Облік та аналіз фінансових інвестицій комерційного банку

Оцінна діяльність полягає в отриманні висновку про вартість об'єкта оцінки або про величину частки власника на конкретний момент часу.

Однак бізнес залежно від обставин може оцінюватися по-різному. Тому для проведення оцінювання потрібно точно визначити вартість. Вартість як економічна категорія має дуже широкий спектр значень, тож залежно від ситуації термін "вартість" може трактуватися по-різному. Професійні оцінювачі використовують поняття ринкової вартості, а також інвестиційної вартості та ліквідаційної вартості.

Ринкова вартість - найбільш вірогідна ціна, за якою даний актив може бути відчужений на відкритому ринку в умовах конкуренції, коли сторони діють розумно, маючи у своєму розпорядженні всю необхідну інформацію, а на величині операції не відбиваються які-небудь надзвичайні обставини. Зауважимо, що відкритий ринок не обов'язково означає його активність.

Наведемо невеличке пояснення до цього визначення. Справді, покупець погодиться інвестувати кошти тільки в тому випадку, якщо поточна вартість очікуваних доходів буде не меншою від ціни придбання. Так само продавець активів за нормальних умов не буде продавати свою власність, якщо поточна вартість очікуваних доходів перевищує ціну продажу. Отже, укладання угоди купівлі-продажу може відбутися лише за ціною, рівною приведеній вартості доходів, які забезпечують володіння цим активом. Питання приведення вартості майбутніх доходів до поточного моменту розглянемо дещо пізніше.

Отже, в основі оцінки активів або бізнесу в цілому лежить припущення, що їх сьогоднішня вартість рівна вартості майбутніх вигод (прибутків), які власник може отримати внаслідок володіння даними активами (бізнесом).

Визначення інвестиційної та ліквідаційної вартості активів наведено в Методиці оцінки державних корпоративних прав.

Інвестиційна вартість враховує індивідуальні вимоги інвестора до інвестицій і розглядається як вартість, яку готовий заплатити інвестор під час реалізації певного інвестиційного проекту (визначається виходячи з бізнес-плану цього проекту).

Ліквідаційна вартість - це вартість, за якою активи (сума активів), що є об'єктом оцінки, можуть бути реалізовані на відкритому конкурентному ринку в обумовлений (як правило, обмежений у часі) термін. Безперечно, у разі недостатньої ліквідності ринку, що має місце в Україні, ліквідаційна вартість може бути істотно нижчою від інших оцінок вартості.

Найпоширенішими є такі підходи до оцінки вартості бізнесу: "ринковий підхід до оцінки бізнесу"; "прибутковий підхід до оцінки бізнесу".

Ринковий підхід передбачає, що вартість може бути визначена за допомогою аналізу продажу порівнянних активів, який відбувався протягом останнього часу.

Оцінюючи бізнес, аналітик аналізує порівнянні акціонерні компанії і порівнянні операції, щоб визначити вартість даної компанії. Використання цього підходу дуже чутливе до вибору аналогів, вимагає ретельного аналізу і коректування порівнянних показників.

Прибутковий підхід передбачає визначення насамперед очікуваних майбутніх доходів інвестора (метод дисконтованих грошових потоків). Згідно з прибутковим підходом аналітик оцінює майбутні вигоди (доходи) від володіння активами і трансформує ці доходи в поточну вартість, використовуючи норму дисконту, яка враховує ризики, пов'язані з реалізацією цих вигод. Як спрощений прийом, що використовує прибутковий підхід, аналітик може капіталізувати деякий нормалізований рівень безперервно змінних вигід (доходів) - так званий метод капіталізації прибутку. Цей метод найчастіше застосовується як один із варіантів прибуткового підходу до оцінки бізнесу діючого підприємства. Як і інші варіанти прибуткового підходу, він заснований на базовому припущенні, відповідно до якого вартість частки власності в підприємстві рівна поточній вартості майбутніх доходів, які принесе ця власність.

Досить поширеним методом оцінки акцій є оцінка з позиції очікуваної дохідності. Дохід інвестора (Р) прогнозується за рахунок двох складових - дивідендів та зростання курсової вартості. Якщо інвестор вимагає премії за ризик в розмірі r %, а дохідність безризикових інвестицій становить R %, то вартість акції інвестор може оцінити за формулою [8]:

де D - дивіденд на акцію;

Z - зростання курсової вартості.

При цьому планована інвестором дохідність має дві складові - дохідність за безризиковими операціями та премію за ризик. Часто в розрахунках передумовою є саме визначена інвестором дохідність.

Крім порівняння балансової та справедливої вартості, важливим елементом аналізу є оцінка вартості, за якою банк придбав ЦП (здійснив фінансову інвестицію) або продав ЦП.

Коротко розглянемо три функції аналізу цінних паперів - опис, оцінка, критичний аналіз.

1 Функція опису. Мстою описового аналізу є аналіз і тлумачення фактів, що стосуються певного випуску ЦП, а також приведення результатів до порівнянного вигляду, що легко сприймається. Опис може здійснюватись на кількох рівнях деталізації.

Нижнім (елементарним) рівнем є рівень, який зустрічається в бізнес-пресі, при публікаціях річних звітів. У цьому випадку аналіз здійснюється безпосередньо зі звітів, без коригування показників на індекси інфляції, без аналізу джерел формування доходів.

Наступний рівень описового аналізу передбачає ретельне вивчення компаній, щоб зрозуміти джерела прибутковості в минулому й теперішньому часі і дати висновок про імовірність отримання прибутку в майбутньому. Цей аналіз повинен охоплювати такі важливі чинники і події:

- злиття і поглинання;

- зміни асортименту продукції;

- географічне розширення ринків;

- зміна частки ринку;

- напруженість іноземної конкуренції;

- використання потужностей.

Необхідно також провести детальне зіставлення з компаніями тієї самої галузі або галузей. Найважливіше те, що описовий аналіз, виходячи з особливого набору економічних припущень, дає можливість прогнозувати майбутню здатність отримувати прибуток або виплачувати дивіденди.

2 Другою функцією аналізу ЦП є оцінка їх вартості. Аналітик повинен бути готовий до визначення ціни ЦП, виходячи з відносної привабливості ЦП, що розглядаються як об'єкти інвестування. При цьому слід враховувати, що іноді на ринку виникають такі спекулятивні ситуації, коли ніякі затрати сил та часу не дають змоги подолати невизначеність поведінки ринкової ціни. Особливо це стосується ситуації з маніпулюванням ринком, коли певна група учасників ринку впливає на формування штучної ціни, вводячи в оману інших учасників, маючи на меті отримання спекулятивних доходів.

3 Третьою функцією аналізу є критичний аналіз ЦП. Наприклад, метою аналізу облігацій підприємства є перевірка того, чи зможе емітент в майбутньому погасити відсотки й основну суму боргу. Загальноприйнятий підхід вимагає спочатку перевірити кредитну історію, а потім, зробивши прогноз доходів, пересвідчитися, чи буде в майбутньому емітент захищений від різних несприятливих можливостей, чи ні. На підставі таких оцінок експерти-аналітики можуть присвоювати облігаціям рейтингові класи, що дає змогу зіставляти поточні показники очікуваної прибутковості та ризикованості різних облігацій.

Кожна акція має номінальну вартість, яка є часткою від ділення розміру статутного фонду емітента на кількість акцій. Купівля-продаж акцій під час первинного розміщення відбувається за емісійною вартістю, яка часто збігається з номінальною. У процесі діяльності акціонерного товариства - емітента акцій вартість його чистих активів змінюється, і реальна вартість акцій визначається як співвідношення вартості чистих активів емітента до кількості акцій.

На ринку корпоративних цінних паперів найважливішою частиною функції оцінки є аналіз і оцінка акцій. При цьому метою є оцінка ризику і прибутковості, на основі якої з переліку наявних на ринку акцій вибираються недооцінені (а тому прийнятні для купівлі) і переоцінені (тобто ті з портфеля, які підлягають продажу).

Існують три загальні концепції, або підходи, до аналізу й оцінки звичайних акцій.

Перший підхід, або передбачення, полягає в оцінці майбутньої ринкової ефективності. При цьому підході інвестор визначає перелік акцій, які, на його думку, зростуть у ціні в короткотерміновій перспективі (в наступні 6-12 місяців). Зрозуміло, що такий прогноз цін є ризикованим і містить суттєвий суб'єктивний фактор. Аналітик повинен передбачити перспективи компанії-емітента і визначити, позитивно чи негативно позначаться ці перспективи на ціні ЦП компанії. Для цього підходу головне - не визначити, яка буде внутрішня вартість акції, а передбачити, яку ціну за неї даватимуть на ринку.

Другий і третій підходи являють собою явну оцінку внутрішньої вартості і відносної вартості.

Другий підхід (оцінка внутрішньої вартості) намагається оцінювати акції незалежно від їх ринкової ціни. Оцінка внутрішньої вартості - це спроба визначити, ту ціну, за яку вони продавалися б, якби нормальний ринок зміг дати їм правильну ціну. Сутність цього підходу полягає в тому, що ринкова вартість розглядається як похідна від внутрішньої вартості (ринкова вартість залежить тією чи іншою мірою від внутрішньої вартості).

Третій підхід (оцінка відносної вартості) спрямований не на внутрішню, а на відносну вартість. При цьому підході аналітики прагнуть визначити відносну вартість акції в термінах існуючого ринкового рівня цін. Наприклад, можна задати рівень капіталізації для конкретного рівня капіталізації прибутків чи рівень дивідендів якої-небудь вибраної групи акцій відносно поточного рівня капіталізації для групи галузевих акцій або порівнянної групи акцій зростання, до яких можна віднести акції, що оцінюються.

Аналіз структури операцій банку з ЦП доцільно проводити як у розрізі аналізу структури портфеля на певну дату, так і розглядаючи в динаміці зміну структури.

Частка державних ЦП у портфелі на інвестиції зменшується, проте зростає частка боргових ЦП недержавних установ (банків та небанківських установ). Це пояснюється широким виходом на фондовий ринок корпоративних облігацій, які поступово витісняють з портфеля на продаж такий борговий інструмент, як вексель. Оскільки вкладення в акції інших банків зменшують регулятивний капітал банку, акції, випущені банками, становлять незначну частину портфелів. Обсяг акцій, які входять до портфеля на продаж, обмежено лімітами, котрі, як правило, встановлює банк для проведення спекулятивних операцій. Додатковою причиною невеликого обсягу портфелю акцій є жорсткі вимоги НБУ щодо їх резервування, що зменшує привабливість такого фондового інструменту для банку. Балансова вартість акцій у портфелі на інвестиції майже не змінюється, оскільки ними оформлена участь банку в акціонерних товариствах, у діяльності яких зацікавлений банк (лізингова компанія, страхове товариство). Частина такої участі обліковується в складі асоційованих та дочірніх компаній (пенсійний фонд, консалтингова компанія).

1.3 Використання концепції вартості грошей у часі та їх дисконтування в процесі аналізу фінансових інвестицій банку

Оцінка й аналіз боргових ЦП та інших строкових цінних паперів вимагає використання концепції вартості грошей у часі.

Принцип вартості грошей у часі, який є наріжним каменем у сучасному фінансовому менеджменті, свідчить: "сьогоднішні надходження є ціннішими від майбутніх". Вартість грошей у часі змінюється з урахуванням норми прибутковості на грошовому ринку і ринку ЦП. Як норма прибутковості може виступати норма позикового відсотка або норма виплати дивідендів за звичайними і привілейованими акціями.

З принципу вартості грошей у часі випливає два важливі наслідки:

- необхідність врахування чинника часу під час проведення фінансових операцій;

- некоректність (з погляду аналізу довгострокових фінансових операцій) простого додавання грошових величин, що стосуються різних періодів часу.

Не виключений випадок, коли фінансові інвестиції внаслідок зменшення їх балансової вартості досягають нульової вартості і відображаються в бухгалтерському обліку у складі фінансових інвестицій за нульовою вартістю, оскільки зменшення балансової вартості фінансових інвестицій відображається в бухгалтерському обліку тільки на суму, що не веде до від'ємного значення вартості фінансових інвестицій.

Зауважимо, що вибір одного з наведених методів визначається намірами банку щодо фінансових інвестицій:

- інвестиції, що придбані та утримуються в портфелі на продаж, відображаються за справедливою вартістю;

- інвестиції, що утримуються підприємством у портфелі на інвестиції, відображаються за амортизованою собівартістю;

- інвестиції в асоційовані й дочірні підприємства відображаються за вартістю, що визначена за методом участі в капіталі (крім інвестицій, які придбані та утримуються на продаж до 12 місяців з дати придбання, які обліковуються та відображаються за справедливою вартістю).

Ураховуючи, що Національний банк України прийняв нову редакцію Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з ЦП, слід зауважити, що і в новій редакції планується використовувати певні методи обліку фінансових інвестицій для кожного з портфелів ЦП, а саме:

- інвестиції в торговельному портфелі - за ринковою вартістю;

- інвестиції в портфелі на продаж - за собівартістю для акцій та амортизованою собівартістю для боргових ЦП;

- інвестиції в портфелі до погашення - за амортизованою собівартістю;

- інвестиції в асоційовані (дочірні) підприємства - за методом участі в капіталі.

Дохід (дивіденди або проценти) за фінансовими інвестиціями відображається банком у випадку їх визнання згідно з П(С)БО 15 "Дохід" у такому порядку:

- проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;

- дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення емітентом про їх виплату (а не протягом періоду їх фактичного отримання).

Аналіз операцій банку з ЦП вимагає перевірити обґрунтованість визначення балансової вартості ЦП та обсяги сформованих резервів. При цьому увагу слід звернути на відмінності в порядку розрахунку резервів для портфеля ЦП на продаж та ЦП на інвестиції. Якщо портфель ЦП на продаж включає в себе пакети ЦП різних емітентів, правило нижчої вартості застосовується за окремими складовими портфеля (групами ЦП) без взаємної компенсації за групами (тобто, якщо ринкова (розрахункова) вартість певної групи ЦП істотно вища від її балансової вартості, використовувати таке перевищення для інших груп ЦП забороняється. І навпаки, для ЦП з портфеля на інвестиції така взаємна компенсація прямо передбачена, і спеціальний резерв формується лише у разі сумарного перевищення балансової вартості ЦП на інвестиції над сумою ринкових (розрахункових) вартостей складових портфеля ЦП на інвестиції.

Корисність цінних паперів зменшується, якщо їх балансова вартість перевищує оцінену суму очікуваного відшкодування, що спричинена погіршенням фінансового стану емітента цінних паперів.

Свідченням про зменшення корисності цінних паперів можуть бути відомості про:

- фінансові труднощі емітента;

- фактичне розірвання контракту внаслідок невиконання умов договору або прострочення виплати процентів чи основної суми;

- високу ймовірність банкрутства або іншу фінансову реорганізацію емітента;

- визнання збитку від зменшення корисності цих цінних паперів у попередньому звітному періоді;

- зникнення активного ринку для цих цінних паперів через фінансові труднощі емітента.

Зменшення корисності цінних паперів відображається в бухгалтерському обліку шляхом формування резерву на суму перевищення балансової вартості цінних паперів над оціненою сумою очікуваного відшкодування.

Згідно з Методикою визначення класу емітента та оцінки фінансового стану емітента, фактор ризику ЦП визначається класом, до якого належить емітент ЦП, з урахуванням якого зменшується на відповідний процент розрахункова вартість ЦП (таблиця 1.2).

Клас емітента визначається банком самостійно на підставі результатів проведеного аналізу доступних даних про емітента. При цьому відсутність у банку регулярної фінансової звітності емітента є підставою для віднесення такого емітента до класу "Д". Отже, перевірка обґрунтованості формування банком резервів під знецінення ЦП передбачає аналіз достовірності висновків банку про віднесення емітента ЦП до одного з класів згідно з внутрішніми документами банку.

Таблиця 1.2 - Фактори ризику за класами емітентів цінних паперів)

Клас емітента	Фактор ризику (процент зменшення вартості ЦП)
А	0
Б	5
В	20
Г	50
Д	100

Для визначення розрахункової вартості ЦП, які не мають активного ринку (категорії 2 та 4), банк здійснює аналіз дисконтованої у часі оціночної суми доходу як майбутніх грошових потоків на підставі реальної оцінки обсягу та часу виникнення таких потоків і фактора дисконту, що ґрунтується на ставках КІВОR за аналогічний термін часу. Визначена у такий спосіб сума використовується для розрахунку дисконтованої оціночної суми доходу інвестора від групи ЦП.

Для пайових ЦП (простих акцій) визначаються дві розрахункові величини:

1) оціночна сума доходу інвестора від ЦП, дисконтована на сім років з періодом дисконту один рік під поточну ставку КІВОR найтривалішого строку:



де С₁ - дисконтована оціночна сума доходу (частки в середньому чистому прибутку емітента);

Р - оціночна сума доходу;

d - фактор дисконту, який дорівнює ставці КІВОR найтривалішого строку;

t - параметр для визначення суми (кількість періодів, установлена НБУ, - 7 років);

2) оцінка вартості ЦП як вартості частки участі інвестора в капіталі емітента:

РВ = f_min(С₁,С₂), (1.3)

де Сі - оціночна вартість частки участі інвестора;

К - капітал емітента (розмір капіталу емітента визначається як різниця між сукупними активами та сукупними зобов'язаннями емітента);

р - процент участі інвестора в статутному фонді емітента.

Виходячи із принципу обережності, розрахункова вартість пайових ЦП без урахування фактора ризику емітента визначається як менша величина із двох обчислених:

Для боргових ЦП (облігацій, депозитних сертифікатів, векселів) визначаються також дві розрахункові величини:

1) оцінка процентних доходів, дисконтована за кожний період сплати такого доходу під відповідну за строком ставку КІВОR:

(1.4)

де С₃ - оцінка дисконтованих майбутніх доходів;

Р - оціночна сума доходу;

d - фактор дисконту, який визначається на підставі ставки КІВОR;

і - параметр для визначення суми (кількість періодів сплати доходу);

t - кількість періодів до дати погашення цінного папера;

2) оцінка дисконтованої вартості погашення (номінальна вартість ЦП, дисконтована під відповідну за строком ставку КІВОR):

, (1.5)

де С₄ - оцінка дисконтованої вартості погашення;

d - фактор дисконту, який визначається на підставі ставки КІВОR;

N - номінальна вартість цінного папера;

t - кількість періодів до дати погашення цінного папера.

Для ЦП, номінал яких виражено в національній валюті України, фактор дисконту d для формул визначається виходячи зі ставки КІВОR на дату переоцінки та періоду дисконтування:

рік: d = (КІВОR-90 / 100 %);

квартал: d = (КІВОR-90 / 100 %) 90 / 360;

місяць: d = (КІВОR-30 / 100 %) 30 / 360;

тиждень: d = (КІВОR-07 /100 %) 7 / 360,

де КІВОR-90, КІВОR-30, КІВОR-07 - ставка КІВОR на 90, 30 та 7 днів відповідно.

Розрахункова вартість ЦП, скоригована на фактор ризику емітента, визначається як скоригована сума двох обчислених величин (для дисконтних цінних паперів завжди величина С_з = 0):

 , (1.6)

де V_с - відкоригована на ризик емітента розрахункова ринкова вартість ЦП;

С₃, - оцінка дисконтованих майбутніх доходів;

С₄ - оцінка дисконтованої вартості погашення;

R - процент зменшення розрахункової вартості для даного класу емітента.

Періодом дисконтування для акцій вибирається рік, а для боргових ЦП період дисконтування може вибиратися банком самостійно, з урахуванням терміну до погашення боргових ЦП. Як правило, банки вибирають такі періоди дисконтування:

- рік, якщо до дати погашення залишилось не менше одного року;

- квартал, якщо до дати погашення залишилось менше одного року, але не менше одного кварталу;

- місяць, якщо до дати погашення залишилось менше одного кварталу, але не менше одного місяця;

- тиждень, якщо до дати погашення залишилось менше, ніж один місяць.

Оскільки кількість періодів дисконтування в наведених вище формулах використовується як степеневий показник, слід підраховану кількість періодів дисконтування округлити до найближчого цілого числа.

2. ОБЛІК ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

2.1 Характеристика ПАТ "МЕГАБАНК"

Публічне акціонерне товариство "МЕГАБАНК" діє на ринку банківських послуг з 1990 року.

Банк здійснює банківську діяльність згідно з ліцензією Національного банку України №163 від 14.10.2011р., операції з іноземною валютою згідно з генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій Національного банку України №163 від 14.10.2011р., діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінних паперів згідно до ліцензій Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України АВ №493221 від 23.10.2009р. (брокерська діяльність), АВ №493222 від 23.10.2009р. (дилерська діяльність), АВ №493223 від 23.10.2009р. (андеррайтинг), АВ №493224 від 23.10.2009р. (діяльність з управління цінними паперами) та депозитарну діяльність згідно до ліцензій Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України АВ №493225 від 23.10.2009р. (діяльність зберігача), АВ №493226 (діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів).

До складу акціонерів ПАТ "МЕГАБАНК" входять Європейський банк реконструкції та розвитку (EBRD), Кредитна установа для відбудови (KfW) та Міжнародна Фінансова Корпорація (IFC).

Регіональна мережа "МЕГАБАНКУ" нараховує 189 підрозділів у 24 регіонах України.

ПАТ "МЕГАБАНК" надає повний спектр класичних банківських послуг, якими користується 484 тисячі клієнтів, у тому числі 131 тисяча отримувачів пенсії та інших видів соціальних виплат.

На сьогодні "МЕГАБАНК" входить до Асоціації українських банків (АУБ), Асоціації "Український кредитно-банківський союз" (УКБС), Харківського банківського союзу, Асоціації "Незалежна асоціація банків України", Європейської Бізнес Асоціації, Американської торгової палати в Україні, Асоціації "Фондове Партнерство", ПрАТ "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів", ПАТ "Українська біржа", ПрАТ "Фондова біржа "ПФТС", Асоціації "Українські Фондові Торговці", Професійної асоціації реєстраторів та депозитаріїв (ПАРД), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Української міжбанківської валютної біржі (УМВБ), Асоціації "Український союз учасників НСМЕП". Також банк є партнером компанії "Western Union", партнером-учасником міжнародних систем грошових переказів "MoneyGram", "UniStream", "Migom", "Анелік" та "Алюр". "МЕГАБАНК" - це перший в Україні банк, який почав впроваджувати Національну систему масових електронних платежів (НСМЕП). Крім того, банк є членом міжнародних платіжних систем "Master Card" та "Visa International".

Специфічна особливість "МЕГАБАНКУ" - унікальний банківський продукт Єдиний розрахунковий центр (ЄРЦ) зі сплати житлово-комунальних послуг, який розроблено і впроваджено в 9 регіонах України. Через систему ЄРЦ "МЕГАБАНКУ" сплачують комунальні послуги понад 2 млн. українських сімей (12% усіх платників України). Переваги технології Єдиного розрахункового центру "МЕГАБАНКУ" були гідно оцінені на всеукраїнському та міжнародному рівнях. ЄРЦ банку став переможцем всеукраїнського конкурсу-виставки "Найкращий вітчизняний товар" у номінації "Банківські, страхові, фінансові послуги", а також отримав диплом міждержавної виставки "15 років СНД. Співпраця та інтеграція".

У своїй діяльності ПАТ "МЕГАБАНК" керується Законами України "Про банки та банківську діяльність", "Про господарські товариства", "Про цінні папери та фондову біржу", Цивільним кодексом, іншими законодавчими актами України, нормативними документами Національного банку України та своїм Статутом.

Місія ПАТ "МЕГАБАНК" - задовольняти потреби кожного клієнта - корпоративного, приватного, державного - на всій території України в банківських послугах високої якості та надійності, забезпечення збереження коштів вкладників, сприяння розвитку економіки України, врахування інтересів акціонерів, соціуму та держави.

Стратегічна мета ПАТ "МЕГАБАНК" - досягти позиції сучасного, універсального, конкурентоспроможного та значущого банку України. Це передбачає створення структури, адаптивної та стійкої до швидких змін зовнішнього середовища, уважної до потреб клієнтів, інноваційної по відношенню до своїх продуктів та послуг, обережної та розумно консервативної у повсякденній діяльності.

У відповідності до своєї діяльності ПАТ "МЕГАБАНК" є універсальним банком.

Банк уклав контракт із світовим афінажером - швейцарською компанією ARGOR-HERAEUS SA на поставку золотих мірних злитків банківського металу.

Операції з дорогоцінними та банківськими металами (продаж і скупка банківських металів, ломбардне кредитування під заставу дорогоцінних металів, скупка дорогоцінних металів у населення) є одним з перспективних напрямків розвитку спектру послуг, які надаються клієнтам банку.

Протягом останніх п'яти років банк активно працював на міжбанківському ринку. Здебільшого банк працював на цьому ринку як кредитор. Про це свідчить той факт, що за 2011 рік доходи від міжбанківських операцій в 3,47 разів перевищували витрати.

Активні міжбанківські операції банк проводив з метою ефективного управління фінансовими ресурсами та отримання доходу. Пасивні ж операції банк використовував для залучення коштів на міжбанківському ринку з метою підтримки необхідного рівня обов'язкових резервів та регулювання рівня ліквідності. Банком також залучаються кошти на умовах "своп".

Отже, міжбанківські операції дозволяють банку оптимально управляти ліквідністю та отримувати додатковий відсотковий прибуток.

Під час проведення операцій на міжбанківських ринках ПАТ "МЕГАБАНК" провадив зважену кредитну політику, спрямовану на мінімізацію ризиків. При цьому використовувались як механізм встановлення і затвердження лімітів на банки-контрагенти по міжбанківських операціях на основі щомісячного аналізу фінансової звітності банків-контрагентів, так й індивідуальний консервативний підхід до кожного банку-контрагенту.

У 2012 році ПАТ "МЕГАБАНК" планує зберегти існуючий рівень активності на міжбанківських ринках як України, так і міжнародних ринках, приділяючи особливу увагу надійності ризик-менеджменту активних операцій.

Кредит і кредитні відносини є невід'ємною складовою економіки України. Сфера кредитування безпосередньо пов'язана з потребами розвитку національного виробництва. Кредитна політика ПАТ "МЕГАБАНК" спрямована на проведення кредитних операцій з мінімальним ступенем ризику з метою забезпечення стабільної діяльності банку, своєчасного виконання зобов'язань перед вкладниками, а також дотримання в процесі кредитування економічних нормативів відповідно до вимог Національного банку України.

Згідно ліцензії на надання кредитів юридичним та фізичним особам, ПАТ "МЕГАБАНК" бере активну участь у кредитуванні регіональних програм, наданні споживчих кредитів.

Більш поширеним у практиці кредитування 2011 року стало короткострокове кредитування в режимі овердрафту - надання кредиту надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку у ПАТ "МЕГАБАНК" в межах заздалегідь визначеного договором ліміту.

Сума наданих кредитів у режимі овердрафту складає 101654 тис. грн.

Протягом 2011 року банк провадив операції фінансового лізингу, пов'язані з орендою устаткування та транспортних засобів, сума яких склала 21,3 тис. грн.

Із загального обсягу наданих кредитів на поточну діяльність та на виробничі потреби було надано позики у сумі 218197 тис. грн.

ПАТ "МЕГАБАНК", орієнтуючись на міжнародні стандарти, виконує широке коло операцій в багатьох галузях економіки. На кредитування регіональних програм банком було спрямовано ресурсів на загальну суму 128795 тис. грн., у тому числі:

- по енергозабезпеченню та теплозабезпеченню в сумі 9813 тис. грн.

- на кредитування авіаційної промисловості - 6950 тис. грн.;

- кредитування сфери матеріального виробництва - 45445 тис. грн.;

- проведення інвестиційних програм - 4508 тис. грн.;

- для своєчасної виплати заробітної плати працівникам виробничої сфери - 1048 тис. грн.;

- загальна сума наданих кредитів сільгоспвиробникам і підприємствам, які зберігають та переробляють сільгоспсировину, складає 44950 тис. грн.

- кредитування підприємств малого та середнього бізнесу - 12083 тис. грн.

Сума отриманих доходів і комісійної винагороди від кредитування юридичних та фізичних осіб фза 2011 рік складає 49590 тис. грн.

Кредитні вкладення банку (кредитний портфель) за балансом банку на 01.01.2012 року, включно з міжбанківськими позиками, врахованими векселями в портфелі банку, та надані гарантії склали 744385 тис. грн., у тому числі міжбанківські кредити - 45138 тис. грн.

Короткострокові кредити складають 60,61% кредитного портфелю банку без врахування МБК, що нижче рівня 2010 року (78,14%). Але частка довгострокових вкладень зросла та склала на 01.01.2012 року 37,05% кредитного портфелю.

Питома вага простроченої, пролонгованої та сумнівної заборгованості в кредитному портфелі банку без урахування МБК зменшилася з 3,26% на 01.01.2011 року до 1,71% на 01.01.2012 року [14].

Подальший розвиток одержала робота ПАТ "МЕГАБАНК" на ринку цінних паперів. На підставі ліцензії ДКЦПФР ПАТ "МЕГАБАНК" здійснює свою діяльність у наступних напрямках:

- професійна діяльність з випуску й обігу цінних паперів;

- професійна діяльність зберігача цінних паперів.

Протягом 2011 року банком була розширена діюча ліцензія зберігача цінних паперів із правом ведення реєстрів прав власників іменних цінних паперів.

Банк із 1998 року є учасником Першої фондової торгової системи. У зв'язку з необхідністю розширення торгових майданчиків для проведення операцій купівлі-продажу цінних паперів банку та клієнтів, було прийнято рішення про участь Банку в другій торговій системі - Південній торговій інформаційній системі. У результаті розширилися можливості проведення активних операцій за допомогою вказаних торгових систем.

Протягом року активно здійснювались операції з авалювання векселів клієнтів. Загальна вартість авальованих векселів склала 360 тис. грн.

Діяльність ПАТ "МЕГАБАНК" як зберігача цінних паперів здійснюється на підставі ліцензії Національної комісії з цінних паперів. Протягом 2011 року активно проводилась робота із залучення клієнтів у депозитарій банку. За результатами роботи в 2011 році зберігач ПАТ "МЕГАБАНК" за рейтингом Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв увійшов у двадцятку найбільших в Україні, що можна відзначити як позитивний результат проведеної роботи.

Одним з головних завдань стратегічного управління у банку є організація роботи з управління ризиками, що супроводжують діяльність банку. Діяльність банку щодо управління ризикам зосереджено на таких основних напрямках.

Управління ліквідністю є складовою управління активами й пасивами банку, тому вибір інструментарію насамперед залежить від концепції управління активами та пасивами, що приймається Комітетом з управління активами і пасивами банку.

Поточне управління ліквідністю у банку здійснюється за допомогою методів розрахунку коефіцієнтів ліквідності, методу структурування фондів та аналізу активів та пасивів за терміном погашення. Мінімізація ризику ліквідності досягається через встановлення лімітів достатньої та надлишкової ліквідності, лімітів розриву. Встановлення лімітів і нормативів ліквідності є прерогативою Комітету з управління активами та пасивами банку.

Нормативи ліквідності складаються з нормативів миттєвої ліквідності, поточної ліквідності, короткострокової ліквідності.

Норматив миттєвої ліквідності визначається за формулою (2.1):

(2.1)

де Нмл - норматив миттєвої ліквідності;

Ккр - кошти на кореспондентському рахунку;

Ка - кошти в касі;

Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу ліквідності.

Нормативне значення Нмл має бути не меншим ніж 20%.

Дані для розрахунків річних нормативів ліквідності ПАТ "МЕГАБАНК" за 2007 - 2011 роки наведені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Дані для розрахунків річних нормативів ліквідності ПАТ "МЕГАБАНК" за 2007 - 2011 роки (тис.грн.)

Показники	Станом на 01.01
	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.
Кошти на кореспондентському рахунку	93202	74636	114821	100788	149716
Кошти в касі	57023	30046	41616	76591	78679
Активи первинної та вторинної ліквідності	58763	59235	51247	60024	61452
Зобов'язання банку	284580	373485	513071	701775	932925
Ліквідні активи	65214	54213	55678	56432	56765
Короткострокові зобов'язання	42578	43651	44589	44956	45871
Поточні рахунки для розрахунку нормативу	35613	37812	35987	39561	42156

Норматив поточної ліквідності визначається за формулою (2.2.):

, (2.2)

де Нпл - норматив поточної ліквідності;

Апв - активи первинної та вторинної ліквідності;

Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу ліквідності;

Зб - зобов'язання банку.

Нормативне значення Нпл має бути не меншим ніж 40%.

Норматив короткострокової ліквідності визначається за формулою (2.3).

(2.3)

де Нкл - норматив короткострокової ліквідності;

Ал - ліквідні активи;

Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу ліквідності;

Зк - короткострокові зобов'язання.

Нормативне значення Нкл має бути не меншим ніж 60%.

Дані річних показників ліквідності ПАТ "МЕГАБАНК" у 2007 - 2011 р. наведені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Дані річних показників ліквідності ПАТ "МЕГАБАНК" у 2007 - 2011 р., %

Норматив ліквідності	Станом на 01.01
	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.
Миттєвої ліквідності (має бути не менше 20%)	64,13	53,07	63,21	63,72	67,22
Поточної ліквідності (має бути не менше 40%)	56,12	48,99	56,31	55,32	73,11
Короткострокової ліквідності (має бути не менше 60%)	37,82	35,86	37,60	36,98	71,63

Кредитний ризик характеризується ймовірністю виконання умов кредитної угоди позичальником, що може спричинити збитки. Кредитний ризик може виникати як за балансовими, так і за позабалансовими зобов'язаннями контрагентів.

З широкого кола інструментів захисту від кредитних ризиків ПАТ "МЕГАБАНК" найчастіше використовуються такі:

- диверсифікація кредитних вкладень;

- всебічна оцінка кредитоспроможності позичальника;

- забезпеченість позик;

- страхування кредитів.

В процесі кредитної діяльності ПАТ "МЕГАБАНК" чітко дотримується вимог Національного банку щодо формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат.

З метою недопущення надлишкового ринкового ризику, відповідними банківськими службами здійснюється аналіз і прогнозування динаміки різноманітних показників, що характеризують стан ринкового середовища, зокрема процентної ставки та валютних курсів.

Однією зі складових аналізу є визначення чутливості банку до зміни ринкового середовища та розробка заходів щодо її мінімізації, підвищенню мобільності банку.

Використовуючи надану Управлінням стратегічного планування та економічного аналізу необхідну інформацію, відповідні структури банку мінімізують ринковий ризик, пов'язаний з їхньою безпосередньою діяльністю.

Для мінімізації операційного ризику, пов'язаного з можливими помилками або незаконними діями персоналу, у банку встановлено обмеження повноважень конкретного співробітника, лімітів на здійснення операцій від імені банку. Зокрема, під час роботи на міжбанківському ринку дилери Управління казначейства керуються встановленими для них особистими лімітами, лімітами на стоп-профіт і стоп-лос при проведенні арбітражних операцій, лімітами на банки-контрагенти.

У банку діє система верифікації та авторизації усіх платежів. Платежі еквівалентом більш п'ятисот тисяч доларів США вимагають додаткової авторизації. Тільки після авторизації Головою Правління банку чи Заступником Голови Правління платежі йдуть за призначенням.

З метою зменшення ризику в банку постійно здійснюється робота з підвищення кваліфікації персоналу, удосконалення системи контролю за проведенням банківських операцій та надання послуг клієнтам.

Правовий ризик є об'єктом уваги юридичної служби банку. Зменшення ризику досягається шляхом постійного удосконалення кваліфікації співробітників юридичного відділу, недопущення помилкових тлумачень законів та нормативних актів, прогнозування можливих змін законодавства і пов'язаних з ними наслідків для становища Банку, підвищення мобільності Банку з метою зменшення його вразливості з боку нестабільної правової ситуації в країні.

Огляд методичної літератури з аналізу банківської діяльності свідчить, що на сьогодні єдина система показників, які в узагальнюючому вигляді характеризують фінансовий стан банків, остаточно ще не склалася. Кожний банк використовує свої самостійно розроблені методики

Для формування загального уявлення про стан банку проведемо оцінку фінансової стійкості та ефективності управління.

За допомогою вказаних видів оцінок проаналізуємо фінансовий стан ПАТ "МЕГАБАНК" (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 - Алгоритм розрахунку й економічний зміст показників, що характеризують фінансову стійкість

Найменування показника	Алгоритм розрахунку за балансом	Економічний зміст показника визначає
Коефіцієнт надійності		Співвідношення власного капіталу (К) до залучених коштів (). Рівень залежності банку від залучених коштів
Коефіцієнт фінансового важеля		Співвідношення зобов'язань банку (З) і капіталу (К), розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку
Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів		Розкриває достатність сформованого власного капіталу (К) в активізації та покритті різних ризиків
Коефіцієнт захищеності власного капіталу		Співвідношення капіталізованих активів і власного капіталу (К). Показує, яку частину капіталу розміщено в нерухомість
Коефіцієнт захищеності дохідних активів		Сигналізує про захист дохідних активів (Ад) (що чутливі до зміни процентних ставок) мобільним власним капіталом
Коефіцієнт мультиплікатора капіталу		Ступінь покриття активів (А) (акціонерним) капіталом

Після цього на основі даних балансу розрахуємо вибрані показники, проаналізуємо їх рівень, тенденції і зробимо висновок про рівень фінансової стійкості банку.

Таблиця 2.4 - Вихідні дані для розрахунку основних коефіцієнтів фінансової стійкості ПАТ "МЕГАБАНК" (тис.грн.)

Назва показників	Умовні позначення	Станом на 01.01	Темп росту, %
		2008	2009
Вихідні дані, тис. грн.
Власний капітал		57868	60912	105,26
Засновницький (акціонерний) капітал		34852	34852	0
Залучені кошти		284580	373485	131,24
Активи загальні		342448	434397	126,85
Активи дохідні		292464	360942	123,41
Активи недохідні		49984	73455	146,96
Активи капіталізовані		29679	40769	13737
Вихідні дані, тис. грн.
Умовні позначення	Станом на 01.01
	2010	Темп росту, %	2011	Темп росту, %	2012	Темп росту, %
	81607	133,98	110354	135,23	187799	170,18
	44188	126,79	50104	113,39	115000	229,52
	513071	137,38	701775	136,78	932925	132,94
	594678	136,90	812129	136,58	1120724	138,00
	505489	140,05	671015	132,75	972816	144,98
	89189	121,42	141114	158,22	147908	104,81
	45320	111,16	67920	149,87	71050	104,61

В таблиці 2.5 приведений розрахунок основних коефіцієнтів фінансової стійкості ПАТ "МЕГАБАНК".

Таблиця 2.5 - Розрахунок основних коефіцієнтів фінансової стійкості ПАТ "МЕГАБАНК"

Назва показників	Умовні позначення	Станом на 01.01	Оптимальне значення
		2008	2009
Коефіцієнт надійності (ряд 1: ряд 3)		0,20	0,16	Не менше 5%
Коефіцієнт "фінансового важеля" (ряд 3: ряд 1)		4 : 92	6 : 13	У межах 1:20
Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів (ряд 1: ряд 4)		0,16	0,14	Не менше 10%
Коефіцієнт захищеності власного капіталу (ряд 7: ряд 1)		0,51	0,67	-
Коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом (ряд 1- ряд 6): ряд 5		0,03	- 0,04	-
Коефіцієнт мультиплікатора капіталу (ряд 4: ряд 2)		9,83	12,46	12,0-15,0
Продовження розрахунку
Умовні позначення	Станом на 01.01
	2010	2011	2012	Оптимальне значення
	0,16	0,16	0,20	Не менше 5%
	6 : 29	6 : 36	4 : 97	У межах 1:20
	0,14	0,14	0,17	Не менше 10%
	0,56	0,62	0,38	-
	- 0,02	- 0,05	0,04	-
	13,46	16,21	9,75	12,0-15,0

З наведених у таблиці 2.5 даних видно, що коефіцієнт надійності (співвідношення капіталу банку і залучених коштів за мінімально допустимого значення не менше 5,0%) на протязі проаналізованого періоду коливався з 16,0% - 20,0%, і станом на 01.01.2012 становив 20,0%. Таким чином, банк має високу надійність, тобто він досяг того рівня, за якого не залежить від випадкових обставин у залученні вільних коштів грошового ринку, бо має вдосталь своїх, дешевих, які можна розміщати в кредити господарюючим суб'єктам та в інвестиції.

Дані тієї ж таблиці показують, що коефіцієнт фінансового важеля при максимально допустимому співвідношенні 1 : 20 на протязі аналізованого періоду коливався в межах 4:97 - 6:36. Це свідчить також і про те, що банк підвищив активність щодо залучення вільних коштів на грошовому ринку, навіть за високого забезпечення власними.

Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів з 01.01.2008 р. по 01.01.2012 р. знаходився на досить стабільному рівні 0,14 (14%), а на 01.01.2012р. спостерігався зріст даного показника до 0,17 (17%) - це найбільший показник за останні п'ять періодів. А за оптимального значення не менше 10% і підтверджує вище встановлену тенденцію його високої ролі.

Дані таблиці 2.2 свідчать про тенденцію спаду захищеності дохідних активів власним капіталом (на 01.01.2012 р. - 0,38 проте, як на 01.01.2008 р. - цей показник складав 0,51) спадаючим вкладенням його також у свої власні капіталізовані активи - основні засоби і нематеріальні активи.

Також банк значно посилив захист дохідних активів власним капіталом. Так якщо на 01.01.2008 р. коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом мав позитивне значення (0,03), а на протязі 2008 - 2010 років цей показник не виходив з негативного значення (-0,02 - - 0,05). Це свідчить про те, що розмір власного капіталу за мінусом недохідних активів на протязі 2008 - 2010 років не покривав дохідних активів. А на 01.01.2012р коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом знову набув позитивного значення (0,04) - це говорить про те, що розмір власного капіталу за мінусом недохідних активів покриває дохідні активи, на що вплинуло два фактори: зростання капіталу і скороченням темпів зростання обсягу недохідних активів [13].

Отже, банк за рік поліпшив менеджмент пасивів і активів, підвищивши забезпеченість власними коштами і скоротивши темпи зростання обсягу недохідних активів.

Що стосується коефіцієнта мультиплікатора капіталу, який характеризує ступінь покриття активів акціонерним капіталом, то за оптимального співвідношення 12,0 - 15,0 разів він на 01.01.2008р становив 9,83 (що не відповідає оптимальному значенню). А на протязі 2008-2010 років значення коефіцієнта мультиплікатора капіталу відповідає оптимальному значенню (коливалося в межах з 12,46 до 16,21). На 01.01.2012р. знову значення вищенаведеного коефіцієнту набуває тенденцію спаду. Це свідчить, насамперед, що темп зростання активів перевищує темп зростання акціонерного капіталу і, по-друге, - про наявність тенденцій зниження використання "потужностей" із залучення їх з акціонерного капіталу, але це вже сигнал про необхідність поліпшити менеджмент власного капіталу.

Отже, крім коефіцієнта мультиплікатора капіталу, всі основні показники взяті нами для аналізу фінансової стійкості банку, мають тенденцію до поліпшення (коефіцієнт надійності, участі власного капіталу у формуванні активів, захищеності дохідних активів власним капіталом) або стабілізації чи незначної зміни (коефіцієнт "фінансового важеля").

Звідси можна зробити висновок, що фінансова стійкість ПАТ "МЕГАБАНК" достатньо забезпечена його капіталом і останній може захищати банк від імовірних ризикованих втрат сьогодні і в близькому майбутньому.

Аналіз ефективності управління. Результативним показником діяльності банку є величина одержаного прибутку. Рівень окупності прибутком статутного і загального капіталу, активів (у тому числі дохідних), а також витрат банку характеризує їх рентабельність.

Оскільки в сучасних умовах витрати часто зростають незалежно від рівня господарської фінансової діяльності банку, а під впливом погіршення загальної економічної ситуації в державі, то прибуток, який часто за масою невисокий, не може характеризувати рівень окупності. Тому рівень ефективності управління банком необхідно визначати поряд з віддачею прибутком ще і доходом.

За цим принципом і сформована на підставі даних наведеного вище балансу система основних алгоритмізованих показників, які детально характеризують ефективність управління банком (таблиця 2.6), здійснено їх розрахунок для аналізу досягнутого рівня і тенденції в часі - як за дохідністю, так і прибутковістю (таблиця 2.7-2.8).

Таблиця 2.6 - Алгоритм розрахунку й економічний зміст показників, що характеризують ефективність управління банком

Найменування показника	Алгоритм розрахунку	Економічний зміст показника визначає
Загальний рівень рентабельності		Розмір балансового прибутку на 1 грн доходу
Окупність витрат доходами		Розмір доходу на 1 грн. витрат
3. Чиста процентна маржа	К3 = %дох - % витр Сер заг активи 100 %	Розкриває рівень дохідності активів від процентної різниці
Чистий спред		Розкриває рівень дохідності активів від процентних операцій
Інший операційний дохід		Свідчить про рівень дохідності активів від інших нетрадиційних послуг
"Мертва точка" прибутковості банку		Показує мінімальну дохідну маржу для покриття всіх витрат, після чого банк починає заробляти прибуток

Вихідні дані (за останні п'ять періодів) для розрахунку основних коефіцієнтів ефективності управління ПАТ "МЕГАБАНК" представлені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 - Вихідні дані для розрахунку основних коефіцієнтів ефективності управління ПАТ "МЕГАБАНК" за доходом (тис.грн.)

Назва показників	Умовні позначення	Станом на 01.01	Темп змін, %
		2008	2009
Вихідні дані, тис. грн.
Балансовий прибуток		38762	49326	127,25
Доходи загальні		82612	87530	105,95
Процентні доходи		56124	57637	102,70
Непроцентні доходи		26488	29893	112,86
Інші операційні доходи		1003	1021	101,80
Процентні витрати		36531	37888	103,72
Середньорічні активи загальні		341843	423479	123,88
Середньорічні активи недохідні		38995	64351	165,02
Надані кредити середньорічні		200924	295156	146,90
Підпроцентні зобов'язання		128168	372551	290,67
Витрати загальні		80111	83318	104,00
Витрати непроцентні		43580	45430	104,25
Вихідні дані, тис. грн.
Умовні позначення	Станом на 01.01
	2010	Темп змін, %	2011	Темп змін, %	2012	Темп змін, %
	65211	132,20	75925	116,43	92525	121,86
	103612	118,37	124993	120,64	157311	125,86
	57237	99,31	75821	132,47	100501	132,55
	46375	155,14	49172	106,03	56810	115,53
	3796	371,79	3425	90,23	4454	130,04
	37888	-	48376	127,68	63609	131,49
	566487	133,77	792121	139,83	1012027	127,76
	81998	127,42	114421	139,54	118821	103,85
	356396	120,75	511863	143,62	821014	160,40
	497347	133,50	618426	124,35	931350	150,60
	97305	116,79	116997	120,24	141534	120,97
	59417	130,79	68621	115,49	77925	113,56

Таблиця 2.8 - Розрахунок основних коефіцієнтів ефективності управління ПАТ "МЕГАБАНК" за доходом

Назва показників	Умовні позначення	Станом на 01.01	Темп змін
		2008	2009
Загальний рівень рентабельності (ряд 1 : ряд 2)		0,47	0,56	+ 0,09
Коефіцієнт окупності витрат доходами (ряд 2 : ряд 11)		1,03	1,05	+ 0,02
Чиста процентна маржа (рівень дохідності активів) (ряд 3 - ряд 6) : (ряд 7)100		5,73	4,66	- 1,07
Чистий спред (рівень дохідності процентних операцій) [(ряд 3 : ряд 9)100] - [(ряд 6 : ряд 10) 100]		7,57	9,36	+ 1,79
Інший операційний дохід (на середньорічні активи) (ряд 5 : ряд 7)		0,002	0,002	-
Мертва точка прибутковості (ряд 12 - ряд 4) : (ряд 7 - ряд 8)		0,06	0,04	- 0,02
Умовні позначення	Станом на 01.01
	2010	Темп змін	2011	Темп змін	2012	Темп змін
	0,63	+ 0,07	0,61	- 0,02	0,59	- 0,02
	1,06	+ 0,01	1,07	+ 0,01	1,11	+ 0,04
	3,42	- 1,24	3,47	+ 0,05	3,65	+ 0,18
	8,44	- 0,92	6,99	- 1,45	5,41	- 1,58
	0,007	+ 0,005	0,004	- 0,003	0,004	-
	0,03	- 0,01	0,03	-	0,02	- 0,01

Так, загальний рівень рентабельності за доходом (таблиця 2.8), показуючи розмір балансового прибутку на 1 гри доходу (він досягав рівня 47 коп. за 2007 рік і 59 коп. за 2011 р.), водночас характеризує, що структура доходів, яка склалася, забезпечує тенденцію до зростання прибутку й відображає ефективність наданих послуг і здійснюваних банківських операцій.

Чиста процентна маржа, яка мала в зазначені роки відповідно рівні 5,73% і 3,65%, розкриває не тільки рівень дохідності активів від процентної різниці, а й характеризує ефективність контролю банку за дохідними активами і дешевими ресурсами. Ця різниця є головним видом надходжень для підтримання ліквідності, платою за ризики за кредитними, інвестиційними та лізинговими операціями. Зниження рівня процентної маржі підвищує ризикованість банківських операцій і одночасно знижує ефективність управління.

Чистий спред, що перебував на рівні 7,57 % за 2007 р. і 5,41 % за 2011р., показує не тільки зниження рівня дохідності від процентних операцій, а й характеризує, яка різниця склалася між ціною придбання ресурсів і ціною від розміщення їх в активи (переважно в кредитний портфель).

Як видно із таблиці 2.8 "мертва точка" прибутковості банку (вона показує, яка мінімальна дохідна маржа повинна бути для покриття всіх витрат, після якої можна заробляти прибуток) з 6 коп. за 2007 р. знизилася до 2 коп. на гривню робочих активів за підсумками 2011 р. Як видно з таблиці 2.8, це сталося завдяки значному зростанню непроцентних доходів і скороченню неробочих активів, тоді як непроцентні витрати зросли незначно. Отже, банк провів ефективну роботу щодо забезпечення випереджаючому зростання непроцентних доходів порівняно з аналогічними витратами.

Отже на основі проведеного аналізу можна зробити висновок щодо фінансового стану ПАТ "МЕГАБАНК" :

1) в основному в усіх аспектах фінансовий стан надійний;

2) виявлені проблеми, які може вирішити керівництво банку;

3) фінансовий стан в основному стабільний, отже, банк може пристосуватися до умов економічної кон'юнктури, що змінюється;

4) занепокоєність органів нагляду обмежується фіксуванням виявлених під час перевірки або аналізу звітності проблем, які може вирішити керівництво банку.

2.2 Облік цінних паперів у торговому портфелі банку

Бухгалтерський облік цінних паперів ґрунтується на загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах та стандартах і ведеться відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку операцій із цінними паперами в банках України (затверджена Постановою № 358 Правління НБУ від 03.10.2005 р.).

Необхідність запобігання ризикам, що притаманні операціям із цінними паперами, потребує чіткого дотримання основних принципів їх оцінки та обліку, насамперед таких, як обачність, нарахування доходів і витрат (у періоді, до якого вони належать), перевага суті операції над формою.

Відповідно до вказаних принципів банки оцінюють і відображують активи, що виникають за операціями з цінними паперами, з достатньою мірою обережності, щоб не допустити перенесення фінансових ризиків на наступні періоди; цей принцип передбачає ведення рахунків з обліку резервів, що створюються під активи у формі цінних паперів. При застосуванні принципу нарахування не дозволяється переоцінювати активи чи доходи і недооцінювати витрати.