Виконання завдань з надання впевненості аудиторам

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки

Кіровоградський національно технічний університет

Факультет обліку та фінансів

Індивідуальне завдання

з дисципліни теорія фінансового контролю і аудиту

"Виконання завдань з надання впевненості аудиторам"

Виконала

Студентка групи ОА13-СК

Дмитрович А. М.

Перевірив

Давидов Г. М.

м. Кіровоград

2013



Зміст

Вступ

1. Види аудиторських послуг в Україні

1.1 Аналіз ринку аудиторських послуг

2. Особливості виконання завдань з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової звітності

2.1 Завдання внутрішнього аудиту, його взаємозв'язок із зовнішнім аудитом

2.2 Класифікація зовнішнього аудиту

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Розвиток аудиторської діяльності в Україні відбувається в умовах становлення ринкового типу економіки, активного розширення зовнішньоекономічної діяльності, проходження інвестиційних процесів. Вітчизняні підприємства звертаються до аудиторських фірм з потребою провести аудит, отримати консультацію, забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємства, підготовки інформації про фінансово-господарський стан економічного суб'єкта та іншими роботами, які можна звести до єдиного поняття - за аудиторськими послугами.

Питання змісту аудиторських послуг залишається сьогодні найменш дослідженим. Аудиторська діяльність в Україні має перші п'ятнадцять років свого становлення. Більшістю вчених і дослідників розглядаються переважно проблеми проведення аудиту господарської діяльності підприємств, розвиток аудиторських послуг знаходиться на етапі спроб і помилок. Тільки починають з'являтись перші вітчизняні нормативні документи з питань регулювання послуг аудиторських фірм.

Результатом розвитку ринку аудиторських послуг є те, що сучасні аудиторські фірми мають дуже широкий спектр робіт, які вони виконують. Причому існує досить багато видів робіт, які не пов'язані з формуванням висновку та наданням замовникам впевненості щодо надійності інформації. У теорії аудиту існує багато різних класифікацій послуг, які виконуються аудиторами. Проте стандарти з аудиту (Міжнародна концептуальна основа завдань з надання впевненості) мають власне їх групування, яке дозволяє правильно визначати та використовувати стандарти у професійній діяльності аудиторів.

Всі види робіт, які виконуються аудиторами поділяються на дві великих групи:

· перша група - це роботи, пов 'язані з наданням впевненості користувачам,

· друга група - це роботи, внаслідок виконання яких впевненість користувачам не надається. Такі роботи отримали спеціальну назву "супутні послуги".

Завдання з надання впевненості -- це завдання, виконуючи які, аудитор робить висновок, призначений підвищити ступінь довіри майбутніх користувачів, які не є відповідальною стороною щодо результатів оцінки або порівняння предмета завдання з відповідними критеріями.

До супутніх послуг, зокрема, відносяться завдання, що підпадають під дію Міжнародних стандартів супутніх послуг, наприклад, завдання з погоджених процедур або складання фінансової та іншої інформації, складання податкових декларацій, що не передбачає висловлення думки стосовно впевненості, консалтингові (дорадчі) завдання, наприклад, консалтинг з менеджменту або питань оподаткування.



1. Види аудиторських послуг в Україні

В нинішній час українська економіка переживає наслідки економічної кризи, яка розпочалася ще в 2008 році і триває досі , це призвело до зменшення попиту на аудит, разом з тим спостерігається зростання попиту на супутні послуги консультування, аутсорсинг бухгалтерських послуг.

Зростання економіки, активне прагнення бізнесу до публічності і приплив іноземних інвестицій стали основними чинниками високого попиту на аудиторські послуги. Проте фінансова криза кардинально змінила ситуацію. Як відомо, до кризи успішний стан ряду галузей промисловості був забезпечений високими цінами на сировину і доступністю зарубіжних кредитів. Економічна криза загострила раніше не вирішені проблеми, в тому числі перед аудиторами постала необхідність зміни стратегії подальшого розвитку .

У вітчизняній літературі приділяється значна увага розвитку аудиту в Україні.

Проблемам розвитку ринку аудиторських послуг присвячено ряд праць вчених економістів, аудиторів. М. Т. Білуха, Ф. Ф. Бутинець, Г. М. Давидов, Н. І. Дорош, В. С. Рудницький, І. І. Пилипенко, О. А. Петрик, В. Я. Савченко присвячують свої дослідження питанням розвитку та організації. О. Ю. Редько в своїх працях аналізує показники діяльності на ринку аудиторських послуг в Україні .

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону "Про аудиторську діяльність" аудиторські послуги можуть надаватись у формі:

· аудиторських перевірок (аудиту);

· пов'язаних з ними експертиз;

· консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності,

· оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності;

· інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Аудиторська перевірка (аудит) -- це перевірка бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам (ч. 1 ст. 363 ГК).

З наведеного визначення випливають наступні ознаки аудиту. а) аудит - це перевірка, тобто обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання або їх структурних підрозділів;

б) об'єктом аудиту є бухгалтерська звітність, облік, первинні документи та інша інформація щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Бухгалтерська звітність -- це звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів (наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку" від 31.03.1999 р. № 87).

Публічна бухгалтерська звітність складається із аудиторського висновку, балансу, звіту про прибутки і збитки, іншої звітності в межах відомостей, які не становлять комерційну таємницю і визначені законодавством для надання користувачам та публікації (ч. 1 ст. 8 Закону "Про аудиторську діяльність");

в) метою аудиту є визначення достовірності звітності, обліку суб'єктів господарювання, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Достовірність публічної бухгалтерської звітності -- це такий ступінь точності відомостей бухгалтерської звітності, який дає змогу компетентному користувачу робити на її (звітності) підставі правильні висновки щодо результатів діяльності суб'єктів господарювання і приймати відповідні рішення.

Основою достовірності бухгалтерської звітності є відсутність суттєвих порушень встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку і складання звітності.

Аудиторські послуги у вигляді експертиз фінансово-господарської діяльності (в тому числі судово-бухгалтерська експертиза в редакції статей 7, 10 Закону України "Про судову експертизу") оформляються експертним висновком або актом (ч. 2 ст. 7 Закону).

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів (ч. 2 ст. 7 Закону).

Інші види економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб, тут мова йде, зокрема, про такі супутні аудиту послуги як:

а) Оглядові (експрес) перевірки

Завданням оглядової перевірки фінансової звітності є надання аудиторові можливості встановити негативні факти, котрі приводять його до висновку, що інформація, отримана на підставі прийнятої облікової політики, неправдиво представляється (негативна думка).

При цьому він здійснює процедури перевірки, які не забезпечують оцінку подій, оскільки це робиться при аудиті. Все негативне, що потрапляє в коло зору аудитора, розцінюється ним як те, що фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах, не складена у відповідності з встановленими правилами її підготовки. Таке саме завдання стоїть перед аудитором під час оглядової перевірки іншої інформації, підготовленої у відповідності з окремими правилами.

Аудитор намагається бути в курсі всіх суттєвих питань. Обмежені процедури оглядової перевірки і аналізу, пов'язаного з нею, дають меншу ймовірність досягнення поставленої аудитором мети порівняно з аудитом. Тобто під час оглядової перевірки використовується досвід і знання в галузі аудиту, знання техніки аудиту для отримання необхідних доказів. Але при оглядових перевірках не вивчається так детально, як при аудиті, система внутрішнього контролю і обліку підприємства, не перевіряється первинна бухгалтерська документація на достовірність, а докази отримуються більшою мірою шляхом інспектування, огляду, підтвердження і розрахунків, що також використовується під час проведення аудиту. Крім того, аудитор намагається переглянути всі важливі справи підприємства, процедура оглядової перевірки передбачає менше вивчення цих справ порівняно з аудитом, тому аудиторська гарантія, що надається в звіті оглядової перевірки, відповідно менша порівняно з аудитом.

б) Операційна перевірка.

Під час проведення операційної перевірки аудитор зобов'язаний провести процедури перевірки з окремих питань, про котрі він домовився з клієнтом. Узгоджені між аудитором і клієнтом процедури перевірки здійснюються з метою задоволення інтересів клієнта стосовно дослідження інформації з окремих питань. Одержувачі такого звіту повинні скласти власні висновки з окремих питань на підставі виконаних аудитором процедур перевірки. Такий звіт має обмежене коло користувачів. Він стосується лише тих сторін, котрі домовились про виконання процедур перевірки, тому що інші сторони, які не мають уявлення про причини замовлення таких процедур перевірки, можуть неправильно тлумачити результати операційної перевірки.

в) Компіляція (трансформація бухгалтерського обліку).

Під час здійснення процедур трансформації обліку за іншими обліковими стандартами бухгалтер залучається до проведення бухгалтерських послуг, що на відміну від аудиторських пов'язано з такими речами, як збереження, класифікація і підсумок фінансової інформації.

Як правило, така робота складається зі скороченого обсягу деталізації даних і закінчується створенням сприятливих у використанні зрозумілих таблиць та фінансової звітності.

У цьому випадку не вимагається отримання аудиторських доказів стосовно цієї інформації. Однак, користувачі трансформованої фінансової звітності отримують певну вигоду від участі фахівців-бухгалтерів, оскільки такі послуги виконуються з належними професійними навичками і старанністю.

Крім того, надання інших послуг аудиторами може мати місце у таких формах як:

-- представництво інтересів клієнта (замовника) перед іншими особами за його дорученням з питань економіко-правового забезпечення діяльності клієнта (замовника) відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Представництво інтересів клієнта (замовника) : в суді здійснюється відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України; видавництво та розповсюдження (на договірній основі через третіх осіб) методичної (інформаційної) літератури з питань теорії та практики обліку, оподаткування, аудиту, аналізу, фінансів, правового забезпечення господарської діяльності в Україні (здійснюється після вивчення питання та отримання відповідного дозволу Аудиторської палати України).

— проведення навчальних семінарів та курсів з питань обліку, аудиту, оподаткування, аналізу та економіко-правового забезпечення господарської діяльності в Україні (здійснюється без видачі кваліфікаційних сертифікатів після узгодження з Аудиторською палатою України, затвердження програми);

— оцінка майна (за умови наявності відповідної кваліфікації оцінщика);

— розробка, впровадження, супровід бухгалтерських продуктів в електронних системах обробки даних;

— ведення за інших юридичних та фізичних осіб бухгалтерського та податкового обліку, складання фінансової (бухгалтерської) звітності та декларацій про доходи.



1.1 Аналіз ринку аудиторських послуг

Згідно з п. 1.3 Положення про порядок подання звітності аудиторські фірми (аудитори) подають до АПУ звітність за формою № 1-аудит (річна) "Звіт аудиторської фірми (аудитора) про надані послуги" (далі - Звітність) в обсягах, порядку і в терміни, визначені АПУ.

Дані, наведені в табл.1. , інформують про стан подання звітності за 2012 рік у розрізі регіонів України.

Таблиця 1. Стан подання звітності до АПУ за 2012 р.

Регіони	Кількість суб'єктів аудиторської діяльності, включених до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів станом на 31.12.2012.	Кіль-кість звітів, поданих до АПУ	Не подали звітність до АПУ
			Всього	Аудиторські фірми	ФО-П
АР Крим	34	32	2	1	1
Вінницька обл.	22	22	-	-	-
Волинська обл.	14	13	1	-	1
Дніпропетровська обл.	111	106	5	3	2
Донецька обл.	98	93	5	2	3
Житомирська обл.	25	24	1	-	1
Закарпатська обл.	20	20	-	-	-
Запорізька обл.	59	57	2	1	1
Івано-Франківська обл.	19	19	-	-	-
м.Київ та Київська обл.	693	662	31	22	9
Кіровоградська обл.	14	14	-	-	-
Луганська обл.	38	36	2	1	1
Львівська обл.	65	64	1	-	1
Миколаївська обл.	30	29	1	-	1
Одеська обл.	75	74	1	-	1
Полтавська обл.	38	36	2	-	2
Рівненська обл.	28	28	-	-	-
м.Севастополь	14	13	1	1	-
Сумська обл.	31	29	2	-	2
Тернопільська обл.	13	12	1	1	-
Харківська обл.	124	119	5	1	4
Херсонська обл.	20	20	-	-	-
Хмельницька обл.	22	22	-	-	-
Черкаська обл.	38	38	-	-	-
Чернівецька обл.	11	11	-	-	-
Чернігівська обл.	16	16	-	-	-
Р а з о м :	1672	1609	63	33	30

Незважаючи на тенденцію до зменшення кількості суб'єктів аудиторської діяльності в Україні, обсяг наданих послуг суб'єктами аудиторської діяльності в цілому по країні зріс порівняно з 2011 р. Так, обсяг доходу від наданих послуг суб'єктами аудиторської діяльності у 2011 р. становив 1 258 307,0 тис. грн., а у 2012 р. - 1 266 826,50 тис. грн.

У табл. 2 відображено дані про обсяг наданих послуг суб'єктами аудиторської діяльності за 2008-2012 рр.

Таблиця 2 .Обсяг наданих послуг суб'єктами аудиторської діяльності за 2008 - 2012 рр.

Рік	Обсяг наданих послуг, тис. грн.	Надано звітів	Середній дохід на одного суб'єкта аудиторської діяльності без ПДВ, тис. грн.
2008	1 116 745,70	2 309	483,65
2009	1 280 188,80	2 278	561,98
2010	1 213 098,30	2 048	594,07
2011	1 258 307,00	1 792	702,18
2012	1 266 826,50	1 609	787,34

Так, приріст середнього доходу на одного суб'єкта аудиторської діяльності у 2012 р. порівняно з 2011 р. склав 12,13%, а порівняно з 2008 - 62,79%.

Таким чином, незважаючи на постійне зменшення кількості суб'єктів підприємницької діяльності, які мають право на здійснення аудиторської діяльності, спостерігається стійка тенденція до збільшення їх доходу.

В Україні за 2012 рік надано аудиторських послуг на загальну суму 1 266 826,50 тис. грн. З них по місту Києву та Київській обл. - 954 340,30 тис. грн., що становить 75,33% від загальної суми наданих послуг у 2012 р. У Дніпропетровському регіоні за 2012 рік надано послуг на 79 103,4 тис. грн., у Харківському - на 40 814,7 тис. грн., у Донецькому регіоні на 36 086,2 тис. грн. Поряд із цим у Чернівецькій обл. за рік надано послуг на суму 2 312 тис. грн., у Волинській обл. - 2 380 тис. грн.

Найбільший середній дохід на одного суб'єкта аудиторської діяльності у 2012 р. спостерігається у м. Києві та Київській обл. - 1 440,84 тис. грн., а найменший у Сумській обл. - 125,57 тис. грн.

Середня вартість одного замовлення коливається від 3,0 тис. грн. у Рівненській обл. до 43,9 тис. грн. у м. Києві та Київській обл.

У більшості регіонів вагому частку займає обов'язковий аудит фінансової звітності.

Частка видів замовлень (обов'язкового аудиту фінансової звітності, ініціативного аудиту фінансової звітності, огляду історичної фінансової формації, завдань з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації) у загальному обсязі завдань з надання впевненості у 2012 р. подано в табл. 3.

Показник частки обов'язкового аудиту в загальному обсязі завдань з надання впевненості вище ніж 80% спостерігається у Вінницькій - 89,73%, Запорізькій - 84,87%, Кіровоградській - 91,98%, Сумській - 82,97%, Тернопільській - 89,89%, Чернігівській - 87,84% областях та м. Севастополі - 90,51%. Найнижчий показник частки обов'язкового аудиту в загальному обсязі завдань з надання впевненості спостерігається в м. Києві - 16,09%.

Замовленням з ініціативного аудиту фінансової звітності перевага надається у м. Києві та Київській обл. - 69,85%, та Дніпропетровській обл. - 58,56%. Досить високий показник частки ініціативного аудиту в загальному обсязі завдань з надання впевненості (вище як 40%) відмічається в Харківській, Херсонській, Чернівецькій областях.

Супутні послуги, що надали аудитори в 2012 р., в загальному обсязі наданих послуг становлять всього 10,10% порівняно із 2011 р. (8,23%). Кількість суб'єктів, що надавали супутні послуги протягом 2012 р., - 278, або 17,28% від загальної кількості суб'єктів, що подали звітність до АПУ.

У табл. 5 показано, як змінювалася структура загального обсягу наданих послуг аудиторськими фірмами та аудиторами за інтервалами вибірки у 2010 - 2012 рр.

Відзначимо, що упродовж 2011-2012 рр. значний вплив на розвиток професії аудитора в Україні мало внесення змін до податкового законодавства. Так, у зв'язку із прийняттям Податкового кодексу України значна кількість аудиторів-підприємців призупинили свою діяльність, оскільки згідно з підпунктом 291.5.2 п.291.5 ст. 291 Податкового кодексу України платниками єдиного податку не можуть бути фізичні особи - підприємці, які здійснюють діяльність у сфері аудиту. Отже, аудитор-підприємець на єдиному податку може надавати лише інші послуги, пов'язані із професійною діяльністю, визначені Законом України "Про аудиторську діяльність", а саме ведення бухгалтерського обліку, складання фінансових звітів тощо. Для аудитора-підприємця, обсяг послуг якого становить близько 100 тис. грн. на рік, діяльність на загальній системі оподаткування стала нерентабельною. Динаміка зменшення кількості аудиторів - суб'єктів підприємницької діяльності упродовж 2012 р. це підтверджує.

Кількість замовлень на аудиторські послуги та їх вартість в основному залежать від платоспроможності суб'єктів господарювання в регіонах України. Як бачимо середня вартість замовлення в цілому по Україні становить 25,39 тис. грн., а середня вартість замовлення в м. Києві та Київській області практично в 2 рази більша. Це зумовлено тим, що суб'єкти великого підприємництва, банки, холдинги, страхові компанії та ін. за аудиторськими послугами звертаються до міжнародних аудиторських та великих національних фірм, які працюють у м. Києві та найбільших адміністративних центрах України, де функціонують бізнес-структури і зосереджена основна кількість практикуючих аудиторів.



2. Особливості виконання завдань з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової звітності

Завдання з надання впевненості -- це завдання, виконуючи які, аудитор робить висновок, призначений підвищити ступінь довіри майбутніх користувачів, які не є відповідальною стороною щодо результатів оцінки або порівняння предмета завдання з відповідними критеріями.

Впевненість - це ступінь довіри користувача до достовірності предмета перевірки аудитором.

Користувач, як правило, не виконує роботи, пов'язані з підготовкою інформації. Для нього процес підготовки інформації представляє собою "чорний ящик", на вході якого є дані про господарські операції, а на виході показники, що характеризують результат такої діяльності. Отже, цілком зрозуміло, що користувач інформації про результати діяльності хоче бути впевненим, що процедури систематизації та обробки в середині "чорного ящика" є надійними і на виході дають достовірний результат і що показникам фінансових звітів можна довіряти.



Разом з тим аудитор, який повинен надати користувачеві таку впевненість, не може говорити про те, що рівень її абсолютний. Абсолютна впевненість означала б, що можна на 100% гарантувати відсутність суттєвих перекручень та помилок в інформації, щодо якої аудитором зроблено висновок.

Абсолютна впевненість недосяжна внаслідок дії таких чинників:

- під час проведення процедур перевірки, як правило, використовується не суцільний, а вибірковий підхід,

- отримані аудитором докази за своїм характером є ймовірніше переконливими, ніж остаточними,

- завжди існують обмеження, які властиві будь-якій системі внутрішнього контролю.

Тому коли аудитор виконує завдання, пов'язані з наданням впевненості, така впевненість для користувача може бути у формі обґрунтованої впевненості та обмеженої впевненості.

Метою завдання з надання обґрунтованої впевненості є зменшення ризику завдання з надання впевненості до прийнятно низького рівня в обставинах завдання як основи для позитивної форми висновку практика. Тобто, аудитор висловлює високий, але не абсолютний рівень впевненості в тексті аудиторського висновку про те, що інформація, яка пройшла аудиторську перевірку не містить суттєвих викривлень, це так звана позитивна форма висновку.

Метою завдання з надання обмеженої впевненості є зменшення ризику завдання з надання впевненості до рівня, який є прийнятним в обставинах завдання (але цей ризик є більшим, ніж у завданні з надання обґрунтованої упевненості) як основи для негативної форми висновку практика. Тобто аудитор в тексті аудиторського висновку говорить про те, що під час проведення перевірки він не отримав свідчень, які робили б підстави вважати, що інформація, яка пройшла перевірку, містить суттєві викривлення, це так звана негативна форма висновку.

Кожне завдання з надання впевненості повинно мати такі елементи:

а) тристоронні відносини між аудитором, відповідальною стороною та користувачами;

б) предмет перевірки: фінансові звіти або інша інформація;

в) відповідні критерії, щодо виконання яких буде формуватися висновок: концептуальна основа фінансової звітності, концептуальні основи ефективності внутрішнього контролю;

г) достатні відповідні докази;

д) письмовий висновок з надання впевненості^ форма якого відповідає завданню з надання обґрунтованої впевненості або завданню з надання обмеженої впевненості.

Отже, як було вже зазначено вище, тристоронні відносини завжди існують, коли мова йдеться про аудит фінансових звітів. Відносини аудиту передбачають наявність трьох окремих сторін: аудитора, відповідальної сторони та користувача. Це поняття також є визначальним і для того, щоб можна було говорити, що завдання, яке отримано, є завданням з надання впевненості. аудиторський послуга фінансовий звітність

Міжнародні стандарти аудиту застосовують термін "професійний бухгалтер практик". Цей термін також включає і термін "аудитор".

Відповідальна сторона - це особа або особи, які несуть відповідальність за предмет перевірки. Наприклад, управлінський персонал, який звітує за результати своєї діяльності і складає фінансову звітність.

Відповідальна сторона може бути (а може й не бути) стороною, що наймає аудитора (замовником).

Користувач - особа, особи або клас осіб, для яких аудитор готує висновок з завдання з надання впевненості. Бувають випадки, коли відповідальна сторона може виступати в ролі користувача. Відповідальна сторона та користувач часто належать до різних організацій, але це є не обов'язковою умовою.

Сучасний ринок аудиторських послуг має досить широкий спектр осіб, які мають статус користувачів. Так можна назвати таких основних користувачів фінансової звітності та іншої інформації про господарську діяльність підприємства: інвестори (власники підприємства - засновники та акціонери), органи управління підприємства, працівники підприємства, банки, постачальники та інші кредитори, державні регуляторні органи, клієнти (замовники), громадськість. Зрозуміло, що різні користувачі мають різні інформаційні потреби (див. табл. 1.1).

Наступним обов'язковим елементом завдання з надання впевненості є предмет.

Предмет та інформація з предмета завдання з надання впевненості може мати різну форму, наприклад:

* фінансові показники або умови (наприклад, історичний або прогнозний фінансовий стан, фінансові показники та ліквідність), для яких інформацією з предмета можуть бути визнання, оцінка, подання та розкриття, представлені у фінансовій звітності;

* нефінансові показники або умови (наприклад, показники підприємства), для яких інформацією з предмета можуть бути ключові показники продуктивності та ефективності;

* фізичні характеристики (наприклад, потужність обладнання), для яких інформацією з предмета може бути документ із специфікацією;

* системи та процеси (наприклад, система внутрішнього контролю підприємства або система інформаційних технологій), для яких інформацією з предмета може бути твердження з ефективності;

* поведінка (наприклад, корпоративне управління, відповідність законодавству, управління людськими ресурсами), для якої інформацією з предмета може бути звіт про відповідність або звіт про ефективність.



Користувачі фінансової звітності та їхні інформаційні потреби

Користувачі	Інформаційні потреби
Інвестори	Здатність підприємства сплачувати дивіденди. Прийняття рішень щодо придбання, утримання або продажу інвестицій.
Органи управління підприємством	Прийняття рішень щодо поточного та стратегічного управління
Працівники	Стабільність і прибутковість підприємства. Збереження робочих місць, оплата праці та пенсійне забезпечення.
Банки	Своєчасне повернення позики та отримання відсотків
Постачальники та інші кредитори	Своєчасність оплати рахунків
Клієнти (замовники)	Гарантії отримання відповідних товарів та послуг вчасно, в повному обсязі та належної якості
Уряд (державні регуляторні органи)	Своєчасність і повнота сплати податків. Оцінка отриманого та прогноз майбутнього національного доходу і розподіл ресурсів.
Громадськість	Вплив діяльності підприємства на добробут суспільства (зайнятість, екологію, тощо)

Предмети мають різні характеристики. Так, наприклад, інформація, яка формує предмет перевірки, може бути:

- якісною, або кількісною, об'єктивною або суб'єктивною,

- історичною або прогнозною, відноситися до певного моменту часу (моментні показники), або покривати визначений період часу (інтервальні показники).

Такі характеристики впливають на:

а) точність оцінки або вимірювання предмета щодо критеріїв;

б) переконливість наявних доказів.

Предмет перевірки має бути чітко визначений, послідовно оцінюваний або вимірюваний за відповідними критеріями та мати форму, яку можна перевірити за допомогою процедур із збирання доказів та для підтвердження цієї оцінки.

Критерії є важливим елементом при формуванні аудитором своєї думки у висновку, так як вони формують основу, стосовно якої був оцінений та вимірюваний предмет перевірки, та інформують про нього користувача. Без таких критеріїв будь-яка думка може піддаватися стороннім тлумаченням та неправильному розумінню.

Критерії -- це контрольні показники, що використовуються для оцінки або вимірювання предмета, включно з показниками, там де це прийнятно, подання та розкриття.

Приклади критеріїв:

- для аудиторської перевірки фінансових звітів критерієм можуть виступати Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку, які діють в Україні, або Міжнародні стандарти фінансової звітності,

- для підготовки висновку про систему внутрішнього контролю за критерій може бути вибрана концептуальна основа внутрішнього контролю, при підготовці висновку про відповідність декларацій з оподаткування законодавству критеріями можуть виступати законодавчі акти.

Критерії можуть бути встановленими (формальними), або спеціально розробленими (менш формальними). Установлені критерії визначаються законами, нормативними документами, положеннями. Спеціально розроблені критерії визначаються для конкретного завдання та узгоджуються з метою завдання. У цьому випадку доцільно професійному бухгалтеру обговорити розроблені критерії з відповідальною стороною або користувачем.

Відсутність чітко визначених критеріїв приводить до того, що будь-який висновок може піддаватися різним тлумаченням та неправильному розумінню. Тому дуже важливо, щоб кожне завдання з надання впевненості мало відповідні критерії залежно від контексту, тобто від обставин завдання.

Для окремих користувачів можуть розроблятися різні критерії при одному і тому ж предметі перевірки. Наприклад, необхідно зробити висновок щодо якості продукції, яка реалізується підприємством на ринку. З цією метою відповідальна сторона одного підприємства використовує в якості критерію кількість отриманих скарг від покупців, як предмет оцінки задоволення покупців, а відповідальна сторона іншого підприємства може визначати з цією метою кількість повторних покупок впродовж трьох місяців після першої покупки.

Отже, дуже важливо, щоб прийняті критерії для виконання завдань з надання впевненості мали певні характеристики:

а) значимість: значимі критерії дають змогу зробити висновки, що допоможуть користувачам у прийнятті рішень;

б) повнота: критерії будуть достатньо повними, коли не пропущені відповідні фактори, які можуть вплинути на висновки в контексті обставин завдання. Повні критерії включають, там, де це потрібно, показники подання та розкриття;

в) надійність: надійні критерії не дозволяють давати суперечливої оцінки або вимірювання предмета включно, якщо це необхідно, з поданням та розкриттям, якщо вони використовуються в подібних обставинах аудиторами з подібною кваліфікацією;

г) нейтральність: нейтральні критерії дають можливість дійти неупереджених висновків;

д) зрозумілість: зрозумілі критерії дають можливість дійти висновків, які будуть чіткими та повними та не будуть піддаватися різним тлумаченням.

В якості критеріїв для оцінки або вимірювання предмета завдання з надання впевненості не можуть використовуватись очікування, судження або власний досвід аудитора .

При виконанні будь-якого завдання з надання впевненості аудитор повинен мати доступ та отримати достатні та відповідні докази того, що інформація з предмета не має суттєвих перекручень. При плануванні та виконанні завдання, особливо при визначенні природи, порядку виконання завдання та об'єму процедур збору доказів, аудитор враховує суттєвість, ризик завдання з надання впевненості та кількість і якість наявних доказів.

І нарешті, результатом виконання будь-якого завдання з надання впевненості є письмовий висновок з надання впевненості, форма якого відповідає завданню з надання обґрунтованої впевненості або завданню з надання обмеженої впевненості.

Концепція обґрунтованої впевненості пов'язана з накопиченням аудиторських доказів, потрібних аудиторові для висновку про відсутність суттєвих викривлень у фінансових звітах, розглянутих в цілому. Обґрунтована впевненість стосується всього процесу аудиту.

Аудиторська перевірка не є гарантією того, що фінансові звіти не містять суттєвого викривлення, оскільки отримати абсолютну впевненість неможливо. Крім цього, аудиторський висновок не гарантує майбутньої життєздатності підприємства, ні ефективності, ані результативності діяльності управлінського персоналу.

Загальну сукупність завдань з надання впевненості можна поділити на дві великих категорії:

· перша категорія - це аудит та огляд історичної фінансової інформації,

· друга категорія - це завдання з надання впевненості, що не є аудитом або оглядом.

Головна характерна риса першої категорії завдань з надання впевненості є те, що такі завдання виконуються стосовно повного комплекту фінансових звітів, які за своїм характером і є історичною фінансовою інформацією. Виконання цієї категорії завдань завжди буде відповідати завданням з підтвердження. Друга категорія завдань з надання впевненості може виконуватись як завдання з підтвердження, або як завдання зі складання безпосереднього висновку.

Відмінність огляду від аудиту полягає в тому, що метою завдання з огляду є можливість надати аудиторові на основі процедур, які не дають усіх свідчень, що їх вимагала б аудиторська перевірка, констатувати, чи привернув увагу аудитора будь-який факт, який дає йому підстави вважати, що фінансові звіти не складені в усіх суттєвих аспектах згідно з визначеною концептуальною основою фінансової звітності. Отже, головна відмінність огляду від аудиту полягає в тому, що під час огляду зменшується обсяг проведення процедур перевірки і, як наслідок, обсяг отриманих доказів. Саме тому результатом проведення огляду є надання обмеженої (середньої) впевненості, яка має форму негативної впевненості.

Як бачимо, аудит, як вид завдання з надання впевненості, посідає лише окрему частку в загальному спектрі робіт, які виконуються аудиторами.

2.1 Завдання внутрішнього аудиту, його взаємозв'язок із зовнішнім аудитом

Сучасні форми організації бізнесу вимагають не тільки захисту інформаційних потреб зовнішніх користувачів, але й формування спеціальних форм економічного контролю всередині холдингів та корпорацій. Тому залежно від форми та мети аудит буває: зовнішній (незалежний), внутрішній (залежний).

Зовнішній аудит - це аудит, який визначається як завдання з надання обґрунтованої впевненості стосовно повного комплекту фінансових звітів. Головною характерною рисою зовнішнього аудиту є існування тристоронніх відносин, в яких аудитор має незалежність від інших двох сторін.

Виникнення внутрішнього аудиту пов'язано перш за все з тим, що внаслідок процесу концентрації капіталу відбувається утворення бізнес-структур, в яких існують юридично відокремлені суб'єкти господарювання (підприємства), що знаходяться під контролем (у власності) іншої структури - холдингу.

Таким чином, виникає об'єктивна необхідність у спеціальному контролюючому органі - внутрішньому аудиті. Підрозділи внутрішнього аудиту, на відміну від зовнішнього, знаходяться під контролем управлінського органу холдингу, але не підпорядковуються іншим структурам, що входять до його складу. Тому і виникає таке поняття, як внутрішній, або залежний аудит.

Такий контроль здійснюється аудиторською службою суб'єкта господарювання або іншим незалежним внутрішнім підрозділом зазначеного суб'єкта і включає, зокрема, нагляд і перевірку:

· дотримання вимог законодавства;

· точності і повноти документації бухгалтерського обліку;

· своєчасності підготовки бухгалтерської документації;

· забезпечення збереження майна тощо.

Основним правилом, що регулює процедуру організації і функціонування внутрішнього аудиту, є наступне: сума витрат на його утримання не повинна перевищувати очікуваних збитків в даний період з причини його неефективності.

Обсяг і мета внутрішнього аудиту змінюються й залежать від розміру, структури суб'єкта господарювання, вимог його управлінського персоналу. Як правило, внутрішній аудит складається з одного або декількох наведених елементів:

· Моніторинг внутрішнього контролю.

Впровадження адекватного внутрішнього контролю входить до обов'язків управлінського персоналу та вимагає постійної уваги. Управлінський персонал покладає, як правило, на внутрішній аудит відповідальність щодо перевірки внутрішнього контролю, моніторингу його функціонування, а також надання рекомендацій з його вдосконалення;

· перевірка фінансової і господарської інформації.

Цей елемент може включати перевірку способів, що застосовуються для визначення, виміру, класифікації цієї інформації і складання звітності про неї та конкретний запит щодо окремих статей, у тому числі детальне тестування операцій, залишків на рахунках і процедур;

· перевірка економічності та продуктивності діяльності (включаючи нефінансові заходи контролю суб'єкта господарювання);

· перевірка дотримання законів, нормативних актів та інших зовнішніх вимог, а також політики, директив управлінського персоналу та інших внутрішніх вимог.

Цілі внутрішнього аудиту значно ширші за цілі зовнішнього аудиту. Це надає гнучкості внутрішнім аудиторам для задоволення потреб підприємства. Різні підприємства відрізняються обсягом, спрямованістю та сферами дослідження внутрішнього аудиту.

Наприклад, менеджмент одного підприємства може вирішити, що внутрішні аудитори мають оцінювати внутрішній контроль та фінансові звіти кожного підрозділу щорічно; тоді як на інших підприємствах, крім того, внутрішні аудитори повинні бути консультантами і зосереджуватися на рекомендаціях, які покращують показники діяльності.

Аналіз поглядів відомих вчених і спеціалістів у галузі аудиту та законодавчої бази стосовно суті внутрішнього аудиту та його функцій дає підстави концептуально відокремити його від внутрішнього контролю і сформулювати такі висновки:

-- внутрішній аудит організаційно призначений обслуговувати інтереси власників підприємства;

-- система внутрішнього контролю призначена обслуговувати інтереси інших користувачів -- керівництва підприємства;

-- вимоги норм чинного законодавства стосовно ревізійних комісій (ревізорів) з незалежного контролю (внутрішнього аудиту) за фінансово-господарською діяльністю економічних суб'єктів мають обов'язковий характер і підлягають неухильному дотриманню;

-- внутрішній контроль має ініціативний характер: за розсудом керівництва економічного суб'єкта він може проводитися в поточному (постійному), періодичному чи одноразовому режимі;

-- проведення внутрішнього аудиту акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, комерційних банків в установлених законодавством випадках є обов'язковим;

-- внутрішній контроль може за розсудом керівництва економічного суб'єкта здійснюватися власним структурним підрозділом, штатним контролером чи на договірних засадах сторонньою спеціалізованою організацією;

-- внутрішній аудит в інтересах власників має, в установлених законодавством випадках, проводитися ревізійною комісією (ревізором) чи внутрішніми аудиторами.

Внутрішній аудит може зосереджуватися на фінансовій звітності (фінансовий аудит), відповідності політиці, процедурам, законам чи регулятивним документам (аудит відповідності), виявленні помилок та зловживань (аудит порушень) та операційній ефективності і продуктивності (операційний аудит).

Операційний аудит -- це вид внутрішнього аудиту, який досліджує дії об'єкта щодо ефективності й продуктивності і може оцінити будь-які дії на будь-якому рівні в межах підприємства. На відміну від фінансового аудиту, операційний аудит зосереджується швидше на діях, подіях, аніж на підтвердженні фінансового звіту. Загальним для всіх завдань операційного аудиту є підвищення прибутковості підприємства.

Управлінський аудит -- вид операційного аудиту, спрямований на оцінювання ефективності управління організаційною одиницею. Він концентрується більше на ефективності, ніж на продуктивності. Ефективність та продуктивність, що використовуються для характеристики операційного аудиту, -- різні поняття.

Продуктивність можна розглядати як вхідну міру. Це стосується контролю за рівнем витрат і поточних функцій мінімізації витрат. Ефективність -- орієнтовний вихід -- міра продуктивності використання ресурсів підприємства. Продуктивність може розглядатися також з погляду зростання прибутковості, рентабельності. За високого рівня організації продуктивність стає менш важливою стосовно ефективності [24, с. 692]. Між зовнішнім та внутрішнім аудитом існує тісний взаємозв'язок. Внаслідок його існування МСА мають у своєму складі спеціальний стандарт МСА 610 "Використання роботи внутрішнього аудитора".

Хоча обидва види аудиту мають загальні завдання, між ними існують значні відмінності (див. табл. 6).

Роль внутрішнього аудиту визначається управлінським персоналом, і його цілі відрізняються від цілей зовнішнього аудитора, призначенням якого є надання незалежного висновку щодо фінансових звітів суб'єкта господарювання. Цілі функціонування внутрішнього аудиту змінюються залежно від вимог управлінського персоналу. Основне ж завдання зовнішнього аудитора -- встановити, чи не містять фінансові звіти суттєвих викривлень. Проте деякі способи досягнення відповідних цілей часто подібні, а отже, ці конкретні аспекти внутрішнього аудиту можуть виявитися корисними при визначенні характеру, розрахунку часу та обсягу зовнішніх аудиторських процедур.

Таблиця 6. Відмінності внутрішнього і зовнішнього аудиту

Елемент	Внутрішній аудит	Зовнішній аудит
Об'єкт	Визначається керівництвом	Визначається договором
Кваліфікація спеціалістів	Визначається адміністрацією. Незалежність обмежена.	Виставляються жорстокі умови з боку професіональних організацій. Повна незалежність.
Методи	Великі збіжності в методах, що використовуються. Відмінності існують в деталізації перевірок та в необхідній точності даних, що отримуються.
Цілі	Визначається керівництвом або випливає із планів.	Виходять із законоположень, а також із зовнішніх потреб.
Звітність	Перед керівництвом	Перед третіми особами.



Внутрішній аудит є підрозділом суб'єкта господарювання. Незалежно від ступеня самостійності та об'єктивності внутрішнього аудиту, він не може досягнути такого ступеня незалежності, якого вимагають від зовнішнього аудитора при висловленні ним думки щодо фінансових звітів. Зовнішній аудитор несе виключну відповідальність за висловлену аудиторську думку, і ця відповідальність не зменшується при будь-якому використанні внутрішнього аудиту. Всі судження, що стосуються аудиту фінансових звітів, формуються зовнішнім аудитором.

Разом з тим ефективний внутрішній аудит часто дає змогу змінювати характер, визначати час, а також зменшувати обсяг процедур, що їх виконує зовнішній аудитор, але не може їх повністю виключити. Проте іноді, розглянувши діяльність внутрішнього аудиту, зовнішній аудитор може вирішити, що внутрішній аудит не вплине на процедури зовнішнього аудиту.

Оцінка зовнішнім аудитором роботи внутрішнього аудиту впливатиме на його судження стосовно використання внутрішнього аудиту під час оцінки ризиків та модифікування внаслідок цього характеру, розрахунку часу та обсягу подальших процедур зовнішнього аудиту.

Для отримання розуміння й здійснення оцінки роботи внутрішнього аудиту важливими критеріями є:

1. Організаційний статус: особливий статус служби внутрішнього аудиту на суб'єкті господарювання і вплив цього на його об'єктивність. В ідеальному випадку служба внутрішнього аудиту звітує перед управлінським персоналом найвищого рівня і не несе іншої відповідальності. Будь-які примушення або обмеження зі сторони управлінського персоналу щодо внутрішнього аудиту треба ретельно розглядати. Зокрема, внутрішнім аудиторам необхідно вільно контактувати із зовнішнім аудитором з усіх питань;

2. Обсяг діяльності, тобто характер і обсяг завдань, що виконуються внутрішніми аудиторами. Зовнішній аудитор повинен визначити, чи дотримується управлінський персонал рекомендацій внутрішнього аудиту, і чим це підтверджується;

3. Технічна компетентність: чи здійснюється внутрішній аудит особами, які (як внутрішні аудитори) мають відповідні технічну підготовку і професіоналізм. Наприклад, зовнішній аудитор може здійснити огляд політики найму та навчання внутрішніх аудиторів, їхній досвід і професійну кваліфікацію;

4. Належна професійна ретельність: чи належним чином здійснюється планування, нагляд, перевірка та документування внутрішнього аудиту. Треба розглянути наявність відповідних аудиторських інструкцій, робочих програм та робочих документів.

2.2 Класифікація зовнішнього аудиту

Зовнішній аудит може бути: - добровільним (ініціативним), обов'язковим.

Ініціативний аудит - вид завдання з надання обґрунтованої впевненості стосовно повного комплекту фінансових звітів, яке аудитор отримує за власною ініціативою замовника. Він може бути, наприклад, в наступних випадках: коли придбавається нове підприємство і новий власник хоче перевірити вартість придбання; коли власники не довіряють своїм управлінцям і хочуть проконтролювати їхню роботу.

Обов'язковий аудит -- вид завдання з надання обґрунтованої впевненості стосовно повного комплекту фінансових звітів, яке аудитор отримує від замовника у випадках, передбачених чинним законодавством.

У відповідності до статті 8 "Обов'язкове проведення аудиту" Закону України "Про аудиторську діяльність" проведення аудиту є обов'язковим для:

-- по-перше, для підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.

Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності господарюючих суб'єктів з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки;

— по-друге, для перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

— по-третє, для емітентів цінних паперів;

— по-четверте, для державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми власності;

— по-п'яте, для порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України.

Залежно від виду діяльності чи особливостей правового статусу суб'єкта господарювання, щодо якого здійснюється аудиторська перевірка, можна виділити такі спеціальні види аудиту:

· аудит підприємства, що приватизується;

· аудит ВАТ та підприємств-емітентів облігацій;

· аудит комерційних банків;

· аудит страхових компаній;

· аудит інвестиційних фондів та інвестиційних компаній тощо.



Висновки

Аналіз стану ринку аудиторських послуг свідчить, про те, що цей сектор економіки потерпає від змін, які відбуваються в країні.

Дослідивши особливості формування ринку аудиторських послуг у розрізі встановлених регіональних особливостей, вивчення обсягів та видів наданих аудиторських послуг в Україні, провівши сегментацію ринку аудиторських послуг в Україні в розрізі регіонів, виявили коливання кількості і вартості послуг у регіонах, що у більшості залежать від платоспроможності замовників аудиту та концентрації промислових підприємств.

Проаналізувавши структуру ринку аудиту за обсягом наданих аудиторських послуг, встановили, що найбільшу частку на ринку займають аудиторські фірми з доходами за рік від 10 тис. грн. до 100 тис. грн. і більше.

Аудитори -- приватні підприємці займають на ринку за отриманими доходами невеликий сегмент і знаходяться на межі виживання. Відповідно у цьому сегменті будуть відбуватися інтенсивні об'єднавчі процеси, результатом яких стане укрупнення суб'єктів підприємницької діяльності для здійснення аудиторської діяльності. Розглянувши національний ринок аудиту за видами наданих послуг аудиторами, констатуємо скорочення попиту на проведення аудиту. Але після виходу з економічної кризи можна очікувати відновлення ринку аудиторських послуг, тому що замовники аудиторських послуг знов стануть замислюватися про залучення фінансування, вихід на міжнародні ринки капіталу.

Отже, подальше зростання ринку аудиторських послуг розпочнеться з поліпшенням загальних економічних умов, збільшенням кількості і вартості операцій. Загалом росту ринку аудиторських послуг слід очікувати в розрізі попиту на всі види послуг в області аудиту, податкових і консультаційних послуг.



Список використаної літератури

1. Перелік аудиторських послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми) : затв. Рішенням АПУ від 27.09.2007 р. № 182/5 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт АПУ. -- Режим доступу : http://apu.com.ua.

2. Несторенко І. І. Перш за все ми хочемо удосконалити нормативну базу, регулюючу аудиторську діяльність / І. І. Нестеренко // Аудитор України. -- 2010. -- № 2. -- С. 20-22.

3. Редько О. Ю. Аудиторські послуги в Україні: перші кроки до ринку / О. Ю. Редько // Бухгалтерський облік і аудит. -- 2008. -- № 11. -- С. 48-55.

4. Печенюк Н. В. Тенденції розвитку ринку аудиторських послуг в Україні [Електронний ресурс] / Н. В. Печенюк, Є. Пронін // Всеукраїнська науково практична конференція "Сучасна наука в мережі Інтернет". Рубрика : Соціум, Наука, Культура.

Размещено на Allbest.ru