Облік та аудит коштів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ

Кременчуцький інститут

ВИПУСКНА РОБОТА

Напряму: «Новітні інформаційні технології обліку»

Тема: «Облік та аудит коштів підприємства»

Слухач: Павленко Лариса Леонідівна

Керівник випускної роботи:

Сокуренко Петро Іванович, к.е.н.,

доцент, академік АЕНУ

Кременчук 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Використання грошових коштів в роботі підприємства

1.1 Визначення, історія та функції грошей

1.2 Правові засади організації бухгалтерського обліку на підприємстві

Розділ 2. Облік грошових коштів та їх відображення у фінансовій звітності

2.1 Організація готівкових розрахунків

2.2 Облік грошових коштів у касі підприємства

2.3 Організація безготівкових розрахунків

2.4 Облік операцій на рахунках у банку

2.5 Облік валютних операцій

2.6 Порядок складання Звіту про рух грошових коштів

2.7 Автоматизація обліку руху грошових коштів за допомогою програми «1С:Підприємство»

Розділ 3. Аудит грошових коштів

3.1 Організація проведення аудиту

3.2 Контроль касових операцій

3.3 Контроль операцій на поточних рахунках

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Випускна робота на тему “Облік та аудит коштів підприємства” покликана розкрити суть системи грошового обігу в національній практиці.

Відповідно до статті 3 пункту 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV зі змінами та доповненнями [1], бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. За даними бухгалтерського обліку формується вся звітність (фінансова, статистична, податкова й інші). Метою ведення бухгалтерського обліку (стаття 3 пункт 1 цього Закону) є представлення користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності і рух коштів підприємства.

В умовах ринкової економіки підприємства постійно підтримують фінансові взаємовідносини з іншими підприємствами й організаціями, працівниками підприємства й окремими особами, тому зростає потреба всіх рівнів управління у своєчасній і достовірній інформації, що забезпечує прийняття обґрунтованих рішень. У цьому зв'язку зростає роль обліку коштів. Кошти присутні на початковому і кінцевому етапах облікового циклу, що включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їхній продаж і одержання виторгу.

Організація грошового обігу на підприємствах контролюється і регламентується. Від своєчасного і якісного внутрішнього контролю залежить не тільки схоронність коштів засновників, але і кредитоспроможність підприємства. Внутрішній контроль включає не тільки бухгалтерський облік, а усю фінансово-господарську діяльність структурних підрозділів і підприємства в цілому. Контроль спрямований на постійне удосконалювання господарських процесів, що є життєвою необхідністю сучасного підприємства.

На сучасному етапі, коли у більшості підприємств грошових активів не вистачає, здатність підприємства виживати напряму залежить від уміння управляти грошовими потоками. До останнього часу управлінню грошовими активами у вітчизняній практиці не приділялося достатньої уваги. Але цей вид активів є найобмеженішим в сучасних умовах, і управління ним безпосередньо впливає на розвиток підприємства і формування кінцевих результатів його господарської діяльності. Тому грошові активи потребують посиленої уваги до себе з боку керівних органів підприємства. Управління ними ґрунтується на даних обліку через організацію і контроль за рухом грошових потоків, а також запасів грошових активів із точки зору ефективності платежів і оптимального забезпечення операційної діяльності підприємства фінансовими ресурсами. Цим і пояснюється актуальність даної роботи.

Метою випускної роботи є більш детальне вивчення природи грошових коштів підприємства, а саме з'ясування поняття, принципів, системи грошових коштів; організації обліку грошових коштів; здійснення аналізу нормативної бази, яка регламентує питання грошових коштів у касі підприємства і на розрахункових рахунках; дослідженння питання контролю та аудиту грошових коштів, а також використання в діяльності підприємства новітніх інформаційних технологій обліку у вигляді програмного забезпечення «1С:Підприємство 8.2».

Для досягнення цієї мети вирішуються, зокрема, такі задачі:

ь розглядаються сутність грошей, їх функції та механізм впливу на економічні процеси;

ь вивчено правове регулювання бухгалтерського обліку в Україні;

ь наведено основні вимоги щодо організації готівкових та безготівкових розрахунків на підприємствах України та документальному оформленню грошових операцій;

ь розглянуто вимоги до звітності підприємства щодо руху грошових коштів;

ь наведено схему та описано етапи проведення аудиту грошових коштів;

ь приділено увагу питанню порушення законодавства з готівкового обігу та, відповідно, відповідальності за такі порушення;

ь показано можливості використання автоматизації процесів обліку за допомогою програми «1С:Підприємство 8.2».

Практичне значення роботи складається в удосконаленні організації обліку і контролю грошових коштів підприємства та покращенні стану грошових потоків підприємства. В процесі дослідження доведена залежність між автоматизованою системою управління грошовими потоками і якістю управління ними.

В додатках до даної роботи подані схеми, рисунки та таблиці, що допомагають більш легкому сприйняттю матеріалу.

Завершує роботу список використаної літератури.

При написанні випускної роботи були використані нормативно-правові документи, періодичні видання, книги, інтернет-ресурси, а також комп'ютерна програма «1С:Підприємство 8.2».

Розділ 1. Використання грошових коштів в роботі підприємства

1.1 Визначення, історія та функції грошей

Гроші - одне з найдавніших явищ суспільства - відіграють важливу роль у господарській діяльності людини.

Гроші - це специфічний товар, що має власність обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

Суть грошей визначається, як правило, лише на основі їх функціонального застосування. Прикладом такого підходу може бути характеристика суті грошей в підручнику «Економікс» Макконнела та Брю [26]. На питання «що таке гроші?» автори підручника дають відповідь: «Гроші є тим, що вони роблять. Все те, що виконує функції грошей, є грішми».

На ранніх етапах розвитку людського суспільства відбувався безпосередній обмін товару на товар. Спочатку це був випадковий і епізодичний обмін, коли у первісних людей внаслідок щасливого збігу обставин (наприклад, вдале полювання, рибалка) з'являлись деякі надлишки продуктів, якими можна було обмінятись. Розвиток суспільного поділу праці, зокрема виділення скотарства і землеробства, сприяв подальшому розвитку товарних відносин. Відбувся перехід від випадкового, епізодичного обміну до регулярного. Поступово із загальної маси товарів стихійно виділялись такі, які почали відігравати роль головних предметів обміну. Такими товарами в одних місцевостях була худоба, в інших - зерно, в третіх - хутро тощо. У одного й того ж народу в різні часи, на різних місцевих ринках і у різних народів в один і той же час існували різні найбільш ходові товари, які виконували роль загального еквіваленту. Врешті-решт, у процесі історичної еволюції товарного виробництва і товарного обміну відбувається перехід від загального товарообміну до грошової форми обміну.

Подальшим ступенем у розвитку грошей стало карбування металевих монет. Вважається, що перші монети з'явилися в Китаї та в країнах Близького Сходу в 8-7 ст. до н.е. Це були здебільшого мідні монети. Близько 4 тис. років тому в Ассирії почали карбувати монети із золота [27].

Епоху товарних (металевих) грошей заступила епоха грошей паперових. Від середини 1970-х рр. золото повністю втратило грошові функції. Сталася його демонетизація, і воно перетворилось на звичайний товар.

Акт проголошення незалежності України відкрив дорогу для запровадження в нашій молодій державі повноцінної національної валюти. Такою валютою мала стати, згідно з традиціями як доби Київської Русі, так і періоду визвольних змагань 1917-1920 років, гривня. Щодо назви розмінної монети, то для неї пропонувалися назви «сотий», «резана», але врешті було віддано перевагу звичній уже «копійці». 1992 року перші зразки української національної валюти було виготовлено в Канаді за ескізами В.І.Лопати.

Питання про функції грошей є одним з найбільш дискусійних у теорії грошей. Розбіжності стосуються не тільки трактування окремих функцій, а і їх кількості. Дискусії ведуться як між представниками різних теоретичних шкіл, так і всередині кожної з них.

У працях Д.Рікардо віддавалася перевага функцій грошей як засобу обігу. «Гроші, - писав він, - є товаром, … що служить загальним засобом обміну». У книзі англійського економіста Т.Крампа «Феномен грошей» грошові функції подано як засіб платежу, міра вартості, одиниця виміру, засіб обігу та засіб нагромадження багатства. У підручнику «Економікс» підкреслюється, що гроші виконують функції засобу обігу, міри вартості й засобу її збереження. Економісти Долан та Кемпбелл визначають гроші як засіб нагромадження. У книзі англійського економіста Л.Харріса «Грошова теорія» говориться про функції засобу обігу, засобу збереження вартості та одиницею рахунку и зовсім не згадуються функції засобу платежу і світових грошей [21].

Представники марксистської теорії грошей визнають п'ять їх функцій:

ь міри вартості;

ь засобу обігу;

ь засобу нагромадження;

ь засобу платежу;

ь світових грошей.

Грошовий обіг - це рух грошей в готівковій та безготівковій формах, що обслуговує збут товарів, а також нетоварні платежі та розрахунки у господарстві.

Об'єктивною основою грошового обігу є товарне виробництво, при якому товарний світ поділяється на товар та гроші.

Грошовий обіг поділяється на дві сфери:

ь готівковий обіг (рух готівки). Він обслуговується банкнотами, монетами та паперовими грошима;

ь безготівковий обіг (рух безготівкових грошей). Під ними розуміють банківські депозити, використання яких здійснюється за допомогою чеків, кредитних карток, електронних переказів.

Переважну частину (93-95%) його в країнах з розвинутою ринковою економікою становить безготівковий оборот. Він здійснюється шляхом оплати покупок і боргів перерахуванням грошових сум по рахунках, що відкриті учасникам грошового обороту в банках, без використання грошей у готівковій формі. Переважання цієї частини грошового обороту зумовлено насамперед дешевизною використання безготівкових грошей, а отже, вигідністю таких розрахунків для економічних суб'єктів [23].

Безготівковий грошовий обіг має значні переваги над готівковим і тому є набагато ефективнішим і доцільнішим як для суспільства в цілому, так і для кожного суб'єкта господарювання. Однак повністю виключити використання готівки при здійсненні господарської діяльності на даному етапі розвитку суспільства неможливо.

1.2 Правові засади організації бухгалтерського обліку на підприємстві

Реформування системи бухгалтерського обліку в Україні є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового напряму. Головне завдання трансформації національної системи бухгалтерського обліку полягає у прискоренні процесу її приведення у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV зі змінами та доповненнями [1].

Відповідно до цього закону, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Відповідно, складання фінансової звітності - бухгалтерської звітності, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

У зв'язку з цим, необхідно визначити коло користувачів звітністю, рішення яких впливатимуть на підприємство та інформаційні потреби яких зумовлюватимуть застосування при аналізі тих чи інших прийомів і показників. Згідно зі статтею.14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV зі змінами та доповненнями [1] підприємства зобов'язані надавати фінансову звітність таким категоріям користувачів:

ь органам, до сфери управління яких вони належать;

ь трудовим колективам на їх вимогу;

ь власникам (засновникам) відповідно до засновницьких документів;

ь органам виконавчої влади;

ь іншим користувачам відповідно до законодавства.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

З огляду на той факт, що використання готівки підприємством викликає спокусу витрати їх не по цільовому призначенню, держава контролює даний процес шляхом уведення нормативних актів. Так, у відповідності зі статтею 40 Закону України «Про Національний банк України» вiд 20.05.1999 №679-XIV зі змінами та доповненнями [3] встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків і інших юридичних і фізичних осіб в економічному обороті України з застосуванням як паперових, так і електронних документів і готівки, координує організацію розрахунків.

Згідно ст.56 цього ж Закону - НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесеним до його повноважень, що є обов'язковими для органів державної влади й органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій і установ незалежно від форми власності, а також для фізичних осіб.

Нормативні документи, які використовують для організації обліку розрахунків грошовими коштами надані в додатку А.

Розділ 2. Облік грошових коштів та їх відображення у фінансовій звітності

2.1 Організація готівкових розрахунків

В процесі своєї діяльності підприємства вступають у взаємовідносини, які супроводжуються певними розрахунками. Для здійснення таких розрахунків використовують грошові кошти. До грошових коштів підприємства належать не обмежені для використання гроші та грошові документи на поточних та інших рахунках, у касі підприємства, а також еквіваленти грошових коштів (додаток Б).

Для ведення обліку грошових коштів використовуються такі рахунки і субрахунки:

1) 30 "Каса":

301 "Каса в національній валюті";

302 "Каса в іноземній валюті";

2) 31 "Рахунки в банках":

311 "Поточні рахунки в національній валюті";

312 "Поточні рахунки в іноземній валюті";

313 "Інші рахунки в банках в національній валюті";

314 "Інші рахунки в банках в іноземній валюті";

3) 33 "Інші кошти":

331 "Грошові документи в національній валюті";

332 "Грошові документи в іноземній валюті";

333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті";

334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті";

Не відносять до грошових коштів та їх еквівалентів такі, що обмежені у використанні: «заморожені» кошти на рахунках на невизначений термін, грошові документи та поточні інвестиції, які проблематично обміняти без втрат на грошові кошти.

Вільні грошові кошти підприємства зберігаються на рахунках у банках: поточних ? у національній та іноземній валютах - та на інших рахунках у банку та в касі підприємства. Суми в касі можуть зберігатися тільки у розмірах ліміту [25].

Ліміт каси ? це граничний розмір суми грошових коштів, які можуть зберігатись у касі підприємства.

Розрахунки підприємств за допомогою готівкових грошових коштів (касові операції) здійснюються за певними правилами, встановленими чинним законодавством в області організації готівкогового обігу. Основний документ, який регулює порядок ведення касових операцій - це Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене ухвалою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 [9].

Порядок організації готівкових розрахунків підприємств включає, зокрема, організацію зберігання наявних коштів в касі підприємства, порядок встановлення ліміту каси, порядок оформлення касових документів, у тому числі видачу готівки під звіт, ведення касової книги.

Розрахунки готівковими коштами підприємства між собою і з громадянами можуть здійснювати як за рахунок коштів, отриманих з кас банків, так і за рахунок виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг) і інших касових надходжень.

Якщо розрахунки проводяться шляхом внесення готівки до установ банків для подальшого переліку їх на рахунки підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки є для покупців (платників засобів) готівкою, а для підприємств - продавців (одержувачів засобів) - безготівковими.

Відособлені підрозділи підприємств -- можуть здавати готівку безпосередньо в каси такого підприємства або в будь-який банк для її перекладу і зарахування на банківські рахунки.

Здавати готівку можна для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства за його вибором.

2.2 Облік грошових коштів у касі підприємства

Для приймання, зберігання й витрачання готівки підприємство повинно мати касу. Спеціальних вимог до обладнання приміщення каси немає - це керівник підприємства вирішує самостійно.

Каса підприємства - це приміщення або місце проведення готівкових розрахунків, а також приймання, зберігання, видавання готівки, інших цінностей та касових документів.

Касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, які пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

З метою організації готівковий операцій на підприємстві створюється наказ щодо організації касової дисципліни.

Головна дійова особа в касі - касир, між посадовою особою та керівництвом підприємства (роботодавцем) укладається письмовий договір про взяття працівником повної матеріальної відповідальності згідно ст.135 КЗпП. Для складання договору необхідно дотримання трьох передумов:

1) працівник повинен бути старше 18 років;

2) він виконує роботи, безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей;

3) його посада і робота, яка виконується повинні бути в переліку, затвердженому в порядку визначеному Урядом.

Всі три умови повинні бути виконані одночасно.

Договір укладають у двох примірниках: один отримує адміністрація підприємства, а другий - працівник.

Правлінням Нацбанку встановлена гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим протягом одного робочого дня - 10 000 грн.

У касі забороняється зберігати готівку та інші цінності, що не належать даному підприємству.

Розмір сум, що можуть зберігатися в касі, обмежуються лімітом. На відміну від існуючого раніше порядку, зараз ліміт каси підприємство встановлює собі самостійно (раніше ліміт каси встановлював банк по поданому підприємству розрахунку-заяві). Оформлюється встановлений ліміт документом, що має назву «Розрахунок встановлення ліміту залишку готівки у касі» (його форма затверджена додатком 2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 від 15.12.2004 року [9]) та видають наказ про встановлення ліміту каси на підприємстві за підписом директора. У наказі необхідно чітко вказати, які саме 3 місяці взяті за розрахункові, терміни здачі готівки в банк, з якої дати діє встановлений ліміт. Понад установлений ліміт готівка у касі може зберігатися в день виплати заробітної плати, включаючи день її одержання у банку. Також у Положенні про ведення касових операцій зазначено ? «Готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, яка перевищує встановлений ліміт каси до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку...». Для розрахунку ліміту використовуються дані про надходження і видачу готівки за будь-які три місяці поспіль з останніх дванадцяти, що передують даті встановлення ліміту.

Зразок бланку розрахунку ліміту каси надано в додатку В.

Підприємство, яке має поточні рахунки в декількох установах банків, повинні самі на свій розсуд визначити яким з банків буде встановлений йому ліміт каси.

Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, об'єму касових оборотів (надходжень і витрат) по всіх рахунках, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію. Крім того, ліміт каси розраховується з обліком термінів здачі підприємством готівки для її зарахування на рахунки в банках. Такі терміни узгоджуються з банком і визначаються в договорах банківського рахунку між підприємствами і банками. При цьому повинні дотримуватися певні вимоги (додаток Г).

Якщо на підприємстві ліміт каси не встановлено, то він уважається нульовим. Усі готівкові кошти, що є в касі підприємства понад визначений ліміт, повинні здаватись до банку. Новостворені підприємства на перші три місяці роботи ліміт каси встановлюють відповідно до прогнозних розрахунків, потім його переглядають за фактичними показниками діяльності.

Документування касових операцій регламентується наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996 за №51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій» [16]. Наказом визначено форми первинних документів з обліку касових операцій та порядок їх ведення. Усі підприємства залежно від виду діяльності та форми власності повинні використовувати такі документи для обліку касових операцій:

- форма № КО - 1 «Прибутковий касовий ордер»;

- форма № КО - 2 «Видатковий касовий ордер»;

- форма № КО - 3 «Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів»;

- форма № КО - 4 «Касова книга».

Зразки форм обліку надані в додатках Д, Е, Ж, И, Й, К, Л, М, Н.

Далі наведена схема організації руху готівкових коштів у касі.

Касир приймає готівку за прибутковими касовими ордерами (ПКО), які заповнюються бухгалтером чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом 3-х років. У ПКО необхідно вказувати підставу для складання й додані до нього документи (наприклад: чек, накладна, договір). Виписаний ордер підписує головний бухгалтер і передається касирові, який приймає гроші до каси.

Ордери реєструються у Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, де їм присвоюються порядкові номери. Касир перевіряє правильність заповнення ордера і приймає готівку в касу. У момент оприбуткування коштів він реєструє ПКО у касовій книзі, указуючи від кого і за що прийняті гроші та суму надходження.

Особі, яка здала гроші, видається квитанція до прибуткового касового ордера з печаткою підприємства, підпис касира не ставиться.

Також Положення №637 офіційно дозволяє оформляти виторг одним прибутковим касовим ордером і записувати його до касової книги в кінці робочого дня. Приймання готівки за допомогою ПКО можна проводити тільки в день його складання (п.3.10 Положення про касові операції).

Якщо платник з якихось причин не встиг оплатити оформлений даного дня ПКО, то касир повертає його бухгалтеру, і останній анулює цей документ. Видавати ПКО на руки особам, які вносять готівку, заборонено, для платника документом, що підтверджує внесення коштів до каси є засвідчена відбитком печатки квитанція до прибуткового касового ордера (додаток Д, Е).

Підставою для оприбуткування коштів, одержаних з банку, є грошовий чек. Щоб отримати чекову книжку, підприємство подає в банк заяву встановленої форми, у якій зазначають назви банку та підприємства, дату складання заяви, номер рахунку, бажану кількість грошових чекових книжок, а також ПІБ працівника якому ви доручаєте одержати книжку. Заяву скріплюють печаткою підприємства та підписами осіб, вказаних у картці зі зразками підписів та відносять до установи банку. За чекову книжку проплачують кошти після чого її отримують.

При видачі книжки клієнту банк на кожному чеку проставляє свою назву та код, а також найменування та поточний рахунок юридичної особи. Так як чекова книжка це не тільки касовий документ, але й бланк суворої звітності, то її зберігають під замком у надійному місці (сейфі чи металевій шафі). При оприбуткуванні чекової книжки необхідно заповнити прибутково-видаткову накладну за формою №СЗ-1. Одночасно накладну записують у прибутково-видаткову книгу по обліку бланків суворої звітності (форма №СЗ-2). Ця книга нумерується, прошнуровується та скріплюється сургучною печаткою та підписами директора і головбуха. Її заводять на один чи декілька бланків суворої звітності (чекові книжки, поштові марки), але для кожного виду виділяють окремі сторінки. Після цього чекову книгу слід передати матеріально відповідальній особі під звіт, знову використавши форму №СЗ-1. Одночасно в бухгалтерії відкривають картку-довідку за виданими та використаними бланками суворої звітності на кожну матеріально відповідальну особу (форма №СЗ-5).

Чек заповнює бухгалтер підприємства, він заповнюється українською мовою, від руки кульковою ручкою синьою або чорною кольорів, термін дії чека 10 днів. Чек завіряється підписами осіб, (підписи яких є на картці із зразками підписів в установі банку) та печаткою підприємства. Також у чеку вказується, для яких потреб і в яких сумах буде отримана готівка в банку та загальна сума її отримання. Разом із чеком заповнюється корінець до нього. Жодні виправлення у чековій книзі не допускаються, на підставі чеку виписується прибутковий касовий ордер. Коли чекова книжка закінчується необхідно скласти акт на списання використаних бланків суворої звітності (форма №СЗ-3).

Видача готівки з каси здійснюється на підставі видаткових касових ордерів (ВКО), які виписуються бухгалтером і реєструються в Журналі реєстрації прибутковий та видатковий касових ордерів. Виписуючи ВКО, у ньому фіксують підставу складання та перелічують додані документи (заява на видачу готівки, розрахунок). Якщо на доданих до ВКО документах (розрахунках, відомостях, накладних) є дозвільний підпис керівника, то дублювати його на самому ВКО не обов'язково (п.3.4 Положення про касові операції). В інших випадках на ВКО поряд з підписом головбуха або уповноваженого працівника повинен стояти підпис керівника.

Якщо здійснюється видача грошових коштів фізичній особі, то ця особа повинна у спеціально відведену для цього графу вписати дані паспорта (або іншого документа). Отримавши гроші на руки, одержувач проставляє в документі дату й підписується.

Після здійснення операції касир ставить на документах, що додаються до ордера помітку, «оплачено», щоб уникнути повторного використання (додатки Ж, И).

Журнал реєстрації прибутковий і видаткових касових документів - це касовий документ, який використовується для реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів та інших касових документів. Існує дві затверджені форми журналу:

– типова форма №КО-3 (додаток Й);

– типова форма №КО-3а (додаток К).

Ці форми відрізняються тим, що форма №КО-3а дозволяє одночасно вести облік прибуткових та видаткових касових документів, також вона простіша, тому її доцільніше використовувати підприємствам з малим касовим оборотами. Але п.3.11 Положення про касові операції вимагає вести окремо журнал за ПКО та ВКО. Якщо журнал реєстрації ПКО та ВКО ведеться на паперових носіях, то його щороку потрібно заводити наново. Якщо касові документи ведуться з використанням ПК, то необхідно щодня роздруковувати інформацію про зареєстровані документи у вигляді «Вкладного аркуша журналу реєстрації ПКО та ВКО».

До обов'язків касира входить заповнення касової книги (додаток Л).

Касова книга - це документ бухгалтерського обліку визначеної форми та графлення, який використовується для обліку наявності та руху готівки у касі підприємства. Підприємство може мати тільки одну касову книгу, сторінки якої нумеруються, шнуруються та в кінці книги завіряються підписами головбуха та керівника і скріпляються мокрою печаткою. Записи здійснюються кожного дня, у який відбувається рух коштів для записів на один окремий день відведено окрему сторінку. Сторінка касової книги заповнюють вручну у двох примірниках через копіювальний папір. Згідно з Положенням 637 «Виправлення в касовій книзі, як правило, не допускаються....». У кінці дня виводить залишок коштів у касі. Другий примірник сторінки касової книги є відривним і разом із касовими документами становить звіт касира, який у кінці місяця підшивається до журналу-ордера. Також касову книгу можна вести в електронному форматі з додержанням форми, розміру, графлення та порядку заповнення, передбачених до її заповнення у паперовому вигляді.

Здача понадлімітної готівки до банку оформлюється об'явою на внесок готівки. Цей документ складається із трьох частин: об'яви, що є підставою для зарахування внесених коштів на рахунок; квитанції, яка підтверджує внесення працівником підприємства коштів на рахунок; ордера, який додається до виписки банку як підстава зарахування коштів на рахунок. Видача готівки з каси здійснюється для виплати заробітної плати, для придбання товарів і послуг, для покриття витрат на відрядження. Видача коштів на заробітну плату здійснюється на підставі платіжних або розрахунково-платіжних відомостей у триденний термін після одержання з банку коштів. Якщо заробітна плата видана не вся, то вона вважається депонованою і повертається до установи банку. Видача коштів на придбання товарів і послуг та на відрядження здійснюється в день отримання коштів у банку також на підставі видаткових ордерів або платіжних відомостей.

Видача готівки під звіт на відрядження. Підприємство, направляючи працівника у відрядження, зобов'язано забезпечити його грошовими коштами (авансом) в розмірах, в межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання житлового приміщення і добові.

Працівник у відрядження прямує на підставі наказу (розпорядження) керівника підприємства. Відрядження працівника оформляється посвідченням про відрядження, в якому указується пункт призначення, назва підприємства на яке відряджається працівник. Термін і ціль відрядження.

Для того, щоб видати грошові кошти з каси підприємства, бухгалтеру необхідно розрахувати суму авансу виходячи з норм добових витрат, вартості проїзду і найма житла.

Порядок розрахунку авансу, необхідного для видачі працівнику залежить від того, куди він відряджається: по території України або за її межі. Як правило, аванс видається в цілих гривнях без копійок. Розраховується аванс з урахуванням добових витрат, вартості проїзду в пункт призначення і назад, витрат на мешкання і якщо працівник у відрядженні доповів провести витрати на господарські потреби, то з урахуванням таких передбачуваних витрат.

Видача авансу на відрядження обов'язкова.

Після повернення з відрядження працівник, що відряджається, зобов'язаний відзвітувати протягом трьох робочих днів банку наступних за днем завершення відрядження - надати Звіт про використання засобів, наданих на відрядження або під звіт за формою, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України від 19.09.2003 року №440 «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядку складання вказаного Звіту» [18] і здати невитрачену готівку (додатки О, П).

Разом із Звітом підзвітна особа представляє командировочне посвідчення (з відмітками про прибуття і вибуття в пункти призначення), документи про найм житлового приміщення і проїзд, інші документи, підтверджуючі витрати на відрядження. Після повернення із закордонного відрядження, до звіту додається також ксерокопія відміток в загранпаспорті, завірена відділом кадрів або керівником підприємства.

За наявності надмірно витрачених грошових коштів їх сума повертається працівником в касу або зараховується на банківський рахунок особи, яка їх надала, до або у момент представлення вказаного Звіту.

Терміни повернення готівкових коштів, отриманих підзвітними особами, і надання звіту встановлені Положенням №637 [9] і Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-IV зі змінами та доповненнями [4] (додаток П).

Згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-IV [4] (п.9.10.2), Звіт, незалежно від цілі видачі грошових коштів, представляється працівником до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, в якому працівник:

- завершує відрядження;

- завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням і за рахунок особи, що видала їх.

Облік грошових коштів здійснюється на активному рахунку 30 «Каса» за дебетом надходження - за кредитом списання. Типові операції за цим рахунком надано в додатку Р.

Існують особливості в обліку чекових книжок так як вони є бланками суворої звітності. Надходження чекової книжки на підприємство відображають на субрахунку 209 «інші матеріали» та одночасно на забалансовому рахунку 08 «Бланки суворої звітності», відкривши до нього субрахунок (наприклад 083 «Чекова книжка»). Обліковують чеки за собівартістю придбання, а аналітичний облік ведуть за місцями зберігання, кількістю та вартістю.

За порушення касової дисципліни встановлені санкції згідно Указу Президента України №436, які наведено в додатку С.

Адміністративно-господарські санкції можуть реалізовувати протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік із дня порушення правил ведення господарської діяльності.

Виходячи з п.4.10 Положення про касові операції інвентаризацію каси зазвичай проводять у випадках, визначених керівником, а саме - у кінці року та в разі зміни МВО. Для інвентаризації каси керівник видає наказ, у якому зазначає:

– призначення відповідної комісії (якщо не має постійно діючої);

– визначає коло осіб, на яких покладено виконання наказу;

– визначає період, у який буде проведено перевірку;

– доручає МВО (касиру) та бухгалтерії підготувати всі папери та програми (у разі ведення документації в електронному варіанті).

Суть інвентаризації полягає в тому, щоб покупюрно перерахувати грошові кошти та інші грошові документи (цінні папери та бланки суворої звітності), які зберігаються у касі. Перед проведенням інвентаризації касир надає розписку про те, що всі операції відповідним чином відображені у касовій книзі та первинних документах. Після закінчення інвентаризації складається Акт інвентаризації у якому вказується фактичний залишок готівки та залишок за даними касової книги (додаток Т) В акті вказується фактичний залишок готівки та залишок за даними касової книги. При цьому звіряється правильність виведення та перенесення залишку на початок дня та використання касиром лише прибуткових та видаткових касових ордерів. Виявлені надлишки готівки оприбутковуються в касу, а недостачі утримуються з винної особи.

Інвентаризація каси проводиться з метою контролю наявності грошових коштів підприємства. При цьому виявляється відповідність залишків коштів та грошових документів з даними за записами касира. Облік результатів інвентаризації наведено у додатку У.

2.3 Організація безготівкових розрахунків

Безготівковий розрахунок - це спосіб здійснення розрахунків між підприємствами, між підприємствами та фізичними особами, між підприємствами та бюджетом тощо, при якому готівкові кошти не передаються з рук у руки. Суть способу в тому, що певна сума коштів перераховується з банківського рахунка одного учасника безготівкових розрахунків (платника) і зараховується на рахунок іншого учасника (одержувача) за допомогою платіжних інструментів. При цьому розрахунковим центром є банк, а кожний з учасників безготівкових розрахунків повинен бути власником рахунка в банку, що має право розпоряджатися коштами на цьому рахунку.

Комерційні банки за заявами підприємств відкривають їм поточні рахунки для зберігання та використання коштів. Документування операцій на рахунках у банках здійснюється за допомогою видів платіжних документів представлених у додатку Ф.

Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно вибирають наведені платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладання договорів.

Найбільш поширеним є платіжне доручення, яке подається до банку власником рахунка. Воно містить доручення перерахувати вказану суму з рахунка платника на рахунок одержувача коштів.

Схема документообороту при розрахунках платіжними дорученнями надана в додатку Х.

Усі текстові елементи бланків мають бути виконані українською мовою, відповідальність несе особа, яка оформила цей документ.

2.4 Облік операцій на рахунках у банку

Здійснені на рахунках операції банк реєструє у виписці з рахунка, до якої додаються копії первинних документів про проведені операції з відміткою банку про дату здійснення операцій. Виписка банку є реєстром аналітичного обліку банківських операцій вона містить: дату попереднього руху, залишок на рахунку на початок дня, надходження коштів за банківський день на рахунок клієнта, здійснені ним виплати та залишок на кінець дня. У випадку надходження коштів на рахунок підприємства до виписки додається реєстр документів, за якими були зараховані кошти на рахунок. Залишки та операції з руху коштів на рахунку у клієнта та банку повинні бути однаковими.

Для обліку операцій на поточних рахунках використовують рахунок 31 «Рахунки у банках», за дебетом відображаються надходження, а за кредитом - їх використання. Типові операції з обліку безготівкових операцій надано в додатку Ц.

До інших коштів належать грошові документи та кошти в дорозі.

Облік грошових документів та коштів у дорозі ведеться на активному рахунку 33 «Інші кошти».

На субрахунках 333 та 334 обліковуються грошові кошти (переважно грошова виручка), внесені до кас банків, ощадних кас або кас поштових відділень для зарахування на поточний рахунок підприємства. За дебетом цих рахунків відображаються суми, що здані до банку, за кредитом - суми, зараховані на поточні рахунки.

Аналітичний облік інших коштів ведеться за їх видами.

Типові проведення з обліку інших грошових коштів наведено у додатку Ч.

Основні бухгалтерські проведення з обліку коштів у дорозі відображено у додатку Ш.

2.5 Облік валютних операцій

Операції з іноземною валютою відображаються за кожною валютою окремо, тобто необхідно вести окремі документи щодо обігу доларів, євро, російських рублів тощо. На дату складання фінансової звітності валюту потрібно перераховувати у гривню за курсом НБУ. Касові документи щодо обліку валюти підприємство може розробити самостійно або скористатися бланками щодо обліку національної валюти. Якщо обрано другий варіант, то документооборот за інвалютною касою може проходити так:

– отриману валюту оприбутковують за допомогою ПКО (форма №КО-1);

– його фіксують у Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів (форми №КО-3 або КО-3а), який відкривають за кожною валютою;

– видають валюту, попередньо оформивши ВКО за формою №КО-2, його також реєструють у Журналі;

– завершується документ оборот записом у касову книгу (форма №КО-4), яка відкривається до кожної валюти окремо.

Для узагальнення інформації про наявність та рух готівки в інвалюті в касі призначено субрахунок 302 «Каса в іноземній валюті», при використанні підприємством декількох валют відкриваються додаткові субрахунки третього порядку.

Ліміт каси у валюті встановлюється лише тоді, коли валюта використовується як засіб платежу (якщо розрахунки проводяться з метою оплати відрядних, то встановлювати ліміт не потрібно). Залишок інвалюти після повернення до каси після завершення відрядження має потрапити на поточний валютний рахунок банку протягом 5 банківських днів із моменту оприбуткування валюти в касу підприємства. Готівкову інвалюту дозволено спрямовувати суто з метою, на яку її отримано.

Згідно з Планом рахунків синтетичний облік наявності та руху валютних коштів здійснюється на рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», записи на цьому рахунку та його субрахунках здійснюються на підставі виписок банку отриманих з цього рахунку та доданих до них розрахунково-платіжних документах, згідно з якими були зарахованими або сплаченими суми в іноземних валютах.

При обробці первинних документів, вартісні показники в яких указані в іноземних валютах, облікові працівники вказують еквівалент цих показників у гривні за курсом НБУ на дату, яка прийнята для перерахунку операцій в іноземній валюті. В облікових регістрах (журналах - ордерах, відомостях, книгах) господарські операції також відображають у гривнях.

Валютні кошти що надійшли, зараховуються на розподільчий валютний рахунок. Банк, не пізніше наступного дня, повідомляє власника рахунку про зарахування коштів. Ці засоби відображаються записом за дебетом рахунку 312-3 «Транзитний валютний рахунок» Кт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», перерахунок банком валютних коштів на валютний рахунок резидента відображається записом Дт 312-1 Кт 312 -3.

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу ІІІ Правил торгівлі іноземною валютою, затвердженою Постановою Правління НБУ від 10.08.2005 року №281 [11] клієнти - резиденти (юридичні чи фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності) мають право придбати іноземну валюту з метою здійснення розрахунків із нерезидентами за торговельними операціями на підставі таких документів:

ь заяви про придбання іноземної валюти;

ь договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України;

ь вантажної митної декларації, якщо товар ввезено на територію України;

ь акта (здавання - приймання тощо) чи іншого документа, що засвідчує надання послуг, виконання робіт тощо;

ь документів, передбачених для документальної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.2004 року №185/94-ВР [5] в статті 3 вимагає від резидентів, які придбали іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, здійснювати переказ таких сум протягом п'яти робочих днів із моменту їх зарахування на валютні рахунки цих резидентів. У разі порушення резидентами зазначених строків придбану валюту відповідно до ст.5 Закону №185 має бути продано уповноваженими банками протягом п'яти робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, яка може утворитися за такою операцією, щокварталу направляється до Державного бюджету України, а від'ємна - відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Після продажу валюти зарахована на рахунок підприємства гривня зараховується у дохід від реалізації іноземної валюти записом: Дт 311 Кт 711 «Дохід від реалізації іноземної валюти», одночасно робиться запис на списання проданої на Міжбанківській валютній біржі іноземної валюти Дт942 «Собівартість реалізованої інвалюти» Кт334 «Грошові кошти в дорозі в інвалюті». У кінці звітного періоду дохід від реалізації інвалюти списується на фінансовий результат Дт 711 Кт 791.

Необхідність сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при проведенні окремих операцій, у тому числі при купівлі валюти, установлено ще 1997 року Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року №400/97-ВР. З 1 січня 2009 року відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України» від 26.12.2008 року №835-VI банки та їх установи зобов'язані нараховувати, утримувати і водночас із поданням заявки на купівлю іноземної валюти, що здійснюється ними від імені та за рахунок клієнтів таких банків, сплачувати до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1,3 % від суми операції з купівлі - продажу безготівкової валюти, зазначеної в такій заявці.

2.6 Порядок складання Звіту про рух грошових коштів

Узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів у національній та іноземній валюті здійснюється в Журналі 1, який ведеться за кредитом рахунку 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти» та відомостях цього журналу. Відомості відкривають за дебетами відповідних рахунків: 1.1 Відомість за дебетом рахунка 30; 1.2 Відомість за дебетом рахунка 31; 1.3 Відомість за дебетом рахунка 33. Записи до Журналу 1 та у відомостях здійснюються на підставі первинних та зведених документів: звітів касира з доданими документами. Для кожного звіту касира у Відомості 1.1 та в Журналі 1 відводять один рядок. Рух коштів у касі за день, коли на підприємстві відбулись операції з руху готівки, у відомості та журналі відображається в розрізі кореспондуючих рахунків як за дебетом, так і за кредитом. Визначений залишок готівки звіряється із залишком у звіті касира. Записи до Відомості 1.2 здійснюються за кожною випискою банку. Для відображення операцій в іноземній валюті також використовується Журнал 1 та відомості до нього, які заповнюються у валюті здійснення операцій. Якщо підприємство використовує різні валюти, то для кожної з них використовується окремий журнал і відомість.

Розкриття інформації про відображення коштів у фінансовій звітності надано у додатку Q.

Згідно з вимогами ст.11 Закону про бухоблік [1] фінансова звітність підприємства включає:

1. Баланс (форма №1);

2. Звіт про фінансові результати (форма №2);

3. Звіт про рух грошових коштів (форма №3);

4. Звіт про власний капітал (форма №4);

5. Примітки до звітів (форма №5).

Наказом Мінфіну від 07.02.2013 року №73 (далі - Наказ №73) затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [19].

З моменту набуття чинності НП(С)БО1 (з 19.03.2013 року - дати опублікування Наказу №73) припинив свою дію наказ Мінфіну від 31.03.1999 року №87, яким були затверджені П(С)БО 1-5.

Норми НП(С)БО1 поширюються на підприємства всіх форм власності (крім банків і бюджетних установ), які зобов'язані подавати фінансову звітність відповідно до законодавства.

Зазначимо, що, як і раніше, суб'єкти малого підприємництва і представництва іноземних суб'єктів господарювання подають фінансову звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати, форму і порядок складання яких установлено П(С)БО25 (п.2 розд. II НП(С)БО1).

НП(С)БО1 багато в чому повторює норми П(С)БО1-5, що втратили чинність. Зокрема, більшість термінів, якісні характеристики і принципи формування фінзвітності взято зі старих П(С)БО1-5. Разом з тим є і багато нововведень.

Звіт про рух грошових коштів (форми №3 та №3-н) - НП(С)БО1 підприємствам надано право вибирати спосіб складання цього звіту: прямим або непрямим методом із застосуванням форм №3 або №3-н відповідно. Як і форма №2, цей звіт не передбачає відображення інформації про надзвичайні події (додатки W. R).

Дані Звіту про рух грошових коштів дозволяють отримати таку інформацію:

ь про спроможність підприємства нарощувати грошові кошти протягом року;

ь про причини розбіжності, що виникла між даними фінансової звітності про прибуток (або збиток) підприємства та фактичною наявністю грошових коштів;

ь про можливість підприємства розплатитися за боргами;

ь про прогнозні дані майбутніх грошових надходжень та їх витрачання.

Крім того, тільки за даними Звіту про рух грошових коштів можемо судити про джерела надходження грошових коштів і про напрямки їх витрачання в розрізі видів діяльності підприємства. Одним словом, цей Звіт дозволяє оцінити правильність прийнятих управлінських рішень щодо розпорядження грошовими коштами.

Оскільки Звіт про рух грошових коштів містить дані в розрізі видів діяльності, то керівництво підприємства має можливість оцінити правильність свого рішення щодо залучення грошових коштів для того чи іншого виду діяльності. Адже зайве, невиправдане викачування грошових коштів в інші види діяльності може стати згубним для основної діяльності підприємства. Існуючих та потенційних інвесторів інформація, що міститься у Звіті про рух грошових коштів, зацікавить тим, що дає змогу:

ь оцінити спроможність «підопічного» підприємства залучати й використовувати грошові кошти та їх еквіваленти;

ь вчасно відреагувати на заподіяну шкоду (якщо такий факт є) основній діяльності підприємства від необґрунтованих вкладень грошових коштів;

ь отримати дані про те, куди витрачаються грошові кошти;

ь оцінити підприємство з погляду перспективності його розвитку в майбутньому.

За своєю значущістю для інвесторів Звіт про рух грошових коштів є найважливішим джерелом інформації про підприємство.

Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності визначається за сумою надходжень від операційної діяльності та сумою витрачання на операційну діяльність грошових коштів за даними записів їх руху на рахунках бухгалтерського обліку.

Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності визначається на основі аналізу змін у статтях розділу балансу "Необоротні активи" та статті "Поточні фінансові інвестиції" і в розділі "IV. Необоротні активи та групи вибуття".

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях балансу за розділом "Власний капітал" та статтях, пов'язаних з фінансовою діяльністю, у розділах балансу: "Забезпечення наступних витрат і платежів", "Довгострокові зобов'язання" і "Поточні зобов'язання" ("Короткострокові кредити банків" і "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями", "Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками" тощо).

У статті "Залишок коштів на початок року" показується залишок грошових коштів на початок року, наведений у балансі.

У статті "Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів" відображається сума збільшення або зменшення (наводиться у дужках) залишку грошових коштів у результаті перерахунку іноземної валюти при зміні валютних курсів протягом звітного періоду.

У статті "Залишок коштів на кінець року" наводиться різниця між сумою грошових надходжень та видатків, відображених у статтях "Залишок коштів на початок року", "Чистий рух коштів за звітний період" та "Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів". Розрахований таким чином показник повинен дорівнювати наведеному в балансі залишку грошових коштів та грошових еквівалентів на кінець звітного періоду.

У примітках до фінансової звітності наводиться (розкривається) інформація про:

1) склад грошових коштів;

2) склад статей "Інші надходження", "Інші платежі" та інших статей, які об'єднують декілька видів грошових потоків;