Облік та аналіз виробничих запасів на сільскогосподарських підприємствах

По-четверте, ефективність використання матеріальних ресурсів значною мірою пов'язана із земельними ресурсами.

На підставі наведених особливостей потрібно аналізувати забезпеченість СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» матеріальними ресурсами й ефективність їх використання.

Джерелами аналізу є виробничо-фінансові та комерційні завдання, договори поставок, квартальні й річні звіти, дані аналітичного обліку.

При, складанні виробничо-фінансового завдання визначають потребу в матеріальних ресурсах. Наприклад, у насінні і садивному матеріалі потребу визначають множенням норми висіву на 1га на посівну площу і до одержаної кількості додають 10-15% загальної потреби як страховий фонд. Потребу в кормах розраховують множенням норми витрати кормів по видах на одну голову худоби з початку року до нового врожаю на поголів'я тварин з урахуванням страхового запасу тощо.

Оскільки безперервність виробничого процесу можна забезпечити при різному запасі матеріальних ресурсів, то доцільно мати мінімально необхідний їх запас. Визначення мінімальних запасів матеріальних ресурсів для забезпечення нормального ритму виробничого процесу здійснюють за допомогою встановлених нормативів.

Забезпеченість СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» матеріальними ресурсами визначають вставленням їх наявності на певну дату з діючими нормативами. При цьому встановлюють їх склад і структуру. Результати даних аналізу наведено у таблиці 3.1.

Аналіз даних таблиці 3.1 показує, що потреба у виробничих запасах матеріальних ресурсів становить 27,5 тис. грн. при наявних 42,1 тис. грн. Фактична наявність запасів значно перевищує нормативи по всіх видах виробничих запасів: по посівним матеріалам має місце 190% забезпеченість, по кормам і підстилці - на 154%, а по паливно-мастильним матеріалам - на 233%.

Таке перевищення зумовлене не потребами зростання обсягу виробництва, а понаднормативними залишками на початку року, що негативно впливатиме на фінансовий стан підприємства.

Таблиця 3.1

Забезпеченість матеріальними ресурсами СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» станом на 1 січня 2007 року

Виробничі запаси	Норматив	Фактична наявність	Відхилення ,(±)
	тис.грн.	% по підсумку	тис.грн.	% по підсумку	тис.грн.	% по підсумку
Посівний матеріал	2	7,3	3,8	9,0	1,8	1,8
Мінеральні добрива	1,3	4,7	2,2	5,2	0,9	0,5
Засоби захисту рослин	0	0,0	1,8	4,3	1,8	4,3
Корми і підстилка	9,8	35,6	15,1	35,9	5,3	0,2
Медикаменти і засоби дизінфекції	2,5	9,1	3,2	7,6	0,7	-1,5
Посадковий матеріал	1,7	6,2	1,9	4,5	0,2	-1,7
Паливно-мастильні матеріали	1,8	6,5	4,2	10,0	2,4	3,4
Будівельні матеріали	2,2	8,0	3	7,1	0,8	-0,9
Запасні частини	3,2	11,6	3,4	8,1	0,2	-3,6
Допоміжні матеріали	3	10,9	3,5	8,3	0,5	-2,6
Всього:	27,5	100,0	42,1	100,0	14,6	0,0

Проте, незначне перевищення нормативу виробничих запасів по посівному матеріалу, кормам і нафтопродуктам не можна вважати негативним фактором, оскільки в міру зростання цін, підприємство матиме страхові запаси.

Недоліки в постачанні, зменшення обсягів нафтопродуктів у поточних запасах можуть до певної міри компенсуватися економією їх у процесі виробництва. І навпаки, перевитрати виробничих запасів та їх використання не за прямим призначенням спричиняють невиконання плану виробництва продукції при у цілому задовільному матеріальному постачанні. Важливою умовою безперебійної роботи СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» є повна забезпеченість потреби в матеріальних ресурсах джерелами покриття. В процесі аналізу перевіримо забезпеченість потреби в завозі запасів договорами на їх поставку і фактичне їх виконання.

З таблиці 3.2 видно, що план потреби в запасах в основному не забезпечений договорами на поставку, що спричиняє ризик господарської діяльності.

Коефіцієнт забезпечення по плану:

Кзаб_пл. = (276605 + 756600) / 1019390 = 1,014 або 101,4%

Фактично ж план поставки виконано майже на 100%:

Кзаб_ф = (737290+276605) / 1019390 = 0,995 або 99,5%.

Таблиця 3.2

Забезпечення потреби запасів договорами та фактичне їх виконання в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» на 1 січня 2007 року

Вид запасу	Плано-ва потреба, грн.	Джерела покриття потреби , грн.	Укладе-но догово-рів, грн.	Забезпе-чення потреби договорами, %	Наді-йшло від постачаль-ників, грн.	Виконан-ня дого-ворів, %
		Внутрішні	Зовнішні
Посівний матеріал	245200	126300	118900	120000	100,9	120560	100,5
Мінеральні добрива	69900	0,0	69900	80000	114,4	67850	84,8
Засоби захисту рослин	71200	5200	66000	65000	98,5	61200	94,2
Корми і підстилка	254630	78650	175980	180000	102,3	175120	97,3
Медикаменти і засоби дизінфекції	24670	0,0	24670	25000	101,3	24670	98,7
Посадковий матеріал	58940	13560	45380	45000	99,2	45380	100,8
Паливно-мастильні матеріали	88900	0	88900	90000	101,2	89000	98,9
Будівельні матеріали	36850	5230	31620	31000	98,0	32260	104,1
Запасні частини	45420	0	45420	45000	99,1	45650	101,4
Допоміжні матеріали	123680	47665	76015	75600	99,5	75600	100,0
Всього:	1019390	276605	742785	756600	101,9	737290	97,4

Це означає, що потреби в матеріалах задовольняються на 99,5%, що є позитивним, враховуючи кон'юнктуру сільськогосподарського ринку. Недозабезпеченість матеріальними ресурсами в розмірі 0,5% не завдає суттєвого впливу на організацію виробничо-господарської діяльності СТОВ «Агрофірма «Прилуччина».

З таблиці 3.2, бачимо, що в повній мірі забезпечено потребу в мінеральних добривах та засобах захисту рослин, а також в кормах, паливо-мастильних матеріалах, тобто в найбільш важливих для сільськогосподарського підприємства запасах.

В процесі подальшого аналізу перевіримо відповідність фактичного розміру запасів найважливіших видів сировини нормативним.

Для оцінки забезпеченості рослинництва необхідними ресурсами (насіння, добривами, засобами захисту рослин і т.д.) необхідно дослідити потребу в них. З цією метою використаємо нормативи - середні норми, які можуть відхилятися під впливом багатьох факторів (кліматичних умов, невиконання планів поставок, закупівель чи обміну, стихійного лиха тощо), що вимагає оперативного регулювання з погляду зведення до мінімуму негативного впливу на виробництво такого відхилення в ресурсах. Оцінимо забезпеченість господарства насінням окремих культур (Дивитися табл.3.3).

За даними таблиці 3.3, станом на 1 березня СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» було повністю забезпечено насінням ячменю, гречки, віко-овесом, овесом та горохом. Підприємству терміново необхідно виконати заходи щодо забезпечення наявності насіння пшениці, ячменю, жита, сої, соняшнику, кукурудзи, адже по цих культурах насіння на момент аналізу відсутнє.

Таблиця 3.3

Забезпеченість СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» насінням станом на 1.03.2007 р. , центнерів

Насіння культур	Потреба	Наяв-ність	З нього районова-них сортів	Рівень забезпеченості, %
				Загаль-ний	в т.ч. насінням районова-них сортів
Пшениця озима	47560	0	0	0	0
Ячмінь «Прима Білорусії»	23030	23030	23030	100	100
Ячмінь пивоварений	12500	0	0	0	0
Жито гібридне	37850	0	0	0	0
Соя «Струмок»	6000	0	0	0	0
Гречка «Лілея»	1000	1000	880	100	88,0
Віко-овес «Чернігівський»	22040	22040	21570	100	97,9
Горох	17400	17400	19560	100	112,4
Соняшник «Альянс»	18000	0	0	0	0
Кукурудза «Філу»	14500	0	0	0	0
Кукурудза «Лактор»	15200	0	0	0	0
Кукурудза силос	2120	0	0	0	0
Овес «Чернігівський»	2000	2000	2000	100	100
Всього	219200	65470	67040	29,9	30,6

Наступним етапом нашого дослідження є аналіз забезпеченості тваринництва кормами (Дивитися табл.3.4.).

Дані таблиці 3.4 свідчать про те, що тваринництво було забезпечено кормами на 97,9%. Порівняно з плановою потребою їх було згодовано на 358 ц кормових одиниць менше, що відповідно позначилося на продуктивності тварин молодших груп. Це сталося головним чином через недостачу таких видів кормів: коренеплодів (300 кормових одиниць), сіна (131 кормових одиниць), грубих кормів (863 кормових одиниць).

Таблиця 3.4

Забезпеченість тваринництва кормами СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» в 2006 р.

Вид кормів	Планова річна потреба	Фактично згодовано	Відхилення, (±)
	ц	корм. од., ц	ц	корм. од., ц	у % до плану	ц	корм. од.
Концентровані	2993	3292	3337	3671	111,5	344	379
Соковиті	26972	3105	28929	3333	107,3	1957	228
в т.ч. корнеплоди	4412	529	1914	229	43,3	-2498	-300
силос	13132	1444	18764	2064	142,9	5632	620
жом	9428	1131	8250	1039	91,9	-1178	-92
Картопля	104	31	100	30	96,8	-4	-1
Грубі	7837	1898	4131	1035	54,5	-3706	-863
в т.ч. сіно	335	151	45	20	13,2	-290	-131
сінаж	1945	719	1130	418	58,1	-815	-301
солома	5557	1028	2958	597	58,1	-2599	-431
Зелені	19327	3788	22054	4322	114,1	2727	534
Молоко	48	17	65	23	135,3	17	6
Відвійки	58	10	24	4	40,0	-34	-6
Разом	х	17143	х	16785	97,9	х	-358

Певною мірою незабезпеченість цими видами кормів була компенсована згодуванням понад план концентрованих кормів (379 кормових одиниць), силосу (620 кормових одиниць), зелених кормів (534 кормових одиниць).

Отже за результатами проведеного аналізу забезпеченості рослинництва і тваринництва основними виробничими запасами можна зробити висновок про ефективну організацію матеріального забезпечення в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина». Надлишкове забезпечення деякими видами запасів по посівному матеріалу, кормам і нафтопродуктам є позитивним фактором розвитку підприємства, оскільки в міру зростання цін, підприємство матиме страхові запаси і отримає економічну вигоду.

В структурі собівартості продукції сільськогосподарського підприємства матеріальні витрати наймають найбільшу питому вагу. Для аналізу ефективності використання запасів виробництво сільськогосподарської продукції в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» використаємо дані таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Аналіз ефективності використання запасів на виробництво сільськогосподарської продукції в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» в 2004-2006 рр.

Показник	2004 рік	2005 рік	2006 рік	Відхилення 2006 р. від 2004 р., (±)
	тис.грн.	Питома вага,%	тис.грн.	Питома вага,%	тис.грн.	Питома вага,%	Абсолю-тне, тис.грн.	Віднос-не,%	В структурі,к, %
Валова продукція по собівартості	1318,7	х	1580,8	х	1729	х	410,3	31,1	х
Матеріальні витрати	918,4	100,0	909,8	100,0	1025,2	100,0	106,8	11,6	0,0
в т.ч. насіння і посадковий матеріал	344,0	37,5	338,4	37,2	416,0	40,6	72,0	20,9	3,1
корми	460,9	50,2	453,2	49,8	487,5	47,6	26,6	5,8	-2,6
мінеральні добрива і засоби захисту	7,9	0,9	8,5	0,9	9,9	1,0	2,0	25,3	0,1
медикаменти і засоби дизінфекції	15,0	1,6	11,8	1,3	14,7	1,4	-0,3	-2,0	-0,2
Посадковий матеріал	3,7	0,4	2,7	0,3	2,8	0,3	-0,9	-24,3	-0,1
паливно-мастильні матеріали	35,0	3,8	42,5	4,7	51,4	5,0	16,4	46,9	1,2
будівельні матеріали	17,0	1,9	18,0	2,0	10,4	1,0	-6,6	-38,8	-0,8
запасні частини	25,1	2,7	26,5	2,9	24,6	2,4	-0,5	-2,0	-0,3
допоміжні матеріали	9,8	1,1	8,2	0,9	7,9	0,8	-1,9	-19,4	-0,3
Загальна матеріаломіст-кість, коп.	69,6	х	57,6	х	59,3	х	-10,3	-14,9	х

Як видно з таблиці 3.5, загальна матеріаломісткість по роках знижується, що оцінюється позитивно. Так на 1 грн. собівартості продукції в 2004 р. припадало 69,6 коп. матеріальних витрат, а в 2006 р. - 59,3 коп. матеріальних витрат.

В структурі матеріальних витрат найбільшу питому вагу займають витрати на корми (47,6%) та насіння і посадковий матеріал (40,6%). Зниження питомої ваги кормів у матеріальних витратах в 2006 р. пояснюється витрачанням власної кормової бази, що оцінюється позитивно. Проте внаслідок зростання споживання власної кормової бази, питома вага насіння в 2006 р. зросла. Негативно позначається на роботі підприємства зростання питомої ваги витрат на паливно-мастильні матеріали внаслідок їх щорічного значного подорожчання. Керівництво сільськогосподарського підприємства має бути зацікавлене в ощадливому використанні паливних ресурсів та оперативному аналізі його використання.

Під час аналізу витрат палива на СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» потрібно встановити чи не було перевитрачання палива порівняно з нормами по кожній марці тракторів при виконанні даного виду робіт; як вплинула на витрачання палива зміна співвідношення робіт по марках тракторів у загальному обсязі виконаних робіт даного виду (цей чинник впливає на рівень середньозваженої норми витрат палива на 1 га роботи).

Аналіз впливу другого чинника має значення для ви-бору варіантів плану використання тракторів у періоди, коли тракторний парк менше завантажений і є можливість використовувати в роботі більш економічні марки машин. Такий аналіз допомагає також з'ясувати, як вплинула перевитрата палива на собівартість одного умовного гектара.

Крім того, доцільно проаналізувати, як впливають на витрачання палива зміна співвідношення споживання палива різної вартості, а також сума транспортно-заготівельних витрат, що включається у витрати на експлуатацію тракторів.

Для характеристики ефективності використання виробничих запасів СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» розрахуємо відповідні показники (Дивитися табл. 3.6.).

Матеріаловіддача визначається відношенням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Зростання рівня цього показника оцінюється позитивно і засвідчує, що в 2006 р. з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів вироблено більше продукції, ніж в 2004 р.

Таблиця 3.6

Показники ефективності використання запасів в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина»

Показники	2004 р.	2005 р.	2006 р.	Відхилення 2006 р. від 2004 р. (±)
				Або-лютне, тис.грн.	Віднос-не, %
Чистий доход від релізації продукції, тис.грн.	1092,7	1511,7	1584,2	491,5	45,0
Собівартість продукції, тис.грн.	993,6	1295,4	1491,1	497,5	50,1
Матеріальні затрати, тис.грн.	918,4	909,8	1025,2	106,8	11,6
Матеріаломісткість продукції, грн.	0,84	0,60	0,65	-0,19	-23,0
Матеріаловіддача, грн	1,19	1,66	1,55	0,36	29,9
Питома вага матеріальних затрат в собівартості (%)	92,43	70,23	68,75	-23,68	х

Матеріаломісткість продукції - це відношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції - показує, скільки матеріальних витрат необхідно здійснити або фактично приходиться на виробництво одиниці продукції.

Питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції характеризує зміну матеріаломісткості продукції. Зменшення питомої ваги матеріальних витрат в собівартості продукції в 2006 р. пояснюється зростанням витрат на оплату праці і соціальні заходи.

Таким чином, ефективність використання виробничих запасів в 2006 р. значно підвищилась, порівняно з 2004 р. Це пояснюється в першу чергу нормуванням матеріальних витрат у вартісному виразі, а також збільшенням виходу кінцевої продукції з однієї і тієї самої кількості сировини і матеріалів. Це, у свою чергу, стало можливим внаслідок підвищення технічного рівня виробництва, рівня кваліфікації, майстерності робітників, що працюють в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина», раціональної організації матеріально-технічного забезпечення, норм витрат і запасів матеріальних ресурсів. Важливим напрямком економії матеріальних ресурсів в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» є скорочення втрат у виробничому процесі. Для цього потрібно забезпечити необхідні умови зберігання, перевезення як матеріальних ресурсів, так і готової продукції; раціонально готувати паливо, сировину, матеріали для подальшого оброблення в процесі виробництва, застосовувати ефективну, дійову систему економічного стимулювання працівників.

3.3. Аналіз показників рентабельності підприємства

Показники рентабельності, як одні з основних показників ефективності фінансової діяльності, дозволяють сукупно відбити «якість» фінансового стану СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» й перспективи його розвитку. При визначенні зміни показника рентабельності в часі важливо звертати увагу не тільки на динаміку, але й на «якість» показників рентабельності, правильність угруповання показників рентабельності по укрупнених групах - для виявлення тенденції до зміни не окремих розрізнених показників, а її вплив на групу показників у цілому.

Структура показників рентабельності являє собою відношення прибутку (як економічного ефекту діяльності) до ресурсів або витрат, тобто в будь-якому розглянутому показнику рентабельності прибуток виступає в якості одного із складових факторів.

Для аналізу ефективності діяльності підприємства пропонується використати наступні показники:

- рентабельність чистих і сукупних активів як один з основних показників ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства;

- рентабельність оборотних активів;

- рентабельність сукупного капіталу;

- рентабельність продаж;

- рентабельність витрат.

Рентабельність сукупних активів визначається по формулі:

( 3.1)

Рентабельність активів = Чистий прибуток / Активи

Цей коефіцієнт показує ефективність керування активами організації через віддачу кожної гривні, вкладеної в активи, і характеризує генерування доходів підприємством.

Аналіз рентабельності активів містить у собі аналіз рентабельності оборотних активів і аналіз рентабельності чистих активів (чисті активи - це активи, «очищені» від зобов'язань, або інакше кажучи, - це реальний власний капітал). Показники рентабельності оборотних і чистих активів визначаються аналогічно рентабельності сукупних активів, у знаменнику формули при цьому вказується величина оборотних і чистих активів, відповідно.

(3.2)

Рентабельність оборотних активів = Чистий прибуток

Оборотні активи

(3.3)

Рентабельність чистих активів = Чистий прибуток

Чисті активи

Рентабельність чистих активів показує раціональність керування структурою капіталу, здатність організації до нарощування капіталу через віддачу кожної гривні, вкладеної власниками.

Рентабельність оборотних активів, що показує віддачу кожної гривні, вкладеної в оборотні активи, - один з основних показників ефективності діяльності. Відомо, що оборотні активи безпосередньо створюють прибуток організації, у той час як необоротні активи створюють умови для формування цього прибутку. Відповідно до оптимальної структури активів організації, частка оборотних активів повинна перевищувати частку необоротних активів.

У процесі аналізу наступної групи рентабельності - рентабельності капіталу - варто вивчити показники рентабельності сукупного, позикового й власного капіталу.

(3.4)

Рентабельність власного капіталу = Чистий прибуток

Власний капітал

При розрахунку рентабельності позикового капіталу варто врахувати, що позиковий капітал розглядається з позиції позичальника, а не позикодавця, тому рентабельність позикового капіталу визначається по формулі:

(3.5)

Рентабельність позикового капіталу = Чистий прибуток

Позиковий капітал

Позитивна зміна показника рентабельності позикового капіталу означає, що в підприємства відбувається ріст витрат по обслуговуванню позикових коштів. На перший погляд здається, що ріст даного показника є негативною характеристикою при оцінці фінансового стану, тому що фінансування діяльності за рахунок позикового капіталу для підприємства стає все більше «дорогим задоволенням». Логіка даної думки виходить із принципу мінімізації витрат. Однак, такий підхід не є єдино вірним, тому як він не враховує важливим момент: плата за користування позиковими коштами - це плата кредиторам за право розпоряджатися їх коштами зараз, коли підприємству потрібні додаткові ресурси, а власних коштів при цьому виявляється недостатньо.

При аналізі рентабельності продажів в чисельнику формули можна розглянути кілька видів прибутку.

(3.6)

Рентабельність продажів = Чистий прибуток

Чистий доход від реалізації продукції

Так, коли береться відношення прибутку від продажів до розміру виручки, то ми одержуємо «чистоту аналітичного експерименту», що полягає в тому, що на даний показник не повинні впливати елементи, що не відносяться до продажів, наприклад, інші доходи й видатки. Даний показник дозволяє оцінити ефективність управління продажами в процесі основної діяльності. При розгляді відношення валового прибутку до виручки ми оцінюємо частку кожної гривні отриманої при реалізації продукції, що може бути спрямована на покриття комерційних і управлінських витрат. Відношення прибутку до оподатковування до виручки дозволяє виявити вплив позареалізаційних і операційних факторів. Чим сильніший вплив операційних і позареалізаційних доходів і видатків, тим, відповідно, нижче «якість» кінцевого фінансового результату діяльності організації. Відношення прибутку від звичайної діяльності дозволяє виявити вплив податкового фактору. І, нарешті, відношення чистого прибутку до виторгу є кінцевим показником у системі показників рентабельності продаж і відображає вплив всієї сукупності доходів і видатків.

Не меншу значимість при аналізі рентабельності відіграють показники рентабельності витрат. Доцільно проаналізувати відношення витрат від звичайної діяльності до виручки від продажу. Під витратами від звичайної діяльності розуміється сукупна величина собівартості продукції, управлінських і комерційних витрат. Для більше детального аналізу рекомендується розглянути наступні показники: відношення собівартості до виручки, відношення управлінських витрат до виручки й відношення комерційних витрат до виручки, на основі чого робляться висновки про ефективність управління витратами.

(3.7)

Рентабельність витрат = _____Собівартість________

Чистий доход від реалізації

(3.8)

Рентабельність управлінських = Управлінські витрати

витрат Чистий доход від реалізації

(3.9)

Рентабельність комерційних = ____Витрати на збут_____

витрат Чистий доход від реалізації

Збільшення показників рентабельності витрат сигналізує про проблеми з контролем витрат.

Проаналізуємо формування чистого прибутку підприємства за даними Звіту про фінансові результати СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» за 2004-2006 рр (Дивитися табл. 3.7).

За період з 2004-2006 рр. виручка від реалізації збільшилась на 491,5 тис.грн., або на 45%. Собівартість реалізованої продукції за досліджуваний період зросла на 497,5 тис. грн, або на 50,1%. Як видно зростання собівартості випереджає зростання виручки, тому це негативно відображається на валовому прибутку.

Прибуток від реалізації в 2006 р. зменшився в порівнянні з 2004 р. на 6 тис. грн., або на 6,1%, хоча в порівнянні з 2005 р. прибуток в 2006 р. зменшився на 123,2 тис. грн., або на 57%.

Таблиця 3.7

Аналіз формування чистого прибутку СТОВ «Агрофірма «Прилуччина»

Показники	2004 р.	2005 р.	2006 р.	Відхилення 2006 р. від 2004 р.,(±)
				Або-лютне, тис.грн.	Відно-сне, %
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції, тис.грн.	1092,7	1511,7	1584,2	491,5	45,0
Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	993,6	1295,4	1491,1	497,5	50,1
Валовий прибуток, тис.грн.	99,1	216,3	93,1	-6,0	-6,1
Адміністративні витрати, тис.грн.	69,3	64,8	100,3	31,0	44,7
Витрати на збут, тис.грн.	12,8	13,1	31,7	18,9	147,7
Інші операційні витрати, тис.грн.	114,6	69,6	105,9	-8,7	-7,6
Інші фінансові доходи, тис.грн.	68,0	83,3	100,3	32,3	47,5
Інші доходи, тис.грн.	81,5	85,5	48,2	-33,3	-40,9
Чистий прибуток , тис.грн.	51,9	237,6	3,7	-48,2	-92,9

Не дивлячись на зниження валового прибутку від реалізації продукції адміністративні витрати і витрати на збут в 2006 р. Збільшились відповідно на 31,0 тис.грн. і 18,9 тис.грн. Достатньо високими є інші операційні витрати підприємства (в 2006 р. - 105,9 тис.грн.). Взагалі за підрахунками видно, що прибуток від операційної діяльності на підприємстві в 2006 р. Має позитивнее значення, сукупні операційні витрати перевищують валовий прибуток на 144,8 тис.грн. (93,1- (100,3+31,7+105,9). Позитивнее значення чистого прибутку підприємство отримало внаслідок інших фінансових доходів.

Чистий прибуток підприємтсва зменшився порінянно з 2005 р. На 233,9 тис.грн., або на 98,4%, а порівнянно з 2004 р. - на 48,2 тис.грн., або на 95,9%.

Отже, за результатами аналізу абсолютних показників фінансових рехультатів СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» можна зробити висновок про стрімке зниження чистого прибутку підприємства, нестабільність роботи підприємства. Тому керівництву підприємства потрібно шукати резерви зростання прибутку, докладати зусиль для підвищення існуючого рівня прибутковості.

Розрахунок та аналіз відносних показників прибутковості СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» наведений в таблиці 3.8.

Таблиця 3.8

Показники рентабельності (прибутковості) СТОВ «Агрофірма «Прилуччина»

Показники	2004 р.	2005 р.	2006 р.	Відхилення , (±)
				2006р. від 2004р.	2006р. від 2005р.
Рентабельність активів, %	6,15	16,27	0,30	-5,85	-15,97
Рентабельність оборотних активів, %	11,91	24,25	0,49	-11,42	-23,76
Рентабельність чистих активів, %	-	240,97	17,05	-	-223,92
Рентабельність власного капіталу, %	15,19	41,05	0,73	-14,46	-40,32
Рентабельність позикового капіталу, %	10,34	26,96	0,51	-9,83	-26,45
Рентабельність продаж, %	4,75	15,72	0,23	-4,52	-15,49
Коефіцієнт рентабельності витрат	0,909	0,857	0,941	0,032	0,084
Коефіцієнт рентабельності управлінських витрат	0,063	0,043	0,063	0,00	0,02
Коефіцієнт рентабельності комерційних витрат	0,012	0,009	0,020	0,008	0,011

Рентабельність активів як відношення чистого прибутку до активів підприємства в 2006 р. становила 0,3%, що на 5,9 відс.пункти менше за рівень 2004 р. , але це майже на 16 відс.пункти менше ніж у 2005 році.

Рентабельність власного капіталу зменшилась в 2006 р. порівняно з 2004 р. на 14,58 відс.пункти і становила 0,73%. Рентабельність позикового капіталу зменшилась на 9,84 відс.пункти і становила 0,51%.

Рентабельність продаж в 2006 р. зменшилась порівняно з 2004 р. на 4,5 відс.пункти і становила 0,23%.

Збільшення коефіцієнтів рентабельності витрат засвідчує зростання витрат операційної діяльності вищими темпами, ніж зростання чистого доходу від реалізації продукції.

За результатами проведеного аналізу рентабельності діяльності СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» можна зробити висновок, що в 2006 р. виробнича і фінансова ситуація на підприємстві погіршилась: не дивлячись на зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, спостерігається стрімке падіння чистого прибутку та показників рентабельності. Господарська діяльність є низькорентабельною, що викликає ризик збитковості. Керівництву СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» потрібно терміново шукати шляхи покращення даної ситуації.

3.4. Напрями вдосконалення обліку та підвищення ефективності використання виробничих запасів

У сучасних економічних умовах до числа основних задач підприємства відноситься: максимізація прибутку, оптимізація витрат, забезпечення фінансової стійкості і створення ефективного механізму управління. Оптимальність прийнятих управлінських рішень для комплексної реалізації цих задач залежить від багатьох факторів, у тому числі і від результатів економічного аналізу.

Проблема управління витратами в сучасних умовах актуальна для більшості підприємств.

Висока собівартість продукції знижує її конкурентноздатність і змушує менеджмент шукати причини і резерви зниження витрат. На підприємстві відсутній ефективний механізм планування, контролю й аналізу витрат. Недостатність якісної і реальної інформації про собівартість окремих видів продукції і їхніх позицій на ринку в порівнянні з продуктами інших підприємств знижує ефективність управління.

Ефективне управління витратами є діючим інструментом підвищення прозорості й ефективності діяльності підприємства і його структурних підрозділів і можливе тільки на основі комплексного і системного підходу до рішення проблеми, тобто на основі єдиної системи керування витратами підприємства.

Система управління витратами дозволяє одержувати точну і своєчасну інформацію про витрати з будь-якою необхідним для керування ступенем деталізації; створити єдиний контур управління витратами підприємства, що включає планування, облік, контроль і аналіз витрат; зробити прозорими витрати кожного структурного підрозділу підприємства; проводити обґрунтовану тарифну політику, виявляти і розширювати високорентабельні напрямки діяльності, і на цій основі підвищити ефективність діяльності підприємства.

Аналіз соціально-економічної ситуації в сільському господарстві [44] засвідчує, що протягом 2006 р. не відбулося істотних позитивних зрушень. Хоча упродовж 2006 р. обсяг валової продукції у сільському господарстві збільшився на 19,9%, а рівень рентабельності є позитивним - 12,6%, майже третина сільськогосподарських підприємств (33,8%) свою діяльність завершили зі збитками.

Специфічними особливостями формування собівартості, цін, прибутку і рентабельності в сільськогосподарських підприємствах є:

- велика питома вага витрат на закупівлю сировини в структурі собівартості готової продукції;

- вартість сировини залежить від рівня закупівельних цін на сировину та якості останньої;

- відносно низька фондомісткість галузі,

- виробництво однотипної чи навіть однакової продукції здійснюється майже на всіх підприємствах, які відрізняються між собою за обсягами виробництва, технічним обладнанням, організацією виробництва, кваліфікацією кадрів, що в кінцевому підсумку призводить до значних коливань рівня продуктивності праці, затрат на виробництво і прибутку.

При директивній економіці рівень прибутковості будь-якого підприємства, а особливо сільського господарства, головним чином залежав від ефективності функціонування адміністративно-командної системи в цілому. Зокрема, стосовно сільськогосподарських підприємств фінансові результати їх діяльності були адекватними лише ступеню забезпеченості їх сировиною, на який до того ж самі вони впливати не могли, оскільки сировинна база була заздалегідь чітко окреслена географічно, а обсяги поставок сировини і матеріалів визначені директивними органами як тверді планові завдання сільськогосподарських товаровиробників. Жодного впливу на формування закупівельних цін як основного інструменту стимулювання поставок сировини на сільськогосподарські підприємства останні не мали, як, зрештою, і низові адміністративно-управлінські органи, бо такі ціни встановлювались державними директивними документами з частковим урахуванням зональних особливостей виробництва сільськогосподарської продукції.

Навіть додаткові заходи стимулювання збільшення сировини для переробки здійснювалися практично без участі самих сільськогосподарських підприємств. Зокрема, виплати дотацій і надбавок за перевиконання планових завдань щодо продажу молока на державні молокопереробні підприємства, за збільшення обсягів закупівлі кормів проти середньорічного рівня за попередню п'ятирічку, які хоч і були відчутним стимулом - складали 50% до рівня середніх закупівельних цін у 80-ті роки минулого століття, здійснювалися за рахунок бюджету і жодного впливу на формування прибутку сільськогосподарських підприємств не справляли.

Так само не залежав від сільськогосподарських підприємств і рівень реалізаційних цін на вироблену продукцію. Як відомо, в умовах адміністративно-командної системи регулювання економіки державні роздрібні ціни на сільськогосподарську продукцію, в першу чергу на м'ясо, зернові, не покривали фактичних витрат на їх виробництво, а збитки при цьому компенсувались за рахунок дотацій з бюджету, які досягали нерідко 90% і більше від рівня роздрібних цін.

У зв'язку з цим вплив самих сільськогосподарських підприємств на собівартість виробництва продукції був надто звуженим, а самі фінансові результати були до-сить умовними, не відображаючи реальних рівнів прибутку чи збитку на конкрет-ному підприємстві.

Такий штучно підтримуваний метод регулювання виробництва не міг існувати нескінченно довго. Тому не дивно, що при перших же збоях адміністративно-командної системи в цілому найболючіше це позначилось на діяльності сільськогосподарських підприємств.

Спад же виробництва продукції в сільському господарстві в сучасних умовах зумовлює її високу собівартість, а відтак високі ціни, що звужує коло споживачів. У результаті спрацьовує принцип бумеранга, коли при високих реалізаційних цінах маса прибутку не тільки не зростає, а зменшується через скорочення обсягів продажу та, як наслідок, власне виробництво.

В умовах переходу вітчизняних підприємств до ринкових відносин не спрацьовують заходи щодо протидії негативному впливу диспаритету цін, особливо якщо врахувати, що продукція сільського господарства реалізується кінцевому споживачеві -- населенню, платоспроможність якого лімітована його оплатою праці, а виробники промислової продукції - основних засобів, інших ресурсів -- реалізують їх підприємствам, тому обмеження цін тут не такі жорсткі і відчутні. Якщо до того ж врахувати, що в умовах інфляції ціни на сільськогосподарські продукти утримуються протягом тривалого періоду незмінними, а на промислову продукцію, що надходить на сільськогосподарські підприємства, змінюються, як правило, згідно з індексами інфляції, то стає зрозумілим, що дія диспаритету цін на формування фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств стає ще відчутнішою.

Усе це вимагає здійснення комплексу заходів як на рівні сільськогосподарських підприємств, так і держави в цілому щодо забезпечення об'єктивних умов формування прибутку.

Основними напрямами збільшення прибутку і підвищення рентабельності в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» є:

- створення і впровадження ресурсоощадних, енергоекономних технологій, які забезпечують комплексну переробку сировини, здійснення постійного пошуку технічних і технологічних прийомів зниження втрат сировини і готової продукції;

- прискорення оборотності оборотних засобів, завдяки якому вивільнюється частина останніх і зростаючий випуск продукції забезпечується відносно меншим обсягом оборотних засобів;

- підвищення технічного рівня виробництва і поліпшення його організації, що має вирішальний вплив на рівень і динаміку собівартості та прибутку;

- великий вплив на динаміку прибутку мають і народногосподарські чинники, зумовлені функціонуванням економіки як єдиного цілісного комплексу, серед яких важливе значення мають різні форми організації суспільного виробництва - спеціалізація і кооперування виробництва, комбінування і концентрація. Ці форми суспільного виробництва забезпечують ефективніше використання основних фондів, сировинних і трудових ресурсів, сприяють ним самим зниженню собівартості продукції, яка випускається, підвищенню продуктивності праці, що в кінцевому підсумку сприяє покращанню кінцевих фінансових показників діяльності підприємств;

- розширення асортименту і підвищення якості сільськогосподарської продукції, створення (розробка) продуктів, які характеризуються високими поживними і смаковими якостями, користуються попитом та найбільш повно відповідають вимогам ринку. Для цього необхідно створити таку структуру виробництва, яка б, з одного боку, задовольняла всі потреби споживачів, а з другого - забезпечувала б максимальну ефективність виробництва;

- дотримання принципу комплексної механізації та автоматизації всіх операцій виробничого циклу, оскільки переважання ручної праці поглинає немалу частку коефіцієнта корисної дії.

Тільки в комплексі здійснення цих заходів здатне покращити фінансово-економічне становище підприємства.

На досліджуваному підприємстві ТОВ «Агрофірма «Прилуччина» відсутній ефективний механізм централізованого планування і контролю витрат. Висока собівартість продукції знижує її конкурентноздатність і змушує менеджмент шукати причини і резерви зниження витрат. Традиційна система обліку витрат не відповідає потребам управління в частині:

– точності і своєчасності калькулювання собівартості;

– структури і динаміки витрат;

– організації надання інформації керівництву підприємства для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Як видно з вище викладеного матеріалу, управління витратами на розглянутому підприємстві не відповідає тим вимогам, що до нього висувають сучасні умови господарювання. Управління витратами на підприємстві носить безсистемний, періодичний характер, причини відхилень навіть у загальному кошторисі витрат підприємства не досліджуються, не приділяється достатньої уваги вивченню поводження витрат підприємства по місцях виникнення (ділянкам і цехам підприємства), виявлені резерви зниження витрат підприємства найчастіше не використовуються повною мірою через відсутність чіткого взаємозв'язку між визначеними видами витрат і відповідальними за їхній рівень особами. Це далеко не повний перелік проблем, що стоять перед підприємством, однак навіть зараз стають видні основні напрямки, рухаючись по яких можна змінити ситуацію в кращу сторону. Як видно, головною задачею СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» є не тільки і не стільки використання наявних і виявлення нових резервів зниження поточних витрат, а формування діючої системи управління витратами, що відповідає потребам підприємства.

Удосконалення системи управління витратами передбачає проведення робіт у кілька етапів:

– діагностика сформованої системи управління витратами;

– розробка пропозицій по застосуванню «директ-костингу» або «стандарт-костингу»;

– удосконалення методології формування планових калькуляцій;

– коректування нормативів запасів готової продукції, матеріально-технічних ресурсів;

– розподіл підприємства на центри відповідальності;

– формування регламенту взаємодії центрів відповідальності;

– адаптація бухгалтерського обліку до вимог системи управління витратами (уведення шифрів виробничих витрат, розширення аналітики по рахунках та ін.);

– розробка форм управлінської звітності.

Найважливішим напрямком пошуку шляхів зниження загальної суми витрат на виробництво є пошук шляхів економії матеріалів і організація ефективного контролю за їхньою витратою. Хоча на підприємстві періодично і розробляються заходи щодо економії матеріалів, мається велика кількість не використаних можливостей для зниження матеріалоємності виробництва і для посилення контролю за витратою матеріальних ресурсів.

Насамперед, повинна бути вся система контролю за матеріалами - починаючи з відповідних складів і до місць споживання матеріалів. Підвищенню ефективності контролю матеріальних витрат (та й не тільки них) буде сприяти організація обліку і контролю витрат по центрах відповідальності, різновидом яких можуть на початковому етапі виступати кошториси витрат по ділянках.

Важливим моментом для підвищення ефективності управління матеріальними витратами може стати обмежене застосування нормативного методу управління витратами. Якщо неможливо відразу організувати використання цього методу в розрізі усіх витрат підприємства, то, на наш погляд, можна було б використовувати цей метод обмежений, зокрема для контролю матеріальних витрат. Для цього підприємству необхідно розробити систему нормативів за матеріалами, установити максимальні межі відхилень по різних групах матеріалів, розробити класифікатор значимих причин відхилень і коди таких причин, чітко установити, хто встановлює причини тих або інших відхилень і їхніх винуватців, розробити первинну документацію для обліку відхилень матеріалів.

Систематичне, по можливості повсякденне виявлення відхилень від діючих норм є діючим заходом по здійсненню ресурсопостачання по усіх видах матеріальних витрат. Аналіз таких витрат дозволить виявити резерви зниження витрат, що не можуть бути виявлені при аналізі витрат за більш тривалі (чим день, тиждень) періоди.

Зрозуміло, що впровадження оперативного обліку навіть тільки для матеріальних витрат може зажадати великих зусиль і багато часу. Але підприємству можна зосередити увагу на усіченій номенклатурі матеріалів. Так багато західних фахівців навіть рекомендують зосереджувати свою увага на невеликий за номенклатурою, але вагомою по частці в загальній сумі матеріальних витрат групі матеріалів. Для того, щоб виявити таку групу, потрібно провести аналіз структури матеріальних витрат. Такий анализ дозволяє концентрувати увагу і зусилля на тих напрямках, де можна чекати максимальну віддачу.

З огляду на фактори, від яких залежить обсяг витрат на сировину та матеріали, можна визначити відповідні резерви економії витрат в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» вдавшись до таких заходів:

– переглянути норми витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції. Це можна зробити з допомогою вартісного аналізу та нульбазис-бюджетування, яке полягає в перерахунку всіх діючих нормативів витрат;

– з'ясувати можливості придбати (чи залучити на умовах лізингу) економічніші види обладнання;

– оцінити можливості зменшування втрат сировини у відходах виробництва;

– переглянути основних постачальників сировини, аби їх диверсифікувати, зменшити кількість посередників та виявити можливості дешевше закуповувати безпосередньо у виробників необхідні сировину та матеріали.

Для покращення оперативності обліку, поліпшення якості економічної інформації та управління, полегшення аналізу ведення діяльності необхідно автоматизувати ведення обліку, використовуючи програму «1С:Підприємство», яка сьогодні є найпоширенішою серед автоматизованих програм для бухгалтерії підприємств. Це пояснюється багатьма функціональними можливостями, зручним інтерфейсом, доступністю програми для навчання. На нашу думку, ця програма є найбільш придатною, раціональною, простою для користування.

Організація автоматизованого складського обліку дозволить розв'язати наступні завдання обліку:

– контроль за виконанням договірних зобов'язань за кожним постачальником;

– відхилення фактичних матеріально-виробничих запасів від нормативних;

– спостереження за рухом матеріально виробничих запасів за місцями зберігання і споживання.

Комп'ютеризація обліку виробничих запасів дозволить вирішити проблему аналітичного обліку. Якщо при застосуванні паперових форм обліку збільшення рівнів деталізації аналітичного обліку та переліку об'єктів аналітики вимагає збільшення кількості облікових працівників, то при застосуванні комп'ютерної техніки можна ефективно вести аналітичний облік з будь-яким рівнем деталізації та широкою номенклатурою аналітичних об'єктів. Реєстрація операцій в хронологічному і системному порядку в розрізі синтетичних та аналітичних рахунків, яка раніше здійснювалась окремо, поєднується в одному робочому процесі. При цьому контроль за тотожністю даних аналітичного та синтетичного обліку забезпечується автоматично. При паперових формах обліку операції накопичення даних в облікових регістрах, обчислення підсумків та перенесення даних між обліковими регістрами потребують великих затрат живої праці та завжди пов'язані з помилками. При застосуванні комп'ютерів ці операції виконуються без участі людини.

Таким чином, за умови, що при застосуванні комп'ютерів не копіюється жодна з паперових форм, а ведеться єдиний хронологічний регістр - Журнал операцій, забезпечується технічний механізм, а при належній організації первинного документування та документообігу - господарський.

При вдосконаленні структури бухгалтерії СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» одним з найважливіших факторів є можливість здійснення контролю за точністю облікових даних і надійність інформаційних зв'язків як всередині бухгалтерії, так і між бухгалтерією та підрозділами підприємства. Зважаючи на це, перспективною є побудова структури бухгалтерії при застосуванні комп'ютерів, що складається з двох основних відділів: відділу інформаційної системи та відділу контролю.

Ведення податкового обліку виробничих запасів ускладнюється через те, що Планом рахунків не передбачено окремих синтетичних рахунків для обліку валових витрат і валових доходів. На практиці бухгалтерові у кінці звітного періоду необхідно займатися вибіркою даних, необхідних для складання податкової звітності, з Головної книги.

Для полегшення ведення податкового обліку та складання звітності пропонується на підприємствах впровадити план рахунків для податкового обліку, який би враховував відображення всіх даних для складання податкової звітності. Протягом звітного періоду складати накопичувальні відомості та журнали безпосередньо з податкових платежів і відрахувань за рахунками податкового обліку.

Все це дозволить зменшити обсяг роботи бухгалтерів підприємств, що в свою чергу дозволить зменшити помилки та розбіжності між фінансовим та податковим обліками, а також зменшити затрати на ведення обліку на підприємствах.

ВИСНОВКИ

Найбільш важливого і значною частиною активів підприємства, є запаси - вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Ефективність господарської діяльності підприємств в значній мірі залежить від оцінки та раціонального використання виробничих запасів.

Вивчення літературних джерел, періодичних видань, нормативних документів та аналіз фактичного стану обліку виробничих запасів в умовах СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» дозволило зробити наступні висновки.

В економіці поняття «виробничі запаси» трактується як предмети праці, на що спрямована праця людини і становлять матеріальну основу створюваного продукту.

В бухгалтерському обліку поняття „виробничі запаси" розглядається як матеріальні запаси або матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.

У результаті дослідження нормативно-правової бази обліку виробничих запасів встановлено, що в умовах різного тлумачення сутності окремих господарських операцій фінансовим і податковим обліком застосування окремих можливостей, наданих національними положеннями (стандартами) щодо організації та методики обліку запасів на підприємствах не має достатньої ефективності. Наприклад, у фінансовому обліку вартість вибуття запасів унаслідок неможливості визнання їх активами відображається у витратах підприємства, а у податковому обліку - не впливає на об'єкт оподаткування податком на прибуток.

В роботі було досліджено фінансово-економічний стан СТОВ «Агрофірма «Прилуччина». В 2006 р. виробнича і фінансова ситуація на підприємстві погіршилась: не дивлячись на зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, спостерігається стрімке падіння чистого прибутку та показників рентабельності, - підприємство працює нестабільно. Чистий прибуток підприємства зменшився порінянно з 2005 р. на 233,9 тис.грн., або на 98,4%, а порівнянно з 2004 р. - на 48,2 тис.грн., або на 95,9%. Рентабельність продаж в 2006 р. зменшилась порівняно з 2004 р. на 4,5 відс.пункти і становила 0,23%. Збільшення коефіцієнтів рентабельності витрат засвідчує зростання витрат операційної діяльності вищими темпами, ніж зростання чистого доходу від реалізації продукції. Господарська діяльність СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» є низькорентабельною, що викликає ризик збитковості.

Аналіз складу та структури активів і пасивів СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» дозволяє стверджу вати, що структура фінансових ресурсів підприємства за останні роки була задовільною (це пов'язано з перевищенням власного капіталу в структурі пасивів), незважаючи на наявність значної дебіторської заборгованості, яка пов'язана з традиційними труднощами збуту продукції в нашій економіці і кредиторської заборгованості, що в свою чергу пов'язано з відсутністю грошових коштів у суб'єктів підприємницької діяльності. Аналіз ліквідності балансу СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» показав низькі показники ліквідності, що свідчать про не стабільний фінансовий стан підприємства.

Синтетичний облік наявності і руху виробничих запасів ведеться на рахунку 20 «Виробничі запаси».

По дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» та його субрахунків відображають надходження відповідних запасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредиту -- витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартості запасів внаслідок уцінки.

Наказом про облікову політику СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» при відпуску запасів у виробництво, продажу чи іншому вибутті встановлено їх оцінку за одним з методів: за середньозваженою собівартістю чи за цінами продажу.

Аналіз виробничих запасів СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» дозволив виявити, що ефективність використання виробничих запасів в 2006 р. значно підвищилась, порівняно з 2004 р. Це пояснюється в першу чергу нормуванням матеріальних витрат у вартісному виразі, а також збільшенням виходу кінцевої продукції з однієї і тієї самої кількості сировини і матеріалів. Це, у свою чергу, стало можливим внаслідок підвищення технічного рівня виробництва, рівня кваліфікації, майстерності робітників, що працюють в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина», раціональної організації матеріально-технічного забезпечення, норм витрат і запасів матеріальних ресурсів.

З метою вдосконалення обліку виробничих запасів при вирішені питання достовірності оцінки при оприбуткуванні виробничих запасів усі витрати, передбачені ПБО 9 «Запаси», крім сум, сплачених постачальникам, пропонується розмежувати на транспортні й заготівельно-складські і доповнити іншими витратами, не передбаченими стандартом, але пов'язаними із придбанням або зберіганням таких активів. Для обліку транспортних витрат, доцільно використати субрахунок 20.10, а для обліку заготівельно-складських - субрахунок 20.11 рахунку 20 «Виробничі запаси».

Вдосконалення обліку і контролю виробничих запасів в ТОВ «Агрофірма «Прилуччина» необхідно здійснювати в умовах автоматизованого опрацювання даних і забезпечення правильного і своєчасного документування операцій з придбання, руху і витрачання виробничих запасів.

З метою вдосконалення обліку запасів в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» пропонується комп'ютеризація складського обліку. Організація автоматизованого складського обліку з управління матеріально-виробничими запасами дозволить розв'язати такі задачі обліку:

– контроль за виконанням договірних зобов'язань за кожним постачальником;

– відхилення фактичних матеріально-виробничих запасів від
нормативних;

– спостереження за рухом матеріально виробничих запасів за місцями зберігання і споживання.

Для підвищення ефективності використання матеріально-виробничих запасів пропонується:

– переглянути норми витрат матеріальних ресурсів на одини-цю продукції. Це можна зробити з допомогою вартісного аналізу та нульбазис-бюджетування, яке полягає в перерахунку всіх ді-ючих нормативів витрат;

– з'ясувати можливості придбати (чи залучити на умовах лі-зингу) економічніші види обладнання;

– оцінити можливості зменшувати втрати сировини у відходах виробництва;

– переглянути основних постачальників сировини, аби їх диверсифікувати, зменшити кількість посередників та виявити можливості дешевше закуповувати безпосередньо у виробників не-обхідні сировину та матеріали.

Розв`язання задач оперативного економічного аналізу виробничих запасів за допомогою комп`ютерів дасть можливість підвищити якість оперативного управління не лише в процесі їх витрачання, але й на всіх інших етапах - моделювання, нормування, забезпечення.

Впровадження результатів дослідження у практику роботи СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» дозволить володіти економічною інформацією, яка відображає стан виробничих запасів, що буде сприяти ефективному прогнозуванню та прийняттю обґрунтованих управлінських рішень з метою оптимізації виробничих запасів і одержання високих результатів господарювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський кодекс України № 436-IV від 16.01.2003р. (зі змінами і доповненнями)

2. Цивільний кодекс України № 435-IV від 16.01.2003р. (зі змінами і доповненнями)

3. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-ХІV (зі змінами і доповненнями)

4. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.05.97 р. №238/97-ВР (зі змінами і доповненнями)

5. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена Наказом Міністерства Фінансів України від ЗО листопада 1999р. № 291 (зі змінами і доповненнями) // Баланс. - 2002. - № 4. - С. 7-11.