Система банківського нагляду та її забезпечення НБУ (на матеріалах ПАТ "ВТБ Банк")

Постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001 затверджено Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні, якою Національний банк встановив такі економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками:

1. Нормативи капіталу:

- мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1).

Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку має становити 120 млн. грн.

- адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2 ? 10%),

- співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3 ? 9%);

2. Нормативи ліквідності

- миттєва ліквідність (Н4 ? 20%),

- поточна ліквідність (Н5 ? 40%),

- короткострокова ліквідність (Н6 ? 60%);

3. Нормативи кредитного ризику

- максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7 ? 25%),

- великих кредитних ризиків (Н8 ? 8*Н1),

- максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9 ? 5%),

- максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10 ? 30%);

4. Нормативи інвестування

- інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11 ? 15%);

- загальної суми інвестування (Н12 ? 60%).

Базою для розрахунку економічних нормативів є регулятивний капітал банку. До 2010 року мінімальний розмір регулятивного капіталу становив 10 млн. євро. На даний час мінімальний розмір регулятивного капіталу становить 120 млн. грн.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу визначається Нацбанком щорічно і повинен дотримуватися банками до кінця кожного регульованого року.

Тепер зупинимося на заходах наглядового характеру, вжитих Національним банком України в період фінансової кризи.

Впродовж 2009 року дії Національного банку України в сфері банківського нагляду спрямовувались на підтримання фінансової стабільності банків, захист інтересів вкладників і кредиторів, відновлення та зміцнення довіри населення до банків в умовах затяжної економічної та фінансової кризи. Зокрема, були запроваджені додаткові заходи, які включали:

- проведення діагностичного обстеження банків з метою визначення їх поточної та перспективної платоспроможності і життєздатності (постанови Правління Національного банку України від 21.11.2008 № 389 «Про здійснення діагностичного обстеження банків», від 19.02.2009 № 80 «Про здійснення діагностичного обстеження банків 2,3 та 4 груп» та від 25.12.2008 №455 «Про затвердження Положення про створення та діяльність Комітету Національного банку України з питань визначення поточної та перспективної платоспроможності банків та їх життєздатності в умовах кризи») [30];

- спрощення процедур та скорочення термінів погодження статутів банків і реєстраційних процедур, встановлення спрощених порядків збільшення статутного капіталу за рахунок коштів акціонерів (учасників) банку та інвесторів і реорганізації банків за рішенням власників, визначення процедур капіталізації банків за участю держави, а також заходів щодо фінансового оздоровлення банків в умовах запровадження тимчасової адміністрації (постанова Правління Національного банку України від 16.04.2009 № 225 «Про затвердження Спеціального порядку здійснення заходів щодо фінансового оздоровлення банків (на заміну затвердженого постановою Правління НБУ від 01.12.2008 № 405). Передбачена можливість вжиття тимчасовим адміністратором заходів щодо зменшення за потреби розміру статутного капіталу банку, визначення нової номінальної вартості акцій, проведення у необхідних випадках консолідації акцій,здійснення додаткової емісії акцій [47];

- надання кредитної підтримки банкам в разі реальної загрози стабільності їх роботи (постанова Правління Національного банку України банку від 30.04.2009 № 262 «Про вдосконалення процедури підтримки ліквідності банків» (на заміну Тимчасового положення про надання Національним банком України кредитів для підтримки ліквідності банків у разі реальної загрози стабільності банківської системи, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.12.2008 № 459) [39];

- запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банків шляхом призначення Національним банком України куратора банку (постанова Правління Національного банку України від 30.01.2009 № 38 «Про затвердження змін до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства») [48];

- надання банкам рекомендацій щодо дотримання єдиних принципів під час здійснення реструктуризації кредитної заборгованості позичальників або зміни валюти виконання зобов'язання позичальників за кредитами, наданими в іноземній валюті, на національну валюту. Ці рекомендації підготовлені з метою створення сприятливих умов для виконання позичальниками зобов'язань за кредитами, забезпечення своєчасного виконання банками зобов'язань перед вкладниками і кредиторами. Документом також передбачено запровадження заходів, які заохочуватимуть банки до здійснення реструктуризації кредитної заборгованості та дозволять уникнути різкого зменшення розміру їх регулятивного капіталу (постанова Правління Національного банку України від 03.06.2009 № 328 «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів») [41];

- схвалення Рекомендацій щодо роботи банків з позичальниками-фізичними особами, які мають заборгованість за споживчими кредитами та потрапили у скрутне фінансове становище, і Пам'ятки для таких позичальників з метою створення прийнятних умов для забезпечення виконання позичальниками - фізичними особами взятих на себе зобов'язань за споживчими кредитами (постанова Правління Національного банку України від 06.08.2009 № 461 «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів») [45];

- удосконалення розрахунку нормативів з метою забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного виконання ними зобов'язань перед клієнтами (постанова Правління Національного банку України від 10.09.2009 (останні зміни) №541, якою внесені зміни до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні). Вказані зміни надають можливість уникнути залежності окремих банків від мінливих міжбанківських ресурсів, запобігти ризику їх ліквідності, а також забезпечити своєчасне виконання ними зобов'язань перед вкладниками. Крім того, ці зміни передбачають можливість врахування банками при розрахунку розміру регулятивного капіталу коштів, залучених на умовах субординованого боргу, в обсязі 100 відсотків від додаткового капіталу, що розширює можливості збільшення банками капітальної бази [46];

- удосконалення вимог щодо призначення та діяльності тимчасової адміністрації банків з метою поліпшення ефективності процедур фінансового оздоровлення банків (постанова Правління Національного банку України від 29.09.2009 №569 “Про затвердження Змін до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства ”). Зазначений документ підготовлений з урахуванням норм Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків ”, яким, зокрема, внесено зміни до Закону України “Про банки і банківську діяльність ” у частині вимог до тимчасової адміністрації та реорганізації банків [40, 42].

Національним банком України також були підготовлені пропозиції щодо внесення змін до законів України в частині розширення функцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та законодавчого забезпечення роботи з реструктуризації банків.

Зазначені дії певним чином сприяли зниженню рівня відпливу коштів з банківської системи та поступовому відновленню довіри до банківської системи України, підтриманню ліквідності банків, забезпеченню їх стабільній діяльності в умовах фінансової кризи.

Отже, визначено дії Національного банку України в сфері банківського нагляду, що спрямовувались на підтримання фінансової стабільності банків, захист інтересів вкладників і кредиторів, відновлення та зміцнення довіри населення до банків в умовах затяжної економічної та фінансової кризи:

- проведення діагностичного обстеження банків з метою визначення їх поточної та перспективної платоспроможності і життєздатності;

- спрощення процедур та скорочення термінів погодження статутів банків і реєстраційних процедур;

- надання кредитної підтримки банкам в разі реальної загрози стабільності їх роботи;

- запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банків шляхом призначення Національним банком України куратора банку;

- надання банкам рекомендацій щодо дотримання єдиних принципів під час здійснення реструктуризації кредитної заборгованості позичальників;

- схвалення Рекомендацій щодо роботи банків з позичальниками-фізичними особами, які мають заборгованість за споживчими кредитами та потрапили у скрутне фінансове становище, і Пам'ятки для таких позичальників;

- удосконалення розрахунку нормативів ліквідності з метою забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного виконання ними зобов'язань перед клієнтами;

- удосконалення вимог щодо призначення та діяльності тимчасової адміністрації банків з метою поліпшення ефективності процедур фінансового оздоровлення банків;

Зазначені дії певним чином сприяли зниженню рівня відпливу коштів з банківської системи та поступовому відновленню довіри до банківської системи України, підтриманню ліквідності банків, забезпеченню їх стабільній діяльності в умовах фінансової кризи.

Далі розглянемо фінансовий стан ПАТ «ВТБ Банк».

ВТБ Банк - універсальний банк, заснований 11 листопада 1992 року, який входить в 10-ку найбільших фінансових установ держави (за класифікацією Національного банку України на 01.01.2012).

На 01.01.12 показники діяльності ВТБ Банку склали:

- статутний капітал - 5,42 млрд. грн.;

- активи - 37,07 млрд. грн.;

- кредитний портфель - 28,55 млрд. грн.;

Приріст портфеля коштів населення за 2011 рік склав майже 100% - збільшився на суму близько 1,5 млрд. грн.

ВТБ Банк має інформаційно відкриту структуру власності - 99,95% акцій банку належить російському державному Банку ВТБ.

ВТБ Банк одним з перших банків в країні отримав найвищий з можливих національних довгострокових рейтингів - «AAA (укр.)» міжнародного агентства Fitch Ratings та входить в трійку найбільш прибуткових українських банків за підсумками 2011 року [34].

Фінансовий стан ПАТ «ВТБ Банк» буде оцінено за допомогою коефіцієнтів стійкості, ділової активності банку в частині пасивів, ділової активності банку в частині активів, оцінки ефективності управління банком, а також буде здійснено загальний аналіз банку в динаміці.

Протягом 2009-2011 років найбільшу частку в структурі активів банку займали кредити надані (в складі яких кредити юридичним особам займали більшу частку).

В 2011 році порівняно з 2010 роком в складі активів банку зменшилась сума коштів в НБУ та готівкових коштів банку на 759 млн. грн., незважаючи на це загальний обсяг активів банку збільшився на 23 954 млн. грн., що в динаміці склало 42,6%.

Протягом 2009-2011 років найбільшу частку в структурі зобов'язань банку склали кошти юридичних осіб. Загальний обсяг зобов'язань банку протягом 2009-2011 років поступово зростав.

В структурі власного капіталу протягом 2009-2011 років капіталу найбільшу частку займав статутний капітал. В 2011 році обсяг власного капіталу банку збільшився на 5 616 млн. грн.

Коефіцієнт надійності підвищився у 2011 р. і становить 12,69%, це говорить про те, що банк має забезпеченість власним капіталом, а зменшення коефіцієнта фінансового важеля свідчить про те, що банк знизив активність залучення коштів на ринку на користь підвищення активності збільшення власного капіталу.

Коефіцієнт участі власного капіталу зріс із 8,58% до 11,27%, це пов'язано в першу чергу з із зростанням власного капіталу.

Ризик банку у 2011 р. зменшився, про що свідчить мультиплікатор капіталу, який зменшився на 2,8%, і становить 8,87 (1 грн. власного капіталу покриває 8,87 грн. активів).

Отже, фінансова стійкість банку забезпечена його власним капіталом, який захищає банк від ймовірних непередбачених втрат на 12,69% (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Розрахунок основних коефіцієнтів фінансової стійкості банку

№	Показник	2010 р.	2011 р.
1	Власний капітал, тис. грн.	10 073 194	15 689 883
2	Зобов'язання, тис. грн.	107 374 996	123 574 667
3	Активи загальні, тис. грн.	117 448 189	139 264 549
4	Активи дохідні, тис. грн.	104 997 093	126 556 663
5	Активи не дохідні, тис. грн.	12 451 096	12 707 886
6	Активи капіталізовані, тис. грн.	3 566 635	3 765 336
7	Коефіцієнт надійності, >30%	9,38	12,69
8	Коефіцієнт „фінансового важеля ”, >3	10,65	7,88
9	Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів, >10%	8,58	11,27
10	Коефіцієнт захищеності власного капіталу, <1	35,41	23,99
11	Мультиплікатор капіталу	11,66	8,87

Основний показник, який характеризує рівень ділової активності банку в частині пасивів це коефіцієнт активності залучення зобов'язань банку, який знизився у 2011 р., і становить 0,88. така тенденція може свідчити про відсутність або можливостей або необхідності вживати додаткових заходів щодо залучення ресурсів клієнтів, оскільки можливо не з'являється новий позичальник кредитів.

Коефіцієнти активності використання залучених коштів в активах банку є достатньо високими і свідчать про те, що банк всі свої залучені депозитні кошти розміщує в дохідні активи.



Таблиця 2.4

Розрахунок основних коефіцієнтів ділової активності банку в частині пасивів

№	Показник	2010 р.	2011 р.
1	Загальні пасиви, тис. грн.	117 448 189	139 264 549
2	Зобов'язання, тис. грн.	107 374 996	123 574 667
3	Строкові депозити, тис. грн.	52 843 390	49 835 285
4	Міжбанківські кредити отримані, тис. грн.	9 868 363	11 379 815
5	Кредитний портфель, тис. грн.	111 652 753	115 871 842
6	Активи дохідні, тис. грн.	104 997 093	126 556 663
7	Коефіцієнт активності залучення зобов'язань банку	0,9	0,88
8	Коефіцієнт активності залучення міжбанківських кредитів	0,123	0,132
9	Коефіцієнт активності залучення строкових депозитів	0,66	0,58
10	Коефіцієнт активності використання залучених зобов'язань у дохідних активах	0,94	0,99
11	Коефіцієнт активності використання зобов'язань у кредитному портфелі	0,96	1,02
12	Коефіцієнт активності використання строкових депозитів у кредитному портфелі	0,70	0,67

Отже, зниження коефіцієнтів залучення зобов'язань пов'язано з незначним зменшенням кількості клієнтів банку, які потребують позикових коштів (табл. 2.4).

В 2011 р. підвищився рівень дохідності активів на 2% та знизилась кредитна активність на 12%. Частка інвестицій в дохідних активах зросла на 0,14%.

Таблиця 2.5

Розрахунок основних коефіцієнтів ділової активності банку в частині активів

№	Показник	2010 р.	2011 р.
1	Загальні активи, тис. грн.	117 448 189	139 264 549
2	Активи дохідні, тис. грн.	104 997 093	126 556 663
3	Кредитний портфель, тис. грн.	111 652 753	115 871 842
4	Портфель цінних паперів, тис. грн.	5 477 789	8 330 301
5	Коефіцієнт рівня дохідних активів	0,89	0,91
6	Коефіцієнт кредитної активності	0,95	0,83
7	Коефіцієнт загальної інвестиційної активності	0,0466	0,0598
8	Коефіцієнт (частка) інвестицій у дохідних активах	0,0521	0,0658

Отже, в 2011 р. знизилась кредитна політика банку (табл. 2.5).

Рентабельність дохідних активів в 2011 р. знизилась, і становить 0,31%, що є свідченням зниження кредитно-інвестиційної активності банку.

Таблиця 2.6

Розрахунок основних коефіцієнтів для оцінки ефективності управління банком

№	Показник	2010 р.	2011 р.
1	Чистий прибуток, тис. грн.	475 442	392 078
2	Загальні активи, тис. грн.	117 448 189	139 264 549
3	Дохідні активи, тис. грн.	104 997 093	126 556 663
4	Капітал, тис. грн.	10 073 194	15 689 883
5	Рентабельність активів, %	0,4	0,28
6	Рентабельність дохідних активів, %	0,45	0,31
7	Рентабельність капіталу, %	4,72	2,49

Одним з факторів зниження рентабельності дохідних активів є зростання їх річного обсягу швидшими темпами, ніж чистого прибутку.

Отже, ефективність управління банком з позицій зростання його прибутковості погіршилась в основному за рахунок того, що всі статті банківського балансу зростали швидшими темпами, ніж чистий прибуток, і, як наслідок всі показники рентабельності в 2011 р. знизились (табл. 2.6).

Також потрібно прослідкувати дотримання банком обов'язкових економічних нормативів. Як видно з Додатку Б в IV кварталі 2011 року ПАТ «ВТБ Банк» дотримувався обов'язкових економічних нормативів.



2.3 Інспекційні перевірки та встановлення рейтингової оцінки за системою CAMELS

Одночасно з попереднім контролем органи банківського нагляду здійснюють поточний контроль за діяльністю банків України шляхом їх інспектування.

Інспектування - це перевірка діяльності комерційного банку з виїздом на місце на підставі вивчення та аналізу первинної документації, зіставлення її з даними звітності, яка подається до Національного банку України в межах нагляду.

Мета інспектування - контроль за діяльністю комерційних банків щодо дотримання ними законодавства та нормативних актів НБУ, спрямований на забезпечення стабільності роботи всієї банківської системи, захист інтересів вкладників та кредиторів банку, а також економічних інтересів держави.

Якщо безвиїзний контроль може забезпечити «кількісний» аналіз фінансового стану, то механізм проведення «якісного» аналізу процесу управління ризиком може бути здійснений тільки виїзним інспектуванням.

Інспектування доповнює проведену роботу внутрішніх і зовнішніх аудиторів та деякою мірою спирається на неї. Зовнішні аудитори залучаються керівництвом для впевненості в тому, що бухгалтерські й інші записи відповідають вимогам, і в тому, що фінансові звіти правильно відтворюють фінансовий стан банку. Внутрішні аудитори відповідають за оцінку системи внутрішнього контролю та інформаційної системи управління.

До вимог поточного контролю належить:

- проведення комплексних та тематичних перевірок;

- визначення мети, засобів та методів перевірки діяльності банків на місці;

- надання керівництву банків консультацій щодо поліпшення діяльності за результатами проведених інспекцій;

- застосування санкцій до банків, які порушили чинне законодавство та нормативні акти НБУ;

- прийняття рішень за результатами інспектування банків та систематичне інформування Правління Національного банку про стан банківської системи.

Першочерговим завданням інспекційних перевірок є перевірка достовірності інформації, наданої банками у звітах та оцінювання спроможності керівництва банків підтримувати відповідні положення, механізми і процедури.

Виїзна інспекційна перевірка складається з таких трьох етапів:

- підготовка до проведення інспектування;

- процес інспектування;

- оформлення результатів інспектування.

Підготовка до проведення інспектування здійснюється шляхом аналізу результатів безвиїзного нагляду, інформації від інших структурних підрозділів Національного банку про діяльність банку і триває від одного до семи робочих днів залежно від виду перевірки та величини банку. Підрозділ інспектування для підготовки до інспекційної перевірки може запитати потрібну інформацію в інших підрозділів служби банківського нагляду та Національного банку.

Підрозділи безвиїзного нагляду відповідно до затвердженого плану інспекційних перевірок подають підрозділам інспектування матеріали для підготовки до комплексного інспектування не пізніше ніж за сім робочих днів до його початку. Ці матеріали мають містити інформацію про:

а) стан банку на дату інспектування, тенденції, що були в банку протягом періоду інспектування, та результати аналізу зазначених даних;

б) показники економічних нормативів за станом на дату інспектування та протягом періоду інспектування з результатами аналізу зазначених даних та з викладенням причин порушення (якщо воно є) установлених нормативів;

в) звітність банку, що є в розпорядженні підрозділу безвиїзного нагляду, за станом на дату інспектування;

г) опис проблем, які є в банку за станом на дату інспектування та які виявлені протягом періоду інспектування, із зазначенням їх причин;

ґ) заходи впливу на банк, що були застосовані Національним банком України протягом періоду інспектування, та заходи, вжиті банком щодо усунення порушень і недоліків у роботі;

д) сфери діяльності банку, що потребують особливої уваги під час виїзного інспектування (із зазначенням конкретних рахунків, дат операцій, сум тощо);

е) іншу інформацію про діяльність банку, яка може бути корисною для інспектування.

У разі прийняття рішення про проведення позапланової перевірки підрозділ безвиїзного нагляду терміново готує та надає підрозділу інспектування потрібну для інспекційної перевірки інформацію залежно від підстав проведення цієї перевірки та виявлених проблем у діяльності банку.

Запит до банку щодо подання потрібних для процесу підготовки до інспектування матеріалів надсилається разом з офіційним повідомленням про проведення інспектування не пізніше ніж за 10 днів до його початку.

Банк зобов'язаний надати всю потрібну інформацію не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку інспектування.

Результати процесу підготовки до інспектування оформляються як звіт про підготовку до інспектування, який обов'язково має містити інформацію про:

а) стан банку на дату інспектування;

б) тенденції у банку протягом періоду інспектування;

в) обсяги інспектування;

г) питання, що потребують особливої уваги під час проведення інспектування;

ґ) розрахунок часу, потрібного для перевірки окремих сфер діяльності;

д) графік проведення інспектування.

Протягом тижня до початку інспектування проводиться попередня зустріч із керівниками банку, на якій обговорюються обсяги та методи майбутнього інспектування, а також різні організаційні питання.

За результатами проведеного інспектування складається звіт (за результатами комплексного інспектування) або довідка (за результатами тематичного чи спеціального інспектування) про інспектування. Звіт про комплексне інспектування має встановлену єдину форму, що затверджується заступником Голови Національного банку, який за функціональними обов'язками керує службою банківського нагляду Національного банку. Звіт, довідка складаються у двох примірниках. Один примірник оригіналу подається банку разом із супровідним інформаційним листом, який має містити загальний висновок щодо результатів проведеної інспекційної перевірки. Звіт про комплексне інспектування подається банку (раді та правлінню банку) не пізніше ніж через 10 робочих днів, а довідка -- не пізніше ніж через п'ять робочих днів після закінчення перевірки.

Другий примірник звіту залишається у Національному банку.

Відповідно до результатів комплексного інспектування визначаються та затверджуються рейтингові оцінки за компонентами системи CAMELS і комплексна рейтингова оцінка згідно з Методичними вказівками щодо організації, проведення інспекційних перевірок та встановлення рейтингової оцінки банку, затвердженими Постановою Правління Національного банку України від 31.08.2007 № 312 [28].

У разі встановлення за результатами проведеної інспекційної перевірки фактів порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку, вимог чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ризикових операцій, що загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, підрозділ Національного банку, службовець якого був керівником інспекційної групи, готує пропозиції про застосування до об'єкта перевірки відповідних заходів впливу.

Копія звіту (довідки) про інспекційну перевірку протягом трьох робочих днів після затвердження рейтингових оцінок за результатами комплексного інспектування (складання довідки) підрозділом інспектування подається підрозділу безвиїзного нагляду для встановлення подальшого контролю відповідної форми за діяльністю банку та усунення ним установлених перевіркою порушень. Разом зі звітом підрозділ інспектування надає інформацію та пропозиції щодо контролю конкретних напрямів діяльності банку (окремих операцій, рахунків тощо), що потребують особливої уваги при здійсненні безвиїзного нагляду.

Основою рейтингової системи є оцінка ризиків та визначення рейтингових оцінок за такими основними компонентами:

C Достатність капіталу

A Якість активів

M Менеджмент

E Надходження

L Ліквідність

S Чутливість до ринкового ризику

За рейтинговою системою передбачається визначити кожному банку цифровий рейтинг за всіма шістьома компонентами, а комплексна рейтингова оцінка визначається на підставі рейтингових оцінок за кожним із цих компонентів. Кожен компонент рейтингової системи оцінюється за п'ятибальною шкалою, де оцінка «1» є найвищою оцінкою, а оцінка «5» -- найнижчою, комплексна рейтингова оцінка також визначається за п'ятибальною шкалою.

Визначення комплексної рейтингової оцінки є суб'єктивним процесом, воно має бути добре обґрунтованим і спиратися на переконливі аргументи. Комплексна рейтингова оцінка не може визначатися як середнє арифметичне рейтингових оцінок за компонентами рейтингової системи; має бути цілим числом та враховувати всі основні фактори, що відображені при визначенні рейтингових оцінок за всіма компонентами. Також підраховується, скільки компонентів рейтингової системи мають однакову рейтингову оцінку; аналізується, які саме компоненти мають однакову рейтингову оцінку; як правило (в більшості випадків), комплексна рейтингова оцінка виставляється за рейтинговою оцінкою, що має місце найчастіше.

Для визначення комплексної рейтингової оцінки банків, які мають відокремлені структурні підрозділи (філії), використовують матеріали інспектування цих підрозділів (у тому числі розташованих в інших областях), якщо їх інспектування проведено одночасно (строки і дата, за станом на яку проводиться інспекційна перевірка банку -- юридичної особи, збігаються із відповідними строками і датою інспектування філії) з інспекційною перевіркою банку.

Комплексна рейтингова оцінка та рейтингові оцінки компонентів рейтингової системи визначаються для банку як єдиної установи і не можуть використовуватися для оцінки стану філій банку.

Банки, що отримали комплексну рейтингову оцінку «1» або «2», є надійними за всіма показниками, вони здатні протистояти більшості економічних спадів (крім надзвичайних), вважаються стабільними і такими, що мають кваліфіковане керівництво.

Банки, що отримали комплексну рейтингову оцінку «3», мають суттєві недоліки, і якщо ці недоліки не будуть виправлені за обґрунтовано визначений для цього час, то вони призведуть до значних проблем, пов'язаних із платоспроможністю та ліквідністю. У такій ситуації служба банківського нагляду має надати чіткі вказівки керівництву банку щодо подолання існуючих проблем.

Банки, які отримали комплексну рейтингову оцінку «4» або «5», мають серйозні проблеми, а тому потребують ретельного нагляду і спеціальних оздоровчих заходів. Такі комплексні рейтингові оцінки вказують на те, що загальна платоспроможність банку під загрозою, потрібні негайні конкретні дії служби банківського нагляду.

До банків, що отримали комплексні рейтингові оцінки «3» або «4», або «5», застосовуються відповідні заходи впливу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку.

Рейтинг банків складається за результатами кожної інспекційної перевірки та є дійсним до проведення наступної інспекційної перевірки. Базовим є рейтинг, що визначений за результатами останньої інспекційної перевірки банку. Якщо в період між інспекційними перевірками працівники служби банківського нагляду провели перевірку окремого компонента рейтингової системи (наприклад, достатність капіталу та/або якості активів тощо), то затверджений рейтинг банку може бути змінений (поліпшений/погіршений) на підставі даних цієї перевірки.

Рейтинг банку, встановлений за результатами інспекційної перевірки, яку проводять працівники територіального управління Національного банку, затверджується начальником територіального управління Національного банку (або його заступником) та надсилається окремим файлом електронною поштою не пізніше ніж через 14 робочих днів після закінчення інспекційної перевірки разом із супровідним інформаційним листом і звітом про інспекційну перевірку для їх погодження директором Дирекції з банківського регулювання та нагляду.

Якщо працівники територіального управління Національного банку провели перевірку окремого компонента рейтингової системи та за її результатами прийнято рішення про зміну рейтингової оцінки за цим компонентом, що була визначена раніше на підставі комплексної інспекційної перевірки, то нова рейтингова оцінка й комплексна рейтингова оцінка банку (у разі її зміни) затверджується і надсилається директору Дирекції з банківського регулювання та нагляду.

Якщо директор Дирекції з банківського регулювання та нагляду за результатами розгляду звіту про інспекційну перевірку (або довідки) дійшов висновку, що рейтинг (або рейтингова оцінка окремого компонента) банку, виставлений працівниками територіального управління Національного банку, не відповідає висновкам, зробленим у звіті про інспекційну перевірку (або довідці), то до територіального управління Національного банку не пізніше ніж через 10 робочих днів після отримання звіту про інспекційну перевірку або довідки надсилається повідомлення про непогодження результатів інспекційної перевірки або перевірки окремого компонента рейтингової системи (звіту про інспекційну перевірку або довідки, рейтингових оцінок або рейтингу банку) із зазначенням причин непогодження.

Національний банк України постійно застосовує заходи, спрямовані на убезпечення банків від погіршення їх фінансового стану та запобігання банкрутства. Вони поділяються на запобіжні (заходи попереднього реагування) і жорсткі (примусові; рис 2.3). Особливе місце серед останніх посідає запровадження в проблемному банку тимчасової адміністрації. Цей захід впливу застосовується тоді, коли нагромаджені у банківській установі проблеми неможливо вирішити без жорсткого зовнішнього втручання у його діяльність. Бажаним результатом роботи тимчасової адміністрації є нормалізація діяльності банку. Якщо цього досягти не вдається, ініціюється процедура його ліквідації.

Оскільки запровадження тимчасової адміністрації має примусовий, адміністративний характер, то особливими є й правові наслідки застосування такого заходу впливу. Фактично він означає легітимне обмеження повноважень виконавчих органів банку, встановлення тимчасовою адміністрацією, призначеною Національним банком України, суворого контролю над поточною діяльністю установи [8, с.42].

Згідно з Постановою Правління НБУ № 369 від 28.08.2001 Національний банк застосовує до банків заходи впливу, до яких належать: [43]

а) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;

б) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення або плану реорганізації банку;

в) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;

г) розпорядження щодо зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

ґ) розпорядження щодо встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

д) розпорядження щодо підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами.

е) розпорядження щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;

є) розпорядження щодо заборони надавати бланкові кредити;

ж) розпорядження щодо накладання штрафів на:

- керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

- банки в розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду;

з) розпорядження щодо тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку, використовувати право голосу придбаних акцій (часток/паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог Закону про банки або нормативно-правових актів Національного банку;

и) розпорядження щодо тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог Закону про банки або нормативно-правових актів Національного банку;

і) розпорядження щодо примусової реорганізації банку;

ї) розпорядження щодо призначення тимчасової адміністрації;

й) відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку.

Заходи впливу застосовуються Національним банком на підставі:

- результатів інспекційних (планових та позапланових) перевірок діяльності банків чи їх філій;

- результатів аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо;

- результатів перевірок діяльності банків аудиторськими організаціями, уповноваженими відповідно до чинного законодавства на їх здійснення;

- пропозицій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі порушення банком норм Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб»;

- результатів перевірок дотримання банками валютного законодавства, здійснених уповноваженими працівниками Національного банку, що містять виявлені порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.



Рис. 2.3 Заходи впливу, що застосовуються НБУ у разі порушення банками законодавства

Проведемо оцінку фінансового стану ПАТ «ВТБ Банк» згідно із системою CAMELS.

1. Аналіз капіталу

Етапи оцінювання додержання банком таких показників:

1-й -- нормативного значення мінімального розміру власного капіталу банку;

2-й -- нормативного значення мінімального розміру статутного фонду банку;

3-й -- нормативу платоспроможності;

4-й -- нормативу достатності капіталу;

5-й -- рівень достатності капіталу.

Таблиця 2.7

Методика оцінки рівня достатності капіталу банку

Значення рейтингу	Критерії оцінки достатності капіталу
1	Нормативи платоспроможності та достатності капіталу набагато перевищують установлені норми; найкращі показники капіталу по банківській системі; якість активів відмінна
2	Нормативи платоспроможності та достатності капіталу вищі за встановлені норми; показники капіталу кращі серед банків своєї групи; якість активів задовільна або посередня (за шкалою якості активів)
3	Нормативи платоспроможності та достатності капіталу відповідають установленим нормам; показники капіталу не нижчі за середні серед банків своєї групи; якість активів посередня
4	Хоча б один із нормативів (платоспроможність чи достатність капіталу) відповідає встановленій нормі; показники капіталу наближаються до найгірших серед банків своєї групи; банки з поганою якістю активів
5	Нормативи платоспроможності та достатності капіталу не відповідають установленим нормам; має місце дефіцит капіталу; показники капіталу найгірші серед банків своєї групи; якість активів незадовільна

Таблиця 2.8

Розрахунок капіталу ПАТ «ВТБ Банк»

Статті	тис. грн.
Розрахунок капіталу
1. Основний капітал	3 787 986
1.1. Статутний фонд	21 663 136
1.2. Емісійні різниці	-
1.3. Загальні резерви	1 718 307
1.4. Нерозподілені прибутки минулих років	-7 497 820
1.5. Власні цінні папери в портфелі на продаж	8 330 301
1.6. Нематеріальні активи	3 765 336
2. Додатковий капітал	139 989 657
2.1 . Фонди банку	725 108
2.2. Результати поточного року	13 264 549
3. Сума додаткового капіталу, що приймається до розрахунку	13 989 657
4. Загальний капітал	14 052 535
5. Відрахування із загального капіталу	19 707 839
5.1. Акції та Інші вкладення	-
5.2. Вкладення в недержавні боргові зобов'язання	19 707 839
5.3. Вкладення в асоційовані компанії та дочірні установи	-
6. КАПІТАЛ БАНКУ	33 760 374

Таблиця 2.9

Аналіз нормативів капіталу ПАТ «ВТБ Банк»

Нормативи капіталу	Нормативне значення	Фактичне значення
1. Мінімальний розмір статутного капіталу, тис. грн.	120 000 00	216 631 36
2. Платоспроможність банку, %	8,00	12,4
3. Достатність капіталу, %	4,00	11,3

За результатами аналізу капіталу банку встановлюють рейтингову оцінку. ПАТ «ВТБ Банк» отримує Рейтинг 1 (сильний). Він характеризується тим, що:

- в нього показники платоспроможності і достатності капіталу значно перевищують нормативні значення 8% і 4% відповідно (12,4% і 11,3%);

- має кращі, ніж в інших банках, показники капіталу;

- за результатами інспекторських перевірок має активи відмінної якості.

2. Аналіз якості активів.

Етапи оцінювання якості активів

1-й. Класифікація активів залежно від притаманного їм ризику за таким принципом:



Таблиця 2.10

Класифікація активів залежно від притаманного їм ризику

Класифікація активів	Характеристика активів	Коефіцієнт зважування активів
Задовільні	Усі непроблемні, тобто стандартні активи, за якими не виникає сумнівів щодо їх повернення	0
Особливо згадані	Активи, які не є задовільними, але досі не становлять настільки серйозної проблеми, щоб бути занесеними до категорії субстандартних	0,2
Субстандартні	Активи, що мають наявні проблеми І щодо яких немає повної впевненості в їх поверненні	0,5
Сумнівні	Активи, збитки за якими майже безсумнівні, але їх розмір поки що не можна точно встановити	0,7
Збиткові	Активи, які не будуть погашені	1

2-й. Визначення середньозваженої якості активів (загальної суми активів, зважених на коефіцієнт ризику).

3-й. Визначення співвідношення між середньозваженою якістю активів та капіталом банку.

Примітка. Класифікацію активів не слід плутати з оцінкою ризикованості активів при розрахунку платоспроможності. Остання не передбачає збитків за активами.

На практиці класифікація активів може бути проведена лише Інспектуванням банку і виражає думку інспектора щодо можливих розмірів збитків. Ваша класифікація, за браком додаткової інформації, може ґрунтуватись на оцінці активів за даними балансу.

4-й. Присвоєння балу за рівень якості активів за такою шкалою:



Таблиця 2.11

Присвоєння балу за рівень якості активів

Значення співвідношення середньої якості активів до капіталу, %	Якість активів у балах
Менше 5	1
Від 5 до 15	2
Від 16 до 30	3
Від З0 до 50	4
Понад 50	5

Таблиця 2.12

Аналіз структури активів ПАТ «ВТБ Банк»

Види операцій	ПАТ «ВТБ Банк»
	Сума, тис. грн.	Пит. вага, %
Каса та прирівняні до неї кошти	10 863 902	7,8
Кошти на кореспондентському рахунку в НБУ	4 253 398	28,9
Кошти на кореспондентських рахунках в інших банках	8 210 720	13,1
Кредити, надані банкам	2 522 972	0,19
Цінні папери, паї, акції, придбані банком	7 708 681	1,9
Кредити надані. У тому числі: - короткострокові - довгострокові	30 519 300 29 374 683 1 144 617	21,9 21,1 0,82
Факторинг	101860	0,73
Нематеріальні активи	3 765 336	2,7
Матеріальні активи	28 497 776	20,5
Дебітори	3 712 783	0,48
Інші активи	2 940 004	2,11
Усього активів	103 096 732	100

Отже, з таблиці 2.12 бачимо, що питома вага матеріальних активів банку складає 20,5%, нематеріальних активів - 2,7%, кредитів, наданих банкам - 0,19%, коштів на кореспондентських рахунках в інших банках - 13,1% та інших активів - 2,11%, що в сумі складають 100%. Звідси можна зробити розрахунок рейтингової оцінки якості активів з урахуванням ступеня їх ризику (табл. 2.13).



Таблиця 2.13

Рейтингова оцінка якості активів з урахуванням ступеня їх ризику

Показники	тис. грн.
Середньозважена вартість класифікованих активів, грн.	85 456 460
Власні кошти банку, грн.	33 760 374
Співвідношення між середньозваженою вартістю класифікованих активів та капіталом банку, %	253,12
Рейтинг якості активів, бали	3

3. Аналіз прибутковості

Етапи оцінювання прибутковості банку

1-й. Кількісне оцінювання надходжень, прибутку (збитків), нерозподіленого прибутку.

2-й. Визначення взаємозв'язку рівня надходжень із коефіцієнтами капіталу та якістю активів.

3-й. Оцінка рівня надходжень за допомогою коефіцієнта прибутковості: чистий прибуток / середня вартість активів.

4-й. Виставлення рейтингової оцінки за рівнем дохідності за такою шкалою:

Таблиця 2.14

Виставлення рейтингової оцінки за рівнем дохідності

Значення коефіцієнта прибутковості, %	Рівень дохідності, бали
Більш як 1 Від 0,75 до 1 Від 0,5 до 0,74 Від 0,25 до 0,49 Менш як 0,25	1 2 3 4 5



Таблиця 2.15

Аналіз структури доходів ПАТ «ВТБ Банк»

Статті доходів	ПАТ «ВТБ Банк»
	Сума, тис. грн.	Пит. вага, %
Операційні та різні доходи	235578	35,91
Штрафи, пені, неустойки одержані	12956	1,97
Доходи майбутніх періодів	159602	24,32
Інші доходи	247936	37,79
Усього доходів	656072	100

З таблиці 2.15 бачимо, що усього питома вага доходів ПАТ «ВТБ Банк» складає 100%, з яких: 35,91% становлять операційні та різні доходи, 1,97% одержані штрафи, пені, неустойки, доходи майбутніх періодів - 24,32% та інші доходи - 37,79%.

Тепер проведемо аналіз структури витрат банку, щоб надалі встановити рейтингову оцінку прибутковості (табл. 2.16).

Таблиця 2.16

Аналіз структури витрат ПАТ «ВТБ Банк»

Статті витрат	ПАТ «ВТБ Банк»
	Сума, тис. грн.	Пит. вага, %
Операційні видатки та витрати па утримання апарату управління	281599	58,12
Витрати майбутніх періодів	134288	27,71
Відвернені кошти за рахунок прибутку	154779	20,17
Збитки	8920	1,84
Інші витрати	36653	7,56
Усього витрат	484550	100

З таблиці 2.16 видно, що питома вага операційних видатків та витрат па утримання апарату управління становить 58,12%, витрат майбутніх періодів - 27,71%, відвернених коштів за рахунок прибутку - 20,17%, збитків - 1,84% та інших витрат - 7,56% від 100% усіх витрат.



Таблиця 2.17

Оцінювання рівня надходжень у банк

	ПАТ «ВТБ Банк»
Рівень надходжень = Чистий прибуток після виплати податків/ Середня вартість усіх активів	5,78
Рейтингова оцінка	2

4. Аналіз ліквідності

Етапи аналізу ліквідності комерційного банку:

1-й. Дотримання встановлених нормативів ліквідності.

2-й. Виставлення узагальненої оцінки на підставі таких критеріїв(табл. 2.18):

Таблиця 2.18

Виставлення узагальненої оцінки дотримання встановлених нормативів ліквідності

Критерії оцінювання рівня ліквідності	Рейтинг ліквідності
Коефіцієнти ліквідності постійно перевищують встановлені норми; значення коефіцієнтів ліквідності кращі, ніж в інших банках; високий рівень ліквідних активів; високий рівень «основних» депозитів; здатність швидко залучати кошти за помірну ціну	1
Коефіцієнти ліквідності постійно відповідають установленим нормам; достатній рівень ліквідних активів; рівень «основних» депозитів вищий за середній; коефіцієнти ліквідності вищі за середні порівняно з іншими банками; є можливість залучати кошти в разі потреби	2
Коефіцієнти ліквідності, як правило, відповідають установленим нормам; рівень ліквідних активів, як правило, достатній; припустимий рівень «основних» депозитів у загальному їх обсязі; коефіцієнти ліквідності середні порівняно з іншими банками; обмежена можливість негайно залучати кошти	3
Значення коефіцієнтів ліквідності в окремі періоди нижчі за встановлені норми; низький рівень ліквідних активів; низький рівень «основних» депозитів; значення коефіцієнтів ліквідності нижчі за середні порівняно з іншими байками; неспроможність залучати кошти ( за винятком у НБУ)	4
Постійне недодержання встановлених норм для коефіцієнтів ліквідності; нестача ліквідних активів; значна залежність від «летючих» вкладів; надзвичайно низькі значення коефіцієнтів ліквідності порівняно з іншими банками. відсутність можливості залучати кошти	5

Таблиця 2.19

Розрахунок нормативів ліквідності ПАТ «ВТБ Банк»

Норматив миттєвої ліквідності Нормативне значення: не менш як 20%	56,50%
Норматив загальної ліквідності Нормативне значення: не менш як 100%	104,56%
Співвідношення високоліквідних активів до робочих активів Нормативне значення: не менш як 20%	38,76%

5. Аналіз якості управління (менеджменту).

Критерії оцінювання якості управління.

Якість управління на відміну від інших компонентів рейтингової системи не можна оцінювати коефіцієнтним методом аналізу, а тому ця оцінка є суб'єктивною. Відповідне оцінювання слід виконувати на таких засадах.

1. Оцінка менеджменту мас відбивати рейтинги за іншими чотирма компонентами (виняток становлять випадки, коли до керівництва банком прийшли нові менеджери, які не можуть нести відповідальності за недоліки попередньої адміністрації).

2. При оцінюванні якості менеджменту важливі також:

- компетентність та управлінські здібності керівництва банку;

- здатність пристосовуватися до змін у банківській системі та в економічних умовах у цілому;

- відповідальність за додержання законодавства та встановлених норм і нормативів;

- відповідальність за розробку та додержання внутрішніх правил банку;

- відповідальність за виявлення корисливості у діях керівного складу тощо.

Рейтингову оцінку за якість управління присвоюють за наведеною далі шкалою.

Таблиця 2.20

Рейтингова оцінка за якість управління

Критерії оцінювання якості управління	Рейтинг якості управління
Решта компонентів мають сильний або задовільний рейтинг; безумовне додержання законодавчих та нормативних актів; наявні адекватні внутрішні правила роботи банку, які ним постійно виконуються; безсумнівні компетентність та здібності керівництва	1
Більшість компонентів рейтингової системи е принаймні задовільними; в основному дотримуються вимоги законодавства та нормативних актів; внутрішні правила роботи банку розроблені здебільшого на достатньому рівні та достатньою мірою виконуються; відсутні явні недоліки в методах управління	2
Більшість компонентів на посередньому і задовільному рівні; зафіксовано недодержання законодавчих і нормативних актів; наявна необхідність у переробці розроблених правил роботи банку або в їх додержанні; виглядають сумнівними методи керівництва, а також компетентність керівного складу	3
Решта компонентів рейтингової системи посередні, граничні та незадовільні; наявні серйозні порушення законодавства, нормативних актів; відсутні або практично не додержуються внутрішні правила роботи банку; наявні факти невмілого, незадовільного керівництва, шахрайства	4
Решта компонентів рейтингової системи граничні або незадовільні; наявні серйозні порушення законодавства та нормативних актів; відсутні або не додержуються внутрішні правила роботи банку; очевидне невміле, неякісне керівництво, некомпетентність керівного складу, шахрайство	5

Рейтинг якості управління ПАТ «ВТБ Банк» - 2.

За результатами аналізу та рейтингової оцінки комерційного банку оформляються висновки, які мають складатися з таких компонентів:

1. Сукупна оцінка (рейтинг) банку.

2. Аргументовані пропозиції щодо подальшої діяльності.

Таблиця 2.21

Результати розрахунку рейтингової оцінки ПАТ «ВТБ Банк» по системі CAMELS

Компонент рейтингової системи	ПАТ «ВТБ Банк»
Адекватність капіталу	1
Якість активів	3
Якість управління	2
Дохідність	2
Ліквідність	1
Усього	9
Рейтингова оцінка	2

ПАТ «ВТБ Банк» отримує рейтинг 2 (задовільного).

Він має таку характеристику:

- в основному їхній фінансовий стан є задовільним;

- виявлені проблеми незначні і можуть бути врегульовані керівництвом банку;

- фінансовий стан банку є по суті стабільним, отже, він може бути пристосованим до умов економічної кон'юнктури і роботи банківського сектора;

- органи нагляду турбує лише те, щоб недоліки, виявлені під час перевірки на місцях чи аналізу звітності, були виправлені керівництвом банку.

- в основному в усіх аспектах фінансовий стан надійний;

- виявлені проблеми, які може вирішити керівництво банку;

- фінансовий стан в основному стабільний, отже, банк може пристосуватися до умов економічної кон'юнктури, що змінюється.



РОЗДІЛ ІІІ. НАМРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ

3.1 Основні причини, що призводять до порушень та недоліків в діяльності банків

Діяльність будь-якого банку пов'язана з певними ризиками і може супроводжуватися різними негативними проявами, невчасне вирішення яких може призвести до суттєвих проблем в майбутньому. З цією метою керівництво банку повинно працювати на упередження ймовірних причин виникнення ризиків та недопущення проблем й втрат, які супроводжують різні ризики, що притаманні банківській діяльності і були виявлені за результатами інспекційних перевірок банків [54, с. 136].

Перевірка менеджменту банку (керівництво та управління), як правило, здійснюється при наявності висновків та результатів перевірки всіх питань, що були зазначені в плані інспектування. Оцінка менеджменту банку є узагальнюючою комплексною оцінкою, адже від якості управління та рівня керівництва залежить фінансовий стан банку та ефективність його роботи, якість активів, достатність надходжень та капіталу, спроможність вчасно та в повному обсязі виконувати свої грошові зобов'язання, ефективність системи управління ризиками, тощо. Зважаючи на багатогранність та комплексність зазначеного питання, перевірку і оцінку керівництва та управління банком повинен здійснювати фахівець інспекційної групи, який має найбільший досвід та знання, як правило такою особою є керівник інспекційної групи. Крім того, особливе значення під час перевірки цього питання відводиться проведенню зустрічей з менеджментом різних рівнів для надання якомога об'єктивної та точної оцінки, розуміння особливостей організації та управління банком, внутрішніх положень та інше.

Кінцевим результатом перевірки керівництва і управління банку є загальний обґрунтований висновок про якість менеджменту банку зважаючи на: якість керівництва банку та якість управління банком; якість системи внутрішнього контролю, організаційної структури, інформаційних систем управління; достатність капіталу, якість активів, фінансові результати діяльності, стан ліквідності; спроможність планувати, реагувати на умови, що змінюються, виконувати стратегічні та поточні плани; управляти ризиками, тощо. До того ж, у разі недосконалості менеджменту банку, його низької ефективності, значної кількості недоліків в діяльності банку та порушень вимог законів та нормативних актів, необхідно призначити ряд першочергових виправних заходів, а також зазначити питання, що потребують додаткової уваги з боку керівництва банку, визначити системні або найбільш поширені порушення в діяльності банку.

Серед основних напрямів, за якими здійснюється перевірка менеджменту, можна виділити наступні [25, с. 16-22]:

- оцінка менеджменту, зважаючи на достатність капіталу, якість активів, фінансові результати діяльності, стан ліквідності, спроможність планувати, реагувати на умови, що змінюються, виконувати стратегічні та поточні плани, а також управляти ризиками;

- оцінка системи внутрішнього контролю;

- оцінка інформаційних систем управління.

В першу чергу необхідно оцінити знання, компетентність та здібності представників керівництва та ради банку, чи розуміє керівництво банку ризики, пов`язані із банківською діяльністю та економічною ситуацією, а також чи здатне воно здійснювати належне управління поточними та запланованими операціями та правильно використовувати результати діяльності банку. Тобто, робота керівництва банку має оцінюватися не лише на підставі результатів фінансово-господарської діяльності банку (наприклад, достатність капіталу, якість активів, фінансові результати діяльності, стан ліквідності), але і з точки зору процесу управління та контролю за справами банку.

В той же час, при розгляді цього, а також будь-якого питання під час перевірки менеджменту банку необхідно оцінювати, чи враховуються банком принципи корпоративного управління, які повинні використовуватися для спрямування та управління діяльністю установи з метою забезпечення її безпечності та надійності, а також підвищення її вартості. Самі принципи корпоративного управління вирішують цілий ряд питань, серед яких основними є: роль акціонерів у захисті вкладників та інших заінтересованих осіб; розподіл повноважень, компетенції та відповідальності між акціонерами, спостережною радою і правлінням; стратегія розвитку банку та контроль за її реалізацією (уключаючи розвиток системи ефективного планування, ризик-менеджменту та систем внутрішнього контролю) та інші. Чітке дотримання зазначених принципів дозволяє банкам забезпечити ефективне їх управління, приймати узгодженні рішення, посилити довіру і підвищити відповідальність, а також уникнути конфлікту інтересів, сприяти розкриттю інформації та її прозорості і у зв'язку з цим підвищити захист інтересів акціонерів банків та довіру вкладників, кредиторів і громадськості.