Удосконалення систем і форм оплати праці на підприємстві (на прикладі ТОВ "Вуглесервіс")

2.3 Облік та аудит праці, оплата праці на підприємстві «Вуглесервіс»

Питання нарахування заробітної плати, а також податкового й бухгалтерського обліку оплати праці займають особливе місце в роботі бухгалтерії кожного підприємства.

З одного боку, це пов'язане з відношенням до таких питань властиво робітників, для яких заробітна плата служить основним джерелом матеріальних благ.

З іншого боку, - з тією обставиною, що суми, які направляються підприємством на оплату праці, так чи інакше служать мірою, що визначає надходження податків й обов'язкових платежів у бюджет і цільові фонди.

Основними показниками праці й заробітної плати, що підлягають обліку, є: чисельність працівників, їхня кваліфікація, витрати робочого часу, кількість виготовленої продукції, розмір фонду оплати праці по видах нарахувань, нарахування премій, відпускних, раз мер відрахувань й інших. Ці показники, що є об'єктами оперативного й статистичного обліку, обробляються й контролюються бухгалтерією, зокрема, бухгалтером, безпосередньо зайнятим обліком розрахунків по оплаті праці.

Порядок нарахування заробітної плати залежить від застосовуваних на підприємстві форм оплати праці й організації виконання цих робіт. В основі обліку праці і його оплати лежить оперативний облік відпрацьованого часу або вироблення продукції, для якого використаються різні первинні документи, що залежать від характеру виробництва, системи організації й оплати праці.

Для нарахування основної заробітної плати робітникам-відрядникам необхідно мати підсумок про їхнє вироблення й розцінки за виконані роботи. Для обліку здобутого вугілля використовуються звіти про роботу зміни, у яких майстер відображає підсумки роботи бригади. У звіті приводиться план-видобутку, фактичний видобуток, зольність вугілля, на підставі якого шляхом множення відрядних розцінок визначається загальний заробіток бригади за зміну. Потім визначається заробіток кожного члена бригади шляхом множення тарифного коефіцієнта на кількість годин, фактично відпрацьованих за зміну. Крім того, розраховується приробіток кожного робітника за допомогою коефіцієнта розподілу. Коефіцієнт розподілу враховує фактичне вироблення бригади за зміну й дорівнює відношенню загального заробітку бригади до загального заробітку по тарифах. Потім цей коефіцієнт множиться на тарифний заробіток кожного члена бригади. Бригадирам із числа робітників-відрядників, не звільнених від основної роботи, нараховують доплати за керівництво бригадою. Звіт про роботу зміни, оформлений у встановленому порядку, передається в бухгалтерію підприємства. Крім перерахованих вище документів у звіт включаються приймально-здавальна накладна, акт передачі залишків сировини й матеріалів і дані про витрату сировини, імпортовані із програми обліку запасів.

Для обліку праці почасовиків на ТОВ «Вуглесервіс» використається табельний облік робочого часу.

Табель - це первинний документ обліку відпрацьованого часу. Табелі необхідні як для обліку використання робочого часу всіх категорій робітників, так і для контролю за дотриманням ними встановленого режиму роботи, розрахунків з ними по заробітній платі й одержання інформації про відпрацьований час. Оперативний облік присутності робітників й їхнє перебування на роботі ведеться в цілому по підприємству в спеціальному табелі обліку використання робочого часу за формою №Т-13А.

Табельний облік може проводитися двома методами:

1) методом відхилень - відзначаються простої, неприбуття, понаднормові та інші відхилення від нормального режиму роботи, а відпрацьований час визначається тільки наприкінці місяця.

2) методом суцільної реєстрації - щодня по кожному робітнику відзначається відпрацьоване або не відпрацьований час із вказівкою поважної причини.

Остаточно оформлений табель передається в бухгалтерію, де використається для розрахунку заробітної плати робітником підприємства. Сума нарахованої заробітної плати в цьому випадку визначається шляхом множення відпрацьованого нормо-годинника на тарифну ставку кожного працівника, а розмір премій визначається шляхом множення суми погодинної заробітної плати на певний відсоток премій.

Після розрахункової обробки первинних документів по обліку вироблення, відпрацьованого часу й іншої інформації для розрахунків по оплаті праці, складаються розрахункові відомості нарахувань, які узагальнюють статистичні дані по розрахунках з робітниками та службовцями. Не включаються в розрахункові дані виплати, які не входять у фонд заробітної плати й не використаються при підрахунку середніх розмірів заробітної плати працівників: одноразові допомога й добові, пенсії. Ці суми виплачуються окремо по розрахункових відомостях (ф. № Т-53) або видатковим касовим ордерам (ф. № ДО-2).

Наступним етапом розрахункової роботи з розрахунків з робітниками та службовцями є формування даних синтетичного обліку розрахунків і звітності. Облік розрахунків по оплаті праці здійснюється на балансовому рахунку 66 «Розрахунки по оплаті праці». Рахунок 66 має два субрахунки:

661 «Розрахунки по оплаті праці»;

662 «Розрахунки з депонентами».

При нарахуванні заробітної плати кредитується рахунок «Розрахунки по оплаті праці» і дебетуються рахунки залежно від видів виробництв (основного, допоміжного), де виконувалися роботи, характеру цих робіт, категорії робітників, а також від виду заробітної плати (основна, додаткова). Тому по кредиту рахунку 66 відображається нарахована працівникам підприємства основна й додаткова заробітна плата, премії й нарахування на фонд оплати праці, а по дебету - виплата заробітної плати, премії, допомоги й т.п., а також суми утриманих податків, платежів по виконавчих документах та інші втримання із сум оплати праці працівників.

Нараховані, але не отримані персоналом у встановлений строк (через неявку одержувачів) суми з оплати праці відображаються по дебету субрахунку 661 «Розрахунки по заробітній платі» і кредиту субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами».

Аналітичний облік депонованої заробітної плати ведеться у відомості (реєстрі) обліку депонованих сум, які складаються касиром.

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться по кожному працівнику з використанням індивідуальних розрахункових карток. Сума всіх нарахувань на заробітну плату по кожному аналітичному рахунку (тобто по кожному працівнику) рівняється кредитовому обороту синтетичного рахунку 66 за звітної місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу й підприємству в цілому. Сума всіх утримань по аналітичних рахунках рівняється дебетовому обороту синтетичного рахунку 66 «Розрахунки по оплаті праці».

При утворенні у встановленому порядку резерву на оплату відпусток працівникам і винагород на вислугу років (які виплачуються один раз у рік) нараховані в рахунок цього резерву суми ставляться із кредиту субрахунку 661 «Розрахунки по заробітній платі» у дебет рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів».

Загальна схема документообігу нарахування і виплати заробітної плати приведена на рисунку 2.2.

Облік розрахунків з робітниками та службовцями по операціях, не пов'язаним з оплатою праці (розрахунки за товари, які продані в кредит), ведеться на рахунку 68 «Розрахунки по інших операціях», що має субрахунки:

681 -«Розрахунки по авансах отриманим»;

682 -«Внутрішні розрахунки»;

683 -«Внутрішньогосподарські розрахунки»;

684 -«Розрахунки по нарахованих відсотках»;

685 -«Розрахунки з іншими кредиторами».

По кредиту даного рахунку відображається заборгованість робітників по виданих позиках, а по дебету - погашення цієї заборгованості.

Після нарахування суми заробітної плати бухгалтерія проводить розрахунок утримань. За результатами розрахунків бухгалтерія становить розрахункову відомість утримань. Різниця між нарахованою сумою заробітної плати й утриманнями являє собою суму до видачі для кожного працівника.

Із заробітної плати робітників та службовців можуть проводитися втримання дозволені законодавством:

1) податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15% з доходу за вирахуванням обов'язкових утримань та податкової соціальної пільги, якщо працівник має на неї право. Для робітників підземних професій, заробітна плата оподатковується за ставкою 10%.

2) утримання збору, що підлягає перерахуванню в Пенсійний фонд у розмірі 2%;

3) збір на соціальне страхування на випадок безробіття (0,6%);

4) збір на соціальне страхування на випадок тимчасової непрацездатності (у розмірі 0,5 % заробітку, якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує розміру прожиткового мінімуму і 1% - якщо перевищує дану суму);

5) по судово-виконавчим документам (аліменти, штрафи й ін.).

У відповідності зі ст. 26 Закону України «Про оплату праці» відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством. При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір всіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, передбачених законодавством, - 50% заробітної плати, що підлягає виплаті працівникам. Наведені обмеження не поширюються на відрахування із заробітної плати при від'їзді покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70%. Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних й інших виплат, на які відповідно до законодавства стягнення не поширюються.

Відчислення на соціальне забезпечення відображаються в бухгалтерському обліку по кредиту рахунку 65 «Розрахунки по страхуванню» відповідних субрахунків і дебету тих рахунків, на які ставиться нарахована заробітна плата та інші нарахування. Суми допомоги, які нараховуються по тимчасовій непрацездатності, та інші суми, які виплачуються за рахунок відрахувань на соціальне страхування, ставляться із кредиту субрахунку 661 у дебет рахунку 65 «Розрахунки по страхуванню».

Після відбиття всіх операцій на рахунку 65 «Розрахунки по страхуванню» виводиться кінцевий стан розрахунків підприємства з відповідними органами соціального страхування й забезпечення.

При нарахуванні заробітної плати за час відпустки суми коштів, нарахованих за щорічні й додаткові відпустки, включаються у фонд оплати праці звітного місяця тільки в розмірі сум, які доводяться на дні відпустки у звітному місяці. Суми, які доводяться на дні відпустки в наступному місяці, включаються у фонд оплати праці в наступному місяці. Заробітна плата за чергові й додаткові відпустки відображається в поточному місяці по кредиту субрахунку 661 і дебету рахунків обліку витрат тільки в сумі, що доводиться на дні відпустки в даному звітному місяці. Заробітна плата, нарахована за чергові й додаткові відпустки, що доводяться на дні відпустки наступного місяця, по кредиту субрахунку 661 повинна відображатися в наступному місяці, а у звітному місяці на виплачені з каси підприємства суми відпускних виплат здійснюється запис по дебету субрахунку 661 і кредиту рахунку 30 «Каса».

Основні бухгалтерські проводки, використовувані при розрахунках по оплаті праці, наведені в таблиці 2.2.

Заробітна плата виплачується два рази на місяць - в першій половині місяця видається аванс, а в другий - проводиться повний розрахунок заробітної плати за місяць. Кошти для виплати заробітної плати підприємство одержує по чеку з розрахункового рахунку банку. Разом із чеком підприємство надає банку всі необхідні платіжні документи по перерахуваннях іншим організаціям й особам, на користь яких зроблені втримання із заробітної плати. Видача заробітної плати проводиться по платіжних відомостях. У платіжній відомості вказується табельний номер робітника, його Ф.І.П.



Таблиця 2.2 - Основні бухгалтерські проводки по нарахуванню та утриманню із заробітної плати

№п/п	Найменування господарської операції	Бухгалтерська проводка
		Д-т	К-т
1	Нараховано заробітну плату за відобуток вугілля, підготовку лави, ремонт основних коштів робітникам основного й допоміжного виробництв й ін. .	23	661
2	Нараховано заробітну плату інженерно-технічним працівникам й адміністративному персоналу.	91,92	661
3	Нараховано заробітну плату за роботи, які належать до витрат майбутніх періодів.	39	661
4	Нараховано заробітну плату працівникам, зайнятим збутом і реалізацією продукції.	93	661
5	Нараховано оплату, пов'язана з виправленням браку продукції.	24	661
6	Нараховано заробітну плату торговельним працівникам, працівникам посередницьких підприємств.	92,93,94	661
7	Нараховано заробітну плату працівникам, зайнятим реалізацією основних коштів, нематеріальних активів.	972	661
8	Нараховано оплату за рахунок відрахувань на соціальне страхування (по лікарняних аркушах й ін.).	652	661
9	Недостачі, раніше віднесені за рахунок винних осіб, списані за рахунок підприємства.	92	661
110	Нараховано заробітну плату за роботи, виконані за рахунок коштів цільового фінансування.	48	661
111	Нараховано відпускні за рахунок резерву майбутніх платежів.	471	661
112	Нараховано матеріальну допомогу	65	661
113	Нараховано вихідну допомогу, передбачене чинним законодавством.	23,91, 92	661
114	Депонована заробітна плата	661	662

Дані вносяться у відомість на основі відповідних первинних документів. По кожному працівнику вносяться суми заробітної плати, включаючи всі види оплати, тобто премії, доплати за роботу в нічний час, за роботу у святкові дні, надбавки за вислугу років, а також всі види оплат, які не входять у фонд заробітної плати - по лікарняних аркушах, одноразова винагорода. Підраховується загальна сума нарахованої заробітної плати. Далі вказуються всі втримання й відрахування. Підраховується загальна сума втримань і визначається сума до виплати.

Платіжна відомість підписується керівником і головним бухгалтером і передається в касу для виплати заробітної плати робітником під розписку, що затверджує одержання грошей. Заробітна плата виплачується в триденний строк, з огляду на день одержання грошей з розрахункового рахунку. По закінченні встановленого строку в платіжній відомості напроти прізвища осіб, які не одержали заробітну плату, касир ставить штемпель або від руки пише «Депоноване». Після підраховується по кожній платіжній відомості й записується на титульній частині відомості фактично виплачена сума, сума заробітної плати, що підлягає депонуванню, і звіряється із загальним підсумком по відомості. За даними касового звіту в переліку розрахунково-платіжних документів проставляються суми виплаченої й депонованої заробітної плати, а потім підсумок звіряється із залишком по рахунку 661. Бухгалтер, що одержав касовий звіт, перевіряє по відомості правильність розрахунку депонованої заробітної плати й записує суму по кожному депоненті до реєстру депонентів невиплаченої заробітної плати. Депонентська заборгованість виплачується у встановленому порядку по видаткових касових ордерах. По закінченні трьох років строку позовної давності сума незатребуваної заробітної плати перераховується в бюджет.

Для цілей управлінського обліку бухгалтерія підприємства щомісяця складає експрес-звіти по оплаті праці, у яких указуються об'єднуючі рахунки відрядної й погодинної оплати, різних доплат і премій, нарахувань й утримань, а також сума до видачі. Раз на місяць програма нарахування зарплати формує проводки по розрахунках по оплаті праці в розрізі окремих категорій персоналу. Дані проводок також використаються для внутрішньої звітності й імпортуються в інші бухгалтерські програми, використовувані на підприємстві (наприклад, у програму калькуляції собівартості).

Наприкінці кожного кварталу бухгалтерія підприємства становить податковий розрахунок за формою №1ДФ. Дана форма звітності затверджена наказом Державної податкової адміністрації України №451 від 29.09.2003р. «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (ф.№1ДФ) і Порядку заповнення й подачі податковими агентами податкового розрахунку». Форма податкового розрахунку 1ДФ і Порядок її заповнення розроблені з метою виконання п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 №889-І «Про податок з доходів фізичних осіб» з урахуванням норм Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами» щодо подання податкового розрахунку й відповідальності за його непредставлення або несвоєчасне подання.

Згідно Закону .доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати й винагороди, нараховані (виплачені) платникові податків відповідно до умов трудовий або цивільно-правовий договори, входять до складу місячного оподатковуваного доходу. При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподатковування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору в Пенсійний фонд України або внесків у фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону здійснюються за рахунок доходу найманого робітника.

Податковий розрахунок за формою 1ДФ повинні подавати всі платники податків, які незалежно від організаційно-правового статусу й способу обкладання іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати й платити податок з доходів фізичних осіб у бюджет.

На підставі даних обліку праці, заробітної плати й чисельності працівників підприємство складає статистичну звітність по статистиці праці. Форми державної статистичної звітності по праці розробляє й затверджує Державний комітет статистики України. Підприємство подає в органи статистики наступні форми державної статистичної звітності по статистиці праці:

1) форму № 1-ПВ (термінова-місячна) «Звіт по праці»;

2) форму № 1-ПВ (термінова-квартальна) «Звіт по праці»;

3) форму № 3-ПВ (термінова-квартальна) «Звіт про використання робочого часу»;

4) форму № 6-ПВ «Чисельність окремих категорій працівників і підготовка кадрів».

Таким чином, на підприємстві для нарахування заробітної плати й утримань із її, а також для відбиття в бухгалтерському обліку застосовуються наступні первинні документи й облікові регістри:

1) Табель обліку робочого часу;

2) Звіт про роботу зміни;

3) Розрахункова відомість нарахувань;

4) Розрахункова відомість утримань;

5) Листки тимчасової непрацездатності;

6) Індивідуальні картки працівників;

7) Оборотні відомості по рахунках 641, 651, 652, 653, 656, 661;

8) Головна книга.

Виплата заробітної плати оформляється й відображається в наступних первинних документами й обліковими регістрами:

1) Платіжна відомість;

2) Видатковий касовий ордер

3) Касова книга

4) Розрахунковий лист;

5) Оборотні відомості по рахунках 301, 661, 662,

6) Головна книга.

В умовах ринку підприємства вступають у договірні відносини по використанню майна, коштів, проведенню комерційних операцій і інвестицій. Довіреність цих відносин повинна підкріплюватися можливістю для всіх учасників договору одержувати і використовувати фінансову інформацію. Вірогідність інформації підтверджується незалежним аудитором.

Власники, насамперед колективні власники-акціонери, пайовики, а також кредитори позбавлені можливості самостійно переконатися в тім, що всі численні операції підприємства, найчастіше дуже складні, законні і правильно відбиті в звітності, тому що звичайно не мають доступу до облікових записів, ні відповідного досвіду, і тому мають потребу в послугах аудиторів.

Аудиторська діяльність, аудит - підприємницька діяльність по незалежній перевірці бухгалтерського обліку і фінансової (бухгалтерської) звітності організацій і індивідуальних підприємців.

Існує дві форми аудита: внутрішній і зовнішній аудит.

Внутрішній аудит подає інформацію вищій ланці керування всією організацією про її фінансово-господарську діяльність, сприяє створенню високоефективної системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, що перешкоджає виникненню порушень, і підтверджує вірогідність звітів її відособлених структурних підрозділів.

Зовнішній аудит являє собою, насамперед підприємницьку діяльність аудиторів і аудиторських фірм по проведенню перевірок, консультуванню клієнтів з метою підтвердження вірогідності бухгалтерської звітності і підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств. Оскільки кожна аудиторська перевірка обмежена в часі, аудиторові завжди важливо чітко визначити її мети, безпомилково вибрати досліджувані об'єкти перевірки, грамотно спланувати свої дії, застосувати ефективні аудиторські процедури і зібрати необхідні докази для формулювання об'єктивного висновку.

Основною метою аудитора при перевірці оплати праці є визначення сильних сторін контролю, щоб переконатися, що істотні помилки відсутні.

Основна задача аудита оплати праці - перевірка дотримання нормативно-правових актів при нарахуванні оплати праці, утриманнях з неї і правильності ведення бухгалтерського обліку по оплаті праці.

Для успішної реалізації цілей конкретної аудиторської перевірки необхідно, щоб послідовно виконувалися основні етапи проведення аудита. Існує три основних етапи проведення аудита: підготовка і планування аудиторської перевірки, виконання аудиторських процедур і оформлення робочої документації, складання аудиторського висновку.

Ефективне проведення всіх процедур у ході аудита базується на їхньому ретельному плануванні і підготовці. Тому першим (початковим) етапом аудиторської перевірки є етап планування. Хоча масштаби планування, природно, у кожнім конкретному випадку залежать від умов роботи з клієнтом, плануванню приділяється велика частка часу - 20-25% і більш від загального часу, затрачуваного на аудиторську перевірку (при повторному аудиті - 5-10%).

У ході планування необхідно дотримувати ряд принципів, до яких відносяться комплексність, безперервність і оптимальність. Так, комплексність має на увазі взаємозв'язок і погодженість всіх етапів планування. Безперервність - установлення сполучених завдань групі аудиторів і об'єднання етапів планування по термінах і суміжних суб'єктах господарювання. Під оптимальністю планування розуміють варіантність планування для можливого вибору оптимального варіанта загального плану і програми аудита на підставі критеріїв, визначених аудиторською організацією. облік оплата праця заробітний

Загальна схема аудиту оплати праці наведена на рисунку 2.3.

На початковому етапі перевірки оплати праці аудитор відповідно до програми проведення перевірки повинний вивчити первинні документи, що стосуються розрахунків по оплаті праці. У силу незначної чисельності працівників підприємства, а також високого ризику засобів контролю (прийнятий 100%) проводиться суцільна перевірка зазначених документів. Або при незначному ризику провести вибіркову перевірку.

Джерелами перевірки розрахунків по оплаті праціє документи:

1) що оформляють прийом на роботу (наказ (розпорядження) про прийом на роботу (форма №П-1); наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу (форма № П-5); наказ (розпорядження) про надання відпустки (форма № П-6), заяви про прийом на роботу; трудові договори) - на предмет відповідності їхньому чинному законодавству, у тому числі встановлюються, чи всі реквізити дотримані при складанні документів, чи відповідають умови трудових договорів вимогам трудового законодавства, чи не погіршують вони положення працівників у порівнянні з положеннями КЗпП України;

2) документи, що регламентують безпосередньо трудову діяльність, посадові інструкції, штатний розклад, накази директора по кадрових питаннях);

3) договори цивільно-правового характеру (підряду, возмездного надання послуг і ін.), що укладаються організацією. Установлюється правильність оформлення договорів, економічна доцільність їхнього висновку, реальність отриманих по них результатів і вигод для підприємства, правильність розрахунків по договорах, оподатковування і відображення в обліку;

4) табелі обліку робочого часу (Форма № П-12 "Табель обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати"; форма № П-13 "Табель обліку використання робочого часу") - перевіряється для кожного працівника кількість відпрацьованих робочих днів, у випадку якщо за якісь дні робочий час для працівника не проставлений, установлюється якими документами підтверджений або оформлений невихід на роботу (листки тимчасової непрацездатності, пояснювальні й ін.);

5) розрахункові відомості по заробітній платі (Форма № П-49 "Розрахунково-платіжна відомість"; форма № П-50,51 "Розрахункова відомість") - чи відповідають дані відомості розмірам заробітної плати, передбаченим трудовим договором, чи правильно зроблений розрахунок у випадках, коли звітний період відпрацьований працівником не цілком;

6) платіжні відомості по заробітній платі (форма № П-53 "Платіжна відомість", Відомість N 8 "Книга обліку депонованої заробітної плати") - перевіряється оформлення відомості, наявність видаткових касових ордерів на одержання касиром готівки для виплати працівникам, розписові в одержанні коштів;

7) касові документи (прибуткові і видаткові касові ордери) - по сумах, виданим у підзвіт;

8) авансові звіти, первинні документи до них - посвідки про відрядження, завдання на відрядження, проїзні документи й ін.;

9) особові рахунки, податкові картки, індивідуальні картки обліку сум, нарахованих виплат і інших винагород, а також сум нарахованого ПДФО - на кожного працівника на предмет правильності нарахування виплат.

Далі перевіряються регістри бухгалтерського обліку:

1) журнал-ордери;

2) картки рахунків, у якій відбиті всі бухгалтерські проводки по конкретному рахунку;

3) оборотно - сальдова відомість по рахунку, у якій відбиває всі рухи по конкретному рахунку (23 «Виробництво»; 30 «Каса»; 377 «Інші дебітори»; 39 «Витрати майбутніх періодів»; 641 «Розрахунки по податках і платежам»; 651 «По пенсійному забезпеченню»; 652 «По соціальному забезпеченню»; 653 «По страхуванню на випадок безробіття»; 654 «Розрахунки по індивідуальному страхуванню»; 661 «Розрахунки по оплаті праці»; 91 «Загальновиробничі витрати»; 92 «Адміністративні витрати»; 93 «Витрати на збут»);

4) головна книга, на підставі її формується бухгалтерський баланс.

Також необхідно перевірити складену на підприємстві звітність:

1) Звіт про нараховані внески, перерахунок і витрати, зв'язаніз державним страхуванням у зв'язкутимчасовою втратою працездатності;

2) Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

3) Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків і витраті засобів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях України;

4) Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків у Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

5) Звіт за формою 1-ДФ „Податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку.

Після проведення всіх необхідних процедур перевірки аудитор оцінює повноту і якість виконання всіх пунктів загального плану і програми аудита. Складається аудиторський звіт, а також висновок аудитора засновникам по об'єкту перевірки, де вказує повноту виконання заходів передбачених загальним планом і програмою аудита, зазначається метод перевірки, а також перелік документів, за допомогою яких здійснювалася перевірка. Також у звіті аналізуються викладені результати перевірки і робиться висновок, і приводяться рекомендації керівництву організації виходу зі сформованої ситуації.

2.4 Застосування інформаційних технологій обліку оплати праці

Багато підприємств застосовують у своїй практичній діяльності новітні комп'ютерні технології,що підвищує ефективність роботи, зменшує час та виключає рутину бумажну роботу. Це дозволяє більш оперативно реагувати на зміни у економічному середовищі.

Удосконалення процесів обробки інформації грає одну з ключових ролей у комплексі заходів удосконалення управління потоками заробітної плати. Обробка інформації і прийняття рішень утворюють дві сторони одного процесу управління.

Вартість будь-якої інформації у значній мірі визначається якістю її організації. Допомогу у цьому плані надають сучасні електронні таблиці, особливістю яких є те, що в них структуровання інформації починається безпосередньо на етапі введення даних.

Як показує досвід розвитку прикладного програмного забезпечення,ідея таблично-орієнтованої організації даних, незважаючи на зовнішню простоту, є досить плодотворною. Регулювання оплати праці включає всю сукупність методів і розрахунків, що використовуються при прийнятті управлінських рішень, від елементарних арифметичних операцій і до складних алгоритмів побудови багатокритеріальних моделей, що дозволяють одержати оптимальні характеристики комерційних угод залежно від різних умов їх здійснення.

З переходом до ринкових відносин потреба у регулюванні оплати праці дуже зросла. Вона стала необхідною для успішної мотивації будь-якої діяльності.

На основі спеціальних програм, направлених на полігшення доступу і використання необхідної інформації, розробляються системи введення записів. За допомогою програмного забезпечення MSExcelможливо:зробити розрахунок ефективності створення комерційного підприємства;

- збільшити ефективність документообігу;

- поліпшити можливість колективної роботи;

- значно підвищити швидкість обробки інформації;

- графічно наочно ілюструвати складну інформацію на підприємстві.

Використання інформаційних технологій допомагає при розв'язувані задач економічного змісту та при дослідженні економічних питань і процесів(управління, планування на підприємстві, фінансова і комерційна діяльність тощо).

Розрахунки систем оплати праці включають в себе всю сукупність методів і розрахунків, які використовуються при прийнятті управлінських рішень: від елементарних арифметичних операцій до складних алгоритмів.

Добудови багатокритеріальних моделей, які дозволяють отримати оптимальні характеристики комерційних угод у залежності від різних умов їх проведення. Проведення подібних обчислень - трудомісткий процес, який потребує відповідної математичної підготовки, а також використання великої кількості довідкового матеріалу.

Запропонована система діагностики аналізу систем оплати праці - ценовий крок у розвитку господарської діяльності, який охоплює не тільки детальний аналіз систем, але й дозволяє зробити конкретні висновки про них.

Ця система дозволяє виявити причини змін та також надає рекомендації, за допомогою яких підприємство зможе реально вплинути на мотивацію робітників до збільшення виробництва.

Для здобуття найбільш повної ілюстрації про результати впровадження систем оплати праці пропонується ввести ісходні дані на початок та на кінець звітного періода.

Оскільки дані носять табличний статистичний характер, доцільно використовувати як програмне забезпечення програму для Wіndows - Excel.

Ця прикладна програма дозволяє виконувати розрахунки, будувати графіки і діаграми, вирішувати економічні, статистичні і фінансові задачі різної складності і трудомісткості. На початковому етапі формуються електронні таблиці з початковими даними. При побудові розрахункових формул використовуються адреси осередків, в яких знаходяться первинні результати впровадження систем.

В результаті проведеного аналізу користувач отримує конкретний висновок по результатам і рекомендації щодо впровадження систем.

Розроблена система рекомендується до використання підприємствами приватної форми власності. Вона дозволяє швидко і якісно провести оцінку впровадження систем оплати праці, отримати висновки та рекомендації щодо покращення їх впливу на кінцевий результат підприємства. Ця система проста в використанні і не потребує спеціальних знань.

Можливі різні варіанти даної програми. При її розробці можуть бути використані різні групи показників, найбільш точно відображаючих специфіку діяльності підприємства.



3. Аналіз праці та її оплати на підприємстві ТОВ «Вуглесервіс»

3.1 Аналіз фінансового стану підприємства ТОВ «Вуглесервіс»

3.1.1 Загальні положення

Фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям, що залежить від багатьох факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність і розміщення коштів, реальні й потенційні фінансові можливості. Його можна представити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами й ступінь раціональності їхнього розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності й своєчасного здійснення розрахунків за своїми обов'язками.

Фінансовий стан залежить від зовнішніх і внутрішніх факторів. До основних зовнішніх факторів можна віднести економічні умови господарювання, кон'юнктуру ринку, економічну, фінансово-кредитну й податкову політику держави. До внутрішніх факторів належать склад і структура продукції і рівень її конкурентоздатності, розмір витрат, ефективність організації процесів виробництва, постачання й збуту, стан і структура майна й фінансових ресурсів, кваліфікація управлінського персоналу й ін.

Основною цільовою настановою діагностики фінансового стану є його оцінка й виявлення резервів його стабілізації й поліпшення. Засоби реалізації даної установки є організація раціональної фінансово-економічної політики.

Аналіз фінансового стану складається з наступних етапів:

1) оцінка майнового стану підприємства й динаміка його зміни;

2) аналіз ліквідності;

3) аналіз фінансової стабільності (платоспроможності);

4) аналіз ділової активності;

5) аналіз фінансових результатів діяльності підприємства;

6) аналіз рентабельності.

3.1.2 Аналіз майнового стану підприємства

Аналіз майнового положення підприємства починається з аналізу статей балансу. Аналізуючи статті балансу, у першу чергу звертають увагу на такі показники:

1) сума господарських коштів, що перебувають у розпорядженні підприємства (під нею розуміють підсумок балансу);

2) частка необоротних активів у валюті балансу;

3) частка активної частини основних засобів;

4) структура власного й позикового капіталу;

5) суми залучених довгострокових і короткострокових коштів.

Аналіз балансу проводиться такими способами:

1) горизонтальний аналіз;

2) вертикальний аналіз.

Сутність горизонтального аналізу складається в порівняння показників звітності попередній і поточний роки. При цьому здійснюється постатейне зіставлення звітів і визначається абсолютна й відносна зміна статей. Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. У його основі лежить вирахування базисних темпів росту статей балансу.

На відміну від горизонтального, що показує динаміку статей фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. За допомогою цього методу аналізу з'ясовують, яку частку в групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства.

Зведений аналіз активу балансу, який характеризує зміни в складі майна підприємства, наведений у таблиці 3.1.

Як видно з даних вартість майна підприємства збільшилася на 140,7 млн.грн. або на 10 %, що свідчить про відносне збільшення підприємством господарського обороту й у цілому є позитивною характеристикою. У структурі активів підприємства збільшилася питома вага оборотних активів на 1.62 в.п. Питома вага оборотних активів доволі невисока й складає 18,89%. Слід зазначити, що така структура майна в цілому відповідає типовій структурі майна підприємств вугледобувної промисловості.

Вартість оборотних активів зросла на 49,4млн. грн. В структурі оборотних активів найбільшу вагу займає дебіторська заборгованість покупців - 13,57%. Доля високоліквідних активів (кошти, поточні фінансові інвестиції) зменшилася з 0,1 до 0,07 відсотка. Але слід зазначити, що цей показник носить моментний характер і в будь який час може покращитися.

Для аналізу джерел, за рахунок яких формується майно підприємства, використаємо дані таблиці 3.2.

Аналіз джерел майна підприємства (статей пасиву балансу) показав, що в 2009 році що поточна заборгованість зросла на 22 % або на 129,2 млн.грн. В той же час власний капітал зменшився 3,9 млн. Також зменшилася його питома вага на 5,4 в.п.

В структурі поточних зобов'язань найбільшу питому вагу складають зобов'язання перед постачальниками - 24,67 % та векселя видані - 7,48 %. Тобто загальна питома вага зобов'язань перед постачальниками складає 32,15% всіх джерел майна.

Загалом, за результатами аналізу майнового стану можна зробити висновок, що в теперішній час підприємство має не зовсім задовільнену структуру майна та його джерел.

Таблиця 3.2 - Горизонтальний та вертикальній аналіз пасиву балансу ТОВ «Вуглесервіс»

Актив	2009 р.	2010 р.	Відхилення
	сума, тис.грн.	питома вага,%	сума, тис.грн.	питома вага,%	по сумі	по питомій вазі, в.п.
					тис.грн.	% росту
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи, залишкова вартість	5983,5	0,42	8323,9	0,54	2340,4	139,1	0,11
Незавершене будівництво	469053,0	33,19	507306,5	32,64	38253,5	108,2	-0,54
Основні засоби, залишкова вартість	693082,5	49,03	717206,4	46,15	24123,9	103,5	-2,89
Відстрочені податкові активи	1119,5	0,08	27386,5	1,76	26267,0	2446,3	1,68
Усього за розділом І	1169238,5	82,72	1260223,3	81,09	90984,8	107,8	-1,63
ІІ. Оборотні активи
Запаси	26435,5	1,87	38579,5	2,48	12144,0	145,9	0,61
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	161673,5	11,44	210824,3	13,57	49150,8	130,4	2,13
Дебіторська заборгованість за розрахунками, всього, у т.ч.:	46199,5	3,27	41358,3	2,66	-4841,2	89,5	-0,61
з бюджетом	7112,5	0,50	8880,0	0,57	1767,5	124,9	0,07
за виданими авансами	39087,0	2,77	32478,3	2,09	-6608,7	83,1	-0,68
Інша поточна дебіторська заборгованість	6849,0	0,48	914,8	0,06	-5934,2	13,4	-0,43
Грошові кошти та їх еквіваленти:	1465,0	0,10	1028,3	0,07	-436,7	70,2	-0,04
Інші оборотні активи	1598,5	0,11	923,5	0,06	-675,0	57,8	-0,05
Усього за розділом ІІ	244173,0	17,28	293610,0	18,89	49437,0	120,2	1,62
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	35,0	0,00	272,6	0,0	237,6	778,9	0,00
ІV Необоротні активи та групи вибуття	0,0	0,00	0,0	0,0	0,0	0,0	0,00
Баланс	1413446,5	100,00	1554105,9	100,00	140659,4	110,0	0,00

3.1.3 Аналіз ліквідності

Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна в кошти платежу. Чим менше час, необхідний для перетворення окремого виду активів, тим вища його ліквідність. Таким чином, ліквідність підприємства -- це його здатність перетворити свої активи в кошти платежу для погашення короткострокових зобов'язань.

Для діагностики ліквідності використовують як кількісну, так й якісну оцінку. При цьому, якісні оцінки розглядаються як необхідні умови гарантовані ліквідності й платоспроможності. Під якісною оцінкою ліквідності розуміють аналіз ліквідності балансу підприємства, що дозволяє зафіксувати ліквідність або неліквідність балансу розглянутого підприємства. Кількісна оцінка виконується на базі аналізу системи фінансових коефіцієнтів й характеризує ліквідність як підприємства в цілому, так й окремих його активів.

Якісна оцінка ліквідності, що носить попередній характер, виконується у вигляді аналізу ліквідності балансу. Під ліквідністю балансу розуміється ступінь забезпеченості зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у кошти платежу відповідають строку погашення зобов'язань.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активах, згрупованих за ступенем їхньої ліквідності й розташованих у порядку убування їхньої ліквідності, із зобов'язаннями по пасивах, згрупованими по строках їхнього погашення й розташовані в порядку зростання строків.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто строків перетворення в кошти, активи підприємства в ході аналізу ліквідності балансу розділяються на наступні групи:

Al) найбільш ліквідні активи -- кошти і їхні еквіваленти, а також короткострокові фінансові інвестиції;

А2) швидко реалізовані активи -- дебіторська заборгованість та інші поточні активи;

A3) повільно реалізовані активи -- товарно-матеріальні цінності, а також довгострокові фінансові вкладення;

А4) тяжко реалізовані активи -- статті І розділу активу балансу за винятком статей, що ввійшли в попередню групу.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їхньої оплати. При проведенні зовнішнього аналізу, у ході якого використовуються тільки дані балансу підприємства. Зобов'язання групуються відповідно до передбачуваних строків погашення. При проведенні внутрішнього аналізу таке угруповання можна зробити більш точним. Зобов'язання підприємства можуть бути згруповані в такий спосіб:

П1) найбільш термінові зобов'язання -- кредиторська заборгованість, а також кредити й позики, не погашені в строк;

П2) короткострокові пасиви -- короткострокові кредити й позикові кошти. Також до цієї групи належить частина пасивів, представлених у розділі «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» (суми, плановані до виплати протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу, або протягом одного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців), а також доходи майбутніх періодів, що належать до поточних зобов'язань;

П3) довгострокові пасиви -- довгострокові кредити й позикові кошти, а також забезпечення майбутніх витрат і платежів і доходи майбутніх періодів, що не належать до поточних зобов'язань;

П4) постійні пасиви -- статті І розділу пасиву. Для збереження балансу активу й пасиву підсумок даної групи варто зменшити на суму витрат майбутніх періодів.

Для визначення ліквідності балансу зіставляються підсумки наведених груп за активами й пасивами. Баланс уважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення:

Al ? П1

А2 ? П2

A3 ? ПЗ

А4 ?П4

Виконання перших трьох нерівностей з необхідністю тягне виконання четвертої нерівності, тому практично істотним є співставлення підсумків перших трьох груп за активами й пасивами. Четверта нерівність носить «балансуючий» характер й у той же час має глибокий економічний зміст: його виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стабільності -- наявності в підприємства власних оборотних коштів.

У випадку, коли одна або кілька нерівностей мають знак, протилежний вищенаведеній умові, ліквідність балансу не є абсолютною.

Оцінки ліквідності балансу наведена в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 - Оцінка ліквідності балансу ТОВ «Вуглесервіс»

Актив	Пасив	Платіжні надлишок або нестача
	На початок року	На кінець року		На початок року	На кінець року	На початок року	На кінець року
Al	1465	1028	П1	495105	499682	-493640	-498654
А2	216321	254021	П2	93098	217732	123223	36289
A3	26471	38852	ПЗ	22202	37583	4269	1269
А4	1169191	1260205	П4	803043	799109	-366148	-461095
Баланс	1413447	1554106	Баланс	1413447	1554106	X	X

Для даного підприємства співвідношення ранжируваних активів і пасивів не відповідає оцінній умові. Так у підприємства на кінець 2010 року присутня платіжна нестача високоліквідних активів в сумі 498,7 млн.грн.. Але слід зауважити, що таке становище може бути миттєвим, так як аналіз проводиться на певну дату. Тому для оцінки ліквідності слід в першу чергу звернути увагу на ліквідність швидких активів. Як можна побачити по цій групі активів присутній платіжний надлишок в сумі 36,3 млнтис.грн., тобто цього надлишку недостатньо щоб повністю перекрити платіжну нестачу по першій групі. Тобто у підприємства існують проблеми з ліквідністю балансу.

Кількісну оцінку ліквідності підприємства виконують за допомогою системи фінансових коефіцієнтів, які дозволяють зіставити вартість поточних активів, що мають різний ступінь ліквідності, із сумою поточних зобов'язань. До них належать:

1) коефіцієнт покриття;

2) коефіцієнт швидкої ліквідності;

3) коефіцієнт абсолютної ліквідності;

4) чистий оборотний капітал.

Слід зауважити, що ці коефіцієнти характеризують тільки моменту поточну (короткострокову) ліквідність й не відображають загальної ліквідності.

Коефіцієнт покриття дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства доводиться на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче. Коефіцієнт розраховується по формулі:

(3.1)

Коефіцієнт швидкої ліквідності враховує якість оборотних активів і є більше строгим показником ліквідності, тому що при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи. Він розраховується по формулі:

(3.2)



Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена негайно. Коефіцієнт розраховується по формулі:

(3.3)

Чистий оборотний капітал визначається по формулі:

(3.4)

Розрахунок показників ліквідності, що характеризують діяльність підприємства, представлений у таблиці 3.4.

З даних таблиці 3.4 видно, показники короткострокової ліквідності в 2010 році погірщилися й не відповідають нормативним значенням. Зокрема коефіцієнт покриття на кінець 2009 року складає 0,409 при нормативі 1. Тобто підприємство не в змозі перекрити свої поточні зобов'язання за рахунок оборотних активів.

Таблиця 3.4 - Розрахунок показників ліквідності активів ТОВ «Вуглесервіс»

Показник	Нормативне значення	2009 р.	2010 р.	відхилення
				від норми	від 2009 р.
Коефіцієнт покриття	1	0,415	0,409	-0,591	-0,006
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,6	0,370	0,355	-0,245	-0,015
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	>0	0,002	0,001	0,001	-0,001
Чистий оборотний капітал, тис.грн.	>0	-366231,0	-455734,6	-455734,6	-89503,6

Чистий оборотний капітал у підприємства теж відсутній - має від'ємне значення, що також підтверджує неможливість підприємства за рахунок оборотних активів розрахуватися за поточними зобов'язаннями.

Також зменшилися коефіцієнти швидкої та абсолютної ліквідності зменшилися. Тобто, можна зробити висновок, що в цілому підприємство не є ліквідним.

3.1.4 Аналіз фінансової стійкості

Однієї з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є стабільність його діяльності в довгостроковій перспективі. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів. Тому для уточнення фінансового стану підприємства визначимо рівень його фінансової стабільності на підставі наступних показників:

1) коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) характеризує частку власних коштів (власного капіталу) у загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Розрахунок коефіцієнта платоспроможності проводиться по формулі:

. (3.5)

Чим вище значення даного коефіцієнта, тим фінансово стійкіше й більш незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство.

2) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами показує забезпеченість підприємства власними оборотними коштами:

(3.6)

3) коефіцієнт фінансування (фінансового важеля) характеризує залежність підприємства від залучених коштів:



(3.7)

4) коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використається для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка - капіталізована:

(3.8)

Таблиця 3.5 - Показники фінансової стабільності ТОВ «Вуглесервіс»

Показник	Нормативне значення	2009 р.	2010 р.	відхилення
				від норми	від 2009 р.
Коефіцієнт платоспроможності (автономії)	0,5	0,568	0,514	0,014	-0,054
Коефіцієнт фінансування	0,1	0,432	0,486	0,386	0,054
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	>0;<1	-0,623	-0,635	1,635	-0,013
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	збільшення	-0,456	-0,570	Х	-0,114

Показники фінансової стабільності ТОВ «Вуглесервіс» є другою групою показників, що характеризують платоспроможність підприємства. Їх аналіз представлений у таблиці 3.5.

З наведених у таблиці 3.5 розрахунків видно, що підприємство ще в змозі виконати всі свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів. Про це свідчать відповідність показників фінансової автономії та фінансування нормативним значенням. Але їх зменшення та погіршення фінансування поточної діяльності за рахунок власних джерел, про свідчить від'ємне значення коефіцієнту забезпеченості власними оборотними коштами, свідчить що платоспроможність підприємства погіршується й знаходиться в передкризовому стані.

Проаналізувавши показники ліквідності та фінансової стабільності можна зробити висновок, що с точки зору як короткострокової так й довгострокової перспективи підприємство в теперішній час є доволі слабо платоспроможним й керівництву слід прикласти багато зусильз тим, щоб уникнути банкрутства.

3.1.5 Аналіз ділової активності підприємства

Аналіз ділової активності підприємства дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, яка характеризується швидкістю обігу фінансових ресурсів підприємства. Аналіз виконується на підставі даних балансу та звіту про фінансові результати.

1) коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання всіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення:

; (3.9)

2) коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує швидкість обігу дебіторської заборгованості підприємства за аналізований період, розширення або зниження комерційного кредиту, надаваного підприємством:

; (3.10)



3) коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує швидкість обігу кредиторської заборгованості за аналізований період, розширення або зниження комерційного кредиту, надаваного підприємству:

; (3.11)

4) строк погашення дебіторської заборгованості показує середній період погашення дебіторської заборгованості:

; (3.12)

5) строк погашення кредиторської заборгованості показує середній період погашення кредиторської заборгованості:

; (3.13)

6) коефіцієнт оборотності матеріальних активів показує ефективність використання запасів підприємства:

; (3.14)

7) коефіцієнт оборотності основних засобів показує ефективність використання основних коштів підприємства:



; (3.15)

8) коефіцієнт оборотності власного капіталу показує ефективність використання власного капіталу підприємства:

. (3.16)

Показники ділової активності ТОВ «Вуглесервіс» представлені у таблиці 3.6.

Таблиця 3.6 - Показники ділової активності ТОВ «Вуглесервіс»

Показники	Норм. значення	2009 р.	2010 р.
		Значення	Значення	Відхилення
				абсол.	відн., %
Коефіцієнт оборотності активів	збільш.	0,56	0,53	-0,03	94,36
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	збільш.	4,81	4,22	-0,59	87,72
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	збільш.	2,67	2,07	-0,60	77,48
Строк погашення дебіторської заборгованості, днів	зменш.	74,9	85,4	10,5	114,00
Строк погашення кредиторської заборгованості, днів	зменш.	134,6	173,7	39,1	129,07
Коефіцієнт оборотності запасів	збільш.	23,23	19,62	-3,62	84,43
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	збільш.	0,47	0,51	0,04	107,69
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	збільш.	0,70	0,82	0,12	117,26

Дані таблиці 3.6 свідчать про погіршення ділової активності підприємства. Несуттєво покращився тільки коефіцієнт власного капіталу. Все це свідчить по погіршення господарської діяльності підприємства і, зокрема, дисципліни розрахунків.

3.1.6 Аналіз прибутку та рентабельності

До основних показників фінансових результатів підприємства належать абсолютний показник прибутку й відносні показники рентабельності.