Порядок обліку і контролю витрат на оплату праці на підприємстві (на прикладі ТОВ "Бучанське")

Таблиця 3.1 Об'єкти і джерела аудиту розрахунків з оплати праці та інших виплат працівникам



При проведенні аудиту праці та її оплати використовуються різні методи і методичні прийоми: документальна перевірка, перерахунок, перегляд, зіставлення, оцінка, аналітичні процедури, узагальнення.

Аудиторська перевірка нарахування оплати праці здійснюється за такими напрямами:

1) формування та використання фонду оплати праці;

2) розрахунки з оплати праці.

Аудит обґрунтованості визначення, формування та використання фонду оплати праці включає:

* перевірку дотримання підприємством чинного законодавства з оплати праці;

* вибір раціональних форм оплати праці;

* своєчасне впровадження прогресивних розцінок;

* обґрунтованість розміру фонду оплати праці в допоміжних виробництвах;

* доцільність упровадження контрактної форми оплати праці;

* структуру джерел формування фонду оплати праці;

* ефективність використання фонду оплати праці та правильність відображення його у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;

* наявність та правильність оформлення документів та регістрів обліку, на підставі яких нараховувалася заробітна плата;

* правильність нарахування оплати праці готівкою та в натуральній формі.

Виконання запланованих процедур має здійснюватися системно у певній послідовності, що визначається як аудиторський процес та умовно розбивається на складові частини:

Підготовчий етап процесу аудиту передбачає розгляд та оцінку діючої на підприємстві системи трудових відносин, вивчення й оцінку застосовуваних систем оплати праці та стимулювання, попереднє тестування систем контролю й обліку, оцінку регламентного забезпечення, аналіз діяльності кадрової служби підприємства з метою отримання доказів відповідності й ефективності загальної організації оплати праці, обліку та контролю розрахунків за виплатами працівникам.

На етапі детальної перевірки здійснюють переважно перевірки по суті, спрямовані на виявлення повноти та точності оцінки зобов'язань за виплатами працівникам і пов'язаних з ними нарахувань за перевірений період і правильності віднесення витрат на оплату праці на собівартість, інші витрати підприємства та валові витрати.

Як правило, їх провадять вибірковим способом, зважаючи на високу трудомісткість такої перевірки й значні масиви інформації, що перевіряється.

У будь-якому разі аудитору треба визначити можливість і доцільність здійснення аудиторської вибірки стосовно кожної конкретної сукупності даних.

У разі прийняття рішення про здійснення вибіркової перевірки, аудитору треба виважено підійти до визначення обсягу і періоду відібраних документів чи операцій. При перевірці всієї сукупності інформації про виплати працівникам доцільно здійснити її стратифікацію, спрямовану на зменшення обсягу вибірки і ризику вибіркового дослідження, за періодом перевірки (місяць, квартал, рік залежно від охопленого аудитом періоду) й такими напрямами: виплати працівникам-відрядникам; виплати працівникам-погодинникам; виплати за контрактами працюючим, оплачуваним за посадовими окладами; виплати за цивільно-правовими договорами, зовнішнім сумісникам, тимчасовим працівникам. Відібравши елементи для проведення вибіркового дослідження, виконують аудиторські процедури для отримання доказів у обсязі, необхідному для формування думки аудитора про достатність та ефективність засобів контролю і про достовірність облікових і звітних даних.

При аудиті має бути проведено одночасно тестування засобів контролю (перевірки на відповідність) та перевірки по суті (аналітичні процедури та детальні тести оборотів і сальдо рахунків), зважаючи на різні цілі, критерії оцінки й отримані результати.

Перевірки по суті передбачають проведення детальних тестів за всіма нарахуваннями виплат працівникам та утриманнями з них (сальдо та оборотів рахунків, що перевіряються (як синтетичних (66, 65, 641/ПДФО, 47), так і аналітичних) та аналітичних процедур у певній послідовності.

Після цього вибірковим способом виконують перевірку правильності нарахування виплат працівникам і здійснених утримань. Обов'язково перевіряються такі моменти: відповідність оперативного обліку робочого часу чинному законодавству та внутрішнім регламентам; обґрунтування й правильність нарахування заробітної плати працівникам (відрядникам, погодинникам, працюючим за окладами (в тому числі внутрішнім сумісникам), за контрактами та трудовими угодами, зовнішнім сумісникам і тимчасовим працівникам; обґрунтованість та правильність нарахування заробітної плати за середнім заробітком, у тому числі виплат за листками непрацездатності, оплати часу відпусток та компенсації за невикористану відпустку; правильність розрахунку, використання та коригування резервів на виплату відпусток і премій; правильність й обґрунтованість нарахування додаткової заробітної плати та інших заохочувальних виплат (здійснення індексації заробітної плати, нарахування компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плата, оплата праці при відхиленнях від нормального робочого часу, премій, матеріальної допомоги тощо); правильність та відповідність чинному законодавству утримань внесків до фондів соціального страхування, податків з доходів фізичних осіб та інших утримань із заробітної плати.

Виконавши перевірку нарахувань та утримань за аналітичними рахунками, аудитор вибірково має здійснити формальну перевірку й виконати таксування розрахункових відомостей, що дасть змогу підтвердити правильність її оформлення і розрахунку сум до видачі працівникам.

Досліджуючи порядок виплати заробітної плати, аудитор встановлює дотримання термінів їх виплати із каси, перевіряє правильність перенесення сум із розрахункової до платіжної відомості, порядок її документального оформлення та депонування невиданої заробітної плати. При наявності депонованої заробітної плати та авансових виплат працівникам додатково перевіряють оборотні відомості за рахунком 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» щодо правильності визначення сальдо заборгованості з виплат працівникам та методики складання кореспонденції рахунків. Перевіряється правильність аналітичного і синтетичного обліку розрахунків з працюючими, у тому числі за депонованою заробітною платою.

Установлення правильності розрахунку обов'язкових нарахувань на фактичні витрати на оплату праці за встановленими законодавством ставками (на загальнообов'язкове державне пенсійне, соціальне страхування, соціальне страхування на випадок безробіття, від нещасного випадку та профзахворювання) і перерахування внесків та податків доцільно здійснити суцільним способом за всі місяці, що підлягають перевірці. Аудитор може застосувати лише аналітичні процедури, а також може поєднати їх з більш докладними перевірками: встановити правомірність визначення бази оподаткування та своєчасність перерахувань відповідним фондам.

На заключному етапі аудиту систематизують та аналізують виявлені помилки й порушення та визначають їх вплив на достовірність показників фінансової, податкової та статистичної звітності з урахуванням розрахованого рівня суттєвості помилок. Аналіз помилок, що потрапили до вибірки, здійснюється на предмет їх аномальності чи типовості. Аномальні помилки не враховують при екстраполяції помилок. У тому разі, якщо виявлені помилки в процесі вибіркової перевірки поширюються на увесь обсяг генеральної сукупності, враховують ризик вибірки, який може бути зменшений за умови отримання додаткових аудиторських доказів, що підтверджують результати вибіркової перевірки.

Оцінка результатів аудиту полягає також у подальшому контролі за змістом перевірки: чи дійсно перевірено всі значущі області, чи повно відображують робочі документи аудитора процес збирання доказів і результати перевірки, чи правильно оцінені помилки суцільної та вибіркової перевірки і узагальнені висновки за кожним об'єктом, чи відповідають висновки результатам роботи і чи підтверджують вони аудиторську думку.

Також на заключному етапі, зважаючи на загальнодержавну проблему підвищення продуктивності праці, слід провадити загальну оцінка ефективності використання трудових ресурсів (розрахунок показників виробітку, зарплатовіддачі, зарплатомісткості, рентабельності використання трудових ресурсів тощо) та порівняльний аналіз з показниками аналогічних підприємств чи кращих у галузі.

Перевіряється правильність формування показників звітності з праці (середньооблікова чисельність працюючих, число відпрацьованих людино- днів і людино-годин, середньорічний виробіток продукції на одного працюючого, величина фонду заробітної плати та його структура тощо).

Зіставляючи планові і фактичні показники продуктивності праці (виробітку продукції на одного працюючого), необхідно встановити вплив різних факторів на показники виконання плану (структурні зрушення, втрати робочого часу, витраченого непродуктивно на брак і його виправлення).

Результати аудиторської перевірки оформлюють підсумковою документацією, форма якої залежатиме від типу викопаних процедур та обумовленої в договорі на проведення аудиту. За результатами аудиторської перевірки виплат працівникам у межах загального аудиту складають проміжний аудиторський висновок та звіт для інформування керівництва клієнта.

3.2 Оцінка ефективності системи обліку і контролю витрат на оплату праці

Під час аудиту використовують такі процедури, як перерахунок, перегляд, оцінка, порівняння, зіставлення, логічний аналіз тощо. Наприклад, зіставлення даних бухгалтерського обліку з первинними документами (табель обліку робочого часу і розрахунок заробітної плати); перерахунки сум, які були утримані, і порівняння їх із нормами діючого законодавства.

Під час перевірки первинних документів застосовують вибірковий спосіб.

Виконання аудиторських процедур має здійснюватись послідовно. Аудит витрат на оплату праці можна розбити на такі етапи.

Етап 1 - виявлення наявності і встановлення відповідності чинному законодавству локальних нормативних документів (правил внутрішнього трудового розпорядку, положень про оплату праці, преміювання, норми й розцінки, трудові угоди, контракти, угоди про оренду та внутрішньогосподарський розрахунок);

Етап 2 - перевірка обґрунтованості виробничої програми, визначення фонду оплати праці на прогнозований обсяг робіт, тарифних ставок, розцінок посадових окладів та оплати за контрактом;

Етап 3 - перевірка правильності розрахунків з оплати праці у грошовій і натуральній формах, остаточних розрахунків за продукцію у кінці року;

Етап 4 - перевірка дотримання встановленого порядку оподаткування та здійснення утримань із заробітної плати;

Етап 5 - дослідження стану синтетичного і аналітичного обліку оплати праці, перевірка достовірності звітності підприємства;

Етап 6 - оцінка стану обліку, звітності щодо праці та її оплати, внутрішньогосподарського контролю використання робочого часу й фонду оплати праці.

Таблиця 3.2 Тест внутрішнього контролю витрат на оплату праці:

№	Зміст	Варіанти відповіді	Примітки
		Так	Ні	Інформація відсутня
1.	Яка на підприємстві застосовуються системи оплати праці: погодинна; відрядна.	+
2.	Чи укладено Колективний договір	+
3	Чи затверджене Положення про оплату праці	+
4.	Чи затверджений штатний розклад	+
5.	Чи розцінки (при відрядній системі оплати праці) затверджені	+
6	Чи ведуться табелі обліку робочого часу	+
7.	Чи відрядна оплата нараховується на підставі нарядів	+
8	Чи затверджений графік відпусток	+
9.	Накази на прийом, звільнення, надання відпусток ведуться: - кадровою службою; - секретарем; - керівником.	+
10.	Чи нарахування заробітної плати і утримання з неї здійснюється автоматизовано		+
11.	Чи розрахунок внесків на обов'язкове страхування здійснюється автоматизовано		+
12.	Чи здійснюються виплати за договорами цивільно-правового характеру	+
13.	Чи видається заробітна плата натурою	+
14.	Чи виплачується матеріальна допомога	+
15.	Чи здійснювалися утримання за виконавчими листами		+
16.	Чи здійснюються виплати компенсаційного і заохочувального характеру		+
17.	Чи депонована зарплата здавалася в банк		+
18.	Чи виплачувалася з виручки заробітна плата	+

Оцінивши систему внутрішнього контролю на підприємстві, аудитор переходить до планування аудиту, кінцевим результатом якого є складання плану аудиту(табл.. 3.3).

Таблиця 3.3 ПЛАН аудиту витрат на оплату праці:

№	Перелік аудиторських процедур	Виконавець	Період перевірки	Примітки
1.	Перевірка відповідності облікової політики щодо операцій з нарахування і виплати заробітної плати	Макаренко В. Ю.	01 лютого 2012 р.
2.	Перевірка первинних документів з обліку праці таїї оплати	Степанов К. Д.	01 лютого 2012 р.
3.	Перевірка правильності нарахування заробітної плати різним категоріям працівників	Макаренко В. Ю.	02 лютого 2012 р.
4.	Перевірка правильності здійснення утримання податку з доходів фізичних осіб	Макаренко В. Ю.	02 лютого 2012 р.
4.	Перевірка правильності здійснення утримань до фондів соціального страхування і Пенсійного фонду	Степанов К.Д.	02 лютого 2012 р.
5.	Перевірка дотримання строків, порядку, документального оформлення та відображення в обліку виплат заробітної плати	Макаренко В. Ю.	03 лютого 2012 р.
6.	Перевірка правильності нарахування і виплат відпускних, премій та інших компенсацій і винагород	Макаренко В. Ю.	04 лютого 2012 р.
7.	Перевірка відповідності даних синтетичного і аналітичного обліку по рахунку 66	Степанов К.Д.	04 лютого 2012 р.
8	Формулювання висновків за результатами аудиту	Макаренко В. Ю.	05 лютого 2012 р.

3.3 Методика проведення аудиту витрат на оплату праці

В умовах конкурентного середовища основним фактором підвищення прибутковості діяльності вітчизняних підприємств, забезпечення їхньої стабільності у ринковому середовищі є створення дієвої системи аудиту та управління витратами, зокрема витратами на оплату праці.

З огляду на це аудит і управління витратами на оплату праці у сучасних умовах набуває особливого значення і повинен мати системний характер.

У сучасних умовах практично кожне підприємство має самостійно вирішувати питання про налагодження механізму аудиту та управління витратами на оплату праці і визначати вимоги до ефективності його застосування. Такий механізм має складатися із сукупності елементів організаційного й економічного характеру, що забезпечують реалізацію управлінських дій керівництва підприємства щодо зниження частки витрат на оплату праці у загальному обсязі витрат та підвищення ефективності управління ними.

Методологія аудиту за витратами на оплату праці передбачає розробку моделі стандарту такого аудиту . Така модель представлена на рис. 3.1

Об'єкти аудиту

Трудові ресурси, їх планування та використання

Заробітна плата (оплата праці) та її система

Стан трудової дисципліни і дотримання трудового законодавства

Продуктивність праці і оплата праці

Використання коштів соціального страхування

Розрахунки по оплаті праці

Стан праці та її оплати (звіт)

Джерела інформації

Типові правила внутрішнього розпорядку і акти трудового законодавства

Планово-нормативні документи по праці і заробітній платі

Фінансовий план розрахунки по його обґрунтуванню

Первинна документація по обліку праці і заробітної плати

Регістри аналітичного і синтетичного обліку

Звітність по праці і заробітній платі

Методичні прийоми аудиту

Органолептичні

Розрахунково-аналітичні

Документальні

Вибіркові і суцільні спостереження

Експертизи різних видів

Службові розслідування

Економічний аналіз

Статистичні розрахунки

Економіко-математичні методи

Інформаційне моделювання

Камеральні перевірки

Нормативно-правове регулювання

Дослідження документів

По формі та змісту

Зустрічна перевірка

Взаємний контроль операцій і документів

Аналітична і логічна перевірка

Методичні прийоми узагальнення та реалізації результатів аудиту

Групування недоліків

Хронометражні

Проміжні

Аналітичне групування

Слідчо-юридичне обґрунтування

Систематизоване групування недоліків в акті комплексної ревізії

Прийняття рішень по результатам аудиту

Хронологічне

Систематизоване

Хронологічно систематизоване

Рисунок 3.1 Модель аудиту витрат на оплату праці

3.4 Особливості документування аудиту витрат на оплату праці

Узагальнення результатів аудиту служить головним засобом оцінювання того, чи є фактичні дані, перевірені аудитором, підтвердженням, що фінансові звіти представлені відповідним чином за всіма суттєвими аспектами і відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності.

Аудитор повинен бути впевненим, що пункти підсумкового документа зокрема або в сукупності не спричинять суттєвого перекручення фінансової звітності. Однак, якщо це все-таки відбудеться, то фінансова звітність має бути переглянута клієнтом або аудитор повинен дати умовний чи негативний висновок. Звичайно, аудитор і клієнт можуть погодитись відносно того, що негативний висновок не потрібно складати. Виявлені неправильні дані можуть вплинути на аудиторську оцінку результатів перевірки. Проте аудитор повинен врахувати ту обставину, чи є повідомлення неправильних відомостей результатом помилок або зловживань. Оскільки останні є навмисними, їх значення виходить за межі грошового ефекту і аудитор повинен враховувати це під час оцінювання результатів перевірки. Для узагальнення результатів аудиту необхідно їх систематизувати і згрупувати за однорідними ознаками. Для цього складають часткові акти перевірок (наприклад, акт ревізії каси), однорідні факти порушень відображають у нагромаджувальних відомостях, аналітичних таблицях, розрахунках, схемах тощо.

Суб'єкти підприємницької діяльності (замовники) зацікавлені у виявленні недоліків у фінансово-господарській діяльності, усуненні та попередженні (профілактиці) їх.

Однак, коли аудитор невпевнений у спроможності підприємства продовжувати своє функціонування, він повинен зазначити це в аудиторському звіті, вказати сутність змін у фінансовій звітності, які б могли бути здійснені. Якщо невпевненість досить значна, то аудитор повинен відмовитися від викладення своєї думки або скласти звіт на підставі незгоди. Коли облікова інформація не відповідає даним фінансової звітності, аудитор відображає це в аудиторському звіті. Звіти аудитора мають бути короткими, обґрунтованими, чіткими і зрозумілими. Адміністрація підприємства-замовника має дати аудитору відповідь стосовно всіх зазначених у звіті недоліків і заходів щодо їх усунення. При цьому звіти можуть бути використані для складання аудиторських висновків за результатами здійсненої перевірки фінансово-господарської діяльності.

Представлення і розкриття інформації мають породжувати впевненість, що висновки, які може зробити користувач, будуть вичерпними і відповідатимуть умовам бізнесу, особливо враховуючи те, що фінансова звітність відображає сутність, а не форму, вільна від упередженості керуючих, тобто від представлення фактів у прийнятному і неприйнятному вигляді, що інформація та отримані пояснення адекватно відображені й результати аналізу не вплинули на облікову політику.

Для перевірки достовірності показників фінансової звітності слід зіставити дані балансу, інших форм фінансової звітності, облікових регістрів. На остаточні результати достовірності чи недостовірності показників фінансової звітності відчутний вплив мають відхилення У бухгалтерському фінансовому обліку, факти невідображення або відображення в обліку в перекрученому вигляді окремих господарських процесів і операцій. Узагальнення результатів аудиторської перевірки суб'єкта підприємницької діяльності регулюється Законом України "Про аудиторську діяльність" та Національними нормативами аудиту України № 6 "Документальне оформлення аудиторської перевірки", № 14 "Аудиторські докази", № 20 "Події, що мають істотний вплив на аудиторський звіт і відбуваються після укладення фінансової звітності підприємства та аудиторського висновку", №№ 26- 27 "Аудиторські висновки та звіти", №№ 28-29 "Окремі вимоги до аудиторських висновків та звітів".

Національні нормативи аудиту вимагають документального оформлення всіх питань, які аудитор вважає важливими з погляду доказовості факту виконання процедур аудиту, обґрунтованості прийнятих рішень та оцінок, а також того, що аудит проводився відповідно до вимог Національних нормативів аудиту або інших стандартів та правил.

Шляхом виконання незалежних процедур аудиторської перевірки аудиторові слід отримати таку кількість аудиторських доказів, яка дасть змогу зробити аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства.

Процедури перевірки даних на відповідність - це тести, що складаються для отримання обґрунтованої гарантії щодо ефективності системи внутрішнього контролю.

Незалежні процедури перевірки проводяться для отримання доказовості, повноти, точності й правдивості даних, що обробляються системою обліку. Вони бувають у вигляді:

* детальних тестів операцій і залишків на рахунках;

* аналізу важливих показників, включно з остаточним обстеженням незвичайних відхилень і статей.

Норматив № 20 "Події, що мають суттєвий вплив на аудиторський звіт і відбуваються після укладення фінансової звітності підприємства та аудиторського висновку" встановлює відповідальність аудитора за результати подій, що виникають після дати складення фінансової звітності клієнтом, але до підписання аудиторського висновку, або за результати подій, що виникли після підписання аудиторського висновку, але до дати оприлюднення фінансової звітності клієнта, та подій, які виникли після оприлюднення фінансової звітності підприємства (такі події нижче називатимуться "подальші події"). Аудитор повинен розглянути вплив подальших подій на фінансову звітність підприємства і на аудиторський висновок.

Існує два основних види подальших подій, які сприятливо або несприятливо впливають на фінансову звітність підприємства:

* події, що забезпечують подальше підтвердження умов, які існували на дату фінансової звітності;

* події, що відображають нові умови, які настають після дати представлення фінансової звітності.

Аудитор повинен виконати процедури перевірки для отримання свідчення того, що всі подальші події до дати підписання аудиторського висновку, які мали потрапити у звітність, своєчасно виявлені й проаналізовані. Аудитор має провести процедури розкриття подальших подій, які могли вплинути на бухгалтерський баланс. Такі процедури можуть включати ознайомлення з протоколами зборів акціонерів, засідань ради директорів тощо.

Аудитор не несе відповідальності за виконання процедур перевірки або складення запиту стосовно фінансової звітності після дати підписання висновку. Але коли після дати підписання висновку і до офіційного оприлюднення фінансової звітності аудитору стає відомо про факт, який може суттєво вплинути на фінансову звітність клієнта, він повинен визначити для себе, чи треба внести поправку у фінансову звітність і аудиторський висновок, а також обговорити це питання з керівництвом клієнта і діяти відповідно до ситуації, що склалася.

Коли керівництво вносить зміни у фінансову звітність, аудитор повинен внести поправки в результати процедур аудиторської перевірки и стосовно ситуації, що існує на той момент. Дата у висновку ставиться не раніше дня підписання керівництвом клієнта зміненої фінансової звітності.

Якщо клієнт не вносить потрібні виправлення до фінансової звітності, то аудитор складає висновок, відмінний від позитивного, з яким аудитор знайомить керівництво клієнта, що відповідає за оприлюднення звітності, але аудитор попереджає про недопустимість публікації звітності без відповідного коригування. Новий аудиторський висновок має містити посилання на те, що стало причиною перегляду думки про фінансову звітність клієнта і що призвело до зміни в аудиторському висновку.

Після проведення необхідних процедур і отримання необхідної інформації, аудитор складає висновок про ймовірність постійної діяльності підприємства і зміст висновку не змінюється.

Аудиторський висновок

щодо фінансової звітності с/г товариства з обмеженою відповідальністю СТОВ «Бучанське» за 2010, 2011, 2012 рік.

Аудиторською фірмою була проведена аудиторська перевірка фінансової звітності СТОВ «Бучанське» за 2010, 2011, 2012 р. - а саме баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до річної фінансової звітності.

Відповідальність за фінансові звіти несе управлінський персонал товариства. Аудиторська фірма несе відповідальність за висловлення думки щодо цих фінансових звітів на підставі аудиторської перевірки.

Враховуючи вищенаведене та у відповідності до Міжнародного стандарту аудиту 700 "Формулювання думки та надання звіту щодо фінансової звітності ", МСА 705 "Модифікація думки у звіті незалежного аудитора" аудиторська фірма може стверджувати, що для підготовки фінансових звітів використано концептуальну основу фінансової звітності, встановлену законодавством України, зокрема Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та іншими нормативними актами України.

Товариством на дати річної фінансової звітності не проведено тестування на наявність ознак можливого зменшення корисності активів, що передбачається нормами П(С)БО 28 "Зменшення корисності активів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 р. № 817, зі змінами та доповненнями. Аудиторська компанія не в змозі визначити вплив зазначеного питання на власний капітал та вартість необоротних активів товариства станом на 31.12.2011 року.

Аудиторською фірмою, за виключенням впливу на фінансову звітність питання, яке наведене у попередньому абзаці, підтверджується, що фінансові звіти СТОВ «Бучанське» станом на 31.12.2011 року представляють достовірно, в усіх суттєвих аспектах, інформацію згідно з визначеною концептуальною основою фінансової звітності та відповідають вимогам чинного законодавства України.

Висновки

Підсумки проведеного дослідження по темі „Організація, методика аудиту і обліку затрат праці та її оплати” дозволили детально проаналізувати фінансово-господарські показники фінансового стану СТОВ «Бучанське» та визначити основні фактори, що викликати його зміну, а також розглянути структуру витрат на оплату праці та сформулювати основні пропозиції з обліку та аналізу.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У Плані рахунків для узагальнення інформації про розрахунки з персоналом з оплати праці, а також розрахунки за не отриману персоналом у встановлений термін суму по оплаті праці (розрахунки з депонентами) передбачений балансовий рахунок 66 “Розрахунки з оплати праці”, що має два субрахунки: 661 “Розрахунки із заробітної плати”; 662 “Розрахунки з депонентами”; 663 “Розрахунки за іншими виплатами”.

Відображення затрат "підприємства”, у тому числі і затрат на оплату праці, можна здійснювати трьома способами: 1) за допомогою рахунків класів 8 і 9; 2) за допомогою рахунків тільки класу 9; 3) малими і неприбутковими підприємствами - тільки за допомогою рахунків класу 8 або будь-яким іншим способом, вказаним вище. На базовому підприємстві використовують рахунки 9 класу.

Заробітна плата на підприємстві нараховується згідно Закону України „Про оплату праці”, Закону України „Про відпустки”, інших нормативно-правових актів.

Однак, при оплаті праці порушуються декілька нормативних актів, таких як Закон України „Про індексацію грошових доходів населення”, згідно якому необхідно індексувати заробітну плату працівників у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи. СТОВ «Бучанське» не робить індексації доходів, чим порушує даний Закон. Крім того, заробітна плата на базовому підприємстві встановлена на рівні, або незначно більше рівня мінімальної заробітної плати, що не стимулює працівників підприємства до продуктивної праці.

В процесі вивчення організації і методології бухгалтерського обліку витрат на оплату праці на базовому підприємстві встановлено, що бухгалтерський облік оплати праці організований згідно до вимог чинного законодавства. Але, все ж таки, не позбавлений своїх недоліків: облікові регістри, які використовуються для обліку складових фонду оплати праці не містять всієї необхідної інформації для здійснення аудиту за нарахуванням оплати праці за її складовими. На даному етапі керівництву підприємства важливо усвідомити, яку величезну роль відіграє удосконалення облікового процесу взагалі та, зокрема, обліку витрат на оплату праці для оперативного правильного управління діяльністю підприємства.

В курсовій роботі пропонується:

1. При нарахуванні заробітної плати дотримуватися Закону „Про індексацію грошових доходів населення”.

2. Встановити заробітну плату на рівні, що може конкурувати з іншими компаніями на ринку України.

3. Повсюдне запровадження уніфікованих форм документів, їх подальша універсалізація і централізоване удосконалення стосовно діючих форм обліку.

4. Більш раціональна організація оформлення первинних документів і вибір оптимального варіанту документообігу.

5. Підвищення аналітичності і контрольних функцій обліку і головне - інтегрування облікової інформації, що забезпечить при разовому введенні даних одержання розгалуженої інформації для інших підсистем управління.

6. Головному бухгалтеру необхідно створити належну інформаційну базу для аналізу і прийняття ефективних управлінських рішень щодо оплати праці. Це можна успішно реалізувати за допомогою автоматизованого обліку та аналізу.

7. Закріпити за окремим виконавцем проведення аналізу витрат на оплату праці, що дозволить оцінити їх стан, виявити ступінь раціональності здійснених витрат, дати кількісну оцінку основним факторам, які впливають на суму та рівень витрат і розкрити на цій основі невикористані резерви економії.

В результаті аналізу фінансово-господарської діяльності СТОВ «Бучанське» встановлено, що в цілому роботу підприємства можна охарактеризувати як незадовільну.

Рекомендовано створення служби внутрішнього аудиту як окремого підрозділу, завдяки чому, відбуватиметься виявлення резервів підвищення ефективності діяльності роботи підприємства, а також оперативне усунення існуючих недоліків.

Запропоновано введення Положення про службу внутрішнього аудиту, яке визначає функції внутрішнього аудиту, повноваження працівників служби та підпорядкованість.

Таким чином, запропоновані рекомендації в даній роботі дозволяють поліпшити роботу бухгалтерської служби, вдосконалити облік праці та її оплати, а також дасть можливість більш ефективно провадити діяльність підприємства в цілому.

Список використаних джерел

1. Про оплату праці : Закон України від 24.03.1995р. №108/95 - ВР

2. Іляш О.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини : навч. посіб. / О.І. Іляш, С.С. Гринкевич. - К. : Знання, 2010. - 476 с.

3. Чацкіс Ю.Д., Гейєр Е.С., Наумчук О.А., Власова І.О. організація бухгалтерського обліку. Навч. посіб. - К. : Центр учбової літератури, 2011. - 564 с. ISBN 978-611-01-0216-2

4. Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати: Наказ Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 із змінами і доповненнями//

5. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства [Текст] / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 488 с.

6. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік [Текст] : підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів / Ф.Ф. Бутинець. - 5:те вид., доп. і перероб. - Житомир : ПП «Рута», 2003. - 726 с. - ISBN 966:264:726:0

7. Краевая А. «Оплата за результат» спасает от текучести кадров [Текст] / А. Краевая // Банковская практика за рубежом. - 2006. - № 3. - C.58-62.

8. Конституція України.- К.: Видання інституту законодавства Верховної Ради України, 1996. - 249 с.

9. Кодекс законів про працю України від 23.12.70 р. / Организация труда и заработная плата: практическое пособие.- У 2- х тмах. Т.2. - Х.:Фактор, 2002. - 348 с.

10. “Про оплату праці”: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 24.03.95 №108/95- ВР // Відомості Верховної ради України, 1995.- №14-15.

11. “Про відпуски”: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 15.11.96 р. №504/96-ВР // Урядовий Кур'єр, 1996. - №46.

12. “Про компенсація громадянам втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати”: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 19.10.2000 р. №2050-ІІІ / / Урядовий кур'єр, 2000. - №42.

13. “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 16.07.99. №996-ХІV // Відомості Верховної Ради України. - №40.

14. “Про Положення (стандарти) бухгалтерського обліку”: Наказ Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. - №87 // Галицькі контракти.-1999.- №32.

15. “Про перелік товарів, не дозволених для виплати заробітної плати: Постанова КМУ від 03.04.93 р. №244 // Урядовий кур'єр, 1993. - №13.

16. “Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахункам з працівниками і службовцями по заробітній платі”: Наказ Міністерства статистики України від 22.05.96 р. №144 / / урядовий кур'єр, 1996. - № 22.

17. Методичні рекомендації по формуванню складу витрат і порядку їх планування в торгівельній діяльності. - Затв. Наказом Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції України від. 22.05.2002 // Налоги и бухгалтерский учет, 2002.-№63.- С.4- 24.

18. Белуха Н.Т. Контроль и ревизия в отраслях народного хозяйства: Учебник.- М.: Финансы и статистика, 1992. - 368 с.

19. Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник. -- К.: Вища школа: т-во “Знання”, 1999. -- 574 с.

20. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. -- К., 2000. -- 690 с.

21. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту: Підручник. -- К. : Манускрипт, 1996. -- 320 с.

22. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. К.: “А.С.К.”, 2000. - 504 с.

23. Грабова Н.М., Домбровський В.М. Бухгалтерський облік на виробничих і торговельних підприємствах. Навч. Посібник для студентів вузів/ Під ред. М.В. Кужельного. - К.: “А.С.К.”, 2000. - 624 с.

24. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. Навч. Посібник / ред. Кужельського М.В. - К: “А.С.К.”, 2000. - 272 с.

25. Гридчина М.В. , Вдовиченко Н.И , Калина А.В. Налоговая система Украины: учеб. пособие. - К.: МАУП, 2000. - 128 с.

26. Гордієнко Н.Г. Автоматизоване робоче місце ревізора. - К.: КНЕУ,2002. 131 с.

27. Завгородній В.П. Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту. - К.: «А. С. К.»,1998 р. - 648 с.

28. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. - К.: “А.С.К.”, 2000. - 848 с.

29. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. Київ: ”Знання”, 2000 . - 378 с.

30. Матвеева В.О. Кадровая документация. - Х.: Фактор, 2000. - 302 с.

31. Соловьёва О. Что такое GAAP?: учёт за рубежом // Бухгалтерский учёт и аудит.- 1997.- №5.- С. 72 - 81.

32. Степанюк Л.Н. Бухгалтеру о трудовом законодательстве. - М.: Издательство “Бухгалтерский учет”, 1997. - 96 с.

33. Павленко Н. Организация труда и заработная плата: практическое пособие.- У 2- х томах. Т.1. - Х.: Фактор, 2002. - 244 с.

34. Павленко Н. Организация труда и заработная плата: практическое пособие.- У 2- х томах. Т.2. - Х.: Фактор, 2002. - 348 с.

35. В. Сопко «Бухгалтерський облік у підприємстві». Київ 1995.- 266 с.

36. М.Г. Твердохліб, О.Д. Шарапов. “Організація інформування керівників”. Київ 97. 197 с.

37. Пантелійчук Л. Про особливості відображення на рахунках бухгалтерського обліку рахунків за виплатами працівникам / Л. Пантелійчук Праця і зарплата. - 2008. - № 9. - С. 17-21.

Размещено на Allbest.ru