Бухгалтерський облік витрат та його удосконалення у сільськогосподарському підприємстві

Після проведення обліку дані записуються у статистичну звітність, яка представлена формою № 50 с.- г., і називається «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств».

В ній міститься чотири розділи: виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції; витрати на основне виробництво; вартість активів і середньооблікова чисельність працівників; землекористування протягом звітного періоду. В них зазначаються основні показники обліку (Додатки 9, 10, 11).

У сучасних умовах господарювання, з урізноманітненням форм власності, переходом обліку в Україні до міжнародних стандартів не вирішується проблема єдиного підходу до визначення фінансових результатів підприємств, зокрема, суб'єктів господарювання - сільськогосподарських виробників.

В різних країнах світу немає єдиного підходу до методики визначення фінансових результатів діяльності підприємства та оподатковуваного прибутку. Вона залежить від умов діяльності, розмірів, форми власності суб'єкта, господарювання та інших чинників причин. В Україні за роки існування держави також декілька разів змінювався порядок визначення результату роботи підприємства (дохід, прибуток) та його оподаткування. Адже основна мета фінансового обліку - правильно і відносно простим способом визначити фінансовий результат роботи підприємства за рік.

Розглянемо різні підходи у визначенні понять доходів та витрат (затрат) суб'єкта господарювання, зокрема, сільськогосподарського підприємства. Суми доходів і витрат підприємства формуються в системі рахунків бухгалтерського обліку. Так, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (прийнятим у 1997 р.), пропонувалось (для сільськогосподарських підприємств - до 1 січня 1999 р.) розрахунковим методом визначати і коригувати власний дохід і валові витрати, оскільки оподатковуваний прибуток є різницею між сумою скоригованого валового доходу звітного періоду та сумою валових витрат і амортизаційних відрахувань платника податку. Валовий дохід, згідно з вищевказаним Законом, включає загальні доходи від реалізації товарів, робіт, послуг, цінних паперів, усіх видів діяльності, отримані в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які для визначення прибутку для оподаткування коригуються.

До прийняття вищевказаного Закону, у 1995-1996 рр. в системі бухгалтерського обліку чітко визначалася сума доходів (виручки від реалізації та позареалізаційних і інших доходів) суб'єкта господарювання.

Протягом другого півріччя 1997 р. і в 1998 р. валові доходи підприємства, що є об'єктом бухгалтерського обліку, та доходи, що є об'єктом податкового спостереження, мали не тільки спільні джерела формування, але й відмінності. Це змушувало сільськогосподарські підприємства додатково нагромаджувати інформацію щодо отриманих доходів звітного періоду для їх подальшої індексації та відображення у декларації про прибуток підприємства. Із введенням в дію Закону України № 320 від 17 грудня 1998 р. «Про фіксований сільськогосподарський податок» змінився порядок оподаткування сільськогосподарських виробників, базою оподаткування стала вартість та площа угідь. Оподаткування господарств тепер не залежить від фінансових результатів діяльності, у вказаному Законі відсутнє визначення понять доходів і витрат підприємства.

Відповідно ж до Інструкції про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 18 серпня 1995 р. № 132) зі змінами і доповненнями, а також Інструкції про порядок заповнення спеціалізованих форм річного бухгалтерського звіту підприємствами Мінсільгосппроду України (затвердженої наказом від 11 жовтня 1994 р. № 295, зі змінами і доповненнями) доходи сільськогосподарського підприємства формуються у “Звіті про фінансові результати” з виручки від реалізації сільськогосподарської продукції, інших операційних доходів (від реалізації продукції допоміжних виробництв, інших активів). У річній звітності сільськогосподарського підприємства відображено також доходи від виробництва і реалізації продукції рослинництва, тваринництва та інших видів продукції. Основним джерелом інформації для складання звітності та визначення сум доходів сільськогосподарського підприємства є дані синтетичного рахунка 46 «Реалізація» в розрізі субрахунків та рахунка 80 «Прибутки і збитки».

Згідно новим проектом Плану рахунків механізм формування доходів підприємства на рахунках бухгалтерського обліку має дещо змінитись. Як передбачається його розробниками, застосування нового Плану рахунків дасть можливість підприємствам всіх галузей якісно і повно складати звітність (зокрема «Звіт про фінансові результати»), використовуючи дані бухгалтерського обліку, не користуючись додатковим вивіренням, нагромадженням інформації, тобто дасть можливість більш ефективно використовувати робочий час працівників бухгалтерії.

Для накопичення і формування суми доходів підприємства заміст рахунків 46 «Реалізація» та 80 «Прибутки і збитки» використовуватиметься цілий клас рахунків, які в кінці року будуть закриватись шляхом списання сальдо на рахунок “Фінансові результати”. Тобто доходи від різних видів діяльності та джерел будуть обліковуватися за кредитом різних рахунків, зокрема таких як «Доходи від реалізації», «Інший операційний дохід», «Дохід від участі в капіталі», «Інші фінансові доходи», «Інші доходи», «Надзвичайні доходи». Це сприятиме більш досконалому аналізу господарської діяльності та буде досить зручно для користувачів інформації, яка міститься у звітності суб'єкта господарювання.

При визначенні фінансових результатів роботи підприємства одне з центральних місць займає облік і контроль витрат. Основу обліку витрат виробництва складають бухгалтерський облік та аналітичні розрахунки певних видів витрат, їх групування за видами, місцями виникнення, формами розподілу на види виробленої продукції тощо. Саме облік затрат і калькулювання собівартості продукції - найважливіший розділ управлінського обліку.

Існуюча методологія ведення бухгалтерського обліку витрат, що регламентована. Так, згідно з цими Правилами прибуток підприємства з метою оподаткування визначався як сума прибутків від усіх видів діяльності за звітний період, відображена в балансі підприємства; а прибуток - від реалізації продукції як сума виручки від реалізації, зменшена на суму нарахованих непрямих податків і інших платежів та на суму витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції [52, с. 52-53].

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, прийнятий у 1997 р., визначав склад валових витрат для цілей оподаткування за методом, що використовується у більшості країн світу: «Валові витрати - сума будь яких витрат платника податку у грошовій, натуральній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбані (виготовлені) цим платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності».

Особливістю визначення суми витрат для оподаткування сільськогосподарських підприємств було те, що до складу валових витрат включалася вартість придбаних матеріалів, сировини, палива, без врахування приросту (зменшення збитку) балансової вартості покупних матеріалів, а також індексація суми валових витрат на кінець року. Вказані особливості не сприяли підвищенню прибутковості та зниженню втрат підприємств - сільгоспвиробників. На нашу думку, вимоги до ведення податкового обліку призвели до збільшення обсягу роботи облікових працівників, дублювання записів, втрати реальності показників балансової вартості основних засобів, амортизації, прибутку.

Тобто облік не може повною мірою виконувати поставлені перед ним завдання - забезпечувати своєчасний контроль за використанням ресурсів, запобігати негативним факторам в діяльності підприємства, формувати цілісну і достовірну інформацію, необхідну для оперативного управління та для використання фінансовими, податковими, статистичними органами і банківськими установами.

Облік витрат на виробництво повинен бути націлений на оперативність одержаних даних, якщо при цьому навіть не завжди забезпечується їх точність. Р. Гаррісон зазначає, що «…якщо потрібно прийняти рішення, найбільш точна інформація для якого надійде через тиждень, то можна надати перевагу діям на основі вже наявної інформації».

Велике значення для точності і правильності визначення в реєстрах бухгалтерського обліку та звітності фінансових результатів сільськогосподарського підприємства має періодичність і наявність контролю за достовірністю та повнотою даних обліку і звітності. Протягом останніх років переважна більшість сільськогосподарських підприємств стали колективними, приватними, іншими утвореннями недержавної форми власності. Отже і скоротилася кількість перевірок державних контролюючих органів на сільськогосподарських підприємствах. З одного боку, це є позитивним чинником. З іншого боку, контрольні функції, що виконували органи КРУ і ДПА, управління сільського господарства в регіонах, стимулювали керівництво сільськогосподарських підприємств уважніше і вимогливіше ставитися до достовірності і правомірності обліку.

Крім того, впровадження єдиного (фіксованого) сільськогосподарського податку поставило в нерівне становище виробників сільгосппродукції, що займаються різними видами діяльності (тих, що не мають сільгоспугідь - птахофабрики, тепличні комбінати, відгодівельні комплекси; та тих, що займаються в основному вирощуванням зернових культур).

Необ'єктивним також є те, що механізм справляння, ставки та база податку не залежать від фінансових результатів діяльності суб'єктів господарювання, тобто сільськогосподарське підприємство незалежно від отриманих прибутків чи збитків, кількості працюючих чи суми витрат на оплату праці сплачує фіксовану суму податку за рахунок використання прибутку, якого може і не отримувати протягом звітного періоду.

Фіксованим сільськогосподарським податком в господарствах з 1999 року було змінено 13 податків та обов'язкових платежів. Отже, механізм оподаткування забезпечує стабільне надходження коштів до бюджету, а для сільськогосподарського товаровиробника дуже важливим є послаблення податкового тиску, особливо в умовах збитковості переважної більшості господарств.

Таким чином, перехід України на міжнародні стандарти обліку не зменшить проблем для обліковців, а навпаки, збільшить і зробить їх більш гострими. Зокрема це стосується формування доходів і витрат (затрат), визначення фінансових результатів сільськогосподарських підприємств, що було і залишається однією з найважливіших і вартих уваги та досліджень тем [53, с. 21-23].

3.4 Напрями вдосконалення аудиту та внутрішнього контролю витрат у рослинництві

Аудит виробничої діяльності підприємства і витрат на виробництво є найважливішою і, водночас, найскладнішою частиною аудиторської перевірки. Одним з основних показників роботи будь-якого підприємства є випуск продукції та її собівартість. Останній показник залежить від багатьох чинників, на яких повинен зосередити увагу аудитор.

На етапі ознайомлення необхідно вивчити організацію виробництва і технологічного процесу на підприємстві, умови роботи. Вивченні організаційно-технологічних особливостей клієнта. Перед початком перевірки в першу чергу аудитор повинен ознайомитися з організаційними і технологічними особливостями виробництва, видами продукції, що випускається, ресурсами, що використовуються підприємством.

Під організаційними особливостями необхідно розуміти етапи проходження технологічного процесу від одержання сировини та матеріалів зі складу до здавання на склад готової продукції після проходження відділу технічного контролю. При цьому Аудитор вивчає документальне оформлення руху сировини, напівфабрикатів з одного цеху до іншого, як здійснюється контроль за збереженням і раціональним використанням сировини. Технологічні особливості залежать від типу обладнання, яке використовується, наскільки це обладнання завантажене роботою - як повно використовується його потужність.

Важливо звернути увагу на правильність застосування норм на списання сировини та матеріалів.

Слід мати на увазі, що при багатьох технологіях ці норми залежать від типу обладнання. Також необхідно перевірити відповідність наявного обладнання тому, яке відображене в бухгалтерському обліку.

Шляхом спостереження аудитор може перевірити час використання обладнання протягом доби. Перевіркою витрачання електроенергії за лічильниками розрахунковим шляхом можна встановити, скільки обладнання працювало фактично і зіставити одержані дані з даними обліку.

Таким чином можна перевірити достовірність даних про використання обладнання. Якщо при перевірці виявиться, що за розрахунками обладнання використовувалось у дві зміни, а за даними обліку - в одну, це свідчитиме про наявність грубих порушень і потребуватиме від аудитора вжиття відповідних заходів:

1) взяти пояснення від начальника цеху й енергетика клієнта;

2) провести опитування працівників.

Подібна ситуація може свідчити про випуск «лівої» продукції. Якщо в аудитора виникли такі підозри, він зобов'язаний зібрати докази, які об'єктивно підтвердили б або спростували цю інформацію. При вивченні технологічних особливостей слід зіставити технологію, яка використовується підприємством, і технології, що використовуються в галузі, порівнявши такі характеристики: потужність; енергозатрати (необхідно орієнтуватися на енергозбережні технології); норми витрачання сировини; процент відходів тощо. На етапі ознайомлення аудитор повинен встановити основні види продукції, що випускаються підприємством, її якість, супутню продукцію, її використання.

Аудит витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) проводиться після аудиту основних засобів, виробничих запасів, розрахунків з оплати праці тощо, що накладає відбиток на організацію аудиту інформації цієї підсукупності. При проведені аудиту витрат на виробництво використовується вся інформація про встановлені суттєві відхилення при перевірках попередніх розділів, аналізується, розглядається в сукупності щодо об'єктів калькуляції.

Для прийняття рішення про метод організації аудиторської перевірки витрат на виробництво, собівартості виробленої і реалізованої продукції аудитору ПОП «Перемога» необхідно провести і тестування системи внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку і встановити, чи: визначаються в наказі про облікову політику витрати, що списуються на виробництво, у відповідності з П(с)БО, не змінювалася протягом звітного періоду облікова політика щодо визначення витрат на виробництво і собівартості продукції, дотримуються на підприємстві вимог, встановлених наказом про облікову політику.

Оцінивши систему внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку, аудитор приймає рішення щодо методу організації перевірки (суцільний, вибірковий), кількості аудиторських процедур, необхідних для підготовки об'єктивного висновку, і починає підготовку програми.

При проведенні перевірки витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) аудитору необхідно пам'ятати, що інформація, яку надає розділ II «Елементи операційних витрат» звіту за ф. 2 «Звіт про фінансові результати», і інформація про витрати виробництва за рахунком 23 « Основне виробництво» не є тотожними.

Встановивши кількість виробництв у суб'єкта господарювання, необхідно перевірити, чи ведеться аналітичний облік за видами виробництв, за підрозділами й центрами витрат та чи відповідають залишки й обороти синтетичного обліку відповідним сумам за аналітичними рахунками.

Для визначення собівартості випущеної продукції має важливе значення правильне рахування залишків незавершеного виробництва. Залишки незавершеного виробництва оцінюються за фактичною собівартістю в розрізі калькуляційних статей витрат, за винятком статті «Втрати від браку» і деяких інших статей, що відносяться, як правило, повністю на товарну продукцію. В окремих галузях промисловості з коротким циклом технологічного процесу як виняток допускається оцінка незавершеного виробництва тільки за фактичною собівартістю сировини, матеріалів чи напівфабрикатів, виходячи із за планованої кількості.

До складу незавершеного виробництва не повинні входити матеріали і покупні напівфабрикати, які не підлягали обробці, відходи, які не здані на склад, і т. п. Джерелом перевірки є матеріали інвентаризації незавершеного виробництва. Необхідна також взаємна звірка звітних показників про витрати на виробництво. Окремі підприємства допускають списання на виробництво недостач матеріалів, виявлених при проведенні інвентаризації, неправильний розподіл відхилень фактичних цін між матеріалами, списаними на виробництво, і залишками матеріалів на складі, що призводить до неправильного визначення собівартості продукції. Необхідно з'ясувати, чи повністю входять до собівартості продукції зараховані амортизація основних засобів і знос малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Аудитор вивчає методи обліку затрат на виробництво і калькулювання фактичної собівартості продукції. залежно від виду продукції, її складності, типу і характеру організації виробництва в промисловості найчастіше виділяють: попередільний метод - на підприємствах з однорідною за вихідним матеріалом і характером обробки масовою продукцією з неперервним технологічним процесом; позамовний метод - в індивідуальному і дрібносерійному виробництвах а також при виконану на дослідних, експериментальних, ремонтних та інших робіт.

Аудитор оцінює обґрунтованість застосування того чи іншого методу обліку затрат на підприємстві ПОП «Перемога» і його вплив на правильність визначення собівартості продукції. З'ясовується правильність вибору на підприємстві способу розподілення непрямих затрат між об'єктами калькулювання, з тим, щоб встановити, наскільки економічно обґрунтовано оцінюється продукція, яка виробляється.

В промисловості, наприклад, використовується розподіл пропорційно сумі витрат на оплату праці, величині матеріальних затрат і т. п. У процесі аудиту собівартості звертають увагу на організацію обліку руху напівфабрикатів (деталей) у виробництві [54, с. 463 - 464].

Порядок організації обліку руху напівфабрикатів залежить від особливостей технологічної організації виробництва, номенклатури напівфабрикатів (деталей), які виготовляються, порядку приймання виконаних робіт, умов зберігання та інших факторів.

Вибір варіанта обліку на підприємстві, яке перевіряється повинен сприяти покращанню оперативно - виробничого планування і бути спрямованим на контроль за рухом напівфабрикатів у виробництві й залишками незавершеного виробництва, попередження можливого приховування браку і виявлення нестач., підвищення відповідальності осіб, які пов'язані з прийманням, видачею і транспортуванням напівфабрикатів.

Для повної впевненості в обґрунтованості формування собівартості аудитору необхідно оцінити організацію зведеного обліку затрат на виробництво. На підприємствах, що перевіряються, можлива організація зведеного обліку за безнапівфабрикатним або напівфабрикатами варіантами.

Перший передбачає ведення обліку без визначення собівартості напівфабрикатів власного виробництва при передачі їх із цеху в цех; затрати на виготовлення напівфабрикатів, деталей і вузлів, що передаються з однієї стадії виробництва на іншу, враховуються в наступному переділі в розрізі статей витрат.

При другому варіанті облік здійснюється з визначенням собівартості напівфабрикатів власного виробництва і передачі їх із цеху в цех у системі рахунків бухгалтерського обліку; собівартість напівфабрикатів враховується в подальшому переділі комплексною статтею «Напівфабрикати власного виробництва».

ІІри аудиті собівартості особливу увагу приділяють вивченню складу затрат за видами калькуляційних статей. Така перевірка затрат розкриває їх цільове призначення і зв'язок із технологічним процесом, дає змогу визначити, як формуються затрати за видами виробленої продукції і місцями їх виникнення (цехи, дільниці, бригади), а також виявити невиробничі втрати і результати внутрішньо заводського госпрозрахунку [55, с. 18]. Калькуляційні статті представляють собою одноелементні або комплексні витрати. Для перевірки комплексних статей аудитор залучає кошториси і порівнює планові й фактичні затрати, звертаючи особливу увагу на допущені втрати і перевитрати.

Одним із найважливіших напрямків аудиту є вивчення поелементного складу і структури затрат у динаміці за ряд років, що дає змогу аудиторам намітити головні напрямки пошуку резервів зниження собівартості продукції. До цих затрат з урахуванням їх економічного змісту належать: матеріальні затрати (за вирахуванням вартості повернених відходів); затрати на оплату праці; відрахування на соціальні потреби амортизація основних фондів; інші затрати.

В елементі «Матеріальні затрати) знаходить відображення вартість сировини і матеріалів, які придбані зі сторони, покупних матеріалів, комплектуючих виробів, робіт і послуг виробничого характеру, природної сировини, придбаного зі сторони палива, покупної енергії всіх видів.

Аудитор вивчає повноту оприбуткування матеріальних цінностей і дотримання норм їх витрачання на виробництво продукції на підприємстві ПОП «Перемога». Встановлює правильність визначення вартості матеріальних ресурсів, яка формується виходячи з цін їх придбання (без врахування податку на додану вартість), націнок (надбавок), комісійних винагород збутових організацій, вартості послуг товарних бірж, мита, плати за транспортування, збереження і доставку. У вартість матеріальних ресурсів входять також затрати підприємств на придбання тари й упаковки.

Аудитору необхідно звернути увагу на обґрунтованість вилучення із затрат на матеріальні ресурси вартості повернених відходів і правильність їх оцінки. Важливим елементом, що утворює собівартість продукції і підлягає перевірці, є затрати на оплату праці).

В цьому елементі групуються витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства, враховуючи премії робітникам і службовцям за виробничі результати, стимулюючі й компенсуючи виплати, а також затрати на оплату праці працівників, які зайняті в основній діяльності, але не значаться в штаті підприємства.

При цьому аудитор бере до уваги, що виплати заробітної плати за фактично виконану роботу розраховані виходячи з відрядних; розцінок, тарифних ставок і посадових окладів у відповідності з прийнятими на підприємстві формами і системами оплати праці, входять до собівартості в повній сумі, яка виявлена за відповідними розрахунковими документами.

Вивчаються компенсаційні виплати (оплата праці у зв'язку з підвищенням цін і індексацією доходів, виплати матерям по догляду за дитиною і т. п.), які повинні входити до собівартості тільки в порядку норм, передбачених законодавством.

При перевірці затрат на оплату праці аудитор також враховує, що до них входять: вартість продукції, яка видається в порядку натуральної оплати працівникам, вартість предметів (форменого одягу, обмундирування), які безкоштовно видаються окремій категорії працівників) виплати, обумовлені районним регулюванням оплати праці (виплати за районними коефіцієнтами і коефіцієнтами за роботу в пустелях, безводних і високогірних місцевостях, надбавки до заробітної плати за неперервний стаж роботи в районах із тяжкими природно - кліматичними умовами).

Ретельному дослідженню підлягають виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований на виробництві (неявочний) час. Значну частку цих затрат, поряд з оплатою пільгових годин підлітків, перерв у роботі матерів для годування дитини, оплати часу для виконання державних обов'язків і т. п., становлять виплати винагород за вислугу років, оплата чергових і додаткових відпусток.

Якщо підприємство створювало резерв витрат на оплату чергових і додаткових відпусток, на виплату винагород за вислугу років, то встановлюється обґрунтованість операцій за рахунком 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів».

Перевіряючи статтю «Амортизація основних фондів», аудитор встановлює правильність і законність відображення сум амортизаційних відрахувань.

Вона повинна рахуватися за обраним методом, рекомендованим П(с)БО 7 «Основні засоби» , і керуватися галузевими методичними рекомендаціями з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції, аудитор встановлює правильність групування витрат за статтями, розподіл їх за видами продукції, між звітними періодами, а також між готовою продукцією і залишками незавершеного виробництва.

У процесі аудиторської перевірки аудитор повинен проаналізувати також правильність використання обраних способів (варіантів) обліку випуску продукції і визначення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг).

Облік готової продукції, відвантаження і реалізації ведеться на рахунках 26 «Готова продукція» і 90 «Собівартість реалізації».

При перевірці обліку випуску і руху готової продукції аудитор з'ясовує, як організований облік випуску готової продукції. Уточнюється, як оцінюється готова продукція. У зв'язку з інфляцією і зміною цін у цей час використовують такі види оцінки:

1) за фактичною виробничою собівартістю (для індивідуального виробництва);

2) за неповною (скороченою) виробничою собівартістю, що розраховується за фактичними витратами без загальногосподарських витрат (для індивідуального й дрібносерійного виробництва);

3) за оптовими цінами реалізації, коли оптові ціни застосовуються як тверді облікові ціни.

4) за плановою (нормативною) виробничою собівартістю.

При цьому виникає необхідність окремого обліку відхилень фактичної виробничої собівартості продукції від планової або нормативної.

Однак у зв'язку зі змінами цін на матеріали нормативна собівартість часто змінюється що ускладнює переоцінку;

1) за вільними відпускними цінами, збільшеними на суму ПДВ;

2) за вільними ринковими цінами.

Цей варіант оцінки використовується, як правило, для обліку товарів, що реалізуються через роздрібну мережу. Поряд із перевіркою застосування відповідного варіанта оцінки необхідно звернути увагу на правильність визначення собівартості за видами виробів або замовленнями; розрахунок відхилень фактичної собівартості від планової (нормативної); правильність бухгалтерських проводок з обліку готової продукції; правильність ведення регістрів обліку.

Аудитору необхідно перевірити облік руху готової продукції на складі. З цією метою використовують такі способи, як оперативно - бухгалтерський (сальдовий), картково-документальний, без картковий. Необхідно встановити наявність класифікатора з готової продукції, вартісну оцінку, правильність оформлення прибуткових і видаткових документів.

Наступним етапом є перевірка обліку відвантаження і реалізації готової продукції (робіт, послуг). При перевірці організації обліку відвантаження і реалізації продукції необхідно встановити і перевірити:

1) наявність договорів на збут готової продукції і правильність їх оформлення;

2) правильність оформлення документів і цін, що застосовуються;

3) ведення рахунка 90 "Собівартість реалізації продукції".

При аудиті операцій із відвантаження і реалізації продукції необхідно звернути увагу на облік витрат, пов'язаних зі збутом продукції. Такі витрати називаються комерційними (поза виробничими) і обліковуються на рахунку 93 «Витрати на збут».

Загальну оцінку ступеня достовірності даного показника можна дослідити проаналізувавши динаміку його зміни. Різке коливання рівня затрат, яке належить до незавершеного виробництва, в більшості випадків може свідчити про штучне регулювання цього показника залежно від економічної ситуації на підприємстві.

При перевірці показника собівартості одиниці виробленої продукції необхідно звернути увагу на розподілення затрат між основною, допоміжною і супутньою продукцією. Неправильне визначення собівартості різних видів продукції може мати негативні наслідки, коли завищується собівартість одного виду продукції за рахунок іншого.

Для забезпечення правильного калькулювання собівартості кожного виду продукції і достовірності обліку результатів їх реалізації потрібні відповідні методичні підходи і їх відображення в обліковій політиці під відповідні методичні підходи і їх відображення в обліковій політиці підприємства.

Із точки зору дотримання облікової політики можуть бути допущені такі помилки:

1) порушення вимоги незмінності вибраного на початку періоду, що перевіряється (облікового року), методу обліку витрат та калькуляції собівартості продукції, їх відповідності нормативним документам (позамовний, попроцесний (простий), попередільний, нормативний методи калькуляції);

2) помилки в розмежуванні й віднесенні витрат за звітними періодами (залишки незавершеного виробництва, витрати грудня в січні і навпаки);

3) помилки в нарахуванні зносу за основними засобами і віднесення на рахунки витрат;

4) помилки в нарахуванні зносу за нематеріальними активами, малоцінними та швидкозношуваними предметами і віднесення сум зносу на витрати виробництва;

5) недотримання встановленого порядку розподілу накладних витрат;

Досвід проведення аудиторських перевірок переконує, що можна виділити такі помилки (викривлення) при веденні обліку витрат на виробництво:

1) необґрунтоване завищення (заниження) величини матеріальних витрат, незавершеного виробництва, сум з оплати праці та ін.;

2) внесення до витрат виробництва адміністративних витрат та витрат на збут;

3) необґрунтоване віднесення на витрати виробництва звітного періоду транспортних витрат, що належать до залишку невикористаних запасів;

4) віднесення капітальних вкладень в основні засоби на витрати виробництва і обігу;

5) внесення в собівартість витрат, виробничий характер яких не обґрунтований;

6) внесення витрат у собівартість без належного документального обґрунтування і виправдовуючих первинних документів;

7) внесення витрат на відрядження, не пов'язаних із підприємницькою діяльністю організації, у собівартість;

Виявлені помилки і порушення узагальнюють у робочому документі [56, с. 22].

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

1. Розвиток зернового господарства забезпечує раціональне розміщення зернових відповідно до природно - економічних умов, і відбувається за рахунок підвищення економічної ефективності виробництва яке характеризується певною системою показників.

2. Виробництво є основним процесом господарської діяльності підприємства, в процесі якого використовуються природні ресурси, сировина, паливо, матеріали, енергія, трудові ресурси та ін.

3. Основні правові засади регулювання організації, ведення, складання фінансової звітності визначені в Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Визначення собівартості ґрунтується на певних принципах єдності об'єктів калькуляції, статей витрат і методики їх розподілу.

4. Інтеграція України в новий економічний простір обумовили необхідність подальшого вдосконалення методології бухгалтерського обліку.

5. ПОП «Перемога розташована в Високопільському районі Херсонської області. Підприємство має середній рівень рентабельності. Значне місце в структурі посівних площ займають зернові 79,93 %. Виручка від реалізації зменшилась на 24 тис. грн в порівнянні з 2007 роком.

6. Зерновиробництво є основним джерелом грошових надходжень для сільськогосподарських виробників. Шляхами підвищення економічної ефективності є комплекс певних заходів, найважливішим з яких є поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості, зростання продуктивності праці, впровадження науково - технічного прогресу.

7. Правильна організація обліку витрат дає керівництву достатній обсяг інформації для прийняття управлінських рішень. Набір програм «1C: Предприятие 7.7 » є універсальною програмою автоматизації діяльності підприємства. Програма має компонентну структуру і складається з 3 частин: «1С: Бухгалтерия 7.7 », «1С: Оперативний учет 7.7», «1С: Расчет 7.7», «1С: Бухгалтерия 7.7». В програмі реалізовано можливість ведення декількох робочих планів рахунків, має багатовимірний і багаторівневий облік. Також програма складається з 3 взаємопов'язаних складових частин: структура мета даних; набір інтерфейсів користувача; набір прав.

8. Бухгалтерський облік на ПОП «Перемога» здійснюється згідно Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, положень ( стандартів) бухгалтерського обліку, та інших нормативних документів.

9. Поняття організація походить від давньогрецького слова «органом», яке означає знаряддя або інструмент. Вчень французької школи вважали що організація обліку - не діло бухгалтерів а прямий обов'язок адміністраторів. До другої половини XX ст. французькою школою були вироблені наступні принципи організації обліку: механізація обліку, економія часу, економія праці, безпека яка забезпечується самоконтролем і ревізією, чіткість.

10. Основна мета фінансового обліку - правильно і відносно простим способом визначити фінансовий результат роботи підприємства за рік. і господарська діяльність передбачає у своєму складі контрольні дії, спрямовані на забезпечення виконання певних завдань. У процесі роботи та після її закінчення необхідно дати правильну оцінку фактично зробленому, знайти негативні відхилення від кінцевої мети, виявити можливості і резерви. Згідно новим проектом Плану рахунків механізм формування доходів підприємства на рахунках бухгалтерського обліку має дещо змінитись. Як передбачається його розробниками, застосування нового Плану рахунків дасть можливість підприємствам всіх галузей якісно і повно складати звітність (зокрема «Звіт про фінансові результати»), використовуючи дані бухгалтерського обліку, не користуючись додатковим вивіренням, нагромадженням інформації, тобто дасть можливість більш ефективно використовувати робочий час працівників бухгалтерії.

11. Для накопичення і формування суми доходів підприємства заміст рахунків 46 «Реалізація» та 80 «Прибутки і збитки» використовуватиметься цілий клас рахунків, які в кінці року будуть закриватись шляхом списання сальдо на рахунок «Фінансові результати». Тобто доходи від різних видів діяльності та джерел будуть обліковуватися за кредитом різних рахунків, зокрема таких як «Доходи від реалізації», «Інший операційний дохід», «Дохід від участі в капіталі», «Інші фінансові доходи», «Інші доходи», «Надзвичайні доходи». Це сприятиме більш досконалому аналізу господарської діяльності та буде досить зручно для користувачів інформації, яка міститься у звітності суб'єкта господарювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996 - 14 від 16 липня 1999 р. // Вісник податкової служби України, - № 35, - 1999.

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283-ВР від 22 травня 1997 р. № 283 - ВР зі змінами від 24 грудня 2002 р. № 349 - 4.

3. Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» № 1877- ІV від 24 червня 2004 р.

4. Наказ міністерства аграрної політики України від 18 травня 2002 р. №132 (зі змінами і доповненнями, внесеними наказом МАП України від 6 грудня 2001 р. № 355) «Про затвердження Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств» // Все про бухгалтерський облік. - 2005. - № 30 (1061). - с. 44 - 50.

5. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11. 1999 р. № 291. Інфодіск 2007.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (зі змінами і доповненнями). Затверджено Наказом міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318 // Національні стандарти в бухгалтерському обліку // Все про бухгалтерський облік. - 2005. - № 13(1046). - с. 59 - 63.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 р. № 790.// Все про бухгалтерський облік. - 2005. - № 8 (999). - с. 70 - 73.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 24.04.2000 р. № 92 // Все про бухгалтерський облік. - 2005. - №103(1046). - с. 26 - 30.

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 20.10.1999 р. № 24 // Все про бухгалтерський облік. - 2005. - 13(1046). - с. 33 - 37.

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств» затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 20.10.1999 р. № 12 // Все про бухгалтерський облік. - 2005. - № 9(1000). - с. 70 - 73.

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання і підприємств» затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 07.07.1999 р. № 163. // Все про бухгалтерський облік. - 2005. - № 11(1002). - с. 55 - 60.

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 29.11.1999 р. № 290 // Міжнародні стандарти фінансової звітності 2004 /Перекл. з англ. за ред. С.Голова/ - К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2005. Ч. II - с. 110 - 113.

13. Положення (стандарт) України від 31.12.1999 р. № 318 // Міжнародні стандарти фінансової звітності 2004 /Перекл. з англ. за ред. С.Голова/ - К.: Федерація професійних бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджене наказом Міністерства Фінансів бухгалтерів і аудиторів України, 2005. Ч. II. с. 116 - 119.

14. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 41 «Сільське господарство» // Міжнародні стандарти фінансової звітності 2004 /Перекл. з англ. за ред. С.Голова/ - К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2005. Ч. II - с. 1232.

15. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів (Проект). // Облік і фінанси АПК. - 2006. - № 6. - с. 9 - 23.

16. Проект Методичних рекомендацій з обліку біологічних активів // Облік і фінанси АПК. - 2006. - № 6. - с. 10 - 12.

17. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений Наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291. Інфодіск 2007.

18. Деркач І.В. «Розвиток зернового виробництва та його адаптивної інтенсифікації умовах ринку» // Економіка АПК. - 2007. - № 5. с. 100 - 105.

19. Чмирь С.М. «Деякі теоретичні підходи до сучасної практики зернового виробництва в Україні» // Економіка АПК. - 2007. - № 5. с. 3 - 9.

20. Білоусько В.С. Теорія бухгалтерського обліку: Навч.посібник. - К.: «Мета», 2002. - с. 30 - 32.

21. Бутинець Ф.Ф. Організація бухгалтерського обліку: Підручник. - Житомір: „Рута”, 2002. - с. 77.

22. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів // За ред. Ф.Ф. Бутинця.- 7 - мет. вид., доп. і перероб. - Житомир.: ПП «Рута» 2006. - с. 551, 558.

23. Пізенгольц Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник. - 5 - те видання: - К.: А.С.К., 2000. - с. 50 - 52.

24. Голов С.Ф., В.М.Костюченко В.М. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами. Практичний посібник, - К.: Лібра, 2004. - с. 30 - 35.

25. Дитякин Ф.Т. Основы сельскохозяйственного счетоводства. -М.: Изд-во «Экономическая жизнь», 2003. - с. 37 - 39.

26. Жук В.М. Нові методологічні засади обліку сільськогосподарської діяльності та проблеми практичного застосування П(С)БО 30 «Біологічні активи» // Облік і фінанси АПК. - 2006. - № 6. с. 27 - 29.

27. Сірош Т.О «Оцінка вартості біологічних активів сільськогосподарських підприємств» // Економіка АПК. - 2008. - № 2. с. 81 - 83.

28. Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» № 1877- ІV від 24 червня 2004 р.

29. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Редкол.: Мочерний С.В. (відп. ред.) та ін. - К.: Видавничий центр «Академія», 2000, - с. 160 - 162.

30. 32 положення ( стандарти) бухгалтерського обліку. Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які Володіють або користуються об'єктами державної власності. - К.: КНТ, - 2008. - с. 280 - 284.

31. В.Г. Лінник, М.М. Коцупатрий. Новий етап в розвитку бухгалтерського обліку в сільському господарстві України // Фінанси, облік і аудит: Зб. наук, праці». Спец. вип / Відп. ред. В.Г. Лінник. - К.: КНЕУ, 2006. - с.120 - 125.

32. Мельничук Б.В. Впровадження положення (стандарту) з сільського господарства в Україні. // Облік і фінанси АПК. - 2004. - № 2. - с. 29 - 34.

33. Моссаковський В.Б., Кононенко Т.В. Про проект міжнародного стандарту бухгалтерського обліку в сільському господарстві. // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2000. - № 2. - с. 2 - 9.

34. Огійчук М.Ф. Формування в бухгалтерському обліку доходів та витрат сільськогосподарської діяльності відповідно до вимог П(с)БО 30 «Біологічні активи». // Облік і фінанси АПК. - 2006. - с. 24 - 33.

35. Жук В.М. Нові методологічні засади обліку сільськогосподарської діяльності та проблеми практичного застосування П(с)БО ЗО «Біологічні активи» // Облік і фінанси АПК. - 2006. - № 6. - с. 34 - 42.

36. Лінник В.Г., Коцупатрий М.М. Новий етап в розвитку бухгалтерського обліку в сільському господарстві України. // Фінанси, облік і аудит. Збірник нових праць. - К.; КНЕУ, 2006. - с. 401 - 408.

37. Палий В.Ф. Учет сельскохозяйственной деятельности по МСФО. // Бухгалтерский учет. - 2004. - № 13. - с. 51 - 56.

38. Миллер П. Качественная финансовая отчетность. // Вестник бухгалтера и аудитора Украины. - 2002. - № 22. - с. 4 - 7.

39. Мельник Л.Г., О.І.Карінцева. Економіка підприємства: Конспект лекцій: Навч.посібник. - Суми.: ВТД «Універсальна книга», 2004. - с. 19 - 22.

40. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - с. 228, 245, 246.

41. Цал - Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз. Навч.посібник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Київ: Цул, 2002. - с. 45 - 48.

42. Шило В.П., Верхоглядова Н.І., Ільіна С.Б та ін. Аналіз фінансового стану виробництва та комерційної діяльності підприємства: Навч.посібник. - К.: Кондор, 2005. - с. 70 - 74.

43. Іванишин В.В. «Економічна ефективність енергозберіганння в грунтообробці та сівбі зернових і ріпаку» // Економіка АПК. - 2007. - № 9. с. 28 - 29.

44. Марков Н.В. «Економічна ефективність аграрних формувань: стагнація чи початок підйому» // Економіка АПК. - 2007.- № 4. с. 87 - 92.

45. Писаренко В.М. «Захист рослин: екологічно обґрунтовані системи», Полтава: «Інтерграфіка» 2004. - с. 25 - 27.

46. Економіка підприємства. - К.: КНЕУ, 2001. - с. 120 - 125.

47. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М., Чижевська Л.В. Бухгатерський управлінський облік: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. За ред. проф. Бутинця Ф.Ф; 2 - ге вид., перероб. і доп. Житомір.: ПП «Рута», 2002. - с. 447 - 452.

48. Дубій О. 12 уроків з 1С:Бухгалтерії. 2-ге оновлене видання. - Львів: Бак, 2002. - с. 78 - 92.

49. Верба Н. Програмні продукти для автоматизації бухгалтерського обліку на сільськогосподарських підприємствах // Вісник аграрної науки Причорномор'я. 2005. - ВНП № 4. с. 132 - 135.

50. Фабіянська В.Ю. «Облікова політика сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. - 2008. - № 3. с. 103 - 105.

51. Інтернет ресурс: http://7days.in.ua/uploads/files/public/FilesWBvYg W52B.zip

53. Кулановська Л.П., Піча Ю.В. Організація і методика аудиту: Навчальний посіб. К.; Каравела, 2004. - с. 463 - 464

54. Гуцайлюк З.В. Аудит. - Тернопіль, «Економічна думка», 2002. - с. 18 - 25

55. Давидов Г.М. Аудит. - К.: «Знання», 2001. - с.22 - 23

56. Бутинець Ф.Ф. Малюга Н.М., Петренко Н.І. Аудит: стан і тенденції розвитку в Україні і світі: Монографія. - Житомір: ЖДТУ, 2003. - 408 с.

57. Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку: історія, теорія, перспективи: Наукове видання. - Житомір: АСА, 200.- 416 с.

58. Карпенко О.В. Управлінський облік: організації, методологія, методика викладання: Монографія. - Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2005. - 341 с.

59. Малюга Н.М. Шляхи удосконалення оцінки в бухгалтерському обліку: Монографія. - Житомир: ПП «Рута», 2005. - 388 с.

60. Пушкар М.С. Філософія обліку. - Тернопіль: Карт- бланш, 2002. - 157с.

61. Чижевська Л.В. Бухгалтерський облік: розвиток методології, професійне навчання: Монографія. - Житомір: ЖДТУ, 2006. - 304 с.

62. Кондрашова Т.Н., Верига А.В., Петрушевський Ю.Л. Бухгалтерский учет: Учебн. - метод. Пособие. - Донецк: ДонГУУ, 2005. - 260 с.

63. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 2000.- 578 с.

64. Чебан Т.Н. Фінансовий облік. Навчально- методичний посібник. - 2001. -130 с.

65. Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. - К.: Видавничий центр «Академія», 2002 . - 672 с.

66. Ткаченко Н.М. Теоретико-методологічні проблеми формування бухгалтерського фінансового обліку. - К.: А.С.К., 2001. - 348 с.

67. Яремко І.Й. Економічні категорії в методології обліку: Монографія. - Львів: Каменяр, 2002. - 192 с.

68. Гарасім П.М., Кізима А.Я., Забчук В.Д., та ін. Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей: Навчальний посібник. / За ред.П.Я. Хомина. - Тернопіль: Астон, 2000. - 432 с.

69. Проблемы развития теории бухгалтерского учета, анализа и контроля: Монография. - Брест- Житомир: ЖГТУ, 2004. - 256 с.

70. Тенденції та закономірності розвитку бухгалтерського обліку в Україні (теоретичний та методологічний аспекти) : Монографія. - Тернопіль: Економічна думка, 2000. - 424 с.

Размещено на Allbest.ru