Теоретичні та практичні підходи до обліку, аудиту і аналізу прибутку на підприємстві

І фірма «1С», і розробники типових українських конфігурацій накопичили великий досвід в автоматизації бухгалтерського обліку, що застосований і при розробці конфігурації для нової платформи «1С:8.0».

Бухгалтерський облік побудований з урахуванням вимог національних стандартів і Інструкції №291. Підтримується багатовимірний і багаторівневий облік з прийнятою в Україні системою кодування. В одній програмі можна вести облік декількох підприємств. Збережено всі наявні механізми -- стандартну звітність (поліпшену), табло рахунків, механізм коректних проведень, одержання бухгалтерських підсумків. Податковий облік в програмі 1С: Бухгалтерія 8 вирішує такі завдання: автоматичне заповнення "Декларації з податку на прибуток організацій", ведення аналітичних регістрів податкового обліку. Методики обліку та механізми зберігання інформації бухгалтерського та податкового обліку максимально наближені один до одного. Основу систем бухгалтерського і податкового обліку в конфігурації складає єдиний план рахунків бухгалтерського обліку.

3. Аналіз і розробка заходів щодо підвищення ефективності формування та використання прибутку на ТОВ «Теплогазохолодвод»

3.1 Факторний аналіз прибутку підприємства

Факторний аналіз - це методика комплексного системного вивчення й виміру впливу факторів на величину результативних показників.

Одним із прийомів проведення факторного аналізу є прийоми елімінування.

Елімінувати - це значить усунути, виключити вплив всіх факторів на величину результативного показника крім одного. Використовуючи цей прийом, на підставі даних табл. 3.1 визначимо вплив кожного фактору на прибуток від реалізації за даними Звіту про фінансові результати за 2013 рік.

Таблиця 3.1 - Факторний аналіз прибутку за 2013 рік

Показник	Попередній рік, тис. грн.	Звітний рік, тис. грн.	Зміна, тис. грн.
Виторг від реалізації товарів без урахування ПДВ, акцизного збору й інших відрахувань із доходів (В)	530,6	562,9	+32,3
Собівартість реалізованої продукції (З)	432,1	463,3	+31,2
Інші операційні витрати (ДОД)	0,1	0	-0,1
Операційні витрати (ОР)	69,9	91,8	+21,9
Податок на прибуток (НПП)	2,8	3,0	+0,2
Чистий прибуток (П)	25,9	4,8	-21,1

У цьому випадку вплив факторних показників на прибуток (результативний показник) можна представити у вигляді адитивної моделі (формула 3.1):

(3.1)



Як відомо, розмір виторгу від реалізації залежить від таких факторів, як ціна реалізованої продукції, питома вага кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації й кількість реалізованої продукції. Таку залежність можна записати у вигляді наступної формули (3.2):

(3.2)

де УД - показник структури реалізованої продукції;

N - обсяг реалізації продукції;

Ц - ціна продукції.

Факторну модель собівартості реалізованої продукції можна представити у вигляді такого вираження:

(3.3)

де УД - показник структури виробленої продукції;

N - обсяг виробництва продукції;

- змінні витрати на виробництво одиниці продукції (собівартість одиниці).

Використовуючи дані Звіту про фінансові результати, визначити вплив всіх перерахованих факторів на фінансовий результат неможливо, тому що нам не відомі ні питома вага реалізованої й виробленої продукції, обсяг випуску й реалізації, ні ціна, ні собівартість одиниці. У той же час, знаючи середній індекс цін, можна визначити вплив на розмір чистого прибутку зміни цін, обсягу реалізованої продукції, собівартості реалізованої продукції.

Визначимо вплив факторів на зміну виручки від реалізації. Загальну зміну виручки від реалізації знаходимо по формулі (3.4):

(3.4)

Тобто за звітний період виручка від реалізації збільшився на 32,3 тис. грн. Ця зміна є результатом впливу двох факторів: ціни реалізації й обсягу реалізованої продукції (з урахуванням структури). Розрахунок впливу цих факторів можна визначити в такий спосіб (формули 3.5 і 3.6):

(3.5)

(3.6)

Таким чином, зростання цін сприяло збільшенню виручки на 26,8 тис. грн., а збільшення обсягу від реалізації на 5,50 тис. грн. Таким чином, найбільший вплив зробив зовнішній фактор, тобто ріст цін у результаті інфляції.

Аналогічно розраховується вплив факторів на зміну собівартості реалізованої продукції (формула 3.7):

(3.7)

Припустимо, що собівартість одиниці продукції змінилася лише за рахунок зовнішніх факторів, а саме загальної зміни цін, тоді (формула 3.8 і 3.9):

(3.8)

(3.9)



Таким чином, за рахунок росту обсягу випуску собівартість продукції збільшилася на 9,14 тис. грн., а за рахунок зміни цін - на 22,06 тис. грн. Таким чином, переважаючий вплив знову зробив зовнішній фактор.

Як випливає з розрахунків, зміна цін вплинула на чистий прибуток у складі двох показників: виручки й собівартості. Причому вплив зміни цін на розмір чистого прибутку в складі виручки й собівартості носить різноспрямований характер: збільшення виручки від реалізації сприяє зростанню чистого прибутку, а ріст собівартості сприяє зменшенню прибутку. З огляду на це, вплив зміни цін на розмір чистого прибутку можна визначити в такий спосіб:

(3.10)

Таким чином, за рахунок збільшення цін чистий прибуток підприємства збільшився на 4,74 тис. грн.

А тепер розрахуємо вплив інших факторів на зміну розміру чистого прибутку.

Вплив зміни розмірів операційних витрат.

При визначенні впливу даного фактору варто врахувати, що це фактор зворотного впливу стосовно прибутку. У зв'язку із цим у розрахункову формулу додається знак «-». Для розрахунків використаємо формулу 3.11:

(3.11)

де - зміна прибутку за рахунок зміни величини операційних витрат.



Це означає, що перевитрата по операційних витратах призвела до зниження прибутку у звітному році на 21,9 тис. грн.

Вплив зміни інших операційних доходів.

Розрахунок впливу даного фактору на зміну розміру чистого прибутку описується формулою 3.12:

(3.12)

де - зміна чистого прибутку за рахунок зміни суми інших операційних доходів.

На даному підприємстві ступінь впливу цього показника визначається в такий спосіб:

Таким чином, за рахунок зниження суми інших операційних витрат на 0,1 тис. грн., за аналізований період відбувається зменшення розміру чистого прибутку на аналогічну величину.

Вплив величини витрат по податку на прибуток.

У цьому випадку справедлива наступна формула 3.13:

(3.13)

де - зміна чистого прибутку за рахунок зміни величини витрат по податку на прибуток.

У даному періоді це склало:

Так, збільшення витрат по податку на прибуток спричинило зниження розміру чистого прибутку на 0,2 тис. грн.

Далі аналогічно проведемо факторний аналіз чистого прибутку підприємства за 2014 рік.

Представимо вихідні дані зі Звіту про фінансові результати за 2014 рік у вигляді таблиці 3.2

Таблиця 3.2 - Факторний аналіз прибутку за 2014 рік

Показник	Попередній рік, тис. грн.	Звітний рік, тис. грн.	Зміна, тис. грн.
Виторг від реалізації товарів без обліку ПДВ, акцизного збору й інших відрахувань із доходів (В)	562,9	555,30	-7,60
Собівартість реалізованої продукції (З)	463,3	449,30	-14,0
Інші операційні витрати (ДОД)	0	0	0
Операційні витрати (ОР)	91,8	94,20	2,4
Податок на прибуток (НПП)	3,0	2,20	0,8
Чистий прибуток (П)	4,8	9,60	4,80

Визначимо вплив факторів на зміну виторгу від реалізації. Загальну зміну виторгу від реалізації знаходимо по формулі (3.4).

Тобто за звітний період виручка від реалізації зменшилася на 7,60 тис. грн. Ця зміна є результатом впливу двох факторів: ціни реалізації й обсягу реалізованої продукції (з урахуванням структури). Розрахунок впливу цих факторів можна визначаємо, використовуючи формули 3.5 і 3.6:

Таким чином, зростання цін сприяло збільшенню виторгу на 36,33 тис. грн., а зниження обсягу від реалізації привело до зменшення виторгу на 49,93 тис. грн. Аналогічно за допомогою формули 3.7 розраховуємо вплив факторів на зміну собівартості реалізованої продукції:

Таким чином, за 2014 рік собівартість реалізованої продукції зменшилася на 14 тис. грн.

Далі, використовуючи формули 3.8 і 3.9, визначимо вплив на зміну собівартості продукції росту цін і обсягу реалізації продукції:

Таким чином, за рахунок росту обсягу реалізації собівартість продукції знизилася на 43,39 тис. грн., а за рахунок росту цін - збільшилася на 29,39 тис. грн.

Вплив зміни цін на розмір чистого прибутку визначаємо в такий спосіб (формула 3.10):

Таким чином, за рахунок збільшення цін чистий прибуток підприємства збільшився на 6,94 тис. грн.

А тепер розрахуємо вплив інших факторів на зміну розміру чистого прибутку.

Вплив зміни розмірів операційних витрат.

При визначенні впливу даного фактору варто врахувати, що це фактор зворотного впливу стосовно прибутку. У зв'язку із цим у розрахункову формулу додається знак «-». Для розрахунків використаємо формулу 3.11.

Це означає, що перевитрата по операційних витратах привів до зниження прибутку у звітному році на 2,4 тис. грн.

Вплив величини витрат по податку на прибуток.

У цьому випадку справедлива формула 3.12.

Так, зниження витрат по податку на прибуток спричинило зростання розміру чистого прибутку на 0,8 тис. грн.

Далі узагальнимо в таблиці 3.3 вплив факторів, що впливають на розмір чистого прибутку в 2013 і 2014 роках.



Таблиця 3.3 - Зведена таблиця впливу факторів на чистий прибуток

Показники	Сума, тис. грн.
	2013 порівняно з 2012	2014 порівняно з 2013
Зміна цін	+4,74	+6,94
Обсяг реалізованої продукції	+5,49	-43,93
Собівартість реалізованої продукції	-9,14	+43,39
Операційні витрати	-21,9	-2,4
Інші операційні доходи	-0,1	0
Податок на прибуток	-0,2	+0,8
Усього	-21,1	+4,8

Отже, за аналізований період відбулися різнобічні зміни чистого прибутку, які призвели в 2013 році до його зменшення, а в 2014 році - до збільшення. У цілому ж за розглянутий період чистий прибуток підприємства знизився на 16,3 тис. грн. (що становить 62,93%). Слід зазначити, що протягом 2013 і 2014 років перераховані фактори неоднозначно вплинули на фінансовий результат. Однак найбільший вплив на зміни чистого прибутку підприємства протягом обох років зробили внутрішні фактори.

Так, в 2013 році найбільший вплив на зміну прибутку зробило збільшення інших операційних витрат підприємства, з ростом яких відбулося зниження чистого прибутку на 21,9 тис. грн.. Також негативний вплив на приріст прибутку зробило збільшення собівартості реалізованої продукції (абсолютний приріст склав 31,2 тис. грн.), у результаті чого чистий прибуток підприємства зменшився на 9,14 тис. грн. У свою чергу, свій позитивний вплив на зростання чистого прибутку підприємства зробило збільшення обсягу реалізованої продукції й ріст цін у результаті інфляції. Під впливом даних факторів фінансовий результат підприємства збільшився на 4,74 і 5,49 тис. грн. відповідно. У цілому ж за 2013 рік чистий прибуток підприємства зменшився на 21,1 тис. грн. (що склало 81,47%) головним чином за рахунок росту інших операційних витрат.

Далі проаналізуємо тенденції зміни чистого прибутку в 2014 році. У звітному році прибуток підприємства збільшився на 4,8 тис. грн., що склало 100%. Найбільший вплив на збільшення прибутку зробив внутрішній фактор, а саме зниження собівартості реалізованої продукції (абсолютний приріст склав 14 тис. грн.), у результаті чого чистий прибуток підприємства збільшився на 43,39 тис. грн. Однак це збільшення було перекрито негативним впливом на прибуток зниження обсягу реалізації продукції. Так, зі зниженням обсягу реалізації продукції у звітному році на 1,35% (що в абсолютному значенні склало 7,6 тис. грн.) чистий прибуток знизився на 43,93 тис. грн.. Також як і в 2013, в 2014 році свій позитивний вплив на приріст прибутку зробив зовнішній фактор - збільшення цін у результаті інфляції (чистий прибуток підприємства під впливом даного фактору збільшився на 6,94 тис. грн..)

3.2 Аналіз показників рентабельності

Рентабельність - це відносний показник, що визначає рівень прибутковості бізнесу. Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, комерційної, інвестиційної тощо). Вони в більш повному обсязі, ніж прибуток, характеризують загальні результати господарювання, тому що їх величина характеризує співвідношення ефекту з наявними або спожитими ресурсами. Ці показники використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці й ціноутворенні.

Показники рентабельності можна об'єднати в декілька груп:

1) показники, що характеризують окупність витрат виробництва й інвестиційних проектів;

2) показники, що характеризують рентабельність продаж;

3) показники, що характеризують прибутковість капіталу і його складових.

До групі коефіцієнтів рентабельності інвестицій (капіталу) належать два основних коефіцієнти: рентабельність сукупного капіталу й рентабельність власного капіталу.

Рентабельність власного капіталу (ROE) розраховується за формулою:

(3.14)

Цей показник становить інтерес для наявних і потенційних власників й акціонерів. Рентабельність власного капіталу показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця. Таким чином протягом періоду спостерігається зменшення прибутку, який доводиться на кожну інвестовану гривню, інвестовану власниками.

При оцінці рентабельності продаж на основі показників прибутку й виторгу від реалізації розраховуються коефіцієнти рентабельності по всій продукції в цілому або за окремими її видами. Відповідно розраховуються три показника рентабельності продаж.

Валова рентабельність реалізованої продукції:

(3.15)



Коефіцієнт валового прибутку показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення. Отже протягом аналізованого періоду відбувається оптимізація політики ціноутворення, оскільки збільшується валова рентабельність продажів.

Чиста рентабельність реалізованої продукції:

(3.16)

Найчастіше використовується саме показник чистої рентабельності реалізованої продукції. Цей коефіцієнт показує повний вплив структури капіталу й фінансування компанії на її рентабельність. Отже, можна зробити висновок про негативний вплив структури капіталу на рентабельність підприємства. Знову ж таки підтверджується твердження про необхідність оптимізації співвідношення власного та позикового капіталу.

До групи показників рентабельності виробничої діяльності можна віднести два основних показники - чисту рентабельність виробництва й валову рентабельність виробництва. Дані показники говорять про те, скільки підприємство має прибутку з кожної гривни, витраченої на виробництво продукції. Вони розраховуються в таким чином.

Валова рентабельність виробництва:

(3.17)



Валова рентабельність виробництва розраховується як відношення валового прибутку до собівартості продукції й показує, скільки гривень валового прибутку приходиться на гривню витрат, що формують собівартість реалізованої продукції. Таким чином, валовий прибуток, що доводиться на гривню витрат протягом періоду збільшився, що говорить про ефективність діяльності підприємства.

Чиста рентабельність виробництва:

(3.18)

Показник чистої рентабельності виробництва показує, скільки гривень чистого прибутку приходиться на гривню реалізованої продукції. За аналогією з показниками рентабельності продаж, із двох названих вище показників рентабельності виробничої діяльності більш твердим тестом прибутковості підприємства є показник чистої рентабельності виробництва, тому що при його розрахунку застосовується чистий прибуток підприємства.

Розрахунок коефіцієнтів рентабельності ТОВ «Теплогазохолодвод» зведемо в таблицю 3.4.

Таблиця 3.4 - Розрахунок коефіцієнтів рентабельності

Показники, %	2012	2013	2014	Зміна
				2013	2014
Рентабельність власного капіталу	75,29	12,24	19,67	-63,05	+7,43	-55,62
Валова рентабельність продажів	18,56	17,69	19,09	-0,87	+1,4	+0,53
Чиста рентабельність продажів	4,88	0,85	1,73	-4,03	+0,88	-3,15
Валова рентабельність виробництва	22,79	21,49	23,59	-1,3	+2,09	+0,79
Чиста рентабельність виробництва	5,99	1,04	2,137	-4,957	+1,101	-3,856

Після розрахунку коефіцієнтів рентабельності можна відзначити наступні тенденції: зниження всіх показників рентабельності в 2013 році й зростання - в 2014. Дані зміни обумовлені значним зниженням розміру чистого прибутку в 2013 році й ростом в 2014. Далі більш докладно розглянемо динаміку змін основних коефіцієнтів рентабельності.

Як видно з розрахунків протягом аналізованого періоду відбувається зниження показника рентабельності власного капіталу Так, у 2013 році рентабельність власного капіталу знизилася на 63,05% у порівнянні з 2012 роком. Це свідчить про те, що прибуток, який доводиться на кожну гривню, внесену власниками, скоротився на 63,05%. У цілому це являється негативними змінами. Однак позитивним є те, що даний показник не зменшується в динаміці. Так, протягом 2014 року відбувається збільшення даного показника на 7,43%, що вже являється позитивною тенденцією. Незважаючи на це за аналізований період загальна зміна показника рентабельності власного капіталу склала -55,62%. Заради росту рентабельності власного капіталу підприємству треба буде жертвувати своєю фінансовою незалежністю (у цьому випадку розмір власного капіталу діє зворотно-пропорційно відносно визначення фінансової незалежності й рентабельності капіталу підприємства). У цьому зв'язку слід зазначити, що для підприємства дуже важливим є вибір оптимального положення, рівноваги між фінансовою автономією й рентабельністю власного капіталу.

Що стосується рентабельності продажів, то у 2013 році у порівнянні з 2012 спостерігається значне зниження її показників. Зменшення в динаміці показника валової рентабельності обумовлено перевищенням темпів росту собівартості продукції (7,22%) над темпами росту виторгу від реалізації (6,09%). Зниження показника чистої рентабельності продажів на 4,03% відбулося внаслідок значного зниження чистого прибутку, обумовленого підвищенням операційних витрат підприємства.

Протягом 2014 року в порівнянні з 2013 відбувається збільшення показників рентабельності продажів. У свою чергу дані зміни свідчать про поліпшення політики ціноутворення. Основними причинами росту коефіцієнтів рентабельності продажів стало те, що поряд зі зниженням виручки від реалізації продукції (темп росту -1,35%) відбувається й значне зниження собівартості реалізованої продукції (темп росту -3,02%). У цілому ж за два роки відбулося підвищення валової рентабельності продажів на 0,53% і зниження чистої рентабельності продажів на 3,15%, значення яких на кінець аналізованого періоду склало 19,09 і 1,73% відповідно. Ріст показника валової рентабельності продажів з одночасним зниженням показника чистої рентабельності продажів на даному підприємстві свідчить про збільшення частки податку на прибуток у загальній сумі прибутку підприємства. Така тенденція повинна стати стимулом для керівництва підприємства в частині проведення робіт з мінімізації податкових платежів. Справедливості заради слід зазначити, що можливості підприємства в цьому питанні дуже обмежені. Більше тісний зв'язок цього показника з політикою держави в сфері оподатковування.

Як і у випадку з показниками рентабельності продажів спостерігається зниження показника валової рентабельності виробництва й чистої рентабельності виробництва на 1,3 і 4,95% в 2013 році, та зростання на 2,09 та 1,101% відповідно у 2014. У цілому ж за розглянутий період показник валової рентабельності виробництва збільшився на 0,79% і склав 23,59% поряд зі зниженням на 3,856% показника чистої рентабельності виробництва, значення якого склало 2,137%. Така динаміка показників рентабельності виробництва підтверджує збільшення частки податку на прибуток у загальній сумі прибутку підприємства.

На підприємстві ТОВ «Теплогазохолодвод» протягом аналізованого періоду в складі 2013 і 2014 років рентабельність власного капіталу знизилася на 55,62%. З метою виявлення причин таких змін проведемо факторний аналіз даного показника. При аналізі коефіцієнтів рентабельності найбільш широке поширення одержала факторна модель фірми «DuPont». Призначення моделі - визначити фактори, що впливають на ефективність роботи підприємства й оцінити цей вплив.

В основу наведеної схеми аналізу закладена наступна детермінована модель:

(3.19)

де Ротд - ресурсовіддача.

Із наведеної моделі видно, що рентабельність власного капіталу підприємства залежить від трьох факторів першого порядку: чистої рентабельності продаж, ресурсовіддачі й структури джерел коштів, інвестованих у підприємство. Значимість даних показників пояснюється тим, що вони в певній мірі узагальнюють всі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства: перший чинник узагальнює звіт про фінансові результати, другий - актив балансу, третій - пасив балансу.

Для зручності розрахунку впливу факторів на коефіцієнт рентабельності власного капіталу скористаємося методом абсолютних різниць.

Для зручності розрахунку впливу факторів на коефіцієнт рентабельності власного капіталу скористаємося допоміжною таблиці 3.5.



Таблиця 3.5 - Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу й факторних показників у динаміці

Показник	2013 рік, %	2014 рік, %	Зміна, %
Чиста рентабельність продажів	4,88	1,73	-3,15
Ресурсовіддача	7,41	4,971	-2,441
Коефіцієнт фінансової залежності	2,08	2,289	0,208
Рентабельність власного капіталу	75,29	19,67	-55,62

Вплив на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу зміни показника чистої рентабельності продажів визначимо за наступною формулою:

RROE(1)1 = RNPM Р0ОТД k0ЗАЛ (3.20)

RROE(1)1 =(-3,15) 7,4122,081 = - 48,59%

Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок зміни показника ресурсовіддачі:

RROE(2) = R1NPM РОТД k0ЗАЛ (3.21)

RROE(2)=1,73(-2,441) 2,08 = - 8,79%

Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок зміни коефіцієнта фінансової залежності:

RROE(3) = R1NPM Р1ОТДkЗАЛ (3.22)

RROE(3)=1,734,9710,208= 1,76%

Якщо знайти суму зміни показника рентабельності власного капіталу за рахунок кожного фактору, одержимо загальну зміну значення коефіцієнта:

RROE = RROE (1) + RROE (2) + RROE (3) (3.23)



RROE = - 48,59 -8,79 + 1,76 = - 55,62%

Узагальнимо в табл. 3.6 вплив факторів, що впливають на зміну показника рентабельності власного капіталу.

Таблиця 3.6 - Зведена таблиця впливу факторів на рентабельність власного капіталу

Показники	Вплив, %
Чиста рентабельність продажів	-48,59
Ресурсовіддача	-8,79
Коефіцієнт фінансової залежності	1,76
Усього (зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу)	-55,62

Взагалі рентабельність власного капіталу зменшилася на 55,62%. Таким чином, за рахунок зниження коефіцієнта чистої рентабельності продажів показник рентабельності власного капіталу знизився на 48,59%, а за рахунок зниження ресурсовіддачи - на 8,79 процентних пункти. Зміна коефіцієнта фінансової залежності призвела до збільшення коефіцієнта рентабельності власного капіталу на 1,76%. У цих розрахунках черговий раз простежується зворотно-пропорційний зв'язок між коефіцієнтом фінансової залежності підприємства й зміною рентабельності власного капіталу: збільшення ступеня фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування приводить до росту рентабельності власного капіталу.

3.3 Кореляційний аналіз залежності прибутку підприємства від величини дебіторської заборгованості

Провівши розрахунок коефіцієнтів ліквідності й рентабельності, були виявлені проблеми, пов'язані з реалізацією продукції на підприємстві. Виходячи з того, що безпосереднім результатом діяльності ТОВ «Теплогазохолодвод» є одержання доходу від реалізації товарів, а далі й чистого прибутку підприємства, а, отже, з ростом обсягу реалізації продукції повинен спостерігатися й ріст дебіторської заборгованості. Таким чином, дебіторська заборгованість повинна безпосередньо впливати на розмір прибутку підприємства.

За допомогою математичних методів, а саме кореляційного аналізу, перевіримо дане припущення на практиці, а саме з'ясуємо взаємозв'язок дебіторської заборгованості й розміру нерозподіленого прибутку підприємства.

Кореляційний прийом аналізу дозволяє кількісно виразити взаємозв'язок між окремими економічними показниками, функціональність яких не може бути визначена шляхом безпосередніх розрахунків. Ці прийоми дозволяють визначити ймовірну залежність між фінансовими показником і факторами, що на нього впливають.

Вихідні дані для аналізу взяті поквартально з річної фінансової звітності за останні три роки діяльності підприємства. Представимо значення необхідних для розрахунку показників у вигляді таблиці 3.7.

Таблиця 3.7 - Вихідні дані для аналізу залежності нерозподіленого прибутку підприємства від розміру дебіторської заборгованості

№	Дата складання звітності	Нерозподілений прибуток (Y), тис. грн.	Дебіторська заборгованість (X), тис. грн.
1	01.01.2012	-29,6	3,7
2	01.04.2012	-29,8	5,3
3	01.07.2012	-29,1	12,3
4	01.10.2012	-16,4	21,8
5	01.01.2013	-3,7	16,4
6	01.04.2013	-7,8	16,6
7	01.07.2013	-7,8	16,6
8	01.10.2013	3,2	17,8
9	01.01.2014	1,1	17,8
10	01.04.2014	-4,2	25,8
11	01.07.2014	3,1	23.0
12	01.10.2014	2,8	26,9
13	01.01.2015	10,7	21,6



Тіснота зв'язку між показниками й факторами вимірюється для прямолінійної залежності коефіцієнтом кореляції, що розраховується по формулі 3.33:

(3.24)

де - значення факторного й результативного показників з вихідних даних.

Для точності розрахунку коефіцієнта кореляції використаємо програму Microsoft Office Excel. Отже, коефіцієнт кореляції дорівнює r = 0,781, виходячи із чого можна зробити висновок про існування тісної позитивної кореляції між величиною результативного показника й факторного.

Для визначення ступеня залежності результативного показника від факторного визначається коефіцієнт детермінації:

(3.25)

де r - коефіцієнт кореляції.

Таким чином, варіація результативного признаку (нерозподіленого прибутку) залежить від варіації фактору впливу (дебіторської заборгованості) на 61%.

Для визначення величини впливу факторів на зміну результативного показника підбирають рівняння залежності, що щонайкраще відображає реальний взаємозв'язок між показниками. У нашому випадку за допомогою методів попереднього аналізу було обране рівняння прямої:

(3.26)

Даний тип рівняння вибирається у випадку пропорційного збільшення (зменшення) результативного показника зі збільшенням факторного. Значення коефіцієнтів a і b знаходять із системи рівнянь, отриманих по методу найменших квадратів:

(3.27)

де n - кількість спостережень;

- значення факторного й результативного показників з вихідних даних;

a - постійна величина результативного показника, що не пов'язана зі зміною фактору;

b - постійна величина, що показує зміну результативного показника зі зміною значення факторного на одиницю його виміру.

У нашому випадку наведена вище система рівнянь буде мати такий вигляд:

Вирішимо отриману систему рівнянь і побудуємо рівняння регресії.

Далі побудуємо графік залежності нерозподіленого прибутку від дебіторської заборгованості (рис. 3.1)



Рисунок 3.1 - Графік залежності нерозподіленого прибутку підприємства від величини дебіторської заборгованості

Аналізуючи отриманий графік, можна зробити висновок про наявність прямо пропорційного позитивного зв'язку величини дебіторської заборгованості й розміру нерозподіленого прибутку підприємства.

3.4 Розробка та обґрунтування заходів підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства

Провівши аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Теплогазохолодвод», були виявлені проблеми, пов'язані з реалізацією продукції, а саме збільшення періоду оборотності запасів поряд із значним приростом їхньої кількості, а також зниження показників рентабельності власного капіталу й чистої рентабельності продажів. У зв'язку із цим основною рекомендацією для стабілізації фінансового стану підприємства, а також для безпосереднього збільшення фінансового результату діяльності (чистого прибутку) підприємству рекомендується збільшувати виручку від реалізації товарів.

Реалізація продукції - завершальна стадія кругообігу коштів підприємства, що має першорядне значення для нормального його функціонування. Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) є найважливішою фінансовою категорією. Вона являє собою суму коштів, що надійшли на рахунок підприємства за реалізовану продукцію й зроблені послуги [21].

На розмір виручки від реалізації продукції впливають багато факторів, що як залежать, так і не залежні від діяльності підприємства. Безпосередньо залежними від підприємства є об'єм, асортимент, якість і конкурентноздатність реалізованої продукції, а також рівень цін.

Далі більш докладно зупинимося на ціні реалізованої продукції.

Всі підприємства, крім тих, які продають уніфіковані вироби на ринках з високим рівнем конкуренції, мають у своєму розпорядженні певний ступінь свободи у встановленні цін на свою продукцію й тому самостійно вибирають політику ціноутворення.

Розмір виручки від реалізації залежить від вибору стратегії ціноутворення на продукцію. Політика ціноутворення на підприємстві в умовах ринку розробляється з урахуванням витрат виробництва, попиту та пропозиції продукції, конкуренції на ринках збуту, впливу державного регулювання. Тому підприємство спочатку встановлює вихідну ціну, а потім коректує її з обліком діючих зовнішніх факторів ринку.

Ціна являє собою грошове вираження вартості й споживчої вартості товару, тому вона не тільки відображає внутрішні й зовнішні фактори виробництва, але впливає на них. Ціноутворення має першорядне значення у випадках, коли підприємство вперше встановлює ціну при випуску нової продукції; організаційно-технічні умови змушують підприємство змінити ціни; конкуренти змінюють ціни; потрібно вирішити питання про зміну структури цін взаємозалежних один з одним виробів з погляду попиту на них і їхньої собівартості.

Таким чином, ціна дуже впливає на обсяги реалізації продукції.

У ціну продукції, як правило, заставляється певний рівень рентабельності. Але іноді застосовуються й так називані ціни проникнення з метою витиснення конкурентів, розширення ринків збуту й розраховуючи на те, що надалі втрати підприємства будуть компенсовані за рахунок переорієнтації попиту споживачів на його продукцію. Слід зазначити, що для підприємств роздрібної торгівлі, ціна продукції, тобто роздрібна ціна, містить у собі оптову ціну й торгову націнку.

В умовах ринку розмір торгової націнки повинен бути оптимальним: занадто низька торгова націнка не покриває всі видатки підприємства, зв'язані зі збутом продукції, а, виходить, зробить підприємство неприбутковим; занадто висока - сповільнює процес реалізації товарів. Крім того, завищений відсоток торгової націнки, сповільнюючи період оборотності запасів, унеможливлює діяльність підприємства по розширенню асортименту продукції, шляхом продажу нових видів товарів.

З урахуванням вищевикладеного, а також виходячи з того, що в процесі аналізу господарської діяльності були виявлені проблеми з реалізацією запасів, головною рекомендацією для підприємства по збільшенню виторгу від реалізації є збільшення збуту так званих «важко реалізованих» товарів шляхом зниження торгової націнки. У свою чергу підтвердженням наявності такого роду запасів є необґрунтоване збільшення кількості запасів на підприємстві поряд зі значним зниженням темпів росту виторгу від реалізації за аналогічний період.

Отже, першим кроком у цьому напрямку є пошук і виявлення найменш ліквідних товарів. З метою фактичного виявлення таких товарів рекомендується проведення внутрішнього аналізу залишків на підприємстві, що містить у собі:

Проведення інвентаризації залишків товарів на складі й безпосередньо в торговому залі підприємства;

Аналіз реалізованої продукції за допомогою комп'ютерної програми, використовуваної на підприємстві. Джерелами інформації для визначення фактичного об'єму й виручки від реалізації продукції є дані про надходження товарів на склад підприємства наростаючим підсумком; дані по поверненнях раніше реалізованих товарів; залишки товарів, що не мають збуту; дані про надходження коштів касу за реалізовані товари підприємства наростаючим підсумком.

Опитування працівників збуту підприємства щодо переваг і купівельної спроможності потенційних покупців товарів.

У результаті проведення запропонованих заходів, було виявлено, що питома вага найменш ліквідних товарів у загальній кількості запасів підприємства становить 15% (що в абсолютному значенні складає 5,33 тис. грн.). Крім того, слід зазначити, що дані товари по класифікаційній приналежності орієнтовані на покупців з рівнем доходів вище за середній, а виходить, зниження цін продажів повинне простимулювати купівельну спроможність потенційних споживачів із середнім рівнем доходів.

Середній відсоток торгової націнки на підприємстві становить 19% (однак варіюється залежно від виду товарів). Нижня границя торгової націнки, що покриває всі витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції, а також з урахуванням закладеної частки прибутку, становить 10%. Пропонується на виявлену «важко реалізовану» групу товарів установити націнку в 10%, у результаті чого очікуваний об'єм реалізації на дані товари збільшиться на 50% протягом року, а, отже, залишки даних запасів на кінець звітного періоду скоротяться як мінімум удвічі.

Таким чином, з урахуванням запропонованих рекомендацій розрахуємо планований виторг від реалізації продукції за допомогою формули 3.28:

(3.28)

де .- фактичний дохід від реалізації в базисному році;

- індекс зміни об'єму реалізації продукції;

.- індекс структурних змін у номенклатурі реалізованої продукції;

.- індекс зміни цін на реалізовану продукцію.

У свою чергу вищенаведені індекси розраховуються по наступних формулах:

(3.29)

де - ціни відповідно планованого й базисного періодів;

- кількість продукції в планованому й базисному періодах.

Виходячи з того, що специфіка роду діяльності підприємства - це роздрібна торгівля, а, отже, наявності великої кількості найменувань товарів, наведена вище формула приймає наступний вигляд:

(3.30)

де - сума запасів на складах підприємства відповідно планованого й базисного періодів;

- відсоток торгової націнки планованого й базисного періодів.

Отже, розрахуємо необхідні індекси з урахуванням запропонованих нововведень.

При розрахунку індексу, що враховує зміни обсягу продажів, припустимо, що темпи реалізації найменш ліквідних активів збільшиться на 50%, а обсяг реалізації інших запасів залишиться на колишньому рівні, тоді:



Далі розрахуємо індекс зміни структури реалізованої продукції, з розрахунку, що на підприємстві залишиться 50% важко реалізованих товарів, а загальний обсяг запасів залишиться незмінним:

Наступний крок - розрахунок індексу, що враховує зміну цін на підприємстві. У цьому випадку також ураховується прогнозований рівень інфляції на майбутній рік у розмірі 8%.

З урахуванням вищевикладеного планований об'єм реалізації за рахунок зниження торгової націнки на групу товарів складе:

Таким чином, за рахунок зниження торгової націнки на важко реалізовані активи, а також за рахунок очікуваного збільшення попиту на такі товари відбудеться збільшення виручки від реалізації товарів на 24,13 тис. грн.

Слід зазначити, що зниження торгової націнки впливає неоднозначно на приріст чистого прибутку. Це пояснюється тим, що при реалізації даних товарів відбувається значний приріст чистого виторгу від реалізації, однак поряд із цим знижується відсоток прибутку, ув'язнений у ціні продажу.

Розглянемо далі, яку кількість чистого прибутку планується одержати протягом майбутнього року.

(3.31)

де - очікуваний чистий прибуток;

- фактичний прибуток від реалізації в попередньому періоді;

- питома вага частини даної групи товарів у загальній кількості запасів;

- зміна відсотка торгової націнки на дану групу товарів;

- очікуваний об'єм реалізації в плановому році.

На початок звітного року чистий прибуток підприємства становив 9,6 тис. грн. Виходячи з того, що запланований обсяг продажів важко реалізованих запасів (питома вага яких становить 15% загальної кількості запасів) збільшиться на 50%, а торгова націнка на ці товари знизиться на 9%, то чистий прибуток від реалізації таких активів ( ) складе:

У свою чергу очікуваний розмір прибутку від реалізації ін. товарів () залишиться на колишньому рівні:

Сукупний очікуваний прибуток становитиме:

Далі розрахуємо чисту рентабельність продажів (формула 3.23):

Представимо в таблиці 3.8 динаміку розрахованих показників.

Таблиця 3.8 - Показники, що характеризують ефективність діяльності підприємства в запланованому періоді

Найменування показника	Базовий рік	Планований рік	Зміна
Виручка від реалізації, тис. грн.	555,30	579,43	24,13
Чистий прибуток, тис. грн.	9,6	10,78	1,18
Чиста рентабельність продажів, %	1,73	1,86	0,13

Таким чином, у результаті зниження торгової націнки на найменш ліквідні товари чистий прибуток підприємства збільшиться до 10,78 тис. грн. (абсолютний приріст складе 1,18 тис. грн.), а чиста рентабельність продажів зросте до 1,86%.

Позитивним результатом даного комерційного ходу по збільшенню реалізації найменш ліквідних товарів також стане «вивільнення» раніше «заморожених» у запасах коштів. У свою чергу, дані кошти рекомендуються вкладати в товарообіг підприємства знову.

У результаті раніше проведеного аналізу реалізації продукції, а також опитування працівників щодо переваг покупців були виявлені також найбільш ліквідні товари, тобто ті, які найбільшу кількість разів за звітний період переносили свою вартість на реалізовану продукцію. Отже, для збільшення фінансового результату, а саме чистого прибутку, підприємству для зменшення операційного циклу необхідно закуповувати товари, у яких найменший період оборотності.

Припустимо, що на кінець прогнозного року підприємством були закуплені так називані «популярні» товари на суму вибуття важко реалізуємих запасів. Таким чином, кількість запасів на підприємстві у вартісному вираженні на кінець і на початок року залишиться незмінною. Відмінність лише в тім, що в загальній кількості запасів збільшиться питома вага найбільш ліквідних товарів. У результаті раніше виконаного аналізу номенклатури й структури реалізованої продукції, а також купівельної спроможності й переваг потенційних покупців прогнозований дохід від реалізації за рахунок росту попиту на найбільш ліквідну продукцію зросте на 13%.

Далі, використовуючи формулу 3.32, розрахуємо, який приріст чистого прибутку ( підприємство одержить у цих умовах.

, (3.32)

де - потенційно можливе збільшення об'єму реалізованої продукції, грн.;

- фактичний чистий прибуток від реалізації продукції, грн.;

- фактичний об'єм реалізованої продукції, грн..

Маємо:

,

Таким чином, за рахунок збільшення обсягу реалізації ліквідних товарів, сукупний виторг від реалізації збільшиться на 75,33 тис. грн., а ТОВ «Теплогазохолодвод» одержить додатковий чистий прибуток, рівний 1,40 тис. грн.

Крім того збільшенню об'ємів реалізованої продукції як у ближньому, так і у відносно віддаленому майбутньому сприятимуть такі заходи як:

Рекламна діяльність:

проведення сезонних акцій по зниженню цін на деякі групи товарів;

запровадження диференційованої системи знижок при одноразовій покупці;

запровадження для постійних покупців накопичуваної системи знижок;

можливість для постійних покупців купівлі товарів за умовами відстрочки оплати або на умовах кредитної лінії

Покращення внутрішнього управлінського обліку на підприємстві:

проведення аналізу за номенклатурою реалізованих товарів та виявлення найменш ліквідних запасів;

проведення інвентаризації залишків запасів на складі;

вивчення та урахування при закупівлі запасів «сезонного» збільшення попиту на деякі групи товарів;

аналіз динаміки цін на товари та зіставлення з рівнем цін безпосередніх конкурентів підприємства;

здійснення контролю за умовами зберігання та термінами придатності запасів.

4. Охорона праці і навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення по реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності [56].

В даному розділі дипломного проекту проводиться аналіз умов праці на комп'ютеризованих робочих місцях працівників бухгалтерії ТОВ «Теплогазохолодвод» з урахуванням вимог НПАОП 0.00-1.28-10.

4.2 Організація управління охороною праці на ТОВ «Теплогазохолодвод»

Директор пiдприємства вiдповiдальний за рiшення наступних завдань:

- професiйна пiдготовка й підвищення квалiфiкацiї працiвникiв з питань охорони працi, пропаганди безпечних методів роботи;

- вибору оптимальних режимiв працi й вiдпочинку;

- розслiдування й облiк аварiй, нещасних випадкiв на виробництвi.

На службу охорони праці ТОВ «Теплогазохолодвод» покладені наступні завдання:

- Забезпечення фахової підтримки рішень директора підприємства з питань охорони праці.

- Контроль за дотриманням працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, положень розділу "Охорона праці" колективного договору та актів з охорони праці, що діють в межах підприємства.

- Інформування та надання роз'яснень працівникам підприємства з питань охорони праці.



Рис. 4.1 - Схема управлiння охороною працi та навколишнiм середовищем на ТОВ «Теплогазохолодвод»

прибуток підприємство рентабельність

4.3 Виробнича санітарія

4.3.1 Шкідливі і небезпечні чинники

Відповідно до класифікації небезпечних і шкідливих виробничих факторів 57 у таблиці 4.1 наведений перелік небезпечних і шкідливих факторів, впливу яких можуть піддаватися службовці даної бухгалтерії.

Таблиця 4.1 - Перелік шкідливих і небезпечних виробничих факторів

Шкідливі і небезпечні виробничі чинники
Відсутність або недостатність природного світла	Конструктивні особливості розташування світових пройомів	Порушення зору, загальна втомлюваність
Високий рівень шуму	Технічне обладнання	Погіршення слуху, головні болі
Висока напруга (220 В)	Електрообладнання, ПЕОМ	Можливість ураження електричним струмом
Електромагнітне випромінювання	ПЕОМ	Порушення обміну речовин, головні болі, нудота



4.3.2 Мікроклімат

Відповідно до вимог [58] у виробничих приміщеннях та робочих місцях з ВДТ та ПК мають забезпечуватись оптимальні значення параметрів мікроклімату [59] (табл. 4.2).

Таблиця 4.2 - Нормовані параметри мікроклімату для приміщень з ВДТ та ПК

Період року	Категорія робіт (ДСН 3.3.6.042-99)	Температура повітря, °С	Відносна вологість повітря, %	Швидкість руху повітря, м/с
Холодний Теплий	Легка -- Іа Легка -- Іа	22--24 23--25	40--60 40--60	0,1 0,1

Рівні іонізації повітря приміщень при роботі за ВДТ та ПК [60] (табл. 4.3).

Таблиця 4.3 - Рівні іонізації повітря приміщень при роботі за ВДТ та ПК

Рівні	Кількість іонів в 1 см3 повітря
	п+	п-
Мінімально необхідні	400	600
Оптимальні	1500-3000	3000-5000
Максимально допустимі	50000	50000

4.3.3 Вентиляція

Системи опалення в зимку - централізована, і являє собою комплекс елементів, необхідних для нагрівання приміщень в холодний період року.

Вентилювання приміщення бухгалтерії здійснюється шляхом кондиціонування повітря, тобто за допомогою кондиціонера. У виробничих приміщення працює припливно-витяжна система вентиляції, яка спроектована у відповідності до СНиП 2. 04. 0 5 -91 [61].



4.3.4 Освітлення

Відповідно до вимог [62] освітлення у приміщеннях з ВДТ ТОВ «Теплогазохолодвод» суміщене, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним. Штучне освітлення нормується мінімальною освітленістю Emin, яка дорівнює 300 лк. Природне освітлення двостороннє бокове. Коефіцієнт природної освітленості (КПО) становить 1,2%, відповідно до вимог [63].

Коефіцієнт природного освітлення для умов м. Сміли розраховується за формулою 4.1 [64].

еN=ен . mN; (4.1)

де: еН - значення нормованого КПО для ІІІ-го розряду зорової праці;

mN- коефіцієнт світлового клімату; m=0,9 тому що вікна спрямовані на північ [65];

На підставі формули 4.1 маємо:

e2 =1,5 *0.9=1.35%.(4.2)

Таблиця 4.4 - Параметри освітлення

Найменування приміщення	Розряд зорової роботи	Контраст об'єкта розрізнення з фоном	Характер фону	Штучне освітлення, лк	еН, %	eN , %
				комбіноване	Загальне
1	2	3	4	5	6	7	8
Бухгалтерія	IV	cередній	світлий	200	4000	1,5	1,35

4.3.5 Шум

Рівні шуму та вібрації на робочих місцях осіб, що працюють з ПК, визначаються відповідно до вимог [66]. Рівень шуму [67] на робочому місці бухгалтерів не повинен перевищувати 50дБА.

В приміщенні бухгалтерії ТОВ «Меблі ЛІВС» фактичні рівні шуму значно менше допустимих значень, визначених ГОСТ 12.1.003 - 83.

4.3.6 Електромагнітні випромінювання та електростатичні поля

Під час роботи за комп`ютером на бухгалтера діють різні види випромінювання : рентгенівське, ультрафіолетове, світлове та інфрачервоне [68].

Таблиця 4.5 - Допустима поверхнева кількість потоку енергії в різних областях оптичного випромінювання

№п/п	Види оптичного випромінювання (діапазон довжин виль)	Допустима поверхнева кількість потоку енергії, Вт/м2
1.	Ультрафіолетові випромінювання УФ-С (220-280нм)	0,001
2.	Видимі випромінювання (400-760нм)	10,0
3.	Інфрачервоні випромінювання (0,76-10,0мкм)	35,0-70,0

Таблиця 4.6 - Допустимі значення параметрів неіонізуючих електромагнітних випромінювань

Найменування параметра	Допустимі значення
Напруженість електричної складової електромагнітного поля на відстані 50см від поверхні монітора	10В/м (0,3А/м)
Напруженість електростатичного поля не повинна перевищувати	20кВ/м

4.4 Ергономічні вимоги до робочого місця

При організації робочого місця бухгалтера мають бути дотримані наступні основні умови: оптимальне розміщення устаткування, що входить до складу робочого місця і достатній робочий простір, що дозволяє здійснювати усі необхідні рухи і переміщення. Головними елементами робочого місця бухгалтера є стіл і крісло [69].

Для комфортної роботи стіл повинен задовольняти наступні вимоги:

- висота столу має бути вибрана з урахуванням можливості сидіти вільно, в зручній позі, при необхідності спираючись на підлокітники;

- поверхня столу повинна мати властивості, що виключають появу відблисків в полі зору;

- конструкція столу повинна передбачати наявність висувних ящиків (не менше 3 для зберігання документації, канцелярського приладдя);

- висота робочої поверхні рекомендується в межах 680-760 мм. Висота поверхні, на яку встановлюється клавіатура, має бути близько 650 мм [70].

Конструкція робочого місця бухгалтера має забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками: ступні ніг - на підлозі або на підставці для ніг; стегна - в горизонтальній площині; передпліччя - вертикально; лікті - під кутом 70 - 90 град. до вертикальної площини; зап'ястя зігнуті під кутом не більше 20 град. відносно горизонтальної площини, нахил голови - 15 - 20 градусів, відносно до вертикальної площини [70].

Велике значення надається характеристикам робочого крісла. Так, рекомендована висота сидіння над рівнем підлоги знаходиться в межах 420-550 мм. Поверхня сидіння м'яка, передній край закруглений, а кут нахилу спинки - регульований. Для зниження статичного напруження м'язів рук необхідно застосовувати стаціонарні або знімні підлокітники довжиною не менше 250 мм, шириною - 50 - 70 мм, що регулюються по висоті над сидінням у межах 230+-30 мм та по відстані між підлокітниками в межах 350 - 500 мм [70].

4.5 Електробезпека

У приміщенні бухгалтерії підприємства розташовано 4 комп'ютера.

Напруга джерела живлення комп'ютерів у приміщенні - 220 В, род струму - постійний, частота струму - 50 Гц.

Приміщення бухгалтерії з комп'ютеризованими робочими місцями згідно ПВЕ за ступенем ураження електричним струмом відносяться до приміщень з підвищеною небезпекою [71].

4.6 Пожежна безпека

Приміщення бухгалтерії за вибухопожежонебезпекою відповідно до НАП Б Б.03-002-2007 відноситься до категорії Д [72].

В приміщенні ТОВ «Теплогазохолодвод» з комп'ютеризованими робочими місцями, знаходяться 2 переносних вуглекислотних вогнегасника (з розрахунку 2 шт. на кожні 20 мІ площі приміщення), в коридорі будівлі - план евакуації людей на випадок пожежі (табл.4.7 )

Таблиця 4.7 - Перелік обов'язкових засобів пожежегасіння

Приміщення	Площа приміщення м2	Первинні засоби пожежегасіння (тип)	Кількість од.,шт
Бухгалтерія	40	Вуглекислотний вогнегасник (ВВ-5)	4

4.7 Загальні питання охорони навколишнього середовища

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» був прийнятий 25 червня 1991 року [73].

При використанні ПК не можна не враховувати їхній вплив на навколишнє середовище. Комп'ютери, диски, дискети і документи повинні підлягати нетоксичній переробці після використання.

Висновок: охорона навколишнього середовища має дуже важливе значення в житті та роботі людини.



4.8 Розрахунок кондиціонера (індивідуальне завдання)

Кондиціонування повітря в приміщенні забезпечує комфорт і поліпшує самопочуття людей, сприяє підвищенню продуктивності праці.

Кількісним критерієм потреби в штучному охолодженні повітря може бути відсоток дискомфорту, який визначається за формулою:

(4.3)

де: m - кількість приміщень у будинку;

Dm - тривалість дискомфорту, у годинах, за характерну добу місяця (для даного приміщення 5 годин);

mo - кількість діб використання приміщень на місяць, 22 дні ;

po - кількість годин експлуатації приміщень на добу, 8 годин;

12 - кількість місяців у році.

.

Отже, відсоток дискомфорту має значення 2,84%.

Надлишкове тепло в приміщенні, де встановлені комп'ютери (ОЦ), визначається за формулою:

Qнад = Qуст + Qл + Qосв + Qрад, (Вт);(4.4)

де: Qуст - виділення тепла від устаткування і допоміжної апаратури, що споживає електроенергію, Вт;

Qл - надходження тепла від людей (обслуговуючого персоналу), Вт;

Qосв - виділення тепла від електричного освітлення, Вт;

Qрад - надходження тепла через зовнішні конструкції, що обгороджують, від сонячної радіації, Вт.

Qуст = 1,2Ч860ЧNЧ1Ч2;(4.5)

де: N - сумарна потужність енергоспоживання комплекту електроустаткування, кВт; (комп'ютер - 200 Вт, принтер - 50 Вт - 100 Вт; N= 4Ч200 + 50 = 850 Вт = 0,85 кВт);

1 - коефіцієнт використання установочної потужності, 1=0,95;

2 - коефіцієнт одночасності роботи, з урахуванням відсотка одночасно працюючого устаткування.

2 = nз / (nз nн); (4.6)

де: nз - загальна кількість електроустаткування, од.;

nн - кількість непрацюючого електроустаткування, од.

2 = 5/(5-0) = 1,

Qуст = 1,2Ч860Ч0,85Ч0,95Ч1 = 833,34.

Qл = 1,2Ч0,5 nq; (4.7)

де: n - кількість працівників у приміщенні, чол;

q - кількість повного тепла, яке виділяється однією людиною, визначається категорією робіт з витрат енергії (130-150 Вт), Вт.

Qл = 1,2Ч0,5Ч4Ч130 = 312 (Вт).

Qосв = qпитЧSЧE, (4.8)

де: S - площа приміщення, (для даного приміщення Sh= 40м2) м2;

qпит - питоме тепловиділення, можна в розрахунках прийняти рівним 0,05;

E - рівень освітлення на 1 м2, лк.

Qосв = 0,05Ч40Ч300 = 600 (Вт).

Qнад = 833,34+312+600+0 = 1745,34(Вт).

Безвідносно до людини температура приміщення tп, ос, у будь-який момент часу у стані комфорту tк = 32 оС і = 22,8 Вт. дорівнює:

ос; (4.9)

де: M - витрати енергії; при легкій роботі М 130 Вт;

к - середній коефіцієнт тепловіддачі тіла людини конвекцією, Вт/м2град;

в - середній коефіцієнт тепловіддачі тіла людини випромінюванням, Вт/м2град, можна прийняти рівним 3,6.