Фінансовий і управлінський облік та аудит на матеріалах підприємства Будівельно-монтажної фірми "Укргазпромбуд")

Обсяг витрат та збитків торговельного підприємства від зберігання залежалих товарів збільшується пропорційно до перевищення часу перебування їх на підприємстві.

Для визначення можливого розміру уцінки товарів слід співставити збитки від уцінки (У) з обсягом витрат, пов'язаних з обслуговуванням та зберіганням товарних запасів (включаючи ще й відсотки за кредит, якщо він використовувався для їх формування) (Ртз).

Максимальний розмір уцінки (Руц) визначається за наступною формулою:

Руц = (Ртз/РЦб)*100,

де РЦб- первісно встановлена роздрібна ціна відповідного товару (базова).

Конкретні розміри уцінки для окремих товарів визначаються на основі експертних оцінок з врахуванням ступеня втрати споживчих якостей знецінених товарів порівняно з аналогічними товарами, що користуються попитом населення, а також з урахуванням насиченості ринку цими товарами. Чим вищий рівень насиченості ринку, тим більшим повинен бути розмір уцінки, це забезпечує прискорення обіговості знецінених товарів.

При обґрунтуванні розміру уцінки по групах товарів слід враховувати також витратоємність реалізації товарів та терміни перебування їх в каналах торгівлі.

Оцінка ефективності роботи з проведенням уцінки товарів проводиться за допомогою показників обсягу продажу уцінених товарів (Ту) та коефіцієнта ефективності уцінки (Еуц), значення якого розраховується так:

Еуц = Дуц/Зуц,

де Дуц - доходи, отримані від реалізації уцінених товарів;

Зуц - збитки від проведення уцінки.

Чим вище значення даного показника, тим своєчаснішим виявляється рішення про проведення уцінки.

Тема 4. «Аналіз доходів і витрат підприємства»

Прибуток від реалізації товарної продукції визначається як різниця між чистим доходом (Дч) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої (Ср) продукції (товарів, робіт, послуг).

Пр = Д„-Ср.

Чистий дохід розраховується як різниця між доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Др і податком на додану вартість (ПДВ), акцизним збором (Ак) та іншими відрахуваннями з доходу (ДІ):

Дч = Др-ПДВ-Ак-Ді.

Аналіз виконання плану прибутку від реалізації продукції проводиться за даними форми № 2 і за обліковими даними підприємства.

Вхідні дані для аналізу подано в таблиці 4.1

Таблиця 4.1. Аналіз прибутку від реалізації продукції (послуг) на СБМФ “Укргазпромбуд»” за 2007 - 2009 рр., тис. грн. ( за даними фінансової звітності за 2007 - 2009 роки - додатки )

Показник	За планом	За планом на фактично реалізовану продукцію	Звіт за 2005р.
Виручка від реалізації продукції	37140,0	37200,0	1160,8
Собівартість реалізованої продукції	32970,0	33000,0	912,6
Валовий прибуток	300,0	330,0	115,4

За даними табл.4.1, план по прибутку не виконано на 184,6 тис.грн (115,4 - 300). Відхилення фактичного прибутку від планового сталося в результаті змін обсягу реалізації, собівартості, структури й асортименту продукції (послуг) та цін на продукцію.

Порівнюючи суму прибутку планову і суму прибутку, розраховану за плановими цінами і плановою собівартістю, але за фактичним обсягом і асортиментом продукції, обчислимо, наскільки вона змінилась унаслідок зміни обсягу й структури реалізованої продукції:

330 - 300 = + 30 тис. грн.

Але щоб визначити вплив тільки обсягу реалізації, треба плановий прибуток помножити на відсоток пере- (недо-)виконання плану обсягу реалізації. Цей відсоток становить 100,2 % (37200/37140*100).

Вплив зміни обсягу реалізації обчислюється: (300*0,2)/100 = +0,6 тис.грн..

Потім визначаємо вплив структурного фактора: від першого результату віднімаємо другий: 30-0,6 = +29,4тис.грн.

Вплив зміни собівартості на суму прибутку розраховуєтеся порівнянням. фактичної суми витрат (перерахованої на фактичний обсяг реалізації продукції) з плановою: 912,6 - 33000 = -32087,4 тис.грн.

Але в нашому прикладі фактична собівартість зменшилась, отже, прибуток зменшився на (- 32087,4) тис. грн.

Вплив зміни цін на прибуток визначається порівнянням фактично отриманої виручки (зменшеної на суму податків на добавлену вартість, акцизів та інших обов'язкових платежів) з виручкою, що перерахована на фактичний обсяг реалізації: 1160,8 - 37200 = -36039,2 тис.грн.

Велике зменшення прибутку за рахунок підвищення цін на продукцію не є результатом неефективної діяльності підприємства, оскільки досягається воно за рахунок зменшення споживачів, тому що ціни встановлюються директивно Міськвиконкомом.

Щоб поглибити аналіз прибутку від реалізації продукції, треба детально вивчити зміни обсягу реалізації, ціни, структури та собівартості для кожного виду продукції.

Тема 5. «Аналіз рентабельності товарів»

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників:

· коефіцієнта рентабельності активів,

· коефіцієнта рентабельності власного капіталу,

· коефіцієнта рентабельності діяльності

· коефіцієнта рентабельності продукції.

Коефіцієнт рентабельності активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення засобів в дане підприємство.

Коефіцієнт рентабельності діяльності розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) і характеризує ефективність господарської діяльності підприємства.

Коефіцієнт рентабельності продукції розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) до витрат на її виробництво і збут і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (підприємницькою, виробничою, інвестиційною), окупність витрат і тд. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати господарювання, тому що їх величина вказує на співвідношення ефекту з реальними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства та як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворення.

Показники рентабельності можна об'єднати в декілька груп:

1. Показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів;

2. Показники, що характеризують прибутковість продажу;

3. Показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.

Всі показники можуть бути розраховані на підставі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції та чистого прибутку.

Рентабельність виробничої діяльності (окупності витрат) - відношення валового (П рп ) або чистого прибутку (ЧП) до суми витрат по реалізованій продукції(З рп ):

RЗ= П рп / З рп, або RЗ=ЧП / З рп.

Він показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. може розраховуватись в цілому по підприємству, окремим його підрозділам і видам продукції.

Аналогічним чином визначається окупність інвестиційних проектів: отримана або очікувана сума прибутку від проекту відноситься до суми інвестицій в даний проект.

Рентабельність продажу - відношення прибутку від реалізації продукції, робіт та послуг або чистого прибутку до отриманого виторгу (В):

RЗ= П рп / В, або RЗ=ЧП / В.

Характеризує ефективність підприємницької діяльності: скільки прибутку підприємство має з гривні продаж. Широко застосовується цей показник в ринковій економіці. Розраховується в цілому по підприємству та окремим видам продукції.

Рівень рентабельності виробничої діяльності, розрахований в цілому по підприємству, залежить від трьох основних факторів першого порядку: зміни структури реалізованої продукції, її собівартості та середніх цін реалізації.

Факторна модель цього показника має вигляд:

R = П(при VРП общ.., УД і, Ц і, Сі) / И(при VРП общ.., УД і* Сі).

Тепер проведемо факторний аналіз рентабельності за кожним видом продукції, застосуємо ту ж класифікацію що і в другому розділі. Рівень рентабельності окремих видів продукції залежить від зміни середньо реалізаційних цін і собівартості одиниці продукції:

Rі = Пі / Зі = VРП і(Ці - Сі) / VРП і* Сі = Ці - Сі / Сі (3.2)

Розрахунок впливу цих факторів на зміну рівня рентабельності проведемо методом базисних підстановок, використовуючи дані табл. 2.7:

Rб = Ц б - С б / С б;

Rумов = Ц ф - С б / С б;

Rф = Ц ф - С ф / С ф;

Дані наведемо в табл. 5.1. А нижче проведемо факторний аналіз рентабельності окремих видів продукції. як видно з таблиці позитивні зрушення спостерігаються у 2001 за продукцією виду А, Б, Д, в цьому році рентабельність знизилась за продукцією видів Б (кріплені вина) та Г (коньяки ординарні), на 23,51% і відповідно на 79,85%, це сталося у першому випадку через зниження цін, а у другому через збільшення витрат.

У 2008 році знизилась рентабельність за всіма видами продукції але найбільші зрушення відбулися за видами Г, Д вони відповідно знизились на 46,07% та на 117%, це викликано збільшенням собівартості відповідно на 192% і 229%.

Таблиця 5.1 Дані для факторного аналізу рентабельності окремих видів робіт (за даними фінансової звітності за 2008 та 2009 роки - додатки )

Види будівельно - монтажних робіт	Середня ціна будівельно - монтажних робіт, грн..	Види будівельно - монтажних робіт	Середня ціна будівельно - монтажних робіт, грн..
2008	2009	2008	2009
загальбудівельні	28,8	40,48	50,64
спеціальні	34,69	27,09	13,83
транспортні	56,28	65,03	21,78
вантажно-розвантажувальні	142,52	156,98	252,93
зведувальні	319,88	382,07	505,24

Показники:

|База |база |база |база |база |43,13

|Умов. 1 |факт |база |база |база |52,70

|Умов. 2 |факт |факт |база |база |43,88

|факт |факт |факт |факт |Факт |23,99

Як видно з розрахунків порівняно з 2009 на СБМФ Укргазпромбуд» 2008році спостерігається зростання рентабельності продажу в цілому по підприємству на 6,75%, це зростання було викликане підвищенням середніх цін реалізації, негативно на рентабельність вплинуло збільшення собівартості продукції, це зростання понизило рентабельність на 15,17%. У 2009 році спостерігається падіння рівня рентабельності в цілому на 19,14%, це було обумовлене зростанням собівартості, що призвело до скорочення рентабельності на 19,89%, та зниження цін реалізації, що в свою чергу знизило собівартість на 8,82%.

Тема 6. «Аналіз фінансових результатів та рентабельності підприємства»

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

· рентабельність продажів;

· рентабельність активів;

· рентабельність власного капіталу;

· рентабельність інвестицій;

· рентабельність діяльності;

· рентабельність продукції.

Рентабельність продажів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації і характеризує ефективність продажів пдприємства.

Рентабельність активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

Рентабельність інвестицій - розраховується як відношення суми чистого прибутку та виплачених процентів до суми власного і довгострокового позикового капіталу середнього за період.

Показує, яку віддачу мають власники акціонерного капіталу та утримувачі довгострокового боргу компанії.

Рентабельність продукції розраховується як відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до собівартості і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

Аналіз фінансового стану має дві основні цілі:

· оцінити минулу фінансово-господарську діяльність підприємства;

· підготувати інформацію, яка необхідна для прогнозування.

Цілі аналізу будуть досягнуті в результаті рішення взаємозалежного набору аналітичних задач:

· визначення фінансового стану підприємства на момент проведення аналізу;

· виявлення тенденцій і закономірностей розвитку підприємства;

· визначення "вузьких" місць, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства;

· виявлення резервів, які підприємство може використовувати для поліпшення фінансового стану.

Результати фінансового аналізу використовуються:

· адміністрацією для прийняття управлінських рішень;

· зовнішніми користувачами (банками - для визначення кредитоспроможності підприємства, потенційними інвесторами - для визначення доцільності інвестицій, професійними учасниками фондового ринку - для визначення ціни акцій і тощо).

Фінансовий менеджер повинен досконало володіти методами фінансового аналізу, оскільки він відповідає перед керівництвом підприємства за:

· рекомендації з прийняття рішень;

· фінансовий аналіз контрагентів по ділових операціях;

· "фінансовий імідж" підприємства.

Для аналізу фінансового стану використовується система взаємозалежних показників, які базуються на даних бухгалтерської й статистичної звітності підприємства. Такий аналіз іноді називають зовнішнім, оскільки він орієнтується тільки на публічну звітність підприємства. Вірогідність вихідних даних визначає цінність показників, за якими ведеться розрахунок.

Основний зміст зовнішнього аналізу складається з:

· аналізу абсолютних показників прибутку;

· аналізу відносних показників прибутку;

· аналізу фінансової стійкості і ліквідності балансу;

· аналізу ефективності використання притягнутого капіталу.

Фінансовий менеджер повинен вибрати систему показників, які допоможуть йому з достатнім ступенем точності оцінити поточні й стратегічні можливості фірми.

Основні методи аналізу звітності:

· читання звітності;

· горизонтальний аналіз;

· вертикальний аналіз;

· трендовий аналіз;

· розрахунок фінансових коефіцієнтів.

Рентабельність - це показник, що характеризує економічну ефективність.

Існує багато коефіцієнтів рентабельності, які використовуються в залежності від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства, що в свою чергу, визначає вибір оціночного показника (прибутку). Це може бути чотири різних показники:

· валовий прибуток (стр. 050. ф.№2);

· операційний прибуток (стр.100 ф.№2);

· прибуток до оподаткування (стр.170. ф.№2);

· чистий прибуток (стр.220 ф.№2).

В залежності від того, з чим порівнюється обраний показник прибутку, розрізняють дві групи коефіцієнтів рентабельності:

рентабельність капіталу;

рентабельність продаж.

До першої групи відносять:

1. Рентабельність активів (Ra) - характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку.

Цей показник важливий насамперед для інвесторів.

2. Рентабельність власного капіталу (RE) - характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує власний капітал.

Цей показник важливий насамперед для власників.

До другої групи входять:

1. Валова рентабельність реалізованої продукції (RG) - характеризує ефективність виробничої діяльності, а також ефективність політики ціноутворення.

2. Операційна рентабельність реалізованої продукції (Rо) - показує рентабельність підприємства після відрахування витрат на виробництво та збут товарів, тобто затрат, які не відносяться до операційної діяльності.

Якщо, наприклад, валова рентабельність не змінюється, а операційна в динаміці - зменшується, то це може свідчити про збільшення адміністративних та збутових видатків.

3. Чиста рентабельність реалізованої продукції (RN) - характеризує повний вплив структури капіталу і фінансування підприємства на його рентабельність.

Якщо операційна рентабельність не змінюється, а чиста рентабельність зменшується, це може свідчити про збільшення фінансових видатків, отримання збитків від участі в капіталі інших підприємств або про підвищення суми податкових платежів, що сплачує підприємство.

Для оцінки рентабельності не існує абсолютних загальноприйнятих значень тому, що ці показники різко коливаються за галузями. Але ріст показників рентабельності в динаміці є позитивною тенденцією.

Розрахунок показників рентабельності наведено в таблиці 6.1.

№ п\п	Назва показника	2008 рік	2009 рік
1	Рентабельність активів,%	0,11	0,15
2	Рентабельність власного капіталу,%	0,22	0,31
3	Валова рентабельність виконаних будівельно - монтажних робіт,%	0,14	0,08
4	Операційна рентабельність, виконаних будівельно - монтажних робіт %	0,14	0,15
5	Чиста рентабельність виконаних будівельно - монтажних робіт,%	0,10	0,11

З наведених розрахунків можна зробити висновок, що у 2009 році рентабельність активів була значно вищою ніж у 2008 році, рентабельність власного капіталу також сягала найкращого показника, але якщо поглянути на валову рентабельність виконаних будівельно - монтажних робіт то він у 2009 році знизився на 0,08 % - це свідчись про зниження валового показника СБМФ «Укргазпромбуду».Операційна рентабельність виконаних будівельно - монтажних робіт зріс на 0,1 % і чиста рентабельність будівельно - монтажних робіт також у 2009 році зріс.

Тема 7. «Аналіз активів підприємства»

Активи -- це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Активи підприємства можуть бути класифіковані за різними ознаками, такими як:

- залежно від об'єкту фінансового управління;

- залежно від речової форми об'єкту інвестування;

- залежно від строку отримання грошового потоку;

- за формою отримання;

- за регулярністю отримання доходу;

- залежно від ступеня ризику;

- залежно від оборотності;

- залежно від ступеня ліквідності.

Вертикальний аналіз показує структуру майна підприємства та його джерел.

Горизонтальний аналіз майна полягає у побудові аналітичної таблиці, в якій абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання чи зниження.

На практиці об'єднують горизонтальний та вертикальний аналізи, тобто будують аналітичні таблиці 1, які характеризують як структуру майна підприємства, так і динаміку його окремих показників.

Основними рисами, наявність яких у балансі дає можливість віднести його до позитивного у розрізі активу балансу є:

- збільшення валюти балансу в кінці звітного періоду проти його початку.

- зростання темпів приросту усіх активів над темпи приросту необоротних активів;

Для порівняння даних балансу на початок і кінець року номенклатуру статей балансу за попередній звітний рік треба привести в повну відповідність з номенклатурою та групуванням розділів і статей балансу на кінець року. Крім того, для порівняння даних на початок і кінець звітного періоду необхідно врахувати вплив інфляції. Невелика інфляція є допустимою і навіть корисною, бо сприяє зростанню активності власників грошей, примушує вкладати їх у прибуткові заходи, оскільки гроші, що лежать без руху, втрачають у ціні. Висока інфляція негативно впливає на весь виробничий процес і є основним дестабілізуючим чинником фінансового стану підприємства. Баланс, складений за звітний період без урахування впливу інфляції, буде джерелом необ'єктивної інформації і користувачі можуть прийняти рішення, неадекватні реальним процесам, бо різні елементи балансу втрачають свою вартість з різною швидкістю. Наприклад, гроші та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість в зв'язку з інфляцією втрачають свою вартість і спричиняють збитки підприємства на суму зменшення купівельної спроможності грошей. І, навпаки, підприємства, які збільшують свою кредиторську заборгованість, матимуть вигоду, бо згодом можуть розрахуватися грошима зі зниженою купівельною спроможністю. Тому об'єктивно оцінити фінансовий стан підприємства можна, тільки коригуючи дані балансу з врахуванням інфляції.

Здійснивши горизонтальний та вертикальний аналіз активу балансу в цілому є доцільним проведення аналізу складу та структури майна підприємства. Так виділяють декілька етапів цього аналізу.

1 етап - загальна оцінка стану майна підприємства та його складових частин за даними, які наведено у таблиці 7.1

Таблиця 7.1 Загальна оцінка стану майна СБМФ «Укргазпромбуд» ( за даними фінансової звітності - додатки )

Показник	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Відхилення (+,-)
1.Усього майна (валюта балансу)	1252,5	1281,7	+29,2
2.Основні засоби і необоротні активи	391	515	+124
У % до майна	31,22	40,18	+8,97
1.2 Оборотні активи (оборотний капітал)	861,5	766,7	-94,8
У % до всього майна	68,78	59,82	-8,96
1.2.1.Запаси	672	498	-174
У % до всього майна	53,65	38,85	-14,8
1.2.2.Дебіторська заборгованість	69,5	78,7	9,2
У % до всього майна	5,55	6,14	+0,59
1.2.3.Кошти та їх еквіваленти у національній валюті	120	190	+70
У % до всього майна	9,58	14,82	+5,24

З даних таблиці можна зробити висновок, що на кінець року вартість майна в розпорядженні підприємства становила 1281,7 тис.грн. За рік майно підприємства збільшилось на 29,2 тис. грн. В загальній вартості майна, що перебуває у розпорядженні підприємства, 40,18% становлять основні засоби і необоротні активи. За рік їх вартість збільшилась на 124 тис. грн. В загальній вартості майна їхня питома вага зменшилась на 8,97%. Оборотні активи значно зменшились на 94,8 тис.грн, а їх питома вага в загальній вартості майна також зменшилась на 8,96%.

Коефіцієнт приросту майна (Кпм):

Кпм = А1 - А0/ А0 (1)

Де, А1, А0 - середня вартість активів (майна) відповідно за звітний та базисний період.

Кпм = 1281,7 - 1252,5 / 1252,5 = 0,023

2 етап - аналіз виробничого потенціалу підприємства.

До виробничого потенціалу (активів) належать:

- основні засоби;

- виробничі запаси;

- незавершене виробництво;

- витрати майбутніх періодів.

Для характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники:

1) наявність, динаміка і питома вага виробничих активів у загальній вартості майна;

2) наявність, динаміка і питома вага основних засобів у реальній вартості майна та ефективність їх використання;

3) коефіцієнт зносу основних засобів;

4) середня норма амортизації;

5) наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень і їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.

Збільшення виробничих активів на кінець року і більша питома вага цих активів у загальній сумі коштів підприємства свідчитиме, як правило, про підвищення виробничих можливостей. Цей показник не повинен бути нижчим за 50%. За основу для порівняння беруть галузеві стандартні показники.

Показник питомої ваги вартості основних фондів ( Кпвв03 ) у загальній вартості коштів підприємства розраховують

Кпвв03 = ОЗ/А, (2)

Такий розрахунок здійснюється на початку року і на кінець звітного періоду. Одержані показники порівнюють зі стандартними значеннями для підприємств галузі, а також з показниками високорентабельних підприємств.

Зношення основних фондів, тобто втрата ними частини вартості, є фізичним і моральним. Фізичне зношення - це втрата основними фондами їх споживчих якостей.

Мірилом фізичного зношення є коефіцієнт фізичного зносу основних фондів:

Коефіцієнт фізичного зносу = Сума зносу за період експлуатації / первісну вартість основних фондів

Фізичне зношення у відсотках можна обчислити за формулою:

Кф.зн. = (Тф/Тн) * 100% (3)

де Тф, Тн - відповідно фактичний та нормативний строк служби основних фондів, роки.

Моральний зношення - це обезцінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фондів, або використанням більш продуктивних засобів праці.

Мірилом морального зношення є коефіцієнт морального зносу (К мор. зн.):

Кмор.зн. = (Вп - Вв)/Вв (4)

де Вп - первісна вартість основних фондів;

Вв - відновна (переоцінена) вартість основних фондів.

Загальний коефіцієнт зношення основних фондів (К заг. зн.) визначається за формулою:

Краг.зн. = 1 - (1-Кф.зн) х (1-Кмор.зн) (5)

Про ступінь фінансування основних засобів за рахунок зносу свідчить коефіцієнт накопичення зносу, який визначає інтенсивність формування одного з джерел коштів на капітальні вкладення:

Кн.з= Зн/В1 (6)

Зн - нарахована сума зносу.

Крім розрахунку коефіцієнту зносу дається і якісна характеристика його змін. Для оцінки інтенсивності накопичення зносу основних засобів використовується показник середньої норми амортизації, що обчислюється як відношення суми амортизаційних відрахувань за звітний період до первісної вартості основних відрахувань. Цей показник порівнюється з показниками інших підприємств і стандартними значеннями даного показника.

Виробничий потенціал підприємства характеризується також відношенням капітальних вкладень і довгострокових фінансових вкладень: незавершене виробництво, довгострокові фінансові інвестиції. Високі темпи зростання фінансових вкладень можуть знизити виробничі можливості підприємства.

3 етап - аналіз складу і динаміки мобільних (оборотних) коштів.

Вивчається співвідношення динаміки оборотних і необоротних активів, показники мобільності всього майна підприємства і оборотних активів.

Для характеристики майна розраховується коефіцієнт мобільності майна, який розраховується як відношення найбільш мобільної їх частини (коштів і фінансових вкладень) до вартості оборотних активів.

К моб: на початок 120/861,5 = 0,1393 на кінець 190/766,7 = 0,2478

Збільшення коефіцієнтів мобільності всього майна і оборотних активів підтверджує тенденцію прискорення оборотності майнових засобів підприємства.

Важливим показником майнового стану підприємства є коефіцієнт реальної вартості майна, який показує яку часту у вартості майна становлять засоби виробництва:

КВМ = (Оз.з + Вз + Нв) / А (7)

де Озз - основні засоби за залишковою вартістю;

Вз - виробничі запаси;

Нв - незавершене виробництво;

А - вартість активів підприємства.

Цей показник визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва.

Загально прийнято, що якщо значення даного показника нижче 0,5, то на підприємстві є негативним.

На основі аналізу структури оборотних активів вивчають зміни, що відбулися в складі оборотних активів у цілому, а після цього - в розрізі окремих статей.

Причинами зміни оборотних активів можуть бути:

1) приріст власних засобів;

2) збільшення заборгованості за кредитами і позиками;

3) збільшення зобов'язань з кредиторської заборгованості.

Причини зменшення оборотних коштів:

1) витрати за рахунок прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства;

2) капітальні вкладення;

3) довгострокові фінансові вкладення;

4) зменшення кредиторської заборгованості.

Окремо проводиться аналіз складу та структури дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена її сума. Розрізняють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість. Довгострокова дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість обернена до довгострокової ДЗ. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи та послуги оцінюється за первісною вартістю, а в валюту балансу включається за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості визначають суму сумнівного боргу, тобто поточну заборгованість за продукцію щодо якої існує непевність її погашення боржником. Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості. Така класифікація здійснюється шляхом групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійності дебіторської заборгованості за продукцію, за попередні звітні періоди. Даний коефіцієнт зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості на продукцію відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.

Тема 8. «Аналіз власного капіталу»

Як змінюється власний капітал (фактичний, за мінусом збитків і заборгованості засновників) і його частка у балансі підприємства за період, що аналізується?

1) Збільшення сприяє росту фінансової стійкості підприємства.

2) Зниження сприяє зниженню фінансової стійкості підприємства.

Як змінилася частка позикових засобів у сукупних джерелах утворення активів, про що це свідчить?

збільшилася, що може свідчити про посилення фінансової нестійкості підприємства і підвищенні ступеня його фінансових ризиків.

зменшилася, що може свідчити про підвищення фінансової незалежності підприємства.

не змінилася.

Про що може свідчити скорочення (збільшення) величини резервів, фондів і прибутку підприємства?

У цілому, збільшення резервів, фондів і нерозподіленого прибутку може бути результатом ефективної роботи підприємства.

У цілому, скорочення резервів, фондів і нерозподіленого прибутку може свідчити про падіння ділової активності підприємства.

Як за аналізований період змінилася структура власного капіталу, на які складові припадала найбільша питома вага?

Які зобов'язання переважають у структурі позикового капіталу (довгострокові чи короткострокові) ? Як змінилися довгострокові зобов'язання за аналізований період?

Аналіз структури фінансових зобов'язань дає відповідь на питання чи підвищився знизився ризик втрати фінансової стійкості підприємства.

Перевага короткострокових джерел у структурі позикових засобів є негативним фактом, що характеризує погіршення структури балансу і підвищення ризику втрати фінансової стійкості.

Перевага довгострокових джерел у структурі позикових засобів є позитивним фактом, що характеризує поліпшення структури балансу і зменшення ризику утрати фінансової стійкості.

Класифікація власного капіталу за формою дозволяє визначити частину капіталу, який був інвестований засновниками; одержаний безоплатно; зароблений протягом звітного періоду. Класифікація за рівнем відповідальності дає змогу ранжувати капітал на юридично закріплений в установчих документах та нерегламентований як обов'язковий чинним законодавством.

Джерелами формування активів підприємства є власні та позикові кошти. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і представляє собою вартість майна підприємства. Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство також використовує залучені кошти, в результаті чого виникають борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями. Власний капітал підприємства -- це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов'язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він -- основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності. Статутний капітал -- сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. В силу своєї стійкості статутний капітал покриває, як правило, найбільш неліквідні активи, такі, як оренда землі, вартість будов, споруд, обладнання. При створенні підприємства на суму статутного капіталу придбаються основні виробничі фонди: будівлі, споруди, обладнання, обчислювальна техніка та інші активи, які не передбачені для продажу. Резервний капітал -- це сума резервів, сформованих за рахунок чистого прибутку в розмірах, установлених засновницькими документами підприємства та нормативними актами. Додатковий вкладений капітал характеризує суму емісійного доходу (різниця між продажною і номінальною вартістю первісно розміщених акцій), отриманого в результаті реалізації акціонерними товариствами власних корпоративних прав. Для підприємства прибуток є показником, що створює стимул для інвестування в ті сфери, де можна домогтися найбільшого приросту вартості. Прибуток, як категорія ринкових відносин виконує наступні функції: -- характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності підприємства; -- є основним елементом фінансових ресурсів підприємства; -- є джерелом формування бюджетів різних рівнів. Визначену роль грають і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки підприємства в напрямках використання фінансових засобів, організації виробництва та збуту продукції. Основна мета управління прибутком підприємства -- забезпечення зростання його суми і рівня, а також ефективний цього розподіл за напрямками економічного розвитку. Згідно з визначеною метою об'єктом управління виступають як формування прибутку підприємства, так і його розподіл. Визначимо, що проблема ефективності розподілу прибутку підприємств -- одна з найбільш дискутованих у сфері фінансового менеджменту в останні роки. Отже, до вирішення проблем щодо обліку збільшення статутного фонду, необхідно підходити досить уважно. Важливим є факт державної реєстрації змін до статуту, щодо збільшення статутного фонду, який також необхідно відображати в обліку. Варто звернути увагу на відображення внесків учасників, які були здійснені під час підписки на акції та на нарахування дивідендів, які мають виплачуватись та/або реінвестуватись. Складаючи звітність необхідно мати на увазі, що сума статутного капіталу повинна відповідати сумі визначеній в установчих документах, а сума неоплаченого капіталу повинна наводитись в дужках та відніматись при визначенні підсумку власного капіталі акціонерного товариства. Інформація про власний капітал надається у звіті про власний капітал всім зацікавленим особам. Звіт складається у формі шахової таблиці в розрізі статей, які включаються до складу першого розділу пасиву балансу та причин їх зміни. Шаховий принцип побудови звіту передбачає розміщення по горизонталі елементів (статей) власного капіталу, а по вертикалі -- основних операцій, які можуть призвести до зміни окремих статей і власного капіталу в цілому. Звіт про власний капітал складається на підставі балансу, звіту про фінансові результати, а також аналітичних даних до відповідних облікових регістрів. Показники залишку за окремими статтями власного капіталу на початок періоду переносяться з відповідної графи балансу підприємства. Далі по вертикалі відображаються операції, які можуть призвести до змін у власному капіталі. На перетині відповідних вертикальних рядків і горизонтальних граф відображаються дані, що характеризують вплив тих чи інших операцій на стан позицій власного капіталу. Якщо на підприємстві мали місце зміни в обліковій політиці, виправлення помилок, допущених при складанні звітів у попередніх періодах чи інші зміни, то на відповідну величину здійснюється, як правило, коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року. Метою даної роботи було знайти шляхи зменшення вартості залучення власного капіталу.

Під час аналізу власного капіталу необхідно прослідкувати за рахунок яких джерел сформувався кожен елемент власного капіталу, і в якому напрямку був використаний.

Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії:Аналізуючи структуру пасиву балансу, ми вже частково провели аналіз власного капіталу підприємства. Але в зв'язку з тим, що в балансі відбивається інформація зі стану на визначену дату, ми не мали можливості простежити, за рахунок яких джерел формувався той чи інший елемент власного капіталу, а також, у якому напрямку використаний власний капітал. Відповідь на дане питання можна одержати, читаючи інформацію форми № 4 «Звіт про власний капітал».

Якщо Кн.>Кв., то на підприємстві відбувається накопичення власного капіталу і якщо Кн.<Кв. - процес витрачання.

Для того щоб проаналізувати стан і рух власного капіталу підприємства, необхідно на підставі даних форми 4 скласти аналітичну таблицю (табл. 8.1).

Таблиця 8.1. Аналіз руху власного капіталу за 2009 рік ( за даними звіту провласний капітал за 2009 рік - додаток )

Показники	Статутний капітал	Інший додатковий капітал	Резервний капітал	Нерозподілений прибуток
Залишок на початок року	3202,7	1147	809,7	3960
Надійшло	0	0	0	0
Використано	0	0	0	0
Залишок на кінець року (рядок 300 форми № 4)	3202,7	1147	1038,9	4696,9
Абсолютна зміна залишку (рядок 290 форми № 4)	-	-	229,2	736,0
Темп росту, %	100	0	229,2	736,0
Коефіцієнт надходження	-	-	-	1,08
Коефіцієнт вибуття	-	-	-	0,25

Власний капiтал товариства становить: на початок звiтного перiоду 9120,3 тис.грн., на кiнець звiтного перiоду 10085,5 тис.грн. Нерозподiлений прибуток (непокритий збиток) складає: на початок звiтного перiоду 3960,9 тис.грн., на кiнець звiтного перiоду 4696,9 тис.грн. Разом змiни у капiталi товариства склали 965,2 тис.грн., що складається з: 1084,1 тис.грн. сума отриманого у звiтному роцi чистого прибутку вiд здiйснення господарської дiяльностi, виплати акцiонерам товариства дивiдендiв за 2005 рiк у звiтному роцi - (118,9) тис.грн.. Підприємство у звiтному роцi не реєструвало випуск цiнних паперiв. Статутний фонд товариства складає 3202,7 тис. грн., який розподiлено на 305017 простих iменних акцiй номiнальною вартiстю 10,50 грн. кожна. Всi зареєстрованi акцiї оплаченi акцiонерами грошовими коштами за номiнальною вартiстю. Резервування акцiй для випуску згiдно з опцiонами та iншими контрактами не проводилось.

Тема 9. «Аналіз оборотності оборотних активів»

Оборотні кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг.

Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди обігу зв'язані із обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення готової продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот.

Тривалість обертання коштів -- це синтетичний показник, здатний відображати одночасно результат процесу матеріального відтворення -- обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період -- і ефективність використаних у цьому процесі матеріальних засобів і коштів. За сучасних умов він може використовуватись на рівні підприємств і на макрорівні для розробки комплексних економічних програм.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підпри­ємства здійснюють один оборот.

О = СД \ Р, де

О -- термін обертання оборотних коштів, днів;

С -- середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.;

Д -- тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

Р -- обсяг реалізації продукції, грн.

Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих їх статей.

Унаслідок прискорення обертання оборотних коштів із обороту вивільняється частина коштів, що обраховується множенням фактичного одноденного обсягу реалізації продукції на дні прискорення обертання оборотних коштів.

Поліпшення використання оборотних коштів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

2) прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів -- це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.

Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Ви­значальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з найменшим ризиком є кошти в касі, на розрахункових і валютних рахунках в установах банку, вкладені в цінні папери.

Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважається відвантажена продукція і дебіторська заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської заборгованості щодо відвантаженої продукції.

Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в незавершеному виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах; у готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підлягає впливу змін кон'юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже, ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладання оборотних коштів.

Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобов'язань.

Найчастіше в практиці застосовуються такі показники:

-- коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к.) (коефіцієнт автономії Ка);

-- коефіцієнт покриття (Кп);

-- коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л.).

Перший показник (Кз.к) визначається як відношення різниці між обсягами власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу І пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів (підсумок розділу І активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів -- виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошей, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів (підсумок II і III розділів активу балансу).

Коефіцієнт характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незалежності від позикових коштів. Якщо значення коефіцієнта спадає нижче за 0,1, підприємство є неплатоспроможним. Зростання коефіцієнта проти минулого періоду свідчить про підвищення фінансової незалежності та зниження ризику фінансових вкладень.

Коефіцієнт покриття (Кп.) -- це найбільш узагальнюючий показник ліквідності балансу. Визначається як відношення всіх поточних активів підприємства (підсумки II і III розділів активу балансу) до суми короткострокових зобов'язань (підсумки II і ІІІ розділів пасиву балансу).

Тема 12. «Організація і методика економічного аналізу фінансового стану підприємства»

Головним завдання будь-якого підприємства є отримання прибутків. Контроль і вирахування аналізу фінансового стану підприємств дає змоги визначити наскільки ефективно чи неефективно працює підприємство.

Завданням фінансово-економічного аналізу є розгляд проблем, пов'язаних із функціонуванням фінансового механізму, зокрема, пов'язаних із коротко- та довготерміновими операціями вкладеннями. Основними категоріями фінансового аналізу є відсотки та відсоткова ставка. У фінансових розрахунках відсотки - це плата за користування позиченими грошима, капіталом. Ця плата вимірюється у грошових одиницях, тобто є абсолютною величиною. Отже, надання грошей у борг є послугою, за яку треба платити. У ролі позичальника і боржника виступають банки, підприємства й організації, а також фізичні особи (люди). Вони є об'єктами фінансових розрахунків. Відсоткова ставка - це відношення суми відсоткових грошей, виплачених за певний період часу (рік, місяць), до величини позички (суми боргу). У фінансовому аналізі під відсотковими грошима, чи просто - відсотками, розуміють грошову винагороду за позичені гроші капітал.

2. Аналіз фінансового стану і фінансових результатів здійснюється за допомогою різних методів.

Загальновідомо, що метод - спосіб чи засіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного завдання. В процесі виконання даної роботи був здійсненний спеціальний підбір сукупності методів. такий підбір називається методикою. При цьому, свідоме застосування науково обгрунтованих методів є істотною умовою отримання нових знань.

Будь-які методи базуються на загальних принципах наукового мислення. Серед основних загальнонаукових методів виділяють такі:

Індукція - умозаключення від фактів до деякої гіпотези,

Дедукція - висновок за правилами логіки, ланцюжок умозаключень, ланки якого зв'язані логічною послідовністю,

Аналіз - розчленування об'єкту явища на елементи,

Синтез - поєднання, з'єднання різних елементів об'єкту, явища в єдине ціле.

Аналогія - відповідність, подібність об'єтів, явищ в яких-небудь властивостях, умозаключення про менш знаний об'єкт, явище по більш знаному, якщо вони входять в однорідну групу.

Спостереження - ціленаправлене вивчення, сприйняття, зумовлене поставленою задачею, систематичний збір даних по об'єкту, явищу.

Порівняння - співвідношення між двома об'єктами, явищами, яке дозволяє виявити загальне і особливе.

В даній курсовій роботі застосовані такі методи:

Літературний метод - в процесі роботи відбірано і проаналізовано 14 літературних джерела, які в тій чи іншій мірі стосуються даного об'єкту вивчення.

Описовий метод - це один із найдавніших при вивченні об'єктів і процесів у будь-яких галузях знань. В роботі описані сучасний фінансовий механізм України та особливості його функціонування в умовах державного регулювання. Для опису використані літературні джерела та статистичні дані.

Але одним із найважливіших методів є методи кількісного фінансового аналізу, без застосування яких дослідження фінансового механізму є практично неможлививими.

За допомогою кількісного фінансового аналізу розв'язується широке коло завдань - від елементарного нарахування відсотків і до складних інвестиційних, кредитних та комерційних проблем у різних постановках, які залежать від конкретних умов [8].

Ці завдання можна сформулювати так:

вимірювання кінцевих фінансових результатів операцій для кожної з двох сторін фінансової угоди,

виявлення залежності кінцевих результатів від основних параметрів операцій або угоди та вимірювання взаємозв'язків між параметрами,

розробка оптимальних планів здійснення фінансових операцій для примноження прибутків,

визначення параметрів еквівалентних змін умов фінансової угоди.

3. Узагальнення результатів фінансового аналізу на сьогоднішній день найкраще здійснювати через створення інформаційної системи.

Головна ціль, яка переслідується при створенні інформаційної системи - допомогти інвестори зберегти, а не загубити кошти, які вкладаються в цінні папери. Якщо за допомогою системи інвестор мінімізує збитки, то стабільна висока дохідність гарантована.

Для допомоги інвесторам в їх вкладеннях необхідно, щоб система працювала як в довгостроковому, так і короткостроковому періоді, тобто робила фундаментальний та технічний аналіз. Створення подібної системи стане новим етапом в інвестиційній діяльності на ринку цінних паперів. Невелика кількість подібних систем на вітчизняному ринку вимагає створити нескладну та дешеву інформаційну систему, яка б відповідала вимогам вітчизняних інвесторів.

Для інформаційної системи нас цікавлять перш за все фінансові інвестиції.

Інформаційна система фінансового аналізу створюється саме для покращання якості діяльності саме посередників на фондовому ринку, тобто брокерсько-ділерських компаній. На даний час існує дуже невелика кількість подібних систем, тому це ще один наслідок того, що інвестиційна діяльність на фондовому ринку залишається у високій мірі ризиковою. Інформаційна система направлена на зменшення ризику у цій сфері діяльності.

Потрібно розглянути, з яких підрозділів складається підприємство посередник на фондовому ринку. Як звісно, брокерсько-ділерська компанія (інвестиційний інститут) організаційно розділяється на три напрямки:

- Торгові підрозділи (“Фронт-офіс”).

- Бек-офіс.

- Бухгалтерія.

Торговий відділ включає співробітників, які здійснюють операції з цінними паперами, проводять відповідну аналітику.

Бек-офіс забезпечує виконання операцій, здійснює облік та контроль операцій з цінними паперами.

Бухгалтерія здійснює облік операцій і та виконує фінансову звітність у відповідності до правил українського бухгалтерського обліку.

Основні ризикові операції з цінними паперами виконує фронт-офіс, тому інформаційна система розробляється для роботи саме в цьому відділі підприємства. При створенні інформаційної системи виникають визначені потреби щодо інформації, яку треба одержувати з різних джерел та на досить довгому проміжку часу, та методів аналізу та обробки цієї інформації. З початку розглянемо структуру фронт-офісу.