Облік, аудит та аналіз МШП (на прикладі ПП "Кровсінтез", Черкаської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пояснювальна записка до дипломної роботи

на тему: Облік, аудит та аналіз МШП ( на прикладі ПП «Кровсінтез», Черкаської області)»

Реферат

Облік, аудит та аналіз малоцінних та швидкозношуваних предметів

Предметом дослідження є бухгалтерський облік малоцінних і швидкозношуваних предметів, їх детальний розгляд, відображення в балансі підприємства та рух МШП в межах підприємства, також сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів, розгляд яких особливо важливий для вирішення проблеми дослідження. Об'єктом дослідження виступає діяльність ПП «Кровсінтез», а саме показники фінансово-господарської діяльності, організація обліку, аудиту на ПП «Кровсінтез».

Мета кваліфікаційної роботи полягає в вивченні теоретичних та практичних шляхів ведення і удосконалення обліку, аудиту та аналізу витрат діяльності.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- проаналізувати нормативно-правову базу з обліку, аудиту та аналізу власного капіталу;

- висвітлити питання організації і методики проведення аналізу та аудиту власного капіталу на підприємстві;

- розглянути практичні аспекти обліку, аудиту та аналізу власного капіталу;

- визначити напрямки удосконалення обліку, аудиту та аналізу власного капіталу підприємства.

Запропоновано рекомендації щодо удосконалення обліку, аудиту та аналізу власного капіталу. Одержані результати можуть бути використані на суб'єктах господарювання, зокрема на ПП «Кровсінтез», що є об'єктом дослідження.

Виконана робота 2013 року. Рік захисту кваліфікаційної роботи 2013 р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів

1.1 МШП як економічна категорія

1.2 Економіко-правовий аналіз нормативної бази з обліку МШП

1.3 Зарубіжний досвід обліку МШП

1.4 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Розділ 2. Облік МШП підприємства

2.1 Первинний облік МШП

2.2 Синтетичний і аналітичний облік МШП

2.3 Управлінський облік малоцінних і швидкозношуваних предметів

2.4 Шляхи вдосконалення обліку МШП

Розділ 3. Організація і методика проведення аналізу та аудиту МШП на підприємстві

3.1 Організаційно-інформаційна модель аналізу МШП

3.2 Загальний та факторний аналіз МШП

3.3 Основні концепції та методика аудиту МШП

3.4 Шляхи вдосконалення організації та методики аналізу і аудиту малоцінних та швидкозношуваних предметів

Розділ 4. Система управління охорони праці

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Метою кваліфікаційної роботи є закріплення теоретичних та практичних навичок, навчитися систематизувати і узагальнювати набуті теоретичні знання та застосовувати їх на практиці, зробити науково - обґрунтований висновок щодо обліку та аудиту малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Актуальність теми полягає в тому, що сучасний етап розвитку ринкових відносин в Україні підвищує відповідальність і самостійність підприємств у виробці та прийнятті управлінських рішень забезпеченню ефективності їх роботи. Працюючи в умовах ринку, чи конкуренції, власник повинен постійно аналізувати вигідність придбання і виробництва різних видів засобів, співставляти витрати, які викликані недовикористанням виробничих потужностей, і потенціальний прибуток від їх додаткової експлуатації.

Для виконання виробничо-господарської програми підприємству необхідні предмети праці - виробничі запаси.

Виробничі запаси - придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. До виробничих запасів належать сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, тара й тарні матеріали, будівельні матеріали, матеріали передані в переробку, запасні частини, інші матеріали та МШП.

Специфічною особливістю виробничих запасів є те, що вони в процесі виробництва використовуються повністю і тому для кожного нового процесу виробництва їх потрібно заміняти повністю новими. Також важливим є, що саме виробничі запаси повністю переносять свою вартість на вартість виробленої продукції. Крім того, в собівартості промислової продукції найбільшу питому вагу витрат займають витрати виробничих запасів (50-90%).

Отже одним з актуальних завдань для підприємства є виявлення та використання внутрішньогосподарських резервів підприємства, запобігання зловживанням та перевитратам по матеріальним статтям, так як від цього залежить собівартість продукції, підвищення продуктивності праці, рентабельності виробництва, досягнення комерційного успіху підприємства.

Вирішенню цих та інших питань в повні мірі сприяє чітко налагоджений облік виробничих запасів.

Для вирішення цих задач необхідно активне використання бухгалтерського обліку цих запасів.

Як інформаційна система бухгалтерський облік здійснює збирання, реєстрацію їй систематизацію даних про господарські факти та проявлення. Він формує інформацію про кругообіг засобів, фіксує та контролює їх рух, перехід із однієї форми в іншу, наявність засобів по їх видам на кожній стадії кругообігу. За допомогою бухгалтерського обліку утримують дані про наявність та рух грошових засобів, матеріальних ресурсів, фондів та кредитів, про стан розрахунків з юридичними та фізичними особами, визначають витрати по стадіям кругообігу засобів, собівартості предметів праці, перевезень, виявляють фінансові результати.

Оборотні фонди являються одними із головних технічних ресурсів господарської діяльності підприємства. Використання їх вимагає організації нагляду та контролю за їх наявністю й збереженням з моменту придбання до вибуття. В цей період необхідно щомісячно вимірювати розмір вартості, які повинні включатися в витрати на виробництво. В умовах економічної реформи підвищується роль обліку і контролю за раціональним використанням усіх ресурсів, у тому числі й малоцінних та швидкозношуваних предметів.

На кожному підприємстві є значна кількість малоцінних засобів праці, які відносяться до швидкозношуваних предметів. За економічним призначенням вони аналогічні до основних засобів праці, але обліковуються окремо. Це зроблено з метою спрощення планування та обліку, а також вирішення ряду фінансових питань.

Як засоби праці у процесі використання ці предмети теж поступово передають свою вартість заново виробленим продуктам, але в межах операційного періоду, у зв'язку з чим до них застосовують специфічні методи обліку.

До цих і швидкозношуваних предметів відносять предмети, що служать менш як один рік (незалежно від їх вартості) або мають вартість, яка менша від встановленої норми за одиницю (незалежно від строку служби). Водночас є й інші ознаки (спецодяг, спецобладнання тощо), за якими матеріальні цінності відносять до групи оборотних.

Основою побудови бухгалтерського обліку швидкозношуваних предметів є їх економічна класифікація, а головною ознакою, взятою за основу класифікації - склад і функціональна роль цих предметів у процесі виробництва.

Для досягнення мети в роботі повинні бути вирішені наступні завдання:

- вивчити теоретичні аспекти обліку, аудиту та аналізу МШП;

- розглянути облік МШП досліджуваного об'єкта, зокрема документування господарських операцій, фінансовий та управлінський облік витрат діяльності;

- висвітлити питання організації і методики проведення аналізу та аудиту МШП на підприємстві;

- дослідити організацію та методику обліку, аудиту та аналізу малоцінних та швидкозношуваних предметів в середовищі данного підприємства;

- на підставі узагальнених данних дослідження висунути рекомендації та пропозиції щодо удосконалення обліку, аудиту та аналізу МШП на підприємстві.

Об'єктом дослідження в кваліфікаційної роботі є показники фінансово-господарської діяльності, організація обліку, аудиту та аналізу на ПП «Кровсінтез».

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів, механізм здійснення фінансового обліку, аудиту та аналізу малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Наукова новизна дипломної роботи полягає у визначенні шляхів та розробці рекомендацій і пропозицій з удосконалення обліку, аудиту та аналізу МШП для підприємства.

Значним внеском до розвитку уявлень про товарно-виробничі запаси є праці провідних вчених України, Росії та Білорусії.

Серед них праці д.е.н., про. В.К. Радостовця, присвячені проблемам обліку товарно-матеріальних цінностей, шляхам удосконалення обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції, робіт, послуг.

Сутність проблеми обліку надходження виробничих запасів та формування їх собівартості здобули своє відображення у працях Білухи Т.М., Завгороднього В.Л., Білобжуного І.А., Малига В.А., Смоленюка Л.С., та багато інших, що стали теоретичною базою для написання дипломної роботи.

облік аудит малоцінний швидкозношуваний

Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку, аудиту та аналізу малоцінних та швидкозношуваних предметів

1.1 МШП як економічна категорія

У різних літературних джерелах можна зустріти дещо різне тлумачення малоцінних та швидкозношуваних предметів, та основні складові що входять до цього поняття залишаються не змінними.

Запаси займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності і є найбільш важливою та значною частиною активів підприємства.

Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для продажу, компоненти готової продукції, наливні та насипні речовини,малоцінні швидкозношувані предмети.

Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства.

Запаси поділяються на виробничі і товарні. Виробничі запаси - придбані або самостійно виготовлені вироби які підлягають подальшій обробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються не однаково. Деякі з них повністю споживаються у виробничому процесі (сировина і матеріали), інші змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали і фарби),треті входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті - лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу.

Товарні запаси - придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу. При цьому підприємство, як правило не вносить суттєвих змін до їх фізичної форми, вже при закупці у постачальника вони є готовою продукцією [40, c. 23]

До складу запасів включаються всі товарно матеріальні цінності якими підприємство володіє на певну дату, незалежно від місця їх знаходження. Одночасно на території що належить підприємству, можуть знаходитись предмети, що є власністю інших фізичних чи фізичних осіб. Такі предмети не є запасами підприємства.

Визначення запасів, порядок їх оцінки, визнання і відображення їх у звітності описуються у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». У зазначеному стандарті наводяться рекомендації із бухгалтерського обліку запасів без визначення правил податкового обліку.

П(С)БО 9 «Запаси» дає таке визначення запасів. Запаси - це активи, які утримуються для подальшого продажу; утримуються для їх використання у виробництві продукції (робіт, послуг) або в адміністративних цілях; знаходяться у процесі виробництва (незавершеного виробництва), [29, c.196]

Таким чином запаси включають у себе традиційний перелік товарно-матеріальних цінностей, до якого вони звикли.

Товарно-виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси, класифікація яких відображена на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1.

Визначаючи строк корисного використання (експлуатації), потрібно враховувати:

- спосіб використання предметів на підприємстві з урахуванням їх потужності або продуктивності;

- очікуваний фізичний знос;

- правові або інші обмеження щодо строків використання предметів та інші суттєві чинники.

Наприклад, строк експлуатації засобів індивідуального захисту, якими роботодавець зобов'язаний забезпечити найманих працівників на роботах зі шкідливими й небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, встановлено у відповідних галузевих нормах їхньої безоплатної видачі. Саме на них і варто орієнтуватися бухгалтеру.

У наказі про облікову політику підприємства встановлюється вартісна межа для розміщення основних та малоцінних засобів,фіксується строк корисного використання (експлуатації) активів (МШП та основних засобів) яку встановлює комісія, призначена керівником.

МШП визнаються активами, якщо існує ймовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічну вигоду від їх використання та їхня вартість може бути достовірно визначена [5, c. 6]

Облік наявності і руху таких предметів ведуть на рахунку 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» за первинною вартістю їх придбання або виготовлення, яка у процесі їх оприбткування визначається аналогічно до виробничих запасів (згідно П(С)БО 9 «Запаси»).

Повернені на склад з експлуатації малоцінні предмети, придатні для подальшого використання, прибуткуються за первинною вартістю на дебет рахунка 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» в кореспонденції з кредитом рахунка 719 «Інші доходи від операційної діяльності». Предмети, що прийшли до непридатності, на підставі актів про вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів (ф. № МШ-8) прибуткуються на дебет рахунку 209 «Інші матеріали» (на вартість одержаних корисних відходів (металолом, запасні частини тощо), зданих за накладними на склад і оприбуткованих за ціною можливого використання або реалізації) в кореспонденції з кредитом рахунка 719 «Інші доходи від операційної діяльності»[29, c. 112]

Термін використання відлічується з моменту передачі МШП в експлуатацію, а не з моменту їх придбання або встановлення. Таким чином, на складі МШП можуть зберігатися як задовго, довго (місяць, два місяця, рік...).

Малоцінні та швидкозношувані предмети за своєю функціональною роллю в підприємстві є такими засобами праці, як і основні засоби (використовуються в процесі виробництва без зміни натуральної форми і поступово зношуються), але мають і особливості оборотних засобів.

Відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні №250 від 3 квітня 1993р. (з липня 1999р. не діє ), зі складу основних засобів відособлювалися й відносилися до категорії МШП та обліковувалися на підприємствах, в установах як засоби в обігу:

- предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;

- предмети вартістю за одиницю до 500 грн.;

- знаряддя лову (трали, неводи, сіті та інші) незалежно від вартості і терміну служби;

- спеціальні інструменти і спеціальні пристосування (для серійного і масового виробництва певних виробів або для встановлення індивідуального замовлення незалежно від вартості);

- спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі, незалежно від їх вартості і терміну служби;

- тимчасові (нетитульні) споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт (з терміном служби до 1 року).

- тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах або для здійснення технологічних процесів вартістю в межах ліміту, за вартістю придбання або встановлення;

- предмети, призначені для видачі напрокат, незалежно від вартості.

Виділення зі складу основних засобів зазначених предметів у особливу групу, незважаючи на такий же характер, їх використання в підприємстві, як основних засобів, зумовлено двома причинами [36, c. 51]

По-перше, таке виділення очищує категорію основних засобів від усякого роду дрібних предметів, коли є можливість легко їх замінити іншими з невеликим як правило терміном служби. У складі основних засобів при такому виділенні з їх складу малоцінних та швидкозношуваних предметів залишаються предмети, що утворюють виробничо-технічну базу підприємства.

По-друге, таке виділення дає можливість підприємству купувати малоцінні та швидкозношувані предмети за рахунок своїх оборотних коштів таким же чином, як і матеріали, в той час, як основні засоби поновляються лише шляхом капітальних вкладень за рахунок спеціального фінансування.

Малоцінні та швидкозношувані предмети належать до складу оборотних засобів.

Підприємство самостійно повинно розподілити наявні на його балансі МШП на дві групи.

МШП в необоротных активах: Рахунок 11 «Інші необоротні матеріальні активи», МШП в запасах: Рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

Перша група -- це МШП, термін корисного використання яких менший ніж один рік (операційного циклу). Такі МШП входять до складу запасів підприємства, обліковуються на рахунку 22 «Малоцінні й швидкозношувані предмети» і відображаються в другому розділі активу Балансу в складі виробничих запасів (рядок 100 Балансу «Виробничі запаси»).

Друга група -- це МШП, термін корисного використання яких перевищує один рік (операційний цикл). Такі матеріальні цінності підлягають включенню до складу необоротних активів підприємства, обліковуються на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи» і відображаються в першому розділі активу Балансу у складі необоротних активів [35, c. 19]

До МШП, що враховують у складі запасів підприємства, належать предмети, термін використання яких не перевищує один рік (операційний цикл), зокрема інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

Відповідно до Плану рахунків № 291, облік МШП ведеться на рахунку 22 «Малоцінні й швидкозношувані предмети». Субрахунки до цього рахунка підприємство відкриває самостійно залежно від видів МШП.

Таким чином, за своїм характером малоцінні та швидкозношувані предмети аналогічні основним засобам, а з точки зору порядку придбання їх - аналогічні матеріалам.

Малоцінні та швидкозношувані предмети можуть знаходитися на складах підприємства і в експлуатації (в цехах або конторі підприємства) на матеріальній відповідальності окремих працівників [27, c. 42]

Отже, до МШП відносяться малоцінні й швидкозношувані предмети строком використання не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. Вартісного критерію для МШП національними стандартами обліку не встановлено, але передбачено обмеження щодо строку служби МШП.

При реформації бухгалтерського обліку в Україні стосовно МШП прийнято рішення: залишити МШП як вид матеріальних цінностей для бухгалтерського обліку.

МШП, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо не більший одного року, на підставі пункту 6 П(с) БО 9 класифікуються як запаси.

1.2 Економіко-правовий аналіз нормативної бази з обліку, аудиту та аналізу МШП

В Україні суб'єктами нормативного регулювання обліку є Кабінет Міністрів, Міністерства органів Держкомстатистики, Державна податкова служба, Національний банк та інші державні органи. Нормативними документами регламентуються як об'єкти обліку, так і схема кореспонденції рахунків [1, с. 34 ].

Бухгалтерський облік в Україні ґрунтується на міжнародно-визнаних нормах обліку та звітності, основні вимоги яких встановлені Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та ведеться на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту ліквідації.

Обліку притаманна певна специфіка залежно від виду діяльності підприємства та форми господарювання.

Бухгалтерський облік зобов'язаний вести всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, розмірів, видів діяльності.

Правові норми регулювання організації ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні визначені в Законі України від 16.07.1999р. № 996 - ХІV «Про бухгалтерський облік, фінансову звітність в Україні» [8, с. 5]

Регулювання питань Методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності [12, с. 3]

Бухгалтерський облік в Україні ґрунтується на міжнародно-визнаних нормах обліку та звітності, основні вимоги яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та ведеться на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту ліквідації.

При організації бухгалтерського обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів потрібно керуватися такими законодавчими та нормативними документами:

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-XIV ВР від 16 липня 1999р.

Цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності в Україні.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”. Наказ Міністерства фінансів №83 від 31.03.1999р..

Визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”. Наказ Міністерства фінансів №87 від 31.03.1999р.

Визначає зміст і форму балансу та загальні вимоги до розкриття його статей.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансовий результати”. Наказ Міністерства фінансів №87 від 31.03.1999р.

Визначає зміст і форму Звіту про фінансові результати та загальні вимоги до розкриття його статей.

5. Положення стандарт)бухгалтерського обліку 9 “Запаси”. Наказ Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999р.із змінами та доповненнями.

Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виробничі запаси та їх розкриття у фінансовій звітності.

6. Інструкція “Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій”.

Наказ Міністерства фінансів України №246 від 20 жовтня 1998р. та від 30.11.99р. №291.

Визначає основні рахунки та субрахунки обліку виробничих запасів.

7. Інструкція “По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активі, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків”. Наказ Міністерства фінансів України від 11.09.94р. №69 із змінами і доповненнями.

Визначає порядок проведення інвентаризації виробничих запасів, та основні вимоги, щодо оформлення результатів інвентаризації.

8. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» від 22.01.99 р. №116.

Визначає механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.

9. Наказ Міністерства статистики України “Про затвердження типових первинних документів з обліку сировини і матеріалів”. Наказ Міністерства статистики України №193 від 21.06.96р..

Визначає перелік та форму типових первинних документів, які можуть використовуватися підприємствами при обліку сировини та матеріалів.

10. Наказ Мінфіну України “Про кореспонденцію рахунків”. Наказ Міністерства фінансів №143 від 28.03.2002.

Визначає типові бухгалтерські проведення пов'язані з обліком надходження, вибуттям та виробництвом виробничих запасів.

11. Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку. Наказ Міністерства фінансів №356 від 29.12.2000р.

12. Закон України «Про аудиторську діяльність» із змінами, внесеними згідно з Закону (ВВР, 2012, N 7, ст.53 N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012, ВВР, 2013, N 14, ст.89; 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012; 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012). Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації. Надає методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку з обліку виробничих запасів.

13. Закон України «Про аудиторську діяльність» Розділ ІІ «Сертифікація аудиторів і реєстр аудиторських фірм і аудтидорів» в якому визначено порядок сертифікації аудиторів та аудиторських фірм.

14. Закон України «Про аудиторську діяльність» Розділ ІV «Порядок проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг»

Також такими законодавчими і нормативними документами як:

- цивільний кодекс України від 16.01.2003р. № 435 - ІV із змінами та доповненнями [1, с. 54]

В розділі «окремі види зобов`язань» даються загальні положення про купівлю-продаж товару, заключення договору купівлі-продажу, обов`язки та відповідальність продавця, правові наслідки порушення умови договору, ціна товару, оплата і страхування товару.

- цивільний Кодекс України (ЦКУ) [1, с. 59]

Відповідно до Національного цивільного законодавства будь-який господарський правочин між суб'єктами підприємництва оформляється договором. Статтею 208 цього Кодексу передбачено, що право чин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Порядок надходження та приймання малоцінних та швидкозношуваних предметів регулюється умовами договорів. Невідповідності за якістю і асортиментом регулюється ст.. 669 - 672 ЦКУ, а саме 336 дає право підприємству самостійно розпорядитися малоцінними та швидкозношуваними предметами від яких відмовляється постачальник;

- господарський кодекс України від 16.01.2003р. № 436 - ІV [2, с. 254]

В ІV розділі «Господарські зобов'язання» дається загальна характеристика господарських зобов'язань, що таке господарські договори, ціни і ціноутворення у сфері господарювання;

Фінансова діяльність підприємства здійснюється на основі фінансових планів, які є частиною планів його господарської діяльності.

Наслідки фінансової діяльності підприємства визначаються підсумками річного бухгалтерського звіту.

Прибуток підприємства утворюється за рахунок надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.

1.3 Зарубіжний досвід обліку, аудиту та аналізу МШП

Загалом якщо розглядати та порівнювати вітчизняний облік та облік в інших країнах, то можна прийти до висновку, що наша бухгалтерська система є дуже застарілою, трудомісткою та складною, розглядаючи облік по кожному рахунку можна взяти до уваги зарубіжний досвід та тим самим спростувати роботу бухгалтера.

В сучасному світі проблема порівняння бухгалтерських стандартів набуває великого значення через те, що йде підвищення ділової міжнародної активності й обсягів іноземних інвестицій. Розмаїття стандартів може скоротити інтернаціональні потоки капіталу й у такий спосіб зашкодити економічному розвитку. Україна не повинна стояти осторонь від тих тенденцій, які обумовлюють сьогодні розвиток ринку капіталів.

Як правило, матеріали, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва, на складах підприємства завжди повинні бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємств здійснюються господарські операції зі збереження виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво. Бухгалтерський облік має забезпечити контроль за залишками, надходженням і витрачанням виробничих запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства.

У зарубіжній практиці для обліку товарно-матеріальних запасів застосовуються дві системи:

- постійного обліку;

- періодичного обліку.

Система постійного обліку запасів забезпечує даними про стан кожного виду запасів на кожний день облікового періоду. Вона передбачає ведення спеціального рахунку "Товарно-матеріальні запаси", а також рахунків для кожного виду товарів, що знаходяться у запасах [26, с. 77]

На цих рахунках у спеціальних реєстрах постійно протягом періоду відображається:

- кількість і вартість кожного придбання;

- кількість і вартість кожної реалізації;

- кількість і вартість запасів у наявності на будь-який момент часу.

Система постійного обліку запасів дає можливість визначити собівартість реалізованої продукції та кінцеве сальдо без проведення фізичної інвентаризації цінностей. Згідно з цією системою, кінцеве сальдо визначається за формулою:

З1+Н-Срт = З2 (1.1)

де З1- залишки товарів на початок звітного періоду,

Н - надходження товарів упродовж звітного періоду,

Срт - собівартість реалізованих товарів,

З2 - залишки товарів на кінець звітного періоду.

Перевагою цієї системи с забезпечення постійного контролю за:

1) наявністю товарно-матеріальних цінностей;

2) собівартістю реалізованих товарів.

Система постійного обліку запасів забезпечує відображення на рахунку "Товарно-матеріальні запаси" реального стану запасів відповідно до проведених операцій. Рахунки "Повернення та уцінка придбаних товарів", а також "Придбання товарів" (або "Витрати на придбання запасів") за цією системою не використовуються, оскільки весь рух цінностей відбивається на рахунку "Товарно-матеріальні запаси". Собівартість реалізованих товарів визначається в момент продажу, а не по закінченню місяця.[25, c. 98]

Разом з тим, ведення постійного обліку запасів за їх видами потребує чималої бухгалтерської роботи. Впоратися з нею допомагають комп'ютери.

Система періодичного обліку запасів знайшла визнання завдяки своїй невеликій трудомісткості та зручності. За цією системою записи руху запасів протягом звітного періоду не ведуться. Для обліку надходження запасів застосовуються рахунки "Придбання товарів" або "Витрати на придбання запасів".

Вартість запасів на кінець періоду визначається за допомогою інвентаризації, а собівартість реалізованих товарів розраховується за відомою вже формулою:

З1 + Н-З2 = Срт (1.2)

При застосуванні методики періодичного обліку запасів у системі бухгалтерського обліку не використовується спеціальний рахунок "Собівартість реалізованих товарів". Цей показник визначається лише в кінці місяця при складанні Звіту про прибутки та збитки (на цей час, завдяки проведеній інвентаризації, вже будуть відомі залишки запасів на кінець періоду) [25,c.101]

Недоліками цієї системи є необхідність проведення інвентаризації кожного звітного періоду, а також те, що протягом періоду невідомими залишаються залишки запасів і собівартість реалізованих товарів, що звужує контрольні та управлінські можливості обліку.

Порівняння організації обліку товарно-матеріальних запасів за постійною та періодичною системами, а також відображення їх у фінансовій звітності.

Протягом року ціни на більшу частину товарів змінюються. Однакова кількість товарів може бути придбана. за різними цінами. Тому бухгалтерів більше цікавить рух вартостей, а не фізичне переміщення товарів під час діяльності фірми, оскільки саме вартість дає можливість точніше визначити прибуток.

У зарубіжних країнах використовують різні методи оцінки матеріальних запасів:

1. Метод специфічної ідентифікації;

2. Метод середньої вартості;

3. З. Метод ФIФО;

У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 9 „Запаси” оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

- Ідентифікованій собівартості одиниці запасів Передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість, встановити дату витрачання кожної одиниці запасу, її собівартість і вартість запасів, що залишились. Має вузьке застосування - для запасів, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють одне одного. Однакові запаси обліковуються за різною вартістю, бо мають різні споживчі якості, властиві тільки кожній одиниці специфічні характеристики. Доцільно застосовувати до запасів, які мають високу вартість.

- Середньозваженій собівартості Запаси з однаковими вхідними параметрами обліковуються в одній інвентарній картці незалежно від ціни придбання. Середня вартість одиниці запасів може розглядатися як за звітний період (при періодичному обліку запасів), так і після кожного наступного надходження (при безперервному (постійному) веденні обліку списання запасів). Застосовується для списання взаємозамінних запасів. Дає більш об'єктивну оцінку наявності та руху запасів, але не забезпечує достатній контроль за правильністю їх списання на затрати виробництва.

- Собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО) Засновується на хронології надходження, тобто базується на припущенні, що одиниці запасів, які придбані першими, продаються чи використовуються першими, а також на припущенні, що грошова одиниця є стабільною. Залишки на кінець періоду оцінюються за цінами останніх надходжень запасів. Переваги - простий, систематичний і об'єктивний, запобігає можливості маніпулювання прибутком, відображена в балансі сума запасів приблизно збігається з поточною ринковою вартістю. Недоліки - в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації [23, c. 38].

Щодо аудиту в Україні, то на сьогодні він є обов'язковий для банків, довірчих товариств, бірж, інвестиційних фондів і компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, інших небанківських організацій, емітентів цінних паперів, акціонерних товариств відкритого типу.

Крім видів аудиту, виділяють декілька підходів до проведення аудиторської перевірки. Історично склалися такі підходи:

-- підтверджуючий аудит;

— процедурний аудит;

— системний аудит;

-- аудит «зон ризику».

Значну роль у розвитку аудиту і професії аудитора відіграють міжнародні, європейські та національні професійні організації аудиторів та інші координуючі органи. Діяльність інтернаціональних професійних об'єднань аудиторів пов'язана насамперед з необхідністю гармонізації обліку, звітності і стандартизації аудиту в міжнародному масштабі. Національні професійні організації аудиторів проводять роботу щодо розроблення нормативів аудиту з урахуванням економічної і законодавчої специфіки своїх країн.

На міжнародному рівні розроблення і впровадження аудиторських стандартів здійснює Міжнародний комітет аудиторської практики, що діє в рамках Міжнародної федерації бухгалтерів, метою створення якої є координація на світовому рівні діяльності професійних організацій у сфері обліку і звітності, а також аудиту.

Головна мета аудиту -- переконати користувачів фінансових звітів у тому, що ці звіти дають достатньо точне уявлення про стан підприємства на певну дату та про те, як його було досягнуто.

Аудитори до деякої міри несуть відповідальність перед третіми особами, які використовують інформацію фінансових звітів. Проте для досягнення зазначеної мети аудитору слід вийти за суто бухгалтерську функцію всередині підприємства і з'ясувати, як у кінцевих звітах підприємства відображаються всі сторони його діяльності.

Однією з найважливіших передумов такого підходу є те, що аудитор не обмежує своїх досліджень бухгалтерською інформацією, а намагається зрозуміти, як функціонує підприємство в цілому. Аудитор зазвичай обговорює діяльність підприємства з працівниками, відповідальними за кожну операційну ділянку, щоб досягти правильного розуміння бізнесу клієнта. Ці знання є головними в аудиті. Аудитор може сформувати обґрунтовану думку, якщо він розуміється в бізнесі, з яким має справу, оскільки тільки так він може вирішити, чи відповідають звіти реальному стану справ. Міжнародний стандарт аудиту (МСА) 200 визначає, що метою аудиту є висловлення аудитором думки про те, чи складені фінансові звіти достовірно, у всіх суттєвих аспектах. відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).

Отже, методичні відмінності в організації обліку в різних країнах пов'язані з бухгалтерською традицією, головним чином, з суб'єктивними чинниками: звичками, характером професійної підготовки кадрів та ін. Організаційні відмінності в обліку кожної країни обумовлені формами власності, структурою управління, спеціалізацією і концентрацією виробництва.

Звідси випливає, що при вивченні та використанні принципів організації обліку та звітності зарубіжних країн, не всі особливості обліку зарубіжних країн найближчим часом можуть бути перенесені в нашу країну. Це пов'язано з багатьма факторами, головними з яких є: самобутня традиція ведення бухгалтерського обліку; кваліфікація кадрів, перевчити яких за короткий час неможливо; наявність програмних засобів, які вирішують завдання діючих нормативних актів та інструктивних положень; наявність спеціальної бухгалтерської літератури і зробити її непотрібною за короткий проміжок часу неможливо.

Проте вивчення порядку організації і ведення обліку в зарубіжних країнах розширює наше мислення, дозволяє краще працювати і розуміти облік у всьому світі. Все це визначило актуальність теми курсової роботи.

1.4 Організаційно-економічна характеристика ПП «Кровсінтез»

Дане підприємство знаходиться у м.Черкаси, за адресою вул. Гагаріна, 17, дата заснування підприємства 12.03.2005 рік.

Метою діяльності підприємства є виробництво меблів, торгівельна діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі меблями, дизайнерські послуги в частини облаштування житла, офісів, виробничих приміщень, а також реалізація продовольчих і непродовольчих товарів, надання побутових послуг, зовнішньоекономічна діяльність.

Предметом діяльності ПП «Кровсінтез» є:

- сирійне виробництво меблів;

- виробництво меблів по індивідуальному замовленню населення, виробництво офісних меблів, спеціальних меблів для облаштування лабораторій ті інших виробничих приміщень;

- оптова та роздрібна торгівля меблями;

- оптова та роздрібна торгівля хімічними речовинами та продуктами для виробничих цілей;

- оптова та роздрібни торгівля побутовою хімією, в тому числі пральними порошками, милом, парфумерною продукцією, миючими, поліруючими засобами (препаратами), засобами для чистки тощо;

- оптова та роздрібна торгівля товарами народного споживання, продукцією виробничо-технічного призначення, продуктами харчування;

- відкриття магазинів, кіосків, інших торговельних закладів для реалізації товарів народного споживання, продукції виробничо-технічного призначення, продовольчих товарів та будівельних матеріалів;

- виготовлення товарів народного споживання, продукції виробничо-технічного призначення, продуктів харчування;

- посередницькі послуги при купівлі-продажу товарів народного споживання та продукції виробничо-технічного призначення, харчових продуктів;

- будівництво, ремонт, реконструкція та експлуатація промислових приміщень підприємств, житлових та соціальних об'єктів, службових будівель та приміщень;

- виготовлення, купівля та реалізація оптом та через торговельну мережу товарів народного споживання, промислової продукції, продовольчих товарів, та ін..

Види діяльності , які потребують спеціального дозволу (ліцензії), здійснюються тільки на його наявністю.

Майно ПП «Кровсінтез» складають основні фонди і обігові засоби, а також інші цінності, вартість яких відображаються у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства належить йому на правах власності. Джерелами формування майна підприємства є: статутний фонд, гроші і матеріальні внески засновника, доходи одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності, придбання майна іншого підприємства, безкоштовні та благодійні внески, пожертвування юридичних і фізичних осіб, інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

На момент реєстрації змін статутний фонд становить 0,20 грн.

Приватне підприємство «Кровсінтез» створено і в своїй діяльності керується Цивільним Кодексом України, Господарським Кодексом України, Законом України, та цим статутом.

Засновником підприємства є громадянин України Антонов Антон Борисович. Підприємство діє на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках, має круглу печатку, штампи та реквізити (затверджені в встановленому порядку).

По кількості засновників підприємство є унітарним, по обсягу виробництва та кількості працюючих - малим.

Підприємство несе відповідальність за наслідки своєї діяльності, за виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до укладених договорів, перед держбюджетом, банками, партнерами у межах належного йому майна, на яке згідно чинного законодавства може бути звернене стягнення.

Приватне підприємство «Кровсінтез» є правонаступником всіх прав і обов'язків ВКФ «Кровсінтез»

Управління поточною діяльність підприємства здійснює директор, який призначається засновником. Засновник має право самостійно виконувати функції директора.

Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність, яка подається податковій інспекції та статуправлінню у встановленому порядку.

Характеризуючи основні економічні показники діяльності підприємства, на базі яких була виконана робота, було охоплено кілька звітних періодів, включаючи останній рік. Результати аналізу узагальнені у вигляді факторно-аналітичних таблиць.

Для розробки стратегічної програми маркетингу, аналізу наявної діяльності підприємства (економічної, фінансової, маркетингової та збутової) оцінки ефективності діяльності підприємства необхідно зробити аналіз виробничо-господарської діяльності за основними техніко-економічними показниками: динаміка доходів від реалізації продукції, рівня собівартості продукції, валового прибутку, рентабельності підприємства та чистого прибутку його діяльності. Динаміка показників виробничо-господарської діяльності підприємства ПП «Кровсінтез» за 2009 -2011 рр. наведена у табл. 1.2.

Таблиця 1.2. Аналіз основних економічних показників діяльності підприємства ПП «Кровсінтез» за 2009 - 2011 рр.

Показники	2009	20010	2011	2010 / 2009	%	2011/2010	%
1. Чисельність персоналу, чол.,	2	2	2	0	100	0	100
2. Чистий прибуток, тис. грн.	(34,1)	50,8	(127,7)	84,9	-149	76,9	251
3. Середньорічна з/п працівників	1,4	15,8	261,24	14400	1129	10324	165
4. Фінансовий результат діяльності підприємства до оподаткування, тис. грн.	456,7	1383,8	646,1	927,1	303	-737,7	46,7
5. Валовий прибуток, тис. грн.	548,0	166,05	775,3	1112,5	303	-885,2	46,7
6. Виробіток на одного працівника грн./чол.,	27,4	830,25	387,65	802,85	3030	-442,6	46,5
7. Фонд оплати праці по підприємству, тис. грн.	1,4	15,8	26,124	14,4	1129	10,324	165
8. Вартість основних фондів, тис. грн.	24,9	24,5	32,1	-0,4	98,39	7,6	131

Таблиця 1.3. Динаміка активів підприємства ПП «Кровсінтез» за основними техніко - економічними показниками за 2009 - 2011 рр.

Показники	2009	2010	2011	2009 у % до 2008	2010 у % до 2009
Власний капітал, тис. грн.	46,1	96,9	-30,8	210,2	-31,78
Статутний капітал, тис. грн.	0,2	0,2	0,2	100	100
Необоротні активи, тис. грн.	24,9	24,5	32,1	98,4	131,02
Оборотні активи, тис. грн.	97	181	158,7	186,5	87,72

Власний капітал підприємства, як і статутний, збільшувався у аналізованому періоді. Він зріс на 38,66% у 2009 р. і на 10% у 2010р. Темпи зростання знизилися майже у 3,5 рази, причини цього явища були викладені вище. Статутний капітал у 2010 р. склав 51,0 тис. грн., у 2009 р. - 46,3 тис. грн.

Таблиця 1.4. Аналіз динаміки показників платоспроможності фінансової стійкості підприємства ПП «Кровсінтез» за 2009 - 2011 рр.

Фінансовий показник	2009	2010	2011	2010 у % до 2009	2011 у % до 2010
1. Коефіцієнт фінансової стійкості (платоспроможності або автономії)	0,063	0,062	0,065	98,41	104,84
2. Коефіцієнт структури капіталу (фінансування)	14,78	14,78	14,81	100,0	100,2
3. Коефіцієнт зносу основних засобів	0,1357	0,1358	0,1357	100,07	99,93
4. Чистий оборотний капітал	519,4	577,0	634,7	111,09	110,0
5. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами	0,318	0,318	0,317	100,0	99,7
6. Коефіцієнт оборотності активів	5,96	5,88	5,85	98,66	99,49
7. Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	46,17	48,36	48,13	104,74	99,52
8. Коефіцієнт оборотності власного капіталу	87,72	92,80	92,35	105,80	99,52
9. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	0,2876	0,2871	0,2857	99,83	99,51
10. Коефіцієнт рентабельності діяльності	0,0040	0,0031	0,0025	77,31	81,86
11. Коефіцієнт рентабельності продукції	0,0132	0,0146	0,0259	177,4	110,61

Дані, представлені в табл. 3.1 і табл. 3.2, характеризують загальні результати й ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства «Кровсінтез» за роки, що аналізуються, і є основою для економічного аналізу. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства провадиться з метою виявлення динаміки основних техніко-економічних показників, на підставі даних річних балансів підприємства.

Висновки до розділу 1

Отже, підприємство займається фінансовою діяльністю у відповідності із діючим законодавством; вступає у договірні відносини із підприємствами всіх форм власності; самостійно формує свою діяльність та визначає перспективу розвитку, виходячи з попиту на данні товари та послуги та необхідність забезпечення виробничого й соціального розвитку підприємства, а також підвищення особистих доходів його учасників. Основу планів складають договори укладені з замовниками продукції та послуг і постачальниками виробничих ресурсів.

В даному розділі було розкрито такі питання:

було проаналізовано теоретичні аспекти обліку, аудиту та аналізу МШП;

досліджено МШП як економічну категорію;

розглянуто економіко-правовий аналіз нормативної бази з обліку, аудиту та аналізу малоцінних та швидкозношуваних предметів;

розкрито зарубіжний досвід з обліку, аудиту та аналізу МШП;

розглянуто організаційно-економічну характеристику ПП «Кровсінтез»

Провівши деякі дослідження в даному розділі ми отримали підтвердження тому, що створення і нормальне функціонування підприємств будь-якої форми власності неможливе без формування достатнього обсягу запасів. Також розглянуто ПП «Кровсінтез», яке здійснює облік всієї своєї діяльності, контроль за ходом виробництва продукції і послуг, веде оперативний бухгалтерський облік і статистичну звітність в порядку встановленому законодавством.

Розділ 2. Облік МШП підприємства

2.1 Первинний облік МШП

Малоцінні та швидкозношувані предмети, як і інші види запасів, підлягають попредметному обліку. Оприбуткування та вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів здійснюється в загальному щодо запасів порядку за раніше зазначеними первинними документами, такими як рахунки, накладні, товарно-транспортні накладні, накладні (вимоги), акти тощо.

Основні вимоги, які ставляться до обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів на складі, полягають у правильному оформленні відповідними документами і своєчасному відображенні в обліку надходження малоцінних і швидкозношуваних предметів; у відображенні точної й об'єктивної інформації про наявність малоцінних і швидкозношуваних предметів у розрізі інвентарних номерів і матеріально відповідальних осіб, передач від однієї відповідальної особи до іншої, зміни їх придатності для використання у зв'язку з видачею в експлуатацію чи ліквідацією тощо. Малоцінні та швидкозношувані предмети, як правило, надходять безпосередньо на склад підприємства від постачальників або з власного виробництва (від ремонтних майстерень свого господарства).

Придбані предмети зі сторони обліковуються товарно-транспортними накладними або рахунком-фактурою. При виготовленні у власному виробництві використовується накладна внутрігосподарського призначення.

Всі МШП згідно з вимогами стандартів бухгалтерського обліку класифікують, виходячи з однієї з наступних ситуацій:

- якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, їх включають до складу необоротних активів і амортизують;

- якщо МШП знаходяться на складі і відповідають вимогам П(С)БО 9 «Запаси», вони обліковуються у складі запасів;

- якщо МШП передані в експлуатацію в поточному звітному періоді, вони визнаються витратами звітного періоду.

Основними завданнями обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів є:

- визначення первісної вартості придбаних МШП;

- контроль за їх зберіганням як в період перебування на складі, так і в період експлуатації в цехах, відділах підприємства;

- контроль за правильністю використання МШП під час їх експлуатації.

Правильна організація бухгалтерського обліку МШП на підприємстві передбачає своєчасне складання первинних документів, дотримання правил при прийманні МШП на склад і відпуску їх в експлуатацію.

Документальне надходження МШП на підприємство формулюється аналогічно операціям з надходження виробничих запасів.

Згідно з наказом Мінстату України від 22 травня 1996 р. № 145 застосовуються спеціальні типові форми первинних документів для їх обліку в місцях експлуатації та з їх списання.

Зокрема, для поповнення МШП у місцях експлуатації може застосовуватись відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв) (ф. № МШ-1), яка складається у двох примірниках: для ведення обліку на складі установи та для матеріально відповідальної особи структурного підрозділу. На підставі відомості (ф. № МШ-1) вносяться відповідні інформаційні зміни до книги складського обліку запасів (ф. № З-9), яку веде матеріально відповідальна особа (комірник складу) за найменуванням, кількістю. На зазначених предметах, коли вони видаються зі складу, ставиться маркувальний штамп із зазначенням найменування установи, відділення, року та місяця видачі їх в експлуатацію. Маркування також виконують фарбою (стійкою до стирання і хімічних дій) за допомогою прикріплюваного жетона та іншим способом.

Малоцінні та швидкозношувані предмети, що їх передають у експлуатацію до структурних підрозділів, мають перебувати на зберіганні у осіб, відповідальних за правильну експлуатацію та збереження цих предметів. Матеріально відповідальні особи на місцях експлуатації здійснюють їх облік у книзі складського обліку запасів за найменуванням і кількістю.

До первинних документів бухгалтерського обліку відносять документи, якими оформлюється: нарахування зносу, відпуск предметів у виробництво, їх списання тощо.

Документи оперативного обліку -- це документи, які відображають передачу зазначених предметів в ремонт, поповнення їх запасу в роздавальних коморах, видачу МШП працівникам та їх повернення тощо.

Звичайно, оперативний і бухгалтерський облік тісно пов'язані та є складовими частинами єдиної системи, але такий розподіл первинних документів на документи бухгалтерського та оперативного обліку є важливою передумовою правильного та ефективно функціонуючого графіка документообігу на підприємстві.

Форми первинних документів, які застосовуються для обліку руху МШП, затверджено Наказом Міністерства статистики України від 22.05.96 р. № 145 (ф. № МШ-1, МШ-8), Наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 р. № 193 (ф. № М-4, М-8, М-9, М-11, М-12).