Облік основних засобів і нематеріальних активів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Облік основних засобів і нематеріальних активів

1. Поняття необоротних активів банку, їхні види та критерії визнання

Основні засоби - матеріальні активи, які банк утримує з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, здавання в лізинг іншим особам або для здійснення адміністративних і соціокультурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року або операційного циклу.

Нематеріальний актив - актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується банком із метою використання у своїй діяльності протягом періоду понад один рік або одного операційного циклу в адміністративних цілях або надання в лізинг іншим особам.

Основні засоби та нематеріальні активи є необоротними активами банку, які можуть бути придбані або створені ним самостійно.

Об'єкт основних засобів або нематеріальних активів визнається активом, якщо є ймовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, а його вартість може бути достовірно визначена.

Нематеріальний актив, отриманий внаслідок його розроблення, визнається в балансі активом за виконання таких умов:

1) банк має намір, технічну можливість і ресурси для доведення нематеріального активу до стану, придатного для реалізації або використання;

2) є ймовірність отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

3) е можливість достовірно визначити витрати, пов'язані з розробленням нематеріального активу.

У разі невиконання зазначених умов нематеріальний актив не визнається за балансом банку, а витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені.

Не визнаються нематеріальними активами, а підлягають відображенню у складі витрат банку такі статті: витрати на дослідження; на підготовку й перепідготовку кадрів; на рекламу; на створення, реорганізацію та переміщення банку або його частини; на створення внутрішньої ділової репутації банку.

Класифікація груп необоротних активів банку для цілей бухгалтерського обліку ґрунтується на вимогах Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та 8 «Нематеріальні активи» і є такою.

Банки самостійно на підставі зазначених груп здійснюють класифікацію основних засобів. Групи нематеріальних активів також визначаються банком самостійно залежно від виду та способу використання нематеріальних активів у діяльності банку.

Бухгалтерський облік операцій з необоротними активами ведеться за відповідними балансовими рахунками груп:

* 430 «Нематеріальні активи»;

* 431 «Капітальні інвестиції в нематеріальні активи»;

* 432 «Іудвіл»;

* 440 «Основні засоби»;

* 443 «Капітальні інвестиції за основними засобами»;

* 450 «Інші необоротні матеріальні активи»;

* 453 «Капітальні інвестиції за основними засобами, що прийняті в оперативний лізинг (оренду)».

2. Облік придбання та створення основних засобів і нематеріальних активів

Придбані або створені основні засоби та нематеріальні активи зараховуються на баланс банку за первісною вартістю, яка охоплює усі витрати, пов'язані з їх придбанням чи створенням, достав-ленням, упакуванням і введенням в експлуатацію.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з вартості придбання, мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із його придбанням і доведенням до придатного для використання за призначенням стану.

Первісна вартість об'єктів, переведених з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо до основних засобів, дорівнює їхній собівартості.

Первісна вартість окремого об'єкта основних засобів чи нематеріальних активів, за які сплачено загальну суму, визначається розподілом цієї суми пропорційно справедливій вартості кожного з придбаних об'єктів.

За справедливою вартістю також оцінюються нематеріальні активи, отримані внаслідок об'єднання банків.

Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Справедливою вартістю придбаних ідентифікованих активів є ринкова вартість (земля, будівлі); для машин та устатковання -ринкова вартість, а за відсутності даних про ринкову вартість - відновлювана вартість за вирахуванням суми зносу на дату оцінювання; для інших основних засобів - відновлювана вартість за вирахування суми зносу на дату оцінювання.

Для нематеріальних активів справедливою вартістю є їхня поточна ринкова вартість; за її відсутності - оцінна вартість, яку банк сплатив би за актив у разі проведення операції між обізнаними та незалежними сторонами, виходячи з наявної інформації.

Чинною Інструкцією з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затвердженою постановою Правління НБУ від 11.12.2007 р. № 475 (із змінами і доповненнями), передбачено два підходи до відображення в бухгалтерському обліку придбання основних засобів і нематеріальних активів за національну валюту.

Капітальні інвестиції- витрати на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів.

Для відображення в бухгалтерському обліку операцій з придбання необоротних активів за іноземну валюту застосовуються рахунки 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» і 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

Первісна вартість об'єкта основних засобів і нематеріальних активів, створеного банком, охоплює прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням цього активу та доведенням його до придатного для використання стану.

Усі витрати й нарахування, пов'язані зі створенням об'єкта необоротних активів, відображаються в обліку віднесенням їх суми на рахунки 4310 «Капітальні інвестиції за невведеними в експлуатацію нематеріальними активами» або 4430 «Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом і за невведеними в експлуатацію основними засобами». Під час оприбуткування необоротних активів суми завершених капітальних інвестицій відносять на вартість основних засобів і нематеріальних активів.

Оприбуткування необоротних активів здійснюється на підставі затверджених актів приймання-передавання. В акті зазначається основна інформація щодо необоротного активу, зокрема характеристика об'єкта, дата введення в експлуатацію, необхідні відомості про нарахування амортизації, зокрема про визначену ліквідаційну вартість об'єкта необоротного активу, первісну вартість, строк корисного використання тощо.

На підставі даних актів приймання-передавання відкриваються інвентарні картки об'єктів необоротних активів, в яких і ведеться аналітичний облік основних засобів і нематеріальних активів банку. З метою контролю і забезпечення реєстрації Інвентарних карток обліку нематеріальних активів банки ведуть їх опис в інвентарній книзі. Ведення інвентарної книги та інвентарних карток може здійснюватися автоматизовано або вручну. При цьому будь-яка форма ведення цих регістрів повинна забезпечувати наявність усіх необхідних реквізитів і звіряння даних аналітичного обліку з синтетичним. Порядок звіряння даних аналітичного обліку з синтетичним визначається банком самостійно.

Кожному інвентарному об'єктові присвоюється відповідний інвентарний номер, який проставляється на предметі, в інвентарній книзі та в інвентарній картці. Ці номери зберігаються за об'єктом на весь період його перебування в установі банку. Інвентарні номери об'єктів, які вибули, не можуть бути присвоєні іншим об'єктам, що надійшли в банк.

3. Облік витрат, пов'язаних із поліпшенням основних засобів і вдосконаленням нематеріальних активів, а також підтриманням об'єктів необоротних активів у робочому стані

Усі витрати, пов'язані з необоротними активами банку, що здійснюються від моменту їх оприбуткування до вибуття об'єкта необоротних активів, за їх економічним змістом можна розділити на дві групи:

1) витрати, пов'язані з поліпшенням основних засобів і вдосконаленням нематеріальних активів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо);

2) витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта основних засобів і нематеріальних активів у придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (капітальний, поточний ремонти).

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта, у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, первісно очікувані від його використання.

Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищення їхніх можливостей і строку використання, що сприятиме збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.

Поліпшення основних засобів і вдосконалення нематеріальних активів відображається в обліку таким чином.

Наведені бухгалтерські проведення аналогічні тим, що виконуються з придбанням об'єкта необоротних активів, оскільки витрати на поліпшення і вдосконалення зазначеного об'єкта призводять до збільшення його балансової вартості і відповідно зараховуються в дебет рахунків 4300 «Нематеріальні активи» та 4400 «Основні засоби».

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта основних засобів і нематеріальних активів у придатному для використання стані, вводяться до складу витрат звітного періоду і не впливають на його залишкову вартість.

Під час проведення робіт для підтримання об'єкта необоротних активів у робочому стані виконуються такі бухгалтерські проведення:

* передоплата виконуваних робіт

Д7 3519 «Інша дебіторська заборгованість за господарською

діяльністю банку»

К^т Кореспондентський рахунок, рахунок готівкових коштів;

* здавання виконаних робіт

ДГ 7420 «Витрати на утримання власних основних засобів та нематеріальних активів»

К^т 3519 «Інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку».

4. Порядок переоцінювання необоротних активів, відображення в обліку результатів переоцінювання

Переоцінювання об'єкта основних засобів здійснюється тоді, коли його залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості об'єкта на дату складання балансу.

Не підлягають переоцінюванню малоцінні необоротні матеріальні активи та бібліотечні фонди, амортизація яких здійснюється такими методами: нарахуванням у першому місяці використання об'єкта амортизаційних відрахувань у розмірі 50% його вартості, що амортизується, а решта 50% вартості - у місяці його вилучення з активів (списання з балансу) або в разі нарахування амортизаційних відрахувань у першому місяці використання об'єкта -100% його вартості.

На частоту переоцінювань впливає коливання справедливої вартості основних засобів, що переоцінюються. Перевірка реальної вартості основних засобів обов'язково здійснюється перед складанням річного звіту на дату проведення інвентаризації.

У разі переоцінювання об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється перевірка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої він належить. Переоцінювання групи основних засобів, об'єкти якої вже переоцінювалися, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю і сумою нарахованого зносу.

Установа банку самостійно визначає порядок проведення переоцінювання з урахуванням вимог законодавства України та нормативно-правових актів НБУ

Переоцінена вартість і сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням первісної вартості й суми зносу об'єкта на індекс переоцінювання. Індекс переоцінювання визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат банку.

Отже, збільшення балансової вартості об'єкта основних засобів унаслідок їх дооцінювання відображається як зростання додаткового капіталу банку.

Результати дооцінювання основних засобів, яке проводиться вперше, відображаються в обліку такими бухгалтерськими проведеннями:

* на величину різниці між переоціненою первісною вартістю і первісною вартістю об'єкта:

Д^т 4400 «Основні засоби»

4500 «Інші необоротні матеріальні активи»

К^т 5100 «Результати переоцінки основних засобів»;

* одночасно на величину різниці між сумою зносу, що відповідає переоціненій вартості об'єкта, і нарахованою сумою зносу:

Дт 5100 «Результати переоцінки основних засобів» К^т 4409 «Знос основних засобів», 4509 «Знос інших необоротних матеріальних активів». Слід зауважити, що відображення в бухгалтерському обліку наступних уцінок і дооцінок вартості об'єкта основних засобів має свої особливості.

Зокрема, сума попередніх уцінок і втрат від зменшення корисності об'єкта основних засобів, що перевищує суму попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів і відновлення його корисності, під час проведення чергового дооцінювання вартості цього об'єкта, включається до складу доходів звітного періоду (рахунок 6499 «Інші доходи») у сумі не більшій, ніж зазначене перевищення. Різниця між сумою чергової дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і сумою перевищення відображається у складі додаткового капіталу банку (рахунок 5100 «Результати переоцінки основних засобів»).

Сума попередніх дооцінок об'єкта основних засобів і відновлення його корисності, що перевищує суму попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності, під час чергового уцінювання залишкової вартості цього об'єкта, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу банку (рахунок 5100 «Результати переоцінки основних засобів»). Різниця між сумою чергової уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і сумою перевищення включається до витрат звітного періоду (рахунок 7499 «Інші витрати»). Отож, уцінювання основних засобів здійснюється за рахунок дооцінювання за цим об'єктом, а за недостатності суми дооцінки -за рахунок витрат банку (рахунок 7499 «Інші витрати», аналітичний рахунок «Переоцінка основних засобів»). При цьому виконуються такі бухгалтерські проведення:

Д^т 5100 «Результати переоцінки основних засобів»

7499 «Інші витрати»

К^т 4400 «Основні засоби»

4500 «Інші необоротні матеріальні активи»;

одночасно:

Д^т 4409 «Знос основних засобів»

4509 «Знос інших необоротних матеріальних активів»

К^т 5100 «Результати переоцінки основних засобів».

З вибуттям об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, різниця між сумою попередніх дооцінок і сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. Виконується бухгалтерське проведення:

Д^т 5100 «Результати переоцінки основних засобів»

К^т 5030 «Нерозподілені прибутки минулих років».

Банки можуть здійснювати переоцінювання за справедливою вартістю на дату складання балансу тих нематеріальних активів, щодо яких е активний ринок.

Активний ринок - ринок, якому притаманні такі умови:

* предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними;

* у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців;

* інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.

Якщо банк здійснив переоцінювання об'єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічному переоцінюванню. Методика відображення в бухгалтерському обліку результатів переоцінювання нематеріальних активів є аналогічною методиці обліку результатів переоцінювання основних засобів банку.

5. Облік амортизації основних засобів і нематеріальних активів

облік нематеріальний актив банк

Вартість усіх необоротних активів підлягає амортизації, крім вартості землі та незавершених капітальних інвестицій.

Амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів і нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання.

Земля є активом, за яким не нараховується амортизація, оскільки термін її використання практично необмежений.

Строк корисного використання об'єкта основних засобів чи нематеріальних активів визначається банком самостійно в разі визнання цього об'єкта активом та зарахування його на баланс. При цьому банкові необхідно врахувати таке: очікуване використання об'єкта банком з урахуванням його потужності або продуктивності; термін корисного використання подібних активів; фізичний та моральний знос, що передбачається; наявні обмеження щодо терміну використання об'єкта та інші фактори.

Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів чи нематеріальних активів став придатним для корисного використання, і припиняється починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів чи нематеріальних активів. Нарахування амортизації основних засобів призупиняється на період їх реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Банки України застосовують такі методи нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів.

Метод амортизації основних засобів і нематеріальних активів обирається банком самостійно, залежно від умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо для нематеріальних активів ці умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Обраний банком метод нарахування амортизації зазначається в його обліковій політиці. Нарахування амортизації здійснюється щомісяця.

Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за прямолінійним або кумулятивним методами.

Результат амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображається за рахунками 4309 «Накопичена амортизація нематеріальних активів», 4409 «Знос основних засобів», 4509 «Знос інших необоротних матеріальних активів».

Нараховану суму амортизації відносять на витрати відповідно звітного періоду і відображають в обліку таким бухгалтерським проведенням:

Д^т 7423 «Амортизація»

К^т 4309 «Накопичена амортизація нематеріальних активів»

4409 «Знос основних засобів»

4509 «Знос інших необоротних матеріальних активів».

6. Облік вибуття необоротних активів

Об'єкти основних засобів і нематеріальних активів вилучаються з активів і відповідно списуються з балансу в таких випадках.

У випадку реалізації основних засобів і нематеріальних активів фінансовий результат від їх вибуття визначається як різниця між доходом від вибуття основних засобів і нематеріальних активів (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних із вибуттям) та їхньою залишковою вартістю.

Сума залишкової вартості об'єкта, що перевищує суму виручки від його реалізації, відображається за дебетом рахунка 7490 «Негативний результат від вибуття нематеріальних активів та основних засобів», а сума виручки від реалізації, що перевищує залишкову вартість, за кредитом рахунка 6490 «Позитивний результат від продажу нематеріальних активів та основних засобів».

Бухгалтерські проведення, що виконуються у випадку реалізації основних засобів і нематеріальних активів, подано в таблиці.

Безоплатне передавання основних засобів і нематеріальних активів здійснюється аналогічно їх реалізації. Результат від безоплатного передавання визначається залежно від залишкової вартості об'єкта та його справедливої вартості на дату передавання. У випадку, коли справедлива вартість вища, ніж залишкова, результат не визнається. Якщо під час безоплатного передавання основних засобів і нематеріальних активів іншій організації їхня залишкова вартість перевищує справедливу, негативний результат від вибуття відображається за дебетом рахунка 7490 «Негативний результат від вибуття нематеріальних активів та основних засобів».

Порядок безоплатного передавання необоротних активів між підвідомчими установами визначається банком самостійно. При цьому операції з безоплатного передавання та оприбуткування основних засобів і нематеріальних активів між підвідомчими установами відображається за рахунками 3902 «Розрахунки за коштами, що надані установам банку» (активний рахунок) і 3903 «Розрахунки за коштами, що отримані від установ банку» (пасивний рахунок).

Вкладення банку до статутного капіталу підприємств (господарських товариств) у формі основних засобів і нематеріальних активів відображається за справедливою вартістю переданих активів. Такі вкладення обліковуються за дебетом відповідних рахунків 3-го та 4-го класів як довгострокові вкладення з нефіксо-ваним прибутком у портфелі банку на інвестиції, вкладення в асоційовані та дочірні компанії та кредитом рахунків 4300 «Нематеріальні активи», 4400 «Основні засоби», 4500 «Інші необоротні матеріальні активи».

Розгляньмо бухгалтерські проведення, що виконуються у випадку вкладень банку до статутного капіталу асоційованої фінансової установи у формі основних засобів (залишкова вартість об'єкта перевищує його справедливу вартість).

Д^т 4103 «Вкладення в асоційовані фінансові (небанківські) установи» - на суму справедливої вартості об'єкта

Д^т 4409 «Знос основних засобів» - на суму зносу об'єкта Д^т 7490 «Негативний результат від вибуття нематеріальних активів та основних засобів» - на суму перевищення залишкової вартості об'єкта над його справедливою вартістю

К^т 4400 «Основні засоби» - на суму первісної вартості об'єкта. Необоротні активи, що були передані банком-учасником до статутного капіталу та повернені банкові в натуральній формі під час ліквідації підприємства, відображаються в обліку за справедливою вартістю на дату повернення таким бухгалтерським проведенням:

Д^т 4400 «Основні засоби»

К^т 4103 «Вкладення в асоційовані фінансові (небанківські) установи».

Ліквідація основних засобів і нематеріальних активів здійснюється відповідно до чинного законодавства України. Порядок списання необоротних активів із балансу визначається обліковою політикою банку.

У випадку списання з балансу основних засобів виконуються такі бухгалтерські проведення: * на суму зносу

Д^т 4409 «Знос основних засобів» К^т 4400 «Основні засоби»;

* на суму залишкової вартості

ДТ 7490 «Негативний результат від вибуття нематеріальних активів та основних засобів» К^т 4400 «Основні засоби».

7. Облік гудвілу

Гудвіл - перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань на дату придбання.

Ідентифіковані активи й зобов'язання - активи й зобов'язання, що на дату придбання відповідають критеріям визнання статей балансу.

Гудвіл є перевагою, яку отримує банк-покупець у разі купівлі вже діючого банку порівняно зі створенням нового. Така перевага, зазвичай, пов'язана з наявністю постійних клієнтів, висококваліфікованого персоналу тощо.

ІУдвіл відображається в обліку покупця і не може бути переданий або проданий.

Покупець обліковує придбані ідентифіковані активи та зобов'язання на дату придбання за їхньою справедливою вартістю. Одночасно обліковуються позитивні чи негативні значення гудвілу за результатами купівлі.

Гудвіл визнається тільки у випадках придбання ідентифікованих активів і зобов'язань за датою їх відображання в балансі.

Позитивний гудвіл виникає тоді, коли вартість гудвілу сплачується покупцем, тобто вартість придбання вища, ніж частка покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань. Він визнається активом і обліковується за рахунком 4321 «Гудвіл».

Позитивний гудвіл амортизується як інші статті нематеріальних активів. Гз нарахуванням амортизації вартість гудвілу зменшується протягом строку корисного його використання, але не більше 20 років. Строк корисного використання гудвілу визначається з урахуванням прогнозованого строку діяльності банку; нормативно-правових актів або контрактів, що впливають на строк корисного використання; зміни попиту на роботи, послуги банку тощо.

Амортизація гудвілу відображається таким проведенням:

Д^т 7423 «Амортизація»

К^т 4321 «Гудвіл»

Негативний гудвіл не вводиться в ціну ідентифікованого активу чи зобов'язання з його придбанням і є сумою вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань, що перевищує вартість придбання. Негативний гудвіл обліковується за пасивним рахунком 4320 «Негативний гудвіл».

Якщо діяльність придбаного банку прогнозується у майбутньому без збитків, то вартість негативного гудвілу визнається доходом у сумі:

* яка не перевищує справедливої вартості придбаних нематеріальних активів, - рівномірно протягом строку корисного використання придбаних необоротних активів, що залишився;

* яка перевищує справедливу вартість придбаних нематеріальних активів, - у період придбання.

Якщо діяльність придбаного банку в майбутньому прогнозується зі збитками, то вартість негативного гудвілу визнається доходом рівномірно протягом періоду утворення таких збитків. При цьому виконується такий бухгалтерський запис:

Д^т 4320 «Негативний гудвіл»

К^т 6499 «Інші доходи».

8. Інвентаризація основних засобів і нематеріальних активів, відображення в обліку результатів інвентаризації

Інвентаризація необоротних активів проводиться банками з дотриманням вимог Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.2005 р. № 69 (із змінами).

Порядок проведення інвентаризації є таким. Основні засоби та нематеріальні активи реєструються в інвентаризаційних описах. Після звіряння даних описів із даними обліку встановлюються розбіжності, причини яких з'ясовуються. Під час інвентаризації нематеріальних активів їх наявність установлюється за документами, що були підставою для оприбуткування, а також за документами, якими оформлені майнові права.

До окремих інвентаризаційних описів вносяться основні засоби, що перебувають у лізингу, на ремонті тощо, їх наявність встановлюється за даними актів, накладних, квитанцій та інших документів, які свідчать про приймання зазначеного майна іншими підприємствами. На основні засоби й нематеріальні активи, що не є придатними для використання, складають окремі інвентаризаційні описи, які використовуються для складання актів на списання.

Результати інвентаризації відображаються в протоколі засідання інвентаризаційної комісії, який розглядається і затверджується керівником банку у п'ятиденний термін.

Затверджені результати інвентаризації повинні бути відображені в обліку та звітності того місяця, в якому проводилася інвентаризація, але не пізніше грудня звітного року.

Завдяки інвентаризації можуть бути виявлені розходження між даними обліку і фактичною наявністю необоротних активів банку двох видів: надлишки необоротних активів або нестачі та втрати від їх псування.

Основні засоби та нематеріальні активи, що виявлені у надлишку, підлягають оприбуткуванню з віднесенням оприбуткованих сум на доходи банку. При цьому здійснюється таке бухгалтерське проведення:

Д^т 4300 «Нематеріальні активи» 4400 «Основні засоби» 4500 «Інші необоротні матеріальні активи»

К^т 6499 «Інші доходи».

Нестачі та втрати від псування необоротних активів до встановлення осіб, які мають їх відшкодовувати, відображаються за позабалансовими рахунками. Вартість утрачених необоротних активів при цьому списується на витрати звітного періоду.

Після встановлення осіб, які мають відшкодовувати збитки, належна до відшкодування сума зараховується до дебіторської заборгованості та визнається у складі доходів звітного періоду.

Размещено на allbest.ru