Документи з господарської діяльності як гарант ефективної роботи підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Об`єктом цього реферату є господарська діяльність. Тому, метою є: розглянути що це таке і які документи обслуговують цю сферу діяльності.

Поняття господарської діяльності наводиться в ст. 3 Господарського Кодексу України (далі - ГК). Під господарською діяльністю розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Класичні ознаки господарської діяльності, наголошуючи на її суспільно корисному характері, наводить авторитетний український учений В. С. Щербина: «Суспільно корисна господарська діяльність:

по-перше, полягає у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб;

по-друге, виконується на професійних засадах;

по-третє, результати такої діяльності мають реалізовуватися за плату, тобто функціонувати як товар;

по-четверте, поєднує як приватні інтереси виробника, так і публічні інтереси (держави, суспільства, значних верств населення тощо)».

Історіографія дослідження

Проблематику і основи складання документів із господарської діяльності досліджував Олійник О.Б. у своїй праці «Документування господарсько-договірної та господарсько-претензійної діяльності». Цей навчальний посібник містить основу культури складання та оформлення сучасних документів. Зосереджується увага на документуванні господарсько-договірної та господарсько-претензійної діяльності. У ньому вказано правила і поради щодо складання документів із господарської діяльності, що стане у нагоді менеджеру чи іншій діловій людині у своїй праці. Також в ньому міститься велика кількість зразків, на прикладі яких можна скласти свою версію документа без зусиль. А так, як це навчальний посібник, то і призначений для учнів коледжів та студентів ВУЗів, які навчаються на спеціальностях ділового спрямування, а отже, написаний він мовою, доступною простим читачам, тобто без великої кількості спеціалізованих термінів.

Також, у розкритті цієї теми мені допомогли підручники авторів таких, як Кушнаренко Н.Н. «Документоведение», Діденко А.Н. «Сучасне діловодство» та Бріцин В.М. «Сучасне діловодство».

Підручник Кушнаренко Н.Н. містить головні відомості, а точніше ознайомлює читача із наукою діловодства,його основними складовими та принципами. Це перший підручник, в якому весь комплекс теоретичних, методичних і організаційно-практичних проблем розглянуто як єдине ціле. Розкриті принципи класифікації документів, специфіка документів на традиційних і новітніх матеріальних носіях, особливості функціонування документно-комунікаційної системи. Також він містить практичні завдання, схеми і потрібні малюнки. Але цей підручник написаний російською мовою, що надає певну складність для читання і написання відповідних документів тим, хто не володіє російською досконало.

У підручнику Діденко А.Н. узагальнено й систематизовано великий теоретичний матеріал із діловодства і на конкретних зразках показано, як правильно скласти й оформити той чи інший документ. Наведено класифікацію документів,викладено вимоги до оформлення кожного з їх елементів. На основі чинних державних і міжнародних стандартів подано правила складання і оформлення службових документів договорів, контрактів тощо. Другу частину посібника становлять додатки, в яких уміщено зразки оформлення всіх документів, про які йшлося в тесті.

Довідник Бріцина В.М. дає відповіді на запитання: як не розгубитися у купі паперів,як правильно скласти потрібний документ, як влучно підібрати слова. У ньому вміщено найважливішу інформацію про складання й оформлення різних типів документів - від особистих до вузькогалузевих. Цей довідник стає у нагоді не тільки як посібник із ділового мовлення, а й поглиблює знання у сфері ділового етикету. Також, суттєву допомогу в швидкому пошуку потрібної інформації надають додатки,у яких представлені відомості з правопису, типові мовні звороти, перелік найпотрібніших словників. Також довідник містить велику кількість зразків документів різних можливих видів, що значно допомагає при складанні потрібних документів. Також у розділі 2.2 міститься інформація і різноманітні приклади на тему «Документи господорсько-договідної діяльності».

Розділ 1. Загальні відомості про договори з господарської діяльності

Договір з господарської діяльності - це службовий документ, в якому фіксують угоду між сторонами про встановлення ділових відносин, пов'язаних з господарською діяльністю, і який регулює ці відносини. Такі договори між підприємствами належать до найважливіших засобів міжвиробничих зв'язків у нових умовах господарювання й розвитку ринкових відносин.

Договір - це документ, в якому зафіксовано угоду між сторонами про взаємодію й належним чином оформлено.

Сторонами договору можуть бути фізичні особи, працівники підприємств, організацій, установи, фірми.

Договір - це юридичний документ, тому, формуючи його умови, необхідно уникати двозначності, нечіткості.

Існують різні види договорів з господарської діяльності:

про постачання;

про закупівлю;

про оренду виробничих та службових приміщень;

про розрахунково-касове обслуговування;

про купівлю-продаж;

про спільну діяльність;

про одержання позики;

про оренду житлового приміщення;

про майнову відповідальність та інші.

Найпоширенішими договорами між підприємствами, організаціями. Установами, фірмами є договори про постачання, оренду, спільну діяльність, підряд.

Договори з господарської діяльності оформляють на загальних трафаретних (не часто) бланках або на чистих аркушах паперу формату А4.

Якщо договір складено на кількох аркушах, то їх нумерують, і кількість аркушів зазначають у тексті документа.

Реквізити договору з господарської діяльності

Основні реквізити:

10 - назва виду документа (договір);

11 - дата (проставляють дату підписання документу);

12 - індекс;

14 - місце складення чи видання;

19 - заголовок до тексту (про що договір);

21 - текст (Текст договору поділяють на дві частини:

Вступну, де зазначають назви сторін, між якими укладається договір, посада, прізвище, імена, по батькові осіб, які підписують договір; у разі потреби наводять посилання на документи, що засвідчують уповноваження особи, котра підписує договір.

Основну, в якій є пункти:

"Предмет договору", "Обов'язки сторін", "Порядок розрахунків", "Відповідальність сторін", "Порядок розірвання договору", "Форс-мажор", "Загальна сума договору", "Термін дії договору", "Інші умови договору".

22 - позначка про наявність додатка (в разі потреби);

26 - відбиток печатки (проставляють відбитки гербових або круглих, що прирівнюються до гербових) печаток усіх сторін, що підписали даний договір.

Нижче від реквізиту 22 оформляють пункт "Юридичні адреси та підписи сторін".

У деяких договорах (наприклад, про оренду житлового приміщення, про матеріальну відповідальність) розділів може не бути, а лише зазначаються пункти.

Дуже часто в договорах такі слова, як "Постачальник", "Покупець", "Продавець", "Власник", "Завод", "Товариство", "Фірма", "Банк", "Клієнт" пишуться з великої літери, оскільки вони набувають значення власного імені.

Розділ 2. Договір поставки

Найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських відносин з постачання продукцією і товарами є договір поставки. Договір поставки - це основний документ, що визначає права та обов'язки сторін з поставок усіх видів товарів.

За договором поставки продавець (постачальник), що є підприємцем, зобов'язується передати в обумовлені строки (строк), товари у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товари і сплатити за них певну грошову суму.

До договору поставки застосовують загальні правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не передбачено договором або не випливає з характеру відносин сторін. Іншими словами поставка - це комерційна купівля-продаж або купівля-продаж у господарському обігу.

Особливості договору поставки такі:

продавцем (постачальником) за договором поставки є тільки підприємець;

предметом договору поставки може бути лише майно (товар), що використовується у підприємницькій діяльності (промислової переробки чи комерційного перепродажу);

строки укладення договору і його виконання, як правило не збігаються. Укладення договору з одночасним чи одномоментним виконанням тягне визнання його договором купівлі-продажу;

постачальник зобов'язаний передавати товар неодноразово, тобто більше ніж один раз.

Договір поставки, як і договір купівлі-продажу, є кок-сенсуальним, двостороннім і оплатним.

Відповідно до Цивільного кодексу України договір поставки вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. В договорі обов'язково обумовлюються кількість, номенклатура (асортимент), якість, строки поставки, ціна товару, відвантажувальні та платіжні реквізити.

Кількість належних до поставки товарів визначається у договорі на основі замовлення покупця. З визначення кількості належної до поставки продукції тісно пов'язане поняття асортименту. Розподіл товарів за окремими групами та співвідношення їх і становлять асортимент. Він обумовлюється або в самому договорі, або в специфікації, яка додається до договору і є його невід'ємною частиною.

Якщо йдеться про поставку продукції, замість терміна "асортимент" іноді вживають рівнозначний термін "номенклатура". Розрізняють асортимент груповий і розгорнутий. Груповий асортимент - це співвідношення більш-менш значних груп певної продукції, обумовленої в договорі. Розгорнутий (або внутрішньогруповий) асортимент - це характеристика в договорі окремих груп належної до поставки продукції більш детальними показниками (за артикулами, фасонами, моделями, розмірами тощо).

Однією з істотних умов договору, яка характеризує предмет поставки з погляду придатності до використання за цільовим призначенням, є умова щодо якості продукції.

Якість продукції - це сукупність властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни, надійності, довговічність, економічність продукції і зумовлюють здатність її задовольняти відповідно до свого призначення потреби споживачів. У договорі на поставку продукції потрібно зазначити посилання на нормативні документи, що пройшли державну реєстрацію за якістю, за якими буде поставлятися продукція.

Договір може передбачати більш високі вимоги щодо якості продукції порівняно з нормативними документами. Постачальник засвідчує якість продукції відповідним документом, який надсилається покупцеві разом з продукцією, якщо інше не передбачено обов'язковими правилами чи договором.

Продукція, що імпортується та підлягає обов'язковій сертифікації на території України, повинна супроводжуватися сертифікатом, який підтверджує відповідність її обов'язковим вимогам нормативних документів.

У справі забезпечення якості, надійності та довговічності продукції, призначеної для тривалого користування чи зберігання, важливе місце відводиться гарантійним строкам. На вимогу покупця постачальник повинен виправити недоліки, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити продукцію доброякісною, або повернути сплачену за неї суму, якщо не доведе, що недоліки виникли внаслідок порушення покупцем правил користування продукцією або зберігання її. Сторони можуть визначити гарантійні строки в договорі, якщо вони не передбачені нормативними документами, і навіть продовжувати вже встановлені гарантійні строки. Виготовлювач гарантує якість продукції в цілому, включаючи складові та комплектуючі вироби.

Надзвичайно важливе значення у договорі поставки має комплектність продукції. Продукція повинна поставлятися комплектне, відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Якщо комплектність не визначена цими документами, вона в необхідних випадках обумовлюється договором.

Також до найважливіших умов договору поставки цивільне законодавство відносить строки поставки. Прийнято поділяти ці строки на загальні та окремі (часткові).

Загальний строк поставки збігається по суті й зі строком дії договору. Якщо загальний строк поставки є відрізком часу, протягом якого постачальник повинен здійснити поставку всієї передбаченої договором кількості продукції, то окремі (часткові) строки визначають поставки продукції частинами, окремими партіями у межах строку дії договору. Ці строки сторони визначають самі, з урахуванням необхідності безперебійного постачання покупців, забезпечення ритмічності поставки та особливостей виробництва. Вони можуть бути квартальними, місячними, декадними тощо.

Істотною умовою договору поставки є ціна. Від ціни та обсягу поставки залежить загальна сума договору. Ціни на продукцію, а також на тару й упаковку встановлюються в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до вимог стандартів, технічних умов або договору постачальник повинен маркувати продукцію, яку виготовляє. Крім того, на упаковці або безпосередньо на самій продукції слід проставляти товарні знаки, зареєстровані в установленому порядку.

Для забезпечення схоронності продукції при перевезенні або зберіганні її потрібно поставляти у належній тарі чи упаковці. Вимоги щодо якості тари й упаковки визначаються стандартами, технічними умовами або договором. Тара, пакувальні та в'язальні матеріали багаторазового використання, спеціальні контейнери, засоби пакетування підлягають поверненню постачальникові або здачі тарозбиральним організаціям.

Крім визначених умов, у договорі поставки можуть обумовлюватись порядок відвантаження, доставки і здачі продукції покупцеві, порядок розрахунків та інші умови поставки.

Розділ 3. Договір підряду

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконану роботу. Аналіз цього визначення договору підряду дає достатні підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній і оплатний договір.

Предметом договору підряду є індивідуальний результат праці підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріалізованої форми, придатної для оцінки. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку або переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

Договірними сторонами можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи. Підрядні роботи виконують спеціально створені для цього організації (будівельні, будівельно-монтажні, у сфері побутового обслуговування тощо), а також інші організації, що займаються виробничо-господарською діяльністю. Звичайно спеціалізовані організації виступають як підрядник. Підрядник має право доручити виконання певної роботи третім особам, несучи відповідальність перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Підрядник зобов'язаний виконати роботу, обумовлену договором, зі своїх матеріалів і своїми засобами, якщо інше не передбачено договором. Він відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалів і устаткування, а також за надання матеріалу чи устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Якщо робота виконується повністю або частково з матеріалу замовника, підрядник несе відповідальність за неправильне використання цього матеріалу. Він зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Ризик випадкового знищення матеріалів або випадкового псування (пошкодження) до настання строку здавання підрядником обумовленої договором роботи несе сторона, що надала матеріали, а після настання цього строку -сторона, що прогаяла строк, якщо інше не встановлено договором. Особливості договору підряду такі:

як на стороні підрядника, так і на стороні замовника можлива участь декілька осіб;

підрядник має право залучати до виконання роботи третю особу без згоди замовника. У цьому разі замовник укладає договір з генеральним підрядником, а підрядник - Договір підряду з субпідрядником;

генеральний підрядник виступає одночасно як підрядник за договором генерального підряду і як замовник за договором субпідряду;

підрядник сам вибирає засоби і способи досягнення обумовленого договором підряду результату;

замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду;

підрядник має право не розпочинати роботу, а вже розпочату зупинити, якщо замовник не надав матеріал, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником;

якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника;

підрядник не має права вимагати винагороди за роботу, якщо предмет підряду до здавання його замовникові випадково знищений або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін;

окрім предмета і ціни істотними умовами договору підряду є строк виконання робіт або строки виконання окремих етапів робіт. Якщо у договорі немає вказівок про строки виконання робіт, підрядник зобов'язаний виконати роботи, а замовник має право вимагати їх виконання в розумні строки, виходячи із суті зобов'язання, характеру та обсягів робіт і звичаїв ділового обігу;

ціна договору визначається кошторисом. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Якщо в договорі немає інших вказівок, кошторис визнається твердим. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися тільки за погодженням сторін;

для виконання окремих видів робіт, передбачених законом, субпідрядник зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл (ліцензію) на ведення цих робіт;

позовна давність для вимог, спричинених неналежною якістю роботи, виконаної за договором підряду, становить один рік, а щодо будівель і споруд - три роки від дня прийняття роботи замовником. Якщо відповідно до договору підряду робота прийнята замовником частинами, перебіг позовної давності починається від дня прийняття роботи в цілому.

Цивільний кодекс України визначає такі різновиди договорів підряду: побутовий підряд; будівельний підряд; підряд на проектні та пошукові роботи.

Розділ 4. Договір про матеріальну відповідальність

Типовим договором про матеріальну відповідальність є укладення між працівником і власником письмового договору про повну матеріальну відповідальність.

За таким договором працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або інших цілей. Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність у доповнення до трудового договору конкретизує обов'язки власника або уповноваженого ним органу і працівника щодо забезпечення збереження матеріальних цінностей.

Договори про повну матеріальну відповідальність укладаються при умові, що працівник досяг 18 років, тобто є повнолітнім і займає посаду (або виконує роботу), передбачену спеціальним переліком, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 p. №447/24 "Про затвердження переліку посад і робіт, що заміщуються або що виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва", а також Типовим договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (із змін. та доп.) (див. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - №11-12. - С. 535-538). У переліку за основу притягнення працівників до матеріальної відповідальності покладений зміст їх трудових обов'язків, виконання функцій, пов'язаних з обслуговуванням матеріальних цінностей. Цей перелік не підлягає розширювальному тлумаченню. У зв'язку з цим треба відмітити, що на практиці керівники підприємств відчувають потребу укладати договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в зазначеному переліку не вказані. Так, наприклад, такі договори укладаються з лаборантами кафедр вищих навчальних закладів, з майстрами дільниць у будівельних організаціях тощо, хоча правових наслідків такий договір не має.

Працівник не може бути притягнений до повної матеріальної відповідальності на підставі укладеного договору про повну матеріальну відповідальність, якщо його посада не міститься у переліку. Такий договір має не більш ніж моральне значення. Таким чином, назріла необхідність у розробці та прийнятті нового переліку посад (виконуваних робіт), зайняття (виконування) яких передбачає укладання договору про повну матеріальну відповідальність.

Недійсними є договори про повну матеріальну відповідальність, укладені з особами, котрі не досягли 18-літнього віку.

Укладення договору про повну матеріальну відповідальність є обов'язковим, якщо працівник виконує обов'язки щодо обслуговування матеріальних цінностей і це складає його основну трудову функцію. Відмова від укладення такого договору є перешкодою до прийому громадянина на роботу, що передбачає обов'язкове укладення письмового договору про повну матеріальну відповідальність. Така відмова без поважної причини вже прийнятого на роботу працівника є порушенням трудової дисципліни з усіма витікаючими звідси наслідками. При відмові від укладення договору про повну матеріальну відповідальність внаслідок поважних причин, власник зобов'язаний надати працівнику іншу роботу, а при її відсутності або відмові працівника від переведення останній може бути звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП.

Також матеріальна відповідальність може наставати внаслідок одержання майна та інших цінностей працівником під звіт за разовим дорученням або за іншими разовими документами (п. 2 cm. 134). Майно та інші цінності за разовими документами можуть отримувати працівники, для яких обслуговування матеріальних цінностей не складає основної трудової функції і їх посади не містяться в названому вище переліку. У таких випадках власник повинен ознайомити працівника, якому видана разова довіреність, з порядком приймання, транспортування, збереження цінностей. Разове доручення на отримання майна та інших цінностей не може видаватися головному бухгалтеру підприємства; особам, яким за вироком суду заборонено займати матеріально-відповідальні посади протягом певного часу; особам, що мають судимість за розкрадання, хабарництво та інші корисливі злочини, якщо судимість не знята і не погашена.

Поряд з договорами про повну індивідуальну матеріальну відповідальність працівників чинне трудове законодавство передбачає можливість укладення письмового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов'язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника, укладаються договори про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. Вводиться колективна (бригадна) матеріальна відповідальність власником або уповноваженим ним органом за узгодженням з профспілковим комітетом. Письмовий договір про колективну матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади) (ст. 135-2 КЗпП). Оскільки колективна (бригадна) матеріальна відповідальність встановлюється за згодою всіх членів колективу (бригади), при включенні до складу бригади нових членів, а також при призначенні її керівника враховується думка колективу бригади. Відповідно до Типового договору в договорі про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність визначаються взаємні права й обов'язки власника (уповноваженого ним органу) і бригади. Так, кожний член бригади має право брати участь у прийманні матеріальних цінностей, здійснювати взаємний контроль за роботою по зберіганню, обробці (відпуску), перевезенню або застосуванню в процесі виробництва цінностей, брати участь в інвентаризації цінностей, що передаються колективу, в необхідних випадках вимагати проведення інвентаризації, заявляти про відведення окремих членів бригади, якщо вони, на його думку, не можуть забезпечити збереження ввірених бригаді цінностей тощо.

Перелік робіт, при виконанні яких може вводитися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також Типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 12 травня 1996 p. №43 (із змінами, внесеними наказом Мінпраці України від 15 листопада 1996 p. №87) (Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики Україні. - 1997. - №11-12. - С. 540-545). У Перелік включені такі роботи як виконання касових операцій, прийом від населення платежів, прийом і відпуск матеріальних цінностей на складах, базах, автозаправних станціях, продаж товарів тощо.

Укладення договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність на посадах і роботах, не передбачених Переліком, позбавляє його юридичної сили.

Шкода, що підлягає відшкодуванню, розподіляється між членами колективу (бригади) пропорційно місячній тарифній ставці (посадовому окладу) і фактично відпрацьованому часу за період з останньої інвентаризації до дня виявлення шкоди. При встановленні безпосереднього винуватця - члена бригади, що заподіяв шкоду, обов'язок його відшкодування покладається на цього конкретного працівника, тобто у такому випадку відшкодування провадиться за правилами індивідуальної матеріальної відповідальності.

Розділ 5. Договір про спільну діяльність

Спільна діяльність - це коли сторони (учасники) договору про спільну діяльність зобов'язуються спільно діяти (без створення юрособи) для досягнення певної мети, що не повинна суперечити чинному законодавству.

Кількість сторін - учасників договору про спільну діяльність чинним законодавством не обмежується. Тобто таких сторін може бути дві і більше. Крім того, в ст. 77 ЦКУ немає обмежень щодо статусу суб'єктів спільної діяльності, тобто ними можуть бути як юрособи-резиденти (такий варіант розглядається далі), так і фізособи, і нерезиденти.

Договір про спільну діяльність (ДСД) складається в письмовій формі і може бути двох видів (п. 2 ст. 1130 ЦКУ):

1. Договір, за умовами якого його сторони (учасники) не поєднують свої внески, але діють спільно для досягнення певної мети. Цей договір не має на увазі одержання прибутку його сторонами і тому податкових і бухгалтерських наслідків у процесі його виконання не буде.

2. Договір, за умовами якого його сторони (учасники) поєднують свої внески та діють спільно з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Такий договір про спільну діяльність ще називається договором простого суспільства (п. 1 ст. 1132 ЦКУ). Про нього і піде мова далі.

Основні умови ДСД

В ДСД потрібно чітко визначити взаємовідносини його сторін, основні умови діяльності. Для цього договір має обов'язково містити певні розділи. Розглянемо основні з них.

Розмір і порядок внесення сторонами договору своїх внесків у спільну діяльність. Внесок - це все те, що кожна сторона договору вносить у спільну діяльність (спільне майно сторін договору). Всі сторони договору спільно здійснюють грошову оцінку внеску кожного учасника, що може бути рівним або не рівним для кожної із сторін. Розмір, вид внеску, в який строк кожний з його учасників повинен внести свій внесок у спільну діяльність і хто з учасників здійснює утримання спільного майна (внесків) указується в договорі. Те саме стосується і виготовленої в результаті ведення спільної діяльності продукції і отриманих від такої діяльності доходів. У договорі можуть бути зазначені й інші умови (наприклад те, що раніше внесений внесок повинен бути повернутий власникові після закінчення терміну дії договору).

Порядок ведення спільної діяльності. У цьому розділі вказується, який учасник договору отримав згоду від інших учасників на одноособове ведення справ, які стосуються спільної діяльності (далі - уповноважений учасник). Договором може бути передбачено, що кожний учасник договору окремо або всі учасники разом будуть вести справи по спільній діяльності. Проте на практиці це не дуже ефективно. Краще, коли є один уповноважений учасник. Він повинен вести податковий облік спільної діяльності. Крім того, він повинен вести облік надходження внесків і їхнього використання на певні цілі; здійснювати розрахунок прибутку чи збитків; інформувати всіх учасників про порядок здійснення спільної діяльності; відповідати за результати ведення спільної діяльності. Про всі ці функції та права потрібно вказати в договорі.

Витрати (збитки) спільної діяльності, розподіл прибутку, повернення майна учаснику. Учасники повинні вирішити та вказати в договорі, яким чином вони будуть відшкодовувати витрати (збитки), пов'язані з веденням спільної діяльності (ст. 1137 ЦКУ). Оптимальний варіант - це коли кожний учасник має витрати (погашає збитки) пропорційно вартості його внеску в спільне майно. Так само може розподілятися і прибуток - пропорційно вартості внеску. Причому учасник не має права відмовлятися від участі в погашенні (несенні) збитків (витрат), пов'язаних зі спільною діяльністю, і від нарахування йому частини прибутку, отриманого від такої діяльності. Інші учасники, у цьому випадку, не повинні обмежувати права зазначеного учасника.

Будь-який учасник у будь-який момент крім частини прибутку може вимагати свою частку в спільній діяльності (наприклад, пропорційну вартості його внеску в спільне майно) від інших учасників, і таким чином, вийти зі складу учасників договору. Крім того, якщо дія договору закінчена, кожен учасник може вимагати свою частку в спільній діяльності від інших учасників (пропорційну вартості його внеску в спільне майно або, наприклад, відповідно до ст. 1141 ЦКУ, у вигляді повернення йому раніше внесеного внеску, якщо він ще не використаний, без одержання додаткової винагороди.

Договір засвідчується підписом всіх сторін, що беруть участь у ньому, і печаткою (за наявності). Завірений договір підлягає реєстрації в ДПІ.

Взяття на облік договорів у ДПІ

Відповідно до пункту 4.12 Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 19.02.98 № 80, на обліку в органах ДПС повинні перебувати ДСД, при виконанні яких виникають обов'язки за сплатою податків і зборів, передбачених законодавством.

Чинним податковим законодавством передбачено, що при виконанні договору можуть виникати обов'язки за сплатою наступних податків:

- податку на прибуток;

- податку на додану вартість.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону про прибуток передбачено, що спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети. Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Взяття на облік договорів про спільну діяльність здійснюється органом державної податкової служби, де перебуває на обліку платник податків (резидент), що призначений учасниками договору відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.

Уповноважений учасник повинен подати до ДПІ, де він уже перебуває на обліку як окремий платник податків, такі документи:

- заяву про взяття на облік за ф. № 1-ОПП;

- завірену учасниками копію договору про спільну діяльність.

Однак, у податковій інспекції можуть не взяти на облік договір, коли однією із сторін є фізична особа, яка не є підприємцем. Також однією із сторін не може бути особа, що є не суб'єктом господарювання, зокрема:

- органи державної влади або органи місцевого самоврядування;

- фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність;

- філії (інші відокремлені підрозділи).

Якщо учасники договору перебувають на обліку як окремі платники податків в різних ДПІ, то вповноважений учасник повинен подати до ДПІ, де він перебуває на обліку, додаткові документи - копії довідки за формою № 4-ОПП, якими засвідчується факт обліку учасників в ДПІ за їхнім місцезнаходженням як окремих платників податків. В ДПІ документи перевіряють, вносять дані про договір до відповідного реєстру і видають уповноваженому учаснику довідку за формою № 4-ОПП як підтвердження факту взяття на облік спільної діяльності учасників. Після одержання такої довідки уповноважений учасник, відповідальний за ведення обліку результатів спільної діяльності, буде повноправним платником податку на прибуток і буде відповідати за нарахування і перерахування суми цього податку до бюджету. Довідка 4-ОПП є підставою для відкриття поточного рахунку в банку для цілей ведення спільної діяльності.

Зазначимо одну особливість. Для проведення спільної діяльності договір не потрібно включати до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (далі - ЄДРПОУ). Тому при взятті ДСД на облік в ДПІ, йому надається реєстраційний (обліковий) номер платника податків з Тимчасового реєстру ДПАУ (далі - ТРДПАУ). Відповідно до вимог Наказу ДПАУ № 380, реєстраційний дев'ятизначний номер з ТРДПАУ вказується замість коду за ЄДРПОУ у всіх документах, пов'язаних з веденням спільної діяльності, і в яких чинним законодавством передбачене заповнення рядка "код за ЄДРПОУ" (наприклад, в платіжках, накладних, податкових накладних, деклараціях, звітних формах й ін.). Також номер з ТРДПАУ вказується ДПІ у формі 4-ОПП, одержуваній вповноваженим учасником, і може вказуватися останнім на печатці, якою засвідчуються документи. Ще раз наголошую, що в деклараціях по прибутку і по ПДВ вказується код ТРДПАУ, а не код ЄДРПОУ уповноваженої особи.

Розділ 6. Договори щодо створення нових форм господарювання

договір поставка матеріальний відповідальність

Ці договори спрямовані на організацію таких форм діяльності, як асоціація, мале підприємство, комерційний банк, орендне підприємство тощо.

Розширення шляхів приватизації держмайна відбувається у напрямі продажу-викупу державних підприємств (установ, організацій) як юридичним особам, так і групам громадян (громадянам). Тому почали функціонувати такі форми договорів.

Асоціація

Утворюються асоціації, що ведуть в основному виробничо-господарську діяльність, а також діяльність, що має соціально-управлінський характер, існують тимчасові асоціації, що беруть участь у розв'язанні соціальних, науково-технічних проблем тощо.

Для організації асоціації необхідне укладання установчого договору, Статуту (або Положення) асоціації. Установчий договір повинен закріпити взаємні права й обов'язки, що забезпечує в подальшому правовий захист інтересів усіх учасників.

Комерційний банк

Комерційний банк повинен створюватися на договірних засадах засновниками, які можуть називатися пайовиками або акціонерами.

Спеціалізацією такого банку є надання коштів у вигляді кредитів підприємствам (організаціям) за рахунок залучення їх у вигляді внесків тимчасово вільних коштів підприємств (організацій).

Для реалізації такої мети комерційному банкові повинні бути надані певні повноваження, що визначаються в загальному вигляді в договорі про заснування банку, а далі більш детально описуються в Статуті банку.

Висновки

Отже, господарська діяльність є невід`ємною частиною діяльності людини, а отже і документи, які до неї належать, а саме: договори поставки, підряду, договори при матеріальну відповідальність та створення нових форм господарювання та ін.

Такі документи можуть використовуватися в діяльності державних та недержавних підприємств, організацій, яким наданий статус юридичної особи. Запропоновані зразки документів, зазначені у додатках можна використати для встановлення різноманітних стійких зв'язків між зацікавленими сторонами, для визначення одноразових обов'язків, а також служити гарантом у господарській діяльності підприємства.

Господарська діяльність ґрунтується на договірних зобов'язаннях та передбачає в умовах цих договорів шляхи розв'язання певних суперечок, пов'язаних із термінами виконання робіт або з постачанням продукції, або з порушенням розрахункових відносин та ін.

Список використаної літератури

1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папері. - К.: А.С.К., 2002 - 400 с.

2. Ділові папери та документи підприємницької діяльності: Посібник: Наукове видання.- К.: Укр. Центр духовної культури, 1996.- 144 c.

3. Олійник О.Б. Документування господарсько-договірної та господарсько-претензійної діяльності: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: Алерта, 2007.- 140 c.

4. Організаційно-розпорядчі документи з питань організації діловодства (2000-2002 рр.).- Суми: УАБС НБУ, 2003.- 102 c.

5. Діденко А.Н. Сучасне діловодство: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: Либідь, 1998.- 256 c.

6. Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учебник: Навчальне видання. - 2-е изд., перераб. и доп. - К.: Знання, 2000.- 460 c.

7. Молдаванов М.І., Сидорова Г.М. Сучасний діловий документ Зразки найважливіших документів української мовою. - К.: Техніка 1992 - 399с.

8. Пачезаров В. Сборник хозяйственных договоров и учредительных документов. - Донецк: Сталкер, 1997.- 352 c.

9. Головач А.С. Зразки оформлення документів: Для підприємств і громадян. - Донецьк.: Сталкер, 1997р. - 352 с.

10. Зубенко Л.Г., Нємцов В.Д., Чупріна М.О. Ділові папери в менеджменті: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: ЕксОб, 2003. - 272 c.

Размещено на Allbest.ru