Облік та аудиту комерційних банках
Роль бухгалтерського обліку в управлінні комерційним банком. Основи побудови бухгалтерського обліку в банках України. Організація бухгалтерського процесу. Облік операцій з формування статутного капіталу банку. Облік міжбанківських розрахунків.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | книга |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.03.2007 |
| Размер файла | 637,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
249
ОБЛІК
ТА
АУДИТ У
КОМЕРЦІЙНИХ
БАНКАХ
ЗМІСТ
Глава 1. Роль бухгалтерського обліку в управлінні комерційним банком ............................... 5
1.1. Реформа обліку і звітності в Україні........……………………………………………….... 5
1.2. Міжнародні принципи і стандарти бухгалтерського обліку ....................……................. 8
1.3. Фінансовий та управлінський облік: зміст і призначення ..............…………................... 16
Контрольні запитання ................…………………………………………………………........... 19
Вправи для самостійної роботи ...……………………………………………………................ 19
Глава 2. Основи побудови бухгалтерського обліку в банках України ...................................... 22
2.1. Об'єкти обліку і бухгалтерські рахунки .........…………………………………………… 22
2.2. План рахунків і принципи його побудови ......…………………………………………... 26
2.3. Баланс комерційного банку та інші форми синтетичного обліку...........................……. 33
2.4. Параметри і форми аналітичного обліку ....……………………………………………... 35
2.5. Банківська документація ..................…………………………………………………….... 40
Контрольні запитання ........................………………………………………………………..... 41
Вправи для самостійної роботи .............…………………………………………………........ 41
Глава 3. Організація бухгалтерського процесу ........…………………………………………….. 44
3.1. Зміст обліково-операційної роботи і побудова бухгалтерського апарату ..................… 44
3.2. Бухгалтерський процес і процедури фінансового обліку....................................……….. 47
Контрольні запитання ....................………………………………………………………......... 50
Вправи для самостійної роботи .............…………………………………………………........ 50
Глава 4. Облік операцій з формування статутного капіталу банку .................…...................... 52
4.1. Система рахунків для обліку операцій з формування статутного капіталу банку.......... 52
4.2. Облік операцій з формування статутного капіталу банку.......................………...............52
Контрольні запитання.....................……………………………………………………….....… 56
Вправи для самостійної роботи .................………………………………………………….... 56
Глава 5. Облік міжбанківських розрахунків .........…………………………………………….... 57
5.1. Загальні правила розрахунків між банками та класифікація кореспондентських рахунків ....................................................................................................................................................... 57
5.2. Організація та облік операцій за міжбанківськими розрахунками, які здійснюються через НСЕП при НБУ...........................……………………………………………………....... 59
5.3. Касове обслуговування установ комерційних банків та облік цих операцій................. 63
5.4. Облік міжбанківських розрахунків, які здійснюються за прямими кореспондентськими угодами ......…………………………………………………………………………………….. 65
5.5. Правила виконання та обліку НБУ операцій за кореспондентським рахунком комерційного банку при наявності ухвали судів України щодо арешту грошових коштів, а також безспірне списання коштів ……………………………………..................................... 67
Контрольні запитання ......................…………………………………………………………... 68
Вправи для самостійної роботи ................……………………………………………………. 68
Глава 6. Платіжні рахунки і облік розрахункових операцій …………………………………. 70
6.1. Характеристика платіжних розрахунків клієнтів банку ...........................………........... 70
6.2. Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями ...............................…….... 75
6.3. Облік операцій при розрахунках гарантованими дорученнями .........................…….... 76
6.4. Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями ........................ 77
6.5. Облік операцій при розрахунках розрахунковими чеками ..................................……... 78
6.6. Облік операцій при розрахунках акредитивами ………………………………………. . 79
6.7. Розрахунки платіжними вимогами без акцепту платників та безспірне стягнення коштів ………………………………………………………………………………………………....... 82
Контрольні запитання ....................…………………………………………………………..... 82
Вправи для самостійної роботи ..............……………………………………………………... 83
Глава 7. Облік кредитних операцій ................…………………………………………………..... 85
7.1. Організація обліку кредитних операцій ....……………………………………………..... 85
7.2. Облік позичкових операцій і послуг кредитного характеру ................................……... 93
7.3. Облік операцій з формування і використання резерву на покриття можливих втрат за кредитами. Порядок списання безнадійних кредитів....…………………………………….. 97
7.4. Облік операцій кредитного характеру ......……………………………………………..... 102
7.5. Облік операцій з нарахування і справляння відсотків за користування банківськими кредитами та комісійних за надання послуг кредитного характеру ………………………. 107
Контрольні запитання .....................………………………………………………………….... 109
Вправи для самостійної роботи ...............…………………………………………………...... 109
Глава 8. Облік касових операцій ..............……………………………………………………........ 111
8.1. Організація касової роботи ................…………………………………………………..... 111
8.2. Облік і документообіг за операціями кас з приймання готівки..................................…. 111
8.3. Облік операцій видаткових кас ............………………………………………………...... 112
8.4. Інкасація грошової виручки................…………………………………………………..... 113
8.5. Зберігання і облік цінностей та документів у грошових сховищах ...................…......... 114
8.6. Ревізія цінностей........................…………………………………………………………... 115
8.7. Синтетичний облік касових операцій.....……………………………………………….... 115
Контрольні запитання ....................…………………………………………………………..... 116
Вправи для самостійної роботи .............…………………………………………………….... 116
Глава 9. Касове виконання Державного бюджету України ………………………………….. 117
9.1. Організація касового виконання Державного бюджету України .............................….. 117
9.2. Облік операцій з касового обслуговування коштів Державного бюджету України .... 118
9.3. Касове виконання місцевих бюджетів .......……………………………………………... 121
Контрольні запитання .....................………………………………………………………....... 123
Вправи для самостійної роботи ................………………………………………………….... 123
Глава 10. Облік депозитних і довірчих операцій ......………………………………………….... 125
10.1. Характеристика рахунків для обліку депозитних операцій ............................……...... 125
10.2. Облік депозитних операцій ...............…………………………………………………... 126
10.3. Облік довірчих операцій ................…………………………………………………...... 128
Контрольні запитання.......................………………………………………………………..... 128
Вправи для самостійної роботи ............…………………………………………………….... 128
Глава 11. Облік операцій з цінними паперами .......……………………………………………... 130
11.1. Поняття, класифікація цінних паперів і операцій з ними .............................………..... 130
11.2. Облік операцій банку з цінними паперами, придбаними з метою перепродажу ........ 132
11.3. Облік довгострокових вкладень банку в цінні папери ..............................…………..... 134
11.4. Облік вкладень банку в боргові цінні папери .……………………………………….... 136
11.5. Облік пасивних операцій з цінними паперами за власними борговими зобов'язаннями .……………………………………………………………………………………………........... 142
Контрольні запитання .......................…………………………………………………….…..... 144
Вправи для самостійної роботи ...........………………………………………………….......... 144
Глава 12. Облік валютних операцій ...............…………………………………………………..... 145
12.1. Сутність валютних операцій ..............…………………………………………………... 145
12.2. Ведення банками рахунків клієнтів у іноземній валюті ............................…………..... 147
12.3. Неторговельні операції з валютними цінностями ……………………………………... 151
12.4. Організація та облік безготівкових міжнародних розрахунків .........................……..... 159
12.4.1. Запровадження кореспондентських відносин …………………………………….…. 159
12.4.2. Облік експортно-імпортних операцій клієнтів …………………………………….... 161
12.5. Інші валютні операції ...............………………………………………………………..... 172
Контрольні запитання ................…………………………………………………………........ 175
Вправи для самостійної роботи ...........……………………………………………………..... 175
Глава 13. Облік основних засобів, нематеріальних активів та матеріалів ............................. 177
13.1. Документальне забезпечення обліку. ..………………………………………………..... 177
13.2. Облік надходження, переоцінки та поточного ремонту основних засобів .................. 180
13.3. Облік зношення основних засобів .........………………………………………………... 182
13.4. Облік вибуття об'єктів основних засобів: ліквідація, реалізація, безоплатна передача ..………...……………………………………………………………………………………….. 183
13.5. Облік оперативного лізингу. ...........…………………………………………………..... 184
13.6. Облік основних засобів, прийнятих банком під заставу наданого кредиту ................ 185
13.7. Відображення в обліку результатів інвентаризації основних засобів і нематеріальних активів ....……………………………………………………………………………………….. 186
13.8. Облік нематеріальних активів ............………………………………………………...... 188
13.9. Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів та господарських матеріалів ...... 190
Контрольні запитання........................………………………………………………………..... 195
Вправи для самостійної роботи ................………………………………………………….... 195
Глава 14. Облік доходів, витрат і фінансових результатів діяльності комерційних банків ..........................………………………………………………………………………………………... 198
14.1. Об'єкти обліку в складі доходів і витрат банку............................................................... 198
14.2. Правила обліку доходів і витрат та класифікація рахунків за їх обліком .................... 200
14.3. Облік доходів і витрат банку ...…………………………………………………............. 203
14.4. Облік фінансового результату і розподілу прибутку …………………………………. 207
Контрольні запитання ........................……………………………………………………….... 210
Вправи для самостійної роботи ..............…………………………………………………....... 210
Глава 15. Облік податків, зборів і внесків до державних та недержавних цільових фондів........................…………………………………………………………………………………. 212
15.1. Види податків, які сплачують комерційні банки. . . …………………………………. 212
15.2. Облік прямих податків: з прибутку, за користування землею, з власників транспортних засобів, з громадян ............................………………………………………………........ 213
15.3. Облік непрямих податків: податку на додану вартість, акцизного та митних зборів .....……………………………………………………………………………………….... 218
15.4. Облік внесків до державних цільових фондів ……………………………………....... 220
15.5. Облік місцевих податків і зборів.........……………………………………………........ 223
15.6. Фінансові санкції та їх облік. ............………………………………………………...... 224
15.7. Звітність з основних видів податків, зборів та внесків ..............................………....... 225
Контрольні запитання .........................………………………………………………………... 225
Вправи для самостійної роботи ...............…………………………………………………..... 226
Глава 16. Звітність комерційних банків ..............……………………………………………….. 228
16.1. Необхідність та користувачі звітності комерційних банків ...................................….. 228
16.2. Класифікація звітності комерційних банків ...…………………………………….….. 231
16.3. Характеристика звітності комерційних банків ..…………………………………..….. 234
16.3.1. Основна фінансова звітність ...........………………………………………………...... 234
16.3.2. Допоміжна фінансова звітність. .......……………………………………………….... 238
16.3.3. Звітність про депозитну діяльність банку .………………………………………….. 241
Контрольні запитання ........................………………………………………………………... 242
Глава 17. Внутрішній аудит комерційного банку ......………………………………………….. 244
17.1. Внутрішньобанківський аудит у системі внутрішнього контролю.................................244
17.2. Внутрішній аудит касових операцій .......……………………………………………….. 245
17.3. Внутрішньобанківський аудит розрахункових операцій .............................…………... 247
17.4. Внутрішньобанківський аудит кредитних операцій ………………………………..…. 248
17.5. Внутрішньобанківський аудит валютних операцій …………………………………… 249
17.6. Внутрішньобанківський аудит операцій з цінними паперами ...........................…........ 251
17.7. Внутрішньобанківський аудит доходів і витрат ..……………………………………… 253
17.8. Внутрішній аудит оподаткування банку ......………………………………………….... 255
Контрольні запитання........................………………………………………………………..... 256
Вправи для самостійної роботи .................…………………………………………………... 257
Додатки ..................................………………………………………………………………..... 258
Список літератури ............................………………………………………………………….. 259
ГЛАВА 1
РОЛЬ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В УПРАВЛІННІ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ
Мета вивчення
Після вивчення глави 1 Ви повинні знати:
1. Необхідність і причини проведення реформи бухгалтерського обліку в банках України.
2. Міжнародні аспекти бухгалтерського обліку та їх суть.
3. Склад і загальну характеристику міжнародних стандартів обліку.
4. Особливості фінансового та управлінського обліку.
1.1. Реформа обліку і звітності в Україні
Система бухгалтерського обліку в банках України, що діяла до 1997 р., сформувалась у межах колишнього СРСР. Й функціонування було зумовлене потребами централізованого управління економікою. Головна мета бухгалтерського обліку полягала в забезпеченні збереження соціалістичної власності та контролі за виконанням Державного плану (бюджетного, кредитного, касового та ін.). Інформація, яка відображалася в бухгалтерському обліку і звітності, передусім призначалась для міністерств та відомств і використовувалась ними для управління галуззю та економікою в цілому і розрахунку податкових платежів. Зовсім не застосовувалась практика складання і надання фінансової звітності для зовнішніх користувачів. У цьому не було потреби, оскільки зовнішньоекономічна діяльність становила монополію держави.
Розробка методології і правил ведення обліку та звітності в колишньому СРСР покладалась на Міністерство фінансів, яке жорстко регламентувало організацію бухгалтерського процесу і здійснення всіх бухгалтерських процедур.
Правила організації й ведення обліку та звітності для банків регламентував Держбанк СРСР. Базуючись на загальних принципах обліку, запропонованих Мінфіном, Держбанк розробляв номенклатуру статей балансу (план рахунків), правила виконання, обліку та контролю всіх банківських операцій. Це дозволяло контролювати кожний крок діяльності банківських установ. Отже, Держбанк СРСР був єдиним емісійним, касовим і розрахунковим центром.
Функції банків як фінансових посередників були обмеженими. Через банки здійснювався розподіл коштів між бюджетом і підприємствами та організаціями у межах виконання Державного плану. Кредитні ресурси використовувались як планове джерело формування обігових коштів підприємств. Банківські установи виконували операції з фінансування капітальних вкладень, касового виконання бюджету, виходячи з затверджених лімітів (контрольних цифр), а не з наявності кредитних ресурсів. За таких умов бухгалтерський облік використовувався як важливий інструмент управління централізованою плановою економікою, а за своїми функціями і методами роботи наближувався до управлінського. Отже, така система бухгалтерського обліку не давала змоги отримати об'єктивну інформацію щодо результатів діяльності та фінансового стану суб'єкта господарської діяльності (суми активів, зобов'язань, власного капіталу), у тому числі й банків.
Після проголошення в 1991 р. Україною незалежності прерогативу встановлення правил ведення обліку і звітності для банків передано Національному банку України (НБУ). Період становлення НБУ як центрального банку характеризувався повним відтворенням підходів і засад соціалістичної системи господарювання. Бухгалтерський облік розглядався тільки як рахівництво, тобто як реєстрація всіх проведених банком операцій і відображення в бухгалтерських формах (регістрах) облікових даних щодо цих операцій. Роль бухгалтерського обліку, як і раніше, недооцінювалась. Систематизація облікових даних у бухгалтерській звітності здійснювалась за старими принципами, оскільки форма і зміст бухгалтерської звітності -- бухгалтерський баланс, звіт про прибутки та витрати, звіт про розподіл прибутку та ін.-- будь-яких суттєвих змін не зазнали.
Сучасний етап розвитку економіки в Україні було визнано як перехідний період становлення нової моделі господарчої системи, заснованої на ринкових відносинах. Найважливішою та невід'ємною складовою структури ринкової економіки виступають кредитні інституції.
Останнім часом банківська система зазнала значних змін. Завершився перехід на дворівневу структуру, що відповідає моделі кредитної системи розвинутих країн: на першому рівні -- Національний банк України, на другому -- комерційні банки. Реорганізація банківської справи законодавчо закріпила трансформування банків усіх рівнів та засади їх функціонування.
Національний банк виконує традиційні функції, характерні для центрального банку держави: розробляє та провадить грошово-кредитну політику, є емісійним і розрахунковим центром країни, банком банків та банкіром уряду. Прибутки і витрати банку визначаються кошторисом, затвердженим відповідно до чинного законодавства.
Комерційні банки належать до категорії підприємств -- фінансових посередників. Вони організують та здійснюють розрахунки і грошові платежі, залучають капітали, заощадження населення та інші грошові кошти, що вивільняються в процесі господарської діяльності, і надають їх у позику, вкладають в інвестиційні операції, операції з цінними паперами тощо.
Комерційні банки є суб'єктами підприємницької діяльності та функціонують згідно з наступними принципами.
1. Комерційний (господарський) розрахунок: доходи покривають витрати, відсутнє право на отримання державних субсидій; мета діяльності -- отримання прибутку при розумному ризику.
2. Автономія: банки отримали право самостійно здійснювати ціноутворення банківських продуктів у межах діючих обмежень, тобто самостійно встановлюють відсоткові ставки за депозитами, за надані кредити, розрахунково касове обслуговування тощо.
3. Самоуправління: банки самостійно визначають стратегію і тактику свого розвитку, своєю діяльністю без втручання держави.
Таким чином, важливішим показником оцінки діяльності банків стає прибуток. Однак запроваджене в Україні визначення прибутку, методика його розрахунку та відображення в бухгалтерській звітності сформувалися в межах адміністративно-командної системи управління і суттєво відрізняються від їх розуміння в умовах ринкової економіки. Отже, прибуток, відображений в системі бухгалтерського обліку, що базується на чинних національних стандартах, не може розглядатися як об'єктивний показник діяльності. Відмінності пов'язані перш за все з методологією визначення і вимірювання доходів і витрат у системі обліку.
У країнах з розвинутою ринковою економікою фінансовий облік виконує дві основні функції:
-- вимірює і відображає фінансовий результат;
-- відображає фінансовий стан підприємства: його активи, зобов'язання і власний капітал.
Практика бухгалтерського обліку в таких країнах побудована на загальноприйнятих принципах бухгалтерського обліку і міжнародних стандартах обліку та звітності. Вона спрямована на:
-- об'єктивне визначення й відображення фінансового результату діяльності та фінансового стану;
-- відображення ринкових ризиків;
-- урахування впливу ринку на діяльність. У міжнародних економічних відносинах бухгалтерський облік розглядають як мову бізнесу, інструмент ділових стосунків. Тому інтеграція вітчизняних банків у світову банківську систему потребує відображення фінансового стану відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Неспроможність банку надавати фінансову інформацію згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку реальним чи потенційним партнерам гальмує відкриття кредитних ліній, а також унеможливлює залучення такого банку в довгострокові ділові відносини. Отже, до 1998 р. українським банкам необхідно було залучати міжнародні аудиторські фірми для складання річних звітів згідно з міжнародними стандартами, що потребувало значних коштів.
Можна з усією відповідальністю стверджувати, що в умовах ринкової економіки без переходу на нову методологію обліку, звітності та контролю бухгалтерський облік стає гальмом у розвитку ринкових відносин, зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання, залучення іноземних інвестицій в економіку України та ін.
Таким чином, ситуація, що об'єктивно склалася, зумовила закономірну необхідність проведення в Україні масштабної реформи у галузі бухгалтерського обліку в цілому та в банківській системі зокрема.
Концепція побудови фінансового обліку повинна знайти своє втілення в Законі про бухгалтерський облік. Тільки після прийняття цього Закону можуть бути затверджені нові національні стандарти бухгалтерського обліку, адекватні потребам ринкової економіки.
Національний банк України, скориставшись наданим йому правом, здійснив реформу бухгалтерського обліку і звітності в банках. Починаючи з 1 січня 1998 р., усі банківські установи ведуть фінансовий бухгалтерський облік і складають фінансову звітність за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.
Відповідно до концепції НБУ перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності дозволяє:
-- зробити прозорою діяльність комерційних банків;
-- зовнішнім користувачам отримати достовірну інформацію щодо реального стану банку;
-- удосконалити систему нагляду та регулювання діяльності комерційних банків з боку НБУ;
-- підняти рівень довіри до комерційних банків серед населення;
-- комерційним банкам застосувати ефективну систему внутрішнього контролю та аналізу фінансової діяльності.
Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” функції розробки єдиних правил бухгалтерського обліку в банках покладено на НБУ. Відправною точкою реформи бухгалтерського обліку в Україні на рівні НБУ і комерційних банків є Указ Президента України від 23.05.92 р. “Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку та статистики”. Для розробки концепції реформи при НБУ була створена Координаційна Рада бухгалтерської звітності, до складу якої увійшли провідні спеціалісти Національного банку, комерційних банків, зарубіжні радники, вчені провідних вузів країни. Координаційна Рада розробила проект універсального плану рахунків для банків, а також інструкції з обліку, включаючи деталі контролю сум для різних звітів, що мали використовуватись як комерційними банками, так і НБУ.
У 1995 р. на базі Координаційної Ради при НБУ було створене Управління методології та реформування бухгалтерського обліку і звітності, першочергове завдання якого полягало в опануванні зарубіжними принципами і методиками обліку та звітності та визначенні можливості їх застосування в Україні. Вирішення цього завдання не передбачало демонтажу існуючої системи та заміни її західними аналогами як в теоретичному, так і в практичному плані. Необхідно було забезпечити кардинальні зміни шляхом природного розширення кола об'єктів обліку; надати гнучкості системі обліку при застосуванні існуючих і запровадженні принципово нових методик обліку; переглянути роль бухгалтера в управлінні банком.
Реформа обліку і звітності в цей перехідний період повинна відобразити еволюційний процес трансформації однієї облікової системи в іншу і водночас забезпечити стабільність облікової політики. Це покликано підвищити довіру інвесторів до нашої держави.
У ході підготовки та здійснення реформи можна виділити чотири етапи.
Перший етап -- підготовчий (1995 р.--II кв. 1996 р.). Основна мета -- розробка концепції та послідовності проведення реформи. На цьому етапі вирішувалися такі найважливіші завдання:
1. Концепція і структура плану рахунків та загальної фінансової звітності. Основна увага була спрямована на: а) відображення банківських ризиків, ліквідності та аналіз джерел рентабельності;
б) полегшення складання фінансової та іншої звітності -- статистичної, податкової, прудонціальної, тобто необхідної для розрахунку нормативів.
2. Розробка нової структури, номерів рахунків і параметрів аналітичного обліку, які дозволять використовувати додаткову систему для відстеження небухгалтерської інформації, тобто використання додаткових ознак (так званих атрибутів для зберігання інформації, яка отримана для управління, статистики, розрахунків бази оподаткування, що постійно змінюється).
У грудні 1996 р. Управління методології та реформування бухгалтерського обліку завершило розробку проекту плану рахунків і форм фінансової звітності. За підсумками виконаної роботи було визнано за доцільне розробити два плани рахунків: один -- для НБУ, другий -- для комерційних банків. У І кв. 1997 р. план рахунків для комерційних банків, вказівки щодо характеристики рахунків і форми звітності були передані комерційним банкам для ознайомлення і внесення пропозицій щодо коригування. Одночасно була завершена робота з розробки методичних вказівок щодо параметрів ведення аналітичного обліку. Комерційні банки розпочали інвентаризацію всіх бухгалтерських рахунків з метою підготовки перехідних таблиць, які повинні полегшити поступовий перехід до нового плану рахунків.
У травні--червні 1997 р. новий план рахунків та форми фінансової звітності були затверджені Правлінням НБУ.
Другий етап (II--III кв. 1997 р.). Основна мета -- підготовка методичних вказівок щодо застосування бухгалтерських рахунків, здійснення бухгалтерських процедур, підготовки форм фінансової звітності згідно з новим планом рахунків та відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і звітності; аналізу існуючих інформаційних потоків для розробки грошово-кредитної статистики і статистики платіжного балансу; визначення вимог до комерційних банків щодо складання звітності за грошово-кредитною статистикою, статистикою платіжного балансу, фінансовою звітністю.
Третій етап (IV кв. 1997 р.). Основна мета -- апробація підготовлених документів у пілотних банках з метою усунення виявлених недосконалих рішень і внесення необхідних коректив. Перевірка готовності комп'ютерних мереж банків до обробки інформації.
Четвертий етап (з 1 січня 1998 р.). Основна мета -- запровадження нового плану рахунків та форм загальної фінансової звітності в усіх банках України.
Таким чином, для забезпечення переходу бухгалтерського обліку в Україні на міжнародні стандарти необхідно не лише прийняти Закон про бухгалтерський облік, але й узгодити його з іншими законодавчими актами щодо системи оподаткування, а також розробити нормативну базу, що регулює цей процес.
Особливості проведення реформи в Україні на відміну від інших держав СНД полягають у тому, що відбувається одночасний перехід на новий план рахунків і складання загальної фінансової звітності. Для прикладу, в Росії та Білорусії запровадженню нового плану рахунків передував етап переходу до складання фінансової звітності за міжнародними стандартами. Це дозволило сформувати у працівників бухгалтерського апарату розуміння концепції реформи та полегшило трансформацію комп'ютерних мереж для обробки облікової інформації.
Загалом перехід банків на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і звітності повинен пришвидшити завершення роботи над Законом про бухгалтерський облік і затвердження національних стандартів бухгалтерського обліку і звітності.
Підбиваючи підсумки сказаного, можна наступним чином систематизувати основні риси бухгалтерського обліку в банках держав, які орієнтуються на розбудову ринкової економіки.
1. Головна мета банківської установи:
-- отримати прибуток;
-- покращити добробут акціонерів.
2. Головна мета бухгалтерського обліку:
-- вимірювання прибутку проти чітко визначеного капіталу;
-- оцінка чистої вартості банківської установи.
3. Базові принципи бухгалтерського обліку:
-- загальноприйняті принципи, що стосуються фінансового обліку і розроблені бухгалтерами під загальним наглядом регулятивної агенції, як правило,-- центрального банку держави.
4. Бухгалтерські процедури:
-- множинність операцій і свобода вибору внутрішньої банківської техніки;
-- обов'язковість аудиторської перевірки;
-- не всі обов'язкові форми звітності орієнтуються на статистику.
5. Фінансовий облік:
-- класифікація балансу реалізує принаймні дві мети -- класифікувати активи за їх ліквідністю, а зобов'язання -- за часом їх погашення; виміряти чисту вартість банківської установи.
1.2. Міжнародні принципи і стандарти бухгалтерського обліку
Національні системи обліку та звітності мають певні відмінності, які зумовлені політичними, економічними факторами. Перш за все це виявляється у різниці підходів до відображення активів, обліку доходів та витрат, способів визначення фінансових результатів. Незіставлюваність фінансових звітів, складність їх розуміння з боку іноземних інвесторів і кредиторів гальмує розвиток процесів інтеграції економік, міжнародного бізнесу. У світовій практиці це призвело до необхідності уніфікації та стандартизації обліку, який є засобом міжнародного ділового спілкування, тобто мовою бізнесу.
Уніфікація -- це процес зменшення відмінностей між національними бухгалтерськими та господарчими системами і підвищення рівня постійності та порівняльності фінансових звітів. Мета уніфікації-- усунення перешкод у переміщенні капіталів на міжнародних фінансових ринках та розумінні фінансових звітів.
Постійність означає використання одних і тих самих правил бухгалтерського обліку в усіх звітних періодах та для всіх однорідних і аналогічних операцій.
Порівняльність дає можливість проаналізувати та зіставити фінансові звіти без істотних коригувань і перерахунків.
В основу національних систем обліку покладено принципи бухгалтерського обліку та стандарти, які регламентують правила здійснення бухгалтерських процедур.
Узагальнення підходів, що розроблені школами бухгалтерського обліку Італії, Франції, Ірландії, США, дозволило сформулювати базову концепцію, методологію обліку, або, іншими словами, загальноприйняті в світовій практиці принципи бухгалтерського обліку.
Застосування міжнародних принципів дає можливість складати фінансову звітність, яка в достатній мірі відтворює достовірну та чітку картину економіко-фінансової діяльності підприємства, у тому числі комерційного банку.
До міжнародних (загальноприйнятих) принципів обліку належать:
Принцип неперервності діяльності. Припускається, що підприємство чи банк буде продовжувати свою діяльність постійно, тобто на момент складання звітності адміністрація не має ні намірів, ні потреб щодо його ліквідації чи скорочення обсягу операцій. У випадку, коли є рішення про ліквідацію чи часткове припинення діяльності, наприклад, продаж філії чи відділення банку в наступному звітному періоді, активи слід обліковувати за їх реальною вартістю продажу. Якщо реальна вартість продажу майна менше залишкової (початкова вартість за мінусом зношення), комерційному банку необхідно врахувати прихований збиток та відобразити його в звіті про прибутки та збитки.
Приклад. У 1995 р. банк придбав офіс за 200 000 гри. Строк амортизації становить 20 років. Таким чином, його балансова вартість на 01.01.97 р. Складає 180000грн.
200000 - ((200000/20) х 2) = 180,
тобто сума амортизації за два роки дорівнює 200 000 : 20 х 2 = 20 000 грн.
Продажна ціна офісу на 01.01.97 р. складає 140000 грн. Через незручність його місцезнаходження.
1. У випадку продовження функціонування підприємства офіс в активі балансу буде враховуватись у сумі 180000грн.
2. У випадку ліквідації відділення та продажу офісу банку належить врахувати прихований збиток та відобразити проводкою донараховану амортизацію з розрахунку 180 000 - 140 000 = 40 000 грн.
Сума донарахованої амортизації за міжнародними стандартами підлягає віднесенню до витрат банку.
Принцип автономності підприємства. Він означає, що кожне підприємство (банк) розглядається як самостійна господарська одиниця, яка юридично відокремлена від своїх власників та інших підприємств. Рахунки власника і фірми мають бути відокремлені, і відповідальність з зобов'язаннями враховується окремо. По кожній господарській одиниці ведеться бухгалтерський облік і складається фінансовий звіт. Принцип автономності дотримується в усіх випадках незалежно від організаційно-правової форми діяльності підприємства. Цей принцип ще називають принципом одиниці обліку.
Принцип двосторонності. Кожна господарська (банківська) операція повинна бути відображена двічі в однаковій сумі -- за дебетом одного і кредитом іншого рахунку. Цей принцип полягає в тому, що засоби підприємства (банку) відображаються у двох напрямках: з одного боку -- ресурси (гроші, основні засоби, надані кредити тощо), а з іншого -- за джерелами їх формування. Джерелами формування, у свою чергу, можуть бути як залучені (зобов'язання), так і власні (власний капітал) кошти. Тому принцип двосторонності може бути виражений формулою:
Ресурси = Зобов'язання + Власний капітал,
або А = П + К,
де А -- актив; П -- пасив (зобов'язання); К -- власний капітал.
У зарубіжній бухгалтерській практиці під пасивами розуміють тільки зобов'язання.
Слід звернути увагу на те, що в основу вітчизняного балансу покладено рівняння:
Зобов'язання + Власний капітал,
або А = П,
де під пасивами розуміють усі джерела -- як залучені, так і власні кошти. Це обумовлено пострадянською спадщиною і може бути пояснене тим, що в умовах суспільної власності на засоби виробництва поняття власного капіталу не мало під собою ніякої економічної підстави. Формулу А = П + К ще називають основним бухгалтерським рівнянням або фундаментальною обліковою моделлю.
Баланс -- основа бухгалтерського обліку, і подвійний запис випливає з умов балансового рівняння. Отже, статті активів і пасивів повинні оцінюватись окремо та відображуватись у розгорнутому вигляді, щоб запобігти завищенню або заниженню величини активів і пасивів.
У міжнародній практиці тільки поточні рахунки, відкриті в формі контокорентного рахунку, можуть виявитись активними чи пасивними за залишком, якщо існує право їх сальдування. Інші рахунки є виключно пасивними чи активними залежно від їх призначення (наприклад, залишки дебіторської та кредиторської заборгованості в балансі повинні відображатися окремо); їх залишки не повинні сальдуватись.
Приклад. Станом на 31.12.96 р. банк А має два балансових рахунки з банком Б. Наданий міжбанківській кредит -- 120000 гри. (строк погашення кредиту -- 20.01.97 р.). Отриманий банківський кредит -- 70 000 грн. (дата повернення кредиту за угодою -- 10.01.97 р.).
Наприкінці року баланс банку А виглядає наступним чином:
|
Актив |
Пасив |
|
|
Надана позика Б--120 |
Отримана позика у Б--70 |
Запис у вигляді:
|
Актив |
Пасив |
|
|
Чиста позика Б--50 |
неприпустимий.
Принцип грошового вимірювання. Він означає, що в бухгалтерському обліку відображаються явища, дані, які можуть бути виражені у грошовому вимірі (вітчизняний підхід передбачає як грошовий, так і натуральний засоби вимірювання). Згідно з принципом грошового вимірювання об'єктом бухгалтерського обліку визнають тільки рух цінностей, виражених у грошах. Це особливо важливо враховувати при обліку основних засобів і матеріалів.
Принцип постійності правил бухгалтерського обліку. Згідно з цим принципом фірма повинна дотримуватися обраної облікової політики протягом тривалого часу. Зміни вибраних методів обліку та оцінки мають бути обгрунтовані й докладно описані в додатку до фінансової звітності. Це стосується методів нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів, порядку нарахування зношення малоцінних предметів, створення резервів, методів оцінки майна тощо.
У випадку, якщо такі зміни мають місце, банк повинен забезпечити зіставлюваність даних обліку і звітності шляхом перерахування показників попереднього року відповідно до нових правил. Власне зміни правил обліку, а також наслідки їх впливу на прибуток банку повинні пояснюватись в окремій пояснювальній записці до звітності.
Принцип обережності. За цим принципом: 1) доходи обліковуються, якщо можливість їх отримання стає цілком визначеною подією (фактом); 2) витрати та втрати повинні відображатись, коли їх здійснення є ймовірною, можливою подією. В основу цієї концепції покладено оцінку об'єктів обліку, що дає змогу уникнути завищення активів і доходів, а також недооцінки зобов'язань і витрат. Згідно з принципом обережності передбачені потенційні збитки (сумнівна дебіторська заборгованість; резерв для покриття кредитних ризиків; резерв під знецінення цінних паперів тощо) мають бути відображені за результатами звітного періоду. Для цього використовують контрактивні рахунки.
У міжнародній практиці проводки за всіма видами резервів складаються на момент визначення і виникнення ризиків незалежно від достатності чи наявності прибутку.
Приклад. АК Банк 04.01.97 р. надав позику фірмі в сумі 100 000 грн. На 01.04.97 р. фінансовий стан позичальника суттєво погіршився. Гарантія за позикою була надана комерційним банком, який збанкрутував на 30.03.97 р. Принцип обережності вимагає утворення резерву в розмірі 80 % позики.
Сума резерву = 100 000 х 80 : 100 = 80 000 грн.
Утворення резерву відображається проводкою:
Д-т “Витрати банку” 80 000 грн.
К-т “Резерв на покриття сумнівних боргів за позиками” 80 000 гри.
Під невизначений кредитний ризик банки, як правило, утворюють загальний резерв, який розраховується як відсоток від загальної позичкової заборгованості за позиками.
Принцип нарахування та відповідності. Принцип нарахування регулює момент визначення доходів і витрат. За цим принципом доходи і витрати відображаються в обліку в тому періоді, коли вони були нараховані, тобто зароблені чи здійснені, незалежно від того, коли фактично були отримані чи сплачені гроші. Альтернативним методом є касовий, за яким доходи визначаються з моменту надходження грошей, а витрати -- з моменту їх сплати.
Приклад. Вкладник розмістив у банку депозит на суму 100 грн. 01.04.97 р. строком на 3 міс. з виплатою відсотків у розмірі 30 % річних після закінчення строку внеску.
За принципом нарахування відсоткові витрати відображуються щомісячно проводкою:
Д-т рахунку
“Відсоткові витрати”:
К-т рахунку
“Нараховані відсотки за депозитами”.
Після закінчення строку вкладу:
Д-т рахунку
“Нараховані відсотки”;
К-т рахунку
“Поточний рахунок (каса)”.
За касовим методом:
Д-т рахунку
“Відсоткові витрати”:
К-т рахунку
“Розрахунковий рахунок (каса)”.
Принцип відповідності. Це принцип розмежування доходів і витрат між звітними періодами та узгодження (відповідності) доходів звітного періоду з витратами, завдяки яким одержано ці доходи. Облік доходів за даний звітний період здійснюється за принципом нарахування. Витрати певного звітного періоду пов'язані з виконанням банківських операцій, які зумовили отримання прибутків у цьому періоді. Принцип відповідності має велике значення для правильного визначення фінансових результатів звітного періоду.
Приклад. Клієнту надано кредит на суму 10 000 грн. строком на 3 міс. 15.11.96 р. зі сплатою відсотків за кредит після закінчення строку кредитної угоди. Річна відсоткова ставка -- 12 % річних. За станом на 31.12.96 р. Сума відсотків за кредит складає 10 000 х 12 : 12 х 1,5 = 150 грн.
В обліку виконується проводка:
Д-т рахунку
“Нараховані відсотки за кредитами”:
К-т рахунку
“Відсотковий дохід”.
Принцип незмінності вхідного балансу. Він передбачає, що залишки в балансі на початок поточного звітного періоду повинні відповідати залишкам наприкінці попереднього періоду, тому всі зміни у власних коштах банку виконуються за рахунок доходів і витрат звітного періоду. Це означає, що витрати не можуть бути здійснені безпосередньо шляхом дебетування капітальних рахунків.
Приклад. Згідно з розрахунком чистий прибуток банку до сплати податків становив 200 000 грн., ставка податку на прибуток -- 30 %. За міжнародним стандартом ця операція відображається проводкою:
Д-т “Витрати з податку на прибуток” 60 000 грн.
К-т “Коррахунок” 60 000 грн.
Відмінності в обліку зумовлені також різним розумінням призначення прибутку в країнах із суспільною власністю на засоби виробництва та ринковою економікою.
У державах із суспільною власністю прибуток використовується як джерело покриття витрат на виплату премій, соціальні потреби тощо, тобто протягом звітного періоду відбувається дебетування рахунку “Фінансовий результат звітного періоду”.
У країнах з ринковою економікою за рахунок чистого прибутку не можуть покриватися поточні витрати. Після його визначення в балансі він підлягає розподілу на дивіденди і капіталізовану частину, яка є джерелом зростання власного капіталу акціонерів (власників) банку.
Принцип пріоритету змісту над формою. Фінансові звіти повинні достовірно відображати економічну та фінансову сутність операцій, а не їх юридичну форму. Реалізація цього принципу дозволяє отримати достовірну інформацію про стан банку.
Даний принцип не допускає штучного збільшення валюти балансу і “прикрашання” балансу, який не відображає реальних економічних відносин. Наприклад, банки не можуть надавати один-одному позики на однакові суми без реальних кредитних ресурсів, оскільки валюта балансу використовується як оцінковий показник фінансового стану при визначенні рейтингу банку.
Принцип консолідації. Фінансові звіти повинні відображати стан та результати діяльності не лише банку, але й усіх компаній, які він контролює, що забезпечує об'єктивне відтворення його економічної ситуації в цілому.
Підготовка консолідованих звітів складається з таких етапів:
-- уніфікація рахунків дочірніх підприємств;
-- постатейне зведення рахунків;
-- віднімання залишків за внутрішньогруповими операціями;
-- віднімання взаємних вкладень та відокремлення результатів, що припадають на інших акціонерів консолідованих підприємств.
Приклад. Банк А володіє 100 % статутного капіталу інвестиційної компанії Б.
Балансовий звіт банку А (материнська компанія), тис. грн.
|
Позика Б |
50 |
|||
|
Інші позики |
70 |
Позики |
170 |
|
|
Основні засоби |
50 |
Капітал |
100 |
|
|
Акції банку Б |
100 |
|||
|
Усього активів |
270 |
Усього пасивів |
270 |
+ Балансовий звіт (дочірня компанія), тис. грн.
|
Позики |
10 |
Позики від банку А |
50 |
|
|
Інвестиції |
150 |
Інші позики |
35 |
|
|
Основні засоби |
25 |
Статутний фонд |
100 |
|
|
Усього активів |
185 |
Усього пасивів |
185 |
= Балансовий звіт групи, тис. грн.
|
Позики |
80 |
Позики |
205 |
|
|
Інвестиції |
150 |
Капітал |
100 |
|
|
Основні засоби |
75 |
|||
|
Усього активів |
305 |
Усього пасивів |
305 |
У теперішній час комерційні банки в Україні складають тільки зведені звіти, що включають дані відділень та філій.
Принцип собівартості (незмінності початкової вартості). Об'єкти в бухгалтерському обліку відображаються за ціною їх придбання, включаючи витрати на їх доставку, облаштування та введення в експлуатацію. Іншими словами, активи і пасиви обліковуються за їх собівартістю (первісною, історичною вартістю), а не за ринковою вартістю. Початкова вартість не повинна змінюватись до моменту списання активів і пасивів з балансу.
Доцільність принципу зумовлена наступними моментами:
1) об'єктивність -- відображення в обліку здійснюється на основі документа, який підтверджує суму грошей, що була фактично виплачена;
2) у цьому випадку реально відображаються фінансові результати, оскільки на них не впливають переоцінки.
Але господарській практиці властиві випадки, що ускладнюють наступну реалізацію цього принципу:
-- наявність активів і пасивів у іноземній валюті; коливання валютного курсу спричинюють необхідність їх переоцінки;
-- в умовах високих темпів інфляції чи гіперінфляції відображення майна та ресурсів за собівартістю призводить до викривлення фінансового стану підприємства (банку).
У національних облікових системах існують різні підходи, що дозволяють урахувати викладені.
Приклад. Розглянемо особливості обліку в умовах гіперінфляції.
Балансовий звіт банку А
(до переоцінки з урахуванням інфляції), тис. грн.
|
Рахунки “ностро” |
300 |
Позики отримані 1000 |
|
|
Позики |
1800 |
Депозити 700 |
|
|
Основні засоби |
400 |
Капітал 800 |
|
|
Усього активів |
2500 |
Усього пасивів 2500 |
х рівень інфляції за звітний період (150 %)
= Балансовий звіт банку А після переоцінки, тис. грн.
|
Рахунки “ностро” |
300 |
Позики отримані |
1000 |
|
|
Позики |
1800 |
Депозити |
700 |
|
|
Основні засоби |
Капітал |
|||
|
400 х (1+1,5) |
1000 |
800 + 600 (фонд переоцінки |
||
|
основних засобів) |
1400 |
|||
|
Усього активів |
3100 |
Усього пасивів |
3100 |
При цьому в обліку складаються наступні бухгалтерські проводки:
Д-т “Основні засоби” 600 000 грн.
К-т “Фонд переоцінки основних засобів” 600 000 грн.
Фонд переоцінки розглядається як складовий елемент власного капіталу.
Більш складним є відображення в обліку впливу на фінансові результати переоцінки активів і пасивів в іноземній валюті.
Принцип відкритості. Фінансові звіти повинні бути достатньо чіткими і докладними, щоб уникнути двозначності, реально відобразити операції комерційного банку та їх вплив на його фінансовий стан з необхідними поясненнями в записках. Наприклад: правила оцінки активів і пасивів, аналіз певних статей звітів, аналіз активів і пасивів за строками погашення, аналіз руху власних засобів, аналіз валютних позицій, аналіз операцій, проведених з великими акціонерними банками чи з дочірніми та спільними підприємствами (банками).
Національні системи обліку базуються на загальноприйнятих (міжнародних) принципах обліку. Але неможливо знайти навіть дві країни, що використовують абсолютно ідентичні системи обліку. Адже на бухгалтерський облік впливає існуюча форма організації господарської діяльності, характер державного регулювання, зовнішні фактори: політичні, економічні, соціальні, географічні та ін.
Розвиток процесів економічної інтеграції країн, створення міжнаціональних корпорацій, вільних економічних зон, функціонування спільних підприємств, реалізація спільних проектів потребують стандартизації фінансового обліку в світовому масштабі та уніфікації облікових систем. Облік, який будується на загальноприйнятих принципах, забезпечує зіставлюваність облікової інформації, що подається у фінансових звітах, посилює довіру з боку інвесторів.
Під стандартами бухгалтерського обліку розуміють сукупність нормативних документів, які визначають правила та процедури ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. Національний бухгалтерський стандарт включає національний план рахунків, законодавчі та нормативні акти, що визначають методологію, організацію та ведення бухгалтерського обліку.
Питаннями стандартизації обліку займаються як міжурядові, так і міжнародні фахові організації, а саме:
-- Міжурядова група експертів центру з транснаціональних корпорацій ООН;
-- Міжурядова група експертів з міжнародних стандартів обліку та звітності;
-- Африканська рада з бухгалтерського обліку;
-- Європейське економічне товариство;
-- Комітет з міжнародних стандартів;
-- Міжнародна федерація бухгалтерів;
-- Рада з розробки фінансових облікових стандартів у США та ін. Значну роль з-поміж них відіграє Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (International Accounting Standarts Committee -- IASC) -- КМСБО. Він був створений у 1973 р. організаціями фахових бухгалтерів Австралії, Канади, Франції, Японії, ФРН, Мексики, Голландії, Великобританії, Ірландії та США. Це цілком незалежний орган, який займається розробкою міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Членами комітету є понад 100 організацій з більш ніж 80 країн світу. До основних завдань комітету належать:
-- розробка і публікація найважливіших бухгалтерських стандартів з формування фінансової звітності;
-- сприяння впровадженню бухгалтерських стандартів у світову практику бухгалтерського обліку;
-- надання допомоги щодо вдосконалення і уніфікації національних законодавств стосовно бухгалтерського обліку і звітності.
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) використовуються країнами та компаніями:
-- як база для всіх чи деяких національних вимог;
-- як міжнародно прийнята відправна точка для тих країн, що створюють свої власні вимоги;
-- нормативними органами для вітчизняних та іноземних компаній;
-- власне компаніями при публікації фінансової звітності.
Особливості МСБО можна визначити наступним чином:
1) вони повинні бути достатньо детальними та зрозумілими для того, щоб їх значення було подібним в різних країнах;
2) стандарти регламентують загальні принципи;
3) стандарти не містять детальних правил та вказівок;
4) стандарти розглядають суть операції, а не її деталі.
Діяльністю КМСБО керує Рада директорів з фахових організацій бухгалтерського обліку 15 країн, а також з інших організацій, які виявляють інтерес до фінансових звітів. Його діяльність користується підтримкою Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ) та Міжнародної організації комісій з цінних паперів (МЖКЦП).
Комітет МСБО не має права нав'язувати використання стандартів. Вони не є обов'язковими, за винятком тих випадків, коли конкретна країна обрала їх для застосування у фінансовій звітності суб'єктів господарської діяльності. Такою є ситуація в Україні, де МСБО є обов'язковими для комерційних банків з 1 січня 1998р.
Цікавим є той факт, що МСБО застосовуються в більшості країн Європи, у Великій Британії, а також в Австралії та деяких країнах Далекого Сходу. В США використовуються міжнародні бухгалтерські принципи (GAAP -- general acceptance principle). Строк з моменту публікації до запровадження стандартів звичайно становить один рік.
Наведемо список міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
|
Номер МСБО |
Зміст стандартів |
|
|
1 |
Розкриття політики бухгалтерського обліку |
|
|
2 |
Товарно-матеріальні запаси (оцінка та представлення |
Подобные документы
Облік операцій на рахунках банку як об’єкт бухгалтерського обліку. Законодавчо-нормативне забезпечення ведення обліку операцій. Розробка аналітичних рахунків. Порядок відкриття поточного рахунку. Облік грошових коштів на спеціальних рахунках банку.
курсовая работа [89,2 K], добавлен 22.02.2015Сутність, функції, мета та особливості бухгалтерського обліку. Предмет та об'єкти бухгалтерського обліку. Принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Метод бухгалтерського обліку. Синтетичний та аналітичний облік, облікові регістри.
книга [63,2 K], добавлен 09.10.2008Принципи побудови бухгалтерського обліку в акціонерних товариствах. Облік формування статутного капіталу та змін статутного капіталу акціонерних товариств. Облік формування та використання прибутку акціонерних товариств.
курсовая работа [2,8 M], добавлен 10.09.2007Організаційна структура ТОВ "Авто-Лайф". Організація бухгалтерського обліку на підприємстві. Користувачі даних бухгалтерського обліку. Податковий календар головного бухгалтера. Облік грошових коштів, розрахункових та кредитних операцій. Облік розрахунків
отчет по практике [55,3 K], добавлен 08.12.2004Сутність бухгалтерського обліку, його принципи та об’єкти. Метод бухгалтерського обліку. Система бухгалтерського обліку. Облік грошових коштів. Облік інвестицій. Облік необоротних активів. Облік запасів. Облік готової продукції, товарів та реалізації.
курс лекций [92,0 K], добавлен 15.11.2008Облік залучених коштів і активних операцій у банках. Розміщення ощадних сертифікатів з дисконтом. Амортизація премії протягом періоду від дати видачі сертифіката до його погашення. Правила бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів банку.
контрольная работа [19,1 K], добавлен 05.05.2015Завдання бухгалтерського обліку. Основні елементи методу бухгалтерського обліку. Об'єкти бухгалтерського обліку підприємства. Характеристика основних видів дебіторської заборгованості в бюджетних установах. Ведення аналітичного та синтетичного обліку.
курсовая работа [38,7 K], добавлен 19.01.2011Трансформація національної системи бухгалтерського обліку. Прискорення процесу приведення у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Основні принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності.
презентация [889,6 K], добавлен 22.04.2015Комплексна організація бухгалтерського обліку господарської діяльності підприємства. Інформація про майно підприємства та джерела його формування. Облік розрахунків із субпідрядниками. Розрахунки підрядника із замовником. Вартість виконаних робіт.
контрольная работа [24,8 K], добавлен 18.11.2012Економічна сутність і значення розрахунків з дебіторами, організація обліку і аудиту розрахунків з дебіторами. Імплементація МСФЗ в обліку дебіторської заборгованості. Особливості бухгалтерського обліку і податкових розрахунків посередницьких операцій.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 16.12.2015
