Наукове забезпечення управлінського документознавства в сучасній Україні

Співробітники УНДІАСД є активними членами науково-дорадчих органів. Зокрема, експертна комісія ВАК України - С. Г. Кулешов, наукова рада Державної архівної служби України (далі - Укрдержархів) - С. Г. Кулешов, О. Я. Гаранін, редакційно-видавнича рада Укрдержархіву - С. С. Артамонова, С. Л. Зворський, центральна експертно-перевірна комісія Укрдержархіву -О. М. Загорецька, нормативно-методична комісія Укрдержархіву - С. Г. Кулешов, О. Я. Гаранін, ревізійна комісія Спілки архівістів України - Г. К. Волкотруб.

УНДІАСД має друковані органи. До них належать:

- Науковий щорічник «Студії з архівної справи та документознавства». Головний редактор - С. Г. Кулешов. Зареєстровано в Міністерстві України в справах преси та інформації 04.07.1996. Включено до переліку Вищої атестаційної комісії України № 1 наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук.

- Археографічний щорічник «Пам'ятки». Головний редактор - С. Г. Кулешов. Зареєстровано в Міністерстві України в справах преси та інформації 04.07.1997. Включено до переліку Вищої атестаційної комісії України № 1 наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук.

- Міжвідомчий науковий збірник «Архівознавство. Археографія. Джерелознавство». Головний редактор - І. М. Мага. Включено до переліку Вищої атестаційної комісії України № 8 наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук.

- Бюлетень Галузевого центру науково-технічної інформації з архівної справи та документознавства.

- Серійне видання «Архівні та бібліографічні джерела української історичної думки». Головний редактор - Г. К. Волкотруб. Включено до переліку Вищої атестаційної комісії України № 1 наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук.

- Серійне видання «Історія архівної справи: спогади, дослідження, джерела». Головний редактор - І. М. Мага. Включено до переліку Вищої атестаційної комісії України № 1 наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук.

Як вже зазначалось, в УНДІАСД з 2003 року діє спеціалізована вчена рада з правом прийняття до розгляду та проведення захистів дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за трьома спеціальностями, однією з яких є спеціальність «Документознавство, архівознавство» з шифром 27.00.02 (до грудня 2007 року шифр спеціальності 07.00.10). За даними, що надає веб-сторінка УНДІАСД, в період з 2003 року до грудня 2009 року за цією спеціальністю захищено 13 дисертацій, з них: 2004 рік - 1 робота, 2005 рік - 8 робіт, 2006 рік - 1 робота, 2008 рік - 2 роботи, 2009 рік - 1 робота, у 2003 та 2007 роках не відбулося захисту дисертацій (рис. 3.1).

Рис. 3.1 Кількість захищених дисертацій у спеціалізованій вченій раді УНДІАСД за 2003-2009 роки

Чим обумовлено такий зріст захисту дисертацій у 2005 році важко визначити.

Усі дисертації на здобуття такого наукового ступеня як кандидат наук (історичних наук). З цих 13 дисертацій 6 досліджень (2005 рік - 4 роботи, 2008 рік - 2 роботи) можна віднести до такого напряму як управлінське документознавство. Зокрема:

1) 2005 рік

- Сельченкова С. В. «Переліки документів у діловодстві: історія, класифікація, концептуальні та методичні засади підготовки»;

- Загорецька О. М. «Нормативне та науково-методичне забезпечення організації діловодства в Україні у другій половині XX - на початку XXI століття»;

- Палеха Ю. І. «Культура діловодства в сучасних установах України: становлення, технологія, організація, керування»;

- Антоненко І. Є. «Керування документацією за кордоном: історія, законодавство, теоретичні основи та технології»;

2) 2008 рік

- Чекмарьова Л. О. «Веб-сайт обласної державної адміністрації України як документально-інформаційна система: засади функціонування, структура, зміст»;

- Петрова І. О. «Документаційне забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку».

Однією з центральних постатей сучасного документознавства в Україні та УНДІАСД є Сергій Георгійович Кулешов, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу документознавства УНДІАСД, відомий педагог, багаторічний член редакційних колегій вітчизняних фахових видань - «Студій з архівної справи та документознавства», «Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія», «Вісника Книжкової палати», «Бібліотечної планети», «Вісника Харківської державної академії культури» [6, с. 178].

C. Кулешов є автором 170 наукових праць [там само, с. 179]. С. Г. Кулешову належать фундаментальна монографія з історії, теорії документознавства («Документознавство: Історія. Теоретичні основи», К., 2000), перший в Україні навчальний посібник із управлінського документознавства («Управлінське документознавство», К., 2003), у яких репрезентовано концептуально вивірену характеристику звичних складових будь-якої наукової дисципліни - терміносистеми, об'єкта, предмета, основних завдань, напрямів, природи і змісту зв'язків із галузями знань, методика та методологія ведення тематичних досліджень.

У цих та інших працях С. Г. Кулешова логічно послідовно та раціонально виважено відстежуються витоки й історія розвитку науки про документ (від виникнення та початкової диференціації знань про документ до формування напрямів наукового аналізу його інформаційної, матеріальної складових); глибоко аналізуються становлення, зміст сучасного загального та спеціального документознавства, визначаються дослідницькі завдання, що фіксують проблемну ситуацію, мету, а також методи її досягнення, ступінь зближення з практикою, значущість документознавчого знання з точки зору перспективи буття наук документально-комунікаційного циклу. Дослідження вченого стали основоположними для продовження розгортання загального і спеціального документознавства, уможлививши, на рівні зроблених автором узагальнень попереднього досвіду, наступний, вищий етап розвитку науки.

С. Кулешов та співробітники його відділу приймають активну участь у розробленні нормативно-правової бази документаційного забезпечення управління (у т.ч. і в архівній справі), стандартизації діловодних процесів. На замовлення Державного комітету архівів України (з 2011 року - Укрдержархів) відділ розробив Національний стандарт України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003) та методичні рекомендації щодо його застосування. У 2005 р. набув чинності Національний стандарт «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять» (ДСТУ 2732:2004), що суттєво допоміг у теоретичному становленні цих відносно молодих наукових дисциплін. Наступний стандарт, розробленням якого керував Сергій Георгійович, є модифікованим відповідно до вітчизняної правової і нормативної бази міжнародним стандартом: «Інформація та документація. Керування документаційними процесами. Ч. 1: Основні положення» (ДСТУ 4423-1:2005), «Інформація та документація. Керування документаційними процесами. Ч. 2: Настанови» (ДСТУ 4423-2:2005), прийнятий у 2007 р. У 2005 р. робочою групою під керівництвом С. Г. Кулешова було укладено Стандарт Держкомархіву України СОУ 92.5-22892594-00102004 «Галузева система науково-технічної інформації з архівної справи та документознавства. Структура та основні напрями функціонування» [47].

За час роботи в УНДІАСД С. Г. Кулешов брав участь у розробленні низки важливих тем з документознавства та архівної справи, зокрема «Основних положень організації науково-дослідної та методичної роботи в державних архівних установах України» (2001 р.), «Методики грошової оцінки документів Національного архівного фонду» (2005 р.), «Переліку науково-технічних документів постійного строку зберігання» (2007 р.), нової редакції «Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств і організацій із зазначенням строків зберігання документів» (2010 р.) та інших [6, с. 180].

Взагалі, УНДІАСД приймає активну участь у розробленні нормативно-правової бази організації діловодства в Україні, що можна вважати одним з напрямів дослідження управлінського документознавства.

С. Г. Кулешов також здійснює наукове керівництво молодими науковцями. Під його керівництвом написали і успішно захистили дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук такі відомі в архівознавчих та документознавчих колах фахівці, як Н. М. Христова, О. М. Загорецька, С. В. Сельченкова, І. Є. Антоненко, Ю. І. Палеха. Зважаючи на те, що дисертаційні дослідження, виконані під керівництвом Сергія Георгійовича, невипадкові, спрямовані здебільшого на розроблення актуальних проблем документознавства, можна говорити про формування наукової школи. Свою ретельність і прискіпливість у наукових дослідженнях, критичність у ставленні до джерел, чітке розуміння методології, постійне прагнення до досконалості і професійного росту Вчитель прищеплює своїм учням, і не буде перебільшенням твердження, що останні виявляють себе справжніми фахівцями.

С. Г. Кулешов має багаторічну педагогічну діяльність у Київському національному університеті культури і мистецтв, Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв (із 1999 р.), брав участь у розробленні державних стандартів вищої освіти зі спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність», паспорту наукової спеціальності 07.00.10 «Документознавство, архівознавство» (2003) - і це далеко неповний перелік його творчих діянь. Він став одним із перших серед вітчизняних дослідників, хто порушив у постановочному плані питання теорії й історії історичного документознавства, управлінського документознавства, співвідношення його за змістом із теорією діловодства й керуванням документаційними процесами [6, с. 184]. Авторські концепції загального й спеціального документознавства, їхнє побутування у міждисциплінарному просторі стали не лише «академічним явищем», але й суттєво вплинули на прикладну сферу застосування знань про документ, зокрема - діловодство.

Невід'ємною умовою становлення науки є фахова періодика [7, 260]. На сучасному етапі розвитку управлінського документознавства помітну роль у зміцненні його позицій відіграє фахове періодичні видання «Студії з архівної справи та документознавства», яке є продуктом спільної праці колективу УНДІАСД та провідних документознавців країни.

З 1996 р. виходить продовжуваний збірник «Студії з архівної справи та докумнтознавства» (далі - «Студії»). Центорм концепції часопису є документ, історичне джерело, пам'ятка історії і культури, проблематика сфери документально-комунікаційної практики. Основоположним принципом творення щорічника є подача інформації в руслі потреб діяльності історика, архівіста, джерелознавця, документознавця, що сприймається й осмислюється як частина загальнокультурного процесу, служба збереження колективної соціальної пам'яті, функціонування суспільства. Прагнення персоніфікувати текст часопису, висвітлити тему через особу, особистість автора - ще одна показова риса видання. Відомості про авторів - невід'ємна частина кожного числа щорічника. Переслідуючи мету залучити до активної співпраці широке коло творців, «Студії» стали місцем зустрічі фахівців і початківців, представників різних наукових інтересів, захоплень, стилів, що не применшує рівень професіоналізму журналу, а навпаки, завдяки взаємозбагаченню, обміну думками сприяє його підвищенню. Ці властивості загальної концепції видання, закладені при його започаткуванні, залишаються актуальними та необхідними й нині [10, с. 508].

Невід'ємною складовою історіографічного аналізу часопису є склад його редакційної колегії. Очевидним є високий науковий центр, який засвідчують імена відомих в Україні та далеко за її межами учених. Це - С. Г. Кулешов (головний редактор), Г. К. Волкотруб (відповідальний секретар), О. П. Володіна, Л. А. Дубровіна, С. Л. Зворський, А. М. Катренко, М. В. Ларін, І. М. Мага, І. Б. Матяш, Л. П. Одинока, Р. Я. Пиріг, А. Є. Рибаков, В. А. Смолій, І. В. Срібняк, Н. М. Христова [там само, с. 511]. Внесок кожного з них у розвиток архівознавства, документознавства і суміжних наукових дисциплін є безперечним. Ця обставина виступає надійним гарантом високої якості науково-видавничого проекту.

Міждисциплінарні умови побутування сучасної науки спонукали творити видання на межі різних, за висловом Р. Варта, «дисциплінарних світів» [10, с. 510]. Текст журналу розгортається за рубриками:

- «Архівна справа: історія та сучасність»,

- «Теорія і методика архівознавства»,

- «Джерелознавчі галузі знань»,

- «Документознавство: історія, теорія, практика»,

- «Історія установ, товариств і об'єднань»,

- «Огляди архівних фондів»,

- «Видатні архівісти України» (з 2003 р. - «Персоналії»),

- «Архівознавство за кордоном»,

- «Публікація архівних документів»,

- «Архівні відкриття» (з 2002 р.),

- «Бібліографія, рецензії,інформація, хроніка»,

- «Наші консультації» (з 1998 р.).

Коло авторів видання відзначається постійністю. Найбільша частина за критерієм авторства припадає на статті та повідомлення співробітників відділу документознавства УНДІАСД, а саме: С. Г. Кулешова, О. М. Загорецької, А. Л. Маньковського.

Якісний аналіз тематики рубрики «Документознавство; історія, теорія, практика» дає підстави для висновку про сконцентрованість більшості дописувачів часопису на вивченні великих теоретичних теоретико-фундаментальних і теоретико-прикладних питань, пов'язаних із дослідженням термінології її уніфікації й стандартизації, методики та методології науки, гносеологічної природи документознавчих знань, з'ясуванням місця і ролі документознавства в процесі наукового пізнання, системі міждисциплінарних зв'язків, висвітленням найголовніших концептуальних ідей і теорій про документ, поширених у вітчизняному і зарубіжному науковому середовищі, перспектив розвитку документознавства як навчальної дисципліни. Важливим чинником популярності порушеної проблематики є, датована початком XXI ст. дискусія у вітчизняній науці, основне значення якої полягає у розв'язанні вузлових питань теорії документознавства, що вимагають якнайшвидшого розроблення з метою розвитку наукової, навчальної дисципліни, документально-комунікаційної практики. Мабуть, невипадково на Міжнародній науковій конференції «Документознавство: історія, сучасний стан і перспективи розвитку» (Київ, грудень 2004 р.) [10, с. 512], організованій УНДІАСД, учені акцентували увагу на важливості збільшення кількості публікацій із питань теорії, методології науки на сторінках фахової періодики.

Значно поступаються за частотою звернень до тематики розвідки, присвячені історії, історіографії документознавства та його практиці (О. М. Загорецька, С. Г. Кулешов, А. Л. Маньковський, Ю. І. Палеха, С. В. Сельченкова).. У центрі уваги історичних дописів - основні етапи генезису дослідних об'єктів документознавства, конкретно-історичні умови еволюції змісту, форми документа, документально-комунікаційної сфери соціальної діяльності. На тлі оприлюднення зарубіжного досвіду їх вирізняє прагнення ідентифікувати власні, відмінні від інших і спільні з ними історію документа, діловодної сфери, вітчизняної науки про документ, а разом із цим, довести само здатність існування документознавства як частини європейської науки. Особливістю цього виду публікацій щорічника є не перерахування чи проста систематизація історичних фактів, а їх аналіз і порівняльна характеристика в контексті історії ідей, соціальної історії, зокрема історії установ. Варто зазначити, хоча мовиться лише про історичні студії рубрики «Документознавство: історія, теорія, практика», проте ці питання, як і решта, так чи інакше знаходять відбиття і в інших матеріалах щорічника.

З 1996 року до 2010 року вийшло 18 томів «Студій». Зазначимо, що у 1999, 2003 роках вийшло за рік два томи, а 2004 році - 3 томи. Такий зріст обумовлений святкуванням у 2004 році 10-річчя інституту.

Ознайомитись з цим журналом можна завдяки фондам Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського та Науково-дослідної бібліотеки Державної архівної служби України.

На порталі Наукова періодика України представлено два томи «Студій» (том 16, том 17), а на веб-сторінці УНДІАСД активовані том 8 - 13, 15, 16. Кількість статей з проблем управлінського документознавства за зазначеними вище томами представлено на рис. 3.2.

Рис. 3.2 Кількість статей з проблем управлінського документознавства за томами

Загальний сторінковий обсяг у «Студіях» з проблем управлінського документознавства становить 110 с., що порічно поділяється таким чином: 11 с. (том 8), 5 с. (том 9), 4 с. (том 10), 16 с. (том 11), 21 с. (том 12), 4 с. (том 13), 9 с. (том 15), 26 с. (том 16), 14 с. (том 17).

Рис. 3.3 Динаміка сторінкового обсягу матеріалів з проблем управлінського документознавства у «Студіях»

Аналізуючи тематику публікацій, відзначимо превалювання таких напрямів: історичні (І тематичний блок), теоретичні (II тематичний блок) та науково-технологічні (III тематичний блок) дослідження. Для «Студій» ці показники є наступними: 28, 58 % (І блок), 23,81 % (II блок), 47,61 % (III блок) (рис. 3.4).

Рис. 3.4 Діаграма процентного співвідношення напрямів дослідження у публікаціях «Студій»з проблем управлінського документознавства

Відповідно в тематичних блоках представлено:

І блок - 6 публікацій,

II блок - 5 публікацій,

III блок - 10 публікацій (рис. 3.5).

Лідером наукових уподобань кореспондентів фахової періодики є науково-технологічні дослідження, дещо поступаються в популярності історичні дослідження та теоретичні. Це пояснюється нагальністю передовсім науково-практичних проблем управлінського документознавства, які й поспішають обговорити та колективно розв'язати провідні теоретики, а також практики галузі.



Рис. 3.5 Кількість публікацій в «Студіях» з проблем управлінського документознавства за напрямами досліджень

«Студії» допускають двомовність, тобто друкують матеріали українською та російською мовами. Двомовність зумовлена участю у творенні видань зарубіжних дослідників, переважно науковців Російської Федерації та Білорусі.

Найактивнішими та найпродуктивнішими кореспондентами фахових видань виявилися працівники УНДІАСД та інших установ, зокрема Європейського університету та Київського національного університету культури і мистецтв (таблиця 3.2).

Таблиця 3.2

Найактивніші кореспонденти «Студій» з проблем управлінського документознавства

№	Автор	Місце роботи	Кількість статей
1.	Палеха Ю.	Європейський університет	4
2.	Загорецька О.	УНДІАСД	4 (одна з них в співавторстві з С. Кулешовим)
3.	Кулешов С.		3 (одна з них в співавторстві з О. Загорецькою)
4.	Антоненко І.	УНДІАСД	2
5.	Леміш Н.	Європейський університет, Конотопська філія	2
6.	Сельченкова С.	Укрдержархів	1
7.	Маньковський А.	УНДІАСД	1
8.	Чепуренко Я.	НАКККіМ	1
9.	Гончарова Н.	КНУКіМ	1
10.	Лаврус В.	УНДІАСД	1
11.	Чекмарьова Л.	КНУКіМ	1
12.	Жук Л.	УНДІАСД	1

Співробітники УНДІАСД, зокрема відділу документознавства, за роки існування інституту приймали активну участь у розробці нормативно-правових актів, що регулюють організацію діловодства в сучасних установах України. Серед цих документів визначимо такі: такі документи: «Примірна інструкція з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади» (1997 р.) [65]; «Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, у засобах масової інформації» (1997 р.) [58]; «Перелік типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів» (1998 р.) [53], «Державний класифікатор управлінської документації: ДК 010-98» (1998 р.) [17], ДСТУ 3843-99 «Державна уніфікована система документації. Основні положення» [16], ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» [80], ДСТУ 2732-2004 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення» [18], «Методичні рекомендації з розробки та застосування примірних та типових номенклатур справ» (1997 р.) [37], «Методичні рекомендації щодо складання відомчих (галузевих) переліків документів із зазначенням термінів їхнього зберігання» (1997 р.) [39], «Методичні рекомендації щодо застосування ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів (2004 р.) [38].

Однією з останніх подій, яка вказує на плідну працю колективу УНДІАСД, стало прийняття Кабінетом Міністрів України 30 листопада 2011 року «Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади» [67]. Затвердження цього документа має посилити та активізувати процес уніфікації документування управлінської інформації та організування роботи зі службовими документами.

Отже, діяльність УНДІАСД є достатньо активною у напрямку формування та розвитку наукового забезпечення управлінського документознавства в сучасній Україні.

3.2 Перспективи розвитку управлінського документознавства

Одним з перспективних напрямків наукових досліджень з управлінського документознавства залишається опрацювання теоретичних питань. Поодинокі концептуальні публікації в управлінському документознавстві пов'язані, як правило, з науковими напрямками чи проблемами споріднених галузей знань. Серед них відзначимо грунтовну статтю К. Є. Новохатського, в якій критично проаналізовано визначення поняття «документ» в законах України, публікацію Г. М. Швецової-Водки щодо визначень документа в архівознавстві, а також матеріали дискусії, ініційованої її статтею, присвяченої співвідношенню понять «документ» та «історичне джерело». Перспективним є розроблення питань теорії діловодства, як практичної сфери впровадження досліджень спеціального (у даному разі управлінського) документознавства та споріднених наукових дисциплін (джерелознавства, архівознавства). Деякі аспекти цієї проблеми порушені у працях О. М. Загорецької [28, с. 116].

Помітним явищем в теорії управлінського документознавства, незважаючи на загальний архівознавчий контекст, є стаття Л. Драгомірової з методології визначення і технології створення оптимальної моделі організації документів Національного архівного фонду України, де висловлені міркування щодо поняття «документ», сутності інформаційної складової документа, характеристики різних видів документів, побудови класифікацій документів, організації сукупностей документів як інформаційної системи та історичних джерел тощо [там само, с. 117]. Виглядає перспективною декларована Л. А. Драгоміровою необхідність взаємопов'язаного дослідження документальних комплексів (наприклад, організаційно-розпорядчий, плановий, обліково-бухгалтерський, звітний тощо) як елементів первісного фонду, що справедливо не тільки для архівних, але й для документаційних (документальних) фондів установ.

Еволюція поглядів на визначення понять (та й взагалі на засоби вирішення конкретних наукових проблем) цілком закономірна. Вона відображає зрушення як в теоретичному базисі самої наукової дисципліни, так і у практиці відповідної цій дисципліні сфери практичної діяльності. Однак, підбиття певного підсумку, фіксація меж певного етапу розвитку науки так чи інакше є необхідними. Такий етап, зокрема, відбив зміст нової редакції ДСТУ 2732-2004 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять» (розроблений УНДІАСД за замовленням Держкомархіву України), затвердженого наказом Держспоживстандарту України. Залишає певну перспективу щодо наукового опрацювання визначень понять, пов'язаних з електронним документостворенням та документообігом, зміст законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронний цифровий підпис». Документознавці та архівісти мають взяти участь також у розробленні проекту ДСТУ, гармонізованого з ІSО 5127-2001 «Інформація та документація. Словник» і щодо цього відповідні рекомендації направлені УНДІАСД до Технічного комітету стандартизації «Інформація та документація» (ТК-144) для включення їх до плану стандартизації [22, с. 13].

Безперечно, що перспективними залишаються уніфікація та стандартизація не тільки діловодної термінології, а й технології діловодства, що є традиційним напрямком управлінського документознавства. Разом з тим, під час впровадження національних стандартів з діловодства та уніфікованих вимог до створення управлінських документів можливі труднощі, пов'язані з правовим статусом таких стандартів. Дана ситуація спричинена нормами Закону України «Про стандартизацію», зокрема абзацом першим ст.12, де сказано, що «стандарти застосовуються на добровільних засадах, якщо інше не встановлено законодавством» [38, с. 118].

УНДІАСД на основі ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» (підготовлений відділом УНДІАСД за замовленням Держакомархіву України, затверджений та набув чинності за наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. № 55) планує завершити у 2012 році підготовку збірника форм ОРД. Потреба у такому збірнику вже давно є нагальною, зважаючи на значну поширеність в країні посібників з різними рекомендаціями щодо уніфікованих формулярів ОРД, причому часто копійованих з російських видань, які підготовлені, зрозуміло, на підставі інших нормативних документів [11, с. 195].

Низку проблем, пов'язаних з правовим регулюванням організації діловодства в Україні, має вирішити відповідний законодавчий акт. Починаючи з квітня 2002 р. працює створена Держкомархівом України робоча група з розроблення проекту Закону України «Про діловодство» [77, с. 79]. Законопроект (після обговорення варіантів проекту із зацікавленими установами, його погодження співрозробниками, Міністерством юстиції України тощо) пройшов юридичну експертизу в Кабінеті Міністрів України, за результатами якої розробникам було рекомендовано доопрацювати його з метою розширення предмета правового регулювання. Зараз робочою групою здійснюється підготовка нової редакції законопроекту. Закон України «Про діловодство» (не виключно, що цю назву буде уточнено) повинен: визначити повноваження суб'єктів організації діловодства в країні; утвердити норму щодо неухильного виконання основних нормативно-правових актів, спрямованих на організацію діловодства, зокрема, стандартів на створення управлінських документів (між іншим, це надасть ДСТУ 4163-2003 статус підзаконного акта), інструкції з діловодства, номенклатури справ в установах незалежно від форми власності; здійснити законодавче регулювання питань організації електронного діловодства з метою уникнення втрат службових електронних документів, їх інформації, а також змін в цій інформації; забезпечити права власності установ на їх документаційні фонди; встановити відповідальність з метою запобігання втрат та несанкціонованого знищення службових документів, зокрема під час ліквідації та реорганізації установ тощо. У найближчій перспективі передбачається також перевидання ДСТУ 4163-2003, в якому буде враховано пропозиції працівників служб діловодства установ, інших фахівців з питань підготовки службових документів щодо уточнення змісту формулювання окремих вимог до оформлювання ОРД, а також виправлено помилки, що виникли під час редакційного опрацювання тексту у видавництві.

Науковий напрямок, пов'язаний з організацією електронного діловодства, є одним з найперспективніших в управлінському документознавстві. Найактуальнішими завданнями у межах цього напрямку слід вважати підготовку нормативних документів, спрямованих на вдосконалення діловодства із застосуванням електронного документообігу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, нормативного документа, що регламентує організацію зберігання ЕД у діловодстві та архівному підрозділі органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації. Значною мірою створення цих документів буде пов'язано (оскільки вказані завдання з реалізації процесів електронного діловодства мають розглядатися у комплексі з проблемою організації електронних архівів) з розробленням експериментальної моделі архівного зберігання ЕД, підготовкою концепції створення архівів ЕД і сертифікатів постійного строку зберігання і відповідно нормативного документа, буде регламентувати постійне зберігання ЕД в архіві. Слід зауважити, що зазначені нормативні документи та перспективні розробки зафіксовані як заходи у проекті «Програми впровадження електронних документів, електронного документообігу, електронного цифрового підпису, стимулювання підприємств, установ і організацій, які впроваджують електронний документообіг», що буде наданий Верховній Раді України для затвердження Законом України. Прийняття в майбутньому Верховною Радою України цієї Програми як законодавчого акта з відповідним фінансуванням її виконання, уможливить виконання передбачених в ній заходів. Для вирішення цих завдань необхідним є залучення, крім документознавців та архівознавців, творчих колективів низки науково-дослідних установ, які набули досвід вирішення питань організації створення та обігу електронної документації, розроблення носіїв для максимально тривалого збереження електронної документної інформації [28, с. 119].

Необхідно також зауважити, що проблематика, пов'язана із створенням та застосуванням ЕД, є однією з найбільш обговорюваних (а звідси актуальною, і разом з цим, дискусійною) світовим співтовариством архівістів та керуючих документацією. Зокрема, найбільше їхнє занепокоєння викликає відсутність на сьогодні вирішення проблеми визначення автентичності ЕД. Серед інших проблем - встановлення правового статусу ЕД, розроблення раціональної технології експертизи їхньої цінності, меж поняття «електронний документ» тощо.

Впровадження норм роботи з ЕД та керування документацією є майбутніми інноваційними напрямками практичної діяльності служб діловодства в Україні. Разом з тим, безперечно, в управлінському документознавстві існує ще багато наукових проблем, пов'язаних з організацією традиційного діловодства. Зокрема, можна вказати на багатоаспектну проблему експертизи цінності документів, вирішення якої знаходиться на межі документознавства, архівознавства та історичного джерелознавства. Українські документознавці та архівознавці в останній час посилили увагу до вирішення цієї проблеми, зокрема у контексті підготовки та впровадження нових «Основних правил роботи державних архівів України» (К., 2004), під час розроблення тематики дисертаційних досліджень. З даною проблематикою також пов'язані перспективні дослідження історії, теоретичних засад, методики підготовки та організації функціонування у діловодстві переліків документів зі строками зберігання. Особлива актуальність цього дослідницького напрямку зумовлена вкрай низькими темпами підготовки відомчих переліків, відсутністю методологічної та методичної бази цього напрямку практичної діяльності. З іншого боку, збільшення частки економічного сектора з недержавною формою власності призвело до утворення значної кількості видів документів, що раніше в Україні не існували. Це зумовлює нагальність створення відповідного переліку таких документів та й у цілому дослідження видів документів «комерційної» документації [12, с. 200].

Актуальним залишається також розроблення посібників, спрямованих на наукове та методичне забезпечення організації діловодства в різних типах установ. Провідну роль у реалізації даного напрямку діяльності, як і раніше, відіграють Укрдержархів, центральні та обласні державні архіви, УНДІАСД. Значна активізація цієї роботи зумовлена прийняттям другої редакції Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи», впровадженням «Основних правил роботи державних архівів України» (в яких чітко визначено повноваження архівних установ щодо управління діловодством), а також більшою увагою, яка приділяється на засіданнях колегії укрдежархіву питанням організації діловодства і, зокрема, електронного.

Перспективними залишаються історичні документознавчі дослідження, зокрема історії діловодства в Україні. Слід зауважити, що цьому напрямку, завдяки його спорідненості з іншими спеціальними історичними дисциплінами, присвячено значну кількість публікацій. Є «прогалини» у дослідженні певних періодів і, як не дивно, це стосується також ХХ ст., тобто організації діловодства в УСРР, УРСР, у тих регіонах України, що знаходились у 1920-1930-х роках під владою Польщі, Чехословаччини, Румунії. Мало вивченими залишаються на сьогодні питання організації діловодства у часи УНР, Української Держави, правління Директорії УНР.

Отже, відповідно до «Проекту Концепції розвитку документознавства в Україні» (автор С. Кулешов) відокремлюються такі напрями [29]:

- розроблення комплексних фундаментальних праць з актуальних проблем управлінського документознавства, в тому числі створення, обробки, зберігання та використання електронної документації;

- узгодження поняттєвого апарату, зафіксованого в документознавчих виданнях, з документознавчими термінами, що використовують в інших наукових дисциплінах, наприклад, у правознавстві чи інформатиці. Створення словника сучасних та історичних позначень усіх видів документів, що були або є в обігу в Україні;

- вивчення функцій службового документа;

- визначення «життєвих циклів» різних видів службових документів та їхньої ролі як джерела оперативної та ретроспективної інформації у керуванні установою, здійсненні нею профільної діяльності. Визначення ціннісних ознак інформації службових документів різних типів і видів;

- аналізування структури потоків службових документів, фундаментальне узагальнення щодо їхньої динаміки залежно від внутрішніх і зовнішніх чинників з відповідними висновками;

- створення системи вітчизняних переліків документів зі строками їхнього зберігання. Здійснення аналізу класифікаційних схем аудіовізуальних документів, так званих «музичних», документальних джерел політичної інформації неформальних каналів комунікації або особистих документів офіційного походження;

- створення форм нових видів документів на паперовій основі, їх уніфікація. Створення уніфікованих форм електронних документів;

- здійснення комплексних досліджень щодо визначення сутності юридичної сили службового документа, правової обґрунтованості функціонування службових документів, забезпечення їхньої збереженості та користування ними. Деяку частину норм щодо правового врегулювання цих питань містять законодавчі та інші нормативно-правові акти, однак узагальненого аналізу їх і окреслення перспектив вирішення зазначених проблем у цілому немає;

- вирішення економічних питань діяльності зі створення управлінських документів та щодо організації роботи з документацією;

- підготовка проектів нормативно-правових актів з метою встановлення єдиних правових засад створення документації та організації її функціонування й зберігання. На найближчу перспективу залишається актуальним прийняття Закону України «Про діловодство» і підзаконних актів з організації діловодних процесів;

- гармонізація міжнародних стандартів з керування документаційними процесами;

- намагання реалізувати уніфікацію та стандартизацію документації переважно не за рахунок впровадження відповідних національних стандартів, а шляхом видання затверджених розпорядчими документами відповідних державних органів переліків уніфікованих форм документів та вказівок щодо їхнього оформлювання й іноді організації роботи з ними. Зазначені накази реєструє Міністерство юстиції України і разом зі змістом уніфікованих систем (підсистем) управлінської і галузевої документації їх публікують в «Офіційному віснику України»;

- опрацювання практичних проблем створення електронних документів (комплекс технічного, технологічного, програмного, лінгвістичного забезпечення у зв'язку з традиційною технологією діловодства) і вирішення питань, пов'язаних з подальшим користуванням цими документами у їхньому динамічному стані (поточному, оперативному) та під час зберігання в архіві;

- вироблення та офіційне впровадження усталених лексичних кліше у межах вирішення питань створення уніфікованих форм документів, зокрема, уніфікації змісту, назв реквізитів, формулювань показників й службових познак тощо;

- вивчення методів інформаційно-документаційного забезпечення прийняття управлінських рішень, використання документаційних фондів з цією метою та як ресурсу для задоволення запитів громадян;

- підвищення інформаційної культури працівників служб діловодства;

- розвиток дослідження генезису документа; аналіз еволюції характеристик змісту і форми документів; визначення змісту процесів формування та розвитку видів і типів (класів) документів й документації; вивчення історичних умов створення та функціонування документації.

ВИСНОВКИ

Управлінське документознавство як наукова дисципліна має досить молодий вік, незважаючи на те, що базується на найдавнішому об'єкті: управлінському документі, який має давню історію і залишається одним з найрозповсюдженіших видів документів до нашого часу.

Основи управлінського документознавства були закладені в першій половині ХХ ст. Засновником управлінського документознавства є К. Г. Мітяєв. Він наголошував, що документознавство мусить бути науковою теорією, яка призначена розв'язувати проблеми загальної класифікації та історії розвитку різних видів документації. Великий внесок у розвиток управлінського документознавства у 1960-1980 рр. зробили Московський державний історико-архівний інститут та Всесоюзний науково-дослідний інститут документознавства та архівної справи. Колективами цих закладів у 1940-1980-ті роки формувалось наукове забезпечення управлінського документознавства, зокрема були розроблені нормативно-правові документи, які регламентували організацію діловодства в установах СРСР, засновані наукові школи К. Г. Мітяєва, Я. Лившица, З. Бондаренко, Т. Кузнецової. Здійснювалась підготовка наукових кадрів та студентів у напряму управлінське документознавства. Публікувались монографії, підручники, статті, методичні рекомендації.

Серед головних напрямів наукових досліджень сучасного управлінського документознавства можна виділити такі: теоретико-фундаментальні, теоретико-прикладні, історичні, науково-технологічні.

В сучасній Україні основною установою, яка приймає участь у формуванні наукового забезпечення управлінського документознавства, нормативно-правової бази організації діловодства, є Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства. До структури інституту входить відділ документознавства, який зосереджує увагу на проведенні досліджень з проблем управлінського документознавства.

За період з 1994 року (рік заснування інституту) до сьогодення відділ прийняв участь, а також самостійно розробив нормативно-правові документи, що регулюють організацію діловодства в сучасних установах України. Вченою радою інституту розглянуто та схвалено 13 дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю «Документознавство, архівознавство». Шість з цих робіт є дослідженнями з проблем управлінського документознавства.

Український науков-дослідний інститут архівної справи та документознавства має свої видання. Одним з них є «Студії з архівної справи та документознавства». В цьому щорічнику публікувались і статті з проблем управлінського документознавства, а саме надруковано 21 статтю. Найактивнішими кореспондентами є Ю. Палеха, О. Загорецька, С. Кулешов.

Однією з центральних постатей сучасного документознавства в Україні та УНДІАСД є Сергій Георгійович Кулешов, якому належать 170 публікацій, участь у розроблені нормативно-правових актів з організації діловодства та архівної справи, державних стандартів вищої освіти зі спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність», паспорту наукової спеціальності 07.00.10 «Документознавство, архівознавство», педагогічна робота (викладання у Київському національному університеті культури і мистецтв, Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв) та створення власної наукової школи. Під його керівництвом написали і успішно захистили дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук такі відомі в архівознавчих та документознавчих колах фахівці, як Н. М. Христова, О. М. Загорецька, С. В. Сельченкова, І. Є. Антоненко, Ю. І. Палеха.

Отже, майже всі напрями наукового забезпечення управлінського документознавства в сучасній Україні знаходяться на стадії позитивного та ефективного розвитку.

Список використаних джерел

1. Балюк Г. І. Правознавство: підручник / Г. І. Балюк, В. І. Борисова, М. К. Галянич, Е. Ф. Демський, І. О. Дзера. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 848 c.

2. Бебик В. M. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз: монографія / В. М. Бебик. - К.: МАУП, 2005. - 440 с.

3. Бездрабко В. Діловодство й управлінське документознавство: послідовність побутування та паралелі співіснування / В. Бездрабко // Державне управління і право: Зб. наук. праць: У 2-х ч. - К.: Київський нац. ун-т к-ри і мистецтв; Ін-т державного управління і права, 2006. - Вип. 1, Ч. 1. - С. 156-174.

4. Бездрабко В. В. Документознавство : до історії науки / В.В. Бездрабко // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність : проблеми науки, освіти, практики : матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 19-21 трав. 2009 р. - К. : ДАКККіМ, 2009. - С. 6-11.

5. Бездрабко В. Документознавство в Україні : інституціоналізація та сучасний розвиток: монографія / Валентина Бездрабко. - К. : Четверта хвиля, 2009. - 720 с.

6. Бездрабко В. Історіографічні ескізи з документознавства, або Персональний текст про персональні тексти: монографія / Валентина Бездрабко. - К. : Четверта хвиля, 2009. - 208 с.

7. Бездрабко В. В. Історія документознавства у контексті діловодних та архівних процесів 1960-х - початку 1970-х рр. / В.В. Бездрабко // Наук. зап. Терноп. нац. пед. ун-ту ім. Володимира Гнатюка. Серія : Історія. - Тернопіль, 2008. - Вип. 3. - С. 301-317.

8. Бездрабко В. В. Московський державний історико-архівний інститут як центр становлення документознавства (1930-1960-і рр.) / В.В. Бездрабко // Університет. - 2008. - № 3. - С. 48-54.

9. Бездрабко В. В. Розвиток теорії та практики діловодства й еволюція документознавства у 1970-1980-х роках / В.В. Бездрабко // Наук. зап. Терноп. нац. пед. ун-ту ім. В. Гнатюка. Серія : Історія. - 2008. - Вип. 1. - С. 194-202.

10. Бездрабко В. В. «Студії з архівної справи та документознавства» як фахове видання з документознавства // Українська періодика: історія і сучасність. - Л., 2005. - С. 508-514.

11. Бездрабко В. В. Традиційне документознавство і діловодство : компаративний аналіз визначення змісту понять / Валентина Бездрабко // Спеціальні історичні дисципліни : питання теорії та методики : зб. наук. пр. - 2007. - Чис. 14. - С. 190-206.

12. Бездрабко В. В. Управлінське документознавство: навч.посібник. - К., 2006. - 208 с.

13. Ваганова О.В. Роль засобів масової комунікації у процесі глобалізації: автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.03 / О.В.Ваганова. - К., 2003. - 14с.

14. Гончарова Н. І. Документаційне забезпечення менеджменту: Навчальний посібник / Н. І. Гончарова. - К.,2009. - 256 с.

15. Дармит К. От сериальных изданий к продолжшощимся ресурсам: аспекти терминологии / К.Дармит // Библиотечное дело - XXI век: Приложение к журн. «Библиотековедение». - М., 2003. - Вып. 2(6). - С. 13-23.

16. Державна уніфікована система документації. Основні положення: ДСТУ 3843-99. - К.: Держстандарт України, 2000. - 7 с.

17. Державний класифікатор управлінської документації: ДК 010-98. - К.: Держстандарт України, 1999. - 50 с.

18. Діловодство та архівна справа. Терміни та визначення: ДСТУ 2732:2004. - [Чинний від 27.05. 2004]. - К.: Держспоживстандарт України, 2004. - 36 с.

19. Документирование деятельности местных Советов народных депутатов: Рекомендации / ВНИИДАД, отдел документоведения. - М., 1988. - 251 с.

20. Доповнення до Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів // Вісник Державного комітету архівів України. - 2003. - Вип. 2. - С. 60-63.

21. Загорецька О. Нормативне та науково-методичне забезпечення організації діловодства в Україні у 1950-1980-х рр. / О. М. Загорецька // Студії з арх. справи та документознавства. - 2004. - Т. 11. - С. 177-182.

22. Загорецька О. М. Нормативне та науково-методичне забезпечення організації діловодства в Україні у другій половині ХХ - на початку ХХІ століття: автореферат дис. ... канд. іст. наук: 07.00.10 «Документознавство, архівознавство / О. М. Загорецька / УНДІАСД. - К., 2005. - 191 с.

23. История делопроизводства в СССР: Учеб. пособие / Под ред. Я. З. Лившица, В. А. Цикулина. - М.: МГИАИ, 1974. - 170 с.

24. Кириллова О. В. О системе включения журналов в БД Scopus. Основные требования и порядок представления / О. В. Кириллова [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. elsevierscience.ru/info/add-journal-to-scopus.

25. Кузнецова Т. В. История профессии документоведа в XIX-XX ст. / Т. В. Кузнецова // Делопроизводство. - 2003. - № 1. - С. 74-77.

26. Кулешов С. Документознавство: Історія. Теоретичні основи / С. Кулешов. - К.: УДНДІАСД. ДАККІМ, 2000. - 162 с.

27. Кулешов С. З історії докуметнознавства в Україні /С. Кулешов, О. Загорецька// Студії з архівної справи та документознавства. - 2008. -Т.16. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum /Studii/ 2008_16/index.htm

28. Кулешов С. Перспективні напрямки наукових досліджень у спеціальному документознавстві / С. Кулешов // Студії з архів. справи та документознавства. - К., 2004. - Т. 12. - С. 115-120.

29. Кулешов С. Г. Проект концепції розвитку документознавства в Україні (матеріал для обговорення) / С. Г. Кулешов // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвідомч. збірник праць. - Вип. 9. - К., 2007. - С. 82- 90.

30. Кулешов С. Українське документознавство: сучасний стан та перспективи розвитку / С. Кулешов // Студії з арх. справи та документознавства. - 1999. - Т. 4. - С. 95-99.

31. Кулешов С. Г. Управлінське документознавство / С. Кулешов. - К.: ДАКККіМ, 2003. - 57 с.

32. Кушнаренко Н. Н. Документоведение: учебник / Н. Н. Кушнаренко. - 8-е изд., стер. - К.: Знання, 2008. - 459 с.

33. Ларин М. 40-летие Всероссийского научно-исследовательского института документоведения и архивного дела / М. Ларин [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vchu/ N147/N147p003-005.pdf.

34. Ларин М. В. Управление документацией в организациях: Проблемы истории и методологии: Автореф. дис ... д-ра ист. наук / М. Ларин / РГГУ. - М., 2000. - 59 с.

35. Леміш Н. О. Управлінське документознавство: становлення, тенденції, розвитку// Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики: Зб.матеріалів V Міжнар.наук.-практ.конф., Київ, 20-22 травня 2008р.: тези доповіді /ДАКККіМ. - К., 2008. - С. 96-99.

36. Матяш И. Б. Архивная наука и документоведение Украины на современном этапе / И. Б. Матяш, С. Г. Кулешов // Отечественные архивы. - 2002. - № 6. - С. 46-55.

37. Методичні рекомендації з розробки та застосування примірних та типових номенклатур справ / ГАУ при КМ України, УДНДІАСД. - К., 1997. - 17 с.

38. Методичні рекомендації щодо застосування ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» / Держкомархів України. УНДІАСД. - К., 2004. - 62 с.

39. Методичні рекомендації щодо складання відомчих (галузевих) переліків документів із зазначенням термінів їхнього зберігання / Держкомархів України. УНДІАСД. - К., 1997. - 18 с.

40. Митяев К. Г. Документоведение, его задачи и перспективы развития / К. Г. Митяев // Вопросы архивоведения. - 1964. - № 2. - С. 5-10.

41. Митяев К. Г. История и организация делопроизводства в СССР: Учеб. пособие / К. Г. Митяев. - М.: МГИАИ, 1959. - 359 с.

42. Основные положения по организации работы с документами в исполнительных комитетах сельских, поселковых Советов депутатов трудящихся: Метод. пособие / Под ред. А. С. Малитикова; Сост. З. В. Бондаренко и др. - М.: Главархив СССР. ВНИИДАД, 1971. - 96 с.

43. Офіційний веб-сайт Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. dknii.gov.ua.

44. Офіційний веб-сайт Державної архівної служби України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. archives.gov.ua.

45. Офіційний веб-сайт Національної академії наук України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. nas.gov.ua.