживлюють невисокими нормами азотних добрив і продовжують догляд за посівами до початку збирання врожаю.
  • Слаборозвинену пшеницю при густоті близько 200 рослин на 1 м2 у Лісостепу і на Поліссі підсівають, а в Степу пересівають високоврожайними ярими культурами. При пізньому відновленні вегетації нормально розвинені посіви підживлюють підвищеними нормами азоту і організують старанний догляд. Пшеницю, яка з осені не розкущилася або розкущилася, але вийшла із зими із загиблою вегетативною масою, а також посіви, які навесні виявилися наполовину зрідженими, пересівають незалежно від зволоження ґрунту. Підсівають пшеницю, як правило, ярим ячменем, використовуючи для цього дискові сівалки, впоперек до напрямку сівби пшениці з нормою висіву 60 - 80 кг/га; пересівають в умовах сухої весни кукурудзою, при достатньому зволоженні ґрунту - ярим ячменем.
  • Система догляду за озимою пшеницею, крім азотних підживлень, включає захист рослин від вилягання, бур'янів, хвороб та шкідників. На початку трубкування (IV етап органогенезу) схильні до вилягання сорти пшениці обприскують ретардантом ТУР у дозі 3 - 4 кг/га за діючою речовиною (розчиненим у 200 - 300 л/га води), який гальмує ріст стебла, і рослини стають стійкішими проти вилягання. При ранньому відновленні вегетації пшеницю обробляють ТУРом двічі - наприкінці цвітіння і через 8 - 12 днів від початку трубкування. Одночасно пшеницю обприскують також проти кореневих гнилей та інших хвороб фундазолом, байлетоном (по 0,6 - 0,8 кг/га).
  • Для продовження вегетації і фотосинтезу озимої пшениці, збереження верхніх 1 - 2 листків, які в цей період мають вирішальне значення у формуванні та наливанні зерна, від ураження борошнистою росою, бурою листковою іржею та іншими хворобами пшеницю обробляють тілтом (0,5 кг/га) або іншими рекомендованими препаратами. Проти шкідників застосовують рекомендовані інсектициди.
  • Збирання. Збирають озиму пшеницю у фазі воскової стиглості зерна, застосовуючи однофазний (пряме комбайнування) і двофазний (роздільний) способи збирання. Двофазним способом збирають забур'янені посіви, густу високорослу пшеницю, сорти, схильні до обсипання. Починають збирати при досягненні зерном вологості 30 - 32%. Скошують пшеницю жатками ЖВП-6А, ЖВН-6А у валки товщиною 12 - 18 см, шириною до 1,8 м при висоті зрізу середньо- і низько-рослих сортів 15 - 20 см, високорослих та густих 25 - 30 см.
  • За такої висоти стерні валки швидше просушуються. При двофазному збиранні полеглої забур'яненої пшениці використовують бобові жатки (ЖБА - 3,5), бо під час роботи різальних агрегатів зернових жаток втрачається багато зерна. Через 2 - 4 дні підсохлі валки підбирають комбайнами СК-5М «Нива», Дон 1200, Дон 1500 з приставками ПУН-5, ПУН-6 і обладнані підбирачами ППТ-2, ППТ-3А.
  • Роздільне збирання на півдні проводять протягом 2 - 4 днів, після чого переходять на пряме комбайнування, яке починають при вологості зерна 18 - 20%. Для прямого комбайнування залишають чисті, стійкі проти обсипання, неполеглі та зріджені низькорослі посіви пшениці, які досягли повної стиглості. Застосовують його також у дощові жнива. Комбайни при збиранні старанно регулюють з тим, щоб звести до мінімуму втрати зерна (не більше 1%), травмованість (насінного зерна не більше 1%, продовольчого до 2%).
  • Швидкість агрегату при прямому комбайнуванні становить 6 - 7 км/год, на обмолоті валків 4,5 - 5 км/год.
  • Важливо стежити за режимом роботи комбайна на збиранні. Наприклад, при обмолоті вологої хлібної маси, коли зерно вимолочується важко і менше травмується, що буває на початку збирання, обмолот проводять при підвищених обертах барабана і меншому зазорі деки; при сухій хлібній масі зерно легко вимолочується і більше травмується, тому обмолот слід проводити при менших обертах і більшому зазорі між декою і барабаном. Збільшують оберти барабана при обмолоті остистих сортів, остюки яких більшою мірою розбиваються і менше забивають деку, що поліпшує обмолот зерна. Уранці і увечері обмолочують пшеницю при підвищених обертах, удень - при менших. Втрати зерна при збиранні не повинні бути більше 0,5%, а травмованого зерна може бути не більше 2%.
  • Після збирання зерно старанно очищають, при потребі пропускають через сушильні агрегати, доводять вологість його до 14 - 15% і використовують за призначенням. Зерно сильної пшениці до його реалізації зберігають на критих токах окремо від іншого зерна, з позначенням на табличці «сильна пшениця».
  • Таблиця 7. Операційна технологія вирощування пшениці озимої

    • № п/п

    Назва операції

    Агротехнічні вимоги (строки, якість виконання, норми)

    Склад агрегату

    Марка трактора, енергозасобу

    Марка с.-г. машини, знаряддя

    1

    Передпосівна культивація з одночасним внесенням мінеральних добрив

    Проводили в день посіву на глибину 5 - 6 см, вносили мінеральні добрива у вигляді суперфосфату гранульованого та калійної солі

    МТЗ-80
    • КПС-4

    МВУ-16

    2

    Сівба пшениці озимої з одночасним внесенням суперфосфату гранульованого

    15-20 вересня на глибину 4 - 6 см з нормою висіву 210 кг/га та внесення суперфосфату гранульованого з дозою 15 кг/га д. р.

    МТЗ-80

    СЗ - 3,6

    3

    Коткування посіву

    Проводилося одразу після посіву

    МТЗ-80

    ЗККШ-6

    4

    Внесення гербіциду та фунгіциду

    Проводилося обприскування у вазу кущення посіву з нормою гербіциду Альфа-Дикамба 0,15-0,30 л/га та фунгіциду Імпакт Т з нормою 0,6 - 1,0 л/га

    МТЗ-80

    ОП-1200

    5

    Ранньовесняне боронування з першим підживленням

    Проводилося при фізичній стиглості ґрунту на глибину 3-4 см та підживлення аміачною селітрою у нормі 30 кг/га д. р.

    МТЗ-80
    • БЗСС - 1,0

    СЗ - 3,6

    6

    Внесення інсектицидів

    Проводилося внесення препарту Децис Профі з нормою 0,35 кг/га у фазі на початку трубкування

    МТЗ-80

    ОП-1200

    7

    Друге підживлення посіву

    Проводили в період наливу зерна сечовиною з нормою 15 кг/га д. р.

    МТЗ-80

    ОП-2000-2-01

    8

    Збір врожаю

    Проводилося прямим комбайнування, збирали у фазі воскової стиглості зерна 2 червня з вологістю зерна 20%

    Дон-1500 з приставками ПУН-6з підбирачем ППТ-2
    • 6. Кормовиробництво
      • Обсяги виробництва й заготівлі кормів в останні роки зменшилися, погіршилася їхня структура внаслідок зниження частки концентрованих кормів і сіна. Найбільший спад виробництва кормів мав місце в сільськогосподарських підприємствах. За цей самий період у господарствах населення виробництво і використання кормів збільшились на 75,3%.
      • У зв'язку зі скороченням поголів'я тварин, особливо в громадському секторі, та розширенням посівів продовольчих зернових і олійних культур площі під кормовими культурами зменшились у 2008 р. проти 1990 р.: під кормовими коренеплодами - в 4,8, під кукурудзою на силос і зелений корм - у 13,7, під багаторічними травами - у 5,4, під однорічними травами - в 6,9 раза.
      • Частка кормових коренеплодів у структурі посівів кормових культур зони в 2008 р. становить 6,4%, під кукурудзою на силос і зелений корм 26,4, багаторічними травами - 26,4, однорічними травами - 40,9%.
      • У перспективі передбачаються певні структурні зміни в кормовиробництві, які викликані необхідністю збільшення поголів'я сільськогосподарських тварин, підвищення якості кормів і більш повного забезпечення тваринництва білком. Крім того, для степової зони з найвищим у країні рівнем розораності і еродованості земель важливе значення має розширення посівів багаторічних трав, залуження частини ріллі та виведення їх із сільськогосподарського обороту: перехід на екологічно безпечне землеробство.
      • У цілому по зоні Степу багаторічні трави мають займати 715 тис. га. За розрахунками, в структурі кормової трупи під кормовими коренеплодами доцільно займати 2,5%, кукурудзою на силос і зелений корм - 36,3, багаторічними травами - 36,0, однорічними - 25,2%. Проти сучасного рівня мають скоротитися площі під кормовими коренеплодами та розширитися площі сіяних, особливо багаторічних бобових трав.
      • Основним шляхом збільшення виробництва кормів у перспективі має бут істотне підвищення врожайності кормових культур та природних сіножатей і пасовищ.
      • Для забезпечення повної потреби у виробництві кормів урожайність з 1 га сіяних кормових культур має становити 32,0, а природних кормових угідь 19,3 ц к.од. При цьому вирішальна роль буде належати упровадженню науково обґрунтованих систем землеробства, зокрема докорінному поліпшенню насінництва кормових культур і лукопасовищних трав, мінімізації обробітку ґрунту та поєднанню низки агротехнічних операцій, ефективному використаного органічних і мінеральних добрив, застосуванню енерго- і ресурсозберігаючих технологій.
      • 7. Овочівництво
      • Степ є зоною розвиненою овочівництва. Він має найбільшу частку в загальному обсязі виробництва овочів в Україні. На кінець 2008 р. вона становила 44,4%. Виробництво овочів у зоні у 2008 р. вдруге за 1990-2008 рр. перевищило рівень 1990 р. Зростання обсягів виробництва до 3535,3 тис. т відбулося завдяки значному підвищенню урожайності овочевих культур у сприятливому 2008 р. від 157,3 до 162,0 ц/га.
      • Беручи до уваги баланс надходження і використання овочевої продукції, мінімальну потребу в овочах (2215,5 тис. т), розраховану за нормами споживання 110 кг на одну особу за рік, у 2008 р. задовольняли внутрізональним виробництвом на 130,2%. За умови запровадження прогресивних технологій урожайність у Степу може підвищитися до 210 ц/ та. Виробництво в цьому разі, навіть при прогнозованих незмінних площах, досягне 4584 тис. т, що не лише задовольнить повну потребу споживання овочів у межах зони Степу (3242,7 тис. т) згідно з науково обґрунтованими нормами (161 кт на одну особу за рік), але й за умови раціональної структури витрат вирощеного врожаю дасть змогу сформувати надлишок овочів (400-425 тис. т) для їхньої реалізації за межі зазначеної зони, зокрема й на експорт.
      • 8. Зберігання і переробка с.-г. продукції

    Спосіб зберігання зернових мас залежить переважно від їх фізичних та фізіологічних властивостей. Всі партії зерна, особливо насіння, треба зберігати у спеціальних сховищах. Зерносховища класифікують за багатьма ознаками, найважливішими з яких є: період зберігання (тимчасового або тривалого); конструкційні особливості (навіси, склади, елеватори тощо); види операцій, які в них проводяться (тільки зберігання чи зберігання й обробка); ступінь механізації (механізовані, напівмеханізовані, немеханізовані); наявність і тип установок для активного вентилювання насіння (канальна, підлогова, переносна та ін.).

    Зберігання зерна може бути тимчасовим - від кількох діб до одного-трьох місяців або довгостроковим - від кількох місяців до кількох років. Як тимчасове, так і довгострокове зберігання зернових мас треба організувати так, щоб запобігти втратам маси (крім біологічних) та зниженню її якості.

    Зернові маси зберігають насипом або в тарі. Перший спосіб є основним і найпоширенішим. Переваги його такі: повніше використовуються площа та об'єм зерносховища; більше можливостей для механізованого переміщення зернових мас; полегшується боротьба із шкідниками зерна (хлібних продуктів); зручніше організовувати контроль за всіма показниками; зменшуються витрати на тару і переміщення зерна.

    У період збирання зернових культур виникає потреба в організації тимчасового зберігання зерна на токах або відкритих майданчиках хлібоприймальних підприємств - у бунтах. Бунт - це партії зерна, які складені з урахуванням певних правил за межами сховищ, тобто під відкритим небом, в насипі або тарі. При зберіганні зернових мас у бунтах насипом останнім надають форми конуса, піраміди, призми або іншої геометричної фігури, що дає змогу легше накривати бунти та забезпечувати стікання атмосферних опадів. Однак при зберіганні зерна в бунті важко вести спостереження за його станом у внутрішніх частинах насипу, тому не завжди можна своєчасно виявити самозігрівання й розвиток шкідників.

    За допомогою штучного дощування відкритих бунтів виявлено, що коли насип пшениці в бунті укласти під кутом природного нахилу, то проникнення в нього вологи після зливи сягає 11-13 см.

    Використання синтетичних матеріалів дещо полегшило організацію вкриття і захист бунтів від несприятливого впливу дій навколишнього середовища. Наприклад, у США плівки підстилають під основу бунта і натягують на легкий каркас з алюмінію, який кладуть зверху бунта.

    Для збереження зерна велике значення має підготовка зернової маси до укладання в бунт. Незалежно від вологості вона має бути охолоджена до 8°С і нижче. Це дає змогу запобігти активному розвитку в ній кліщів і комах, а також зменшити можливість виникнення самозігрівання.

    Враховуючи властивості зернових мас і вплив на них навколишнього середовища, навіть тимчасово зберігати їх треба у спеціальних сховищах. У типових зерносховищах зерно розміщують у засіках або насипом у купах. Висота насипу зерна основних культур вологістю до 14% в холодний період року - не вище 2 - 2,5 м. Сухе зерно вологістю 12 - 13% (пшениці, жита) розміщують у силосних сховищах елеваторного типу заввишки до 30 м.

    Зернову масу з доброю сипкістю можна зберігати в різних місткостях. Зберігання зерна в мішках називається зберіганням у тарі; у великих сховищах - зберіганням без тари; у сховищах, бункерах і силосах - зберіганням насипом.

    Зерносховища для тривалого зберігання зерна за конструкційними особливостями поділяють на склади, елеватори та змішаного типу. До першого типу належать звичайні склади, які використовують для підлогового зберігання зерна насипом, а також дообладнані спеціальними перегородками для утворення секцій з метою роздільного зберігання окремих партій насіння.

    У сховищах без поперечних перегородок і секцій зерно розміщують на підлозі. При цьому партії насіння ізолюють одну від одної щитами або залишають незайнятою частину підлоги між ними. При такому розміщенні насіння коефіцієнт використання складських місткостей різко знижується.

    Останнім часом побудовано багато секційних насіннєсховищ місткістю 3,2 тис. т. Коефіцієнт використання їх місткості значно вищий, ніж у несекційних, і сягає 75 - 80%. Секція - це частина простору, відгородженого стінами заввишки 2,5 - 5,0 м. Як правило, їх обладнують установками для активного вентилювання (канальна, підлогова, переносна) або аерожолобами, а також засобами механізації завантаження і часткового розвантаження насіння (верхні і нижні стрічкові конвеєри).

    Бункерні насіннєсховища, на відміну від секційних, мають повністю механізоване випускання насіння без застосування ручної праці і пересувної механізації. Цього досягають тим, що днище бункера роблять у вигляді перевернутої піраміди або конуса. Місткість бункерів становить, як правило, 35 - 50 т при висоті стін від 4 до 9,5 м.

    Силосні насіннєсховища - це залізобетонні або цегляні елеватори заввишки 30 - 50 м. Більшість їх має спеціальну башту, в якій розміщують необхідне обладнання для потокової обробки насіння. Майже всі такі насіннєсховища повністю механізовані, а деякі автоматизовані.

    Якщо зерно зберігають у тарі, довжина штабеля залежить від розмірів сховища і партії насіння, ширини і довжини трьох-п'яти мішків, висоти - кількості складених вгору мішків (залежно від культури і пори року). Кожну партію зерна вкладають окремо у штабель на дерев'яному настилі, який знаходиться на відстані від підлоги не менш як 10 см. Відстань між штабелями і стінами сховища - не менше 0,75, а між окремими штабелями - 1 м.

    У тарі зберігають переважно протруєний насінний матеріал, елітне насіння і насіння першої репродукції та насіння, яке має крихку структуру оболонок (арахіс) або легко розколюється при пересипанні (мак, тютюн), каліброване і протруєне насіння кукурудзи або оброблене на спеціальних заводах і в цехах, а також насіння трав, овоче-баштанних, ефіроносних, дрібне і сипке насіння технічних та олійних культур.

    Основним видом тари для насіння і зерна є мішки з цупких і грубих тканин (джутові, полотняні та ін.), паперові мішки з прокладкою з тканини, крафт-мішки (для протруєного зерна) тощо.

    • Висновки та пропозиції
      • Отже, я оволоділа сучасними методами і формами організації праці.
      • Я навчилась технології вирощування пшениці озимої, відбору зразків пшениці озимої для визначення біометричних показників: висота рослин, кількість стебел, листків, коренів на одну рослину, площу листкової поверхні. Відбору точкових зразків проб зі складу та автомобілів. Навчилась робити аналізи на якість зерна (вологість, засміченість, зараженість, білок, клейковину, скловидність, визначати зерно пошкоджене клопом черепашкою, визначати натуру зерна).
      • Можливо, було б добре, якщо практика починалася набагато раніше, тоді була б змога побачити як відбувається відбір насіння для посіву, як відбувається підготовка та посів пшениці озимої, за яких умов, оскільки ці знання я отримала з книги все ж таки хочеться побачити та отримати відповіді по-суті під час роботи. Але не хочеться відвідувати практику кожного дня, мені здається декілька разів на тиждень було б достатньо, при цьому не відштовхуватись від дня тижня (вихідні чи будні) оскільки через це можна втрати можливість виходу в поле через несприятливу погоду, а наступна можливість може надати гірші результати.
      • Список використаної літератури
      • 1. Рослинництво О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко; За ред. О. І. Зінченка. - К.: Аграрна освіта, 2001. - 591 с.: іл.
      • 2. Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Степу України /редкол.: М.В. Зубець (голова) та ін. - К.: Аграрна наука. 2010. - 986 с.
      • 3. Справочник по климату СССР. Украинская ССР. Температура воздуха и почвы. Часть 2. Ленинград: Гидрометеорологическое издательство, 1967. - 608 с.
      • 4. Перелік сортів сільськогосподарських культур, рекомендованих до використання в Україні на 2013 рік.
      • 5. http://agroekspert.com.ua/ozwheat.html
      • 6. http://buklib.net/books/23791/
      • 7. http://www.saturn-eskort.com.ua/ru/proposals/seeds/wintercrops/wheat/23-sorts/287-ozimaya-pshenitsa-sostoyatelnost
      • 8. http://www.newocr.com
      • 9. http://market.institut-zerna.com/ru/
      • 10. Алімов Д.М. Технологія виробництва продукції рослинництва: підручник / Д.М. Алімов, Ю.В. Шелестов. - К.: Вища шк., 1995. - 271 с.
      • 11. Система ведення сільського господарства Дніпропетровської області // О.А. Любович, Є. М. Лебідь, В. І. Шеманьов та ін. - Дніпропетровськ, 2005. - 429 с.
      • 12. Лихочвор В.В. Рослинництво. Технології вирощування сільсько-господарських культур / В.В. Лихочвор, В.Ф. Петриченко, П.В. Іващук, О.В. Корнійчук. - За ред. В.В. Лихочвора, В.Ф. Петриченка. - 3-є вид., виправ., допов. - Львів: Українські технології, 2010. - 1088 с.
      • 13. Закон України «Про охорону праці», 18.12.2002 р.
      • 14. Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві. - К.: Форт, 2001. - 384 с.
      • Размещено на Allbest.ru

    Страница:


    Подобные документы

    Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
    PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
    Рекомендуем скачать работу.

    © 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены