Порядок створення та облік резервів сумнівних боргів

* діяльність підприємства триватиме в подальшому, і саме виходячи з цього припущення оцінюються активи та зобов'язання підприємства, тобто в підприємства відсутні наміри ліквідації або суттєвого скорочення діяльності (принцип безперервності діяльності);

* прийнята підприємством облікова політика застосовується постійно (від одного звітного року до іншого) (принцип послідовності застосування облікової політики). Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і має бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

* діяльність підприємства для цілей складання фінансової звітності розподіляється на певні періоди часу (принцип періодичності).

Облікова політика як інструмент організації бухгалтерського обліку повинна забезпечувати взаємозв'язок методичної, технологічної, технічної і організаційної складових організації бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей діяльності підприємства. Особливого значення облікова політика набуває для великих за розмірами підприємств зі значними обсягами та інтенсивністю надходження до управлінського персоналу бухгалтерської інформації, необхідної для оперативного управління підприємством. Останнє вимагає отримання детальної інформації, яка не обмежується інформацією, що міститься в показниках фінансової звітності. Для задоволення внутрішніх потреб і надання додаткової інформації власнику підприємства, керівництву, інвесторам може передбачатися побудова аналітичного обліку та форм внутрішньої звітності таким чином, щоб забезпечити управління підприємством на підставі даних бухгалтерського обліку [24, с.29].

Об'єктом облікової політики підприємства є будь-яка норма або позиція підприємства з організації і ведення бухгалтерського обліку щодо якої передбачено альтернативні варіанти. Елемент облікової політики підприємства ? це методичні прийоми та способи, які обираються з числа загальноприйнятих з урахуванням особливостей діяльності підприємства (табл. 1.11)

Процес формування облікової політики трудомісткий і вимагає бачення перспектив розвитку підприємства, а також відповідального й професійного підходу.

Таблиця 1.11 Об'єкти та елементи облікової політики підприємства

Об'єкти облікової політики	Елементи облікової політики
Основні засоби та нематеріальні активи	Терміни корисного використання; методи нарахування амортизації; порядок переоцінки основних засобів; порядок обліку витрат на обслуговування засобів та їх ремонт.
Довготермінові фінансові інвестиції	Порядок зарахування на баланс; методи обліку, оцінки, амортизації (знижки, премії).
Запаси	Порядок розподілу заготівельно-складських витрат; методи оцінки цінностей, які вибувають; порядок оцінки товарів у торгових організаціях; способи амортизації МШП.
Поточна дебіторська заборгованість	Порядок оцінки і відображення в балансі; метод створення резерву сумнівних боргів.
Поточні фінансові інвестиції	Первісна оцінка і відображення в балансі.
Доходи і витрати звітного періоду	Об'єкт обліку витрат на виробництво продукції; склад витрат, що формують собівартість виробництва продукції; оцінка витрат, що враховуються за об'єктом обліку; метод обліку витрат на виробництво; розподіл витрат на постійні та змінні, за елементами витрат, за статтями калькуляції; система оплати праці персоналу; порядок обміну і розподілу загальновиробничих витрат; метод оцінки виконаних робіт у розрахунках із замовником; метод розподілу витрат виробництва продукції на її реалізовану частину і частину у незавершеному виробництві; метод оцінки незавершеного виробництва; склад витрат майбутніх періодів і порядок їх списання на витрати виробництва; метод оцінки зобов'язань; метод визначення виторгу і фінансового результату від реалізації, зокрема й для визначення податкової бази.

Організовує бухгалтерський облік і «бачить» все з висоти діяльності підприємства саме головний бухгалтер. Однак, помилково вважати, що суто віг формує облікову політику. Разом з керівником підприємства головний бухгалтер бере участь у формуванні облікової політики на завершальному етапі. Цьому передує формування облікової політики вузькими спеціалістами з окремих ділянок бухгалтерського обліку. Необхідним є детальне вивчення і врахування всіх факторів, які можуть вплинути на вибір певного елемента облікової політики.

Узагальнення методичних підходів науковців і фахівців-практиків дає можливість запропонувати такі етапи формування облікової політики та їх зміст.

1. Організаційний етап:

* прийняття рішення власником щодо створення виконавчого органу, складу, суб'єктів управління та формування розпорядчого документа про облікову політику;

* закріплення функцій, обов'язків і повноважень за фахівцями виконавчого органу;

* встановлення порядку взаємодії між виконавчим органом і службами, посадовими особами на одному рівні і між рівнями управління і обліку у виробничій системі;

* визначення служб і посадових осіб, відповідальних за облік, якісне і своєчасне складання та подання фінансової звітсності, а також осіб, які мають право підпису первинних документів;

* установлення відповідальності за порушення облікової політики підприємства тощо.

2. Підготовчий етап.

* аналіз засновницьких документів, визначення стадії життєвого циклу бізнесу, основних напрямів господарської діяльності, тактичних та стратегічних цілей підприємства;

* виділення центрів фінансової відповідальності, фінансового управління, місць виникнення витрат та основних їх видів;

* визначення об'єктів обліку, вивчення та оцінка стану бухгалтерського обліку цих об'єктів;

* встановлення предмета облікової політики для конкретних умов підприємства відповідно до сукупності об'єктів обліку (фактів господарської діяльності).

3. Визначення зовнішніх умов, явищ і процесів, які впливають на розробку облікової політики:

* виявлення сукупності чинників зовнішнього середовища, які можуть значно вплинути на господарські процеси та розробку облікової політики (зміни чинних норм законодавства з господарських відносин та бухгалтерського обліку, тенденції розвитку економіки, політична та соціальна стабільність тощо).

4. Формування чинників внутрішнього середовища, які визначають облікову політику:

* виявлення сукупності чинників внутрішнього середовища, які безпосередньо впливають на формування облікової політики виробничої системи (стратегія фінансово-господарського розвитку, виробничий потенціал та рівень його використання, інвестиційна політика, зміни в діяльності виробничої системи та галузі тощо).

5. Вибір елементів облікової політики за об'єктами, визначеними на попередніх етапах:

* визначення критеріїв, якісних і кількісних показників, аналіз та оцінка впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на об'єкти обліку;

* визначення порогу суттєвості щодо окремих чинників і об'єктів обліку та вибір із альтернативних варіантів конкретних способів ведення обліку;

* відбір потенційно придатних для застосування на підприємстві методів ведення бухгалтерського обліку відповідно до прийнятих чинників;

* визначення порядку ведення управлінського обліку та видів бюджетів, які застосовуватимуться на підприємстві;

* встановлення нормативних кількісних і якісних показників, перевірка по кожному об'єкту відповідних облікових показників;

* вибір форми ведення обліку (журнально-ордерна, меморіально-ордерна, комбінована);

* прийняття робочого Плану рахунків бухгалтерського обліку.

6. Інформаційне забезпечення процесу формування облікової політики:

* розробка схеми складу та поділу інформації в системі бухгалтерського обліку з виділенням у ній методологічних рівнів обліку відповідно до визначеної структури виробничої системи і характеру відносин між членами виробничого об'єднання;

* визначення порядку фіксації кількісних і якісних характеристик об'єктів обліку та відхилень від нормативних показників;

* розробка первинних облвкових документів, необхідних для накопичення та узагальнення інформації за центрами прийняття рішень;

* установлення порядку накопичення, систематизації, узагальнення й технології обробки облікової інформації;

* визначення порядку комп'ютеризованого ведення бухгалтерського обліку;

* побудова структури комп'ютерних баз даних;

* визначення правил документообороту, зберігання документів і облікових регістрів.

7. Заключний етап:

* оформлення та затвердження базисного на час діяльності підприємства розпорядчого документа (положення, стандарту підприємства) про облікову політику;

* встановлення порядку складання розпорядчого документа (наказу) про облікову політику підприємства та її змін на початок нового звітного року;

* визначення процедур складання та подання річної фінансової звітності;

* впровадження облікової політики, контроль за її дотриманням, виявлення недоліків та внесення змін до базисного розпорядчого документа.

Необхідно звернути увагу на неможливість досконалої обробки та підготовки інформації для прийняття управлінських рішень без впровадження на кожному підприємстві політики управлінського обліку. Цю політику необхідно регламентувати документом «Наказ про політику управлінського обліку на підприємстві», який включатиме такі розділи: управлінський облік активів, управлінський облік власного капіталу та управлінський облік зобов'язань. Формування вимог до управлінського обліку дебіторської заборгованості відображатиметься у підрозділі запропонованого наказу як управлінський облік оборотних активів підприємства.

РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ СТВОРЕННЯ ТА ОБЛІКУ РЕЗЕРВІВ СУМНІВНИХ БОРГІВ НА ВАТ «ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ СИРЗАВОД»

2.1 Економічна характеристика діяльності та загальні аспекти організації обліку на ВАТ «Городенківський сирзавод»

Городенкiвський сирзавод був створений на базi колишнього спиртзаводу в 1964 роцi. Спочатку на заводi випускали тiльки масло, морозиво, пiсний сир, молоко, сметану. З серпня 1976 року завод входить в склад Iвано-Франкiвського виробничого об'єднання молочної промисловостi. Налагоджено випуск твердих сирiв та цiльномолочної продукцiї. 30 жовтня 1982 по проекту Одеського фiлiалу Укргiпромясмолпрому було завершено будiвництво нового сирзаводу. Цього ж року завод був прийнятий в експлуатацiю.

В березнi 1995 р. вiдповiдно з рiшенням Городенкiвської районної Ради
народних депутатiв було дозволено приватизацiю пiдприємства, яка завершилася в травнi 1997 р. Пiдприємство стало вiдкритим акцiонерним товариством.

Основною метою діяльності досліджуваного підприємства є виготовлення продукції найвищої якості за традиційними та сучасними технологіями, яка б відповідала запитам та очікуванням споживачів, розвиток комерційних зв'язків з підприємствами виробниками та постачальниками, одержання прибутку.

ВАТ «Городенківський сирзавод» -- підприємство компанії «Молочний Альянс» (додаток Д). Сьогодні підприємство добре відоме сирами, що випускаються під ТМ «Здорово!». Сири «Здорово!» завжди якісні, смачні та привабливі, і тому користуються незмінним попитом як в Україні, так і за кордоном.

Завод неодноразово визнавали кращим на обласних ярмарках, і він гідно репрезентував Прикарпаття на вітчизняних і міжнародних виставках. Асортимент продукції налічує сорок видів, а якість і фасування виробів досягли рівнів міжнародних стандартів. За останні два роки асортимент був доповнений такими видами продукції, як десерт сирковий, паста закусочна, солодкий сирок, сиркова маса. Спеціалістами заводу постійно проводиться робота над покращенням якості сирів твердих, виробництвом сирів фасованих. Процес дозрівання сирів і реалізація їх проводиться в плівці, що дало можливість експортувати сири за межі України.

Підприємство має свій юридичний статус. ВАТ «Городенківський сирзавод» є корпорацією. Її власниками визнаються акціонери, які мають обмежену відповідальність у межах свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Прибуток, який отримує корпорація, належить її акціонерам. У прибутку виокремлюють дві частини: одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга - це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування. Функції власності та контролю поділено між акціонерами - власниками акцій - і менеджерами.

Виконавчим органом ВАТ „Городенківський сирзавод” є правління, яке вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які входять до виняткової компетенції загальних зборів та спостережної ради. Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і спостережній раді та організує виконання їх рішень. Роботою правління керує голова правління, якого призначають чи обирають у відповідності із Статутом (додаток Е).

Організаційно-правова структура ВАТ «Городенківський сирзавод» наведена в додатку А. Виробнича структура заводу наведена в додатку Б.

Служба маркетингу і реалізації продукції була виділена в окремий підрозділ у 1999 році. Зміст стратегій ВАТ „Городенківський сирзавод” наступний: “Слідуючи технологічному прогресу і вдосконалюючи роботу кожного відділу, забезпечити зменшення енергетичних затрат в структурі собівартості продукції, розширити ринки збуту продукції на 1-3% щорічно, заключити нові договори і цим самим збільшити кількість продажу при високому рівні організаційної культури”.

Основні завдання маркетингової служби:

- посилення роботи зі споживачем, маркетингові дослідження;

- поступове оновлення та модернізація виробничих потужностей;

- розширення ринків збуту продукції.

В додатку В зображено основні шляхи каналів збуту продукції на досліджуваному підприємстві.

Техніко-економічна характеристика господарської діяльності досліджуваного підприємства наведена в табл.2.1. (додатки К, Л, Н П, Р,С)

Таблиця 2.1 Основні техніко-економічні показники діяльності ВАТ „Городенківський сирзавод” за 2007-2009 рр.

Показники	2007	2008	2009	Відхилення 2008/2007	Відхилення 2009/2008
				абсолютне + / --	відносне %	абсолютне + / --	відносне %
1	2	3	4	5	6	7	8
Реалізація продукції (послуг)	16118,2	25965,2	40237,0	+9847,0	61,1	+14271,8	54,9
Собівартість продукції, тис.грн.	14986,5	23867,3	34603,0	+8880,8	59,2	+10735,7	44,9
Чистий прибуток (збиток), тис.грн.	64,6	509,4	2618,0	+444,8	6,8р.	+2108,6	4,1р.
Середньорічна вартість основних засобів, тис.грн.	10056,1	10440,6	11531,0	+384,5	3,8	+1090,4	10,4
Середньорічна вартість оборотних фондів, тис.грн.	1549,5	2748,0	3637,5	+1198,5	77,3	+889,5	32,4
Власний капітал, тис.грн.	4714,3	5923,7	8542,0	+1209,4	25,6	+2618,3	44,2
Поточні зобовязання, тис.грн.	2808,2	1311,0	1542,0	-1497,2	-53,3	+231,0	17,6
Чисельність працюючих, осіб	184	211	225	+27	14,7	14	6,6
Витрати на оплату праці, тис.грн.	1204,5	1597,4	2296,0	+392,9	32,6	+698,6	43,7
Продуктивність праці, тис.грн./осіб	87,6	123,0	178,8	+35,4	40,4	+55,8	45,4
Фондовіддача, грн.	1,6	2,5	3,5	+0,9	56,2	+1,0	40,0
Фондомісткість	0,62	0,40	0,28	-0,22	-35,5	-0,12	-30,0
Рентабельність підприємства, %	0,41	2,04	7,23	+1,63	3,9р.	+5,19	2,5р.
Рентабельність реалізованої продукції, %	0,40	1,98	6,5	+1,58	3,4р.	+4,52	2,3р.

Дані табл. 2.1 вказують на підвищення ефективності управління ВАТ «Городенківський сирзавод» за 2009 рік в порівнянні з 2007-2008 рр., про що свідчить збільшення чистого прибутку на 2108,6 тис. грн. або 410%. Відмітимо позитивне співвідношення темпів приросту чистого доходу та собівартості продукції, які дорівнюють відповідно 54,9% та 44,9%.

Аналізуючи динаміку обсягів реалізації продукції за три останні роки діяльності підприємства можна побачити, що її зростання забезпечувалося за рахунок інтенсифікації виробництва та кращого використання трудових ресурсів.

За звітний період спостерігаємо збільшення середньорічної вартості основних засобів на 1090,4 тис.грн. або 10,4%, це призвело до збільшення обсягу реалізації продукції на 14271,8 тис.грн. або 54,9%.

Узагальнюючими показниками використання основних засобів є фондовіддача. Підвищення фондовіддачі на досліджуваному підприємстві означає, що при менших витратах підприємство досягає кращих результатів. За рахунок зростання на 10,4% основних фондів підприємство забезпечило приріст обсягу продажу на 54,9%. Зростання фондовіддачі спричинене тим, що значна частина основних фондів відразу освоюється і вводиться в експлуатацію.

Дані табл. 2.1 свідчать про те, що зростання фондовіддачі на 40,0% відбулося в результаті зростання продуктивності праці на 40,0%. Ці дані свідчать про ефективне використання трудових ресурсів. Інтенсивність використання основних фондів підвищується внаслідок технологічного вдосконалення виробництва та організації праці, виробництва і управління, а також підвищення кваліфікації та професійної майстерності працівників.

Вихідним моментом для оцінювання і прийняття рішень у галузі кадрового потенціалу є аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами й ефективності їх використання. Як свідчать дані табл. 2.1 зростання чисельності на 27 чол. у 2008 р. призвело до збільшення обсягу реалізації на 9847,0 тис.грн. або 61,1%; у 2009 році зростання чисельності працівників склало 14 чол., це призвело до збільшення обсягу реалізації на 14271,8 тис.грн. або 54,9%. На таку зміну чисельності у 2009 р. вплинули також фактори: вдосконалення матеріального і морального стимулювання; вдосконалення умов праці. Ефективність використання трудових ресурсів відображається у показниках продуктивності праці. На ВАТ «Городенківський сирзавод» спостерігається збільшення продуктивності праці на 40,4% у 2008 р, та 45,4% у 2009 р.

Дані розрахунків свідчать про зростання рентабельності підприємства за звітний 2009 р. на 250%.

Наявність дебіторської заборгованості характеризує стан розрахункової дисципліни і серйозно впливає на стійкість фінансового стану підприємства.

Проаналізуємо стан розрахунків з дебіторами за термінами оплати рахунків покупцями на ВАТ «Городенківський сирзавод» (табл.2.2). Для аналізу дебіторської заборгованості, крім балансу, використано матеріали первинного й аналітичного бухгалтерського обліку.

Таблиця 2.2Стан дебіторської заборгованості за термінами її утворення на ВАТ «Городенківський сирзавод» за 2009 рік

Строк утворення заборгованості	Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	У тому числі
		прострочена	з неї
			не реальна до стягнення
		тис.грн.	%	тис.грн.	%
Залишок на початок року	2030	550	27,1	12	0,6
Залишок на кінець року	1914	402	21,0	8	0,4
У тому числі:
Строк оплати не настав	1512	Х	Х	Х	Х
Прострочена від 1 до 30 днів	32	Х	Х	Х	Х
від 31 до 90 днів	74	Х	Х	Х	Х
від 91 до 180 днів	119	Х	Х	Х	Х
від 181 до 360 днів	103	Х	Х	Х	Х
від 12 міс. до 18 міс.	52	Х	Х	Х	Х
від 18 міс. до 36 міс.	22	Х	Х	Х	Х

Аналіз даних табл.2.2. свідчить про покращення стану розрахунків з покупцями і замовниками. Загальна сума несплачених покупцями рахунків зменшилась на 116 тис.грн. (5,7%)., при цьому сума простроченої заборгованості зменшилась на 148 тис.грн. (26,9%) а сума нереальної до стягнення (сумнівної) заборгованості зменшилась на 4 тис.грн. (33,2%). Тенденція зменшення сумнівної заборгованості свідчить про підвищення ліквідності балансу і покращення фінансового стану підприємства.

Працівник, що займається управлінням дебіторської заборгованості, має зосередити увагу на найдавніших боргах і приділити більше уваги великим сумам заборгованості.

Встановлення структури апарату бухгалтерії, яка якнайбільше відповідала б конкретним умовам роботи підприємства, правильна розстановка кадрів на окремих ділянках облікового процесу є важливою передумовою раціональної організації облікового процесу на підприємстві.

На ВАТ «Городенківський сирзавод» організовано окремий структурний підрозділ бухгалтерії з п'ятнадцяти чоловік на чолі з головним бухгалтером. На бухгалтерію підприємства покладаються три основні функції: облікова, контрольна, аналітична.

Головний бухгалтер ВАТ «Городенківський сирзавод» забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку; забезпечує складання та подання в установлені строки фінансової звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. У зв'язку з численними і постійними змінами в нормативно-правових актах, головний бухгалтер підприємства повинен слідкувати і впроваджувати ці зміни на підприємстві, має знати та використовувати у професійній діяльності спеціальні професійні знання та навички. Одним із найважливіших документів, що визначають правильність організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, є облікова політика.

Облікова політика ВАТ «Городенківський сирзавод» являє собою сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання й подання фінансової звітності. Цей наказ затверджений керівництвом підприємства (додаток Ж).

У даному наказі зазначено, що резерв сумнівних боргів на підприємстві створюється методом визначення коефіцієнта сумнівності на основі платоспроможності окремих дебіторів.

Товариство здійснює фінансовий (бухгалтерський), податковий, статистичний та інший облік відповідного до чинного законодавства України. Підприємство надає державним органам інформацію, необхідну для оподаткування і ведення загальнодержавної системи збору і обробки економічної інформації у порядку, встановленому чинним законодавством.

Організація бухгалтерського обліку на ВАТ «Городенківський сирзавод» - це система методів, способів та заходів, які забезпечують оптимальне функціонування такого обліку та подальший його розвиток. Така організація полягає в цілеспрямованому впорядкуванні й удосконаленні механізму, структури та процесів бухгалтерського обліку, означає організацію цієї системи та організацію функціонування її в часі та просторі.

Повне поєднання хронологічного та синтетичного обліку, відповідні форми зв'язку між обліковими регістрами, спосіб і техніка облікових записів все це визначає форму ведення бухгалтерського обліку. Форма бухгалтерського обліку на ВАТ «Городенківський сирзавод» забезпечує:

щоденний облік у хронологічному та систематичному порядку всіх здійснюваних господарських операцій;

максимальну економність витрат на проведення бухгалтерського обліку;

найбільш раціональний розподіл між обліковими працівниками комплексу облікових робіт;

оперативне одержання відомостей про діяльність підприємства;

широке використання технічних засобів;

забезпечення функцій інформаційної системи.

Схема організації бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями та замовниками на досліджуваному підприємстві наведена на рис.2.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 Схема організації бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями і замовниками на ВАТ «Городенківський сирзавод»

2.2 Документування розрахунків з покупцями та замовниками

Особливістю бухгалтерського обліку є суцільне і безперервне спостереження за всіма господарськими операціями, що здійснюються на підприємстві.

Для забезпечення такого спостереження кожну господарську операцію оформляють відповідним документом. Документи використовують при аналізі господарської діяльності, для фінансового контролю, аудиту і документальних ревізій.

Фінансовий облік дебіторської заборгованості в системі управління підприємством повинен здійснюватись з моменту підписання договору, де зазначаються суть та умови угоди, обов'язки сторін щодо виконання умов домовленості та відповідальність сторін у разі порушення таких зобов'язань.

Визначення поняття договору та види договорів здійснено у Цивільному кодексі України.

Стаття 626 ЦКУ трактує поняття договір як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Види договорів, які є підставою для інформування відповідальних осбі щодо розрахунку з дебіторами, описано в Цивільному кодексі України.

Умовно такі договори можна поділити на групи (рис.2.2).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2 Класифікація договорів відповідно до вимог Цивільного кодексу України

Крім ЦКУ, питання договірних зобов'язань регламентує Господарський кодекс України. Відповідно до вимог ГКУ (ст.179), господарсько-договірні зобов'язання визначаються як «майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів [2]. Договір вважається укладеним за умови його підписання угоди або, крім того, завірення його підписом нотаріуса.

Юридичне засвідчення співпраці договірними засадами не оформлюється бухгалтерськими записами і не фігурує в облікових регістрах, але відноситься до етапу первинного обліку, оскільки договір містить відомості про господарську операцію, а також є письмовим свідоцтвом, яке фіксує та підтверджує господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Бухгалтерські записи формуються в момент переходу права власності на товари (роботи, послуги), підставою для здійснення яких є первинні документи.

Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її закінчення. Впорядкування облікової інформації, відображеної у первинних документах, здійснюється в облікових регістрах. Первинні джерела інформаційного забезпечення обліку дебіторської заборгованості відображені у табл.2.3.

Таблиця 2.3 Первинні документи обліку дебіторської заборгованості

№ з/п	Джерело інформації	Зміст інформації	Використання в обліково- аналітичному процесі
1.	Договір на реалізацію продукції	Укладається між господарюючими суб'єктами для підтвердження здійснення господарської операції та виникнення грошових зобов'язань.	Використовується для обліку дебіторської заборгованості при розрахунках з покупцями і змовниками.
2.	Рахунок-фактура (додаток У)	В рахунку зазначається уся необхідна інформація, яка вказується покупцем у банківських платіжних документах, найменування цінностей, за які буде проведено оплату.	Використовується для обліку розрахункових операцій, що підлягають оплаті покупцями.
3.	Накладна	В даному документі зазначаються матеріальні цінності, їх кількість, ціна, сума що відпускаються різним покупцям.	Використовується для аналітичного обліку розрахунків в покупцями.
4.	Товарно-транспортна накладна	Призначена для обліку поставок запасів та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.	Використовується для аналітичного обліку розрахунків в покупцями.
5.	Податкова накладна	Це розрахунковий податковий документ. Виписується на кожну поставку товарів у 2-х примірниках, оригінал якої дається покупцю.	Використовується для обліку податкових зобов'язань з ПДВ за реалізовані товари і послуги покупцям.
6.	Прибутковий касовий ордер, виписка банка	Розрахункові документи, в яких вказується назва, сума, що погашається покупцем.	Використовується для обліку розрахунків дебіторської заборгованості.
7.	Видатковий касовий ордер	Розрахунковий документ в якому зазначається назва і сума, кому видаються кошти.	Використовується для обліку поверення коштів покупцю або замовнику.
8.	Довіреність	На підставі довіреності від покупця йому видається товар.	Використовується при оформленні накладних на відпуск товарів. Облік розрахунків з покупцями.
9.	Фіскальний касовий чек на товари	Проведення розрахунків за продані товари покупцям за готівку.	Використовується для обліку виторгу магазина за готівку кінцевим споживачам.
10.	Виписка банку	Це документ, який видається банком підприємству та відображає рух грошових коштів на поточному рахунку.	Використовується в обліку для погашення дебіторської заборгованості

Рух первинних документів як складових системи інформаційного забезпечення фінансового обліку дебіторської заборгованості на підприємстві регулюється шляхом створення графіка документообороту.

Документообіг ? це рух первинних документів на підприємстві, а саме створення або одержання від інших підприємств, установ, прийняття до обліку, обробка і передача в архів. Завдання правильної організації документообігу полягає у тому, щоб прискорити рух документів. На кожному робочому місці документ повинен знаходитися мінімальний строк і проходити якомога менше інстанцій. Прискорення документообігу покращує якість облікової інформації і забезпечує достовірність показників господарсько-фінансової діяльності.

Для забезпечення рівномірного руху документів без затримок і накопичення на окремих місцях по кожному виду документів розробляють графік документообігу, в якому передбачається послідовність проходження документів, робота, що виконується кожною ланкою, вказуються конкретні виконавці, відповідальні за дотримання встановленого порядку і строків оформлення та опрацювання документів. Графік документообігу на підприємстві оформляють у вигляді схеми або переліку робіт зі створення, перевірки й обробки документів, виконуваних кожним підрозділом підприємства, а також усіма виконавцями із зазначенням їх взаємозв'язку і строків виконання робіт.

Документуванням господарських операцій займаються не лише працівники бухгалтерії, але й в першу чергу ті, хто здійснює господарські операції і дає доручення або дозвіл на їх проведення. Для цього кожному виконавцю видають витяг із графіка документообігу, в якому наводять перелік первинних документів, які відносять до функціональних обов'язків даного співробітника, строки їх подання і підрозділи підприємства, в які їх передають, строки і порядок подання первинних документів.

Чітка система документообігу прискорює оформлення і проходження документів, підвищує відповідальність працівників всіх рівнів, що мають справу з документами, за своєчасність їх складання, використання й опрацювання.

Сформований графік документообороту можна вважати початком управлінського обліку в системі інформаційного забезпечення обліку дебіторської заборгованості, оскільки його створення відбувається всіма центрами відповідальності підприємства, а узгодження та підписання на адміністративному рівні - керівником підприємства.

Управлінський облік дебіторської заборгованості є складовою системи обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.

На ВАТ «Гроденківський сирзавод» проводиться контроль за відвантаженням товарів, виписування рахунків та відправка їх покупцю, складання картотеки дебіторів. У системі управління цим процесом на підприємстві ведеться база даних за кожним дебітором, встановлюються строки погашення дебіторської заборгованості за схемою, представленою в табл.2.4.

Таблиця 2.4 Перелік підприємств-дебіторів станом на _____ рік

№ п/п	Найменування підприємства-дебітора	№ р/р юри-дична адреса	Сума заборгованості ( в грн.)	Найменування місцезнаходження, № рах. банку боржника	Дебітори боржни-ка, сума боргу	Перелік товарів та послуг, що надає дебітор
			Всього	В т.ч. простро- ченої

Інформація табл.2.4. дозволяє розподілити підприємства-дебітори за групами, до яких можна було б застосувати однакові заходи та методи.

Обов'язковою умовою ефективного управління дебіторською заборгованістю на ВАТ «Городенківський сирзавод» є контроль за фінансовим станом дебітора, який має на меті визначити існуючий стан дебітора, наявні та потенційні проблеми й можливість боржника погасити заборгованість. Дана інформація дає можливість прискорити процес розрахунків.

На підприємстві значна увага приділяється управлінню інкасації дебіторської заборгованості. Для цього складається графік роботи з дебіторами. Бажано, щоб заходи проводилися сумісно з дебіторами (табл.2.5).

Таблиця 2.5 Етапи процесу погашення заборгованості

Етапи	Зміст
1. Складання списку боржників	Систематизація, упорядкування боржників за сумою боргу, строками, фінансовим станом
2. Складання графіка роботи з боржниками	План щоденних заходів: переговори, листи, договори, відключення, заліки
3. Узгодження дій з погашення заборгованості	Графіки погашення заборгованості, аналіз балансів, інформація про дебіторів дебітора
4. Самостійні дії з погашення боргу	Оформлення заборгованості векселем, факторинг, договір цесії тощо.

На підприємстві також проводиться оцінка необхідності та можливості використання інструментів досудового погашення заборгованості. Врегулювання досудових формальностей здійснюється за допомогою претензій, що є документом, який підтверджує вжиття підприємством-кредитором заходів досудового врегулювання суперечки. Господарський кодекс України значно обмежив коло випадків, при якому досудове врегулювання суперечок є обов'язковим.

Для прискорення переведення дебіторської заборгованості в інші форми оборотних активів на ВАТ «Горденківський сирзавод» впроваджуються наступні заходи (табл.2.6).

Таблиця 2.6 Заходи з погашення заборгованості

Заходи	Зміст
1. Нагадування по телефону	Щоденно або 2-3 рази на тиждень
2. Письмове нагадування	У листі вказуються пропозиції з узгодження графіка погашення дебіторської заборгованості, а також можливості звернутися до вищестоящого органу
3. Письмове нагадування на офіційному рівні	У листі вказується необхідність узгодження графіка погашення заборгованості до встановленого терміну
4. Узгодження графіків погашення	Графік в якості пропозиції доповнює договір сторін з вказівкою на санкції за його невиконання
5. Отримання інформації про дебіторів дебітора	Разом з дебітором з'ясовується можливість проведення взаємозаліку, активізується маркетинг дебітора.
6. Проведення взаємозаліку	Оформлюється угодою всіх учасників взаємозаліку або простим векселем
7. Рефінансування заборгованості	Оформлюється простий чи перевідний вексель, за яким дебітор виступає платником, укладання факторингової угоди
8. Реструктуризація заборгованості	Зміна сторін угоди, форми та терміну виконання
9. Реалізація продукції та майна дебітора	Дебітор передає права на реалізацію продукції та майна за узгодженим списком

Таким чином, для ефективного управління станом дебіторської заборгованості потрібно контролювати стан розрахунків з покупцями і замовниками за відтермінованою (простроченою) заборгованістю.

2.3 Організація синтетичного та аналітичного обліку резервів сумнівних боргів

Резерв сумнівних боргів - рахунок бухгалтерського обліку резервів, що створюються на покриття поточної заборгованості покупців і замовників, яка, ймовірно, не буде погашена у майбутньому.

Облік резервів по сумнівній дебіторській заборгованості, щодо якої є ризик неповернення, ведеться на рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів". Рахунок цей контрактивний. По кредиту рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів" відображається створення резерву сумнівних боргів у кореспонденції з рахунками обліку витрат, по дебету - списання сумнівної заборгованості в кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості. Оскільки сума нарахованого резерву є оціночною і може таким чином перевищувати дійсну в ній потребу, то зменшення резерву в таких випадках проводиться по дебету рахунку 38 у кореспонденції з рахунками обліку доходів.

Для розрахунку резерву сумнівних боргів на ВАТ «Городенківський сирзавод» використовується облікова бухгалтерська інформація по рахунку 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" про суми поточної та безнадійної дебіторської заборгованості. До аналізу, оцінки поточної дебіторської заборгованості з метою групування її за строками непогашення та розрахунку резерву сумнівних боргів залучаються декілька служб підприємства: в першу чергу, юридичний відділ, бухгалтерія та планово-економічний відділ. Висновки про створення резерву сумнівних боргів робляться на підставі результатів інвентаризації дебіторської заборгованості, яка була проведена відповідними спеціалістами.

Інвентаризація дебіторської заборгованості полягає у виявленні за відповідними документами її залишків і ретельній перевірці обґрунтованості сум, які обліковуються на рахунку. Члени інвентаризаційної комісії встановлюють терміни виникнення дебіторської заборгованості, її реальність, осіб, винних у пропущенні термінів позовної давності, перевіряють вжиті заходи зі стягнення заборгованості. Перед початком інвентаризації підприємство усім дебіторам передає виписки про їх заборгованість, що пред'являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори зобов'язані протягом десяти днів від дня отримання виписок підтвердити заборгованість або надати свої заперечення. Особливу увагу інвентаризаційна комісія приділяє перевірці дат виникнення і строків погашення дебіторської заборгованості, простроченій заборгованості, а також оцінці дебіторської заборгованості.

Управлінським рішенням обирається метод розрахунку резерву сумнівних боргів. Відповідно Наказу про облікову політику по підприємству, цей розрахунок здійснюється, виходячи з оцінки платоспроможності окремих дебіторів. Згідно цього методу, підприємство аналізує стан дебіторської заборгованості окремо по кожному контрагенту. Якщо дебітор протягом тривалого періоду не сплачував за продукцію, то підприємство приймає рішення, що на суму його заборгованості слід збільшити резерв сумнівних боргів.

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У випадку недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Після списання безнадійної дебіторської заборгованості підприємство зобов'язане враховувати її суму на забалансовому рахунку протягом не менше трьох років для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового стану боржника. Для обліку сум списаної заборгованості застосовується субрахунок 071 "Списана дебіторська заборгованість" забалансового рахунка 07 "Списані активи".

Кореспонденцію рахунків з обліку резервів сумнівних боргів на ВАТ «Городенківський сирзавод» наведено в табл.2.7 (додатки Ф, Х, Ц).

Таблиця 2.7 Кореспонденція рахунків з обліку резервів сумнівних боргів на ВАТ «Городенківський сирзавод» за вересень 2009 р

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.
		Дебет	Кредит
1.	Нараховано резерв сумінвних боргів	944	38	2500,00
2.	Списання безнадійної дебіторської заборгованості з активів за рахунок резерву сумнівних боргів	38	361	1725,00
3.	Списання безнадійної дебіторської заборгованості з активів у сумі, що перевищує резерв	944	361	1315,00
4.	Відображено суму списаної заборгованості на позабалансовому рахунку	071	-	1725,00

Якщо протягом трьох років заборгованість не буде відшкодована боржником, слід остаточно списати суму із забалансового рахунка.

Аналітичний облік на рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів" ведеться в розрізі боржників.

Формування резерву сумнівних боргів в бухгалтерському обліку жодним чином не впливає на податковий облік. Втім визнання заборгованості безнадійною повинно відображатися в податковому обліку з урахуванням встановлених правил. Відповідно до Закону про оподаткування прибутку підприємств безнадійна заборгованість відповідає будь-якій з таких ознак:

* заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;

* прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;

* заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна:

- фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення;

- фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності);

* заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

* заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

* прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Як бачимо, загальні умови визнання заборгованості в цілому збігаються з умовами, передбаченими Законом про прибуток, але в цьому Законі вони описані більш детально. Отже, можливі варіанти, за яких заборгованість в бухгалтерському обліку буде визнана безнадійною, але в податковому обліку цього не відбудеться (не буде виконана одна з наведених вище умов). Таким чином, правила визнання заборгованості безнадійною в бухгалтерському та в податковому обліку є різними.

Втім зауважимо, що правила визнання заборгованості безнадійною в податковому обліку більш складні, ніж у бухгалтерському, тому можна сказати, що за умови виконання умов Закону про прибуток безнадійна заборгованість може бути списана одночасно як в податковому обліку (з відповідним коригуванням показників податкового обліку в декларації), так і в бухгалтерському.

2.4 Узагальнення інформації про резерви сумнівних боргів у фінансовій звітності підприємства

Для узагальнення господарських операцій, відображених на рахунках, з метою отримання інформації про наявність і зміни ресурсів підприємства та джерел їх, а також для перевірки правильності облікових записів і складання якісної звітності дані поточного бухгалтерського обліку за звітний період необхідно узагальнювати. Оборотні відомості по аналітичних рахунках є способом узагальнення даних аналітичного обліку з метою перевірки правильності облікових записів і одержання інформації, необхідної для оперативного керівництва. Обліковими регістрами за рахунками 36, 38 є журнал 3 та відомість 3.1 в якій дані представлені в аналітичному розрізі.

Дебіторська заборгованість відображається в усіх формах звітності.

У фінансовій звітності за статтею балансу "Первісна вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги" (р. 161) відображується дебетовий залишок за рахунком 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", за статтею "Резерв сумнівних боргів" (р. 162) - кредитовий залишок за рахунком 38 "Резерв сумнівних боргів". Різниця значень р. 161 та р. 162 відображується в рядку 160 "Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги" (додаток К).

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображується в Звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат (р. 090) (додаток Л).

Зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості відображаються у Звіті про рух грошових коштів підприємства (додаток М). В формі №5 «Примітки до фінансової річної звітності» дебіторська заборгованість відображається в ІХ розділі (додаток Н), та в формі №1-Б «Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість» (додаток Т).

РОЗДІЛ3 УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ РЕЗЕРВІВ СУМНІВНИХ БОРГІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Можливості використання в обліку резервів сумнівних боргів зарубіжного досвіду

Методологічні основи відображення у вітчизняному бухгалтерському обліку і звітності дебіторської заборгованості наведені в П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”. У міжнародному обліку дані питання регулюються декількома міжнародними стандартами, серед них: МСБО 1 “Подання фінансових звітів”, МСБО 32 “Фінансові інструменти:розкриття і подання”, МСБО 39 “Фінансові інструменти: визнання та оцінка”.

Згідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, національні стандарти бухгалтерського обліку не повинні суперечити міжнародним, але, не зважаючи на це, існують певні відмінності. У вітчизняній практиці дебіторську заборгованість ототожнюють із правом на повернення боргу, а в зарубіжній - з претензією на активи підприємства-покупця.

Поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. У вітчизняному обліку чиста реалізаційна вартість визначається як різниця між первісною вартістю і резервом сумнівних боргів. Міжнародні стандарти прямо не вимагають відображення в балансі дебіторської заборгованості, проте необхідним є відображення резерву сумнівних боргів. Виходячи із вимог міжнародних стандартів можна зазначити, що для визначення дебіторської заборгованості, яка відображається в балансі, необхідно:

- провести інвентаризацію дебіторської заборгованості та списати однозначно безнадійну заборгованість;

- нарахувати резерв сумінівних боргів для дебіторської заборгованості, що залишилася, і вирахувати його з величини дебіторської заборгованості.

Аналіз чинних П(С)БО 10, П(С)БО 13 та МСФЗ 39 свідчить про те, що між ними існують суттєві вдмінності у визначенні змісту, визнанні та порядку оцінки на дату балансу дебіторської заборгованості (табл.3.1).

Таблиця 3.1 Аналіз П(С)БО та МСФЗ, в яких встановлено умови визнання й оцінки дебіторської заборгованості

Ознака	П(С)БО 10	П(С)БО 13	МСФЗ 39
Визнання дебіторської заборгованості	Визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена її сума (п.5)	Безумовні права вимоги визнаються фінансовими активами, якщо за умовами контракту підприємство має право на отримання грошових коштів (п.1)	Підприємству слід визнавати дебіторську заборгованість у балансі, коли воно стає стороною контрактних зобов'язань і внаслідок цього має юридичне право отримувати грошові або інші цінності (п.29а)
Групування дебіторської заборгованості	Згідно з визначеннями, наведеними в П(С)БО 2 і П(С)БО 10, дебіторська заборгованість поділяється на поточну і довгострокову (п.4)	Дебіторська заборгованість, не призначена для перепродажу, - дебіторська заборгованість, що виникає внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт, послуг безпосередньо боржникові та не є фінансовим активом, призначеним для перепродажу (п.4)	Дебіторська заборго-ваність поділяється на ініційовану підприєм-ством та неініційовану. Ініційована підприєм-ством дебіторська за-боргованість - це фінансовий актив, створений підприєм-ством шляхом надання товарів чи послуг прямо боржникові (п.10)
Первісна оцінка дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги	Поточну дебіторську заборгованість за про-дукцію,товари,роботи, послуги визнають активом одночасно з винанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг та оцінюють за первісною вартістю (п.6)	Фінансові інструменти первісно оцінюють та відображують за їх фак-тичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент (пю29)	Під час первісного визнання фінансового активу слід оцінювати його з собівартістю, яка є справедливою вартістю компенсації, наданої або отриманої за них (п.66)
Оцінка дебіторської заборгова-ності за товари, роботи і послуги на дату балансу	Поточну дебіторську заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включають до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюють величину резерву сумнівних боргів (п.7)	Балансову вартість фі-нансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю, переглядають щодо можливого змен-шення корисності на кожну дату балансу на основі аналізу очікуваних грошових потоків. Суму втрат від зменшення корисності фінансового активу визначають як різницю між його балансовою вартістю та тепе-рішньою вартістю очі-куваних грошових пото-ків, дисконтованих за поточною ринковою ставкою відсотка на подібний фінансовий актив, з визнанням цієї різниці іншими витра-тами звітного періоду (п.33)	Після первісного визнання дебіторську заборгованість визна-ють за амортизованою собівартістю із засто-суванням методу визначення за ефектив-ною ставкою відсотка (п.66)
Методи формування резерву сумнівних боргів	Величину резерву сумнівних боргів визначають за одним із методів: * застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості *застосування коефіцієнта сумнівності (п.8)	Не передбачено	Не передбачено

Аналіз, поданий у таблиці, дає змогу дійти висновку, що підходи до визнання та оцінки дебіторської заборгованості є різними, хоча це та сама дебіторська заборгованість і вона є фінансовим інструментом.

Згідно міжнародних стандартів дебіторська заборгованість поділяється на сумнівну і безнадійну.

В більшості країн виявлення безнадійної заборгованості проводиться в індивідуальному порядку, тобто при окремому розгляді кожного безнадійного до отримання рахунку. Не отримані від покупців рахунки, надходження яких визнано безнадійне, списуються на витрати підприємства.

На відміну від українського обліку, коли безнадійні борги списуються за рахунок резерву (якщо суми не вистачає, то на витрати по списанню сумнівних боргів), в окремих країнах, наприклад, в Естонії, не дивлячись на списання безнадійної заборгованості на витрати, вона продовжує обліковуватися в дебеті рахунків, на яких відображається короткострокова дебіторська заборгованість покупців та показується в активі балансу в рядку «Не отримані від покупців рахунки» з одночасним відображенням безнадійної заборгованості в окремому рядку зі знаком мінус.

Двома найбільш розповсюдженими методами обліку безнадійної заборгованості в більшості країн є метод прямого списання і метод нарахування резерву (рис.3.1).

Метод прямого списання має певні недоліки:

* витрати за безнадійною дебіторською заборгованістю не пов'язані з відповідними продажами;

* дебіторська заборгованість завищується, оскільки не обліковуються включені до заборгованості невідомі безнадійні борги;

* метод призводить до неузгодженості між доходами і витратами.

Як правило, метод прямого списання безнадійної заборгованості застосовується тільки у тих випадках, коли безнадійна заборгованість є несуттєвою за розмірами.

Важливу роль в бухгалтерській практиці має відображення сумнівної дебіторської заборгованості та створення резервів під безнадійні борги. Метод нарахування резерву допускає розрахункову оцінку безнадійних боргів в кожному звітному пріоді, навіть якщо на відповідний момент невідомо, які конкретно рахунки не будуть оплачені і неможливо визначити конкретний розмір безнадійної заборгованості.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.3.1 Підходи до списання безнадійної дебіторської заборгованості

В США, якщо на дату фінансової звітності підприємство не бачить можливості зібрати повну суму рахунків до отримання, існує умована обставина відповідно до СФО 5 «Облік умовних обставин». Проте, відрахування до резерву витрат здійснюється за рахунок прибутку, якщо виконуються дві наступні умови: