Діючий в Україні бухгалтерський баланс призначається не тільки для відображення стану господарських засобів та джерел їх формування на певну дату, а й для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, а також для задоволення потреб зовнішніх користувачів - статистичних, податкових, фінансових органів, банків, інвесторів.

Відповідно до статті 11 "Загальні вимоги до фінансової звітності" Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-ХIV [1] баланс, разом зі звітом про фінансові результати, звітом про рух грошових коштів, звітом про власний капітал та примітками до звітів визнано фінансовою звітністю підприємства.

Формування бухгалтерського обліку пройшло тривалий еволюційний шлях. Його зміст і будова змінювались залежно від форм власності, рівня продуктивних сил та розвитку виробничих відносин суспільства. Тому все ХХ сторіччя було присвячено вдосконаленню аналітичності балансу як однієї з форм фінансової звітності.

Сьогодні в Україні бухгалтерський баланс базується на даних бухгалтерського обліку як системи суцільного, безперервного, документального відображення фінансово-господарської діяльності підприємства. Баланс підприємства надає зовнішнім і внутрішнім користувачам корисну, повну, правдиву та неупереджену інформацію про майновий і фінансовий стан підприємства, його фінансові результати та ефективність господарювання за звітний період. Таким чином, бухгалтерський баланс є інформаційним джерелом для прийняття управлінських рішень.

Принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності є правилами, що вироблені теорією і практикою бухгалтерського обліку, є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання при складанні ними фінансової звітності, в тому числі балансу.

Оперативне управління господарюючим суб'єктом вимагає достовірних і точних даних про стан і наявність господарських засобів, їх склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Саме таку інформацію, узагальнену і згруповану певним чином, отримують за допомогою бухгалтерського балансу. Звідси випливає, що баланс є синтезом професійних дій фахівців з обліку, рушієм правильного ведення обліку, інструментом визначення економічних, юридичних та господарських відносин підприємства, передумовою для ефективного нормування, поточного та перспективного планування, найважливішим звітним документом. На підставі показників балансу найчастіше проводять оцінку фінансового стану підприємства за допомогою фінансових коефіцієнтів. За допомогою цього способу вивчаються такі важливі аспекти результатів діяльності підприємства, як фінансовий стан підприємства, його ліквідність, платоспроможність, рентабельність тощо.

Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення його фінансового стану.

Визначення балансу та вимоги до нього, як елементу фінансової звітності, наведено в національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку П (С) БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" [2].

В Україні в ХХІ столітті після введення в дію національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку затверджена нова форма балансу. Зміст, структуру цієї форми звітності встановлює П (с) БО 2 "Баланс" [3]. З однієї сторони баланс є звітом про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал, а з іншої - багатим джерелом інформації, на базі якого розкривається фінансово-господарська діяльність економічного суб'єкта.

баланс бухгалтерський фінансовий стан

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996 [1] усі юридичні особи, які створені відповідно до чинного законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництва іноземних суб'єктів господарювання зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність.

Фінансова звітність містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства та інші показники діяльності за звітний період.

Мета, зміст та структура бухгалтерської фінансової звітності регламентується національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку - нормативно-правовими актами, затвердженими Міністерством фінансів України. Вони визначають принципи, процедури обліку та складання фінансової звітності, що не суперечить міжнародним стандартам.

Значимість балансу важко переоцінити. Передовсім баланс є зовнішнім відображенням тієї господарської єдності, яка властива кожному підприємству.

Діяльність підприємства є багатогранною, складною й динамічною; підприємство не має постійних зовнішніх меж, які б встановлювали реальні рубежі його діяльності та визначали її дійсний зміст. Такі реалії змальовує тільки баланс, даючи порівняльну грошову оцінку всім економічним, юридичним та адміністративно-господарським відносинам підприємства на кожний даний момент. Тільки баланс дає можливість наочно усвідомити обсяг і зміст виконаної за звітний період роботи.

Баланс з особливою чіткістю відображає фінансовий стан підприємства, показуючи, чиї кошти вкладено в підприємство, як їх розміщено, чи є довгострокові позики, чи забезпечено покриття зобов'язань перед кредиторами тощо.

Користуючись низкою щорічних балансів, можна чітко уявити собі динаміку економічного розвитку підприємства та його господарської діяльності. Порівнянням точних цифр балансових даних у належній обробці з'ясовують наскільки раціонально й економно велася на підприємстві робота, якою ціною досягнуто кінцевих результатів, чи достатньо матеріальних запасів, чи надійні дебітори та ін. Наявність своєчасних та правильно складених балансів дає можливість кожному керівникові, обмірковуючи всі позитивні та негативні сторони діяльності підприємства, свідомо вести господарство, пошук внутрішніх резервів та запровадження їх у дію.

Оцінка ліквідності активів підприємства в загальних рисах здійснюється шляхом розрахунку показників, де в чисельнику наводять дані активів за ступенем їх ліквідності (кошти та їх еквіваленти, оборотні активи, необоротні активи), а у знаменнику - дані про поточні зобов'язання підприємства.

Оцінка фінансової стійкості (залежності) підприємства здійснюється шляхом зіставлення основних розділів пасиву балансу: власного капіталу і залучених коштів (довгострокових і поточних), тобто знаходження співвідношення між джерелами власних і залучених засобів. Допоміжним є показник частки власного капіталу в активах підприємства.

Крім цих характеристик бухгалтерський баланс дає змогу розрахувати вартість власних оборотних активів, що необхідно для здійснення контролю їх використання, та показник ефективності використання активів, що дає оцінку результатам господарської діяльності підприємства.

Інформація стосовно економічних ресурсів, контрольованих підприємством і здатності його в минулому змінювати ці ресурси є корисною для визначення спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти у майбутньому. Інформація щодо структури капіталу є корисною при прогнозуванні майбутніх потреб у позиках, при визначенні розподілу майбутніх прибутків та потоків грошових коштів серед власників підприємства, а також при визначенні ймовірності залучення фінансів у майбутньому [13].

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату для прийняття ефективних економічних рішень. Тобто, для оцінки фінансового стану підприємства необхідна інформація, яку можна отримати з балансу.

Баланс, як і інші форми фінансової звітності, повинен задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Для того, щоб інформація, яка міститься в балансі, була зрозумілою користувачам, вона повинна відповідати певним якісним характеристикам:

бути дохідливою і розрахованою на однозначне тлумачення її за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;

бути доречною, тобто такою, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому;

бути достовірною, тобто не містити помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності;

бути порівняльною, тобто надавати можливість користувачам порівнювати інформацію з Балансу за різні періоди та різних підприємств.

В Україні баланси підприємства складають за методом - нетто, тобто валюта балансу підраховується за виключенням сум за регулюючими рахунками. Згідно ст.12 П (С) БО 1 [2] "Загальні вимоги до фінансової звітності" звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Звітність підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Для забезпечення порівнянності даних у балансі підприємства наводяться дані на початок і кінець звітного періоду (у квартальних балансах) та на кінець звітного року.

Основою для заповнення балансу, тобто формування певної його статті, є бухгалтерські записи про залишки (сальдо) на кінець звітного періоду на синтетичних рахунках і субрахунках 1-6 класів Плану рахунків.

Відповідно до Постанови "Про затвердження порядку подання фінансової звітності" затвердженої Кабінетом Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 [1], підприємства та установи складають місячну, квартальну й річну бухгалтерську звітність, в якій відображають склад майна і джерела його формування.

Згідно зі статтею 14 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" [1], підприємства зобов'язані подавати баланс разом з квартальною та річною фінансовою звітністю органам, до сфери управління яких вони відносяться, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом, органам виконавчої влади та іншим користувачам. Баланс підприємств не є комерційною таємницею, крім випадків, передбачених законодавством. Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою - дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. У разі, коли дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день. Перед складанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства.

Бухгалтерський баланс - спосіб узагальнення й угруповання майна господарства і джерел його утворення на визначену дату в грошовій одиниці.

Форма балансу визначена стандартом номер два (ПСБО 2).

Стандарт ПСБО-2 визначає форму балансу, зміст балансу і правила розкриття його статей. Форма балансу заповнюється в тисячах гривень без десяткових знаків після коми і відображає фінансовий стан організації на звітну дату. Форма балансу представлена у додатку А.

Бухгалтерський облік являє собою впорядковану систему збору, реєстрації й узагальнення інформації в грошовому вираженні про майно, зобов'язання організацій і їхньому русі шляхом суцільного, безперервного й документального обліку всіх господарських операцій.

Об'єктами бухгалтерського обліку є майно організацій, їхнього зобов'язання й господарських операцій, здійснювані організаціями в процесі їхньої діяльності.

Двостороння таблиця балансу в графічному зображенні показує на лівій стороні стан майна в послідовності, що відповідає функціональної ролі його складових, виходячи зі ступеня ліквідності й характеру участі господарських коштів у процесі відтворення суспільного продукту. Це актив балансу.

Актив розкриває склад майна, як воно діє, чим представлені його складові частини. Джерела даного майна відбиті в правій стороні балансу - пасиві. Пасив показує власний капітал, а також сукупність боргів і зобов'язань економічного суб'єкта. Економічно однорідний вид майна в активі або джерел його формування в пасиві прийнято називати статтею балансу.

В інтересах зближення вітчизняної практики з вимогами міжнародних бухгалтерських стандартів останнім часом бухгалтерський баланс стали становити не в первісної (історичної) оцінці (баланс - брутто), а в реальній оцінці на дату складання балансу, "очищеному" від регулюючих статей (баланс - нетто).

Такий підхід поширюється як на майно тривалого користування, так і склад оборотних коштів. Тому в балансі відсутні такі статті, як "Зношування основних коштів", "Амортизація нематеріальних активів", "Зношування малоцінних і швидкозношуваних предметів", "Торговельна націнка" і деякі інші.

Підсумок по активі балансу на початок року й кінець звітного періоду дорівнює відповідно підсумку його пасиву. Ця рівність визначає сутність балансу: у ньому відображається майно економічного суб'єкта у двох площинах, а саме в лівій стороні, активі балансу, по видах, складу й розміщенню, а в правої, пасиві, по джерелах формування даного майна.

В активі майно наведене з урахуванням ступеня ліквідності. Найменш ліквідні статті ("Нематеріальні активи", "Основні кошти") розміщені на початку, а легко реалізовані активи ("Каса", "Розрахунковий рахунок") - наприкінці балансу.

У багатьох країнах з розвитий ринковою економікою втримування бухгалтерського балансу будується у зворотному ступені ліквідності, тобто на початку показуються легкореалізовані види майна, а наприкінці балансу - найменш ліквідні активи.

У кожному разі майно підприємства - актив (А) повинен відповідати його зобов'язанням (П) і власному капіталу (К): А=П+К.

Розкладання правої сторони балансу на дві складові в зазначеній послідовності має глибокий економічний зміст. У випадку ліквідації економічного суб'єкта через неспроможність (банкрутства) чинне законодавство в першу чергу передбачає задоволення зобов'язань кредиторів (П) у строго встановленій черговості. Причому вимоги кредиторів кожної черги підлягають задоволенню тільки після повного погашення зобов'язань перед кредиторами попередньої черги. У той же час інвестори на вкладений капітал (К) одержують тільки ту частину, що залишається після платежів по зобов'язаннях.

Статті балансу залежно від їхньої економічної сутності розподілені на шість розділів.

Актив балансу включає три розділи, представлені по економічній однорідності з погляду ліквідності майна наступними основними групами.

Права сторона балансу (пасив) розкриває втримування власного капіталу й зобов'язань як довгострокового, так і короткострокового характеру.

У залежності від призначення, змісту і порядку складання розрізняють кілька видів балансів.

Сальдовий баланс характеризує в грошовій оцінці майно господарюючого суб'єкта і джерела утворення майна за станом на визначену дату.

Баланс складається бухгалтерією підприємства шляхом підрахунку залишків (сальдо) по рахунках.

Оборотний баланс крім залишків засобів і джерел утворення майна на початок і кінець періоду містить дані про їхній рух (дебетові і кредитові обороти) за звітний період. По своїй будові він буде відрізнятися від сальдового балансу.

Оборотний баланс має велике значення в якості проміжного робочого документа, використовуваного в процесі складання вступного, заключного і ліквідаційного балансу.

Вступний баланс (початковий) - перший баланс, що складається на початку діяльності підприємства. У його активі відбивається склад майна підприємства, отриманого при його організації, а в пасиві - джерела його виникнення. Вступний баланс містить менше статей, чим наступні баланси, що відбивають результати господарської діяльності за визначений період часу. Перед складанням вступного балансу, як правило, проводиться інвентаризація й оцінка наявного в підприємства майна.

Остаточний баланс - звітний документ про виробничо-фінансову діяльність підприємства за визначений період часу. Він складається на основі перевірених бухгалтерських записів (вивірка оборотів і залишків по рахунках, перевірка інвентаризацією засобів і розрахунків).

Ліквідаційний баланс складається для характеристики майнового стану підприємства на дату припинення його діяльності як юридичної особи.

Попередній (провізорний) баланс - бухгалтерський баланс, складається заздалегідь на кінець звітного періоду з обліком очікуваних змін у складі майна підприємства. Основою такого балансу служать фактичні бухгалтерські дані про стан активних і пасивних статей до моменту його складання й очікувані дані по господарських операціях, що будуть зроблені до закінчення звітного періоду. Складання попереднього балансу має на меті заздалегідь установити фінансове положення підприємства, у якому воно виявиться наприкінці звітного періоду [7].

Балансуючим показником у вступному балансі виступає статутний капітал, оскільки на цьому етапі немає іншого джерела надходження через відсутність господарської діяльності.

При складанні остаточного балансу таким показником виступає фінансовий результат (прибуток або збиток) організації.

Для всіх інших видів бухгалтерського балансу балансуючим показником можуть виступати як статутний капітал організації, так і фінансовий результат її діяльності.

Наведений перелік бухгалтерських балансів по суті своєї відповідає життєвому циклу юридичної особи. На цьому шляху трансформація в організаційній структурі даної особи відбувається головним чином під впливом його фінансового стану й місця на відповідному сегменті ринку товарів, робіт і послуг.

Варто особливо виділити поняття самостійного балансу. Його ведуть суб'єкти, наділені правами юридичної особи. При відсутності таких прав складається окремий баланс. Такий підхід поширюється на структурні підрозділи економічного суб'єкта (цехи, філії, ділянки та ін.).

1.2 Характеристика розділів бухгалтерського балансу