Облік та аудиту комерційних банках

У другому класі відображаються операції з усіма категоріями клієнтів, крім банків, зокрема, операції за розрахунками; наданими кредитами та залученими депозитами; довірчі операції, операції РЕПО з клієнтами та ін.

Поділ клієнтів на контрагенти на рівні плану рахунків відбувається на основі секторів економіки. Згідно з “Методичними рекомендаціями щодо класифікації інституційних секторів економіки України”, які затверджені наказом Міністерства статистики України № 172 від 25.07.94 р., поділ економіки України щодо функціонування особливостей та структури здійснено на п'ять секторів:

1) фінансові інституційні одиниці;

2) не фінансові інституційні одиниці;

3) сектор загального державного управління;

4) сектор домашні господарства;

5) некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.

Відповідно групуються інституційні одиниці нерезидентів при відкритті рахунків.

У третьому класі відображаються два різних типи операцій. До першого типу належать операції з цінними паперами (окрім цінних паперів, що рефінансуються НБУ,-- вони відображаються в першому класі -- та довгострокових вкладень, які відображені в першому та другому класах).

Операції з цінними паперами поділяються на три види:

-- торгові операції з цінними паперами;

-- інвестиційні операції з цінними паперами;

-- операції з цінними паперами власної емісії.

Цінні папери враховуються в розрізі контрагентів-емітентів. До другого типу належать операції за іншими розрахунками. До їх складу відносять господарчі операції комерційних банків. Це операції з малоцінними і швидкозношуваними предметами та матеріалами, операції з обліку дебіторської та кредиторської заборгованості. Причому дебіторська і кредиторська заборгованість враховується: за господарчою діяльністю банку; за розрахунками з працівниками банку; сумнівна дебіторська та кредиторська заборгованість.

До інших операцій належать: облік дебіторської та кредиторської заборгованості з внутрішньобанківськими операціями і деякими іншими операціями, клірингові розрахунки, розрахунки з урегулювання валютної позиції банку, а також міжфілійні розрахунки між підрозділами одного банку.

Окремою позицією в цьому розділі обліковується субординований борг -- довгострокова позика, яка надасться дочірніми фірмами банку і яка в разі ліквідації або банкрутства боржника підлягає погашенню після задоволення вимог усіх інших кредиторів.

У четвертому класі зосереджені групи рахунків, які відображають довгострокові вкладення банку в асоційовані та дочірні підприємства, в нематеріальні активи та в основні засоби. Вкладення банку в асоційовані дочірні підприємства -- це по суті інвестиції банку.

Рахунки даного класу призначені для узагальнення інформації про наявність та рух належних банку основних засобів та їх зношення, нематеріальних активів, вкладень в інші активи довгострокового характеру, такі як капітальні вкладення та ін.

Взаємовідносини між підприємствами -- інвестором та дочірніми і асоційованими підприємствами -- регулюються чинним законодавством.

До нематеріальних активів належать витрати банку, що приносять дохід. Нематеріальні активи не мають фізичної форми, але мають власну вартість, що базується на правах або привілеях банку. Нематеріальні активи -- це вартість придбаних установою прав користування землею, водою, іншими природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової та інтелектуальної власності, права оренди будівель (споруд, приміщень) або користування ними, права власності на квартиру, а також інші майнові права, що визначаються об'єктом права власності певної установи банку і приносять дохід. До інших майнових прав належать винаходи, корисні моделі, знаки для товарів та послуг, торгові марки, об'єкти авторських прав, програм забезпечення обчислювальної техніки, “ноу-хау”, придбані права на місце на товарній фондовій біржі, до вартості якого входять усі витрати, пов'язані з практичним використанням переваг цього місця для установи банку.

Нематеріальні активи обліковуються в балансі тільки за умови, що вони були придбані за певну ціну. Нематеріальні активи обліковуються в бухгалтерському обліку за первісною оцінкою, яка складається з фактичних витрат на придбання і приведення до стану, в якому вони придатні для використання відповідно до запланованої мети.

Вартість нематеріальних активів погашається за нормами амортизаційних відрахувань, регламентованих банком, виходячи з фактичного терміну корисного використання.

У п'ятому класі обліковується капітал банку. Він включає привнесений капітал, нерозподілений прибуток і визначає залишковий інтерес власників банку в активах за вирахуванням зобов'язань. Фінансовий результат від діяльності банку, як уже зазначалось, безпосередньо відображається на рахунках цього класу.

П'ятий клас включає такі складові власних коштів банку:

-- статутний капітал та інші фонди банку;

-- результат поточного року;

-- результати переоцінки основних засобів.

Інші фонди містять загальні резерви та прибуток минулих років. Це кошти, що повинні забезпечувати зобов'язання банку та покривати збитки.

Результат поточного року формується за рахунок чистого прибутку і є показником ефективності діяльності банку.

Згідно з чинними правилами рахунки п'ятого класу можуть кореспондувати з дебіторами, кредиторами та рахунками готівкових коштів лише у разі сплати дивідендів та внесків від акціонерів, збільшення капіталу банку шляхом переоцінки активів. У всіх інших випадках рахунки п'ятого класу кореспондуються тільки між собою.

У шостому і сьомому класах відображені операції, які пов'язані з формуванням доходів, а також витрати, які виникають під час діяльності комерційного банку. Всі доходи і витрати обліковуються в цих розділах незалежно від порядку оподаткування.

Доходи -- це збільшення вигод протягом періоду у формі притоку, або зростання активів, або зменшення зобов'язань, які призводять до збільшення капіталу і різняться від тих, що являють собою вклади власників, часткою власного капіталу.

Витрати -- це зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі відтоку або використання активів, або виникнення заборгованості, які спричинюють зменшення власного капіталу і різняться від тих, що розподілені між власниками власного капіталу.

Усі доходи і витрати поділяються на:

-- доходи і витрати від статутної діяльності;

-- доходи і витрати, що забезпечують статутну діяльність;

-- створення резервів;

-- непередбачені доходи і витрати.

До першої групи належать доходи і витрати, безпосередньо пов'язані з видами діяльності, передбаченими Законом “Про банки і банківську діяльність” (статутною діяльністю): відсоткові, комісійні, торговельні та ін.

Друга група включає доходи і витрати, які не передбачені статутною діяльністю, але забезпечують функціонування банку: адміністративні витрати; доходи і витрати від продажу основних засобів та нематеріальних активів; від фінансових інвестицій (вкладень в асоційовані і дочірні компанії); орендних операцій; консультацій не фінансового характеру та ін.

Третя група включає витрати на створення резервів. Особливість цих витрат полягає в тому, що це--не грошові витрати. Створення резервів свідчить, що банк визнає погіршення якості активів або підвищення ризику операцій, їх негативний вплив на фінансовий результат.

Резерви формуються під знецінення заборгованості за кредитами, втрати від знецінення цінних паперів та під іншу сумнівну дебіторську заборгованість, яка визначається у певний звітний період.

Доходи і витрати вважаються непередбаченими, якщо вони мають такі ознаки:

-- виникають у разі надзвичайних ситуацій і носять поодинокий характер -- прибуток (збиток) буде визначений тільки за фактом подій;

-- не повторюються по суті (наприклад, виникли через зміни у правилах бухгалтерського обліку активів та пасивів);

-- не підлягають контролю і не можуть бути взяті до уваги при фінансовій оцінці банку.

При визначенні доходів і витрат основним вважається принцип нарахування і відповідності.

Рахунки восьмого класу призначені для відображення операцій управлінського обліку. Треба зазначити, що в Україні до останнього часу управлінський облік не набув такої ваги, як у міжнародній практиці, де він використовується як важливіший інструмент управління витратами банків. Вітчизняним комерційним банкам у світлі нової концепції бухгалтерського обліку належить розробити методологію і методику ведення управлінського обліку.

Дев'ятий клас призначений для відображення позабалансових операцій. Усі рахунки цього класу можна поділити на три групи.

1. Рахунки розділів 90--95 використовуються для обліку операцій, які несуть різні ризики для банку. Це зобов'язання та вимоги за укладеними, але ще не виконаними угодами, що мають юридичну силу.

2. Рахунки розділів 96--98 використовуються для обліку документів, цінностей та розрахунків за операціями з приватизації. Усі рахунки цих розділів активні.

3. Розділ 99 містить контррахунки, які використовуються для подвійного запису операцій за позабалансовими рахунками.

Особливості нового плану рахунків полягають у наступному.

1. Мультивалютність. План рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій. Операції в іноземній валюті обліковуються на тих самих рахунках, що й операції в гривнях. Зв'язок між операціями в іноземній і національній валютах забезпечують технічні рахунки: рахунок валютної позиції; рахунок гривневого еквівалента валютної позиції.

2. Подвійний запис операцій за позабалансовими рахунками.

3. У плані рахунків передбачена наявність управлінського обліку.

4. Нові вимоги до аналітичного обліку (див. п. 2.4).

2.3. Баланс комерційного банку та інші форми синтетичного обліку

На основі плану рахунків комерційні банки складають баланс. Баланс -- це основна форма фінансової звітності.

Бухгалтерський баланс -- це звіт про фінансовий стан банку, який відображає його активи, пасиви та власний капітал у грошовому виразі на певну дату. Баланс є головним інструментом для вивчення діяльності банку. За його допомогою здійснюється систематизація бухгалтерської інформації за попередньо визначеними критеріями.

Баланс, як правило, складають у табличній формі у вигляді горизонтальної чи вертикальної двосторонньої таблиці. В лівій (горизонтальна таблиця), чи верхній (вертикальна таблиця) частині відображаються активи, а в правій, або нижній, -- обов'язки і власний капітал.

Баланс банку може складатися як у розгорнутій формі, тобто за всією номенклатурою діючих рахунків, так і за скороченою формою -- за статтями балансу. Стаття, чи позиція, балансу -- це агрегований об'єкт обліку, який розраховується за допомогою об'єднання рахунків IV порядку за ознакою їх економічного змісту. Баланс, складений за скороченою формою, називається балансовим звітом.

Нижче наведена структура балансу комерційного банку:

АКТИВ ПАСИВ
Первинні резерви (гроші в часі, коррахунки в НБУ та інших банках)	0 Б 0 В' Я 3 К И	Зобов'язання перед іншими банками (коррахунки інших банків)	П К 0 0 3 Ш И Т Ч И Е Н І Д Е П 0 3 И Т И
Вторинні резерви (державні цінні папери)		Міжбанківські кредити отримані
Кредитний портфель		Депозити до запитання
Інвестиційний портфель (корпоративна частина)		Термінові депозити юридичних і фізичних осіб
		Ощадні вклади
		Усього зобов'язань
Основні кошти, капітальні витрати та інші активи	К А П І Т А Л	КАПІТАЛ І РІВНЯ
		КАПІТАЛ II РІВНЯ
		Разом власний капітал
БАЛАНС		БАЛАНС

Відображення інформації в балансі досягається за допомогою методу подвійного запису, зумовленого бухгалтерським рівнянням

А = П = 3 + К,

де А -- активи; П -- пасиви; 3 -- зобов'язання; К -- капітал.

Кожна банківська операція, що підлягає реєстрації у балансі, аналізується з позиції цього бухгалтерського рівняння (моделі). Операція завжди відображається як мінімум двома змінами в бухгалтерському рівнянні. Для того, щоб зберегти рівність, операція, яка змінює активи. також змінює заборгованість або капітал. У зв'язку з цим виділяють чотири типи операцій:

№ з/п	Тип операції	Актив	Пасив
1.	Операція одночасно збільшує актив та пасив (видана позика зараховується на поточний рахунок клієнта)	+	+
2.	Операція одночасно зменшує актив та пасив (видача готівки на виплату заробітної плати з поточного рахунку клієнта)	--	--
3.	Операція зумовлює диверсифікацію тільки активи (видача позики клієнту готівкою)	+ --
4.	Операція зумовлює диверсифікацію тільки пасивів (перерахування коштів з поточного рахунку клієнта на депозитний рахунок)		-- +

Отже, можна зробити висновок що:

1) кожна операція має подвійний результат;

2) після запису кожної операції права частина дорівнює лівій, тобто:

Активи = Зобов'язання + Капітал.

Використання цього бухгалтерського рівняння також дозволяє візуально, за загальними даними балансового звіту, визначити платоспроможність банку. Свідченням того, що банк платоспроможний,є превалювання його сукупних активів над сукупними обов'язками. Різниця між банківськими активами і зобов'язаннями складає реальну величину власного капіталу банку. Банк є платоспроможним, якщо величина його власного капіталу більша, ніж 0. Неплатоспроможний банк -- це такий банк, який має нульову чи негативну величину власного капіталу.

Різницю між активами і зобов'язаннями ще визначають як чисті активи (див. п. 2.1). Зміна чистих активів за звітний період відображає зміну фінансового стану банку. Приріст чистих активів досягається у разі отримання банком прибутку, тобто за рахунок збільшення власного капіталу банку:

4А' - 4А^О = К^О + Р,

де 4А° -- чисті активи на початок звітного періоду; 4А' -- чисті активи на кінець звітного періоду; К° -- власний капітал на початок звітного періоду; Р -- прибуток, отриманий за звітний період.

Баланс -- це основна форма синтетичного обліку. Синтетичний облік дозволяє отримувати агреговану і систематизовану бухгалтерську інформацію щодо фінансового стану банку і контролювати правильність відображення операцій в бухгалтерському обліку. Отже, балансовий метод узагальнення інформації має подвійне призначення: як інструмент управління та як засіб контролю за правильністю реєстрації банківських операцій в обліку.

Реалізація зазначених цілей досягається через складання банками різних видів балансів, що відрізняються як за формою та змістом, так і за датою і термінами надання та цільовим призначенням:

Сальдовий баланс складається за залишками рахунків на певну дату, а обігово-сальдовий містить як залишки, так і обіги за рахунками. За терміном і датою надання баланси підрозділяють на щоденні та щомісячні.

Під пробними балансами розуміють проміжні, або робочі баланси. Отже, складання звітного щоденного або щомісячного балансу відбувається в декілька етапів, які відрізняються характером узагальнення бухгалтерської інформації.

Звітний баланс складається за структурою плану рахунків, тобто включає три частини.

Проміжний баланс має форму односторонньої вертикальної таблиці, в якій дані розташовані по мірі зростання номерів бухгалтерських рахунків IV порядку. Розмежування балансових рахунків на активні та пасивні не передбачено, можливе виділення підсумків за розділами (рахунки II порядку) та групами (рахунки III порядку).

Цей баланс включає всі види бухгалтерських рахунків. Його основне призначення -- контроль за правильністю відображення операцій в бухгалтерському обліку. У той же час проміжний баланс не придатний для здійснення аналізу, використання в управлінні.

Сальдовий -- щоденний і щомісячний -- баланс складається за однаковою формою, наведеною в додатку 1.

У ній передбачено надання інформації за залишками окремо за балансовими рахунками, рахунками доходів та витрат та позабалансовими рахунками на звітний період.

Активні та пасивні рахунки відображаються окремо, у чіткій послідовності, за балансовими рахунками -- на рівні рахунків IV порядку, груп, розділів та за позабалансовими рахунками -- на рівні рахунків IV порядку та груп.

У п'ятому класі “Капітал банку” залишок рахунку № 5900 “Результат поточного року” формується один раз у кінці року і повинен дорівнювати різниці між сумами шостого класу “Доходи” та сьомого класу “Витрати”. У випадку від'ємного результату сума п'ятого класу зменшується. Рахунки доходів та витрат закриваються один раз у кінці року.

Залишки за рахунками надаються також окремо в розрізі операцій з резидентами та нерезидентами, а всередині їх -- за видами валют: національна вільноконвертована, неконвертована валюти.

Обігово-сальдовий баланс за структурою не відрізняється від сальдового (додаток 2). За змістом, крім залишків за рахунками на звітну дату, він містить обіги за звітний період.

Пробні, сальдові та обігово-сальдові баланси в основному призначені для внутрішнього менеджменту та подання Національному банку України. Для зовнішніх користувачів передбачено балансовий звіт, зміст, методика складання та призначення якого розглядаються у главі 16.

До інших форм синтетичного обліку належать: обігово-сальдові відомості, перевірочні відомості, касові журнали тощо. Вони відрізняються ступенем узагальнення інформації і використовуються для звірки даних аналітичного та синтетичного обліку.

2.4. Параметри і форми аналітичного обліку

Фінансовий облік повинен забезпечити реалізацію принаймні двох функцій: 1) запис інформації про операції, які виконуються банком, та можливість відобразити ці операції в агрегованому вигляді у балансовій та фінансовій звітності для аналізу та управління; 2) запис детальної інформації про параметри та контрагентів кожної операції з метою отримання звітів різного рівня для внутрішнього користування, подання перевірним органам та для обрахування макроекономічних параметрів грошово-кредитної статистики. Крім того, враховуючи високу ступінь автоматизації ведення бухгалтерського обліку, необхідно передбачити низку параметрів для автоматизованого виконання завдань, наприклад, для нарахування відсотків, складання допоміжної фінансової звітності за окремими видами операцій (кредитними, депозитними і т. п.).

Здійснення агрегованого обліку для виконання першої функції забезпечується за допомогою синтетичного обліку, тобто з використанням бухгалтерських рахунків. Їх перелік наведено у плані рахунків.

Але всю необхідну інформацію неможливо відобразити на рівні лише балансових рахунків: це призведе до того, що план рахунків стане громіздким та незручним для роботи.

Щоденна детальна інформація про здійснені банком операції відображається в основній формі аналітичного обліку -- особовому рахунку. По кожному балансовому і позабалансовому рахунку відкриваються рахунки аналітичного обліку. Виділення особових рахунків залежить від виду активу, зобов'язань і власного капіталу з розподілом за контрагентами.

Особові рахунки підлягають реєстрації в спеціальній книзі, де для кожного балансового рахунку IV порядку відводяться окремі аркуші. В ній реєструються всі особові рахунки клієнтів, а також рахунки, відкриті за внутрішньобанківськими операціями (облік майна, власного капіталу, доходів, витрат, результатів діяльності, розрахунків). При закритті рахунку в книзі проставляється дата і вказується причина закриття. Книга зберігається у головного бухгалтера; зміни у реєстраційних записах можуть здійснюватись тільки з його дозволу.

За деякими балансовими рахунками аналітичний облік ведеться на зведених особових рахунках чи в операційних журналах, книгах, картках у вигляді хронологічного запису операцій для забезпечення контролю за використанням коштів за цільовим призначенням. Наприклад, для обліку касових операцій застосовується “Книга обліку готівки операційної каси та інших цінностей банку”; для обліку основних засобів -- “Журнал обліку основних засобів”; при розрахунках розрахунковими чеками може використовуватися зведений особовий рахунок за аналітичним рахунком “Розрахунки чеками”; видачу розрахункових чекових книжок можна обліковувати за спеціальними картками обліку і т. ін.

У деяких випадках як регістри аналітичного обліку використовуються примірники документів. Наприклад, для обліку документів, не сплачених у строк через відсутність коштів у банку, в картотеку до позабалансового рахунку “Документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у банку” розміщуються перші примірники грошово-розрахункових документів, які чекають на сплату (платіжні доручення, вимоги-доручення і т. ін.).

У сучасних умовах процес бухгалтерського обліку в банках автоматизований. У зв'язку з цим, з метою збереження інформації про кожний окремий об'єкт аналітичного обліку, оптимізації його ведення і підготовки звітності комерційними банками, Національним банком України було розроблено “Методичні вказівки щодо ведення параметрів аналітичного обліку”. В основу цього нормативного документа покладено таку класифікацію: параметри поділяються на обов'язкові та необов'язкові (рекомендовані); на такі, що стосуються контрагентів (клієнтів) і ті, що стосуються безпосередньо аналітичних (особових) рахунків:

Обов'язкові параметри запроваджуються з урахуванням вимог Національного банку України щодо звітності банків. Вони є обов'язковими при оформленні нового контрагента або при відкритті аналітичного рахунку. Загальні обов'язкові параметри дозволяють: 1)отримати інформацію про усі відкриті клієнту рахунки; 2) вибрати сукупність рахунків, які мають задану характеристику, для складання звітності.

Необов'язкові параметри є рекомендованими для заповнення. Вони можуть використовуватись при організації управлінського і податкового обліку в банку, а також при наданні звітності менеджерам банку та іншим органам.

Спеціальні параметри застосовуються до окремих груп аналітичних рахунків залежно від їх економічного змісту. Такі параметри використовуються для автоматизованого ведення деяких операцій та надання спеціальної звітності Національному банку України. Наприклад, для кредитних рахунків ці параметри передбачають забезпечення, вид кредиту, дату видачі кредиту, дату повернення, кількість пролонгацій; для депозитних рахунків -- дату і строк розміщення, дату повернення коштів.

Кожному особовому рахунку надається відповідний номер, який може мати до 14 знаків. Перші п'ять (зліва направо) жорстко регламентовані, інші дев'ять (від шостого знака до чотирнадцятого) банк формує самостійно відповідно до визначених параметрів аналітичного обліку. Знаки набувають значень від 0 до 9. Номер рахунку не може містити менше ніж п'ять знаків.

Схема побудови номера аналітичного (особового) рахунку наведена нижче:

У номер аналітичного рахунку включають лише частину параметрів з усього набору; інші параметри зберігаються поза номером рахунку і можуть використовуватися під час виконання окремих операцій та побудові звітності.

Розглянемо на прикладі можливий підхід до формування номера аналітичного рахунку, виходячи з наведеної інформації про контрагентів банку та бухгалтерські рахунки (табл. 1--3).

Таблиця 1

Характеристика та коди контрагентів

№ з/п	Характеристика контрагента	Значення параметра (сегмент С у номері рахунку)	Значення параметра (ідентифікаційний код контрагента)	Формат параметра	Примітка
1.	Банк-резидент	1	Код МФО банку-контрагента	6 цифр	Довідник комерційних банків України
2.	Банк-нерезидент	2		До 10 цифр	Значення параметра визначається банком самостійно
3.	Інша юридична особа-резидент	3	Ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності	8 цифр	Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України
4.	Інша юридична особа-нерезидент	4	Ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності	8 цифр	Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України
5.	Фізична особа-резидент	5	Ідентифікаційний код фізичної особи	10 цифр	Державний реєстр фізичних осіб -- платників податків
6.	Фізична особа-нерезидент	6		До 10 цифр	Значення параметра визначається банком самостійно
7.	Внутрішні рахунки	9		До 10 цифр	Значення параметра визначається банком самостійно

Таблиця 2

Контрагенти (клієнти) банку

№ з/п	Назва установи	Резидентність	Значення параметра “характеристика клієнта”	Ідентифікаціний код	Значення параметру “код клієнта”
1.	АБ “Укргаз-промбанк”	Резидент	1	320843	320843
2.	Банк “Banker Trust”	Нерезидент	2		200
3.	ТзОВ “Роксолана”	Резидент	3	21666080	1001
4.	“Сіменс” ЛТД	Нерезидент	4	00276395	1002
6.	Іванченко В.	Резидент	5	1980514435	12006
7.	Фрідман Дж.	Нерезидент	6

Таблиця 3

Бухгалтерські рахунки

(відповідно до плану рахунків)

№ з/п	Назва бухгалтерського рахунку	Номер бухгалтерського рахунку
1.	Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності	2600
2	Поточні рахунки фізичних осіб	2620
3.	Короткострокові кредити суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями	2040
4.	Нараховані відсотки за кредитами суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми операціями	2048
5.	Прострочена заборгованість за кредитами суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями	2047
6.	Кореспондентські рахунки в НБУ	1200
7.	Кореспондентські рахунки, відкриті в інших банках	1507
8.	Банкноти та монети в касі банку	1001
9.	Несплачені в строк відсотки за кредитами клієнтів (позабалансовий)	9601

Згідно з наведеною у табл. 1 -- 3 інформацією банк самостійно визначає параметри, які увійшли до сегменту С (*********) на схемі (с. 67):

-- характеристика контрагента (1 знак);

-- порядковий номер аналітичного рахунку (2 знаки);

-- код контрагента (до 6 знаків).

У номері рахунку код валюти виноситься на окремому полі та виділяється похилою рискою вправо “/”. У табл. 4 ключовий розряд замінено на символ “к”.

Таблиця 4

Приклади побудови номерів аналітичних рахунків

№ з/п	Назва аналітичного рахунку	Номер рахунку
1.	Поточний рахунок ТзОВ “Роксолана” у доларах США	2600к301.1001/001
2.	Поточний рахунок ТзОВ “Роксолана”	2б00к302.1001
3.	Кредит № 1, наданий ТзОВ “Роксолана”	2040к301.1001
4.	Кредит № 2, наданий ТзОВ “Роксолана”	2040к302.1001
5.	Нараховані відсотки за кредитом № 1, що наданий ТзОВ “Роксолана”	2048к301.1001
6.	Прострочена заборгованість за кредитом № 2, що наданий ТзОВ “Роксолана”	2047к302.1001
7.	Несплачені в строк відсотки за кредитом № 2, що наданий ТзОВ “Роксолана” (позабалансовий рахунок)	9601к302.1001
8.	Поточний рахунок Іванченко В. П.	2620к501.12006
9.	Поточний рахунок фірми “Сіменс” у доларах США	2600к401.1002/001
10.	Поточний рахунок фірми “Сіменс” у німецьких марках	2600к401.1002/048
11.	Кореспондентський рахунок у банку “Banker Trust” у доларах США	1500к200.200/001
12.	Кореспондентський рахунок КБ “Укргазпром”	1200к100.300012
13.	Грошові кошти у касі № 3 під звіт у касира № 1	1001к931

Особові рахунки включають наступні обов'язкові реквізити:

-- номер особового рахунку;

-- сума вступного залишку;

-- дата останнього руху за рахунком;

-- дата здійснення поточної операції;

-- номер документа, на підставі якого здійснюється запис;

-- номер банку-кореспондента;

-- номер рахунку-кореспондента;

-- код операції;

-- код валюти;

-- сума операції;

-- суми обігів за дебетом і кредитом;

-- сума вихідного залишку;

-- реквізити банку, який веде рахунок.

Особові рахунки клієнтів складаються у двох примірниках, передруковуються за встановленими стандартами і вважаються вихідними документами банків. Другий примірник особового рахунку є випискою з особового рахунку і призначений для видачі клієнту. До виписок з особових рахунків додаються документи (їх копії), на підставі яких зроблено записи за кредитом рахунку.

На документах, що додаються до виписок, проставляється штамп банку, який оформляє виписки з особових рахунків, а також календарний штамп дати проведення документа за особовим рахунком, якщо ця дата не співпадає з датою виписки документа.

Приклад особового рахунку наведено нижче:

Надруковано 05/06/98 20:33:23

300142 АТ Укрінбанк м. Київ

1014 ТзОВ“АТЕК”

ТзОВ“АТЕК”

Рахунок 26001001014001 5/06/98 4/06/98 Вик. 12

Вхідний залишок КРЕДИТ*2388.88

ВО МФО Рах. Сим Док. Сума Д-т К-т Вик Пач № з/п ТИП

26 300142 61109100000022 0605 1.50 717 1 ВК

27 300142 61106100000003 0605 7.04 817 2 ВК

1 322078 25107704000019 119 8.57 16 568 3 НК

3 300142 100131 40 207 704.00 35 35 4 ВЦ

Всього обігів Д-т: 721.11

К-т: 0.00

Вихідний залишок КРЕДИТ* 1667.77

2.5. Банківська документація

Усі банківські операції відображаються в обліку тільки при наявності документального підтвердження. Банківські документи -- це письмове розпорядження клієнта чи відповідального працівника банку на проведення грошово-розрахункової операції або іншої операції в банку. За призначенням вони поділяються на розпорядчі, тобто такі, що містять дозвіл на виконання операції, і виконавчі. Документи надходять до банків від підприємств і установ, інших банків, а також складаються безпосередньо в банку і містять необхідну інформацію про характер операції, що дає змогу перевірити її законність і здійснити банківський контроль.

Таким чином, документ є письмовим підтвердженням виконання операції та підставою для відображення її в бухгалтерському обліку. Документ, який засвідчує операцію, називається первинним. На підставі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Сукупність документів, що використовуються банком для ведення бухгалтерського обліку і контролю, складає банківську документацію.

Документи за змістом операцій поділяються на:

- касові;

- меморіальні;

- позабалансові та ін.

Класифікація банківських документів наведена нижче:

Касовими документами оформлюються операції з приймання і видачі готівки. Вони діляться на приходні та видаткові. До приходних належать оголошення на внесення готівки в касу банку, приходний касовий ордер тощо; до видаткових -- грошовий чек на отримання готівки і видатковий касовий ордер.

Меморіальні документи використовуються для безготівкових перерахувань за рахунками. Це розрахункові документи, що надаються банку клієнтами (платіжні доручення, вимоги-доручення, розрахункові чеки), меморіальні ордери та ін.

До позабалансових документів належать приходні та видаткові позабалансові ордери. Цими документами оформлюються приймання та видача коштовностей і документів, що зберігаються в касі та сховищі.

Форми документів, що підприємства подають банкам, а також документів, що вони отримують від банків на підтвердження виконання відповідних операцій, включені в уніфіковану систему грошово-розрахункової документації. Вони затверджені Правлінням НБУ і стандартизовані. Для складання документів використовуються стандартні бланки встановленого зразка, виготовлені друкарським способом. Широко застосовується складання грошово-розрахункових документів на електронно-обчислювальних машинах (з аналогічним розташуванням усіх даних, передбачених стандартною формою друкарського бланку за певною операцією).

Банківські документи включають дані, які називають реквізитами.

До обов'язкових реквізитів відносять:

-- назву установи банку;

-- дату здійснення операції;

-- зміст операції;

-- суму операцій;

-- підписи відповідальних осіб.

Інші реквізити документа залежать від виду операції.

Усі грошово-розрахункові документи у своєму складі мають меморіальний ордер, у якому вказано бухгалтерську проводку, тобто визначені бухгалтерські рахунки, що підлягають дебатуванню і кредитуванню.

Реквізити в документах розміщені у відповідній послідовності: довідкові дані -- ліворуч, бухгалтерські статистичні -- праворуч.

Кількість примірників документів повинна бути достатньою для відображення операції в обліку за всіма особовими рахунками всіх сторін-учасників, що беруть участь у виконанні банківської операції. Усі примірники заповнюють на друкарській машинці в один прийом або шляхом множення оригіналів. Чеки, об'яви на внесок готівкою, квитанції, прихідні і видаткові касові ордери заповнюють власноручно.

Контрольні запитання

1. Пригадайте класифікацію бухгалтерських рахунків. Дайте визначення їх основних груп.

2. Назвіть загальне (класичне) бухгалтерське рівняння. Що відображає це рівняння?

3. Яке призначення мають контрактивні та контр пасивні рахунки?

4. Для складання якої звітності використовуються рахунки доходів і витрат?

5. Що є об'єктом обліку на позабалансових рахунках?

6. Який метод запису використовується для реєстрації банківських операцій на позабалансових рахунках? Яким чином визначається характер позабалансового рахунку?

7. Дайте визначення плану рахунків.

8. Назвіть структуру плану рахунків і схарактеризуйте його складові частини.

9. Як пов'язані між собою частини плану рахунків?

10. Дайте визначення бухгалтерського балансу.

11. Схарактеризуйте структуру балансу.

12. Що розуміють під чистими активами?

13. Які види балансів складають банки?

14. Визначте параметри аналітичного обліку.

15. Як формується номер особового рахунку?

16. Визначте основні реквізити особового рахунку.

17. Пригадайте класифікацію банківської документації.

Вправи для самостійної роботи

Вправа 1. Визначте вид і характер наведених бухгалтерських рахунків і відобразіть інформацію у таблиці:

-- ощадні сертифікати, емітовані банком;

-- господарські матеріали;

-- поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності;

-- короткострокові кредити суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями;

-- резервні фонди;

-- боргові цінні папери центральних органів державного управління в портфелі банку на продаж;

-- валюта та банківські метали, куплені за умовами спот;

-- зобов'язання з кредитування, отримані від банків;

-- резерви під заборгованість за кредитами, наданими клієнтам;

-- розрахункові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у банку;

-- банкноти та монети в касі банку;

-- довгострокові кредити, надані іншим банкам;

-- емісійна різниця.

-- контррахунок;

-- не сплачені клієнтам доходи;

-- цінні папери на зберігання;

-- витрати на відрядження;

-- відсоткові витрати за коштами до запитання;

-- відсоткові доходи за кредитами;

-- результат від торговельних операцій.

Вид бухгалтерського рахунку	Активний, або умовно-активний	Пасивний, або умовно-пасивний	Клас плану рахунків
Балансові: постійні; тимчасові Позабалансові

Вправа 2. Використовуючи метод подвійного запису, відобразіть наведені операції за позабалансовими рахунками:

-- АКБ “Аркада” 10.09.98 р. підписав угоду на відкриття кредитної лінії за вимогою АКБ “Електрон” на строк 10 днів у розмірі 250 000 грн.;

-- АКБ “Полісся” отримав на консигнацію дорожні чеки на суму 100 000 грн.;

-- АКБ “Ощадбанк” отримав від друкарні 10 000 бланків ощадних книжок;

-- банк відіслав дорожній чек номіналом 5000 дол. США, що був прийнятий на інкасо.

Вправа 3. За наведеними залишками за бухгалтерськими рахунками складіть бухгалтерський звіт (тис. грн.):

Кредити, отримані від НБУ 27890
Вкладення в асоційовані компанії 108
Кошти у НБУ 6300
Кредити, надані клієнтам 106165
Акціонерний капітал 20580
Нараховані доходи (за операціями з клієнтами) 3500
Резервний фонд 15420
Прибуток 6500
Кошти клієнтів банку 116330
Товарно-матеріальні цінності на складі та дебітори 5730
Кредити та депозити, отримані від інших банків 48265
Цінні папери, що рефінансуються НБУ 46731
Нараховані витрати (за операціями з банками) 477
Цінні папери та акції, придбані банком 892
Основні засоби, нематеріальні активи та капітальні вкладення банку 21197
Резерви на покриття кредитних ризиків (за операціями з клієнтами) 674
Кошти в інших банках 37809
Інші активи 7696

Вправа 4. Виходячи з формули номера аналітичного особового рахунку, складіть номер особового рахунку, відкритого за короткостроковими депозитами, які залучені від банку “Електрон”, на балансовому рахунку 7012 “Відсоткові витрати за короткостроковими депозитами інших банків”, якщо відомо:

-- номер банку “Електрон” за міжбанківськими розрахунками 322636;

-- номер особового рахунку по порядку 016.

Вправа 5. У КБ “Аркада” 06.07.99 р. за поточними рахунками ТзОВ “Роксолана” проведені наступні операції: в грн.

-- за платіжним дорученням іногороднього платника зарахована виручка від реалізації 3600

-- за грошовим чеком видані кошти на заробітну плату 1200

-- за платіжним дорученням перераховані кошти за виконані роботи з капітального ремонту приміщення 4500

-- за поточний рахунок зарахований наданий банком короткостроковий кредит 5000

-- за платіжним дорученням перераховані платежі до державного бюджету 90

-- залишок коштів на поточному рахунку на почато дня складає 150.

* Відобразіть наведені операції за поточним особовим рахунком.
* Назвіть обов'язкові реквізити особового рахунку.

ГЛАВА З
ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ПРОЦЕСУ

Мета вивчення

Після вивчення глави 3 Ви повинні знати:

1. Зміст і вимоги до організації обліково-операційної роботи.

2. Функції та побудову бухгалтерського апарату.

3. Визначення документообігу за банківськими операціями.

4. Організацію робочого дня бухгалтерського апарату.

5. Місце внутрішньобанківського контролю в обліково-операційній роботі.

6. Бухгалтерський процес та його ланки.

7. Визначення облікової системи.

8. Визначення облікового циклу, зміст і призначення його етапів.

3.1. Зміст обліково-операційної роботи і побудова бухгалтерського апарату

Особливості, притаманні банківському обліку, на яких був зроблений акцент у главі 2 -- відображення банківських операцій в обліку в день їх здійснення; щоденний баланс; повна комп'ютеризація бухгалтерського обліку -- визначають специфіку організації бухгалтерської роботи.

Бухгалтерська робота в банках в залежності від її змісту поділяється на операційну та облікову. Операційна робота полягає в обслуговуванні клієнтів і перевірці та обробці документів, що є підставою для проведення і відображення операції за бухгалтерськими рахунками. Вона передбачає наступні етапи:

-- перевірка законності операції (чи відповідає операція статутній діяльності клієнта, банку та чинному законодавству);

-- перевірка правильності оформлення документа;

-- перевірка правильності відображення бухгалтерської проводки і підготовка документа для його проведення за бухгалтерським обліком;

-- перевірка можливості здійснення операції (перевіряється наявність грошей на рахунку та ін.);

-- передача документа для комп'ютерної обробки.

Якість виконання бухгалтерським працівником операційної роботи залежить від його обізнаності з правилами здійснення окремих видів банківських операцій (касових, депозитних, розрахункових, обмінних та ін.) і потребує відповідної фахової підготовки.

У складі облікової роботи можна виділити такі основні види:

-- ведення обліку за внутрішньобанківськими операціями (облік статутного капіталу, основних засобів та матеріалів, капітальних вкладень банку, доходів та витрат, фінансового результату діяльності тощо);

-- контроль за реєстрацією усіх здійснених банківських операцій;

-- перевірка правильності й достовірності регістрів аналітичного та синтетичного обліку, отриманих у процесі комп'ютерної обробки даних, що введені за документами;

-- звірка і підтвердження даних аналітичного і синтетичного обліку шляхом складання щоденного балансу;

-- підготовка і складання форм фінансової та іншої звітності комерційних банків;

-- формування архівних папок документів.

Банківська операція вважається завершеною, якщо вона відображена в бухгалтерському обліку. Таким чином, раціональна і чітка організація обліково-операційної роботи забезпечує успішне виконання покладених на комерційні банки функцій.

Обліково-операційна робота -- це сукупність процесів, пов'язаних з оформленням документації за банківськими операціями, веденням бухгалтерського обліку і контролем за його повнотою і достовірністю.

Бухгалтерський апарат об'єднує працівників банку, які виконують обліково-операційну роботу.

Бухгалтерія є самостійним структурним підрозділом банку, який очолює головний бухгалтер. Залежно від величини і спеціалізації банку, а також обсягу виконаних операцій можуть бути обрані різні варіанти організації роботи бухгалтерського підрозділу та структури обліково-операційних відділів. Відповідно може бути по-різному укомплектований штат бухгалтерів, а також різним чином визначені функції бухгалтерських працівників.

У складі бухгалтерії банків, як правило, виділяють такі відділи: обліково-операційний, відділ обліку валютних операцій, відділ обліку внутрішньобанківських операцій, відділ фінансової звітності, відділ обліку діяльності філій, а також сектори введення та автоматизованої обробки інформації та сектор контролю за операційним днем та іншої звітності.

Головний бухгалтер несе всю повноту відповідальності за формування облікової політики, ведення бухгалтерського обліку, своєчасне надання повної й достовірної фінансової звітності.

В основу організації роботи бухгалтерського апарату покладений принцип падання його працівникам прав відповідального виконавця. Відповідальним виконавцем вважається:

-- працівник банку, якому одноосібно доручено оформлювати та підписувати розрахунково-грошові документи за визначеним колом операцій;

-- бухгалтерський працівник, який контролює правильність оформлення документів та відображення банківських операцій в обліку.

Розподіл роботи між бухгалтерськими працівниками здійснюється:

-- шляхом закріплення за працівником відповідних бухгалтерських рахунків (обов'язкова умова -- усі рахунки одного клієнта ведуться одним виконавцем);

-- шляхом закріплення за виконавцем окремих видів операцій.

В установі банку ведеться книга обліку розподілу і перерозподілу рахунків між бухгалтерськими працівниками.

Кожний бухгалтерський працівник повинен отримати інструкцію, в якій визначені його посадові обов'язки і обсяги робіт до виконання.

Робочий день бухгалтерських працівників повинен бути організований таким чином, щоби забезпечити правильне та своєчасне оформлення розрахунково-грошових документів, що надходять, виконання операцій та відображення їх у бухгалтерському обліку за бухгалтерськими рахунками із складанням щоденного балансу.

Робочий день бухгалтерських працівників складається з двох частин: операційний час для роботи з клієнтами; завершення обробки облікової інформації, перевірка регістрів аналітичного та синтетичного обліку, складання щоденного балансу.

Початок і завершення робочого і операційного дня визначається керівником комерційного банку.

Протягом усього робочого дня працюють з клієнтами тільки відділи з обслуговування ощадних вкладів.

Організація обліково-операційної роботи повинна відповідати таким вимогам:

-- усі операції з документами, що надійшли в операційний час (у тому числі з філій), відображаються в бухгалтерському обліку того ж дня. Документи, що надійшли після операційного часу, як правило, проводяться за рахунками клієнтів наступним днем. Це має бути передбачено в угодах на обслуговування клієнтів;

-- прийом і контроль документів, обслуговування клієнтів, введення інформації в персональний комп'ютер, а також перевірка вихідних регістрів, формування архівних папок документів здійснюється протягом робочого дня безпосередньо відповідальними виконавцями;

-- клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних платежів). Спосіб подання клієнтом документів до банку регламентується угодою розрахунково-касового обслуговування;

-- прийом розрахунково-платіжних документів від клієнтів, розрахункові та касові операції за рахунками юридичних та фізичних осіб здіснюються безпосередньо відповідальним виконавцем. У позаопераційний час документи можна здавати у банк відповідальному виконавцю або через спеціальні пристрої (скриньки), звідки вони вибираються щогодини. Якщо документи з будь-якої причини не можуть бути прийняті до виконання, клієнта негайно про це повідомляють.

Оплата всіх розрахунково-грошових документів з поточних рахунків клієнтів здійснюється лише в межах наявних коштів на цих рахунках;

--документи, підготовлені для передачі системою електронних платежів, формуються у порядку їх надходження. Суми, зазначені на розрахунково-грошових документах, повинні бути набрані на стрічках підрахунку. Видані операторами електронного зв'язку вихідні форми звіряє відповідальний виконавець, а також працівник, який формує документи дня. Передача інформації з документів системою електронних платежів здійснюється рівномірно протягом усього операційного дня і повинна, як правило, завершуватись за дві-три години до кінця робочого дня.

З метою раціональної організації обліково-операційної роботи в установах банку складається графік документообігу за банківськими операціями і графік обслуговування клієнтів.

Документообіг за банківськими операціями -- послідовне переміщення розрахунково-грошових документів за інстанціями їх оформлення, перевірки та обробки від клієнтів до банку і навпаки, в межах установи бачку, лиж різними установами банку з початку виконання операції до її завершення і здачі документа в архів.

У кожному банку розробляється графік документообігу, в якому зазначається час проходження документів на всіх етапах обробки інформації структурними підрозділами банку.

Документообіг складається з наступних основних етапів:

1) перевірка правильності оформлення і змісту документів що надійшли; визначення можливості виконання операції залежно від стану рахунків;

2) перевірка або оформлення бухгалтерської проводки у документі, підписання його відповідальним виконавцем, а у певних випадках --контролюючим працівником;

3) передача документів для автоматизованої обробки;

4) використання документів для перевірки правильності відображення операції в особовому рахунку;

5) групування документів та їх брошурування в папки для здачі в поточний архів.

В установах банку, які мають на обслуговуванні велику кількість клієнтів, для поліпшення якості обслуговування кожному клієнту визначається часовий інтервал, у межах якого він особисто може передати грошово-розрахункові документи відповідальному виконавцю і отримати необхідні консультації. Графіки документообігу і обслуговування клієнтів затверджуються керівником банку.

Важливим елементом організації обліково-операційної роботи є застосування внутрішньобанківського контролю.

Внутрішньобанківський контроль -- це сукупність засобів і способів, за допомогою яких здійснюється контроль за правильністю виконання і відображення в обліку банківських операцій.

За своїм змістом і часом проведення Внутрішньобанківський контроль поділяється на поточний і наступний:

Поточний контроль -- це контроль, який здійснюється на етапі оформлення і перевірки документів.

Поточний контроль є суцільним, тобто він проводиться при виконанні відповідальним виконавцем усіх без винятку операцій. Він передбачає застосування візуальних, логічних, арифметичних та інших прийомів контролю і повинен запобігти помилкам під час здійснення операцій.

Додатковому контролю підлягають окремі операції, при виконанні яких існує вірогідність виникнення помилки і махінацій:

видача чекових книжок; гарантованих платіжних доручень;

стягнення з клієнтів штрафів; операції по доходах і видатках банку;

вкладні операції; операції за сумами до з'ясування та деякі інші.

Додатковий контроль здійснює штатний контролюючий працівник або головний бухгалтер (його заступник), що засвідчується його підписом на відповідних документах. Наприклад, головний бухгалтер (його заступник) підписує ордери на закриття поточних і бюджетних рахунків; ордери виправлення допущених помилок у бухгалтерському обліку; контролює операції з формування і використання статутного та інших фондів банку; валютні операції та деякі інші.

Коло операцій, які підлягають додатковому контролю, визначається відповідно до нормативних документів НБУ і внутрішніх інструкцій комерційного банку.

Основним завданням наступного контролю є виявлення недоліків поточного контролю і з'ясування причин їх виникнення. За результатами перевірок, отриманих під час наступного контролю, розробляються конкретні заходи щодо поліпшення і недопущення у бподальшому виявлених недоліків, підвищення фахового рівня бухгалтерських працівників.

Наступний контроль здійснюється у вигляді тематичних перевірок і ревізій, може бути вибірковим і суцільним.

Тематичним перевіркам підлягає діяльність окремих відповідальних виконавців або окремі види обліково-операційної роботи.

Ревізія -- це перевірка господарсько-фінансової діяльності установи банку, що грунтується на вивченні первішних документів і бухгалтерських записів. В акті ревізії окремо висвітлюється стан обліково-операційної роботи.

3.2. Бухгалтерський процес і процедури фінансового обліку

Як уже зазначалось у главі 1, роль бухгалтерського обліку в управлінні банком довший час недооцінювалась. Це спричинювало невірне тлумачення бухгалтерського процесу -- тільки як рахівництва: реєстрація операцій, ведення облікових регістрів, складання бухгалтерської (фінансової) звітності. Як наслідок цього -- недооцінка бухгалтерської професії, її невисокий престиж у суспільстві, недостатня компетентність бухгалтерських працівників. В умовах ринкової економіки різко зростає престиж професії, що зумовлено зростанням ролі бухгалтерського обліку в управлінських процесах.

Бухгалтерський процес в ринковій економіці можна відтворити таким чином:

У сучасних умовах комерційні банки змушені проводити активну роботу з реорганізації бухгалтерського процесу. В багатьох банках до складу бухгалтерського процесу запроваджені зображені на схемі ланки. Однак у процесі організації управлінського обліку, фінансового планування, податкового обліку та планування розмірів податків, внутрішнього аудиту банки стикаються з серйозними проблемами, які пов'язані з відсутністю кваліфікованих кадрів, наукових і методичних розробок, а також досвіду у цих напрямках.

Контроль і аналіз витрат банку базується на даних управлінського обліку.

Фінансове планування включає складання бюджету з прибутку, фінансового плану та планового балансу. Бюджет з прибутку розробляється на підставі розрахунку прибутку за даними минулого року і запланованими змінами щодо банківської діяльності на наступний рік. Фінансовий план (фінансовий бюджет) розробляється на підставі зіставлення очікуваних платежів і очікуваних надходжень до банку. Виходячи з даних фінансового плану, можна передбачити чи буде фінансовий стан банку задовільним. Плановий баланс розробляється на підставі показників бюджету з прибутку і фінансового плану.