Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Види запасів грошових коштів

- операційний запас грошових коштів, потрібний для ведення бізнесу, фінансування поточних господарських операцій;

- страховий запас, представлений грошовими коштами, які зберігаються в резерві на випадок непередбачених змін;

- спекулятивний запас грошових коштів, метою створення якого є отримання додаткового прибутку від спекулятивних операцій завдяки використанню сприятливої кон'юнктури окремих ринків для проведення позапланових закупок ресурсів;

- компенсаційний запас грошових коштів, потреба та розмір якого залежить від практики взаємодії підприємства з банком, що його обслуговує. Комерційні банки вимагають від боржника підтримувати певний залишок коштів на рахунку в банку, прямо пропорційний або сумі кредиту, або сумі комісійних [9].

У процесі кругообігу грошові кошти підприємства утворюють грошові потоки. Серед економістів існують різні тлумачення визначення терміна «грошовий потік» [18].

Таблиця 1.1

Підходи до визначення грошового потоку

Підсумовуючи наведені підходи до поняття грошового потоку можна сформулювати уточнене поняття, що грошовий потік - це сукупність залежних від часу надходжень позитивний грошовий потік) і виплат (від'ємний грошовий потік) грошових коштів, що виникають в процесі господарської діяльності підприємств [56].

1.2 Мета, завдання та принципи обліку, аудиту та аналізу грошових коштів

В сучасних складних умовах ведення господарської діяльності від наявності у підприємства грошових коштів залежить його платоспроможність, конкурентоспроможність, а звідси і ефективна діяльність та подальший розвиток. Бухгалтерський облік, як джерело інформації для прийняття управлінських рішень, відіграє надзвичайно важливу роль для правильної організації грошового обігу та розрахунків, у зміцненні платіжної дисципліни та ефективному використанні фінансових ресурсів.

Крім того у практика показує, що значної уваги потребує не лише прибутковість або збитковість діяльності підприємства, але і його здатність генерувати грошові кошти [24].

Виконання основних завдань бухгалтерського обліку грошових коштів сприяє забезпеченню одержання достовірної, точної, своєчасної інформації про рух грошових коштів. Дослідження руху грошових коштів згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №4 «Звіт про рух грошових коштів» дає можливість спостерігати рух грошових коштів у розрізі операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.

Серед основних завдань бухгалтерського обліку грошових коштів можна виділити наступні:

- своєчасне і точне відображення наявності і руху коштів у касі, на поточних і інших рахунках у банку;

- контроль дотримання ліміту готівки в касі, забезпечення схоронності і раціонального використання коштів;

- контроль за законністю здійснення операцій з коштами як у національної, так і іноземній валюті;

- організація синтетичного й аналітичного обліку коштів підприємства.

Принципи обліку та звітності грошових коштів - це сукупність правил і процедур, що забезпечують вимірювання, оцінку та документування грошових коштів. До них належать:

- загальнообов'язкові принципи:

а) нарахування і відповідності доходів та витрат;

б) привалювання сутності над формою;

в) історичної собівартості;

г) подвійний запис;

е) одиниці обліку.

- якісні принципи:

а) достовірності;

б) хронологічності;

в) повноти висвітлення;

г) обачності;

д) автономності;

е) послідовності;

є) періодичності;

ж) безперервності;

з) своєчасності.

- специфічні принципи:

а) лімітності;

б) грошового вимірника;

в) трансформації.

Зокрема, принцип грошового вимірника - основний принцип для обліку грошових коштів, адже у них немає натурального чи трудового вимірників, а лише грошовий, як універсальний для ведення обліку вимірник. Він дозволяє звести в єдине ціле дуже неоднорідну інформацію про активи та зобов'язання підприємства.

Принцип лімітності забезпечує певні обмеження щодо зберігання і передачі тих чи інших сум.

Принцип трансформації передбачає, що грошові кошти, які надходять чи вибувають, здійснюють певний рух, відображаються то як активи, то як зобов'язання, то підлягають функції розподілу, тому, виходячи з цього, можна зробити висновок, що вони постійно трансформуються, і це трансформування обов'язкове для запису в облікових документах [12].

Більшість операцій, що здійснюються на підприємстві, пов'язані з рухом грошових коштів, зокрема, проведенням розрахунків між підприємствами. Тому аудит операцій з коштами, іншими активами та аудит стану розрахунків е дуже важливими.

Метою аудиту операцій з коштами, іншими активами та стану розрахунків є встановлення достовірності даних щодо наявності та руху грошових кошгів, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку грошових коштів і розрахунків відповідно до прийнятої облікової політики, достовірності відображення залишків у звітності господарюючого суб'єкта.

Основними завданнями аудиту операцій з коштами, стану розрахунків та інших активів є:

- перевірка стану збереження готівки в касі;

вивчення законності і доцільності проведення операцій з грошовими коштами та грошовими документами, своєчасності і повноти оприбуткування та витрачання грошових коштів;

- перевірка законності відкриття підприємством рахунків у банку, своєчасності одержання і обробки виписок банку по всіх відкритих рахунках;

- стану грошових коштів на рахунках на день проведення аудиту за даними виписок банку і за балансом підприємства;

- виявлення напрямів використання коштів, що зберігаються на банківських рахунках, оцінка правильності проведення взаємозаліків з кредитною установою;

- перевірка наявності договорів та їх реєстрації у відповідних журналах;

- перевірка правильності документального оформлення операцій з коштами, та іншими активами і відображення цих операцій в обліку і звітності;

- перевірка дотримання підприємством податкового законодавства по операціях, пов'язаних із рухом грошових коштів;

- оцінка стану внутрішнього контролю за рухом і збереженням грошових коштів та інших цінностей в касі;

- встановлення методу організації аудиту;

- забезпечення порядку збереження чекових книжок, контроль за випискою чеків та отримання за ними грошей [11].

Джерелами інформації для аудиту грошових коштів є:

а) первинні документи з обліку грошових коштів.

б) облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку коштів, розрахунків та інших активів

в) акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

г) Головна книга.

д) звітність [55].

Метою аналізу грошових коштів і потоків підприємства є прискорення руху грошових коштів, підвищення на цій основі оборотності активів і капіталу, а також забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

Аналіз руху грошових коштів є необхідною умовою ефективного управління грошовими потоками, які забезпечують фінансово-господарську діяльність підприємства. Завданням аналізу грошових коштів і потоків є: аналіз джерел утворення грошових коштів; аналіз напрямів витрачання грошових коштів; аналіз руху грошових коштів та потоків за видами діяльності підприємства; аналіз взаємозв'язку прибутку і змін грошових коштів і грошових потоків; аналіз взаємозв'язку зростання обсягів фінансово-господарської діяльності і потреб у грошових коштах. Методичні прийоми, які застосовуються при аналізі грошових коштів дозволяють здійснити загальний аналіз грошових потоків, аналіз руху грошових коштів, а також аналіз фінансових коефіцієнтів, що визначають достатність чистого грошового потоку, ліквідність грошового потоку, ефективність грошового потоку підприємства [53].

Процедурний бік методології і методики фінансового аналізу регулюють його основні принципи (рис. 1.2):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2 - Принципи фінансового аналізу

Принцип періодичності дозволяє створити цілісне уявлення про динаміку фінансових коефіцієнтів шляхом проведення регулярного аналізу фінансової звітності підприємства (щоквартально, щорічно).

Точність фінансового аналізу полягає у правильному використанні існуючих методів та методик розрахунку фінансових коефіцієнтів, що дозволить практично дослідити аналізований об'єкт.

Комплексний підхід до аналізу фінансово-господарської діяльності полягає у всебічному охопленні всіх аспектів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Об'єктивність фінансового аналізу передбачає використання у якості інформаційної бази надійної і достовірної фінансової звітності, адже від цього значною мірою залежить якість оперативного та прогнозного аналізу результатів діяльності підприємства.

Оперативність аналізу визначається впливом аналітичної інформації на прийняття управлінських рішень, що дозволить своєчасно розробити та вжити систему необхідних заходів для виправлення виявлених диспропорцій у стані господарюючого суб'єкта [2].

Аналіз грошових потоків підприємства доцільно проводити за такими етапами роботи: вивчення динаміки обсягу формування додатнього від'ємного чистого грошового потоку, дослідження збалансованості грошових потоків, вивчення синхронності грошових потоків та оцінка ефективності грошових потоків. Дана методика забезпечує комплексне вивчення характеристик грошових потоків максимізації чистого грошового потоку, зростання якого забезпечує підвищення рівня самофінансування. Така методика передбачає широкий спектр розрахункових показників, що пропонуються до використання. Л.О. Лігоненко та Г.В. Ситник розвиваючи та доповнюючи існуючі методичні підходи, стверджують, що аналіз грошових потоків передбачає проведення наступних етапів дослідження (рис. 1.3):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.3 - Етапи проведення аналізу грошових потоків

1-й етап. Аналіз обсягу та динаміки грошових потоків, від обсягу і швидкості руху грошового обігу безпосередньо залежить платоспроможність і ліквідність підприємства.

2-й етап. Аналіз джерел формування грошових коштів, що передбачає вивчення структури додатнього, від'ємного і чистого потоку за видами діяльності. Визначення місця (вагомості) кожного з них у грошовому забезпеченні функціонування підприємства.

3-й етап. Аналіз напрямів використання грошових коштів, об'єктом якого є додатній і від'ємний чистий грошовий потік підприємства. Оцінка структури додатнього і від'ємного потоку за видами діяльності та ранжування окремих напрямів використання дозволяє визначити найбільш „грошомісткі” з них та, відповідно, зосередити увагу на процесі їх формування, можливих резервах скорочення, ефективного розподілу в часі. Так, на підприємстві доцільно проаналізувати додатній і від'ємний грошовий потік від операційної діяльності, що його формують. Результати такого аналізу надають цінну інформацію для прийняття оперативних рішень та прогнозування перспективного стану грошового потоку.

4-й етап. Аналіз рівномірності грошових потоків, метою якого є ідентифікація та оцінка основних видів грошових потоків за ступенем регулярності здійснення, виявлення факторів коливань грошових потоків, наявності та причин затримок у надходженні грошових коштів та відкладенні запланованих видатків.

Показники рівномірності грошових потоків, що розраховуються в межах цього етапу аналізу, характеризують рівномірність надходження та витрачання грошових коштів протягом періоду. Розрахунок даних показників базується на класифікації грошових потоків з точки зору регулярності [8].

1.3 Аналіз нормативно-правової бази з обліку та аудиту грошових коштів

Процес здійснення операцій з грошовими коштами не є хаотичним процесом, а регулюються і контролюються державою, на основі прийнятих законодавчих актів, положень та законів України, основним з яких є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV.

Згідно вказаного закону бухгалтерський облік грошових коштів на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації [34].

При організації і ведені бухгалтерського обліку грошових коштів підприємства в своїй роботі керуються Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів», які являють собою нормативно-правові акти затверджені Міністерством фінансів України №87 від 31.03.99 р. зареєстровані в Міністерстві юстиції України за №398/3691 від 21.06.99 р., що визначають принципи та методи ведення бухгалтерською обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам (IAS 7 «Cash Flow Statements» ( МСФЗ (IAS) 7 «Звіт про рух грошових активів»)) [43].

Основним нормативно-правовим документом, який врегульовує питання обліку касових операцій, є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Затверджене постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. № 72. Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім установ банків і поштового зв`язку) незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також не зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб`єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті, та є обов`язковими для виконання ними [35].

Касові операції оформлюються документами, типові міжвідомчі форми яких затверджені наказом Міністерством статистики України від 12.02.96 р. №121 за згодою Національного банку України та Міністерства фінансів України, і які повинні застосовуватися без змін на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності. Наказом затверджені наступні форми документів, що використовуються по обліку касових операцій:

- КО-1 «Прибутковий касовий ордер»;

- КО-2 «Видатковий касовий ордер»;

- КО-3 «Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів»;

- КО-3 «Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів»;

- КО-4 «Касова книга»;

- КО-5 «Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей» [44].

Законність надходження грошей до каси підприємства та їх витрачання за цільовим призначенням засвідчують документи, що називаються касовими ордерами.

Варто зазначити, що з 1 січня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету міністрів України від 6 червня 2007 р. №809 згідно якої касові ордери (видатковий і прибутковий) вважаються документами суворого обліку.

В Україні безготівкові розрахунки здійснюються згідно з Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» № 135 від 29 березня 2001 р. зі змінами № 173 від 10. 05. 2002 року за такими формами:

- платіжними дорученнями;

- платіжними вимогами-дорученнями;

- чеками;

- акредитивами;

- векселями;

- пластиковими картками;

- електронними розрахунковими документами.

Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків [33].

Інструкція про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 18.12.1998 р. № 527, встановлює порядок відкриття, використання та закриття у національній та іноземних валютах [37].

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291. Новий план рахунків представляє собою систематизований перелік рахунків та субрахунків бухгалтерського обліку, для всіх підприємств, установ, організацій в Україні, незалежно від форми власності, виду діяльності, і обов`язковий для використання. Для узагальнення інформації про операції з готівковими кошами підприємства передбачений рахунок 30 «Каса», що має наступні субрахунки: 301 «Каса в національній валюті» та 302 «Каса в іноземній валюті»; а для обліку коштів на рахунках у банках рахунок 31 «Рахунки в банку, що має такі субрахунки: 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті», 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

Інструкція про виконання плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань, господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ №291 від 30.11.1999р. (зі змінами і доповненнями) регулює використання нового плану рахунків [15].

Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України. Затверджена постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. № 69 (зі змінами і доповненнями). Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім установ банків і поштового зв`язку) незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі підприємства), а також не зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб`єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи (далі підприємці), які використовують в роботі готівку в національній валюті і має поточні рахунки в установах банків [36].

Положенням бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 (зі змінами і доповненнями) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів [40].

Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 (зі змінами і доповненнями) визначається зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми даного Положення застосовується до балансів підприємств, організацій і інших юридичних осіб всіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) [41].

Положенням бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів визначається зміст і форма звіту про рух грошових коштів і загальні вимоги до розкриття його статей. Норми даного Положення стосуються звітів про рух грошових коштів підприємств, організацій і інших юридичних осіб всіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) [42].

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 р. № 137 є ще одним важливим документом щодо регулювання обліку та аудиту грошових коштів, ним визначається порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності [32].

Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356 спрямовані на узагальнення у регістрах бухгалтерського обліку (крім регістру позабалансового обліку) методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ), їх філій, відділень, представництв незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, на накопичення аналітичних даних про склад і рух активів, капіталу і зобов'язань, доходів, витрат, фінансових результатів [38].

Методичні рекомендації щодо порядку проведення перевірок з питань дотримання суб'єктами господарювання касової дисципліни, повноти оприбуткування виручки від реалізації товарів (послуг) розроблено відповідно до статті 8 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби України при здійсненні контролю за дотриманням ними встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, порядку проведення розрахунків, повноти оприбуткування виручки від реалізації товарів, а також попередження фактів ухилення від виконання зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами [39].

РОЗДІЛ 2. ОБОСЛИВОСТІ ОБЛІКУ, АУДИТУ ТА АНАЛІЗУ ГРОШОВИХ КОШТІВ НА ТОВ «ГОРОБИНА»

2.1 Загальна фінансово-економічна характеристика ТОВ «Горобина»

ТОВ «Горобина» було створене в січні 2001р. на базі орендного підприємства «Сумський лікеро-горілчаний завод». Основний вид діяльності підприємства _ виробництво горілки і лікеро-горілчаних виробів. Сьогодні є одним з провідних підприємств м. Суми, яке націлене на створення найсприятливіших умов для споживачів.

Предметом діяльності товариства є:

- комерційна, посередницька, торгова та інші види господарської діяльності, не заборонені чинним законодавством;

- реалізація на основі отриманого прибутку соціальних і економічних потреб працівників, створення безпечних умов праці.

Майно Товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі. Підприємство має самостійний баланс, поточні рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою (такі ж печатки, але пронумеровані має кожен із структурних підрозділів).

Прибуток утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства відраховуються передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Податки сплачуються у м. Суми. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні ТОВ «Горобина».

Організація обліку на ТОВ «Горобина» здійснюється бухгалтерією, яка є централізованим структурним підрозділом підприємства на чолі з головним бухгалтером. Основним завданням бухгалтерії є організація ведення бухгалтерського, управлінського і податкового обліку, складання фінансової, податкової та статистичної звітності, а також забезпечення керівництва і інших відділів підприємства аналітичною інформацією для прийняття адекватних управлінських рішень.

Бухгалтерській облік на підприємстві ТОВ «Горобина» ведеться за журнально-ордерною формою з використанням комп'ютерної програми „1С:Підприємство 7.7”. Набір програм "1С: Підприємство 7.7" є універсальною програмою автоматизації діяльності підприємства, яка використовується для будь-яких розрізів економічної діяльності підприємства, в тому числі й різних ділянок бухгалтерського обліку.

На підприємстві ТОВ «Горобина» облікову політику визначають його керівник та головний бухгалтер відповідним розпорядчим документом - наказом про облікову політику, у якому в окремих розділах визначаються методичні принципи побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та організації роботи бухгалтерської служби. Наказ про облікову політику розроблений головним бухгалтером, який несе відповідальність за його формування. Даний наказ затверджений керівником підприємства, який несе відповідальність за його зміст, саме його підпис робить наказ про облікову політику дійсним. Цей документ застосовується виключно в межах конкретного підприємства, у зв'язку з чим містить такі реквізити: найменування підприємства, дату і номер, назву виду документа, текст і підпис керівника, відповідальних за виконання осіб.

Наказ «Про облікову політику» окрім відповідних реквізитів містить наступне:

- на основі якого нормативно-правового акту він створений (в даному випадку Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. та П(С)БО затверджених Міністерством фінансів України);

- порядок ведення бухгалтерського обліку окремих господарських операцій;

- відомості про деякі організаційні питання;

- перелік осіб, котрі несуть відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та його забезпечення;

- вказується, на кого покладається контроль за виконанням цього наказу.

Для кращого розуміння ефективності роботи підприємства проведемо аналіз його фінансового стану. Основні показники фінансово-господарської діяльності ТОВ «Горобина» наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Фінансово-економічні показники діяльності підприємства за 2008-2010 рр.

Позитивним моментом діяльності підприємства є зростання майже всіх основних показників діяльності ТОВ «Горобина», а саме доходу від реалізації продукції в середньому на 33,1%, власного капіталу на 2,2%, оборотних коштів на 0,4%, дебіторської заборгованості на 3,9%. Зменшення розміру кредиторської заборгованості майже на 664 тис. грн. також свідчить про посилення економічної стійкості підприємства.

Проведемо оцінку фінансового стану підприємства за допомогою системи показників, що детально і всебічно характеризують господарський стан ТОВ «Горобина».

Залежно від конкретної мети аналізу можна вибрати відповідну кількість та види показників за ознаками: динаміка та структура валюти балансу; майновий стан підприємства, його прибутковість; ліквідність та платоспроможність; фінансова стійкість; ділова активність.

Важливим етапом аналізу фінансового стану є визначення темпів зміни основних показників діяльності підприємства (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Показники динаміки основних фінансових показників

Дані розрахунків свідчать, що за аналізований період величина валюти балансу не суттєво, але зросла. Коефіцієнт зростання даного показника у 2008, 2009, 2010 рр. становив відповідно 1,09, 1,23, 1,01. Збільшення валюти балансу, зокрема у 2009 році, як правило, свідчить про зростання виробничих можливостей підприємства, інтенсивності виробництва. Але при цьому необхідно враховувати фактор інфляції, факти проведення дооцінки та індексації активів на підприємстві. Різке зниження показника (на 14299 тис. грн.) у 2010 році може говорити про скорочення обсягів господарської діяльності, зменшення попиту на продукцію, можливу недостачу сировини і матеріалів, згортання будівництва тощо.

Збільшення обсягів виручки від реалізації продукції (у середньому на 9,4%) та випередження темпів зростання порівняно з темпами зростання валюти балансу свідчить про поліпшення використання засобів підприємства порівняно з попереднім періодом. Випереджання темпів зростання виручки від реалізації (прибутку від реалізації, чистого прибутку) свідчить про поліпшення використання засобів підприємства порівняно з попереднім періодом.

Наступним етапом аналізу є оцінка майнового стану підприємства, для якої доцільно використовувати показники, наведені у таблиці 2.3.

Оцінка комплексу показників дасть змогу визначити, наскільки ефективно використовується майно підприємства, чи все у нього гаразд із оновленням основних засобів сучаснішою технікою, чи своєчасно позбавляється товариство фізично і морально застарілого устаткування.

Таблиця 2.3

Показники майнового стану та ефективності використання основних засобів

Аналізуючи показники майнового стану та ефективності використання основних засобів слід зазначити, що за проаналізований період суттєвих зміну структурі та кількості основних засобів не було, оскільки коефіцієнти оновлення і вибуття досить незначні (у середньому 2,0% та 10,0% відповідно).

Дані таблиці засвідчують зниження придатності основних засобів, що є прямим наслідком їх зношеності, а також про реальну загрозу скорочення виробничих потужностей підприємства, якщо не буде своєчасно проведене оновлення його основних засобів.

Крім того значно зросла ефективність використання основних засобів, про що свідчить стрімке зростання показника фондовіддачі у середньому на 48,1% за три роки. На таке зростання вплинули наступні фактори:

- збільшення обсягів виручки від реалізації продукції ТОВ «Горобина»;

- зменшення середньорічної вартості основних засобів.

Розглянемо показники ліквідності на основі даних таблиці 2.4.

Ліквідність означає здатність перетворити актив на грошові кошти швидко і без втрат його ринкової вартості. Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують достатність поточних (оборотних) активів для погашення поточних зобов'язань.

Таблиця 2.4

Показники ліквідності та платоспроможності підприємства 2008-2010 рр.

Аналізуючи показники ліквідності, зазначимо, що значення коефіцієнту абсолютної ліквідності у 2010 р. становило 0,001, що у десятки разів менше за оптимальне значення показника, тобто у підприємства недостатньо грошових коштів для негайного погашення заборгованостей. Але, як свідчить практика, з такою проблемою зіштовхується переважна кількість вітчизняних підприємств, тому не має підстави робити висновок про неможливість розрахунків, так як усі кредитори одночасно не звертаються з вимогами про повернення боргів. До того ж, я видно з таблиці значення показника щорічно зростає.

Коефіцієнт швидкої ліквідності за аналізований період навпаки знизився у середньому на 1,0%, але це майже не вплинуло на платоспроможність підприємства, оскільки отримані величини значно перевищують нормативне значення цього коефіцієнта (0,7-0,8). Такі значення коефіцієнту (1,1; 0,8; 1,1) мають місце, оскільки дебіторська заборгованість становить переважну частину оборотних активів підприємства.

Розрахунки показують, що за аналізований період чистий оборотний капітал підприємства становив 15577, 17553, 16705 тис. грн. відповідно у 2008, 2009, 2010 рр. Чистий оборотний капітал, необхідний для підтримки фінансової стійкості ТОВ «Горобина», оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, хоча і має резерви для розширення діяльності.