Бухгалтерський баланс: аналіз статей активу та пасиву
Економічний зміст та значення бухгалтерського балансу підприємства, методика аналізу його основних показників за даними ТОВ "Marco Pizzi ltd". Аналіз активів та пасивів бухгалтерського балансу підприємства. Рекомендації по удосконаленню методики аналізу.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.10.2011 |
| Размер файла | 103,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
1
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Теоретико-методичні основи аналізу бухгалтерського балансу
- 1.1 Економічний зміст та значення бухгалтерського балансу
- 1.2 Методичні аспекти аналізу бухгалтерського балансу
- Розділ 2. Діюча методика аналізу бухгалтерського підприємства за даними ТОВ “Marco Pizzi ltd”
- 2.1 Загальна характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ “Marco Pizzi ltd”
- 2.2 Аналіз активів балансу підприємства
- 2.3 Аналіз пасивів балансу підприємства
- Розділ 3: Напрями удосконалення аналізу бухгалтерського балансу підприємства
- 3.1 Рекомендації по удосконаленню методики аналізу бухгалтерського балансу
- 3.2 Узагальнення результатів дослідження аналізу бухгалтерського балансу підприємства
- Висновок
- Список використаної літератури
- Додаток 1
- Додаток 2
- Додаток 3
- Додаток 4
- Додаток 5
Вступ
Сучасний розвиток України відбувається в нелегких умовах ринкової трансформації її економіки, суспільно-політичних зрушень в бік демократизації всіх сфер життя держави, зокрема в економічній. Це супроводжується розвитком економічних відносин України з іншими державами і виходом її на світові ринки капіталів, товарів та послуг. Успішні економічні перетворення в державі можливі за умови послідовної інтеграції України в європейський та загальносвітовий простір, сприйняття умов і стандартів, в тому числі стандартів бухгалтерського обліку та звітності, що діють в країнах з розвинутою ринковою економікою. Реформування бухгалтерського обліку і звітності є об'єктивною потребою сучасного етапу розвитку країни, оскільки нині діючі в Україні застарілі принципи та методи обліку і звітності не відповідають потребам широкого кола користувачів фінансової звітності, міжнародним технологіям, можливостям, які надає облікова інформація для аналізу і прогнозування.
Аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства є важливим елементом фінансового менеджменту і аудиту. Користувачі фінансових звітів підприємств і фірм використовують методи фінансового аналізу для прийняття управлінських рішень, спрямованих на подальше збільшення прибутковості, виявлення причин збитковості, а також забезпечення стабільного фінансового стану.
Введення нового плану рахунків бухгалтерського обліку, приведення форм бухгалтерського обліку в більшу відповідність з вимогами міжнародних стандартів зумовлюють необхідність розробки методики фінансового аналізу, яка б відповідала сучасним вимогам ринкової економіки.
Відомо, що основним джерелом інформації про фінансову діяльність ділового партнера є бухгалтерська звітність, яка базується на узагальненні даних фінансового обліку і є єдиним інформаційним джерелом, що зв'язує підприємство з суспільством і діловими партнерами. Користувачі інформації вивчають її з точки зору своїх інтересів. Так, власникам необхідно розрахувати збільшення чи зменшення питомої ваги власного капіталу і дати оцінку ефективності використання ресурсів адміністрацією підприємства. Кредитори і постачальники вивчають можливість надання, продовження або не надання кредиту, прийнятні для обох сторін умови кредитування, гарантії його повернення. Крім цього, даними фінансової звітності користуються також аудиторські фірми, консультанти, біржі, юристи, преса і інші. Таким чином, бухгалтерська звітність є основою для проведення і зовнішнього фінансового аналізу. Однак для того, щоб мати повну картину сучасного стану підприємства та можливість спрогнозувати його майбутнє, не досить лише даних бухгалтерської звітності, тому окремі групи користувачів, наприклад керівництво і аудитори, часто залучають до аналізу додаткові джерела інформації (дані управлінського і фінансового обліку).
Для того, щоб приймати управлінські рішення на основі цієї інформації, необхідно перш за все прийняти таку методику фінансового аналізу, яка б забезпечувала одержання найбільш інформативних параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін в структурі активів і пасивів, розрахунків з дебіторами та кредиторами.
Основним завданням є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточні роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняти рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємство платоспроможним (неплатоспроможним).
Методика фінансового стану складається з трьох взаємопов'язаних блоків:
аналізу фінансових результатів діяльності підприємства;
аналізу фінансового стану;
аналізу ефективності фінансово-господарської діяльності.
На сучасному етапі аналіз фінансового стану підприємства знаходиться в поступовому розвитку і вдосконаленню, але сучасний аналіз фінансового стану ще не відповідає повністю новим вимогам проведення фінансової роботи підприємства.
В ринкових умовах слово діяльність підприємства набуває нових форм і направлень. Внаслідок цього і фінансовий стан підприємства аналізується з вимогами цих змін. Існують складності проведення аналізу фінансового стану, що обумовлено:
нестабільністю економіки;
кризовим станом.
В умовах постійної зміни інформації багато фінансово-економічних показників розрахованих на певний час, можуть надалі загубити свою цінність для аналізу у зв'язку з нестабільністю національної валюти, по якій розраховувався цей показник.
В останні роки з'явилось досить багато серйозних і актуальних публікацій, присвячених фінансовому аналізу. Але питання аналізу фінансових результатів і фінансового стану розглянуті не систематизовано, наводяться різні способи розрахунків одних і тих самих показників, що спричиняє труднощі в них зорієнтуватися.
Об'єктом дослідження є методика та організація аналізу та аудиту балансу в умовах ринкової економіки (на матеріалах ТОВ “Marco Pizzi ltd”).
Мета курсової роботи - розкрити сутність бухгалтерського балансу, розглянути бухгалтерську звітність за певний період і проаналізувати основні показники бухгалтерського балансу.
Виходячи з поставленої мети, можна сформулювати коло завдань, які необхідно вирішити в процесі розгляду даної теми:
розглянути і вивчити у першій главі: теоретико-методичні основи аналізу бухгалтерського балансу;
бухгалтерський баланс аналіз стаття
у другому розділі, для більш повного розкриття теми, дослідити діючу методику аналізу бухгалтерського балансу підприємства за даними ТОВ “Marco Pizzi ltd”;
у третьому розділі, дослідити напрями покращення аналізу бухгалтерського балансу підприємства.
Розділ 1. Теоретико-методичні основи аналізу бухгалтерського балансу
1.1 Економічний зміст та значення бухгалтерського балансу
В цьому розділі досліджуються основні тенденції визначення балансу в історичному розвитку. В літературних джерелах з історії бухгалтерського обліку можна зустріти різні відомості про час появи терміну “баланс”, який припадає на кінець XIV - початок XV ст. В цілому баланс як самостійна бухгалтерська категорія викристалізувалась у кінці XVII - на початку XVIII ст., що пояснюється посиленим розвитком акціонерних товариств. До цього часу баланс складався неперіодично. Крім того, він не був узгоджений з інвентарем і не використовувався при прийнятті рішень щодо розподілу прибутку.
Історичний огляд, проведений у цьому розділі, дозволив зробити висновок про те, що дефініція балансу пройшла тривалий, іноді суперечливий шлях розвитку. Кінцеве розуміння балансу формувалось під впливом глибоких досліджень не тільки в галузі обліку, але й права. Розглядаючи основні етапи поступального розвитку балансу, виявлено його загальні тенденції, а саме:
1) розширення і поглиблення принципу оцінки показників балансу;
2) удосконалення техніки складання балансу;
3) формування системи незалежних контролюючих органів, що слідкують за складанням, перевіркою і затвердженням балансу;
4) підвищення вимог щодо порядку оприлюднення балансів і звітів акціонерних товариств різних контрагентів.
В результаті опрацювання багатьох літературних джерел було узагальнено два найтиповіших значення терміну “бухгалтерський баланс”: спосіб відображення у грошовому виразі засобів підприємства та джерел їх формування на певну дату; форма бухгалтерської звітності у вигляді таблиці, яка відображає стан засобів підприємства в грошовій оцінці на певну дату. З урахуванням вище сказаного, у роботі пропонується наступне визначення: бухгалтерський баланс - це спосіб узагальненого відображення в грошовій оцінці стану господарських засобів власності та зобов'язань на певну дату у формі звітної таблиці, складеної бухгалтером для внутрішніх і зовнішніх користувачів з метою прийняття ними управлінських та інвестиційних рішень.
Таке визначення має наступні переваги: поєднує дві загальноприйняті форми трактувань; в ньому зазначається суб'єкт балансу - бухгалтер; вказується об'єкт балансу - усі операції підприємства, які підлягають грошовій оцінці; зазначаються категорії користувачів; вказана мета складання звіту.
В роботі окремо розглядається класифікація макроекономічних балансів. Класифікація балансів за різними ознаками потрібна для забезпечення подання тієї облікової інформації, яка необхідна користувачам фінансової звітності для прийняття певних рішень. Погоджуючись із загальноприйнятим їх поділом на матеріальні, фінансові та трудові баланси, ми вважаємо за необхідне виділити в окрему групу міжнародні баланси (торговий, платіжний та розрахунковий). Це пояснюється необхідністю своєчасного та якісного відображення міжнародних розрахунків країни.
Питанням класифікації бухгалтерських балансів на різних історичних етапах глибоко займались такі вчені, як Дмитро Павлович Бабенко, Максим Олександрович Блатов, Василь Васильович Ковальов, Олексій Олегович Локшин, та інші. В основу вибору ознак класифікації бухгалтерських балансів покладена мета складання такого балансу.
Сутність балансового методу, що використовується в бухгалтерському обліку, полягає в забезпеченні постійного балансового узагальнення показників, які відображають кругообіг засобів в процесах господарської діяльності у взаємозв'язку з призначенням і джерелами їх утворення.
Словосполучення “балансова політика” в уявленні більшості бухгалтерів, як практиків, так і теоретиків, викликає досить нечіткі та суперечливі тлумачення. Це пояснюється тим, що в жодному підручнику з бухгалтерського обліку останніх часів відсутній не тільки розділ про балансову політику, але й визначення цього терміну. На мій погляд, найбільш вдалим є визначення: балансова політика - це обдумане оформлення балансу в межах існуючих законів при дотриманні загальноприйнятих принципів складання річного звіт.
Зупиняючись на правилах користування кожним окремим інструментом, нами підкреслюється, що заходи балансової політики повинні реалізовуватись в повній відповідності до комерційного та податкового законодавства. Повною мірою використовувати їх можуть тільки транснаціональні компанії, підприємства якої знаходяться в країнах з різним податковим, валютним і комерційним законодавством.
Характеризуючи вимоги, що висуваються до балансу, нами пояснюється сучасний зміст таких вимог, як корисність, своєчасність, простота, наочність, порівнюваність з попередніми балансами, реальність.
Недотримання цих вимог реальності балансу часто призводить до фальсифікації або вуалювання балансу. Способи проведення цих прийомів, а також шляхи їх попередження узагальнюються у цьому ж розділі.
Далі аналізуються проблеми адаптації даних бухгалтерського балансу запитам різних категорій користувачів, а також пов'язане з цим питання про оптимальний рівень розкриття інформації. Окремо нами розглядається питання про складання ліквідаційного балансу. Висувається пропозиція про складання двох балансів під час ліквідації підприємства: на підставі ринкових цін та в облікових цінах. Перший баланс необхідний для реальної оцінки майна підприємства для того, щоб спрогнозувати можливість погашення кредиторської заборгованості, а також для правильного визначення частки кожного власника у прирості майна. Другий - для подання в офіційні органи з метою збереження статутного фонду.
Паралельно з дослідженням балансу в системі фінансового менеджменту та контролінгу аналізується специфічність інформаційного середовища, підкреслюється необхідність ведення позабалансового обліку. З метою уникнення дублювання одних і тих же засобів в балансах різних підприємств необхідно посилити регламентацію звітності по даних позабалансових рахунків, а також відвести належну кількість годин на дану тему в навчальних програмах.
В ході вивчення питання про порядок оприлюднення звітів, виділено кілька груп джерел, з яких можна отримати інформацію про фінансовий стан ділового партнера: органи державного управління; органи статистики; засоби масової інформації; спеціалізовані фірми, що розповсюджують комп'ютерні інформаційні продукти; консалтингові фірми. Проте, незважаючи на чисельність таких інформаційних джерел, в Україні є перешкоди в отриманні ділової інформації: відсутність довідкової служби, яка б надавала мінімум інформації про підприємства; недостатня кількість і якість ділових довідників; абсолютна перевага друкованих інформаційних продуктів над електронними.
На жаль, обов'язкова публічна звітність, що надається через періодичні видання широкій громадськості, не дає можливості останній формулювати необхідні висновки про діяльність підприємства.
Розділ 3 “Удосконалення методики складання балансу”. Останній розділ присвячений проблемі удосконалення методики складання балансу, яка була розглянута з наступних позицій.
Складання балансу тісно пов'язане з номенклатурою бухгалтерських рахунків. Багатьма вченими немало зусиль було докладено до того, щоб підвищити аналітичність балансу, тобто таким чином згрупувати його статті, щоб максимальною мірою полегшити вивчення відображених в ньому господарських взаємозв'язків. Це було досягнуто побудовою балансу у вигляді таблиці, яка містить поряд з вертикальним поділом на активну і пасивну сторони горизонтальні розділи, що складаються з статей.
У зв'язку з посиленням інтеграційних процесів у світовій економіці досить актуальною є проблема узгодження звітності українських підприємств з вимогами міжнародних стандартів обліку. У загальних рисах вимоги МСБО можна сформулювати так: а) нові стандарти обліку повинні мати чітко визначене коло завдань бухгалтерського обліку та масив ключових термінів (глосарій); б) стандарти повинні встановлювати такі методи обліку, застосування яких є найбільш ефективним в економічній ситуації, що склалася; в) стандарти повинні обов'язково зберегти накопичений національний досвід і враховувати можливості їх подальшої модернізації; г) стандарти повинні бути розроблені на основі чинного законодавства, а не підзаконних актів; д) виходячи з принципу переваги сутності на формою, стандарти не визначають форму балансу, але містять важливі вимоги і рекомендації щодо оцінки статей та їх розкриття.
З цього підрозділу можна зробити такий висновок: бухгалтерський баланс - це основний фінансовий звіт, який відображає майновий та фінансово-економічний стан підприємства на визначену дату, як правило, на закінчення звітного періоду.
Бухгалтерський баланс як один з основних елементів методу бухгалтерського обліку і найважливішої ф. фінансової звітності, відображає вартість майна підприємства в цілому за активами і обсяги вкладеного в це майно власного та залученого капіталу за пасивами.
Бухгалтерський баланс базується на даних бухгалтерського обліку як системи суцільного, безперервного, документального відображення фінансово-господарської діяльності підприємства. Таким чином, бухгалтерський баланс є важливим інструментом управління.
1.2 Методичні аспекти аналізу бухгалтерського балансу
Баланс підприємства дає інформацію насамперед про фінансовий стан підприємства.
Фінансовий стан підприємства - це здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, потребою в їх розміщенні і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.
Головна мета аналізу - своєчасно виявляти і попереджувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви покращання фінансового стану підприємства і його платоспроможності.
При цьому необхідно вирішувати наступні задачі.
На основі вивчення причин взаємозв'язку між різними показниками виробничої, фінансової і комерційної діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції покращання фінансового стану підприємства.
Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи із реальних умов господарської діяльності і наявності власних і залучених ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів.
Розробка конкретних заходів, направлених на більш ефективне використання фінансових ресурсів і укріплення фінансового стану підприємства.
Аналізом бухгалтерського балансу займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету, тощо. У відповідності з цим аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.
Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета - встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства.
Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами на основі публікуємої звітності. Його мета - встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.
Джерелами інформації для проведення аналізу є:
баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, (форма №1);
звіт про фінансові результати та їх використання за звітний період та попередній рік (форма №2);
звіт про фінансово-майновий стан (форма №3);
звіт з праці;
звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;
розрахунок нормативу власних оборотних коштів;
розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості;
звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос);
зведена таблиця основних показників;
звіт про рух коштів в іноземній валюті;
бізнес-план;
матеріали маркетингових досліджень;
висновки аудиторських перевірок;
інша інформація.
Бухгалтерський баланс складається з підбору, групування і вивчення даних про фінансові ресурси підприємства і їх використання з метою мобілізації ресурсів, необхідних для виконання планових або проектних завдань і погашення фінансових зобов'язань в процесі господарської діяльності підприємства. При аналізі розглядаються питання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення у різні види матеріальних цінностей (активи), оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обіговості коштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу.
В процесі аналізу стає зрозумілим: платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів; забезпеченість власними обіговими коштами у відповідності з потребою в них; збереження коштів, причини зміни їх сум на протязі аналізуємого періоду; виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-господарської діяльності підприємства; стан виробничих запасів і джерел їх утворення; розміщення власних, залучених і спеціальних джерел коштів у вигляді активів; забезпечення повернення кредитів і їх ефективне використання; розрахункові відносини з дебіторами і кредиторами. Забезпеченість обігових коштів; утворення і використання різних фондів; збереження власних обігових коштів.
При аналізі фінансових звітів використовуються різні методи та прийоми.
До прийомів аналізу відносять:
горизонтальний (часовий) аналіз;
вертикальний (структурний) аналіз;
трендовий аналіз;
аналіз відносних показників (коефіцієнтів);
порівняльний аналіз;
факторний аналіз.
Методи можна узагальнити в дві основні групи:
неформалізовані:
експертних оцінок;
порівняльні;
побудови системи показників;
побудови системи аналітичних таблиць та ін.
формалізовані:
ланцюгових підстановок;
арифметичних різниць;
балансовий;
відсоткових чисел;
простих і складних процентів;
дисконтування та ін.
Однією з ключових задач аналізу бухгалтерського балансу підприємства є вивчення показників, що характеризують його фінансову стійкість, яка являється головною умовою життєздатності підприємства. Визначення межі фінансової стійкості підприємств має істотне практичне значення і належить до найважливіших економічних проблем в умовах переходу до ринку, тому що, недостатня стійкість суб'єктів господарювання в Україні багато в чому є причиною неплатежів, обсяг яких постійно зростає.
Фінансова стійкість характеризується стабільним перевищенням доходів над витратами, вільним маневруванням грошовими коштами та ефективним їх використанням в процесі поточної діяльності.
Аналіз фінансової стійкості на певну дату дозволяє встановити, на скільки раціонально підприємство керує власними та запозиченими коштами на протязі періоду, який передував цій даті. Важливо, щоб стан джерел власних та запозичених засобів відповідав стратегічним цілям розвитку підприємства, так як недостатня фінансова стійкість може призвести до його неплатоспроможності, тобто відсутності грошових коштів, що необхідні для розрахунків з внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також державою. Одночасно наявність значних залишків вільних грошових коштів ускладнює діяльність підприємства за рахунок іммобілізації в надлишкові матеріально-виробничі запаси та витрати.
Відповідно, зміст фінансової стійкості характеризується ефективним формуванням та використанням грошових ресурсів, необхідних для нормальної господарської діяльності.
Практична робота щодо аналізу фінансової стійкості підприємства здійснюється саме на основі даних фінансової звітності - головним чином за даними бухгалтерського балансу.
Усі показники, що характеризують фінансову стійкість можна розділити на абсолютні та відносні.
Оцінка фінансової стійкості за відносними показниками: фінансова стійкість підприємства характеризується станом власних і залучених засобів і оцінюється за допомогою системи фінансових коефіцієнтів. Інформаційною базою для розрахунку є статі активу і пасиву бухгалтерського балансу.
Аналіз здійснюється шляхом розрахунку і порівняння окремих показників з базовими, а також вивчення динаміки їх змін за певний період. Базовими показниками можуть бути:
значення показників за попередній період;
значення показників аналогічних фірм;
середньогалузеві значення показників.
Відносні показники можна об'єднати в три основні групи:
1 група - показники рівня використання необоротних активів;
2 група - показники стану оборотних засобів та їх забезпечення джерелами фінансування;
3 група - показники фінансової незалежності.
Методика розрахунку цих груп показників:
Коефіцієнт маневреності Км (Частка власних оборотних коштів у власному капіталу)
(1.1)
Км = ВОК/ВК,
де: ВОК - власні оборотні кошти;
ВК - власниі капітал.
Коефіцієнт маневреності показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, яка дозволяє відносно вільно маневрувати цими коштами. Забезпечення власних поточних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану при нестійкій кредитній політиці. Високі значення коефіцієнту маневрування позитивно характеризує фінансовий стан.
Оптимальним значення цього показника рівним 0,5, а для показника забезпеченості власними оборотними коштами матеріальних запасів пропонується критерій на рівні не нижче 0,6.
Чим вище значення показника до верхньої межі, тим більше в підприємства фінансових можливостей для маневру.
Коефіцієнт фінансової напруги Кф. напр. (Частка запозичених коштів) (1.2)
Кфн=Кзал/К,
де: Кзал - позиковий капітал у складі фінансових ресурсів підприємства;
К - весь капітал (власний і залучений).
Якщо показник Кфнз падає нижче значення 0,5, а показник Кфн відповідно перевищує значення 0,5, фінансова стійкість підприємства характеризується як незадовільна.
Коефіцієнт майна виробничого призначення Кмвп (Частку майна виробничого призначення в активах підприємства) (1.3)
Кмвп = (НЕОА + З) / А,
де: НЕОА - необоротні (іммобілізовані) активи;
З - запаси;
А - загальна величина активів.
Значення ? 0,5. При пониженні показника нижче ніж 0,5 необхідно залучення запозичених коштів для поповнення майна.
Коефіцієнт покриття запасів і витрат Кпзів (Співвідношення власних оборотних коштів до величини запасів і витрат підприємства) (1.4)
Кпз = ВОК/ЗіВ,
де: ВОК - власні оборотні кошти;
ЗіВ - запаси і витрати.
Коефіцієнт поточних зобов'язань Кпз (Частку поточних зобов'язань у загальній сумі зобов'язань підприємства) (1.5)
Кпз = ПЗ/З,
де: ПЗ - поточні зобов'язання,
З - загальна сума зобов'язань
Коефіцієнт довгострокового залучення позичкових коштів Кдз
(Частку довгострокових зобов'язань в сумі власних джерел фінансування тадовгострокових зобов'язань) (1.6)
Кдз = ДЗ/ (ВК+ДЗ),
де: ДЗ - довгострокові зобов'язання;
ВК - власний капітал.
Індекс постійного активу (Частку необоротних активів у сумі власних джерел фінансування) (1.7)
Іпа = НЕОА/ВК,
де: ВК - власниі капітал;
НЕОА - необоротні (іммобілізовані) активи.
Коефіцієнт співвідношення запозичених та власних коштів (Частку запозиченого капіталу у сумі власного капіталу) (1.8)
Кзп/вк = ЗК/ВК
Коефіцієнт співвідношення оборотних та необоротних активів
(Частку оборотних активів у вартості необоротних активів). (1.9)
Коа/неоа = ОА/НЕОА,
де: ОА - оборотний актив.
У цьому підрозділі на основі такої всебічної і ретельної оцінки за зазначеним комплексом показників можна не тільки здійснити оцінку стану і тенденцій фінансової стійкості, а й визначити вузькі місця, за рахунок яких можливо підвищити ці показники. Тобто результатом такого аналізу має стати виявлення потенційних можливостей поліпшення ліквідності підприємства, підвищення його платоспроможності й конкурентноздатності.
Розділ 2. Діюча методика аналізу бухгалтерського підприємства за даними ТОВ “Marco Pizzi ltd”
2.1 Загальна характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ “Marco Pizzi ltd”
Українсько-італійське ТОВ “Marco Pizzi ltd" зареєстровано розпорядженням державної адміністрації Печерського району м. Києва. Свідоцтво №5993 від 04.11.03, із перереєстрацією №20011098 від 12.04.06 р. Предметом діяльності, відповідно Статуту та внутрішніх розпорядчих документів, є роздрібна й оптова торгівля взуттям і іншими супутніми товарами. Мета діяльності - одержання прибутку у валюті України.
На підставі Статуту підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, тобто співробітництво з іноземними суб'єктами господарської діяльності як в Україні, так і за її межами в порядку та за умов, визначених чинним законодавством.
Постачальником товару є фірма “Pizzi Marco & C. S. p. A.", м. Віджевано, Італія.
Статутний фонд складає 9546 грн. у тому числі частка українського учасника 1% - 95 грн, іноземного учасника 99% - 9451 грн. або 112000 дол. США. У тому числі у вигляді матеріалів, торгового, електронного, технічного устаткування і меблів на суму 55000 дол. США; у валюті 57000 діл. США. Кошти в Статутний фонд внесені цілком протягом червня-вересня 2003 р. ТОВ “Marco Pizzi ltd" має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу відповідно до чинного законодавства України, статуту та внутрішніх нормативних актів.
Для здійснення виробничої мети ТОВ “Marco Pizzi ltd" орендує приміщення по вул. В. Житомирська,16 площею 141,8 кв. м.; приміщення по вул. Червоноармійська.98 площею 145 кв. м.
З 2006 року ТОВ “Marco Pizzi ltd" є засновником ТОВ “АМТ” м. Донецьк, вул. Челюскцінців, 55а з внеском у Статутний фонд 99,99% або 35,6 тис. грн.
Протоколом зборів учасників Українсько-італійського ТОВ “Marco Pizzi ltd" №12 від 01.11.07 р. було прийняте рішення:
а) Про реорганізацію філії “Marco Pizzi" м. Одеса в дочірнє підприємство “Marco Pizzi ltd" із статутним фондом 255087,25 грн. Статутний фонд внесений із передачею цілісного майнового комплексу - крамниці площею 142,3 кв. м. за адресою м. Одеса вул. Грецька 11, придбаний на Одеській Універсальній торговій біржі відповідно.
б) про реорганізацію філії “Marco Pizzi ltd" у дочірнє підприємство “Марко Піцці - Львів" (м. Львів, вул. Герцена,4) із статутним фондом 1,0 тис. грн, що внесений у повному обсязі в лютому 2007 р.
в) про створення дочірнього підприємства “Marco Pizzi-Харків” (м. Харків, вул. Сумська, 126) із статутним фондом 50,0 тис. грн., що внесений у повному обсязі в грудні 2006 р.
На І півріччя 2011 року на балансі підприємства знаходяться основні засоби на суму: 129,8 тис. грн., матеріалів на 38,3 тис. грн., нематеріальних активів на 8,0 тис. грн., товарів на суму 1089,7 тис. грн. валовий прибуток товариства становив 255,5 тис. грн.
Прибуток утворюється за рахунок надходжень від фінансово-господарської діяльності після:
покриття матеріальних та прирівняних до них витрат;
витрат на оплату праці;
внесення до бюджету передбачених законодавством України податків та інших платежів.
Чистий прибуток залишається в повному розпорядженні товариства. Порядок розподілу чистого прибутку та покриття збитків визначається відповідно до чинного законодавства України, Статуту і внутрішніх нормативних актів.
ТОВ “Marco Pizzi ltd" утворює цільові фонди, які призначаються для покриття витрат, пов'язаних з його діяльністю:
резервний фонд;
фонд матеріального заохочення;
фонд соціального розвитку;
Порядок розподілу чистого прибутку та проведення відрахувань до фондів, визначається вищим органом відкритого товариства шляхом затвердження спеціального Положення. Це Положення є документом прямої дії для Правління при проведенні відрахувань коштів з чистого прибутку до фондів та їх використання.
Організаційна структура підприємства подано на рис.2.1.
Рис.2.1 Організаційна структура ТОВ “Marco Pizzi ltd”
В основу організації роботи бухгалтерського апарату покладений принцип надання його працівникам прав відповідального виконавця.
Відповідальним виконавцем вважається:
працівник, якому одноосібно доручено оформляти та підписувати розрахунково-грошові документи за визначеним колом операцій;
бухгалтерський працівник, який контролює правильність оформлення документів та відображення господарських операцій в обліку.
Відповідно до цього принципу кожен із вище наведених працівників повинен отримати інструкцію, в якій визначено посадові обов'язки і обсяг робіт до виконання.
В Управлінні ТОВ “Marco Pizzi ltd" зберігаються Посадові інструкції, де є відповідно інструкції відповідальних виконавців.
Служби бухгалтерського обліку виконують наступні функції:
централізоване встановлення та підтримка єдиних правил бухгалтерського обліку для господарських операцій і розроблення правил для нових операцій, що плануються на підставі нормативних актів;
введення регістрів бухгалтерського обліку відповідно до основних вимог Інструкції з ведення бухгалтерського обліку та облікової політики товариства;
підтримка внутрішнього плану рахунків;
своєчасна підготовка, перевірка і надання внутрішньої та зовнішньої фінансової звітності;
встановлення централізованого бухгалтерського контролю за застосуванням правил облікової політики та достовірністю фінансової звітності.
На працівників служби бухгалтерського обліку не може покладатися відповідальність за зберігання і видачу матеріалів та інвентарю, реєстрацію і видачу шляхових листів, іншими господарськими операціями, які в подальшому відображаються ними у бухгалтерському обліку.
Головний бухгалтер підприємства безпосередньо підпорядкований і підзвітний генеральному директору підприємства.
Головний бухгалтер (його заступник) організовує перевірку стану бухгалтерського обліку:
організацію бухгалтерського обліку господарсько - фінансову діяльність підприємства і контроль за ощадливим використанням матеріальних фінансових і трудових ресурсів підприємства; забезпечує раціональну організацію обліку і звітності підприємства і його підрозділів; використовує прогресивні методи бухгалтерського обліку і контролю; організує облік грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей і основних засобів, які надходять на підприємство, своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій. пов'язаних із їхнім рухом, облік витрат виробництва й обігу, виконання кошторисів витрат, реалізації продукції, виконання робіт (послуг); результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства, а також фінансових. розрахункових і кредитних операцій;
контроль за законністю, своєчасністю і правильністю їх оформлення;
упорядкування економічно обґрунтованих звітних калькуляцій по собівартості продукції;
розрахунки з працівниками по заробітній платі;
правильне нарахування і перерахування платежів у бюджет;
погашення у встановлені строки платежів по позичках;
Здійснює контроль за дотриманням порядку оформлення первинних документів:
розрахунків і платіжних зобов'язань;
витратою фонду заробітної плати;
встановленням посадових окладів;
проведенням інвентаризації коштів, товарно-матеріальних цінностей, перевірок в організації бухгалтерського обліку звітності з метою виявлення внутрішньогосподарських резервів, усунення втрат і непродуктивних витрат;
вживає заходів по попередженню недостач, незаконної витрати коштів і товарно-матеріальних цінностей, порушення фінансового і господарського законодавства;
бере участь в оформленні матеріалів по недостачах і розкраданням;
контролює передачу необхідних матеріалів у слідчі і судові органи;
забезпечує своєчасне складання бухгалтерської звітності й представлення її у встановленому порядку у відповідні органи;
надає методичну допомогу працівникам підрозділів підприємства з питань бухгалтерського обліку.
На головного бухгалтера, який виконує організаційні й контрольні функції, не можуть покладатися обов'язки керівника за тимчасової його відсутності, а також обов'язки щодо безпосереднього виконання бухгалтерських операцій.
З головним бухгалтером обов'язково погоджується призначення, переведення та звільнення працівників служби бухгалтерського обліку.
Таблиця 2.1
Основні показники фінансово-господарської діяльності ТОВ “Marco Pizzi Ltd" у 2009-2011 рр., тис. грн.
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
Показники |
2009 р. |
2010 р. |
2011 р. |
|
|
1. Доходи від реалізації, в тому числі |
3705,9 |
6230,8 |
3750,5 |
|
|
ПДВ |
741,18 |
1246,16 |
750,1 |
|
|
без ПДВ |
2964,72 |
4984,64 |
3000,4 |
|
|
2. Інші види доходів, що входять до складу об'єкта оподаткування |
257,4 |
3,9 |
7,6 |
|
|
3. Сукупний валовий доход |
3973,4 |
6332,2 |
3770,3 |
|
|
4. Загальна сума витрат |
3629,6 |
6180,6 |
3707,3 |
|
|
5. Оподаткований прибуток, що підлягає оподаткуванню за ставкою 30% |
334,6 |
136,2 |
33,6 |
|
|
6. Податок на прибуток |
100,4 |
40,9 |
10,08 |
За даними таблиці 2.1 можна зробити такий висновок, що за період з початку діяльності по 2009 рік фінансовий стан підприємства покращувався. Порівняння даних загальної вартості майна (валюти балансу) на початок і кінець періоду свідчать про розширення господарської діяльності. В 2009 році значно збільшились обсяги реалізації порівняно з минулими періодами. Починаючи з 3 кварталу 2009 року підприємство не користується пільгами по податку на прибуток, в зв'язку з чим збільшились надходження до бюджету. Починаючи з 2010 року в економічній діяльності підприємства іде загальний спад. Зменшується сукупний валовий прибуток, збільшуються валові витрати, причому вони по своєму значенні майже рівні.
Це пояснюється по-перше тим, що збільшились витрати обігу підприємства. Питому вагу у валових витратах займають витрати на придбання товарів (взуття), витрати на рекламу та на оплату праці.
По-друге виходячи із специфіки діяльності підприємства слід згадати конкуренцію на ринку взуття, яка існує на даний час в Україні. Товар, який реалізує ТОВ “Marco Pizzi Ltd" має високу якість, а звідси і високу ціну, а отже і користується більшим попитом взуття нижчого цінового класу.
По-третє кон'юнктура ринку дуже непередбачлива, що веде за собою застій в реалізації товару, який призводить до пониження ціни за продукцію, а отже збільшення сукупних витрат. Також це призводить до відволікання обігових коштів підприємства, а зменшення обігових коштів до зменшення обсягу реалізації продукції.
2.2 Аналіз активів балансу підприємства
До активів відносяться всі види майна підприємства, що належить йому на правах власності і використовуються для здійснення статутної діяльності. Саме розуміння активів як джерела отримання грошових потоків і є основою політики управління активами ТОВ “Marco Pizzi Ltd”.
Згідно з П (С) БО 2 “Баланс”, п.4:
Активи - це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.
Активи підприємства можуть бути класифіковані за різними ознаками, такими як:
залежно від об'єкту фінансового управління;
залежно від речової форми об'єкту інвестування;
залежно від строку отримання грошового потоку;
за формою отримання;
за регулярністю отримання доходу;
залежно від ступеня ризику;
залежно від оборотності;
залежно від ступеня ліквідності.
Вертикальний аналіз показує структуру майна підприємства та його джерел.
Горизонтальний аналіз майна полягає у побудові аналітичної таблиці, в якій абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання чи зниження.
На практиці об'єднують горизонтальний та вертикальний аналізи, тобто будують аналітичні таблиці 1, які характеризують як структуру майна підприємства, так і динаміку його окремих показників.
Оcновними рисами, наявність яких у балансі дає можливість віднести його до позитивного у розрізі активу балансу є:
збільшення валюти балансу в кінці звітного періоду проти його початку;
зростання темпів приросту усіх активів над темпи приросту необоротних активів.
Для порівняння даних балансу на початок і кінець року номенклатуру статей балансу за попередній звітний рік треба привести в повну відповідність з номенклатурою та групуванням розділів і статей балансу на кінець року. Крім того, для порівняння даних на початок і кінець звітного періоду необхідно врахувати вплив інфляції. Невелика інфляція є допустимою і навіть корисною, бо сприяє зростанню активності власників грошей, примушує вкладати їх у прибуткові заходи, оскільки гроші, що лежать без руху, втрачають у ціні. Висока інфляція негативно впливає на весь виробничий процес і є основним дестабілізуючим чинником фінансового стану підприємства. Баланс, складений за звітний період без урахування впливу інфляції, буде джерелом необ'єктивної інформації і користувачі можуть прийняти рішення, неадекватні реальним процесам, бо різні елементи балансу втрачають свою вартість з різною швидкістю. Наприклад, гроші та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість в зв'язку з інфляцією втрачають свою вартість і спричиняють збитки підприємства на суму зменшення купівельної спроможності грошей. І, навпаки, підприємства, які збільшують свою кредиторську заборгованість, матимуть вигоду, бо згодом можуть розрахуватися грошима зі зниженою купівельною спроможністю. Тому об'єктивно оцінити фінансовий стан підприємства можна, тільки коригуючи дані балансу з врахуванням інфляції.
Здійснивши горизонтальний та вертикальний аналіз активу балансу в цілому є доцільним проведення аналізу складу та структури майна підприємтсва. Так виділяють декілька етапів цього аналізу.
1 етап - загальна оцінка стану майна ТОВ “Marco Pizzi Ltd" та його складових частин за даними, які наведено у таблиці 1.
Таблиця 1. Загальна оцінка стану майна
|
Показник На початок звітного періоду На кінець звітного періоду Зміна 1. Усього майна (валюта балансу) 1252,5 1281,7 +29,2 2. Основні засоби і необоротні активи 391 515 +124 У % до майна 31,22 40,18 +8,97 1.2 Оборотні активи (оборотний капітал) 861,5 766,7 -94,8 У % до всього майна 68,78 59,82 -8,96 1.2.1 Запаси 672 498 -174 У % до всього майна 53,65 38,85 -14,8 1.2.2 Дебіторська заборгованість 69,5 78,7 9,2 У % до всього майна 5,55 6,14 +0,59 1.2.3 Кошти та їх еквіваленти у національній валюті 120 190 +70 У % до всього майна 9,58 14,82 +5,24 |
З даних таблиці можна зробити висновок, що на кінець року вартість майна в розпорядженні підприємства становила 1281,7 тис. грн. За рік майно підприємства збільшилось на 29,2 тис. грн. В загальній вартості майна, що перебуває у розпорядженні підприємства, 40,18% становлять основні засоби і необротні активи. За рік їх вартість збільшилась на 124 тис. грн. В загальній вартості майна їхня питома вага зменшилась на 8,97%. Оборотні активи значно зменшились на 94,8 тис. грн, а їх питома вага в загальній вартості майна також зменшилась на 8,96%.
Коефіцієнт приросту майна (Кпм):
(2.1)
Кпм = А1 - А0/ А0,
де: А1, А0 - середня вартість активів (майна) відповідно за звітний та базисний період.
Кпм = 1281,7 - 1252,5/1252,5 = 0,023
2 етап - аналіз виробничого потенціалу підприємства.
До виробничого потенціалу (активів) належать:
основні засоби;
виробничі запаси;
незавершене виробництво;
витрати майбутніх періодів.
Для характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники:
наявність, динаміка і питома вага виробничих активів у загальній вартості майна;
наявність, динаміка і питома вага основних засобів у реальній вартості майна та ефективність їх використання;
коефіцієнт зносу основних засобів;
середня норма амортизації;
наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень і їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.
Збільшення виробничих активів на кінець року і більша питома вага цих активів у загальній сумі коштів підприємства свідчитиме, як правило, про підвищення виробничих можливостей. Цей показник не повинен бути нижчим за 50%. За основу для порівняння беруть галузеві стандартні показники.
Показник питомої ваги вартості основних фондів (Кпвв03) у загальній вартості коштів підприємства розраховують
(2.2)
Кпвв03 = ОЗ/А
Такий розрахунок здійснюється на початку року і на кінець звітного періоду. Одержані показники порівнюють зі стандартними значеннями для підприємств галузі, а також з показниками високорентабельних підприємств.
Зношення основних фондів, тобто втрата ними частини вартості, є фізичним і моральним. Фізичне зношення - це втрата основними фондами їх споживчих якостей.
Фізичне зношення у відсотках можна обчислити за формулою:
(2.3)
Кф. зн. = (Тф/Тн) * 100%,
де: Тф, Тн - відповідно фактичний та нормативний строк служби основних фондів, роки.
Моральний зношення - це обезцінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фондів, або використанням більш продуктивних засобів праці.
Мірилом морального зношення є коефіцієнт морального зносу (К мор. зн.):
(2.4)
Кмор. зн. = (Вп - Вв) /Вв,
де: Вп - первісна вартість основних фондів;
Вв - відновна (переоцінена) вартість основних фондів.
Загальний коефіцієнт зношення основних фондів (К заг. зн.) визначається за формулою:
(2.5)
Краг. зн. = 1 - (1-Кф. зн) х (1-Кмор. зн)
Виробничий потенціал підприємства характеризується також відношенням капітальних вкладень і довгострокових фінансових вкладень: незавершене виробництво, довгострокові фінансові інвестиції. Високі темпи зростання фінансових вкладень можуть знизити виробничі можливості підприємства.
3 етап - аналіз складу і динаміки мобільних (оборотних) коштів.
Вивчається співвідношення динаміки оборотних і необоротних активів, показники мобільності всього майна підприємства і оборотних активів.
Для характеристики майна розраховується коефіцієнт мобільності майна, який розраховується як відношення найбільш мобільної їх частини (коштів і фінансових вкладень) до вартості оборотних активів.
К моб: на початок 120/861,5 = 0,1393 на кінець 190/766,7 = 0,2478
Збільшення коефіцієнтів мобільності всього майна і оборотних активів підтверджує тенденцію прискорення оборотності майнових засобів підприємства.
Важливим показником майнового стану підприємства є коефіцієнт реальної вартості майна, який показує яку часту у вартості майна становлять засоби виробництва:
(2.6)
КВМ = (Оз. з + Вз + Нв) / А,
де: Озз - основні засоби за залишковою вартістю;
Вз - виробничі запаси;
Нв - незавершене виробництво;
А - вартість активів підприємства.
Цей показник визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва.
Загально прийнято, що якщо значення даного показника нижче 0,5, то на підприємстві є негативним.
На основі аналізу структури оборотних активів вивчають зміни, що відбулися в складі оборотних активів у цілому, а після цього - в розрізі окремих статей.
Причинами зміни оборотних активів можуть бути:
приріст власних засобів;
збільшення заборгованості за кредитами і позиками;
збільшення зобов'язань з кредиторської заборгованості.
Причини зменшення оборотних коштів:
витрати за рахунок прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства;
капітальні вкладення;
довгострокові фінансові вкладення;
зменшення кредиторської заборгованості.
Окремо проводиться аналіз складу та структури дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена її сума. Розрізняють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість. Довгострокова дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу.
Поточна дебіторська заборгованість обернена до довгострокової ДЗ. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи та послуги оцінюється за первісною вартістю, а в валюту балансу включається за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості визначають суму сумнівного боргу, тобто поточну заборгованість за продукцію щодо якої існує непевність її погашення боржником. Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості. Така класифікація здійснюється шляхом групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійності дебіторської заборгованості за продукцію, за попередні звітні періоди. Даний коефіцієнт зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості на продукцію відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.
Економічна ефективність використання оборотних засобів виражається в корисному результаті, одержуваному підприємством у процесі здійснення своєї діяльності. Вона визначається показниками оборотності. Під оборотністю оборотних засобіврозуміється рух оборотних засобів у процесі виробництва та реалізації виробленої продукції, тобто тривалість одного повного кругообігу засобів від придбання виробничих запасів та виплати заробітної плати до реалізації готової продукції і надходження грошей на поточний рахунок підприємства.
Оборотність оборотних активів (в т. ч. дебіторської заборгованості) характеризується за допомогою таких показників:
Коефіцієнт оборотності (Коб), який визначається за формулою:
(2.7)
Коб = ЧД / ОА (ДЗ),
де: ЧД - чистий дохід від реалізації продукції за певний період (рік, квартал);
ОА (ДЗ) - середня вартість оборотних активів (дебіторської заборгованості) за певний період (рік, квартал).
Чим вищим є цей показник, тим ефективнішим є використання підприємством у своїй господарській діяльності оборотних засобів.
Обернена величина коефіцієнту оборотності називається коефіцієнтом завантаження (закріплення) (Кз), тобто:
(2.8)
Кз = ОА (ДЗ) / ЧД
Цей показник є однотипним показнику фондомісткості, що розрахована до оборотних засобів. Він відображає те, скільки оборотних засобів приходиться на гривню реалізації.
Діяльність підприємства може призвести до прискорення чи уповільнення оборотності оборотних засобів, якавизначається шляхом зіставлення фактичних показників оборотності з плановими чи відповідними даними за минулі періоди.
Велике значення має прискорення оборотності оборотних засобів. Під прискоренням оборотності розуміється скорочення тривалості одного обороту. Підприємство при тій же сумі оборотних засобів може виробити та реалізувати більше продукції, і, відповідно, отримати більше прибутку, підвищити рентабельність. Все це сприяє збільшенню обсягів виробництва та реалізації продукції при тих же ресурсах, тобто мінімізації фінансових витрат.
Ефект прискорення оборотності оборотних засобіввідбивається в показниках їх вивільнення. Розрізняють абсолютне (Ва) й відносне вивільнення оборотних засобів (Вв). Абсолютне вивільненняоборотних засобів відбувається в тому випадку, коли виконання чи перевиконаннявиробничої програми забезпечується при використанніменшої суми оборотних засобів, ніж передбачено планом. Відносне вивільненняоборотних засобів представляє собою різницю між потребою в оборотних засобах підприємства, обчисленої виходячи з планової чи фактично досягнутої оборотності у відповідному році, та тією сумою, з якою підприємство забезпечило виконання та перевиконання виробничої програми в наступному році.
Ефективність використання основних фондів підприємства характеризується рядом показників, які поділяються на загальні та часткові.
Основним із загальних показників використання основних фондів є фондовіддача.
2.3 Аналіз пасивів балансу підприємства
Власний капітал
При трансформації рахунків капіталу варто враховувати, що капітал являє собою реально наявні на підприємстві активи, які залишаться після погашення всіх зобов'язань.
Оскільки перший розділ пасиву балансу зазнав значних змін, трансформаційні записи було зроблено вже на початок року. Це пов'язано з тим, що багато які зі створених у товариства фондів являли собою зобов'язання і не повинні були відображуватися в складі капіталу.
Незмінними у новій формі Балансу залишаються статті "Статутний капітал", "Резервний капітал", "Неоплачений капітал" і "Вилучений капітал".
Подобные документы
Бухгалтерський баланс як основна форма фінансової звітності. Вивчення історії його виникнення та розвитку. Оцінка і класифікація активів та пасивів балансу. Аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності підприємства.
дипломная работа [205,3 K], добавлен 09.11.2013Призначення бухгалтерського балансу, горизонтальна і вертикальна форма його побудови, назва і код статтей. Порівняння вітчизняної і світової практики побудови активу і пасиву. Загальні вимоги до фінансової звітності. Порядок читання та аналізу балансу.
контрольная работа [21,1 K], добавлен 31.10.2009Дослідження структури балансу, як основної форми фінансової звітності. Вивчення методики складання балансу та проведення його аудиту. Аналіз фінансового стану, фінансової стійкості підприємства, ліквідності, платоспроможності на основі показників балансу.
дипломная работа [218,5 K], добавлен 22.04.2010Господарські операції та процеси. Загальне поняття і визначення бухгалтерського балансу як складової частини методу бухгалтерського обліку. Актив і пасив балансу. Обґрунтування рівності підсумків активу і пасиву балансу. Статті, розділи та групи балансу.
контрольная работа [34,2 K], добавлен 21.10.2007Аналіз бухгалтерського балансу СТОВ "Колос" та шляхи його оптимізації: оцінка платоспроможності та ліквідності підприємства, оптимізація структури його капіталу. Організаційно-економічна характеристика фірми, її господарських засобів та пасивів балансу.
дипломная работа [1,0 M], добавлен 18.05.2011Бухгалтерський баланс як джерело економічної інформації. Форма, структура і зміст балансу, характеристика його розділів і напрямки аналізу. Порядок складання бухгалтерського балансу ПАТ "ТЕТЗ-Інвест". Аналіз фінансового стану на основі показників балансу.
дипломная работа [280,4 K], добавлен 06.11.2013Порівняльний аналіз бухгалтерського балансу (структури пасивів та активів, доходів та витрат) страхового товариства "Іллічевське" та Бердичівської фабрики одягу. Загальний порівняльний аналіз класифікаційних ознак страхової компанії та підприємства.
контрольная работа [70,2 K], добавлен 26.09.2012Сутність і загальний порядок проведення економічної оцінки активу балансу на підприємстві, його значення та практична цінність. Дослідження складу активів та проведення їх аналізу в динаміці. Оцінка структурних змін активів, ефективність їх використання.
курсовая работа [59,5 K], добавлен 14.04.2009Теоретико-методологічні основи складання балансу, аудиту його статей та аналізу фінансового стану підприємства. Аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства ПП "ККК". Заключні процедури та рекомендації в результаті проведення аудиту.
дипломная работа [490,4 K], добавлен 10.01.2012Бухгалтерський баланс як узагальнена модель, що відображає майновий і фінансовий стан підприємства, джерела залучення грошей для бізнесу і використання їх. Аналіз ризику вкладення капіталу і шансів підприємства на одержання прибутку на основі балансу.
реферат [82,8 K], добавлен 23.12.2015
