Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні основи обліку фінансових інвестицій
• 1.1 Економічна характеристика інвестицій їх класифікація та оцінка
• 1.2 Класифікація та оцінка інвестицій
• 1.3 Дослідження поняття інвестиції в зарубіжній та вітчизняній літературі
• 1.4 Державна база регулювання інвестиційної діяльності в Україні
• Висновки за розділом №1
• Розділ 2. Організація обліку фінансових інвестицій, характеристика синтетичного та аналітичного обліків
• 2.1 Нормативні документи, що регулюють методи обліку фінансових інвестицій та їх задачі
• 2.2 Оцінка фінансових вкладень
• 2.3 Оцінка інвестицій при придбанні
• 2.4 Оцінка інвестицій на дату Балансу
• 2.5 Оцінка фінансових інвестицій при вибутті
• 2.6 Первинний облік фінансових інвестицій
• 2.7 Синтетичний та аналітичний облік цінних паперів
• 2.8 Облік надходження фінансових інвестицій
• 2.9 Аналіз фінансового стану підприємства
• 2.10 Аналіз балансу, складу майна та джерел його утворення
• Висновки за розділом № 2
• Розділ 3. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства на прикладі компанії ТОВ "КУА "АРТ-Капітал Менеджмент"
• 3.1 Аналіз складу та структури балансу
• 3.2 Аналіз платоспроможності та ліквідності ТОВ "КУА "АРТ-Капітал Менеджмент"
• 3.3 Аналіз фінансової стійкості КУА "АРТ-Капітал Менеджмент"
• 3.4 Аналіз інвестиційної діяльності
• 3.5 Шляхи підвищення ефективності інвестиційної діяльності ТОВ "КУА "АРТ-Капітал Менеджмент"
• Висновок за розділом 3
• Загальний висновок
• Розділ 4. Цивільний захист
• 4.1 Основні положення
• 4.2 Завдання
• 4.3 Розрахунок потреби об'єкта в ЗС
• 4.4 Захисні заходи
• Розділ 5. Охорона праці
• 5.1 Характеристика рабочого місця и трудових операцій работників бухгалтерського відділу
• 5.2 Повітряне середовище в приміщенні
• 5.3 Боротьба із шумом
• 5.4 Освітлення приміщення
• 5.5 Інструкція з охорони праці бухгалтера
• 5.6 Пожежна безпека
• Литература

Вступ

Проблеми інвестицій в економіку завжди займали одне з центральних місць в економічній науці. Це пов'язано з тим, що інвестування є базовим процесом розширеного відтворення та вирішення сучасних проблем вітчизняної економіки, а це, в свою чергу, впливає на соціально-політичне становище країни. Активізація інвестиційної діяльності, збільшення обсягів інвестування та їх ефективне використання є головною передумовою економічного зростання України, одним з вирішальних факторів успішного реформування її народного господарства.

В світовій практиці під категорією "інвестиція" розуміють "використання майна для отримання грошей". Дане визначення носить економічний характер і включає в себе надзвичайно широке коло відношень.

Правового значення категорія "інвестиція", а точніше "інвестування" набуває тоді, коли законодавець, вимушений врегулювати певні відношення, визначаючи цю категорію, переслідує чисто прагматичну мету - належним чином встановити коло правовідносин, що підлягають регулюванню відповідним правовим актом.

З прикладної точки зору інвестиції - це видатки на створення, розширення, реконструкцію і технічне переобладнання основного капіталу, а також пов'язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни в товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал. Тобто інвестиції являють собою сукупність видатків, що реалізуються в формі довгострокових вкладень капіталу в різні галузі економіки. Метою інвестицій є отримання підприємницького прибутку, процента.

Відповідно до норм чинного законодавства України інвестиції відображають всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інші види діяльності, в результаті якої формується прибуток або досягається соціальний ефект. Державні інвестиції можуть здійснюватися і з метою регулювання розвитку економіки.

На підставі вищевикладеного можна вважати, що істотними специфічними рисами інвестицій є: по-перше, володіння матеріальними і нематеріальними цінностями на певній правовій підставі, що дає право приймати рішення про розпорядження ними. До таких прав належить право власності, право патентовласника, утримувача цінного паперу та інші. По-друге, самостійність та ініціатива при прийнятті рішення про їх вкладення в об'єкти підприємницької та інші види діяльності з метою отримання прибутку в майбутньому; по-третє, офіційне надання вкладеним цінностям статусу інвестицій; по-четверте, встановлена законом можливість здійснення інвестиційної діяльності.

Тема роботи є достатньо актуальною саме через те, що облік фінансових інвестицій у цілому викликає усе більший інтерес і увагу в Україні. Це поясняється тим, що виникнення і становлення фінансових інвестицій обумовлене життєвою, економічною необхідністю. Але в останні роки, зокрема в 2009 році показники динаміки інвестиційних процесів почали різко скорочуватися. Тобто необхідно розробляти нові заходи, які призведуть до активізації інвестиційної діяльності на підприємствах України.

Постановка проблеми. Інвестиційна діяльність є важливим детермінантом економічного зростання, який відіграє важливу роль в процесі господарювання. Якість життя населення та інші найважливіші характеристики розвитку сучасного суспільства теж залежать від темпів економічного зростання країни, тобто від залучення інвестицій. Звідси випливає, що управління інвестиційними процесами на підприємствах, забезпечення їхньої повної віддачі є одним з першочергових завдань як центральних, так і регіональних органів влади.

облік фінансова інвестиція

Ринкові перетворення в Україні, необхідність переорієнтації виробництва з метою випуску дешевої та конкурентоздатної продукції потребує значних капітальних інвестицій. Головною умовою запровадження у життя нових форм підприємництва, що базуються на приватній власності, акціонерному капіталі, є розробка дієвого механізму здійснення фінансового інвестування.

Розділ 1. Теоретичні основи обліку фінансових інвестицій

1.1 Економічна характеристика інвестицій їх класифікація та оцінка

Дослівно термін "інвестиції" перекладається з латинського "іnvest" як "одягати, вкладати". У найбільш широкому трактуванні інвестиціями є вкладення капіталу з метою поступового їх збільшення.

Під інвестиціями розуміють економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, а саме:

Розширення та модернізацію виробництва;

Створення виробничої інфраструктури;

Створення товарно-матеріальних запасів та резервів;

Створення соціальної інфраструктури;

Підготовку та перепідготовку персоналу;

Науку та наукове обслуговування;

А отже, у сучасній науці інвестиції, як економічна категорія виступають первинною категорією, бо вони є базою побудови ієрархії інших категорій та в своїй основі відображають відтворення суспільного капіталу як вкладення капіталу в галузі економіки в середині держави та за кордоном.

Інвестиції - це здебільшого тимчасово вільні ресурси, які можуть бути вкладені у будь-яку галузь діяльності; вкладення ресурсів супроводжується їх відчуженням, отже, процес вкладення є одночасно і витратним процесом. А тому, інвестиції є складним синтетичним поняттям, що надає їх суспільній природі багатогранність прояву. Так, австрійською школою "граничної корисності інвестиції трактувалися як обмін задоволення сьогоднішніх потреб на задоволення їх у майбутньому. "Найзагальніше визначення, яке можна дати актові вкладення капіталу, - зазначав французький економіст П. Массе, - зводиться ось до чого: інвестування являє собою акт обміну задоволення сьогоднішньої потреби на очікуване задоволення її в майбутньому з допомоги інвестованих благ". Тобто є намір, згода не задовольняти сьогоднішніх потреб з надією отримати в майбутньому блага і послуги, що переважають за вартістю вкладені.

Доцільно також звернутися до точки зору щодо визначення інвестицій лауреата Нобелівської премії Дж. Кейнса: інвестиції - це "… поточний приріст цінності капітального майна внаслідок виробничої діяльності даного періоду" … "та частина прибутку за певний період, що не була використана для споживання". У цьому визначенні найчіткіше виявлено сутнісну характеристику інвестицій, їхню дієвість: з одного боку, вони відображають величину акумульованого доходу на цілі накопичення, обсяг інвестиційних ресурсів, тобто потенційний інвестиційний попит. З іншого боку, інвестиції виступають у формі вкладень (затрат), що визначають приріст вартості капітального майна, тобто як реалізовані інвестиційні попит і пропозиція. Однак, слід зауважити, що джерела інвестицій не вичерпуються лише прибутком. В практиці інвестування може бути досягнуто й інших ефектів.

У Законі України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.91 інвестиції трактуються як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, котрі вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті яких створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Інвестиції відповідно до українського законодавства можуть існувати в грошовій або матеріальній формах, у формі майнових прав та інших цінностей. З цього визначення випливає, що будь-яке використання ресурсів потребує вкладення цінностей у вигляді людських, матеріальних та фінансових ресурсів, тобто здійснення інвестицій.

Водночас, існує ще одна важлива форма інвестицій - "фінансові права", які випливають із взаємозв'язку інвестиційної діяльності й державного регулювання її умов передусім податково-амортизаційними методами. Дана форма реалізується шляхом надання державою (в особі центральних або місцевих органів влади) юридичним і фізичним особам податкових пільг, за рахунок чого сума податку на прибуток буде нижчою від законодавчо встановленого максимуму, а отже відбувається інвестування коштів держави в розвиток даного підприємства. Ця ситуація виникає і в процесі проведення амортизаційної політики, встановленні пільгових норм амортизаційних відрахувань (прискореної амортизації).

Але інвестиція - це складна, насамперед з точки зору управління, система економічних та інших відносин з приводу кругообігу вартості, і не повинні звужуватися до ототожнювання з цінностями або розглядатися як механічний процес їх вкладання.

Прибуток, соціальний ефект трактуються у даному визначенні як результат інвестиції, отже у разі не отримання прибутку чи соціального ефекту від інвестиції, зникає і поняття останньої. Але ж у дійсності, здійснення інвестиції, зазвичай, тільки передбачає, а не програмує майбутній результат, який до того ж є невизначеним. Крім того підхід, за якого прибуток вважається єдиною економічною метою інвестицій, є надзвичайно обмеженим, оскільки отримання прибутку є однією з головних, але зовсім не єдиною економічною метою здійснення будь-якої господарської операції, а не тільки інвестування.

В окремих випадках неможливо, навіть наближено, підрахувати величину очікуваного прибутку (в разі соціальних програм, інвестицій пов'язаних з охороною природи, праці), хоча позитивний вплив на певні показники діяльності підприємства є безперечним. А отже якщо не можливо точно визначити величину прибутку від інвестицій або вплив конкретної інвестиції на приріст загального прибутку, чи правомірно вважати саме прибуток метою інвестицій.

Зокрема, валові приватні внутрішні інвестиції в сучасній макроекономічній теорії визначаються як витрати фірм на будівництво будинків і споруд, придбання обладнання, машин, механізмів, нових технологій, створення товарно-матеріальних запасів, амортизація, а також витрати домогосподарств на придбання житла (будинків, квартир).

З точки зору економічного змісту, інвестування є процесом капіталоутворення. Споживчі витрати не можуть бути інвестиційними витратами одночасно. Неможливо інвестувати гроші в купівлю власного будинку, телевізора чи одягу - це основи економічної теорії, її категоріальний апарат. Якщо будинок придбано з метою здавання його в оренду - це інвестиція, капіталоутворення, витрати на придбання виробничих ресурсів. Споживчі інвестиції означають купівлю товарів тривалого вжитку чи нерухомості: автомобілі, будинки, телевізори. Водночас реальні інвестиції - це інвестиції в бізнес, які мають головним своїм мотивом отримання прибутку і означають придбання з цією метою виробничих активів. Отже виходить, що якщо мотиви отримання прибутку відсутні, то вкладення коштів у будь-які об'єкти не є інвестиціями. Таким чином, справедливо вважати, що суб'єктами інвестування можуть виступати виключно підприємства - суб'єкти економіки, які споживають фактори виробництва і продають товари й послуги, та домогосподарства, які не можуть бути суб'єктами інвестування, оскільки постачають ресурси і витрачають доходи виключно на купівлю споживчих товарів і послуг.

В результаті своєї діяльності, суб'єкт здійснює інвестування лише за умови отримання прибутку, або досягнення соціального ефекту. У зв'язку з чим вкладення в нові розробки, удосконалення виробничого процесу, проведення наукових досліджень з метою підвищення ефективності функціонування підприємства, або ж витрати на екологічні заходи інвестиціями не є, оскільки метою їх є не отримання прибутку. Але слід зважити, що здійснення вкладень ресурсів у зазначені види робіт призводить до скорочення витрат у майбутньому або сприяє досягненню інших ефектів, скажімо, екологічного ефекту. Таким чином у визначенні сутності інвестицій вважається доречним терміни "прибуток", "соціальний ефект", "позитивні результати" замінити на термін "вигоди", що більш адекватно в кожному випадку відображає мету інвестиційної діяльності і може визначатися як обсягом очікуваного прибутку, так і можливої економії витрат, або ж зниження екологічної безпеки життєдіяльності суспільства. Отже, інвестиції - це майбутня технічна та фінансова база економіки країни, ефективність виробництва, умова стабільного економічного зростання.

Аналіз трактування терміна "інвестиції" у зарубіжній економічній літературі свідчить, що в різних школах і напрямах економічної думки визначення поняття "інвестиції" містить загальну суттєву рису - зв'язок інвестицій з одержанням доходу як цільової установки інвестора.

Тому в широкому розумінні інвестиції є вкладенням капіталу з метою його збільшення. При цьому приріст капіталу повинен бути достатнім, щоб компенсувати інвестору відмову від використання коштів на споживання в теперішньому періоді, винагородити його за ризик та відшкодувати збитки від інфляції в майбутньому періоді.

1.2 Класифікація та оцінка інвестицій

В Податковому Кодексі України інвестиція трактується як "господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на гроші або майно". Стосовно ринку цінних паперів інвестицію розглядають як придбання цінних паперів інвестором.

Інвестиції - це економічна категорія розширеного відтворення, яка є основним інструментом формування мікро- та макроекономічних пропорцій і визначає темпи економічного росту.

Всі основні визначення економічної суті поняття "інвестиції" доцільно згрупувати залежно від галузі знань, в якій воно використовується і всі їх в цілому доцільно зводити до таких основних підходів:

Ш Макроекономічний підхід, згідно з яким інвестиції визначаються як частина сукупних витрат на рівні економіки, що є основою оновлення і накопичення основного капіталу, визначає структуру економіки, темпи Ії зростання і рівень конкурентоспроможності країни на світовому ринку;

Ш Мікроекономічний підхід обумовлює розгляд інвестицій як процес створення засобів виробництва і людського капіталу з метою отримання прибутку від виробничої діяльності;

Ш Фінансовий підхід означає розуміння суті інвестицій з позиції обміну вартостями між сьогоднішніми поточними витратами та майбутніми вигодами в ході придбання реальних або фінансових активів.

Інвестиції є домінуючим чинником зростання і за економічним визначенням є компенсацією суб'єкту господарювання відмови від поточного споживання за рахунок вигод, отриманих від приросту капіталу у майбутньому. Таким чином, інвестиції - це те, що "відкладають" на завтрашній день, щоб мати можливість більше споживати в майбутньому.

Під інвестиціями розуміють економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу товариства, тобто на розширення або модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов'язане з придбанням нових машин, будинків транспортних засобів, а також із будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди необхідно включати і витрати на обладнання, наукові дослідження та підготовку кадрів, що є інвестиціями в "людський капітал", який на сучасному етапі розвитку економіки набуває все більшого значення, бо саме результатом людської діяльності виступають і споруди, і будинки, і машини, і обладнання, і, найголовніше, основний фактор сучасного економічного розвитку - інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни і світовій ієрархії держав.

Підсумовуючи викладене, під інвестиціями слід розуміти всі види економічних ресурсів, які вкладаються у поточному періоді, у відповідні об'єкти, створення яких сприяє забезпеченню розширеного відтворення, а використання компенсує інвестору відмову від поточного споживання вкладених ресурсів шляхом отримання у майбутньому вигод.

Об'єктом інвестиційної діяльності є майно у різних формах, на яке витрачено інвестиції і яке використовується для отримання вигод: основні та обігові кошти, цінні папери, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права тощо.

У макроекономічному аспекті інвестиційна діяльність є процесом закладки майбутнього економіки країни. Що більші обсяги інвестицій сьогодні, то більшими будуть обсяги валового внутрішнього продукту завтра.

Обсяг фізичного зношення основних засобів за рік визначаються розміром нарахованих за рік амортизаційних відрахувань. Зношені основні засоби мають замінюватися новими, що створюються за рахунок прямих реальних інвестицій. Якщо обсяг інвестицій за рік з усіх об'єктів інвестиційної діяльності дорівнює загальному фонду амортизацій на всіх підприємствах країни, то відбувається процес простого відновлення, тобто обсяг відновлення дорівнює тільки фізичному зношенню засобів. Якщо обсяг інвестицій більший від амортизаційного фонду, то це розширене відтворення, що є бажаною пропорцією і для країни вцілому, і для конкретного підприємства. Цілком негативним явищем є процес згорання економіки, коли інвестиції навіть не покривають обсягів нарахованої амортизації.

З огляду на це, в економічному аналізі розрізняють валові та чисті інвестиції.

Валові інвестиції характеризують загальний обсяг інвестиційних коштів у певному періоді, спрямованих на відтворення (нове будівництво, реконструкція, розширення, придбання засобів виробництва), приріст товарно-матеріальних запасів, а також на підтримання діючих потужностей.

Чисті інвестиції є вкладенням коштів у виробничі засоби, що заново створюються, та виробничий апарат, що відновлюється. Вони дорівнюють сумі валових інвестицій, зменшеній на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Динаміка показника чистих інвестицій відображає характер економічного розвитку країни в розрізі співвідношення між простим та розширеним відновленням.

Якщо сума чистих інвестицій складає від'ємну величину (тобто обсяг валових інвестицій менший за суму амортизаційних відрахувань), це означає зниження виробничого потенціалу й економічної бази майбутнього формування вигод (така ситуація характеризується як "проїдання свого капіталу"), і, як наслідок, зменшення обсягу випуску продукції, тобто характеризується як звужене відтворення.

Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю (тобто обсяг валових інвестицій дорівнює сумі амортизаційних відрахувань), це свідчить про відсутність економічного зростання і бази отримання вигод у майбутньому, бо виробничий потенціал залишається при цьому незмінним, оскільки відтворюється у певному періоді лише те, що споживається в цей же період, а отже така ситуація характеризується як "топтання на місці", тобто йдеться про просте відтворення.

І нарешті, якщо сума чистих інвестицій є додатною величиною (обсяг валових інвестицій перевищує суму амортизаційних відрахувань), це означає, що економіка знаходиться на стадії розвитку, бо забезпечується розширене відтворення її потенціалу, позаобортних активів і зростання економічної бази майбутнього формування вигод (така ситуація характеризується як "зростання").

Зростання обсягу чистих інвестицій зумовлює зростання доходів, причому темпи зростання суми доходів значно перевищують темпи росту обсягу чистих інвестицій. В економічній теорії цей процес називається "ефект мультиплікатора".

Назвемо деякі з факторів, що впливають на обсяг інвестицій (рис.1, а, б).

Рис. 1. Вплив окремих чинників на обсяги інвестицій

Рівень заощаджень у доходах населення. В умовах низьких доходів на душу населення основна їх частина використовується на споживання. Із зростанням доходів збільшується їх частка, що спрямовується на заощадження, які є джерелом інвестиційних ресурсів. Спостерігається пряма залежність між рівнем заощаджень і обсягом інвестицій. Це саме характеризує і залежність між обсягом прибутку та інвестиційною активністю.

Норма дохідності інвестицій. Прибуток є основним мотивом інвестування, тому чим вища норма дохідності очікується, тим більш привабливими будуть вкладення.

Темп інфляції. Чим вище цей показник, тим більше буде знецінюватись в майбутньому прибуток від інвестицій і, відповідно, буде менше стимулів для нарощування обсягів інвестицій. Тут спостерігається зворотна залежність (виняток становить ринок нерухомості, валютний ринок та ринок лікувальних засобів).

Ставка банківського процента. Якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку банківського процента, то за подібних умов інвестування буде ефективним, і навпаки. Така залежність є зворотною.

Ставка оподаткування. При збільшенні рівня податкового тиску зменшується попит на інвестиції. Залежність економічної ефективності діяльності суб'єктів господарювання від рівня оподаткування досліджується через аналіз величини прибутку суб'єкта господарювання. Якщо рівень оподаткування в країні прямує до 100%, то величина чистого доходу по гіперболічній кривій прямує до 0.

У процесі інвестиційної діяльності важливим є фактор часу. Інвестору необхідно співставляти час вкладення (освоєння) інвестицій та час отримання вигод від його експлуатації (використання об'єкту інвестицій). Ці два процеси можуть відбуватися в різній часовій послідовності. При їх послідовному протіканні вигоди отримуються одразу після освоєння інвестицій у повному обсязі. При паралельному протіканні отримання вигод можливе ще до повного освоєння інвестицій та завершення процесу інвестування (на певному етапі інвестування можливий випуск продукції, що забезпечить отримання вигод). При інтервальному протіканні отримання вигод буде здійснюватись через певний проміжок часу після повного освоєння інвестицій та завершення створення об'єкту, тобто між періодом завершення інвестування та отримання вигод проходить певний час.

Розглядаючи економічну сутність поняття інвестицій слід відзначити і функції, які вони виконують у економічному розвитку. Так, більшість закордонних фахівців у дослідженні економічного змісту інвестицій наголошують на такому:

забезпечення приросту функціонуючого капіталу;

створення умов для одержання додаткового доходу;

створення передумов для очікуваного розширення споживання у майбутньому шляхом відмови від частини поточного споживання.

Обґрунтовуються у науковій літературі також такі функції інвестицій у виробничій сфері:

формування факторів-ресурсів для виробничої стадії відтворення;

реструктуризація основних інститутів сучасного відтворення;

утворення нової комплексної структури капіталу у виробничій стадії;

структурна перебудова економічних систем;

ресурсне забезпечення переведення економічних систем на інноваційний шлях розвитку;

функції, пов'язані з вирішенням проблем зайнятості, розвитком соціальної сфери й інших ефектів інвестування;

регулювання пріоритетних напрямів розвитку економіки.

Проаналізувавши підходи різних економістів та враховуючи вищенаведені недоліки, вважаємо, що визначення інвестицій доцільно трактувати із економічної та фінансової точки зору. Так, за фінансовим визначенням, інвестиції - це система економічних та інших відносин з приводу кругообігу капіталу, який авансований у вигляді грошових, майнових, інноваційних та інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання вигод від забезпечення процесу розширеного відтворення. За економічним визначенням, інвестиції - це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни оборотного капіталу.

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. Тому розглянемо загальну схему класифікації інвестицій. (рис. 2)

Рис. 2 Загальна схема класифікації інвестицій.

1. За об'єктами вкладення. Відповідно до цієї ознаки виділяють форми інвестицій. В економічній теорії принциповою ознакою класифікації інвестицій є виділення реальних та фінансових інвестицій.

Реальні інвестиції - це довготермінові вкладення коштів у реальні активи як матеріальні (виробничі основні та оборотні засоби, будівлі, споруди, обладнання, приріст товарно-матеріальних запасів), так і нематеріальні (патенти, ліцензії, права користування природними ресурсами, "ноу-хау", технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація). Це вкладення державного чи приватного капіталів в будь-яку галузь економіки чи у підприємство, в результаті якого створюється новий капітал або проходить процес приросту наявного капіталу.

Інвестиції, спрямовані на відтворення основних засобів і приріст матеріально-технічних запасів, тобто прямі реальні інвестиції, прийнято ототожнювати з капітальними вкладеннями.

Фінансові інвестиції - вкладення коштів у різні фінансові інструменти (активи), наприклад, фондові (інвестиційні) цінні папери, спеціальні (цільові) банківські вкладення, депозити, паї. Це вкладення державного чи приватного капіталів, в результаті якого процес приросту реального капіталу не здійснюється, а лише проходить купівля чи передача титулу власності.

Фактично це активи, які підприємство утримує з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів), зростання вартості капіталу чи набуття інвестором інших вигод. До фінансових інвестицій відносяться придбання корпоративних прав, цінних паперів, та інших фінансових інструментів.

Основними формами фінансового інвестування є вкладення в довготермінові та короткострокові фондові інструменти (акції, облігації, ощадні сертифікати), вкладення в довго - та короткотермінові грошові інструменти (депозитні вклади в банках), вкладення в статутні фонди спільних підприємств.

Цінний папір - це документ, який засвідчує майнове право чи відношення позики власника документа щодо особи, яка випустила такий документ. До цінних паперів згідно з Законом "Про цінні папери і фондову біржу" належать: "акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання республіки; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери".

Основні види цінних паперів - акції, облігації, інвестиційні сертифікати, векселі, депозитні сертифікати і т.д. Інвестиційні цінні папери поділяють на пайові, боргові та похідні.

Акція - це пайовий цінний папір, який закріплює права його власника на одержання частки прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів і на участь в управлінні цим товариством. Акція - безстроковий документ і існує стільки, скільки існує акціонерне товариство. Акція - це свідчення про внесок до статутного капіталу. Мета інвестора, що купує, - отримати дохід і брати участь в управлінні акціонерним товариством (пропорційно купленим акціям).

Власники акцій одержують дохід у вигляді дивідендів, які нараховуються власникам акцій із чистого прибутку після сплати всіх боргів і відрахувань. Акції бувають іменні та на пред'явника. Якщо придбаваються іменні акції, то ім'я їх власника обов'язково заноситься до книги реєстрації (реєстру), який веде або сам емітент, або реєстратор (депозитарна установа). Якщо акції не іменні, то вони не реєструються і достатньо фактичного володіння ними для того, щоб її власник підтвердив, що саме він є акціонером даного товариства. Акція на пред'явника може випускатися як у документальній (паперовій), так і в електронній формі. Вона повинна бути обов'язково оплачена її власником.

Залежно від фіксованості доходу та участі в управлінні розрізняють звичайні (прості) і привілейовані акції.

Звичайна акція засвідчує: а) право власника на участь в управлінні справами акціонерного товариства; б) право на одержання дивідендів, причому не гарантованих і не фіксованих; в) право на певну частину майна, яке залишається після ліквідації акціонерного товариства.

Привілейована акція засвідчує: а) право власника на одержання дивідендів з фіксованим відсотком, який виплачується незалежно від результатів діяльності акціонерного товариства; б) переважне право власника на першочергове одержання дивідендів і на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства під час його ліквідації (якщо це передбачено умовами випуску акцій).

Облігація - це борговий цінний папір, що визначає боргові відносини між власником облігації та емітентом і підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у погоджений термін, а також виплачувати визначений відсоток (винагороду). Відносини між вказаними особами трактуються як позика.

Облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик - це боргові цінні папери, які мають обмежений строк обігу. Засвідчують внесення власником облігації грошових коштів і підтверджують зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк з виплатою фіксованого процента.

Облігації зовнішніх державних позик розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках, вони підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій. Облігації випускаються процентними, дисконтними; можуть бути іменними або на пред'явника; з вільним або обмеженим колом обігу.

Облігації зовнішніх державних позик України оплачуються виключно в конвертованій валюті. Грошові кошти, одержані від розміщення даних облігацій спрямовуються виключно до Державного бюджету України.

Місцеві Ради народних депутатів або за їх рішеннями інші органи місцевого самоврядування у відповідності до чинного законодавства можуть випускати облігації місцевих позик.

Підприємства всіх форм власності, об'єднання, господарські товариства можуть випускати облігації підприємств, які також є борговими цінними паперами з обмеженим умовами випуску строком обігу і виплатою доходу. Облігації підприємств не дають права їх власникам на участь в управлінні підприємством.

Казначейські зобов'язання республіки - це цінні папери на пред'явника, які розповсюджуються на добровільних засадах серед населення. Засвідчують внесення їх власником грошових коштів до бюджету і дають право на одержання доходу.

Відмінності казначейських зобов'язань від облігацій державних позик полягають у наступному:

- казначейські зобов'язання розповсюджуються виключно

серед населення;

- виплата доходу здійснюється у фіксованих процентах;

- метою випуску казначейських зобов'язань є покриття

бюджетного дефіциту.

Ощадні сертифікати - це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке свідчить про право вкладника на одержання після обумовленого строку депозиту і процентів по ньому.

Ощадні сертифікати бувають іменні і на пред'явника. Крім того, вони бувають строковими - видаються на певний строк під певний договірний процент, а також до запитання.

Інвестиційні сертифікати - цінні папери, які випускаються виключно інвестиційними фондами або інвестиційними компаніями; вони дають право власнику на отримання доходу у вигляді дивідендів. Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними та на пред'явника.

Вексель, як цінний папір, засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселеутримувачу).

Векселі бувають двох видів: прості та переказні.

Приватизаційні цінні папери - це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. Приватизаційні папери можуть бути тільки іменними.

Сукупність різних цінних паперів, якими володіють інвестори, називається "портфелем інвестицій".

Портфельна інвестиція - господарська операція, що має на меті придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку (за винятком операцій з купівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами в обсягах, що перевищують 50 % загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

Останнім часом у науковій літературі дедалі частіше розглядається вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом. Такі інвестиції характеризуються як інноваційна форма інвестицій. В межах цієї форми розмежовують інноваційні та інтелектуальні інвестиції.

Інноваційні інвестиції - пов'язані з реальним інвестуванням і є однією з його форм, здійснювані з метою реалізації технологічних інновацій у практичну діяльність та можуть реалізуватися шляхом придбання готової наукоємкої продукції та розроблення нової науково-місткої продукції.

Інтелектуальні інвестиції являють собою вкладення коштів у підготовку фахівців, наукові розробки, патенти, ліцензії, ноу-хау, запозичення досвіду, тобто є у складі інноваційних інвестицій та пов'язані безпосередньо з формуванням та використанням інтелектуального капіталу.

2. За характером участі інвестора в інвестиційному процесі виділяють прямі та непрямі інвестиції.

Прямі інвестиції характеризуються безпосередньою участю інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладенні коштів. Пряме інвестування здійснюють підготовлені інвестори, які мають достатньо інформації про об'єкт інвестування і знають механізм інвестування. Прямі інвестиції, як правило, здійснюються у формі кредиту без інвестиційних посередників з метою оволодіння контрольним пакетом акцій компанії. При здійсненні прямих інвестицій може мати місце внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.

Непрямі інвестиції - під ними розуміють інвестування, опосередковане третіми особами (інвестиційними або фінансовими посередниками). Не усі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об'єктів та подальшого управління ними. У цьому випадку вони купують цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками (наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів або інвестиційних компаній), а останні розміщують зібрані таким чином інвестиційні кошти на власний розсуд у найбільш ефективні об'єкти інвестування, беруть участь в управлінні ними, а отримані доходи розподіляють серед своїх клієнтів. Здебільшого непрямі інвестиції прийнято ототожнювати з портфельним інвестуванням. У цьому разі йдеться про кошти, вкладені в цінні папери довготермінового характеру, які не передбачають отримання швидкого доходу. Здебільшого це інвестиції великих промислових програм, у тому числі й за участі держави.

3. Залежно від форми власності інвесторів на ресурси, що інвестуються розрізняють державні, приватні, змішані інвестиції.

Державні інвестиції - це вкладення, які здійснюють центральні і місцеві органи влади та управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і залучених коштів, а також інвестиції державних підприємств та закладів за рахунок власних и залучених коштів.

Приватні інвестиції - вкладення коштів з власних джерел і за рахунок залучених коштів (довготермінові кредити та емісія цінних паперів), які відповідно підпадають під ознаку права приватної власності.

Змішані інвестиції - припускають вкладення як частки приватного, так і державного капіталу в об'єкти інвестицій.

4. За регіональними джерелами залучення ресурсів виділяють іноземні, вітчизняні та змішані інвестиції.

Вітчизняні інвестиції характеризують вкладення капіталу національного походження по відношенню до країни реалізації у різноманітні об'єкти інвестування резидентами даної країни незалежно від форми власності інвестора на інвестований капітал.

Іноземні інвестиції - вкладення, які здійснюються іноземними громадянами, юридичними особами та державами. Поряд з цим у окремих виданнях зустрічається віднесення цього виду інвестицій до ознаки поділу за формами власності. Тут слід зазначити на юридичну колізію, оскільки такої форми у законодавстві України про власність не виділяється. Разом з тим, іноземні інвестиції здебільшого належать до приватної форми власності. Такий підхід просто наголошує на власності на інвестовані ресурси саме іноземного інвестора, що полегшує облік та аналіз використання іноземних інвестицій.

Спільні інвестиції - вкладення в будь-які об'єкти, що здійснюються суб'єктами - резидентами даної країни та іноземних держав, а також інвестиції підприємств за участю іноземних інвесторів.

5. За періодом інвестування виділяють короткострокові, середньострокові та довгострокові інвестиції.

Короткострокові інвестиції - це вкладення капіталу на період, що не перевищує одного року (наприклад, короткострокові депозитні вклади, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо).

Середньострокові інвестиції - з періодом інвестування від одного до трьох років (наприклад, облігації підприємств, депозитні вклади з відповідним терміном функціонування або реальні інвестиції в швидкоокупні проекти).

Довгострокові інвестиції - вкладення капіталу на період більше трьох років. Це критерій, прийнятий у практиці обліку, але, як свідчить досвід, він потребує подальшої деталізації. У практиці великих інвестиційних компаній інвестиції деталізуються наступним чином: а) до 2 років; б) від 2 до З років, в) від З до 5 років; г) більше 5 років.

Безтермінові інвестиції - з визначеним терміном вкладення (наприклад, акції підприємств, нерухомість, антикваріат тощо).

6. За регіональною ознакою освоєння виділяють інвестиції внутрішні та зовнішні (зарубіжні).

Внутрішні інвестиції - вкладення капіталу як резидентів так і нерезидентів в об'єкти інвестування, розташовані в територіальних межах певної країни.

Зовнішні інвестиції (вивезення капіталу) - вкладення капіталу резидентами певної країни в об'єкти інвестування, розташовані за межами її внутрішнього ринку, до них належать і купівля різних фінансових інструментів інших країн - акцій іноземних компаній, облігацій інших держав.

7. За напрямками інвестування виділяються інвестиції у власну діяльність (внутрішні) та інвестиції у діяльність інших суб'єктів господарювання (зовнішні).

Інвестиції у власну діяльність (внутрішні інвестиції) - вкладення капіталу інвестором у збільшення власних реальних активів, свій подальший операційний розвиток або у фінансові інструменти, що ним емітуються відповідно до діючих законодавчих обмежень.

Інвестиції у діяльність інших суб'єктів господарювання (зовнішні інвестиції) - вкладення капіталу інвестором в реальні активи інших підприємств або у фінансові інструменти, що емітуються іншими суб'єктами господарювання.

8. За характером використання ресурсів в інвестиційному процесі інвестиції поділяють на початкові (первинні, стартові), реінвестиції та дезінвестиції.

Стартові інвестиції являють собою використання вперше сформованого капіталу за рахунок як власних, так і залучених та позичених ресурсів для реалізації нових інвестиційних задумів.

Реінвестиції характеризують повторне використання капіталу, отриманого в інвестиційних цілях за умови попереднього його вивільнення у процесі реалізації раніше реалізованих інвестиційних рішень щодо інвестиційних проектів, інвестиційних товарів чи фінансових інструментів. Тобто джерелом інвестиційних ресурсів у даному випадку є прибуток від інвестиційної діяльності.

Дезінвестиції являють собою процес вилучення раніше інвестованого капіталу з інвестиційного обороту без подальшого його використання в інвестиційних цілях (наприклад, для покриття збитків підприємства). Їх можна охарактеризувати як негативні інвестиції підприємства.

9. За рівнем прибутковості інвестиції поділяють на високо-, середньо-, низькоприбуткові та недоходні інвестиції.

Високоприбутковими інвестиціями є такі, вкладення капіталу у об'єкти інвестування за яких забезпечується отримання очікуваного рівня чистого інвестиційного прибутку, що суттєво перевищує середню норму цього прибутку на інвестиційному ринку.

Середньоприбуткові інвестиції характеризуються тим, що вкладення капіталу здійснюється в об'єкти, за якими забезпечується отримання очікуваного рівня чистого інвестиційного прибутку на рівні середньої норми цього прибутку на інвестиційному ринку.

Низькоприбуткові інвестиції - за цією групою об'єктів інвестування очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку звичайно отримується на рівні значно нижчому за середню норму цього прибутку на інвестиційному ринку.

Недоходні інвестиції формує група об'єктів вкладення капіталу, вибір і здійснення яких, інвестор не пов'язує з одержанням інвестиційного прибутку і метою яких є одержання позаекономічних ефектів (соціального, екологічного тощо).

10. За впливом на економічний розвиток виділяють сукупні валові, чисті та реноваційні інвестиції.

Сукупні валові інвестиції складають внутрішні та залучені іноземні інвестиції. Вони формують структуру засобів, що впливають на інвестиційну діяльність суспільства і визначають темпи економічного зростання. Джерелом внутрішніх інвестицій є фонд нагромадження або (та) заощаджувана частина національного доходу, що спрямовується на розвиток факторів виробництва, а також фонд заміщення, який компенсує знос засобів виробництва у вигляді амортизаційних відрахувань. Іншим джерелом інвестицій є залучені капітали іноземних інвесторів. Отож валові інвестиції характеризують загальний обсяг капіталу, що інвестується у відтворення основних засобів і нематеріальних активів у певному періоді.

Чисті інвестиції являють собою обсяг капіталу, що інвестується в розширене відтворення основних засобів та нематеріальних активів у певному періоді, і розраховуються як сукупні інвестиції за мінусом амортизаційних відрахувань.

Реноваційні інвестиції характеризують обсяг капіталу, що інвестується у просте відтворення основних засобів і нематеріальних активів у певному періоді.

11. За ступенем залежності від отримання доходів інвестора інвестиції поділяються на похідні та автономні.

Похідні інвестиції прямо корелюють з динамікою обсягу чистого доходу (прибутку) через механізм його розподілу на споживання та заощадження.

Автономні інвестиції характеризуються вкладеннями капіталу, ініційованими дією факторів, не пов'язаних з формуванням та розподілом обсягу чистого доходу (прибутку).

12. За ступенем ризику інвестиції можна поділити на: надійні (безризикові), з мінімальним ризиком (низькоризикові), середньоризикові та з високим ступенем ризику (високоризикові).

Безризикові інвестиції характеризують вкладення капіталу у такі об'єкти, в яких відсутній реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу і практично гарантоване одержання розрахункової реальної суми чистого інвестиційного прибутку.

Низькоризикові інвестиції характеризують вкладення капіталу у такі об'єкти, реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу за якими значно нижче від середнього рівня.

Середньоризикові інвестиції - вкладення капіталу у такі об'єкти, реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу за якими приблизно відповідає середньоринковому рівню.

Високоризикові інвестиції - вкладення капіталу у такі об'єкти, реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу за якими значно перевищує середньоринковий рівень та може становити 100% вкладеної суми. Особливе місце у цій групі займають так звані спекулятивні інвестиції, що характеризуються вкладенням капіталу у найбільшризикові проекти або інструменти фондового ринку, за якими очікується найвищий рівень інвестиційного доходу.

13. За рівнем ліквідності інвестиції доцільно поділити на високо-, середньо-, низьколіквідні та неліквідні інвестиції.

Високоліквідні інвестиції являють собою такі інвестиції, об'єкти вкладень яких швидко (у термін до одного місяця) можуть бути конвертовані у грошову форму без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості. Зокрема, це короткострокові фінансові вкладення.

Середньоліквідні інвестиції являють собою такі інвестиції, об'єкти вкладень яких можуть бути конвертовані у грошову форму без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості у термін від одного місяця до півроку.

Низьколіквідні інвестиції являють собою такі інвестиції, об'єкти вкладень яких можуть бути конвертовані у грошову форму без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості у термін від півроку і більше.

Неліквідні інвестиції являють собою такі інвестиції, об'єкти вкладень яких не можуть бути самостійно конвертовані у грошову форму без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості, а можуть реалізовуватися на інвестиційному ринку тільки у складі цілісного майнового комплексу.

14. За необхідністю здійснення інвестиції доцільно поділяти на обов'язкові, бажані та необов'язкові.

15. За рівнем правочинності прийняття рішень про інвестування інвестиції поділяють на: центральні або держбюджетні, - фінансуються з державного бюджету з метою розвитку окремих галузей економіки держава чи для реалізації окремих великих соціально-економічних програм; місцеві - фінансуються з бюджетів органів місцевого самоуправління; інвестиції підприємств, які реалізуються з прибутку та коштів амортизаційного фонду підприємства; іноземні інвестиції - інвестиції, джерело надходження яких знаходиться за межами території держави.

16. За взаємозв'язком між інвестиціями - основні, які реалізуються безпосереднього для досягнення поставленої в ході інвестування мети (наприклад, спорудження конкретного об'єкта, придбання нових технологій); супутні - виконують допоміжну роль у реалізації основних інвестицій (наприклад, будівництво житлового масиву паралельно зі спорудженням автозаводу); спільні - реалізуються двома чи декількома інвесторами в інтересах досягнення єдиної мети (наприклад, участь декількох інвесторів у спорудженні капіталомісткого промислового об'єкта з метою спільної експлуатації та отримання прибутку).

1.3 Дослідження поняття інвестиції в зарубіжній та вітчизняній літературі

У працях вітчизняних та зарубіжних науковців немає однозначності в тлумаченні таких категорій, як "інвестиції" та "інвестиційний процес".

На початку 90-х рр. ХХ ст. Україна слідом за країнами Центральної і Східної Європи розпочала ринкове реформування економіки. В економічну літературу і практику увійшло поняття "інвестиції", в радянській економічній літературі така категорія практично не використовувались, в окремих випадках інвестиціями називали сукупність затрат на реалізацію довготермінових вкладень капіталу в засоби виробництва, яке багатьма фахівцями ототожнювалось із поняттям "капітальні вкладення".

У більш стислому визначенні "капітальні вкладення" трактувались як затрати на будівництво та придбання основних засобів [1].

Значний внесок у дослідження змісту поняття "інвестиції" у різних її аспектах присвячено багато досліджень відомих зарубіжних вчених: В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Кейнс та інших. Вагомий внесок у дослідження та розвиток теорії інвестицій зробили такі вітчизняні науковці, як: В. Александрова, І. Бланк, М. Герасимчук, В. Голіков, В. Гончаров, Б. Данилишин, М. Долішній, І. Лукінов, А. Рум'янцев, Н. Свірідова, А. Сухорукова, А. Пересада та ін.

Питання інвестицій тією чи іншою мірою досліджувалось практично в усіх класичних і неокласичних теоріях. В рамках цих теорій існують різноманітні підходи до вивчення інвестицій, на основі чого побудовані сучасні трактування поняття "інвестиційний процес".

З метою глибшого розуміння сутності поняття інвестиції розглянемо її еволюцію на основі аналізу економічних теорій, починаючи від класичних підходів до сучасного неокласичного аналізу міжнародного руху капіталів, теорії міжнародної інвестиційної поведінки корпорацій та сучасної інституціональної інвестиційної теорії.

Теорія і методологія інвестицій виразно осмислюється і формулюється лише у другій половині XX ст., а розроблення принципів та ідей стосовно інвестиційних процесів мало досить неординарну історію [2].

У процесі дослідження еволюції економічної думки, визначено етапи формування системи наукових знань про інвестиції, які характеризуються такими ознаками:

Ш І етап (до ХVІІ ст.). Від початку перших торгівельних відносин до початку формулювання перших теорій інвестицій (епохи меркантилізму). Наявність у теоріях описів окремих ознак та чинників формування без використання поняття "інвестиції".

Ш ІІ етап (ХVІІІ - ХІХ ст.). Введення в науковий обіг поняття "інвестиції" поява теорій та концепцій, в яких вони досліджуються.

Ш ІІІ етап (ХХ - ХХІ ст.) - розширення змістового наповнення поняття "інвестиції" внаслідок його актуалізації через зростання ролі інвестиційних процесів у розвитку економіки.

На першому етапі становлення системи наукових знань про інвестиції це поняття не розглядалось як таке. Поняття "інвестиції" було часткою правової та ділової термінології ще задовго, як економісти знайшли йому застосування. У римських юристів та їх послідовників поняття "інвестиції" замінювали такі терміни, як "багатство", "скарби", "збереження". Вони означали основну частину позики, на відміну від процента та інших додаткових вимог кредитора. На той час "інвестиції" означали суми грошей або їх еквіваленти, які приносили в товариство або компанію, загальну суму активів фірми. Таким чином було за суттю грошовим і означало або реальні гроші, або певні блага, оцінені в грошах.