Теоретичні та практичні підходи до обліку, аудиту і аналізу прибутку на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сутність прибутку підприємства, його формування та розподіл

1.1 Прибуток як економічна категорія

1.2 Формування та розподіл прибутку підприємства

1.3 Чинники забезпечення підвищення рентабельності підприємства

2. Організація обліку та аудиту прибутку ТОВ «Теплогазохолодвод»

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

2.2 Організація обліку та аудиту на ТОВ «Теплогазохолодвод»

2.3 Бухгалтерський, податковий облік фінансових результатів та прибутку

2.4. Аудит прибутку

2.5 Автоматизація обліку фінансових результатів і використання прибутку

3. Аналіз і розробка заходів щодо підвищення ефективності формування та використання прибутку на ТОВ «Теплогазохолодвод»

3.1 Факторний аналіз прибутку підприємства

3.2 Аналіз показників рентабельності

3.3 Кореляційний аналіз залежності прибутку підприємства від величини дебіторської заборгованості

3.4 Розробка та обґрунтування заходів підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства

4. Охорона праці і навколишнього середовища

5. Цивільний захист

Висновки

Список джерел інформації



Вступ

Актуальність теми обумовлена тим, що в умовах динамічного розвитку економіки України особливо важливим є питання стабільної діяльності вітчизняних підприємств, яка знаходиться під впливом багатьох факторів. Вирішальне значення відіграє фінансовий менеджмент, складовою якого є система управління прибутком. Прибуток є метою та кінцевим результатом діяльності підприємства, найважливішим показником його ефективності; джерелом коштів для здійснення розширеного відтворення, а також для забезпечення матеріальних та соціальних проблем колективу. Пріоритетна роль прибутку в розвитку підприємства та забезпечення інтересів його власників і персоналу потребує ефективного та безперервного управління його формуванням і використанням. Ефективність будь-якої управлінської системи значною мірою залежить від повного, достовірного та своєчасного інформаційного забезпечення. Тому особливої актуальності набуває розробка системи інформаційного забезпечення управління прибутком, яка дозволить підвищити ефективність функціонування фінансового менеджменту господарюючого суб'єкта.

Прибуток - важливий узагальнюючий показник оцінки ефективності функціонування кожного суб'єкта господарювання, оскільки в прибутку акумулюються резерви всіх сторін діяльності підприємства. Одним з напрямів використання аналітичної інформації про фінансові результати (прибуток) є правильний його розподіл та використання, тобто управління прибутком. Інформаційна система управління прибутком являє собою результат безперервного ціленаправленого підбору відповідних інформаційних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування і підготовки ефективних управлінських рішень за всіма аспектами формування, розподілу та використання прибутку підприємства. Велика роль інформації про прибуток та умови його формування і використання в підготовці та прийнятті ефективних управлінських рішень зумовлює відповідно високі вимоги до її якості при формуванні інформаційної системи управління прибутком. Тому, до інформації, що входить в дану систему, ставляться наступні основні вимоги: значимість, повнота, достовірність, своєчасність, зрозумілість, релевантність, зіставність, ефективність.

Прибуток і збиток являються номінальними факторами того, як доцільно працює товариство, відзначає справжні можливості фірми вкладати кошти в економічний зріс, чистий прибуток являється джерелом ліквідності підприємств для розрахунків зі своїми кредиторами.

Рентабельність є одним із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва. Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Показники рентабельності більш повно, чим прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їх величина відображає співвідношення ефекту з вкладеним капіталом або спожитими ресурсами. Їх використовують і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні. Різноманітність варіантів рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованій вартості для розрахунку рентабельності обумовлюють наявність значної кількості її показників Основні показники рентабельності можна об'єднати в наступні групи: показники рентабельності капіталу (активів); показники рентабельності продукції; показники, розраховані на основі потоків наявних грошових коштів.

Розгляду питань щодо прибутку та рентабельності підприємства присвячено багато відомих вчених економістів. Над цією проблемою працювали: Богачов В.В., Бланк І.О., Данилюк М.О., Савич В.І., Баканов М.І., Шеремет О.Д., Бутинець Ф.Ф., Мельник Т.Г., Моторіна Т.М., Кононенко М.О., Івахненков С.В., Кожанова Є.П., Оленко І.Л., Кизим М.О., Забродський К.М., Зінченко В.А., Копчак Ю.С. Редько К.О., Петряєва З.Ф., Пушкар М.С., Русак М.О., Савицька Г.В., Ситник В.Ф., Писаревська Т.А., Єрьоміна Н.В.

Метою даної дипломної роботи є дослідження теоретичних та практичних підходів до обліку, аудиту і аналізу прибутку на підприємстві.

Задачі роботи:

вивчити поняття, зміст поняття прибуток та рентабельність;

дослідити різновиди, джерела формування та способи використання прибутку підприємства;

показати механізм формування та розподілу прибутку підприємства;

розглянути особливості організації бухгалтерського та податкового обліку (на прикладі ТОВ «Теплогазохолодвод»);

розглянути особливості проведення аудиту прибутку на підприємстві;

провести аналіз формування та розподілу прибутку; здійснити аналіз рентабельності підприємства (на прикладі ТОВ «Теплогазохолодвод»);

виявити основні фактори, що впливають на зростання прибутку торговельного підприємства (на прикладі ТОВ «Теплогазохолодвод»);

виявити резерви та розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення формування, планування, розподілу прибутку на прикладі базового підприємства.

Об'єктом дослідження є формування та розподіл прибутку; рентабельність підприємства.

Предмет дослідження - ефективність використання фінансових ресурсів підприємства (на прикладі ТОВ «Теплогазохолодвод»).

Теоретичною і методологічною основою для написання роботи стали законодавчі акти, постанови, інструкції, навчальні посібники, спеціальна література.

Робота складається з введення, п'яти розділів, висновків, додатків.

1. Сутність прибутку підприємства, його формування та розподіл

1.1 Прибуток як економічна категорія

Прибуток як економічна категорія відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності. Результатом з'єднання чинників виробництва (праці, капіталу, природних ресурсів) і корисної продуктивної діяльності господарюючих суб'єктів є готова продукція, яка стає товаром за умови її реалізації споживачеві.

Прибуток - це частина чистого доходу, який безпосередньо отримують суб'єкти, господарювання, після реалізації продукції. Тільки після продажу, продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Кількісно він є різницею між чистою виручкою (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку і інших відрахувань з виручки до бюджетних і небюджетних фондів) і повною собівартістю реалізованої продукції.

Об'єм реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, маркетингової і фінансової діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують всі сторони господарювання.

Розгляд поняття прибутку в економічній літературі дає підстави стверджувати про дискусійність і неоднозначність його визначення. Це зумовлено відсутністю єдиного трактування його природи. З приводу економічного змісту цього поняття впродовж усієї історії політичної економії аж до теперішнього часу ведеться безперервна полеміка. У системі економічних категорій, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, категорія прибутку характеризується економістами як одна з найбільш важливих. Розглядаючи дану категорію, вивчивши досвід вітчизняних та зарубіжних економістів, можна стверджувати, що єдиної думки стосовно визначення категорії «прибуток» немає. Дискусійним є не тільки визначення сутності поняття прибутку, але й відповідних його функцій та ролі, що є підтвердженням існування різних точок зору до даної категорії на всіх етапах розвитку економічної науки. Теорія прибутку має глибокий генезис, так як проблеми ефективного його формування та використання цікавили економістів ще з давніх часів. Першу спробу розглянути поняття прибутку зробив ще Аристотель, який ввів у обіг поняття "хремастика", тобто "мистецтво наживати або нагромаджувати багатство", - діяльність, спрямована на одержання прибутку, нагромадження капіталу. Німецький вчений Генріх Нікліш, творець теорії статичного балансу, прибуток підприємства розглядав як наслідок використання не тільки власного, але й залученого позичкового капіталу. Вчені італійської школи вважали, що розмір прибутку визначається згідно з настановами власника; французька школа виходила з того, що прибутком можуть вважатися лише грошові надходження: „Без грошей - немає прибутку”. Англійський економіст Давід Рікардо стверджував, що прибуток і заробітна плата - не джерела, а складові власності, що створюються тільки працею]. Ж-Б. Сей, ввів в науковий обіг термін «підприємець» і говорив про ту частину прибутку підприємця, яка надходить як винагорода за його здібності, таланти, діяльність та керівництво. Розмір прибутку, за Ж-Б Сеєм, залежить від співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці підприємців. Видатний американський економіст Й.А. Шумпетер вперше розробив теорію прибутку, як результат здійснення нововведень. Шумпетер розглядав прибуток як дохід фактору виробництва - підприємництва. Американський вчений Ф. Найт джерелом прибутку назвав невизначеність, тобто форму ризику, яку неможливо розрахувати або виміряти. Прибуток у Найта виступає як виграш у грі з непередбаченим результатом. [35]

За економічним змістом прибуток є грошовим вираженням частини додаткової вартості. За П. Самуельсоном прибуток насправді є безумовний процент, безумовна рента і безумовна заробітна плата. Прибуток є дохід, породжений монополістичним становищем; прибуток - це величина, яка виступає як надмірний дохід, що підлягає виміру і потребує оподаткування, а не як дохід, що є матеріальним стимулом. У сучасній літературі також не існує єдиної думки визначення категорії прибутку. Прибуток, як багатство і шляхи його зростання, вивчають різні науки. Вище нами було розглянуто поняття прибутку в історичному аспекті, тож доцільно звернути увагу на трактування прибутку з точки зору сучасних наук, за відомими працями різних авторів, які наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Трактування поняття прибутку сучасними науками

Наука	Суть поняття	Автор
1	2	3
Менеджмент	Прибуток являє собою форму доходу підприємця, який займається певним видом діяльності. Прибуток - це виражений в грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, який характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, та є різницею між сукупним доходом та витратами у процесі здійснення цієї діяльності.	Бланк І.О.
Економіка підприємства	Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства. Прибуток - це головне джерело формування економічних фондів підприємства. Прибуток як економічний показник являє собою різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції.	Покропивний С.Ф Мазаракі А.А.
Політична економія	Прибуток бухгалтерський - різниця між виручкою фірми від реалізації продукції і грошовими (реально оплаченими) витратами фірми на її виробництво і реалізацію. Прибуток економічний - надлишок валового доходу над економічними витратами, тобто над всіма здійсненими і можливими, але понесеними втратами.	Шишкін А.Ф. Ніколенко Ю.В.
Бухгалтерський облік	Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, що нерозподілена між акціонерами. Валовий прибуток - різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції(товарів, робіт, послуг) Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Прибуток від звичайної діяльності - різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку.	Ткаченко Н.М.



Як видно з таблиці 1.1, не зважаючи на те, що кожен науковець по-своєму трактує поняття «прибуток», зрозуміло, що більшість з них розглядають його як кінцевий результат господарської діяльності. Але поряд з тим не достатньо висвітлено, що розуміють під кінцевим результатом та від чого він залежить. Таким чином, в умовах ринкової економіки великого значення набуває дослідження категорії «прибуток», а також пошук факторів, які впливають на його розмір. А тому прибуток можливо трактувати як вагому економічну категорію, від глибини дослідження якого та правильності використання залежить ефективність бізнесу підприємства, ціноутворення та інші економічні важелі діяльності. З нашої точки зору, прибуток - це та частина виручки, яка є різницею між понесеними витратами та отриманими доходами у процесі здійснення виробничої та комерційної діяльності підприємства і спрямована на реалізацію ефективної дивідендної політики, яка б забезпечила, з одного боку, розвиток підприємства за рахунок чистого прибутку, як основного джерела розвитку, а з іншого боку, підвищення добробуту власників капіталу через сплату дивідендів та придбання акцій інших підприємств з метою розширення власного бізнесу. Прибуток є основою для продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, а тому він є одним із найістотніших і найважливіших показників діяльності, який входить до складу власного капіталу. Процес досягнення оптимальної структури капіталу включає певні історичні етапи, тому показник прибутку в першому розділі балансу відображався по-різному. На сучасному етапі розвитку економіки України дуже важливо залучити в бізнес достатні обсяги капіталу, який би у більшій мірі формувався за рахунок отриманого прибутку. [44]

Прибуток як найважливіша категорія ринкових відношенні виконує певні функції.

По-перше, характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства. Але всі аспекти діяльності підприємства за допомогою прибутку оцінити неможливо. Такого універсального показника і не може бути. Саме тому при аналізі виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства використовується система показників.

Значення прибутку полягає в тому, що він відображає кінцевий фінансовий результат. Разом з тим на величину прибутку, його динаміку впливають чинники, як залежні, так і не залежні від зусиль підприємства. Практично поза сферою дії підприємства знаходяться кон'юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси, норми амортизаційних відрахувань. До певної міри залежать від підприємства такі чинники, як рівень цін на продукцію, що реалізовується, і заробітна плата, рівень господарювання, компетентність керівників і менеджерів, конкурентоспроможність продукції, організація виробництва і праці, його продуктивність, стан і ефективність виробничого і фінансового планування.

Перераховані чинники впливають на прибуток не прямо, а через об'єм продукції, що реалізовується, і собівартість, тому для визнання кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість об'єму продукції, що реалізовується, і вартість витрат і ресурсів, використовуваних у виробництві.

По-друге, прибуток володіє стимулюючою функцією. Її зміст полягає в тому, що вона одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після сплати податків і інших обов'язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників.

По-третє, прибуток є одним з джерел формування бюджетів різних рівнів. Він поступає до бюджетів у вигляді податків і разом з іншими прибутковими надходженнями використовується для фінансування задоволення сумісних суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм.

У практичному плані прибуток є узагальнюючий показник результатів господарської діяльності підприємств будь-якої форми власності.

1.2 Формування та розподіл прибутку підприємства

Залежно від формування та розподілу відокремлюють кілька видів прибутку. Насамперед розрізняють загальний прибуток і прибуток після оподаткування. Загальний прибуток -- це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу. Такий прибуток інакше називають балансовим. Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства, має поширену у вітчизняній літературі та практиці назву -- чистий прибуток.

Ще на практиці використовують такі прибутки як, валовий прибуток -- це різниця між виручкою та виробничими витратами (собівартістю продукції, визначеною калькулюванням за неповними витратами). Це поняття включає власне прибуток і так звані невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.

Операційний прибуток, ще його часто називають чистим прибутком, дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат. [38]

Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власне прибуток і постійні витрати. Отже, такий прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами.

Систематизація основних видів прибутку зображена на рисунку 1.1



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Класифікація прибутку

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку. [50]

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) - за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.



Рисунок 1.2 - Структурно-логічна модель факторного аналізу формування чистого прибутку

Чистий прибуток є одним із найважливіших економічних показників, що характеризують кінцеві результати діяльності підприємства. Кількісно він становить різницю між сумою прибутку до оподаткування і сумою внесених у бюджет податків з прибутку, економічних санкцій та інших обов'язкових платежів підприємства, які покривають за рахунок прибутку. Структурно-логічна модель факторного аналізу формування чистого прибутку представлено на рисунку 1.2.

Уся інформація складає єдину інформаційну базу. Передача необхідних даних до відповідних підрозділів здійснюється в автоматизованому режимі. У загальному виді рух інформаційних потоків представлено на рисунку 1.3. Звідки витікає, що цикл руху інформації триває з моменту її виникнення до формування аналітичної інформації та прийняття управлінського рішення.

Рисунок 1.3 - Схема інформаційних потоків у системі управління прибутком підприємства

У системі управління прибутком задіяні майже всі структурні підрозділи підприємства. Це недивно, бо без позитивного фінансового результату робота підприємства стає неможливою. На кожному етапі управління прибутком формується відповідний інформаційний потік, завдяки якому користувачі здійснюють свої функції та приймають своєчасні управлінські рішення, адаптовані до зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства. Отже від об'єктивного і достовірного інформаційного забезпечення багато в чому залежить успіх прийнятих рішень, що ґрунтуються на сукупності висновків щодо результатів комплексного аналізу й обробки різного роду інформації. [25]

Таким чином, систематизація даних зовнішньої та внутрішньої інформації дозволяє створити на підприємстві цілісну систему інформаційного забезпечення, орієнтовану на ефективне управління прибутком. Подальші дослідження будуть спрямовані на виявлення сучасних технологій обробки інформації в системі управління прибутком підприємства.

Ефективність функціонування підприємства залежить не лише від обсягу одержуваного прибутку, а й від характеру його розподілу. Порядок його розподілу показано на рис. 1.3.

Рисунок 1.4 - Загальна схема розподілу прибутку

Із рисунку 1.4 видно, що одна частина прибутку у вигляді податків і зборів надходить до бюджету держави й використовується на потреби суспільства, а інша частина залишається в розпорядженні підприємства і використовується на виплату дивідендів акціонерам підприємства, на розширення виробництва, створення резервних фондів і т. ін.

Акціонери і працівники зацікавлені у збільшенні їхньої частки у використанні прибутку.

Проте якщо держава обкладає підприємства дуже високими податками, то це не стимулює розвитку виробництва, у зв'язку з чим скорочується обсяг випуску і реалізації продукції і зменшується надходження коштів до бюджету.

Те саме може статися, якщо всю суму прибутку використати на виплату дивідендів акціонерам підприємства. У цьому разі в перспективі зменшиться виробництво продукції, оскільки не оновлюватимуться основні виробничі фонди, скоротиться власний виробничий капітал, що в кінцевому підсумку може стати причиною банкрутства підприємства. Якщо ж зменшується частка дивідендних виплат у використанні прибутку, то це, у свою чергу, призведе до зниження інвестиційної привабливості підприємства. Тому на кожному підприємстві має бути знайдено оптимальний варіант розподілу прибутку. Велику роль у цьому має відіграти аналіз господарської діяльності. [47]

Чистий прибуток використовують відповідно до статуту підприємства. За його рахунок інвестують виробничий розвиток, виплачують дивіденди акціонерам підприємства, створюють резервні і страхові фонди тощо. Розподіляючи чистий прибуток, необхідно домагатися оптимізації пропорцій між капіталізованою і споживаною сумами його з метою забезпечення:

- необхідного обсягу інвестицій для виробничого розвитку;

- необхідної норми дохідності на інвестований капітал власникам підприємства.

Фактори, що впливають на пропорції розподілу прибутку, поділяють на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх факторів належать:

- правові обмеження (ставки податків на прибуток, процентні відрахування в резервні фонди і т. ін.);

- система податкових пільг при реінвестуванні прибутку;

- ринкова норма прибутку на інвестований капітал, зростання якого супроводжується тенденцією підвищення частки капіталізованої частини прибутку, і навпаки, його зниження зумовлює збільшення частки споживаного прибутку;

- вартість зовнішніх джерел формування інвестиційних ресурсів (за високого їхнього рівня вигідніше використовувати прибуток, і навпаки).

До внутрішніх факторів, що справляють вплив на пропорції в розподілі прибутку, належать такі:

- рівень рентабельності підприємства, за низького значення якого і відповідно невеликої суми прибутку, що розподіляється, більша частина її йде на створення обов'язкових фондів і резервів, на виплату дивідендів за привілейованими акціями і т. ін.;

- наявність у портфелі підприємства високодохідних інвестиційних проектів, здатних забезпечити акціонерам високі доходи в перспективі;

- необхідність прискореного завершення розпочатих інвестиційних проектів;

- рівень коефіцієнта фінансового левериджу (співвідношення позичкового і власного капіталу), який є одним із індикаторів фінансового ризику і факторів, що сприяють збільшенню власного капіталу при низькій ціні позичкових ресурсів. Залежно від співвідношення між дохідністю бізнесу і ціною позичкових ресурсів підприємство може регулювати його рівень, збільшуючи або зменшуючи частку капіталізованого прибутку;

- наявність альтернативних внутрішніх джерел інвестиційних ресурсів (амортизаційного фонду, виручки від реалізації основних засобів і фінансових активів тощо);

- поточна платоспроможність підприємства, за низького рівня якої підприємство має скорочувати споживану частину прибутку.

1.3 Чинники забезпечення підвищення рентабельності підприємства

Рентабельність підприємства формується під впливом великої кількості взаємопов'язаних факторів, які впливають на результати діяльності підприємства різноспрямовано: одні - позитивно, інші - негативно. Більш того, негативний вплив одних факторів здатен знизити або навіть звести нанівець позитивний вплив інших. Різноманіття факторів не дозволяє їх чітко обмежити, а тому потрібно виділити основні групи таких факторів, зокрема факторів підвищення рентабельності підприємства. [32]

Виходячи з того, що будь-який господарюючий суб'єкт є одночасно і суб'єктом, і об'єктом економічних відносин, то в першу чергу необхідно розглянути розподіл на фактори зовнішнього середовища (незаплановані) і фактори внутрішнього середовища (плановані). Вплив зовнішніх факторів не може бути значно зміненим, проте підприємства можуть розробити заходи адаптації для максимально ефективного використання сформованої ситуації. На противагу їм вплив внутрішніх факторів піддається корегуванню і може бути зміненим управлінськими рішеннями. Тому важливо розуміти, які наявні інструменти та які шляхи досягнення підвищення рентабельності підприємства.

Загалом виділяють такі групи чинників, що впливають на формування стратегії підвищення рентабельності суб'єкта господарювання. Чинники вибору стратегії забезпечення підвищення рентабельності підприємства представлено в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Чинники вибору стратегії забезпечення підвищення рентабельності підприємства

Чинники	Характеристика
1. Внутрішні чинники
- матеріально-технічні чинники	проведення модернізації та реконструкції матеріально-технічної бази підприємства
- організаційно- управлінські чинники	розробка стратегії і тактики діяльності та розвитку підприємства, інформаційне забезпечення процесу прийняття рішення
- фінансові чинники	фінансове планування діяльності підприємства, аналіз і пошук внутрішніх резервів зростання прибутку, податкове планування
- кадрові чинники	підвищення кваліфікації працівників, поліпшення умов праці, організація оздоровлення і відпочинку працівників
2. Зовнішні чинники
- ринкові чинники	підвищення конкурентоспроможності у наданні послуг, організація ефективної реклами нових видів товарів
- адміністративні чинники	оподаткування, правові акти, постанови і положення, що регламентують діяльність, організації, державне регулювання тарифів і цін
- зовнішньо-економічні чинники	зміна тарифів і цін продукцію та послуги в результаті інфляції

Плановані (внутрішні) чинники залежать від внутрішнього середовища підприємства і визначаються роботою колективу. Не плановані фактори формуються в результаті взаємодії організації із зовнішнім середовищем і також чинять значний вплив на основні показники рентабельності підприємства. Зовнішніми факторами підвищення рентабельності можуть бути наявність сприятливої зовнішньої кон'юнктури, банкрутство конкурентів, підвищення потенційного попиту на продукцію підприємства серед споживачів тощо. Усе це призводить до зростання рівня доходу, що в свою чергу забезпечує вищий рівень прибутковості.

Підприємства не можуть працювати ізольовано. Вони постійно перебувають у взаєминах із зовнішнім середовищем: споживачами, посередниками, громадськими організаціями та державними установами. Сукупність цих відносин безпосереднім чином впливає на рентабельність діяльності. У підсумку висока ділова репутація дозволяє підприємству підвищувати рентабельність.

Фактори внутрішнього середовища можна розділити на виробничі, безпосередньо пов'язані з основною діяльністю підприємства, і позавиробничі, фактори, які безпосередньо не пов'язані з виробництвом продукції і з основною діяльністю підприємства.

Зупинимося на окремих внутрішніх чинниках рентабельності господарюючих суб'єктів. Почнемо з обсягу виробництва (реалізації). Цей фактор має найбільший вплив на рентабельність через витрати виробництва підприємства, так як змінні їх види прямо пов'язані зі зміною цього показника. Зростання обсягу виробництва призводять до збільшення загальної суми витрат виробництва, однак, рівень витратоємкості при цьому знижується, так як сума постійних витрат виробництва залишається незмінною. Із зростанням виробництва до певної межі сума змінних, а відповідно і загальних витрат виробництва підприємства зростає зазвичай меншими темпами, тому що у складі змінних переважають види витрат виробництва, що мають регресивний характер (це пов'язано з реалізацією резервів більш ефективного використання ресурсного потенціалу підприємства). Однак, починаючи з певного моменту, зростання обсягу виробництва викликає ще більше зростання суми змінних витрат, окрім цього частково і постійних витрат виробництва, в результаті чого темпи зростання загальної суми витрат можуть перевищити темпи зростання обсягу виробництва. Тобто норма прибутку спочатку росте, а потім знижується. Така ситуація пов'язана з необхідністю залучення додаткового обсягу ресурсів усіх видів на забезпечення приросту виробництва і реалізації продукції, в результаті чого різко зростають постійні витрати, а в складі змінних в цьому періоді починають переважати види витрат виробництва, що мають прогресивний характер. Отже, обсяг прибутку і рівень рентабельності знаходяться в зворотній залежності від величини та рівня витрат виробництва. Збільшення обсягу збуту, як було виявлено вище, не завжди позитивно впливає на рентабельність, проте для більшості випадків таке твердження вірне. Серед внутрішніх факторів підвищення рентабельності організації можна виділити також склад і структуру асортименту виробленої і реалізованої продукції. Різні види продукції мають різний рівень витратоємності. Але в кожному разі, розширення асортименту сприяє зростанню виручки. Підвищення частки товарів більш високої якості, які є престижними, дозволяє підвищити частку прибутку в ціні продукції, адже споживачі частіше купують дані товари саме через їх престижності і в розрахунку на додаткові блага при експлуатації. Тому оптимізація асортименту може сприяти підвищенню рентабельності. [29]

У числі потенційних факторів підвищення рентабельності слід виділити організацію руху сировини та матеріалів на виробничій лінії. Прискорене просування сировини та матеріалів сприяє збільшенню обсягів виробництва і зниженню поточних витрат. Справа в тому, що чим нижчим є період обігу товарних запасів в днях, тим відповідно нижчим на підприємстві рівень витрат по зберіганню товарів, рівень природних втрат. У результаті рентабельність зростає. Тобто виробничий цикл безпосередньо впливає на формування матеріальної ресурсомісткості одиниці продукції в межах промислового підприємства.

Наступний фактор - чисельність і склад працівників. Рентабельність максимізує не високу чисельність працівників, а саме оптимальна. Достатня кількість при певному рівні технічної озброєності праці дозволяє повною мірою реалізувати програму підприємства з досягнення необхідного рівня рентабельності. Велике значення має ступінь кваліфікації працівників, наприклад, у торгівлі - їх уміння швидко і чітко обслуговувати покупців, правильно закуповувати товари тощо.

Важливими факторами підвищення рентабельності виступають форми і системи економічного стимулювання праці працівників. Вплив цього чинника можна оцінити через показник витрат на оплату праці, а також через показник рентабельності витрат на оплату праці. В даний час підвищується роль морального заохочення працівників, отримання ними задоволення від своєї праці. Наприклад, система КРІ дозволяє довести до працівників сутність цілей організації, що спрямовує усі їх зусилля на досягнення однієї і тієї ж цілі - максимізації рентабельності.

Продуктивність праці працівників підприємства також безпосередньо впливає на рентабельність. Продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу. Чим вищий обсяг виробництва (товарообігу), який припадає на одного працівника підприємства, тим відповідно нижчий рівень витрат з оплати праці та інших витрат з утримання персоналу на одиницю виробництва (товарообігу). Тобто зростання продуктивності праці при інших рівних умовах тягне за собою збільшення маси прибутку і підвищення рентабельності діяльності підприємства.

У контексті характеристики праці персоналу слід виділити групу соціальних факторів, які впливають на підвищення або зниження рентабельності підприємства. Це культурно-технічний і моральний рівень кадрів, ставлення до праці, відповідальність тощо. [45]

Дуже важливим для підвищення рентабельності є рівень морального і фізичного зносу основних фондів. Чим вищий ступінь зносу основних фондів, тим більше витрат несе підприємство на їх ремонт, а відповідно і тим вищий рівень браку чи втрат товарів у процесі їх зберігання. Тобто використання зношених основних фондів, морально застаріле обладнання не дозволяє розраховувати на збільшення рентабельності в перспективі.

Іншим елементом, який вказаний у таблиці 1.1 є створення тактики та стратегії забезпечення рентабельності. Цей процес передбачає розробку комплексу заходів, які визначають послідовність досягнення конкретних цілей з урахуванням можливостей найбільш ефективного використання ресурсів кожним виробничим підрозділом і всім підприємством. Загалом процес планування дозволяє максимально використати потенціал суб'єкта господарювання.

До позавиробничих факторів можна віднести природоохоронні заходи, які необхідні для підприємств ряду галузей і тягнуть за собою значні витрати, своєчасність і повнота виконання постачальниками і покупцями зобов'язання перед підприємством, їх віддаленість від підприємства, вартість транспортування до місця призначення тощо, штрафи і санкції за несвоєчасність або неточність виконання будь-яких зобов'язань організації.

Вплив кількісних (якісних) змін факторів виробництва на результат діяльності можна оцінити з двох позицій: як екстенсивне і як інтенсивне. Екстенсивні фактори пов'язані зі зміною кількісних параметрів елементів процесу виробництва, до них належать фактори, які відображають обсяг господарських ресурсів (наприклад, зміна чисельності працівників, вартості основних фондів), їх використання за часом (зміна тривалості робочого дня), а також непродуктивне використання ресурсів (втрати через шлюб, відпустки для навчання). Кількісна зміна виробничих факторів завжди має бути виправдана зміною обсягу продукції, що випускається, тобто підприємство повинне стежити за тим, щоб не знижувалися темпи приросту прибутку щодо темпів приросту витрат. В протилежному випадку екстенсивні фактори можуть стати факторами зниження рентабельності, а не підвищення.

Інтенсивні виробничі фактори пов'язані з підвищенням якості використання виробничих факторів, до них відносяться, наприклад, підвищення кваліфікації працівників, продуктивності устаткування, впровадження прогресивних технологій, прискорення оборотності оборотних коштів). Також важливу роль у реалізації інтенсивних факторів підвищення рентабельності підприємства відіграють інновації. Успішне впровадження інноваційних розробок сприяє узгодженню економічних інтересів учасників інноваційного процесу і, як результат, впливає на отримання різних видів ефектів упровадження інновацій. Тому при розробці стратегії підвищення рентабельності важливо враховувати досягнення науково-технічного прогресу, що може забезпечити більш ефективне використання обмеженої кількості матеріальних та фінансових ресурсів підприємства.

Також можна розділити фактори, що чинять позитивний вплив на рівень рентабельності підприємства, на комерційні та фінансові. Комерційні фактори охоплюють в широкому розумінні поняття маркетингу: укладання господарських договорів на основі детального вивчення діючої та перспективної кон'юнктури ринку, цінове регулювання збуту, його напрям і організаційно-економічне забезпечення. Надійність прогнозу комерційних факторів опирається, з одного боку, на страхування ризиків (в основному ризиків втрати майна, зриву поставок, відкладення або відмови від платежу), з іншого - на залучення солідних, платоспроможних клієнтів (замовників, покупців), що, в свою чергу, вимагає позавиробничих витрат (представницьких, на рекламу та ін.). При правильній побудові маркетингової політики ці фактори стають факторами зростання рентабельності підприємства.

Фінансові фактори, що охоплюють і виторг від реалізації продукції та послуг, і підприємницький дохід від усіх видів діяльності, включають відповідно: форми розрахунків (що передбачаються контрактом або визначені оперативно), цінове регулювання, у тому числі уцінку у випадку уповільнення реалізації, залучення кредиту банку або коштів з централізованих резервів, застосування штрафних санкцій, вивчення та стягнення дебіторської заборгованості, а також забезпечення ліквідності інших активів, стимулювання залучення грошових ресурсів на фінансових ринках - доходів від цінних паперів, внесків, депозитів, оренди та інших фінансових вкладень. Тут досить важливий принцип «час-гроші»: чим швидше і повніше надходить виручка, тим ефективнішою є вся діяльність. Тому не слід нехтувати тимчасовим зниження маржі у ціні товару (тимчасове падіння доходів окупиться вивільненням коштів за рахунок прискорення їх обороту), кращим відвантаженням своєї продукції найбільш надійним і швидким платникам та іншими заходами впливу. Окрім цього структура фінансових ресурсів впливає на фінансову стійкість підприємства, а ціна їх залучення визначає розмір кінцевого фінансового результату діяльності підприємства. Тому фінансові фактори чинять важливий вплив на діяльність підприємства.

Тобто загалом кількість факторів, які можуть бути використаними для цілей підвищення рентабельності підприємства є значною і залежить від конкретних умов та особливостей його роботи, компетенції менеджменту та робочого персоналу.

Як висновок можемо підсумувати, що резервами збільшення (факторами підвищення) прибутковості можуть бути:

підвищення ефективності діяльності підприємства по збуту продукції. Перш за все, необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху оборотних коштів, скороченню усіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача;

збільшення обсягу виробництва продукції, що випускається за рахунок більш повного використання виробничих потужностей підприємства;

скорочення витрат на виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економічного використання сировини, матеріалів, палива, електроенергії, обладнання;

усунення причини виникнення перевитрат фінансових ресурсів на управлінські і комерційні цілі;

застосування найсучасніших механізованих і автоматизованих засобів для виробництва продукції;

здійснення ефективної цінової політики, диференційованої по відношенню до окремих категорій покупців;

суворе дотримання укладених договорів на поставку продукції;

проведення масштабної і ефективної політики в області підготовки персоналу, що являє собою особливу форму вкладення капіталу;

здійснення заходів, спрямованих на поліпшення матеріального клімату в колективі;

удосконалення рекламної діяльності, підвищення ефективності окремих рекламних заходів;

запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці;

звільнення від зайвого і невстановленого устаткування, продавши або здавши його в оренду;

вибір ефективної облікової політики;

зниження собівартості продукції;

підвищення ціни реалізації за умови підвищення якості продукції;

розширення експорту. [51]

Отже, загалом кількість факторів підвищення рентабельності є значною. Підприємство повинне використовувати як наявні на підприємстві внутрішні можливості підвищення ефективності роботи суб'єкта господарювання, так і пристосовувати до зовнішніх впливів та використовувати їх для підвищення результуючого показника роботи. Внутрішніми факторами підвищення рентабельності є організаційно-управлінські чинники, матеріально-технічні чинники, фінансові чинники, кадрові чинники. Щодо зовнішніх чинників, то сюди відносяться адміністративні, зовнішньоекономічні, ринкові чинники. Правильне маніпулювання впливами цих факторів та поєднання в продуманій плановій стратегії дозволить максимізувати критерій оцінки ефективності роботи підприємства.

2. Організація обліку та аудиту прибутку ТОВ «Теплогазохолодвод»

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплогазохолодвод» є юридичною особою, має відокремлене майно, що належить йому на праві колективної власності, має самостійний баланс, право від свого імені укладати договори, набувати майнові і особисті немайнові права й мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді та арбітражному суді.

ТОВ «Теплогазохолодвод» здійснює:

- встановлення лічильників;

- ремонт систем опалення, вентиляції, кондиціонування повітря;

- проектування систем опалення, вентиляції, кондиціонування повітря;

- ремонт і монтаж.

Проектний відділ ТОВ «Теплогазохолодвод» виконує проектування систем вентиляції, кондиціонування повітря будь-якої складності. Підприємство проектує системи вентиляції як з охолодженням повітря (на базі чиллера або компресорно-кондесаторного блоку), так і з підігрівом повітря водяними, паровими, електричними повітронагрівачами.

Постійно накопичується досвід проектних рішень з застосуванням нового сучасного вентиляційного обладнання вітчизняного та імпортного виробництва. ТОВ «Теплогазохолодвод» виконує завдання замовника за всіма стадіями проектування: від розробки технічних рішень до видачі робочого проекту з усіма узгодженнями (СЕС, пожежна інспекція тощо).

Також ТОВ «Теплогазохолодвод» займається роздрібною торгівлею кліматичної технікою: кондиціонери, вентилятори, зволожувачі, очищувачі повітря, печі повітряного опалення, руфтопи, компресори для кондиціонерів, теплові гармати теплові завіси - це далеко не весь перелік обладнання, який постачає споживачам ТОВ «Теплогазохолодвод».

Вентиляція, опалення та кондиціювання - основний напрямок діяльності компанії. ТОВ «Теплогазовод» спеціалізується на проектуванні систем кондиціонування, вентиляції та опалення, підборі для своїх клієнтів обладнання, забезпечення якісного монтажу (встановлення) кондиціонера, експрес доставки обладнання, грамотної пуско-налагодження та навчанні персоналу користуванню обладнанням або звичайним кондиціонером.

Досвід проектувальників ТОВ «Теплогазохолодвод»: проектування систем вентиляції, кондиціонування та опалення, вентиляція кафе, ресторанів, барів, ПАБ, пивоварні-ресторани, гарячих цехів, готелів, кондитерських виробництв, промислові системи; системи повітряного опалення складів, літніх майданчиків, друкарень. Обслуговування, ремонт кліматичної техніки, реконструкція та обслуговування систем вентиляції. Системи кондиціонування, вентиляції та опалення приватних будинків та котеджів.

ТОВ «Теплогазохолодвод» виконує весь комплекс робіт по вентиляції: припливна вентиляція, витяжна вентиляція, припливно витяжна вентиляція, з охолодженням, нагріванням і очищенням фільтрацією повітря. Фахівці нашої компанії самостійно розробляють щити автоматики для проектруемых систем вентиляції і кондиціонування повітря.

ТОВ «Теплогазохолодвод» є малим підприємством. Організаційна структура організації досить проста. На рисунку 2.1 представлена організаційна структура ТОВ «Теплогазохолодвод».

Бухгалтерський облік в ТОВ «Теплогазохолодвод» здійснюється бухгалтерією, очолюваної головним бухгалтером. Бухгалтерська служба складається з головного бухгалтера і бухгалтера, відповідального за окремі розділи бухгалтерського обліку. На підприємстві є також склад, відповідальним за його функціонування є комірник. Комірник підзвітний головному бухгалтеру. Основні принципи бухгалтерського обліку ТОВ «Теплогазохолодвод» відображені в обліковій політиці.



Рисунок 2.1 - Організаційна структура ТОВ «Теплогазохолодвод»

Основні техніко-економічні показники діяльності представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Основні техніко-економічні показники підприємства

Фінансові результати	Абсолютні величини	Зміни
	за 2012 рік	за 2013 рік	За 2014 рік	в абсолютних величинах	у % до попереднього періоду
				(3 - 2)	(4-3)	(5:2)*100	(6:3)*100
1	2	3	4	5	6	7	8
Виробництво продукції, тис. грн.	636,7	675,5	696,4	38,8	20,9	6,09	3,09
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	530,60	562,90	555,3	32,30	-7,6	6,09	-1,35
Собівартість реалізованої продукції	432,10	463,30	449,3	31,20	-14	7,22	-3,02
Валовий прибуток (збиток)	98,50	99,60	106,00	1,10	6,4	1,12	6,43
Інші операційні доходи	0,10	-	-	-0,10	-	100,00	-
Операційні витрати	69,90	91,80	94,2	21,90	2,4	31,33	2,61
Прибуток (збиток) від операційної діяльності	28,70	7,80	11,1	-20,90	3,3	-72,82	42,31
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування	28,70	7,80	11,1	-20,90	3,3	-72,82	42,31
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності	25,90	4,80	9,6	-21,10	4,8	-81,47	100,00
Чистий прибуток (збиток)	25,90	4,80	9,6	-21,10	4,8	-81,47	100,00
Середньо-облікова чисельність працівників, чол.	10	9	10	-1	1	-10	11
Фонд оплати праці, тис. грн.	432,1	464,3	449,3	32,2	-15	7,45	-3,23
Середньомісячна заробітна плата, грн.	3600	4299	3744	699	-555	19,42	-12,91
Вартість основних засобів: - первісна - залишкова	52,1 18,3	56,2 13,0	68,4 10,0	4,1 -5,3	12,2 -3,0	7,87 -28,96	21,71 -23,08
Знос основних засобів (%)	64,87	76,86	85,38	11,99	8,52	18,48	11,08
Собівартість	432,10	463,30	449,3	31,2	-14	7,22	-3,02

Кількість показників, що характеризують фінансові результати діяльності підприємства, створюють методичні труднощі їх системного розгляду, тому для вирішення цих проблем використовується аналіз фінансових показників, який дає можливість вибрати значні направлення активізації діяльності підприємства, дозволяє виробити необхідну стратегію поведінки, направлену на мінімізацію збитків і фінансового риску на підприємстві. Аналіз фінансових результатів, проведений на підприємстві дає можливість дослідити зміну кожного показника за поточний аналізуємий період дослідження структури відповідних конкретних показників і їх зміну та вивчити в узагальненому вигляді динаміки зміну показників фінансових результатів за звітний період.

Для аналізу і оцінки рівня і динаміки показників фінансових результатів діяльності підприємства складаємо таблицю 2.2, в якій використовуються дані звітності ТОВ «Теплогазохолодвод» по формі № 2 “Звіт про фінансові результати”.

Таблиця 2.2 - Аналіз рівня та динаміки показників фінансових результатів діяльності підприємства

Фінансові результати	Абсолютні величини	Зміни
	за 2012 рік	за 2013 рік	За 2014 рік	в абсолютних величинах	у % до попереднього періоду
				(3 - 2)	(4-3)	(5:2)*100	(6:3)*100
1	2	3	4	5	6	7	8
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	530,60	562,90	555,3	+32,30	-7,6	+6,09	-1,35
Собівартість реалізованої продукції	432,10	463,30	449,3	+31,20	-14	+7,22	-3,02
Валовий прибуток (збиток)	98,50	99,60	106,00	+1,10	+6,4	+1,12	+6,43
Інші операційні доходи	0,10	-	-	-0,10	-	100,00	-
Операційні витрати	69,90	91,80	94,2	+21,90	+2,4	+31,33	+2,61
Прибуток (збиток) від операційної діяльності	28,70	7,80	11,1	-20,90	+3,3	-72,82	+42,31
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування	28,70	7,80	11,1	-20,90	+3,3	-72,82	+42,31
Податок на прибуток від звичайної діяльності	2,80	3,00	2,2	+0,20	-0,8	+7,14	-26,67
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності	25,90	4,80	9,6	-21,10	+4,8	-81,47	+100,00
Чистий прибуток (збиток)	25,90	4,80	9,6	-21,10	+4,8	-81,47	+100,00
Елементи операційних витрат Матеріальні затрати Витрати на оплату праці Відрахування на соціальні Заходи Амортизація Інші операційні витрати	0,30 20,90 7,90 10,60 30,20	0,40 27,60 10,40 13,30 40,10	0,7 39,0 14,3 17,6 22,6	+0,10 +6,70 +2,50 +2,70 +9,90	+0,3 +11,4 +3,9 +4,3 -16,8	+33,33 +32,06 +31,65 +25,47 +32,78	+75,00 +41,30 +37,50 +32,33 -41,90
Разом	69,90	91,80	94,2	+21,90	+2,4	+31,33	+2,61

Отже, можна зробити висновки, що сума чистого прибутку за 2013 рік на підприємстві зменшалася на 81,47%, тобто на 21100 грн. Це сталося в першу чергу через зменшення інших операційних доходів на 100%, тобто у звітному періоді вони відсутні зовсім. А інші операційні витрати значно зросли на 31,33% та стали складати 91800 грн. З елементів операційних витрат видно що усі їх складові, а саме матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати збільшилися, тому і зменшалася сума чистого прибутку. Та ще зросла сума податку на прибуток на 7,14% (на 200 грн.). Але наприкінці 2014 року сума чистого прибутку зросла вдвічі збільшилася на 100%, тобто на 4800 грн. Це сталося в першу чергу через зменшення собівартості продукції на 3%, тобто у звітному періоді собівартість стала на 14000грн. менше. Інші операційні витрати значно зменшалися на 41,90% та стали складати 23300 грн. - це дуже позитивна тенденція для підприємства. З елементів операційних витрат видно що усі їх складові, а саме матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати збільшилися знов. Значно зросли матеріальні затрати. Сума податку на прибуток зменшалася на 26,66% (на 800 грн.) це є добрим для діяльності підприємства.

2.2 Організація обліку та аудиту на ТОВ «Теплогазохолодвод»

Для забезпечення ведення бухгалтерського облiку на ТОВ «Теплогазохолодвод» дiє спецiалiзована бухгалтерська служба в кiлькостi 3 осiб на чолi з головним бухгалтером. На даний момент пiдприємством обрано журнально-ордерну форму ведення бухгалтерського облiку на машинних носіях. Сутність цієї форми обліку заключається у використанні для накопичення облікової інформації спеціальних облікових регістрів: журналів-ордерів та допоміжних відомостей.

Загальна схема організації журнально-ордерної форми обліку представлена на рисунку 2.2.

Послідовність облікових записів

Звіряння підсумків

Рисунок 2.2 - Схема організації журнально-ордерної форми обліку



Характерні особливості Журнально-ордерної форми обліку такі:

- принцип кредитової ознаки реєстрації господарських операцій у Журналах-ордерах;