Аналіз звітності підприємства про фінансові результати

оборотними коштами

38,8

66,4

27,6

66,4

30,0

-36,4

64,9

63,9

-1,0

3

Коефіцієнт

забезпеченості запасів чистим оборотним капіталом

91,1

131,6

40,5

131,6

65,7

-65,9

142,4

162,9

20,5

4

Коефіцієнт страхування бізнесу

0,017

0,012

-0,005

0,012

0,01

-

0,012

0,011

-0,001

5

Коефіцієнт страхування власного капіталу

0,085

0,024

-0,061

0,024

0,023

-0,001

0,021

0,019

-0,002

6

Коефіцієнт

страхування статутного капіталу

0,044

0,026

-0,018

0,026

0,019

-0,007

0,019

0,017

-0,002

7

Коефіцієнт покриття боргів власним капіталом

25,9

93,3

67,4

93,3

114,0

20,7

124,4

125,9

1,5

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами показує, що на кінець 2010 року 66,4% оборотних активів забезпечувались за рахунок власних засобів, що у свою чергу більше на 27,6% ніж на початок. У 2011 році цей показник становив 30%, а на кінець 2012 - 63,9%.

Коефіцієнт страхування бізнесу показує, що на кінець 2012 року лише 0,01% капіталу зарезервовано підприємством на кожну гривню майна. Цей показник є досить низьким протягом 2010-2012 років, тому що величина резервного капіталу складає лише 53 тис. грн.

Коефіцієнти страхування власного капіталу і страхування статутного капіталу показують суму капіталу, який зарезервовано підприємством на кожну гривню власного і статутного капіталу відповідно. Протягом 2010-2012 років ці показники є досить низькими.

Що ж до коефіцієнту покриття боргів власним капіталом, то він свідчить якою мірою зобов'язання підприємства покриваються власним капіталом. Протягом 2010-2012 років цей показним збільшувався, і на кінець 2012 року він перевищив 100%. Це ознака того, що ПАТ «СКФ Україна» повністю може покрити зобов'язання власним капіталом.

Останнім кроком, для того щоб охарактеризувати фінансову стійкість підприємства, буде визначення типу фінансової стійкості підприємства. Для цього складемо таблицю 2.2.7.

Проаналізувавши таблицю 2.2.7 слід сказати, що підприємство у 2010 році підприємство мало нормальну фінансову стійкість. У 2011 і 2012 році підприємство за типом фінансової стійкості класифікувалось як підприємство з нестійким фінансовим становищем. На це вказує те, що надлишок або нестача власних оборотних коштів та надлишок або нестача довгострокових джерел формування запасів є меншими нуля і становлять у 2012 році 194903 тис. грн. та 102703 тис. грн. відповідно. Нестійке фінансове становище свідчить про порушення платоспроможності, але зберігається можливість відновлення рівноваги внаслідок поповнення джерел власних коштів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів. Фінансова нестійкість вважається нормальною (допустимою), якщо величина залучених для фінансування запасів короткострокових кредитів та запозичених коштів не перевищує сумарної вартості сировини, матеріалів та готової продукції, що є характерним для ПАТ «СКФ Україна».

Таблиця 2.2.7. Тип фінансового стану підприємства за 2010-2012 роки, тис. грн.

№	Показник	2010 рік	2011 рік	2012 рік
1	Загальна величина запасів (З)	114946	117481	284811
	Наявність власних оборотних коштів (Кв.об.)	-8991	72258	89908
3	Наявність довгострокових джерел формування запасів (Кв.д.п.)	151424	77479	182108
4	Загальна величина основних джерел формування запасів (Косн)	228093	257963	285047
5	Надлишок або нестача власних оборотних коштів Фс = Кв.об. - З	-123937	-45223	-194903
6	Надлишок або нестача довгострокових джерел формування запасів Фт=Кв.д.п.-З	36478	-40002	-102703
7	Надлишок або нестача загальної величини основних джерел формування запасів Фо = Косн. - З	113147	140482	236
8	Тип фінансової стійкості	Нормальна стійкість	Нестійке фінансове становище	Нестійке фінансове становище

При аналізі фінансових результатів потрібно дослідити ділову активність підприємства. Її можна оцінювати як на якісному, так і на кількісному рівні.

Кількісна оцінка та аналіз ділової активності можуть бути проведені за двома напрямками:

1) за ступенем виконання плану за основними показниками, забезпечення зазначених темпів їх зростання;

2) за рівнем ефективності використання ресурсів підприємства.

Розрахунок показників ділової активності ПАТ «СКФ Україна» наведено в таблиці 2.2.8.

Отже проаналізувавши таблицю 2.2.8 можна зробити висновок, що відповідно до коефіцієнта оборотності активів у 2010-202 роках кожна грошова одиниця активів приносила 1,1 грн., 1,5 грн. та 1,5 грн. реалізованої продукції відповідно. Важливим є порівняння тривалості обороту дебіторської і кредиторської заборгованості і слід відмітити, що у 2011 році порівняно з 2010 роком тривалість обороту кредиторської заборгованості збільшилась, що є позитивним, оскільки підприємство швидко розраховується зі своєю заборгованістю. Підприємство збільшило термін обороту дебіторської заборгованості, тобто умови для покупців стали більш кращими.

Таблиця 2.2.8. Динаміка показників ділової активності ПАТ «СКФ Україна» за 2010-2012 роки

№ п/п	Показники	Рік	Відхилення
		2010	2011	2012	2011/2010	2012/2011
			За простим балансом	За перехідним балансом
1	Коефіцієнт оборотності активів	1,1	1,5	1,5	1,5	0,4	0,1
2	Коефіцієнт оборотності оборотних активів	2,4	2,8	2,8	2,6	0,4	-0,2
3	Коефіцієнт оборотності запасів	9,8	11,4	11,3	11,1	1,6	-0,2
4	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	11,4	11,1	11,1	9,6	-0,3	-1,5
5	Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	5,4	5,3	8,2	7,2	-0,1	-1,0
6	Коефіцієнт оборотності власного капіталу	3,1	3,0	2,9	2,6	-0,1	-0,3
7	Коефіцієнт оборотності необоротних активів	2,2	3,3	3,2	3,5	1,1	0,3
8	Період одного обороту активів, дні	327	240	257	240	-87	-17
9	Період одного обороту оборотних активів, дні	150	129	129	139	-21	10
10	Період одного обороту запасів, дні	37	32	32	32	-5	-
11	Період одного обороту дебіторської заборгованості, дні	32	32	32	38	-	6
12	Період одного обороту кредиторської заборгованості, дні	67	68	44	50	1	6
13	Період одного обороту власного капіталу, дні	116	120	124	139	4	15
14	Період одного обороту необоротних активів, дні	164	109	113	103	-55	-10
15	Фінансовий цикл, дні	2	-4	-4	20	-6	-24

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості у 2011 році зменшився у порівнянні з попереднім періодом на 0,3, що свідчить про те, що на ПАТ «СКФ Україна» трішки сповільнилась оплата по його рахункам.

Значення коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості збільшилось в динаміці і на кінець 2012 року становить 7,2, що говорить про пришвидшення оплати заборгованості підприємства перед постачальниками і підрядниками.

Коефіцієнт оборотності запасів зростає протягом аналізованого періоду. Чим вище значення даного показника, тим менше коштів зв'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних активів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні активи й тим стійкіше фінансове становище ПАТ «СКФ Україна».

Пришвидшення оборотності дебіторської заборгованості сприяло збільшенню періоду її обороту з 32 днів у 2011 році до 38 днів у 2012 році. Порівнюючи тривалість оборотності дебіторської і кредиторської заборгованостей видно, що умови, які надаються ПАТ «СКФ Україна» покупцям значно гірші, ніж умови на яких суб'єкт господарювання отримує поставки, адже тривалість оборотності дебіторської заборгованості менша, ніж тривалість оборотності кредиторської заборгованості.

Отже, проведений аналіз оборотності активів ПАТ «СКФ Україна» свідчить про пришвидшення ділової активності в динаміці, що в свою чергу вимагає підвищення ефективності управління оборотними активами.

2.3 Аналіз фінансових результатів та рентабельності ПАТ «СКФ Україна»

Кінцевим позитивним фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток. Прибуток - це грошовий дохід, утворений у результаті виробничо-господарської діяльності. Прибуток виконує такі основні функції: оцінки підсумків діяльності підприємства; розподілу (розподілу доходу між підприємством і державою, підприємством і його робітниками, між сферою виробництва і невиробничою сферою); джерела утворення фондів економічного стимулювання і соціальних фондів.

У зростанні прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава. На підприємствах приріст прибутку досягається не лише завдяки збільшенню трудового внеску колективу підприємства, а й за рахунок багатьох інших факторів. Саме тому на кожному підприємстві необхідно систематично аналізувати формування, розподіл та використання прибутку. Цей аналіз має надзвичайно важливе значення і для зовнішніх суб'єктів (місцевих бюджетів, фінансових і податкових органів, банків) [57, 78].

Таблиця 2.3.1. Динаміка доходів і витрат ПАТ «СКФ Україна» та оцінка їх впливу на формування фінансових результатів за 2010-2012 роки, тис. грн.

Показник	2010 рік	2011 рік	2012 рік (за МСФЗ)	Відхилення
		За НСФЗ	За МСФЗ		2011/2010 (за НСФЗ)	2012/2011 (за СФЗ)
1. Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	445663	696193	696193	705262	250530	9069
2. Податок на додану вартість	7793	13841	13841	8536	6048	-5305
3. Інші вирахування з доходу	-	442	442	-	442	-
4. Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	437870	681910	681910	696726	244040	14816
5. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	345585	555763	555763	584185	210178	28422
6. Валовий прибуток (збиток)	92285	126147	126147	112541	33862	-13606
7. Інші операційні доходи	238943	315651	10381	3861	76708	-6520
8. Адміністративні витрати	18613	19148	19153	20890	535	1737
9. Витрати на збут	6135	12686	12687	23420	6551	10733
10.Інші операційні витрати	252274	346095	37195	58779	93821	21584
11. Прибуток (збиток) від операційної діяльності	54206	63869	67493	13313	9663	-54180
12.Інші фінансові доходи	158	-	26	309	-158	283
13.Інші доходи	34756	-	-	-	-34756	-
14.Фінансові витрати	8650	4064	7714	2862	-4586	-4852
15.Інші витрати	24114	181	181	298	-23933	117
16. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування	56356	59624	59624	10462	3268	-49162
17. Податок на прибуток від звичайної діяльності	14074	20419	20419	11753	6345	-8666
18. Чистий прибуток (збиток)	42282	39205	39205	(1291)	-3077	-40496

Одним з важливих етапів аналізу прибутку є вивчення динаміки доходів та витрат підприємства. Динаміка доходів і витрат ПАТ «СКФ Україна» наведено у таблиці 2.3.1.

Як видно із таблиці 2.3.1, у 2011 році на ПАТ «СКФ Україна» відбулось збільшення доходу від реалізації продукції порівняно 2010 роками на 25053 тис. грн. Дане збільшення відбулось за рахунок збільшення обсягу випуску продукції протягом досліджуваних періодів. Відповідно збільшилась собівартість реалізованої продукції у 2011 році порівняно з 2010 роком на 210178 тис. грн. Зростання валового прибутку в динаміці є наслідком перевищення темпів росту чистого доходу від реалізації продукції над темпами росту собівартості продукції.

Чистий прибуток даного підприємства у 2011 році порівняно з 2010 роком зріс, і на кінець 2011 року він склав 39205 тис. грн.

У 2012 році ПАТ «СКФ Україна» отримало збиток, величина якого склала 1291 тис. грн., що на 40496 тис. грн. менше ніж у 2011 році. На це вплинули такі фактори як зростання собівартості реалізованої продукції і зростання адміністративних, збутових та інших операційних витрат.

Проведемо факторний аналіз прибутку підприємства.

Факторний аналіз прибутку дає можливість визначити, які фактори та в якій мірі вплинули на зміну прибутку.

В нашому випадку модель формування прибутку підприємства буде мати наступний вигляд:

ЧП = В-С + ІОД - АВ - ВЗ - ІОВ + ІФД + ІД - ФВ - ІВ - ПнП

Загальна зміна чистого прибутку у 2011 році порівняно з 2010 роком підприємства складатиме:

? ЧП = ЧП₁ - ЧП₂ = 39205 - 42282 = - 3077 тис. грн.

На зменшення прибутку ПАТ «СКФ Україна» у 2011 році у порівнянні з 2010 роком на 3077 тис. грн. вплинули наступні фактори:

1) зміна чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг):

? ЧП_В = В₁ - В₀ = 681910 - 437870 = 244040 тис. грн., де:

В₁ - виручка від реалізації продукції за звітний період,

В₂ - виручка від реалізації продукції за попередній період.

2) зміна собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг):

? ЧП_С = - (С₁ - С₀) = - (555763 - 345585) = - 210178 тис. грн., де:

С₁ - собівартості реалізованої продукції за звітний період,

С₀ - собівартості реалізованої продукції за попередній період.

3) зміна інших операційних доходів:

? ЧП_ІОД = ІОД₁ - ІОД₀ = 315651 - 238943 = 76708 тис. грн.

4) зміна адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат:

? ЧП_{АВ,ВЗ,ІОВ} = - [(АВ₁ + ВЗ₁ + ІОВ₁) - (АВ₀ + ВЗ₀ + ІОВ₀)] = - (377929 - 277022) = - 100907 тис. грн.

5) зміна інших доходів та інших фінансових доходів:

? ЧП_{ІД, ІФД} = [(ІД₁ + ІФД₁) - (ІД₀ + ІФД₀)] = - 34914 тис. грн.

6) зміна фінансових витрат та інших витрат:

? ЧП_ФВ,ІВ = - [(ФВ₁ + ІВ₁) - (ФВ₀ + ІВ₀)] = - (4245 - 32764) = 28519 тис. грн.

7) зміна податку на прибуток:

? ЧП_ПнП = - (ПнП₁ - ПнП₀) = - 6345 тис. грн.

Розрахуємо вплив вище перелічених факторів на зміну чистого прибутку (збитку) у 2012 році порівняно з 2011 роком ПАТ «СКФ Україна» та узагальнимо отримані результати у таблиці 2.3.2.

Виходячи з результатів, що подані у таблиці 2.3.2, найбільший вплив на зменшення прибутку у 2012 році на 40496 тис. грн. у порівнянні з 2011 роком зумовило зростання собівартості реалізованої продукції. Також негативно вплинуло зростання витрат на 34054 тис. грн.

Щодо 2011 року, то чистий прибуток зменшився у порівнянні з 2010 роком на 3077 тис. грн. Зниження відбулось у зв'язку з тим, що збільшилась величина фінансових та інших витрат на 28519 тис. грн. та зменшення фінансових та інших доходів підприємства на 34914 тис. грн.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, доходність різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат і т.д. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати господарювання, адже їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами.

Таблиця 2.3.2. Зведена таблиця впливу факторів на чистий прибуток ПАТ «СКФ Україна» за 2010-2012 роки, тис. грн.

№	Фактор	? ЧП (2011/2010)	? ЧП (2012/2011)
1	Зміна чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	244040	14816
2	Зміна собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	- 210178	-28422
3	Зміна інших операційних доходів	76708	-6520
4	Зміна адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат	- 100907	- 34054
5	Зміна інших доходів та інших фінансових доходів	- 34914	283
6	Зміна фінансових витрат та інших витрат	28519	4735
7	Зміна податку на прибуток	- 6345	8666
8	Зміна чистого прибутку (збитку)	- 3077	- 40496

Підвищенню рівня рентабельності сприяють збільшення маси прибутку, зниження собівартості продукції, поліпшення використання виробничих фондів. Показники рентабельності використовують при оцінці фінансового стану підприємства.

У процесі аналізу рентабельності оцінюється рівень виконання прийнятих параметрів, вивчається динаміка показників, фактори зміни їх рівня, здійснюється багатоваріантний порівняльний аналіз, вивчаються резерви зростання рентабельності. Проаналізуємо показники рентабельності підприємства ПАТ «СКФ Україна».

Дані розрахунків наведені в таблиці 2.3.3.

Проаналізувавши дані таблиці 2.3.3, ми бачимо, що всі витратні показники є в межах норми.

Показник рентабельності продукції показує, що у 2011 році порівняно з 2010 роком з 1 грн. понесених витрат отримано менше валового прибутку на 4%. Рентабельність операційної діяльності показує рентабельність підприємства після вирахування витрат на виробництво і збут продукції. У 2012 році підприємство від операційної діяльності отримало прибуток, але дуже низький. Така ситуація викликана тим, що значно зросли витрати на збут та адміністративні витрати підприємства.

Показник рентабельності звичайної діяльності свідчить, що у 2012 році порівняно з 2011 роком прибуток від звичайної діяльності зменшився на 7,9%.

Таблиця 2.3.3. Витратні показники рентабельності ПАТ «СКФ Україна» за 2010-2012 роки

№ п/п	Показники	Рік	Відхилення
		2010 за НСФЗ	2011	2012 за МСФЗ	2011/ 2010 за НСФЗ	2012/ 2011 за МСФЗ
			за НСФЗ	за МСФЗ
1	Рентабельність продукції (товарів, робіт, послуг), %	26,7	22,7	22,7	19,3	-4,0	-3,4
2	Рентабельність операційної діяльності, %	8,7	6,8	10,8	1,9	-1,9	-8,9
3	Рентабельність звичайної діяльності, %	8,6	6,4	9,4	1,5	-2,2	-7,9
4	Рентабельність господарської діяльності, %	8,6	6,4	9,4	1,5	-2,2	-7,9
5	Коефіцієнт покриття виробничих витрат, %	126,7	122,7	122,7	119,3	-4,0	-3,4
6	Коефіцієнт окупності виробничих витрат, %	78,9	81,5	81,5	83,8	2,6	-2,3

Аналізуючи коефіцієнт покриття виробничих витрат у звітному періоді в порівняні з 2011 роком варто відмітити, що цей показник має позитивну тенденцію, тобто збільшувався, що не можна сказати у порівнянні з 2011 роком, це свідчить про те, що підприємство стало більше покривати виробничі витрати. Разом з цим коефіцієнт окупності виробничих витрат зменшився у 2012 році порівняно з 2011 роком, що свідчить про ефективність діяльності підприємства, адже це означає, що на підприємстві зменшився розмір виробничих витрат на 1 грн. отриманого чистого доходу.

Проаналізувавши доходні показники ми бачимо, що всі вони збільшилися у 2011 році порівняно з 2010, однак зменшились у 2012 році (табл. 2.3.4). Чиста рентабельність продажу продукції показує, що розмір чистого прибутку з 1 грн. чистого доходу від реалізації у 2012 році зменшилась на 5,9% у порівнянні з 2011 роком.

Показники валової рентабельності продажу продукції зменшились у 2011 році порівняно з 2010 на 2,6%, а у 2012 роком порівняно з 2011 зменшились на 2,3%. В свою чергу збільшилась рентабельність доходу від операційної діяльності у 2011 році. Це свідчить про те, що величина прибутку з 1 грн. доходу від операційної діяльності зросла і на кінець 2011 року склала 14,5%. Валова рентабельність не значно знизилась в динаміці за аналізований період. Так, у 2010 році на 1 грн. чистого доходу підприємства припадало 0,18 грн. чистого прибутку. Рентабельність доходу від операційної діяльності у 2012 році порівняно з 2011 зменшилась на 7,8%.

Таблиця 2.3.4. Дохідні показники рентабельності ПАТ «СКФ Україна» за 2010-2012 роки

№ п/п	Показники	Рік	відхилення
		2010 за НСФЗ	2011	2012 за МСФЗ	2011/2010 за НСФЗ	2012/2011 за МСФЗ
			за НСФЗ	за МСФЗ
1	Валова рентабельність продажу продукції (товарів, робіт, послуг), %	21,1	18,5	18,5	16,2	-2,6	-2,3
2	Чиста рентабельність продажу продукції (товарів, робіт), %	9,7	5,7	5,7	-0,2	- 4,0	-5,9
3	Рентабельність доходу від операційної діяльності, %	8,0	14,5	9,7	1,9	6,5	-7,8

Ресурсні показники рентабельності ПАТ «СКФ Україна» за 2010-2012 роки наведено у таблиці 2.3.5. Аналіз ресурсних показників показав, що майже всі ресурсні показники рентабельності у 2011 році порівняно 2010 роком виявили тенденцію до зростання, однак це не можна сказати про 2012 рік.

Рентабельність активів показує скільки прибутку припадає на 1 грн. активів та характеризує ефективність управління підприємством. З розрахунків бачимо, що у 2011 році на 1 грн. майна підприємства припадало 0,085 грн. його чистого прибутку.

Таблиця 2.3.5. Ресурсні показники рентабельності ПАТ «СКФ Україна» за 2010-2012 роки

№ п/п	Показники	Рік	Відхилення
		2010 за НСФЗ	2011	2012 за МСФЗ	2011/2010 за НСФЗ	2012/ 2011 за МСФЗ
			за НСФЗ	за МСФЗ
1	Рентабельність активів підприємства, %	11,1	11,1	8,7	0,3	-2,4	-8,4
2	Рентабельність власного капіталу, %	39,6	26,2	25,4	4,0	-13,4	-21,4
3	Рентабельність залученого капіталу, %	23,6	28,2	28,6	1,0	4,6	-27,6
4	Рентабельність перманентного капіталу, %	18,8	19,2	16,6	3,0	0,4	-13,6
5	Рентабельність необоротних активів, %	28,5	29,0	28,4	5,2	0,5	-23,2
6	Рентабельність оборотних активів, %	42,1	24,6	24,6	3,9	-17,5	-20,7
7	Коефіцієнт покриття активів, %	114,8	152,0	150,4	147,3	37,2	-3,1
8	Коефіцієнт покриття власного капіталу, %	307,9	299,8	290,4	264,9	-8,1	-25,5
9	Коефіцієнт окупності власного капіталу, %	32,5	33,3	34,4	37,7	0,8	2,9

Рентабельність власного капіталу показує величину одержаного прибутку в розрахунку на одну гривню капіталу власників. Так, у 2012 році, на 1 грн власного капіталу припадало 0,04 грн. прибутку.

Коефіцієнт покриття активів показує, що у 2012 році порівняно із 2011 роком, величина чистого доходу покриває на 8,7% більше активів підприємства, що свідчить про доцільне і правильне використання активів підприємством.

3. Напрямки вдосконалення організації аналізу звітності підприємства про фінансові результати

3.1 Недоліки та шляхи вдосконалення аналізу звітності підприємства про фінансові результати

На зміну П(С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С) БО 2 «Баланс», П(С) БО 3 «Звіт про фінансові результати», П(С) БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» та П(С) БО 5 «Звіт про власний капітал» прийшов єдиний стандарт. Мінфін затвердив нове Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (наказ від 07.02.2013 р. №73). Документ набуває чинності в день офіційного опублікування. Цим Національним положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Так, новий стандарт містить нові форми фінансової звітності, в яких коди рядків стали чотиризначними а також змінилася деталізація розкриття деяких статей. Передбачено, що нові форми починають застосовуватися для складання звітності за I квартал 2013 року.

Також серед нововведень у загальних вимогах до фінзвітності:

- приведено визначення міжнародних стандартів (прийняті Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності) і передбачено, що національні стандарти не повинні їм суперечити;

- встановлено, що підприємства, вперше складові річну фінзвітність за МСФЗ (згідно МСФЗ 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності»), в Балансі наводять інформацію на початок та кінець звітного періоду, а також на дату переходу на МСФЗ;

- встановлено, що у фінзвітності обов'язково зазначається інформація, розкриття якої вимагають МСФЗ [23, 13].

Норми цього положення (стандарту) застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов'язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Наказом затверджені нові форми фінансової звітності, які застосовуються починаючи із звітності за І квартал 2013 року.

Додаток 1 до наказу - форми фінансової звітності:

- Баланс (Звіт про фінансовий стан)

- Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупні доходи)

- Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом)

- Звіт про рух грошових коштів (за непрямим методом)

- Звіт про власний капітал (Звіт про зміни у власному капіталі)

Звичний Звіт про фінансові результати отримав друге (міжнародне) ім'я - Звіт про сукупний дохід. Проте це не єдина зміна, яку Мінфін уніс у його форму наказом від 07.02.2013 р. №73. Зазнали змін і структура звіту, і його наповнення.

Нові форми фінансової звітності, зокрема Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), використовують як юрособи, що ведуть облік за національними стандартами, так і ті підприємства, котрі застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності. Винятком лише є суб'єкти малого підприємництва, що звітують за формами із П(С) БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва». Водночас згідно з п. 1 р. IV Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну України від 07.02.2013 р. №73, підприємства, які застосовують міжнародний стандарт фінансової звітності для малих і середніх підприємств, використовують форми звітів, затверджені НП(С) БО 1. Отже, суб'єкти малого підприємництва, що ведуть бухоблік за міжнародними стандартами, звітуватимуть повним комплектом фінансової звітності, визначеним у додатку 1 до НП(С) БО 1 [51, 18].

Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки та сукупний дохід підприємства за звітний період.т У звіті про фінансові результати наводяться доходи і витрати, які відповідають критеріям, визначеним в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

У новій формі Звіту про фінансові результати відсутні статті «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)», «Податок на додану вартість», «Акцизний збір». Перший розділ починається з статті «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)». Немає поділу на звичайну та надзвичайну діяльність. Відтепер Звіт про фінансові результати складається з чотирьох розділів:

- Фінансові результати;

- Сукупний дохід;

- Елементи операційних витрат;

- Розрахунок показників прибутковості акцій.

У статті «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» відображається дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг (у т. ч. платежі від оренди об'єктів інвестиційної нерухомості) за вирахуванням наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. Організації, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у цій статті відображають вартість, за якою реалізовано цінні папери, та суму винагороди за виконання інших операцій, пов'язаних з розміщенням, купівлею і продажем цінних паперів, з урахуванням відповідних вирахувань.

У статті «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» відображається виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається згідно з Положенням (стандартом) 9, Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) з урахуванням сум, які наведені у додаткових статтях [51, 22].

У розділі II звіту про фінансові результати наводиться інформація про інший сукупний дохід та розраховується сукупний дохід підприємства, отриманий у звітному періоді.

У статті «Дооцінка (уцінка) необоротних активів» наводиться сума дооцінки об'єктів основних засобів та нематеріальних активів, зменшена на суму уцінки таких об'єктів протягом звітного періоду в межах сум раніше проведених дооцінок, віднесення сум дооцінки до нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

У статті «Дооцінка (уцінка) фінансових інструментів» наводиться сума зміни балансової вартості об'єктів хеджування у порядку, визначеному Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти.

У статті «Накопичені курсові різниці» наводиться сума курсових різниць, які відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», відображаються у складі власного капіталу та визнаються в іншому сукупному доході.

У статті «Частка іншого сукупного доходу асоційованих та спільних підприємств» наводиться частка іншого сукупного доходу асоційованих, дочірніх або спільних підприємств, облік фінансових інвестицій в які ведеться за методом участі в капіталі.

У статті «Інший сукупний дохід» наводиться сума іншого сукупного доходу, для відображення якого за ознаками суттєвості не можна було виділити окрему статтю, або який не може бути включений до інших статей, наведених у цьому розділі.

Інший сукупний дохід до оподаткування визначається як алгебраїчна сума дооцінки (уцінки) необоротних активів, дооцінки (уцінки) фінансових інструментів, накопичених курсових різниць, частки іншого сукупного доходу асоційованих та спільних підприємств та іншого сукупного доходу.

У статті «Податок на прибуток, пов'язаний з іншим сукупним доходом» наводиться сума податку на прибуток, що пов'язаний з іншим сукупним доходом.

У статті «Інший сукупний дохід після оподаткування» наводиться сума іншого сукупного доходу після вирахування податку на прибуток.

Сукупний дохід розраховується як алгебраїчна сума чистого фінансового результату за звітний період та іншого сукупного доходу після оподаткування.

У консолідованому звіті про фінансові результати відображається чистий фінансовий результат та сукупний дохід, що належить власникам материнської компанії та неконтрольованої частки.

У розділі III звіту про фінансові результати наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), яких зазнало підприємство в процесі своєї діяльності протягом звітного періоду, за вирахуванням внутрішнього обороту, тобто за вирахуванням тих витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством. Собівартість реалізованих товарів, запасів у цьому розділі не наводиться.

Розділ IV звіту про фінансові результати заповнюють акціонерні товариства, прості акції або потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, включаючи товариства, які перебувають у процесі випуску таких акцій.

Із зміною фінансової звітності змінюється і методика її заповнення та аналізу. Існуючі прийоми аналізу показників фінансових результатів мають як переваги, так і ряд недоліків.

Горизонтальний аналіз полягає у порівнянні кожної позиції поточної звітності з минулим періодом. Він дозволяє одержати найбільш загальне уявлення про якісні зміни, які мали місце, у структурі коштів і їх джерел, а також динаміці цих змін, дані прийоми використовуються практично в усіх методиках. Недоліком є те, що горизонтальний аналіз не містять механізму порівняння окремих варіантів економічних рішень і не передбачають взаємозамінюваності різних ресурсів, через що унеможливлюється вибір оптимального варіанту розвитку економічної системи; обмежене рахування інфляції [63, 245].

Вертикальний аналіз забезпечує визначення структури фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на показник загалом. Його перевагою є те, що він дозволяє одержати найбільш загальне уявлення про якісні зміни, які мали місце, у структурі коштів і їх джерел, а також динаміці цих змін, дані прийоми використовуються практично в усіх методиках. Суттєвим недоліком виступає відсутність механізму порівняння окремих варіантів економічних рішень. Вертикальний аналіз також не передбачає взаємозамінюваності різних ресурсів, через що унеможливлюється вибір оптимального варіанту розвитку економічної системи; обмежене врахування інфляції.

Трендовий аналіз полягає в порівнянні кожної позиції звітності з минулими періодами і виявлення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, яка є вільною від випадкових впливів індивідуальних особливостей окремих періодів. Він дозволяє простежити за показниках тенденцію розвитку, зробити прогноз на перспективу. Серед недоліків даного прийому можна виділити:

- складність вибору моделі;

- трудомісткість;

- проблеми інтерпретації інформації та формування системи аналізованих показників;

- неточність даних за нестабільного ринкового середовища (найчастіше тренд короткостроковий).

Метод фінансових коефіцієнтів полягає в розрахунку числових відношень показників різних форм звітності, визначенні взаємозв'язку між ними. Фінансові коефіцієнти є вихідною базою для факторного аналізу фінансового стану підприємства. До переваг даного методу слід віднети:простоту обчислення величин; логіку відбору показників, правильність їх інтерпретації; використання коефіцієнтів у просторово-часовому аспекті, тобто дає можливість швидко у відносних величинах здійснювати як експрес-, так і комплексу діагностику [52, 176].

Недоліки методу фінансових коефіцієнтів:

- трудомісткість;

- відсутність нормативних значень ряду коефіцієнтів;

- ситуація, коли зміни величин коефіцієнтів у динаміці не можуть бути інтерпретовані належним чином, оскільки значення для розрахунку змінюються у часі;

- не завжди значення коефіцієнтів відбивають реалії національного господарства;

- окремі методики мають застарілі назви форм звітності;

- рекомендовані методики направлені на ретроспективний аналіз;

- ототожнення різних напрямків оцінки фінансового стану.

Порівняльний аналіз - це внутрішній аналіз показників звітності підприємства, дочірніх підприємств, підрозділів, цехів, а також порівняння показників даного підприємства з відповідними показниками конкурентів, з нормативними чи середньо-галузевими даними. Він гнучкий, динамічний, є основою комплексної оцінки показників фінансово-господарської діяльності. Але і він має ряд недоліків: трудомісткий; можливий при наявності доступної, повної і достовірної інформації; важко використовувати з урахуванням фактору часу; ототожнення різних напрямків оцінки фінансового стану; для того щоб за результатами порівняння можна було зробити правильні висновки, необхідно забезпечити відповідність показників та їх однорідність за календарними строками, методами оцінки, умовами роботи, інфляційними процесами [55, 277].

Факторний аналіз дає змогу виявити вплив окремих факторів на показники за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Даний метод дає змогу наочно побачити рівень фінансового стану на підприємствах протягом кожного звітного періоду і простежити тенденцію його зміни шляхом визначення ключових факторів впливу на основні показники. Факторний аналіз є трудомістким, не завжди можна обмежити кількість показників та факторів для аналізу та залежно від моделі результати можуть відрізнятись. Інколи виникають ситуації, коли зміни величин коефіцієнтів у динаміці не можуть бути інтерпретовані належним чином, оскільки значення для розрахунку змінюються у часі.

Не зважаючи на те, що усі прийоми мають значну кількість недоліків, проте серед основних варто відзначити те, що при проведенні аналізу фінансових результатів українські підприємства стикаються з проблемою, пов'язаною з нестабільністю економіки. У зв'язку з нестабільністю національної валюти, в умовах постійної зміни інформації багато фінансово-економічних показників, розрахованих на певний час, повністю втрачають свою цінність для аналізу, тобто в результаті проведення аналізу не можна стверджувати про його достовірність та актуальність.

Ще одним негативним моментом здійснення аналізу показників фінансових результатів дослідники визначають нерозвиненість фондового ринку, де б обертались акції акціонерних підприємств, і по яким можна було б судити про положення емітентів, їх фінансовий стан та розвиток. Крім того, нестабільність законодавчої бази (фінансового, податкового права) також ускладнює проведення аналізу фінансового стану підприємства. Більше того, як свідчать дані ряду досліджень науковців, складність у проведенні фінансового аналізу полягає також у неритмічності та слабкості використання ряду прийомів і методів фінансового аналізу у діяльності підприємств.

Підприємства повинні вимірювати не тільки фінансові результати, продуктивність та інші традиційні параметри господарського механізму, які служать основою для оцінки його життєздатності та прийняття поточних управлінських рішень - вони потрібні для результатів впровадження тих чи інших стратегій. Прогнозування складових елементів бізнесу є необхідним елементом стратегічного аналізу показників підприємства, що передбачає вміння моделювати прогнозу фінансових показників, фінансової звітності, створення стартового капіталу, відновлення основних засобів тощо [47, 45].

Стратегічний аналіз фінансових результатів поділяється на:

- стратегічний аналіз показників фінансової звітності та його значення в управлінні бізнесом;

- методика стратегічного аналізу на основі проектованих звітів;

- аналіз статей проектованого звіту про фінансові результати;

- аналіз статей проектованого балансу.

Отже, можна зазначити, що стратегічний аналіз фінансових результатів є необхідною складовою системи комплексної діагностики підприємства, що обумовлюється наступним:

- практично всі ресурси підприємства будуються за рахунок фінансів, тому запорукою ефективного формування необхідних ресурсів є достатній обсяг їх фінансування. В свою чергу основою для прогнозування витрат на формування та використання ресурсів є стратегічний аналіз фінансових результатів.

- стратегічний аналіз фінансових результатів дає змогу оцінити результати від різних видів діяльності підприємства і відповідно ефективність діяльності об'єкта господарювання в цілому, сприяє прийняттю своєчасних та ефективних управлінських рішень;

- на основі результатів даного аналізу можна спрогнозувати майбутні витрати на різні види діяльності підприємства [27, 34].

Таким чином, стратегічний аналіз фінансових результатів (як один із важливих кроків діагностики) дає можливість сформувати загальну картину фінансової діяльності підприємства, визначити його фінансові потреби, що випливають з операцій, які прогнозуються, та дає змогу приймати важливі стратегічні рішення. Саме тому ключову роль під час комплексної діагностики підприємства відіграє стратегічний аналіз фінансових результатів.

У таких умовах доцільно рекомендувати з метою подолання як проблем, пов'язаних із застосуванням методичних підходів, прийомів аналізу звітності підприємства про фінансові результати, так і покрашення організації його здійснення суб'єктами господарювання:

- проводити декілька разів на рік оцінку найважливіших показників фінансових результатів підприємства (індивідуальний підхід до визначення найголовніших показників);

- розробляти нові методи оцінки фінансових результатів, а також способи покращення фінансового стану, підвищення платоспроможності і ліквідності, зокрема комплексного характеру;

- нормалізувати, стабілізувати, привести до міжнародних норм фінансове та податкове законодавство;

- удосконалювати інформаційно-методичне забезпечення аналізу та уніфікувати методики форм фінансової звітності, що дозволить підвищити її аналітичні можливості та реальність оцінки майна;

- адаптувати закордонні методики аналізу фінансових результатів, що на сьогоднішній день виступають основними у процесі його здійснення, до соціально-економічних умов та практики господарювання суб'єктів національного господарства;

- проводити методичні семінари для осіб, відповідальних за здійснення аналізу фінансовогоих результатів з метою формування мотиваційних аспектів його удосконалення та підвищення рівня кваліфікації тощо [54, 67].

У сукупності надані рекомендації становлять основу для пошуку більш ґрунтовних напрямів оптимізації вирішення проблем здійснення комплексного аналізу звітності підприємства про фінансові результати.

3.2 Вимоги міжнародних стандартів до складання звіту про фінансові результати

Найважливішою формою вираження ділової активності підприємства є величина поточного результату за певний період, а саме прибутку від господарської, інвестиційної і фінансової діяльності. У всьому діловому світі відомості про формування і використання прибутку розглядаються як найзначуща частина фінансової звітності підприємства. В більшості країн законодавчо закріплено декілька форм звіту про прибутки та збитки, серед яких господарюючі суб'єкти мають право обирати таку, яка найточніше представляє елементи результатів діяльності.

Звіт про прибутки та збитки - це звіт про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства. У різних країнах цей звіт може мати різну назву: звіт про прибуток (Income Statement), звіт про прибуток та збиток (Profit and Loss Account), звіт про операції (Statement of Operations), звіт про фінансові результати (Statement of Financial Performance). Проте незалежно від назви Звіт про прибутки та збитки надає користувачам, насамперед інвесторам і кредиторам, важливу фінансову інформацію для оцінки минулої діяльності підприємства, а також ризику недосягнення ним очікуваних результатів.

Основними елементами Звіту про прибутки та збитки є доходи та витрати, прибутки та збитки. Усі статті доходу та витрат, визнані у звітному періоді, слід включати до складу прибутку або збитку, крім випадків, коли інший підхід вимагається стандартами або тлумаченнями. Крім того, окремі статті, що задовольняють визначенням доходу або витрат, наведеним у Концептуальній основі міжнародних стандартів, також звичайно виключаються з прибутку або збитку [34, 143].

Прикладом таких статей є:

- дооцінка основних засобів (МСБО 16);

- прибутки та збитки від переведення фінансових звітів зарубіжних господарських одиниць (МСБО 21);

- прибутки та збитки від переоцінки фінансових активів, доступних для продажу (МСБО 39);

- різниця між фактичною собівартістю викуплених акцій власної емісії та вартістю їх перепродажу (згідно з МСБО 32).

Загальні вимоги до Звіту про прибутки та збитки встановлені МСБО 1 «Подання фінансових звітів». Після перегляду цього стандарту у грудні 2003 р. було внесено такі суттєві зміни щодо подання інформації у Звіті про прибутки та збитки:

- відміна розподілу доходів і витрат на операційні і неопераційні та відповідно виключення показника операційного прибутку (збитку);

- відмова від розподілу діяльності на звичайну та надзвичайні події та окремого подання статей як надзвичайних доходів і витрат.

МСБО 1 «Подання фінансових звітів» визначає лише мінімальний перелік статей, які мають бути відображені безпосередньо у Звіті про прибутки та збитки (табл. 3.2.1). Докладні вимоги до визнання, оцінки та розкриття цих статей наведено у відповідних стандартах. Водночас додаткові статті, заголовки та проміжні підсумки слід також подавати безпосередньо у Звіті про прибутки та збитки, коли це доречно для розуміння фінансових результатів діяльності підприємства. Це дає можливість врахувати: специфіку діяльності підприємства; частоту окремих операцій та подій; вплив окремих компонентів доходу та витрат на фінансовий результат.

Згідно з МСБО 1, частина інформації підлягає відображенню або безпосередньо у Звіті про прибутки та збитки, або у примітках до фінансових звітів. Це означає, що підприємство саме визначає, де подавати таку інформацію, але обов'язково має наводити її у фінансовій звітності. Прикладами такої інформації є: суттєві статті доходів і витрат; сума дивідендів; аналіз витрат.

Таблиця 3.2.1. Мінімальний перелік статей Звіту про прибутки та збитки

Статті	Стандарт, що визначає порядок визнання, оцінки та розкриття статті
Дохід	МСБО 18
Фінансові витрати	МСБО 23
Частка прибутку або збитку асоційованих компаній або спільних підприємств, які обліковуються методом участі в капіталі	МСБО 28, МСБО 31
Прибуток або збиток до оподаткування від або погашення зобов'язань, які відносяться що припиняється продажу активів до діяльності,	МСФЗ 5
Витрати на податок	МСБО 12
Сума, що включає підсумок прибутку (збитку) після оподаткування від: припиненої діяльності; оцінки за справедливою вартістю (за вирахуванням витрат на продаж (або ліквідацію) активів)	МСБО 1
Прибуток або збиток за період	МСБО 1
Розподіл прибутку або збитку за період: прибуток або збиток, що відноситься до частки меншості; прибуток або збиток, що відноситься до власників капіталу материнського підприємства	МСБО 27

Якщо статті доходів та виплат є суттєвими, їх характер і суму слід розкривати окремо. Прикладами обставин, що можуть призвести до окремого розкриття статей доходу та витрат, є такі: списання вартості запасів до чистої вартості реалізації або основних засобів до їх суми очікуваного відшкодування, а також сторнування такого списання; реструктуризація діяльності підприємства та сторнування будь-яких забезпечень витрат на реструктуризацію; продаж основних засобів; продаж довгострокових інвестицій; припинена діяльність; урегулювання судових позовів; інші сторнування забезпечень.

В США головним призначенням звіту про прибутки та збитки є відображення змін капіталу акціонерів компанії під впливом доходів та витрат, отриманих в поточному періоді. На відміну від української практики обліку, в США компанії користуються значною свободою при виборі формату надання звіту про прибутки та збитки. Існують два способи їх складання - одноступеневий та багатоступеневий.

Одноступенева форма має більш спрощений вигляд і дозволяє розрахувати чистий прибуток, віднімаючи від загальної суми доходів загальну суму видатків. При одноступеневому способі позиції звіту про прибутки та збитки діляться на дві категорії: доходи та прибуток, з одного боку, та витрати і збитки - з іншого. Отримання показника прибутку здійснюється в один крок - за допомогою віднімання загальної суми витрат із загальної суми доходів. Зазвичай при використанні такого способу рядки прибутку носять назву прибуток від операцій або прибуток від безперервної операції. В російській системі бухгалтерського обліку аналогом цього показника є чистий дохід від основної діяльності. При наявності у компанії доходу від операцій, які не є безперервними, тобто не повторюються періодично із року в рік, використовується багатоступеневий метод, оскільки ЗПБО США вимагають окремого відображення таких операцій та розрахунку чистого доходу.

При багатоступеневому способі у звіті про прибутки та збитки окремо відображається основна діяльність, діяльність, що не повторюється з періоду в період, фінансова діяльність, податкові платежі, операцій філій компанії, звітність, яка не консолідована в її власну звітність, та інші подібні показники.

В обліку США використовують обидві форми, але перевага надається другій формі - багатоступеневій.

Четвертою Директивою передбачено чотири формати звіту про прибуток та збитки: вертикальний на операційній основі, вертикальний на основі елементів витрат, горизонтальний на операційній основі, горизонтальний на основі елементів витрат. Разом з тим держави-члени ЄС можуть дозволити або вимагати від усіх товариств або будь-яких класів товариств надавати звіти про прибуток і збитки за іншою формою, за умови, що надана інформація є, принаймні, еквівалентною тій, яка вимагається статтями 23-26 Четвертої Директиви [32, 66]. С.Ф. Голов зазначає, що горизонтальний формат, який має двосторонню форму (ліворуч наводяться доходи, а праворуч - витрати), нечасто зустрічається на практиці. Звіт про прибутки і збитки на операційній основі передбачає групування операційних витрат за функціями бізнесу (виробництво, збут, дослідження, управління) та може мати багато - або одноступеневу форму.

Багатоступеневий звіт передбачає поетапний розрахунок чистого прибутку (збитку). Він визначає розбіжності між П(С) БО та МСБО стосовно звіту про фінансові результати (табл. 3.2.2) [32, 183].

Для деяких західноєвропейських країн (Франція, Бельгія, Іспанія, Фінляндія та ін.) характерним є складання Звіту про прибутки і збитки на основі елементів витрат. При такому підході витрати групуються за однорідними економічними елементами (матеріали, оплата праці тощо), а не за функціями (виробництво, управління, збут) [32, 70].

Аналог українського «Звіту про фінансові результати» у Франції називають коротше - Рахунком результатів, який останній раз переглядався у 1982 р. Загальний План рахунків висуває підприємствам певні вимоги при написанні та оформленні Рахунку результатів.

У Франції звіт про прибутки та збитки за індивідуальними рахунками складається як у вертикальній, так і в горизонтальній формі і відображає витрати і доходи залежно від їх сутності та природи. Тут, на відміну, наприклад, від Великобританії, не прийнято групувати витрати за їх функціональним призначенням. Рахунки реалізації і фінансового результату складаються таким чином, щоб зробити можливим розрахунок валової величини доданої вартості і валової операційної діяльності, які виступають основою для визначення коштів, отриманих від операційної діяльності. На цих рахунках відображається за певний період (як правило, за фінансовий рік) рух витрат і надходжень, які в сукупності з рахунком «Прибутків та такого руху.

Таблиця 3.2.2. Розбіжності в формуванні інформації Звіту про фінансові результати відповідно до П(С) БО та МСБО

Положення	МСФЗ	П(С) БО
Формат	Дає змогу вибрати класифікацію операційних витрат за функціями або за характером (елементами)	Визначає єдину форму звіту (ф. №2), у якій операційні витрати подаються за функціями у розділі І та за елементами у розділі ІІІ
Деталізація інформації	Додаткові рядки, заголовки та проміжні підсумки слід подавати у звіті, якщо цього вимагають інші стандарти або якщо це необхідно для правдивого відображення фінансових результатів діяльності підприємства	Наведення додаткових рядків, заголовків або підсумків не передбачено (крім інших податків з обороту та частки меншості у консолідованому звіті)
Подання доходів і витрат	У додатку до МСБО 1 наведено приклади звітів про фінансові результати, де доходи і витрати звичайної діяльності подано у такому розрізі: пов'язані з операціями; пов'язані з фінансовими інвестиціями та залученням фінансування	Доходи та витрати звичайної діяльності поділено на: операційні; фінансові; інші
Подання діяльності, що припинена	Згідно з МСФЗ 5 прибуток (збиток) до оподаткування від діяльності, що припинена, слід наводити безпосередньо у звіті	Відсутні вимоги щодо подання прибутку (збитку) від діяльності, що припинена.

При цьому Рахунок результатів дозволяє поетапно обчислювати окремі сальдо управлінських рахунків, головними з яких є комерційна маржа, вироблений продукт, додана вартість, господарський надлишок-брутто, господарський та поточний результат:

- комерційна маржа - це різниця між вартістю проданих товарів і ціною їх придбання (плюс запаси на початок, мінус запаси на кінець); вона стосується тільки комерційної діяльності підприємства;

- вироблений продукт дорівнює сумі проданої продукції, складованої та іммобілізованої; він стосується тільки виробництва товарів і надання послуг;

- додана вартість розраховується за допомогою вираховування із суми виробленого продукту і комерційної маржі вартості спожитих цінностей, отриманих від третіх осіб (чи посередників), тобто вартості спожитої сировини і предметів матеріально-технічного постачання, інших придбань і зовнішніх платежів (за послуги); це оцінка майна, яким володіє підприємство;

- господарський надлишок-брутто (або нестача) дорівнює різниці між доданою вартістю (до якої додають господарські субвенції) та господарськими податками та зборами, а також оплатою праці; це результат оцінки діяльності з точки зору групи вкладників капіталу перед тим як враховувати амортизацію та грошові покриття;

- господарський результат обчислюють відніманням амортизаційних відрахувань та інших витрат з господарського надлишку-брутто; це оцінка результату діяльності групи вкладників капіталу (власників, кредиторів);