Оцінка фінансового стану позичальника – проблеми та шляхи розвитку (на базі матеріалів АКБ "Приватбанк")
Аналіз основних методів оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника - юридичної особи в комерційному банку ЗАТ "Приватбанк". Заходи по зменшенню рівня кредитного ризику за рахунок удосконалення кредитних процедур роботи з позичальником.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 07.07.2010 |
| Размер файла | 5,3 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Оцінюючи кредитоспроможність клієнта, банківська установа фактично визначає рівень кредитного ризику, який вона візьме на себе, встановлюючи кредитні стосунки з цим клієнтом.
1.2 Досвід застосування методів оцінки фінансового стану позичальника у практиці закордонних банків
У процесі аналізу кредитоспроможності клієнта в зарубіжних банках використовують такі методи аналізу: метод коефіцієнтів, метод групувань, метод порівнянь, рейтингові системи оцінки [56]. Вибір методу залежить від низки чинників: типу економічної системи, ступеня розвиненості ринкових відносин, особливостей побудови балансу та інших форм звітності клієнта, галузевих особливостей, виду діяльності, характеру позичальника (підприємство, фізична особа), форми власності. Методи аналізу можуть використовуватися паралельно, а також частково, доповнюючи один одного. Так, кількісні методи аналізу не враховують такої характеристики клієнта, як репутація, тоді як рейтингові системи оцінки орієнтовані на врахування чинників суб'єктивного характеру.
Широкого застосування і у вітчизняній, і в закордонній практиці набув метод коефіцієнтів, який дає змогу отримувати важливі показники діяльності клієнта. Метод коефіцієнтів зводиться до розрахунку співвідношень між окремими показниками чи групами показників (статей балансу), які характеризують фінансовий стан підприємства, і порівняння результатів з нормативними чи середніми значеннями. Ці значення показників розглядаються як середні для будь-яких підприємств незалежно від розмірів, галузі та специфіки діяльності, і це знижує ефективність застосування методу коефіцієнтів.
Для отримання точнішої картини необхідно використовувати галузеві значення коефіцієнтів, які б враховували особливості технологічних процесів і тривалість ділового циклу підприємств. Розрахунок середньогалузевих коефіцієнтів потребує обробки значної кількості статистичних даних, а тому для кожного окремого банку становить чималі труднощі. У розвинених країнах такі розрахунки здійснюють централізовано на рівні держави або великих спеціалізованих статистичних агенцій. В Україні система сереньогалузевих коефіцієнтів відсутня, тому можна рекомендувати банкам порівнювати два чи більше підприємств, які працюють в одній і тій самій галузі. Навіть порівняльний аналіз двох клієнтів дасть змогу вибрати надійнішого позичальника.
Банкам треба працювати над створенням власної бази фінансових коефіцієнтів не лише реальних, а й потенційних клієнтів, які подали кредитні заявки. І навіть якщо їх було відхилено, такі особи можуть отримати позичку в майбутньому. Для створення відповідних масивів інформації за галузями та групами клієнтів у банків є об'єктивні передумови. Адже здебільшого банки займають визначені сегменти ринку і працюють з кількома клієнтами однієї галузі. Отже, обслуговуючи клієнтів однієї або кількох галузей, банк має можливість зібрати достатню кількість інформації для проведення порівняльного аналізу, що полегшить процес оцінювання кредитоспроможності конкретного позичальника і дасть змогу дістати об'єктивну характеристику.
Перевагою методу фінансових коефіцієнтів є простота, але під час його застосування потрібно пам'ятати про низку обмежень і хиб, у результаті недооцінювання яких можна отримати неадекватну картину і зробити хибні висновки [60].
Під впливом інфляції ціна активів, відображена у балансі, може суттєво відрізнятися від реальної їхньої вартості, тому під час аналізу коефіцієнтів одного підприємства за тривалий період треба враховувати інфляційні зміни і проводити аналіз зважено та обережно.
Багато великих підприємств і фірм мають філії та дочірні компанії в різних галузях економіки, тому середні значення фінансових коефіцієнтів для них розробити важко. Це робить застосування методу коефіцієнтів зручнішим та ефективнішим для аналізу невеликих, вузькоспрямованих підприємств, а не багатогалузевих фірм.
Складно зробити правильні висновки щодо того, хороше чи погане значення коефіцієнта, оскільки одні й ті самі значення можуть бути наслідками різних причин. Наприклад, високе значення коефіцієнтів ліквідності може означати сильну позицію підприємства або надлишкову готівку, яка не приносить прибутку.
Визначення реального фінансового стану за методом коефіцієнтів ускладнюється через те, що під час аналізу використовуються численні показники. Деякі з них характеризують діяльність підприємства з позитивного боку, інші -- з негативного. Різнобічність і різнорідність цих показників ускладнює виявлення загальних тенденцій у фінансовому стані підприємства. У такому разі необхідно використовувати статистичні прийоми аналізу, враховуючи динаміку коефіцієнтів.
Фінансові коефіцієнти розраховують на основі даних звітності, наданої банку клієнтом, але така інформація має низку хиб. По-перше, фінансова звітність складається на визначену дату, а отже, не відображає повністю процесів, які відбуваються за період між датами складання звітності. По-друге, у процесі підготовки звітності може застосовуватися "техніка декорації вітрин", тобто можуть виконуватися фінансові операції, які на короткий термін штучно поліпшують стан підприємства для того, щоб це знайшло відображення у звітах. По-третє, для одержання об'єктивних результатів потрібно аналізувати велику кількість фінансових звітів за низку періодів, тобто аналізувати динаміку змін показників, яка виявляє тенденцію розвитку підприємства. Такий аналіз не завжди можна провести через брак даних, неможливість зіставлення результатів, а також нестабільність економічних умов, коли результати аналізу некоректно екстраполювати на майбутнє. По-четверте, у фінансовій звітності констатуються факти, які вже здійснилися, тобто погіршення фінансового стану підприємства знайде відображення у балансі вже після того, як це відбулося, але така ситуація для банку неприйнятна. Крім того, до певних груп позичальників метод коефіцієнтів взагалі не може бути застосований, наприклад, до новостворених підприємств або позичальника -- фізичної особи.
У міжнародній банківській практиці одним з найпоширеніших підходів до визначення кредитоспроможності позичальника є рейтингові системи, орієнтовані на врахування і кількісних, і якісних характеристик клієнта. Такі системи дають змогу визначити кредитоспроможність за допомогою синтезованого показника -- рейтингу, вираженого у балах, встановити межі інтервалу його коливань і, залежно від кількості балів, визначити належність позичальника до того чи іншого класу клієнтів за рівнем ризику.
Рейтингові системи оцінки передбачають передусім вибір і обґрунтування системи показників та їхню класифікацію за групами. Ці групи ранжуються залежно від їх значущості в оцінці кредитоспроможності клієнта з позицій банку. Тобто одні й ті самі показники можуть мати різну вагомість в оцінці кредитного ризику з погляду різних банків, а також залежно від виду кредиту. Наприклад, у разі надання короткострокового кредиту найважливіше значення мають показники ліквідності та фінансової стійкості, за довгострокового кредитування -- ефективності виробництва, прибутковості та рентабельності.
Рейтингова система оцінювання кредитоспроможності позичальника має розроблятися кожним банком індивідуально залежно від кредитної політики банку, стратегічних планів, маркетингових досліджень і загальних вимог до якості кредитів, які пропонує центральний банк. Отже, рейтингові системи відбивають підхід конкретного банку до оцінювання якості кредитів і можуть суттєво відрізнятися від банку до банку. Так, клієнт, кредитоспроможність якого занадто низька для одного банку, може стати бажаним клієнтом в іншому банку.
Фактично рівень ризиковості клієнта трансформується у ризик самого банку, оскільки ризики, на які наражається позичальник, стають банківськими ризиками за встановлення кредитних відносин. У міжнародній банківській практиці прийнято, що кожний великий банк розробляє власну рейтингову систему оцінки кредитоспроможності позичальника. Це дає змогу не лише прийняти обґрунтоване рішення щодо надання позички, а й визначити такі умови кредитування, які обмежать кредитний ризик банку і стануть підставою для укладання угоди. У світовій практиці кредитний рейтинг визначають спеціалізовані компанії -- рейтингові агенції, такі як Standard & Poor, Moody's, Fitch, Duff and Phelps [64].
Загалом процес визначення кредитоспроможності позичальника великою мірою є творчим, а не механічним, і потребує від кредитних менеджерів глибокого знання економіки, специфіки галузей і підприємств, вимагає навиків збирання, систематизації та всебічного осмислення фактичного матеріалу. У процесі кредитування постає потреба нагромаджувати різнобічну і різнопрофільну інформацію про позичальника. Це завдання не з простих, адже часто у реальних господарських умовах не так багато часу відведено для прийняття рішень про можливість та умови кредитування. Оцінка фінансового стану позичальника здійснюється під час укладання кредитної угоди, а далі -- не рідше разу на три місяці, а для банків-позичальників -- не рідше разу на місяць.
Кредитний менеджер повинен завжди пам'ятати, що головною метою процесу аналізу кредитоспроможності позичальника є оцінювання кредитного ризику й виявлення джерел повернення основної суми боргу та відсотків за кредитом, а не аналіз фінансового стану клієнта як такий.
У процесі оцінювання фінансового стану позичальника -- юридичної особи враховуються та аналізуються в динаміці такі основні економічні показники діяльності [65]:
платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної і загальної ліквідності);
фінансова сталість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);
обсяг реалізації;
обороти за рахунками (співвідношення чистих надходжень за рахунками та суми кредиту, наявність рахунків в інших банках, наявність картотеки неплатежів);
склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості;
собівартість продукції;
прибутки та збитки;
рентабельність;
кредитна історія позичальника.
Такі параметри оцінювання фінансового стану позичальника, як платоспроможність, фінансова сталість, рентабельність, характеризуються кількома показниками (табл.1.10) [63]:
Таблиця 1.10
Параметри оцінювання фінансового стану позичальника
|
№ з/п |
Показник |
Методика розрахунку |
Теоретичне значення |
|
|
1 |
Коефіцієнт миттєвої ліквідності |
високоліквідні активи (грошові кошти, їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції) поточні зобов'язання (короткострокові кредити, розрахунки з кредиторами) |
не менше 0,2 |
|
|
2 |
Коефіцієнт поточної ліквідності |
ліквідні активи (високоліквідні активи, дебіторська заборгованість, векселі одержані) поточні зобов'язання (короткострокові кредити, розрахунки з кредиторами) |
не менше 0,5 |
|
|
3 |
Коефіцієнт загальної ліквідності |
оборотні активи поточні зобов'язання (короткострокові кредити, розрахунки з кредиторами) |
не менше 2,0 |
|
|
4 |
Коефіцієнт маневреності |
власний капітал підприємства необоротні активи |
не менше 0,5 |
|
|
5 |
Коефіцієнт незалежності |
залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання) власний капітал |
не більше 1,0 |
|
|
6 |
Рентабельність активів |
чистий прибуток загальні активи |
-- |
|
|
7 |
Рентабельність продажу |
чистий прибуток обсяг реалізації продукції (без ПДВ) |
-- |
|
|
8 |
Коефіцієнт покриття кредиту грошовими потоками позичальника |
чисті надходження за всіма рахунками позичальника * сума основного боргу та відсотків за кредитом |
не менше 1,5 |
Чисті надходження за всіма рахунками позичальника розраховуються так: різниця між середньомісячними надходженнями за рахунками (за винятком кредитних коштів) і щомісячними умовно-постійними зобов'язаннями (адміністративно-господарські витрати) множиться на кількість місяців дії кредитної угоди, від знайденого добутку віднімаються податкові платежі та інші зобов'язання перед кредиторами (за даними останнього балансу), які мають бути сплачені позичальником упродовж періоду дії кредитної угоди.
Середньомісячні надходження за рахунками позичальника обчислюються як середня арифметична величина всіх надходжень за останні три місяці, а для суб'єктів господарської діяльності з сезонним характером виробництва -- за останні 12 місяців.
Отже, групування показників за їхнім економічним змістом дає змогу сформувати такі напрями аналізу фінансового стану позичальника [66]:
аналіз грошових потоків -- співвідношення чистих надходжень за рахунками і суми основного боргу за кредитом, склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості, оборотність грошових коштів;
платоспроможність -- коефіцієнти миттєвої, поточної і загальної ліквідності;
фінансова сталість -- коефіцієнти маневреності й незалежності;
рентабельність -- коефіцієнти рентабельності активів, рентабельності реалізації.
Крім перелічених, до уваги можуть братися й суб'єктивні чинники, які не завжди мають кількісні характеристики, але важливі для оцінки реальної величини ризику. Серед них такі [68]:
ефективність менеджменту;
ринкова позиція позичальника;
залежність від циклічних і структурних змін в економіці та в галузі;
ділова репутація;
наявність державних замовлень і державної підтримки позичальника;
професіоналізм керівництва.
У практиці американських банків для аналізу фінансового стану клієнта та його надійності з точки зору вчасного повернення боргу застосовується “правило п”яти сі", у якому критерії відбору клієнтів позначені символами, що починаються з літери “сі" [69]:
customer's character (характер позичальника) -- його репутація, рівень відповідальності, готовність і бажання гасити борг;
capacity to pay (фінансові можливості) -- принципово у позичальника є три джерела коштів на погашення позики:
а) поточні касові надходження (cash flow);
б) продаж активів;
в) інші джерела фінансування (враховуючи кошти, позичені на
грошовому ринку).
capital (капітал, майно);
collateral (забезпечення);
current business conditions (загальні економічні умови).
В англійській економічній літературі принципи кредитування визначаються абревіатурою CAMPARI, що означає [71]:
С (character) -- характеристика клієнта;
A (ability) -- здатність до погашення позики;
M (margin) -- маржа (доходність);
P (purpose) -- мета кредиту;
A (ammount) -- розмір позики;
R (repayment) -- умови погашення позики;
I (insurance) -- страхування ризику непогашення позики.
Розрізняють два підходи до аналізу фінансового стану фірми:
1) експрес-аналіз. Для швидкого експрес-аналізу розраховуються три найпопулярніші коефіцієнти: неплатоспроможності, абсолютної ліквідності і коефіцієнт загальної ліквідності (далі буде).
У практиці банків Великобританії головна увага приділяється коефіцієнту залежності (гірингу), який показує співвідношення залученого і власного (акціонерного) капіталу. Як залучений, так і власний капітал можна оцінити за балансовою або ринковою вартістю. Максимальне значення гірингу банками не встановлюється, але високе його значення (понад 100%) свідчить про високий кредитний ризик.
Комерційні банки практикують варіант експрес-аналізу за допомогою ПЕОМ. Він передбачає аналіз групи фінансових показників (таких як коефіцієнти автономії, маневровості, покриття балансу, абсолютної ліквідності, заборгованості, покриття інвестицій) та порівняння їх з оптимальними значеннями;
2) розгорнутий аналіз коефіцієнтів. Такий аналіз передбачає розрахунок великої кількості фінансових показників. Для зручності їх класифікують у групи за спільними ознаками. Наприклад, у практиці банків США застосовуються п”ять груп показників [70]:
показники ліквідності;
показники заборгованості;
показники погашення боргу;
показники ділової активності;
показники рентабельності.
Показники ліквідності (liquidity ratios) -- характеризують здатність забезпечити своєчасне виконання своїх зобов”язань. Дають можливість передбачити спроможність і вірогідність повернення клієнтом позики у відповідності з угодою. Застосовуються для оцінки співвідношення найліквідніших елементів балансу фірми, її обігового капіталу (касова готівка, дебітори, матеріальні запаси) та короткотермінових зобов'язань. Чим вище покриття цих зобов'язань за рахунок активів, які швидко реалізуються, тим надійніший стан фірми, тим більше вона має шансів на одержання кредиту.
Коефіцієнт “лакмусового папірця" = Каса + Дебіторські рахунки + Цінні папери = -- -- -- -- (1.1)
Короткотермінові зобов'язання
Показники заборгованості (leverage ratios) -- показують розподіл ризику між власниками компанії (акціонерами) та її кредиторами. Активи можна профінансувати або за рахунок власних коштів, або за рахунок залучених. Чим вище значення цього показника, тим вищий ризик кредиторів і тим обережніше повинен ставитися банк до надання нових позик.
Коефіцієнт покриття основних засобів (fixed assetstonet worth ratio) =
Основні засоби
= -- -- (1.2)
Власний капітал
Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів профінансована за рахунок власного капіталу. Взагалі кажучи, споруди, обладнання та інші довгострокові активи повинні покриватися за рахунок коштів акціонерів або довгострокових кредитів. Нормальним вважається співвідношення (0,75 -- 1,0), оскільки вище співвідношення може означати, що в основні засоби вкладена частина обігового капіталу, а це може негативно вплинути на виробничу діяльність фірми.
Коефіцієнт короткотермінової заборгованості =
Короткотермінові зобов”язання
= -- -- -- (1.3)
Власний капітал
Нормальним вважається його значення (0,5), тобто позичальник повинен взяти на себе більшу частку фінансового ризику, ніж кредитори.
Коефіцієнт покриття загальної заборгованості =
Загальна сума зобов”язань
= -- -- -- (1.4)
Власний капітал
Показує, яка частина всіх активів фірми покрита за рахунок коштів кредиторів, а яка -- за рахунок акціонерів. Якщо показник більше 1, частка кредиторів вища. Практика показує, що оптимальне значення коефіцієнта не повинно перевищувати 2.
Показники погашення боргу -- дають можливість оцінити спроможність фірми оплатити поточну заборгованість за рахунок виручки. Для детального аналізу необхідно скласти графік грошових надходжень.
Коефіцієнт грошового потоку =
Прибуток після оплати податків + Амортизація -- Дивіденди
= -- -- -- -- -- -- (1.5)
Позики з терміном погашення протягом одного року
Коефіцієнт показує, яка частина грошових надходжень фірми від операцій піде на покриття основного боргу та відсотків за кредити з терміном погашення протягом найближчого року. Чим нижчий коефіцієнт, тим менша “маржа безпеки" при погашенні боргів. Теоретично коефіцієнт = 1 забезпечує фірмі фінансову стабільність. Разом з тим необхідно проаналізувати конкретні терміни грошових надходжень, співставляючи їх з термінами чергових платежів.
Коефіцієнт виплати відсотків (times interest earned ratio) =
Прибуток до сплати податків + Платежі відсотків
= -- -- -- -- (1.6)
Платежі відсотків
Коефіцієнт показує, у скільки разів прибутки фірми перевищують суму платежів відсотків за кредит. Звичайно, показник не повинен бути менше одиниці, інакше спроможність фірми погашати свої зобов'язання опиниться під загрозою.
Показники ділової активності (activity ratios) -- дають можливість оцінити ефективність використання активів фірми.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (accounts receivable turnover ratio) =
Середня сума дебіторських рахунків * 100
= -- -- -- -- (1.7)
Сума продажу в кредит
Природно, даний показник має сенс лише у порівнянні з аналогічними коефіцієнтами інших підрозділів галузі. Якщо показник відносно високий, то це може вказувати на затримку в оплаті рахунків покупцями чи на занадто пільгові умови кредитування з метою стимулювання збуту продукції.
Коефіцієнт оборотності запасів (inventory turnover ratio) =
Матеріальні запаси * 365
= -- -- -- (1.8)
Собівартість реалізованих товарів
Високий коефіцієнт свідчить про ефективне використання ресурсів, але вона може бути передвісником виснаження запасів та незадоволення попиту споживачів.
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (accounts payable turnover ratio) =
Рахунки на оплату * 365
= -- -- -- (1.9)
Сума покупок
Дає можливість визначити, наскільки швидко фірма розраховується з постачальниками. Різкий ріст значення показника може вказувати на проблеми надходження грошей, а зниження -- на дострокову оплату рахунків.
Показники рентабельності (profitability ratios) -- свідчать про загальну ефективність роботи фірми.
Чистий прибуток * 100
Прибуток на одиницю продаж = -- -- (1.10)
Продажі
Цей коефіцієнт не має стандартів, він залежить від галузі виробничої діяльності та інших факторів. У нас його називають рентабельністю реалізованої продукції.
Прибуток на одиницю активів (return on asset ratio) =
Чистий прибуток * 100
= -- -- (1.11)
Активи
Коефіцієнт характеризує прибутковість виробництва з точки зору використання активів фірми.
Прибуток на одиницю акціонерного капіталу (return on equity) =
Чистий прибуток * 100
= -- -- (1.12)
Акціонерний капітал
Багато з наведених вище показників використовуються і в нашій банківській практиці. Проте внаслідок відмінностей у бухгалтерській та статистичній звітності показники оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника, які застосовуються у наших банках, дещо відрізняються від вище наведених.
Комерційний банк також може використовувати при аналізі фінансового стану позичальників показники, які рекомендовані постійними радниками USAIDBarents Group [72]:
1) Показник наявності оборотних коштів:
(1.13)
2) Показник миттєвої ліквідності:
(1.14)
3) Оборотність балансу:
(1.15)
4) Оборотність дебіторської заборгованості:
(1.16)
5) Оборотність кредиторської заборгованості:
(1.17)
6) Покриття кредиторської заборгованості потоками грошових коштів:
(1.18)
7) Маржа прибутковості:
(1.19)
8) Показник автономності суб'єкта підприємницької діяльності:
(1.20)
9) Показник рентабельності інвестованих коштів засновників:
(1.21)
10) Показник рентабельності балансу:
(1.22)
Комерційному банку рекомендується будувати та аналізувати динамічні ряди за кожним показником. Аналіз рядів динаміки дозволяє комерційному банку простежити еволюцію фінансово-господарської діяльності позичальника та зробити припущення щодо його майбутнього стану.
1.3 Процедури оцінки фінансового стану та короткострокової кредитоспроможності позичальників -- юридичних осіб
Кредитоспроможнiсть позичальника -- це здатнiсть юридичної або фiзичної особи повнiстю та у строк розрахуватися зi своїми борговими зобов'язаннями. Вона не фiксує неплатежi за минулий перiод або на якусь конкретну дату, а прогнозує його платоспроможнiсть на найближчу перспективу.
Процес аналізу та оцінювання кредитоспроможності клієнта складається з двох етапів [73]:
оцінювання моральних та етичних якостей позичальника, його репутації та намірів щодо повернення позички;
прогнозування платоспроможності позичальника на період кредитування.
Національний банк України в "Положенні про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" [13] розробив методику аналізу фінансового стану позичальника, яка має враховуватися банками обов'язково. Однак наведені в Положенні вимоги є мінімально необхідними, і кожен банк може розробити власний підхід з урахуванням своєї специфіки, основних положень кредитної політики та конкретних економічних умов. Отже, кожен банк має право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки, що підвищують вимоги до показників для адекватної оцінки кредитних ризиків і належного контролю за ними. Крім того, банки самостійно визначають значущість кожного із запропонованих НБУ показників індивідуально для кожної групи позичальників з огляду на галузь економіки, сезонність виробництва, ліквідність балансу, обіговість коштів, становище на ринку.
Критерії оцінювання фінансового стану позичальника та методику їх визначення банк документально фіксує в окремому положенні і вони є невід'ємною частиною його кредитної політики. У методиці потрібно сформувати грунтовні та технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності клієнтів-позичальників і методи проведення аналізу. Вибір системи показників і методів залежить передусім від специфіки того сегмента ринку, який обслуговує банк (галузеві особливості, категорія позичальників), а також від рівня спеціалізації банку (іпотечний, інвестиційний, торгівельний), видів кредитів (короткострокові, довгострокові), стратегії та політики банку (надійність, ризиковість, агресивність), рівня кваліфікації кредитних працівників, рівня організації та технічного забезпечення аналітичної роботи в банку.
У процесі аналізу кредитоспроможності потрібно керуватися тим, що для кредитора пріоритетне значення має спроможність позичальника генерувати грошові потоки. І саме з цих позицій потрібно аналізувати фінансовий стан позичальника. Наприклад, у міжнародній банківській практиці зафіксовано непоодинокі випадки, коли банки охоче кредитують компанії, які за фінансовими звітами є збитковими, але вони генерують потужний грошовий потік.
Прикладом можуть бути авіаційні компанії США, які внаслідок великих амортизаційних відрахувань, пов'язаних із високою вартістю літаків, мають фінансовим результатом збитки. Водночас на рахунках цих компаній завжди є кошти, що і робить їх вигідними і надійними позичальниками. У вітчизняній практиці частіше існує зворотна ситуація, коли прибуткове підприємство не може розрахуватися за кредитом, оскільки його фінансовий прибуток перебуває у формі прострочених і сумнівних до повернення боргів. Однак у будь-якому разі аналіз динаміки грошових потоків позичальника дає банку цінну інформацію щодо його спроможності своєчасно повернути борг.
Методика оцінювання фінансового стану позичальника, перелік аналітичних показників, їхні нормативні значення та значущість (встановлюється за бальною системою з огляду на вагомість кожного показника серед інших) визначаються окремо для кожної групи позичальників. У загальному випадку виокремлюють такі групи позичальників: юридична особа, банк, фізична особа.
До укладання кредитного договору банк повинен ретельно проаналiзувати кредитоспроможнiсть позичальника, вивчити фактори, котрi можуть спричинити непогашення позики. Можливiсть повернення основної суми боргу є одним з головних принципiв, який завжди повинен бути дотриманий при проведеннi банком кредитних операцiй. Тому оцiнка якостi потенцiйного позичальника та встановлення обгунтованостi позики є важливими етапами надання кредиту. Анi наявнiсть солiдного забезпечення, нi будь-якi iншi позитивнi фактори не зможуть запобiгти кризовiй ситуацiї, якщо позика не була обгрунтована.
Аналiз кредитоспроможностi та фiнансового стану позичальника проводяться банком на пiдставi:
1) документiв та матерiалiв, отриманих безпосередньо вiд клiєнта;
2) документiв та матерiалiв про клiєнта у базах даних банку;
3) iнформацiї з оточення клiєнта.
Загальна уява про потенцiйного клієнта-позичальника, його характер визначається репутацiєю, ступенем вiдповiдальностi, готовнiстю та бажанням повертати борг. Банк повинен перш за все з'ясувати, як позичальник виконував попереднi зобов'язання ранiше, чи були у нього затримки у погашеннi позик, який його статус у дiловому свiтi. Для отримання психологiчного портрета позичальника (а чи збирається клiєнт повертати борг взагалi? наскiльки достовiрними можуть бути поданi ним матерiали та документацiя?) банк використовує особисте знайомство з клiєнтом, консультацiї з iншими банками та фiрмами, дiловими партнерами та iншу доступну iнформацiю.
Фiнансовi можливостi позичальника, його здатнiсть до погашання кредиту та процентiв за позикою визначаються за допомогою ретельного аналiзу його доходiв та витрат i перспектив їх змiни.
У принципi, у позичальника iснують три джерела погашення боргу:
поточнi касовi надходження;
продаж активiв;
iншi джерела фiнансування (враховуючи запозичення на фiнансовому ринку).
Для здiйснення оцiнки фiнансового стану позичальника-юридичної особи (крiм банкiв) банккредитор має врахувати чiтко визначенi об'єктивнi показники його дiяльностi, такi як:
а) обсяг реалiзацiї;
б) прибуток та збитки;
в) рентабельнiсть;
г) коефiцiєнти лiквiдностi;
д) грошовi потоки (надходження коштiв на рахунки позичальника) для забезпечення повернення позики та сплати процентiв за нею;
е) склад та динамiку дебiторсько-кредиторської заборгованостi.
Також слiд розглядати фактори суб'єктивного характеру [76]:
ефективнiсть управлiння позичальника;
макроекономiчна ситуацiя i стан розвитку галузi позичальника;
ринкова позицiя позичальника i його залежнiсть вiд циклiчних та структурних змiн в економiцi та галузi;
наявнiсть державних замовлень та державної пiдтримки позичальника тощо;
погашення кредитної заборгованостi позичальником в минулому.
Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника -- юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:
платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);
фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);
обсяг реалізації;
обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів -- у динаміці);
склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);
собівартість продукції (у динаміці);
прибутки та збитки (у динаміці);
рентабельність (у динаміці);
кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).
В табл.1.5 наведені алгоритми розрахунків показників рентабельності діяльності підприємства [53] -- [57] з використанням форм фінансової звітності -- Форма 1 “Баланс" та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності”:
Таблиця 1.5. Алгоритми розрахунку показників рентабельності
|
№п/п |
Показник |
Умовн Позн. |
Формула для розрахунку |
Джерела інформації з форм фінзвітності |
|
|
ПОКАЗНИКИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ |
|||||
|
1 |
Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності |
Rзв |
Прибуток від звичайної діяльності / Валюта активів |
Форма 2 (190) / Форма1 (280) |
|
|
2 |
Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком |
Rа |
Чистий Прибуток / Валюта активів |
Форма 2 (220) / Форма1 (280) |
|
|
3 |
Рентабельність власного капіталу |
Rвк |
Чистий Прибуток / Власний капітал |
Форма 2 (220) / Форма1 (380) |
|
|
4 |
Рентабельність виробничих фондів |
Rвф |
Чистий Прибуток / Виробничі фонди |
Форма 2 (220) /Форма1 (030+100+120) |
|
|
5 |
Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації |
Rq |
Прибуток від реалізації / Виручка |
Форма 2 (050070080) /Форма 2 (035) |
|
|
6 |
Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності |
Rqоп |
Прибуток від операційної діяльності / Виручка |
Форма 2 (100) / Форма 2 (035) |
|
|
7 |
Рентабельність реал. продукції за прибутком |
Rqч |
Чистий прибуток / Виручка |
Форма 2 (220) / Форма 2 (035) |
|
|
.8 |
Коефіцієнт стійкості економічного зростання |
Ксез |
Реінвестований прибуток / Власний капітал |
Форма 2 (100 -- 335) * Ф.2 (220) /100 /Форма 1 (380) |
|
|
9 |
Коефіцієнт реінвестування |
Кр |
Реінвестований прибуток / Чистий прибуток |
Форма 2 (100 -- 335) * Ф.2 (220) /100 /Форма 2 (220) |
|
|
10 |
Період окупності капіталу |
Тк |
Активи/Чистий прибуток |
Форма 1 (280) / Форма 2 (220) |
|
|
11 |
Період окупності власного капіталу |
Твк |
Власний капітал / Чистий прибуток |
Форма 1 (380) / Форма 2 (220) |
В табл.1.6 наведені алгоритми розрахунків показників ділової активності діяльності підприємства з використанням форм фінансової звітності -- Форма 1 “Баланс" та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності” [25], [26]:
Таблиця 1.6. Алгоритми розрахунку показників ділової активності
|
№ п/п |
Показник |
Умовне позначення |
Формула для розрахунку |
Джерела інформації з форм фінзвітності |
|
|
ПОКАЗНИКИ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ |
|||||
|
1 |
Коефіцієнт трансформації |
Кт |
Чиста виручка від реалізації / Валюта активів |
Форма 2 (035) / Форма1 (280) |
|
|
2 |
Фондовіддача |
Фоф |
Чиста виручка від реалізації / Основні виробничі фонди |
Форма 2 (035) / Форма1 (030) |
|
|
3 |
Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти) |
Ко |
Чиста виручка від реалізації / Обігові кошти |
Форма 2 (035) / Форма1 (260+270) |
|
|
4 |
Період одного обороту обігових коштів (днів) |
Чо |
365/ Ко |
365/Ко |
|
|
5 |
Коефіцієнт оборотності запасів (обороти) |
Коз |
Собівартість реалізації / Середні запаси |
Форма 2 (040) / Форма1 (100+120+130+140 +150) |
|
|
6 |
Період одного обороту запасів (днів) |
Чз |
365/Коз |
365/Коз |
|
|
7 |
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти) |
Кдз |
Чиста виручка від реалізації / Середня дебіторська заборгованість |
Форма 2 (035) / Форма1 (050+170+180+190+200+210) |
|
|
8 |
Період погашення дебіторської заборгованості (днів) |
Чдз |
365/Кдз |
365/Кдз |
|
|
9 |
Коефіцієнт оборотності готової продукції |
Кгп |
Чиста виручка від реалізації / Готова продукція |
Форма 2 (035) / Форма1 (130) |
|
|
10 |
Період погашення кредиторської заборгованості (днів) |
Чкз |
Середня кредиторська заборгованість *360/ Собівартість реалізації |
Форма 1 (500+520+530 +550+580) / Форма 2 (040) |
|
|
11 |
Період фінансового циклу (днів) -- період обороту коштів |
Чфц |
Чфц= Чоц -- Чкз |
Чфц= Чоц -- Чкз |
|
|
12 |
Коефіцієнт оборотності власного капіталу (оборотність) |
Квк |
Чиста виручка від реалізації / Власний капітал |
Форма 2 (035) / Форма1 (380+430+630) |
В табл.1.7 наведені алгоритми розрахунків показників майнового стану підприємства з використанням форм фінансової звітності -- Форма 1 “Баланс" та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності” [25], [26]:
Таблиця 1.7
Алгоритми розрахунку показників майнового стану
|
№ п/п |
Показник |
Умовне позначення |
Формула для розрахунку |
Джерела інформації з форм фін звітності |
|
|
ПОКАЗНИКИ МАЙНОВОГО СТАНУ |
|||||
|
1. |
Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах |
Ч овф |
Оборотні виробничі фонди/ Оборотні активи |
Форма 1 (100+120+270) /Форма1 (260+270) |
|
|
2 |
Частка основних засобів в активах |
Ч оз |
Залишкова вартість основних засобів / Валюта активів |
Форма 1 (030) / Форма1 (280) |
|
|
3 |
Коефіцієнт зносу основних засобів |
К зн |
Знос основних засобів/ Первісна вартість основних засобів |
Форма 1 (032) / Форма1 (031) |
|
|
4 |
Коефіцієнт оновлення основних засобів |
К он |
Збільшення за звітний період первісної вартості основних засобів/ Первісну вартість основних засобів |
Форма 1 ( (031к) -- (031п)) / Форма1 (031п) |
|
|
5 |
Частка довгострокових фінансових інвестицій в активах |
Ч дф |
Довгострокові фінансові інвестиції / валюта активів |
Форма 1 (040+045) /Форма1 (280) |
|
|
6 |
Частка оборотних виробничих активів |
Ч ова |
Оборотні виробничі фонди/ Валюта активів |
Форма 1 (100+120+270) /Форма1 (280) |
|
|
7 |
Коефіцієнт мобільності активів |
К моб |
Мобільні активи / Немобільні активи |
Форма 1 (260+270) /Форма1 (080) |
Платоспроможність підприємства -- це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов'язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов [57]. Її можна вивчати за минулий період, на якусь певну (звітну) дату або як майбутню можливість розрахувати у необхідні терміни за існуючими короткостроковими зобов'язаннями.
Платоспроможність підприємства визначається системою показників ліквідності оборотних активів балансу. Знаменник в усіх наведених показників один і той самий -- поточні пасиви, тобто термінові невідкладні зобов'язання.
Показники ліквідності характеризують здатність фірми виконувати свої поточні (короткострокові) зобов'язання за рахунок поточних активів.
Коефіцієнт загальної ліквідності (Кл. заг) (коефіцієнт покриття) -- це відношення поточних активів (Апот) до поточних зобов'язань (Зпот):
, (1.23)
де: -- поточні активи балансу (Форма 1 строка 260);
-- поточні зобов ' язання балансу (Форма 1 строка 620);
Цей результат співвідноситься з одиницею і показує, скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань.
При Кл. заг. <2 вважається, що платоспроможність підприємства невисока існує певний фінансовий ризик. Співвідношення 2: 1 вважається нормальним, але для деяких сфер бізнесу воно може коливатись від 1,2 до 2,5 [59].
Коефіцієнт термінової ліквідності (Кл. терм) -- це відношення активів високої ліквідності (Алікв) до поточних зобов'язань:
, (1.24)
де: Алікв -- активи високої ліквідності = поточні активи -- запаси (Форма 1 строки (260100110120130140150);
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кл. абс) характеризується відношенням грошових засобів та коротк. цінних паперів (Г, Цп) до поточних зобов'язань:
, (1.25)
де: Г, Цп -- грошові засоби та короткострокові цінні папери (Форма 1 строки (230+240));
Значення цього коефіцієнта є достатнім, якщо він перевищує 0,20,25 [59].
Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованостей -- показує наскільки термінові надходження від боржників до підприємства відповідають терміновим вимогам кредиторів до підприємства:
, (1.26)
де: Здеб -- короткострокова дебіторська заборгованість (Форма 1 строки (160+170+180+190+200+210));
Зкред -- короткострокова кредиторська заборгованість (Форма 1 строки (520+530+540));
Значення цього коефіцієнту є сприятливими, якщо він перевищує 1,25.
Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.
В табл.1.8 наведені алгоритми розрахунків показників фінансової стійкості підприємства з використанням форм фінансової звітності -- Форма 1 “Баланс" та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності” [25], [26]:
Для оперативного розрахунку абсолютних показників фінансової стійкості (коефіцієнту покриття запасів оборотними коштами) вартість запасів (З) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування [59]:
власні оборотні кошти (НВОК);
власні оборотні кошти і довгострокові кредити та позики (НВОК + Дп);
власні оборотні кошти, довго -- та короткострокові кредити і позики
(НВОК + Дп + ДФЗ).
Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості:
1. Абсолютна стійкість -- для забезпечення запасів (З) достатньо власних оборотних коштів; платоспроможність підприємства гарантована: З < НВОК
2. Нормальна стійкість -- для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована: З < НВОК+Дп
3. Нестійкий фінансовий стан -- для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити: З < НВОК + Дп + ДФЗ
4. Кризовий фінансовий стан -- для забезпечення запасів не вистачає “нормальних" джерел фінансування; підприємству загрожує банкрутство:
З > НВОК + Дп + ДФЗ
Забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність).
Таблиця 1.8
Алгоритми розрахунку показників фінансової стійкості
|
Показник |
Умов. позн. |
Формула для розрахунку |
Джерела інформації з форм фінзвітності |
||
|
ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ |
|||||
|
1 |
Власні обігові кошти (робочий, функціонуючий капітал) |
Рк |
Оборотні активи -- короткострокові зобов ' язання |
Форма 1 (260+270620630) |
|
|
2 |
Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами |
Кзвк |
Власні обігові кошти / оборотні кошти |
Форма 1 (380+430080) /Форма1 (260+270) |
|
|
3 |
Маневреність робочого капіталу |
Мрк |
Запаси / Робочий капітал |
Форма 1 (100+120 +130+140+150) /Форма1 (260+270620630) |
|
|
4 |
Маневреність власних обігових коштів |
Мвок |
Грошові Кошти / Власні обігові кошти |
Форма 1 (230+240) /Форма1 (380+430080) |
|
|
5 |
Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів |
Кзап |
Власні обігові кошти / Запаси |
Форма 1 (380+430080) /Форма1 (100+120 +130+140+150) |
|
|
6 |
Коефіцієнт покриття запасів |
Кпз |
"Нормальні" джерела покриття запасів / Запаси |
Форма 1 (380+430 +480080+500+520+530+540) /Форма1 (100+120 +130+140+150) |
|
|
7 |
Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) |
Кавт |
Власний капітал / Валюта Пасивів балансу |
Форма 1 (380+430+630) /Форма1 (640) |
|
|
8 |
Коефіцієнт маневреності власного капіталу |
Км |
Власні обігові кошти / Власний капітал |
Форма 1 (380+430+630080) /Форма1 (380+430+630) |
|
|
9 |
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу |
Кпк |
Позиковий капітал/Валюта пасивів |
Форма 1 (480+620) /Форма1 (640) |
|
|
10 |
Коефіцієнт фінансової стабільності |
Кфс |
Власні кошти / позикові кошти |
Форма 1 (380+430+630) /Форма1 (480+620) |
|
|
12 |
Коефіцієнт фінансової стійкості |
Кфст |
Власний капітал + довгострокові зобов ' язання / Валюта пасивів |
Форма 1 (380+430+480+630) /Форма1 (640) |
Розрахунок класу кредитоспроможності проводиться при розрахунках фінансової стійкості та ліквідності підприємства. При цьому впроваджені типові форми “Класу кредитоспроможності" [48] (табл.1.9):
Таблиця 1.9
Клас кредитоспроможності позичальників
|
Показник |
1 клас |
2 клас |
3 клас |
|
|
Коефіцієнт незалежності |
більше 0,6 |
від 0,3 до 0,6 |
менше 0,3 |
|
|
Коефіцієнт абсолютної ліквідності |
0,2 та більше |
від 0,15 до 0,2 |
менше 0,15 |
|
|
Коефіцієнт проміжної ліквідності |
0,7 та більше |
від 0,4 до 0,7 |
менше 0,4 |
|
|
Коефіцієнт покриття |
2,0 та більше |
від 1,0 до 2,0 |
менше 1,0 |
1.4 Методи дисконтованих оцінок кредитоспроможності позичальників при довгостроковому інвестиційному кредитуванні
Інвестиційний проект розробляється задовго до реального початку його здійснення.
Реалізація проекту може тривати роками й десятиліттями. У проектному аналізі прийнятий метод зрівнювання різночасових грошей, так зване дисконтування [57].
Майбутня цінність Бс сьогоднішніх грошей визначається за формулою:
(1.27)
де С -- сьогоднішня сума грошей, що інвестуються;
d -- постійна норма дисконту, що дорівнює прийнятій для інвестора нормі прибутку на капітал;
t -- тривалість розрахункового періоду (в роках);
Сьогоднішня цінність Сб майбутніх грошей визначається таким чином:
(1.28)
Перерахунок поточних і майбутніх сум в еквівалентній вартості шляхом дисконтування дозволяє визначити цінність проектів на основі поточних і майбутніх витрат і результатів. Підраховані за кожний рік життя проекту, вони дисконтуються, а потім підсумовуються з метою одержання загального показника цінності проекту, на основі якого роблять висновок щодо прийнятності проекту.
Критерії, що використовуються в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи в залежності від того враховується чи ні часовий параметр:
1) засновані на дисконтованих оцінках;
2) засновані на облікових оцінках. До першої групи відносяться критерії:
чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV);
індекс рентабельності інвестиції (Probability Index, PI);
внутрішня норма прибутку (Internal Rate of Return, IRR);
модифікована внутрішня норма прибутку (Modified Internal Rate of Return, MIRR);
дисконтований строк окупності інвестиції (Discounted Payback Period, DPP).
До другої групи відносяться критерії:
строк окупності інвестиції (Payback Period, PP);
коефіцієнт ефективності інвестиції (Accounting Rate of Return, ARR).
а) Метод розрахунку чистого приведеного ефекту
Цей метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (IC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, генерованих нею протягом прогнозованого періоду.
Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного інвестором самостійно виходячи зі щорічного відсотка повернення, який він хоче чи може мати на інвестований їм капітал. Припустимо робиться прогноз про те, що інвестиція (IC) буде генерувати протягом n років річні доходи в розмірі Р1, Р2, …, Рn.
Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (Present Value, PV) і чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV= ЧДД чистий дисконтований доход) відповідно розраховуються по формулах [57]:
(1.29)
(1.30)
Якщо NPV>0, то проект варто прийняти; якщо NPV<0, то проект варто відкинути; NPV=0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.
Дамо економічне трактування критерію NPV з позиції власників компанії, що по суті і визначає логіку критерію NPV:
якщо NPV<0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії зменшиться, тобто власники компанії понесуть збиток;
якщо NPV=0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії не зміниться, тобто добробут її власників залишиться на колишньому рівні;
якщо NPV<0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії, а отже, і добробут її власників збільшиться.
Проект із NPV=0 має додатковий аргумент у свою користь -- у випадку реалізації проекту добробут власників компанії не зміниться, але в той же час обсяги виробництва зростуть, тобто компанія збільшиться в масштабах.
Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):
(1.31)
де j -- прогнозований середній рівень інфляції.
б) Метод розрахунку індексу рентабельності інвестиції.
Цей метод є по суті наслідком попереднього.
Індекс рентабельності (PI) = ІД (індекс доходності) розраховується по формулі [57]:
(1.32)
Якщо PI>1, то проект варто прийняти; якщо PI<1, то проект варто відкинути; якщо PI=1, то проект є ні прибутковим, ні збитковим.
Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку PI. модифікується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):
(1.33)
в) Метод розрахунку внутрішньої норми прибутку інвестиції
Під внутрішньою нормою прибутку інвестиції (IRR= ВНД) розуміють значення коефіцієнта дисконтування r, при якому NPV проекту дорівнює нулю:
IRR = r, при якому NPV = f (r) = 0.
Іншими словами, якщо позначити IC=CF0, то IRR знаходиться з рівняння [57]:
(1.34)
За допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r1<r2 таким чином, щоб в інтервалі (r1, r2) функція NPV=f (r) змінювала своє значення з “+” на “” чи з “” на “+". Далі застосовують формулу
(1.35)
де r1 -- значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому
f (r1) >0 (f (r1) <0)); r2 -- значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f (r2) <0 (f (r2) >0)).
г) Метод визначення строку окупності інвестицій
Цей метод, що є одним з найпростіших і широко використовуємих у світовій обліково-аналітичній практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень [57]. Алгоритм розрахунку строку окупності (СО) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дробового числа воно округляється убік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника СО має вид:
, при якому (1.36)
Нерідко показник СО = РР розраховується більш точно, тобто розглядається і дробова частина року; при цьому робиться припущення, що грошові потоки розподілені рівномірно протягом кожного року.
Тоді формула (1.36) модифікується для розрахунків як:
(1.37)
При враховуванні часового аспекту в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані по показнику WACC, а відповідна формула для розрахунку дисконтованого строку окупності (DPP) має вид:
, при якому (1.38)
Очевидно, що у випадку дисконтування строк окупності збільшується, тобто завжди DPP>PP. Іншими словами, проект прийнятний за критерієм СО може виявитися неприйнятним за критерієм DPP= ДСО [57].
Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку ДСО (DPP) модифікується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):
(1.39)
1.5 Менеджмент оцінки кредитоспроможності позичальника та необхідного рівня забезпеченості кредитів
Опираючись на проведений аналiз кредитоспроможностi та фiнансового стану позичальника, банк може зробити висновок про реальнiсть, можливостi та способи повернення надаваної позики та ступiнь кредитного ризику.
Якщо у процесi оцiнки кредитоспроможностi клiєнта банк дiйшов позитивного висновку про привабливiсть кредитної угоди, то наступним елементом визначення рiвня кредитного ризику даної справи постає залучення достатнього забезпечення кредиту, позаяк будь-якi прогнознi розрахунки, навiть найоптимiстичнiшi, не здатнi передбачити усiх можливих ускладнень з поверненням позики та процентiв пiд час її використання [61].
Сутнiсть даного методу захисту вiд кредитних ризикiв полягає у тому, що позичальник апрiорно гарантує вiдшкодування суми кредиту та процентiв за ним. До таких гарантiй вiдносять: неустойку, заставу (заклад), поступку вимог та прав, передавання права власностi, гарантiї та поруки, страхування.
Наведенi форми забезпечення повернення кредиту оформлюються спецiальними документами, котрi мають юридичну силу i закрiплюють за кредиторами визначене джерело для погашання позики у разi вiдсутностi коштiв у позичальника при настаннi строку виконання зобов'язань.
Неустойка (штраф, пеня) -- це визначена законодавством або кредитним договором грошова сума, котру боржник повинен сплатити кредитору у разi невиконання зобов'язань або їх неналежного виконання, зокрема, у разi прострочення виконання. Пеня, як правило, застосовується у випадках несвоєчасного виконання зобов'язання, у процентному вiдношеннi до суми простроченого зобов'язання i є продовжуваною (тривалою) вiдповiдальнiстю, тобто застосовуваною послiдовно за кожний з перiодiв прострочення до повного виконання зобов'язання. Штраф може виражатись у процентному вiдношеннi до суми неналежного виконання зобов'язання або у твердiй сумi. Так, зазвичай кредитним договором передбачається сплата бiльшої процентної ставки за непогашену у строк заборгованiсть та невиплаченi проценти за позикою, рiзниця ж мiж платою за користування позикою у разi прострочення платежiв її повернення та платою при своєчасному її погашаннi за своїм змiстом i є пенею; за нецiльове використання кредиту, виявлене банком, -- штраф у процентному розмiрi вiд суми нецiльового використання.
Подобные документы
Теоретичні основи, шляхи розвитку нових технологій і процедур оцінки фінансового стану позичальників-юридичних осіб в комерційному банку. Аналіз кредитного портфелю, управління кредитним ризиком та процесів кредитування юридичних осіб в АКБ "Приватбанк".
курсовая работа [1,1 M], добавлен 11.07.2010Теоретичні основи оцінки фінансового стану позичальників-юридичних осіб в комерційному банку. Аналіз ризиків процесів банківського кредитування та основних заходів зменшення рівня ризику. Методологія рейтингової оцінки кредитоспроможності позичальника.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 11.07.2010Сутність та економічний зміст кредитних ризиків у взаємодії з кредитоспроможністю позичальника. Визначення кредитоспроможності та показники, що її характеризують. Шляхи зниження кредитного ризику на основі удосконалення оцінки кредитоспроможності.
курсовая работа [267,4 K], добавлен 25.11.2010Зміст і значення оцінки кредитоспроможності позичальника, кредитного ризику та виявлення джерел погашення позичальником відсотків і заборгованості за кредитом. Доцільність видачі кредиту. Основні методи оцінки кредитоспроможності, їх недоліки та переваги.
курсовая работа [66,4 K], добавлен 04.04.2012Визначення переваг і недоліків статистичних методів аналізу кредитоспроможності позичальника. Характеристика моделей комплексної оцінки фінансового стану клієнта: правило "6С", PARSER, CAMPARI, PARTS, МEMO RISK, система 4FC, правило "5С" поганих кредитів.
реферат [27,0 K], добавлен 28.05.2010Розвиток кредитної системи країни, перехід на ринковий характер економіки та сучасні проблеми оцінки установами банків кредитоспроможності позичальника. Основні критерії оцінки кредитоспроможності інвестиційного проекту, шляхи вдосконалення кредитування.
доклад [322,2 K], добавлен 04.05.2012Опис процесу надання кредиту позичальнику-юридичній особі на прикладі ВАТ КБ "Надра". Методика визначення кредитоспроможності, оцінка фінансового стану позичальника в даному банку. Розробка заходів щодо удосконалення кредитування юридичних осіб.
курсовая работа [57,1 K], добавлен 01.12.2010Поняття та критерії кредитоспроможності позичальника. Зарубіжний та вітчизняний досвід оцінки кредитоспроможності. Аналіз методики оцінки кредитоспроможності позичальників-юридичних осіб АКБ "Укрсоцбанк". Шляхи вдосконалення оцінки кредитоспроможності.
дипломная работа [117,5 K], добавлен 11.10.2010Розробка кредитної політики банку та сутність, види, принципи банківського кредитування. Етапи кредитного процесу та методи оцінки кредитоспроможності позичальника. Заходи щодо мінімізації втрат від кредитного ризику. Контроль кредитної діяльності банку.
курсовая работа [118,6 K], добавлен 09.07.2009Організація кредитних операцій комерційного банку ВАТ "Брокбізнесбанк". Поняття платоспроможності і кредитоспроможності клієнта. Способи забезпечення виконання зобов'язань. Аналіз фінансового стану позичальника. Банкрутство та ліквідація підприємства.
дипломная работа [686,9 K], добавлен 22.02.2012
