Ведення бухгалтерського обліку та його специфіка на прикладі ППФ "АСОЛЬ"

Правовий статус та характеристика спеціалізації ППФ "АСОЛЬ". Організація управління і планування виробничо-господарської діяльності. Аналіз складу і структури балансу, ліквідності та платоспроможності підприємства. Розрахунки за іншими операціями.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид отчет по практике
Язык украинский
Дата добавления 26.11.2013
Размер файла 54,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

ВСТУП

В основі виробничої практики лежить ознайомча діяльність на підприємстві, особиста участь у виробничому процесі як члена колективу підприємства, що дозволило мені знайти застосування своїм теоретичним знанням, здобути навички організаторської роботи, ознайомитися з діяльністю підприємства.

Мета ? оволодіння сучасними методами, формами організації та засобами праці в галузі обраної професії шляхом ознайомлення з діяльністю підприємства і здійснення професійної діяльності в умовах реального виробничого середовища, конкретизація і використання засвоєних раніше різноманітних знань, отриманих у процесі навчання. Дана мета досягається шляхом вивчення й аналізу складових економіко-організаційного механізму підприємства, що завершується розробкою рекомендацій щодо їх удосконалення.

Об'єкт - ведення бухгалтерського обліку та його специфіка на прикладі ППФ «АСОЛЬ».

Предмет - здобуття практичних навичок у веденні бухгалтерського обліку, засвоєння вивченого раніше теоретичного матеріалу, придбання навичок самостійної роботи за фахом; набуття досвіду роботи у колективі; формування та поглиблення розумінь діяльності підприємства в сучасних умовах розвитку економіки України.

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ППФ «АСОЛЬ»

1.1 Правовий статус ППФ «АСОЛЬ»

ППФ "АСОЛЬ" створено громадянином України Херсонським Б.М., що дiє на пiдставi Цивiльного та Господарського кодексiв України, а також iнших законодавчих актiв України 20 серпня 1993 року.

Засновник пiдприємства - визначає основнi напрямки дiяльносi, вносить змiни та доповнення до Статуту, призначає та звiльняє посадових осiб пiдприємства, створює та лiквiдеє дочiрнi пiдприємства та iнше. Директор ППФ "АСОЛЬ" - керує поточною дiяльнiстю товариства. Бухгалтер пiдприємства - несе вiдповiдальнiсть за додержанням фiнансової дисциплiни у вiдповiдностi з чинним законодавством України.

ППФ "АСОЛЬ" не проводить самостiйних дослiджень та розробок, але пiдтримує впровадження сучасних технологiй в будiвництвi.

1.2 Характеристика спеціалізації ППФ «АСОЛЬ»

Основними споживачами об"єктiв житлового будiвництва, що побудованi ППФ "АСОЛЬ" є мешканцi м. Одеси, Одеської областi та iнших регiонiв України, однак збiльшується кiлькiсть споживачiв, якi є мешканцями стран СНД. Основними конкурентами в сегментi ринку будiвництва та реалiзацiї житла, у якому працює ППФ "АСОЛЬ", є такi компанiї, як ТОВ "Стройтехснаб", ТОВ "Прогресбуд", БМУ-11 тощо.

Окрім своєї основної діяльності компанія займається:

будівництво будівель;

діяльність автомобільного, вантажного транспорту;

організація перевезення вантажів;

операції з нерухомим майном;

оренда автомобілів;

вантажні автоперевезення;

інші види оптової торгівлі.

1.3 Виробнича структура та стан технічної бази ППФ «АСОЛЬ»

Серед можливих факторів ризику найбільш суттєвими є:

загальноекономічні (різка зміна законодавства у сфері оподаткування, гіперінфляції, зміна нормативів та правовідносин у будівництві, різке коливання цін на енергоносії та будівельні матеріали);

стихійні лиха.

На сьогодні загрози банкрутства для компанії не існує, конфлікту інтересів у керівництва компанії не має.

Принципова стратегія ППФ «АСОЛЬ» на поточний та наступний рік полягає в розширені масштабів будівництва нових єитлових комплексів поблизу узбережжя моря в Приморському районі м.Одеси, житловому районі Таїрова тощо.

1.4 Організація управління і планування виробничо-господарської діяльності ППФ «АСОЛЬ»

Тип організаційної структури бухгалтерії ППФ «АСОЛЬ» змішаний (комбінований), тому що до складу бухгалтерії, крім заступника головного бухгалтера, входять сектори і відділи.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ППФ «АСОЛЬ»

2.1 Аналіз складу і структури балансу

Фінансовий аналіз слід починати з попереднього етапу, де формується початкове уявлення про фінансове становище підприємства [10]. На цьому етапі проводиться структурний аналіз бухгалтерського балансу, метою якого є вивчення структури та динаміки коштів підприємства та джерел їх формування.

Для проведення структурного аналізу на основі даних балансу складається ущільнений аналітичний баланс (баланс - «нетто») шляхом зведення однорідних за своїм складом балансових статей у необхідних аналітичних розрізах. Читання такого балансу відбувається з використанням методу горизонтального, вертикального аналізу, що дозволяє виявити зміни у складі коштів та джерел їх формування, визначити відношення окремих статей активу та пасиву балансу, їх питому вагу у валюті балансу, відхилення у структурі основних статей балансу звітного періоду у порівнянні з попередніми.

Показники аналітичного балансу розподіляються на:

показники структури балансу;

показники динаміки, які відображають абсолютне та відносне

відхилення статей балансу;

показники структурної динаміки балансу, які відображають абсолютну

зміну питомої ваги окремої статті в структурі балансу.

Статті активу балансу групуються наступним чином:

необоротні активи;

поточні активи.

За ступенем ліквідності поточні активи групуються у наступні групи:

- запаси (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари);

- дебіторська заборгованість (дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги та дебіторська заборгованість за розрахунками);

- грошові кошти та поточні фінансові інвестиції;

- інші оборотні активи;

- витрати майбутніх періодів.

Статті пасиву балансу групуються наступним чином:

власні кошти (підсумок першого, другого та п'ятого розділів пасиву);

позикові кошти (підсумок третього та четвертого розділів пасиву);

За ступенем терміновості та повернення виділяють:довгострокові зобов'язання (підсумок третього розділу пасиву) та поточні зобов'язання (підсумок четвертого розділу пасиву).

У 2012 р. у порівнянні з 2011 р. сукупна вартість активів збільшилась на 4532 тис. грн. Це свідчить про збільшення господарського обороту підприємства.

Найбільша частка у структурі майна у 2011 - 2012 роках припадає на необоротні активи. У 2012 р. у порівнянні з 2011 необоротні активи зменшилися на 10044,5 тис. грн. .

Оборотні активи у 2012 р. у порівнянні з 2011 р. збільшились на 14709,6 тис. грн.. Це обумовлено відставанням темпу росту оборотних активів порівняно з темпами росту сукупних активів підприємства, що свідчить про уповільнення оборотності всієї сукупності активів. Підприємство має «важку» структуру активів. Таким чином, структура активів не зазнала різких змін, і в ній переважають менш ліквідні активи, що негативно характеризує ліквідність підприємства.

Починаючи з 2011 р. спостерігається постійне збільшення нематеріальних активів, що пояснюється залученням нових технологій, що є позитивною тенденцією.

Основні засоби у 2011 р. у порівнянні з 2010 р. збільшились на 42950,30 тис. грн. Це свідчить про орієнтацію порту на створення матеріальних умов для розширення основної виробничої діяльності.

Основні засоби у 2012 р. у порівнянні з 2011 р. збільшились на 80124,50 тис. грн. Це засвідчує значне перевищення надходження основних засобів та їх введення у дію над їхнім вибуттям.

Вартість запасів у 2011 р. у порівнянні з 2010 р. зменшилась на 3740,20 тис. грн. У 2012 р. у порівнянні з 2011 р. вартість запасів теж зменшилась на 4585,10 тис. грн. Це свідчить про мобільну структури запасів у 2010 - 2012 р. р.

Обсяги дебіторської заборгованості у 2011 р. в порівнянні з 2010 р. зменшилися на 17103,50 тис. грн.

У 2012р. у порівнянні з 2011 р. обсяги дебіторської заборгованості збільшилися на 41765,10 тис. грн. Це є негативною зміною й може бути спричинено проблемами, пов'язаними з оплатою продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства або активним наданням кредиту покупцям, тобто вилучення частини поточних активів та частини оборотних коштів із виробничого процесу.

Довгострокові зобов'язання у 2011 р. в порівнянні з 2010 р. збільшилися на 11818,50 тис. грн. У 2012 р. у порівнянні з 2011 р. довгострокові зобов'язання збільшились на 1423,30 тис. грн. Взагалі наявність довгострокових зобов'язань - позитивний момент, який означає, що кредитоспроможність порту досить висока.

Короткострокові (поточні) зобов'язання у 2011 р. в порівнянні з 2010 р. збільшилися на 16197,70 тис. грн. У 2012 р. у порівнянні з 2011 р. довгострокові зобов'язання збільшились на 11685,70 тис. грн. Динаміка заборгованості позитивна і свідчить про вчасну сплату порту платежів за своїми зобов'язаннями.

На кінець 2011 р. основним джерелом формування капіталу є власний капітал, який з 2010 р. збільшився на 82937,00 тис. грн. У 2012 р. в порівнянні з 2011 р. величина власного капіталу збільшились на 67365,30 тис. грн. Таким чином, в структурі капіталу спостерігається укріплення фінансової стійкості, що є позитивною тенденцією.

В структурі позикового капіталу на кінець 2011 р. переважають поточні зобов'язання. Найбільшим темпом росту характеризуються поточні зобов'язання за розрахунками у порівнянні з кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги, яка характеризується найменшим темпом росту. На кінець 2012 р. спостерігається ідентична ситуація: переважають поточні зобов'язання, хоча найбільшим темпом росту тепер характеризуються поточні зобов'язання за кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги у порівнянні з поточними зобов'язання за розрахунками .

2.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

2.2.1 Аналіз ліквідності балансу

Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства є основним при ознайомленні з його фінансовим положенням.

Ліквідність балансу підприємства визначає ступінь покриття його зобов'язань активами, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку погашення зобов'язань. Головною метою оцінки ліквідності балансу є визначення величини покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку погашення зобов'язань [10].

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу і не потребує додаткової інформації управлінського обліку [50].

Аналіз ліквідності підприємства полягає в порівнянні коштів за активом, згрупованих за ступенем спадної ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями за пасивом, що групуються за ступенем терміновості їхнього погашення [ 7, с. 598].

В залежності від швидкості перетворення в грошові кошти (тобто за ступенем ліквідності) активи розподіляються на наступні групи:

А1 -активи: грошові кошти підприємства та їх еквіваленти (рядки

балансу 230-240) та поточні фінансові інвестиції (рядок 220);

А2 - швидкореалізовані активи: готова продукція (рядок 130), товари

(рядок 140) та дебіторська заборгованість (рядки 150-210), інші оборотні активи (рядок 250). Ліквідність цієї групи оборотних активів залежить від вчасності відвантаження продукції, від оформлення банківських документів, від попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, форми розрахунків та ін.;

А3 - активи, що повільно реалізуються: виробничі запаси (рядок

100), незавершене виробництво (рядок 120), витрати майбутніх періодів (рядок 270);

А4 - важкореалізовані активи (неліквідні): необоротні активи.

За ступенем терміновості повернення пасиви групуються наступним чином:

П1 - найбільш термінові зобов'язання: статті 4 розділу пасиву -

«Кредиторська заборгованість» (рядок 530) та «Поточні зобов'язання за розрахунками» (рядки 540-610);

П2 - середньострокові зобов'язання: інші статті 4 розділу пасиву;

П3 - довгострокові зобов'язання: статті 3 розділу «Довгострокові

зобов'язання»;

П4 - власний капітал, що постійно перебуває в розпорядженні

підприємства: статті 1 розділу пасиву «Власний капітал», 2 розділу «Забезпечення наступних виплат і платежів», розділ 5 «Доходи майбутніх періодів».

Групування активу та пасиву при аналізі ліквідності балансу наведена на рис. 2.1.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються наступні умови:

.

Найбільш ліквідні активи

А1

П1

Найбільш термінові зобов'язання

Активи, що швидко реалізуються

А2

П2

Короткострокові пасиви

Активи, що повільно реалізуються

А3

П3

Довгострокові пасиви


Активи, що важко реалізуються

А4

П4

Постійні пасиви

де - ступінь ліквідності;

- ступінь терміновості.

Рисунок 2.1 - Групування активу і пасиву при аналізі ліквідності балансу

Необхідною умовою абсолютної ліквідності балансу є виконання перших трьох умов, що свідчить про те, що поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання. Перші дві умови дозволяють виявити поточну ліквідність підприємства, яка свідчить про його платоспроможність у найближчий час або про її відсутність. Третя умова відображає перспективну ліквідність, на основі якої прогнозується довгострокова платоспроможність. Виконання четвертої умови обов'язкове при виконанні перших трьох та свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів та дотриманні мінімальних умов фінансової стійкості.

Невиконання одного з перших трьох умов свідчить про порушення ліквідності балансу. При цьому нестача коштів за одною групою активів компенсується її надлишком за іншою групою лише теоретично, так як у реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

На кінець 2011 р. у порівнянні з 2010 р. баланс є абсолютно ліквідним, так як виконуються всі умови його ліквідності. Це свідчить про платоспроможність як у теперішній момент, так і в перспективі, а також про наявність у підприємства власних оборотних коштів та дотримання мінімальних умов фінансової стійкості. В структурі активу зростання спостерігається в А1 та А4, та зменшення - в А2 і А3. Зміни в структурі пасиву (збільшення П1, П2, П4) призвели до покращення загальної ліквідності.

На кінець 2012 р. баланс не є абсолютно ліквідним, так як виконуються три умови ліквідності з чотирьох. Однак виконання четвертої умови ліквідності свідчить про наявність власного оборотного капіталу та перевищення поточних активів над позиковими капіталом, тобто невиконання третьої умови компенсується виконанням першої, другої та четвертої умов. В структурі активу зростання спостерігається в А2 та А4, та зменшення - в А1 і А3. Зміни в структурі пасиву (збільшення П1, П2, П4) призвели до покращення загальної ліквідності.

2.2.2 Коефіцієнтний аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

Коефіцієнти оцінки платоспроможності та ліквідності характеризують можливість підприємства своєчасно розраховуватися за своїми поточними фінансовими зобов'язаннями за рахунок оборотних активів різного рівня ліквідності.

Найбільш поширена система показників аналізу ліквідності підприємства включає в себе наступні показники:

коефіцієнт абсолютної () ліквідності (або коефіцієнт

платоспроможності) показує, яку частину короткострокових зобов'язань може бути погашено за рахунок наявної готівки. Чим більше його величина, тим вища гарантія погашення боргів;

коефіцієнт швидкої () ліквідності (або уточнений коефіцієнт

ліквідності) показує яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок найбільш ліквідних активів, але й за рахунок очікуваних надходжень і відображає прогнозовані платіжні можливості при умові своєчасного проведення розрахунків з дебіторами;

загальний (поточний) коефіцієнт ліквідності або коефіцієнт покриття

() показує в якому ступені вся заборгованість за короткостроковими (поточними) зобов'язаннями підприємства може бути погашена за рахунок усіх його поточних (оборотних) активів;

оборотний капітал () або чисті активи визначається як різниця

поточних (оборотних) активів та короткострокових зобов'язань (тобто підприємство має оборотний капітал до тих пір поки сума оборотних активів перевищує суму оборотних зобов'язань). Даний показник показує яка сума оборотних коштів залишається у розпорядженні підприємства після сплати за короткостроковими зобов'язаннями;

власний оборотний капітал () визначається як різниця величини

власних коштів й величини необоротних активів та показує яка сума оборотних активів сформована за рахунок власних джерел;

коефіцієнт маневреності власного капіталу () - визначає яка

частина власних джерел вкладена у найбільш мобільні активи.

Коефіцієнтний аналіз ліквідності та платоспроможності порту наведено у додатку В. У 2010 - 2012 рр. показники абсолютної та швидкої ліквідності вище нормативних значень, це говорить про значний рівень платоспроможності, а також її запасі. Отримані значення коефіцієнту поточної ліквідності свідчать про те, що підприємство має достатній обсяг коштів, необхідних для покриття короткострокових зобов'язань.

Оборотний капітал у 2011 р. у порівнянні з 2010 р. зменшився на 17037,30 тис. грн.,. У 2012 р. у порівнянні з 2011 р. теж відбулося зменшення оборотного капіталу на 49679,50 тис. грн.. В 2011 р. у порівнянні з 2010 р. значення власного оборотного капіталу зменшилось на 28855,80 тис. грн.. В 2012 р. у порівнянні з 2011 р. значення власного оборотного капіталу теж зменшилось на 54102,80 тис. грн. Тобто кошти, які приймають участь в обороті, мають динаміку зменшення.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу в 2011 р. у порівнянні з 2010р. зменшився і нижче нижньої межі, темп росту склав в найбільш мобільні кошти вкладено власних коштів. В 2012 р. у порівнянні з 2011 р. значення коефіцієнту маневреності власного капіталу теж зменшилось і знову не відповідає нормативному значенню; в найбільш мобільні кошти вкладено власних коштів.

Питома вага власного оборотного капіталу у поточних активах у 2011 р. у порівнянні з 2010 р. зменшилась. В 2012 р. у порівнянні з 2011 р. питома вага власного оборотного капіталу у поточних активах зменшилась.

Зменшення власного оборотного капіталу, питомої ваги власного оборотного капіталу і коефіцієнту маневреності власного капіталу говорить про зменшення мобільності власних коштів та ефективності їх використання.

2.3 Аналіз фінансової стійкості

Аналіз фінансової стійкості підприємства характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості та незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

До основних показників, які використовуються для оцінки фінансової стійкості підприємства, відносяться:

- коефіцієнт автономії () - характеристика фінансового стану

підприємства, яка відображає ступінь його фінансової незалежності. Коефіцієнт автономії показує частку коштів, вкладених власниками у загальну вартість майна підприємства;

- коефіцієнт фінансування () характеризує об'єм залучених позикових

коштів на 1 грн. власних коштів, тобто ступінь залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування;

коефіцієнт фінансової стійкості () показує частку постійних та

довгострокових джерел фінансування у загальному обсязі коштів підприємства (тобто частку тих коштів, які підприємство може використовувати тривалий час);

коефіцієнт інвестування () показує ступінь участі власного

капіталу у фінансуванні необоротних активів підприємства;

коефіцієнт забезпечення запасів та витрат власними коштами ()

показує ступінь участі власного оборотного капіталу у фінансуванні запасів;

коефіцієнт прогнозу банкрутства () характеризується часткою

оборотного (функціонуючого) капіталу у загальному обсязі коштів підприємства.

Результати коефіцієнтного аналізу фінансової стійкості оформлені у додатку Г.

Отримані показники фінансової стійкості за 2010 - 2012 р. р. свідчать про нормальне фінансове становище підприємства. Майже всі показники відповідають рекомендованим значенням. Існуюча структура капіталу забезпечує достатній рівень фінансової стійкості.

Коефіцієнт автономії за 2010 - 2012 р. р. показує, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами та свідчить про мінімальний ризик вкладення капіталу кредиторами.

Коефіцієнт фінансування говорить, що більшість майна підприємства сформована за рахунок власних коштів, а частка позикових коштів досить незначна: у 2009 р. - 0,02 грн. на 1 грн. власних коштів, у 2011 р. - 0,04 грн. на 1 грн. власних коштів, у 2012 р. - 0,05 грн. на 1 грн. власних коштів. Можна зробити висновок, що підприємство залежить від зовнішніх джерел фінансування.

Коефіцієнт інвестування у 2010 - 2012 рр. показує, що власний капітал досить активно приймає участь у фінансуванні необоротних коштів, також це свідчить про наявність власного оборотного капіталу.

Коефіцієнт банкрутства має динаміку зменшення, що свідчить про погіршення фінансового стану порту.

Коефіцієнт забезпечення запасів та витрат власними коштами показує, що ступінь участі власного оборотного капіталу у фінансуванні запасів перевищує необхідні межі

2.4 Аналіз показників рентабельності підприємства

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів, які визначають здатність підприємства генерувати необхідний прибуток у процесі своєї господарської діяльності та загальну ефективність використання активів та вкладеного капіталу.

Найбільш поширеною є наступна система показників рентабельності:

- рентабельність сукупних активів () або сукупного капіталу

характеризує ефективність використання всього майна та показує величину прибутку з кожної грошової одиниці, вкладеної в активи;

рентабельність власного капіталу () відображає ефективність

використання коштів, які належать власникам, і показує величину прибутку, яка припадає на кожну одиницю власного капіталу;

рентабельність інвестицій або довгострокового капіталу ()

відображає ефективність використання капіталу, вкладеного в діяльність підприємства на тривалий термін як власного, так і позикового;

рентабельність продажу (рентабельність реалізації, основної

діяльності, операційної діяльності) відображає ефективність операційної діяльності підприємства. В залежності від мети аналіз може бути проведений наступним чином:

рентабельність продажу за собівартістю () показує величину

прибутку на кожну одиницю витрат на виробництво та реалізацію продукції;

рентабельність продажу за виручкою () показує величину

прибутку, закладену в кожній грошовій одиниці чистої виручки;

рентабельність продукції за собівартістю реалізації продукції ();

рентабельність продукції за валовим прибутком ();

рентабельність операційних витрат ();

рентабельність витрат діяльності ();

загальна рентабельність () показує скільки чистого прибутку

залишається з кожної гривні отриманого доходу.

Аналіз показників рентабельності підприємства наведено в додатку Д.

Можна зробити висновок, що все майно підприємства використовується з 2010 р. по 2012 р. ефективно. У 2010 - 2012 рр. з кожної грошової одиниці, вкладеної в активи, прибуток склав 0,10 грн., але спостерігається поступове зменшення рентабельності сукупного капіталу до неоптимального значення.

На кожну одиницю власних коштів у 2010 р. припадає 0,11 грн., а в 2011-2012 рр. - 0,10 грн.

Рентабельність продукції за собівартістю реалізації продукції показує, що в 2011 р. у порівнянні з 2010 р. величина прибутку на кожну одиницю витрат на виробництво і реалізацію продукції зменшилась на 9,43 % і склала 0,34 грн., у 2012 р. у порівнянні з 2011 р. величина прибутку на кожну одиницю витрат на виробництво і реалізацію продукції теж зменшилась на 6,60 % і склала 0,32 грн.

Рентабельність продажу за виручкою показує, що у 2011 р. у порівнянні з 2010 р. величина прибутку, закладена в кожну грошову одиницю чистої виручки, зменшилась на 21,68 % і склала 0,44 грн. У 2012 р. величина прибутку, закладена в кожну грошову одиницю чистої виручки, збільшилась на 1,22 % і склала 0,45 грн.

Рентабельність продукції має непостійний характер.

Рівень загальної рентабельності з 20010 р. по 2012 р. зменшився, відповідно зменшилась величина чистого прибутку, який залишається з кожної гривні отриманого доходу.

Основним способом підвищення рентабельності виробництва є удосконалення управління запасами підприємства, запобігання утворення надмірної кількості запасів.

У другому розділі звіту проведено: аналіз складу і структури балансу, аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства, аналіз фінансової стійкості та аналіз показників рентабельності підприємства.

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ППФ «АСОЛЬ»

3.1 Організація бухгалтерського обліку ППФ «АСОЛЬ»

На базі практики ППФ «АСОЛЬ» ведення бухгалтерського обліку здійснюється згідно з чинним законодавством, а саме с Законом України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а також П(С)БО.

Бухгалтерія підприємства здійснює функції бухгалтерського обліку і звітності в цілому по підприємству та у його підрозділах, в тому числі за видами діяльності. Функції бухгалтерії здійснюються її внутрішньоструктурними підрозділами, що перебувають у безпосередньому підпорядкуванні заступнику головного бухгалтера та начальнику валютно-фінансового відділу.

Тип організаційної структури бухгалтерії ППФ «АСОЛЬ» змішаний (комбінований), тому що до складу бухгалтерії, крім заступника головного бухгалтера, входять сектори і відділи.

До складу бухгалтерії підприємства входять :

відділ формування бухгалтерської та податкової звітності;

відділ обліку необоротних активів, запасів та капітальних інвестицій;

сектор обліку торгових операцій та громадського харчування;

валютно-фінансовий відділ у складі:

сектор банківських операцій та валютного контролю;

сектор взаєморозрахунків з клієнтами та контрагентами;

сектор обліку доходів;

розрахунково-касовий сектор.

На ППФ «АСОЛЬ» застосовується комп'ютерна форма ведення бухгалтерського обліку, а саме програма 1С «Підприємство 7.7».

На ППІ «АСОЛЬ» затверджено свій робочий план рахунків.

Основними видами діяльності підприємства є послуги: автомобільно вантажні перевезення. Допоміжні підрозділи діють на основі внутрішньогосподарського обігу. Код економічної діяльності за КВЕД - 2010.

ППФ «АСОЛЬ» знаходиться на загальній системі оподаткування і є платником податку на додану вартість. Звітність за податками, тобто декларація податку на прибуток подається раз у квартал.

ППФ «АСОЛЬ» належить до 5 класу професійного ризику , розмір тарифу Єдиного соціального внеску складає 36,8%.

3.2 Аналіз об'єкта активу ППФ «АСОЛЬ»

У бухгалтерському обліку під терміном „Виробничі запаси” розуміють активи які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва (з метою подальшого продажу продукту виробництва)

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Одиницю бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група.

Для цілей бухгалтерського обліку виробничі запаси включають:сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.

У зв'язку з виникненням різних господарських операцій стосовно обліку виробничих запасів слід враховувати:

- знос малоцінних та швидкозношуваних предметів;

- переоцінку товарно-матеріальних цінностей;

- заготівлю і придбання матеріальних цінностей;

- транспортно-заготівельні витрати.

Основними завданнями обліку виробничих запасів є :

- контроль за виконанням плану матеріально-технічного забезпечення;

- відображення витрат на закупівлю й транспортування запасів (матеріалів), результатів постачання;

- виявлення відхилень від планової собівартості придбаних матеріалів;

- контроль за залишками і рухом матеріалів на складах наявністю і рухом матеріалів в процесів їх заготівлі;

- спостереження за станом складських запасів, за відповідністю їх нормативам, контроль за їх зберіганням;

- контроль за лімітом відпуску матеріалів на виробничі потреби, витрати і списуванням їх вартості у витрати виробництва;

- контроль за дотримуванням норм;

- правильний розподіл матеріалів за об'єктами калькуляцій;

- виявлення непотрібних матеріалів, що підлягають реалізацій.

Особливістю запасів є те, що вони у процесі виробництва використовуються повністю і для кожного нового процесу виробництва їх потрібно змінювати новими.

Інформацію про виробничі запаси можна отримати у фінансовій звітності, а саме :

- облікові помітки, прийняті підприємством для оцінки запасів, включаючи використані формули собівартості;

- загальну балансову вартістю запасів та балансову вартість окремих груп запасів згідно з їх класифікацією підприємством;

- балансову вартість запасів, відображених за справедливою вартістю за вирахуванням витрат на збут;

- суму запасів, визнаних упродовж звітного періоду;

- суму списання запасів до чистої вартості реалізації;

- раніше списаної вартості запасів у результаті збільшення їх чистої вартості реалізації;

- обставини або подій, що призвели до сторнування раніше списаної вартості запасів;

- балансову вартість запасів, переданих у заставу для забезпечення зобов'язань.

Згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку виробничі запаси класифікуються за такими групами:

201 Сировина і матеріали

202 Куповані напівфабрикати та комплексуючі вироби

203 Паливо

204 Тара і тарні матеріали

205 Будівельні матеріали

206 Матеріали передані у переробку

207 Запасні частини

208 Матеріали сільськогосподарського призначення

209 Інші матеріали

Облік виробничих запасів організовують за назвою (видами) сировини і матеріалів, а в межах кожного виду - за розділами, типами, групами, сортами і окремими найменуваннями, тобто за окремими номенклатурними номерами, одиницями виміру кількості та якості та історичною собівартістю.

На підприємстві ППФ «АСОЛЬ» використовуються такі групи виробничих запасів як субрахунки:

201 Сировина і матеріали

203 Паливо

205 Будівельні матеріали

207 Запасні частини

209 Інші матеріали

Рахунок 20 "Виробничі запаси" кореспондує з рахунками:

по дебету

по кредиту

15 Капітальні інвестиції

20 Виробничі запаси

20 Виробничі запаси

23 Виробництво

23 Виробництво

24 Брак у виробництві

24 Брак у виробництві

26 Готова продукція

28 Товари

27 Продукція сільськогосподарського виробництва

37 Розрахунки з іншими дебіторами

28 Товари

39 Витрати майбутніх періодів

37 Розрахунки з різними дебіторами

42 Додатковий капітал

41 Пайовий капітал

47 Забезпечення майбутніх витрат і платежів

42 Додатковий капітал

80 Матеріальні витрати

46 Неоплачений капітал

84 Інші операційні витрати

48 Цільове фінансування і цільові надходження

85 Інші затрати

63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками

91 Загальновиробничі витрати

64 Розрахунки за податками й платежами

92 Адміністративні витрати

68 Розрахунки за іншими операціями

93 Витрати на збут

71 Інший операційний дохід

94 Інші витрати операційної діяльності

74 Інші доходи

99 Надзвичайні витрати

3.3 Аналіз об'єкта пасиву ППФ «АСОЛЬ»: рахунок 68 «Розрахунки за іншими операціями»

На рахунку 68 "Розрахунки за іншими операціями" ведеться облік розрахунків за операціями, що не можуть бути відображені на рахунках 63 - 67.

Рахунок 68 "Розрахунки за різними операціями" має такі субрахунки:

681 "Розрахунки за авансами одержаними" 
682 "Внутрішні розрахунки"
683 "Внутрішньогосподарські розрахунки" 

684 "Розрахунки за нарахованими відсотками" 
685 "Розрахунки з іншими кредиторами"

На підприємстві ППФ «АСОЛЬ» використовуються такі субрахунки:

681 “Розрахунки за авансами одержаними”

685 “Розрахунки з іншими кредиторами”

На субрахунку 681 "Розрахунки за авансами одержаними" ведеться облік одержаних авансів під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконані роботи.

На субрахунку 682 "Внутрішні розрахунки" ведеться облік всіх видів поточних розрахунків з дочірніми підприємствами.

На субрахунку 683 "Внутрішньогосподарські розрахунки" ведеться облік внутрішньогосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс, за взаємним відпуском матеріальних цінностей; реалізацією продукції, робіт, послуг; передачею витрат загально - управлінської діяльності; виплатою заробітної плати працівникам цих господарств; за іншими видами розрахунків.

На субрахунку 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками" ведеться облік нарахованих відсотків за:

- використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

- використання майна, отриманого в користування (орендні, лізингові операції тощо); іншими операціями.

На субрахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" ведеться облік операцій, які не передбачені для обліку на інших субрахунках рахунку 68 "Розрахунки за іншими операціями", а саме: з різними організаціями за операціями некомерційного характеру (учбовими та науково-дослідними закладами тощо); з наймачами квартир і особами, які проживають у гуртожитках житлово-комунального господарства підприємства, організації; з орендарями нежитлових приміщень житлово-комунального господарства; з батьками дітей за відвідування дитячих закладів; за іншими операціями.

Аналітичний облік розрахунків з іншими кредиторами ведеться окремо за підприємствами, організаціями, установами та фізичними особами, з якими здійснюються розрахунки.

облік баланс ліквідність розрахунок

по дебету

по кредиту

10 Основні засоби

30 Каса

11 Інші необоротні матеріальні активи

31 Рахунки в банках

15 Капітальні інвестиції

34 Короткострокові векселі одержані

20 Виробничі запаси

36 Розрахунки з покупцями та замовниками

22 Малоцінні та швидкозношувані предмети

37 Розрахунки з різними дебіторами

23 Виробництво

46 Неоплачений капітал

28 Товари

47 Забезпечення майбутніх витрат і платежів

30 Каса

50 Довгострокові позики

31 Рахунки в банках

62 Короткострокові векселі видані

37 Розрахунки з різними дебіторами

63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками

63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками

64 Розрахунки за податками й платежами

64 Розрахунки за податками й платежами

65 Розрахунки за страхуванням

65 Розрахунки за страхуванням

70 Доходи від реалізації

66 Розрахунки за виплатами працівникам

71 Інший операційний дохід

70 Доходи від реалізації

73 Інші фінансові доходи

91 Загальновиробничі витрати

74 Інші доходи

92 Адміністративні витрати

93 Витрати на збут

95 Фінансові витрати

Рахунок 68 "Розрахунки за іншими операціями" кореспондує з рахунками:

РОЗДІЛ 4

ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Охорона праці на ППФ «АСОЛЬ»

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Із цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

- розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

- забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

- забезпечує належне утримання будівель та споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

- організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів з усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами підприємства з охорони праці;

- здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поведінки з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

- організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення нормативно-правових актів з охорони праці. Служба охорони праці створюється роботодавцем на підприємстві з кількістю працівників 50 і більше. На підприємстві з кількістю працівників менше 50 осіб функції цієї служби можуть виконувати у порядку сумісництва особи, що пройшли перевірку знань з охорони праці відповідними державними службами. Якщо кількість працівників менше 20 осіб, для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю і прирівнюється до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:

- видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

- вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

- зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників;

- надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

Законодавство про охорону праці передбачає і обов'язки працівників. Зокрема вони зобов'язані:

- дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт під час перебування на території підприємства;

- знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поведінки з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

- проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" Кодексом законів про працю України створення безпечних і здорових умов праці на виробництві покладено на роботодавця, який не має права вимагати від працівника виконання роботи в умовах, що не відповідають вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Крім того, фінансування профілактичних заходів поліпшення стану безпеки, гігієни праці передбачається також у державному і місцевих бюджетах, що виділяється окремим рядком.

Регулювання взаємовідносин між роботодавцем і працівником з питань охорони праці здійснюється колективним договором (угодою).

У колективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.

Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець має забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Роботодавець має право в установленому законом порядку притягти працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

- за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

- за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дає йому змогу виконувати свої трудові обов'язки.

За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 року № 1238 затверджено перелік професій і видів діяльності, для яких є обов'язковими первинний і періодичні профілактичні наркологічні огляди, а також порядок їх проведення. Метою проведення профілактичного наркологічного огляду громадян є виявлення хворих на алкоголізм, наркоманію і токсикоманію, а також визначення наявності чи відсутності наркологічних протипоказань до виконання функціональних обов'язків і здійснення певних видів діяльності.

Дотримання правил безпеки і виробничої санітарії залежить не тільки від виконання роботодавцем своїх обов'язків, а й від того, наскільки кожен працівник знає і виконує ці правила під час роботи. Тому всі працівники при прийомі на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж з охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки при виникненні аварій відповідно до Типового положення про навчання з питань охорони праці, затвердженого наказом Комітету з нагляду за охороною праці України від 17 лютого 1999 року № 27.

Навчання й інструктаж працівників з охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці і проводиться з усіма працівниками в процесі їхньої трудової діяльності. Контроль і відповідальність за організацію навчання і періодичність перевірок знань з охорони праці покладено на керівників підприємства, де ці працівники працюють.

Інструктаж працівників залежно від характеру та часу його проведення буває вступний (при прийомі на роботу); первинний (на робочому місці з усіма працівниками: на роботах із підвищеною небезпекою - один раз на квартал, на інших роботах -- один раз на півроку; проводиться або індивідуально, або з групою працівників, що виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу); позаплановий (при зміні правил з охорони праці, заміні устаткування чи за інших змін факторів, що впливають на безпеку праці); цільовий (при виконанні разових робіт, не пов'язаних із прямими обов'язками за фахом).

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт. Інструктажі завершуються перевіркою знань шляхом усного опитування або за допомогою технічних засобів навчання, а також перевіркою навичок небезпечних методів роботи. Знання перевіряє працівник, який проводить інструктаж.

Посадові особи (згідно з Переліком функцій посадових осіб, які обов'язково мають проходити попередню і періодичну перевірки знань з охорони праці, затвердженим наказом Державного комітету України з догляду за охороною праці від 11 жовтня 1993 року № 94) до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на три роки проходять навчання з охорони праці, технологічної безпеки і надзвичайних ситуацій на виробництві. Допускати до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, заборонено. У випадку незадовільних знань з охорони праці працівник протягом одного місяця має пройти повторне навчання.

За порушення законодавства з охорони праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу в порядку, встановленому законом. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Несплата юридичними чи фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, штрафу тягне за собою нарахування на суму штрафу пені у розмірі двох відсотків за кожний день прострочення. Застосування штрафних санкцій до посадових осіб і працівників за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Особи, на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи. Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржено в місячний строк у судовому порядку.

Кошти від застосування штрафних санкцій до юридичних чи фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, посадових осіб і працівників, визначених цією статтею, зараховуються до Державного бюджету України.

ВИСНОВКИ

Проходження практики є важливим елементом навчального процесу з підготовки фахівця в галузі бухгалтерського обліку .

Під час її проходження майбутній бухгалтер застосовує отримані в процесі навчання знання , вміння та навички на практиці.

Основними завданнями практики є :

- отримання практичного досвіду роботи в якості бухгалтера ;

- поліпшення якості професійної підготовки ;

- виховання фахівця ;

- закріплення отриманих знань з загальним і спеціальним дисциплінам ;

- перевірка вміння студентів користуватися знаннями ;

В результаті проходження виробничої практики було освоєно деякі тонкощі застосування норм Трудового Кодексу на практиці , з'ясовано , як працюють деякі закони , підзаконні акти та ін.

Практична діяльність допомогла навчитися самостійно вирішувати певне коло завдань, що виникають в ході роботи бухгалтера. Зокрема , це є складання деяких видів звіту , аналіз їх змісту і їх форми.

На практиці була затребувана основна частина знань, отриманих на заняттях. Також велику допомогу у вирішенні поставлених завдань зробила світова мережа Інтернет , в якій можна в даний час знайти безліч корисної інформації в галузі бухгалтерського обліку, а також , яка є засобом ділової електронної переписки.

У висновку можна сказати, що весь період проходження практики був насиченим аналітичною роботою по різних пунктах діяльності компанії. Ці сфери діяльності включали в себе не тільки систему управління людськими ресурсами , але також і економічні та фінансові питання функціонування компанії на ринку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"

№ 996-XIV від 16.07.99 р. (зі змінами та доповненнями)

"План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і

господарських операцій підприємств та організацій", затверджений Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р., зареєстрований у Міністерстві юстиції України № 892/4185 від 21.12.99 р. (зі змінами та доповненнями)

"Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку

активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій", затверджена Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р., зареєстрована у Міністерстві юстиції України № 893/4186 від 21.12.99 р. (зі змінами та доповненнями)

"Інструкція про відкриття банками рахунків у національній та іноземній

валюті", затверджена постановою Правління НБУ від 18.12.98 р. № 527, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.12.98 р. а № 819/3259(зі змінами та доповненнями)

"Інструкція № 7 "Про безготівкові розрахунки в господарському оборот

України", затверджена постановою Правління НБУ № 204 від 02.08.96 р. (зі змінами та доповненнями)

П (с) БО № 4 "Звіт про рух грошових коштів", затверджений Міністерством

фінансів України від 31.03.99 р. № 87 (втратив чинність)

За редакцією професора Ф.Ф. Бутинця; "Бухгалтерський фінансовий облік";

підручник; Житомир; ПП "Рута" - 2011. - с.369-382

Н.М. Ткаченко; "Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах

України"; підручник; Київ; "А. С.Н." - 2012. - с.482-483

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.