Облікова політика підприємства СТОВ "Злагода"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Організаційна характеристика та облікова політика СТОВ «Злагода» Новоград-Волинського району Житомирської області

2. Теоретичні основи

3. Облік витрат і калькуляція собівартості продукції основного стада ВРХ

3.1 Зміст і завдання обліку витрат на виробництво

3.2 Об'єкти обліку витрат

3.3 Синтетичний і аналітичний облік витрат і виходу продукції основного стада великої рогатої худоби

3.4 Обчислення собівартості продукції основного молочного стада ВРХ

3.5 Суть, значення і види калькуляції

3.6 Калькуляція собівартості продукції основного стада великої рогатої худоби

3.7 Коригування планової собівартості до рівня фактичної собівартості

Висновки i пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

В умовах переходу України до ринкових відносин і подолання наслідків соціально-економічної кризи важливо вивести сільськогосподарське виробництво на новий якісний рівень. Нині відносини у цій галузі формуються на приватно-орендній основі, що дає змогу селянинові відчути себе власником, господарем на землі та повністю розпоряджатись результатами своєї праці.

Для сільськогосподарських підприємств облік є основним джерелом оперативної і об'єктивної інформації про розвиток виробництва та здійснення господарських операцій. Обсяг і ступінь її точності визначаються метою господарювання, виробничою необхідністю і економічною доцільністю.

Облік дає змогу сільськогосподарському підприємству провести аналіз його стану, визначити виробничі витрати і валовий доход, норму рентабельності як для господарства в цілому, так і для окремих його галузей. Дані обліку дають змогу скласти фінансову звітність і допомагають виявити слабкі сторони виробничої діяльності, визначити підходи при вирішенні управлінських проблем.

Розвиток виробництва в сільськогосподарських підприємствах призводить до збільшення як об'єктів обліку, так і облікової роботи в цілому. У зв'язку з цим виникає необхідність їх детальнішої систематизації і виділення головних напрямів облікових робіт, зокрема витрат.

Тваринництво - це особлива галузь сільськогосподарського виробництва, що займається розведенням сільськогосподарських тварин для виробництва тваринницької продукції. Вона зазнала значних втрат внаслідок економічної кризи у 90-их рр. ХХ ст. Через нееквівалентні ціни на тваринницьку продукцію, високі та не завжди виправдані витрати поголів'я тварин і птиці зменшилося у 2-4 рази, в багатьох сільськогосподарських підприємствах тваринництво повністю занепало, приміщення ферм знаходяться у напівзруйнованому стані.

В умовах переходу до ринкової економіки важливо, щоб бухгалтерський облік та економічний контроль були важливими інструментами в управлінні тваринницькою галуззю, забезпечуючи її високу ефективність. Насамперед, необхідно створити таку систему обліку та контролю у тваринництві, яка б відповідала сучасним вимогам до них і була оптимальною для конкретного сільськогосподарського підприємства.

Необхідність розв'язання цих проблем зумовлює актуальність вибраної теми курсової роботи.

Об'єктом дослідження є підприємство СТОВ «Злагода».

Предмет дослідження - методика обліку витрат у тваринництві в умовах використання Національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При написанні курсової роботи використано нормативну та довідкову літературу, річну фінансову звітність з підприємства СТОВ «Злагода» за 2013, 2014, 2015 роки (додаток А).

1. Організаційна характеристика та облікова політика СТОВ «Злагода» Новоград-Волинського району Житомирської області

СТОВ «Злагода» створено за рішенням засновників від 19 січня 2000 року. СТОВ «Злагода» розташоване в 15 км від районного центру м. Новоград-Волинський та 100 км від обласного центру м. Житомир.

СТОВ «Злагода» розміщене в Поліській зоні з характерними для нього помірно-континентальним кліматом з прохолодним літом та малосніжною зимою.

СТОВ «Злагода» є юридичною особою та має самостійний баланс і діє на основі повного господарського розрахунку, самофінансування і самоокупності. Товариство керується у своїй діяльності чинним законодавством. Підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями резервним фондом, а в разі його недостачі іншим своїм майном.

До складу господарства входить два населених пункти: с. Ярунь та с. Малий Молодьків. Села з'єднані між собою дорогами з твердим покриттям.

Підприємство очолює Лавренюк В.О.

Предметом діяльності СТОВ «Злагода» є виробництво сільськогосподарської продукції.

СТОВ «Злагода» створене з метою отримання прибутку від діяльності по виробництву та реалізації продукції сільськогосподарського та іншого призначення, товарів народного споживання і по наданню різних послуг громадянам і юридичним особам, а також всіх інших видів підприємницької діяльності, не заборонених законодавством України. Підприємство забезпечене основними засобами, завдяки яким здійснює свою господарську діяльність.

СТОВ «Злагода» спеціалізується на вирощуванні сільськогосподарських культур та розведенні тварин. Велику увагу приділяють галузі тваринництва. В господарстві є достатня кількість приміщень та літніх таборів для утримання великої рогатої худоби.

У галузі рослинництва з кожним наступним роком господарство намагається збільшити урожайність сільськогосподарських культур. Для цього закуповуються мінеральні добрива та гербіциди.

Кошти, які господарство отримує за рахунок вирощування продукції використовується на придбання палива та мастильних матеріалів, а також на запасні частини до техніки та елітного насіння. Продукцію зернових використовують на годівлю тварин, а частину на продаж. За отримані доходи підприємство поліпшує свій фінансовий стан.

Особливе значення серед матеріальних умов необхідних для життя людей має земля. Земля в сільському господарстві є основним засобом виробництва. Людина обробляє верхній шар землі, створюючи сприятливі умови для росту й розвитку рослин, тобто земля є предметом праці. Сільськогосподарська діяльність повинна закінчуватися обґрунтуванням найефективнішої трансформації угідь відповідно до природних умов, перспективної стратегії розвитку підприємства.

Розглянемо структуру земельних угідь СТОВ «Злагода» у таблиці 1.

Таблиця 1 Площа земельних угідь СТОВ «Злагода»

Види угідь	2013 рік	2014 рік	2015 рік	Відхилення, +;-
	Площа, га	Площа, га	Площа, га	+;-	2015 у % 2014
Загальна земельна площа	786	786	786	-	100
Всього с.-г. угідь:	786	786	786	-	100
з них рілля	750	750	750	-	100
Інші види угідь	36	36	36	-	100

Загальна земельна площа в СТОВ «Злагода» залишилася не змінною і за останні три роки становить 786 га, з них рілля становлять 750 га або 95,42%, інші види угідь становлять 36 га або 4,58%.

Одним із показників використання орних земель є структура посівних площ - це відсоткове співвідношення площ посіву окремих культур в загальній площі посіву. Структура посівних площ має вплив на урожайність, загальну продуктивність землі.

Висока віддача кожного гектара ріллі можлива за умови оптимального насичення її відповідними сільськогосподарськими культурами. Щоб вияснити які саме культури вирощуються у СТОВ «Злагода» розглянемо таблицю 2.

Таблиця 2 Структура посівних площ сільськогосподарських культур на СТОВ «Злагода»

№ п/п	Культури	2013 рік	2014 рік	2015 рік
		Площа, га	Структура, %	Площа, га	Структура, %	Площа, га	Структура, %
1.	Зернові і зернобобові - всього	300	81,74	202	50,25	290	77,75
2.	Пшениця озима	155	42,23	145	36,07	130	34,85
3.	Жито	25	6,8	-	-	-	-
4.	Пшениця яра	-	-	-	-	60	16,09
5.	Гречка	15	4,09	-	-	-	-
6.	Кукурудза на зерно	50	13,63	27	6,72	30	8,04
7.	Ячмінь озимий	32	8,72	-	-	-	-
8.	Ячмінь ярий	8	2,18	-	-	-	-
9.	Інші зернобобові	15	4,09	30	7,46	70	18,77
10.	Соя	50	13,63	200	49,75	53	14,21
11.	Ріпак озимий	17	4,63	-	-	30	8,04
	Всього	367	100	402	100	373	100

У структурі посівних площ у 2015 році найбільшу питому вагу займають зернові і зернобобові 77,75%, з них пшениці озима 34,85% або 130 га, пшениця яра 16,09% або 60 га, кукурудза на зерно 8,04% або 30 га. Найменшу питому вагу займає ріпак озимий 8,04% або 30 га.

Надзвичайно важливою є не тільки забезпеченість господарства земельними ресурсами та вирощування на ґрунтах районованих у цій зоні культур, але й ефективне використання наявних у господарстві земельних ресурсів.

Економічна ефективність використання земельних угідь у сільському господарстві характеризується системою натуральних і вартісних показників.

До натуральних показників належать урожайність сільськогосподарських культур та виробництво окремих видів сільськогосподарської продукції в розрахунку на 100 га земельних угідь. До вартісних показників відносять вартість валової продукції і товарної продукції, валовий, чистий дохід та прибуток (збиток) в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь. Ефективність використання земельних ресурсів СТОВ «Злагода» розглянемо в таблиці 3.

Таблиця 3 Ефективність використання земельних ресурсів у СТОВ «Злагода»

№ п/п	Показники	Значення показника
		2013 рік	2014 рік	2015 рік
І	Натуральні:
1.	Урожайність з 1 га, ц:
	Зернових і зернобобових	19,8	29,3	24,9
	Сої	9,2	7,5	5,7
	Ріпака	12,6	-	9,4
2.	Вироблено на 100 га ріллі, ц:
	Зернових і зернобобових	791,33	789,6	964
	Сої	61,1	26,7	40
	Ріпака	28,7	-	37,7
3.	Вироблено на 100 га с.-г. угідь, ц:
	Молока	324,6	323,5	306,5
	М'яса ВРХ	21,9	18,1	25,4
	М'яса свиней	6,9	4,5	3,2
	М'яса овець	0,5	0,5	0,5
ІІ	Вартісні:
4.	Одержано на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.:
	Валової продукції	349,2	428,4	374,2
	Валового доходу (+), (-)	1905	1927	2414
	Прибутку (+), (-)	7	6,9	7

Аналізуючи ефективність використання земельних ресурсів у СТОВ «Злагода» слід, відмітити, що урожайність зернових у 2015 році порівняно з минулим зменшилась на 4,4 ц/га і становить 24,9 ц/га, а виробництво зерна на 100 га ріллі збільшилось на 174,4 ц. Виробництво молока на 100 га сільськогосподарських угідь зменшилось на 17 ц, м'яса ВРХ збільшилося на 7,3 ц. У 2015 році на 100 га сільськогосподарських угідь одержано валової продукції 374,2 тис. грн., валового доходу 2414 тис. грн. а прибутку 7 тис. грн.

Обсяг виробництва валової продукції залежить від забезпеченості кожного підприємства основними виробничими фондами і їх використання.

Основні засоби - це активи підприємства, які беруть участь у виробництві, протягом декількох виробничих циклів переносять свою вартість на вироблену продукцію частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.

Забезпеченість підприємства основними виробничими фондами характеризується за такими показниками: фондозабезпеченість, фондоозброєність, фондовіддача, фондомісткість.

Усі показники використання основних фондів СТОВ «Злагода» за три роки наведені у таблиці 4.

Таблиця 4 Забезпечення та ефективність використання фондів СТОВ «Злагода»

№ п/п	Показники	Значення показника	Звітний рік в % до минулого
		2013 р.	2014 р.	2015 р.
1	Валова продукція в порівняльних цінах, тис. грн.	2745	3367	2941	87,35
2	Середньорічна вартість основних фондів с.-г. призначення, тис. грн.	1386,5	1423	1423	100
3	Середньорічна чисельність, чол.	20	18	15	83,33
4	Наявність с.-г. угідь, га	786	786	786	100
5	Фондозабезпеченість, тис. грн.	1,78	1,81	1,81	100
6	Фондоозброєність, тис. грн.	69,3	79,1	94,87	119,94
7	Фондовіддача, грн.	1,98	2,37	2,07	87,34
8	Фондомісткість, грн.	0,51	0,42	0,48	114,29

Аналізуючи забезпеченість та ефективність використання фондів підприємства, слід відмітити, що у 2015 році порівняно з минулим фондозабезпеченість не змінилася і становить 1,81 тис. грн., фондоозброєність збільшилась на 19,94% і становить 94,87 тис. грн., фондовіддача зменшилась на 12,66% і становить 2,07 грн., а фондомісткість збільшилася на 14,29% і становить 0,48грн.

Основним показником розміру сільськогосподарських підприємств та їх виробничих підрозділів є вартість валової продукції, оскільки вона визначає кінцевий результат виробництва. Однак при визначенні розміру сільськогосподарських підприємств більш зручно користуватися показником розміру земельної площа. Земельна площа є найбільш стабільним по роках показником, тоді як показник валової продукції значно коливається, оскільки залежить від багатьох факторів.

Розглянемо показники розміру СТОВ «Злагода» у таблиці 5.

Таблиця 5 Показники розміру СТОВ «Злагода»

Показники	2013 р.	2014 р.	2015 р.	Зміна показників 2015 в % 2014
Вартість валової продукції в порівняльних цінах, тис. грн.	2745	3367	2941	87,35
Товарна продукція, тис. грн.	1905	1927	2414	125,27
Площа с.-г. угідь	786	786	786	100
в т.ч. ріллі	750	750	750	100
Середньорічна чисельність працівників, чол.	20	18	15	83,33
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн..	1386,5	1423	1423	100

Отже, вартість валової продукції у звітному році становить 2941 тис. грн., порівняно з минулим роком вона зменшилась на 12,65 %, товарна продукція становить 2414 тис. грн., порівняно з минулим роком вона збільшилась на 25,27%, площа с.-г. угідь не змінилася, середньорічна чисельність працівників становить 15 чол. порівняно з минулим роком вона зменшилась на 16,67%, середньорічна вартість основних фондів не змінилася.

Спеціалізація - це переважаючий розвиток кількох або однієї галузі з метою масового виробництва виду продукції і визначає напрям розвитку сільського господарства. Одним з основних показників, що характеризує спеціалізацію підприємства є структура товарної продукції, яку ми розглянемо у таблиці 6.

Таблиця 6 Структура товарної продукції в СТОВ «Злагода»

Вид продукції	2013 рік	2014 рік	2015 рік	№ п/п галузі у ран. ряду
	Виручка, тис. грн.	Структура, %	Виручка, тис. грн.	Структура, %	Виручка, тис. грн.	Структура, %
Зернові і зерно бобові	508	26,89	607	31,71	793	33,04	2
Соя	107	5,66	219	11,44	156	6,37	5
Ріпак	61	3,23	-	-	195	8,12	4
Разом по рослинництву	676	65,78	826	43,15	1141	47,53	Х
М'ясо ВРХ	224	11,86	167	8,73	334	13,91	3
М'ясо свиней	80	4,24	56	2,93	93	3,87	6
М'ясо овець	4	0,21	4	0,21	3	0,12	7
Молоко	820	43,41	861	44,98	830	34,57	1
Разом по тваринництву	1128	59,72	1088	56,85	1260	52,47	Х
Продукція пром. і підсобних виробництв	-	-	-	-	-	-	-
Роботи і послуги	85	4,5	-	-	-	-	-
Всього:	1889	100	1914	100	2401	100	Х

Як видно з даних таблиці 6 у СТОВ «Злагода» у 2015 році у структурі товарної продукції найбільшу питому вагу займає продукція тваринництва - 52,47%, а рослинництво - 47,53%. Серед продукції тваринництва: м'ясо ВРХ - 13,91%, м'ясо свиней - 3,87%, м'ясо овець - 0,12%, молоко - 34,57%. Отже підприємство має молочно-зернову спеціалізацію.

Завершальна стадія характеристики умов діяльності господарства - це аналіз економічної ефективності і виробництва в цілому. Для цього визначають ряд показників, основним з яких є виробництво валової продукції, урожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тварин, собівартість одиниці продукції, трудомісткість виробництва, прибуток (збиток), рівень рентабельності та норма прибутку.

Ці показники у СТОВ «Злагода» за три останні роки наведені у табл. 7.

Таблиця 7 Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва у СТОВ «Злагода»

Показники	Значення показника	Відхилення +/- 2015 до 2014
	2013 рік	2014 рік	2015 рік
Урожайність, ц/га:
Зернових і зернобобових	19,8	29,3	24,9	-4,4
Сої	9,2	7,5	5,7	-1,8
Ріпака	12,6	-	9,4	9,4
Середньорічний надій молока на 1 корову, кг	1747,26	1816,43	1720,71	-95,72
Середньодобовий приріст ВРХ, г	194,32	239,24	187,67	-51,57
Вироблено валового доходу, тис. грн.	1905	1927	2414	487
Рівень рентабельності, %	89,86	102,77	103,34	0,57

У СТОВ «Злагода» у 2015 році порівняно з 2014 роком урожайність зернових і зернобобових зменшилась на 4,4 ц/га і становить 24,9 ц/га. Середньорічний надій молока на 1 корову у 2015 році становить 1720,71 кг порівняно з 2014 роком надій зменшився на 95,71 кг. Середньодобовий приріст ВРХ у 2015 році становить 187,67г, порівняно з 2014 роком приріст ВРХ зменшився на 51,57г. валовий дохід у 2015 році становить 2414 тис. грн., ща на 487 тис. грн. більше ніж у 2014 році. Рівень рентабельності у 2015 році становить 103,34%, що на 0,57% більше ніж у 2014році.

Інформацію про склад і структуру активів і пасивів на СТОВ «Злагода» можна отримати з балансу.

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» активи - це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод в майбутньому.

Необоротні активи - це ресурси підприємства, термін використання яких більше року або протягом операційного циклу, якщо він більше року.

Джерелами зростання необоротних активів є власний капітал та довгострокові кредити банків.

В таблиці 8 розглянемо склад і структуру засобів (активу) СТОВ «Злагода».

Таблиця 8 Склад і структура засобів (активів) СТОВ «Злагода» за 2013 - 2015 рр.

Види активів	2013 рік	2014 рік	2015 рік	Зміна показників
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн. (+,-)	%
Незавершені капітальні інвестиції	159	6,27	159	6,42	159	6,62	-	0,2
Основні засоби	161	6,35	122	4,92	83	3,45	-39	-1,47
Довгострокові біологічні активи	495	19,50	559	22,56	559	23,26	-	0,7
Запаси	749	29,52	704	28,41	703	29,26	-1	0,85
Поточні біологічні активи	790	31,14	809	32,65	821	34,17	12	1,52
Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги	40	1,58	61	2,46	14	0,58	-47	-1,88
Інша поточна дебіторська заборгованість	143	5,64	64	2,58	64	2,66	-	0,08
Разом	2537	100	2478	100	2403	100	-75	Х

Аналізуючи структуру засобів (активів) СТОВ «Злагода» слід відмітити, що активи підприємства у 2015 році порівняно з 2014 роком зменшились на 75 тис. грн. Найбільшу питому вагу у 2015 році займають поточні біологічні активи - 34,17%, порівняно з минулим роком вони збільшились на 12 тис. грн. Найменшу питому вагу у 2015 році займає дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги - 0,58%, порівняно з минулим роком вона зменшилась на 47 тис. грн. Незавершені капітальні інвестиції, довгострокові біологічні активи та інші поточна дебіторська заборгованість у звітному році порівняно з минулим роком не змінилися. Основні засоби зменшились на 1,47% і становлять 83 тис. грн.

Оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації та споживання протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Джерела утворення оборотних активів поділяють на власні і залучені.

Власні і прирівняні до них кошти поділяються на: статутний фонд, прибуток, сталі пасиви, бюджетні асигнування. Зростання за рахунок власних і прирівняних до них джерел завжди є позитивним явищем. Але в умовах низької платоспроможності часто є негативні явища, це є наслідком несвоєчасного розрахунку з кредиторами.

До залучених належать кошти інших кредиторів, які надають підприємствам позику під певний відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання.

Склад і структуру джерел формування засобів СТОВ «Злагода» (пасиви) розглянемо у таблиці 9.

Таблиця 9 Склад і структура джерел формування засобів СТОВ «Злагода» (пасиви) за 2013 - 2015 рр.

Види пасивів	2013 рік	2014 рік	2015 рік	Зміна показників
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн. (+,-)	%
Зареєстрований капітал	10	0,39	10	0,4	10	0,42	-	0,02
Додатковий капітал	63	2,48	128	5,17	128	5,33	-	0,16
Резервний капітал	596	23,45	606	24,46	606	25,22	-	0,76
Нерозподілений прибуток	1366	53,74	1420	57,30	1475	61,38	55	4,08
Неоплачений капітал	-5	-0,21	-5	-0,2	-5	-0,22	-	-0,02
Інші довгострокові зобов'язання	46	1,81	20	0,81	-	-	-20	-0,81
Короткострокові кредити	157	6,18	50	2,02	50	2,08	-	0,06
Поточна кредиторська заборгованість	270	10,62	207	8,35	84	3,50	-123	-4,85
Інші поточні зобов'язання	34	1,34	42	1,69	55	2,29	13	0,6
Разом	2537	100	2478	100	2403	100	-75	-

Аналізуючи структуру джерел формування засобів, слід відмітити, що пасиви у 2015 році порівняно з 2014 роком зменшились на 75 тис. грн. Найбільшу питому вагу у 2015 році займає нерозподілений прибуток - 61,38%, порівняно з минулим роком він збільшився на 55 тис. грн. Найменшу питому вагу у 2015 році займає неоплачений капітал - -0,22%, порівняно з минулим роком він не змінився. Зареєстрований капітал у звітному році порівняно з минулим не змінився і становить 10 тис. грн. Додатковий капітал у звітному році порівняно з минулим не змінився і становить 128 тис. грн. резервний капітал у звітному році порівняно з минулим не змінився і становить 606 тис. грн. інші довгострокові зобов'язання у звітному році порівняно з минулим зменшились на 20 тис. грн. Короткострокові кредити звітному році порівняно з минулим не змінилися і становлять 50 тис. грн. Поточна кредиторська заборгованість у звітному році порівняно з минулим зменшилась на 123 тис. грн. і становить 3,5 % структури джерел формування засобів. Інші поточні зобов'язання збільшились на 0,6% і становлять 55 тис. грн.

Складові облікової політики підприємства визначають рівень достовірності відображення господарських операцій, а відповідно - інформації у фінансовій звітності.

Облікова політика підприємства закріплена в Наказі про облікову політику (додаток Б). Він забезпечує дотримання загальних принципів ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Наказ про облікову політику - це внутрішній нормативний документ з організації та порядку ведення обліку на підприємстві, який містить сукупність способів та процедур організації і ведення обліку, що використовуються з метою підготовки, складання та подання фінансової звітності. Контроль за виконанням наказу про організацію бухгалтерського обліку покладається на головного бухгалтера. Складанням та оформленням наказу в основному займаються працівники бухгалтерського відділу підприємства.

Отже, основною метою облікової політики є забезпечення одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень. Тому підприємство самостійно визначає облікову політику, фіксуючи у відповідному наказі визначальні аспекти облікового процесу: осіб, відповідальних за зміст фінансових звітів, порядок розробки документів, підстави для проведення бухгалтерських записів, терміни подання первинних документів до бухгалтерії, форму ведення бухгалтерського обліку та інші важливі моменти.

Документообіг - це рух документів від моменту їх складання (або одержання від інших підприємств, організацій), опрацювання і використання за призначенням у визначений період часу і до передачі в архів.

Головне завдання документообігу - прискорення руху документів, і чим коротше та швидше буде організовано цей процес, тим він буде ефективнішим, і користувачі зможуть вчасно отримати інформацію для прийняття рішень.

План документообігу (додаток В) розробляється головним бухгалтером і затверджується керівником.

Порядок документообігу залежить від характеру й особливостей господарських операцій та їх облікового оформлення, а також від структури підприємства і його облікового апарату (бухгалтерії).

2. Теоретичні основи

Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Дослідження прийомів обліку витрат у сільських господарствах проводили вчені: М.Я. Дем'яненко, В.Г. Лінник, П.Я. Хомин, В.А. Дерій, В.Б. Моссаковський, О.Д. Радченко та ін.

Відповідно до П(с)БО 16 прямі витрати - це витрати, що можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

До складу загальновиробничих витрат включаються:

- Витрати на управління виробництвом;

- Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

- Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

- Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва;

- Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

- Витрати на обслуговування виробничого процесу;

- Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

- Інші витрати.

облік калькуляція собівартість

3. Облік витрат і калькуляція собівартості продукції основного стада ВРХ

3.1 Зміст і завдання обліку витрат на виробництво

Витрати - це використані у процесі виробництва матеріальні цінності, кошти на виготовлення нового продукту. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю.

Підприємництво в будь-якій організаційно-правовій формі чи галузі народного господарства, у тому числі і сільському господарстві, складається з трьох взаємопов'язаних видів діяльності: інвестиційної, операційної та фінансової.

Визначення кожного з названих видів діяльності дається в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів», де інвестиційна діяльність визначається як придбання та реалізація необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів. У минулому такі операції в обліку відображалися я капітальні вкладення та операції з цінними паперами (фінансові вкладення).

Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства. Така діяльність традиційно вивчається як облік джерел господарських засобів.

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» до складу операційної діяльності включає: виробництво, збут, управління та іншу операційну діяльність.

Процес виробництва являє собою, з одного боку, процес виробничого споживання засобів, предметів праці та самої праці, а з іншого - джерело одержання нової продукції (робіт чи послуг).

Основною метою обліку виробництва є своєчасне, повне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням усіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції у натуральних та грошових вимірниках. З формулювання мети можна визначити основні завдання обліку виробництва, а саме:

- визначення складу та розмежування виробничих витрат за їх економічним змістом, місцем прикладення, елементами, статтями обліку, суміжними стандартами фінансового та управлінського обліку;

- своєчасне та повне відображення виготовленої продукції, наданих робіт чи послуг за їх кількістю та якістю в розрізі окремих об'єктів обліку, центрів відповідальності та суміжних періодів;

- встановлення фактичного рівня собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) відповідно до затверджених положень та порівняння його з нормативним, розрахунковим рівнем ринкових цін.

- формування відповідної інформації про обсяг витрат та виготовленої продукції (робіт, послуг) у передбаченій системі документів, облікових реєстрів та звітності.

Щоб виконати ці завдання обліковим працівникам необхідно чітко знати Положення (стандарт) бухгалтерського обліку та загальноприйняту класифікацію витрат.

3.2 Об'єкти обліку витрат

Витрати на виробництво продукції тваринництва та інших виробництв у сільському господарстві формують за об'єктами обліку, плануванням й визначенням собівартості продукції (калькулювання), а також за центрами відповідальності (підрозділами підприємства тощо). За цими об'єктами витрат відкривають рахунки аналітичного обліку сільськогосподарського виробництва.

Об'єктами обліку виробничих витрат у тваринництві є технологічні групи тварин за їх видами. На кожну таку групу тварин відкривають окремі аналітичні рахунки, на яких відображають витрати на утримання тварин і вихід продукції тваринництва.

Витрати на худобу накопичують за такими статевовіковими групами тварин:

1) велика рогата худоба (ВРХ): телички (за роками народження); бички (за роками народження); нетелі; корови-первістки для реалізації;

2) свині: поросята до двох місяців (до відлучки від маток); поросята від двох до чотирьох місяців; ремонтні свинки; ремонтні кабанчики; свиноматки, що перевіряються; молодняк свиней на відгодівлі;

3) вівці: молодняк народження поточного року; молодняк народження минулих років і ярки (до переведення в основне стадо). Облік за кожною віковою групою ведеться окремо за рунами: тонкорунні, напівтонкорунні, напівгрубововняні, грубововняні;

4 коні: молодняк робочих коней (за статтю і роками народження); молодняк племінних коней (за статтю і роками народження).

3.3 Синтетичний і аналітичний облік витрат і виходу продукції основного стада великої рогатої худоби

Облік витрат і виходу продукції тваринництва ведуть на рахунку 23 «Виробництво» субрахунок другого порядку 232 «Тваринництво», на дебеті якого відображають витрати, а на кредиті - вихід продукції за плановою собівартістю протягом року, а в кінці року планову собівартість доводять до фактичного рівня.

Аналітичний облік витрат ведеться для складання фінансової звітності, а також формування витрат за видами діяльності та операційними елементами; оцінки запасів та уточнення фактичних витрат; визначення розміру витрат виробництва та збуту; аналізу та управління витратами.

На кожному аналітичному рахунку облік витрат ведуть за такими статтями: витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; засоби захисту тварин; корми; роботи та послуги; витрати на утримання основних засобів (амортизація, паливо, будівельні матеріали).

На статті «Витрати на оплату праці» відображають основну і додаткову оплату праці працівників тваринництва, зайнятих а обслуговуванні певного виду або групи тварин: доярок, скотарів, бригадирів, підмінних робітників, телятниць, свинарок. До цієї статті включають оплату праці за тарифними ставками, доплати і премії за якість продукції, підвищення продуктивності тварин, збереження поголів'я, обслуговування тварин, надбавки за звання «майстер тваринництва» та інші виплати згідно з діючим положенням про оплату праці. На суму нарахованої основної і додаткової оплати праці працівників тваринництва дебетують субрахунок 232 «Тваринництво» і кредитують рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам».

На статті «Відрахування на соціальні заходи» обліковують внески до державного соціального страхування і до пенсійного фонду в установленому розмірі від суми нарахованої оплати праці працівникам тваринництва, при цьому дебетують субрахунок 232 «Тваринництво» і кредитують рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням»

За статтею «Засоби захисту тварин» обліковують вартість використаних біопрепаратів, медикаментів придбаних за рахунок коштів підприємства, а також витрати, пов'язані з їх використання у тваринництві. На цю статтю не відносять вартість біопрепаратів, медикаментів придбаних за рахунок асигнувань з бюджету. На вартість використаних біопрепаратів, медикаментів у тваринництві дебетують субрахунок 232 «Тваринництво» і кредитують рахунок 20 «Виробничі запаси».

У статті «Корми» відображаються витрати на корми власного виробництва та придбаних, використані на годівлю худоби й інших тварин. Витрати, пов'язані з доставкою кормів з місць їх попереднього зберігання до місць постійного зберігання відносять на вартість відповідних кормів як витрати на доставку кормів на склад. Витрати, на доставку кормів з місця їх постійного зберігання на ферму для годівлі тварин відносять на певний вид (групу) тварин за відповідними статтями. Витрати, пов'язані з приготуванням кормів на кормокухнях, обліковують на окремому аналітичному рахунку субрахунку 232 «Тваринництво» і щомісяця списують на статтю «Корми» по відповідних групах тварин, при цьому дебетують субрахунок 232 «Тваринництво» і кредитують субрахунок 208 «Інші матеріали».

На статті «Роботи і послуги» відображають вартість робіт і послуг, наданих допоміжними виробництвами для виробничих потреб тваринництва, а також сторонніми організаціями і підприємствами. Тут же облічують вартість використаної енергії, витрати на обігрівання приміщень місцевими котельнями. На цей же елемент відносять вартість енергії, одержаної від інших підприємств для галузі. Дебетують субрахунок 232 «Тваринництво», кредитують рахунки 23 «Виробництво», 63 «»Розрахунки з постачальниками і підрядниками, 68 «Розрахунки за іншими операціями».

На статті «Витрати на утримання основних засобів» записують нараховані амортизаційні відрахування по основних засобах тваринництва. Дебетують субрахунок 232 «Тваринництво», кредитують рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних активів». Тут же відображають вартість палива і запчастин, використаних для машин і устаткування в тваринництві, конкретно по кожному виду або групі тварин, а також витрати на будматеріали, використані на ремонт будівель і споруд у галузі. Дебетують субрахунок 232 «Тваринництво», кредитують рахунок 20 «Виробничі запаси».

У статті «Інші витрати» відображаються витрати, що безпосередньо пов'язані з виробництвом певної продукції і не включені до однієї з вищенаведених статей, а саме:

- вартість спецодягу та спецвзуття, що видаються працівникам, зайнятим доглядом за худобою, птицею тощо, а також інших малоцінних і швидкозношуваних предметів;

- вартість підстилки для тварин (соломи, торфу, тирси);

- витрати на штучне осіменіння тварин;

- платежі за страхування майна, тварин, урожаю сільськогосподарських культур;

- інші витрати, що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг) і не віднесені до цієї та інших статей витрат.

По кредиту субрахунку 232 «Тваринництво» відображається за плановою собівартістю вихід продукції тваринництва в кореспонденції з дебетом рахунків:

21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі» - на вартість оприбуткованого приплоду i приросту;

231 «Рослинництво» - на вартість внесеного в грунт гною як добриво;

27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» - на вартість оприбуткованої продукції тваринництва.

В кінці року за встановленою методикою визначають фактичну собівартість продукції тваринництва i планову собівартість коригують до фактичного рівня. Суму коригування списують з кредиту субрахунку 232 тваринництво» в дебет рахунків: 21 «Поточні біологічні активи», 23 «Виробництво», 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», 90 «Собівартість реалізації» залежно від напряму використання продукції тваринництва.

Для оформлення витрат та виходу продукції тваринництва використовуються первинні документи. Деякі з них є загальними для обліку всіх видів основного виробництва (рахунки-фактури, дорожні листи вантажного автомобіля, накладні, облікові листи праці й виконаних робіт, розрахунок амортизаційних відрахувань).

Оплату праці нараховують виходячи з обсягів виконаних робіт чи виходу продукції або відпрацьованого часу на підставі розрахунку оплати праці працівникам тваринництва, табеля обліку робочого часу та документів про вихід продукції.

Видачу кормів проводять на підставі відомості витрати кормів (додаток Д), яка водночас є документом на списання витрачених кормів з підзвіту завідувача ферми. Відомість виписують на кожного працівника, за яким закріплено тварин, на початку кожного місяця в двох примірниках. Ліміт видачі кормів визначають за раціонами годівлі, які складає зоотехнік. Оформлені належним чином відомості є підставою для включення вартості кормів до витрат виробництва.

Наприкінці місяця на підставі відомостей роблять записи до журналу обліку витрати кормів по кожному виду і групі тварин. Дані журналу використовуються для оперативного контролю за рівнем витрат кормів на виробництво продукції.

Для оприбуткування продукції тваринництва застосовують такі первинні документи (додаток Е): журнал обліку надою молока; відомість руху молока; щоденник надходження сільськогосподарської продукції; акт настригу та приймання вовни (для спеціалізованих підприємств); акт на оприбуткування приплоду тварин; акт про хід окоту; відомість зважування тварин; розрахунок визначення приросту. Їх складають безпосередньо на тваринницькій фермі на момент одержання продукції чи в строки, передбачені графіком документообороту.

У СТОВ «Злагода» в 2015 році по даних річного звіту витрати на виробництво молока було розділено по таких статтях витрат:

Таблиця 10

		Дт	Кт	Сума, тис.грн.
1)	Прямі матеріальні витрати в т.ч.:	232	20	341
	Корми	232	208	298
	Пальне	232	203	20
	Оплата послуг і робіт сторонніх організацій	232	63	2
	Решта матеріальних витрат	232	80	21
2)	Витрати на оплату праці	232	66	150
3)	Інші прямі витрати та загальновиробничі витрати в т.ч.:	232	91	57
	Амортизація необоротних активів	232	13	2
	Відрахування на соціальні заходи	232	65	38

3.4 Обчислення собівартості продукції основного молочного стада великої рогатої худоби

Витрати на утримання худоби і птиці (без витрат на незавершене виробництво на кінець року та вартості побічної продукції) становлять собівартість продукції тваринництва, причому: вартість тварин, що загинули внаслідок стихійного лиха, відноситься на фінансові результати підприємства; вартість тварин, що загинули з інших причин (без сум, віднесених на матеріально відповідальних осіб), відображається в окремій статті в складі витрат на утримання відповідних видів і груп тварин.

Маса загиблого чи вимушено забитого молодняку тварин, птиці та дорослої худоби на відгодівлі не виключається з приросту живої маси, одержаного за звітний рік.

Вартість гною, одержаного від групи тварин, визначається за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, або виходячи з нормативно-розрахункових витрат і витрат на його придбання та вартості підстилки. Собівартість 1 тонни гною визначається діленням загальної суми витрат на його фізичну масу. Кількість рідкого гною переводиться в звичайний гній, виходячи з вмісту сухих речовин.

У молочному скотарстві розраховується собівартість одного центнера молока і однієї голови приплоду. Собівартість однієї голови приплоду розраховується за вартістю 60 кормо-днів утримання корови.

Собівартість одного кормо-дня розраховується діленням усієї суми витрат на утримання основного стада корів на кількість кормо-днів.

Для визначення собівартості одного центнера молока необхідно загальну суму витрат на утримання корів (без вартості приплоду та побічної продукції) розділити на кількість центнерів одержаного молока.

3.5 Суть, значення і види калькуляції

Одним із важливих завдань управлінського обліку є калькулювання собівартості продукції.

Калькуляція - це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт, послуг, а також обчислення заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат.

У найбільш загальному значенні калькуляція являє собою розрахунок у грошовому вимірнику витрат на здійснення будь якого господарського процесу: придбання основних засобів та виробничих запасів, виробництво продукції (робіт, послуг) в основних, обслуговуючих та допоміжних структурних підрозділах, реалізацію активів, визначення втрат від браку.

У більш вузькому значенні калькуляція - це визначення виробничої собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за окремими структурними підрозділами та підприємством в цілому в загальній сумі та в розрізі окремих статей витрат.

Слід відмітити, що тривалий час калькуляційні системи мали лише одну мету - оцінити запаси готової продукції і напівфабрикатів власного виробництва, що необхідно для внутрішньовиробничих цілей і для складання внутрішньої звітності, а також для визначення прибутку. Не зважаючи на важливість цього завдання, колишні системи калькулювання не містили інформації, необхідної для виконання багатьох управлінських завдань. Сучасні системи калькулювання більш збалансовані. Інформація, яка міститься в них, не тільки дозволяє виконувати традиційні завдання, а й допомагає при:

- визначенні цілеспрямованості подальшого випуску продукції;

- встановленні оптимальної ціни на продукцію;

- оптимізації асортименту продукції, що випускається.

Калькуляція дозволяє розраховувати та моделювати ціни на продукцію, здійснювати управління витратами та визначати фінансові результати та рентабельність господарської діяльності підприємства, що є досить важливим для ефективного функціонування об'єкта господарювання. Калькулювання на будь якому підприємстві, незалежно від його виду діяльності, розміру і форми власності, організовується відповідно до наступних принципів:

- науково-обгрунтована класифікація виробничих витрат;

- встановлення об'єктів обліку витрат;

- вибір методу обліку затрат і калькулювання;

- розмежування витрат по періодах.

З метою ефективного управління собівартістю застосовують різні види калькуляцій. За характером виробництва: масові, індивідуальні, проміжні. За часом складання: директивні (стандартні, планові), звітні. За рівнем охоплення: галузеві, повні, виробничі, внутрішньогосподарські, змінних витрат, технологічні. За властивостями калькуляційного об'єкту: загальні, параметричні, за центрами витрат.

Масові калькуляції складаються за певний період з метою розрахунку собівартості одиниці виробу. Індивідуальні - після завершення виробництва окремого замовлення. Проміжні складаються на окремі етапи робіт довготермінових контрактів.

Директивні складаються до початку робіт, стандартні застосовуються з метою встановлення допустимих витрат на виробництво продукції на основі науково-обгрунтованих норм. Планова складається на основі виробничих норм і дозволяє визначити витрати, виходячи з досягнутого рівня організації праці і управління техніки. Кошторисна застосовується в організаціях, які виконують довготермінові контракти. Вона дає можливість встановити ціну контракту (будівництво, наука). Звітні складаються на основі даних бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво.

Галузеві - показують рівень собівартості однойменної продукції в конкретній галузі. Повні показують витрати на виробництво та збут продукції (визначення беззбитковості виробництва). Виробничі показують виробничу собівартість продукції. Внутрішньогосподарські складаються на продукцію окремих цехів основного та допоміжного виробництва. Калькуляції змінних витрат включають лише змінні витрати на виробництво. Технологічні складаються на окремі види продукції, вони не включають вартість послуг сторонніх організацій.

Загальні - показують собівартість певного виду продукції по підприємству. Параметричні дають уяву про собівартість продукції в розрахунку на одиницю певного параметра. За центрами витрат показують собівартість продукції певного підрозділу підприємства.

Основним призначенням калькуляції є отримання інформації про виробничу собівартість для організації і управління процесами виробництва і контролю за рівнем витрат на всіх етапах виробничого циклу, а також за місцем виникнення витрат.

3.6 Калькуляція собівартості продукції основного стада великої рогатої худоби

Відповідно до витрат виробництва в 2015 році в СТОВ «Злагода»:

Затрати на утримання корів становили 548 000 грн. Поголів'я корів 140 гол. Вироблено молока 2 409 ц. Від корів отримано приплоду 125 гол. Вартість побічної продукції 48 000 грн.

Визначаємо кількість кормо-днів 140 гол *365 днів = 51 100 кормо-днів

Визначаємо собівартість 1 кормо-дня 548 тис.грн. /51100кормо-днів= 10,72 грн

Визначаємо собівартість 1 гол приплоду 60 кормо-днів*10,72грн=643,2 грн

Визначаємо собівартість приплоду всього 643,2 грн *125гол=80400 грн

Визначаємо собівартість 1 ц молока 548 000 грн - 48 000 грн - 80 400 грн / 2 409 ц = 174,18 грн

Визначаємо собівартість молока всього 174,18 грн * 2 409 ц =419600 грн

Таблиця 11 Складаємо кореспонденцію рахунків на оприбуткування молока, приплоду, гною

	Дт	Кт	Сума, грн
Вартість побічної продукції	208	232	48 000
Вартість приплоду	21	232	80 400
Вартість молока	27	232	419600

3.7 Коригування планової собівартості до рівня фактичної собівартості

Продукція тваринництва протягом року обліковується на плановою собівартістю. За плановою собівартістю одержана протягом року продукція тваринництва в бухгалтерському обліку відображається по кредиту рахунку 232 «Тваринництво» і дебету рахунків:

27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» (на планову собівартість продукції тваринництва);

21 «Тварини на вирощуванні і відгодівлі» (на планову собівартість одержаного приплоду тварин, приросту живої ваги);

В кінці року після складання звітних калькуляцій визначається різниця між плановою і фактичною собівартістю продукції тваринництва - економія чи перевитрата.

На суму фактичної перевитрати по тому чи іншому виду продукції тваринництва роблять доповнюючи запис, на суму одержаної економії роблять від'ємний запис (способом «червоного сторно»).

У бухгалтерському обліку при списанні калькуляційних різниць роблять запис по кредиту рахунку 232 «Тваринництво» і дебету рахунків (залежно від напрямків використання продукції тваринництва):

21 «Тварини на вирощуванні і відгодівлі» (на суму різниці, що відноситься до вартості приплоду, живої маси і приросту живої маси);

232 «Тваринництво» (на суму різниці, що відноситься до вартості молока, використаного на випоювання телят і поросят);

90 «Собівартість реалізації» (на суму різниці, що відноситься до реалізованої продукції);

27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» (на суму різниці, що відноситься до залишку продукції тваринництва на кінець року).

Після списання калькуляційних різниць на рахунку 232 «Тваринництво» можуть залишатися тільки витрати у незавершене виробництво в окремих галузях.

В 2015 році в СТОВ «Злагода» передбачалась така планова собівартість 1 ц молока 369,28 грн, собівартість 1 гол приплоду 918,22 грн.

Відкорегуємо планову собівартість до рівня фактичної:

а) на 1 ц молока 174,18 - 369,28 = 195,10 грн

195,10 * 2409 = 469 995,90 грн

б) на 1 гол приплоду 643,20 - 918,22 = 275,02 грн

275,02 * 125 = 34 377,50 грн

Таблиця 11 Складемо кореспонденцію на списання калькуляційних різниць

	Дт	Кт	Сума, грн
Молоко	27	232	469 995,9
Приплід	21	232	34 377,5

Висновки та пропозиції

Відповідно до теми, у курсовій роботі було розглянуто особливості організації обліку витрат у тваринництві, вивчений склад витрат, проаналізовані статті витрат.

Процес обліку витрат тваринництва було розглянуто на основі підприємства СТОВ «Злагода», яке розташовано у с. Ярунь Новоград-Волинського району Житомирської області.

Аналіз господарської діяльності СТОВ «Злагода» показав, що на сьогоднішній день господарство перебуває у доволі гарному становищі. Фінансовий стан в підприємстві СТОВ «Злагода» залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Дослідивши економічну ефективність виробництва молока в СТОВ «Злагода» ми бачимо, що господарство працює з прибутками. В умовах ринку метою господарської діяльності підприємства є одержання прибутку. Для збільшення прибутку в СТОВ «Злагода» необхідно підвищити ефективність виробництва молока, знизити собівартість, вивчити ринок та вдосконалити канали реалізації.