В основу організації оплати праці на підприємствах покладено три взаємозв'язаних і взаємозалежних елементи: тарифну систему, нормування праці та форми оплати праці. Тарифна система складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів. Під нормуванням праці розуміють норму часу на виконання роботу або норму виробітку за одиницю часу, чим визначається розцінка за працю та загальну суму заробітної праці.

Залежно від основної ознаки розрізняють дві форми оплати праці: відрядну, коли в основу розрахунку плати беруть кількість виконаної роботи і розцінку за її одиницю, та почасову при якій згідно з тарифною ставкою за час роботи або окладом, оплачують затрачений на підприємстві час. Кожна з цих форм має різновиди, пов'язані з матеріальними винагородами за кількісні та якісні, індивідуальні чи колективні показники або з результатами роботи.

Відрядна оплата має такі різновиди: пряма відрядна, відрядне - преміальна і акордно-преміальна. При першому виді оплати розцінки за одиницю продукції (роботи) є незмінними, а розмір заробітної праці залежить від виробітку. Цю оплату праці застосовують в основному в промислових цехах сільськогосподарських підприємств, а також;у будівництві.

При відрядне - преміальній оплаті поряд з оплатою за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт працівникам нараховують преміальні за виконання місячних, квартальних або річних виробничих завдань і встановлених норм виробітку. Таку систему оплати праці практикують у ремонтних майстернях, автопарку, А також; в рослинництві й тих галузях тваринництва, де продукція надходить протягом року.

Суть акордно-преміальної оплати праці полягає в тому, що її нараховують за кінцевий результат виробництва продукції з урахуванням її кількості та якості. Протягом року працівникам сільськогосподарських підприємства видають аванс, обчислений за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт у рослинництві або кількість тварин, яких доглядають.

В умовах колективного підряду при безнарядній формі обліку праці аванс кожному працівникові нараховують залежно від кількості відпрацьованого ним часу та його кваліфікації. По закінчені збирання врожаю видають різницю між: заробітною платою, нарахованою за продукцію, та сумою виданого протягом року авансу. Доплату за

продукцію розподіляють міме працівниками виробничого підрозділу пропорційно до оплати праці, нарахованої протягом року за обсяг виконаної робіт.

При почасово - преміальній оплаті, крім посадових окладів (тарифних ставок), виплачують премії.

Розрізняють два види заробітної плати - основну і додаткову. Основну нараховують згідно із затраченою на підприємстві працею за час роботи, додаткову - за невідпрацьований час, який підлягає оплаті. Основу заробітну плату розраховують на підставі тарифних розрядів, присвоєних працівникам, часових тарифних ставок для відрядників і погодинників, норм виробітку, норм часу та посадових окладів.

Для визначення почасового заробітку достатньо знати розряд працівника, часову тарифну ставку даного розряду і кількість відпрацьованих годин згідно з табелем.

З метою підрахунку відрядного заробітку на основі тарифної ставки за час роботи визначають розцінку за одиницю роботи, а потім - суму заробітної праці, виходячи з кількості виробленої продукції.

При нарахування заробітної праці за посадовим окладом останній зберігається при відпрацюванні всіх робочих днів місяця. При відпрацюванні неповного місяця середньоденний заробіток множать на кількість робочих днів.

Премії, які видають працівникам, також належать до основної заробітної плати. їх сума визначається величиною основного заробітку, нарахованого за період преміювання.

Важливо також: розрізняти номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата - це сума грошей одержаних за годину, день, тиждень тощо;реальна - це кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну плату. Іншими словами, реальна заробітна плата - це купівельна спроможність номінальної заробітної плати..

Сума основної та додаткової заробітної плати становить фонд заробітної плати. Облік має забезпечити дійовий контроль за його використанням.

У сільськогосподарських підприємствах до фонду оплати праці включають:

оплату праці працівників за осяг виконаної роботи або відпрацьований час за прийнятими на підприємстві відрядними розцінками, тарифними ставками і посадовими окладами, натуральну оплату встановленій оцінці;

суми, що належать у кінцевий розрахунок за кількість та якість виробленої продукції, оплата за час чергових і додаткових відпусток,виконання державних, громадянських обов'язків тощо, передбачену в Положенні про оплату праці, яке кожне сільськогосподарське підприємство розробляє, керуючи діючими нормативними актами.;

доплату за перевиконання плану виробництво або реалізації сільськогосподарської продукції, одержання продукції понад досягнутий середній рівень за попередні 3-5 років, виконання важливих сільськогосподарських робіт із високою якістю у встановлений строк чи достроково, скорочення прямих витрат та зниження собівартості продукції, використання та збереження техніки;

надбавки за кількість трактористам - машиністам, звання майстра,стаж роботи за спеціальністю в одному підприємстві, шкідливі і особливі умови праці, догляд за тваринами на пасовищах, вчене звання,керівництво бригадою чи ланкою незвільненим від основної роботи працівникам.

Склад фонду оплати праці в держгоспах і ФГ принципових відмінностей не має і формується на загальних засадах. До них належать премії, які виплачують тільки при наявність спеціальних асигнувань: за розробку та впровадження нової техніки і технології, комплексної автоматизації й механізації виробництва, по винахідництву і раціоналізації, одноразову матеріальну допомогу, яку видають за рахунок фондів економічного стимулювання, якщо вони створюються на підприємстві, або прибутку, використання для заохочення працівників.

Мистецтво управління ринковою економікою полягає насамперед у виявлені оптимального варіанта поєднання ринкових і державних важелів. Роль держави в регулювання оплати праці у сучасних умовах має зводитися до: встановлення мінімальної заробітної плати за погодженням із профспілковими об єднанням;

- регламентації деяких державних норм і гарантій що до оплати праці; встановлення порядку віднесення витрат на виробництво; визначення механізму регулювання коштів, які направляють на споживання, на підприємствах усіх форм власності;

- визначення умов оплати праці керівників державних підприємств, працівників державної сфери, державних службовців; участі у переговорному процесі між: підприємцями і профспілками в межах системи соціального партнерства.

Облік праці та заробітної праці регламентується нормативними документами, розробленими і затвердженими Міністерством праці та соціальної політики, міністерством фінансів і Державним комітетом статистики України. Йдеться, зокрема, про основні положення щодо обліку праці й заробітної плати, вказівки по використанню та заповненню форм первинної документації щодо обліку праці і заробітної плати тощо.

Умови оплати праці на підприємствах регулюються Законом України про оплату праці, який сприяє поліпшенню економічного становища народного господарства держави, зростанню реальної оплати праці й отриманню інфляційних процесів. У Законі визначено права працівників щодо оплати праці та їхнього захисту.

Облік відпрацьованого часу відображається у Табелі обліку робочого часу. Табельний облік у відділках, на фермах, у бригадах робочих майстернях та інших виробничих підрозділах ведуть спеціально призначені працівники (обліковці бухгалтери) або керівники підрозділів (бригадири завідуючі фермами, ремонтними майстернями та ін.). Для коленого працівника в табелі відводять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих годин, умовними літерами зазначають причину невиходу на роботу (наприклад вихідні або святкові дні - "вс", дні хвороби - "х", службове відрядження - "св.", чергові відпустки - "чв" тощо). У табелі також: зазначають посаду працівника посаду працівника, його огляд, вид оплати, суму заробітку, табельний номер. По закінченні місяця табель передається в бухгалтерію, де його використовують для нарахування оплати.

Табельний номер присвоюють кожному працівникові, включаючи прийнятих на постійну, сезонні або тимчасову роботу. Одночасно він є номером особового рахунка працівника.

Відповідно до чинного законодавства про використання робочого часу в державних сільськогосподарських підприємствах у період напружений польових робіт в разі виробничої необхідності може бути збільшена тривалість робочого дня працівників, зайнятих у рослинництві, а також у ремонтних майстернях, на автотранспорті та в інших підрозділах, що обслуговують рослинництво. Для таких працівників ведуть підсумковий облік робочого часу; в рослинництві - за календарний рік. Для підсумкового робочого часу в табелі наводять дані про кількість невикористаних вихідних днів на початок і кінець місяця, які обчислюють з урахуванням перепрацювання понад робочий час та кількість використаних додаткових днів відпочинку за цей період. Для обліку робочого часу і заробітку використовують Обліковий лист тракториста - машиніста, а для працівників, які виконують роботу вручну або за допомогою живої тяглової сили.

Основними первинним документом для обліку польових, стаціонарних та інших робіт, що виконують трактори, комбайни та самохідні машини, є Обліковий лист тракториста -машиніста. Його складають на коленого тракториста - машиніста на 5,10,15 днів, а в період збирання врожаю - щоденного, тобто залежить від того, як це передбачено планом документу обороту. До початку роботи бригадир записує в обліковому листі прізвище, ім'я і по батькові, а також табельний номер тракториста - машиніста, найменування, марку та інвентарний номер машини, номер поля, назву культури, склад агрегату, прізвище причіплювача, норму виробітку, розцінку, агротехнічні умови виконання роботи і номер бригади, для якої виконуватиметься робота.

По закінченню робочого дня обліковець вказує кількість та якість виконаної роботи, витрати палива і розмір заробітку за зміну. Якщо трактор працює в дві зміни, то на коленого тракториста виписують окремий обліковий лист. Агроном роботи відмітку про якість виконаних робіт.

Підписаний обліковий лист праці та виконаних робіт має два варіанти. Перший використовують для обліку по бригаді в цілому. Якщо бригада протягом одного дня виконує кілька видів робіт, то обліковий лист ведуть щоденно.

Другий варіант документа призначений для обліку праці та виконаних робіт окремого працівника протягом 15 днів. В облікових листах відображають назву робіт за відповідне число, відпрацьований час, обсяг виконаної роботи і нараховану суму. По коленому виду робіт записують одиницю виміру, норму й розцінку. Кількість вироблених коне-днів наводять в останньому рядку по коленому виду робіт.

У підприємствах для обліку праці та її оплати в рослинництві замість облікових листів ведуть Книжку бригадира по обліку праці й виконаних робіт. Вона складається з двох частин: у першій облічують виконані роботи і нараховують заробітну плату, а в другій - відпрацьований час та нараховану оплату праці окремо на механізованих і кінно-ручних роботах.

Організація оплати праці - це один з найважливіших інструментів, що визначає взаємозв'язок міри праці і міри її оплати. Міру праці визначають кількісні та якісні її аспекти, а міру оплати - прожитковий рівень як вихідний її момент.

У ринковій економіці, що базується на різноманітних формах власності та господарювання, підвищення матеріальної зацікавленості працівників в ефективній роботі має ґрунтуватися на таких умовах оплати праці, які б максимально стимулювали збільшення обсягу продажу товарів та послуг, підвищення рівня техніки, освіти і професійної підготовки, удосконалення організації виробництва і праці. Організації заробітної плати властиві певні принципи:

Оплата праці найманого працівника, залежні від його особистого вкладу, кількості і якості витраченої праці. При цьому необхідно врахувати результати господарської діяльності підприємства і його фінансові можливості. Кількість праці вимірюється тривалістю робочого часу в годинах, днях або обсягів затрат праці в одиницю часу.

Обсяг затрат праці виражається кількістю виробленої продукції або виконаних робіт певної якості. Якість праці виражає ступінь складності самої праці, яка визначається певним рівнем кваліфікації,умовами праці, її значенням в економіці.

Надання самостійності підприємствам у виборі форм і систем оплати праці і визначення її розміру. Величина заробітної плати за фактично виконану норму праці (роботу) не повинна обмежуватись, водночас вона не може бути нижчою від. установленою державою мінімальної заробітної плати.

4. Співвідношення в оплаті праці різних категорій і професійно-кваліфікаційних груп з урахуванням складності виконуваних робіт і умов праці, її практичності. Складніша кваліфікована праця оплачується - вище за просту малокваліфіковану, оскільки робітник вищої кваліфікації за однакових затрат праці порівняно з менш кваліфікованим робітником створює більшу кількість матеріальних цінностей і може виконувати складніші роботи.

Це сприяє не тільки зростанню продуктивності праці, а й зацікавленості працівників у підвищенні кваліфікації. Існує також диференціація оплати праці залежно від умов праці, важкості, шкідливості або небезпеки для здоров'я людини. Вища оплати тяжкої праці порівняно з легкою, а також праці в умовах виробництва, які відрізняються від нормальних, забезпечує матеріальну компенсацію підвищених затрат праці і сприяє залученню робітників до непривабливих робі.

Цим працівникам встановлюються доплати до ставок, окладів, додаткові виплати і пільги.

5. Стимулювання підвищення технологічного і організаційного рівня виробництва, зниження собівартості й підвищення якості продукції.

6. Регулювання розмірів мінімальної заробітної плати, які мають забезпечувати просте відтворення робочої сили працівниками різної кваліфікації. У сучасній економічній системі України розрізнюють державне та тарифно-договірне регулювання заробітної плати.

7. Посилення соціального захисту працівників. Рівень оплати праці повинен бути таким, щоб забезпечував нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації.

Головною вимогою до організації заробітної плати на підприємстві є забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зниженні її затрат на одиницю продукції, а також: гарантованості витрат заробітної плати за рахунок результатів діяльності підприємства.

Облік фінансових результатів ведеться на рахунку №79 "фінансовий результат", відносно балансу рахунок активно-пасивний.

Має такі субрахунки:

791 - Результат основної діяльності

792 - Результат фінансових операцій

793 - Результат іншої звичайної діяльності

794 - Результат надзвичайних подій

Фінансовий результат діяльності підприємства складається з прибутків і збитків. Вони відображаються на рахунку №79. На дебеті якого відображаються збитки, на кредиті прибутки.

Доход підприємства утворюється з виручки за реалізацію продукцію товарів, робіт та послуг за вирахуванням матеріальних та інших прирівняних до них затрат (крім заробітної плати, яка включається з розподільчих відносин).

3.6 Облік і контроль капітальних вкладень і джерел фінансування