У 25 км. від самого підприємства знаходиться районний центр м. Ямпіль яке межую з Республікою Молдова. У місті Ямпіль протікає річка Дністер яка сполучає кордон з Молдовою. Крім того через річку Дністер діє міжнародний пункт пропуску "Ямпіль - Косеуць" паромна переплава (паром вантажний) та пункт пропуску "Ямпіль - Косеуць" катерна переплава, "Цекинівка - Сорока" човнова та поромна переправа, "Велика Кісниця - Грушка" автомобільна - переїзд, "Велика Кісниця - Васількеу" човнова переправа це пункти куди підприємство експортує більшу частину виробленої продукції

Керівником ПСП "Вікторія" є Миронишин Сергій Миколайович. На підприємстві за даними 2011 року працює 53 особи, у тому числі в рослинництві - 37 осіб, у тваринництві - 16 осіб. За останніми даними підприємство використовує 816 сільськогосподарських угідь,із них рілля - 779 га, площа сінокосів і пасовищ становить 37 га землі.

Наявність споруд на підприємстві 8 приміщень для тварин, ТІК, зерносховище, гараж, тракторна бригада. Програми маркетингу звичайно охоплюють визначні задачі - випуск якісного товару. Підприємство ПСП "Вікторія" прагне постійно задовольняти потреби споживачів, тому саме цьому питанню на підприємстві приділяють велику увагу.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом фірмові бланки.

Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня державної реєстрації. Підприємство для досягнення мети своєї статутної діяльності має право від свого імені укладати право чини, набувати майнових та немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, третейському та господарському судах. У своїй діяльності підприємство керується чинним законодавством України, міжнародно-правовими актами згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України та даним Статутом.

Підприємство може здійснювати будь-яку діяльність, яка не заборонена чинним законодавством та не суперечить Статутові.

Підприємство може створювати самостійно або разом з іншими юридичними особами в Україні та за кордоном філії (відділення), представництва, виступати засновниками юридичних осіб в тому числі спільних та дочірніх підприємств, бути засновником благодійних організацій, фондів.

Підприємство може бути учасником господарських об'єднань, а саме: асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів, інших об'єднань підприємств передбачених законом.

Підприємство має право розміщувати кошти в облігаціях, сертифікатах банків та інших цінних паперах, що знаходяться в обігу, проводити операції на товарних та фондових біржах, проводити аукціони, виставки, ярмарки, брати участь в об'єднаннях громадян.

Підприємство має право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у відповідності до чинного законодавства. Підприємство не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава не відповідає за зобов'язаннями товариства.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Трудові відносини в підприємстві регламентуються законодавством про працю.

Підприємство не несе відповідальності по зобов'язаннях Засновника.

Засновник несе ризик втрати свого вкладу до Статутного фонду Підприємства.

Підприємство має право вносити зміни та доповнення до Статуту.

Відповідно до Закону про бухгалтерський облік та фінансову звітність відповідальність за організацію бухгалтерського обліку покладено на керівника підприємства та головного бухгалтера. Він зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах та неухильне виконання всіма підрозділами та службами, працівниками підприємства, які мають відношення до обліку, вимог бухгалтера щодо порядку оформлення і подання для обліку відповідних документів і відомостей.

Облік ведеться з метою контролю за господарською діяльністю підприємства та активного впливу на її результати. За допомогою обліку відображають і контролюють стан і рух коштів, а також господарські процеси, пов'язані з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ.

Правові основи регулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку й складання бухгалтерської звітності на підприємствах визначені в Законі, порядок організації та ведення обліку регламентується Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П (С) БО), Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та Інструкцією на виконання Закону.

На форму і структуру апарату бухгалтерії впливають певні фактори:

- обсяг виробництва;

- загальна чисельність працівників;

- кількість структурних підрозділів;

- види діяльності;

- характер організації технології виробництва;

- характер функціональних обов'язків;

- кількість філіалів.

Організація облікової служби на підприємстві має відображати специфічні умови, технології і організації управління виробництвом і відповідати вимогам: виключати елементи дублювання та паралелізму; бути максимально простою; регламентувати чисельність на основі норм керованості; відповідати нормам НОП.

В апараті створюється самостійні підрозділи у вигляді сектора груп, у них організація робіт здійснюється за такими принципами поділу праці: оперативно-бухгалтерськими, функціональними.

Важливим елементом розробки структури апарату бухгалтерського обліку є формування системи посад. В основу їх вибору покладено характер, склад та обсяг функцій, які виконуватиме працівник.

Службова посада є первинним елементом структури, засобом ефективного використання людського потенціалу, сприяє цілям управління.

Організація облікового процесу потребує жорстокої регламентації, що потрібно відображати в регламентації цих документів. Вони поділяються на обовязкові, до них належать положення про відділи і посадові інструкції та допоміжні - стандарти і графіки. На базовому підприємстві бухгалтерська служба побудована за централізованою формою, тобто всі бухгалтери підпорядковані головному бухгалтеру, який в свою чергу підпорядкований керівнику підприємства. Обліковий процес на підприємстві здійснюється в бухгалтерії та інших підрозділах апарату управління, з чітким визначенням завдань і функцій як кожного з цих підрозділів, так і окремих посадових осіб підприємства на підставі Наказу про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику та окремих посадових інструкцій. В бухгалтерії базового підприємства відбувається створення форм документів, формування різних первинних проміжних та підсумкових (узагальнюючих) даних та показників. Створення форм документів, формування різних первинних, проміжних, та підсумкових даних та показників, складання звітності пов`язані з великою кількістю операцій.

Це потребує заздалегідь продуманої системи їх дій і процедур руху процедур руху облікової інформації (документів) як у просторі, так і в часі. Упорядкування цього процесу, тобто руху документів та виконання різних робіт у практиці називають документообігом.

Слід зазначити, що в обліковому процесі переміщаються не тільки первинні документи, а іноді й облікові реєстри та окремі форми звітності.

Основне завдання організацій рухів документів (даних) в обліковому процесі - це оптимізація каналів передавання та зв`язку облікових осередків - виконавців.

Основними етапами документообігу є:

1. Складання і оформлення документа;

2. Прийняття документа бухгалтерією (обліковим апаратом);

3. Рух документа по відділах бухгалтерії, його обробка і використання для облікових записів;

4. Передача документа на засоби обчислювальної техніки (іншої оргтехніки) і повернення його назад;

5. Передача документів до архіву.

Документообіг на кожному підприємстві встановлюється головним бухгалтером і є обов`язковим для всіх працівників підприємств.

Для кожного виду або роду документів (накладних, вимог, рахунків-фактур тощо) розробляється особлива схема документообігу у формі графіка руху документів. У графіку, який встановлюється наказом керівника підприємства, установи, зазначається дата створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву. Бухгалтерський облік господарських операцій компанії здійснюється методом подвійного запису згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року N291 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за N892/4185 у відповідних журналах-ордерах та аналітичних відомостях. На базовому підприємстві застосовується журнально-ордерна форма обліку (рис.2.1)

Рис. 2.1. Журнальна форма обліку

Дана форма дозволяє в значній мірі полегшити роботу облікових працівників, знизити її трудомісткість, збільшити оперативність і підвищити достовірність даних бухгалтерського обліку. Вона є вершиною розвитку паперових форм обліку. При належній організації документообігу ця форма дозволяє швидко обчислювати підсумки та готувати дані для звітності. Але разом з тим журнально-ордерній формі обліку властивий ряд недоліків, що робить її не зручною для користування у сучасних ринкових умовах. Серед них ліквідація хронологічного запису, ліквідація логічно обґрунтованих проводок за кожним первинним документом та заміна їх обліковими записами. При журнальній формі значно ускладнюється механізація і комп'ютеризація обліку, оскільки багатографні регістри журналів не можуть бути належним чином відображені на екранах комп'ютерів та роздруковані принтерами. Але в умовах використання програмного комплексу 1С: Бухгалтерія ця проблема повністю вирішується, так як всі журнали та інші облікові регістри ведуться в електронному виді і при потребі можуть бути роздруковані окремі фрагменти цих журналів чи відомостей (рис.2.2).

Організаційну структуру ПСП "Вікторія" можна представити у вигляді схеми (рис.2.2)

Рис. 2.2 Організаційна структура управління ПСП "Вікторія"

Організаційна структура в бухгалтерії визначається кількістю та характером структурних підрозділів. Розподіл службових зобов'язань проводиться по функціональній ознаці.

Як бачимо, структура бухгалтерії ПСП "Вікторія" представлена у такому вигляді, що головному бухгалтеру підкоряються фінансовий відділ, планово-економічний відділ, відділ труда і заробітної плати і заступник головного бухгалтера, котрий несе відповідальність за бухгалтера по обліку основних засобів, бухгалтера по обліку МШП та бухгалтера по обліку розрахунків із дебіторами та кредиторами.

Фінансовий відділ відповідає за фінансові ресурси підприємства, котрі виступають у грошовій формі, щоб вони мали визначене джерело формування та цільове призначення. Також відділ займається фінансовим плануванням.

Планово-економічний відділ займається встановленням або уточненням та конкретизацією цілей розвитку ПСП "Вікторія" та його структурних підрозділів, визначення засобів їх досягнення, термінів та послідовності реалізації. Відділ розробляє плани діяльності підприємства, планову, річну, поквартальну статистичну звітність, звіряють планові показники з фактичними.

Відділ труда і зарплати на підставі звітів продуктивності робітників складають наряди на відрядну роботу, відомості премій на основі тарифних ставок. У кінці місяця табеля, відомості здаються до бухгалтерії для їх закриття та згідно з даними, відображеними в них, складають відомості на виплату заробітної плати

Заступник головного бухгалтера несе відповідальність перед головним бухгалтером за бухгалтера по обліку основних засобів, який слідкує за такими операціями, як передача основних засобів, безоплатна передача основних засобів з балансу одного підприємства на баланс іншого, за амортизацією основних засобів, нарахування зносу, за проведення інвентаризації та за списання основних засобів.

Також заступник головного бухгалтера відповідає за бухгалтера по обліку малоцінних швидкозношуваних предметів, котрий займається зі своїми підрядними питаннями документального оформлення МШП, передачі, інвентаризації, списанням МШП та іншими питаннями.

Нарівні із бухгалтером по обліку основних засобів, бухгалтером по обліку МШП, бухгалтер по обліку розрахунків із дебіторами і кредиторами несе відповідальність за дебіторську і кредиторську заборгованість перед заступником головного бухгалтера.

В свою чергу, головний бухгалтер підкоряється безпосередньо Голові правління - директору ПСП "Вікторія".

Так само як головний бухгалтер забезпечує організацію бухгалтерського обліку на підприємстві, головний інженер, заступник директора по виробництву, начальник охорони та транспортної ділянки, заступник директора по якості, заступник директора по комерційним питанням, заступник директора по кадрам та начальник маркетингу і збуту також несуть відповідальність за підпорядковані їм відділи Голові правління - директору підприємства.

Керівник ПСП "Вікторія" створює необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечує неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Також необхідно розглянути обов'язки, права та відповідальність головного бухгалтера ПСП "Вікторія".

Головний бухгалтер, здійснюючи організацію бухгалтерського обліку, повинен забезпечити:

повний облік надходження грошових засобів, товарно-матеріальних цінностей та основних засобів, а також своєчасне відображення у бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних із їхнім рухом;

точний облік результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства у відповідності із встановленими правилами;

правильне нарахування та перерахування платежів у державний бюджет, внесків на державне соціальне страхування;

перевірку організації бухгалтерського обліку і звітності;

складання достовірної звітності на основі первинних документів та бухгалтерських записів, надання її у визначні строки відповідним органом;

головний бухгалтер разом із керівниками підрозділів повинен контролювати дотримання встановлених правил оформлення приймання та відпустки товарно-матеріальних цінностей, правильність розходування фонду заробітної плати, дотримання встановлених правил проведення інвентаризації грошових коштів, основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та розрахунків і платіжних обов'язків;

головний бухгалтер повинен активно брати участь у підготовці заходів, які попереджують появу нестач та незаконне витрачання грошових засобів та товарно-матеріальних цінностей, порушення фінансового і господарського законодавства та інші обов'язки.

Далі розглянемо права головного бухгалтера. Він встановлює службові обов'язки для підпорядкованих йому робітників, щоб кожний працівник знав свої обов'язки та ніс відповідальність за їх виконання.

Призначення, звільнення та переведення матеріально відповідальних осіб проводиться із згодою головного бухгалтера. Також він має право передивитись надто високі або застарілі норми витрат сировини матеріалів та інших норм; перевіряти у структурних підрозділах дотримання встановленого порядку прийому, приходування, зберігання та витрачання грошових засобів, товарно-матеріальних цінностей та інше.

Головний бухгалтер ПСП "Вікторія" несе відповідальність у таких випадках:

невірне ведення бухгалтерського обліку;

порушення порядку списання з бухгалтерських балансів нестач дебіторської заборгованості та інших витрат;

складання недостовірної бухгалтерської звітності з вини бухгалтерії;

інших порушень по організації бухгалтерського обліку.

Приведемо у таблиці 2.1 аналіз основних економічних показників діяльності ПСП "Вікторія" за 2010-2012 рр. Для аналізу були використані наступні форми звітності: Ф. №1 "Баланс підприємства"; Ф. №2 "Звіт про фінансові результати"

Таблиця 2.1

Основні економічні показники діяльності ПСП "Вікторія"

№ з?п	Назва показника	Одиниці виміру	Роки
			2010	2011	2012
1	2	3	4	5	6
1.	Обсяг виробленої продукції	тис. грн.	1319,5	548,0	684,7
2.	Обсяг реалізованої продукції	тис. грн.	3308,5	3606,1	6098,9
3.	Собівартість виробленої продукції	тис. грн.	2777,5	3041,4	5307,2
4.	Загальні витрати підприємства	тис. грн.	3970,5	3629,7	3521,1
5.	Балансовий прибуток (збиток)	тис. грн.	42,7	60,1	30,6
6.	Середньорічна вартість основних засобів	тис. грн.	401,8	392,8	376,9
7.	Фонд оплати праці, всього:	тис. грн.	142,3	185,5	200,5
8.	Середньоспискова чисельність працівників	чол.	52	43	35
9.	Середньомісячна зарплата 1 працівника	грн.	528,04	659,50	877,38
10.	Середньомісячний виробіток працівника	грн. /чол	2114,6	1062,0	1630,2
11.	Рентабельність підприємства	%	1,08	1,66	0,47
12.	Рентабельність виробництва	%	1,14	1,98	0,58

Дані таблиці показують, що обсяги виробленої продукції з 2010 р. почали знижуватись і становили у 2012 р. трохи більшу половину того, що було у 2010 р. Водночас можна стверджувати, що темпи падіння виробництва в останні два роки значно прискорилися. Загальна динаміка обсягів виробництва оцінюється як незадовільна. Це пов'язано із високим рівнем інфляції та виходом з робочого стану деякої техніки. Балансовий прибуток у 2011 р. зменшився наполовину у порівнянні з 2011 р. і становив 30,6 тис. грн. Це зумовлено збільшенням витрат на виробництво і реалізацію продукції, зростанням собівартості реалізованої продукції, збільшенням прямих матеріальних витрат та умовно-постійних витрат. Відповідно, збільшення собівартості продукції у 2012 р. негативно вплинуло на рентабельність виробництва - вона знизилась на 80%.

Відповідно до Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискореного розвитку реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 року № 1529/99 передбачене перетворення колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) шляхом забезпечення всіх їх членів правом вільного виходу з них із земельними частками (паями) та майновими паями, і створення на їх основі приватних підприємств, фермерських господарств, господарських товариств, інших суб'єктів господарювання, що засновані на приватній власності. [21. с.304]

Таким чином, КСП "ЛАН" с. Маньківки Бершадського району було реорганізоване у 2001 році у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ)"ЛАН" засновниками є 8 осіб головою директором товариства є Савченко С.П., який є основним засновником, статутний капітал товариства склав 7тис. грн. Загальна площа сільськогосподарських угідь станом на 2010 рік становила 2364га з яких під ріллею знаходиться 2201га. Під зерновими культурами зайнята площа в 1131 (вирощено 40118ц) га в т. ч. під кукурудзою 224га (12320ц), ячменем 308га (8880ц) та озимою пшеницею 544га (17347ц), а також під соняшником 155га (2389ц.), озимим ріпаком 161га (2306ц), посіви інших культур є незначними. Природно - кліматичні умови єцілком сприятливими для здійснення ефективної сільськогосподарської діяльності.

Територія СТОВ "Лан" розташована в центральній частині Бершадського району Вінницької області. Центральна садиба СТОВ с. Маньківка знаходиться в 16 км від районного центру м. Бершадь, і зв'язана з ним шосейною дорогою. До обласного центру м. Вінниці 150 км. До найближчої залізничної станції Генріхівки 2 км. В СТОВ 3 бригади. Значні зв'язки існують між соціальними об'єктами Маньківської сільської ради (до складу якого входить 3 населенні пункти землі яких входять до складу СТОВ "Лан"). Напрямок господарства вирощування зернових та технічних культур, а також продукції тваринництва (м'яса свиней, ВРХ, молока та меду).

Для цього району характерна незначна різноманітність ґрунтового покриву, зумовлена відносною одноманітністю природних умов, ґрунтових порід, умовами зволоження, рельєфу і іншими природними факторами. В геоморфологічному відношенні територія СТОВ відноситься до геоморфологічного району Південно-Бузької розчленованої лесової рівнини. Розораність с-г угідь складає 91,8%, лісистість території 5,8%.

Аналіз діяльності підприємства будемо здійснювати на основі річних звітів СТОВ "Лан" за 2010-2012 роки. Територія господарства розміщена на території Маньківської сільської ради, що розташовано на території трьох сіл Бершадського району Вінницької області: Маньківка, Крушинівка та Шумилова відповідно на територіях цих сіл розташовані і виробничі підрозділи господарства. Так в кожному з цих сіл знаходяться токи даного підприємства, а також тваринницькі ферми, центральна садиба знаходиться в с. Маньківка. А також знаходиться млин та олійня та зерносушальний комплекс, які забезпечують закритий цикл виробництва деяких видів сільськогосподарської продукції, що виробляється в господарстві.

По території господарства дороги з асфальтним покриттям присутні лише по центральних вулицях сіл, дороги з твердим покриттям в загальній протяжності доріг по території.

На території усіх 3 сіл встановленні АТС, що забезпечують населення стаціонарним телефонним зв'язком. Також на території господарства присутнє покриття мобільних операторів Київстар та MTС.

Стратегія діяльності господарства полягає у розширенні виробництва зернових культур та елітного насіння кукурудзи сорту "Комета", а також нарощуванні посівів озимого ріпаку.

Продукцію господарство в більшості реалізує зерно на Бершадський КХП та молоко Бершдський молокозавод, а також реалізує худоби на забій великій кількості м'ясокомбінатів в тому числі на Тростянецький, Кременчузький та ін.

Середньорічна кількість працюючих в господарстві в 2011 році склала 113 осіб в тому числі в тваринництві 62 і в рослинництві 61 чоловік, що на 13 чоловік менше ніж в 2010 році.

Стосовно зв'язків між внутрігосподарськими підрозділами то вони є добре розвиненими, між бригадами підприємства відбувається рух продукції. Так відбувається передача худоби між МТФ, а також відповідно до потреб різних дільниць іншої продукції (при наявності відходів від очистки зерна на одному з токів господарства вони можуть розподілятися між усіма МТФ господарства, а також передача з одного складу на інший певних видів продукції для реалізації населенню. Борошно та олія, що виготовляється в господарстві складується в центральному зерноскладі господарства.

В центральній садибі господарства (с. Маньківка) знаходиться основні спеціально обладнанні приміщення для зберігання та складування м'ясної, олійної та борошномельної продукції господарства - центральний склад. Молочна продукція власного виробництва в господарстві використовується лише для випоювання телят, залишки здаються на переробку в Бершадський молокозавод (середня ціна продажу за рік становила 1,97грн.).

Їдальня функціонує в Бригаді №1 (с. Маньківка), тому для підвезення продуктів харчування в інші бригади використовується спеціально обладнаний транспорт.

Між тракторними бригадами господарства здійснюється рух автотракторного парку, так при збиранні урожаю зернових усі комбайни та транспортні засоби працюють в одному загоні, що дозволяє оперативно збирати урожай та реагувати на вихід з ладу однієї з транспортних одиниць.

Чисельність працюючих в господарстві забезпечує експлуатацію наявних технічних засобів у відповідності до потреб господарства.

В господарстві функціонує 1 їдальня, яка повністю забезпечує потребу господарства в забезпеченні робітників харчуванням. Ефективним механізмом саморегулювання і координації діяльності працівників є організаційна структура це сукупність організаційних формувань господарства, їх розміри та територіальне розміщення. Організаційними формуваннями сільськогосподарського підприємства є внутрішньогосподарські підрозділи, серед яких розрізняють: підрозділи, що займаються основним виробництвом, функціональні, допоміжні, обслуговуючі та культурно-побутові підрозділи.

Загальну організаційну структуру СТОВ "Лан" покажемо на рисунку 2.3 з нього видно, що структура господарства є централізованою, що дає змогу керівникові мати доступ і контролювати всі процеси, які відбуваються на підприємстві. Хоча для наявної кількості техніки існування 3 тракторних бригад є недостатньо доцільним при існування значних площ для зберігання і ремонту техніки у ВД №1.

23

Размещено на httр://www.аllbеst.ru/

Рисунок 2.3 Загальна організаційна структура СТОВ "Лан"

Проаналізувавши дані рисунка можна зробити висновок, що система управління є дворівневою. Керівництво є в міру централізованим, що звісно з однієї сторони є негативним оскільки і керівнику не завжди може вистачати часу на виконання контрольних функцій покладених на нього особливо за відсутності в господарстві заступника керівника але залишає простір для прояву ініціативи підлеглих.

Отже, проаналізувавши структуру управління СТОВ "Лан" можна сказати, що в більшості вона відповідає загальноприйнятим нормативам. Невідповідність в більшості спричинена в більшості сезонністю деяких виробництв, недоліках в організаційній структурі та невідповідності обсягів виробництва.

Як видно з даних таблиці 2.2 протягом 2010-2012 років чисельність працюючих господарства скорочується (в тому числі управлінських працівників), проте одночасно збільшилась рентабельність виробництва.

Таблиця 2.2

Основні показники розміру підприємства СТОВ "Лан"

Показники	Роки	Відхилення
	2010 р.	2011 р.	2012 р.	од.
Площа с. - г. угідь, га	2467	2357,9	2910,7	443,6
Чистий прибуток, тис. грн.	123,3	395,3	395,0	-639
Товарна продукція, тис. грн.	7064,3	8195,8	8612,5	1548,2
Чисельність середньорічних працівників, чол.	178	140	223	45
Чисельність працівників адміністративно-управлінського персоналу, чол.	54	49	44	-10
Відпрацьовано тис. люд. - год., всього	202,0	231,0	245,4	43,4
Відпрацьовано тис. люд. - год. працівниками управлінського персоналу	52,5	48,9	46,7	-5,8
Загальний фонд оплати праці, тис. грн.	806,9	783,1	1003,3	196,4
Фонд заробітної плати адміністратив-но-управлінського персоналу, тис. грн.	220,1	190,5	240,9	20,8
Повна собівартість продукції, тис. грн.	6941,0	7800,5	8217,5	1276,5
Витрати на управління, тис. грн.	481,0	651,0	732,0	251
Рівень рентабельності, %	1,8	5,1	4,8	3,0

Проте відбувається збільшення розміру фонду оплати праці управлінського персоналу, що зумовлене збільшенням зарплати працівників адміністративно-управлінського апарату та зменшення чисельності рядових працівників та зменшенням частки рядових працюючих. Протягом досліджуваного періоду розмір фонду зарплати скоротився, але зарплата в розрахунку на одного працівника збільшилась за рахунок зменшення їх загальної кількості.

Отже, за рахунок зменшення чисельності працівників, збільшення продуктивності праці, державному датування певних видів с/г виробництва вдалось збільшити рентабельність в звітному році порівняно з базисним на 3,0%. Дані наведені в Табл.2.3

Таблиця 2.3

Динаміка руху персоналу на підприємстві

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення (+/-)
Прийнято на підприємство, чол.	12,00	14,00	10,00	-2,00
Вибуло з підприємства, чол.	7,00	5,00	8,00	1,00
в т. ч.:
за власним бажанням, на пенсію та з інших причин, за порушення трудової дисципліни передбаченим законом	7,00	5,00	8,00	1,00
Коефіцієнт обороту персоналу з прийому	0,14	0,26	0,18	0,04
Коефіцієнт обороту персоналу з вибуття	0,08	0,09	0,14	0,06
Коефіцієнт плинності персоналу	0,08	0,09	0,14	0,06

Проаналізувавши таблицю 2.3 можна зробити наступні висновки, про те, що СТОВ "Лан" в цілому забезпечене трудовими ресурсами, про це свідчить ряд обчислених показників.

Середньорічна чисельність працівників становила у 2010 році 86 чоловік, в 2011 році підприємство мало в своєму складі 54 чоловік, а 2012 році 57 чоловік, це свідчить про те, що СТОВ "Лан" може утримувати велику кількість працівників. Основні коефіцієнти, які характеризують використання трудових ресурсів це надходження робочої сили, стабільність кадрів та затрати праці на одного працівника.

Коефіцієнт обороту персоналу з прийому показує частину працівників, яких було прийнято на роботу в СТОВ "Лан" в порівнянні з усіма працівниками. В господарстві спостерігається спад персоналу, тому коефіцієнти також збільшується. У 2010 році коефіцієнт обороту персоналу з вибуття складав 0,14, а в 2012 році збільшився і становив 0,18, це говорить нам про те, що підприємство за три роки збільшило оновлення персоналу.

Коефіцієнт плинності кадрів характеризує відношення працівників, які звільнилися з господарства до середньої кількості працівників. Цей коефіцієнт на підприємстві становив в 2010 році 0,08, в 2012 році збільшився до 0,14, це може означати, що на даному підприємстві збільшується число звільнених.

Для проведення детального аналізу діяльності даного підприємства слід визначити його спеціалізацію. Загалом, виробничим напрямом сільського господарства Вінниччини є зерновиробництво та буряківництво. Спеціалізація виробництва у сільськогосподарських підприємствах характеризується багатьма показниками, основним з яких є структура товарної продукції. Тому значення певної галузі сільськогосподарського підприємства визначається часткою її товарної продукції у загальній кількості товарної продукції господарства.

На основі структури товарної продукції підприємства визначимо виробництво яких видів продукції є переважаючим.

Таблиця 2.4

Структура товарної продукції підприємства

Показники	2010 р	2011 р	2012 р	В середньому за три роки	Місце у ранжированому ряді
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн	%	тис. грн.	%
Пшениця	1689, 20	24,92	4525,00	45,21	3643,00	33,49	3285,73	34,54	1
Ячмінь	0,00	0,00	404,00	4,04	0,00	0,00	134,67	1,35	5
Соняшник на зерно	773,70	11,42	1803,00	18,02	1538,10	14,14	1371,60	14,52	4
Ріпак	3490, 20	51,50	1784, 20	17,83	3286,40	30,21	2853,60	33,18	2
Всього по рослинництву	6718,3	99,12	10001,2	99,93	10816,0	99,44	9178,50	99,50	Х
Приріст свиней	59,40	0,88	7,10	0,07	60,90	0,56	42,47	0,50	6
Всього по тваринництву	59,40	0,88	7,10	0,07	60,90	0,56	42,47	0,50	Х
Всього по підприємству	6777,7	100,0	10008,3	100,	10876,9	100,0	9220,97	100,0	Х

За даними, що подані в таблиці у 2012 році СТОВ " Лан" виробило і реалізувало сільськогосподарської продукції на суму 10876,9 тис. грн.,що на 868,6 тис. грн. більше ніж в 2011 р. Це зумовлене збільшенням за досліджувані роки виручених від реалізації продукції рослинництва коштів.

Головне місце по спеціалізації займає виробництво пшениці, яке становить 33%, дрyге місце займає виробництво пшениці - 12,1%, третє місце займає соняшник. Таким чином, виробничий напрям підприємства - молочно-зерновий із розвинутою іншою реалізацією.

Рис. 2.4. Рівень спеціалізації по галузям даного підприємства

Спеціалізація підприємств є важливою передумовою неухильного підвищення ефективності їхньої господарської діяльності. Спеціалізація - динамічний процес, який постійно розвивається й удосконалюється, але підхід до нього повинен бути виваженим, з детальним урахуванням особливостей виробництва. Поглиблення й розвиток усіх видів спеціалізації підприємств звичайно супроводжуються більш широким застосуванням прогресивної технології і високопродуктивного спеціалізованого устаткування.

Забезпеченість підприємства основними фондами характеризується показниками фондоозброєності та технічної озброєності праці, наявністю, складом та відповідністю фактичного парку обладнання необхідному для виконання виробничої програми і господарських договорів.

Фондоозброєність розраховується як відношення середньої вартості виробничих основних фондів основного виду діяльності до кількості робітників в найбільшу зміну або до їх середньоспискової чисельності. Технічна озброєність розраховується як відношення середньої вартості активної частини виробничих основних фондів до числа робітників у найбільшу зміну або до їх середньоспискової чисельності.

Таблиця 2.5

Забезпеченість основними фондами та економічна ефективність їх використання в СТОВ "Лан"

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення 2012р. до 2010р.
					%
Фондооснащеність, тис. грн. на 1 га	2,7	4,1	4,6	1,9	170,4
Фондоозброєність, тис. грн. на 1 чол.	38,3	53,8	57,6	19,3	150,4
Фондовіддача, грн.:	0,8	0,5	0,5	-0,3	62,5
- за доходом (виручкою) від реалізації	2,5	3,6	2,8	0,3	112
Фондомісткість, грн.	1,2	1,9	1,9	-0,7	228
Рентабельність основних фондів, %	82,1	52,0	51,2	-30,9	62,4

З таблиці видно, що загальне зростання основних засобів відбулося за рахунок приросту вартості передавальних пристроїв. Це привело до зміни їх структури. Зростання і зміна структури споруд і передавальних пристроїв визначають виробничу потужність підприємства. Аналізуючи забезпеченість господарства основними фондами та ефективність їх використання, порівнюючи 2010 та 2012 роки, можна зробити висновок, що фондоозброєність у 2012 р. порівняно з 2010 р. збільшилась на 19.3 тис. грн. на 1 чол. Рентабельність основних фондів у 2012 р порівняно з 2010 р. зменшилась на 30,9%, що негативно впливає на ефективність використання фондів.

Отже, СТОВ "Лан" має досить позитивні фінансові результати, що забезпечують порівняно високі прибутки. За рахунок подальшої модернізації виробництва, вдосконалення організаційно-виробничої структури, нарощення обсягів виробництва найбільш рентабельних культур та обсягу продажів готової продукції можна покращити фінансові результати діяльності СТОВ "Лан".

2.2 Стан та якість організації бухгалтерського обліку розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків

Загальновизнано, що бухгалтерський облік на підприємстві має здійснюватися за певними правилами. Проблема полягає в встановленні такої сукупності правив, реалізація яких забезпечила б максимальний ефект від ведення обліку. При цьому під ефектом у даному випадку розуміється своєчасне формування фінансової та управлінської інформації, її вірогідність і корисність для широкого кола зацікавлених користувачів.

З переходом до ринкових відносин змінилися підходи до постановки бухгалтерського обліку в організаціях. Від жорсткої регламентації облікового процесу з боку держави в минулому в даний час перейшли до розумному поєднанню державного регулювання та самостійності організацій у постановці бухгалтерського обліку. Сутність нових підходів до постановці бухгалтерського обліку полягає в основному в тому, що на основ і встановлених державою загальних правил бухгалтерського обліку організації самостійно розробляють облікову політику для вирішення поставлених перед урахуванням завдань.

Слід зазначити, що значення облікової політики недооцінюється багатьма організаціями, в яких до розробки облікової політики відносяться формально, не вивчають наслідки застосування тих чи інших її елементів.

Тим часом обрана організацією облікова політика робить істотний вплив на величину показників собівартості продукції, прибутку, податків на прибуток, додану вартість і майно, показників фінансового стану організації. Отже, облікова політика організації є важливим засобом формування величини основних показників діяльності організації, податкового планування, цінової політики. Без ознайомлення до облікової політики не можна здійснювати порівняльний аналіз показників діяльності організації за різні періоди і тим більше порівняльний аналіз різних організацій.

Механізм формування облікової політики на підприємстві можна представити так. При цьому потрібно:

по-перше, дотримуватись норм національного законодавства, вимог П (С) БО та інших нормативних документів щодо регулювання бухгалтерського обліку;

по-друге, сприяти формуванню якісної інформаційної бази бухгалтерського обліку (через системний характер) та оптимальному розкриттю інформації у фінансовій звітності;

по-третє, враховувати особливості діяльності підприємства (організаційних, технологічних, чисельності та кваліфікації облікових кадрів, рівня технічного оснащення бухгалтерії), власні інтереси, а також різних груп користувачів щодо облікової інформації.

Практика переконливо доводить, що успішна діяльність підприємства можлива за умови чіткого обліку розрахунків і коштів. Сучасні ж ринкові умови посилюють ці вимоги, оскільки будь-які упущення можуть звести нанівець позитивні результати виробничої діяльності підприємства.

Наприклад, затримка з розрахунками за відвантажену покупцям продукцію рівнозначна втраті частини прибутку підприємства внаслідок уповільнення обороту його активів. Так само негативно позначається на результатах діяльності підприємства дебіторська заборгованість постачальників за перерахованою їм попередньою оплатою під майбутні поставки сировини й матеріалів, коли з будь-яких причин вони своєчасно не були відвантажені підприємству. В умовах інфляції на це накладається втрата реальної вартості грошей, що зумовлює ще більші збитки, інколи навіть такі, що спричинюють банкрутство підприємства. Тому розрахунки та грошові потоки мають бути одними з головних об'єктів управлінського обліку. На нашу думку, малоймовірно, що належний контроль за ними можна забезпечити лише за допомогою фінансового обліку, хоч більшість авторів, які висвітлюють проблеми управлінського обліку, розрахунки та рух грошових потоків залишають поза увагою або ж розглядають облік коштів лише в зв'язку з аналізом інвестиційних проектів.

Разом з цим навіть облік розрахунків із постачальниками, хоч і опосередковано, також впливає на формування фінансових результатів, причому надто відчутно, щоб його ігнорувати в управлінському обліку.

Адже несвоєчасні розрахунки спричинюють недовіру до підприємства, що повертається необов'язковим ставленням постачальників щодо дотримання термінів поставки сировини й матеріалів і, як наслідок, зривом виробничої програми, а далі ланцюговою реакцією невиконання зобов'язань перед партнерами, отже, збитками, що були б неможливими, якщо б їх не спровокував недостатній контроль за своєчасністю розрахунків. Таким чином, облік розрахунків має бути чітко контрольований. Причому не тільки на кінцеві звітні дати, що забезпечується засобами фінансового обліку, головна мета котрого - формування звітної інформації для зовнішніх споживачів, тому дані про стан розрахунків і наявність коштів на кінець місяця є самодостатні, а й щоденно. Отже, виникає потреба поглиблення інформативності обліку та виникнення сфери управлінського обліку за цими об'єктами. Розмежування сфер фінансового й управлінського обліку розрахунків і грошових потоків зумовлене їх різною метою.

Інформативність фінансового обліку, достатню для забезпечення зовнішньої звітності, не можна вважати такою з позицій контролю за своєчасністю розрахунків. Причому у фінансовому обліку інформацію про стан розрахунків і наявність коштів подають без взаємозв'язку. Управлінський облік має забезпечувати повсякденний контроль стану розрахунків разом із надходженням чи витрачанням коштів та їхньою наявністю на звітну дату.

Без такого взаємозв'язку розрахунків і коштів неможливе управління ними, що зумовлює відмінності фінансового й управлінського обліку. Управлінський облік має забезпечувати менеджерів вичерпною оперативною інформацією не тільки про фактичну заборгованість покупців перед підприємством чи підприємства перед постачальниками, що можливо й за даними фінансового обліку, а й про змогу погасити цю заборгованість у певні терміни. Щодо коштів, то в управлінському обліку недостатньо інформації лише про їхню наявність на певну дату, що доволі легко забезпечує фінансовий облік, оскільки потрібні лише дані прогнозного характеру, які дають змогу маневрувати коштами. Причому при їхньому дефіциті доводиться попередньо оцінювати оптимальність обраного варіанта рішення щодо спрямування коштів із кількох альтернативних. Таким чином власне облікова інформація в управлінському обліку - це лише вихідні дані для аналітичних розрахунків, котрі необхідно здійснювати щодо можливих напрямків використання коштів з урахуванням планових джерел їхнього надходження. Тому очевидно, що оминути в управлінському обліку при розрахунках із покупцями й замовниками, постачальниками й підрядниками грошові потоки було б помилкою.

Разом з іншими активами вони є його об'єктами. Однак при цьому слід пам'ятати, що йдеться не тільки про облікові процедури у вузькому розумінні, а про широке застосування методів економічного аналізу, насамперед розрахунково-конструктивних, моделювання, які дають змогу прогнозно оцінювати рішення менеджерів щодо управління розрахунками і грошовими потоками. Варто наголосити, що така постановка управлінського обліку розрахунків і грошових потоків потребує складних обчислень, які доводиться здійснювати в дуже стислі терміни. Терміновість зумовлена високим динамізмом змін у стані зазначених об'єктів управлінського обліку. Причому часто альтернативні рішення доводиться приймати не тільки загалом, а й навіть після нещодавно прийнятого і виваженого, оскільки ситуація часто змінюється в непередбачуваному напрямку.

До того ж треба зважати на те, що інформація про розрахунки і рух грошових потоків початково формується у фінансовому обліку. Традиційно її використовував лише головний бухгалтер, рідше - керівник підприємства.

Менеджери нижчого рівня, особливо в умовах вітчизняних підприємств, нею практично не цікавились. Усе це зумовлює небажання останніх втручатись у цю сферу й нині, коли потреба в оперативному управлінні розрахунками і грошовими потоками в умовах ринкових відносин є очевидною. Вихід можна знайти за умови, що для опрацювання інформації про розрахунки і рух грошових потоків будуть застосовувати комп'ютери, а результати обчислень використовуватимуть, крім облікових працівників, менеджери центрів відповідальності, насамперед відділів постачання та збуту. Не применшуючи ролі головного бухгалтера підприємства, треба визнати, що він не в змозі повною мірою одноосібно обґрунтувати оптимальний варіант рішень щодо спрямування коштів, отриманих підприємством від реалізації продукції, робіт, послуг. Адже завжди є найневідкладніші потреби, першочергові завдання, що можна бути здійснити в тривалішій перспективі. Часто вибір найоптимальнішого варіанта можливий лише на основі вольового рішення менеджера, який має необхідні повноваження, що хоч і базується на певній інформації, але вона може бути навіть не обов'язково сформованою завдяки управлінському обліку, а, наприклад, продуктом т. зв. "мозкової атаки". Управлінський облік розрахунків з покупцями й замовниками ґрунтується на тих самих документах, що й облік реалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, на основі даних товарно-транспортних накладних чи накладних або приймальних квитанцій (актів про виконані роботи, надані послуги) відображається заборгованість покупців чи замовників перед підприємством.

Облік розрахунків з покупцями й замовниками

Хоч у згаданій відомості 3.1 передбачена графа - дата виникнення заборгованості, однак для ефективного управління розрахунками та грошовими потоками цього недостатньо. Для поглиблення інформативності в управлінському обліку, потрібні дані не тільки про дату виникнення заборгованості, а й про договірний термін її погашення, фактичне надходження коштів від дебітора. З цією метою можна використати аркуші-розшифровки запропонованої форми для відображення операції за розрахунками з покупцями й замовниками.

2.3 Організація аналізу розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків

Аналіз доходів і витрат організації проводиться за даними ф. № 2 "Звіт про прибутки і збитки". У ній міститься інформація про всі види доходів і витрат за звітний та попередній періоди в поквартальному, піврічному, дев'ятимісячному і річному розрізах. Це дозволяє кожному економічному суб'єкту аналізувати в динаміці склад і структуру доходів і витрат, їх зміна, а також розраховувати ряд коефіцієнтів, що свідчать про ефективність використання доходів і доцільності проведення видатків у порівнянні з отриманими доходами. Доходи і витрати організації залежать також від дебіторської і кредиторської заборгованості. Завдання аналізу оборотності дебіторської заборгованості полягають у виявленні розмірів і оцінці динаміки невиправданої заборгованості, причин їх виникнення або зростання. Зовнішній аналіз стану розрахунків з дебіторами базується на даних форми № 1 і № 5. Для внутрішнього аналізу використовуються дані аналітичного обліку рахунків, призначених для узагальнення інформації про розрахунки з дебіторами.

Аналіз стану дебіторської заборгованості починають з загальної оцінки динаміки її обсягу в цілому і продовжують в розрізі окремих статей; визначають частку дебіторської заборгованості в оборотних активах, аналізують її структуру, визначають питома вага дебіторської заборгованості, платежі по якій очікуються протягом року, оцінюють динаміку його показника і проводять подальший аналіз якісного стану дебіторської заборгованості з метою оцінки динаміки невиправданої заборгованості до якої належить прострочена заборгованість покупців і замовників. До виправданою належить заборгованість, термін погашення якої не настав або становить менше одного місяця. Методика аналізу кредиторської заборгованості аналогічна методиці аналізу дебіторської заборгованості. Аналіз проводиться за даними аналітичного обліку розрахунків з постачальниками, розрахунків з іншими кредиторами. Основними завданнями є: аналіз та оцінка динаміки і структури кредиторської заборгованості за сумою та кредиторам; виділення суми простроченої кредиторської заборгованості, в тому числі строкової, оцінка факторів, що вплинули на її освіту; визначення сум штрафних санкцій, що виникли в результаті утворення простроченої кредиторської заборгованості. У процесі аналізу кредиторської заборгованості розраховуються і оцінюються в динаміці показники оборотності кредиторської заборгованості, які характеризують число оборотів цієї заборгованості протягом аналізованого періоду.

На закінчення аналізу проводиться порівняння кредиторської заборгованості за такими показниками, як: темп зростання,%; оборотність в оборотах; оборотність в днях. За підсумками цього порівняння прогнозуються перспективи організації, її фінансове становище, платоспроможність, а також робляться рекомендації:

Стежити за співвідношенням кредиторської та дебіторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості створюють загрозу фінансової стійкості організації, робить необхідним для погашення виникає кредиторської заборгованості залучення додаткових джерел фінансування;

Контролювати стан розрахунків за простроченими заборгованостями;

Розширити систему авансових платежів.

В умовах інфляції всяка відстрочка платежу призводить до того, що організація реально отримує лише частину вартості виконаних робіт. Своєчасно виявляти неприпустимі види дебіторської і кредиторської заборгованості, до яких відносяться: прострочена заборгованість постачальникам, в бюджеті і ін; кредиторська заборгованість за претензіями; наднормативна заборгованість по стійких пасивах; постачальники і покупці за претензіями; заборгованість за розрахунками відшкодування матеріального збитку; заборгованість за статтею "Інші дебітори". Як правило розрахунки з постачальниками та підрядниками через касу здійснюються рідше ніж безготівковим шляхом. На придбання матеріалів гроші можуть видаватися як підзвітній особі так і довіреній особі від постачальника. Оскільки ліміт каси суворо обмежений, то великі суми на придбання матеріалів видаються тільки в день надходження цієї суми в касу. Кожен місяць касир складає ж / о № 1 де показується рух грошових коштів за місяць за статтями бухгалтерського балансу. Суми видані безпосередньо постачальнику або підряднику враховуються по кредиту рахунку 60, суми видані підзвітній особі на купівлю матеріалів враховуються за рахунком 71-2.

Для нормальної життєдіяльності організація повинна мати у своєму розпорядженні оптимальною сумою грошових коштів. Нестача коштів може негативно відбитися на діяльності організації і привести до неплатоспроможності, зниження ліквідності, збитковості і навіть припинення функціонування організації як господарюючого суб'єкта ринку. Надлишок грошових коштів також може мати негативні наслідки для організації. Надлишкова грошова маса, не залучена у виробничо-комерційний оборот, не приносить дохід.

Крім того, на реальну вартість грошей впливають інфляційні процеси, знецінюючи їх у часі. Щоб приймати оптимальні управлінські рішення, пов'язані з рухом грошових коштів, для досягнення найкращого ефекту господарської діяльності керівництву організації потрібна постійна обізнаність про стан грошових коштів. Отже, необхідні систематичний детальний аналіз і оцінка грошових потоків організації. Важлива роль аналізу грошових потоків зумовлена рядом причин:

Грошові потоки обслуговують функціонування організації практично у всіх аспектах діяльності;

Оптимальні грошові потоки забезпечують фінансову стійкість і платоспроможність організації;

Раціоналізація грошових потоків сприяє досягненню ритмічності виробничо-комерційного процесу організації;

Ефективне управління грошовими потоками скорочує потребу організації в залученні позикового капіталу;

Оптимізація грошових потоків є передумовою прискорення оборотності капіталу організації в цілому, сприяє розширенню масштабів виробництва, зростанню виручки, отримання додаткових доходів.

2.4 Організація аудиту розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків

Значну питому вагу в складі джерел коштів підприємства мають позикові кошти, у тому числі й кредиторська заборгованість. Користувачам фінансової звітності необхідно мати можливість визначати величини і типи заборгованостей із фінансових звітів. Перевірка фінансових звітів аудиторами є достатньою для того, щоб користувачі були впевнені, що всі зобов'язання належним чином визначені, оцінені та включені до фінансових звітів відповідно до вимог чинного законодавства та П (С) БО. Щоб задовольняти ці вимоги, кредиторська заборгованість повинна бути визначена та класифікована належним чином. тому аудитору необхідно також вивчати, перевіряти кредиторську заборгованість, її склад, структуру.

Безпосередньо метою аудиту розрахунків на підприємстві є встановлення правильності ведення розрахунків з постачальниками за отримані товарно-матеріальні цінності, послуги, підтвердження законності виникнення дебіторської і кредиторської заборгованості, її достовірності і реальності погашення на підставі показників фінансової звітності відповідно до чинного законодавства [11].

До основних завдань аудиту розрахунків з постачальниками на підприємстві відносять:

- встановлення наявності і правильності оформлення документів з поставки ТМЦ (договорів, рахунків-фактур, актів звіряння розрахунків);

- встановлення правильності здійснення вказаних операцій та відображення їх у обліку, а також перевірка своєчасності, правильності та достовірності здійснених розрахунків грошовими коштами, законності, достовірності та правильності відображення в обліку здійснених розрахунків з використанням векселів та товарообмінних операцій;

- визначення правильності оцінки отриманих товарів при бартерних (товарообмінних) операціях;