Бухгалтерський облік витрат та його удосконалення у сільськогосподарському підприємстві

Визначальним показником інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі стає не просто збільшення обсягів виробництва продукції, а випереджаючі темпи зростання кінцевих результатів в порівняні з витратами. Ринкова економіка вимагає становлення соціально орієнтованого підприємництва. Саме такі відмінності зумовлюють вияв нових тенденцій і закономірностей інтенсивного типу розширеного відтворення вимагають концепції інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на одиницю продукції.

Підвищення ефективності зернового господарства пов'язане з впливом на його розвиток великої кількості факторів: хімізація, меліорація, виведення нових сортів, підвищення загальної культури землеробства. В зв'язку з тим, що перелічені фактори не рівнозначні по ступеню впливу на збільшення виробництва зерна і потребують різних розмірів капіталовкладень та поточних затрат, важливо, куди будуть спрямовані ці капіталовкладення.

Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва зерна є виведення і впровадження в господарствах високоврожайних сортів і гібридів, стійких проти хвороб і придатних для вирощування на зрошуваних землях.

Особливого значення у цьому зв'язку набуває поліпшення селекції і насінництва зернових культур. Для прикладу: в економічно розвинутих країнах підвищення врожайності сільськогосподарських культур на 50% забезпечується використанням добрив, на 25% - поліпшенням обробітку ґрунту і на 25% - впровадженням високоврожайних і перспективних сортів.

Отже, можна відмітити, що у підвищенні ефективності виробництва зерна значне місце займає оптимізація сортового складу. Під оптимальною розуміють таку структуру посівів, при якій на кожному полі, відведеному під відповідну культуру, висівають сорт, що забезпечує найбільш повне використання потенціальної родючості ґрунту. Підвищення ефективності виробництва зернових тісно пов'язане також з технічним переозброєнням галузі

Одним із напрямків підвищення економічної ефективності виробництва зерна є комплексна оцінка ефективності сівозмін з різним насиченням зерновими культурами.

Існуючі недоліки в ціноутворенні не дають змоги правильно враховувати реальні витрати ресурсів, поза оцінкою залишаються природно-біологічні ресурси, які відіграють важливу роль у збільшенні виробництва зерна. Певні недоліки має вартісна оцінка показників економічної ефективності, так як сучасні порівняльні ціни не відображають фактичний рівень рентабельності. Тому поряд з агротехнічною та економічною потрібно проводити енергетичну оцінку, яка дає змогу виявити резерви підвищення ефективності з урахуванням енергозбереження.

Висновки до розділу 2.

1. Сільськогосподарське виробництво залежить від ґрунтово-кліматичних умов, місця розташування та інших факторів. У аналізі стану діяльності підприємства користуються агрокліматичними довідниками, визначається кількість опадів, за рік, місяць.

2. Господарство ПОП «Перемога» спеціалізується на виробництві зерна. Питома вага зерна в структурі засіяних площ становить 49-80 %. Соняшник на зерно займає переважне місце в структурі посівів. Коефіцієнт спеціалізації 0,13 що свідчить про середній рівень спеціалізації. Виручка від реалізації зменшилась на 24 тис. грн в порівнянні з 2007 роком. Рівень власного капіталу зменшився на 185 тис. грн. у 2007 році в порівнянні з 2005 роком, зменшились необоротні активи у 2007 році в порівнянні з 2005 роком на 113 тис.грн.

3.Середньооблікова чисельність працівників у 2007 році зменшилась на 6 чоловік, або 26,1 % в порівнянні з 2005 роком. У 2005 році підприємство отримало збиток в розмірі 26 тис. грн, але 2007 році рівень збитку скоротився на 65 тис. грн. і становив 199 тис. грн.

4. В умовах переходу економіки України до ринкових відносин, зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та прибутковості.

В останні роки в ПОП «Перемога» спостерігається зниження ліквідності та платоспроможності.

РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ І АУДИТУ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

3.1 Шляхи підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Виробництво зерна є однією з ключових проблем аграрної економіки держави. З позицій продовольчої безпеки успішний розвиток цієї галузі має велике народногосподарське значення.

Як традиційно прибуткова галузь, зерновиробництво є одним із основних джерел грошових надходжень для сільськогосподарських товаровиробників. Проте, як свідчить аналітичний огляд, загальний стан зернового господарства, ще далекий від оптимального рівня виробництва зерна, ефективності та ринкової сумісності, спостерігається суттєва різниця між передовими і відстаючими сільськогосподарськими підприємствами. Нестабільність виробництва продовольчого зерна в степовому регіоні України значною мірою пов'язана з коливаннями посівних і зібраних площ озимої пшениці.

Розглядаючи питання щодо забезпечення встановлення оптимального балансу в продовольчому зерні, окремого розгляду заслуговує проблема вирощування ярої пшениці на полях степової зони. її зерно, маючи високі технологічні, якісні характеристики, широко використовується в хлібопекарній, макаронній та кондитерській промисловості. Ці продукти завжди користуються значним попитом на ринку.

Щоб успішно розв'язати завдання стабільного виробництва - продовольчого зерна в умовах Степу України, необхідно використати наявний потенціал продуктивності ярої пшениці. В цьому плані важливе місце посідає раціональне використання генетичного потенціалу сортових ресурсів даної культури. За своєю економічною суттю сорт, як засіб виробництва, поряд із технологією, є могутній заходом впливу на природу, ефективного використання землі й залежно від рівня врожайності формує реальну потенційну родючість ґрунту і його віддачу.

Підвищення економічної ефективності сільського господарства передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним джерелом підвищення його економічної ефективності.

В умовах переходу до ринкових відносин дедалі актуальніше стає питання пошуку раціональних, ефективних біологічно стабільних способів ведення сільськогосподарського виробництва.

Зрозуміло, що легкого розв'язання цих питань не існує. Акцентуючи увагу на одних проблемах, інколи переносимо тягар на інші складові. Тому актуальною нині стає не оптимізація процесу виробництва, яка в багатьох випадках штучно спрощується, обмежуючись незначною кількістю факторів, а максимальне розширення компонентів впливу, використання прогнозних даних різних галузей, що в результаті може значно мінімізувати негативні наслідки від прийнятого рішення.

Реалізація підходу, в основі якого лежить тільки економічна доцільність (одержання прибутку на відносно невеликому проміжку часу), за певних умов може суттєво загострити проблеми в інших галузях суспільного життя. Витрати на ліквідацію не правильно прийнятих рішень, що можуть виникнути в майбутньому, в економічному вимірі будуть значно більшими одержаного сьогодні прибутку. Такий підхід зовсім не означає відмову від застосування ефективних методів ведення сільськогосподарського виробництва. Але при цьому надзвичайно важливо розуміти пріоритетність національних інтересів [45, с. 30; 46, с. 14].

Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, які забезпечують подальше збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання і створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

У комплексі заходів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва найважливішим є поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості і зростання врожайності сільськогосподарських культур.

Ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських культур за технологією програмованих урожаїв з використанням досягнень науки, передової практики і забезпеченням високої якості праці. У передових господарствах України одержують зерна озимої пшениці по 55-60 ц/га, кукурудзи - 70 - 80, а на зрошуваних землях-100-120, цукрових буряків - 550 - 600, зеленої маси кукурудзи - 400 -450, сіна багаторічних трав - 50- 60 ц/га. Водночас впровадження у виробництво культур і сортів інтенсивного типу може мати й негативні наслідки. Розвиток інтенсифікації землеробства без дотримання відповідних умов призводить до погіршення структури ґрунту, підвищення темпів деградації земель і загострення екологічної ситуації.

Передовий досвід вітчизняного землеробства, і світова практика свідчать, що науково - технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби захисту ґрунтів від руйнування та підвищення їх родючості.

Один із напрямів підвищення економічної ефективності сільського господарства - впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва в усіх галузях рослинництва і тваринництва і переведення їх на індустріальну основу.

Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві, що є основним якісним фактором його економічного і соціального розвитку [46, с. 32].

Матеріальною основою підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, зокрема зростання продуктивності праці, є впровадження досягнень науково - технічного прогресу, яке включає вдосконалення, раціональне поєднання і взаємодію всіх елементів праці - знарядь і предметів праці та робочої сили.

З підвищенням технічної озброєності і рівня механізації виробничих процесів, з поліпшенням організації виробництва затрати живої праці на одиницю земельної площі і голову худоби скорочуються.

Зростання продуктивності праці, а отже, й ефективності виробництва на 70--75 % зумовлюється досягненнями технічного прогресу, частка організаційних факторів становить 25--30 %, підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва відбувається в умовах поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції. У спеціалізованих підприємствах і рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва, який забезпечує переведення господарств на повне самофінансування, залежить від їх спеціалізації і конкретних умов господарювання.

Тваринницькі відгодівельні комплекси, птахофабрики і тепличні комбінати можуть здійснювати самофінансування при значно нижчому рівні рентабельності порівняно з колективними сільськогосподарськими підприємствами і селянськими (фермерськими) господарствами [47, с. 45].

3.2 Перспективи вдосконалення обліку і аудиту галузі рослинництва з використанням комп'ютерних інформаційних систем

бухгалтерський облік актив рослинництво

Стратегічний напрям розвитку вітчизняного обліку на найближчу перспективу полягає в теоретичній розробці і наступному поетапному введенні концептуальних основ управлінського обліку. На сьогодні розробка чіткої структури управлінського обліку і відповідно потужної автоматизованої системи для підприємств, є однією з умов їх виживання.

Економічна ситуація на підприємствах України вимагає від суб'єктів господарської діяльності своєчасного прийняття ефективних управлінських рішень. Зробити це неможливо без достовірної, належним чином обробленої та підготовленої для управління інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства. Інструментом для одержання такої інформації виступає система бухгалтерського обліку.

Саме облік надає керівництву підприємства оперативну, достовірну та об'єктивну інформацію. Ефективне досягнення цієї мети можливе при комп'ютеризації бухгалтерського обліку на підприємстві.

Комп'ютерна система бухгалтерського обліку (КСБО) забезпечує вирішення багатьох завдань через реєстрацію господарських фактів та обробки даних. КСБО на сьогодні дає можливість накопичувати, аналізувати, інтерпретувати та надавати інформацію користувачам бухгалтерського обліку.

Однак, існує проблема, пов'язана з вибором програмного забезпечення, яке б найбільш повно розкривало інформацію, сформовану за даними бухгалтерського обліку. Більшість існуючих бухгалтерських програм, які автоматизують облік, - це лише електронні таблиці, які самостійно виконують тільки рознесення проводок в регістри обліку. Крім того, як правило, бухгалтерська програма розробляється або програмістом, знайомим з обліком тільки з чужих слів, або бухгалтером, не знайомим з усіма тонкощами системного програмування.

При комп'ютеризації обліку постають запитання: що автоматизувати, навіщо, як і в якому обсязі. Впроваджуючи ту чи іншу автоматизовану систему обліку підприємство впроваджує не просто програмний продукт, але й, часто несподівано для себе, нові методики управління підприємством.

Якщо врахувати, що контроль змісту управлінського обліку здійснюється лише керівництвом підприємств, то за відсутності стандартів управлінського обліку в програмному забезпеченні може бути значна кількість варіантів трактування вимог керівництва.

Автоматизація обліку підвищує ефективність і прискорює процес обробки даних, надає оперативну інформацію для прийняття рішень. Тому досить часто доцільно впроваджувати автоматизовану систему обліку не З' метою отримання глобального результату, а для того, щоб вирішити ряд локальних проблем.

За умови автоматизації бухгалтерського обліку інформація що генерується програмою, повинна бути зрозумілою користувачу. На рівні комп'ютерної програми повинен зникнути поділ бухгалтерського обліку на фінансовий, управлінський та інші види. Якщо цей технічний крок буде зроблено і буде досягнута компактність, зручність, простота і надійність програмного забезпечення, то, без сумніву, облік на підприємстві стане єдиним.

Існує думка, що застосування автоматизованої системи дозволяє ефективно вирішити проблему оперативності аналітичного обліку, так як ефективність бухгалтерського обліку та управління завдяки цьому повинна автоматично зрости.

Завдяки комп'ютеризації бухгалтерського обліку є можливість в межах одного синтетичного рахунку одержати декілька різних розрізів аналітики, які різносторонньо відображають первинну інформацію. В аналітичних розрахунках інформація групується та узагальнюється в інтересах управління за певними ознаками. Тут значно підвищується інформаційна ємність системи рахунків та можливості більш детального і глибокого аналізу інформації.

Вважається, що впровадження КСБО на підприємстві призведе до поступової відмови від аналітичного обліку та його заміни обліком більш елементарних первинних об'єктів. На нашу думку, будь-яка ознака групування в рамках одного синтетичного рахунку стає основою системи аналітичних рахунків, і таких систем може бути безліч залежно від потреб управління.

Управлінський облік може бути організований по-різному:

- без спеціального відображення операцій управлінського обліку на рахунках бухгалтерського обліку із застосуванням подвійного запису (тобто без ведення синтетичного обліку);

- з окремим відображенням операцій управлінського обліку на рахунках синтетичного бухгалтерського обліку (в тому числі з застосуванням різних варіантів кореспонденції рахунків).

Звичайно, найпростіший варіант полягає в тому, щоб відображати операції управлінського обліку в загальній системі записів синтетичного бухгалтерського обліку без виділення окремої кореспонденції рахунків для цих операцій. Іншими словами, операції виробничого обліку відображаються на відповідних бухгалтерських рахунках, що і виступають рахунками управлінського обліку. Комп'ютеризація обліку призводить до створення на підприємстві автоматизованих робочих місць (АРМ).

АРМ бухгалтера призначене для автоматизованого виконання операцій на конкретній стадії облікового та аналітичного процесів. Ця система є структурною одиницею автоматизованих систем управління, персональним засобом облікового працівника для планування, обробки фактичних даних і підготовки інформації для прийняття управлінських рішень

АРМ бухгалтера за їх місцем у системі обліку підприємства можна поділити на такі рівні:

- АРМ у підрозділах підприємства (первинний облік);

- АРМ у бухгалтерії (ділянки обліку);

- АРМ головного бухгалтера (зведений облік);

- АРМ управлінців (функції обробки і аналізу даних без права зміни бухгалтерської інформації).

Зведена облікова інформація

Інформація по ділянках роботи

Інформація з первинних документів

Рис. 2.1 - Ієрархічна структура автоматизованих робочих місць бухгалтера

При широкому використанні комп'ютерної техніки постало питання про раціональне використання каналів зв'язку. В зв'язку з цим виникла необхідність в обмеженні інформації, тобто тієї її частини, яка отримала назву надлишкової, так як вона може призвести до прийняття помилкових управлінських рішень (якщо даною інформацією будуть користуватись не досить компетентні менеджери). Отже, для управління необхідна тільки та інформація, на підставі якої приймаються рішення.

Якщо управлінець має таку інформацію, то процес прийняття рішень стає ефективним. Для характеристики облікової інформації потрібно застосовувати поняття "кількість" і "якість". При отриманні інформації її споживачі переслідують різні цілі, тому змінюється кількість і цінність інформації, що відповідає завданням організації фінансового і управлінського обліку.

До облікової інформації зовнішнього користування висуваються власні, особливі вимоги, що характеризують цінність і важливість інформації. В системі бухгалтерської інформації міститься конфіденційна інформація, яка в більшій частині призначена для внутрішніх користувачів і охороняється законом про комерційну таємницю.

Деяка частина цієї інформації може бути корисна для зовнішніх учасників, але може стати корисною і для конкурентів [47, с. 30-32]. Кожна програма бухгалтерського обліку містить певний набір інструментів, необхідних для роботи користувача з програмою. До них належать довідники, застосовуються для збереження однотипної інформації. Відповідно до класу програми вони використовуються у різних її модулях та програмою в цілому при здійснення операцій з елементами довідника.

Іншим прикладом може бути робочий план рахунків, що використовується для складання бухгалтерських проводок в усіх програмах. Кожна програма містить початково-вбудовані сервісні механізми, які використовуються при виконанні будь - яких облікових операцій. Правильно організований облік витрат в розрізі статей калькуляції, за місцем їх виникнення, за видами продукції дає керівництву достатній обсяг інформації для прийняття ефективних управлінських рішень. Якщо для ведення бухгалтерського обліку використовується комп'ютерна програма з розгалуженим аналітичним обліком, іншої додаткової інформації для складання внутрішньої звітності непотрібно - просто достатньо згрупувати показники найбільш зручним чином для керівника.

Механізація обліку витрат на виробництво включає три взаємопов'язані ділянки роботи:

1) оперативний облік витрат на виробництво, рух деталей, напівфабрикатів і незавершеного виробництва;

2) зведений облік витрат на виробництво і визначення собівартості всієї продукції;

3) складання звітних калькуляцій за видами виробів.

На підприємстві використовується програма «1С: Бухгалтерия 7.7».

На підприємстві використовується 4 комп'ютерів, головний із них знаходиться у головного бухгалтера.

Набір програм «1С: Предприятие 7.7» є універсальною програмою автоматизації діяльності підприємства, яка використовуються для будь-яких розрізів економічної діяльності підприємства, в тому числі й різних ділянок бухгалтерського обліку.

Програма «1С: Предприятие 7.7» має компонентну структуру. «1С: Бухгалтерия 7.7» є складовою частиною системи програм «1С: Предприятие 7.7» - її компонентною.

Всього існує три основні компоненти:

1) «1С: Бухгалтерия 7.7»;

2) «1С: Оперативний учет 7.7»;

3) «1С: Расчет 7.7».

«1С: Бухгалтерия 7.7» - це програма для ведення бухгалтерського обліку, що може застосовуватися на підприємствах різних форм власності та видів діяльності. Класифікаційні ознаки програми наведені в таблиці 3.1

В програмі також реалізовані можливості ведення на одному робочому місці бухгалтерського обліку декількох робочих планів рахунків, багатовимірного та багаторівневого аналітичного обліку, кількісного та валютного обліку.

Програма має однокористувацьку і мережеву версії [48, с. 45].

Для користувачів програми є декілька режимів роботи, набір яких різний залежно від версії програми (Додаток 1)

Зауважимо, що під терміном "конфігурація" розуміють структуру облікових даних, що встановлюється на комп'ютер при створенні нової інформаційної бази (План рахунків, довідники аналітичного обліку, форми документів).

В програмі «1С: Бухгалтерия 7.7» конфігурація складається з трьох взаємопов'язаних складових частин:

- структури метаданих;

- набор інтерфейсів користувачів;

- набору прав.

Таблиця 3.1 Ознаки програми «1С: Бухгалтерия 7.7» та їх характеристика

№ з/п	Класифікаційна ознака	Характеристика ознак
1	Клас програм	Універсальна бухгалтерська програма (міді-бухгалтерія)
2	Призначення	Для ведення бухгалтерського обліку
3	Група споживачів	Невелика чисельність персоналу бухгалтерії
4	Об'єкт обліку	Малі та середні за розміром підприємства різних галузей діяльності
5	Спосіб реалізації облікових функцій	Перевага надається введенню операцій за шаблонами та за допомогою документів
6	Комплексність виконання функцій	Інтегрована програма зведеного обліку

Список продукції рослинництва, яку виробляє підприємство, зберігається в довіднику «Номенклатура». Для зручності продукція рослинництва виділена в окрему групу. Щодо всіх елементів цієї групи повинен бути заданий вид «Продукція».

Перелік матеріалів і затрат, потрібних для виробництва конкретного виду (номенклатури) продукції рослинництва можна переглядати і редагувати за допомогою кнопки «Склад», що на закладці «Додатково» / Додаткового вікна елемента довідника Номенклатура. Для конкретного формування попередніх і остаточних калькуляцій потрібно, щоб був введений склад кожного виду продукції рослинництва [49, с. 132].

Для роботи з документами, що стосуються виробництва, використовують журнал «Виробництво»

Господарські операції, пов'язані зі списанням матеріалів на виробництво, оприбуткуванням продукції рослинництва, розрахунком її собівартості та відпускної ціни, відображають в обліку за допомогою документа «Калькуляція» . Документ «Калькуляція» буває двох видів: Попередня (Додаток 2) і Остаточна. Далі називатимемо їх відповідно Попередньою калькуляцією і Остаточною калькуляцією. Якщо документ уведений у режимі «Увведення нового", то це попередня калькуляція, а якщо ж у режимі «На підставі», - то це калькуляція остаточна. Змінити вид калькуляції неможливо.

Розглянемо введення попередньої калькуляції. Реквізити документа «Калькуляція» розділені на декілька груп. Група «Матеріали і продукція» містить такі реквізити, як «Склад матеріалів» (склад, з якого списуватимуть матеріали), «Продукція», «Склад продукції» (куди буде оприбутковано готову продукцію) і «Кількість продукції». Значення реквізитів Склад матеріалів і Склад продукції» вибирають з довідника «Місця зберігання», а значення реквізиту «Продукція» - з довідника Номенклатура.

Як зазначено, в довіднику «Перелік продукції», що підпорядкований довіднику Номенклатура, міститься перелік матеріалів і затрат, потрібних для виробництва кожного виду продукції рослинництва. Кнопка «/Заповнити» дає змогу автоматично вводити дані в табличну частину документа на підставі інформації з цього довідника. Таблична частина документа містить таку інформацію:

- назву затрат. Це можуть бути матеріали з довідника Номенклатура (надалі матеріали) або затрати з довідника «Види затрат» (далі нематеріальні затрати), що їх використовують для включення в собівартість (наприклад, затрати на заробітну платню, оренду тощо);

- партію описуваних матеріалів (лише для матеріальних затрат);

- кількість (для матеріальних затрат);

- суму затрат згідно з попередньою калькуляцією (тільки для нематеріальних затрат, оскільки для матеріалів ця сума обчислена автоматично під час проведення документа).

Реквізити «Сума остаточна» містить суму за остаточною калькуляцією і для попередньої калькуляції цей стовпець завжди не заповнений. Собівартість і продажу вартість як усієї кількості продукції рослинництва, так і її одиниці можна переглянути в інформаційних стовпцях, розташованих праворуч над табличною частиною. Однак реальні значення відпускної ціни і собівартості видно лише після проведення документа, оскільки відпускна ціна і собівартість списаних матеріалів буде обчислена під час проведення.

Додаткові параметри, що впливають на розрахунок відпускної ціни продукції рослинництва, розміщені на закладці «Додатково». На цій закладці можна задати рентабельність у частках одиниці, ставку ПДВ і суму акцизу, а також зазначити декілька (не більше трьох) податків або відрахувань, що їх нараховують від обігу реалізованої продукції рослинництва зачисляють до її собівартості. Нижче вказується загальна сума відрахувань (попередня сума за певним видом затрат). За допомогою цього документа можна також оформити операцію списання матеріалів у виробництво без оприбуткування на склад готової продукції рослинництва. «Тільки списати матеріали у виробництво» і тоді нематеріальні затрати визначити на потрібно.

Безпосередньо в діалоговому вікні визначають рахунок і статтю затрат у проведеннях за списанням матеріалів. Для цього треба увімкнути прапорець «Вибрати рахунок затрат» і тоді табличну частину можна заповнювати способом багаторазового вибирання з довідника ТМЦ за допомогою кнопки Підбір.

Усі документи «Калькуляція» відображені в журналі «Виробництво», де, крім іншої інформації, видно статус калькуляції. Статус може набувати таких значень: «Незакрита попередня (попередня калькуляція, для якої ще нема остаточної)», «Закрита попередня (для якої вже є остаточна калькуляція)», «Остаточна і Списання матеріалів (попередня калькуляція, яка тільки списує матеріали у виробництво)».

«Попередня калькуляція» формує під час проведення низку бухгалтерських проведень: за списанням матеріалів на рахунок 23, за оприбуткуванням продукції на рахунок 26 [50, с. 3 - 4]. За рахунком 23 ведуть аналітичний облік у розрізі «/Видів затрат» , тому в разі списання матеріалів на рахунок 23 потрібно правильно зазначити вид затрат для кожного матеріалу (Додаток 3).

Зробити це можна безпосередньо у довіднику Номенклатура. Наприкінці місяця, коли всі виробничі затрат списано на рахунок 23 і внесено інформацію про незавершене виробництво на підставі попередньої калькуляції, уводять «Остаточну калькуляцію». У типовій конфігурації передбачена можливість автоматичного формування остаточних калькуляцій поточного місяця. Для цього потрібно виконати команду «Створення остаточних калькуляцій з головного меню». Метою остаточної калькуляції є коригування попередніх значень затрат відповідно до реальних значень на кінець місяця. Суми реальних затрат розділені пропорційно до сум, зазначених у попередніх калькуляціях.

Під час уведення «Остаточної калькуляції» буде заповнено реквізит табличної частини «Сума остаточна», який визначає остаточні суми затрат за даними бухгалтерського обліку.

Для нематеріальних затрат ці суми можна змінювати вручну, однак змі-

на попередніх сум неможлива. У разі проведення «Остаточної калькуляції» формуються необхідні бухгалтерські проведення. Це можуть бути коригувальні проведення з дебету рахунка 26 у кредит рахунка 23. У випадку продажу продукції до введення «Остаточної Калькуляції» будуть сформовані коригувальні проведення щодо обліку собівартості реалізованої продукції рослинництва.

Формування попередніх та остаточних калькуляцій - процес досить складний. Значно полегшує цю роботу бухгалтера помічник «Створення остаточних калькуляцій, він дає змогу створити та провести «Остаточну калькуляцію», однак робота буде виконана крок за кроком і на кожному етапі супроводжується детальними поясненнями. Робота з цим помічником аналогічна до роботи з помічниками, описаними вище. Необхідно лише зважати на поради помічника і послідовно виконувати запропоновані ним дії.

Переміщення між вікнами помічника відбувається за допомогою кнопок «Далі» та «Назад». У другому вікні треба обрати фірму та різновид діяльності, для яких будуть створені остаточні калькуляції, та визначити місяць, за який це потрібно зробити. В третьому вікні помічник пропонує перевірити, чи виконано всі підготовчі для формування остаточних калькуляцій. У четвертому вікні відобразиться список створених калькуляцій, які будуть проведені в разі завдання прапорця «Провести сформовані калькуляції».

Якщо вся послідовність дій виконана чітко, то в останньому вікні треба лише натиснути на кнопку Готово (до того моменту роботу помічника можна перервати).

Собівартість незавершеного виробництва відображено в обліку за допомогою документа «Незавершене виробництво». Цей документ треба вводити щомісячно до введення остаточних калькуляцій.

У табличну частину документа вводять дані про суми незавершеного виробництва. Сума, яка повинна бути зачислена на собівартість продукції рослинництва в наступних періодах, зазначена для кожного виду затрат. Дані цього документа використовують для визначення остаточної суми затрат. За допомогою стандартного звіту «Обігово-сальдова відомість за рахунком, сформованого для рахунку 23, (Додаток 4) можна отримати інформацію про залишки і обіги в розрізі видів затрат.

Стандартний звіт «Картка рахунка» дає змогу отримати детальну інформацію про операції на рахунку (Додаток 5).

Таким чином, можна зробити висновок про те, що комп'ютеризація обліку витрат на виробництво охоплює широке коло трудомістких операцій. До них відносять: групування виробничих витрат за напрямами витрачання, визначення нормативної (планової) та фактичної собівартості продукції рослинництва, облік відхилень від норм витрат, зведений облік витрат на виробництво, відображення на рахунках синтетичного обліку кореспонденції рахунків.

Інформаційним забезпеченням аудиту продукції рослинництва є:

Методичні рекомендації розроблені відповідно до сучасного стану нормативно-законодавчої бази України і Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7, 8,9,11,14,16,19 затверджені наказами Міністерства фінансів України, Закон України «Про аудиторську діяльність» від 14.09.06 р.

3.3 Вдосконалення організації первинного, синтетичного і аналітичного обліку витрат виробництва та виходу продукції рослинництва

Усі записи у бухгалтерському обліку про витрати і вихід продукції в галузі рослинництва проводять на підставі відповідних первинних документів. Можна виділити такі групи документів:

- з обліку витрат праці;

- з обліку витрат предметів праці;

- з обліку витрат засобів праці;

- з обліку інших витрат;

- з обліку виходу продукції.

Документи з обліку витрат праці фіксують трудові затрати на виконання конкретних робіт по вирощуваних культурах і нарахованих при цьому оплату. Основним первинним документом з відображення відпрацьованого часу є табель обліку робочого часу (ф.№ 64).

Він складається в одному примірнику протягом місяця окремо за виробничими підрозділами і категоріями працюючих. Табельний облік у відділках, на фермах, у бригадах, ремонтних майстернях та інших виробничих підрозділів ведуть спеціально призначені працівники або керівники підрозділів. Для кожного працівника в табель відводять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих годин, умовними літерами зазначають причини невиходу на роботу, наприклад, вихідні або святкові дні - «ВС», відпустка - «ЧВ», дні хвороби - «Х», відрядження - «СВ» тощо. У табелі також зазначають посаду працівника, його склад, вид оплати, суму заробітної плати, табельний номер, код синтетичного і аналітичного обліку. Наприкінці місяця табель передають у бухгалтерію для нарахування оплати праці. Організація бухгалтерського обліку в підприємстві належить до компетенції його власника або уповноваженого органу і здійснюється згідно з чинним законодавством - Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативних документів.

Однією із складових організації бухгалтерського обліку є облікова політика, яка визначена Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» як сукупність принципів, методів та процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

Поняття «організації» (англ. Organization) походить від давньогрецького слова «органон», яке означає знаряддя або інструмент. Від нього і пішло поняття «орган». Вчений французької школи бухгалтерського обліку Ж.Г. Курсель - Сенель вважав, що організація обліку, його методологія - не діло бухгалтерів, а прямий обов'язок адміністраторів.

Інакше «для чого послужать цифри для того, хто не знає ні як аналізувати їх, ні обдумувати їх так, щоб черпнути із них вказівку для подальшого напрямку підприємства [51, с. 103 - 104].

Ж. Дюмарше, прирівнюючи облік до організму, вводив спеціальний розділ - органологію (грец. -- опис органів) обліку - вчення про організацію, цілі й роботу різних відділів бухгалтерії. Всі відділи (сектори) доповнюють один одного як органи єдиного організму. Питання організації обліку одержали повніше висвітлення в працях П. Гарньє.

В поняття організації бухгалтерської обліку він включав три елементи:

1) метод - вибір методологічних прийомі;

2) систему - структура апарату, документооборот, форма обліку;

3) процедуру - порядок вибору тих фактів, які підлягають реєстрації.

Для французької школи бухгалтерського обліку характерна тенденція уніфікації обліку. До другої половини XX ст. нею були вироблені такі шість принципів організації обліку: механізація обліку; економія часу; економія праці; стислі терміни надання інформації; безпека, яка забезпечується самоконтролем і ревізією; чіткість. Потреба у формуванні облікової політики виникла в умовах господарської самостійності підприємств.

Монопольна державна власність на засоби виробництві спрощувала техніку обліку і приводила до того, що ефективність господарської діяльності визначалася виконанням плану, а не розміром прибутку. Тим більше, що облік вівся в умовах жорсткої регламентації з боку держави. Відмовившись від жорсткої регламентації обліку, яка існувала при командно - адміністративній економіці, підприємства одержали можливість проявляти власну ініціативу у виборі облікових методів, обираючи їх із відповідних П(С)БО.

У коментарі до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» дано таке визначення організації бухгалтерського обліку: «Це система дій - необхідних для побудови облікового процесу з метою отримання інформації про господарські процеси, їх групування залежно від економічного значення та реєстрація у відповідних регістрах, здійснення контролю за раціональним використанням виробничих ресурсів. її призначення - удосконалення та раціоналізація обробки інформації, розподіл робіт між персоналом бухгалтерії, наукова організація праці».

Дане визначення, на нашу думку, підтверджує те, що доцільно розмежовувати організацію бухгалтерського обліку та облікову політику різними розпорядчими документами.

Під методом обліку витрат у широкому значенні розуміють сукупність способів відображення, групування та систематизації даних про витрати , що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання.

Розглядаючи облік витрат і калькулювання як єдиний процес, зазначимо, що останній складається з двох взаємопов'язаних етапів:

Перший етап - облік витрат, що включає організацію аналітичного обліку витрат і розподілу витрат на виробництво продукції між об'єктами обліку; Другий етап - калькулювання собівартості, що включає операції з визначення собівартості виробів та одиниць продукції. З цієї точки зору методи калькулювання можна розглядати як спеціальні методи обліку витрат, що застосовують для розрахунку собівартості визначених видів, груп продукції (робіт, послуг). Таким чином, під методом калькулювання розуміють сукупність прийомів розподілу витрат підприємства за калькуляційними статтями та віднесення їх до об'єкту калькулювання. Класифікацію методів обліку витрат на виробництво наведено в Додатку 6.

Синтетичний облік витрат та виходу продукції рослинництва ведуть на рахунку 23 «Виробництво», до якого відкривають субрахунок 231 «Рослинництво». За економічним змістом він належить до групи рахунків господарських процесів, за призначенням і структурою - до групи операційних, калькуляційних рахунків. Субрахунок 231 активний на початок року, активно - пасивний протягом року. На дебеті субрахунка 231 «Рослинництво» обліковують: витрати минулого року під урожай поточного року (незавершене виробництво на початок звітного року); витрати поточного рок під урожай поточного року; витрати поточного року під урожай майбутнього року (незавершене виробництво на кінець звітного року). Кореспонденція рахунків по рахунку 23 наведена у Табл. 3.1

Таблиця 3.1

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Д-т	К-т
1.	Відпущено сировину й матеріали цехам основного виробництва на виготовлення продукції	231	201
2.	Відображена вартість зворотних відходів за цінами можливого використання, зданих на склад цехами основного виробництва	209	231
3.	Відпущено запасні частини ремонтному цеху на виконання замовлень	232	207
4.	Списано з рахунків виробництва вартість матеріальних цінностей, що залишилися не використаними на кінець місяця в цехах основного виробництва ( методом "червоне сторно"	231	201

На кредиті субрахунка 231 «Рослинництво» протягом звітного року відображають оприбуткування сільськогосподарської продукції від урожаю за плановою собівартістю. При цьому і витрати, і вихід продукції обліковуються наростаючим підсумком з початку року. Після визначення в кінці звітного року фактичної собівартості продукції планову собівартість коригують до рівня фактичної (розраховують калькуляційні різниці).

Після списання калькуляційних різниць за кредитом субрахунка 231 «Рослинництво» цей субрахунок закривається, за виключенням аналітичних рахунків, на яких обліковуються витрати під урожай майбутнього року.

Аналітичний облік за субрахунком 231 «Рослинництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат можна вести за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності. Витрати на виробництво продукції рослинництва у плануванні та обліку групуються за статтями, які господарство визначає самостійно і затверджується наказом про облікову політику.

Приблизний перелік статей витрат у рослинництві такий: витрати на оплату, відрахування на соціальні заходи, насіння та садивний матеріал, паливо та мастильні матеріали, добрива, засоби захисту рослин, робота та послуги, витрати на ремонт необоротних активів, інші витрати на утримання основних заходів, інші витрати, непродуктивні витрати (в обліку), загальновиробничі витрати.

До статті «Витрати на оплату праці» включаються основна й додаткова оплата праці працівників, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі виробництва (у т. ч. трактористів-машиністів). У складі цих витрат враховується оплата праці за весь період - від початку виробничого процесу (підготовка ґрунту) до його завершення (доробка сільськогосподарської продукції в межах технологічного процесу).

Оплата праці нараховується, виходячи з обсягу виконаних робіт або виходу продукції, а також відпрацьованого часу на підставі відповідних первинних документів. Відображення витрат на оплату праці відбувається в сумарному вираженні, а затрати праці на виробництво враховуються в людино-годинах. Вартість натуроплати в сукупному оподаткованому доході обчисляються за відпускною ціною такої продукції стороннім споживачам у місяці, в якому нарахували зарплату.

До статті «Відрахування на соціальні заходи» включаються:

1) внески на обов'язкове державне пенсійне страхування;

2) внески на обов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві.

До статті «Насіння та садивний матеріал» включаються вартість насіння та садивного матеріалу власного виробництва і придбаного, використаних для посіву (посадки) відповідних сільськогосподарських культур та насаджень, крім молодих багаторічних насаджень. Витрати на підготовку насіння до посіву (протруювання, сортування тощо), навантаження та транспортування насіння до місця посіву не включаються до його вартості, а відносяться на виробництво певної сільськогосподарської культури (групи культур) за відповідними статтями витрат. За статтею «Паливо та мастильні матеріали» обліковується вартість нафтопродуктів, витрачених машино - тракторним парком, комбайнами й іншими сільськогосподарськими машинами на роботах у рослинництві.

До статті «Добрива» включаються витрати на внесені в ґрунт під сільськогосподарські культури органічні (гній, торф, компост, сидеральні добрива тощо), мінеральні бактеріальні, інші добрива та мікродобрива.

Витрати, на підготовку добрив, навантаження їх у транспортні засоби й розкидачі, вивезення в поле внесення в ґрунт списуються на конкретну сільськогосподарську культуру (групу культур) за відповідними статтями витрат і до даної статі не включаються.

До статті «Засоби захисту рослин» включається вартість пестицидів, засобів протруювання, гербіцидів, дефоліантів та інших хімічних і біологічних засобів, які використані для боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин. Витрати пов'язані з обробкою посівів сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень зазначеними засобами (крім вартості використаних матеріалів), відносять на відповідні культури (групи культур) або на багаторічні насадження за певними статтями витрат (пальне, оплата праці тощо). Вартість матеріальних цінностей, віднесена на витрати виробництва, залежить від методу їх оцінки. При відпуску запасів у виробництво можна використовувати наступні методи їх оцінки:

1) ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

2) середньозваженої собівартості;

3) собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

4) нормативних витрат.

Матеріали сільськогосподарського призначення, сільськогосподарська продукція власного виробництва минулих років відносяться на витрати за їх фактичною собівартістю, а продукція власного виробництва поточного року - за плановою, з коригуванням її в кінці року до рівня фактичної. Підприємствам надано можливість самостійно обирати методи оцінки запасів при їх вибутті. Прийнятий порядок оцінки закріплюється в наказі про облікову політику підприємства.

У статті «Роботи та послуги» відображаються витрати на роботи та послуги власних допоміжних виробництв, які забезпечують виробничі потреби, та вартість послуг виробничого характеру, наданих сторонніми підприємствами, включаючи плату за воду для зрошення та інші послуги, надані водогосподарськими організаціями (крім робіт та послуг, витрати на які включаються до інших статей).

До складу цієї статті включають вартість послуг власного й залученого автомобільного, тракторного та гужового транспорту.

Витрати відносяться на окремі об'єкти планування та обліку, виходячи з обсягів робіт, пов'язаних із перевезенням вантажів (у тонно - кілометрах, умовних еталонних гектарах). Вартість послуг електро -, тепло -, водо - та газопостачання визначається з включенням вартості відповідно електричної, теплової енергії, води, газу, одержаних зі сторони та вироблених на власному підприємстві.

Сума плати за воду для зрошення визначається, виходячи з тарифів, затверджених у встановленому порядку, та обсягів водопостачання для поливу певних , сільськогосподарських культур та угідь, а також для інших виробничих потреб. До вартості послуг з агрохімічного обслуговування та внесення добрив, що надані сторонніми підприємствами та організаціями, не включається вартість отрутохімікатів та добрив.

До складу статті «Витрати на ремонт необоротних активів» включають: суми на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних операціях, вартість запасних частин, ремонтно-будівельних та інших матеріалів, витрачених на поточний ремонт основних засобів, включаючи вартість паливно-мастильних матеріалів, використаних на ремонт; витрати на ремонт плівкових теплиць і парників; вартість послуг сторонніх організацій та власних майстерень с технічного обслуговування і поточного ремонту необоротних активів, що використовуються в рослинництві.

До статті «Інші витрати на утримання необоротних активів» включаються суми, використані на їх утримання безпосередньо у виробництві продукції рослинництва.

До складу цих витрат відносять:

1) витрати на оплату праці персоналу, який обслуговує необоротні активи (крім трактористів - машиністів та інших працівників, зайнятих у технологічному процесі виробництва сільськогосподарської продукції тощо), механіків, сторожів, місць зберігання техніки тощо;

2) амортизаційні відрахування, які прямо не відносять на певні об'єкти обліку витрат (сільськогосподарські культури).

У статті «Інші витрати» відображаються витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом певної продукції і виключені до жодної із зазначених статей, а саме:

1) вартість спецодягу та спецвзуття, що видаються працівникам, а також інших малоцінних і швидкозношуваних предметів;

2) платежі за страхування врожаю сільськогосподарських культур, а також окремих категорій працівників, зайнятих безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя і здоров'я, у випадках, передбачених законодавством;

3) інші витрати, що включаються до собівартості продукції і не віднесені до цієї та інших статей витрат.

До складу статті «Непродуктивні витрати» (в обліку) відноситься брак у виробництві, якими вважаються роботи, що не відповідають встановленими стандартам чи технічним умовам, і витрати на виправлення браку.

У статті «3агальновиробничі витрати» відображаються бригадні, цехові та загальновиробничі витрати рослинництва.

Ці витрати обліковуються на окремому субрахунку рахунку 91 «3агальновиробничі витрати» й розподіляються між об'єктами планування й обліку пропорційно до загальної суми витрат, за винятком вартості насіння, і відносяться на собівартість лише тієї продукції, яка виробляється в даній бригаді, цеху чи галузі.

Для обліку витрат виробництва використовуються журнал-ордери:

1) № 10.1 с.-г. - для обліку витрачених запасів у виробництві;

2) № 10.2 с.-г. - для обліку нарахованої оплати праці та пов'язаних з нею сум відповідних нарахувань (до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві), а також амортизаційних відрахувань та забезпечення майбутніх витрат і платежів;

3) № 10.3 с.- г. - призначений для відображення виходу продукції рослинництва.

Аналітичний облік витрат і виходу продукції рослинництва ведеться у Виробничому звіті № 10.3 с.- г. Виробничий звіт складається за місяць і наростаючим підсумком з початку року в розрізі об'єкти аналітичного обліку за наростаючими статтями витрат. Дані виробничого звіту за кредитом аналітичних рахунків виробництва у межах структурних підрозділів переносяться до зведеної відомості № 10.3 д с.- г.

Підсумки зведеної відомості у розділі синтетичних рахунків переносять до Журнал-ордера № 10.3 с.- г., а кредитові обороти Журнал-ордера - до Головної книги.

На підставі даних Виробничих звітів складається також оборотна відомість № 10.3 е с.-г. за рахунками виробничих витрат, яка передбачає відображення початкового залишку, обігу за дебетом і кредиту, залишок на кінець звітного періоду для кожного об'єкта аналітичного обліку в рослинництві.

Схематично порядок запису в облікових регістрах з обліку витрат у рослинництві представлено в Додатку 7.

Витрати на обробку площ, на яких повністю загинув врожай внаслідок стихійного лиха, списуються як надзвичайні витрати. Як правило, площі під загиблими культурами пересіваються іншими сільськогосподарськими культурами. у зв'язку з цим при списанні витрат слід враховувати, що на витрати від стихійного лиха списуються тільки повторювані витрати: вартість насіння, витрати на передпосівну обробку ґрунту, посів та інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою.

При цьому дебетується рахунок 99 «Надзвичайні витрати» і кредитується субрахунок 231 «Рослинництво (аналітичний рахунок «3агибла культура»). Неповторювані витрати (витрати на лущення стерні, підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив та витрачені на їх внесення сум та інші витрати) списуються в розрізі статей на пересіяну культуру.

При цьому складається бухгалтерський запис: дебет субрахунку 231 «Рослинництво» (аналітичний рахунок «Нова культура») і кредит субрахунку 231 «Рослинництво» (аналітичний рахунок «3агибла культура»). Витрати на вирощування культур, які частково загинули або за якими стався недобір продукції внаслідок стихійного лиха, списуються на витрати від стихійного лиха чи від техногенних катастроф і аварій тощо. 3азначена операція відображається за дебетом рахунка 99 «Надзвичайні витрати» і кредиту субрахунку 231 «Рослинництво».