Сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів обліку, аналізу та аудиту грошових коштів на підприємстві

Таким чином, підприємство можна назвати ліквідним або платоспроможним.

Дані для аналізу фінансової стійкості підприємства наведені в таблиці 2.5.

Частка власних коштів у загальній сумі джерел коштів низька (42 % за оптимально значення більше 50,0%). Отже, підприємство втрачає економічну незалежність та зростає його фінансова залежність від зовнішніх джерел фінансування. Однак на кінець 2009 року має місце зростання коефіцієнту автономії на 9,0%.

Таблиця 2.5

Показники фінансової стійкості підприємства

Показники	Рік	Середній темп росту
	2008	2009	2010
1	2	3	4	5
Коефіцієнт автономії	0,4	0,3	0,4	102,5
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,6	0,7	0,6	101,6
Коефіцієнт фінансування	1,5	2,0	1,4	96,6
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами	0,4	0,3	0,5	104,7

Розрахований коефіцієнт маневреності показує, що майже 2/3 власних коштів підприємства ТОВ «Горобина» знаходиться в мобільній формі, яка дозволяє відносно вільно маневрувати цими коштами. Забезпечення власних поточних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану при нестійкій кредитній політиці.

Коефіцієнт фінансування має також незадовільне значення при нормативному значенні менше 1-ці, реально він становив 1,5 - у 2008 р., 2,0 - у 2009 р., 1,4 - у 2010р.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами у 2010 р. становив 0,5 при оптимальному значені більше 0,5. Отже, можливо зробити висновок, що підприємство відчуває нестачу оборотних активів для здійснення господарсько-фінансової діяльності.

Наступним етапом аналізу є розгляд показників ділової активності, які показують швидкість обертання матеріальних запасів підприємства, його активів, розрахунків з зі своїми контрагентами тощо (табл.1.6).

На основі проведених розрахунків можливо зробити наступні висновки: показник оборотності активів показує, що капітал, вкладений в активи підприємства обертається 1,1 разів за період. Ріст даного показника говорить про підвищення ефективності їхнього використання. Швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства за останні 3 роки значно знизилась (середній темп росту коефіцієнту обертання матеріальних запасів становить 75,5%). Отже можна зробити висновок про зниження ефективності виробничого процесу. Коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості за проаналізований період зріс на 12,3%, що в свою чергу вказує на зниження обсягів комерційного кредиту, що надавався підприємству та засвідчує прискорення сплати підприємством власної поточної заборгованості. Середній термін повернення кредиторської заборгованості на протязі 3-х років знизився з 181 до 143 днів. Це говорить про значне покращення стану платіжної дисципліни на підприємстві.

Таблиця 2.6

Показники ділової активності підприємства

Показники	Рік	Середній темп росту
	2008	2009	2010
1	2	3	4	5
Коефіцієнт обертання матеріальних запасів	5,6	3,0	3,2	75,49
Період обертання матеріальних запасів, дні	65	121	113	132
Коефіцієнт обертання активів	1,1	1,0	1,1	101,44
Період обертання активів, дні	337	379	328	99
Коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості	2,0	2,2	2,5	112,3
Період обертання кредиторської заборгованості, дні	181	166	143	88,86
Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості	1,6	1,5	1,8	103,6
Період обертання дебіторської заборгованості, дні	221	238	206	96,6
Операційний цикл, дні	285	360	319	105,80
Фінансовий цикл, дні	105	194	176	129,47

Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості у 2010 р. становив 1,8, за проаналізований період його значення у середньому зросло на 3,6%, таке зростання може відображати скорочення обсягів продажу у кредит. До того ж воно призвело до скорочення середнього терміну інкасації (погашення) дебіторської заборгованості (на 15 днів порівняно з 2008 роком).

Період повного обороту сум оборотних коштів (операційний цикл) підприємства за даними 2010 року значно скоротився, а саме на 41 день у порівнянні з 2009 роком. Період повного оберту грошових коштів (фінансовий цикл) також скоротився і вже у 2010 році становив 176 днів, що є також позитивною ознакою.

Проведений аналіз ділової активності свідчить про низьку ефективність використання фінансових ресурсів підприємства.

Важливою складовою аналізу підприємства будь-якої сфери діяльності й форми власності є оцінка його прибутковості (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Показники рентабельності підприємства за 2008-2010 рр., %

Показники	Рік	Середній темп росту
	2008	2009	2010
1	2	3	4	5
Рентабельність діяльності	0,006	0,005	0,002	57,74
Рентабельність виробництва продукції	0,011	0,030	0,011	100
Рентабельність власного капіталу	0,018	0,013	0,007	62,36
Рентабельність активів	0,006	0,005	0,003	70,71

З проведеної оцінки рентабельності ТОВ «Горобина» можна сказати, що розраховані показники рентабельності діяльності, виробництва, власного капіталу, активів мають досить низькі значення на протязі всього проаналізованого періоду, до того ж чітко прослідковується тенденція до ще більшого їх зниження.

Низьке значення коефіцієнту прибутковості діяльності (0,006 - у 2008 р., 0,005 - у 2009 р., 0,002 - у 2010 р.) може бути наслідком високої собівартості продукції, яка є результатом неефективної роботи підприємства. Крім того, це може бути також результатом великих боргів підприємства, що змушує його сплачувати високі проценти за боргами.

Низький рівень рентабельності активів, а саме 0,003 у 2010 р. зумовлений дією двох факторів:

- невисокого показника основного коефіцієнта доходності підприємства;

- вищого, ніж середнє значення, показника використання позичкових коштів.

Обидва ці фактори призводять до доволі низьких показників чистого доходу підприємства.

Власний капітал підприємства також використовується не ефективно. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу підприємства за проаналізований період знизився у середньому на 37,0% і у 2010 році становив 0,007.

Зменшення коефіцієнтів прибутковості є небажаним явищем, тому що воно означає: підприємство отримує відносно менший прибуток при незмінності решти показників.

2.2 Особливості первинного, синтетичного та аналітичного обліку грошових коштів на ТОВ «Горобина»

На ТОВ «Горобина» грошовими коштами та їх еквівалентами називаються, відповідно до П(С)БО 4 грошові кошти на поточному рахунку, в касі, в дорозі і депозитні сертифікати терміном 3 місяці.

При організації і ведені бухгалтерського обліку грошових коштів підприємство ТОВ «Горобина» в своїй роботі керуються Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів», які являють собою нормативно-правові акти затверджені Міністерством фінансів України №87 від 31.03.99 р. зареєстровані в Міністерстві юстиції України за №398/3691 від 21.06.99 р.

Основним нормативно-правовим документом, який врегульовує питання обліку касових операцій, є затверджене Постановою Правління Національного банку України «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України» № 72 від 19.02.2001 р.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ).

Приймання готівки в касу проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток А), підписаними головним бухгалтером або уповноваженою особою.

Видача готівки з каси проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток Б) або за видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписують керівник і головний бухгалтер або уповноважені особи.

Документ, який підтверджує здавання виручки в банк, - квитанція до заяви про внесення готівки в банк, підписана відповідальною особою банку та скріплена печаткою. Якщо виручка здається в банк через інкасаторів, то документом, який підтверджує таку операцію, є копія супровідної відомості, засвідчена підписом інкасатора і печаткою.

Документ, який підтверджує отримання готівки в банку, - корінець чека чекової книжки.

Виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача або за видатковими відомостями.

Касові ордери до передачі в касу реєструються бухгалтером в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів.

У кінці кожного робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок грошей в касі на наступне число та передає до бухгалтерії звіт касира.

Звіт касира - це документ, який передається касиром підприємства в бухгалтерію, і є відривним листком Касової книги з додатком прибуткових і видаткових касових документів (додаток В).

Звіти касира перевіряється бухгалтером у наступному порядку:

- звіряється залишок на початок дня із залишком на кінець дня попереднього звіту;

- перевіряється достовірність записів (ідентичність записів у звіті і додатках);

- перевіряється правильність підрахованих підсумків з надходження і витрачання, залишку на кінець дня. Після перевірки звіту у графі "шифр кореспондуючого рахунку" записуються кореспондуючі рахунки, суми групуються за одним рахунком і проводяться записи в Журналі 1 і Відомості 1.1.

У кінці місяця бухгалтер збирає всі касові звіти з підшитими до них первинними документами за датами в зростаючому порядку та зшиває в окрему папку.

Синтетичний облік ведеться на активному рахунку 30 «Каса», що має наступні субрахунки:

- 301 «Каса в національній валюті»;

- 302 «Каса в іноземній валюті».

За дебетом рахунку 30 "Каса" бухгалтери відображають надходження грошових коштів у касу підприємства, а за кредитом _ виплата грошових коштів із каси підприємства.

Облік касових операцій здійснюється в Журналі 1 по кредиту 30 рахунку і Відомості 1 по дебету 30 рахунку.

Підприємство ТОВ «Горобина» має відкритими в установах банків наступні рахунки в національній валюті:

- поточний;

- позичковий;

- депозитний;

Підприємство зберігає в банківських установах грошові кошти на договірній основі.

Використовуються наступні первинні документи для здійснення безготівкових розрахунків:

- платіжне доручення;

- платіжна вимога-доручення;

- платіжна вимога;

- розрахунковий чек;

- акредитив.

Аналітичний облік операцій на рахунках банку здійснюється у виписках з рахунків.

Синтетичний облік операцій на рахунках банку ведеться на активному рахунку 31 «Рахунки в банках», що має наступні субрахунки:

- 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;

- 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

- 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»;

- 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

За дебетом рахунку 31 «Рахунки в банках» відображається надходження грошових коштів, за кредитом - їх використання.

Облік на 31 рахунку ведеться в журналі 1 по кредиту 31 і відомості 1 по дебету 31. Оборотно-сальдова відомість по рахунку 311 додається в додатку Г.

Облік операцій в іноземній валюті здійснюється відповідно до П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».

Операції в іноземній валюті відображаються на активному субрахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті».

Інші грошові кошти - це грошові документи та кошти в дорозі.

Грошові документи зберігаються в касі підприємства (проїзні документи, талони на харчування, санаторні путівки тощо).

Облік інших коштів ведеться на активному рахунку 33 «Інші кошти».

В кінці місяця по 33 рахунку заповнюється Відомість 1 по дебету і Журнал 1 по кредиту рахунку 33.

2.3 Відображення інформації про грошові кошти підприємства у фінансовій звітності

Інформація про наявність та рух грошових коштів є корисною для користувачів фінансової звітності ТОВ «Горобина» для оцінки спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їхні еквіваленти, часу такого генерування і впевненості в ньому, а також потреб підприємства щодо використання цих грошових коштів, вона дає можливість оцінити ліквідність та платоспроможність підприємства.

Основним джерелом інформації щодо кількості, складу та ефективності використання грошових коштів є Звіт про рух грошових коштів» (форма № 3).

Звіт про рух грошових коштів (додаток Д) складається з метою надання користувачам повної, правдивої, неупередженої інформації про зміни, які відбувались в грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

У звіті відображається рух грошових коштів від трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової. Така класифікація діяльності підприємства надає змогу:

- оцінити можливості підприємства щодо забезпечення продовження та розширення основної діяльності необхідними коштами без залучення зовнішніх джерел фінансування;

- передбачити майбутній рух грошових коштів, пов'язаний з вимогами засновників, які надали підприємству капітал.

Звіт про рух грошових коштів складається з трьох розділів: І розділ - «Рух коштів в результаті операційної діяльності», ІІ розділ - «Рух коштів в результаті інвестиційної діяльності», ІІІ розділ - «Рух коштів в результаті фінансової діяльності».

Отже, дана форма звітності є дуже інформативним для підприємства звітом, корисним у тому плані, що вона надає інформацію про те, куди (на які цілі) витрачаються гроші підприємства. Звіт виконує функції індикатора майбутньої економічної життєдіяльності підприємства, відображає його ліквідність.

Грошові кошти та еквіваленти грошових коштів включаються до статті «Грошові кошти та їх еквіваленти», тобто у рядках 230 і 240 Балансу (форма №1) відображається сальдо рахунків 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», субрахунків 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті», 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» і 351 «Еквіваленти грошових коштів».

У статті «Інші оборотні активи» (рядок 250 форма №1) відображаються суми оборотних активів, які не можуть бути включені до статей розділу «Оборотні активи» Балансу (форма №1), а саме сальдо субрахунків 331 «Грошові документи в національній валюті», 332 «Грошові документи в іноземній валюті» і 643 «Податкові зобов'язання».

У розділі VI «Грошові кошти» Приміток до річної фінансової звітності (форма № 5) наводяться дані про структуру грошових коштів на кінець року, зокрема у рядку 670 _ суми грошових коштів в дорозі.

Форма № 3 заповнюється після складання Балансу (форма № 1) і Звіту про фінансові результати (форма № 2). Причому для зручності використання даних, відображених у балансі підприємства, проводиться певна підготовча робота.

Заповнюючи поетапно форму № 3 підприємство повинно отримати її підсумковий показник - значення рядка 400 «Чистий рух коштів за звітний період», хоча, по суті, його значення відоме ще до складання цієї форми (як різниця показників рядків 230 і 240 активу балансу на кінець і початок звітного періоду). Під час заповнення форми № 3 бухгалтери керуються П(С)БО 4, а також Методичними рекомендаціями № 053.

Рух коштів у результаті операційної діяльності. Перший розділ форми № 3 включає в себе рядки з 010 до 170 і починається з відображення в ньому показника «Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування», який переносять до цієї форми зі звіту про фінансові результати.

Звіт про рух грошових коштів структурою поділяється на такі графи:

- назва статті;

- код рядка;

- показники за звітний період (надходження та видаток);

- показники за попередній період (надходження та видаток).

Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності визначається шляхом коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування на суми

- змін запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, пов'язаної з операційною діяльністю, протягом звітного періоду;

- наведені в негрошових статтях;

- наведені в статтях, які пов'язані з рухом грошових коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльності.

Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності. Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності визначається на основі аналізу змін у статтях розділу балансу "Необоротні активи" та статті "Поточні фінансові інвестиції".

Заповнення другого і третього розділу форми №3 грунтується на використанні так званого прямого методу, який передбачає послідовне відображення всіх надходжень і вибуття коштів, пов'язане з інвестиційною або фінансової діяльністю.

У рядках 180-270 форми №3 відображають реальне надходження і вибуття коштів (без урахування податку на додану вартість), пов'язане з реалізацією та придбанням фінансових інвестицій, необоротних активів, отримання підприємством дивідендів тощо. У цих рядках не відображають заборгованості за передані, але не оплачені активи. Показник рядка 280 обчислюють арифметично. Для цього потрібно від суми показників рядків 180-230 графи 3 відняти суму показників 240-270 графи 4.

Для заповнення рядка 300 слід показник рядка 280 збільшити на показник графи 3 рядка 290 (або зменшити) на показник графи 4 рядка 290).

Рух коштів у результаті фінансової діяльності. Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях балансу за розділом «Власний капітал» та статтях, пов'язаних з фінансовою діяльністю, у розділах балансу: «Забезпечення наступних витрат і платежів», «Довгострокові зобов'язання» і «Поточні зобов'язання» (короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками).

Заповнення цього розділу здійснюють прямим методом у порядку, аналогічному до порядку заповнення розділу ІІ. Тобто відображається безпосереднє надходження і вибуття коштів у результаті фінансової діяльності. Підсумковий показник цього розділу (рядка 390) визначають так.

Різницю сум показників рядків 310-330 і рядків 340-360 збільшують на показник графи 3 рядка 380 (і/або зменшують на показник графи 4 рядка 380). Рядок 400 «Чистий рух коштів за звітний період» _ фактично підсумковий показник форми № 3, відомий ще до її заповнення. Цей показник визначають шляхом арифметичного додавання сум підсумкових показників кожного з розділів форми: рядка 170, рядка 300 і рядка 390.Рядок 410 «Залишок коштів на початок року» має довідковий характер, і його визначають як суму показників рядків 230 і 240 графи 3 балансу. У рядку 420 «Вплив змін валютних курсі на залишок коштів» показують суму додатної або від'ємної курсової різниці від перерахунку залишку коштів в іноземній валюті у результаті коливань валютного курсу протягом звітного періоду. У рядку 430 «Залишок коштів на кінець року» наводять різницю між сумою грошових надходжень і витрат, відображених у рядках 400-420. Математично це алгоритм матиме такий вигляд:

Рядок 430 = рядок 410 + рядок 400 +/_ рядок 420.



2.4 Аудит грошових коштів на ТОВ «Горобина»

Важливою складовою аудиторської перевірки фінансово-господарського стану ТОВ «Горобина» є аудит грошових коштів, який проводиться за такими напрямками: аудит касових операцій; аудит операцій на поточному рахунку, аудит операцій на валютному та інших рахунках у банках.

Основними джерелами інформації перевірки касових операцій є первинні документи:

- прибуткові й видаткові касові ордери;

- квитанції на внесок готівки до банку або на оплату послуг інших організацій;

- розрахунково-платіжні (платіжні) відомості на виплату, заробітної плати відпускних, матеріальної допомоги, стипендій та інших виплат; трудові угоди на виконання й оплату певних робіт; акти інвентаризації готівки в касі; договір про матеріальну відповідальність; касова книга; звіти касира; журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів; облікові регістри (відомості, журнали) за рахунками "Каса", "Рахунки в банках", "Інші грошові кошти";

- Головна книга.

До джерел також слід віднести такі звітні документи:

- Баланс підприємства (форма № 1);

- Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

- Книга обліку касових видатків та ін.

Наявність грошей, цінних паперів, грошових документів, оплачених санаторно-туристичними путівками, поштовими марками, бланків суворої звітності визначаються під час інвентаризації і оформлюється висновок про перевірку каси.

Після здійснення інвентаризації каси аудитори розпочинають виконання інших процедур.

Аудит касових операцій проводиться згідно з розробленою програмою за такими напрямами:

- перевірка правильності документального оформлення операцій по касі;

- оцінка повноти і своєчасності оприбуткування грошових коштів;

- аналіз правильності списання грошових коштів на витрати;

- перевірка дотримання касової дисципліни;

- перевірка правильності відображення касових операцій в обліку.

Розпочинаючи перевірку касових операцій, аудитор виявляє правильність їх документального оформлення (повнота заповнення реквізитів прибуткових і видаткових документів; обов'язкова реєстрація прибуткових і видаткових ордерів, платіжних відомостей та ін., наявність підписів відповідальних осіб і отримувачів грошових коштів, відсутність виправлень, підчисток тощо).

Бухгалтерські документи можуть вивчатись як у хронологічній послідовності, так і за групами якісно однорідних господарських операцій. Хронологічну перевірку документів здійснює тільки аудитор, що має досвід, оскільки при цьому необхідно досліджувати різні касові, товарні, розрахункові операції, посилаючись на численні законоположення і нормативні документи.

Перевіряючи витрачання готівки з каси, аудитор звертає увагу на юридичну обґрунтованість видачі грошей (наявність наказів на преміювання співробітників, надання матеріальної допомоги, відрядження, видачу коштів на представницькі витрати, довіреностей від сторонніх організацій виконавчих листів та ін.).

Встановлюється також цільове використання коштів, отриманих з банку за чеком (на зарплату, на виплату різних допомог та ін.), дотримання ліміту каси. Для перевірки правильності використання готівки, дотримання граничних розмірів витрат доцільно скласти допоміжну таблицю.

Одночасно перевіряється обґрунтованість виділення ПДВ у прибуткових і видаткових касових документах, відображення їх в обліку. Вивчається також дотримання ліміту розрахунків готівкою між юридичними особами. Встановлюються факти оплати співробітникам здійснених господарських витрат без оформлення авансових звітів, повторної оплати за раніше оформленими документами, виплат «підставним особам», присвоєння грошових сум за підробленими документами та ін.

На завершення досліджується правильність указаної в облікових регістрах за рахунком 30 «Каса» кореспонденції рахунків, підрахунку оборотів і залишків. Для цього звіряються дані касової книги, звіту касира й облікового регістра за відповідний місяць, період по датах. Виявлені розходження між показниками, що порівнюються, означають наявність помилок, які можуть бути як ненавмисними, викликаними неуважністю бухгалтера під час підрахунку, так і навмисними. Останні вимагають отримання письмових пояснень й оперативного інформування керівника підприємства. У будь-якому разі виявлені аудитором помилки і недостовірні дані обов'язково реєструються в його робочих документах.

2.5 Фінансовий аналіз грошових коштів на ТОВ «Горобина»

Аналіз грошових коштів проводиться за даними звітного періоду і тому ретроспективний аналіз не є надзвичайно цінним. Однак без цього аналізу дуже часто при наявності прибутку неможливо пояснити причини відсутності коштів. Тому фінансисти ТОВ «Горобина» використовують прямий метод (обчислення надходжень коштів).

При прямому методі виділяють:

- поточну діяльність, де аналізують:

а) надходження коштів від виручки;

б) зменшення чи збільшення дебіторської заборгованості;

в) витрати коштів на виробництво;

г) збільшення чи зменшення запасів;

д) збільшення чи зменшення розрахунків з кредиторами;

е) збільшення чи зменшення короткострокових кредитів і позик;

є) платежі в бюджет.

- інвестиційну діяльність, де аналізують:

а) надходження коштів від реалізації основних засобів;

б) виручку від реалізації матеріальних активів і довгострокових фінансових вкладень;

в) придбання основних засобів і нематеріальних активів;

г) довгострокові фінансові вкладення.

- фінансову діяльність, де аналізують:

а) суми виручки від реалізації акцій підприємства;

б) отримані довгострокові кредити;

в) кошти на погашення позик.

- інші операції:

а) цільові надходження коштів;

б) безоплатно отримані цінності.

Цей метод дозволяє оцінювати ліквідність підприємства, спостерігати за рухом грошових коштів.

В якості джерел інформації виступають дані поточного бухгалтерського обліку (обороти по відповідних рахунках) та баланс.

Якість грошового обороту підприємства визначається не лише складом грошових коштів та грошових потоків, але й показниками ритмічності, синхронності надходження, витрачання та ефективності грошових потоків, тому на ТОВ «Горобина» на основі бухгалтерських даних розраховуються наступні показники:

- синхронність надходження та витрат грошових потоків, який показує відповідність у часі та за обсягами надходження та витрат грошових потоків підприємства;

- рівномірність надходження грошових коштів, що показує, як вхідний грошовий потік розподіляється у часі протягом звітного періоду та як одноденний грошовий потік відрізняється від середньоденного.

- рівномірність витрат грошових коштів, вказує на те як вихідний грошовий потік розподіляється у часі протягом звітного періоду та як одноденний грошовий потік відрізняється від середньоденного;

- коефіцієнт синхронності надходження та витрат грошових коштів, вказує на частку відхилення між вхідним та вихідним грошовими потоками у загальному грошовому потоці;

- коефіцієнт рівномірності надходження грошових коштів, який показує частку середнього відхилення вхідного грошового потоку від його середнього значення у обсязі вихідного грошового потоку;

- коефіцієнт ліквідності грошового потоку, як співвідношення між сумою вхідного і вихідного потоку підприємства;

- коефіцієнт ефективності грошового потоку, тобто відношення чистого грошового потоку до вихідного грошового потоку підприємства;

- коефіцієнт реінвестування чистого грошового потоку підприємства;

- коефіцієнт руху грошових коштів в результаті операційної діяльності (відношення чистого грошового потоку від операційної діяльності до поточних зобов'язань підприємства);

- коефіцієнт грошового покриття виплат по відсотках;

- коефіцієнт грошового покриття короткострокових боргів;

- коефіцієнт достатності грошового потоку.

Отже, можна дійти висновку, що від обсягів і швидкості руху грошового потоку, ефективності керування ним безпосередньо залежать платоспроможність і ліквідність підприємства. Тому аналіз грошових потоків є основою оцінки і прогнозування платоспроможності підприємства, дає змогу об'єктивніше оцінити його фінансовий стан.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДОЛОГІЧНИХ ОСНОВ ОБЛІКУ, АУДИТУ ТА АНАЛІЗУ ГРОШОВИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Удосконалення бухгалтерського обліку грошових коштів

Підприємства в ході своєї діяльності постійно підтримують фінансові взаємовідносини з іншими підприємствами й організаціями, працівниками підприємства та окремими особами, тому зростає потреба всіх рівнів управління у своєчасній і достовірній інформації, що забезпечує прийняття обґрунтованих рішень. У зв'язку з цим роль обліку грошових коштів на підприємствах набуває широкого значення.

Вдосконалення бухгалтерського обліку, застосування ефективнішої методики з обліку грошових коштів залишається одним з найактуальніших питань, оскільки від наявності у підприємства грошових коштів залежить його платоспроможність, конкурентоспроможність, а звідти ефективна діяльність підприємства та його подальший розвиток. Крім того, бухгалтерський облік грошових коштів, розрахункових і платіжних операцій має важливе значення для правильної організації грошового обігу, розрахунків і кредитування в народному господарстві, у зміцненні платіжної дисципліни, в ефективному використанні фінансових ресурсів.

Грошовим коштам належить значне місце в життєдіяльності підприємств. Вони є вираженням оборотних коштів на стадіях постачання і реалізації та вираженням капіталу підприємства, який спрямований на забезпечення його повноцінного функціонування.

Визначення мінімальної необхідної потреби в грошових коштах для здійснення поточної господарської діяльності базується на розрахунку грошових потоків по поточних господарських операціях, які відбуваються на підприємстві.

Виявлення діапазону коливань залишку грошових коштів по окремих етапах майбутнього періоду здійснюється по підсумкових показниках плану надходжень і витрачань грошових коштів в розрізі окремих місяців (кварталів, декад, років).

Слід зазначити, що основною метою розробки планів підприємств торгівлі є синхронність надходжень та витрачань грошових коштів, а також прискорення обороту грошей. Це досягається вирішенням наступних завдань:

- пошуку джерел і встановлення розмірів грошових надходжень, можливостей їх збільшення;

- обґрунтування обсягу і черговості всіх платежів, які підлягають сплаті в даному періоді;

- збалансування витрат з джерелами їх покриття для вчасного виконання всіх фінансових зобов'язань;

- обґрунтування розмірів «тимчасово вільних коштів» та їх ефективного витрачання.

Але, як показало дослідження, на сьогодні більшість підприємств не планують рух грошових коштів, що призводить до постійної незбалансованості надходжень і витрачань грошових коштів, а саме до:

- надлишкового придбання сировини, матеріалів та інших запасів, що призводить до збільшення обсягу платежів, не забезпечених джерелами їх покриття, і одночасно - до «заморожування» грошей;

- нераціонального розподілу нематеріальних витрат в часі, однією з причин якого є їх нагромадження в окремих періодах без належної ув'язки з надходженнями грошових коштів;

- пасивної політики по відношенню до своїх боржників, тобто не вживаються відповідні заходи щодо скорочення простроченої заборгованості, майже не використовуються більш прогресивні форми розрахунків;

- невмілого маневрування грошовими потоками для скорочення касових розривів між надходженнями і витрачаннями коштів у коротких проміжках часу;

- недостатньо ефективного використання тимчасово вільних коштів.

Тому планування грошових коштів на підприємствах нами пропонується здійснювати в декілька етапів (рис. 3.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 3.1 _ Етапи планування грошових коштів підприємств

На нашу думку, застосування на підприємствах системи контролю грошових коштів дасть змогу значно підвищити ефективність усього процесу управління його діяльністю.

За результатами дослідження пропонується також на підприємствах торгівлі здійснювати розробку фінансових планів надходження та витрачання грошових коштів на наступний рік, у якому буде розрахунок планового доходу від основної діяльності та витрати грошових коштів у розрізі статей витрат. Також на початку кожного місяця доцільно було б підприємствам торгівлі формувати звіт за попередній місяць про надходження і використання грошових коштів та порівнювати його з нормативними (плановими) показниками. Ця процедура забезпечить оперативний контроль за рухом грошових коштів на підприємствах торгівлі.

Дефіцит і надлишок грошових ресурсів негативно впливають на результати господарської діяльності підприємств, тому, у першу чергу, необхідно домогтися збалансованості обсягів позитивного і негативного потоків коштів.

При дефіцитному грошовому потоці знижуються ліквідність і рівень платоспроможності підприємства, що призводить до зростання простроченої заборгованості підприємства за кредитами банку, постачальникам, персоналу з оплати праці і зниження рівня фінансової стійкості.

При надлишковому грошовому потоці втрачається реальна вартість тимчасово вільних коштів унаслідок інфляції, уповільнюється оборотність капіталу через простій коштів, втрачається частина потенційного доходу у зв'язку з втраченою вигодою від прибуткового розміщення коштів в операційному чи інвестиційному процесі, а тому це теж відображається на фінансовій стійкості підприємства.

Отже, для досягнення збалансованості дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді на підприємствах торгівлі нами пропонуються заходи для прискорення залучення коштів і уповільнення їх виплат.

Заходи з прискорення залучення коштів:

- забезпечення часткової або повної передоплати за продукцію, що має великий попит на ринку;

- скорочення строків надання товарного кредиту покупцям;

- збільшення розміру цінових знижок для реалізації продукції за готівку;

- прискорення інкасації простроченої кредиторської заборгованості.

Заходи з уповільнення виплат коштів:

- збільшення за згодою з постачальниками строків надання підприємству товарного кредиту;

- придбання довгострокових активів на умовах лізингу;

- реструктуризація кредитів шляхом переведення короткострокових у довгострокові.

Оскільки дані заходи, підвищуючи рівень абсолютної платоспроможності підприємства в короткостроковому періоді, можуть створити проблеми дефіцитності грошових потоків у майбутньому, тому паралельно має бути вжито заходи для збалансованості дефіцитного грошового потоку в довгостроковому періоді, а зокрема:

- Заходи зі збільшення позитивного грошового потоку:

а) залучення довгострокових кредитів;

б) залучення стратегічних інвесторів;

в) продаж або здача в оренду основних невикористовуваних засобів.

- Заходи зі скорочення негативно грошового потоку:

а) зниження суми постійних витрат підприємства;

б) скорочення обсягу фінансових інвестицій.

Таким чином, можна зробити висновок, що правильна організація і побудова обліку грошових коштів на підприємствах мають велике значення, оскільки вони забезпечують швидке повернення кругообігу оборотних коштів (коштів обігу), перехід їх з товарної форми в грошову, створюють необхідні умови для безперебійної оплати придбаних товарно-матеріальних цінностей, тобто правильна побудова обліку грошових коштів дає змогу забезпечити інформацію про їх наявність, цілеспрямоване використання та контроль за зберіганням.

Другим із напрямків вдосконалення аспектів обліку грошових коштів підприємства є удосконалення обліку грошових коштів у дорозі.

Зміст і значення облікової інформації знаходяться в залежності від того, як вона інтерпретується її користувачами. Бухгалтерська інформація має сприйматись саме у тому значенні, в якому її ужив бухгалтер. У цьому плані семантика мови бухгалтерського обліку має досить велике значення. Важливим підґрунтям для об'єктивного відображення в обліку та звітності коштів у дорозі є однозначність розуміння самого поняття «грошові кошти у дорозі», зміст якого у публікаціях різних науковців та фахівців з бухгалтерського обліку є різним. Немає однозначного визначення цього поняття і в нормативних документах. У зв'язку з цим не завжди однозначно відображаються такі кошти в обліку і звітності, що в ряді випадків може призводити до неправильного розуміння облікової інформації та фінансової звітності, а внаслідок цього і прийняття неправильних управлінських рішень.

Вітчизняними вченими та практиками досить багато уваги приділяється обліку грошових коштів, однак недостатньо уваги приділяється обліку інших коштів, які відображаються за рахунком 33 «Інші кошти». Особливо мало уваги приділяється обліку коштів у дорозі. Насамперед існують різні визначення поняття грошових коштів, існує ряд проблем у розмежуванні коштів у дорозі з дебіторською заборгованістю, що може призвести в ряді випадків до неадекватного розуміння публічної фінансової звітності зовнішніми і внутрішніми її користувачами та прийняття помилкових управлінських рішень.

Проблеми обліку грошових коштів у дорозі у своїх працях досліджували ряд українських вчених, зокрема: Сук Л.К., Бутинець Ф.Ф., Чабанова Н.В., Єфименко Т.І. та інші. Із зарубіжних вчених слід відмітити Велша Глен А. та Шорта Деніел Г. У своїх працях автори розглядали дефініцію «грошові кошти у дорозі» та порядок їх обліку. Проте існує ряд невирішених проблем, пов'язаних з дефініцією «грошові кошти у дорозі», відображенням їх в обліку та звітності.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій кошти в дорозі - це грошові суми, внесені в каси банків, ощадні каси або поштові відділення для подальшого їх зарахування на розрахункові або інші рахунки підприємства. Визначення грошових коштів у дорозі в Інструкції свідчить, що вони можуть бути визнані лише тоді, коли готівка вноситься до фінансових установ для зарахування на рахунки підприємства. Тобто з визначення коштів у дорозі випливає, що за ними на рахунках бухгалтерського обліку може бути лише дебетовий залишок. В Інструкції йдеться лише про готівку, а саме про грошові суми, внесені в каси банків, ощадні каси або поштові відділення для подальшого їх зарахування на розрахункові або інші рахунки підприємства і зовсім немає посилань на інші шляхи виникнення коштів у дорозі.

У порядку застосування плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ наведено визначення коштів у дорозі як коштів, які перераховані в останні дні місяця на реєстраційні/поточні рахунки, але будуть зараховані в наступному місяці. Під словосполученням перераховані на реєстраційні/поточні рахунки можна розуміти як готівкові, так і безготівкові кошти. У визначенні не враховується можливість перерахування коштів для придбання іноземної валюти та її продажу.

В Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій в Російської Федерації зазначено, що грошові кошти в дорозі - це грошові суми (переважно виторг від продажу товарів організацій, що здійснюють торговельну діяльність), внесені у каси кредитних організацій, ощадні каси або каси поштових відділень для зарахування на розрахунковий або інший рахунок організації, але ще не зараховані за призначенням. Тобто у цьому визначенні, як і в українській аналогічній інструкції, мова йде лише про внесені грошові кошти до кас фінансових установ, але не зараховані за призначенням.

Сук Л.К. та Сук П.Л. визначають грошові кошти у дорозі як суми, внесені в каси банку поштового відділення для зарахування на поточний рахунок, але ще не зараховані за призначенням, суми по векселях одержаних, зданих у банк для зарахування грошей тощо (у т. ч. перераховані для придбання іноземної валюти, валюта перерахована для продажу). У цьому визначенні зміст поняття грошових коштів у дорозі вже значно ширший, адже в текст визначення коштів у дорозі включаються суми по векселях одержаних, зданих у банк для зарахування грошей на поточний рахунок, та суми, перераховані банку для придбання іноземної валюти, а, також за операціями з якими може виникати об'єкт обліку «грошові кошти у дорозі».

З усіх наведених визначень коштів у дорозі видно, що за ними може бути лише дебетовий залишок.

Водночас, можуть виникнути і ситуації, коли за коштами у дорозі може виникнути і кредитовий залишок. Наприклад, при видачі чека з чекової книжки в оплату товару, кошти з рахунка чекової книжки автоматично не знімаються, а лише через певний час, коли продавець здасть чек в банк. І навіть у цьому разі кошти з рахунка можуть бути зняті не в день подання чеків. Покупець товару до зняття грошей з чекової книжки видачу чека з чекової книжки в оплату товару відобразить проводкою Д-т 20 - К-т 333 і лише при отриманні виписки банку про зняття грошей з рахунка чекової книжки зробить бухгалтерську проводку Д-т 333 - К-т 313. Або інший приклад. Підприємство в останній день звітного періоду у післяопераційний час здало до свого обслуговуючого банку платіжне доручення на погашення заборгованості іншому підприємству. На копії платіжного доручення є дата його прийняття і напис «проведено банком». Відображати цю операцію проводкою Д-т 333 - К-т 311 некоректно, адже гроші цього дня з поточного рахунка не списані, а будуть реально списані лише наступного операційного дня. Більш коректним записом цієї операції є Д-т 631 - К-т 333 і лише при отриманні виписки банку - Д-т 333 - К-т 311. У балансі такого підприємства на кінець звітного періоду може виникнути кредитовий залишок за рахунком 333 або 334, а в підприємства - одержувача коштів, яке має таке платіжне доручення, не підтверджене випискою банку за цей день, відобразить дебетове сальдо за названим рахунком.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що рахунок коштів у дорозі є активно-пасивним і певною мірою регулюючим до рахунків грошових коштів, за якими кінцеве сальдо не може згортатись.

Враховуючи викладене, нами пропонуємо наступне визначення грошових коштів у дорозі: грошові кошти у дорозі - це поточні майбутні надходження або витрати підприємством грошей з банківських рахунків внаслідок різниці на звітну дату між наявною сумою грошей на банківських рахунках, відображених у виписках банків з копіями документів, наявних у підприємства про перерахування коштів на банківські рахунки та/або перерахування з них.

Тобто гроші в дорозі - це тимчасова різниця між обліковою сумою коштів на поточних та інших рахунках у банках згідно з наявними у підприємства документами та даними банківських виписок з рахунка.

Одночасно, враховуючи викладене, нами пропонується класифікація коштів у дорозі, наведена нижче у таблиці 3.1:

Таблиця 3.1

Класифікація грошових коштів у дорозі

Класифікаційна ознака	Види грошових коштів у дорозі
1	2
За місцем виникнення	- підприємство; - партнери; - держава
За способом виникнення	- внесення грошей на поточний рахунок; - перерахування грошей для придбання валюти; - перерахування валюти для продажу на - міжбанківській валютній біржі; - погашення векселя; - оплата чека; - оплата за банківською платіжною карткою; - придбання облігацій або акцій на біржі.
За часом перетворення у гроші	- не пізніше наступного банківського дня; - пізніше наступного банківського дня.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій узагальнення інформації про кошти в дорозі ведеться на рахунку 33 «Інші кошти» за такими субрахунками: 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті», 33 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті».

Окремо слід зупинитись на кореспонденції рахунка 33, наведеній в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Аналіз наведеної кореспонденції рахунків свідчить про її неповноту і часткову суперечливість. Наприклад, якщо є можливою згідно з Інструкцією кореспонденція Д-т 15 - К-т 33, то чому в Інструкцію не включена кореспонденція Д-т 20 (21-28) - К-т 33, яка є цілком коректною у випадку розрахунку чеком з чекової книжки до часу зняття грошей з рахунка чекової книжки.

Необхідно також включити в кореспонденцію рахунків за дебетом і кредитом рахунка 33рахунок 36. У кореспонденцію рахунка за дебетом - рахунок 74 тощо.

Якщо наведена кореспонденція за кредитом з дебетом рахунків 92-94, 99, то аналогічні ситуації можуть бути і за рахунком 23 та 91. Необхідно також включити у кореспонденцію рахунки векселів. Якщо наведена кореспонденція за кредитом рахунка з дебетом рахунка 31, то цілком логічно ввести і кореспонденцію за дебетом рахунка 30. До речі, останні кореспонденції наведені до рахунків як 30, так і 31.

Критичного розгляду з точки зору місця грошових коштів у дорозі вимагає і розміщення їх у Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій на одному балансовому рахунку 33 «Інші кошти» разом з грошовими документами. Логічно було б вільний рахунок 32 призначити для обліку грошових документів, а на рахунку 33 враховувати «Кошти у дорозі» або навпаки. Насамперед грошові документи це не завжди інші кошти. Наприклад, не можна іншими коштами вважати туристичну путівку, талони на бензин тощо, які враховуються на рахунках грошових документів, і є стандартними документами, що належать підприємству на праві власності і засвідчують право на отримання товару чи послуги в обумовлених ними кількості та якості на підставі пред'явлення їх постачальнику. Не всі ці документи підлягають і конвертуванню у гроші, а ряд, якщо і конвертуються, то не завжди в еквіваленті сум за них сплачених (наприклад, практично неможливо продати прострочену туристичну путівку за кордон і вона списується).

На наш погляд, існує також проблема відображення грошових коштів у дорозі у фінансовій звітності підприємства. У п. 34 П(с)БО 2 «Баланс зазначено», що у статті «Грошові кошти та їх еквіваленти» відображаються кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах. Виникає дилема, де їх відобразити у звітності, за статтею «Грошові кошти та їх еквіваленти» чи за статтею «Інші оборотні активи». Відповідь на це запитання отримуємо, розглянувши розділ VI «Грошові кошти» Приміток до річної фінансової звітності, де за рядком 670 у складі грошових коштів відображають кошти в дорозі. Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва узагальнення інформації про грошові кошти в дорозі здійснюється на рахунку 31 «Рахунки в банках», отже й у звітності малого підприємства вони будуть відображені за статтею грошових коштів.

Водночас, на наш погляд, не завжди грошові кошти у дорозі можна ідентифікувати як гроші. Розглянемо визначення грошей різними авторами. Загородній А.Г., Багрій П.І. та ін. наводять визначення грошей як економічної категорії, що означає специфічний товар, який виконує в суспільстві роль загального еквівалента в процесі обміну товарів. Але ж гроші у дорозі не можна вважати загальним еквівалентом, не можна за них і придбати товар.

Загородній А.Г. та ін. наводять визначення грошових активів як суми коштів, які перебувають у розпорядженні підприємства на певну дату і є його активами у формі готових засобів оплати (тобто у формі абсолютної ліквідності). Але грошові кошти в дорозі не є готовими засобами оплати. По-перше, вони можуть надійти на рахунок і не у визначений законом термін, а в окремих випадках (наприклад банкрутство банку) і зовсім не надійти. Височан О. С. до складу грошових коштів включає готівку в касі, електронні гроші, залишки коштів на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані упродовж будь-якого моменту часу для розрахунків під час здійснення господарських операцій [9]. Якщо розглядати з цієї позиції грошові кошти у дорозі, то вони у будь-який момент часу не можуть бути використані для розрахунків під час здійснення господарських операцій, а лише тоді, коли вони надійдуть у касу чи на поточний рахунок.

Отже, включення грошових коштів у дорозі до статті грошові кошти у звітності є в ряді випадків досить сумнівним. У таких випадках необхідно застосовувати професійне судження, засноване на аналізі конкретних сум коштів у дорозі, і в разі виникнення сумнівів щодо їх швидкого перетворення в гроші, такі суми відображати за іншими статтями звітності, зокрема у складі іншої дебіторської заборгованості. У цьому плані не є достатньо коректною і назва кошти у дорозі. Більш коректним, на наш погляд, було б найменування цих субрахунків за російською аналогією «перекази у дорозі», зміст якого більш відповідає смислу закладеному у поняття цієї статті обліку.

На підтвердження доцільності відображення певної частини грошових коштів у дорозі у балансі за статтею дебіторська заборгованість свідчить і той факт, що при перерахуванні грошей банку для закупівлі іноземної валюти одночасно перераховується і збір до Пенсійного фонду та плата за послугу із закупівлі. Отже, у цьому разі частина цих коштів буде конвертована в іноземну валюту, а частина - майбутні витрати. На дату балансу такі перерахування слід розділити: частину дебетового залишку за рахунком 333 показати за статтею грошові кошти та їх еквіваленти, а частину - в складі дебіторської заборгованості. Крім того, перерахована сума для придбання іноземної валюти не завжди буде еквівалентна сумі отриманої іноземної валюти за курсом НБУ. При продажу теж саме.

За наявності кредитового залишку за коштами у дорозі, цю суму слід виключати у балансі із статті грошові кошти та їх еквіваленти.

Отже, аналіз публікацій науковців і нормативної бази з питань бухгалтерського обліку свідчить, що в поняття «кошти в дорозі» вкладається різний зміст, а у зв'язку з цим інформація про них у звітності підприємства не завжди може бути адекватно відображена і сприйнята, що не дозволяє в ряді випадків прийняти обґрунтовані управлінські рішення.

Дефініцію грошові кошти у дорозі слід визначати як поточні майбутні надходження або витрати підприємством грошей з банківських рахунків внаслідок різниці на звітну дату між наявною сумою грошей на банківських рахунках, відображених у виписках банків з копіями документів, наявних у підприємства про перерахування коштів на банківські рахунки та/або перерахування з них.

Рахунок кошти у дорозі є активно-пасивним регулюючим рахунком до рахунків грошових коштів. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій в частині рахунка 33 «Інші кошти» потребує доопрацювання в частині визначення грошових коштів у дорозі та кореспонденції рахунків.

3.2 Шляхи удосконалення організаційно-методичних основ аудиту грошових коштів

Розробка чіткої, ефективної, всеохоплюючої методики проведення аудиту є найголовнішим завданням аудиту в цілому, від неї залежить результат якого прагне досягти будь-який аудитор - висловлення неупередженої думки щодо достовірності звітності підприємства-замовника, тобто надання оцінки правильності складання звітності за встановленими формами та відповідності чинному законодавству України. Думка аудитора про достовірність або недостовірність бухгалтерської звітності повинна базуватися на отриманій в ході аудиту інформації.

Методика аудиту звіту про рух грошових коштів є проблемою, що недостатньо досліджена. Це пов'язано, насапмеред, з тим, що кожний аудитор-практик по-різному підходить до поставлених перед ним завдань, що передбачає використання різних методів, прийомів, способів при перевірці фінансової звітності. Отже, чіткі вимоги щодо застосування тих чи інших процедур в аудиті відсутні.

Ще однією проблемою при перевірці звіту про рух грошових коштів на предмет достовірності сформованих показників є проблема обов'язкового застосування непрямого методу при формуванні розділу про рух грошових коштів від операційної діяльності. Використання даного методу заповнення звіту вимагає створення чітко налаштованої системи формування аналітичних даних про операції з грошовими коштами; даний факт ускладнює процес здійснення аудиту звіту про рух грошових коштів та відповідно вимагає від аудитора копіткої роботи для формування робочих матеріалів з перевірки показників сформованих бухгалтером на основі детальної інформації за рядом рахунків.

Звіт про рух грошових коштів викликає найбільше суперечливих питань щодо методики заповнення певних статей звіту про рух грошових коштів. Дослідження тематичних публікацій в наукових періодичних виданнях показують, що найбільше уваги приділено методиці складання звіту порівняно з іншими формами фінансової звітності.