Організація бухгалтерського обліку на прикладі КСП "Балинське"

Суть аналітичного бухгалтерського обліку виробничих запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей (за номенклатурними номерами) відкривається аналітичний рахунок, в якому об'єкти обліку відображаються за їх кількістю (за прийнятими одиницями виміру) і сумою вартості (за прийнятою системою оцінки).

Аналітичні рахунки групуються за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунку-ми. Відповідно до прийнятих на підприємстві групувань матеріальних цінностей дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях. Використовують аналітичний бухгалтерський облік на рахунках для контролю зберігання і руху матеріальних цінностей, їх оцінки, звірки з даними складського обліку, а також для підбиття підсумків , інвентаризації.

У разі організації на підприємстві номенклатурно-кількісного оперативно-складського й аналітичного бухгалтерського обліків вони (в номенклатурно-кількісному відношенні) дублюватимуть один одного, але за умов використання ЕОМ такого дублювання можна уникнути, якщо організувати оцінку матеріальних цінностей, враховану в оперативному складському обліку. При ручній реєстрації даних у складському обліку, використовуючи тверді облікові ціни, можна уникнути паралельного ведення бухгалтерського обліку. За твердими обліковими цінами ведуть вартісний аналітичний облік руху матеріальних цінностей за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, рахунками і субрахунками.

Для звірки даних складського й аналітичного обліків потрібно здійснювати періодичну оцінку за обліковими цінами кількісних залишків за даними складського обліку на визначену дату і зіставляти одержані загальні суми з сумою залишку за обліковими цінами вартісного аналітичного обліку. Такий метод організації обліку називається сальдовим або оперативно-бухгалтерським.

Для узагальнення інформації про наявність і рух виробничих запасів застосовують окремі субрахунки. Основна маса виробничих запасів надходить від постачальників і лише матеріали сільськогосподарського призначення виготовляються безпосередньо в сільськогосподарському підприємстві [27,325].

Розглянемо особливості обліку окремих видів запасів за субрахунками рахунка 20 "Виробничі запаси".

Для обліку сировини і матеріалів призначено субрахунок 201 "Сировина і матеріали". На ньому відображаються наявність та рух сировини і основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на субрахунку 201. Підприємства, що заготовляють сільськогосподарську продукцію для переробки, також відображають її вартість на цьому субрахунку.

Якщо сільськогосподарські підприємства мають переробні підприємства і заготовляють сировину, яка є компонентом продукції, що виробляється, то ця сировина також обліковується в межах субрахунка 201 "Сировина і матеріали".

Паливо виділяється в окрему групу матеріалів у зв'язку з його значною роллю в народному господарстві і великою питомою вагою в загальних витратах виробничих запасів на виробництво. Тому на субрахунку 203 "Паливо" обліковуються всі види пального і мастильних матеріалів - бензин за марками, гас, дизельне паливо, автол, солідол та ін.

Облік нафтопродуктів ведеться за їх видами і матеріально відповідальними особами. Пальне зі складу відпускається за лімітно-заборними картками, а підставою для списання пального на витрати виробництва є Обліковий лист тракториста-машиніста, Дорожній лист вантажного або легкового автомобіля.

На субрахунку 203 відображається також наявність та рух твердого палива (дров, вугілля, торфу), газу в балонах та іншого палива.

При списанні пального на автомобільному транспорті використовуються такі види норм витрат палива: лінійні норми, які регламентують витрати палива в процесі руху автомобіля; норми витрати палива на роботу спеціального обладнання, встановленого на автомобілях.

Лінійні норми встановлюються для кожної марки автомобіля, які експлуатуються і відповідають умовам роботи автомобільного транспорту. Використовуються три види лінійних норм: ба30ва норма на 100 кілометрів пробігу, норма на 100 т/км транспортної роботи і норма на поїздки з вантажем (враховується збільшення витрат палива, що пов'язано з маневруванням у пунктах завантаження і розвантаження, наприклад, при збиранні врожаю).

Облік будівельних матеріалів ведеться на субрахунку 205 "Будівельні матеріали", де підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

На субрахунку 205 обліковуються будівельні матеріали за групами, прийнятими в народному господарстві, а саме: силікатні матеріали (цегла, цемент, вапно, алебастр, лісок, камінь і т.п.); лісні матеріали (ліс круглий, пиломатеріали та ін.); будівельний метал (залі30 листове, сталь); металовироби (цвяхи, скобові вироби); санітарно-технічні матеріали (крани, трійники, муфти, флянці та ін.); електротехнічні матеріали (провід, шнур, патрони, лампи), хімічні матеріали (фарба, оліфа, толь, руберойд, асфальт).

На окремих аналітичних рахунках обліковують різні конструкції і деталі, а також виробниче, енергетичне і технологічне обладнання, що призначене до встановлення на об'єктах капітального будівництва і потребує монтажу, тобто прикріплення до будь-яких несучих конструкцій будинків і споруд. До них належать, наприклад, підвісні дороги, автопоїлки і т.п. Обладнання, що не потребує монтажу, на субрахунку 205 не обліковується.

Облік за субрахунком 205 ведеться за видами матеріалів і, як правило, за укрупненою номенклатурою. Так, на одному рахунку обліковуються цвяхи різних розмірів за умови, що ціни на них не дуже відрізняються. Це робиться з метою спрощення обліку.

У звітах про рух матеріальних цінностей, що складається за субрахунком 205, витрати матеріалів необхідно групувати в розрізі будівельних об'єктів. Окремо необхідно показувати витрати матеріалів на поточні і капітальні ремонти.

Матеріали, передані в переробку, обліковуються на субрахунку 206 "Матеріали, передані в переробку". Тут відображаються, перш за все, матеріали, передані в переробку на сторону, та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Аналітичний облік матеріалів, що передані в переробку, ведеться в розрізі, що забезпечує інформацію про підприємства-переробники і контроль за операціями з переробки і відповідними витратами.

Для обліку запасних частин призначено субрахунок 207 "Запасні частини", на якому ведеться облік запасних частин, призначених для ремонту різних машин і механізмів: тракторів, комбайнів, с.-г машин, автомобілів, будівельних і дорожніх машин і т. ін. Тут же обліковується і гума, що є в запасі.

Автомобільні шини (покришки, камери), що на колесах і в запасі при автомобілі та включені в купівельну ціну, а значить і в інвентарну вартість, обліковуються в складі основних засобів.

Для обліку запасних частин відкриваються такі аналітичні рахунки: запасні частини до тракторів; запасні частини до автомобілів; запасні частини до комбайнів; запасні частини до сільськогосподарських машин; інші запасні частини. В книгах або картках складського обліку завідувачі складів або комірники ведуть облік запасних частин за їх прейскурантними номерами.

Видача запасних частин із складів проводиться за відомістю дефектів на ремонт машин, лімітно-забірними картками або накладними, які виписуються окремо на кожну машину, що ремонтується. Витрати заласних частин на ремонт основних засобів, якщо ремонт проводиться в своїй майстерні, списуються в дебет рахунка 23 "Виробництво". При поточному ремонті поза ремонтною майстернею, безпосередньо у виробничих умовах, витрачені запасні частини списуються на витрати відповідних виробництв.

Деякі особливості має облік шин. Шини для машин, що зберігаються на складах, обліковуються на субрахунку 207 в оцінці їх придбання на окремих рахунках. Ці рахунки відкриваються за марками машин, для яких призначено шини. При списанні автомобілів та причепів часто знімають шини, ще придатні для використання, і які оприбутковуються бухгалтерською проводкою дебет субрахунка 207, кредит субрахунка 746, як виручка від ліквідації основних засобів.

Якщо шини знімаються з автомобілів через непридатність для подальшої експлуатації, то вони приймаються на облік за субрахунком 207 з кредиту рахунка затрат виробництва, на яких обліковувалися витрати з роботи автотранспорту (23). Зняті шини можуть бути в різному стані: деякі з них придатні для відновлення, інші придатні тільки для здачі на переробку на регенерат. Тому вартість оприбуткованих старих шин і, відповідно, порядок відображення на рахунках цих операцій теж будуть різними. Непридатні до відновлення, шини приймаються на облік на субрахунок 209. Шини, що придатні для відновлення зараховуються на дебет рахунка 207, на окремий аналітичний рахунок "Автошина, що підлягає відновленню".

При здачі шин для відновлення на шиноремонтний завод з обміном на відновлені, вартість зданих шин відображається в межах рахунка 207, тобто дебетується субрахунок 207 і кредитується субрахунок 207 із застосуванням окремих аналітичних рахунків. При одержанні відновлених шин на склад дебетується субрахунок 207, аналітичний рахунок "Автошини на складі" і кредитується субрахунок 207, аналітичний рахунок "Шини на відновленні". На аналітичний рахунок "Шини на відновленні" відносяться всі витрати, що пов'язані з відновленням шин.

Як обліковуються матеріали сільськогосподарського призначення?

Для обліку матеріалів сільськогосподарського призначення застосовується субрахунок 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення", на якому сільськогосподарські підприємства відображають мінеральні добрива, засоби захисту рослин, біопрепарати, медикаменти.

Біопрепарати, медикаменти і хімікати в бухгалтерії підприємства обліковуються тільки в грошовому виразі. Кількісний облік ведуть працівники ветеринарної служби підприємства.

Слід мати на увазі, що добрива, засоби захисту рослин списуються на витрати виробництва за Актом про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин.

Деякі особливості має облік медикаментів. Видача медикаментів проводиться за рецептами і підтверджується записом в амбулаторному журналі. Щомісяця ветеринарний спеціаліст складає на підставі первинних документів звіт про рух біопрепаратів і медикаментів і подає його в центральну бухгалтерію господарства. Списання біопрепаратів і медикаментів проводиться за актами, складеними на підставі записів в амбулаторному журналі. Такі дефіцитні ліки, як спирт-ректифікат, опій, морфій, а також ліки, що вміщують отруйні і сильнодіючі засоби, з метою контролю необхідно списувати тільки за рецептами.

Як відображуються на бухгалтерських рахунках саджанці, насіння і корми?

Саджанці, насіння і корми, одержані від врожаю І призначені для власних потреб, на підставі первинних документів повинні бути оприбутковані на рахунок 20 "Виробничі запаси", субрахунок 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення". На цьому субрахунку обліковується рух насіння, саджанців і кормів як власного виробництва, так і тих, що куплені на стороні.

Аналітичний облік ведуть за кожним видом продукції із зазначенням кількості, ціни і вартості (на складах, у коморах та інших місцях зберігання - за кількістю). При цьому облік насіння зерна ведуть за назвою кожної культури та її ботанічного сорту. Зерно, що зібране з насіннєвих ділянок і призначене на насіння, обліковується на окремих аналітичних рахунках. Сіно багаторічних і однорічних трав, а також природних сінокосів на рахунку 27 обліковується на одному аналітичному рахунку "Сіно всіх видів". Солому озимих І ярових культур обліковують на загальному рахунку "Солома", на окремих аналітичних рахунках обліковують заготовлений силос і коренеплоди.

Оприбуткування зерна при зборі врожаю проводиться в початковій бункерній масі. Після сортування та сушіння зерна, втрати його, що викликані доробкою (відходи, що не використовуються, втрати вологи та ін.) на підставі Актів на сортування та сушіння продукції рослинництва сторнуються за дебетом рахунка 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" і кредитом рахунка 23 "Виробництво".

Скошена і згодована тваринам зелена маса оприбутковується на дебет рахунка 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" з кредиту рахунка 23 "Виробництво" і одночасно списується на витрати з тваринництва на ту групу тварин, для годівлі яких вона використана. Кількість зеленої маси визначається шляхом зважування всієї маси, або на підставі зважування її з контрольних ділянок з подальшим переведенням на всю скошену площу, про що складається Акт з участю агронома і 30отехніка.

Корми, що використані шляхом випасу на пасовищах і вигонах, не оприбутковуються, а затрати з догляду за випасами і посівами списуються безпосередньо на витрати з утримання відповідних груп тварин. При цьому дебетується субрахунок 232 "Тваринництво" і кредитується субрахунок 231 "Рослинництво". При заготівлі кормів на стороні (господарством) усі витрати, що пов'язані з такими заготовками, обліковуються на рахунку 23 "Виробництво". Після виявлення всіх витрат із заготівлі кормів визначається їх собівартість і оприбутковується за субрахунком 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення".

Витрати з перебирання картоплі, сортування овочів та іншої продукції рослинництва минулих років обліковуються на рахунку 23 на відповідних аналітичних рахунках. З кредиту цих рахунків оприбутковується повноцінна продукція за фактичною собівартістю, що склалася включаючи вартість сільськогосподарської продукції, направленої на перебирання і сортування.

Неповноцінна продукція, що використана на годівлю тварин, відноситься на зменшення вартості продукції, одержаної після переробки, в оцінці, що відповідає кормовим коренеплодам або зеленій масі.

При переробці кормів і готової продукції їх кількість і вартість списуються з кредиту рахунку 27 у дебет рахунка 23. Одержану продукцію оприбутковують з кредиту рахунка 23 в дебет субрахунка 208 [31,358].

На КСП «Балинське» використовують всі 8 субрахунків.

Облік малоцінних та швидкозношувальних предметів на КСП «Балинське», як і на інших підприємства, здійснюється відповідно до П (С)БО 9 «Запаси».

До малоцінних і швидкозношуваних предметів (далі -- МШП) відносять ті, що використовуються не більше одного року чи одного операційного циклу, якщо він перевищує рік. До них можна віднести інструменти, господарський інвентар, спеціальні пристрої, пристосування, спеціальний одяг, взуття тощо.

Для обліку наявності та руху МШП передбачено балансовий рахунок 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”. За його дебетом відображають придбані, виготовлені або безоплатно отримані предмети за їх первісною вартістю. За кредитом -- відпуск МШП в експлуатацію за обліковою вартістю, списання нестач і втрат від псування таких предметів.

Згідно з П(С)БО 9 “Запаси” одиницею бухгалтерського обліку МШП буде їхнє найменування або однорідна група (вид) [8].

Організація бухгалтерського обліку МШП на підприємстві передбачає своєчасне складання первинних документів, дотримання правил при прийманні МШП на склад та відпуску їх в експлуатацію [14,374].

МШП, що надходять від постачальників, приймаються на склад матеріально відповідальною особою. При відпуску МШП зі складу в експлуатацію їхню вартість списують на затрати виробництва або відносять на витрати періоду. Пізніше щодо таких МШП має бути організований оперативний облік в кількісному вимірі за місцями експлуатації та матеріально відповідальними особами протягом усього строку їхнього фактичного використання (п. 23 П(С)БО 9).

Надходження, переміщення і відпускання МШП оформляються первинними документами, правила застосування яких регламентуються Положенням про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затвердженим Міністерством фінансів України 24.05.1995 р. за №88, Інструкцією №61 та іншими нормативними актами. Для організації обліку МШП “Взутекс-2” застосовує типові форми первинних документів, затверджені наказом Міністерства статистики України від 22.05.96р. № 145 [23, с. 223], а саме: - форма № МШ-1 “Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристосувань)” (додаток З); - форма № МШ-2 “Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів” (додаток З); - форма № МШ-3 “Замовлення на ремонт чи заточення інструментів (пристосувань)” (додаток И); - форма № МШ-4 “Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів” (додаток К); - форма № МШ-5 “Акт на списання інструментів і обмін їх на придатні” (додаток Л); - форма № МШ-6 "Особиста картка обліку спецодягу, спец, взуття і запобЬ:сних пристосувань" (додаток М); - форма № МШ-7 "Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спец, взуття і запобіжних пристосувань" (додаток Н); - форма № МШ-8 "Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів" (додаток П). В таблиці 2.7. зазначені первинні документи з обліку МШП та особливості їх застосування [20,452].

Таблиця 2.7.

Первинні документи з обліку МШП

№ форми	Назва форми	Призначення документа
1	2	3
МШ-1	Відомість на повернення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв)	Використовуються для обліку зміни запасу інструментів (пристроїв) на тих підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного обмінного фонду. Відомість складається при необхідності заміни постійного запасу інструментів (пристроїв), на підставі її даних вносяться зміни до карток складського обліку (ф.№ М-12)
МШ-2	Картка облік МШП	Використовується для обліку МШП, які були видані під розписку працівнику для тривалого користування. Заповнюється на кожного працівника, який одержав МШП.
МШ-3	Замовлення на ремонт або сточування інструментів (пристроїв)	Застосовується для обліку інструментів (пристроїв), які передаються на заточування та ремонт. Характерна для тих підприємств, де заточування і ремонт проводяться в централізованому порядку.
МШ-4	Акт на вибуття МШП	Застосовується для обліку зіпсованих і втрачених МШП. При пред'явленні працівником акта вибуття замість непридатного чи втраченого предмета йому видається придатний, що записується в формі МШ-2 „Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів”. Акт вибуття додається до актів на списання (ф.№ МШ-5 і № МШ-8)
МШ-5	Акт на списання інструментів (пристроїв) та їх обмін на придатні	Застосовується для оформлення списання інструментів (пристроїв), що стали непридатними, та обміну їх на придатні на тих підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного обмінного фонду. Складається на підставі актів вибуття (ф. № МШ-4). Виданий інструмент (пристрій) в порядку обміну за актами в картці обліку матеріалів (ф. № М-12) не відображається.
МШ-6	Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв	Використовується для обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, які видаються працівникам підприємства для індивідуального користування.
МШ-7	Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв	Застосовується для обліку видачі спецодягу, спецвзуття працівникам підприємства в індивідуальне користування за встановленими нормами, а також для обліку приймання від працівників спецодягу, спецвзуття на прання, дезинфекцію, ремонт та зберігання. Форма заповнюється окремо на видачу і повернення спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів
МШ-8	Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів	Застосовується для оформлення списання морально застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання інструментів (пристроїв), спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів по закінченню строку носіння, інших малоцінних та швидкозношуваних предметів і здавання їх до комор для утилю. Акт складається на підставі разових актів вибуття ( ф.№ МШ-4)

Існуюча сукупність форм первинної документації з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів дає можливість побудови такої системи обліку, яка б відповідала масштабам підприємства, його організаційно-структурній формі та об'єктивним умовам функціонування.

Надходження МШП на підприємство здійснюється на підставі відвантажувальних документів постачальників.

В обліку МШП відображають за фактичною собівартістю (ціною придбання, включаючи затрати, пов'язані з доставкою їх на підприємство).

На МШП, що надійшли, відкривається картка складського обліку (ф. № М-17).

Облік МШП на складах ведеться за їх номенклатурними номерами в порядку, аналогічному обліку матеріалів на складі. При оприбуткуванні МШП бухгалтерія складає групувальні відомості, а також веде сортову оборотну відомість аналітичного обліку.

Передача МШП зі складу в експлуатацію оформлюється актом передачі МШП в експлуатацію.

Відпуск інструментів в експлуатацію здійснюється на підставі вимог цехів або фізичних осіб. Бухгалтерія ці вимоги вносить до групувальних відомостей з метою синтетичного обліку.

Оскільки організація обліку МШП в експлуатації має визначені особливості в залежності від видів предметів, розглянемо специфіку обліку найбільш розповсюджених з них.

До інструментів і пристосувань загального користування відносяться механізовані і немеханізовані знаряддя праці загального призначення, а предмети, що прикріплюються також до машин, що служать для обробки матеріалів.

До групи інструментів відносяться: ріжучі, абразивні, слюсарно-монтажні і подібні їм інструменти, вимірювальні прилади, ударні, що давлять і ущільнюють знаряддя праці, включаючи механізовані знаряддя праці, що працюють за допомогою електроенергії, стиснутого повітря (штампи, прес-форми, моделі), і інші пристосування.

В бухгалтерському обліку приведені два варіанти організації обліку операцій по видачі інструментів і пристосувань зі складу в роздавальні комори. При першому варіанті всі операції по руху інструментів і пристосувань між складом і роздавальними коморами підприємства [13,652].

Операції по руху інструментів і пристосувань оформлюються на КСП «Балинське» так:

1) Одержання коморами інструментів і пристосувань зі складу: лімітні карти чи накладні-вимоги.

2) Повернення коморами інструментів і пристосувань на склад: накладні-вимоги.

3) Здача коморами негідних, зношених інструментів і пристосувань у виді брухту, утилю: накладні-вимоги. У цьому випадку інструменти, що прийшли в непридатність, і пристосування списуються на підставі карток складського обліку.

При другому варіанті документальному оформленню підлягають тільки операції по руху інструментів і пристосувань, зв'язаних зі зміною запасів у роздавальних коморах. Цей варіант видачі інструментів і пристосувань прийнято називати методом обліку оборотного (обмінного) фонду інструментів в експлуатації.

При цьому варіанті комори обмінюють на складі негідні, зношені інструменти на придатні (штука на штуку), що не приводить до кількісної зміни запасів інструментів у коморах і тому не вимагає складання спеціального первинного документа на обмін. Такий варіант обліку доцільно застосовувати на підприємствах з добре організованою системою складського обліку й інструментальним господарством.

Даний варіант організації обліку передбачає виписку первинних документів тільки на операції по доукомплектуванню роздавальних комор відсутніми інструментами чи поверненню на центральний склад зайвих інструментів. Для обліку зміни запасу інструментів застосовується відомість форми № МШ-1(додаток З), на підставі якої вносяться зміни в картки складського обліку матеріалів (типова форма № МФУ-12), що ведуться в роздавальній коморі і на складі.

Операції по обміну складом інструментів, що прийшли в непридатність, виробленому за принципом штука за штуку чи по заміні загублених інструментів оформляються актами форми № МШ-5 (додаток Л) з додатком актів про поломку і втрату інструмента форми № МШ-4 (додаток К). Акт форми № МШ-5 є підставою для одержання на складі нового інструмента замість списаного.

Оперативний облік і контроль за схоронністю інструментів, видаваних у тимчасове користування на робочі місця, залежать від тривалості й інших умов їхнього закріплення за виконавцями [41,211].

Первісна видача інструментів і пристосувань на робочі місця в тривале користування виробляється відповідно до технологічних карт на підставі вимоги майстра і відбивається в картках обліку МШП форми № МШ-2 (додаток З), що відкриваються на кожного працівника, що одержав ці предмети. Одержання інструментів і пристосувань підтверджується підписом робітника в картці форми № МШ-2. Наступні видачі інструментів і пристосувань з роздавальної комори замість зношених документально не оформляються, а виробляються при пред'явленні акта вибуття форми № МШ-4.

Видача робітником інструментів у короткочасне користування контролюється за допомогою інструментальних марок (жетонів) без реєстрації в яких-небудь документах.

При одномарочній системі контролю робітник одержує інструмент із роздавальної комори на підставі пред'явленої інструментальної марки з вибитим табельним номером. Видаючи працівнику інструмент, комірник поміщає інструментальні марки з осередку стелажа, у яких зберігався виданий інструмент, і повертає їх робітнику після здачі інструмента в комору.

При двухмарочній системі видачі інструментів використовуються два види марок: з табельним номером робітника і з номенклатурним номером інструмента. Перший використовується для визначення, кому з робітників виданий інструмент у короткочасне користування, а другий дозволяє установити, скільки і які інструменти видані кожному робітнику.

До господарського інвентарю відносяться предмети конторського і господарського оснащення: конторські меблі (столи, стільці, шафи, портьєри), вішалки, гардероби, протипожежний інвентар.

Інвентарна тара, використовувана для постійного збереження запасів, для обслуговування виробництва, як тару тривалого користування і нерозривно зв'язана з характером виробництва (наприклад, бочки на пивоварних і хімічних підприємствах), чи контейнери, предмети, що призначені для укладання і тимчасового збереження матеріалів, переміщення продукції усередині підприємства, відносяться до господарського чи виробничого інвентарю.

Господарський інвентар відпускається зі складу підприємства в експлуатацію особам, відповідальним за його схоронність, на підставі вимог, оформлених у встановленому порядку. Облік господарського інвентарю, отриманого зі складу, матеріально відповідальна особа веде в двох картках, одна э яких заповнюється по номенклатурних номерах інвентарю, а інша - по окремих особах, яким виданий інвентар у користування.

Якщо господарський інвентар одержує зі складу безпосередньо особа, на яку покладена відповідальність за забезпечення його схоронності в цеху, чи відділі іншій службі, ця особа повинна здійснювати облік отриманого інвентарю в книзі (журналі), у якій указуються найменування і коротка характеристика предметів, дата надходження в експлуатацію, інвентарний номер, вартість, оцінка про вибуття [20,241].

До спеціального одягу, спеціальному взуттю і засобів індивідуального захисту відносяться комбінезони, костюми, куртки, штани, халати, кожухи, різне взуття, рукавиці, окуляри, шоломи, протигази, респіратори і т.п.

Спецодяг і спецвзуття видаються працівникам тих професій і посад, що передбачені в типових галузевих нормах безкоштовної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття й інших засобів індивідуального захисту, або галузевих нормах, затверджених на підставі типових, відповідно до встановлених норм і термінів носіння незалежно від форми власності і галузевої приналежності підприємства, на якому працює даний працівник.

Облік видачі працівникам спецодягу і спецвзуття ведеться в особистій картці форми № МШ-6, у якій з описом і іншими даними, що характеризують такі предмети, відбиваються терміни їхнього носіння і відсоток придатності. Картка форми № МШ-6 ведеться в одному екземплярі і зберігається в місцях видачі спецодягу і спецвзуття до моменту їхнього вибуття через непридатність чи втрати. У випадку втрати спецодягу і спецвзуття в картці робиться запис про їхнє вибуття на підставі акта форми № МШ-4 .

Крім спецодягу і спецвзуття індивідуального користування, працівникам може видаватися на час роботи черговий спецодяг, спецвзуття і захисні засоби. Дані предмети видаються тільки на час виконання робіт, для яких вони передбачені, чи можуть бути закріплені за визначеними робітниками місцями і передаватися від однієї зміни працівників іншій. Ці МШП повинні враховуватися на окремих картках форми № МШ-6 (додаток М) з оцінкою "Чергова" [38,568].

Що стосується оформлення вибуття МШП, то для визначення їхньої непридатності до подальшого використання, чи неможливості неефективності проведення їхнього відновлення, ремонту, а також для оформлення необхідної документації на списання зазначених предметів на підприємстві створюються постійно діючі комісії. Дані комісії роблять огляд предметів, що підлягають списанню, установлюють їхню непридатність до відновлення і подальшого використання, визначають можливість використання чи реалізації матеріалів, що залишаються від предметів, що списуються, а також складають акт на списання МШП форми № МШ-5 чи № МШ-8 на підставі актів вибуття форми № МШ-4. МШП надходять до КСП «Балинське» безпосередньо від постачальників, від підрозділів підприємства, в порядку незворотної фінансової допомоги, через підзвітних осіб.

Якщо МШП отримують безпосередньо на складі постачальника, то виписується товарно-транспортна накладна на відпущені МШП. Документи надходять у відділ постачання, де вони реєструються в журналі обліку вантажів, що надійшли, і передаються до бухгалтерії. Бухгалтерія здійснює перевірку документів постачальника і передає їх на склад для контролю при прийнятті вантажу Але роль бухгалтерії не обмежується перевіркою документів - вона зобов'язана встановити: доцільність тієї або іншої поставки МШП, чи задовольняє поставка потреби підприємства і чи не призведе вона до утворення понаднормованих МШП.

Представник покупця (експедитор) на підставі отриманої довіреності здійснює доставку МШП. У разі виявлення невідповідності між вантажем у натурі і даними документів постачальника, пошкодження чи псування вантажу експедитор зобов'язаний вимагати від транспортної організації складання комерційного акта і отримати його копію. Акт є підставою для пред'явлення претензій (позову) транспортній організації за виявлені розбіжності.

Експедитор здає отриманий вантаж безпосередньо на склад під розписку матеріально відповідальної особи в документах постачальника. На складі отримані МШП піддаються обов'язковій кількісній перевірці (зважування, перелічування чи вимірювання), а в разі потреби і якісній перевірці. В окремих випадках здійснюється лабораторний аналіз якості.

Якщо виявлено невідповідність кількості та якості вантажу, зазначених у супровідних документах, фактичним даним МШП, що надійшли від постачальника, то складається акт приймання за формою № 429. Акт у двох примірниках складає приймальна комісія за участю завідуючого складом (коморою), представника постачальника чи незацікавленої організації. Після приймання цінностей один примірник акта з даними документами (товарно-транспортними накладними, рахунками) передається до бухгалтерії підприємства для обліку надходження МШП, другий - у відділ постачання для направлення претензійного листа постачальнику.

МШП, що надійшли на підприємство в порядку безповоротної фінансової допомоги, приймаються створеною наказом керівника підприємства комісією з обов'язковою участю працівника бухгалтерії та представника вищої за рангом організації. Приймання цінностей проводиться шляхом їх перелічування, зважування в присутності матеріально відповідальної особи, якій передаються ці цінності на зберігання. На прийняті матеріальні цінності комісія складає акт, який підписують члени комісії.

МШП, прийняті на склад, оприбутковуються, тобто беруться на облік, на підставі супровідних документів (податкових накладних, накладних, актів) тим числом, коли отримано цінності. У документах зазначаються такі дані: від кого надійшли МШП, номенклатурний номер, найменування, сорт, кількість, вага, ціна, сума, дата надходження на склад і розписка матеріально відповідальної особи, яка приймала цінності [15,102].

Перше місце в аналізі оборотних засобів займає аналіз складу і структури (див. табл.2.8.)

Таблиця 2.8.

Склад і структура виробничих запсів КСП «Балинське»

Вид запсів	2 010р.	2 011р.	2 012р.	Відхилення відносне	Абсолютне відхилення
	Вартість, тис.грн	Питома вага, %	Вартість, тис.грн	Питома вага, %	Вартість, тис.грн	Питома вага, %	11/10	12/10	12/11	11/10	12/10	12/11
Сировина й матеріали	100	38,02	60	44,44	405	45,51	60,00	405	675	-40	305	345
Паливо	60	22,81	30	22,22	240	26,97	50,00	400,00	800,00	-30	180	210
Будівельні матеріали	35	13,31	3	2,22	95	10,67	8,57	271,43	3166,67	-32	60	92
Запсні частини	10	3,80	2	1,48	45	5,06	20,00	450,00	2250,00	-8	35	43
Матеріали с\г призначення	38	14,45	15	11,11	55	6,18	39,47	144,74	366,67	-23	17	40
МШП	20	7,60	25	18,52	50	5,62	125,00	250,00	200,00	5	30	25
Разом:	263	100	135	100	890	100	178,05	1671,17	7258,33	-133	597	730

З вище отриманих результатів робимо висновок, що з роками кількість виробничих запсів зросла. Найбільшу питому вагу у складі виробничих запсів займає сировина та матеріали. У 2012р. в порівнянні з 2011р., вони зросли на 345 тис.грн., або 1,07%. Процентний показник питомої ваги палива на протязі трьох років залишався майже непомітним, зате відчутним у грошвому виразі: 2011р.- 30 тис.грн., 2012р. - 240 тис.грн.. Такі ж зміни відбуваються і з рештою видів запасів. Пов'язано це все із зміною загального обсягу виробничих запасів, які у порівнянні з 2011р. збільшились на 755 тис.грн..

Під час проведення аналізу виробничих запасів важливо також дослідити динаміку оборотності виробничих запасів, визначити коефіцієнт оборотності та коефіцієнт закріплення виробничих запасів, середні залишки та тривалість обороту запасів (див.табл.2.9.)

Коефіцієн оборотності виробничих запасів вказує, скільки разів у середньому поповнювалися запаси підприємства протягом звітного періоду. Його визначають за формулою:

kоз=ЧД/Зз, або kоз=СРП/Зз, (2.5.)

де kоз - коефіцієнт оборотності виробничих запасів;

ЧД - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

Зз - середні залишки виробничих запасів за звітний період тис.грн.;

СРП - собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Середні залишки визначають як середньоарифметичну величину між залишками виробничих запасів на початок і кінець звітного періоду. Чим вища собівартість запасів, тим ефективніше вони використовуються, менше коштів витрачається на їх формування. Зменшення значення kоз на кінець звітного періоду порівняно із його значенням на початок свідчить про сповільнення обороту запасів.

Коефіцієнт закріплення виробничих запасів (обернений до швидкості обороту) і обчислюється за формулою:

kз=Зз/ЧД, або kз=Зз/СРП. (2.6.)

Він характеризує вартість матеріальних реурів, яка припадає на одну гривню чистого доходу або собівартість реалізованої продукції. Позитивною тенденцією вважається цього показника щодо попередніх перодів.

Тривалість (період) обороту запасів визначається за формулою:

Чоз=Т/kоз, (2.7.)

де Чоз - тривалість обороту запасів;

Т - кількість днів за які обчислюється оборотність (при цьому вважається, що місяць дорівнює 30, квартал - 90, півріччя - 180, рік - 360).

Цей показник показує час, протягом якого виробничи запаси трансформуються в кошти. Зменшення його на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок вважається позитивним, якщо це не перешкоджає нормальному процесу виробництва, не загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів [28,257].

Таблиця 2.9.

Динаміка оборотності виробничих запасів КСП «Балинське»

Показники	2010	2011	2012	Абсолютне відхиленя (+,-)
				11/10	12/10	12/11
Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	5057	4977	5457	-80	400	480
Середньорічний залишок виробничих запасів, тис.грн.	271	199	512,5	-72	241,5	313,5
Коефіцієнт оборотності виробничих запасів	19	25	11	6	-8	-14
Тривалість обороту виробничих запсів,днів	19	14	34	-5	15	20
Коефіцієнт закріплення виробничих запасів	0,05	0,04	0,09	-0,01	0,04	0,05

Проаналізувавши дані таблиці можна зробити висновок, що у 2012р. виробничі запаси поповнювалися 11разів, а це на 9 разів менше ніж у 2011р., та 8 ніж у 2010р. Зменшення коефіцієнта оборотності свідчит про сповільнення обороту запасів. Збільшення коефіцієнта закріплення вважається негативною тенденцією, це свідчить про збільшення вартості матеріальних ресурсів, які припадають на одну гривню чистого доходу. Під час розрахунку показника тривалості обороту запасів використовувались дані річного річного звіту (360днів). Даний показник в порівнянні з минулими роками значно зріс, що свідчить про те, що виробничі запаси стали набагато повільніше трансформуватись в кошти.

2.7 Організація обліку та аналізу витрат, доходів і результатів діяльності підприємства

Методологічні основи організації обліку витрат підприємства викладені в П(С)БО 16 “Витрати”.

За згаданим стандартом витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Такі витрати носять назву витрат діяльності підприємства або витрат звіт-ного періоду [11].

Разом з тим існує поняття витрат виробництва. Витрати ви-робництва, за економічним змістом, це - витрати (затрати) на ство-рення нових активів у вигляді запасів, якими є незавершене вироб-ництво, напівфабрикати власного виробництва, готова продукція.

Отже, за включенням до собівартості продукції підприємства витрати поділяються на дві групи: складові собівартості продукції підприємства та витрати діяльності підприємства.

Тому в організації обліку витрат слід виділити два основні напрями: організація обліку витрат виробництва та організація обліку витрат діяльності.

Основними завданнями організації бухгалтерського обліку вит-рат діяльності підприємства є забезпечення: правильного визначення та достовірної оцінки витрат діяльності, правильного і повного до-кументального оформлення та своєчасного відображення у регістрах обліку витрат діяльності та надання повної, достовірної та неупе-редженої інформації про витрати діяльності для потреб управління. Основними завданнями організації бухгалтерського обліку процесу виробництва є: облік і контроль випуску продукції: обсягу, асортименту, якості та виконання плану за цими показниками, облік витрат виробництва і контроль за виконанням кошторису витрат, калькуляція собівартості продукції і контроль за виконанням плану со-бівартості, виявлення невикористаних резервів виробництва, боротьба з безгосподарністю, втратами від браку і простоями.

У наказі про облікову політику має бути розділ про облік вит-рат, що передбачає: умови (критерії) визнання витрат, розмежування витрат за кожною класифікаційною групою витрат діяльності, класи рахунків, які використовуються для обліку витрат діяльності, об'єкти обліку витрат, перелік та склад змінних і постійних загальновироб-ничих витрат, базу розподілу загальновиробничих витрат, нормальну потужність підприємства [21,531].

Однак на КСП «Балинське» наказу про облікову політику немає.

Організація обліку витрат виробництва передбачає різнома-нітність прийомів обліку і калькулювання собівартості продукції та визначається рядом факторів, які можна звести у дві групи: галузеві особливості та організаційні передумови.

Галузеві особливості обліку витрат виробництва залежать від номенклатури виготовленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, характеру виробництва, технології, яка застосовується.

Наведені фактори змінюються в залежності від конкретних умов та впливають на організацію обліку, вибір об'єктів витрат і об'єктів калькулювання собівартості продукції.

Виділяють наступні організаційні передумови: рівень розвит-ку виробничого обліку і діяльності структурних підрозділів підприємства, прийнятий спосіб оперативного контролю за собівартістю, ступінь забезпеченості адміністрації, власників, засновників та акціо-нерів інформацією для прийняття рішень.

На організацію обліку виробничих витрат впливають різноманітні фактори, основними з яких є: види діяльності, характер виробництва і продукції, яка виробляється, структура управління підприємства, розміри підприємства, особливості технології та організації виробництва.

Усі виробництва в залежності від характеру технологічного процесу можна поділити на дві групи: видобувні та переробні.

На організацію обліку витрат і калькулювання собівартості продукції істотно впливають ступінь спеціалізації підприємства і масовість випуску продукції. За цією ознакою виробництва поділяються на одиничні, серійні та масові.

Використовуються також інші класифікації витрат виробництва, зокрема: по відношенню до виробничого процесу витрати поділяються на основні та накладні, за способом віднесення на собі-вартість окремих об'єктів витрат розрізняють прямі і непрямі витрати, а за єдністю складу - одноелементні та комплексні витрати. По відношенню до обсягів виробництва витрати поділяються на постійні та змінні, за доцільністю їх здійснення - на продуктивні та непродук-тивні. Витрати групуються за їх видами - за економічними елементами та за статтями калькуляції, і за календарним періодом - поточні та одноразові.

Порядок організації обліку виробничих витрат наступний.

1. Організація обліку витрат на виробництво передбачає:

- облік формування елементів витрат за центрами первинного використання ресурсів;

- облік розподілу та перерозподілу елементів витрат за напрямками відповідно до характеру технології та організації вироб-ництва;

- облік ведення витрат за центрами і відповідними особами;

- облік сукупної собівартості продукції, випущеної з виробництва;

- облік собівартості окремих видів продукції.

2. Витрати на виробництво відображаються у групувальних відомостях (матеріальних витрат, витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, амортизації, інших витрат), їх аналітичний облік здійснюється за видами виробництва, за статтями витрат, за видами продукції.

3. Групувальні відомості є основою для записів у регістри синтетичного обліку, а з останніх здійснюються записи у Головній книзі, що використовується для складання фінансової звітності.

4. Аналітичний облік витрат виробництва є основою для опри-буткування готової продукції та подальшої її реалізації, реалізації наданих послуг, виконаних робіт [14,423].

Виробнича собівартість визначається за даними рахунка 23 “Ви-робництво”, за дебетом якого відображаються прямі виробничі вит-рати і розподілені загальновиробничі витрати, за кредитом - суми фактичної виробничої собівартості готової продукції. Сальдо цього рахунка показує суму витрат, що відносяться до незакінченої ви-робництвом готової продукції.

У центральній бухгалтерії підприємства облік витрат на виробництво У більшості випадків веде виробничий відділ, до складу якого входять не менше двох осіб. Лише на невеликих підприємствах облік виробничої діяльності може бути поєднано з обліком мате-ріальних цінностей (матеріальним відділом). У цьому випадку відділ може називатися матеріально-виробничим.

За умов, що виробничий відділ центральної бухгалтерії скла-дається з однієї особи, індивідуальний графік роботи цього співро-бітника може бути одночасно і структурним графіком робіт цього відділу.

У встановлені графіком документообігу дні документи з об-ліку витрат надходять до бухгалтерії підприємства, де їх відображають в журналі № 5. Підсумкові дані з журналу № 5 переносять до Головної книги, а також у разі калькуляційних статей - до виробничого звіту. У виробничому звіті всі фактичні виробничі витрати порів-нюють із нормативами, перерахованими на фактично вироблену про-дукцію, з визначенням економії та перевитрат за кожною статтею нормативної калькуляції окремо за місяць і наростаючим підсумком з початку року. Дані виробничого звіту керівництво і спеціалісти під-приємства використовують для аналізу роботи підприємства як щодо додержання ліміту витрат, так і щодо виконання плану випуску продукції.

За П(С)БО 16 “Витрати” визнання витрат здійснюється за нас-тупних умов:

1) відображення у бухгалтерському обліку одночасно зі змен-шенням активів або збільшенням зобов'язань;

2) зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призво-дить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком змен-шення внаслідок його вилучення або розподілу власниками);

3) можливість бути достовірно оціненими;

4) визнання витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, а при неможливості пря-мо пов'язати з доходом певного періоду - відображення у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені;

5) якщо актив забезпечує одержання економічних вигод про-тягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом сис-тематичного розподілу його вартості цими періодами.

У той самий час не визнаються витратами і не включаються до звіту про фінансові результати ряд сум, оговорених в П(С)БО 16:

1) платежі за договорами комісії, агентськими угодами та ін-шими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

2) попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

3) погашення одержаних позик;

4) витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до П(С)БО [11].

Суттєвим є те, що залежно від видів діяльності всі витрати можна розподілити на дві великі групи: витрати, що виникають у процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають у процесі над-звичайної діяльності. У свою чергу, в складі витрат, що виникають у процесі звичайної діяльності можна виділити витрати від операційної (основної та іншої), інвестиційної, фінансової діяльності.

У складі операційних витрат перш за все виділяється собі-вартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг.

Зауважимо, що собівартість реалізації формується за перелі-ченими об'єктами по-різному. Собівартість реалізованих товарів ви-значається за П(С)БО 9 “Запаси”.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) визнача-ється П(С)БО 16 і складається з: виробничої собівартості продукції (ро-біт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нероз-поділених постійних загальновиробничих витрат, наднормативних ви-робничих витрат.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не вклю-чаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), включають адміністративні витрати, витрати на збут та інші опера-ційні витрати.

Адміністративні витрати - це загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

Склад адміністративних витрат визначений в П(С)БО 16.

Бухгалтерський облік адміністративних витрат ведеться на рахун-ку 92 “Адміністративні витрати”, де відображаються загальногоспо-дарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

За дебетом рахунка 92 “Адміністративні витрати” відобража-ється сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом - списання на рахунок 791 “Фінансові результати основної діяльності”.

Аналітичний облік ведеться за статтями витрат.

Витратами на збут є витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції (товарів) - витрати на утримання підрозділів, що зай-маються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції спо-живачам тощо. Склад витрат на збут визначений П(С)БО 16.

Витрати, пов'язані зі збутом (реалізацією, продажем) продук-ції, товарів, робіт і послуг обліковуються на рахунку 93 “Витрати на збут”.

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом - списання на рахунок 791 “Фінансові результати основної діяльності”.

Інші операційні витрати - це останній вид витрат, пов'язаних з операційною діяльністю, облік і склад яких є загальним для всіх підприємств і визначений П(С)БО 16.

Інші операційні витрати відображають собівартість реалізо-ваних виробничих запасів, сумнівні (безнадійні) борги та втрати від знецінення запасів, втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції, відрахування для забезпечення наступних опера-ційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають у процесі опе-раційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг).

На рахунку 94 “Інші витрати операційної діяльності” ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які ві-дображаються на рахунках 90 “Собівартість реалізації”, 91 “Загально-виробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”.

За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання на рахунок 791 “Фінансові результати основної діяльності”.

У кінці звітного періоду для заповнення Звіту про фінансові результати за П(С)БО 3, витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні затрати, витрати на оп-лату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші опера-ційні витрати.

Витрати іншої звичайної діяльності підприємства включають:

- фінансові витрати, до яких відносяться витрати на відсотки (за користування отриманими кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу;

- втрати від участі у капіталі, що є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі у капіталі;

- інші витрати, куди включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).

Крім того, визнаються витратами податки на прибуток згідно з П(С)БО 17 “Податок на прибуток”.

Надзвичайні витрати відображають невідшкодовані збитки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій то-що), включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від сти-хійного лиха та техногенних аварій тощо.

У кінці року сальдо рахунків класу 9 списується на рахунок 79 “Фінансовий результат діяльності”, за даними якого визначається прибуток або збиток від основної діяльності [32,421].

Методологічні засади формування, оцінювання і визнання у бухгалтерському обліку інформації про доходи та фінансові резуль-тати діяльності, а також порядок їх розкриття у фінансовій звітності визначають П(С)БО 15 “Дохід” та П(С)БО 3 “Звіт про фінансові резуль-тати”, норми яких поширюються на підприємства (організації) та інших юридичних осіб незалежно від форм власності (крім бюджетних та банківських установ).