Облік довгостроковіх фінансовіх інвестицій

Формування необхідного об'єму інвестиційних ресурсів, потрібних для здійснення інвестиційної діяльності. (Усі напрямки і форми інвестиційної діяльності ЗАТ Страхова компанія “Каштан” здійснюються за рахунок формованих ним інвестиційних ресурсів. Невеликі інвестиції здійснюються підприємством за рахунок власних фінансових ресурсів та запозичених коштів, сформованих в процесі поточної господарської діяльності. Реалізація великих реальних інвестиційних програм потребує тривалої аккуляції капіталу, призначеного до інвестування.

Формування інвестиційних ресурсів ЗАТ Страхова компанія “Каштан” покликане забезпечити невпинну інвестиційну діяльність в передбачених обсягах, найбільш ефективне використання накопиченого капіталу, а також його фінансову стійкість у довгостроковій перспективі. Воно передбачає

-планування потреб в цілому об'ємі інвестиційних ресурсів (у межах сукупної потреби в фінансових ресурсах на плановий період);

-визначення найбільш ефективних методів фінансування окремих інвестиційних програм та проектів;

-вивчення можливостей формування інвестиційних ресурсів за рахунок різноманітних джерел;

-оптимізацію структури джерел формування інвестиційних ресурсів.

Відбір найбільш ефективних об'єктів конкретного інвестування. (По кожному з напрямків інвестиційної діяльності у розрізі окремих форм інвестування повинні бути відібрані найбільш ефективні його об'єкти. З цією метою на інвестиційному ринку вивчається склад таких об'єктів (реальних інвестиційних проектів, грошових та фондових інструментів) та здійснюється оцінка припустимої їх ефективності.)

Формування інвестиційного портфеля підприємства на наступний період. (З переліку можливих об'єктів інвестування формується сукупний інвестиційний портфель страхової компанії. Таке формування ґрунтується на критеріях рівня ефективності, рівня інвестиційних ризиків та рівня ліквідності такого портфеля в цілому.)

Процес здійснення інвестиційної діяльності вимагає різного роду фінансових розрахунків пов'язаних з потоками грошових коштів в різні періоди часу. Головну роль в цих розрахунках відіграє оцінка вартості грошей в часі. Концепція цієї оцінки ґрунтується на тому, що вартість грошей з часом змінюється з урахуванням норми прибутку на грошовому ринку (рівня депозитного чи кредитного відсотків). Враховуючи, що інвестування являє собою тривалий процес, у практиці інвестиційної діяльності ЗАТ Страхова компанія “Каштан” часто доводиться порівнювати вартість грошей з початку їх інвестування з вартістю їх повернення у вигляді майбутнього прибутку, амортизаційних відрахувань, тощо (цей поворотний потік інвестиційного капіталу носить назву "чистий грошовий потік").

В процесі порівняння вартості грошових коштів при їх інвестуванні та поверненні використовують два основних поняття - майбутня вартість грошей та їх теперішня.

Майбутня вартість грошей являє собою суму вкладених в нинішній момент коштів, в яку вони перетворюються через певний період часу з урахуванням певної ставки відсотка. Визначення майбутньої вартості грошей зв'язано з процесом збільшення вартості грошових активів, які являють собою поетапне їх збільшення шляхом приєднання до початкового їх розміру суми відсотка (відсоткових платежів). Ця сума розраховується за так званою "відсотковою ставкою". В інвестиційних розрахунках ЗАТ Страхова компанія “Каштан” відсоткова ставка застосовується не тільки як інструмент збільшення вартості грошових засобів, а і як вимірник ступеню прибутковості інвестиційних операцій компанії.

Теперішня вартість грошей являє собою суму майбутніх грошових засобів, приведених з урахуванням певної ставки відсотка (так званої дисконтної ставки) до нинішнього періоду. Визначення теперішньої вартості грошей пов'язано з процесом дисконтування їх вартості у часі, який являє собою операцію зворотну збільшенню при обумовленому майбутнім розміром грошових засобів. В цьому випадку сума відсотка (дисконту) віднімається із кінцевої суми (майбутньої вартості) грошових засобів.

Така ситуація виникає у тих випадках, коли необхідно визначити скільки грошових коштів необхідно інвестувати сьогодні для того, щоб через визначений період часу отримати заздалегідь обумовлену їх суму.

Страхова компанія “Каштан” в своєї діяльності здійснює фінансові та реальні інвестиції.

До фінансових інвестицій ЗАТ Страхова компанія “Каштан” належать:

- акції, а також інші цінні папери (облігації підприємств або державних і місцевих позик);

- кошти, які вкладені у статутний капітал інших підприємств на території України і за кордоном.

До реальних інвестицій ЗАТ Страхова компанія “Каштан” відносяться капітальні вкладення, які являють собою періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємства. З огляду на функціональну цілеспрямованість розрізняють валові і чисті капітальні вкладення. Валові капітальні вкладення - це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте і розширене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури, а чисті - витрати лише на розширене їх відтворення. Величину чистих капіталовкладень неважко розрахувати; для цього з загального обсягу капітальних вкладень треба вилучити розмір амортизаційних відрахувань, котрі використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства.

За існуючою на ЗАТ Страхова компанія «Каштан» системою планування та обліку до складу капітальних вкладень включають:

вартість будівельно-монтажних робіт;

вартість усіх видів устаткування, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю;

інші капітальні роботи і витрати.

Співвідношення між переліченими видами капітальних витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних вкладень.

Ціна будівельної продукції розраховується на підставі кошторисної вартості. Якщо фактичні витрати менше, ніж кошторисна вартість, то це означає, що підприємство отримає прибуток понад планових накопичень. Якщо ж підприємство допустить перевитрати, то прибуток буде менше кошторисної величини, і навіть можливе виникнення збитків.

Договірна ціна будівельно-монтажних робіт визначається як сума наступних складових:

ДЦ = ВМ + ОЗП + ЕМ + НВ + ПН,

де ДЦ - договірна ціна будівельно-монтажних робіт;

ВМ - вартість будівельних матеріалів;

ОЗП -основна заробітна плата;

ЕМ - вартість експлуатації будівельних машин і механізмів;

НВ - накладні витрати;

ПН -планові нагромадження.

Всі ці складові, за винятком планових нагромаджень, тобто величини прибутку, визначаються у відповідності з кошторисними нормативами і фактичними цінами ресурсів, а накладні витрати розраховуються у відповідності з державними будівельними нормами. Величина прибутку визначається у процентному відношенні до суми інших складових (6-10% у відповідності до державних будівельних норм). Враховуючи, що сума всіх складових, за винятком вартості матеріалів, яка являє собою додану вартість, маємо:

ДЦ = ВМ + ДВ,

де ДВ + ОЗП + ЕМ + НВ + ПН - додана вартість.

Під посиленням ринкових чинників у ціноутворенні мається на увазі надання можливості підрядникам договірного визначення за узгодженням із замовником розміру доданої вартості.

Облік будівництва розпочинається з відкриття об'єкту, який складається з наступних етапів:

- складання кошторису робіт;

- прийняття наказу на початок капітального будівництва (генеральний директор);

- наймання підрядників або призначення виконавців зі сторони працівників підприємства;

- складання підрядником “Акту приймання-передачі виконаних робіт” форма Ф-2, який повинні підписати: підрядчик, начальник цеха, та керівництво підприємства в особі заступника генерального директора;

- до форми Ф-2 обов'язково додається форма Ф-3 “Довідка про вартість виконаних робіт”.

При визначенні ціни використовуються показники кошторисної, планової (розрахованої з урахуванням конкретних умов) і фактичної (реально зформованої на будівельному майданчику) собівартості будівельно-монтажних робіт в залежності від умов договорів.

Договір на виконання підрядних робіт є основним документом, що забезпечує узгоджену діяльність учасників будівництва. Слід також ураховувати застосування особливого порядку оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковими контрактами.

Згідно п. 7.10. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “довгостроковий контракт” слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво або монтаж матеріальних цінностей, які будуть входити в склад основних фондів замовника або складові частини таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов?язаних з будівництвом (технологічні та конструкторські роботи та розробки), при умові, якщо такий контракт не планується завершити раніше, ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання передоплати. Виконавець таких контрактів, самостійно визначає доходи та витрати, нараховані та понесені на протязі звітного періоду в зв?язку з виконанням довгострокового контракту, використовуючи оціночні коефіцієнти виконання такого довгострокового контракту.

Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.

Доход у звітному періоді визначається добутком ціни контракту на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту. Витрати виконавця у звітному періоді визначається на рівні фактично нарахованих витрат, пов?язаних з виконанням довгострокового контракту. Витрати та доходи, нараховані виконавцем довгострокового контракту на протязі звітного періоду, включаються у склад валового доходу та валових витрат у межах нарахованих сум.

Після завершення довгострокового контракту виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов?язань, попередньо визначені ним за результатами кожного податкового періоду на протязі строку виконання такого довгострокового контракту, на підставі розрахунку фактичного коефіцієнту виконання довгострокового контракту як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до фактичних загальних витрат. Доход таких періодів визначається як добуток кінцевої договірної ціни об?єкту довгострокового контракту на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового контракту.

Основи формування в бухгалтерському обліку страхової компанії “Каштан” інформації про фінансові інвестиції та розкриття її у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».

Згідно з П(С)БО 12 фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю.

Аналітичний облік здійснюють за видами фінансових інвестицій із забезпеченням можливості отримання інформації про інвестиції як на території країни, так і за кордоном.

Інформацію про фінансові інвестиції розкривають у Примітках до фінансової звітності, в яких указують:

-- балансову вартість фінансових інвестицій, включе-них до статті балансу «Довгострокові фінансові інвестиції, обліковані методом участі в капіталі інших підприємств»;

-- фінансові інвестиції, включені до статей балансу «Інші довгострокові фінансові інвестиції» та «Поточні фінансові інвестиції» за собівартістю, за справедливою вартістю, за амортизованою вартістю;

-- підстави для визначення справедливої вартості фінансових інвестицій;

-- доходи і втрати від змін справедливої вартості фінансових інвестицій за звітний період;

-- перелік асоційованих, дочірніх, спільних підприємств із зазначенням частки в капіталі та методів оцінки, які використовуються для обліку фінансових інвестицій.

Контрольний учасник спільного підприємства також розкриває інформацію про зобов'язання інвестиційного характеру в Примітках до фінансової звітності.

Цінними паперами, що відносяться до фінансових інвестицій, є облігації внутрішніх державних і місцевих позик, а також облігації, які випускають окремі підприємства, але які не дають права їх власнику на участь в управлінні підприємством.

Облігації можуть випускати підприємства всіх форм власності, об'єднання підприємств, акціонерні та інші товариства, не дають їх власникам права на участь в управлінні. Ці облігації можуть бути іменними та на пред'явника, вільно обертатися або з обмеженим колом обігу.

Акціонерні товариства мають право випускати облігації на суму не більш як 25% від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати усіх випущених акцій.

Облігації, запропоновані до відкритого продажу з наступним вільним обігом, повинні мати купонний лист.

Не допускається випуск облігацій підприємствами для відшкодування збитків, пов'язаних з їх господарською діяльністю.

Облігації всіх видів купуються громадянами лише за рахунок їх власних коштів. Підприємства купують облігації всіх видів за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків.

Усі цінні папери мають зберігатися у вогнетривких шафах, сейфах. За відсутності необхідних умов їх можна здати на зберігання до банку. Особливих умов зберігання потребують також чисті, незаповнені бланки чеків, квитанцій, трудових книжок тощо. Для контролю за їх збереженням ведуть окремий журнал, в якому розписуються особи, що отримали бланки суворої звітності, із зазначенням номера та серії бланка.

Матеріальна відповідальність за їх збереження покладається на касира або особу, яка виконує його обов'язки.

Усі цінні папери, що зберігаються в касі, описуються у відповідному реєстрі (книзі), який складають у 2-х примірниках: один -- для касира, другий -- для бухгалтерської служби. Записи в ньому ведуться за кожним видом цінного папера.

Таким чином, обов'язком бухгалтера є також робота з цінними паперами, а саме: забезпечення їх збереження, своєчасного пред'явлення при розрахунках, обліку фінансових результатів за операціями з ними. Для окремих підприємств (у страхових та інвестиційних компаніях, акціонерних товариствах, банках, фондових біржах тощо) робота з цінними паперами -- їх основна діяльність, для інших -- можливість отримання прибутків від господарського використання коштів.

Порівняльна характеристика кореспонденції рахунків

Кореспонденція рахунків, що використовується на ЗАТ СК „Каштан”	Нормативні показники	Назва операції	Відхилення
Дт 14 Кт 72	Дт 14 Кт 72	Дохід від участі в капіталі	Немає
Дт 96 Кт 14	Дт 96 Кт 14	Списуються втрати, завдані внаслідок отримання асоційованим підприємством збитків	Немає
Дт 97 Кт 10	Дт 97 Кт 10	Списання й уцінка основних засобів	Немає
Дт 79 Кт 97	Дт 79 Кт 97	Списання виттрат на фінансові результати	Немає
Дт 141 Кт 31	Дт 141 Кт 31	Інвестовані кошти в акції асоційованого підприємства	Немає
Дт 141 Кт 721	Дт 141 Кт 721	Отриманий дохід від інвестицій в асоційоване підприємство	Немає
Дт 373 Кт 141	Дт 373 Кт 141	Нарахування дивідендів за інвестиціями	Немає

Зробивши невелику характеристику кореспонденції рахунків, я можу зробити висновок, що відхилень від нормативної бази немає.

7. Аналітичний та синтетичний облік фінансових інвестицій

Аналітичний облік довгострокових зобов'язань ведеться за їх видами і термінами погашення.

Інформацію про наявність і рух довгострокових інвестицій (вкладів) у цінні папери інших підприємств, облігацій державних і місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном, узагальнюють на рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

Цей рахунок має такі субрахунки:

-141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»;

-142 «Інші інвестиції пов'язаним сторонам»;

-143 «Інвестиції непов'язаним сторонам».

Облік наявності та руху поточних фінансових інвестицій, інвестиційний строк яких не перевищує одного року, що можуть бути реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, що є еквівалентами грошових коштів), ведеться на рахунку 35 «Поточні фінансові інвестиції», субрахунок 352 «Інші поточні фінансові інвестиції». На дебеті субрахунка 352 відображають придбання поточних фінансових інвестицій, на кредиті -- їх вибуття.

Отримання доходу від участі в капіталі асоційованих підприємств, від спільної діяльності та дочірніх підприємств відображається в усіх випадках записом:

Дебет 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» (відповідно субрахунки 141, 142, 143);

Кредит 72 «Доход від участі в капіталі» (відповідно субрахунки 721, 722, 723).

Проте інвестиційна діяльність є значно ширшим поняттям, ніж «участь підприємства в капіталі».

Інвестиційна діяльність пов'язана з придбанням і прода-жем довгострокових (необоротних) активів і короткострокових (оборотних) фінансових активів, які не відносяться до еквівалентів грошових коштів (вартість придбаних основних засобів, необоротних і нематеріальних активів, надання позик іншим підприємствам, надходження коштів від фінансових інвестицій -- дивіденди, проценти).

Для обліку таких операцій призначені рахунки 96 «Втрати від участі в капіталі» та 97 «Інші витрати», на яких відображаються втрати від зміни вартості капіталу, що використовується у спільній діяльності двох чи декількох підприємств за методом участі в капіталі. При спільній операційній діяльності капітал інвестора може збільшуватися чи зменшуватися внаслідок збільшення (зменшення) його частки в об'єкті інвестування. Капітал також може вкладатися в асоційовані та дочірні підприємства.

Рахунок 96 «Втрати від участі в капіталі» має такі субрахунки:

- 961 «Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства»;

- 962 «Втрати від спільної діяльності»;

- 963 «Втрати інвестицій в дочірні підприємства».

У дебет рахунка 96 списуються втрати, завдані внаслідок отримання асоційованим підприємством збитків, переоцінки активів, збитків дочірніх та спільних підприємств тощо. При цьому складається запис:

Дт 96 «Втрати від участі в капіталі»;

Кт 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

У кінці місяця рахунок 96 закривається:

Дт 79 «Фінансові результати» субрахунок 793 «Результати іншої звичайної діяльності»;

Кт 96 «Втрати від участі в капіталі».

Інші витрати, хоча й виникають у процесі операційної діяльності, але не відносяться до процесу виробництва і збуту, а пов'язуються з інвестиціями. До таких витрат належать:

- залишкова вартість і витрати на реалізацію фінансових інвестицій;

- залишкова вартість і витрати на реалізацію необоротних активів;

- залишкова вартість і витрати на реалізацію макових комплексів;

- втрати активів та зобов'язань неопераційної діяльності від зміни курсу гривні до іноземної валюти;

- уцінка необоротних активів та фінансових інвестицій;

- залишкова вартість списаних необоротних активів і витрат, пов'язаних із ліквідацією (розукомплектовування, демонтаж та ін.);

- інші витрати звичайної діяльності;

- виплата страхових сум і страхових відшкодувань (у страхових установах);

- перестрахування.

На рахунку 97 «Інші витрати» виділяється 9 субрахунків, що видно з вищенаведеного переліку витрат. У дебеті рахунка 97 «Інші витрати» відображаються такі витрати:

Дт 97 «Інші витрати»;

Кт 10 «Основні засоби» (списання й уцінка основних засобів);

Кт 11 «Інші необоротні матеріальні активи» (списання й уцінка необоротних активів);

Кт 12 «Нематеріальні активи» (списання й уцінка нематеріальних активів);

Кт 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» (списання й уцінка фінансових інвестицій);

Кт 15 «Капітальні інвестиції» (списання й уцінка капітальних інвестицій);

Кт 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість» (списання боргів);

Кт 30 «Каса» (курсові різниці);

Кт 31 «Рахунки в банках» (курсові різниці);

Кт 35 «Поточні фінансові інвестиції» (реалізація фінансових інвестицій);

Кт 68 «Розрахунки за іншими операціями» (витрати звичайної діяльності).

Зібрані протягом місяця витрати повинні списуватися на фінансові результати:

Дт 79 «Фінансові результати» субрахунок «Результат іншої звичайної діяльності»;

Кт 97 «Інші витрати».

Особливістю довгострокових інвестицій є те, що вони не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. На дебеті рахунка 14 відображають вартість довгострокових інвестицій, на кредиті -- їх вибуття (списання) або зменшення вартості, а також отримання дивідендів від обсягу інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом обліку участі в капіталі.

Так, наприклад, в обліку страхової компанії «Каштан» інвестовані кошти в акції асоційованого підприємства відображають такою бухгалтерською проводкою:

Дт 141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»;

Кт 31 «Рахунки в банках».

Отриманий дохід (в сумі збільшення частки інвесторів у капіталі) від інвестицій в асоційоване підприємство в обліку відображають такою бухгалтерською проводкою:

Дт 141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»;

Кт 721 «Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства».

Нарахування дивідендів за інвестиціями в наведеному вище прикладі оформляють такою бухгалтерською проводкою:

Дт 373 «Розрахунки за нарахованими доходами»;

Кт 141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі».

Розглянемо різні методи оцінки фінансових інвестицій на конкретних прикладах з практики ЗАТ Страхова компанія «Каштан».

1. Метод оцінки за собівартістю.

Довгострокові інвестиції, як правило, відображають в обліку за собівартістю при зарахуванні на баланс.

Наприклад, Страхова компанія «Каштан» придбала для тривалого утримання акції ВАТ «Азот» на суму 10000 грн. (10000 акцій х 1 грн.) за ринковою вартістю. Номінальна вартість однієї акції -- 75 коп. Було також сплачено брокерові та за інші послуги на фондовій біржі 400 грн. Загальна кількість акцій, випущених ВАТ «Азот» складає 100000 шт., тому, компанія «Каштан» не має суттєвого впливу на це підприємство.

Собівартість довгострокових фінансових інвестицій дорівнює:

С = 10000+400 = 10400 грн.

Оцінка в подальшому на дату балансу використовує правило нижчої оцінки довгострокових інвестицій в ринкові акції.

Довгострокові інвестиції оцінюються на кожній окремій інвестиції (базовий підхід). Якщо має місце зниження (крім тимчасового) вартості конкретної довгострокової інвестиції, її балансова вартість зменшується. Сума уцінки списується на витрати звітного періоду.

Протягом наступних періодів відбулося зниження ринкової вартості акцій ВАТ «Азот» до 50 коп. за акцію. Отже, балансова вартість цих інвестицій становитиме 5000 грн. Різницю між собівартістю та переоціненою балансовою вартістю слід відобразити як витрати періоду в звіті про фінансові результати компанії «Каштан».

ЗАТ Страхова компанія «Каштан» придбало по 1000 акцій корпорації «Сатер» та корпорації «Вега». Розглянемо портфель довгострокових інвестицій страхової компанії «Каштан» в ринкові акції інших компаній станом на 31 грудня 2006 року в табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Портфель довгострокових інвестицій ЗАТ Страхова компанія «Каштан» станом на 31.12.06 р.

Об'єкт інвестування	Собівартість, грн/акцію	Ринкова вартість, грн/акцію	Нереалізований прибуток (збиток)
Корпорація «Сатер» Корпорація «Вега»	1,446 2,340	1,478 1,900	32 (440)
Разом	3,786	3,378	(408)

Бухгалтерський запис станом на 31 грудня 2006 року буде мати наступний вигляд:

Дебет рахунку 96 «Збитки від участі в капіталі» 408,000

Кредит рахунку 49 «Резерв знецінення цінних паперів» 408,000

Балансова вартість конкретної інвестиції оцінюється за справедливою вартістю інвестицій на дату переоцінки. Результат переоцінки по поточним інвестиціям списується на фінансові результати періоду, по довгостроковим інвестиціям - на власний капітал.

2. Метод участі.

Метод участі застосовується, коли підприємство має суттєвий вплив на компанію, акції якої купуються, проте не має можливості контролювати її діяльність.

Підприємство, на яке інвестор може мати значний вплив, називають асоційованою компанією.

На існування або наявність значного впливу вказують:

- володіння не менше ніж 20% акцій, або

- присутність інвестора в раді директорів контрагента; або

- участь його в процесах прийняття рішень; або

- матеріальні відносини між партнерами; або

- взаємообмін управлінським персоналом; або

- забезпечення важливою технічною інформацією.

Суть методу участі: балансова вартість інвестиції, яка була спочатку оцінена за собівартістю, збільшується (зменшується) відповідно до частки інвестора в прибутках (збитках) асоційованої компанії. Балансова вартість інвестиції змінюється на суму отриманих дивідендів.

Використання методу участі в капіталі передбачає вплив на оцінку фінансової інвестиції не тільки прибутку (збитку) об'єкту інвестування, а й зміни у власному капіталі об'єкту інвестування. Прибуток є лише однією із складових власного капіталу.

Цей метод раніше не використовувався в українській бухгалтерії, він базується на тому, що в разі отримання підприємством прибутку інвестори (акціонери або засновники) цього підприємства також отримують прибуток, навіть якщо він не розподіляється у вигляді дивідендів. Отриманий прибуток призводить до збільшення чистих активів підприємства, що отримало прибуток, а оскільки корпоративні права виражають право власності на частку в статутному капіталі, то й оцінка корпоративних прав повинна бути відповідно змінена. Метод участі в капіталі дозволяє відображати в балансі зростання (або змен-шення) вкладеної інвестиції з урахуванням фінансових результатів підприємства, в яке вкладена інвестиція.

Розглянемо сутність застосування цього методу на прикладі придбання страховою компанією «Каштан» акцій ВАТ «РТС» (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Застосування методу участі

Балансова вартість довгострокових фінансових інвестицій на початок року (собівартість акцій ВАТ, придбаних інвестором)	20000
Частка інвестора в статутному фонді	26%
Прибуток ВАТ за звітний період	6000
Нараховано дивідендів ВАТ за звітний період	2000
Частка прибутку інвестора (6000х0,26)	1560
Частина дивідендів інвестора (2000х0,26)	520
Балансова вартість довгострокових фінансових інвестицій на кінець року при застосуванні методу участі в капіталі	21040
Доход	1040

Загальний же прибуток (кредитовий оборот рахунку 721) становить 1560 грн., тобто відповідає частці прибутку інвестора.

У наведеному прикладі вартість довгострокових фінансових інвестицій на кінець року зросла на частку прибутку інвестора мінус отримані дивіденди (20000+1560-520).

В обліку це буде відображатись проводками:

1. Дебет 141 "Інвестиції в пов'язані сторони згідно з методом обліку участі в капіталі".

Кредит 721 "Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства" 1560 грн.

1. Дебет 373 "Розрахунки за нарахованими доходами"

Кредит 141 "Інвестиції в пов'язані сторони згідно з методом обліку участі в капіталі" 520 грн.

Тобто та частина прибутку у вигляді нарахувань дивідендів буде до їх одержання відображена в інвестора на рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами", а прибуток у вигляді збільшення балансової вартості довгострокової інвестиції в активі балансу збільшує залишок рахунку 14 "Довгострокові фінансові інвестиції". Саме ця сума і буде відображена в балансі за рядком 040 "Довгострокові фінансові інвестиції, що враховуються за методом участі в капіталі".

Якщо ж внаслідок застосування методу участі в капіталі вартість довгострокових фінансових інвестицій буде зменшена, це буде відображатись проводкою Дт 96 "Витрати від участі в капіталі" Кт 14 "Довгострокові фінансові інвестиції".

Доходи і втрати від участі в капіталі показуються, крім того, окремо і в формі № 2 за рядками 110 і 150 відповідно.

Однак не завжди прибуток, отриманий підприємством-об'єктом інвестиції, дає позитивний результат інвестору. Отриманий прибуток може бути використаний не самим кращим, з точки зору інвестора, чином, наприклад, на виплату премій, розкішний ремонт офісу та ін. Такі витрати емітент цілком може зробити, не питаючи інвестора, якщо перший не контролюється другим. Дійсно, якщо частка в статутному капіталі у інвестора невелика, то у нього небагато і можливостей вплинути на підприємство, в яке інвестовані кошти.

Отже, активи, що є у підприємства, можуть бути використані не в інтересах інвестора, і останній не може бути впевнений в отриманні від них вигоди.

Тому метод участі в капіталі використовується лише стосовно до інвестицій в підприємства за умови, якщо частка інвестора в статутному фонді досить велика. До таких підприємств належать асоційовані, дочірні і спільні.

В новому Плані рахунків застосування методу участі спричинить проводку:

Дт 141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом участі в капіталі"

Кт 72 "Доход від участі в капіталі".

Ця проводка виконується, якщо у об'єкта інвестування за звітний період отриманий прибуток (як в приведеному вище прикладі). У разі збитків кореспонденція рахунків буде мати наступний вигляд:

Дт 96 "Втрати від участі в капіталі"

Кт 141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом участі в капіталі".

Тобто метод участі в капіталі працює в обидві сторони, впливаючи на сальдо рахунку 141 у бік збільшення або зменшення, в залежності від того, чи добився об'єкт інвестування прибутку або потерпів збитки. Рахунок 96 є симетричним щодо рахунку 72 й аналогічно має три субрахунки.

На практиці може виникнути ситуація, коли метод участі «з'їсть» всю інвестицію, відображену на субрахунку 141, тобто обороти за рахунком 96 перевищать балансову вартість фінансової інвестиції, а об'єкт інвестування буде продовжувати нести збитки. В цьому випадку кредитувати рахунок 141 вже не треба, інвестиція не може бути відображена в балансі від'ємною величиною.

У П(С)БО 12 зменшення балансової вартості фінансових інвестицій відображається в фінансовому обліку тільки на суму, яка не приводить до від'ємного значення вартості фінансових інвестицій. Фінансові інвестиції, які внаслідок зменшення їх балансової вартості досягають нульової вартості, відображаються в бухгалтерському обліку в складі фінансових інвестицій за нульовою вартістю.

Разом з тим облік діяльності об'єкта інвестування не треба ігнорувати, надалі об'єкт інвестування може стати прибутковим. Тоді його результати діяльності знайдуть своє відображення по дебету субрахунку 141, але лише тоді, коли будуть зараховані збитки попередніх періодів. Тобто, незважаючи на те, що збитки об'єкта інвестування не можуть призвести до від'ємної величини інвестиції, ці збитки необхідно враховувати за балансом. Надалі, коли у об'єкта інвестування з'явиться прибуток, він буде збільшувати оцінку фінансової інвестиції лише тоді, коли прибуток перекриває не відображені на субрахунку 141 збитки.

Разом з тим застосування методу участі має обмеження, навіть якщо частка інвестора досить велика.

Метод участі в капіталі не застосовується навіть щодо пов'язаних підприємств у випадках, якщо:

1) фінансові інвестиції здійснені з метою їх продажу протягом року;

2) асоційоване або дочірнє підприємство веде діяльність в умовах, що обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом року.

Отже, в першому випадку бухгалтеру необхідно знати наміри керівництва в момент інвестування. Одні і ті самі акції можуть бути придбані з метою продажу і з метою довготривалої участі в капіталі емітента акцій. Зрозуміло, намір інвестора повинен бути оформлений письмово -- наказом, розпорядженням або, як мінімум, написом керівника на документі, що стосується інвестиції.

Друга причина незастосування методу участі вимагає пояснень. Обмеження в здатності передачі коштів інвестору, безумовно, повинно мати об'єктивний характер. Прикладом такої ситуації може служити неконвертованість валюти в країні розташування асоційованого (дочірнього) підприємства. Така ситуація була в Україні до 1993 р., тому українські підприємства мали дуже обмежені можливості направляти кошти своєму інвестору, навіть належні йому дивіденди. Треба вважати, що зарубіжні підприємства-інвестори не застосовували метод участі щодо українських підприємств до набирання чинності валютного законодавства, що дозволяє придбання валюти. Така ж ситуація може виникнути в українського інвестора, що вклав кошти, наприклад, в білоруське підприємство, якщо в Білорусії введуть обмеження з придбання валюти або її переліку. Також обмеження можуть бути накладені за рішенням суду або контролюючого органу, в якого такі права є (наприклад, податкової інспекції). Таким чином, є підстави вважати, що на практиці незастосування методу участі внаслідок обмежень здатності передавати кошти інвестору досить рідке.

Існує думка, що обмеженням можна вважати навіть вказівку інвестора акумулювати весь прибуток на дочірньому підприємстві і не витрачати його на дивіденди. Однак таку вказівку навряд чи можна назвати обмеженням, оскільки заборона, яку наклав інвестор може в будь-який момент відмінена. Отже, метод участі в цій ситуації повинен працювати.

Крім того, окремого розгляду заслуговує питання про те, як реагувати на період обмежень після його закінчення, тобто обмеження передачі, що існували раніше коштів інвестору усунені, і застосування методу участі відновлене. Однак не викликає сумніву, що фінансові результати діяльності об'єкта інвестування в період обмежень повинні бути враховані.

Розглянемо приклад. Первинна вартість фінансової інвестиції на 1.01.2003 р. становила 40 тис. грн. Частка інвестора -- 50%. У 2003 і 2004 роках мали місце обмеження, і в цей же період збитки становили 20 тис. грн. і 30 тис. грн. У зв'язку з обмеженням інвестор метод участі в капіталі не застосував. Якби обмежень не було, то залишок на рахунку 14 на 1.01.2005 р., розрахований за методом участі в капіталі, поменшав би на 25 тис. грн. (50% збитків, згідно долі інвестора). Але через обмеження проводка Дт 96 Кт 14 на суму 25 тис. грн. не відбулася. Якби метод участі застосувався, сальдо на рахунку 14 становило б 15 тис. грн. У 2005 році обмеження втратили силу, і в цьому ж році об'єкт інвестування отримав прибуток у 36 тис. грн. Результати діяльності об'єкта інвестування вимагають проводки: Дт 14 Кт 72 18 тис. грн. Але з цього не виходить, що сальдо на рахунку 14 повинно становити 58 тис. грн., тобто первинну вартість фінансової інвестиції плюс 18тис. грн. на основі попередньої проводки. Фінансові результати діяльності об'єкта інвестування в період обмеження також повинні бути враховані.

Незастосування методу участі в обмежувальний період не означає, що сальдо на субрахунку 141 повинне бути законсервовано. В цьому випадку повинен застосовуватися пункт 8 П(С)БО 12, який передбачає оцінку інвестиції на дату балансу за справедливою вартістю. Тобто незастосування методу участі, нехай навіть і тимчасово, внаслідок обмежень, що з'явилися, не означає, що фінансові інвестиції повинні оцінюватися за собівартістю або за іншою вартістю. Справедливою вартістю цінних паперів (якщо ними виражені корпоративні права), згідно з додатком "Визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань" за П(С)БО 19, є їх поточна ринкова вартість на фондовому ринку.

Однак не всі цінні папери котируються на ринку, і не завжди інвестиція представлена цінними паперами. В такому випадку при відсутності ринкової вартості, згідно з тим же додатком до П(С)БО 19, повинна проводитися експертна оцінка акцій. Очевидно, що і до оцінки корпоративних прав, не виражених цінними паперами, необхідно застосовувати такий же спосіб, оскільки внесок засновників в ТОВ має таку ж природу, як й акція акціонера. Однак експертна оцінка фінансової інвестиції--спосіб значно більш кропіткий і дорогий, ніж метод участі. Тому більш доцільно застосовувати метод участі в капіталі.

Так,. ЗАТ Страхова компанія «Каштан» придбало 25% простих акцій АТ «Бета» на суму 200 тис. грн. Протягом року АТ «Бета» одержало чистий прибуток у сумі 120 тис. грн. і виплатило 80 тис. грн. дивідендів.

Записи в обліку ЗАТ Страхова компанія «Каштан» будуть мати наступний вигляд:

На суму придбаних акцій:

Дебет рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції в акції 200000 грн.

Записи в обліку АТ «Бета» такі:

Кредит рахунку 31 «Рахунки в банку» 200000 грн.

На суму участі в прибутках АТ «Бета»: (120000х0,25=30000) грн.

Дебет рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції

в акції АТ «Бета» 30000 грн.

Кредит рахунку 72 «Доход від участі в капіталі» 30000 грн.

На суму нарахованих дивідендів: (80000х0,25=20000) грн

Дебет рахунку 31 «Рахунки в банку» 20000 грн.

Кредит рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції

в акції «Бета» 20000 грн.

Розглянемо приклад обліку інвестицій в асоційоване підприємство за методом участі у капіталі.

Страхова компанія «Каштан» 3 січня 2006 р. придбало частку (40%) у власному капіталі підприємства «Барвинок» за 668 тис. грн. Страхова компанія «Каштан» веде облік інвестиції в асоційоване підприємство «Барвинок» за методом участі в капіталі (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Облік інвестицій в асоційоване підприємство

Статті власного капіталу асоційованого підприємства «Барвінок»	На 1.01.06р.	На 1.12.2006р.	Зміни у власному капіталі
Статутний капітал	1000	1000	--
Резервний капітал	250	250	--
Додатковий капітал	300	360"	60
Нерозподілений прибуток	120	180"	60
Разом	1670	1790	120

Зростання додаткового капіталу обумовле недооцінкою необоротних активів.

У складі нерозподіленого прибутку на 31.12.2006 р. прибуток від реалізації страхової компанії складає 10 тис. грн.

Чистий прибуток за 2006 рік асоційованого підприємства складає 110 тис. грн., сума нарахованих дивідендів - 50 тис. грн.

Вартість фінансової інвестиції компанії в асоційоване підприємство «Барвінок», що відображається в обліку за методом участі в капіталі, складе 712 тис. грн.

Відображення операцій в журналі господарських операцій показане в табл. 2.7.

Якщо компанія володіє більш ніж 50% акцій іншої компанії, вважають, що інвестор володіє контрольним пакетом акцій і має можливість контролювати діяльність об'єкта інвестування, тобто приймати рішення з питань його фінансово-господарської діяльності.

Компанію інвестора розглядають як материнську компанію, а компанію, що є об'єктом інвестування, як дочірню. Інвестиції в дочірні підприємства відображаються за методом участі в капіталі або за собівартістю чи переоціненою вартістю.

Таблиця 2.7

Операції обліку інвестицій

Показники	Сума, тис. грн.	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
Балансова вартість інвестиції на 01.01. 2004 р.	668	141 «Інвестиції зв'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»	Х
Частка інвестора в чистому прибутку за 2004 рік (110-10)х40%	40	141 «Інвестиції зв'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»	721 «Доход від інвестицій в асоційовані підприємства»
Частка інвестора в дивідендах (50х40%)	20	373 «Розрахунки за нарахованими доходами»	141 «Інвестиції зв'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»
Частка інвестора в сумі збільшен-ня додаткового капіталу (60х40%)	24	141 «Інвестиції зв'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»	423 «Дооцінка активів»
Балансова вар-тість інвестиції на 31.12.2004 р.	712	141 «Інвестиції зв'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»	Х

Зміна оцінки цінних паперів відбувається шляхом створення резерву під знецінення цінних паперів.

При вибутті (продажу, обміні тощо) цінних паперів можуть застосовуватись такі методи їх оцінок:

- за вартістю одиниці кожного цінного паперу (або одного виду);

- за середньою вартістю;

- за вартістю останніх за часом закупок (метод ЛІФО);

- за вартістю перших за часом закупок (метод Ф1ФО).

Як правило, методи оцінки ЛІФО та Ф1ФО використовуються організаціями, що є професійними учасниками ринку цінних паперів.

Акції, облігації та інші цінні папери оприбутковуються за купівельною вартістю. Пов'язана особа - особа, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени сім?ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім?ї фізичної особи вважаються: її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім?ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного капіталу платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Суму амортизації дисконту або премії нараховують одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що належить до одержання, і відображають у складі інших фінансових доходів або в складі інших фінансових витрат з одночасним збільшенням чи зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.

Фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства і в спільну діяльність з утворенням юридичної особи на дату балансу відображають за вартістю, визначеною методом участі в капіталі, крім випадків, указаних в пунктах 17 і 22 П(С)БО 12.

Інвестиції, які обліковують методом участі в капіталі, на дату балансу відображають за вартістю, що визначається з урахуванням усіх змін у власному капіталі об'єкта інвестування, крім тих, які є результатом операцій між інвестором і об'єктом інвестування.

Балансова вартість фінансових інвестицій може збільшуватися або зменшуватися на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку за звітний період. Ці суми включають до доходів або втрат від участі в капіталі. Одночасно балансова вартість фінансових інвестицій зменшується на суму визнаних дивідендів від об'єкта інвестування.

Балансова вартість фінансових інвестицій може збільшуватися або зменшуватися на частку інвестора в сумі інших змін у власному капіталі об'єкта інвестування за звітний період. Ці суми вилучають або включають у відповідні статті власного капіталу інвестора. Якщо сума зменшення частки капіталу інвестора в сумі інших змін у власному капіталі об'єкта інвестування більша за відповідну статтю власного капіталу інвестора, то на таку різницю зменшується нерозподілений прибуток або збільшується непокритий збиток. Зменшення балансової вартості фінансових інвестицій відображають у бухгалтерському обліку лише на суму, яка не призводить до від'ємного значення цих інвестицій. Фінансові інвестиції, які внаслідок зменшення їхньої балансової вартості досягають нульової вартості, відображають у бухгалтерському обліку в складі фінансових інвестицій за нульовою вартістю.

Якщо інвестор продає активи або передає їх (як внесок до статутного капіталу) дочірньому, спільному, асоційованому підприємству, в складі фінансових результатів звітного періоду відображають лише ту частину прибутку або збитку, яка припадає на інших інвесторів. Суму прибутку або збитку від внеску чи продажу дочірньому, спільному, асоційованому підприємству, яка належить інвестору, включають до складу доходів або витрат майбутніх періодів. Такі суми визнаються прибутком або збитком інвестора тільки після продажу активів дочірнім, спільним, асоційованим підприємством іншим особам або в період амортизації одержаних чи придбаних необоротних активів.

Інвестор дочірнього, спільного, асоційованого підприємства відображає всю суму понесених збитків, якщо внесок або продаж свідчать про зменшення чистої вартості реалізації оборотних активів чи зменшення корисності необоротних активів.

Отже, якщо інвестор придбав активи у дочірнього, спільного, асоційованого підприємства, суму прибутку чи збитку об'єкта інвестування від цієї операції, що припадає на інвестора, відображають тільки після перепродажу цих активів іншим особам або в періодах амортизації придбаних необоротних активів. Збитки, що виникають внаслідок зменшення чистої вартості реалізації оборотних активів або зменшення корисності необоротних активів, відображають в період здійснення операції.

8. Шляхи удосконалення обліку та фінансових послуг на ЗАТ „СК”Каштан”

На підприємстві завжди функціонують паралельно декілька систем обліку, причому кожна з них узагальнює дані за окремими інформаційними потоками, але першоосновою всіх цих систем можна вважати саме бухгалтерський облік, оскільки фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимір, базуються на інформації, отриманої з джерел бухгалтерського обліку.

Сама процедура підготовки та прийняття управлінських рішень вимагає двостороннього руху інформації. З одного боку, необхідні детальний аналіз "вихідних" інформаційних даних бухгалтерського обліку узгодження їх з плановими при врахуванні численних аспектів господарювання. З іншого - вже прийняте та передане на виконання рішення обов'язково потребує фактичного здійснення господарської операції з рухом фінансів, матеріальних та інших цінностей і відповідних проведень в бухгалтерському обліку.

В кожний момент часу підприємство знаходиться на стадії формування нових та виконання прийнятих (затверджених) управлінських рішень. Саме тут важливо додержуватися відомих принципів бухгалтерського обліку:

- обачності (застосовувати відповідні методи оцінки зобов'язань, активів, витрат та доходів);

- повного висвітлення (подавати повну інформацію щодо фактичних та потенціальних наслідків господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі);

- послідовності (незмінно додержуватися обраної облікової політики, за винятком окремих ситуацій, передбачених законодавством);

- безперервності (оцінку активів та зобов'язань здійснювати, передбачаючи, що діяльність підприємства буде продовжуватися в довгостроковому періоді) тощо.

Така практика з налагодженим зворотним зв'язком дає можливість управлінському апарату приймати рішення, які у кожний момент часу будуть гарантувати просування підприємства до поставленої мети.

Двосторонній зв'язок з обліком повинен служити не тільки контролю за виконанням цілей, але й створенню реальної основи для управління очікуваним розвитком.

Перехід економіки України до ринкових відносин зумовив потребу кардинальної модифікації не лише методології, а й організації бухгалтерського обліку згідно з міжнародною теорією та практикою. Таким чином на сучасному етапі розвитку економіки все більшого значення набуває вдосконалення засобів господарювання.

Особлива роль у рішенні цієї проблеми належить бухгалтерському обліку, на одній з систем спостереження, групування, узагальнення, аналізу інформації про господарську діяльність підприємства.

Перехід до ринкових умов господарювання обумовив виникнення нової концепції управління у фінансовому менеджменті, яка перейшла до нас із західної практики, - контролінг. Однією з основних передумов його виникнення та впровадження була і є необхідність системної інтеграції різних аспектів управління бізнес-процесами на рівні окремого підприємства. Саме контролінг забезпечує методичну та інструментальну базу для інтегрованої підтримки основних функцій менеджменту: планування, координування, контролю, обліку та аналізу, а також оцінки ситуацій для прийняття управлінських рішень. Але в той же час він являє собою лише інструмент фінансового менеджера, що не може забезпечити успіх підприємства без досвіду та відповідної кваліфікації управлінського персоналу.

Термін «контролінг» походить від англійського та перекладається, як «управляти», «регулювати», «контролювати», «наглядати» і «перевіряти». У найбільш широкому значенні слово контролінг означає «бути у курсі всього», тобто інформувати про події, консультувати, координувати та пропонувати управлінські рішення для реалізації цілей підприємства та задумів менеджерів.

З самого початку контролінг був тісно пов'язаний зі сферою обліку та фінансів, розглядався як основна функція фінансового менеджменту, а контролером був головний бухгалтер. Далі це поняття стали тлумачити більш широко. До функцій контролінгу почали відносити не тільки фінансовий контроль та оптимізацію використання фінансових ресурсів - на перший план почали виходити координація та узгодження виробничих проблем.

Управління підприємством охоплює не лише керівництво внутрішніми процесами. Менеджери потребують інформації про всі процеси, що прямо або побічно стосуються підприємства, її пошук та інтерпретація також є основними завданнями контролінгу. Перш за все це спостереження за ринком (збутом, заготівельною діяльністю, робочою силою, капіталом тощо).

Отже, контролінг, виходячи з поставленої генеральної мети, визначає цілі підприємства, виявляє в них суть, вимір та часові аспекти, отримує інформацію, оцінює можливі альтернативи та вибирає найоптимальніший варіант.

Система контролінгу, у першу чергу, “співпрацює” з усіма економічними видами діяльності підприємства, пов'язаними з виробництвом та реалізацією продукції. Практично вона відокремлена від соціальної сфери.

Контролінг виступає гарантом підтримки здатності керівництва координувати, реагувати та адаптуватися до постійних змін внутрішніх та зовнішніх умов з єдиним наміром - досягти поставленої мети.

Необхідно відзначити, що кожне підприємство самостійно має вирішувати питання щодо доцільності та можливості розмежування функцій, завдань і повноважень між менеджером і контролером. Це залежатиме від багатьох чинників, зокрема:

1) ступеня розвитку ринкових відносин у галузі;

2) розмірів підприємства та масштабів його діяльності;

3) прийнятої концепції економічного управління;

4) сформованої організаційної структури підприємства та бажання його керівництва здійснити її реформування відповідно до цілей розвитку тощо.

Водночас необхідно враховувати, що менеджер і контролер працюють у відособленій єдності. Це означає, з однієї сторони, що вони тісно співпрацюють між собою, з другої - кожен із них виконує специфічні функції та завдання.

Взагалі контролінг відповідає не тільки за розробку та впровадження інформаційних систем для планування, управління, перевірки тощо, а й за те, щоб надані цими системами дані були використані адекватно поставленим цілям. Таким чином, контролінг починається з підготовки ізольованих планів в підрозділах підприємства та продовжується координацією розділів загального (генерального) плану. Це означає відхід від розуміння процесу контролювання як окремої контролюючої одиниці.