Підприємство може самостійно розробляти систему і форми внутрішньогосподарського управлінського обліку, а також звітності і контролю господарських операцій. Отже, неможливо визначити чіткий порядок організації управлінського обліку на кожне підприємство, однак можна визначити цілий ряд факторів, які впливають на його побудову, а також визначити загальні принципи організації обліку для управлінських потреб.

Організація бухгалтерського управлінського обліку на підприємстві складається з трьох етапів:

1. Методологічний;

2. Технічний;

3. Організаційний.

На першому етапі обирається модель управлінського обліку в залежності від його мети, визначаються об'єкти та методи обліку витрат, а також елементи бухгалтерського обліку, які можуть служити для формування інформації необхідної для прийняття управлінських рішень. Це план рахунків управлінського обліку, складання калькуляційних статей та інше.

На другому - технічному - етапі обирається склад регістрів аналітичного обліку, форми внутрішньої звітності і визначення напрямку руху інформації в середині підприємства.

Третій етап передбачає розподіл обов'язків між працівниками в системі управлінського обліку.

Створення системи управлінського обліку для конкретних цілей також відбувається в три етапи, кожен з яких вирішує наступні специфічні завдання.

1. Формування управлінського рішення, облікової задачі або аналіз і опис існуючого рішення.

Дії виконуються у наступній послідовності:

а) визначається управлінська задача та її управлінське рішення;

б) визначається перелік даних, які необхідні для її вирішення, а також, система їх збирання та правила документообороту;

в) визначаються результати, яких планується досягти та призначаються відповідальні за досягнення результатів.

2. Ув'язка прийнятих рішень із існуючими управлінськими рішеннями, обліковою політикою, бухгалтерською практикою і існуючими обліковими технологіями.

На цьому етапі обов'язково необхідно узгодити дані управлінського обліку з даними фінансового і податкового обліку. Потрібно, щоб результати за період за різними методами обліку відрізнялись в незначній мірі. Розроблена технологія управлінського обліку може потребувати зберігання специфічних даних або реалізації даних нових функцій у програмному забезпеченні;

3. Впровадження облікових технологій.

Якщо всі дії попередніх етапів виконано максимально чітко, то на третьому етапі не повинно виникати проблем.

Необхідно офіційно покласти відповідальність за збирання та аналіз даних на конкретних працівників, розробити посадові інструкції для виконавців.

Організаційна структура управлінського обліку на підприємстві залежить від організаційної та виробничої структури. Організаційна структура забезпечує узгодженість окремих видів діяльності підприємства, та зусиль по виконанню основних завдань та цілей.

Виробнича структура підприємства показує склад та структуру цехів, служб, їх потужність, форми побудови та взаємозв'язку на кожному рівні управління підприємством. Побудова виробничої структури підприємства залежить від типу, масштабу підприємства, складності технологічних процесів.

В різних галузях облік для потреб управління ведеться по різному, але загальні принципи організації управлінського обліку є наступні:

задоволення потреб персоналу різних рівнів управління у необхідній для прийняття рішень інформації;

обґрунтованість по відношенню до кожного виробничого підрозділу, де виникають відносини типу: витрати - обсяг діяльності - прибуток.

узагальнення інформації за центрами виникнення витрат, центрами відповідальності і центрами рентабельності.

контроль за обсягами виробництва, власними витратами, та прибутком кожного підрозділу оснований на використанні планів та кошторисів.

Формування облікової інформації.

Інформаційні потреби у формуванні управлінських рішень задовольняються за умови забезпечення комунікації систем управління, собівартості підрозділів різних рівнів. Реалізація цілей кожного рівня управління можлива за наявності достатньої оперативної та достовірної інформації. Необхідно організувати порядок задоволення інформаційних потреб управління в аналітичній інформації. Для цього, також, необхідно провести декілька етапів:

підготовчий - відбувається збирання вихідної інформації з джерел формування первинних аналітичних даних;

обчислювальний - процедура обробки сформованих аналітичних даних. Здійснюються різноманітні аналітичні розрахунки, що завершують формування аналітичної інформації.

процес споживання - використання аналітичної інфомації в оцінці та контролі за виробничою діяльністю структурних підрозділів.

Ця інформація містить багато систем, які дозволяють забезпечити необхідною інформацією одного менеджера або групу, що приймають рішення. Кожна підсистема містить механізм для обробки інформації та зворотного зв'язку.

В інформації повинні знайти відображення зв'язки між підрозділами та показниками в процесі їх формування. Витрати, які виникли на будь-якому рівні управління пов'язані з певним місцем виникнення витрат. А місце виникнення витрат це сегмент діяльності підприємства в якому виникають витрати, а витрати можуть виникати на кожному робочому місці. Якщо місцем виникнення витрат є цех основного виробництва, то виникають не тільки прямі витрати, але і накладні. Як правило витрати не збираються у розрізі робочих місць, а облік ведеться по більш укрупнених місцях виникнення витрат, які отримали назву центру виникнення витрат - це первинна аналітична одиниця в розрізі якої можливе планування, облік і контроль витрат.

Система записів господарських операцій на рахунках управлінського і фінансового обліку.

Виділяють два підходи до структури плану рахунків:

1 принцип - двох кругів - виділення двох автономних систем рахунків, відповідно до цілей фінансового і управлінського обліку.

2 принцип - інтегрований - рахунки управлінського обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи рахунків.:

Існує три основні системи обліку:

1. Загальна.

2. Переплетена.

3. Інтегрована.

Загальна - застосовують підприємства в сфері послуг, торгівлі, невеликі промислові підприємства, які випускають однорідну продукцію. Облік витрат ведеться за елементами, кількість і склад яких визначається самим підприємством, а доходи обліковуються за їх видами.

Переплетена - передбачає відокремлене ведення рахунків фінансового та виробничого відділу, які не кореспондують один з одним. В системі рахунків виробничого обліку ведеться облік запасів, здійснюється калькулювання собівартості продукції, та визначається фінансовий результат основної діяльності підприємства. В системі рахунків фінансового обліку відображаються рахунки з дебіторами, кредиторами, визначаються загальні фінансовий результат діяльності підприємства. Взаємозв'язок між рахунками фінансового і виробничого обліку здійснюються за допомогою спеціальних контрольних рахунків. Сума прибутку за даними виробничого обліку не збігається з величиною прибутку фінансового обліку, це пояснюється тим, що в системі виробничого обліку формується прибуток від основної діяльності підприємства, а в системі рахунків фінансового обліку відображаються прибутки і збитки від позареалізаційних операцій.

Інтегрована - забезпечує калькулювання собівартості окремих видів продукції та контроль витрат на її виробництво. Це досягається шляхом включення рахунків виробничого обліку, в загальну систему рахунків, в результаті чого вони кореспондують з рахунками фінансового обліку. В основу відокремлених рахунків для обліку витрат підприємства в інтегрованій системі обліку покладено функціональну ознаку.

Для підприємств України є більш вдалим застосування загальної і інтегрованої системи, виходячи із плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій.

Постановка управлінського обліку - складна задача, яка часто вирішується в рамках реорганізації всієї компанії. Всі проблеми, пов'язані з постановкою управлінського обліку, можна узагальнено сформулювати наступним чином:

ь складність у визначенні кваліфікації та підборі фахівців, в чиї обов'язки входить постановка і ведення управлінського обліку;

ь відсутність розуміння керівництвом та працівниками підприємства даної ділянки роботи;

ь відставання на інших ділянках роботи: занадто велика різниця між бухгалтерським і податковим обліком, відсутність чіткої структури підприємства;

ь відсутність ідеології на підприємстві, яка забезпечувала б роботу колективу як єдиного цілого, відносини взаємодопомоги, взаємної поваги та усвідомлення відповідальності за надану інформацію;

ь складність в технічному забезпеченні функціонування системи управлінського обліку: відсутність необхідної комп'ютерної техніки, програмного забезпечення і т.п.

Відповідальність за вирішення всіх цих проблем лягає на керівництво підприємства, яке має виявляти зацікавленість у створенні повноцінної системи управлінського обліку і проявляти ініціативу у вирішенні супутніх організаційних, психологічних і технічних проблем.

Однією з проблем є недостатнє розуміння суті управлінського обліку в компанії. Проте головною метою управлінського обліку є орієнтація управлінського процесу на досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства, і з цієї причини система управлінського обліку повинна включати в себе і систему збору інформації по конкурентах, покупцям, якості продукції, та інформацію про ефективність організаційної структури компанії, методів стимулювання і т.д. Система управлінського обліку повинна охоплювати всі служби підприємства і весь спектр даних про його діяльність.

Система управлінського обліку забезпечує менеджерів інформацією за такими групами:

Ш інформація для внутрішньої поточної звітності з метою планування і контролю витрат на виробництво та оцінки продуктивності праці як окремих працівників, так і кожного підрозділу підприємства;

Ш інформація для внутрішньої поточної звітності за прибутковістю виробленої продукції, її споживачам, каналах розподілу тощо, для прийняття рішень щодо розподілу ресурсів і в деяких випадках для визначення цінової політики;

Ш інформація для зовнішньої звітності, що отримується в процесі аналізу фінансового стану в інтересах інвесторів, уряду та інших зовнішніх споживачів.

Достовірність інформації системи управлінського обліку залежить від багатьох чинників: чи були грамотно виділені і враховані цілі підприємства і стратегії їх досягнення при розробці системи управлінського обліку; чи правильно вибрані центри фінансової відповідальності; чи відповідає технологія бізнес-процесів завданням компанії та планованої системі управлінського обліку; правильно Чи обрана система розподілу накладних витрат; як налагоджені горизонтальні зв'язки і розподілена система відповідальності по збору інформації та складання бюджетів;

При впровадженні системи управлінського обліку перед підприємством крім перерахованих проблем буде стояти і багато інших.

Однак результати, отримані від впровадження системи управлінського обліку, перевершать усі сподівання, тому що правильно поставлений управлінський облік дасть інформацію, необхідну для розстановки пріоритетів в діяльності підприємства та планування його подальшої діяльності, надасть базу для оцінки перспективності можливостей, що відкриваються і забезпечить механізмами контролю за виконанням прийнятих рішень. Постановка управлінського обліку здійснюється на основі стандарту US GAAP.

При постановці обліку на підприємстві в першу чергу створюється система бюджетування.

Наступний етап - постановка управлінського обліку і регламентація контролю та аналізу (план рахунків, форми звітності, схеми аналізу, регламентування процедури збору і консолідації облікових даних).

Ідеальна ситуація, якщо дані для управлінського і фінансового обліку вводяться в одну програму.

Розглянемо два основні варіанти організації управлінського обліку.

Перший варіант - одна база даних: всі облікові документи надходять до бухгалтерії і по кожному первинному документу формуються бухгалтерські та управлінські проводки (або після формування управлінських проведень бухгалтером - аналітиком, у фінансову бухгалтерію для формування офіційних бухгалтерських проводок). Перевага варіанту - найбільш точно відповідає основним принципам ведення обліку і дозволяє повніше відобразити діяльність підприємства. Недолік - створення інтегрованої бухгалтерської системи.

Другий варіант - дві бази даних: в управлінську базу даних інформація вноситься після відображення в базі бухгалтерського обліку, фінансова бухгалтерія працює в звичайному режимі, надаючи свою базу даних бухгалтеру - аналітику, для подальшої трансформації консолідованими даними.

Слід зазначити, що систему управлінського обліку кожне підприємство може ставити, виходячи тільки зі своїх цілей і бачення перспектив розвитку. Використання системи управлінського обліку сприяє вдосконаленню всього процесу управління організацією, створює реальні можливості для його оптимізації.

Розглянемо організацію управлінського обліку на ВСК ім. Ватутіна. Дане підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із своїм найменуванням, розрахункові рахунки, має у власності майно. Основним видами діяльності підприємства є виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції та послуг. Реалізацію своєї продукції ВСК ім. Ватутіна здійснює за різними каналами.

Керівництво поточною діяльністю здійснюється директором. Директор підприємства несе повну відповідальність за реорганізацію господарської діяльності, виконання договорів та угод, організацію обліку та звітності.

Директору підпорядковуються: начальники відділів, головний бухгалтер, провідні спеціалісти. Тому більшість управлінських рішень, приймаються керівником та головним бухгалтером підприємства. Вся відповідальність за виконання поставлених завдань управлінського обліку і надання звітності по управлінському обліку, покладена на керівника ВСК ім. Ватутіна.

Бухгалтерський управлінський облік на ВСК ім. Ватутіна здійснюється для управління підприємством і звичайно містить інформацію по окремих підрозділах. Результати управлінського обліку подаються в довільній формі начальниками відповідних підрозділів, як правило, без оформлення управлінської інформації на паперових носіях а шляхом донесення відомостей у словесному вигляді безпосередньо керівнику підприємства. Використовуються всі види вимірників: натуральні, трудові, грошові. Терміни звітування встановлюються адміністрацією в залежності від потреби в управлінській інформації: тиждень, декада, місяць.

Затверджених форм управлінської звітності підприємство не має, що є суттєвим недоліком організації управлінського обліку і суттєво знижує оперативність отримання управлінської інформації для прийняття рішень. Всі функції по збору та аналізу управлінської інформації виконує керівник підприємства, який особисто контролює діяльність усіх підрозділів підприємства. Відсутність затверджених форм управлінської звітності суттєвим чином ускладнює управління підприємством, оскільки виникає необхідність особистого спілкування керівника з кожним начальником відділу, постійного збору необхідних відомостей, аналізу досягнутих результатів тощо. Причому, керівником підприємства такий збір інформації здійснюється стихійно і не завжди вчасно, що негативно позначається на прийнятті управлінських рішень та функціонуванні підприємства.

На даному підприємстві вкрай необхідною є організація системи управлінського обліку та управлінської звітності для оперативного отримання достовірних даних про діяльність підприємства та окремих структурних підрозділів з певною періодичністю. Організацією управлінського обліку має займатися фахівець з вищою професійною (економічною) освітою, головний бухгалтер або особа, що займатиме посаду фінансового директора. В його обов'язки має входити розробка форм управлінської звітності, призначення відповідальних за складання кожної форми, визначення строків надання внутрішньої звітності та організація контролю за їх дотриманням.

Щомісяця відділ розповсюдження повинен надавати фінансовому директору інформацію про те, як змінилися обсяги виробництва та продажу, ефективно чи неефективно використовуються ресурси, наскільки вдало працює служба постачання сировини і матеріалів та збуту готової продукції. Перед бухгалтерією ставиться завдання з контролю надходження і витрачання грошових коштів, здійсненню розрахунків. Бухгалтер по розрахунках з покупцями і замовниками повинен надавати інформацію про те, скільки боргу числиться за певним клієнтом, а керівництво у свою чергу приймає рішення з цього питання. Аналогічну інформацію надає бухгалтер по озрахункам з постачальниками і підрядчиками - інформація про те, скільки ВСК ім. Ватутіна винен своїм партнерам. Всі ці дані дуже важливі так як на даному підприємстві існує проблема з платоспроможністю та ліквідністю. Доцільною є організація системи бюджетування, згідно з якою формуються бюджет доходів і витрат і бюджету руху грошових коштів. Для обліку і контролю виконання бюджетів як правило проводиться аналіз "план - факт", який дає цілісну картину розрахунків підприємства та його поточної платоспроможності.

Бюджет грошових коштів складається з двох частин - очікувані надходження грошових коштів та очікувані платежі і виплати. Для визначення очікуваних надходжень за період використовується інформація з бюджету продажів, дані про порядок збору коштів за рахунками до отримання.

Крім регулярних поточних витрат, грошові кошти також можуть бути використані на придбання обладнання та інших активів, на повернення позик та інших довгострокових зобов'язань. Вся ця інформація повинна бути зібрана для того, щоб підготувати правильний бюджет грошових коштів підприємства.

Розробка та запровадження системи бюджетування на підприємстві, а також організація управлінського обліку та внутрішньої управлінської звітності дасть змогу значно оптимізувати грошові потоки ВСК ім. Ватутіна, що дасть змогу підвищити його платоспроможність, ліквідність та прибутковість, а також забезпечить керівництво підприємства оперативною, повною, достовірною, актуальною управлінською інформацією для прийняття обґрунтованих рішень з покращення діяльності та розширення виробництва.

ВСК ім. Ватутіна здійснює управлінський облік не у достатній мірі, форм управлінської звітності, відповідним чином затверджених та узгоджених на підприємстві немає. Управлінська інформація надходить до керівника стихійно, що погіршує оперативність управління та швидкість реагування на поточні виробничі ситуації. Система управлінського обліку і звітності має забезпечити покращення ефективності діяльності досліджуваного підприємства.

2.3 Розробка та використання внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності

Важливою передумовою ефективного управління підприємством є формування безперервного потоку узагальнюючих показників на усіх його рівнях на основі форм внутрішньої звітності, тобто раціональної системи управлінської звітності, в якій формується якісна оперативна, поточна та перспективна інформація про витрати, доходи й результати діяльності для ефективного управління підприємством і прийняття стратегічних управлінських рішень.

Важливим завданням системи інформаційного забезпечення управління підприємством є формування системи управлінської звітності як елемента методу бухгалтерського й управлінського обліку та основи прийняття управлінських рішень у сільському господарстві. Методика формування системи внутрішньої звітності в сільському господарстві має певну специфіку. Для більш повного розуміння необхідної для складання управлінських звітів інформації розглянемо інформаційні потоки на підприємстві. Всю інформацію, яка використовується для прийняття рішень, можна умовно поділити на дві категорії - вхідну і вихідну. Саме остання являє собою управлінські звіти, підготовлені для прийняття рішення по конкретному питанню та для конкретного користувача, якими виступають керівники відповідних рівнів управління.

Для формування внутрішньої звітності використовується вхідна інформація, яка піддається аналітичній обробці. Тому для створення раціональної системи управлінської звітності необхідно визначитися з вхідними інформаційними потоками та формою і змістом звітів.

Управлінська (внутрішня) звітність - це комплекс взаємозв'язаних даних і розрахункових показників, що відображають функціонування підприємства як суб'єкта господарської діяльності, згрупованих у цілому по підприємству й у розрізі структурних підрозділів. Звітність є найважливішим джерелом інформації для аналізу та прийняття рішень.

Система управлінської звітності - це сукупність відповідних форм звітності у взаємозв'язаних показниках за об'єктами обліку для прийняття управлінських рішень. Основою для її складання є первинні та зведені облікові документи і внутрішні положення підприємства.

На практиці сільськогосподарські підприємства складають типові форми звітності, які передбачені специфікою процесів вирощування біологічних активів і виробництва сільськогосподарської продукції та порядком відображення їх результатів в обліку.

Разом із тим внутрішні звіти готуються різними відділами та у довільній формі. В результаті до користувача потрапляє не взаємозв'язаний набір форм, а набір окремих відомостей, які часто суперечать одна одній і відображають недостовірні дані про діяльність структурних підрозділів і підприємства в цілому.

Так, із результатів дослідження практики сільськогосподарських підприємств України можемо зробити висновок про належне звітування керівників структурних підрозділів щодо результатів своєї роботи керівникам вищих рівнів, оскільки лише у 14,6 % підприємств складаються окремі форми внутрішньої управлінської звітності та, як правило, на вимогу керівника.

Створити цілісну систему внутрішньої звітності можна лише за наявності відповідної інформаційної бази, узгодженості змісту та форми звітів.

Внутрішня звітність формується відповідно до характеру діяльності підприємства, цілей і завдань управління в цілому та його рівнів. Тому форма звітності повинна максимально розкривати зміст її показників. Вимоги до змісту висувають безпосередньо користувачі управлінської звітності, які повинні пояснити працівникам, що її складають, яка інформація, у якому вигляді, обсязі й у які терміни необхідна.

Оскільки основним завданням управлінського обліку є забезпечення внутрішніх користувачів усіх рівнів управління повною та достовірною інформацією, то важливе значення мають порядок і принципи підготовки звітності як елемента методу бухгалтерського й управлінського обліку.

При складанні управлінської звітності слід використовувати принципи складання фінансової звітності, які визначені Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" [].

Використання в сільськогосподарських підприємствах внутрішньої звітності вимагає детального вивчення завдань, що розв'язуються на різних рівнях управління відповідно до їхніх інформаційних потреб, від яких, у свою чергу, залежать управлінські рішення.

Для запровадження системи внутрішньої звітності в практиці сільськогосподарських підприємств як складової управлінського обліку доцільно процес її формування здійснювати в кілька послідовних етапів (рис.2.2.).

Рис.2.2 Етапи формування внутрішньої управлінської звітності

Склад внутрішніх звітів залежить від потреб управління, особливостей розподілу відповідальності та діяльності підприємства. Розробка системи внутрішньої звітності знаходиться під впливом багатьох факторів, а саме: організаційна структура підприємства, технологічні особливості виробничого процесу, децентралізація управління, особливості інформаційних потоків.

В системі обліку за сферами відповідальності розробляти внутрішні звіти, узгоджувати графік обігу звітів бухгалтерія має за умови співучасті фінансового директора підприємства та керівників усіх сфер відповідальності.

Ефективність системи внутрішньої звітності безпосередньо залежить від критерію оперативності - своєчасності складання, подання та обробки внутрішньої звітності. Інформація може бути оперативною за умови автоматизованої обробки даних, що є одним із шляхів удосконалення системи внутрішньої звітності підприємства.

Отож, правильно сформована система внутрішньої звітності сфер відповідальності є для вищого керівництва точною та вичерпною характеристикою певного підрозділу, а отже основою управлінських рішень. Тому слід ретельно підходити до процесу розробки кожної форми звітності та її графіку подальшого руху.

Звіти складають головним чином за графічною формою. Окремі пояснення подаються в текстовій формі. У звітах відображають інформацію як у грошових, так і в натуральних показниках, яким потрібно приділяти особливу увагу. Інформація внутрішніх звітів повинна надаватись користувачам у зручному для сприйняття вигляді, у необхідному обсязі, достатньому для прийняття управлінських рішень.

Керівник підприємства, чи його підрозділу не повинен проводити додаткові розрахунки окремих показників за даними звіту, які йому необхідні для оцінки ситуації і протікання виробничих процесів.

При організації управлінського обліку та проектуванні форм внутрішньої управлінської звітності важливо знати типові помилки, що виникають при традиційних підходах до організації внутрішнього контролю. Типові недоліки організації управлінського обліку та звітності полягають у тому, що основний акцент робиться на помилки у виробництві та господарській діяльності підприємства, замість того, щоб дати керуючим орієнтовану інформацію, що дозволяє робити ефективні дії. Внутрішня звітність покликана висвітлювати існуючий стан справ, а не робити висновок про ефективність чи неефективність діяльності. У результаті неврахування цього аспекту, зворотній зв'язок виявляється спрямованим на проведення ревізій і пошуки упущень, повертає керуючого до минулих подій та операцій, формує дані про те, що вже не піддається виправленню, обмежує можливості діяти з перспективою і суперечить меті складання управлінської звітності.

Найбільш поширені недоліки внутрішньої звітності сільськогосподарських підприємств полягають у наступному:

1) інформація узагальнюється головним чином для контролю обсягу продажів або визначення витрат і не пов'язана з потребами окремих керуючих, діяльність яких приносить дохід або вимагає витрат;

2) інформація, узагальнюється у звітності, адресується не тим особам, часто навіть не керуючому, що знаходиться на передовій лінії господарської діяльності, а його начальникові або керівникові;

3) у звітності міститься інформація з загальних питань, що ускладнює прийняття рішень на конкретних напрямках;

4) звітність рясніє надлишковою інформацією, в результаті чого керуючий змушений сортувати дані в пошуках тих, що йому дійсно необхідні для управління. Багатьом організаціям, оснащеним сучасним комп'ютерним обладнанням, доводиться мати справу з відсталим, непідготовленим персоналом, що посилює дану проблему.

Для усунення визначених недоліків та створення дієвої системи управлінської звітності підприємству необхідно визначитися щодо наступних аспектів управлінської звітності:

переліку (назви форм) управлінської звітності;

переліку користувачів управлінської звітності;

формату і змісту кожного управлінського звіту;

дати (часу) подання кожного управлінського звіту;

періоду, за який подається кожний управлінський звіт;

методу накопичення та узагальнення інформації;

відповідальних осіб за складання управлінської звітності;

режиму доступу до інформації, що міститься в управлінській звітності.

Визначаючись щодо назви форм управлінської звітності підприємствам слід знати, що найпоширенішими серед управлінських звітів є:

звіт про виконання - звіт, який містить порівняння запланованих і фактичних показників та розрахунок відхилень із зазначенням їх причин;

звіт центру відповідальності - звіт, який містить показники діяльності, контрольовані персоналом відповідного центру.

Як правило, управлінські рішення приймаються на трьох рівнях:

1) на рівні керівництва підприємства;

2) на рівні функціональних відділів;

3) на місцях.

Згідно з ієрархічною структурою управління підприємства на всіх рівнях вирішуються задачі на підставі наявної інформації, яка міститься в управлінській звітності. Ця інформація орієнтована на користувача - конкретного керівника підприємства, служби, відділу або функціонального підрозділу, буде залежати, по-перше, від функціональної області, у якій він спеціалізуються, по-друге, від його положення в організаційній структурі підприємства. Виходячи з цього, слід чітко визначити інформаційні входи та виходи кожного рівня. Виявлення інформаційних входів і виходів дає змогу провести ув'язування багатьох завдань у єдину інформаційну мережу.

Тому дуже важливо при організації управлінського обліку та внутрішньої звітності визначити для якої групи користувачів і якого рівня управління складається та чи інша звітність, які дані містить, чи не є певна інформація надлишковою і чи достатньою є деталізація для прийняття управлінських рішень на кожному з рівнів управління.

Формат і зміст кожного управлінського звіту визначається підприємством, виходячи з його форми. Дата (час) подання встановлюється за кожним управлінським звітом окремо залежно від значення та необхідності інформації для прийняття управлінського рішення. Як правило, управлінські звіти подаються на останню дату кожного місяця. Але існують певні показники (статті), контроль за станом яких потребує щоденного складання управлінського звіту.

Звичним періодом, за який подається кожний управлінський звіт, є місяць. Одночасно звітність може складатися щоденно з наростаючим підсумком за місяць, квартал, півріччя, рік. Деякі управлінські звіти мають звітний період - зміну. день чи добу. Такі звіти дають детальну інформацію щодо відхилень, які підлягають постійному контролю з боку відповідальних за прийняття управлінських рішень осіб.

Як правило, відповідальними особами за складання управлінської звітності, є бухгалтера-аналітики та конкретні виконавці контрольованих показників (статей).

Обґрунтування режиму доступу до інформації, що міститься в управлінській звітності підприємства, повинно охоплювати такі складові:

1) перелік інформації, віднесеної до конфіденційної і таємної категорій (склад і обсяг відомостей);

2) перелік осіб, що мають компетентність складати класифікатори режимної інформації;

3) перелік осіб, що мають доступ до інформації певного виду;

4) порядок доступу до інформації (одержання, використання, поширення, зберігання) зацікавленим особам, які повинні контролювати або можуть отримувати певну сукупність, та систему її захисту.

Підприємство визначає склад відомостей, які відносяться до категорій конфіденційної й таємної інформації. Потім ці відомості проходять систематизацію: присвоєння власного певного шифру з метою створення класифікатору режимної інформації.

Одночасно підприємство самостійно створює групу компетентних фахівців (конструктори, технологи, юристи, економісти, обліковці), яка:

визначає підстави й доцільність віднесення інформації до обмеженого режиму доступу та ступінь її секретності (категорія, яка характеризує важливість певної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони);

розглядає пропозиції відділів та служб підприємства щодо віднесення та вилучення режимної інформації;

подає на затвердження розгорнуті переліки відомостей, що становлять обмежений режим доступу, зміни до них, контролює відповідність змісту цих переліків класифікатору режимної інформації;

розробляє критерії визначення шкоди, яку може бути завдано економічній безпеці підприємства у разі розголошення конкретної інформації;

надає висновок щодо шкоди економічній безпеці підприємства у разі розголошення конкретної інформації;

несе відповідальність за законність і обґрунтованість свого рішення про віднесення інформації до обмеженого режиму доступу.

З метою захисту режимної інформації підприємством може бути впроваджено такий порядок доступу:

1) єдині вимоги до виготовлення, користування, збереження, передачі та обліку такої інформації;

2) обмеження оприлюднення та передачі іншим особам режимної інформації;

3) спеціальний порядок допуску та доступу відповідно до компетенції посадових осіб;

4) технічний захист інформації.

Режим доступу до інформації підприємства оформлюється у вигляді додатку до облікової політики чи положення, яке набирає чинності з моменту затвердження керівником і доводиться до відома (у письмовій формі - через підпис зобов'язання про нерозголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації) всіх працівників підприємства. Вдало обґрунтований режим доступу інформації підприємства стає запорукою стабільності та успішності роботи підприємства в цілому та зацікавленими особами зокрема.

Для кожного з видів виробництва доцільно використовувати окремі форми управлінської звітності, склад якої повинен включати:

Накопичувальні звіти (оперативні) - складаються окремо по видах виробництва, біологічних активах, продукції (групах і видах), структурних підрозділах, центрах відповідальності, сегментах підприємства за короткі проміжки часу (тиждень, місяць тощо);

Зведені звіти (поточні) - складаються на основі накопичувальних форм звітності та містять систематизовані дані по видах виробництва, об'єктах обліку, про діяльність підрозділів (показники сегмента) на певну дату (місяць, квартал);

Підсумкові звіти - від ображають результати діяльності структурних підрозділів, центрів відповідальності (сегментів) та підприємства в цілому за певний період (квартал, рік).

За допомогою інформації управлінської звітності керівництво приймає ефективні рішення щодо планування стратегії сталого розвитку підприємства, контролювання ходу діяльності та оцінки результатів роботи підприємства.

Головними напрямами використання управлінської звітності є прийняття рішень щодо планування, розробки стратегії, аналізу ринку, моніторингу технологій виробництва товарів, продукції, послуг, дослідження динаміки цін, оцінювання завантаження виробничих потужностей підприємства. Крім того, на базі управлінської звітності здійснюється аналіз таких аспектів діяльності підприємства як: розподіл обсягів роботи, рівень запасів, розподіл ресурсів, контроль грошових коштів, аналіз витрат, ефективність праці, порівняльний аналіз діяльності тощо.

Проте керівництво має чітко усвідомлювати фінансові наслідки прийнятих ним управлінських рішень. Неправильно чи невчасно прийняте рішення може негативно вплинути на результати діяльності в майбутньому і навіть поставить під загрозу існування самого підприємства.

У ВСК ім. Ватутіна для аналізу поточної ситуації та прийняття управлінських рішень на підприємстві використовуються дані бухгалтерського обліку в різних аналітичних розрізах.

Розглянемо внутрішні управлінські звіти ВСК ім. Ватутіна на прикладі рахунку 231 "Рослинництво":

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 231 в розрізі видів діяльності, видів затрат та підрозділів (бригад) (додаток 4);

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 2311 в розрізі видів діяльності, видів затрат, місць зберігання та товарно-матеріальних цінностей (додаток 5);

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 2311, аналітичний рахунок "Цукровий буряк" у розрізі видів затрат (додаток 6).

Подібна управлінська звітність складається і щодо інших виробничих та затратних рахунків і використовується для прийняття управлінських рішень.

3. Шляхи удосконалення внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності на підприємстві

3.1 Шляхи удосконалення управлінського обліку на підприємстві