Основою успішного проведення ринкових перетворень, що відбуваються в економіці України, є добре функціонуючий та надійний грошовий обіг. Саме він дозволяє реалізовувати зв'язок між усіма учасниками та складовими частинами господарського механізму. Разом з тим без розвиненої мережі банків, які діють саме на комерційній основі, створення реальних та ефективних ринкових відносин неможливе. Комерційні банки і їхня діяльність є фундаментом, центром, де в основному починається та завершується ділове партнерство. Це пов'язано з тим, що банки сприяють організації руху та перерозподілу грошових і капітальних ресурсів. Тому від чіткої, грамотної діяльності комерційних банків у вирішальній мірі залежить процес формування та розвиток української економіки [25, с.152].

Можливість системи комерційних банків здійснювати свою діяльність адекватно своїм власним цілям та економічним цілям держави багато в чому залежить від ефективності управління. Це, в свою чергу, пов'язане з необхідністю проведення всебічного аналізу фінансової діяльності кожного комерційного банку, оцінки ефективності залучення та використання банківських ресурсів. При цьому слід зазначити, що формування фінансових ресурсів комерційного банку та їхнє розміщення є складним багатогранним процесом, основу якого складає успішне проведення пасивних і активних операцій. Крім того, банки можуть одержувати дохід від проведення інших операцій, не пов'язаних безпосередньо з залученням і розміщенням коштів (фінансове посередництво, консультації з фінансових питань тощо). Тому розвиток комерційного банку, аналіз та оцінка його фінансового стану повинні розглядатися в комплексі з урахуванням таких критеріїв:

- достатність капіталу - оцінюється розмір капіталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників;

- якість активів - оцінюється можливість забезпечення повернення активів, а також вплив окремих кредитів на загальне фінансове положення банку;

- рентабельність (прибутковість) - оцінюється рентабельність банку з погляду достатності доходів для перспектив розширення банківської діяльності;

- ліквідність - визначається рівень ліквідності банку з погляду її достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених зобов'язань;

- платоспроможність - визначається здатність банку цілком і вчасно виконувати свої платіжні зобов'язання, що впливають з операцій з клієнтами, на відкритому ринку, зі своїми контрагентами;

- стійкість - характеризується стабільністю фінансового положення, що виражається в достатній ліквідності активів, наявності необхідних резервів;

- надійність - визначається здатністю банку до виконання взятих на себе зобов'язань;

- забезпеченість ресурсною базою - оцінюється достатність обсягів залучення фінансових ресурсів для здійснення повномасштабної банківської діяльності;

- ефективність управління - дається оцінка методам управління банківською установою урахуванням ефективності діяльності окремого банку, встановленого порядку його роботи, методів контролю та виконання установлених законів і правил [15, с.29].

Разом з тим для того, щоб провести більш детальний аналіз ліквідності та платоспроможності, розкрити їхнє значення в діяльності комерційного банку, необхідно розглянути сутність поняття "ліквідність комерційного банку" та "платоспроможність комерційного банку”.

Термін "ліквідність" (від лат. Liquidus - рідкий, текучий) у буквальному значенні слова означає "легкість реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей у кошти" [34,c.150].

При цьому поняттю "ліквідність комерційного банку" у спеціальній літературі даються різні визначення. З одного боку, під ліквідністю розуміється здатність банку виконувати свої зобов'язання в термін, причому не тільки з повернення вкладених коштів та виплати відповідного відсотка, але й з видачі кредитів [7,c.146].

З іншого боку, під ліквідністю мається на увазі співвідношення сум активів і пасивів банку з однаковими термінами. Нарешті, говорять про більш ліквідні і менш ліквідні активи банку з погляду можливості швидкого перетворення їх у кошти. При цьому найбільш повне визначення поняття "ліквідність комерційного банку”, наведене в роботі і означає можливість банку вчасно й повно забезпечувати виконання своїх боргових та фінансових зобов'язань перед усіма контрагентами, що визначається наявністю достатнього власного капіталу банку, оптимальним розміщенням і величиною коштів за статтями активу та пасиву балансу з урахуванням відповідних строків. Поряд з цим під поняттям "платоспроможність комерційного банку" розуміють фактичну здатність комерційного банку виконати всі свої фінансові зобов'язання перед своїми клієнтами і контрагентами у встановлений термін [18,c.146].

У той же час ліквідність комерційного банку базується на постійній підтримці об'єктивно необхідного співвідношення між трьома її складовими - власним капіталом, залученими та розміщеними ним коштами шляхом оперативного управління їхніми структурними елементами (рис.1). При цьому, як видно з рис.1, ліквідність комерційного банку, з одного боку, визначається ефективністю управління її складовими, а з іншого - тим, що ліквідність також може впливати на процеси управління власним капіталом, залученням позикових коштів та ефективним розміщенням банківських ресурсів. Одночасно ефективність оперативного управління складовими ліквідності полягає в платоспроможності комерційного банку.

54

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Взаємозв'язок основних елементів, на яких базується ліквідність комерційного банку

У зв'язку з вищезазначеним, ліквідність може бути розглянута як важливий інструмент управління діяльністю комерційного банку. Цей висновок також ґрунтується на тім, що управління ліквідністю комерційного банку містить у собі пошук джерел позикових коштів, вибір серед них найнадійніших, з найбільш тривалими термінами залучення та з урахуванням витрат, пов'язаних з залученням цих коштів, а також має на увазі процеси управління активами та пасивами, які тісно взаємозалежні і здійснюються одночасно [48,c.150].

При цьому в теорії фінансового аналізу існує два підходи до характеристики ліквідності комерційних банків. Ліквідність можна розуміти як запас чи як потік. Зараз найбільш розповсюдженим є перший підхід - за принципом запасу. Більш того, варто зауважити, що більшість робіт з даного питання зводиться до обґрунтування застосування або першого, або другого підходу. Однак, на мою думку, таке спрощення в корені не вірне. Це пов'язано з тим, що:

ліквідність як "запас" містить у собі визначення рівня можливості комерційного банку виконувати свої зобов'язання перед клієнтами у визначений конкретний момент часу шляхом зміни структури активів на користь їхніх високоліквідних статей за рахунок наявних у цій галузі невикористаних резервів. З оцінкою ліквідності як "запасу" пов'язане також таке поняття, як "ліквідність балансу банку". Отже, ліквідність комерційного банку як "запас" визначає статичний рівень оцінки ліквідності банку і може бути використана для розробки основних напрямків діяльності банку з метою досягнення заданого рівня ліквідності;

ліквідність за принципом потоку дає динамічну оцінку рівня ліквідності

комерційного банку, тому що в цьому випадку аналіз ліквідності ведеться безупинно, причому не зводиться тільки до аналізу балансу, з'являється можливість враховувати здатність банку одержувати позики, забезпечувати приток готівки від поточної операційної діяльності. Подібний аналіз припускає також використання більшої інформації, зокрема даних про динаміку доходів банку за минулий період, своєчасне повернення позик, про стан грошового ринку і т. ін. Отже, аналіз ліквідності як "потоку" дозволяє оцінити ефективність обраних напрямків у діяльності банку.

Таким чином, суть аналізу ліквідності комерційного банку, як найважливішого інструмента управління його діяльністю, може бути зведена до взаємозв'язку запасу та потоку ліквідності, що, в свою чергу, являють собою статичний та динамічний рівень абстрагування поняття "ліквідність комерційного банку". Виходячи зі сказаного вище, можна запропонувати наступне трактування поняття "ліквідність комерційного банку": ліквідність комерційного банку відбиває потенційні можливості інституту кредитування щодо виконання своїх боргових і фінансових зобов'язань перед усіма контрагентами, ступінь досяжності (тобто можливостей) яких визначається відповідно до статичних та динамічних оцінок ефективності використання банківських ресурсів і їхнього розміщення [16,c.39].

Крім того, для здійснення операційної діяльності, пов'язаної з залученням коштів і їхнім розміщенням в умовах ринкової невизначеності, майбутнього попиту та надходжень наявних коштів за певний період, банку потрібні ресурси в їхній ліквідній формі - активи, які б могли бути легко та швидко перетворені в готівку з невеликим ризиком втрат чи взагалі без нього. Таким чином, ліквідність комерційного банку - це ще й можливість використання його активів у якості наявних коштів або швидко перетворювати їх у такі.

У той же час комерційний банк сам визначає основні джерела попиту та пропозиції ліквідних ресурсів - "на власних умовах і на власний ризик". Джерелами пропозиції ліквідних ресурсів є:

надходження коштів клієнтів на депозитні рахунки і рахунки до запитання;

погашення міжбанківських кредитів;

залучення ресурсів на грошовому міжбанківському ринку;

доходи від продажу недепозитних банківських послуг і продаж активів банку [1,c.11].

Джерелами попиту на ліквідні ресурси виступають:

заявки на одержання кредитів фінансовими установами і від клієнтів банку;

зняття грошей клієнтами зі своїх депозитних рахунків і рахунків до запитання й операційні витрати.

Варто також звернути увагу ще на один аспект необхідності уточнення поняття "ліквідність комерційного банку" і розгляду сутності таких понять, як"ліквідність комерційного банку" і "платоспроможність комерційного банку". Це пов'язано з тим, що часом відбувається змішування двох понять: ліквідність балансу банку і платоспроможність комерційного, яке в майбутньому призводить до ототожнення підтримки ліквідності і платоспроможності кредитних інститутів. Якщо перше - принаймні справа самого банку і він самостійно вибирає в конкретних умовах ті чи інші способи підтримки своєї ліквідності на рівні встановлених норм, то друге, як правило, відноситься до функцій держави в особі його Центрального банку. Разом з тим, як було показано вище, ліквідність балансу банку є статистичною оцінкою ліквідності банку, а платоспроможність відбиває ефективність оперативного управління ліквідністю банку і, зокрема, ефективність управління ліквідністю балансу банку [43,c.37].

Варто також помітити, що ліквідність балансу банку є основним чинником ліквідності самого банку. Баланс вважається ліквідним, якщо його стан дозволяє за рахунок швидкої реалізації ресурсів за активами покривати термінові зобов'язання за пасивами. Можливість швидкого перетворення активів банку в грошову форму для виконання його зобов'язань визначається низкою факторів, серед яких вирішальним є відповідність термінів розміщення ресурсів термінам їх залучення. На ліквідність балансу банку впливає структура його активів: чим більша частка першокласних ліквідних ресурсів у загальній сумі активів, тим вище ліквідність банку.

При цьому активи банку за ступенем їхньої ліквідності можна розділити на три групи:

ліквідні ресурси, які знаходяться в негайній готовності, або першокласні ліквідні ресурси; в їх числі - каса, кошти на кореспондентському рахунку, першокласні векселі та державні цінні папери;

ліквідні ресурси в розпорядженні банку, що можуть бути пере- творені в кошти;

неліквідні активи - це прострочені кредити та ненадійні борги, будинки і споруди, які належать банку і відносяться до його основних фондів [33,c.78].

У міжнародній банківській практиці самою ліквідною частиною активів вважається касова готівка, під якою розуміються не тільки гроші в касі, але й кошти, які знаходяться на поточному рахунку даного інституту кредитування в Центральному банку. Ліквідними статтями в країнах ринкової економіки вважаються першокласні короткострокові комерційні векселі, які банк може перезарахувати в Центральному банку, цінні папери, гарантовані державою. Менш ліквідними є банківські інвестиції в довгострокові цінні папери, тому що їхня реалізація за короткий термін не завжди можлива. Як трудноліквідні активи розглядаються довгострокові позички та вкладення в нерухомість.

Крім того, ліквідність банку залежить від ступеня ризику окремих активних операцій: чим більше частка високоризикових активів у балансі банку, тим нижче його ліквідність. Так, у сформованій практиці до надійних активів прийнято відносити наявні кошти, а до високоризикових - довгострокові вкладення банків. Істотно впливає на своєчасне повернення позичок і тим самим на ліквідність балансу банку ступінь кредитоспроможності позичальників банку: чим більше частка високоризикових кредитів у кредитному портфелі банку, тим нижче його ліквідність [16,c.57].

Ліквідність залежить також від структури пасивів балансу. Якщо за вкладами до запитання вкладники вправі зажадати повернення коштів в будь-який момент, то строкові вклади знаходяться в розпорядженні банку більш-менш тривалий період, і, отже, за інших рівних умов підвищення питомої ваги вкладів до запитання і зниження частки строкових вкладів знижує банківську ліквідність. Надійність депозитів і позик, отриманих банком від інших кредитних установ, також впливає на рівень ліквідності балансу. Разом з тим ліквідність балансу банку оцінюється за допомогою розрахунку спеціальних показників, що відбивають співвідношення активів і пасивів, структуру активів. У міжнародній банківській практиці частіше за все в цих цілях використовуються коефіцієнти ліквідності. Останні являють собою співвідношення різних статей активу балансу кредитної установи з певними статтями пасиву чи, навпаки, пасивів з активами.

ліквідність платоспроможність банк комерційний

Показники ліквідності в різних країнах мають різні назви, неоднакові методики їхнього числення, що пов'язано з сформованою практикою і традиціями та залежать від спеціалізації і величини банків, проведення політики в галузі кредитування й ряду інших обставин. Звичайно, для оцінки ліквідності застосовуються коефіцієнти короткострокової і середньострокової ліквідності. Вони обчислюються як відношення короткострокових чи середньострокових ліквідних активів до відповідних за термінами пасивів. У ряді країн з ринковою економікою банки зобов'язані підтримувати коефіцієнти ліквідності, не нижчі визначеного рівня, названого нормою ліквідності.

Керівництво банків повинне постійно приділяти особливу увагу питанням ліквідності, однак і дотепер немає доступної і повсюдно прийнятної формули для визначення потреб банку в ліквідних ресурсах. При цьому необхідна сума ліквідності окремо взятого банку залежить від коливань загальної суми внесків і попиту на кредит.

При цьому в розрахунках потреб в ліквідних ресурсах на той чи інший період банк може виходити з очікуваних змін рівня внесків і кредитів щодо даного базисного періоду. Таким чином, необхідність у ліквідних ресурсах може бути розрахована на будь-який бажаний період. Ця необхідність пов'язана переважно з очікуваним збільшенням попиту на кредит, ніж з вилученням внесків. Треба також відзначити, що зростання внесків під кінець року вимагає збільшення обов'язкових резервів, але це компенсує вивільнення цих фондів на початку року.

При цьому слід зазначити, що основним принципом підтримки ліквідності банку є ув'язування його активів з термінами передбачуваного виникнення потреби в ресурсах. Для цього в практиці банківської справи використовують наступні форми забезпечення ліквідності банку:

конверсію кредитів у готівку (одержання платежів за кредитами, термін погашення яких повинен наступити найближчим часом, чи ви даних з правом оплати за вимогою);

продаж частини кредитних вимог;

розподіл активів шляхом складання таблиці всіх рахунків пасивів з метою виявлення, яку частину кожного виду пасиву варто розмістити в ліквідні чи менш ліквідні статті активу для підтримки певного коефіцієнта ліквідності;

проведення операцій з пасивами: випуск депозитних сертифікатів, що обертаються, облігацій; позики в Національному банку (НБУ); позики на євроринку тощо [21,c.22].

На підставі принципів і факторів, які формують політику, стратегію і повсякденну діяльність комерційних банків, історично зароджувалася, розвивалася й удосконалювалася теорія і практика управління банківською ліквідністю. У зв'язку з цим необхідний детальний аналіз сформованих теорій управління банківською ліквідністю, а також тих особливостей, які характерні для цього напрямку банківського менеджменту [19,c.45].

1.2 Методичні основи управління ліквідністю та платоспроможністю комерційного банку