Курсова робота

Інвентаризація основних фондів та нематеріальних активів

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку основних засобів та нематеріальних активів

1.1 Теоретичні основи обліку основних засобів та нематеріальних активів

1.2 Нормативно-правове регулювання обліку основних засобів та нематеріальних активів основних засобів та нематеріальних активів

Розділ 2. Інвентаризація основних засобів та нематеріальних активів

2.1 Методи інвентаризації основних засобів та нематеріальних активів

2.2 Відображення операцій в регістрах обліку

Розділ 3. Інвентаризація основних фондів та нематеріальних активів на ТзОВ «Дукат-Ужгород»

3.1 Організаційні аспекти обліку на ТзОВ „Дукат-Ужгород”

3.2 Інвентаризація основних фондів та нематеріальних активів на ТзОВ «Дукат-Ужгород»

3.3 Документаційне забезпечення операцій та результатів інвентаризації з основними фондами та нематеріальними активами на ТзОВ „Дукат-Ужгород”

Висновки

Перелік використаних джерел

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Вступ

На сучасному етапі розвитку продуктивних сил основні засоби, як і раніше, залишаються чи не найголовнішим фактором виробництва. Від рівня технічної озброєності залежать і якість продукції, і продуктивність праці, і навіть показники рентабельності. Сьогодні будь-яке виробниче підприємство використовує досить широку номенклатуру основних засобів. Розвиток основних засобів як знарядь праці, засобів виробництва, призвів до необхідності класифікації їх за спільними ознаками. Основні засоби вимагають чіткого і точного обліку, причому відображаються вони не лише у бухгалтерських реєстрах, а й у фінансовій звітності.

Як відомо, основні фонди завжди були найважливішим при розвитку продуктивних сил та зіграли вирішальну роль у науково-технічному прогресі глобального масштабу. Основні фонди були і залишаються як знаряддям, так і предметом праці. Вони приймають безпосередню участь при виготовленні продукції. Ткацькі та металообробні верстати, будівлі, транспортувальні засоби - всі ці вкрай необхідні для суспільства речі і є основними засобами. Без них неможливе виробництво та споживання, життя та побут людства без існування всього того що називається основними фондами були б вкрай незручними.

Якісно нові вимоги до підвищення ефективності обліку і відображення у звітності фінансових і виробничих активів підприємств визначають всебічне осмислення і введення в практику обліку якісно нового виду активів -- нематеріальних активів. Дана категорія певною мірою є новою для господарської практики України, а також маловивченою і не до кінця розробленою. Але, не дивлячись на це, в реальному житті зустрічатися з ними доводиться все частіше: в результаті повсюдного використання комп'ютерних програм, розвитку науки і техніки виникає необхідність у правовому оформленні та бухгалтерському обліку прав на корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів та послуг.

Багато елементів, пов'язаних з обліком нематеріальних активів недостатньо законодавчо врегульовані, у зв'язку з чим у бухгалтерів-практиків виникає багато питань.

Для перехідного етапу розвитку економіки України і практики обліку характерне значне відставання стану обліку нематеріальних активів від потреб господарської практики. Зокрема, діючий в Україні підхід при оцінці або при визначенні даного виду активів не може забезпечити підготовку користувачам об'єктивної інформації.

Розвитку теорії і практики питань бухгалтерського обліку основних фондів та нематеріальних активів присвячені роботи В.Д. Андреєва, А.В. Алексєєвої, В.В. Бабича, М.Т. Білухи, С.Ф. Голова, А.М. Герасимовича, Н.І. Дорош, В.І. Єфіменко, В. П. Завгороднього, В.Г. Лінника, В.В. Сопка, Н.В. Кужельного, Г.Г. Кірейцева, Д. Р. Кетлетта, Г.І. Олеховича, В.Г. Швеця, Л.С. Шатковської, В.Ф. Палія, О.А. Петрик, С. Яремчука, й інших.

Що стосується обліку основних фондів, то нині існують потужні праці відомих у світі економістів, що займаються питаннями бухгалтерського обліку в Німеччині та США, Індії та Ізраїлі, Великобританії тощо. Серед провідних учених світу є й українські фахівці, які багато років займаються вивченням специфіки обліку заробітної плати, формування статутних капіталів, тих же основних фондів. Деякі з них навіть присвятили розвиткові та вдосконаленню обліку основних фондів все життя. Найвідомішими на Україні вченими є Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Ткаченко, Ю.С. Цал-Цалко, В.В. Сопко та ряд інших відомих в Україні та за її межами фахівців.

У той же час, глибокі і всебічні теоретичні дослідження в галузі обліку нематеріальних активів з комплексним аналізом як вітчизняної, так і міжнародної облікової практики досить рідкісні, а іноді, і зовсім відсутні. У більшості робіт в неповній мірі дається критичний аналіз існуючих теоретико-методологічних основ і практичної багатоаспектності обліку даного виду активів, недостатня увага приділяється питанням вдосконалення методології та практики бухгалтерського обліку нематеріальних активів.

Актуальність даної теми полягає в тому, що ефективне функціонування будь-якого підприємства неможливе без чіткої організації бухгалтерського обліку. Враховуючи, що основні фонди - це першооснова діяльності підприємства, та проблемні аспекти обліку нематеріальних активів, актуальність даної теми не може бути недооцінена. Крім обліку не менш важливим аспектом є інвентаризація основних фондів та нематеріальних активів, тому що збереження фондів підприємства - це зниження виробничих витрат на підприємстві, а значить збільшення прибутку.

Предметом дослідження у курсовій роботі виступає сукупність теоретичних і практичних аспектів обліку та інвентаризації основних фондів та нематеріальних активів, а об'єктом - господарська діяльність ТзОВ «Дукат-Ужгород», яке займається оптовою торгівлею продуктами харчування.

Для досягнення поставленої мети в роботі поставлені для вирішення наступні завдання:

· провести огляд нормативної бази та виявити проблемні питання щодо обліку та інвентаризації основних фондів та нематеріальних активів;

· дослідити особливості організації бухгалтерського обліку на підприємстві;

· створити економічно обґрунтовану та достовірну інформацію про економічну ефективність використання основних фондів та нематеріальних активів;

Метою курсової роботи є вивчення законодавчої та нормативної бази, що існує в Україні та стосується питань основних фондів та нематеріальних активів, дослідження організаційно-економічної характеристики та фінансово-господарських показників діяльності підприємства, аналізу інвентаризації основних фондів та нематеріальних активів.

Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку основних засобів та нематеріальних активів

1.1 Теоретичні основи обліку основних засобів та нематеріальних активів

За прийнятою в Україні бухгалтерською методологією основні фонди або необоротні активи - це ті матеріальні активи, які підприємство утримує за власний кошт з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг виробничого чи невиробничого характеру, надання в оренду іншим організаціям чи окремим фізичним особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за один рік).

Об'єктом основних фондів може бути закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно об'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно [8, 117].

До основних виробничих фондів відносяться ті засоби праці, які, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т. п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будівлі, споруди, електромережі, трубопроводи і ін.), служать для зберігання і переміщення предметів праці.

До складу основних невиробничих фондів промисловості відносяться такі об'єкти невиробничого призначення (житлові будинки, дитячі сади і ясла, школи, лікарні і інші об'єкти охорони здоров'я і культурно-побутового призначення), які знаходяться у веденні промислових підприємств (вони не безпосередньо, а побічно впливають на процес виробництва) [8, 132].

Для обліку основних фондів новим Планом рахунків призначені рахунки: 10 "Основні фонди" і 13 "Знос необоротних активів". Виділений рахунок 11 "Інші необоротні активи", сальдо якого разом з сальдо рахунка 10 "Основні фонди" відображаються в балансі загальною сумою за статтею "Основні фонди".

Бухгалтерський облік основних засобів, що використову-ються у виробничій діяльності підприємств, за сумою витрат, пов'язаних із виготовленням, придбанням, доставкою, споруд-женням, встановленням, страхуванням під час транспортуван-ня, державною реєстрацією, реконструкцією, модернізацією основних засобів, ведеться на рахунку 10 "Основні фонди" із застосуванням субрахунків (рахунків друго-го порядку).

На субрахунку 101 "Земельні ділянки" ведеться облік земельних ділянок. На субрахунку 102 "Капітальні витрати на поліпшення земель" ведеться облік капітальних вкладень на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи). На субрахунку 103 "Будинки та споруди" ведеться облік руху та наявності будівель, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, включаючи частини будівель. На субрахунку 104 "Машини та обладнання", 105 "Транспортні фонди", 106 "Інструменти, прилади та інвентар" ведеться облік руху та наявності автомобілів включаючи вузли і запасні частини, якими вони комплекту-ються (двигуни, мости, запасні колеса, підйомники, інстру-мент, інвентар тощо), меблів, побутових електронних, оптич-них, електромеханічних приладів та інструментів, електронно-обчислювальних та інших машин для автоматичної обробки інформації, інформаційних систем, телефонів, мікрофонів, рацій, іншого конторського (офісного) обладнання, устатку-вання та приладдя до них.

На субрахунках 107 "Робоча і продуктивна худоба", 108 "Багаторічні насадження" здійснюється облік відповідно робочої і продуктивної худоби, багаторічних насаджень.

На субрахунку 109 "Інші основні фонди" ведеться облік руху і наявності інших основних засобів, що не відображені на субрахунках 101-108.

У новому Плані рахунків для окремих видів основних засобів застосовується специфічний або спрощений порядок обліку. Новим є те, що малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), термін експлуатації яких перевищує один рік, відображаються у складі необоротних акти-вів на субрахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи", по яких нараховується знос. У Балансі сальдо рахунків 10 "Основні фонди" і 11 "Інші необоротні матеріальні активи" відображається за-гальною сумою за статтею "Основні фонди".

На дебеті рахунка 10 "Основні фонди" відобража-ється .собівартість основних засобів, що надійшли у звітному періоді, а на кредиті - собівартість основних засобів, що вибули у звітному періоді. Дебетове (і тільки) сальдо означає суму на звітну дату собівартості власних об'єктів основних засобів, що знаходяться у розпорядженні підприємства [8, 176].

Аналітичний облік основних фондів ведеться по кожному об'єкту за допомогою карток обліку руху основних засобів (форма 03-8) -- загальних для будов і споруд, а також для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю, замість 03-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів" (для будов і споруд) і 03-7 "Опис інвентарних карток обліку основних засобів" (для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю).

Кожному об'єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер, який зберігається за цим об'єктом протягом усього періоду його експлуатації на даному підприємстві. Він простав-ляється в усіх первинних документах, що оформлюють наявність і рух об'єкта: типова форма 03-1 "Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів", "Акт на списання основних засобів" форма 03-3 тощо.

На підприємствах, що мають невелику кількість об'єктів, аналітичний облік основних засобів ведуть за допомогою інвентарних книг.

Для контролю за зберіганням інвентарних карток складають в одному примірнику "Опис інвентарних карток обліку основних засобів" (типова форма 03-7) у розрізі класифікаційних груп.

Для пооб'єктного обліку основних засобів в місцях їх знаходження, експлуатації ведуться інвентарні списки основ-них засобів (типова форма 03-9), в яких вказуються інвентарний номер, повна назва і первісна вартість об'єкта, вибуття (переміщення) [8, 183].

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначені П(С)БО 8 „Нематеріальні активи” (крім обліку негативного гудволу, методологія якого визначається П(С)БО 19 „Об'єднання підприємств”). Зазначений стандарт застосовується при обліку операцій із нематеріальними активами, що здійснюються з 01.01.2000.

Норми П(С)БО 8 „Нематеріальні активи” застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Відповідно до даного положення нематеріальний актив -- це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. Вартість нематеріального активу (як, власне, і будь-якого іншого) має бути достовірно визначена.

Таким чином можна сказати, що склад нематеріальних активів -- це сукупність прав підприємства розпоряджатися об'єктами інтелектуальної та промислової власності та переваг підприємства у порівнянні з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Отже, роблячи висновок з цієї частини роботи, потрібно чітко уяснити, що:

1) нематеріальними активами є права на ті або інші об'єкти нематеріального характеру, а не самі об'єкти;

2) права, що визначаються як нематеріальні активи, можуть виникати тільки з договорів (авторський договір, ліцензійний договір, договір закупівлі-продажу тощо), оскільки саме зі змісту договорів випливає, що підприємство набуває тих або інших прав і привілеїв. У цьому випадку дуже важливо, щоб у договорі були чітко визначені умови, при яких особа, що придбає ці права, може ними користуватися;

3) права, що зараховуються на баланс як необоротні нематеріальні активи -- це тільки ті права, що забезпечують можливість одержання в майбутньому багатократної економічної вигоди.

У відповідності до п. 5 П(С)БО 8 нематеріальні активи поділяються на

1. Права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо).

2. Права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо).

3. Права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо).

4. Права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, „ноу-хау”, захист від недобросовісної конкуренції тощо).

5. Авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо).

6. Гудвіл.

7. Інші нематеріальні активи (право на здійснення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Деякі з цих груп доцільно було б розглянути детальніше.

Право користування надрами та іншими ресурсами природного середовища -- право на користування надрами, у тому числі на розробку корисних копалин, на використання водних, біологічних та інших ресурсів, яке будь-яким чином впливає на рівень екологічної безпеки життєдіяльності підприємства, населеного пункту, регіону тощо.

Право користування геологічною та іншою інформацією про природне середовище -- право на користування геологічною, геоморфологічною та іншою інформацією про стан та можливості господарського використання елементів природного середовища.

Право користування земельною ділянкою -- право покупця на подальше господарське або інше користування земельною ділянкою. До цього права відноситься також право оренди земельної ділянки [9, 46].

Товарні знаки і торгові марки -- це зареєстровані символи, знаки, слова, речення, які дають власнику право виділяти або ідентифікувати певне підприємство, продукт чи послуги.

Фірмова назва -- найменування юридичної особи. Права і обов'язки підприємств, пов'язані з використанням фірмового найменування, визначаються чинним законодавством.

Право на промислові зразки -- виключні привілеї на використання художньо-конструкторських рішень (дизайн), що визначають зовнішній вигляд продукції.

Право на програми для ЕОМ -- право на опублікування, відтворення, розповсюдження та інші дії по введенню в господарський обіг сукупності даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп'ютерних пристроїв з метою отримання результату.

Право на бази даних -- право на опублікування, відтворення, розповсюдження та інші дії щодо введення в господарський обіг сукупності даних (статей, розрахунків тощо), які систематизовані для пошуку та обробки з допомогою ЕОМ.

Гудвіл відповідно до П(С)БО 19 -- це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання.

Правильність організації обліку та контролю за наявністю та рухом нематеріальних активів на підприємстві забезпечується затвердженням Наказу „Про облікову політику”. В даному наказі обов'язково необхідно передбачити:

· основні первинні документи з обліку нематеріальних активів та графік їх документообігу;

· діапазон термінів корисного використання нематеріальних активів;

· метод та порядок нарахування амортизації нематеріальних активів;

· перелік субрахунків та аналітичних рахунків, необхідних для організації аналітичного обліку нематеріальних активів;

· порядок оцінки нематеріальних активів та визначення ліквідаційної вартості;

· список осіб, які б відповідали за збереження інформації;

· перелік орендованих нематеріальних активів.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за відповідними групами.

При організації обліку нематеріальних активів необхідно пам'ятати, що деякі з них підлягають обов'язковій державній реєстрації, а саме:

· патент на винахід;

· свідоцтво на корисну модель;

· патент на промисловий зразок;

· товарний знак;

· знак обслуговування.

Реєстрація всіх інших видів нематеріальних активів здійснюється за бажанням правовласника. Право власності підтверджує сам факт створення цих активів.

Планом рахунків для обліку нематеріальних активів передбачені такі рахунки:

Субрахунки	Види нематеріальних активів
121 „Права користування природними ресурсами”	Права користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище
122 „Права користування майном”	Права користування земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщень тощо
123 „Права на знаки для товарів і послуг”	Права на товарні знаки, торговельні марки, фірмові назви тощо
124 „Права на об'єкти промислової власності”	Права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, „ноу-хау”, захист від недобросовісної конкуренції тощо
125 „Авторські і суміжні з ними права”	Права на літературні і музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо
126 „Гудвіл”	Перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних активів і зобов'язань на дату придбання
127 „Інші нематеріальні активи”	Права на здійснення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо

Таблиця 1.1.1 Структура рахунку 12 „Нематеріальні активи”

Рахунок 12 „Нематеріальні активи” призначений для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух нематеріальних активів. По дебету цього рахунку відображається придбання або отримання в результаті розробки (від інших фізичних або юридичних осіб) нематеріальних активів, а по кредиту -- вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством в подальшому економічних вигод від його використання, а також сума уцінки нематеріальних активів. Цей рахунок є активним, балансовим, призначений для обліку господарських засобів [9, 58].

Рахунок 19 „Негативний гудвіл” (який Планом рахунків винесений за межі групи рахунків нематеріальних активів) призначений для ведення обліку зменшення вартості негативного гудволу з моменту його виникнення. По дебету цього рахунку відображається сума негативного гудволу, яка визнана доходом, а по кредиту -- вартість виникнення негативного гудволу. Цей рахунок є контрактивним, балансовим, призначений для обліку господарських засобів.

1.2 Нормативно-правове регулювання обліку основних засобів та нематеріальних активів основних засобів та нематеріальних активів

Для обліку та інвентаризації осиних фондів та нематеріальних активів слід керуватися такими законодавчими актами:

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" №996-XIV від 16.07.99 р.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби". Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.02.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за №288/4509).

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи". Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №242 від 18.10.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за №750/4043).

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда". Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №181 від 28.07.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 р. за №487/4708; із змінами: Наказ Мінфіну України №591 від 24.09.2004 p.).

5. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій №291, від 30.11.99 p., із змінами і доповненнями за станом на 20.09.2004 р.

6. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій №291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України №893/4186 від 21.12.99 p.).

7. Закон України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 р. з подальшими змінами і доповненнями.

8. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-БР від 22.05.97 р. із змінами і доповненнями, внесеними Законом України №349-IVвід 24.12.2002 p., №1957-IVвід 01.07.2004 p.

9. Наказ Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку" №352 від 29.12.1995 р.

10. Постанова №166 "Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей", затверджений Постановою КМУ №116 від 22.01.96 р.

11. Наказ Головного архівного управління ''Про перелік типових документів" №41 від 20.07.1998 р.

12. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені Наказом Міністерства фінансів України №561 від 30.09.2004 р.

13. Лист Державної податкової адміністрації України ''Про застосування реєстраторів розрахункових операцій при продажу основних фондів №10413/6/23-2119 від 18.11.2004 р.

У нинішній час випущено немало методичної літератури та наукових праць щодо висвітлення економічної суті основних фондів та нематеріальних активів, вивчення методів інвентаризації, особливостей бухгалтерського обліку основних фондів та нематеріальних активів.

В Україні учбові заклади, промислові підприємства, установи та організації користуються методичною та науковою літературою з висвітлення економічних питань, пов'язаних з основними засобами, що розроблена та видана українськими вченими чи економічними інститутами як такою що відповідає внутрішнім українським стандартам.

Разом з тим у освіті використовується й література іноземного походження, у якій висвітлюються механізми впливу основних засобів на виробничий процес, система їх відтворення, методи підвищення ефективності їх використання. Дані питання є дійсними для економіки будь-якої країни світу і тому можуть бути і використовуються для вивчення в Україні. Та при цьому приоритетною для економічного вивчення основних засобів є наукові праці саме українських вчених [8, 24].

Сучасний рівень розвитку бухгалтерського обліку вимагає глибоких фахових знань як самого бухгалтерського обліку, так і економіки в цілому. Сучасний бухгалтер повинен мати загальноекономічні знання, розбиратись в питаннях фінансового та трудового права, податкової системи, орієнтуватись у виробничих процесах на підприємстві. Як ті, що готуються стати бухгалтерами, так і ті, що ними уже працюють, мають користуватись спеціальною літературою, що необхідна у роботі - підручниками, тлумачними словниками, нормативно-законодавчими актами відповідно до національних стандартів.

Розділ 2. Інвентаризація основних засобів та нематеріальних активів

2.1 Методи інвентаризації основних засобів та нематеріальних активів

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, передбачено проведення підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (далі - підприємство) незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

Проведення інвентаризації є обов'язковим:

· при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених законодавством;

· перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фондів - один раз у п'ять років;

· при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому - передачі справ);

· при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів);

· за приписом судово-слідчих органів;

· у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ);

· при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі). Інвентаризація може не проводитися у разі передачі підприємств та їх структурних підрозділів в межах одного органу, до сфери управління якого входять ці підприємства;

· у разі ліквідації підприємства [16, 98].

Основними завданнями інвентаризації є - виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі, установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку. Крім цього, виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються. Перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів, перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.

У разі проведення раптових інвентаризацій всі товарно-матеріальні цінності підготовляються до інвентаризації у присутності інвентаризаційної комісії, в інших випадках - завчасно. Вони повинні бути згруповані, розсортовані та розкладені за назвами, сортами, розмірами, у порядку, зручному для підрахунку.

Інвентаризація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння проводиться відповідно до Інструкції Міністерства фінансів України про порядок одержання, витрачання, обліку, зберігання та транспортування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на підприємствах, в об'єднаннях, установах і організаціях, затвердженої 29 грудня 1992 року.

Проведення інвентаризації в інших випадках та регулювання інвентаризаційних різниць здійснюється в порядку, наведеному в пункті 10 цієї Інструкції, з урахуванням таких особливостей.

Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах, розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі - керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.

На підприємствах, де через великий обсяг робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечено однією комісією, для безпосереднього проведення інвентаризації у місцях збереження та виробництва розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії у складі інженера, технолога, механіка, виконавця робіт, товарознавця, економіста, бухгалтера та інших досвідчених працівників, які добре знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік. Робочі інвентаризаційні комісії очолюються представником керівника підприємства, який призначив інвентаризацію. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально відповідальних осіб одного й того ж працівника два роки підряд.

Постійно діючі інвентаризаційні комісії:

· проводять профілактичну роботу по забезпеченню збереження цінностей, заслуховують на своїх засіданнях керівників структурних підрозділів з цього питання;

· організовують проведення інвентаризацій і здійснюють інструктаж членів робочих інвентаризаційних комісій;

· здійснюють контрольні перевірки правильності проведення інвентаризацій, а також вибіркові інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у місцях зберігання та переробки в міжінвентаризаційний період. Основними завданнями перевірок і вибіркових інвентаризацій в міжінвентаризаційний період є здійснення контролю за збереженням цінностей, дотриманням матеріально відповідальними особами правил їх зберігання і ведення первинного обліку;

· перевіряють правильність визначення інвентаризаційних різниць, обґрунтованість пропозицій щодо заліків пересортировці цінностей в усіх місцях їх збереження;

· при встановленні серйозних порушень правил проведення інвентаризації та в інших випадках проводять за дорученням керівника підприємства повторні суцільні інвентаризації;

· розглядають письмові пояснення осіб, які допустили нестачу чи псування цінностей або інші порушення, і свої пропозиції щодо регулювання виявлених нестач та втрат від псування цінностей, заліку внаслідок пересортиці відображають у протоколі. В протоколі мають бути наведені відомості про причини і про осіб, винних у нестачах, втратах і лишках та про вжиті до них заходи.

Робочі інвентаризаційні комісії:

· здійснюють інвентаризацію майна, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів і незавершеного виробництва у місцях зберігання та виробництва;

· разом з бухгалтерією підприємства беруть участь у визначенні результатів інвентаризації і розробляють пропозиції щодо заліку нестач і надлишків за пересортицею, а також списання нестач у межах норм природного убутку;

· вносять пропозиції з питань упорядкування приймання, зберігання і відпуску товарно-матеріальних цінностей, поліпшенню обліку та контролю за їх зберіганням, а також реалізації непотрібних підприємству матеріальних цінностей і майна;

· несуть відповідальність за своєчасність і додержання порядку проведення інвентаризацій відповідно до наказу керівника підприємства, за повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки майна, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, цінних паперів та заборгованості в розрахунках;

· оформлюють протокол із зазначенням у ньому стану складського господарства, результатів інвентаризації і висновків щодо них, пропозицій про залік нестач та лишків за пересортицею, списання нестач в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам.

Якщо матеріально відповідальні особи виявлять після інвентаризації помилки в інвентаризаційних описах, вони повинні негайно (до відкриття складу, комори, відділу, секції тощо) заявити про це інвентаризаційній комісії, яка після перевірки вказаних фактів та їх підтвердження проводить виправлення помилок [12, 201].

Контрольні перевірки інвентаризації повинні проводитись постійно діючою інвентаризаційною комісією з участю членів робочих інвентаризаційних комісій і матеріально відповідальних осіб після закінчення інвентаризації, але обов'язково до відкриття складу (комори, секції тощо), де проводилась інвентаризація. При цьому перевіряються з опису найбільш цінні матеріальні цінності та ті, що користуються підвищеним попитом.

При виявленні значних розходжень між даними інвентаризаційного опису і даними контрольної перевірки призначається новий склад робочої інвентаризаційної комісії для проведення повторної суцільної інвентаризації цінностей.

Інвентаризація нематеріальних активів проводиться відповідно до вимог Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків від 11.08.94 № 69.

При проведенні інвентаризації нематеріальних активів необхідно перевірити:

1) документальне оформлення нематеріальних активів;

2) наявність документів, які підтверджують права власності на нематеріальні активи або права на їх використання;

3) термін володіння правами та інші документально підтверджені умови закріплення прав власності чи прав використання даних об'єктів;

4) порядок оформлення режиму службової та комерційної таємниці щодо нематеріальних активів групи „ноу-хау”;

5) перевірка правильності нарахування амортизації.

Нематеріальні активи записуються до інвентаризаційних описів за наявності документів, які є підставою для взяття їх на облік, а саме:

· рахунків за „ноу-хау” відповідно до договору власника;

· договору й актів про прийняття наукових і конструкторських розробок;

· рахунку на оплату вартості майнового комплексу, придбаного на аукціоні, і подальшого розрахунку суми гудволу за наявності різниці між ціною придбання і вартістю активів підприємства;

· рахунків за роботи із створення програмного забезпечення;

· патенту на винахід;

· свідоцтва на знак для товарів і послуг;

· патенту на промисловий знак;

· патентів на сорт рослин або породу тварин;

· авторського договору або договору з організаціями, які управляють майновими правами авторів на колективній основі;

· та інших.

На підставі відповідних документів інвентаризаційна комісія перевіряє вартість нематеріальних активів, термін їх використання, суму нарахованого зносу, залишкову вартість та інші дані по кожному об'єкту. У разі виявлення активів, не взятих на облік, а також об'єктів, по яких в облікових регістрах міститься неповна інформація або взагалі вона відсутня, комісія складає окремий інвентаризаційний опис і оформляє протокол.

2.2 Відображення операцій в регістрах обліку

Регістр обліку - це спеціальна таблиця, призначена для відображення документально оформлених господарських операцій в системі рахунків, накопичення та зберігання облікової інформації.

Зазвичай обліковими регістрами називають носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, журналів, книг, журналів-ордерів, машинограм тощо, призначені для хроноло-гічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних докумен-тів, що прийняті до обліку.

В облікових регістрах - бухгалтерських книгах, наприклад, касовій книзі, всі сторінки обов'язково зброшуро-вані й пронумеровані. На останній сторінці вказується кількість пронумерованих сторінок, ставляться підписи керів-ника підприємства, головного бухгалтера і печатка.

Облікові регістри-картки. Прикладом можуть бути картки кількісно-сумового обліку матеріалів. Картки не скріплюються між собою і зберігаються у спеціальних ящиках-картотеках.

Обов'язковим для всіх підприємств, установ та організацій є ведення Головної книги [15, 29].

Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Перенесення інформації з первинних документів до обліко-вих реєстрів здійснюється в міру їх надходження до місця обробки (бухгалтерії, обчислювальної установки), одначе не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну звітність, наприклад, нарахування й виплату заробітної плати, складання бухгалтерської звітності, статистичної звітності, відповідних рахунків, декларацій.

Результати контрольних перевірок інвентаризацій оформляються актом. Реєстрацію проведених контрольних перевірок здійснює бухгалтерія у спеціальній книзі.

В інвентаризаційних відомостях наводяться дані про дату придбання чи спорудження не відображених у бухгалтерському обліку основних засобів. При інвентаризації перевіряється наявність документів на земельні ділянки, водоймища та інші об'єкти природних ресурсів, що підтверджують право власності підприємства на них.

При перевірці фактичної наявності цінних паперів установлюються правильність їх оформлення, реальність вартості відображених у балансі підприємства цінних паперів, повнота і своєчасність відображення в бухгалтерському обліку доходів з фінансових інвестицій.

Затверджені результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому закінчена інвентаризація, але не пізніше грудня місяця звітного року.

У примітках до фінансової звітності наводяться відомості про результати проведених у звітному році інвентаризацій [15, 102].

По результатах інвентаризації нематеріальних активів в обліку робляться наступні проводки (табл. 2.2.1):

Таблиця 2.2.1

Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки	Сума
	Дебет	Кредит
Надлишки нематеріальних активів
Оприбутковано на баланс надлишки нематеріальних активів, виявлені при інвентаризації	12 „Нематеріальні активи”	719 „Інші доходи операційної діяльності”	сума об'єкту НМА, виявленого при інвентаризації
Нестача нематеріальних активів
Винна особа не встановлена	947 „Нестачі і втрати від псування цінностей”	12 „Нематеріальні активи”	сума нестачі НМА
	072 „Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей”		сума нестачі НМА
Винна особа встановлена	133 „3нос нематеріальних активів”	12 „Нематеріальні активи”	сума зносу НМА
	976 „Списання необоротних активів”	12 „Нематеріальні активи”	сума залишкової вартості НМА
	375 „Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків”	716 „Відшкодування раніше списаних активів”	сума, що підлягає відшкодуванню (фактична нестача)
	375 „Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків”	719 „Інші доходи операційної діяльності”	Розрахунок
	716 „Відшкодування раніше списаних активів”	642 „Розрахунки за обов'яз-ковими платежами”	сума, що підлягає сплаті до бюджету
Нестача НМА сталася внаслідок крадіжки (якщо винна особа не встановлена) або інших надзвичайних подій	99 „Надзвичайні витрати”	12 „Нематеріальні активи”	сума вартості НМА
	977 „Інші витрати звичайної діяльності”	12 „Нематеріальні активи”	сума нестачі НМА

Розділ 3. Інвентаризація основних фондів та нематеріальних активів на ТзОВ «Дукат-Ужгород»

3.1 Організаційні аспекти обліку на ТзОВ „Дукат-Ужгород”

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» знаходиться в українському місті Ужгород, вул. Заньковецька, 89. Форма власності - приватна, вид економічної діяльності - оптова торгівля. Підприємство представляє собою велику оптового постачальника продуктів харчування. На початку роботи - це було невелике підприємство-база по закупівлі и оптовому продажу різноманітних продуктів харчування. Але за певний проміжок часу мале підприємство перетворилося на великого та конкурентноспроможне підприємство по оптовим продажам продуктів харчування.

Розвиток підприємства був обумовлений тими факторами, що в місті було створено великі мережі кількох відомих супермаркетів таких як «Вопак», «Сільпо», «Дастор». Будівництво цих мереж відкрило великий ринок збуту для оптових партій продуктів харчування і завдяки вмілому керівництву підприємством, воно вийшло на одну із перших позицій по оптовим поставках в місті.

Структура управління підприємства належить до лінійно-функціонального типу, де функціональні служби здійснюють всю технічну підготовку торгівлі, готують варіанти вирішення питань, пов'язаних з керівництвом процесом торгівлі, й лінійне підпорядкування всіх питань, пов'язаних з керівництвом, поєднується з функціональним управлінням.

Завдяки товарно-інноваційної політики підприємства, було розроблено оптимальні підходи до залучення постійних оптових покупців. Найважливішим фактором цього був жорсткий контроль за якістю продуктів харчування. Пріоритет при закупівлі товарів надається марках вітчизняних виробників, сертифікованих та ліцензованих за українськими стандартами.

Рекламний відділ підприємства розробляє акційні та рекламні заходи щодо оптового продажу деяких товарів, що приваблює додаткових оптових покупців.

Підприємству вчасно виявляє нові тенденції розвитку сучасної торгової справи в умовах ринкової економіки з метою творчого використання цих закономірностей та тенденцій для ефективного здійснення торгових процесів у сфері товарного обігу. Саме тому у ТзОВ ”Дукат-Ужгород” дуже добрий та стійкий фінансовий стан [Додаток 3].

Організація бухгалтерського обліку на будь-якому підприємстві залежить від тієї облікової політики яку веде підприємство. Тому кожне підприємство, і ТзОВ ”Дукат-Ужгород” не є винятком, свою облікову політику розробляє самостійно на основі загальновстановлених правил ведення бухгалтерського обліку.

Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства ТзОВ ”Дукат-Ужгород”.

Вона визначається можливістю вибору конкретних способів оцінки, калькуляції, переліку бухгалтерських рахунків тощо.

Отже, облікова політика ТзОВ ”Дукат-Ужгород” - це не просто сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов господарювання, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку. Іншими словами, облікову політику в широкому розумінні можна визначити як управління обліком, а у вузькому - як сукупність способів ведення обліку.

Існування різних видів обліку покликано максимально задовольнити інтереси різних груп користувачів облікової інформації, що, в свою чергу, визначає особливості облікової політики. Крім того, суттєвим фактором визнаються не тільки інтереси користувачів звітності, але й тих, хто її складав.

Облікова політика підприємства на ТзОВ ”Дукат-Ужгород” розроблялась та формувалась головним бухгалтером та була затверджена наказом керівника підприємства.

На ТзОВ ”Дукат-Ужгород” застосовується комп'ютерна форма обліку із використанням універсальної програми „1-С:Бухгалтерія 7.7”. На підприємстві існує достатня кількість обліковців. При реалізації облікових функцій перевага надається веденню операцій за шаблонами та за допомогою документів „1-С:Бухгалтерія” є інтегрованою програмою зведеного обліку.

Для забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів на підприємстві створена система бухгалтерського обліку.

На підприємстві організовують обліковий процес - керівник підприємства та головний бухгалтер, які організовують обліковий процес, працю виконавців, надають інформаційно-технологічне забезпечення обліку.

На сьогодні слід виділити наступні етапи організації бухгалтерського обліку:

І етап - методичний на якому здійснюється вибір способів і прийомів на яких базується документування, інвентаризація, оцінка, калькуляція, застосування подвійного запису рахунків бухгалтерського обліку, складання балансу і звітності. Саме на цьому етапі проводиться комплекс заходів, які забезпечують первинне документування, також встановлюються строки та порядок проведення інвентаризації, проводиться вибір оцінки майна, вибір номенклатури статей витрат, вибір номенклатури рахунків бухгалтерського обліку тобто створення робочого плану рахунків, а також визначення переліку та розробка форм внутрішньої звітності.

ІІ етап - технічний на якому відбувається вибір форми обліку, що найбільш відповідає галузі та розміру даного підприємства. Він полягає:

· у виборі способу обробки облікових даних;

· розробці переліку і форм облікових регістрів;

· встановлення порядку здійснення записів в регістрах і переносу даних в регістри.

ІІІ етап - організаційний на якому відбувається організація роботи облікового апарату. а також включає в себе:

· розробку оптимальної структури облікового апарату;

· встановлення норм праці та часу необхідного для виконання робіт обліковим апаратом;

· набір кадрів та їх навчання;

· організація робочого місця бухгалтера;

· раціональне розміщення облікового апарату;

· мотивація праці бухгалтерів (встановлення зарплати, премії, тощо);

· організація архіву бухгалтерських документів;

· організація безпеки та захисту облікової інформації.

Бухгалтерський облік на ТзОВ «Дукат-Ужгород» здійснюється бухгалтерією підприємства, яку очолює головний бухгалтер. Головний бухгалтер має 2 заступники. Заступник головного бухгалтера по звітності, та методології і контролю та заступник головного бухгалтера по обліку. Бухгалтерія складається з чотирьох секторів, який очолює начальник сектора, що має у своєму підпорядкуванні ведучого бухгалтера, та бухгалтерів І категорії.

Сектор обліку фінансово-кредитних, розрахункових операцій, реалізації продукції та цінних паперів, сектор обліку праці по заробітній платі та розрахунків, сектор обліку виробництва, сировини, матеріалів і комплектуючих, сектор комп'ютерної обробки інформації.

3.2 Інвентаризація основних фондів та нематеріальних активів на ТзОВ «Дукат-Ужгород»

До початку інвентаризації основних засобів та нематеріальних активів на ТзОВ «Дукат-Ужгород» доцільно провести підготовчу роботу, а саме:

· перевірити наявність і стан первинних документів та реєстрів обліку основних засобів (інвентарних карток, книг, описів) [Додаток 4].

· технічної документації (паспортів тощо);

· наявність документів на орендовані або здані в оренду основні засоби на відповідальне зберігання чи тимчасове користування;

· опрацювати усі інші документи по надходженню й списанню основних засобів, зробити записи у картках чи книгах та вивести залишки на початок інвентаризації;

· від осіб, відповідальних за збереження довірених їм засобів, взяти розписки про те, що усі документи по надходженню і списанню засобів здані у бухгалтерію господарства і не оприбуткованих або не списаних засобів у них немає.

Під час інвентаризації комісія в обов'язковому порядку перевіряє відповідність технічної документації із записами в первинних документах та реєстрах обліку, записує в інвентаризаційні описи повні найменування об'єктів та їх інвентарні номери.

Основні фонди ТзОВ «Дукат-Ужгород» записуються у відповідних інвентаризаційних описах в розрізі виробничого або невиробничого призначення об'єктів та по рахунках (субрахунках) обліку основних засобів. Об'єкт, який був реконструйований, пройшов поліпшення чи переобладнання, внаслідок чого змінилось його призначення, вноситься до інвентаризаційного опису під найменування, що відповідає новому основному призначенню.

Будівлі заносяться в інвентаризаційні описи в індивідуальному порядку з детальним описом кожного об'єкту.

В описах наводяться також основні розміри будівель. Об'єм будівлі в метрах кубічних (м3) визначається за зовнішніми обмірами (довжина і ширина) -- по зовнішньому периметру стін, висота -- від рівня землі до рівня стелі.

Корисна площа підлоги визначається сумою площ усіх приміщень (по внутрішньому обміру), виключаючи при цьому площі, зайняті печами, перегородками і т.д.

Робочі автомобілі, приміщення, та інше обладнання, транспортні засоби, господарський інвентар заносять в інвентаризаційні описи індивідуально, вказують інвентарний номер, найменування заводу виготовлювача, рік випуску, призначення, потужність і т.д., а також пристрої, що належать до того чи іншого обладнання, машини чи установки.

Присвоєні об'єктам основних засобів інвентарні номери не повинні змінюватися. Заміна номерів може здійснюватись у тих випадках, коли виявлено, що об'єкти помилково відображені не в тій групі основних засобів, до якої вони повинні бути включені за своїм техніко-виробничим призначенням, а також у випадках встановлення невірної нумерації.

При виявленні об'єктів, що не знаходяться на обліку, а також об'єктів з відсутніми в обліку даними, що їх характеризують, комісія повинна включити в опис відсутні відомості і технічні показники цих основних засобів, наприклад: по будівлях і спорудах -- рік побудови, вказати їх призначення, основні матеріали, з яких вони побудовані, об'єм (зовнішні чи внутрішні обміри), загальну корисну площу, число поверхів, підвалів тощо. Для вартісної оцінки таких об'єктів слід керуватися П(С)БО 7 «Основні засоби».

У випадках, коли проведені капітальні вкладення (прибудова нових приміщень, поверхів або часткова ліквідація будівель і споруд) не відображені в бухгалтерському обліку, комісія повинна за відповідними документами визначити суму збільшення або зменшення балансової вартості об'єкта і привести в описі дані про внесені зміни. Одночасно з цим комісія має встановити винних осіб і причини, з яких конструктивні зміни об'єктів основних засобів не знайшли відображення в обліку.