Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• 1. Еволюція управлінського обліку
• 2. Системи калькулювання за замовленнями і за процесами
• Задача 1
• Задача 2
• Список використаних джерел

1. Еволюція управлінського обліку

Дослідженню теоретичних проблем концепцій і еволюційного розвитку управлінського обліку та практичних аспектів їх розв'язання присвячені праці таких вітчизняних та зарубіжних науковців як Б.І.Валуєва, Ф.Ф.Бутинця, С.Ф.Голова, Л.В.Нападовської, М.Г.Чумаченка та багатьож інших. Дискусійним є питання стосовно виділення управлінського обліку з притаманними лише йому специфічними рисами в окрему облікову підсистему, окреслення концептуальних основ його розвитку в умовах глобалізації економіки.

Метою наукового дослідження є визначення і обґрунтування концепцій управлінського обліку у контексті його еволюційного розвитку. Зважаючи на те, що управлінський облік є системою взаємопов'язаних елементів, актуальним є дослідження етапів його еволюційного розвитку і поступовість формування концептуальних підходів до теорії і практики застосування.

Загалом вчені схиляються до виділення трьох етапів еволюційного розвитку управлінського обліку, які послідовно переходять на новий ступінь із вдосконаленням концептуальних основ.

Перший етап (ХХ століття) характеризується виокремленням із традиційного бухгалтерського обліку - обліку витрат, або виробничого обліку, який на підставі розробки методів нормування праці мав спрямування на застосування системи калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилень. Основною концепцією даного етапу було посилення контрольної функції обліку і оперативності отримання даних для поточного управління.

Другий етап (30-ті - 70-ті роки ХХ століття) пов'язаний з розробкою системи калькулювання змінних витрат та обліку за центрами відповідальності. Концепція даного етапу полягає в спрямованості отримання облікових даних для прийняття поточних управлінських рішень. Стрімкий розвиток теорії управлінського обліку в даний період обумовив його трактування як «облікової революції».

Третій етап (середина 70-х років і до сьогодні) характеризується переорганізацією управлінського обліку на запити стратегічного управління в умовах глобалізації економіки і відповідних змін у технологіях і системах управління. На даному етапі розвивається наукове спрямування розвитку управлінського обліку. Методологія управлінського обліку формується і затверджується Міжнародною федерацією бухгалтерів, яка визначила головну ціль управлінського обліку: інформаційне забезпечення компаній у досягненні своїх цілей.

Формування методології управлінського обліку вимагає упорядкування підходів щодо систематизації його методів. Сукупність методів управлінського обліку відповідає полідисциплінарному підходу, сутність якого складається у використанні можливостей декількох наук для досягнення мети і основних завдань управлінського обліку. Таким чином, специфічність методу управлінського обліку полягає у використанні як суто облікових прийомів, так й інструментарію планування, контролю та аналізу.

Очевидними проблемами управлінського обліку є наукові дослідження. Дані проблеми стосуються розвитку управлінського обліку і вдосконалення його методології, адаптованої до вітчизняної економіки і методів управління. Основними цілями управлінського обліку є поточна (забезпечення обліково-аналітичною інформацією процесів управління капіталом, активами, дебіторською і кредиторською заборгованістю) та оперативна ціль (інформаційне забезпечення виконання підприємством заходів стосовно екологічної безпеки і соціально-економічного розвитку суспільства).

Слід виділити тенденцію спрямування управлінського обліку на інформаційне забезпечення управління трансакціями, що потребує наукових досліджень, обґрунтувань і розробки методики застосування.

На сучасному етапі розвитку економіки України трансакційні витрати є найбільш невизначеними з точки зору теорії і практики. Даний вид витрат має інформаційний характер і виникають внаслідок подолання економічними суб'єктами непрозорості інформаційного простору. Головним принципом оптимізації індивідуальної трансакційної активності суб'єкта є намагання мінімізувати сумарні трансакційні витрати.

Доповненням сучасних концепцій управлінського обліку має стати орієнтація на управління трансакціями. Концептуальна модель, орієнтована на управління передбачатиме:

визнання трудової теорії та маржиналізму;

використання облікової інформації у двох напрямках до центру регулятивних схем господарського і державного управління і до центрів відповідальності;

контроль і оцінку ефективності здійснення трансакцій.

Сьогоденні межі практичного управлінського обліку розширились і потребують вдосконалення методології та формування нових концептуальних підходів. Проблема управлінського обліку трансакційних витрат потребує особливих концептуальних підходів, виходячи із складності економічного тлумачення пов'язаних з трансакціями категорій, їх класифікації іі оцінки.

Поступове становлення та розвиток управлінського обліку - є одним із напрямів удосконалення вітчизняної системи обліку та звітності як ключового інформаційного інституту в забезпеченні конкурентоспроможності національної економіки. Сучасні вчені, що займаються проблемами адаптації системи управлінського обліку до вітчизняної економіки, перспективи розвитку обліку вбачають у таких напрямах:

формування системи стратегічного управлінського обліку;

розвиток методики управлінського аналізу [5, с. 157];

вдосконалення методичного інструментарію управлінського обліку, зокрема: аналіз вартісного ланцюжка; калькулювання на основі діяльності (АВС); калькулювання життєвого циклу; цільове калькулювання; калькулювання для безперервного вдосконалення;

регулювання галузевого управлінського обліку (розробка галузевих методик організації управлінського обліку, інструкцій по визначенню собівартості продукції та проведення управлінського аналізу);

наукове обґрунтування ефективної моделі управлінського обліку з урахуванням як зовнішніх, так і внутрішніх чинників.

Розвиток управлінського обліку як частина загального процесу реформування системи обліку в Україні потребує розробки цілісної Концепції, направленої на рішення основоположних завдань організаційно-правового, методологічного і методичного характеру та об'єднання зусиль науково-практичної еліти та професійної спільноти для її успішної реалізації.

2. Системи калькулювання за замовленнями і за процесами

Система обліку за замовленнями використовується при виготовленні унікального або виконаного за спеціальним замовленням виробу. За цією системою витрати на виробничі матеріали, оплату праці робітників, зайнятих у виробництві та загально-виробничі накладні витрати відносяться на кожне індивідуальне замовлення або на виготовлену партію продукції.

Позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості використовується в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах (авіаційна промисловість, машинобудування, будівництво, надання побутових, ремонтних, аудиторських та інших послуг).

Характерні особливості позамовного методу:

- прямі матеріали, основна заробітна плата виробничих робітників і загальновиробничі витрати легко ідентифікуються з окремими замовленнями клієнтів;

- виробничі витрати узагальнюються за кожним замовленням, а не за певний проміжок часу;

- для синтетичного обліку виробничих витрат використовується один рахунок "Виробництво"; аналітичний облік здійснюється за кожним окремим замовленням;

- незавершене виробництво визначається сумою фактичних витрат за кожним незавершеним замовленням.

Калькулювання за замовленнями передбачає визначення фактичної собівартості одиниці готової продукції (робіт, послуг) шляхом ділення загальної суми виробничих витрат, понесених з моменту початку робіт по замовленню, на кількість одиниць готової продукції, виготовлених за замовленням.

Система обліку витрат за процесами застосовується в галузях з масовим і серійним виробництвом, технологічний цикл виготовлення продукції яких складається із окремих виробничих стадій (процесів, операцій, фаз), що можуть здійснюватися послідовно або паралельно (в хімічній, нафтопереробній, металургійній, фармацевтичній, вугільний, харчовій, легкій промисловості). В такій ситуації доцільніше вести облік витрат, пов'язаних з виготовленням продукції за певний проміжок часу, а не намагатися віднести їх до певного виду продукту чи замовлення підприємства.

Характерні особливості попроцесного методу обліку витрат:

- організація синтетичного обліку з виділенням декількох рахунків основного виробництва (в розрізі окремих виробничих підрозділів);

- локалізація виробничих витрат по кожному виду готової продукції за календарний період;

- визначення обсягів незавершеного виробництва на підставі собівартості еквівалентної одиниці готової продукції;

- накопичення собівартості готової продукції при переході від процесу до процесу (від підрозділу до підрозділу).

Калькулювання за процесами передбачає визначення фактичної собівартості одиниці готової продукції шляхом ділення загальної суми виробничих витрат, понесених виробничим підрозділом за звітний період (місяць), на кількість виробів, виготовлених за цей проміжок часу

Калькулювання собівартості за замовленнями в окремих випадках має ряд переваг порівняно з калькулюванням за процесами, але застосовувати цей метод на всіх підприємствах неможливо, враховуючи особливості технології та характер організації виробництва і виготовленої продукції.

Порівняльну характеристику різних методів обліку витрат і калькулювання собівартості можна навести за окремими ознаками (табл. 1)

Таблиця 1

Порівняльна характеристика калькулювання собівартості за замовленнями і процесами

Таким чином, для позамовного методу характерне більш конкретне віднесення витрат та обчислення собівартості, більш висока питома вага прямих витрат, а отже і більш точне визначення собівартості конкретних виробів. Все це створює умови для обґрунтованішого контролю витрат та управління їх рівнем.

При операційному калькулюванні витрати на матеріали обліковуються за замовленнями (та/або продукцією). Витрати на обробку - за процесами (підрозділами/видами діяльності). Таким чином, з'являється можливість визначити поточну собівартість замовлень, що виконуються, врахувати різні варіації сировини, що обробляються в однакових процесах. Цей метод менш детальний, ніж позамовне калькулювання, але детальніший, ніж попроцесне калькулювання[4, c. 519-520].

Слід сказати, що з частковим методом операційного калькулювання багато хто знайомий за конфігурацією "Бухгалтерський облік для України". І нині операційне калькулювання залишається дуже популярним методом, бо поєднує простоту з достатньою точністю і детальністю. Традиційно метод застосовується на підприємствах, де готова продукція створюється з різних матеріалів, але схожими процесами обробки (швейних, взуттєвих, меблевих тощо). Ці підприємства - саме "нашого" розміру.

На мал. 1 показано схему системи операційного калькулювання. Прямі витрати на матеріали обліковують з обов'язковим зазначенням замовлення (а враховуючи застосування методу стандартних витрат, як правило, і продукції). Витрати на обробку4 , які включають прямі витрати на оплату праці і непрямі виробничі витрати, враховують тільки із зазначенням підрозділу.

Рис. 1 - Схема системи операційного калькулювання

У програмі використовується складніший розподіл непрямих витрат, ніж показано на схемі. У рамках підрозділу витрати поділяються за видами діяльності, у межах виду діяльності - за належними йому замовленнями, у межах кожного замовлення - за продукцією. Показана схема дещо спрощена, бо внутрішні перерозподіли пов'язані не з методом операційного калькулювання, а з наявністю додаткових аналітичних розрізів. Наприклад, якби між підрозділом і замовленням виявилося не ще один, а п'ять розрізів, облік від цього б не змінився.

Калькулювання за замовленнями традиційно застосовують в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах (кораблебудування, авіаційна промисловість, будівництво, виробництво меблів, видавнича діяльність тощо).

Калькулювання за замовленнями-- система калькулювання собівартості продукції на основі обліку витрат за кожним індивідуальним виробом або за окремою партією виробів.

У цій системі калькулювання об'єктом обліку є окреме замовлення на виготовлення одного виробу, партії виробів чи на виконання певного обсягу робіт (послуг).

На підставі замовлення клієнта бухгалтерія підприємства відкриває виробниче замовлення, тобто замовлення певним виробничим підрозділам на виконання відповідних операцій або їх стадій. Кожному замовленню присвоюють свій код, що вказують в усіх документах, пов'язаних із виконанням робіт та витрачанням ресурсів.

Для узагальнення витрат та калькулювання собівартості використовують відомість (картку) обліку витрат. У цьому обліковому реєстрі фіксують всі фактичні витрати, пов'язані з виконанням замовлення.

Матеріали, що були витрачені для виконання замовлення, відображають у відомості на підставі вимог або накладних.

Розглянуті вище методи обліку витрат і калькулювання собівартості за замовленнями та за процесами базуються на принципі повного розподілу та віднесення на собівартість продукції всіх виробничих накладних витрат. Такий підхід до калькулювання собівартості називають калькулюванням повних витрат (абзорбшен-костинг)[7, c. 151-153].

Задача 1

управлінський облік калькулювання собівартість

А) Загальні витрати на виробництво 24 000 одиниці продукції становили 600 000 грн. (зокрема змінні 96 000 грн.). Записати функцію витрат. Визначити загальні витрати на виробництво 25 000 одиниць.

Б) Загальні витрати на виробництво 12 000 одиниці продукції становили 320 000 грн. (зокрема змінні витрати на одиницю 6 грн.). Записати функцію витрат. Визначити витрати підприємства на виробництво 14 000 одиниць продукції.

Функція витрат:

Y = а + bх,

де Y - загальні витрати;

а - загальні постійні витрати;

b - змінні витрати на одиницю діяльності;

х - значення фактора витрат (обсяг виробництва/продажу, години роботи).

А) Загальні постійні витрати а = 600 000 грн - 96 000 = 504 000 грн.

Змінні витрати на одиницю продукції становлять: 96 000 грн / 24 000 од. = 4 грн/од.

Функція витрат матиме вигляд:

Y = 504 000 + 4х

При виробництві 25 000 од. продукції загальні витрати становлять:

Y = 504 000 + 4 * 25 000 = 604 000 грн.

Б) Загальні змінні витрати розраховуються таким чином: 12 000 од. * 6 грн = 72 000грн.

Загальні постійні витрати: 320 000 - 72 000 = 248 000 грн.

Функція витрат матиме вигляд:

Y = 248 000 + 6х

Загальні витрати при виробництві 14 000 од продукції:

Y = 248 000 + 6 * 14 000 = 332 000 грн.

Задача 2

Для виробництва одиниці продукції необхідно 5 кг сировини, запас якої постійно підтримується в обсязі 10% виробничої потреби в наступному місяці. Витрати на закупівлю сировини в липні - 10 грн. за кг. Прогнозується щомісячне зростання цін на сировину на 0,5%. Необхідно скласти бюджет закупівлі сировини на третій квартал поточного року.

Бюджет закупівлі сировини (придбання матеріалів) - плановий документ, який містить розрахунок кількості сировини (матеріалів), що необхідно придбати в бюджетному періоді, і витрат на її придбання. Базується на формулі:

Список використаних джерел:

1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні : закон України: [прийнято ВР 16.07.99р. № 996-14 зі змін. та доповн.] [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

2.ВалиуловаА.Р.Управленческийучеткакинструментуправленияпромышленнымпредприятием. - Автореф. дис. канд. экон. наук. - Ульяновск, УГТУ. - 2007. - 23с.

3. Кірейцев Г.Г. Методологічні засади формування та розвитку національної системи бухгалтерського в Україні/ Г.Г.Кірейцев//Вісник ЖДТУ. - №2(24).

4. Левицька С. Управлінський та внутрішньогосподарський облік: завдання, мета, чинники ефективного впровадження// С.Левицька// Бухгалтерський облік і аудит. - 2009. - № 2. - С.27-35.

5. Засади конкурентоспроможності в реаліях економіки знань : [колект. моногра¬фія] / за наук. ред. Ю.В. Полунєєва. -- К. : ТОВ «Інжиніринг», 2007. -- 256 с.

Размещено на Allbest.ru