Організація обліку та контролю на АТ "Українська автомобільна корпорація" (УкрАВТО)

не виникає в ході нормального операційного циклу

строк її погашення більше 12 місяців;

У разі, якщо строк погашення дебіторської заборгованості, що не виникає в ході нормального операційного циклу, менше року, вона відноситься до поточної.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу, або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Для віднесення дебіторської заборгованості до довгострокової або поточної необхідно брати до уваги строк, який залишився до погашення заборгованості від дати балансу.

v за строками погашення може визначатися як заборгованість:

1) безнадійна;

2) сумнівна;

3) звичайна (щодо якої сумніви не виникають)

v залежно від причин виникнення дебіторської заборгованості вона поділяється на:

1) дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги;

2) дебіторську заборгованість за розрахунками;

3) іншу поточну дебіторську заборгованість.

Оцінка поточної дебіторської заборгованості ґрунтується на первісній вартості, яка залежить від виду дебіторської заборгованості та особливостей її визнання.

Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, не забезпечена векселем.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги виникає, коли підприємство реалізує продукцію (товари, роботи, послуги) в кредит (з відстрочкою платежу). Така дебіторська заборгованість визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Для розрахунків з покупцями та замовниками підприємство використовує рахунок 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", на якому за дебетом відображаються суми відвантаженої продукції і дебіторська заборгованість, за кредитом - списання дебіторської заборгованості після її погашення, який має два субрахунки (табл.1.2.1):

№ 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями";

№ 362 "Розрахунки з іноземними покупцями".

Таблиця 1.2.1 Бухгалтерські записи з визнання та погашення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги

Облік розрахунків з постачальниками та підрядчиками, покупцями і замовниками, різними дебіторами та кредиторами, за податками і платежами, облік виданих та отриманих короткострокових векселів, виданих довгострокових векселів, довгострокових і поточних зобов'язань, відстрочених податкових активів і зобов'язань здійснюється у Журналі 3 та відомостях аналітичного обліку 3.1 - 3.6 в електронному вигляді програми «1С Бухгалтерія».

Відомість 3.1 призначена для аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками.

У відомості 3.1 дебетове сальдо за рахунком 36, що показує заборгованість покупців та замовників, відображається на початок і кінець місяця, і ведеться аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками за кожним покупцем та замовником. Підсумки граф 13-20 цієї відомості переносяться до графи 5 розділу І Журналу 3.

АТ «УкрАВТО» використовує відомість 3.2 для аналітичного обліку розрахунків з різними дебіторами.

Облік розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами, за авансами виданими, нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками членів кредитних спілок та за іншими операціями ведеться на рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами".

Для забезпечення оплати від покупця, йому виставляється "Рахунок-фактура", у якім вказується кількість, ціна й загальна сума (з урахуванням ПДВ) щодо його оплати. У свою чергу, перерахування засобів на розрахунковий рахунок постачальника здійснюється за допомогою документа "Платіжне доручення". Підтвердженням здійснення оплати постачальникові є виписка банку по розрахунковому рахункові підприємства.

Видача покупцеві зі складу постачальника товарно-матеріальних цінностей здійснюється на підставі документа "Видаткова накладна".

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг.

Продаж товарів, робіт або послуг відображається записом:

Дебет 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"

Кредит 70 "Доходи від реалізації"

На суму ПДВ:

Дебет 70 "Доходи від реалізації"

Кредит 641 "Розрахунки за податками" (аналітичний рахунок "Розрахунки за податками на додану вартість")

Одночасно відображається собівартість реалізованих товарів, робіт або послуг:

Дебет 90 "Собівартість реалізації"

Кредит 26 "Готова продукція"

Кредит 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва"

Кредит 28 "Товари"

При реалізації товарів на умовах товарного кредиту АТ «УкрАВТО» має ризик непогашення всієї дебіторської заборгованості. Тому на підприємстві завжди є дебіторська заборгованість, щодо повернення якої є сумніви.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув термін позовної давності.

Чинне законодавство виділяє чотири основні причини виникнення безнадійної заборгованості: закінчення терміну по30вної давності, недостатність майна боржника для погашення боргу перед кредитором, дія форс-мажору, смерть або позбавлення волі фізичних осіб-боржників.

Для обліку резерву сумнівних боргів призначено контрактивний регулюючий рахунок 38 "Резерв сумнівних боргів".

Аналітичний облік на рахунку 38 "Резерв сумнівних богів" ведеться в розрізі боржників чи за строками непогашення дебіторської заборгованості.

При визнанні дебіторської заборгованості безнадійною, тобто дебіторською заборгованістю, щодо якої існує впевненість щодо її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності, вона буде списана за рахунок резерву.

Треба зазначити, що списання безнадійної дебіторської заборгованості не торкається Звіту про фінансові результати, тому що витрати, понесені у зв`зку з неповерненням боргу, підприємство визнало в тому ж звітному періоді, що й дохід від реалізації, пов`язаний з виникненням цієї дебіторської заборгованості. У цьому полягає принцип нарахування та відповідності доходів і витрат. За цим принципом для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.

Критерії сумнівності та письмові підтвердження визнання дебіторської заборгованості сумнівною можуть бути наступні (табл.1.2.2).

Документами, які підтверджують визнання заборгованості безнадійною та її списання, можуть бути: виписка з Єдиного державного реєстру або довідка податкового органу про ліквідацію боржника; повідомлення ліквідаційної комісії (конкурсного управляючого) або рішення суду про відмову в задоволенні вимог зі стягнення відповідної заборгованості через недостатність майна ліквідованого підприємства-боржника; акт судового виконавця про неможливість стягнення заборгованості з боржника.

1.3 Облік основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів

Облік капітальних інвестицій та основних засобів.

Облік капітальних інвестицій та основних засобів на АТ «УкрАВТО» ведеться згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», П(С)БО 7, Наказу про облікову політику № 1 від 01.01.2011

Основні засоби - це матеріальні активи підприємства АТ «УкрАВТО», які підприємство утримує для використання їх у процесі своєї діяльності, постачання товарів і послуг. Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів перевищує один рік (операційний цикл, якщо останній є тривалішим за один рік). Основні засоби складають будівлі, споруди, силові та робочі машини, устаткування, транспортні засоби, складські приміщення та ін., які багаторазово беруть участь у виробничому процесі, не змінюючи при цьому своєї форми. Їх вартість переноситься на вартість продукції по мірі зносу частинами.

Згідно з наказом «Про облікову політику підприємства» до основних засобів в Корпорації відносять матеріальні активи, очікуваний термін експлуатації який більший одного року і вартість яких більше 1000грн. Згідно Наказу про облікову політику № 1 від 01.01.2011 згідно класифікації груп основних засобів нараховується амортизація. ( табл.1.3.1)

Таблиця 1.3.1 Класифікація груп основних засобів

Все, що стосується руху основних засобів, пов'язаного із здійсненням господарських операцій з надходження, внутрішнього переміщення та вибуття основних засобів бухгалтер оформляє за допомогою типових форм первинної облікової документації.

Згідно П(С)БО 7 “Основні засоби” первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати.

При прийманні основного засобу складається акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів - форма N ОЗ-1, який застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку вводу їх в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення об'єктів в дію повинно у відповідності з існуючим законодавством оформлятися в особливому порядку, для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів із одного цеху (відділу, дільниці) в інший, для оформлення передачі основних засобів зі складу (із запасу) в експлуатацію, а також для виключення із складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації) як при продажі (обміні) так і при безоплатній передачі.

При оформленні приймання основних засобів акт (накладна) складається в одному примірнику на кожний окремий об'єкт. Складання загального акта, що оформляє приймання декількох об'єктів основних засобів, допускається лише при обліку господарського інвентарю, інструменту, обладнання і т. п., якщо ці об'єкти однотипні, мають однакову вартість та прийняті в одному календарному місяці. Акт (накладна), після його оформлення, з прикладеною технічною документацією, що відноситься до даного об'єкта, передається до бухгалтерії підприємства.

Для оформлення вибуття основних засобів (крім автотранспортних засобів) при повному або частковому їх списанні підприємство застосовується “Акт на списання основних засобів ” форма N 03-3. Акт складається у двох примірниках комісією, призначеною генеральним директором, і затверджується генеральним директором. Перший примірник акта передають до бухгалтерії.

Інвентаризація основних засобів на підприємстві проводиться відповідно комісією призначеною керівництвом підприємства один раз на рік, якщо не треба проводити раніше (крадіжки, пожежа, надзвичайні обставини).

Облік інших необоротних матеріальних та нематеріальних активів.

Облік необоротних матеріальних та нематеріальних активів на підприємстві АТ «УкрАВТО» здійснюється згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», П(С)БО 8 та Наказу про облікову політику на підприємстві № 1 від 01.01.2011.

Згідно з наказом “Про облікову політику підприємства у 2011 році» визнання, оцінку і облік нематеріальних активів АТ «УкрАВТО» веде відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. N 242. Одиницею обліку є окремий об'єкт нематеріальних активів.

До інших необоротних нематеріальних активів відносять необоротні активи, які згідно з новим Планом рахунків не ввійшли до рахунка № 10 «Основні засоби» або виділені зі складу матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП).

Необоротні активи являють собою сукупність матеріально-речових і нематеріальних цінностей та об'єктів, які належать установі, забезпечуючи її функціонування, і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік. До складу необоротних активів належать земельні ділянки, будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини й обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, обчислювальна техніка, робоча та продуктивна худоба, музейні цінності, бібліотечні фонди, одяг та взуття, природні ресурси, інвентарна тара, права користування природними ресурсами, майном, інші матеріальні та нематеріальні активи довготривалого використання.

Очевидно, що склад необоротних активів доволі різноманітний, а тому вони потребують класифікації. Згідно з наявною практикою необоротні активи можна класифікувати за такими ознаками (рис. 1.3.1): галузевою належністю; функціональним призначенням; матеріально-речовою формою; ступенем використання; належністю.

Для обліку та узагальнення інформації про наявність і рух інших необоротних матеріальних активів призначений активний рахунок № 11 «Інші необоротні матеріальні активи», який має вісім субрахунків:

№ 111 «Музейні цінності, експонати зоопарків, виставок»;

№ 112 «Бібліотечні фонди»;

№ 113 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»;

№ 114 «Білизна, постільні речі, одяг та взуття»;

№ 115 «Тимчасові нетитульні споруди»;

№ 116 «Природні ресурси»;

№ 117 «Інвентарна тара»;

№ 118 «Матеріали довготривалого використання для наукових цілей».

Рис. 1.3.1. Класифікація необоротних активів

За дебетом рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи" відображаються надходження придбаних, створених, безоплатно одержаних інших необоротних матеріальних активів на підприємство; сума витрат, пов'язана з поліпшенням об'єкта, що приводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта необоротних матеріальних активів. За кредитом рахунку 11 відображаються вибуття інших необоротних матеріальних активів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активу, а також у разі часткової ліквідації об'єкта та сума їх уцінки.

Для нарахування зносу інших необоротних нематеріальних активів призначений пасивний регулювальний субрахунок одноіменної назви № 132.

Нематеріальні активи являють собою активи, що не мають фізичної і/або матеріальної форми й використовуються в процесі господарської та адміністративної діяльності установи більш як один рік. До складу цих активів належать авторські та суміжні права:

права на літературні твори;

права на музичні твори;

програми для електронно-обчислювальних машин;

бази даних тощо;

інші нематеріальні активи.

Інші нематеріальні активи охоплюють:

1) права користування природними ресурсами -- право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо;

2) права користування майном -- право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо;

3) права на знаки для товарів і послуг -- товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо;

4) права на об'єкти промислової власності -- право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо;

5) гудвіл -- перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних активів;

6) інші нематеріальні активи -- право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання первинних документів, що фіксують факти здійснення операцій з основними засобами та нематеріальними активами, передавання їх для відображення в бухгалтерському обліку несуть особи, які склали і підписали ці документи. Облік об'єктів основних засобів і нематеріальних активів ведеться із застосуванням типових форм первинного обліку, передбачених нормативними актами України. Документування операцій може здійснюватися з урахуванням порядку обліку активів у банках з використанням самостійно виготовлених бланків, які мають містити обов'язкові реквізити типових форм.

Основним завданням облікової політики банку щодо обліку основних засобів і нематеріальних активів є забезпечення правильного та своєчасного відображення в бухгалтерському обліку операцій з придбання, поліпшення, переоцінки та вибуття основних засобів і нематеріальних активів, відповідності балансової вартості необоротних активів їхній справедливій (ринковій) вартості, а також визначення оптимальних норм амортизації.

Основні засоби та нематеріальні активи - це необоротні активи, які можуть бути придбані або створені банком самостійно. Придбані (створені) основні засоби та нематеріальні активи зараховують на баланс банку за початковою вартістю, яка включає усі витрати, пов'язані з їх придбанням (створенням), доставкою, установкою і введенням в експлуатацію.

Для цілей бухгалтерського обліку необоротні активи класифікують за групами (табл. 1.3.2).

Таблиця 1.3.2. Класифікація необоротних активів за об'єктами обліку

Списання необоротних активів з балансу банку здійснюється на підставі актів списання необоротних активів (типова форма 0З-3) або актів на списання автотранспортних засобів (типова форма 0З-4) у разі їх вибуття внаслідок:

> реалізації сторонній юридичній або фізичній особі;

> безоплатної передачі сторонній юридичній або фізичній особі;

> списання об'єкта необоротних активів унаслідок його фізичного, морального зношення або непридатності для подальшого використання;

> ліквідації.

1.4 Облік інвестиційної нерухомості

Окремим об'єктом обліку є активи, класифіковані як інвестиційна нерухомість. Порядок визнання, оцінки та розкриття інформації про них визначає П(С)БО 32 “Інвестиційна нерухомість”.

Згідно з П(С)БО 32 інвестиційна нерухомість - це власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, a не для:

- виробництва та постачання товарів, надання послуг, або для адміністративноїмети;

- продажу в процесі звичайної діяльності.

Одиницею обліку інвестиційної нерухомості є земля чи будівля або частина будівлі, або земля і будівля, що перебувають у розпорядженні власника або лізингоодержувача за договором про фінансовий лізинг (оренду) з метою отримання орендних платежів, доходів від зростання капіталу або того чи іншого, а не для надання послуг або адміністративних цілей.

Отже, відмінною рисою інвестиційної нерухомості є те, що вона генерує грошові потоки у значній мірі незалежно від інших активівпідприємства. Саме це відрізняє інвестиційну нерухомість від операційної нерухомості, зайнятої власником.

Один і той самий об'єкт нерухомості може бути розділений на конструктивно відокремлені частини, що використовуються з різною метою: одна частина - для отримання доходу від орендної плати або збільшення капіталу, інша - для використання в процесі діяльності банку або для адміністративних цілей.

У бухгалтерському обліку такі частини об'єкта нерухомості відображають окремо, якщо вони можуть бути продані окремо. Якщо ці частини не можуть бути продані окремо, то такий об'єкт визнається інвестиційною нерухомістю за умови, що лише незначна частина об'єкта утримується для використання в процесі діяльності банку або для адміністративних цілей. Банк має розробити та затвердити в обліковій політиці чіткі критерії для визначення активу як об'єкта інвестиційної нерухомості та зазначати ці критерії в інформації до фінансової звітності.

До інвестиційної нерухомості належать:

> земля, що утримується з метою отримання вигід від зростання капіталу в довгостроковій перспективі, а не для реалізації в короткостроковій перспективі в процесі діяльності;

> земля, подальше використання якої на цей час не визначено;

> будівля, що перебуває у власності банку або в розпорядженні за договором про фінансовий лізинг (оренду) та надається в лізинг (оренду) за одним або кількома договорами про оперативний лізинг (оренду);

> будівля, що не зайнята на цей час та призначена для надання в лізинг (оренду) за одним або кількома договорами про оперативний лізинг (оренду).

Інвестиційна нерухомість обліковується на рахунках групи 441 "Інвестиційна нерухомість":

4410 А Інвестиційна нерухомість

Призначення рахунку: облік вартості інвестиційної нерухомості.

За дебетом рахунку проводять суми вартості придбаної або створеної інвестиційної нерухомості; суми збільшення вартості (дооцінки) інвестиційної нерухомості.

За кредитом рахунку проводять суми зменшення вартості (уцінки) інвестиційної нерухомості; суми вартості інвестиційної нерухомості, що вибули з балансу.

Під час первинного визнання інвестиційної нерухомості банк оцінює та відображає її в бухгалтерському обліку за початковою вартістю, яка включає ціну придбання цієї нерухомості та всі витрати, що безпосередньо пов'язані з її придбанням.

Придбання інвестиційної нерухомості відображається в бухгалтерському обліку такими проведеннями:

> Передоплата

Дт 3510 Дебіторська заборгованість з придбання активів

Кт Рахунки грошових коштів, поточні рахунки

> Визнання інвестиційної нерухомості в балансі банку

Дт 4410 Інвестиційна нерухомість

Кт 3510 Дебіторська заборгованість з придбання активів.

Витрати банку на створення ним нового об'єкта нерухомості, призначеного надалі для використання як інвестиційної нерухомості, відображають у бухгалтерському обліку відповідно до загальних вимог. Після завершення цей об'єкт визнається інвестиційною нерухомістю.

Після первинного визнання об'єкта інвестиційної нерухомості подальшу його оцінку банк здійснює за одним із таких методів:

а) за справедливою вартістю з визнанням змін справедливої вартості в прибутку або збитку; амортизація та зменшення корисності не визнаються;

б) за початковою вартістю (собівартістю) з урахуванням накопиченої амортизації та втрат від зменшення корисності.

Якщо об'єкт інвестиційної нерухомості оцінюється за початковою вартістю (собівартістю), то в бухгалтерському обліку здійснюють такі проведення:

> Нарахування амортизації

Дт 7423 Амортизація

Кт 4419 Зношення інвестиційної нерухомості

> Зменшення корисності

Дт 7499 Інші витрати

Кт 4419 Зношення інвестиційної нерухомості.

Якщо банк застосовує метод оцінки нерухомості за справедливою вартістю, то під час переведення об'єкта інвестиційної нерухомості до категорії нерухомості, зайнятої власником, банк здійснює переведення за справедливою вартістю:

Дт 4400 Основні засоби

Кт 4410 Інвестиційна нерухомість - за справедливою вартістю на дату переведення.

Під час здійснення такого переведення прибуток або збиток не виникає. Різниця між балансовою та справедливою вартістю нерухомості, що виникає на дату переведення об'єктів з категорії нерухомості, зайнятої власником, до інвестиційної нерухомості, визнається банком як переоцінка основних засобів:

> У разі перевищення справедливої вартості об'єкта інвестиційної нерухомості над його балансовою вартістю

Дт 4410 Інвестиційна нерухомість;

4409 Зношення основних засобів

Кт 4400 Основні засоби;

5100 Результати переоцінки основних засобів

> У разі перевищення балансової вартості над справедливою вартістю об'єкта інвестиційної нерухомості