Валютна діяльність комерційних банків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми магістерської роботи полягає у наступному: валютна діяльність комерційних банків є дуже важливою сферою фінансових відносин України, які водночас віддзеркалюють стан міжнародних відносин в цілому. З огляду на такий високий рівень важливості, валютна діяльність банка потребує постійного аналізу, моніторингу, регулювання з метою підвищення її ефективності. До того ж, беручи до уваги те, що валютна діяльність пов'язана с зовнішньоекономічними відносинами, що дає можливість зовнішнім факторам здійснювати прямий вплив на економіку країни, вона є дуже ризиковою, та впливає на економічну безпеку держави. Тому, на сьогоднішній день, розробка та впровадження концепції ефективного керування валютною діяльністю банків є дуже актуальним питанням.

Метою роботи є розробка на основі системного підходу та практична реалізація концепції механізму, який забезпечить удосконалення банківської діяльності на валютному ринку країни, а саме такий, що дозволить знизити ризиковість валютної діяльності банків, забезпечити підвищення ефективності їх здійснення, контрольованості та прогнозованості.

Досягнення поставленої мети витребувало рішення наступних логічно взаємопов'язаних задач:

- науково обґрунтувати економічний зміст валютної діяльності банка, зазначивши її економічні межі;

- дослідити механізм правового забезпечення діяльності банків на валютному ринку України;

- дати оцінку сучасного стану валютної діяльності банків України та виявити основні проблеми, що перешкоджають її розвитку;

- на основі систематизації розробити концептуальний підхід до удосконалення валютної діяльності банків;

- запропонувати систему інструментів механізму, який би підвищував ефективність діяльності банків України на валютному ринку;

- апробувати запропоновані методичні елементи механізму вдосконалення валютної діяльності на ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК».

Об'єктом дослідження виступає діяльність комерційних банків України на валютному ринку.

Предметом дослідження є механізм здійснення валютних операцій банками другого рівня банківської системи.

Теоретичною та методологічною основою роботи є фундаментальні положення загальної теорії валютної діяльності банка, дослідження вітчизняних та іноземних вчених-економістів за питаннями трактування поняття «валютні операції», їх класифікації, функцій валютної діяльності банків та механізму її здійснення, Закони України, Постанови та Інструкції Національного банку України, данні статистичної звітності, аналітичні матеріали, матеріали періодичної печаті, довідкової літератури, Інтернет-ресурси.

Теоретичні та методичні дослідження даної теми базуються на наступних методах наукового пізнання: класифікація, аналіз та синтез, зіставлення, узагальнення, системний підхід, структурно-функціональний підхід, логічний аналіз.

Теоретичні результати дослідження: научно обгрунтовани теоретичні аспекти механізму валютної діяльності банка; здійснено макроекономічний аналіз сучасного механізму валютної діяльності банків України; на основі системного підходу розроблена концепція формування стратегії вдосконалення проведення банками валютних операцій; запропонована система елементів механізму вдосконалення валютної діяльності та зниження валютного ризику; здійснена практична реалізація розробленої концепції на прикладі ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК».

Наукова новизна даного дослідження полягає у тому, що були опрацьовані та систематизовані підходи до трактування понять «валютні операції» та «валютна діяльність банків», проведено критичний огляд наявних класифікацій та запропонована власна точка зору на це питання, актуалізована законодавча база та виявлена основна проблема у здійсненні валютних операцій банків, розроблена концепція вирішення основної проблеми, яка поставлена у дослідженні - удосконалення проведення банком валютної діяльності за умов постійного моніторингу рівня її ризиковості та зміни показників під впливом факторів, що мають місце у сфері валютної діяльності банків.

Практична значимість дослідження полягає в тому, що реалізація основних положень запропонованої концепції дозволить розробити рекомендації щодо формування стратегії вдосконалення механізму здійснення банком валютної діяльності, оперативно попереджати та знижувати валютний ризик банку, найбільш ефективно проводити валютні операції як з фізичними, юридичними особами, так і на міжбанківському ринку.

Композиційно робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків.

У першому розділі дана оцінка разноманітних трактовок поняття «валютні операції» та запропоновано поняття валютної діяльності банку у повному його змісті; виявлена сутність валютної діяльності банка, об означені її економічні межі; досліджена класифікація банківських операцій виключно у аспекті валютної діяльності; обґрунтована необхідність пильного контролю за проведенням такої діяльності з боку самого банку та розробки діючого механізму її покращення.

У другому розділі запропоновано фінансово-економічний механізм удосконалення валютної діяльності банку, який містить моделі зниження валютного ризику, контролю валютного курсу та коригування валютної позиції.

У третьому розділі здійснено системний аналіз проведення валютних операцій та практична реалізація розробленої концепції на прикладі ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК».

Розділ 1. Теоретико-концептуальні основи механізму вдосконалення банківської діяльності на валютному ринку

1.1 Сутність, економічні та правові основи банківської діяльності на валютному ринку

Як відомо, найважливіше значення в забезпеченні безперервності суспільного відтворення як в окремій країни, так і у світі, належіть фінансовому посередництву. Фінансовою основою усієї світогосподарської діяльності виступають валютні відносини, які постійно інтенсифікуються та розширюються внаслідок збільшення їхнього кола учасників, кожному з яких, залежно від їхніх завдань та інтересів, відводиться певна роль. Отож, суб'єктами валютних відносин виступають практично усі, хто в процесі своєї діяльності прямо чи опосередковано має справу з валютою. Мається на увазі те, що здійснення валютної діяльності проходить саме на валютному ринку, і такі суб'єкти є, перш за все, суб'єктами валютного ринку. У цієї роботі мова йде про такий специфічний сегмент валютного ринку, як банківський. Серед усього складу суб'єктів валютних відносин, реалізуючи різні інтереси на валютному ринку, особливе місце посідають банки, оскільки вони виступають найважливішим елементом ринкової інфраструктури економіки і є головними учасниками валютного ринку - від їхньої діяльності залежіть ефективність організації усіх відносин, пов'язаних з використанням грошей, як національної грошової одиниці, так і валюти, в усіх формах їхнього прояву. Відтак, щоб з'ясувати місце банків в системі організації валютного ринку та валютних відносин, необхідно спершу дослідити сутність банківської діяльності у цієї системі.

Проведений аналіз публікацій та наукових праць свідчить про те, що основна увага при дослідженні суті банків та розкриття їх ролі при забезпеченні реалізації валютних відносин на валютному ринку зводиться до розгляду операцій, які вони виконують з валютою. До того ж, можна казати про те, що технологічно банки є присутніми на ринку валютних відносин саме через валютні операції. Тому спершу, щоб зрозуміти сутність поняття банківської діяльності на валютному ринку, розглянемо поняття «валютні операції».

Серед дослідників немає єдності щодо визначення валютних операцій. Для того, щоб зробити аналіз трактувань поняття, представимо результати дослідження у вигляді таблиці 1.1.1.

Таблиця 1.1.1 Підходи до трактування поняття «валютні операції»

№ з/п	Визначення поняття	Джерело/автор
1	Операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між ?резидентами у валюті України; з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу; з передаванням ?заборгованостей та інших зобов'язань, предметом ?яких є валютні цінності;?ввезенням, переказом і пересиланням на територію ?України та вивезенням, переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей.	5 - Декрет КМУ 17 - Лаврушин О.І. 31 - Дзоблюк О.В. 37 - Макаренко М.І.
2.	Контракти агентів валютного ?ринку щодо купівлі-продажу та надання позик в ?іноземній валюті на певних умовах у певний момент часу.	29 - Савлук М.І.
3.	Угоди, які укладають між собою суб'єкти валютного ринку.	34 - Копилюк О.І
4.	Вид діяльності підприємств, банків, ?фінансово-кредитних установ, юридичних і фізичних осіб ?щодо купівлі-продажу та надання позики в чужоземній валюті.	30 - Грудзевіч І.Т.
5.	Операції обміну однієї національної валюти на іншу через купівлю-продаж на валютних ринках.	28 - Гладких Д.
6.	Операції купівлі-продажу валютних цінностей, які здійснюють центральні та комерційні банки.	18 - Криклій О.А.
7.	Будь-які платежі, пов'язані із переміщенням валютних цінностей між суб'єктамі валютного ринку.	22 - Вітлинський В.В.

З наведеного матеріалу зрозуміло, що існують значні розбіжності у тлумаченні досліджуваного поняття. Так, деякі вчені звужують рамки цього терміну, деякі є згодними з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а інші виділяють лише узагальнюючи риси цього явища. Отже, підсумовуючи вищенаведене, погодимося з такою точкою зору, що валютні операції можна трактувати як будь-які операції торговельного, кредитного чи розрахункового характеру, пов'язані з використанням валютних цінностей та платіжно-кредитних інструментів, номінованих у валюті [37]. Таке визначення найбільш повно та чітко охоплює усі аспекти сучасних валютних операції, включає у їх перелік як конверсійні, розрахункові, так і операції, пов'язані з переміщенням валютних капіталів, а також виключає з цього переліку операції з дорогоцінними металами, які в теоретичному плані не варто відносити до валютних операції, залишаючи це право лише за законодавчою класифікацією, розуміючи при цьому необхідність посиленого контролю за ними з боку відповідних органів.

Також дослідження потребує розкриття такого поняття, як валютні цінності, тому що саме вони виступають інструментарієм, з яким проводяться валютні операції. Вони є внутрішньою основою, технічною сутністю валютних операцій. Визначення цій категорії дає Декрет КМУ Про систему валютного регулювання і валютного контролю [5]: валютні цінності - це національна валюта, іноземна валюта, платіжні документи та цінні папери, виражені у валюті України та іноземній валюті і монетарних металах, монетарні метали. Розкриємо зміст кожної складової цього поняття:

1) національна валюта - грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України [5];

2) платіжні документи та інші цінні папери - акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські вимоги, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи, виражені у валюті України, в іноземній валюті та монетарних металах [5];

3) іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України [5];

4) монетарні метали - золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів із цих металів та їх брухту [5].

З'ясувавши сутнісні основи та інструменти, за допомогою яких здійснюються банківські валютні операції, є доцільним перейти до їх класифікації. Валютні операції банка виділяються своїм розмаїттям серед інших видів операцій банку. Також це питання ускладнюється тим, що між вченими та дослідниками не існує єдиної точки зору на цю проблему, адже такі операції в водночас відносяться як до міжнародних відносин, так і національних, отже їх систематизацію здійснюють не тільки вітчизняні школи як внутрішнього явища, а також школи різних країн, де до цього питання існує власний науковий підхід. Все це становить перешкоду на шляху до досягнення класичного або уніфікованого поділу видів валютних операцій банків. До того ж, підходи до систематизації розмаїття валютних операці різняться в залежності від мети аналізу, його рамок та сутнісної основи. Отож, це питання є дуже актуальним, тому що без цього неможливо осягнути механізм їх здійснення, порядок, нормативну базу та суб'єктний склад. Тому, вважаємо потрібним спочатку глибино дослідити різні підходи до класифікації валютних операцій з метою подальшого з'ясування, що ж є банківська діяльність на валютному ринку, та який сегмент валютного ринку країни вона займає.

На основі аналізу чинного українського законодавства, враховуючи істотні відмінності в правових режимах здійснення операцій, а також на основі вивчення точок зору авторів, валютні операції можна класифікувати за такими ознаками (табл. 1.2) [35, 26, 5,19]:

Таблиця 1.1.2 Класифікація валютних операції банка

Ознаки класифікації	Види валютних операцій
За економічною суттю	касові, депозитні, обмінні, довірчі, розрахункові, кредитні, гарантійні
За напрямками руху грошових коштів	поточні, операції з капіталом
За характером банківської діяльності	пасивні, активи
За контрагентами, з якими проводяться валютні операції	з резидентами та нерезидентами, з юридичними та фізичними особами, клієнтські та міжбанківські
За джерелами сплати коштів	операції, які сплачує банк та клієнти
За строками	спотові, короткострокові, середньострокові, довгострокові
За об'єктами бухгалтерського обліку	монетарні, немонетарні
За формами грошей	готівкові, безготівкові, комбіновані
За видами валютних цінностей	операції з іноземною валютою, платіжними документами, цінними паперами в іноземній валюті
За ступенем конвертованості іноземних валют	у вільно конвертованій валюті, частково конвертованій та неконвертованій валюті
За відображенням на рахунках бухгалтерського обліку	балансові, позабалансові
За видами здобутків (витрат)	операції, пов'язані з одержанням (сплатою): комісійних, процентних, торговельних здобутків (витрат)
За рівнем забеспеченісті	забезпечені, частково забезпечені, бланкові

Така класифікація є дуже місткою та більш теоретичною, яка узагальнює усі підходи до розгляду видів валютних операцій. Але на практиці така класифікація не застосовується, тому що для окремого банку існує дуже конкретне призначення той чи іншої операції, та рамки їх угрупування дуже звужені. Тому, у контексті одного банку як комерційного підприємства та фінансового посередника на валютному ринку застосовується наступна класифікація валютних операцій:

1) конверсійні операції;

2) кореспондентські відносини з іноземними банками;

3) відкриття та ведення валютних рахунків;

4) неторгові операції;

5) операції із залучення та розміщення валютних коштів;

6) міжнародні розрахунки;

7) інші операції.

Отже, здійснивши угрупування валютних операцій банку як у теоретичному, так і у практичному аспекті, можна конкретизувати сутність саме банківських валютних операцій, таким чином визначити зміст діяльності банків на валютному ринку, визначити їх інструменти, за допомогою яких здійснюються такі операції. Тобто, для більш глибокого розуміння суті діяльності банків на валютному ринку, необхідно визначити, які функції виконують банки, здійснюючи діяльність на валютному ринку:

1) функція посередництва у переміщенні валютних капіталів. Банки не просто забезпечують рух валютних потоків в середині країни, але й здійснюють переміщення значних сум валютних капіталів по усьому світу, що забезпечує збалансований розвиток як єдиного світового господарства, так і його учасників-країн, міжурядових організацій, підприємств, приватних структур та осіб;

2) функція посередництва у міжнародних розрахунках. Для успішного ведення міжнародного співробітництва надзвичайно важливим є забезпечення швидкості та надійності здійснення розрахунків між національними та іноземними діловими партнерами. Саме банки на основі використання різних ?форм міжнародних розрахунків здійснюють оперативне перерахування коштів та забезпечують належні умови для подальшого розширення та інтенсифікації міжнародного співробітництва, що позитивно впливає на розвиток економіки як окремої країни, так і світу в цілому;

3) функція, посередництва у реалізації валютної політики. Сучасний банк - фінансове підприємство, яке ?здійснює професійне управління грошовими ресурсами суспільства і виконує під юрисдикцією влади та на законній підставі функції, що регулюють економіку. Саме за участі комерційних банків, центральні банки досягають основних результатів, передбачених монетарною політикою. Комерційні банки, піддаючись впливу тих чи інших регулятивних заходів з боку держави та центрального банку щодо особливостей їхнього функціонування у системі валютних відносин, впливають як на стан розвитку валютного ринку, так і економіки в цілому;

4) функція посередництва у валютних конверсіях. Із розширенням торговельних відносин поза межі держави виникла потреба в здійсненні валютно-обмінних операцій. За таких умов банки виступають у ролі головних посередників між тими суб'єктами валютних відносин, які мають бажання продати певну кількість тієї чи іншої іноземної валюти, та тими, хто прагне її придбати. Виконуючи дані операції, банки не лише задовольняють потреби своїх клієнтів, але і сприяють врівноваженню попиту і пропозиції іноземної валюти, на основі ринкового механізму впливають на формування курсів валют, що, ?водночас, забезпечує стабільні умови ведення та розширення міжнародного співробітництва.

Важливою складовою механізму діяльності банків на валютному ринку є правовий механізм забезпечення їх функціонування, виходячи з того, що валютна діяльність є об'єктом пильного нагляду з боку держави з метою гарантування її фінансової безпеки. Перш за все, задля здійснення діяльності на валютному ринку, банк має отримати дозвіл (право) на здійснення такої діяльності. Таке право набувається через ліцензування валютної діяльності банків другого рівня НБУ. Ліцензії представлені двома видами: індивідуальна та генеральна. Порядок і строки видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для їх одержання, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України. Залежно від якості наданих комерційним банком документів, технічних умов, кваліфікації керівників і виконавців валютних операцій НБУ може дозволити проведення валютних операцій чи ні. Крім того, якщо НБУ відмовив у видачі ліцензії, банк має право оскаржити в суді або арбітражному суді таке рішення. Порядок отримання кожного з видів ліцензій наступний [6].

Індивідуальні ліцензії - видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Тобто, банк у разовому порядку подає до НБУ необхідну документацію, та у випадку відсутності будь-яких порушень набуває права на здійснення такої разової операції. Індивідуальної ліцензії дають право на здійснення таких операції:

а) вивезення, переказ і пересилка за межі України валютних цінностей;

б) ввезення, переказ, пересилка в Україну валюти України, за винятком сум у валюті України, що були: вивезені, переказані, переслані за кордон раніше на законних підставах;

в) надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів не перевищують встановлені законодавством межі;

г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави;

д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком відкриття фізичними особами-резидентами рахунків в іноземній валюті на час їх перебування за кордоном; відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками; відкриття рахунків у іноземній валюті дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном;

е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину.

Щодо генеральної ліцензії, то вона дається банку у випадку, коли він має намір проводити такі операції постійно, але у цьому випадку до банку виставляються більш жорстокі вимоги. Банки другого рівня, які здійснюють свої операції на території України не менше ніж один рік, мають розмір статутного фонду і власних коштів, що встановлюються Національним банком України, для отримання генеральної ліцензії повинні:

протягом одного року не мати зауважень від органів банківського нагляду та податкової інспекції щодо виконання ними вимог чинного законодавства;

забезпечити відповідність проведення операцій технічним вимогам, які необхідні для здійснення саме валютних операцій (згідно з Переліком технічних вимог до комерційних банків для здійснення операцій з валютними цінностями);

мати в штаті фахівців, рівень освіти яких відповідає кваліфікаційним вимогам, висунутим щодо здійснення валютних операцій;

звернутися до відповідного регіонального управління Національного банку України за рекомендацією на отримання ліцензії, додавши до заяви необхідні документи.

Усе вищенаведене є зовнішнім механізмом здійснення валютної діяльності банків, але існує також і внутрішньо орієнтований механізм, який виражається у нормативах валютної позиції банка, встановлюваних законодавством, які є обов'язковими до виконання, але все ж залишаються індивідуальними для кожного окремого банку, адже їх значення корелює з об'ємом проведених операцій, їх видовим складом та частотою. Регулювання валютної позиції банка буде розглянуто у подальшому дослідженні.

Таким чином, дослідивши основні теоретичні аспекти здійснення банками валютних операцій, необхідно задати економічні рамки та місце їх здійснення. Для цього потрібне визначити, на якому саме сегменті валютного ринку банки здійснюють свою валютну діяльність. Побудуємо дослідження цього сегменту на основі основних визначень валютного ринку, виходячи з того, що [31]:

1) валютний ринок у широкому розумінні - це сфера зовнішньоекономічних відносин, які проявляються при здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти та цінних паперів в іноземній валюті, експортно-імпортних операцій між резидентами та нерезидентами, а також операцій з інвестування валютного капіталу та залучення і розміщення вільних валютних коштів. Це визначення повністю адаптується до банківського сектору, необхідно лише звузити рамки до «зовнішньоекономічних відносин банку»;

2) валютні ринки з інституціональної точки зору - це сукупність комерційних і центральних банків, бірж, брокерських фірм, корпорацій (особливо транснаціональних), міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій. У цьому випадку адаптування здійснюється через ви креслення усіх суб'єктів, крім комерційних та центральних банків;

3) валютні ринки безпосередньо - це офіційні центри, де відбувається купiвля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Вони обслуговують міжнародний платіжний обіг, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних або фізичних осіб різних країн. Це визначення повинно мати у собі обмеження щодо здійснення купiвлі-продажу саме банками, та саме вони обслуговують міжнародний платіжний обіг.

Отже, підсумовуючи викладений вище матеріал, можемо зробити ґрунтовний висновок щодо сутності банківської діяльності як суб'єктів валютного ринку. Таку діяльність слід розуміти як процес, складовими якого є планування та організація роботи банку з валютними цінностями, а також контроль виконання положень нормативних актів, що регулюють порядок обігу валютних цінностей на території України та за і за межами [27]. Операції з валютними цінностями та розрахунки в іноземній валюті посідають провідне місце у банківській валютній діяльності. На сучасному етапі розвитку вітчизняні банки не тільки обслуговують експортно-імпортні розрахунки суб'єктів підприємницької діяльності, а й виступають безпосередніми учасниками операцій на внутрішньому та міжнародних валютних ринках, забезпечуючи у такий спосіб зміцнення ринкових перетворень у всіх сферах економіки. Провідна роль банків на валютному ринку обумовлюється значними обсягами операцій, що становлять близько 90 %, та спектром послуг, які забезпечують попит широкого кола суб'єктів. Особливістю діяльності банку у сфері валютних операцій є його функція агента валютного контролю, що зобов'язує банк здійснювати контроль за дотриманням вимог валютного законодавства. Тобто, комерційний банк у даної сфері ринку є майже найголовнішою ланкою, яка поєднує національну економіку зі світовою, регулює внутрішний обіг товарів у відношенні до зовнішнього, і тому, в розрізі мікроаналізу, регулює платіжний баланс та стабільність країни в цілому на міжнародній арені. Таким чином, можна стверджувати наступне:

- комерційний банк посідає одне з найголовніших місць суб`єктів валютного ринку, та має дуже широкі економічні межі своєї валютної діяльності;

- на валютному ринку банки є присутніми через валютні операції, які є одним з найголовніших елементів заміста валютної діяльності банків;

- валютна діяльність банка являє собою синтез організаційних, планувальних та контрольних заходів;

- першочерговою умовою здійснення банками таких операцій є набуття спеціального права через отримання ліцензій НБУ;

- багатогранна спрямованість банку у сфері валютних операцій визначає певні вимоги до системи інформаційного забезпечення, що використовується для підготовки і прийняття управлінських рішень; за валютними операціями ця система повинна забезпечувати необхідну інформацію для валютного регулювання та контролю, планування та стратегії, раціонального використання ресурсів.

1.2 Механізм державного регулювання валютної діяльності банків

Валютні операції банків знаходяться під пильним наглядом держави, тому що є важливою ланкою системи економічної безпеки, і підлягають чіткому регулюванню, вираженому у законах, правових нормах, нормативах, та лімітах. Крім того, перше, що потрібне банку для здійснення валютної діяльності - це отримання ліцензії на такі операції, що вже говорить про рівень контролю та обмеження такої діяльності. До того ж, саме банки виступають найголовнішими суб'єктами як валютного ринку, так і грошового ринку в цілому кожної країни. Саме вони здійснюють перелив капіталу не тільки у межах національного простору, але й на міжнародній арені, і такий капітал виражається у національній валюті та валюті інших країн. Тому, валютні операції банків забезпечують потреби зовнішньоекономічних відносин, а ця сфера завжди є найконтрольованішою серед усіх сфер та напрямків будь-якої діяльності. Таким чином, є наявною необхідність державного регулювання валютної діяльності банків. Регулятивний механізм потребує певний комплекс інструментів та засобів, за допомогою яких держава може впливати саме на банківські валютні операції. До таких відносяться: зведення законів та нормативно-правових актів регулювання валютної діяльності банків; ліцензії, що дозволяють банкам набути права проведення такої діяльності; різноманітні нормативи, що стосуються банківської діяльності в цілому та враховують і результати проведення валютних операцій, та ліміти валютної позиції.

Перш за все, детального розгляду потребує законодавча база як основа будь-якої діяльності, у тому числі і валютної, у країні. Формування валютного законодавства бере початок у період 90-х років. Так, розвиток дворівневої банківської системи України вимагав вирішення, в числі перших завдань, проблеми валютного ринку країни, формування нової валютної політики. Починаючи з 1992 року, з розвитком валютних операцій в Україні розробляється валютне законодавство, що має у собі як загальні правила для усіх суб'єктів, так і ті, що стосуються саме банків, та яке на даний момент містить у собі велику кількість законів, правових актів, положень та інструкцій.

В системі валютного банківського законодавства України чільне місце займає Конституція України, Митний кодекс України, а також основний Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Цей закон містить визначення таких понять як «валюта України», «іноземна валюта», «валютні операції», «монетарні метали», визначає основні принципи здійснення валютних операцій та валютного регулювання, визначає повноваження державних органів і функцій банків України в регулюванні валютних операцій, права і обов'язки юридичних та фізичних осіб у відносинах володіння, користування і розпорядження валютними цінностями, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Другим рівнем правового забезпечення валютної діяльності банків виступають нормативно-правові акти Національного Банку України. Основними актами НБУ є: Інструкція «Про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон»; Положення «Про валютний контроль», «Про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях»; «Правила використання готівкової іноземної валюти», «Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України»; правові акти, що регулюють валютні відносини, пов'язані із забороною, обмеженням і регламентуванням операцій з валютою і валютними цінностями, які містять норми адміністративного, конституційного, фінансового та цивільного права, що мають імперативний характер, які не допускають ніяких відступів від правил поведінки суб'єктів правовідносин, що містяться в ніх, засновані на владному методі регулювання відносин і, таким чином, є нормами публічного права.

Отже, всі перелічені вище складові законодавчої бази України є основою функціонування банківського валютного ринку та здійснення ними валютних операцій. Однак треба відзначити те, що на законодавчому рівні ведеться постійне поліпшення існуючої бази, та приймаються постанови, укази та розпорядження, які доповнюють, розширюють або роз'ясняють діючи закони та нормативні акти, або регламентують нові норми, які є більш ефективними та адаптивними до сьогоденної економічної ситуації.

Сумуючи усе вищенаведене, можна зробити висновок, що валютним банківським законодавством виступає сукупність нормативних актів, до яких включаються норми, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з порядком здійснення угод з валютними цінностями в межах країни та у відносинах з іноземними державами і громадянами (резидентами і нерезидентами), а також порядок ввезення, вивозу, переказу і пересилання з-за кордону і за кордон національної та іноземної валюти та інших валютних цінностей [1-10]. Крім того, вчені та наукові дослідники пропонують наступний перелік вад, що є характерними для нормативно-правового регулювання валютних операції банків [35]:

1) відчутна частка підзаконних актів, які переважно уточнюють та доповнюють чинне законодавство. Так, прикладом таких можуть бути Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» № 1533-VI від 23 червня 2009 року, Правила використання готівкової іноземної валюти № 200 від 30 травня 2007 року, Закон України «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів НБУ та встановлення лімітів відкритої валютної позиції банку» № 290 від 12 серпня 2005 року та інші;

2) певний обмежувальний характер правового контуру. У правовому полі достатньо норм, які регламентують жорстокі рамки або конкретні значення тих чи інших показників, або ставлять конкретні обмеження на здійснення тих чи інших операцій, заперечуючи. Так, ліміти валютної позиції або нормативи капіталу (валютні операції також формують капітал банку) є яскравим прикладом обмежень комерційних банків з боку НБУ. Однак, на сьогоднішній день такий характер валютного законодавства є необхідним для захисту фінансово-економічної системи країни від негативних внутрішних та зовнішніх факторів, що можуть ще більш погіршити валютну сферу економіки;

3) недостатнє використання таких методів правового регулювання як дозвіл і рекомендації. Це тісно корелює з пунктом, що наведена вище, та є зворотним боком проблеми. Так, для комерційних банків у достатньо великої частки ситуацій було б краще мати простір для прийняття гнучких рішень по нормалізації питань щодо валютної діяльності, ніж щоденно вписуватись в задані параметри;

4) хиткість банківського і валютного регламентування. Це загальна проблема усього правового поля України, яка стосується і валютного законодавства також. Деякі регламентні норми не є такими, що можуть трактуватися однозначно, а також велика частка ситуацій та питань, які виникають в процесі валютної діяльності, не є прописаною у законодавстві;

5) порушення вимог нормативно-правової технології, що відбиваються у неточності формулювання термінів, які використовуються у текстах нормативно-правового поля, неоднозначному їх трактуванні. Це також загально існуюча проблема, хоча і менше виражена у сфері валютного законодавства. Найбільш яскраво вона проявляється у міжнародних валютних банківських відносинах, коли одні й ті ж терміни трактуються по-різному, і це спричиняє певні труднощі у проведенні міжнародних валютних операцій. Так, такі дуже часто неоднозначно трактуються поняття, як «валютні цінності», «національний платіжний засіб», «валютний контроль»;

6) дефіцит базового рамкового закону щодо валютного регулювання. Усі закони та підзаконні акти, що зараз існують, не є зв'язаними друг с другом, існують окремо та регулюють окремі питання. Вважається логічним побудувати на основі існуючого основний закон, який би відображав сутність валютної діяльності, її базові положення, функції, принципи, мету та інше.

Таким чином, визначена та частина механізму валютного регулювання, яка є зовнішньою по відношенню до банків, та яка не підлягає ніяким коректировкам, змінам або частковому виконанню з боку комерційних банків. Уздовж з цим існують внутрішні норми регулювання валютної діяльності банків, через які відображено саму суть функціонування банків на валютному ринку, та механізм здійснення таких операцій.

Таким внутрішним аспектом регулюванням є валютна позиція банку. Валютна позиція банку є фундаментом валютної політики комерційного банку, оскільки визначає співвідношення між обсягами вимог (заявок) і зобов'язань комерційного банку в іноземній валюті. Стан валютної позиції банків - не стихійна величина, вона підлягає лімітуванню з боку регулятора - НБУ. Система лімітів, що регулює рівень валютного ризику банків, поділяється на зовнішні ліміти, що встановлюються Національним банком України, та внутрішні ліміти, які найчастіше визначаються комітетом з управління активами та пасивами банку. Види валютних позицій комерційного банку подано в таблиці 1.2.1 [32].

Таблиця 1.2.1 Види валютних позицій банку

Кожна іноземна валюта	Кожен банківській метал
Всі балансові та позабалансові активи	Всі балансові та позабалансові зобов'язання	Всі балансові та позабалансові активи	Всі балансові та позабалансові зобов'язання
Активний залишок: відкрита довга позиція	Пасивний залишок: відкрита коротка позиція	Активний залишок: відкрита довга позиція	Пасивний залишок: відкрита коротка позиція
Загальна довга відкрита позиція (ЗДВП): сума абсолютних величин усіх довгих відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті	Загальна коротка відкрита позиція (ЗКВП): сума абсолютних величин усіх коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті

Тобто, валютна позиція підраховується як по валюті, так і по банківським металам. Підрахунок валютної позиції здійснюється банком по завершенню кожного робочого дня. Якщо у банку існує перевищення вимог над зобов'язаннями в певній валюті (металі), то позиція буде довгою, якщо ж навпаки - короткою. Більш вигідною для банку є ситуація, коли позиція довга, але кожен банк має прагнути до досягнення рівноваги між своїми активами та зобов'язаннями у валюті та зведенню значення валютної позиції наприкінці дня до нулю.

Ліміт відкритої валютної позиції являє собою максимально припустиме відношення величини відкритої валютної позиції до суми власних коштів (капіталу) банку. Визначення лімітів відкритої валютної позиції з боку Національного банку України наступне: це встановлене Національним банком України кількісне обмеження у відсотках щоденної величини відкритих банком валютних позицій, а саме: загальної (довгої/короткої) в іноземних валютах і банківських металах та окремо за групами відповідних іноземних валют та банківськими металами, а також за відповідною валютою чи банківським металом, окремими активними операціями з валютними цінностями до регулятивного капіталу банку. Як видно, визначення валютної позиції в літературі та в нормативних документах регулятора суттєво не відрізняються, але ж визначення, зазначене у постанові Правління НБУ «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України та встановлення лімітів відкритої валютної позиції банку» № 290 від 12.05.2005 p. [11] є більш детальним, що пов'язано з його практичним застосуванням. Перейдемо до аналізу нормативних положень, що регулюють значення лімітів та інструкції щодо їх дотримання.

23 квітня 2009 p. Постановою Національного Банку України № 107 було внесено зміни до нормативно-правових актів Національного банку України в частині:

1) нормативів ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13, Н13-1, Н13-2), які були встановлені Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №368 [13]. Такою постановою було скасовано існування вищезазначених нормативів;

2) скасування окремих лімітів відкритої валютної позиції банку (Л14, Л15, Л16, Л17), які були встановлені постановою Правління Національного банку України від 12.08.2005 №290 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного Банку України та встановлення лімітів відкритої валютної позиції банку»;

3) скасування дотримання ліміту загальної відкритої валютної позиції банку Л13;

4) запровадження контролю та чітких штрафних санкцій за недотримання ?уповноваженими банками на щоденній основі встановлених у вигляді ліміту граничних значень відкритої валютної позиції банку.

Тобто, це говорить про те, що у законодавстві та самому підході до оцінювання та аналізу діяльності банків сталися суттєві зміни. Відтепер головним критерієм банківської діяльності в цілому, та у тому ж числі валютної, є активні операції та ресурси банку. У зв'язку з цим, валютні обмеження також базуються на активних банківських операціях. Але ж НБУ внес ще одну важливу зміну, яка стосується лімітування валютної позиції банку. Скасувавши загальну відкриту валютну позицію і її ліміт (Л13) та, відповідно, необхідність визначення банками своєї загальної відкритої валютної позиції щодо всіх валют і банківських металів, НБУ замінив необхідність розрахунку загальної відкритої валютної позиції банку розрахунком загальної довгої і короткої валютних позицій Л13-1, Л13-2. Через введення такої зміни НБУ скасував і необхідність банків дотримуватись цього ліміту на законодавчому рівні. Однак, незважаючи на це, всі уповноважені банки, так чи інакше, розраховують свою справжню загальну відкриту валютну позицію щодо всіх іноземних валют і банківських металів з метою оцінювання свого справжнього загального валютного ризику, але такі дані тепер застосовуються тільки для внутрішньобанківських цілей і залишаються поза контролем НБУ. Все це може призвести уповноважені банки до кризових явищ і тому становить негативний момент у регулюванні НБУ валютної діяльності комерційних банків.

Таким чином, сьогодні банки мають здійснювати розрахунок та дотримання лімітів загальної відкритої довгої та короткої валютної позиції Л13-1, Л13-2. Визначення цих компонентів лімітування наступне:

1) ліміт загальної довгої відритої валютної позиції банку (Л13-1) визначається як співвідношення величини перевищення обсягу вимог за іноземною валютою та банківськими металами над обсягом зобов'язань у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку. Значення Л13-1 не повинно перевищувати 5%.

2) ліміт загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2) визначається як співвідношення величини перевищення обсягу зобов'язань за іноземною валютою та банківськими металами над обсягом вимог у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку. Значення Л13-2 не повинно перевищувати 10% [11,12].

Отже, ліміти Національного банку України, як інші законодавчі обмеження діяльності банків на валютному ринку, є певними засобами до зниження оборотів та об'ємів валютних операцій кожного окремого банку, незважаючи на те, що його пасивна база дозволяє нарощувати ще більший об'єм, ніж це регламентоване законом, тому що такі динамічні активні операції можуть привезти до підвищення валютного ризику. На практиці банки найчастіше встановлюють більш жорсткі внутрішні ліміти відкритої валютної позиції, ніж ті, що встановлюються регулятором. Тобто, це говорить про те, що у розрізі одного банку, його внутрішньої діяльності та стану ресурсної бази, існує необхідність максимально мінімізувати валютний ризик, яка виражається у встановленні внутрішньобанківських лімітів загальної відкритої валютної позиції. Але значення таких лімітів повинні перебувати в рамках, встановлених на законодавчому рівні.

З метою поглиблення дослідження, адаптування його саме до комерційних банків, а також розкриття практичної суті ведення такої валютної діяльності, та виходячи з різного характеру утворення позицій, вважаємо доцільним проаналізувати та видиліти окремі внутрішні складові відкритої валютної позиції банку, а саме:

1) операційну відкриту валютну позицію банку, що складається з власних коштів в іноземній валюті, а також цільового придбання іноземної валюти для її подальшого використання на фінансування валютних витрат і виконання власних зобов'язань банку. По такій валютній позиції також встановлюються ліміт, який у свою чергу, підрозділяється на:

- субліміти у розрізі філій і відділень банку;

- субліміти у розрізі видів операцій (фінансування різних видів валютних витрат, виконання окремих власних зобов'язань банку); ?

2) комерційна (неторговельна) відкрита валютна позиція, що виникає як результат проведення комерційної банківської діяльності (за винятком проведення торговельних (міжбанківських) валюто обмінних операцій). По цьому виду лімита позицій також існує розподіл на:

- субліміти відкритої валютної позиції у розрізі філій і відділень банку;

- субліміти відкритої валютної позиції у розрізі видів операцій (конверсійні або неторгові операції);

3) торговельна (спекулятивна) відкрита валютна позиція - це валютна позиція, яку банк відкриває (закриває) і за необхідності утримує з метою отримання додаткового доходу у вигляді реалізованих курсових різниць. Дана позиція виникає в результаті проведення міжбанківських валюто обмінних операцій. Ліміти по цій позиції поділяються, у свою чергу, на:

- субліміти відкритої валютної позиції на різних торговельних майданчиках, групах дилерів та окремо на кожного дилера. Сукупність сублімітів, які встановлені на дилерів і контролерів, має назву матриці повноважень. Розмір індивідуальних операційних сублімітів на дилерів визначається з урахуванням принципу поглинання операційних лімітів нижчого рівня лімітами більш високого рівня, а також із того, що загальна сума позицій, відкрита дилерами в межах даних лімітів, не повинна перевищувати величину сумарних лімітів. При встановленні сублімітів також враховується кваліфікація трейдерів та їхній досвід у відповідних галузях діяльності;

- субліміти у розрізі видів конверсійних операцій;

- субліміти у розрізі видів операцій із фінансовими інструментами (валютні форвардні, ф'ючерсні контракти, опціони тощо);

- субліміти у розрізі терміну їхньої дії, які, у свою чергу, поділяються на:

а) ліміти відкритих торговельних валютних позицій у межах робочого дня - регулюють розмір максимально дозволеної відкритої валютної позиції банку (нетто-позиції) за торговельними операціями протягом операційного дня з розрахунками на одну дату валютування. Наприкінці операційного дня всі денні позиції повинні бути обов'язково закриті;

б) ліміти перенесення торговельної позиції на наступний робочий день регулюють розмір максимально можливої відкритої валютної позиції банку, яку дозволяється переносити на наступну дату валютування і яка не підпадає під контроль дилерів протягом поза операційного часу;

4) хеджуюча відкрита валютна позиція, яку банк відкриває (закриває) і за необхідності утримує з метою захисту (хеджування) своїх чистих доходів у визначеній іноземній валюті від можливості понести збитки внаслідок несприятливої зміни валютного курсу. Дана валютна позиція є результатом проведення операцій з хеджування;

5) позабалансова відкрита валютна позиція - це різниця позабалансового обсягу вимог і зобов'язань банку в кожній з іноземних валют. Вона складається з хеджуючоі і торговельної валютної позиції з майбутніми датами валютування.

Також відзначимо, що зазначені вище субліміти (по операційним, комерційним та торговельним операціям) можуть встановлюватися у таких формах:

а) позиційні ліміти - ліміти, які обмежують номінальний обсяг відкритої валютної позиції;

б) ліміти збитків, які, у свою чергу, можуть визначатися як:

- ліміти поточних збитків за торговельними операціями - встановлюються для контролю накопичених поточних збитків за торговельними операціями з валютою та похідними валютними інструментами. У випадку, коли величина збитків досягає значення ліміту, всі операції припиняються й приймається рішення про продаж даного активу або його реструктуризацію. Даний ліміт використовується як обмеження більш високого рівня, тому що поширюється на ряд інструментів і припускає максимальну оперативність процедур прийняття рішень і їх виконання; ?

- ліміти граничних обсягів збитків. Даними лімітами встановлюється граничний обсяг збитку при закритті відкритої позиції у зв'язку з несприятливою зміною валютного курсу. Ці ліміти є персональними і зобов'язують дилера автоматично закрити відкриту позицію у відповідній валюті та прийняти збиток при досягненні курсу певного граничного значення;

в) ліміти прибутків, що можуть визначатися як:

- ліміти граничних обсягів прибутків - ліміти, які визначають розмір максимального одноденного росту цін (прибутковості) у розрізі окремих валют і похідних валютних інструментів. Застосовуються для того, щоб при досягненні максимального (визначається аналітично) результату запобігти можливому наступному різкому зниженню вартості інструменту;

- ліміти поточних прибутків за торговельними операціями, які відрізняються від попередніх тим, що встановлюються для контролю накопичених поточних прибутків за торговельними операціями з валютою та похідними валютними інструментами.

Банк також може обмежувати різницю між максимальним і мінімальним розміром збитку (прибутку) на певному часовому інтервалі. Система лімітування хеджуючої та позабалансової відкритих валютних позицій банку встановлюється аналогічно до системи лімітів на торговельну позицію.

Щодо розрахунку вищезазначених внутрішніх лімітів, який не є регламентованим зовні та встановлюється на рівні самого комерційного банку виходячи з особливостей його діяльності, то він повинен проводитися з урахуванням оцінки величини валютного ризику, аналізу фактичних даних про величини відкритих позицій по кожній іноземній валюті та металам й рівня коливань їхніх обмінних курсів. Як правило, враховується також активність (обсяг конверсійних угод) банку й зацікавленість його клієнтури в проведенні конверсійних операцій у відповідних валютах. Такі внутрішні ліміти можуть встановлюватися у відсотках від власних коштів (капіталу) банку або в абсолютних величинах із вказівкою спрямованості позиції (коротка/довга), а також із встановленням відповідних меж відхилень.

З метою систематизації усього вищенаведеного, складено консолідуючу таблицю 1.2.2, в якій відображені рівні правового регулювання банківської валютної діяльності у кореляції з інструментами, що здійснюють таке регулювання, та об'єктами, на які вони спрямовані.

Таблиця 1.2.2 Правове регулювання банківської валютної діяльності

Рівень регулювання	Інструменти впливу	Об'єкти, що визначаються та регулюються
Зовнішній рівень	Найвищий: державний (на загальному рівні)	Конституція України, Митний Кодекс, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закон України «Про банки та банківську діяльність» та інше.	Визначають: ґрунтовні положення щодо функціонування банків на території України, у тому числі і здійснення валютної діяльності; поняття «валюта України», «іноземна валюта», «валютні операції», «монетарні метали»; основні принципи здійснення валютних операцій та валютного регулювання; повноваження державних органів і функції банків та ін.
	Другий рівень: Національний банк України	Нормативно-правові акти, інструкції, положення, постанови, укази. Серед найголовніших знаходяться: Інструкція «Про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон»; Положення «Про валютний контроль», «Про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків	Регулювання НБУ є спеціалізованим та вузькоспрямованим, і стосується виключно банківської сфери. НБУ встановлює різноманітні норми, межи та нормативи здійснення банками своєї діяльності, у тому числі, і валютної. Конкретними прикладами таких інструментів, які водночас є об'єктами впліву, є економічні нормативи капіталу та здійснення банками активних і пасивних операцій, які включають і валютні операціі, ліміти валютної
		банків-резидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях»; «Правила використання готівкової іноземної валюти», «Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України».	позиції та ін.
Внутрішні норми	Третій рівень: комерційні банки

Подобные документы

• Вдосконалення банківської діяльності на валютному ринку країни

  Економічний зміст валютної діяльності банка, її економічні межі. Механізм правового забезпечення діяльності банків на валютному ринку України, розробка концептуального підходу до удосконалення, система відповідних інструментів і механізмів реалізації.
  
  магистерская работа [1,2 M], добавлен 18.04.2015
  

• Валютні операції банку та валютні ризики

  Аналіз практики здійснення комерційними банками валютних операцій. Нормативно-правові акти їх регулювання. Аналіз операцій ВАТ "Альфа-банк" на міжнародному й внутрішньому валютному ринку. Аналіз валютної позиції банку. Управління валютними ризиками.
  
  дипломная работа [488,3 K], добавлен 16.08.2010
  

• Політика управління активами та пасивами банку та напрями її вдосконалення

  Економічна сутність, види та класифікація активів і пасивів; державне регулювання ліквідності комерційних банків через нормативи НБУ. Управління активами та пасивами ПАТ КБ "Приватбанк", їх структура, динаміка, ГЕП-аналіз розривів за строками банку.
  
  магистерская работа [1,6 M], добавлен 03.03.2013
  

• Оцінка можливих резервів підвищення ефективності діяльності ПАТ "Ідея банк"

  Сутність валютних операцій банку: вибір та обґрунтування системи показників для аналізу та методика їх розрахунку. Характеристика діяльності та основні напрями підвищення ефективності діяльності ПАТ "Ідея Банк". Загальний аналіз валютних операцій банку.
  
  курсовая работа [192,4 K], добавлен 18.10.2015
  

• Регулювання діяльності комерційних банків в ринкових умовах

  Теоретичні основи та економічна сутність регулювання діяльності комерційних банків. Грошово-кредитне регулювання банків як основа діяльності банківської системи України. Підвищення рівня прибутковості банку внаслідок дій органів банківського нагляду.
  
  дипломная работа [151,1 K], добавлен 15.09.2010
  

• Аналіз динаміки, структури та ефективності валютних операцій АБ "Південний"

  Особливість діяльності банку у сфері валютних операцій. Аналіз динаміки, структури та ефективності валютних операцій банку на прикладі АБ "Південний". Фінансово-економічна характеристика діяльності банку. Шляхи підвищення ефективності валютних операцій.
  
  курсовая работа [346,9 K], добавлен 11.10.2011
  

• Аналіз валютних операцій банку з метою підвищення їх ефективності

  Економічна сутність та види валютних операцій банків, принципи та механізми їх реалізації, значення в діяльності банківської сситеми, нормаивно-правова база. Оцінка ефективності валютного обслуговування клієнтів банку, шляхи та напрямки її підвищення.
  
  дипломная работа [385,2 K], добавлен 12.07.2010
  

• Стратегічний аналіз кредитно-інвестиційної діяльності комерційних банків України

  Теоретико-методологічні основи формування інвестиційного потенціалу банківської системи України. Стратегічний аналіз кредитно-інвестиційної діяльності банків на прикладі ПАТ КБ "ПриватБанк". Забезпечення нормальних умов функціонування комерційних банків.
  
  статья [309,4 K], добавлен 07.02.2014
  

• Аналіз діяльності банківської системи України

  Сутність банківської системи й грошової пропозиції. Функції Національного банку України та комерційних банків. Структура капіталу в банківській системі України. Надання послуг в банках. Державне регулювання банківської системи України, її саморегулювання.
  
  курсовая работа [76,2 K], добавлен 20.11.2010
  

• Фінансовий аналіз діяльності комерційних банків

  Визначення та зміст головних напрямів, завдань і критеріїв фінансового аналізу діяльності банків. Показники, що використовуються в даному процесі. Сутність фінансових результатів діяльності комерційних банків, а також їх економічне обґрунтування.
  
  контрольная работа [2,3 M], добавлен 20.05.2019
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам