Облік, аналіз і аудит валових доходів і валових витрат

Типовою є ситуація, коли компанія потрапляє в „ножиці” еластичного попиту на свої послуги, і водночас, нееластичності свого попиту на використовувані ресурси. Зміна рівня цін, зниження транспортних витрат, кредитних ставок можуть суттєво позначатися на фінансовому становищі компанії [60]. Корисно проаналізувати, як поводилася компанія в минулому за схожих обставин.

На підставі результату аналізу розробляють заходи, спрямовані на поліпшення фінансово-господарського стану компанії [18].

Аналіз валових витрат на послуги по елементах показує, як змінеться їх величина в звітному періоді проти базового, а також за рахунок росту (чи спаду) якого елементу витрат змінюється собівартість страхових послуг. Доцільність таких витрат визначається з урахуванням специфіки компанії. Порівняння витрат на 1 грн. страхових послуг, свідчать, як коливається вартість послуг з вартістю реалізації [60]. Собівартість страхових послуг - це виражена в грошовій формі сукупність витрат на страхові послуги. Собівартість залежить від виду послуг [86].

Під час проведення аналізу використовувалися показники: валові витрати; собівартість реалізованої продукції; витрати на 1 гривню; собівартість окремих послуг.

Аналізуючи собівартість страхових послуг, вирішують такі основні завдання [62]:

оцінювання виконання плану за собівартість страхових послуг в цілому по компанії, а також за окремими видами послуг;

вивчення причин відхилення фактичних витрат від планових за статтями, а також за окремими видами послуг;

виявлення резервів зниження собівартості страхових послуг та розробка відповідних заходів щодо їх використання.

Дані для аналізу використовують дані звіту виробничої собівартості наданих страхових послуг, звіту про фінансові результати і звіту компанії з праці.

План із собівартості страхових послуг вважається виконаним, якщо фактичний показник дорівнює плановому або нижчий від нього. В останньому випадку говорять про понадпланове зниження собівартості послуг [83].

Для вивчення собівартості страхових послуг у динаміці більш придатний показник витрат на 1 гривню страхових послуг за три роки, який обчислюється так [76]:

, (2.1)

де С - собівартість реалізованої продукції;

Т - чистий дохід від реалізації продукції (послуг).

2003 рік:

2007 рік:

2008 рік:

Цей показник одночасно може певною мірою виконувати роль показника рентабельності. Природно, цей показник залежить від зміни суми собівартості послуг [86].

Проте, він також залежить від: структури і видів страхових послуг; рівня цін на послуги. Особливих пояснень потребує фактор асортиментно-структурних зрушень, дія якого проявляється тоді, коли рівень витрат на окремі види послуг неоднаковий [100].

Для визначення впливу кожного із зазначених факторів на зміну рівня витрат на 1 гривню страхової послуги порівняно з планом застосовують спосіб ланцюгових підстановок.

Вихідні дані для розрахунків наведені в табл. 2.1 і 2.2, з яких видно, що порівняно з первісним планом (2006 р.) та фактичним (2007 р.) фактичні витрати збільшились на 1,4 коп.(66,6-65,2); порівняно з первісним планом (2007 р.) і фактичним (2008 р.) фактичні витрати збільшились на 7,1 коп. ( 73,7-66,6), беруться з форми 2 «Звіт про фінансові результати».

Визначимо кількісний вплив різних факторів на відхилення послідовним відніманням відповідних показників [101]:

2006 рік: зрушення у структурі та асортименті послуг: 65,7-65,2=0,5 (коп.); зміна собівартості окремих видів послуг: 65,8-65,7=0,1 (коп.); зміна цін на послуги: 66,6-65,8=0,8 (коп.). Разом: +1,4 коп.

2007 рік: зрушення у структурі та асортименті послуг: 66,6-66,6=0(коп.); зміна собівартості окремих видів послуг - 66,6-66,6=0(коп.); зміна цін на послуги - 73,7-66,6=+7,1(коп.). Разом: +7,1 коп.

Таблиця 2.1

Вихідні дані для розрахунків (2007, 2008 рік)

Показник	За первісним планом	Фактично
		За планом перерахованим на фактичний асортимент і структуру послуг	У цінах плану, але за фактичною собівартістю послуг	У діючих цінах
1	2	3	4	5
Собівартість реалі- зованої продукції (послуг),тис.грн	663175	668442	669202	1005649
Страхові послуги, тис. грн.	1016545	1016545	1016545	1510241
Витрати на 1 грн. страхових послуг	65,2	65,7	65,8	66,6

Аналіз фінансових результатів та фінансового стану компанії є важливим елементом для прийняття конкретних рішень, спрямованих на подальше збільшення прибутковості, виявлення причин збитковості, а також забезпечення стабільного фінансового стану.

Економічний аналіз фінансових результатів починається з дослідження валового доходу. Стійке функціонування компанії, фінансова стійкість залежить від його здатності приносити достатній обсяг доходів [36].

Таблиця 2.2

Вихідні дані для розрахунків (2007, 2008 рік)

Показник	За первісним планом	Фактично
		За планом перерахованим на фактичний асортимент і структуру послуг	У цінах плану, але за фактичною собівартістю послуг	У діючих цінах
1	2	3	4	5
Собівартість реалі- зованої продукції (послуг),тис.грн	1005649	1005700	1005687	4494271
Страхові послуги, тис. грн.	1510241	1510241	1510241	6098026
Витрати на 1 грн. страхових послуг	66,6	66,6	66,6	73,7

Одним із головних економічних важелів у господарському механізмі є валовий доход. Як економічна категорія валовий доход від реалізації послуг являє собою частину вартості послуг, яка призначена для покриття витрат обігу утворення прибутку компанії. За надані послуги по доведенню послуг до споживачів, по їх реалізації компанія отримує плату, яку можна назвати ціною страхових послуг [50]. Валовий доход є складовою частиною вивчення фінансових результатів діяльності страхової компанії. Аналіз виконання плану з прибутку від реалізації наданих послуг починається з розрахунку впливу основних факторів [53]. Для цього необхідно взяти вихідні дані з форми №2 «Звіт про фінансові результати» за звітний і попередній рік.

Таблиця 2.3

Показники формування валового прибутку (2007, 2008 рік)

Показник	За звітом у минулому році	Реалізація у звітному році за цінами, собівартістю та структурою минулого року	Фактична реалізація за звітний період, за структурою та собівартістю минулого року	Фактично у звітному періоді
Чистий дохід (виручка) від реалізації послуг,тис. грн.	1016545	965717	1510241	1510241
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	663175	630016	1434728	1005649
Валовий прибуток (від реалізації послуг), тис. грн., (1-2 цієї таблиці)	353370	335701	75513	504592
Витрати на 1 грн. реалізованої продукції ,коп., (2:1цієї таблиці)	65,2	65,2	65,2	66,6

Обсяг реалізації в незмінних цінах у звітних періодах становив 95 % до минулого року.

2003 рік:

1) 1016545х0,95=965717 (тис. грн.);

2) 663175х0,95=630016 (тис. грн.);

3) 1510241х0,95=1434728 (тис. грн.).

Таблиця 2.4

Показники формування валового прибутку (2007, 2008 рік)

Показник	За звітом у минулому році	Реалізація у звітному році за цінами, собівартістю та структурою минулого року	Фактична реалізація за звітний період, за структурою та собівартістю минулого року	Фактично у звітному періоді
Чистий дохід (виручка) від реалізації послуг,тис. грн.	1510241	1434728	6098026	6098026
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	1005649	955366	4061285	4494271
Валовий прибуток (від реалізації послуг), тис. грн.	504592	479362	2036741	1603755
Витрати на 1 грн. реалізованої продукції ,коп.	66,6	66,6	66,6	73,7

Обсяг реалізації в незмінних цінах у звітних періодах становив 95 % до минулого року.

2004 рік:

1) 1510241х0,95=1434728 (тис. грн.);

2) 1005649х0,95=955366 (тис.грн.);

3) 6098026х0,666=4061285 (тис.грн.);

Валовий прибуток від реалізації страхових послуг у звітному 2008 році збільшився порівняно з минулим 2007 роком на 151222 тис. грн.(504592-353370), а у звітному 2008 році порівняно з минулим 2007 збільшився на 1099163 тис. грн.(1603755- 504592).

Вплив факторів на відхиленя з валового прибутку обчислюють таким чином:

вплив зміни обсягу реалізації послуг:

2007 рік: 335701-353370=-17669 (тис.грн.), або ;

2008 рік: 479362-504592=-25230 (тис. грн.), або

Із зменшеням обсягу реалізації послуг у звітному 2007 році порівняно з минулим 2008 валовий прибуток від реалізації зменшився на 17669 тис. грн., а у звітному 2007 році порівняно з минулим 2008 роком валовий прибуток від реалізації зменшився на 25230 (тис. грн.);

вплив зміни цін:

2007 рік: 75513-335701=-260188 (тис. грн.);

2008 рік: 2036741-479362=+1557379 (тис. грн.),

вплив зміни цін на аудит, представницькі витрати, тарифів на енергію:

2007 рік:1434728-630016=+804712 (тис. грн.);

2008 рік: 4061285-955366=+3105919 (тис. грн.).

вплив зміни собівартості страхових послуг та асортиментно-структурних зрушень:

2007 рік: 504592-75513=+429079 (тис. грн.), або 1005649-1434728=-429079 (тис. грн.);

2008 рік: 1603755-2036741=-432986 (тис. грн.), або 4494271-4061285=+432986 (тис. грн.).

Подорожчання собівартості страхових послуг та збільшення в загальному обсязі реалізованих послуг призвело до зменшення прибутку в 2007 році на 429079 тис. грн., а у 2004 році на 432986 тис. грн.

Загальний вплив усіх факторів:

2007 рік: -17669-260188+429079=151222 (тис. грн.), що дорівнює відхиленню валового прибутку звітного 2004 року від минулого 2003 року;

2008 рік: -25230+1557379-432986=+1099163 тис. грн., що дорівнює відхиленню валового прибутку звітного 2005 року від минулого 2004 року:

2008 рік: 1603755-504592=+1099163 (тис. грн.).

В результаті проведеного аналізу можно зробити висновок, що збільшення витрат на 1 грн. страхових послуг відбулося за рахунок зміни собівартості окремих видів страхових послуг, за рахунок зміни цін на послуги та за рахунок зрушення у структурі та асортименті послуг, а на валовий прибуток негативно вплинули подорожчання собівартості і асортиментно-структурні зрушення, що призвело до зменшення прибутку компанії.

2.2 Фактичний та документальний контроль обліку валових доходів і валових витрат

Підвищення загального рівня якості управлінських кадрів і професійної підготовки менеджерів господарюючих суб'єктів стає актуальним на сучасному етапі господарювання. З метою більш ефективного управління створюється служба внутрішнього аудиту, яка дозволяє оперативно виявляти поточні проблеми [49].

З розширенням повноважень і набуття досвіду господарювання керівника компанії все частіше в компаніях зустрічаються відділи внутрішнього аудиту. Такий структурний підрозділ об'єднує у своєму складі досвідчених бухгалтерів, які згідно затвердженого керівником плану за погодженням з головним бухгалтером здійснюють наступний бухгалтерський контроль - внутрішній аудит - достовірності обліку та звітності, їх повноти та відповідності чинному законодавству, встановленим нормативам і стандартам [26].

Потреба у внутрішньому аудиті виникає у зв'язку з тим, що система внутрішнього контролю за станом обліку має тенденцію з плином часу змінюватись, якщо відсутній механізм постійної її верифікації. Відомо, що при відсутності контролю і оцінки персонал починає працювати недбало. Крім того, незалежно від якості системи контролю, можливі навмисні викривлення реального стану справ.

Внутрішній аудит стає одним із основних інструментів підвищення ефективності управління компанією. Серед усіх елементів управління (прогнозування, планування, регулювання, контроль, аналіз, стимулювання) саме контроль дає реальну оцінку стану компанії. Однак невідповідність роботи існуючих контрольно-ревізійних служб, що виконують зазначену функцію контролю вимогам ринкових перетворень потребує удосконалення контрольної функції внутрішнього аудиту. Потреба у створенні служби внутрішнього аудиту зумовлена тим, що керівник хоче знати реальний стан справ в компанії. Адміністрація розробляє політику і процедури роботи компанії, але персонал не завжди зрозуміє їх і не завжди виконує їх вказівки з тих чи інших причин [32].

Потреба у внутрішньому аудиті зумовлена також тим, що верхня ланка управління не займається безпосередньо контролем повсякденної діяльності структурних підрозділів компанії, в зв'язку з чим вона відчуває потребу в інформації, що формується на більш низькому рівні. Менеджери не мають достатньо часу, щоб перевірити виконання вказівок і часто не володіють специфічними інструментами такої перевірки. Тому вони не можуть своєчасно виявити приховані недоліки та відхилення на допомогу приходять внутрішні аудитори, які допомагають їм: забезпечують захист від помилок і зловживань, визначають "зони ризику", можливості усунення майбутніх недоліків або відхилень, допомагають ідентифікувати та "посилити" слабкі сторони. Їх дії доповнюються обговоренням проблем з вищими органами управління [58].

Внутрішній аудит є одним із способів контролю за правомірністю та ефективністю діяльності усіх підрозділів компанії.

Під внутрішнім аудитом розуміється організована в компанії, діюча в інтересах його керівництва і регламентована внутрішніми нормативними актами система контролю за дотриманням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, складання та подання звітності, внутрішнього її аналізу, та надійністю функціонування всієї системи внутрішнього контролю.

Основне завдання внутрішнього аудиту - забезпечити ефективність функціонування всіх підрозділів компанії на всіх рівнях управління, а також захистити законні майнові інтереси компанії та її власників [72].

В страховій компанії внутрішній аудит виконує головний бухгалтер і бухгалтер. На внутрішніх аудиторів покладаються обов'язки:

знати закони України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні та інструктивні документи органів державного управління, що регулюють діяльність;

на науковій основі використовувати методи та форми проведення аудиту;

належним чином перевіряти стан бухгалтерського обліку та достовірність звітності, інші питання, передбачені планом внутрішнього аудиту;

повідомляти керівництво про всі факти виявлених під час аудиту недоліків у здійсненні господарської діяльності та вносити пропозиції щодо їх усунення тощо.

Документальне оформлення облікових та контрольних операцій валових доходів і валових витрат знаходить своє відображення в декларації про доходи страховика [3]

Декларація про доходи страховика змінилася і по суті, і за формою. Додатки є розшифровкою окремих рядків Декларації. Декларація складається із заголовної та основної частин, одного додатка, які подаються щокварталу, у тому числі за рік [3].

У заголовній частині декларації відображаються повна назва компанії (відповідно до установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника (факс, електронна адреса - за бажанням). В основній частині, додатках та відомостях показники відображаються напідставі норм, установлених Законом від 7 червня 2004 року № 2771-ІV «Про оподаткування прибутку підприємств» [6].

Рядки Декларації згруповані у чотири частини: перша частина - доходи від діяльності зі страхування; друга частина - інші доходи, що мають особливий порядок оподаткування; третя частина - сума нарахованого податку за ставкою 25 % (значення рядка 12 додатка до декларації); четверта частина - податкове зобов'язання, додаткові показники.

Рядки Декларацій заповнюються на підставі:

показників додатку;

безпосередньо показників бухгалтерського або податкового обліку;

підсумок показників інших рядків Декларації;

Таким чином: декларація повязана з додатками; кожному рядку основної форми або додатка відповідає певний пункт Порядку; керуватися при заповненні рядків слід тими чи іншими статтями, пунктами і підпунктами Закону; показники для заповнення Декларації і додатків необхідно формувати на підставі певних облікових документів, даних бухгалтерського і податкового обліку, спеціальних розрахунків.

Під час заповнення додатків може виявитися, що в деяких з них взагалі не буде показників.

Більшість показників у Декларації і додатку є фактичними даними, відображеними у первинних бухгалтерських документах [3]. Разом з тим є цілий ряд показників, які будуть вноситись до Декларації на підставі розрахунків. Можна виділити три групи таких показників:

розрахунки сум, які включаються до складу валових витрат з урахуванням процентних обмежень;

розрахунки, результати яких відображаються як у податковому, так і в бухгалтерському обліку;

розрахунки, які виконуються спеціально для цілей оподаткування.

Особливість показників цієї групи полягає в тому, що вони можуть відрізнятися від фактичних, і це буде відображатися в податковому, і не буде відображатися в бухгалтерському обліку [82].

Під час перевірки Декларацій про доходи (прибуток) страховика за період 2006 - 2008 років не виявлено ні помилок, ні виправлень. Декларація заповнена згідно наказу ДПА України №224 від 21.06.2005 року «Про затвердження форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика та Порядку її складання». Відповідно до діяльності страхової компанії віднесені суми по рядках.

2.3 Використання регресійного аналізу в управлінні витратами страхової компанії

Економетрія - наука, яка вивчає кількісні закономірності економічних процесів за допомогою математико-статистичних методів.

Типи даних у економетричному аналізі: будемо розрізняти такі дані: просторові та часові.

Просторовими називаються такі дані, для яких їх порядок розташування не має значення.

Часові - це такі дані, для яких їх порядок має принципове значення [44].

Лінійна багатовимірна модель (ЛБМ) має такий вигляд

y=в0+ в1x1+ … + вpxp, (2.1)

y - залежна змінна - витрати на 1 грн.;

- питома вага заробітної плати в собівартості страхових послуг;

- фондоозброєність;

- коефіцієнт оборотності обортних коштів;

- питома вага робітників в загальній чисельності персоналу;

- коефіцієнт зносу основних засобів [44].

У зв'язку з тим, що економетрична модель обов'язково має випадкову помилку, модель (2.1) переписується у вигляді (2.2)

y=в0+ в1x1+ … + вpxp+е, (2.2)

де е - випадкова помилка або перешкода.

Якщо після необхідних обчислень визначені чисельні значення коефіцієнтів в, то кажуть, що ми отримали оцінку коефіцієнтів моделі:, тобто оцінкою коефіцієнта в є його чисельне значення b=.

Якщо замінити у виразі 2.2 коефіцієнти моделі оцінками, то ми отримаємо такий вираз

, (2.3)

Основними передумовами використання моделі (2.1-2.3), а такі моделі ще називаються регресійними багатовимірними моделями, є такі:

M (е)=0 математичне сподівання перешкоди равно 0;

перешкода взаємонезалежна із змінними cov (xi,)=0;

для 2-х визначень перешкоди коефіцієнтів коваріації між ними також дорівнює 0 cov;

перешкода е нормально розподілена величина з параметрами (0;1) е=N (е, 0;1);

від виміру до виміру дисперсія перешкоди не змінюється .

Остання властивість, носить спеціальну назву:

гомоскедастичність (однорідність).

Якщо остання умова не виконана, то кажуть, що дисперсія має властивість гетероскедастичності [45].

Чисельний аналіз регресійної моделі починають з того, що визначають значення регресійних коефіцієнтів в1... вр та коефіцієнтів в0, який має спеціальну назву - вільний член.

Найчастіше дані для регресійного аналізу записують у вигляді таблиці. Приклад таблиці наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Дані для регресійного аналізу

yp		x1	x2	…	xn
y1		x11	X12		x1p
y2		x21	X22		x2p
...
yn		xn1	xn2		xnp

Якщо нам необхідно визначити вільний член, то ми записуємо 1.

Якщо вільний член не потрібний, то стовпчик x0 до таблиці не вводять. Регресійні коефіцієнти визначають за допомогою методів найменших квадратів.

, (2.4)

Візьмемо частичні похідні по кожному з виразів, дорівняти їх і отримаємо систему рівнянь

, (2.5)

Ця система рівнянь має спеціальну назву - нормальна система.

Отримати цю систему [45].

, (2.6)

Невідомі у системі 2.6 - це коефіцієнти в0, в1...

х1, y1 - ми маємо внаслідок спостережень;

в0, в1 - це коефіцієнти, які ми повинні визначити;

n - кількість спостережень, вони нам завжди відомі.

Якщо центрувати наші дані, необхідно замість х1 записувати [51]:

, (2.7)

По діагоналі системи будемо мати дисперсію відповідно змінною, а недіагональні елементи нормальної системи будуть коваріаціями відповідних пар елементів.

Розв'язання нормальної системи у матричному вигляді буде таким:

B=(XTX)-1XTY, (2.8)

де B- це вектор коефіцієнтів b0,b1…bp

Х - матриця даних вимірності n на р;

Х = n х p, (2.9)

де n - кількість рядків у таблиці спостережень

р - кількість коефіцієнтів регресійної моделі, якщо нам не потрібен вільний член.

Або це буде вимірність Хр х (р+1), якщо нам потрібен вільний член [44].

Т - символ транспонування.

Якщо розкрити вираз ХТ х Х, то ми отримаємо коефіцієнти нормальних рівнянь

1 - це символ зворотньої матриці;

Y - це стовпчик спостережень.

Для того, щоб ми могли отримати зворотню матрицю, визначник вихідної матриці не повинен рівнятися 0.

Перевірка значущості (якості) регресійного рівняння [45].

Після того, як визначені оцінки вектора b, треба перевірити якість отриманого рівняння b0 +b1х1+ b2 х2+...+ bр хp

перевірити загальну адекватність рівняння;

перевірити значущість окремих коефіцієнтів.

Перевірку якості отриманого рівняння ми починаємо з побудови таблиці дисперсійного аналізу регресійного рівняння (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Дисперсійний аналіз регресійного рівняння

Джерело варіацій	SS	df	MSS
1	2	3	4
Що пояснює регресію		p-1
Залишки		n-p
Загальне		n-1

де y - обчислене значення;

y - фактичне значення;

- середнє значення (фактичне);

n - кількість спостережень;

p - кількість коефіцієнтів, які ми визначаємо.

Можна довести, що величина SST=SSR+SSE

Перевірку значущості регресійного рівня здійснюють за критерієм Фішера. Для цього обчислимо таку величину [51]:

, (2.10)

Якщо величина F буде більше Fтабл, то ми вважаємо, що наше рівняння значуще. Вираз (2.8) поділимо зліва та справа на величину SST, тоді отримаємо [56]:

, (2.9)

Величина отримала спеціальне позначення:

R2 спеціальну назву - коефіцієнт детермінації:

= R2, (2.10)

R2=1-, (2.11)

Фізичний зміст цієї величини: вона показує, яку долю загальної дисперсії пояснює наше рівняння регресії.

Коефіцієнт детермінації використовується для порівняння якості конкуруючих регресійних моделей, кожна з якої значуща.

Те рівняння буде краще, для якого коефіцієнт детермінації буде більше.

Для того, щоб порівняти якість конкуруючих регресійних моделей, треба, щоб у них співпали кількість спостережень та змінних [59].

У загальному випадку для порівняння моделей використовують скоригований коефіцієнт детермінації:

, (2.12)

Для перевірки статистичного зв'язку між вибраними змінними та величиною y використовують коефіцієнт множинної кореляції: R- позначення цього коефіцієнта [44].

Можна показати, що коефіцієнт детермінації рівняється квадрату коефіцієнта кореляції.

Таблиця 2.3

Властивості коефіцієнта множинної кореляції R та парного коефіцієнта кореляції r

	rxy
0<R<1

Чим більше по модулю величина R і r, тим зв'язок тісніший між величиною y і xp.

Якщо ці коефіцієнти рівняються 1, то зв'язок функціональний.

Якщо коефіцієнт парної кореляції r>0, то зростанню величини х відповідає зростання величини y [45].

Якщо r<0, то збільшенню однієї з величин відповідає зменшення іншої. Одна з формул, за якою обчислюють коефіцієнт множинної кореляції, така:

, (2.13)

де - середнє обчислених значень.

Для перевірки значущості отриманих коефіцієнтів (якщо в цілому за критерієм f рівняння було значущим) використовуємо критерій ст'юдента. Для перевірки значущості кожного коефіцієнта регресії обчислюють величину [59]:

, (2.14)

де bi - обчислене значення коефіцієнта;

- це його середньоквадратичне відхилення.

Чим величина більше, тим більш значущим є отриманий коефіцієнт. Величину порівнюють з величиною tтабл . Якщо > tтабл , то вважаємо, що рівняння значуще [44].

У свою чергу tтабл розподілено згідно з розподілом ст'юдента з n-p степенями свободи на рівні значущості б. б - імовірність помилки. Якщо б=0,01, то ми можемо помилитись 1 раз із 100. Якщо прийняти б=0,05, то , якщо p-value<0,05, то коефіцієнти значущі.

Визначення коефіцієнтів регресії у стандартизованій формі. Для того, щоб отримати рівняння у стандартизованих змінних, перетворюють і величину y і змінні х таким чином:

, (2.15)

~ - символ стандартизації

Кожну змінну х перетворюємо аналогічно [13]:

, (2.16)

Система нормальних рівнянь для стандартизованих змінних буде такою [56]:

(2.17)

- коефіцієнт кореляції між величиною y і кожною змінною коефіцієнти кореляції між відповідними змінними.

Розв'язавши відносно величини в всю систему, отримаємо коефіцієнти регресії у стандартизованій формі [45].

На базі вибірки обсягом n даних визначити параметри лінійної моделі залежності витрат на 1 грн. страхових послуг (y), від питомої ваги заробітної плати в собівавартості страхових послуг(), фондоозброєніст (), коефіцієнт оборотності оборотних коштів (), питома вага робітників в загальній чисельності персоналу (), коефіцієнт зносу основних засобів ().

Перевірити обчислені значення F- та t-критеріїв, пояснити їх сутність, записати отримане рівняння регресії. Роботу оформити згідно з додатками Г, Д, Е.

Рівняння регресії має такий вигляд:

З цього можно зробити висновок, що рівняння не значуще, за даними 2007 року.

Рівняння регресії має такий вигляд:

З цього можна зробити висновок, що рівняння значуще, за даними 2005 року.

2.4 Використання ПЕОМ для автоматизації обліку валових доходів і валових витрат

Автоматизація діяльності компанії в цілому , і бухгалтерського в податкового обліку зокрема, у даний час є одним з головних способів підвищення економічної ефективності фінансово-господарської діяльності. Автоматизація сприяє більш організованому і деталізованому веденню регістрів бухгалтерського і податкового обліку, оперативній обробці первинних документів; скорочує трудові і тимчасові витрати співробітників бухгалтерії на складання внутрішніх і зовнішніх звітів [38].

При наявності в компанії локальної комп'ютерної мережі в керівника компанії і співробітників, що відповідають за реалізацію товарів (робіт, послуг), з'являється можливість працювати з загальною інформаційною базою, що сприяє веденню бухгалтерського обліку в реальному тимчасовому режимі - бухгалтерська операція в таких компаніях завжди фіксується в момент здійснення.

Найбільш розповсюдженою бухгалтерською програмою, якою на сьогоднішній день користуються тисячі організацій, є програма «1С:Бухгалтерія» [48].

При пошуку чи пропозиції бухгалтерських кадрів знання цієї програми найчастіше розцінюється як складений елемент кваліфікації фахівця в області бухгалтерського і податкового обліку.

В даний час компанія в більшій мірі цікавить комплексний підхід до автоматизації управлінської діяльності, коли автоматизуються не тільки функції бухгалтерського, а й податкового обліку.

У відповідь на цю потребу фірмою 1С розроблена й активно розвивається система програм комплексної автоматизації «1С:Підприємство» [63].

Система програм «1С:Підприємство» складається з декількох взаємозалежних компонентів, що можуть працювати як комплексно, так і в автономному (незалежному режимі), Найважливішою складовою частиною системи є компонент «Бухгалтерський облік». Цей компонент - прямий спадкоємець програми «1С:Бухгалтерія», що розвиває її основні ідеї і принципи.

Головна відмінність «1С:Бухгалтерії» від інших комп'ютерних бухгалтерських програм полягає в тому, що в системі «1С» найбільше повно реалізована можливість одночасно звести і бухгалтерський і податковий облік, існує безупинний автоматичний зв'язок «Первинний документ - Аналіз рахунка - Оборотна відомість - Заповнення звітів» [73].

Крім цього, програма володіє добре продуманим інтрефейсом (практично для будь-якого документа мається шаблонова форма), що істотно скорочує час на обробку первинних документів.

Таким чином, у досвідченого бухгалтера з'являється можливість вести одночасно облік декількох підприємств у рамках однієї програми, а для початківця - освоїти сучасний бухгалтерський і податковий облік.

Порядок роботи з програмою визначається її конфігурацією. Конфігурація, говорячи коротко, являє собою набір довідників, документів, звітів, бухгалтерських рахунків, інших об'єктів, що у сукупності «знають», як вводити інформацію в програму, як вона зберігається, як з неї витягти, щоб представити в потрібному для користувача виді, а також багато чого іншого.

Робота користувача безпосередньо з програмою «1С: Бухгалтерія» (введення даних, одержання звітів) ведеться на підставі структури даних і правил їхньої обробки, заданих у конфігурації [54].

Конфігурація розроблена таким чином, щоб більшість користувачів могли застосовувати програму без додаткового настроювання.

Дані, що вводяться користувачем, зберігаються в інформаційній базі. Інформаційна база і конфігурація тісно зв'язані між собою: інформаційна база створюється під конкретну конфігурацію, і зміни, що вносяться в конфігурацію, призводять до змін в інформаційній базі. Для можливості зміни конфігурації програми, «1С:Бухгалтерія» може працювати в двох принципово різних режимах [73].

Режим «Конфігуратор» призначений для внесення яких-небудь змін в конфігурацію: від самих найпростіших, наприклад, редагування шаблона друкованої форми якого-небудь документа, до істотних, наприклад, створення нового документа.

Як правило, зміни в «Конфігураторі» вносить досвідчений користувач, що уявляє собі роботу конфігурації в цілому.

У програмі «1С:Бухгалтерія» основним поняттям бухгалтерського обліку є рахунок. Рахунок являє собою об'єкт угруповання інформації про майно і зобов'язання організації. Кожен рахунок акумулює інформацію про конкретний вид майна чи зобов'язань.

Сукупність рахунків називається планом рахунків, і в цій якості план рахунків «1С:Бухгалтерії» найбільш близький до «бухгалтерського» поняттю плану рахунків. Однак у програмі «1С:Бухгалтерія» план рахунків -- більше, ніж просто список рахунків. Фактично настроювання плану рахунків у програмі визначають структуру обліку в компанії.

При цьому звертають увагу на те, чи «підходить» план рахунків у програмі тому набору рахунків, що використовується в компанії.

На сьогоднішній день найбільш сучасним, могутнім і в той же час гнучким інструментом ведення комп'ютерного бухгалтерського обліку є версія «1С:Підприємство 7.7».

Природно, щоб максимально використовувати можливості цієї програми, фахівцю необхідно розуміти модель бухгалтерського обліку, реалізованого програмою, знати методи і засоби реалізації комп'ютерного обліку, уміти застосовувати їх на практиці. Податки становлять основну частину державних доходів.

Абсолютна сума податкових надходжень в Україні постійно зростає. І цим пояснюється те, що податковому обліку зараз приділяється не меньше уваги, ніж іншим видам обліку: фінансовому, управлінському тощо. Предметом податкового обліку є формування бази оподаткування діяльності підприємств податками на прибуток.

Не сприйняття податкового обліку певною частиною фахівців зумовлено інерційністю минулої практики, коли функції податкового обліку повною мірою виконував бухгалтерський облік ще до його поділу [88].

Тепер же сфера фінансового обліку чітко окреслена відповідними положеннями (стандартами), які, проте, не охоплюють предмета податкового обліку, що й зумовлює цілий ряд відмінностей, зокрема, у застосуванні елементів методу бухгалтерського обліку (табл. 2.5)

Якщо метою фінансового обліку є комплексна оцінка реального фінансового стану підприємства і його методологія регулюється виключно Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, то мета податкового обліку локальніша - визначення бази для фіскальних платежів.

Податковий облік в Україні базується на Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями (далі - Закон про прибуток), а також інструктивними матеріалами податкової адміністрації України [61].

Таблиця 2.5.

Об'єкти фінансового і податкового обліку

Фінансовий облік	Податковий облік
Виробничі та невиробничі основні засоби	Основні фонди, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції
Власні та придбані предмети праці виробничого і невиробничого призначення	Придбані виробничі запаси
Засоби сфери обігу (кошти, дебіторська заборгованість)	-
Витрати виробництва	Валові витрати
Власні роботи та послуги та виконані іншими підприємствами	Роботи та послуги виробничого призначення, виконані іншими підприємствами
Доходи (виручка) від реалізації продукції (робот, послуг), інші доходи	Валові доходи
Фінансові результати	Оподатковуваний прибуток

Головна проблема податкового обліку - визначення першої події. Податковий облік ведеться по відвантаженню і по сплаті, що відображається на стані розрахунків з контрагентами.

Відповідно валові прибуток/витрати можна визначити по зміні сальдо розрахунків з контрагентом після реєстрації господарської операції. Автоматичне ведення податкового обліку можливе лише при реєстрації господарських операцій за допомогою документів, тому що алгоритми для визначення першої події входять до складу їх програмних модулів [73].

У плані рахунків є декілька позабалансових рахунків, передбачених для ведення податкового обліку. Це рахунки з літерними кодами і знаходяться вони наприкінці списку.За більшістю рахунків ведеться аналітичний облік з використанням видів субконто, що підключені і до балансових рахунків також.

В страховій компанії «Гарант - АВТО» для автоматизації обліку валових доходів і валових витрат використовується програма „1С:Бухгалтерський облік для України 7.7”.

Для заповнення «Декларації про доходи (прибуток) страховика» необхідно вести облік валових доходів, валових витрат і амортизації.

У типовій конфігурації для цього використовуються позабалансові рахунки (рис. 2.1), у якості третього розрізу аналітичного обліку на рахунках валових доходів і валових витрат використовується довідник «Валовые доходы/расходы», кожен елемент якого відповідає одному рядку «Декларації про доходи (прибуток)страховика». Інші рахунки використовуються для обліку амортизації основних фондів і нематеріальних активів, а також балансової вартості валюти в податковому обліку [88].

Рис. 2.1 Накопичення облікової інформації

Протягом звітного періоду в інформаційній базі компанії при проведенні документів реєструються господарські операції.

Частина цих документів (прибуткові документи, видаткові документи, документи повернень, банківська виписка, документи щодо оформлення переоцінки) формують обороти за рахунками валових доходів і валових витрат.

При заповненні їхніх екранних форм ви бачите аналітичні статті у вигляді рядків Декларації про доходи (прибуток) страховика, які при необхідності можете редагувати [63].

Суми валових доходів і витрат визначаються з урахуванням «першої» події. При автоматичному складанні звітності інформація, що міститься в інформаційній базі, буде інтерпретуватися вбудованими алгоритмами. Таким чином, якість заповнення звітів залежить від дотримання користувачами визначених правил ведення комп'ютерного обліку.

Скористаємося засобами програми «1С:Бухгалтерія для України», щоб перевірити дотримання цих правил.

Адже той, хто вважає, що ніколи не помиляється - ніколи не буває правим. Режим Проведение документов (меню Операции/Проведение документов) дозволяє автоматично виконати перепроведення документів і відновити їхню правильну послідовність до зазначеного моменту (рис. 2.2). Для кожної послідовності документів програма автоматично підтримує «межу послідовності».

Це поняття визначає останній документ, уведений без порушень хронології (порушенням можна вважати введення документа «заднім числом» чи із скасуванням проведення, коректуваннями після проведення тощо).



Рис. 2.2. Перевірка аналітичних даних

Складання будь-якої звітності починають з перевірки - чи всі документи, що відносяться до даного періоду, внесені в облікову систему. Такий контроль виконують тільки адміністративними заходами.

Однією з найбільш розповсюджених помилок при накопиченні інформації є невідповідність рахункам аналітичних статей.

На рахунку ВР виявляються «дохідні» субконто, а на рахунку ВД - «витратні», у результаті чого операції не відображаються в Декларації.

Таку помилку складно знайти. Щоб виключити подібні помилки сформуємо стандартний звіт «Оборотно-сальдовая ведомость по счету» (меню Отчеты/Оборотно-сальдовая ведомость по счету) за рахунками ВД і ВР.

Фрагмент такого звіту, що ми одержуємо також і при деталізації Декларації, представлено на рис. 2.3.



Рис. 2.3. Відновлення хронологічної послідовності документів

При перегляді видно, що на рахунку ВД у якості субконто повинні бути рядки за алфавітом менші Ж (далі починаються вже статті валових витрат). Якщо це не так, із звіту шляхом деталізації потрібно дійти до конкретного документа, що сформував проведення, і виправити значення. Так само перевіряється звіт з рахунку ВР.

Типовою помилкою є наявність статті «А1.1.Продажа товаров, работ, услуг» за рахунком ВР (за замовчуванням це значення підставляється в документ «Договор»).

Реєструючи договір на придбання, користувачі забувають змінювати значення, і при введенні на основании значення копіюється в прибуткові документи.).

1С:Бухгалтерія для України використовує алгоритм автоматичного визначення «першої» події і формування проведень за рахунками ВД і ВР. При цьому аналізуються поточні (на момент проведення кожного конкретного документа) підсумки і визначаються суми «першої» чи «другої» події. Але за великої кількості документів забезпечити їхнє введення в хронологічному порядку неможливо. Крім того при виправленні і перепроведенні документів «заднім числом» такий порядок теж порушується. З моменту порушення порядку проведення за валовими доходами і витратами будуть невірними. Для того, щоб такі помилки виключити, потрібно відновити хронологічну послідовність документів [84].

Програма містить внутрішні засоби контролю правильності проведення документів, алгоритми роботи яких використовують дані поточних підсумків. Для цього введено поняття Последовательности документов. У типовій конфігурації використовуються дві такі послідовності: «Первое событие» і «Партии ТМЦ». Список документів, включених до послідовності, визначено в конфігураторі. Зокрема, там можна побачити, які документи при проведенні аналізують «першу» подію.

Перед складанням звітності з прибутку необхідно виконати перепроведення документів послідовності «Первое событие». Після цього будуть правильно визначені суми ВД і ВР періоду.

Після перевірки даних податкового обліку, можна формувати звіт. Нагадаємо, що для побудови необхідної звітності до податкових і статистичних органів та різних фондів конфігурація містить набір готових шаблонів у вигляді зовнішніх файлів у каталозі ExtForms. Оскільки звітність регламентується законодавством і часто змінюється, оновлений комплект таких звітів для 1С:Бухгалтерії випускається щокварталу. Для початку роботи із звітністю потрібно вибрати пункт Регламентированные отчеты в меню Отчеты. Вікно, що відкрилося, містить список звітів для кожного кварталу. У списку вибирають потрібний звіт і натискають кнопку «Открыть» [88].

Регламентовані звіти в 1С:Бухгалтерії складаються з двох частин. У верхній частині розташовані реквізити і кнопки керування, що слугують для вибору компанії, періоду, формату виводу сум (якщо не зазначена точність «з копійками», тоді показники формуються так, як це передбачено для звітної форми). Нижня частина звіту - образ типової форми, у якому знаходяться білі, жовті і зелені поля. При натисканні кнопки «Заполнить» комірки заповнюються розрахованими показниками. Показники в жовтих комірках можуть змінюватися користувачем.

При встановленому режимі «Автоматический расчет» показники підсумкових полів (зелених) перераховуються вбудованим алгоритмом з урахуванням внесених змін. Для редагування показники зелених полів у цьому режимі недоступні. Якщо режим автоматичного розрахунку відключити, для редагування будуть доступні як жовті, так і зелені поля, однак, перерахування в цьому випадку не виконується. При закритті звіту програма запропонує його зберегти. За замовчуванням для збереження використовується підкаталог з назвою аналогічною назві підприємства у каталозі ExtForms.

Звіт «Декларация о прибыли» складається за квартал і звичайно використовує точність виводу в тисячах гривень з одним десятковим знаком. Форма звіту відповідає типовій формі і містить 1 додаток, заголовну і основну частину Декларації [3].

Алгоритми розрахунку показників побудовані відповідно до «Порядку складання декларації про доходи (прибуток) страховика», затвердженого наказом ДПАУ від 21.06.2005 р. № 224. Щоб оцінити правильність формування деяких показників, можна скористатися їх «розшифровкою». Для цього необхідно виділити потрібний показник і натиснути екранну кнопку «Раскрыть» (F5). Кожен показник у розшифровці можна деталізувати глибше, якщо двічі клацнути по ньому мишею (у цей момент курсор миші приймає вигляд «лупи» із хрестиком). При закритті сформованого звіту бажано дозволити програмі його зберігати. Ім'я файлу, що складається з назви компанії і дати звіту, буде сформовано автоматично.

Збережена «Декларація про доходи(прибуток) страховика» буде використана при формуванні аналогічного звіту за наступний квартал. При обліку збитків, що зменшують об'єкт оподатковування наступних 20 кварталів (п.6.1 Закону про прибуток), значення рядка 40 береться програмою з попередньої збереженої декларації (його можна також внести вручну). Крім того, у випадку виправлення помилок відповідно до вимог п. 5.1. Закону № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» і податкового роз'яснення № 360 уточнені декларації надаються за формою того звітного періоду, у якому була допущена помилка (примітимо, що форма декларації досить часто змінювалася), тому бажано зберігати і групи звітів.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення аналізу та аудиту валових доходів і валових витрат

3.1 Узагальнення результатів аналізу валових доходів і валових витрат

При аналізі валових доходів і валових витрат найбільш загальним підходом по вивченню діяльності компанії є встановлення залежностей між різними факторами на основі вивчення простих математичних зв'язків між окремими статтями звітних форм, компонентного аналізу фінансових звітів для порівняння в динаміці.

При проведенні аналізу дотримувалася певної послідовності дій. На початковому етапі виконувала підготовчі дії, що забезпечують правильність аналітичних розрахунків. Тут підбираються і систематизуються подібні звітні матеріали, перевіряється взаємний зв'язок економічних показників і оцінюється їх співставність (співставність може порушуватися в наслідок інфляційних процесів, відсутності впорядкованих групувань по статтям звітності).

Кількісний аналіз збалансований з серйозним розглядом всього пакету проблем, що впливають на діяльність компанії.

Зміна рівня цін, зниження транспортних витрат, ставок процентів мають для компанії дуже значні наслідки.

Проаналізувала, як компанія поводила себе у минулому, коли зустрічалася з подібними змінами. Визначила становище компанії у галузі і оцінку того, що вона визначає як «ключ до успіху».

При аналізі враховувала зміни загальних пропозицій у всьому господарстві, положення справ галузі, до якої відноситься компанія.

При проведенні аналізу враховувала галузеву специфіку, вид власності, розміри компанії (велике, середнє, мале), в залежності від цілей аналізу:

аналіз собівартості робіт (валових витрат);

аналіз валового прибутку.

Розширення чи оновлення асортименту та підвищення конкурентноздатності послуг, розгортання інноваційної діяльності - це внутрішні резерви, які можуть значно підвищити ефективність функціонування компанії.

Поглиблений аналіз фінансово-господарської діяльності компанії проводиться в компанії, платежі надходжень в бюджет якого являють вагомий внесок в загальний обсяг надходжень до бюджету України, а підвищення стійкості відіграє певну роль для відповідної галузі і регіону розміщення.

На підставі проведеного аналізу можно зробити висновок, що на відхилення з валового прибутку від реалізації послуг негативно вплинули подорожчання собівартості та асортиментно-структурні зрушення.

Ефективність аналізу залежить від виявлення основних тенденцій формування прибутку, економічної обґрунтованості планів прибутку на майбутній період.

Обґрунтування розміру прибутку компанії на плановий період не передбачає визначення цільової величини прибутку, що забезпечує умови самофінансування компанії і вирішення тих стратегічних і тактичних задач, що стоять перед ним, дивлячись з іншого боку - розрахунок можливості отримання прибутку при прогнозній величині реалізації наданих послуг, розмірів доходу і затрат.

Резерви збільшення суми прибутку пов'язані з напрямками господарювання компанії, для керівників і відповідних спеціалістів, важливим є детальне значення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю компанії [75].

Головні внутрішні та зовнішні чинники підвищення ефективності діяльності компанії: сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють найстатичний вплив на рівень і динаміку ефективності страхових послуг.

Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки користі послуг недостатньо.

Пропоновані компанією для реалізації страхові послуги мають з'явитися на ринку в потрібному місці, в потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між наданням п внутрішні та зовнішні чинники підвищення ефективності діяльності підприємства:ослуг та окремими стадіями маркетингових досліджень [39].

Головні внутрішні та зовнішні чинники підвищення ефективності діяльності компанії:

працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники - керівники, страхові агенти, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом в компанії, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі;

організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності компанії, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримання високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на страховому ринку;

методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективним для забезпечення зростання ефективності діяльності компанії. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого в інших компаніях позитивного досвіду;

стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності компанії. Від цього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності в компанії. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності компанії;

державна економічна і соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елементами є: практична діяльність владних структур; різноманітні види законодавства; фінансові інструменти (заходи, стимули); економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності); ринкова, виробнича і соціальна інфраструктури; макроекономічні структурні зміни; програми приватизації державних підприємств; комерціалізація організаційних структур виробничої сфери;

інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів - організацій. Їхню діяльність треба зосередити на: розв'язання ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем; практичні реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління;

інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності компанії є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничогосподасрької інфраструктури. Інші всі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності компанії справляє належний розвиток виробничої інфраструктури;

структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рівнях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру.

Головні з них відбуваються в таких сферах:

склад та технічний рівень основних фондів;

масштабів діяльності;

склад персоналу за ознаками статті, освіченості, кваліфікації.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності діяльності.

При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

3.2 Вдосконалення обліку валових доходів і валових витрат

У сучасних умовах особливого значення набуває підвищення ефективності ведення бухгалтерського обліку і зниження ефективності ведення податкового обліку.

Податковий облік можна визначити як підсистему бухгалтерського обліку, яка за певними правилами, затвердженими державою, виконує функції нарахування та сплати податків. Зокрема у ст.1013 (53) проекту Податкового кодексу податковий облік визначається як система обов'язкових форм і методів відображення платниками податків результатів господарської діяльності або інших об'єктів, пов'язаних з визначенням податкового зобов'язання з відповідних податків. Тобто мова фактично йде про те, що податковий облік обгрунтовує, регулює взаємовідносини між платниками податків і державою щодо обсягів і структури податків та інших обов'язкових платежів.

Отже, склалася ситуація, яка фактично призвела до формування паралельної системи обліку, що не контролюється подвійним записом, і значно підвищила витрати на його ведення і призвела до поглиблення протиріч з міжнародними правилами. Це можна побачити на прикладі податку на прибуток. Так, оподатковуваний прибуток у податкових деклараціях - це не прибуток взагалі, а певна довільна величина, слабо пов'язана з результатами господарської діяльності, що може збігатися з величиною приросту капіталу в даному звітному періоді тільки випадково. У цьому разі держава вилучає не приріст капіталу, а безпосередньо капітал.