Облік засобів праці

Виникнення і становлення аудиту обумовлене життєвою, економічною необхідністю незалежного, об'єктивного контролю діяльності підприємств недержавних форм власності і підтвердження достовірності представленої звітності для користувачів. Тому з кожним роком аудиторська діяльність в цілому викликає все більший інтерес і увагу підприємців, комерсантів, банкірів та інших користувачів облікової інформації.

Через позбавлення можливості самостійно впевнитись у тому, що всі численні операції підприємства законні та правильно відображені у звітності, власники та кредитори постійно відчувають потребу у послугах аудиторів.

Діяльність кожного підприємства передбачає наявність засобів виробництв і відповідних матеріальних умов. Головною передумовою здійснення будь-якого виробничого процесу є наявність відповідних засобів праці. Їх склад і структура визначають вид діяльності та виробничу потужність підприємства. Тому роль і значення засобів праці у виробничому процесі та значна їх частка в загальній вартості активів і визначають основний зміст категорії «Основні засоби». Так як роль основних засобів дуже важлива на кожному підприємстві, то і їх аудит є важливим етапом перевірки звітності підприємства [ 2 ].

Метою аудиту операцій із засобами праці є встановлення достовірності і первинних даних щодо руху основних засобів; повноти і своєчасності відображення первинних даних у зведених документах та облікових регістрах; правильності ведення обліку та оподаткування операцій з невідповідності методики обліку та оподаткування операцій з необоротними активами чинному законодавству. До завдань аудиту необоротних активів під час перевірок незалежним контролем включають:

- законність введення засобів до складу необоротних активів;

- встановлення порядку класифікації основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів;

- виявлення порядку оцінки необоротних активів;

- виявлення порядку руху основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів;

- установлення порядку ведення синтетичного і аналітичного обліку необоротних активів;

- вивчення порядку ведення первинного обліку нематеріальних активів;

- вивчення порядку відображення в обліку капітальних інвестицій;

- встановлення порядку нарахування амортизації та зносу основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів;

- виявлення порядку відображення ремонту основних засобів;

- встановлення порядку відображення в обліку оренди основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;

- вивчення відображення в обліку гудвілу при придбанні. До об'єктів аудиту необоротних активів належать:

- основні засоби;

- інші необоротні матеріальні активи;

- знос (амортизація) необоротних активів;

- довгострокові фінансові інвестиції;

- довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи;

- відстрочені податкові активи;

- довгострокові біологічні активи;

- капітальні інвестиції;

- гудвіл.

Залежно від місця зберігання та відображення в бухгалтерських регістрах більш наглядно об'єкти аудиту зображено на рисунку 2.

Рис. 2. Об'єкти аудиту необоротних активів

Джерелами аудиту необоротних активів є:

- натуральні об'єкти необоротних активів;

- облікові книги, картки, листи;

- статистична звітність;

- фінансова звітність;

- акти, аудиторські звіти попередніх перевірок;

- накази, розпорядження адміністрації підприємства;

- зовнішнє листування між підприємствами;

- машинограми;

- пояснення і звіти матеріально відповідальних осіб;

- первинна та зведена документація з обліку необоротних активів;

- наказ про облікову політику підприємства.

Реальна наявність натуральних об'єктів необоротних активів установлюється під час інвентаризації. Тому в період проведення аудиту на підприємстві необхідно встановити:

- наявність постійно діючої інвентаризаційної комісії;

- частоту проведення інвентаризації;

- порядок оформлення та реалізації результатів інвентаризації.

Для обліку основних засобів та інших необоротних активів на складі ведуть інвентарні картки або Книгу складського обліку. До листків належать журнали-ордери. Так, для перевірки правильності відображення необоротних активів за кредитом рахунків 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальні активи», 15 «Капітальні інвестиції», 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість» використовують журнал-ордер № 4 А с.-г [ 45 ].

За даними статистичної звітності і даними аналітичного обліку визначають відповідність окремих нематеріальних активів. Наприклад, при вивченні форми № 2-ТР «Звіт про роботу автотранспорту» можна встановити:

- наявність автомобілів у господарстві на кінець року, од.;

- автомобіле-дні перебування у господарстві, тис;

- автомобіле-дні в роботі, тис;

- час у наряді, тис. год.;

- загальний пробіг, тис. км;

- інші показники.

З фінансових звітів беруть інформацію про сумарні залишки необоротних активів, які показані в балансі (ф. № 1) та «Примітках до річної фінансової звітності» (ф. № 5). Так, у «Примітках до річної фінансової звітності» (розділ II) виявляють наявність основних засобів у первісній вартості на початок року, надходження за рік, суми переоцінки, вибуття за рік, втрати від зменшення корисності, суму нарахованої амортизації за рік, інші зміни за рік, залишок на кінець року і відомості про фінансову та операційну оренду. Із форми № 5 також беруть відомості про капітальні інвестиції та дебіторську заборгованість [ 10 ].

На основі актів можна встановити правильність оприбуткування і списання основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, капітальних інвестицій, інших необоротних активів. За даними аудиторських звітів попередніх перевірок встановлюють своєчасність виправлення порушень, які були виявлені в результаті цих перевірок.

Із змісту наказів, розпоряджень, зовнішнього листування можна встановити рух необоротних активів, можливість передачі іншим організаціям або незаконне списання їх з балансу. Шляхом порівняння даних машинограм з даними первинних документів, а також даними Головної книги визначають реальність ряду показників або відповідність їх встановленим нормативам.

Письмові пояснення і звітність матеріально відповідальних осіб служать підтвердженням законності відображення операцій на бухгалтерських рахунках за рухом, списанням (передачею) необоротних активів. Дуже важливим джерелом перевірки під час проведення аудиту є первинна та зведена документація. Документація є способом оформлення бухгалтерських операцій відповідними документами, які призначені для первинного спостереження за господарськими операціями, як обов'язкова умова відображення їх в обліку.

Для аудиту стану і руху основних засобів використовують таку первинну документацію:

1. Інвентарну картку обліку основних засобів (ф. № 03-6);

2. Інвентарну картку обліку основних засобів для багаторічних насаджень (ф. № 29);

3. Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. № ОЗСГ-1);

4. Акт на списання основних засобів (ф. № ОЗСГ-3);

5. Акт приймання-здачі відремонтованих і реконструйованих модернізованих основних засобів (ф. № ОЗСГ-2);

6. Інвентарну картку з обліку основних засобів (ф. № 03-7); Картку обліку руху основних засобів (ф. № 03-8);

7. Інвентарний список основних засобів за місцем їх знаходження, експлуатації (ф. № 03-9);

8. Звіт про наявність і рух основних засобів, амортизацію (знос) (ф.№ 03-11);

9. Акт приймання багаторічних насаджень та передачі їх в експлуатацію (ф. № 54);

10. Акт на переведення тварин з групи в групу (ф. № ТВВ-3);

11. Акт на списання автотранспортних засобів (ф. № ОЗСГ-4);

12. Акт на вибуття тварин та птиці (забій, прирізка та падіж) (ф.№ТВВ-9);

13. Акт на списання багаторічних насаджень (ф. № 58).

За даними первинних документів можна встановити:

- реальну наявність об'єктів нематеріальних активів;

- кількість прийнятих, переданих та списаних об'єктів;

- законність списання (передачі) об'єктів;

- якість ремонту необоротних активів витрачання цінностей та затрати праці на ремонт основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;

- якість реконструкції та модернізації об'єктів;

- суму нарахованої амортизації (зносу) основних засобів, інших матеріальних та нематеріальних активів;

- вартість і площу приймання багаторічних насаджень в експлуатацію;

- кількість тварин у різних групах, а також тварин, які надійшли в групу та вибули з неї;

- дані про переміщення (вибуття, надходження) автотранспорт;

- іншу характеристику об'єктів.

Ретельне вивчення Наказу про облікову політику допомагає аудитору зробити висновки про загальний стан бухгалтерського обліку і звітності, встановити відповідність його ведення чинному законодавству. Залежно від переліку завдань аудиту необоротних активів групується послідовність перевірки активів.

Зазвичай перевірку починають з проведення вибіркової інвентаризації необоротних активів. Після цього перевіряють:

- законність і реальність проведення класифікації необоротних активів;

- порядок оцінки;

- законність відображення руху і порядок відображення в обліку засобів праці;

- порядок нарахування амортизації (зносу);

- якість, джерела, порядок відображення в обліку проведення капітального ремонту;

- законність орендних операцій [ 2 ].

3.2 Методика та техніка аудиту засобів праці

Аудиторський процес починається з того моменту, коли потенційний клієнт звертається з проханням провести аудит. Для позитивного чи негативного рішення щодо прийняття такої пропозиції керівництву аудиторської фірми необхідно відповісти на такі запитання:

1. Чи має фірма або чи буде мати в майбутньому необхідний персонал, який володіє потрібними знаннями та навичками для виконання такого завдання?

2. Чи потрібні будуть додаткові працівники для виконання даного обсягу робіт?

3. Чи є незалежними аудиторська фірма та її окремі працівни­ки стосовно потенційного клієнта?

4. Чи не збігається час передбачуваної перевірки з іншими невідкладними завданнями та обставинами фірми?

Крім того, якщо клієнт змінив аудитора, варто з'ясувати обставини та причини такого кроку. Перш ніж прийняти пропозицію від клієнта, аудиторові необхідно отримати попередню інформацію про галузь економічної діяльності та про форму власності підприємства, систему управління, організаційну структуру, види здійснених операцій, а також оцінити отриману інформацію про діяльність клієнта, що сприятиме якісному та кваліфікованому проведенню аудиту.

Аудитор може отримувати інформацію про виробничу та економічну діяльність підприємства з різних джерел, а саме:

- попередній досвід співпраці з клієнтом та роботи аудитора на підприємствах тієї галузі економіки, в межах якої працює потенційний клієнт;

- співбесіди зі співробітниками та посадовими особами підприємства;

- співбесіди зі спеціалістами служби внутрішнього контролю (аудиту) та аналіз звітів про проведення процедур внутрішнього аудиту;

- співбесіди з іншими аудиторами, а також юрисконсультами та іншими радниками, які надавали послуги підприємству або працювали в даній сфері;

- співбесіди з обізнаними особами, які не входять до штату даного підприємства (клієнтами, постачальниками, конкурентами);

- публікації та видання про конкретику галузі діяльності підприємства (наприклад, урядова статистика, опубліковані дані досліджень та оглядів, звіти, підготовлені банками або торговцями цінними паперами, фінансова преса);

- законодавчі акти та розпорядження, які значною мірою впливають на діяльність підприємства.

Після того, як угода про роботу над проектами буде ухвалена, необхідно одержати детальнішу інформацію про бізнес підприємства. Як свідчить практика, аудитор має отримати таку інформацію до проведення процедур аудиту. У зв'язку з метою визначення обсягів, складності та термінів виконання аудиторських послуг, кола питань і проблем, які необхідні під час підготовки аудиторського висновку, може бути проведена попередня експертиза діяльності клієнта. Форма договору на проведення експертизи наведені в додатку Е.

Детальна структура договору може бути різною, проте його форма в цілому повинна відповідати загальноприйнятій в Україні формі складання договорів. У преамбулі договору після зазначення назви та номера договору, місця й дати його підписання наводяться назви сторін, які склали договір (замовник та виконавець), прізвища посадових осіб, які підписали договір від імені кожної сторони.

Окремі положення договору можуть пояснюватися додатковими документами (додатками до договору). Наприклад, термін виконання робіт може регламентуватися календарним планом робіт. Розмір та порядок виплати винагороди за роботу -- протоколом узгодження договірної ціни та інше. В цьому випадку в тексті договору робиться посилання на ці документи й на те, що вони є невід'ємною частиною договору. Склад та зміст додатків можуть бути різними і залежатимуть від конкретних обставин.

Планування аудиту -- це формування головної стратегії та визначення конкретних методів проведення перевірки, а також часу проведення аудиту. Розробка загального плану і програми аудиту повинна ґрунтуватися на вивченні особливостей бізнесу клієнта та даних попередньої експертизи діяльності суб'єкта перевірки. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури. Під час розробки плану аудитори і аудиторські фірми мають право самостійно визначати форми та методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору з клієнтом, професійних знань та досвіду. Окремі положення загального плану аудиторська фірма може узгоджувати з керівництвом замовника, якщо це вважається доцільним.

Метою планування є звернення уваги аудитора на найважливіші питання, які слід перевірити найретельніше. Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно провести аудиторську перевірку. Планування має допомогти аудиторові належним чином організувати свою роботу і здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка виконується іншими аудиторами і фахівцями інших професій. Характер планування залежить від організаційної форми, розміру та виду діяльності підприємства, виду аудиту, уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.

У національних нормативах аудиту підкреслюється доцільність і необхідність документального оформлення процесу планування. Залежно від цього аудиторові необхідно документально оформити загальний план перевірки, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Програма аудиторської перевірки - це основа детального планування часу і витрат.

Плани допомагають проводити роботу в межах часу, необхідного клієнту і аудитору, і є підставою для встановлення гонорару. Вони мають бути достатньо детально розроблені, щоб виконавці могли завершити завдання у відносно короткий термін і, таким чином, ефективно розпоряджатися своїм часом.

Якщо клієнт використовує комп'ютери, аудиторській групі, можливо, будуть потрібні спеціальні навики. Аудитор повинен володіти достатніми знаннями в комп'ютерній сфері.

План аудиту має бути повідомлений аудиторській групі. Графіки, процедури, які необхідно виконати, і тип звіту головного аудитора слід повідомити групі аудиторів на самому початку перевірки. Аудитор повинен обговорити загальну стратегію перевірки з керівництвом клієнта. Деякі деталі планування (чи треба використовувати роботу внутрішніх аудиторів та ін.) необхідно обговорювати і узгоджувати заздалегідь (наперед).

При плануванні вивчаються напрями бізнесу замовника, історія його діяльності, нинішні умови, майбутня перспектива, територіальне розміщення, вид продукції, ринки її збуту, перспективи розвитку виробництва в майбутньому, зміни у структурі виробництва і управління, останні зміни у функціонуванні бухгалтерського обліку, ефективність контролю, сутність облікової політики і сфера облікового ризику, організація аудиту на підприємстві, труднощі в його проведенні. Аудитор повинен мати рівень знань про галузь і підприємство клієнта, який дав би йому змогу визначити операції та види діяльності, що, на його погляд, можуть здійснювати суттєвий вплив на фінансову інформацію. Слід також встановити рівень довіри до даних внутрішнього контролю, викласти у плані та програмі характер, терміни і глибину аудиторських процедур. Після укладання договору на аудит і вивчення необхідної допоміжної інформації про підприємство-клієнта аудитор складає повний план аудиту і програму.

Першочерговому плануванню підлягають баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал. Надання аудиторських послуг планується за допоміжними договорами.

Протягом всього терміну проведення аудиту його загальний план і програма переглядаються і уточнюються аудитором у зв'язку з імовірністю змін умов і напрямів аудиту і можливістю отримання інших результатів після проведення аудиторських процедур (Додаток Ж).

В залежності від направленості аудиту, аудитор в своїй діяльності має справу з об'єктами досить різними за своїм складом, цільовою орієнтацією, відношенням до сфер діяльності та іншими характеристиками. Під об'єктами аудиторської діяльності розуміють окремі або взаємопов'язані економічні, організаційні та інші сторони функціонування системи, що досліджується, стан яких може бути оцінено кількісно і якісно. Об'єктами аудиту є здійснювані господарські процеси, які в сукупності складають господарську діяльність суб'єкта, що перевіряється. Сукупним об'єктом аудиту можна назвати документально зафіксовану інформацію про наявність і рух засобів підприємства та джерел їх формування. Об'єктами аудиторської діяльності можуть виступати юридичні і фізичні особи, при цьому перевірці підлягають окремі господарські засоби і процеси, сукупність яких характеризує виробничу і фінансово-господарчу діяльність підприємств і окремих посадових осіб за відповідний період, що складає поняття об'єктів контролю [ 13 ].

Для того, щоб детальніше вивчити об'єкти контролю засобів праці необхідно дослідити тест вивчення питань з системи бухгалтерського обліку засобів праці (додаток К). Виходячи з цілей, що потрібно досягнути аудитору під час проведення дослідження операцій з основними засобами, формуються об'єкти аудиту, які наведено в додатку Л.

Об'єктами аудиту засобів праці є:

- наявність і стан збереження засобів праці;

- операції, пов'язані з рухом засобів праці, їх технічний стан;

- стан оперативного, інвентарного, аналітичного та синтетичного обліку засобів праці;

- амортизація та індексація засобів праці;

- операції з капітального ремонту, технічного переозброєння, модернізації та реконструкції основних засобів;

- облік орендованих основних засобів;

- придбання та виготовлення засобів праці;

- облік витрат на утримання й експлуатацію машин і обладнання;

- матеріали інвентаризації, статистичної та фінансової звітності.

Внутрішній аудит - невід'ємна частина загальної системи управління. Створюється на середніх та великих підприємствах, виконує контрольні функції залежно від мети і завдань, затверджених положенням. Внутрішні аудитори залежні і підпорядковані органу, який їх призначив. Вони проводять планові та позапланові перевірки за вказівкою вищого керівництва, є штатними працівниками, не зобов'язані мати сертифікат аудитора, можуть бути фахівцями з бухгалтерського обліку, фінансів, економіки права тощо. За результатами внутрішнього аудиту складається звіт, який передається вищому керівництву. В звіті дається оцінка виявлених фактів, надаються рекомендації, поради та інша інформація.

Служба внутрішнього аудиту функціонує на підставі Положення про відділ (службу) внутрішнього аудиту, яке визначає роль служби в системі управління підприємством, її цілі та завдання, відповідальність та взаємовідносини з іншими функціональними підрозділами підприємства. Основний принцип функціонування служби внутрішнього аудиту - незалежність - визначений чітким встановленням прав, обов'язків та відповідальності, підзвітністю та підлеглістю тільки органу, що її створив.

В найбільш загальному вигляді об'єкти контролю включають ресурси, господарські процеси та їх результати. При цьому під об'єктом контролю розуміють все те, на що направлена контрольна діяльність суб'єкта контролю. Так об'єктами внутрішньогосподарського контролю є дії, події, господарські операції, діяльність центрів відповідальності. Для того, щоб детальніше вивчити об'єкти внутрішньогосподарського контролю засобів праці на підприємстві складено тест вивчення системи внутрішнього контролю (додаток М).

В процесі проведення аудиту достовірності фінансової інформації включаючи правильність ведення бухгалтерського обліку і складання форм звітності основними причинами допущених порушень є свідомі і несвідомі дії посадових осіб, які займаються підготовкою вихідних даних про результати діяльності підприємства і обробляють цю інформацію, свідомі дії ведуть до обману як держави так і власників підприємства.

При перевірці даних внутрішнього контролю бухгалтерських записів підприємства, аудиторською фірмою були виявлені помилки та неточності у веденні бухгалтерського та податкового обліку (додаток Н, П)

3.3 Документальне оформлення результатів аудиту

Аудитор по закінченню аудиторської перевірки складає два підсумкові документи: звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський висновок. Основні елементи аудиторського висновку, види висновків та їх форма наведені у нормативі №26 «Аудиторський висновок». Цей норматив розроблено на підставі Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 року. Згідно зі статтями 7 і 21 цього Закону, аудитор має провести перевірку фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою надання висновку про достовірність і реальність представленої інформації та її підтвердження або не підтвердження. Даний аудиторський норматив регулює основні принципи, за якими складається аудиторський висновок. У ньому вказано, що аудитор повинен проаналізувати й оцінити висновки, одержані на підставі аудиторських доказів для підготовки аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність. В моїй роботі порядок складання висновку регламентується ННА №26, ННА №28 «Аудиторські висновки спеціального призначення», ННА №6 «Документальне оформлення аудиторської перевірки», а також новим Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Аудиторський висновок розрахований на широку аудиторію користувачів. Його публікація є свідоцтвом для клієнта того, що фінансова звітність його підприємства відповідає чинному законодавству, методології ведення бухгалтерського обліку, визначеної внутрішнім регламентом облікової політики підприємства-клієнта, і є достовірною. Висновок аудитора за своїм правовим статусом прирівнюється до висновку експертизи, що призначається у відповідності до процесуального законодавства України.

Аудиторський висновок - це єдиний комунікативний зв'язок між аудитором, зовнішніми користувачами і власниками підприємства, фінансову звітність якого перевірив аудитор. Аудитор передає повний обсяг інформації користувачам у стислій формі «професійною мовою». Аудитор повинен дотримуватись форми аудиторського висновку; знати в яких випадках аудиторський висновок видається без застережень або з ними і значення фраз, які при цьому використовуються, а також в яких випадках є доцільним включати додаткову інформацію - пояснювальний абзац, що підкреслює певний аспект фінансової звітності.

Приклад складання аудиторського висновку наведено в додатку Р.

Основними елементами аудиторського висновку є:

- заголовок (міститься запис про те, що аудиторську перевірку проведено незалежним аудитором, назву аудиторської фірми або прізвище аудитора);

- замовник (зазначається повна назва підприємства, яке перевіряється, і час перевірки);

- вступ (дають інформацію про склад фінансової звітності і дату її підготовки, вказують, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівника підприємства, а за правильність аудиторського висновку - на аудитора);

- масштаб перевірки (наводять масштаб аудиту і зміст проведених робіт. Дають впевненість користувачам у тому, що аудиторська перевірка здійснена у відповідності з вимогами українського законодавства та нормами, які регулюють аудиторську практику та ведення бухгалтерського обліку, або у відповідності з вимогами міжнародних стандартів та практики. Аудитор дає оцінку помилок у системах обліку, внутрішнього контролю підприємства та їхнього впливу на фінансову звітність, керується положеннями ННА № 11 «Суттєвість та її взаємозв'язок з ризиком аудиторської перевірки», говорить про те, що він використовував принцип вибіркової перевірки інформації і що під час перевірки брав до уваги тільки суттєві помилки, зазначає принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємстві під час перевірки;

- висновок аудитора про перевірену фінансову звітність (подається висновок про правильність фінансової звітності, який відповідає всім суттєвим аспектам Національних положень та принципам бухгалтерського обліку, що передбачені Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

- дата аудиторського висновку (ставиться дата на день завершення аудиторської перевірки, в той самий день, коли керівництво підприємства підписало акт приймання-передання виконаних робіт (перед вступною частиною аудиторського висновку або після підпису аудитора);

- підпис аудиторського висновку (ставиться підпис директора аудиторської фірми або уповноваженої особи, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту;

- адреса аудиторської фірми (вказується адреса дійсного місцезнаходження аудиторської фірми та № Свідоцтва про включення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності в Україні.

Аудитор повинен попередити керівництво підприємства, на якому проводилась аудиторська перевірка, про його відповідальність за несвоєчасне подання аудиторського висновку податковим органам у випадку проведення обов'язкового аудиту. Аудиторський висновок за результатами аудиту класифікується на такі види:

Позитивний висновок (безумовна позитивна згода) представляється клієнту, коли:

1. аудитор отримав всю інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту;

2. надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві;

3. є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

4. фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського обліку, котра відповідає вимогам українського законодавства;

5. фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних і не містить суттєвих відхилень;

6. фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Аудитор повинен врахувати стан бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства-клієнта.

У позитивному висновку використовують стверджувальні слова: «задовольняє вимогам», «дає достовірне й дійсне уявлення», «достовірно відображає», «знаходиться у відповідності з…», «відповідає».

Аудитором самостійно обирається форма викладення змісту перевірки, проте заключна частина повинна відповідати вимогам національних нормативів.

Умовно-позитивний висновок видається аудитором, коли він не може дати беззастережний висновок, оскільки існують обставини, які мають обмеження: фундаментальну невпевненість і незгоду.

Основні причини фундаментальної невпевненості:

1. значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку);

2. аудитор не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (наприклад, через обмеження у часі перевірки, що диктуються клієнтом);

3. невпевненість у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів законодавства).

Аудитор не може висловити свою думку щодо вищевказаних моментів, але вони мають обмежений вплив на стан справ в цілому і не перекручують дійсний фінансовий стан, а система обліку відповідає законодавчо-нормативним вимогам.

Фундаментальна незгода виникає через:

1. неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій;

2. розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку;

3. незгода із способом надання або ступенем розкриття інформації про факти або суми у фінансовій звітності;

4. невідповідність діючому законодавству та встановленим нормам порядку оформлення або здійснення операцій.

Однак вказані моменти не мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не викривають дійсний фінансовий стан. Аудитор вважає можливим підтвердити, що за винятком згаданих обмежень надана інформація свідчить про відповідність здійснюваної господарської діяльності чинному законодавству. Система обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Фінансова звітність складена на підставі достовірних даних.

Негативний висновок встановлює аудитор, коли виявляє порушення, які викривають реальний стан справ в цілому. Прийнята система обліку не відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Дані фінансової звітності не відповідають обліковим даним. Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний фінансовий стан.

Підставою для відмови від видання аудиторського висновку може стати фундаментальна невпевненість аудитора у зв'язку з неможливістю перевірки фактів чи обмеження масштабу перевірки, які настільки фундаментальні, що аудитор не може прийти до висновку стосовно фінансових документів в цілому, а відсутність достатніх аудиторських свідчень не дає можливості видати об'єктивний аудиторський висновок.

Під час підготовки негативного аудиторського висновку використовують такі слова: «не задовольняє вимоги», «суперечить…», «не відповідає…», «перекручує дійсний стан справ» тощо.

Порахунки та відхилення, виявлені аудитором під час перевірки, але які було усунуто до моменту складання аудиторського висновку, дають підставу для складання умовно-позитивного висновку із застереженням, що показники звітності є достовірними з урахуванням відхилень за станом на відповідну дату, яка передує даті складання аудиторського висновку.

Наявність фундаментальної незгоди може привести до представлення клієнту негативного аудиторського висновку, а наявність фундаментальної невпевненості - для відмови від надання аудиторського висновку.

У деяких випадках надається аудиторський висновок без застережень з відмінними від стандартних формулюваннями з пояснювальним абзацом. Такий висновок надається у випадку задовільних результатів і достовірності розглянутої фінансової звітності, коли аудитор вважає необхідним дати додаткову інформацію.

Причини, коли додають пояснювальний абзац наступні:

- наявність можливих та вірогідних суттєвих невпевненостей під час складання прогнозних оцінок при підготовці фінансової звітності;

- порушення послідовності та логіки обліку;

- винятковість ситуації (наприклад, наявність неординарних господарських операцій, важливі події після дати балансу);

- аудиторський висновок з використанням роботи інших аудиторів;

- надання аудиторського висновку з застереженнями (видається тоді, коли головна аудиторська фірма не хоче брати на себе відповідальність за роботу виконану іншою аудиторською фірмою).

Висновки

В умовах нових форм організації праці, діяльності суб'єктів господарювання з різною формою власності значно зросла роль контролю використання засобів праці та збереження власності. З огляду на те, що засоби праці займають значну частину в загальному фонді майна підприємства, на сучасному етапі розвитку важливого значення набувають питання їх ефективного використання та збереження. Цьому значною мірою сприяє здійснення дієвого контролю за станом та використанням цих об'єктів.

Дослідження теоретичних положень та діючої практики організації обліку засобів праці в умовах трансформації бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів дозволяють визначити коло проблем, що гальмують процес управління виробництвом та знижують ефективність використання засобів праці. До таких проблем належать різні підходи до визначення сутності основних засобів та методики їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку, відсутності сталої визначеності складу засобів праці та інші.

Поряд з розкриттям сутності та методики обліку засобів праці особливої актуальності набувають дослідження проблеми нарахування амортизації, розвитку та вдосконалення в цілому системи амортизації, уточнення її ролі в процесі відтворення, а також фінансового контролю ефективності використання засобів праці у виробничому процесі.

Проблемі підвищення ефективності використання засобів праці та виробничих потужностей підприємств належить центральне місце в період становлення ринкового механізму господарювання. Від її вирішення залежить місце підприємства в системі ринкових відносин, його фінансовий стан, рівень конкурентоспроможності тощо. Підвищення ефективності використання засобів праці є важливим чинником зростання ефективності діяльності підприємства.

Підвищення рівня використання засобів праці дає змогу:

- збільшити обсяг виробництва продукції, яка користується попитом, без додаткових капітальних вкладень;

- зменшити витрати у розрахунку на одиницю продукції, що забезпечує підвищення прибутковості;

- зменшити втрати від морального зносу машин і устаткування;

- прискорити процес оновлення основних засобів, а також темпи зростання продуктивності праці;

- знизити негативний вплив на навколишнє середовище.

Заходи щодо підвищення ефективності використання засобів праці підприємства можна згрупувати за двома напрямками: інтенсивні та екстенсивні.

Інтенсивні напрямки підвищення ефективності використання засобів праці:

- удосконалення структури основних засобів;

- технічне переозброєння підприємства;

- механізація та автоматизація виробництва;

- оптимізація структури виробничого обладнання (ліквідація проблемних місць);

- удосконалення технологічних процесів;

- ліквідації проблемних місць у виробничому процесі;

- скорочення тривалості виробничого циклу;

- комплексне використання та покращення якості сировини;

- застосування прогресивних форм організації виробництва і праці;

- забезпечення максимального завантаження виробничої потужності підприємства;

- підвищення професійно - кваліфікаційного рівня обслуговуючого об'єкта засобів праці персоналу та ін.

До екстенсивних напрямів підвищення ефективності використання засобів праці належать:

- скорочення пристроїв устаткування внаслідок підвищення якості ремонтного обслуговування, своєчасного забезпечення основного виробництва висококваліфікованим персоналом, сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами;

- підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування;

- зменшення кількості непрацюючого устаткування.

Список використаних джерел

1. Атамас П.Й. Управлінський облік: 2-ге вид. Навчальний посібник - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 440 с.

2. Аудит : теорія і практика / [Загородній А.Г., Корягін М.В., Єлисєєв А.В., Полякова Л.М.]. - Львів : Видавництво Національного ун-ту «Львівська політехніка», 2004. - 456 с.

3. Бенько М.М. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. - К. : Нац. торг.-екон. ун-т, 2006. - 362 с.

4. Білоусов А. Удосконалення документального оформлення операцій з основними засобами в умовах застосування П(С)БО 7 «Основні засоби» // Бухгалтерський облік і аудит. - 2006. ? № 3. - С. 49 ? 54.

5. Бойчук Є. Основні засоби на підприємстві / Є. Бойчук // Все про бухгалтерський облік. - 2011. ? № 117. - С. 8 - 15.

6. Бухгалтерський облік: навчально-методичний комплекс / Укл. М. С. Кириченко та ін. ? Полтава : ПДАА, 2009. ? 405 с.

7. Бухгалтерський фінансовий облік в сільськогосподарських підприємствах / М.Г. Михайлов. - К. : ЦУЛ, 2008. ? 472 с.

8. Василенко А. Первинні документи: правила складання та застосування / А. Василенко // Все про бухгалтерський облік. ? 2011. ? 16 лют. ? С. 9 ? 17.

9. Венгерук Н. Визнання основних засобів у фінансовому та податковому обліку / Н. Венгерук. // Бухгалтерський облік у сільському господарстві. - 2013. ? № 1 - 2. - С. 34 - 38.

10. Верига Ю. А. Звітність підприємств : [навч. посіб.] Верига Ю. А., Левченко З. М., Ватуля І. Д. - [2-ге вид., доп. і перер]. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 776 с.

11. Грінько А.П. Облік основних засобів: теорія, стан, проблеми, перспективи: [монографія] / А.П. Грінько. ? Харків : Харківська державна академія технології та організації харчування, 2009. ? 277 с.

12. Данілов О.Д., Паєнтко Т.В. Фінанси підприємств у запитаннях і відповідях: навч. посібник. ? К. : Центр учбової літератури, 2011. ? 256 с.

13. Дієва Н.М. Аудит : навч. посіб. [для студ. ВНЗ] / Н. М. Дієва, О. І. Дедіков. - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 182 с.

14. Єгорова Ю. Амортизуємо ОЗ за новими правилами / Ю. Єгорова // Дебет-Кредит. - 2011. - № 15. - С. 35 - 43.

15. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV. / Верховна Рада України.

16. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. / Верховна Рада України.

17. Інвентаризація // Все про бухгалтерський облік. - 2010. ? № 100. ? С. 3 ? 63.

18. Інвентаризація // Все про бухгалтерський облік. ? 2012. ? 19 жовт. ? С. 1 ? 63. ? Спецвипуск 314.

19. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30 лист. 1999 р. / Верховна рада України.

20. Касаткін С. Ліквідація ОЗ / С. Касаткін // Дебет-Кредит. - 2013. ? № 7 - С. 45 - 49.

21. Кислицина В. Ліквідація ОЗ: що в обліку ПДВ // Все про бухгалтерський облік. - 2013. ? № 109. ? С. 8 ? 13.

22. Кловська Ю. Продаємо ОЗ / Ю. Кловська // Дебет-Кредит. - 2013. ? № 7 - С. 23.

23. Ковальов Д. Основні засоби на підприємстві / Д. Ковальов // Все про бухгалтерський облік. - 2011. - № 120. - С. 14 - 21.

24. Лень В.С., Гливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: Навч. посібник. ? К. : ЦНЛ, 2008. ? 556 с.

25. Лузан Ю.Я., Жук В.М., Гаврилюк В.М., Дукла К.П., Канцуров О.О. Облік сільськогосподарської діяльності: Навч. посіб. для студ. ВНЗ, які навч. за освіт.- проф. програмою бакалавра зі спец. «Облік і аудит» ? К. : Юр-Агро-Веста, 2008. ? 368 с.

26. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби». / Верховна Рада України.

27. Моссаковський В. Невирішені питання обліку непоточних активів / В. Моссаковський // Бухгалтерський облік і аудит. ? 2010. ? № 5. ? С. 17 ? 28.

28. Наказ Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 р. № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку». / Верховна Рада України.

29. Наказ Міністерства фінансів України від 08.02.2014 р. № 48 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку»./ Верховна Рада України.

30. Наказ Міністерства фінансів України від 08.02.2014 р. № 73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»./ Верховна Рада України.

31. Наказ Міністерства фінансів України від 20.04.2000 р. № 73 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». / Верховна Рада України.

32. Наумчук О.А. Основні засоби: методика обліку та формування облікової політики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.04 / О.А. Наумчук. ? Львів : Львівська комерційна академія, 2010. ? 25 с.

33. Національні стандарти бухгалтерського обліку: (частина І) // Баланс. ? 2012. ? 23 січ. ? С. 1 ? 96. ? П(С)БО 1 ? 17. ? Спецвипуск.

34. Огійчук М.Ф. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: підручник. ? 2-ге видання. / за ред. Професора М.Ф. Огійчука. ? К. : Вища освіта, 2008. ? 800 с.: іл.

35. Очеретько Л.М. Проблеми відображення в обліку основних засобів / Л. М. Очеретько, М.В. Солодовнік // Сталий розвиток економіки. - 2013. - № 18. - С. 263 - 266.

36. Податковий кодекс України № 2755 ? VI від 2 грудня 2010 р. / Верховна Рада України.

37. Прокопенко В. Надходження основних засобів (Випуск VІ) // Все про бухгалтерський облік. - 2013. ? № 76. ? С. 29 ? 36.

38. Прокопенко В. Амортизація, техобслуговування, ремонт та поліпшення основних засобів (Випуск VІІІ) // Все про бухгалтерський облік. - 2013. ? № 81. ? С. 21 ? 26.

39. Прокопенко В. Вибуття основних засобів (Випуск V) // Все про бухгалтерський облік. - 2013. ? № 73. ? С. 21 ? 24.

40. Сук Л.К., Сук П.Л. Бухгалтерський облік: навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К. : Знання, 2008. ? 507 с.

41. Сук Л.К. Облік основних засобів / Л. Сук, П. Сук // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2011. - № 8. - С. 34 - 44.

42. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: підручник. - Вид. 3-тє, доп. і перероб. - К. : Алеута, 2008. ? 925 с.

43. Тютюнник Ю.М. Фінансовий аналіз. Практикум: навч. посібник / Ю.М. Тютюнник, С.В. Тютюнник, А.П. Дорошенко. ? Полтава: РВВ ПДАА, 2010. ? 354 с.

44. Чабанюк О.М. Економічний зміст основних засобів як об'єкта обліку і контролю / О.М. Чабанюк, Т.В. Козел // Науковий вісник НЛТУ. - 2013. - Вип. 23.4. - С. 292 - 297.

45. Шевченко І. Нестачі та надлишки основних засобів: відображення в обліку // Все про бухгалтерський облік. - 2013. ? № 112. ? С. 16 ? 18.

46. Шевчук В.Р. Стратегічний управлінський облік : [навч. посіб.] / В.Р. Шевчук. - К. : Алерта, 2009. - 176 с.

Размещено на Allbest.ru