Облік, аналіз та контроль податку на додану вартість на підприємстві

ь за наслідками перевірок інших платників податків або отримання інформації, що свідчать про можливі порушення платником податків законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

ь платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки;

ь платником податків подано податковому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби;

ь виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

ь платником податків подано органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;

ь розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;

ь платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, проте існують підозри про неправильність нарахування сум ПДВ належних до бюджетного відшкодування, та (або) з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Така документальна позапланова виїзна перевірка проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ та (або) з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень;

ь щодо платника податку подано скаргу про ненадання ним податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня його отримання;

ь отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні;

ь за інших підстав передбачених статтею 78 Податкового кодексу України.

Документальні позапланові перевірки можуть тривати 15 робочих днів для великих платників податків, 5 - для суб'єктів малого підприємництва та 10 - для інших платників. А продовжити їх мають право на 10, 2 і 5 робочих днів відповідно.

Якщо підставою для перевірки стала декларація з ПДВ, якою заявлено відшкодування цього податку та (або) з від'ємним значенням із ПДВ на суму більше 100 тис. грн, то тривалість перевірки визначає стаття 200 Податкового кодексу України. Відповідно до цієї статті документальна позапланова перевірка може тривати 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Окрім цього, документальна планова та позапланова перевірки можуть бути зупинені за рішенням керівника органу Державної податкової служби на строк не більше 30 робочих днів.

Документальна невиїзна перевірка, на відміну від камеральної, проводиться тільки на підставі рішення керівника органу Державної податкової служби та за наявності обставин, прописаних для проведення позапланових виїзних перевірок. Платникові податку не обов'язково бути присутнім на такій перевірці.

Фактичні перевірки проходять за місцем фактичного провадження платником своєї діяльності, розташування його господарських або інших об'єктів права власності. Її проводитиме орган Державної податкової служби у чітко прописаних випадках, що передбачають зосередження уваги на дотриманні порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами). А головне - вона здійснюється без попередження.

Підставою для продовження терміну перевірки є:

ь заява платника (наприклад, у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки);

ь змінний режим роботи чи підсумований облік робочого часу платника та (або) його господарських об'єктів.

Податковий кодекс України зобов'язує платників надавати копії всіх документів, які належать до предмета перевірки, щойно вона розпочалася. А великий платник ще й повинен надати в електронному вигляді копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних із обчисленням та сплатою податків і зборів. Причому зробити це слід наступного робочого дня за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки.

Документальна перевірка платників податків проводиться згідно з програмою перевірки, яка містить перелік питань, що перевіряються.

Документальна перевірка розрахунків з бюджетом по ПДВ включає в себе декілька основних напрямків, які детально розглядатимуться нижче.

Перший напрям - це перевірка належності суб'єкта підприємницької діяльності до платників ПДВ. При цьому основна увага звертається на те, чи зареєструвався суб'єкт підприємницької діяльності як платник у податковому органі та чи подає податкову декларацію з ПДВ у зазначені терміни.

Другий напрям - оцінка стану розрахунків з ПДВ проводиться на підставі аналізу даних фінансової звітності про наявність заборгованості перед бюджетом та інформації аналітичного обліку про залишки на рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами». Шляхом порівняння даних аналітичного обліку за субрахунками 643 «Податкові зобов'язання» і 644 «Податковий кредит» з даними синтетичного обліку перевіряється правильність визначення оборотів і залишків за цими субрахунками.

Третій напрям - перевірка повноти оборотів та обсягів операцій із продажу товарів (робіт, послуг) за звітний період, які є об'єктами оподаткування і зазначені в податковій декларації з ПДВ. Шляхом порівняння суми, зазначеної в декларації, з даними книги обліку продаж товарів (робіт, послуг), записами на рахунках 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» та за кредитом субрахунку 641 «Розрахунки за податками». У разі необхідності як джерела інформації використовуються: договори купівлі-продажу, податкові накладні та інші первині документи. Слід упевнитися, що за кредитом субрахунку 641 відображено всі суми ПДВ, які показані в податкових накладних та реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також що всі порядкові номери в реєстрі збігаються з номерами податкових накладних і немає пропусків або втрат накладних.

Четвертий напрям - перевірка правильності визначення бази оподаткування обсягів продажу. При цьому слід пам'ятати, що правильність визначення бази оподаткування при продажі товарів регламентується статтями 188 і 189 Податкового кодексу України [43].

У бухгалтерському обліку операції з продажу товарів відображаються за дебетом рахунку 70 «Доходи від реалізації».

Особлива увага звертається на перевірку дати виникнення податкових зобов'язань, тому що в загальному випадку підприємства повинні відображати податкові зобов'язання за правилом першої події.

П'ятий напрям - перевірка правильності застосування пільг зі сплати ПДВ (операції що не є об'єктами оподаткування чи звільнені від оподаткування ПДВ).

Шостий напрям - перевірка правильності застосування ставок оподаткування податком на додану вартість. За ставкою ПДВ - 20% оподатковуються всі операції, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та тих, до яких застосовується нульова ставка ПДВ.

Сьомий напрям - правильність визначення суми податкового кредиту з ПДВ за звітний період перевіряється за даними бухгалтерського обліку відносно операцій:

ь на списання коштів в оплату придбаних цінностей, нематеріальних активів, робіт, послуг - за кредитовими оборотами за рахунками 30, 31,33 в журналі 1 та оприбуткування товарів (робіт, послуг) - за кредитовими оборотами за рахунками 63, 685 в журналі 3;

ь бартерних операцій - за кредитом рахунку 70 у журналі 6.

Правомірність включення платниками ПДВ сум податку в податковий кредит контролюється шляхом перевірки наявності та правильності оформлення документів, що підтверджують фактичну оплату ПДВ. У документах окремим рядком має бути виділена сума ПДВ, а у випадку наявності пільг зі сплати ПДВ перевіряючий визначає правомірність включення суми податку до податкового кредиту

Восьмий напрям - перевірка повноти своєчасності та правильності проведення розрахунків з бюджетом за ПДВ ведеться на підставі даних банківських документів, де зазначені дати й суми, сплачені до бюджету, записів у регістрах бухгалтерського обліку за рахунком 64 та у формах фінансової звітності. Крім того платник податку може отримувати з бюджету відшкодування сум ПДВ. У цьому випадку перевіряється, як відображаються в бухгалтерському обліку підприємства суми отриманого відшкодування та операцій погашення заборгованості перед кредиторами - учасниками схеми розрахунків.

Після закінчення перевірки складається акт, а якщо порушень не виявлено, то довідка.

При виявленні правопорушень у ході перевірок податковими органами можуть накладатися наступні штрафи:

ь штраф у розмірі 25% суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування або від'ємного значення суми ПДВ;

ь при повторному порушенні протягом 1095 днів штраф становитиме вже 50%;

ь на третій та наступний раз -- 75%.

3.3 Система аналітичних показників, інформаційна база та основні методи економічного аналізу

Аналіз господарської діяльності передбачає систему філософських, спеціальних економічних, математичних та інших знань, які допомагають робити обґрунтовані судження про природу, зміну і розвиток економічних явищ та процесів. Ці знання дають змогу формувати логіку мислення, формалізувати події, давати наукову інтерпретацію сутності об'єктивних і суб'єктивних змін.

В економічному аналізі використовується система аналітичних показників. Класифікація показників необхідна для вірного застосування інструментарію економічного аналізу.

Економічні показники використовують для оцінки стану економіки з досліджуваного питання. У результаті багатовікової практики аналізу статистичних даних в галузі економіки дослідним шляхом вироблено показники, що характеризують різні аспекти господарювання і торгівлі. Такими показниками є норма прибутку на вкладений у виробництво чи в торгівлю капітал, витрати на одиницю продукції та її рентабельність, дохід на душу населення та ін. Здебільшого це валові показники, які повною мірою характеризують економічний результат, але не відображають хід економічних процесів.

За своїм змістом показники поділяються на кількісні і якісні. Кількісні показники показують обсяг ресурсу або результату, наприклад, обсяг виготовленої продукції, чисельність працівників і т. ін. Якісні показники - це в основному показники, які характеризують співвідношення результатів і витрат або ресурсів, наприклад, продуктивність праці, рентабельність, витрати на 1 грн. товарної продукції, фондоозброєність праці, матеріаломісткість продукції і т. ін.

Повна система показників характеризує всю сукупність процесів у розв'язуваній задачі. Якщо якийсь із сукупності процесів не характеризується властивим йому показником, то система буде неповною. Повна система показників для виробничої системи загалом повинна містити всі показники, що характеризують сукупність процесів витрат праці, перенесення вартості з виробничих елементів на вироблені продукти і збереження вартості у виробничій системі.

Показники розподіляються також на загальні і специфічні. До загальних відносяться показники, що характеризують результати діяльності підприємств усіх галузей економіки, наприклад, товарна, валова, реалізована продукція, витрати, собівартість, прибуток, рентабельність. Специфічні показники характеризують результати діяльності підприємств окремих галузей народного господарства.

Показники поділяються на абсолютні і відносні. Відносні показники визначаються у відсотках, коефіцієнтах або індексах. Абсолютні показники поділяються на натуральні (умовно - натуральні) і вартісні.

При вивченні причинно - наслідкових зв'язків показники поділяються на факторні і результативні. Якщо показник розглядається як результат впливу декількох причин і виступає як об'єкт дослідження, то він називається результативним. Показники, що визначають величину результативного показника, називаються факторними.

По способу формування розрізняють показники: нормативні, планові, облікові та аналітичні (оціночні).

Найважливішою складовою частиною управлінського процесу, основою фінансового аналізу є система економічної інформації. За джерелами формування економічна інформація поділяється на: нормативно-довідкову, планову, облікову, звітно-статистичну інформацію та дані спеціальних обстежень.

Нормативно-довідкова інформація об'єднує законодавчі акти, нормативи урядових і виконавчих структур, норми, нормативи, ліміти та інші регламенти господарських операцій. У процесі аналізу варто враховувати постійні зміни та поправки у чинній нормативній базі. Планова інформація виражена у системі планових завдань, показників та інших даних, які визначають поведінку господарюючих суб'єктів у визначеному плановому періоді. Облікова інформація утворюється за визнаними національними положеннями (стандартами) облікового процесу, за прийнятою підприємством обліковою політикою та іншими регламентами облікового процесу. Потреби аналізу чинять суттєвий вплив на зміст і структуру облікової інформації. Звітно-статистична інформація - це систематизована інформація обліку та інформація спеціальних статистичних обстежень. Якісні характеристики звітно-статистичної інформації дають змогу формувати діапазон аналітичних досліджень та їх результативність. Інформаційна база спеціальних обстежень формується при відсутності потоку стандартизованої інформації та при зміні методики аналізу на запит користувачів. До неї входять дані фотографії та хронометражу робочого часу, спеціальних замірів, проведених інтерв'ю тощо.

Формування інформаційної бази аналітичних досліджень повинно спиратися на такі основні принципи:

ь оптимізації інформаційних потреб, що забезпечує мінімальні затрати на збір, передачу та опрацювання інформації і максимальну результативність аналітичних обґрунтувань, висновків і пропозицій;

ь повноти й об'єктивності відображення економічних явищ і процесів. Для реалізації цього принципу доцільно проводити аудит інформаційних ресурсів;

ь єдності інформаційної моделі господарюючого суб'єкта, що дає змогу забезпечити комплексність досліджень, усунути дублювання та різнопланове тлумачення господарських явищ і процесів;

ь оперативності інформації, що дає змогу забезпечити своєчасність прийняття управлінських рішень відповідно до змін внутрішнього та зовнішнього економічного середовища;

ь максимальної алгоритмізації параметрів економічної системи, кодування і передачі опрацювання інформаційних ресурсів на ПЕОМ, що дає змогу формувати раціональну технологію аналітичного процесу.

Виділяють зовнішні і внутрішні джерела інформації. Зовнішні джерела даних аналізу: спеціалізовані окремі видання (бюлетені агентств з маркетингових досліджень, бюлетені агентств стратегічного планування і прогнозування, дослідження Інституту ринкових реформ тощо); вторинні видання (бюлетені статистики, баланси банків, бюлетені міжнародних інформаційних агентств); спеціальні джерела (соціологічного опитування, вибіркових обстежень та ін.). Внутрішні джерела інформації для аналізу: статут господарюючого суб'єкта та документи про його реєстрацію; протоколи засідань ради директорів, зборів акціонерів та інших органів управління; документи, які регламентують облікову політику; бухгалтерські документи; статистична звітність; документи планування діяльності господарюючого суб'єкта; контракти, договори, домовленості; внутрішні інструкції, звіти експертів та аудиторів; матеріали інвентаризації, перевірок контролюючих органів тощо.

Під методом економічного аналізу розуміють науково обґрунтовану систему теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення і базуються на діалектичному методі пізнання.

Метод аналізу реалізується через його науковий апарат, тобто через сукупність прийомів дослідження. Метод аналізу має певні специфічні особливості. До них належать:

-- використання системи показників, що характеризують діяльність підприємства;

-- вивчення причин зміни показників;

-- визначення та вимірювання взаємозв'язків та взаємозалежностей між ними з допомогою спеціальних прийомів.

Однією з найважливіших особливостей методу економічного аналізу є використання системи показників для вивчення господарських явищ та процесів. Адже економічний аналіз спроможний дослідити лише ті економічні явища, які відображено в певних економічних показниках, що мають числову характеристику. Такі, наприклад, властивості продуктів харчування, як смак, колір, запах, корисність, не мають об'єктивної числової характеристики, а для того, щоб вони могли стати об'єктом дослідження в економічному аналізі, потрібно спочатку розробити відповідну систему показників даних властивостей, виражених у балах. Система економічних показників базується, як правило, на системах та підсистемах економічної інформації, проте не виключено, що в ході самого аналізу виникатиме потреба в розрахунку нових показників.

Інша характерна особливість методу економічного аналізу -- вивчення причин, що вплинули на зміну тих чи тих економічних показників. Ураховуючи, що економічні явища обумовлено причин-но-наслідковою залежністю, головним завданням аналізу є розкриття та вивчення цих причин (факторів).

Найважливішим елементом методики економічного аналізу є технічні прийоми та способи аналізу, які можна назвати інструментарієм аналізу. Вони використовуються ш різних етапах дослідження для:

-- первинної обробки зібраної інформації;

-- вивчення стану та закономірностей розвитку об'єктів, що досліджуються;

-- визначення впливу факторів на результати діяльності підприємств;

-- підрахунку невикористаних резервів збільшення ефективності виробництва;

-- узагальнення результатів аналізу та комплексної оцінки діяльності підприємств;

-- обґрунтування планів економічного та соціального розвитку, управлінських рішень, різних заходів.

Багато прийомів, що використовуються в економічному аналізі, запозичено з інших наук: математики, статистики, бухгалтерського обліку. Економічний аналіз, пристосовуючи ці прийоми до вивчення свого предмета, вносить у них необхідні зміни. Але певні прийоми притаманні тільки економічному аналізу. Усі прийоми економічного аналізу можна поділити на дві групи: якісні та кількісні.

Якісні прийоми дослідження не дають числової характеристики явищ, що вивчаються, а тільки відповідають на питання, як досліджувати економічні процеси, визначають способи підходу до вивчення закономірностей. Якісні прийоми притаманні як процесу наукового пізнання в цілому, так і окремим науковим сферам дослідження.

До якісних (абстрактно-логічних) прийомів дослідження відносять: аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, евристичні прийоми.

Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристику економічних явищ і поділяються на описові та аналітичні.

Описові прийоми дослідження дають можливість визначити розміри, масштаби, тенденції, динаміку розвитку економічних процесів, визначають стан та структуру економічних явищ, певну числову характеристику окремих напрямків діяльності підприємства. До них належать середні та відносні величини, ряди динаміки, графічний прийом, структурні та типологічні групування.

Аналітичні прийоми уможливлюють не тільки визначення певних значень показників, що характеризують економічні процеси, а й дослідження причинно-наслідкових залежностей між явищами, силу впливу окремих факторів на предмет дослідження. У свою чергу, аналітичні прийоми поділяються на прийоми, за допомогою яких вивчаються функціональні (детерміновані) залежності, і прийоми, що використовуються для дослідження стохастичних взаємозв'язків. До перших відносять ланцюгові підстановки, спосіб абсолютних та відносних різниць, індексний спосіб, інтегральний, пропорційного ділення, часткової участі, балансовий прийом. Щодо засобів стохастичного факторного аналізу, то найбільшого поширення набули аналітичні групування, кореляційно-регресійний метод, дисперсійний аналіз, компонентний аналіз. В окрему групу можна виділити прийоми, що дають змогу оптимізувати певні економічні явища: лінійне програмування, теорія масового обслуговування, теорія ігор та ін.

Метод економічного аналізу реалізується через його науковий апарат, який являє собою сукупність загальнонаукових і конкретно наукових методів, способів і прийомів дослідження фінансових ресурсів та їх потоків або його методику.

Розрізняють велику кількість видів методів економічного аналізу, зокрема наступні: логічні методи, методи комплексної економічної оцінки, графічні, економіко-математичні методи та методи експертних оцінок.

Найтрадиційнішою групою методів економічного аналізу є група логічних методів. До них відносять: методи порівняння, методи елімінування, статистичні методи та балансові методи.

Характерним для логічних методів є творче осмислення цілей і принципів дослідження, застосування загальнонаукового підходу до дослідження зміни і розвитку явищ та процесів через їх дроблення (диференціацію) і синтез (інтеграцію) та абстрактний підхід.

Порівняння - це найбільш універсальний метод пізнання економічних явищ і процесів, дослідження їх зміни і розвитку, початковий етап реалізації аналізом своєї цільової функції. Пріоритетним при застосуванні методу порівняння є вибір бази порівняння та досягнення якісної порівняльності параметрів. Щодо бази порівняння, то її вибір зумовлюється цільовою орієнтацією аналізу логічною коректністю оцінки зміни і розвитку.

Найбільш характерні прийоми порівняння наведено у табл. 3.1.

Таблиця 3.1. Прийоми порівняння в економічному аналізі

Порівняльна характеристика	База порівняння
Фактичне значення	Планове значення
Фактичне значення	Досягнутий результат у минулому
Планове значення	Досягнутий результат у минулому
Планове значення	Значення потенціальних можливостей (оптимальний результат)
Планове чи фактичне значення	Середні дані
Планове чи фактичне значення	Кращі результати

Застосовуючи метод порівняння, можна отримати такі кількісні аналітичні результати:

ь визначити абсолютне відхилення значень порівнюваних параметрів;

ь визначити відносне відхилення значень порівнюваних параметрів;

ь визначити еластичність зміни.

Абсолютне відхилення значень порівнювальних параметрів визначають як різницю значення порівнювальної характеристики та її базової величини. Відносне відхилення - це відносна динаміка зміни порівнювальних параметрів, яка характеризується темпом зростання значень і темпом їх приросту. Еластичність зміни визначають відповідними коефіцієнтами зв'язку на основі зіставлення динаміки зміни різних за економічним змістом параметрів. Коефіцієнт еластичності показує, на скільки пунктів зміниться значення одного параметра, якщо значення еластичного до нього параметра змінити на один пункт.

Виробничо - господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними фондами та їх використання.

Методи елімінування використовують в економічному аналізі для дослідження прямих чи обернених детермінованих факторних систем. Елімінування - це логічний метод, за допомогою якого абстрагується вплив низки факторів, які впливають на зміну досліджуваного параметра, і залишається в оцінках один, вплив якого вимірюють шляхом послідовної заміни його базового значення на значення порівняльної характеристики і зіставлення з попереднім результатом. В економічному аналізі найчастіше використовують такі методи елімінування: метод ланцюгових підстановок, метод різниці абсолютних величин, метод різниці відносних величин, метод перерахунку даних та метод пайової участі.

Метод ланцюгових підстановок використовують для розрахунку впливу окремих факторів на сукупний результат. Метод ланцюгових підстановок полягає у послідовній заміні базової величини впливу фактора на його аналізоване значення за умови, що значення інших факторів залишаються незмінними. Визначений результат порівнюють з попереднім і розраховують ступінь впливу аналізованого фактора.

Метод різниці абсолютних величин є частковим вираженням методу ланцюгових підстановок і використовують під час дослідження двофакторних детермінованих залежностей мультиплікативного типу, коли один фактор виражає кількісні зміни, другий - якісні. Щоб визначити вплив кількісного фактора, необхідно його абсолютне відхилення помножити на базове значення якісного; щоб визначити вплив якісного - його абсолютне відхилення помножити на аналізоване значення якісного.

Метод різниці відносних величин - логічний прийом, який дає змогу виділити з сукупності факторів вплив одного, якщо існує детермінована факторна модель функціонального зв'язку, а значення впливу факторів виражені відносними величинами зміни.

Метод перерахунку даних як логічний прийом використовують у тих випадках, коли для виділення впливу окремих факторів перераховують його величини на зміну загального результату або визначають умовний загальний результат при зміні впливу аналізованого фактора. Скорегований результат порівнюють з базовим і визначають вплив аналізованого фактора.

Метод пайової участі полягає у тому, що за пропорційним поділом впливу факторів визначають їх частку у зміні загального результату.

Статистичні методи - це загальні методи статистичних досліджень, які використовуються в економічному аналізі як для оцінки якісних параметрів зміни тенденцій та закономірностей зміни економічних явищ і процесів, так і для визначення факторних залежностей і факторного впливу. Найбільш поширеними в аналізі є методи середніх величин, групування, індексів, динамічних рядів.

Метод середніх величин як технічний спосіб опрацювання інформації використовують в аналізі для виявлення загальної характеристики явищ і процесів, а також для розрахунку кількісного значення якісного фактора впливу (рентабельності, віддачі основних засобів, виробітку тощо). Найпоширеніші види середніх значень: середнє арифметичне (просте і зважене), середнє геометричне, середнє гармонічне тощо.

Метод групування передбачає певну класифікацію явищ і процесів, а також причин і факторів, які зумовлюють їх зміну і розвиток. Найпоширеніший спосіб групування в економічному аналізі - це побудова групувальних таблиць за однією (прості групування) і за декількома ознаками (комбіновані групування).

Індексний метод ґрунтується на відносних показниках, які виражають відношення рівня цього явища до рівня його базового значення.

Для характеристики зміни аналізованих параметрів у часі, виявлення тенденцій і закономірностей цих змін використовують динамічні ряди. Вони бувають моментні (для характеристики аналізованого параметра на цей момент часу) і періодичні (для характеристики аналізованого параметра за певний проміжок часу). Використання рядів динаміки в економічному аналізі дає змогу:

ь визначити характер зміни параметрів та інтенсивність цієї зміни;

ь дати кількісне вираження закономірностей ряду (тренду динамічного ряду);

ь дати порівняльну характеристику відмінностей у динаміці різних явищ і процесів.

Балансові, або сальдові методи використовуються тоді, коли відоме загальне відхилення досліджуваного параметра і всіх факторів його зміни, крім одного. Цей фактор або не піддається обліку, або визначати його економічно не виправдано. У такому випадку вплив невідомого фактора визначають відніманням від загального відхилення відхилень за відомими факторами.

Ще однією групою методів економічного аналізу є методи комплексної економічної оцінки.

Комплексна економічна оцінка є характеристикою, яку отримують при одночасному й узгодженому вивченні сукупності параметрів, які відображають всі або більшість аспектів зміни та розвитку економічних явищ і процесів. Вона вміщує загальні висновки про результати діяльності досліджуваного об'єкта. Складність комплексної економічної оцінки полягає у тому, що при багатокритеріальному аналізі (багатофакторних систем) важко виділити узагальнюючий показник - критерій оцінки, а витрати на проведення аналітичних робіт часто не покриваються їх результативністю.

В економічному аналізі виділяють:

ь методи детермінованої комплексної оцінки;

ь методи стохастичної комплексної оцінки.

Основні методи детермінованої комплексної оцінки: метод сум, метод геометричної середньої, метод суми місць, метод відстаней та ін.

Методи стохастичної комплексної оцінки використовують під час дослідження стохастичного зв'язку і включають методи суми місць і відстаней, методи двомірного шлакування, експертно-статистичні, метод компонентного аналізу.

Для кращого сприйняття та розуміння економічних явищ і процесів, а також тенденцій і закономірностей їхньої зміни та розвитку використовують групу графічних методів. Графіки - це наочні зображення даних за допомогою геометричних знаків, малюнків та інших графічних засобів, які умовно виражають числові показники та співвідношення між ними. Графіки використовують для швидкого знаходження значення функції за відповідним значенням аргументу, а також для наочного зображення функціональних залежностей.

Ще однією великою групою методів економічного аналізу є економіко-математичні методи, які умовно поділяються на:

ь методи кореляційно-регресійного аналізу;

ь методи математичного програмування;

ь матричні методи та моделі;

ь інші економіко-математичні методи і моделі.

Методи кореляційно-регресійного зв'язку використовують в економічному аналізі для виявлення форми та щільності зв'язку між різними параметрами досліджуваного об'єкта, характер функціональної залежності між якими невизначено. Найчастіше цей зв'язок є стохастичним. Кореляція виражає ймовірнісну залежність між змінними параметрами алгоритму зв'язку. Кореляційна залежність може бути виявлена як між двома кількісними ознаками (парна кореляція), так і між багатьма (множинна кореляція).

Методи математичного програмування призначені для оптимізації господарської діяльності. Цінність їх полягає в тому, що вони дають змогу оцінювати ступінь досягнення потенціалу, визначити лімітуючі ресурси, «вузькі місця», ступінь конкурентності та дефіцитності.

Методи математичного програмування охоплюють методи лінійного та динамічного програмування. Методи лінійного програмування (транспортна задача, задача оптимального розкрою, задача оптимальної суміші та інші) використовують для розв'язку багатьох оптимізаційних аналітичних задач, де функціональні залежності досліджуваних явищ і процесів детерміновані. Методи динамічного програмування використовують при розв'язку оптимізаційних задач, у яких цільова функція або обмеження характеризуються нелінійними залежностями. Ці методи використовують під час дослідження стохастичних факторних систем.

Матричні методи та моделі економічного аналізу ґрунтуються на лінійній і векторно-матричній алгебрі, їх використовують при дослідженні складних і великорозмірних економічних структур. Найпоширенішими в аналізі є матрична модель міжгалузевого балансу, матриця багатокритеріальної оптимізації, ключова матриця та інші.

Дуже широко у наш час при аналізі використовуються методи експертних оцінок. Ці методи побудовані на використанні професійного досвіду та інтуїції спеціалістів під час розв'язування аналітичних задач, особливо при прогнозуванні розвитку економічних ситуацій. До методів експертної оцінки належать: методи колективних експертних оцінок, «мозкового штурму», морфологічний метод аналізу, метод семикратного пошуку, методи асоціацій та аналогій, колективного блокнота та контрольних запитань.

3.4 Методика аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість

Важливим аспектом ефективного управління підприємством є не лише бажання максимізувати прибутки підприємства, а й поліпшити аналіз податків підприємства, враховувати норми податкового навантаження, прогнозувати платежі у бюджет на наступні періоди. Протягом існування податкової системи

розроблено багато зарубіжних та вітчизняних методик щодо визначення податкового навантаження, але єдиних підходів досі не існує. Причому більшість науковців розглядає податкове навантаження на рівні держави, і лише деякі - на рівні підприємства. У різні часи проблему податкового навантаження розглядали такі видатні науковці, як: О. Амоша, Н. Бенч, В. Вишневський, А. Єлісєєв, Л. Єріс, О. Єськов, А. Загородній, Ю. Іванов, М. Литвин, А. Сміт, А. Соколовська, Л. Сухарева.

Аналіз розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість має надзвичайно важливе значення для фінансового благополуччя та економічного зростання підприємства.

Податок на додану вартість нерозривно пов'язаний із грошовими коштами, а розрахунки з бюджетом за цим податком - із рухом грошових коштів. Так, наприклад, відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету є не що іншим як надходженням грошових коштів, погашення зобов'язань за цим податком - їх витрачанням.

Окрім того розрахунки з бюджетом за податком на додану вартість можна розглядати як дебіторську та кредиторську заборгованість. Сума ПДВ нарахована до сплати в бюджет по своїй суті є ніщо інше як кредиторська заборгованість підприємства перед Державним бюджетом, а сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню - дебіторська заборгованість бюджету.

Одним із засобів формалізації аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість є розробка організаційно-інформаційної моделі. Важливим принципом створення такої інформаційної бази аналізу виступає забезпечення повноти інформації щодо досліджуваного об'єкта.

Організаційно-інформаційна модель аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість складається з шести взаємопов'язаних блоків.

Перший блок - «Мета і завдання аналізу».

Аналіз розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість здійснюється з метою дослідження стану і динаміки розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість, факторів, що спричиняють вплив на ці розрахунки та виявлення доступних джерел коштів і оцінки можливості їх мобілізації.

Досягнення цієї мети забезпечується вирішенням наступних завдань:

ь аналіз формування кредиторської заборгованості;

ь аналіз формування дебіторської заборгованості;

ь загальний аналіз розрахунків з бюджетом;

ь аналіз руху грошових коштів.

Другий блок - «Об'єкти та суб'єкти аналізу».

Об'єктами аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість являються дебіторська та кредиторська заборгованість, розрахунки з бюджетом в цілому та за видами податків і платежів, грошові потоки підприємства.

Суб'єктами аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість є вищі посадові особи підприємства, його економічні служби, керівники функціональних підрозділів, власника та акціонери, а також, зовнішні користувачі.

Третій блок - «Система показників аналізу».

Система економічних показників аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість складається із аналітичних та відносних показників.

До аналітичних відносять: абсолютні показники динаміки, залишки та обороти з надходження податку на додану вартість та погашення зобов'язань з цього податку.

До відносних показників належать відносні показники структури та динаміки розрахунків з бюджетом.

Четвертий блок - «Інформаційна база аналізу».

Інформаційне забезпечення аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість становить зовнішня (інформація, що виникає за межами підприємства) та внутрішня інформація (сукупність даних, які виникають на самому підприємстві та характеризують його діяльність та фінансовий стан).

До зовнішньої інформації належать: правова (законодавчі акти, що регулюють діяльність підприємств у сфері оподаткування), директивна (Постанови міністерств і відомств) нормативна, довідкова. Ця інформація в основному використовується для оцінки та контролю відповідності розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість вимогам законодавчих документів.

До внутрішньої інформації належать: фактографічна (дані бухгалтерського обліку та поза облікова інформація що міститься у наказах, актах ревізій, аудиторських висновках тощо). Фактографічна інформація використовується для характеристики стану розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість у певний момент часу або за певний період. Зіставлення цієї інформації з правовою, директивною та нормативно-довідковою є основою для загального економічного аналізу.

П'ятий блок - «Методичне забезпечення аналізу».

Методичні прийоми обробки інформації поділяються на дві групи: економіко-логічні та економіко-математичні.

До першої групи, економіко-логічних, відносяться: групування, порівняння, розрахунок відносних показників, розрахунок середніх показників, деталізація.

До другої групи, економіко-математичних, відносяться: методи обробки динамічних рядів, методи кореляційно - регресійного аналізу, методи моделювання.

Шостий блок - «Прийоми узагальнення та реалізація результатів аналізу».

Узагальнення і реалізація результатів аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість здійснюється наступними шляхами:

ь систематизація інформації;

ь розробка багатоваріантних засобів щодо поліпшення розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість;

ь оформлення результатів аналізу та передача їх в управлінські структури;

ь вибір оптимального варіанту заходів щодо поліпшення розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість;

ь прийняття рішення щодо обраного варіанту організації заходів;

ь доведення прийнятого рішення до виконавців;

ь забезпечення контролю за виконанням прийнятих рішень.

Загальний аналіз розрахунків з бюджетом за ПДВ передбачає наступні етапи:

ь Класифікація розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість: як дебіторська або кредиторська заборгованість.

ь Оцінка структури (вертикальний аналіз) - визначення питомої ваги ПДВ у всіх податках, розрахунок питомої ваги податкового кредиту в дебіторській заборгованості і податкових зобов'язань в кредиторській заборгованості підприємства.

ь Оцінка динаміки (горизонтальний аналіз) полягає в аналізі динаміки розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість.

ь Загальна оцінка стану та динаміки розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість.

Етапи аналізу розрахунків з бюджетом за ПДВ:

ь Побудова системи коефіцієнтів.

ь Обґрунтування критеріїв та оцінки показників.

ь Розрахунок відповідних коефіцієнтів на початок і кінець звітного періоду.

ь Оцінка динаміки коефіцієнтів протягом звітного періоду.

ь Загальна оцінка розрахунків з бюджетом за ПДВ.

Оскільки розрахунки за податком на додану вартість можна розглядати як дебіторську та кредиторську заборгованість, то доцільно проаналізувати динаміку та структуру дебіторської та кредиторської заборгованості ТОВ «Фенікс» та оцінити місце розрахунків з бюджетом за ПДВ в цій заборгованості.

Судячи з динаміки дебіторської заборгованості по розрахунках з бюджетом за податком на додану вартість, представленої у додатку Р, можна сказати, що заборгованість бюджету з податку на додану вартість зростає, що чітко видно з графіка поданого на рис. 3.2



Рис. 3.2. Динаміка дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом за ПДВ

Зростання дебіторської заборгованості бюджету по ПДВ, означає збільшення сум даного податку до податкового кредиту, що є позитивним для підприємства, адже це дозволяє йому на більшу суму зменшити свої податкові зобовязання з цього податку.

Слід відзначити, що тенденція, до збільшення заборгованості бюджету з ПДВ проявляється не лише на ТОВ «Фенікс» а й на інших підприємствах, про що неодноразово заявляли вищі посадові особи держави. Проте маємо надію, що в найближчому майбутньому заборгованість бюджету за ПДВ знизиться, адже Податковим кодексом України передбачено нарахування пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ.

Щодо структури дебіторської заборгованості , то питома вага розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість, складає дуже малу частку. Так, наприклад, у 2011 році на долю цих розрахунків припало 3,71 % від загальної суми дебіторської заборгованості. Також слід відмітити, що у період з 2007 рік по 2011 рік питома вага розрахунків за ПДВ зменшилась.

Якщо поглянути на динаміку кредиторської заборгованості ТОВ «Фенікс» за останні п'ять років, то можна побачити, що починаючи з 2010 року спостерігається зменшення суми поточних зобов'язань перед бюджетом. Це напряму пов'язане із зменшенням доходів від реалізації товарів та послуг підприємства, адже податкові зобов'язання становлять 20% від суми отриманої виручки, або точніше ціни проданого товару (послуги).

На перший погляд зменшення кредиторської заборгованості, тобто зобов'язань з ПДВ перед бюджетом слід оцінити позитивно, проте це не так. Як вже згадувалося зменшення суми зобов'язань з даного податку викликане зменшенням доходів від реалізації, а останнє аж ніяк не можна назвати позитивним явищем в діяльності ТОВ «Фенікс»

Щодо структури кредиторської заборгованості ТОВ «Фенікс», то тут слід відмітити, що розрахунки з бюджетом за податком на додану вартість, а саме зобов'язання з цього податку займають досить незначну частину. Так, у 2011 році зобов'язання за розрахунками з бюджетом за ПДВ склали лише 0, 03%.

Для більш детального аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість слід розглянути рентабельність кредиторської та дебіторської заборгованості по цим розрахункам, а також їх оборотність. Динаміка названих коефіцієнтів представлена у таблиці 3.2

Судячи із таблиці 3.2. можна зробити висновок, що показники рентабельності дебіторської і кредиторської заборгованості за розрахунками з бюджетом за ПДВ мають досить низькі значення. Тут можна відмітити лише одну позитивну тенденцію - збільшення у 2011 році в порівнянні з 2010 роком рентабельності дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом за ПДВ.

Такі низькі показники рентабельності обумовлюються прискореними темпами зменшення прибутку ТОВ «Фенікс» за останні три роки.

Таблиця 3.2 Динаміка рентабельності та оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості ТОВ «Фенікс» за розрахунками з бюджетом по ПДВ

Найменування показника	Звітний період
	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік	2011 рік
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості за бюджетом за ПДВ	146,77	176,59	131,57	135,69	81,21
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості за розрахунками з бюджетом за ПДВ	47,16	34,61	23,10	41,87	55,59
Рентабельність дебіторської заборгованості за бюджетом за ПДВ	2,20	2,86	-1,49	-4,43	-1,74
Рентабельність кредиторської заборгованості за розрахунками з бюджетом за ПДВ	1,51	1,55	-0,83	-4,64	-5,43
Коефіцієнт співвідношення податкових зобов'язань і податкового кредиту за розрахунками з бюджетом за ПДВ (коефіцієнт покриття)	1,45	1,85	1,80	0,95	0,32
Довідково:
Доход від реалізації товарів та послуг	19211,6	20642,8	22630	20760	17704
Собівартість реалізації товарів та послуг	8969,7	7481,7	7137	6113	3891
Дебіторська заборгованість за рахунками за бюджетом за ПДВ	131	117	172	153	218
Кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом за ПДВ	190	216	309	146	70
Чистий прибуток	287,4	334,3	-256	-678	-380

В динаміці коефіцієнтів оборотності слід відмітити наступні тенденції: збільшення за останні два роки оборотності кредиторської заборгованості за розрахунками з бюджетом за ПДВ та значне зниження у 2011 році оборотності дебіторської заборгованості розрахунків з бюджетом за ПДВ.

Коефіцієнт покриття показує скільки грошових одиниць податкового кредиту припадає на кожну одиницю податкових зобов'язань. Критичне значення цього показника становить 1 і за останні два роки, 2010 та 2011 рік, воно було в межах цього ліміту. Якщо значення коефіцієнта від 1 до 1,5 то, підприємство здатне своєчасно ліквідувати свої борги. Із таблиці 3.3.1 чітко видно, що в 2008 та 2009 рр. ТОВ «Фенікс» не було здатне своєчасно погашати борги перед бюджетом з ПДВ.

Розрахунки з бюджетом за на додану вартість можна також пов'язати з рухом грошових коштів на ТОВ «Фенікс». Виходячи з цього, доцільно розглянути ПДВ як джерело утворення чи витрачання коштів.

На основі аналізу джерел утворення і витрачання коштів ТОВ «Фенікс» та структури джерел утворення та напрямків витрачання цих коштів, можна зробити висновок, що в 2011 році розрахунки з бюджетом за ПДВ виступали як один із напрямів витрачання коштів. У структурі напрямків витрачання грошових коштів ці розрахунки займають 7 та 8 місця із 11 можливих.

Висновки

У цьому розділі було спроектовано систему контролю та економічного аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість. А саме:

ь розглянуто методику та організацію контролю в системі управління підприємствами торгівлі;

ь досліджено методику контролю за станом розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість;

ь розглянуто систему аналітичних показників, інформаційну базу та основні методи економічного аналізу;

ь розроблено методику аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість.

Слід відзначити, що контроль на підприємствах, в тому числі і підприємствах торгівлі, має важливе значення для ефективної діяльності підприємства. За допомогою контролю встановлюють причини і відповідальних у відхиленнях з метою усунення негативних явищ і їх недопущення у майбутньому. Контроль як функція управління є засобом зворотного зв'язку між об'єктом і системою управління, інформує про дійсний стан керованого об'єкта, фактичне виконання управлінського рішення.

Важливою функцією економічного контролю на сучасних підприємствах є і вплив через систему управління на успішне виконання планів, раціональне використання ресурсів, оптимізацію господарських зв'язків, додержання законодавства.

Контроль на підприємствах торгівлі здійснюють безліч державних органів, проте, серед усіх них, важливе місце посідає контроль, що здійснюється податковими.

Слід не забувати, що для проведення перевірки податковий інспектор повинен мати належним чином оформлене посвідчення на перевірку, а також направлення на проведення цієї перевірки. Причому, якщо направлення оформлені з порушенням порядку встановленого законодавством, підприємець може не допустити податкового інспектора до проведення перевірки.

За результатами перевірок складаються акти, які підписуються особами, що здійснювали перевірку, керівником та головним бухгалтером підприємства.

Не менш важливим за контроль, є проведення економічного аналізу діяльності підприємства. Це дає можливість оцінити його фінансовий стан та здійснити прогнози щодо подальшої діяльності.

Одним із напрямків здійснення аналізу діяльності будь-якого підприємства, є його аналіз його розрахунків з бюджетом за податками, в тому числі і податку на додану вартість.

Слід відзначити, що методика аналізу розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість досить складна і чітко не висвітлена в спеціалізованій літературі.

Для аналізу розрахунків ТОВ «Фенікс» з бюджетом за податком на додану вартість, нами було запропоновано розглянути їх як кредиторську та дебіторську заборгованість підприємства. Це дало змогу проаналізувати динаміку розрахунків, їх питому вагу в дебіторській та кредиторській заборгованості підприємства, розрахувати рентабельність та оборотність.

Також розрахунки з бюджетом за податком на додану вартість було розглянуто як джерела утворення та напрямки витрачання грошових коштів ТОВ «Фенікс».

Размещено на Allbest.ru