Ліквідність комерційного банку та методи управління нею (на матеріалах ПАТ КБ "Полтава-банк")

Таблиця 2.1 Аналіз динаміки і структури джерел фінансування ПАТ «Полтава-банк» за 2008-2009 роки

Таблиця 2.2 Аналіз динаміки і структури джерел фінансування ПАТ «Полтава-банк» за 2009-2010 роки

64

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальні зміни по активам у 2009 році склали -54077 тис. грн. або 95,23%, у 2010 році становлять 135496 тис. грн., а загальний темп зростання - 112,55%.

Якщо аналізувати зміни загалом до підсумку балансу, то по активах найбільш значні зміни відбулися у коштах в інших банках - зростання у 2009 р. - на 86,83%. У 2010 році найбільше зросли грошові кошти (на 45,61%) та кредити і заборгованість клієнтів (на 31,74%).

Говорячи про пасиви, відомо, що пасиви банку складаються із зобов'язання та власного капіталу. Аналізуючи структуру пасивів АБ „Полтава-банк ”, ми бачимо, що у 2008 році зобов'язання складали 82,12%, а власний капітал - 17,88%. Протягом року структура змінилась і склала відповідно 80,35% і 19,65%. У 2010 році відповідно 82,25% і 17,75%. У 2009 році відбувається зменшення зобов'язань на 1,76%, в основному це відбувається за рахунок зменшення коштів банків, а власний капітал збільшився на 1,76%. У 2010 році зобов'язання збільшилися на 1,9%. Це відбулося за рахунок збільшення коштів клієнтів. У цей же час на 1,9% зменшився власний капітал. Загальний темп зростання по пасивам, як і по активам, - 136%.

Більшість зобов'язань АБ „Полтава-банк ” формуються за рахунок коштів клієнтів (у 2008р. - 62,66% пасивів, у 2009р. - 72,38% у загальному співвідношенні до суми пасивів, у 2010 році - 79,2% пасивів) та коштів банків (відповідно 11,83%, 4,63%, а у 2010 році - 0%), за якими спостерігається зменшення у 2009 році на 7,19%, у 2010 році вони зменшились на 4,63% і дорівнюють 0. Також 2009 році зменшились боргові цінні папери, емітовані банком, на 4,43% і дорівнюють 0. Але 2009 році спостерігається збільшення коштів клієнтів на 9,72%, а у 2010 році - на 6,82%.

Щодо власного капіталу, то найбільшу частину у пасиві балансу займають резервні та інші фонди банку (у 2008р. - 10,56 %, у 2009р. - 12,24 %, а у 2010 р. - 11,65%).

Аналізуючи зміни пасивів до підсумку балансів, бачимо, що зміна по зобов'язанням загалом склала у 2009 році - 117,29 %, у 2010 році - 97,39%, а по власному капіталу у 2009 році - 17,29 %, а у 2010 році - 2,61%.

Звіт про фінансові результати призначений для обчислення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Головна його мета - продемонструвати менеджерам та зовнішнім користувачам, які доходи отримав банк та які він мав витрати за певний звітний (обліковий період).

Звіт про фінансові результати є найважливішою після балансу формою звітності, за якою оцінюється фінансовий стан банку та рентабельність його діяльності. Форма 2-КБ ілюструє розмір доходів та витрат за визначений період часу (як правило, за рік).

Банківські доходи і витрати поділяються на: відсоткові; комісійні; торгові; інші банківські та небанківські операційні доходи і витрати.

Усі операційні доходи і витрати поділяються на банківські та не банківські.

До банківських належать доходи і витрати, безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю і визначені Законом України “ Про банки і банківську діяльність”. Небанківські доходи і витрати можуть включати інші доходи і витрати, які не належать до основної діяльності банку.

Небанківські операційні доходи і витрати поділяються на такі групи: адміністративні витрати; інші небанківські операційні доходи і витрати.

Згідно Звіту про фінансові результати за 2008, 2009 і 2010 роки проводимо аналіз динаміки і структури фінансових результатів «Полтава-банку». Отримані дані записуємо у таблиці (таб. 2.3, таб. 2.4).

Аналізуючи фінансові результати АБ „Полтава-банк ” за 2008-2010 роки, ми бачимо, що у 2009 році відбувається збільшення процентних витрат (21074 тис. грн.), що призвело до зменшення чистого процентного доходу на 8387 тис. грн., а у 2010 році процентні витрати збільшились на 5111 тис. грн., що призвело до зменшення чистого процентного доходу на 1420 тис. грн.

Таблиця 2.3 Аналіз звіту про фінансові результати АБ „ Полтава-банк ” за 2008-2009 роки

Показник	Абсолютна величина, тис. грн.	Зміни
	На кінець 2008 року	На кінець 2009 року	В абсолют. величині, тис. грн.	Темп зростання,%
1	3	4	7	9
Чистий процентний дохід	41532	33145	-8387	79,8
Процентні доходи	133426	146113	12687	109,5
Процентні витрати	(91894)	(112968)	21074	122,9
Чистий комісійний дохід	35903	37728	1825	105,08
Комісійні доходи	37061	40210	3149	108,5
Комісійні витрати	(1159)	(2482)	1323	214,2
Результат від торгівлі іноземною валютою	11922	17008	5086	142,7
Результат від переоцінки іноземної валюти	898	(377)	-521	42,0
Резерв під заборгованість за кредитами	(13524)	(8259)	-5265	61,1
Знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж	(251)	253	2	100,8
Результат від продажу цінних паперів у портфелі банку на продаж	455	(288)	-167	63,3
Резерв під дебіторську заборгованість, та під заборгованість інших банків	(34)	32	-2	94,1
Резерви за зобов'язаннями	3	0	-3	0,0
Інші операційні доходи	4210	3203	-1007	76,1
Адміністративні та інші операційні витрати	(62521)	(70061)	7540	112,1
Дохід від участі в капіталі	1268	0	-1268	0,0
Прибуток (збиток) до оподаткування	19861	12384	-7477	62,35
Витрати на податок на прибуток	(6101)	(3029)	-3072	49,64
Прибуток (збиток) після оподаткування	13760	9356	-4404	67,99
Чистий прибуток (збиток) від продажу довгострокових активів	(1267)	0	-1267	0
Чистий прибуток (збиток)	12493	9356	-3137	74,9
Чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію	0,02	0,01	-0,01	50,0
Скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію	0,02	0,01	-0,01	50,0

Таблиця 2.4 Аналіз звіту про фінансові результати АБ „ Полтава-банк ” за 2009-2010 роки

Показник	Абсолютна величина, тис. грн.	Зміни
	На кінець 2009 року	На кінець 2010 року	В абсолют. величині, тис. грн.	Темп зростання,%
1	3	4	7	9
Чистий процентний дохід	33145	31725	-1420	95,7
Процентні доходи	146113	149804	3691	102,5
Процентні витрати	(112968)	(118079)	5111	104,5
Чистий комісійний дохід	37728	44371	6643	117,6
Комісійні доходи	40210	47576	7366	118,3
Комісійні витрати	(2482)	(3205)	723	129,1
Результат від торгівлі іноземною валютою	17008	12451	-4557	73,2
Результат від переоцінки іноземної валюти	(377)	(787)	410	208,8
Резерв під заборгованість за кредитами	(8259)	(10984)	2725	133,0
Знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж	253	16	-237	6,3
Результат від продажу цінних паперів у портфелі банку на продаж	(288)	0	-288	0,0
Резерв під дебіторську заборгованість, та під заборгованість інших банків	32	(122)	154	381,3
Резерви за зобов'язаннями	0	(7)	7	0,0
Інші операційні доходи	3203	2755	-448	86,0
Адміністративні та інші операційні витрати	(70061)	(73218)	3157	104,5
Дохід від участі в капіталі	0	0	0	0,0
Прибуток (збиток) до оподаткування	12384	6200	-6184	50,1
Витрати на податок на прибуток	(3029)	(2655)	-374	87,7
Прибуток (збиток) після оподаткування	9356	3545	-5811	37,9
Чистий прибуток (збиток) від продажу довгострокових активів	0	0	0	0,0
Чистий прибуток (збиток)	9356	3545	-5811	37,9
Чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію	0,01	0,01	0	100,0
Скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію	0,01	0,01	0	100,0

Також зростають комісійні витрати (у 2009 році - на 13,23 тис. грн., а 2010 році - на 723 тис. грн.), але в цей же час збільшуються комісійні доходи (у 2009 році - на 3149 тис. грн., а у 2010 році - на 7366 тис. грн.).

Загальний темп зростання чистого процентного доходу у 2009 році склав 79,81%: процентного доходу - 109,51%, процентних витрат - 122,93%; у 2010 році склав 95,72%: процентного доходу - 102,53%, процентних витрат - 104,52%; темп зростання комісійних доходів у 2009 році - 108,5%, у 2010 році - 118,32%, а комісійних витрат у 2009 році - 214,15%, а у 2010 році - 129,13%. Також збільшились адміністративні та інші операційні витрати у 2009 році - на 7540 тис. грн., а у 2010 році - на 3157 тис. грн.. Темп зростання адміністративних та інших операційних витрат складає у 2009 році - 112,06%, а у 2010 році - 104,51%.

Значно зменшився результат від продажу цінних паперів у портфелі банку на продаж у 2009 році - на 743 тис. грн., а у 2010 році він дорівнює 0.

Позитивним є значний темп зростання результату від торгівлі іноземною валютою у 2009 році - 142,66%, а у 2010 році він зменшився на 4557 тис. грн. і темп зростання складає 73,21%. Спостерігається тенденція зменшення результату від переоцінки іноземної валюти ( темп зростання у 2009 році складає -41,98%, у 2010 році зменшився на 208,75.

Незважаючи на зростання деяких видів витрат, зростання доходів мало значно більший вплив на фінансовий результат банку. Так за підсумками 2008-2010 років АБ „Полтава-банк ” має чистий прибуток у сумі 3545 тис. грн., хоча протягом 2009 року банк мав прибуток у сумі 9356 тис. грн., а у 2008 році - 12493 тис. грн.

2.2 Коефіцієнтний аналіз ліквідності

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

Першим етапом аналізу ліквідності є виявлення того, наскільки банк дотримується нормативів ліквідності, встановлених Національним банком України (НБУ) [2]. Встановлення нормативних вимог щодо ліквідності, обов'язкових для кожної банківської установи, є звичайною практикою центральних банків ряду країн. Це дає змогу здійснювати контроль за ліквідністю банків та підтримувати необхідний рівень ліквідності банківської системи в цілому. Здебільшого з цією метою застосовується метод коефіцієнтів, який дає можливість не тільки оцінити рівень ліквідності окремого банку, але й здійснювати порівняльний аналіз ліквідності різних за розмірами банків.

Метод коефіцієнтів дає змогу виявити кількісний зв'язок між різними рахунками, групами та розділами балансу [5]. У такий спосіб визначають питому вагу окремих балансових рахунків чи груп рахунків у загальному обсязі активів (пасивів) або окремих груп та розділів балансу. Одержані значення порівнюються з нормативними значеннями або аналізуються в динаміці. Зазвичай у практиці для регулювання та аналізу ліквідності банку центральні банки застосовують кілька коефіцієнтів ліквідності. Очевидним є те, що одним коефіцієнтом простіше керувати як комерційному банку, так і центральному. Проте система багатьох коефіцієнтів дає змогу центральному банку гнучкіше проводити свою політику резервних вимог, наприклад, змінювати рівень вимог для однієї категорії депозитів і залишати його без зміни для іншої. Це посилює ефективність управління ліквідністю банківської системи з боку центрального банку. Також система багатьох коефіцієнтів є більш прийнятною, тому що дає змогу враховувати різні рівні коливання, які притаманні різним категоріям депозитів, і навпаки, передбачає диференціацію ступеня ризику ліквідності для активів

З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

1. Розрахуємо норматив миттєвої ліквідності (Н4):

Норматив миттєвої ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках).

Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов'язань банку, що обліковуються за поточними рахунками.

, (2.1)

де Ккр - кошти на кореспондентському рахунку:

Ка - кошти в касі:

Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу миттєвої ліквідності:

Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 відсотків.

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) у 2008 році становив 51%, протягом року спостерігалась позитивна тенденція, збільшувались високоліквідні активи і зменшувалися зобов'язання і тому у 2009 році цей норматив склав 51%, а у 2010 році склав 68%. Таким чином ми бачимо, що норматив миттєвої ліквідності виконується і нарікань з боку НБУ немає.

2. Розрахуємо норматив поточної ліквідності (Н5) (з кінцевим строком погашення до 31 дня)

Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку.

Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно).

Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов'язань банку з відповідними строками виконання.

Норматив поточної ліквідності розраховується за такою формулою:

, (2.2)

де Апв - активи первинної та вторинної ліквідності:

Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу поточної ліквідності:

З - зобов'язання банку:

До активів первинної та вторинної ліквідності при розрахунку нормативу поточної ліквідності належать:

- готівкові кошти;

- банківські метали;

- кошти на кореспондентських рахунках, які відкриті в Національному банку та інших банках;

- строкові депозити, які розміщені в Національному банку та інших банках;

- боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

- боргові цінні папери, емітовані Національним банком, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

- боргові цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

- надані кредити.

До зобов'язань належать:

- кошти до запитання;

- короткострокові та довгострокові кредити, які одержані від Національного банку та інших банків;

- кошти бюджету України;

- строкові депозити інших банків та клієнтів;

- цінні папери власного боргу, емітовані банком;

- субординований борг банку;

- зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів;

- зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж: 30 відсотків, з 01.07.2002 - 35 відсотків, з 01.01.2003 - 40 відсотків.



Норматив поточної ліквідності (Н5) у 2008 році становив 122 %, а у 2009-2010 році - 149 %, отже цей норматив виконується і нарікань з боку НБУ немає.

3. Розрахуємо норматив короткострокової ліквідності (Н6)

Норматив короткострокової ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів.

Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов'язань.

Норматив короткострокової ліквідності розраховується за такою формулою:

, (2.3)

де Ал - ліквідні активи;

Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу короткострокової ліквідності;

Зк - короткострокові зобов'язання.

До розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються ліквідні активи та короткострокові зобов'язання з початковим строком погашення до одного року.

До ліквідних активів при розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються:

- готівкові кошти;

- банківські метали;

- кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в Національному банку та інших банках;

- короткострокові депозити, що розміщені в Національному банку та інших банках;

- короткострокові кредити, що надані іншим банкам;

- боргові цінні папери органів державної влади в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення.

До короткострокових зобов'язань включаються:

- кошти до запитання;

- кошти бюджету України;

- короткострокові кредити, які одержані від Національного банку та інших банків;

- короткострокові депозити інших банків і клієнтів;

- короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком;

- зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів;

- зобов'язання з кредитування, які надані банкам і клієнтам.

Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 20 відсотків.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) у 2008 році становив 316%, у 2009 - 239%, а у 2010 - 276%. Отже цей норматив виконується і нарікань з боку НБУ немає.

Після аналізу дотримання банком нормативів ліквідності, встановлених НБУ, доцільно проаналізувати динаміку змін показників ліквідності (табл. 2.5.).

Таблиця 2.5 Аналіз дотримання нормативів ліквідностіАБ «Полтава-банк»

Норматив	Значення	Норматив	Відхилення від нормативу
	2008 рік	2009 рік	2010 рік		2008 рік	2009 рік	2010 рік
Н4	50	51	68	>20	+30	+31	+48
Н5	122	149	134	>40	+82	+109	+94
Н6	316	239	276	>60	+256	+179	+216

Як показують розрахунки, ліквідність банку, що аналізується, протягом періоду підвищилась. Усі нормативи ліквідності банком виконуються і значно перевищують установлені значення (рис. 2.4). Це свідчить про надмірне перевищення наявних у розпорядженні банку короткострокових ліквідних активів над їх зобов`язаннями з відповідними термінами виконання.

Однак таку ситуацію не можна вважати цілком позитивною. Значне перевищення банком нормативних значень коефіцієнтів ліквідності свідчить про те, що банк працює дуже обережно, а тому занадто багато своїх коштів вкладає у високоліквідні активи, які зазвичай є менш дохідними, ніж активи з більшим строком вкладення коштів. Отже, банк з погляду отримання доходу неефективно використовує запозичені на ринку фінансові ресурси. Це було характерно для нього в 2008 році і ще помітніше в 2009-2010 році, що, зазвичай, повинно турбувати керівництво і власників банку.



Рис. 2.4. Дотримання комерційним банком нормативів ліквідності (%)

Аналіз банківської ліквідності за методом коефіцієнтів є традиційним підходом до оцінювання рівня забезпеченості банку ліквідними коштами. У процесі аналізу, крім нормативів НБУ, можуть додатково використовуватись й інші коефіцієнти, що характеризують ліквідність банку та чинники, які на неї впливають [20].

Використовуючи дані балансу за 2007 - 2009 та 2010 р.р., згрупуємо їх до необхідних показників, з допомогою яких визначимо окремі показники ліквідності досліджуваного банку (табл. 2.6), надалі результати проведених розрахунків занесемо до підсумкової таблиці 2.7:

Таблиця 2.6 Вихідні дані для розрахунку основних показників, що характеризують ліквідність АБ «Полтава-банк»

Назва показників	Умовні позначення	Станом на 1.01.	Відхилення (2008-2009рр.), %	Відхилення (2009-2010рр.), %
		2008 р.	2009 р.	2010р.
Вихідні дані, тис. грн
1. Коррахунки в банках	Ккр	81338	40701	47851	50,03	117,57
2. Готівка в касі банку	Ка	33988	32354	37621	95,19	116,28
3. Зобов'язання в депозитах усіх видів	Д	564450	482008	622331	85,39	129,11
4. Активи загальні	Аз	1133330	1079253	1214749	95,23	112,55
5.Зобов'язання (залучені і позичені кошти) всіх видів	ЗК	930636	867210	999170	93,18	115,22
6.Активи високоліквідні	Авл	64999	137916	192566	212,18	139,63
7. Активи робочі	Ар	960841	906222	1029990	94,32	113,66
8. Активи дохідні	Ад	895842	768306	837424	85,76	109,00
9.Активи в майні (основні засоби і нематеріальні активи)	Ам	160858	150983	148345	93,86	98,25
10. Видані кредити	КР	730757	700700	755351	95,89	107,80

1. Розрахуємо коефіцієнт миттєвої ліквідності

Коефіцієнт миттєвої ліквідності показує можливість банку погашати «живими» грішми з коррахунків і каси зобов'язання за всіма депозитами. Нормативне значення коефіцієнта () має бути не менше ніж 20 відсотків.

, (2.4)

де Ккр - Коррахунки в банках;

Ка - Готівка в касі банку;

Д - Зобов'язання в депозитах усіх видів.

або 20%.

або 15%.

або 14%.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності у 2008 році становив 20%, у 2009 - 15%, а у 2010 - 14%. Норматив виконується лише в 2008 році. Оскільки норматив не виконується, банку необхідно переглянути структуру зобов'язань і по можливості реструктурувати їх на довгострокові, а також політика банку повинна бути спрямована на притягнення строкових депозитів і вкладів.

2. Розрахуємо коефіцієнт загальної ліквідності зобов'язань банку

Коефіцієнт загальної ліквідності зобов'язань банку характеризує максимальну можливість банку в погашенні зобов'язань (Ззаг) всіма активами (Азаг). Нормативне значення коефіцієнта()має бути не менше ніж 100 відсотків.

, (2.5)

де Аз - Активи загальні;

ЗК - Зобов'язання (залучені і позичені кошти) всіх видів.

або 122 %.

або 124%.

або 121%.

Коефіцієнт загальної ліквідності у 2008 році становив 122%, у 2009 - 124%, а у 2010 - 121%. Отже цей норматив виконується і нарікань з боку НБУ немає.

3. Розрахуємо коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів

Коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів характеризує питому вагу високоліквідних активів (Авл) у робочих активах(Ар). Нормативне значення коефіцієнта()має бути не менше ніж 20 відсотків

, (2.6)

де Авл - Активи високоліквідні;

Ар - Активи робочі.

або 7%.

або 15%.

або 19%.

Коефіцієнт відношення високоліквідних активів до робочих у 2008 році становив 7%, у 2009 - 15%, а у 2010 - 19%. Норматив не виконується, але значення постійно зростає і в 2010 році наближається до нормативного.

4. Розрахуємо коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов'язань

Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов'язань характеризує забезпечення дохідними активами банку (Ад) його загальних зобов'язань (Ззаг) і сповіщає про часткове погашення зобов'язань банку поверненнями дохідних активів. Для даного коефіцієнта нормативу не існує.

, (2.7)

де Ад - Активи дохідні.

або 96%.

або 89%.

або 84%.

Можна сказати що значення коефіцієнта ресурсної ліквідності зобов'язань постійно зменшується, що є негативним явищем для діяльності комерційного банку.

5. Розрахуємо коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів (для визначення незбалансованої ліквідності)

Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів розкриває, наскільки видані кредити (КР) забезпечені всіма залученими депозитами (Д) (чи є незбалансована ліквідність). Нормативне значення коефіцієнта має бути не менше ніж 70-80 відсотків

, (2.8)

де КР - Видані кредити.

або 129%.

або 145%.

або 121%.

Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів у 2008 році становив 129%, у 2009 - 145%, а у 2010 - 121%. Отже цей норматив виконується і нарікань з боку НБУ немає.

6. Розрахуємо коефіцієнт генеральної ліквідності зобов'язань

Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов'язань розкриває здатність банку погашати зобов'язання (Ззаг) високоліквідними активами (Авл) та через продаж майна (Ам). Для даного коефіцієнта нормативу не існує.

, (2.9)

або 24%.

або 33%.

або 34%.

Значення коефіцієнта генеральної ліквідності зобов'язань постійно збільшується, що є позитивним явищем для діяльності комерційного банку.

Для зручності аналізу показників ліквідності банку занесемо їх у таблицю (табл. 2.7)

Таблиця 2.7 Розрахунок основних показників, що характеризують ліквідність банку

Назви показників	Умовні позначення	Значення	Норматив	Відхилення від нормативу
		2008р	2009р.	2010р.		2008р.	2009р	2010р
1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності ((ряд. 1 + ряд. 2) : ряд. 3)	Кмл	20	15	14	20 %	0	-5	-6
2. Коефіцієнт загальної ліквідності зобов'язань банку (ряд. 4 : ряд. 5)	Кзл	122	124	121	100 %	+22	+24	+21
3. Коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів (ряд. 4 : ряд. 5)	Ксвр	7	15	19	20 %	-13	-5	-1
4. Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов'язань (ряд. 8 : ряд. 5)	Крл	96	89	84	Ч	Ч	Ч	Ч
5. Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів (ряд. 10 : ряд. 3)	Кс	129	145	121	70-80 %	+49	+65	+41
6. Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов'язань ((ряд. 6 + ряд. 9) : ряд. 5)	Кглз	24	33	34	Ч	Ч	Ч	Ч

Як свідчать дані, наведені в розрахунковій таблиці 2.7, банк не в змозі погасити зобов`язання за депозитами протягом аналізованого періоду, рівень коефіцієнтів миттєвої ліквідності (відповідно у 2008 р.- 20%, у 2009 р. - 15 % і у 2010 р. - 14% за норми НБУ не менше 20 %). Коефіцієнт загальної ліквідності АБ «Полтава-банк» повністю відповідає нормативному показнику, тобто є більше 100%, і це забезпечувало спроможність банку погашати будь-які зобов'язання і борги перед клієнтами. Коефіцієнт відношення високоліквідних активів до робочих також не виконується, тому що значення цього показника є <20%.

Про підвищення забезпеченості дохідними активами всіх зобов'язань банку свідчить коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов'язань(рис 2.4.), він знизився з 96 % - 2008 р. до 89 % - 2009 р. і 84% - 2010 р.. Отже, це зниження -- сигнал про необхідність активізації управлінських заходів, спрямованих на усунення появи ризикового фактора, який також контролюється НБУ.

Доповнюючим показником ресурсної ліквідності є коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів. Як видно із табл. 2.6, цей показник зріс з 129 % - 2008 р. до 145 % - 2009 р., і скоротився у 2010 р. - 121%, за нормативу в межах 70--80 % Це означає, що ризик ліквідного погашення основного обсягу зобов'язань перед клієнтами банку має зростаючу тенденцію. Отже, видані кредити забезпечені переважаючим обсягом залучених депозитів і банкові не загрожує незбалансована ліквідність.

Як показує коефіцієнт генеральної ліквідності, продовжує залишатися висока спроможність банку погашати зовнішні зобов'язання за залученими і позиченими коштами високоліквідними активами та через продаж нерухомості (майно і незавершені капітальні вкладення). Він дещо зріс з 24 % до 33 % і з 33% до 34%.

Рис. 2.4 Дотримання комерційним банком коефіцієнтів ліквідності (%)

Таким чином, розрахована і розглянута в табл. 2.6 система показників банку, а також діаграма (рис. 2.4) показала, що він не дотримувався в 2008--2010 рр. деяких нормативних вимог НБУ щодо ліквідності і не в повному обсязі забезпечував активами свою здатність погашати будь-які вимоги за своїми зобов'язаннями перед клієнтами, що розмістили свої гроші в цьому банку на поточних, вкладних, депозитних рахунках, а також перед кредиторами по господарській діяльності та акціонерами.

2.3 GAP-менеджмент банківської установи

Ліквідність має важливе значення для всіх банків, тому вони мають розробляти ефективні стратегії управління ризиком ліквідності, які б включали виявлення, вимірювання, управління і обмеження рівня ризику ліквідності. Ця стратегія повинна включати механізми поточного вимірювання і моніторингу чистих потреб у фінансових ресурсах, а також щоденного управління.

Контролюючим органом банку в сфері управління ризиком ліквідності є Комітет з питань управління активами та пасивами (КУАП). Основним завданням діяльності Комітету є прийняття управлінських рішень з оптиматизації структури активів і пасивів, рівня ліквідності, мінімізації банківських ризиків у діяльності банку.

Банк здійснює управління ліквідністю з метою забезпечення оптимальної структури активів та пасивів з точки зору управління розривами, а також забезпечення її оптиматизації для отримання необхідного рівня дохідності. Процес управління ризиком ліквідності є постійним. Казначейство Банку здійснює щоденний моніторинг поточної схильності Банку до ризику ліквідності.

Для оцінки ризику ліквідності банки найбільш часто використовують геп-аналіз розривів між активами і пасивами за строками, тобто строками розміщення коштів та строками, на які ці кошти залучені. GAP-аналіз концентрує увагу на незбіганні активів та пасивів банку за обсягами та строками погашення на окремих часових інтервалах. Розробляється з метою проведення оцінки потреби в залученні додаткових коштів для зменшення ризику ліквідності.

Передбачається побудова таблиці, в якій активи та пасиви групуються за строками погашення. Розраховується розрив між активами та пасивами (GAP) за кожним часовим інтервалом. Для кількісного аналізу ліквідності банку встановлюються такі показники: GAP абсолютний як різниця між активами та пасивами за конкретним строком погашення, GAP кумулятивний - різниця між активами та пасивами зростаючим підсумком за визначеними строками. Дані показники мають інформаційний характер та використовуються для порівняння в динаміці.

Для цього статті балансу групуються за наступним строками:

кошти «на вимогу» та менше 1 місяця;

- від 1 до 3 місяців;

- від 3 місяців до 1 року;

- від 1 року до 5 років;

- понад 5 років.

Аналіз ліквідних активів комерційного банку виконується за допомогою їх групування залежно від строків погашення. За цією ознакою активи банку поділяють на три групи:

- активи з негайним строком погашення (наприклад, до 7 днів);

- активи з фіксованим строком погашення;

- активи з невизначеним строком погашення.

Виконати групування зобов'язань складніше, адже терміни та обсяги вилучення коштів переважно визначаються клієнтами, а не банком. У банківській практиці існують різні підходи до групування пасивів та прогнозування вихідного грошового потоку протягом планового періоду.

За найпростішого підходу до розподілу пасивів за строками зобов'язання банку розглядають без урахування таких характеристик, як рівень осідання коштів за рахунками, оборотність чи ймовірність дострокового вилучення за строковими депозитами. Отже, зобов'язання враховуються в тій чи іншій групі в повному обсязі. Це дає змогу лише приблизно оцінити вихідний грошовий потік банку. За умови достатньої однорідності ресурсної бази банку застосовування подібного підходу є доцільним.

У разі використання банком різних джерел залучення коштів процес прогнозування вихідного грошового потоку ускладнюється. Аналіз проводиться за допомогою більш детального структурування пасивів, що дає змогу одержати точніший прогноз. Крім того, потреба банку в ліквідних коштах визначається з урахуванням рівня осідання та оборотності коштів за кожною групою зобов'язань, а також імовірності дострокового вилучення коштів за стабільними джерелами фінансування.

Розрізняють додатній, від`ємний та нульовий геп. Позитивний розрив (додатній GAP ) означає, що активи перевищують пасиви у межах даної строковості і при підвищенні процентних ставок за кредитами. За умови ефективного управління активами банк може отримати додаткові процентні доходи.

Якщо ми маємо від'ємний розрив (від'ємний GAP - А<П), то при підвищенні процентних ставок банк може понести додаткові процентні витрати у разі залучення додаткових коштів для розрахунку за своїми зобов'язаннями, що негативно позначиться на фінансових результатах його діяльності. Збалансована позиція, коли чутливі активи та зобов'язання рівні між собою означає нульовий GAP.

Аналізуючи розриви між активами і пасивами, виникає питання про їх покриття за рахунок залучення коштів або розміщення надлишкових коштів на міжбанківському ринку у найближчий час. Але залучення коштів за допомогою кредитів “овернайт” - це не кращий вихід з даної ситуації. Більш ефективним заходом є залучення депозитів, але це можливо лише за умови підвищення процентних ставок за новими депозитами і потребує більше часу.

У випадку негативного гепу у діапазоні до 30 днів банки, як правило, передбачають залучення коштів: у першій половині періоду за допомогою кредитів “овернайт”, і в цей же час залучення депозитів, які перекриватимуть розрив, що залишився, у другій половині діапазону.

У випадку позитивного гепу передбачено розміщення коштів на міжбанківському ринку з подальшим нарощуванням кредитно-інвестиційного портфеля.

На основі «Балансу» на 31 грудня 2008 року проведемо групування статей за їх строками погашення «АБ Полтава-банк».

Таблиця 2.8.Групування зобов`язань банку за строками їх погашення, тис. грн

Показник	На вимогу та менше 1 місяця	1--3 місяців	3 місяців--1 року	1--5 років	Понад 5 років	Усього
Грошові кошти та їх еквіваленти	64999	-	-	-	-	64999
Кошти в інших банках	133010	-	-	-	-	133010
Цінні папери в портфелі банку:
на продаж	917	15000	-	23383	270	39570
до погашення	-	-	-	35000	-	35000
Кредити клієнтам	80089	74645	260551	248021	23728	687034
Інші активи	12841	-	51	4434	156391	173717
ВСЬОГО АКТИВИ	291856	89645	260602	310838	180421	1133330
ЗОБО`ЯЗАННЯ
Заборгованість перед НБУ	-	-	45000	-	-	45000
Кошти інших банків	80040	-	9000	-	-	89040
Кошти клієнтів	266423	86398	269615	80238	175	702849
Випущені боргові цінні папери	-	-	-	50000	-	50000
Субординований борг	-	-	-	10000	-	10000
Інші зобов`язання	11217	38	301	61	22131	33748
ВСЬОГО ЗОБО`ЯЗАНЬ	357680	86436	323916	140299	22306	930636

Після цього складаємо загальну таблицю, яка дає змогу порівняти активи і пасиви з однаковими строками та проаналізувати розрив ліквідності (табл. 2.9).

Таблиця 2.9 Аналіз розриву ліквідності АБ «Полтава-банк», тис. грн

Показник	На вимогу та менше 1 місяця	1--3 місяців	3 місяців--1 року	1--5 років	Понад 5 років	Усього
Активи	291856	89645	260602	310838	180421	1133330
Пасиви	357680	86436	323916	140299	22306	930636
Різниця ліквідності	(65824)	3209	(63314)	170539	158115	202694
Кумулятивна різниця	(65824)	(62615)	(125929)	44610	202725	-
Кумулятивна різниця ліквідності у процентному вираженні від загальних активів	(5,80%)	(5,50%)	(11,10%)	3,93%	17,88%	-

Дані табл. 2.8 свідчать, що в інтервалах не менше одного місяця та 3 місяців - 1 року, геп має від'ємне значення, і нагромаджені в попередні періоди ліквідні кошти не дають змогу перекрити від'ємний розрив ліквідності в цих періодах, а також в періоді від 1 до 3 місяців, хоча абсолютний геп був додатній. Позитивними є значення інтервалів 1-5 років та понад 5 років, тобто геп додатній і кумулятивний теж.

На основі «Балансу» на 31 грудня 2009 року проведемо групування статей за їх строками погашення «АБ Полтава-банк».

Таблиця 2.10 Групування зобов`язань банку за строками їх погашення, тис. грн

Показник	На вимогу та менше 1 місяця	1--3 місяців	3 місяців--1 року	1--5 років	Понад 5 років	Усього
Грошові кошти та їх еквіваленти	137916	-	-	-	-	137916
Кошти в інших банках	42804	-	-	-	-	42804
Цінні папери в портфелі банку:
на продаж	25866	-	3649	-	270	29785
до погашення	-	-	-	-	-	-
Кредити клієнтам	163852	56248	315568	146355	15697	697720
Інші активи	19132	1	67	3718	147265	170183
ВСЬОГО АКТИВИ	389570	56249	319284	150073	163232	1078408
ЗОБО`ЯЗАННЯ
Заборгованість перед НБУ	-	50000	-	-	-	50000
Кошти інших банків	-	-	-	-	-	-
Кошти клієнтів	272170	101785	292322	103027	700	770004
Випущені боргові цінні папери	-	-	-	-	-	-
Субординований борг	-	-	-	10000	-	10000
Інші зобов`язання	3339	-	-	-	22607	25946
ВСЬОГО ЗОБО`ЯЗАНЬ	275509	151785	292322	113027	23307	855950

Аналогічно складаємо загальну таблицю, яка дає змогу порівняти активи і пасиви з однаковими строками та проаналізувати розрив ліквідності (табл. 2.11).

Таблиця 2.11 Аналіз розриву ліквідності АБ «Полтава-банк», тис. грн.

Показник	На вимогу та менше 1 місяця	1--3 місяців	3 місяців--1 року	1--5 років	Понад 5 років	Усього
Активи	389570	56249	319284	150073	163232	1078408
Пасиви	275509	151785	292322	113027	23307	855950
Різниця ліквідності	-114061	95536	-26962	-37046	-139925	-222458
Кумулятивна різниця	-114061	-18525	-45487	-82533	-222458	-
Кумулятивна різниця ліквідності у процентному вираженні від загальних активів	-10,57	-1,70	-4,18	-7,62	-20,59	-

Дані табл. 2.11 свідчать, що тільки в інтервалах 1-3 місяці геп має додатне значення, а кумулятивний геп на жаль позитивних значень не ілюструє. Проведений аналіз дає змогу зробити висновок, що в цілому банк має проблеми з ліквідністю у періодах, що аналізуються.

На основі «Балансу» на 31 грудня 2010 року проведемо групування статей за їх строками погашення «АБ Полтава-банк».

Таблиця 2.12 Групування зобов`язань банку за строками їх погашення, тис. грн

Показник	На вимогу та менше 1 місяця	1--3 місяців	3 місяців--1 року	1--5 років	Понад 5 років	Усього
Грошові кошти та їх еквіваленти	37621	-	-	-	-	37621
Кошти в інших банках	211055	11650	-	-	-	222705
Цінні папери в портфелі банку:
на продаж	1014	24852	3650	-	1530	31046
до погашення	-	-	-	-	-	-
Кредити клієнтам	173190	97342	262525	197112	9908	740077
Інші активи	37062	6	50	3259	145146	185523
ВСЬОГО АКТИВИ	459942	133850	266225	200371	156584	1216972
ЗОБО`ЯЗАННЯ
Заборгованість перед НБУ	-	-	-	-	-	-
Кошти клієнтів	395800	123713	315827	112818	706	948864
Субординований борг	-	-	-	-	-	-
Інші зобов`язання	17510	53	278	0	22453	40294
ВСЬОГО ЗОБО`ЯЗАНЬ	413310	123766	316105	112818	33159	999158

Складаємо загальну таблицю, яка дає змогу порівняти активи і пасиви з однаковими строками та проаналізувати розрив ліквідності (табл. 2.13)

Таблиця 2.13Аналіз розриву ліквідності АБ «Полтава-банк», тис. грн.

Показник	На вимогу та менше 1 місяця	1--3 місяців	3 місяців--1 року	1--5 років	Понад 5 років	Усього
Активи	459942	133850	266225	200371	156584	1216972
Пасиви	413310	123766	316105	112818	33159	999158
Різниця ліквідності	-46632	-10084	49880	-87553	-123425	-217814
Кумулятивна різниця	-46632	-56716	-6836	-94389	-217814	-
Кумулятивна різниця ліквідності у процентному вираженні від загальних активів	-3,83	-4,66	-0,56	-7,76	-17,90	-

З таблиці (2.13) ми бачимо, що як і в попередньому році додатній геп тільки за одним періодом від 3 місяців - 1 року. Всі інші показники є від`ємними, а також кумулятивний геп і у процентному вираженні від загальних активів згідно (рис. 2.5). Це є негативним явищем роботи АБ «Полтава-банк». Але кумулятивна різниця у відсотках показує, що її розмір не значний по відношенню до загальних активів АБ «Полтава-банк».

Рис. 2.5 Кумулятивна різниця ліквідності (%)

Аналіз ризику ліквідності свідчить про те що банк дотримується усіх нормативів ліквідності та встановлених лімітів кумулятивної різниці ліквідності. Ризик ліквідності є помірним та контрольованим для надходжень та капіталу банку.

Банк приділяє особливу увагу управлінню ризиком ліквідності, тому серед нормативних документів з управління ліквідністю в АБ „Полтава-банк” розроблені та діють Положення про управління ризиком ліквідності (затверджене протоколом засідання Наглядової Ради №13 від 31.07.2008 р.), „План дій на випадок виникнення кризи ліквідності”, який є складовою Положення про роботу банку в кризовій ситуації.

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНОСТЮ АБ «Полтава-банк»

3.1 Прогнозування потреби в ліквідних коштах АБ «Полтава-банк»

Сучасні умови ведення банківського бізнесу потребують від менеджменту банку розроблення нових та ефективного застосування перевірених часом підходів до управління ліквідністю, відповідних захисних заходів для зменшення негативного впливу на її рівень, зважаючи на швидкозмінність і нестабільність перебігу економічних процесів та необхідність постійної підтримки належного рівня фінансової стійкості банку[21].

Важливою складовою ефективного регулювання ліквідністю є прогнозування ліквідності центральним банком. Прогнози ліквідності дають змогу центральному банку вирішити, яку кількість ліквідності необхідно забезпечити або поглинути на ринку щоденно для згладжування небажаних коливань в попиті й пропозиції. Метою згладжування коливань є створення стабільних умов ліквідності та управління центральним банком операційною ціллю, якою найчастіше є короткострокова ставка на грошовому ринку.

Чітка і ефективна організація процесу прогнозування ліквідності є необхідною для створення точних і своєчасних планів центрального банку з регулювання ліквідності, зумовлює ефективність прийнятих рішень щодо застосування тих чи інших інструментів монетарної політики. Прогнози ліквідності повинні бути організовані як повторюваний процес на щоденній основі, а також у коротко-та середньостроковому періоді, при якому кожнанова інформація відразу включається до складу. Горизонти й ін- тервали прогнозування ліквідності відрізняються залежно від інституційної системи країни. У банківських системах із використанням резервних вимог, як інструментів монетарної політики, короткостроковий горизонт прогнозування включатиме як мінімум поточний період зберігання резервів. Важливим є використання належних методів прогнозування ліквідності, але вирішальними є наступні фактори [17]:

- тримання інформації з різних джерел і гарантування своєчасності даних;

- нагляд за сумісністю прогнозованих компонентів;

- створення плану загальної ліквідності, який щоденно оновлюється;

- оцінювання помилок прогнозів.

У практиці світової банківської справи поки не знайдено всеосяжної формули або набору нормативів, які б достатньо точно визначали потребу комерційних банків у необхідних ліквідних коштах.

Керівництво банків постійно приділяє велику увагу питанням ліквідності, проте дотепер немає доступної і повсюдно прийнятної формули для визначення потреб банку в ліквідних коштах. Необхідна сума ліквідності окремо узятого банку залежить від коливань загальної суми внесків і попиту на кредит.

У свою чергу, ці коливання залежать від становища в економіці тієї чи іншої країни, де постійно відбуваються зміни: програмно-цільові, випадкові, сезонні, циклічні довгострокові й ін.

Випадкові зміни і їхні масштаби важко передбачити, оскільки вони не слідують якійсь устояній схемі, проте вони, безумовно, впливають на рівень внесків і потреби в кредитах. Прикладами випадкових подій можуть служити страйки, наслідки таких катастроф, як землетрус, повінь, паніка в період війни, а так деякі неординарні економічні або політичні дії.

Сезонні зміни, прямо пов'язані зі зміною сезонів, відрізняються від випадкових тем, що повторюються щорічно. Згодом звична для сезону ситуація може трохи змінюватися. Банк, розташований у сільській місцевості, зіштовхується з зростанням внесків восени після збору врожаю і з великим попитом на кредит навесні. Потреба в кредитах на будівництво в літні місяці звичайно вище, чим зимою. Чинником, що визначає сезонність, є, безумовно, погода, але впливають також і традиції: прикладом може служити збільшення роздрібних продажів у грудні напередодні різдва.

Циклічні зміни ще сутужніше передбачати, чим сезонні. У період спаду ділової активності попит на кредити і внески скорочуються.Проте остаточний вплив на банківську систему в У. у цілому буде залежати від дій Національного банку по здійсненню грошово-кредитної політики.

Довгострокові коливання або тенденції діють протягом більш тривалого періоду, чим окремий економічний цикл. Вони можуть охоплювати декілька циклів і є результатом таких короткострокових і довгострокових чинників, як зрушення в споживанні, заощадженнях, інвестиційному процесі, чисельності населення і зайнятих, технічному рівні виробництва.

Цілком очевидно, що на рівень банківських вкладів впливають багато економічних чинників, що роблять планування ліквідності вкрай необхідним.

У розрахунках потреби в ліквідних ресурсах на той або інший період банк може виходити з очікуваних змін рівня внесків і кредитів щодо даного базисного періоду. На динаміку ліквідності або надлишку резервів впливають три чинники:

* придбання або втрата коштів у зв'язку зі збільшенням або зменшенням внесків;

* те ж у зв'язку зі зростанням або скороченням кредитів і/або інвестицій; * збільшення або зменшення розміру обов'язкових резервів унаслідок зростання або скорочення внесків [21].

Якби можна було цілком точно передбачити зміни суми внесків і попиту на позички й інвестиції, то проблема визначення необхідних ліквідних засобів значно спростилася б. Незважаючи на складність завдання, банки повинні намагатися прогнозувати об"єм внесків і кредитів.

Прогнозуючи рівень внесків і позичок, ці банки покладаються в основному на свій минулий досвід. Масштаби можливих коливань у рівні внесків і кредитів часто можуть підказати графіки і таблиці середньомісячних даних за декілька років або за період економічного циклу.

Але яким би не був банк, великим або невеликим, при прогнозуванні його потреб у ліквідних ресурсах необхідно враховувати як місцеві, так і загальнонаціональні аспекти. На місцевому рівні в увагу приймаються в першу чергу вид, джерело і ступінь стабільності внесків. Прийнято вважати, що ощадні вклади більш стабільні в порівнянні зі строковими вкладами, а строкові вклади - у порівнянні з вкладами до запитання. Це, як правило, справедливо у відношенні окремих рахунків, але не завжди вірно, коли мова йде про сукупні внески банку. Вклади до запитання, що складаються з множини невеличких і середніх рахунків, у цілому більш стабільні, чим ті ж внески, але складаються з рахунків декількох великих ділових фірм або індивідуальних вкладників, тому що збігу коливань залишків на рахунках більш ймовірно лише для дуже небагатьох ділових фірм.

Причиною сезонних коливань внесків і кредитів є головним чином недостатня диверсифікація економічної діяльності в районі операцій банку. Не рідкість, коли економіка окремого району майже цілком залежить від однієї або деяких галузей, що виробляють суміжні товари.

Хоча більшість банків в Україні відносяться до категорії дрібних підприємств і здійснюють операції в межах обмеженого економічного району, на їхню діяльність впливають і чинники, що виникають далеко за його межами. Наприклад, міри грошово-кредитної і податкової політики відчуваються спочатку у великих центрах грошового ринку, але рано чи пізно вони торкаються всіх банків. Жодний банк, яким би малим і віддалений він не був, не може уникнути впливу політики грошово-кредитної рестрикції.

Отже, керівництво кожного банку повинно бути в курсі загальнонаціональних тенденцій, коли банківська система і кожний окремий банк зіштовхуються з обмеженістю вільних коштів, необхідних для надання нових кредитів. Проблема ліквідності може стати при цьому критичною, оскільки попит на кредит у цей момент по темпах зростання звичайно обганяє внески. Процентні ставки можуть зрости до надзвичайно високого рівня. Якщо банк має у своєму розпорядженні достатню ліквідність для задоволення попиту на кредит, він може з вигодою використовувати високий позичковий відсоток і збільшити тим самим свій прибуток. Якщо ж ліквідних коштів мало, банк змушений буде або відмовитися в наданні кредитів, що обіцяли високий прибуток, або ж реалізувати менше ліквідні цінні папери з втратою на курсі, щоб покрити попит на кредит із боку своїх клієнтів.

Таким чином, очевидно, що на рівень банківської ліквідності впливають багато економічних і інших чинників, у зв'язку з чим питання розрахунків, планування і управління стають найважливішими напрямками в діяльності комерційних банків.

На підставі цих чинників, що формують політику, стратегію і повсякденну діяльність комерційних банків, історично зароджувалася, розвивалася й удосконалювалася теорія і практика управління банківською ліквідністю [15].

У практичній діяльності застосовуються кілька методів аналізу потреб банку в ліквідних коштах:

- метод фондового пулу (аналіз надходжень і платежів);

- метод структурування фондів (поділу джерел фінансування);

- метод аналізу показників ліквідності.

Кожний з методів базується на певних припущеннях і дає лише наближену оцінку суми ліквідних коштів, необхідних банку в певний момент часу. Виконувати таку роботу можна лише за умови існування відповідного оперативно-інформаційного забезпечення, яке містить дані про наявні ліквідні кошти, очікувані надходження та майбутні платежі. Інформацію доцільно надавати у вигляді графіків вхідних та вихідних грошових потоків на відповідний період -- декаду, місяць, квартал.

На практиці більшість банків створюють резерви ліквідних засобів, які складаються з двох частин: 1) операційних резервів для підтримання потреб ліквідності за короткостроковими прогнозами; 2) планових резервів для забезпечення довгострокових прогнозів попиту на ліквідні засоби. Операційні резерви можуть перевищувати реальну потребу в ліквідних засобах або дорівнювати їй, залежно від того, якої загальної стратегії управління банком дотримується керівництво і який ступінь ризику (імовірність залишитися без ліквідних коштів) є прийнятним для даного банку. Зрештою, дії щодо управління ліквідністю значною мірою ґрунтуються на результатах аналізу потреби в ліквідних коштах на певний період, а ефективність процесу управління визначається точністю та реалістичністю одержаних прогнозів [17].

У разі використання методу структурування фондів необхідно:

- розподілити всі ресурси за джерелами формування залежно від оборотності за рахунками;

- за кожним із джерел установити вимоги збереження фіксованої частки ресурсів у ліквідній формі;

- розподілити кошти з кожного джерела на фінансування відповідних активів.

Так, в загальному випадку всі банківські пасиви поділяють на чотири групи:

1. Поточні зобов'язання («гарячі гроші») -- кошти, які можуть бути зняті з рахунків без попередження і які чутливо реагують на зміни процентних ставок на ринку. Це -- міжбанківські позики з нефіксованим строком погашення, одержані позики «овернайт» (враховуються за строком «до одного дня»).

2. Мінливі зобов'язання -- це кошти, значна частина яких може бути вилучена з банку в будь-який час, але певна сума залишків перебуває на рахунках. До них входять кошти до запитання юридичних та фізичних осіб, кошти бюджету та позабюджетних фондів, коррахунки інших банків, кредиторська заборгованість та транзитні рахунки (враховуються за строками «до семи днів»).

3. Стабільні зобов'язання, або основні вклади -- джерела коштів, за якими ймовірність дострокового відпливу грошей мінімальна. До даної групи належать ощадні рахунки, депозитні сертифікати, строкові рахунки, недепозитні джерела коштів з фіксованими строками погашення, кошти від продажу цінних паперів.

4. Безстрокові пасиви -- власні кошти банку, такі як статутний капітал, нерозподілений прибуток, резерви.

У разі потреби кожен банк може застосувати власний підхід до групування пасивів, який точніше відображає специфіку його діяльності. Рівень деталізації в процесі групування залежить від потреб банку і може бути доведений до рахунків аналітичного обліку.

На наступному етапі аналізується стабільність ресурсної бази в розрізі виділених груп зобов'язань. Проведення такого аналізу має на меті виявлення стабільних залишків на рахунках до запитання та встановлення рівня дострокового вилучення коштів за строковими депозитами. Ретроспективний аналіз особливостей руху коштів за рахунками та групами рахунків за досить тривалі проміжки часу дає змогу виявити загальні тенденції та закономірності, які екстраполюються на майбутнє.

Потреба банку в ліквідних засобах оцінюється встановленням для кожної категорії джерел фінансування вимоги збереження певної частки коштів у ліквідній формі. Для стабільних джерел ця частка може бути незначною -- 10--15 %, для мінливих вкладів і недепозитних зобов'язань -- 25--30 %, для зобов'язань за «гарячими грошима» -- 80--90 % [15].

Конкретні вимоги щодо утримання коштів у ліквідній формі визначаються суб'єктивно, здебільшого на основі міркувань, припущень та досвіду менеджерів кожного банку. Обсяг ліквідних коштів за кожною групою обчислюється множенням установленої частки на суму зобов'язань за відповідною групою джерел фінансування. Додавши знайдені значення за всіма групами зобов'язань, розраховують загальну суму необхідних банку ліквідних коштів.

Обчислену в такий спосіб величину ресурсів банк має зберігати у формі ліквідних активів. Ту частину ресурсів, що залишилася, банк розподіляє з урахуванням їх характеру та можливих напрямів розміщення. Частина ресурсів, сформована за рахунок мінливих джерел, вкладається в короткострокові позики та цінні папери. Кошти, одержані зі стабільних джерел, можуть бути спрямовані на видачу довгострокових кредитів і придбання облігацій.