Размещено на httр://www.аllbеst.ru/

Черкаський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ)

КУРСОВА РОБОТА

м. Черкаси - 2015 рік

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні основи валютного регулювання
• 1.1 Сутність та призначення валютного регулювання
• 1.2 Характеристика методів валютного регулювання
• 1.3 Регулювання валютних обмежень, сфери їх застосування. Форми валютних обмежень
• 1.4 Механізм валютного регулювання в Україні
• Розділ 2. Дослідження процесу валютного регулювання в Україні
• 2.1 Порівняльний аналіз динаміки курсів гривні до основних іноземних валют
• 2.2 Дослідження основних факторів валютного курсоутворення в Україні
• 2.3 Дослідження рівня доларизації економіки України
• Розділ 3. Рекомендації щодо удосконалення валютного регулювання в Україні
• 3.1 Міжнародний досвід валютного регулювання
• 3.2 Шляхи підвищення ефективності валютного регулювання в Україні
• Висновки
• Список використаних джерел
• Додатки

Вступ

Актуальність теми. В умовах становлення ринкових відносин в Україні необхідною передумовою структурної перебудови економіки країни є активізація та модифікація валютної політики, вдосконалення повноцінного валютного ринку. Невід'ємною складовою валютного ринку є система валютного регулювання - діяльність держави та державних органів щодо врегулювання міжнародних розрахунків та порядку проведення операцій з валютними цінностями. Останнім часом важливого значення набуває питання подальшого розвитку валютного регулювання та поступової лібералізації валютних відносин в бік спрощення міжнародного обміну товарами, послугами, капіталами, переходу до гнучкого обмінного курсу. Дослідженням проблеми визначення поняття "валютне регулювання" займалися такі вітчизняні науковці, як: В.А. Ющенко, О.В. Дзюблюк, Ф.О. Журавка, Ю.М. Бездітко, В.О. Ткачук, Б.Б. Сас, О.А. Костюченко та інші.

Мета роботи - розкрити основні завдання, теоретично обґрунтувати механізми та процеси здійснення валютного регулювання в умовах ринкової економіки, а також здійснити оцінку ефективності використання інструментів валютного регулювання в Україні.

Поставлену мету можна досягти, виконавши наступні завдання:

· розкрити поняття валютного регулювання з точки зору різних

· наукових діячів та законодавства;

· визначити основні завдання валютного регулювання;

· окреслити механізм та процес здійснення валютного регулювання, а також визначити головні напрямки застосування;

· зробити аналіз динаміки курсів гривні до основних іноземних валют

· Провести аналіз основних курсоутворюючих факторів гривні

Об'єкт дослідження - процес здійснення валютного регулювання, який використовується для стабілізації валютного ринку держави.

Предметом дослідження є сукупність інструментів, методів та форм валютного регулювання за допомогою яких відбувається регулювання валютних відносин.

валютне регулювання курсоутворення україна

Розділ 1. Теоретичні основи валютного регулювання

1.1 Сутність та призначення валютного регулювання

Валютне регулювання є складовою частиною державного регулювання економіки, хоч і не може бути зведене до нього, бо пов'язане взаємодією різних країн, а ця взаємодія в цілому знаходиться за межами національного регулювання, хоч і тісно пов' язана з ним. З огляду на це валютне регулювання спирається на теоретичне підґрунтя, яке лежить в основі сучасної практики державного регулювання.

Починаючи з другої чверті минулого століття, пануючим напрямком економічної думки в теорії державного регулювання було кейнсіанство. Суть концепції державного регулювання економіки Дж. Кейнса і його послідовників базувалась на тезі про те, що сучасна ринкова економіка неспроможна до повної та ефективної саморегуляції. Цей її недолік, за висновками теоретиків цього напрямку, можна подолати за допомогою фіскальної і кредитної політики. У системі цього механізму певна роль відводилась і валютному регулюванню, але воно відігравало другорядну роль, бо провідною ідеєю була ідея забезпечення високоефективного функціонування економічного організму суспільства передусім за рахунок внутрішніх перерозподільчих процесів.

Кейнсіанство, зігравши помітну позитивну роль у розвитку економіки значної кількості держав, на кінець ХХ ст. вичерпало себе, і на зміну йому прийшов монетаризм. На відміну від кейнсіанства, представники цього напрямку в розвитку економічної думки вирішальним важелем забезпечення стабілізації й рівноваги суспільного виробництва вважають гроші. Відтак, монетаризм, як сучасна теорія державного регулювання економіки, відводить валютному регулюванню значно більше уваги. Це пояснюється не тільки тим, що для монетаристів гроші - вирішальний чинник досягнення збалансованості суспільного виробництва, а й тим, що кінець ХХ-початок ХХІ ст. характеризувались великими змінами в процесах розвитку економіки. На порядку денному стоять питання відкритості економік, дуже помітного впливу світової грошово-кредитної сфери на національну, глобалізації економічних процесів, яка чітко реалізується і в інтернаціоналізації валютних відносин. У цих умовах монетаризм як загальна теорія державного регулювання сьогодні не може не охоплювати валютне регулювання і валютну політику.

У результаті систематизації наукових поглядів щодо місця валютного регулювання у валютній політиці держави (додаток А) запропоновано уточнення понять "валютний ринок" та "валютне регулювання".

Сьогодні валютне регулювання є невід'ємною складовою валютної системи, яка реалізується як у межах окремої держави, так і поза нею. Виокремлюють два рівні валютного регулювання: наднаціональний (міжнародний) і національний.

Перший рівень валютного регулювання забезпечує МВФ. Саме він здійснює валютне регулювання, керуючись узгодженими світовою спільнотою, і найперше членами цієї організації, принципами регулювання міжнародних валютних відносин. Цей рівень і загальні основи його реалізації буде розглянуто в заключному розділі підручника.

Другий рівень - це національний рівень валютного регулювання. Він забезпечує регулювання валютних відносин у межах конкретної держави і виливається в поточне, повсякденне регулювання валютного ринку. Цей рівень тісно пов'язаний з першим, їхній зв'язок знаходить вираження в тому, що стратегічна складова національного валютного регулювання повинна бути якомога тісніше пов'язана з міжнародним валютним регулюванням. При цьому з огляду на значне посилення процесів інтернаціоналізації виробництва і глобалізації економічного життя всіх країн світу ця складова національного валютного регулювання буде постійно посилюватись.

Валютне регулювання, що розроблюється і здійснюється на національному рівні, визначається певними нормативними актами. Як правило, такі законодавчі акти визначають суб'єктів валютних відносин, порядок і особливості здійснення валютних операцій, механізм визначення валютного курсу національної грошової одиниці до інших валют, порядок утворення й механізм використання валютних резервів країни, особливості й загальну організацію валютного контролю в межах держави.

В Україні основні засади організації валютного регулювання вперше було викладено в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (1991), який заклав перші правові основи організації управління валютною сферою. Але безпосереднім нормативним актом, що стосувався валютного регулювання, стали декрети Кабінету Міністрів від 19.02.1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Ці документи визначали загальні принципи валютного регулювання, порядок здійснення валютних операцій і поклали на НБУ функцію організації управління й контролю за валютною сферою. У подальшому нормативна база поповнювалась новими законами, які містили норми стосовно валютного регулювання. Серед них слід назвати Закон України "Про Національний банк України" і деякі інші нормативні акти.

Об'єктом регулювання в кожній країні виступає валюта, її рух і самі валютні відносини. Але це регулювання найбільш сфокусоване, як правило, на забезпеченні курсоутворення і на відповідному регулюванні курсу національної валюти. Зрозуміло, що таким об'єктом є й відносини між суб'єктами, які вступають у ці валютні відносини. Так, держава в особі відповідно уповноважених на це органів, регламентує, наприклад, відносини між комерційними банками і господарюючими суб'єктами-резидентами країни, які проводять валютні операції. Окремо будуть регулюватись такі самі відносини з нерезидентами. Об'єктом регулювання будуть і ті відносини, які виникають між певними суб'єктами, наприклад, у процесі переміщення валюти через митний кордон держави та ін.

Суб'єктами регулювання виступають інституційні державні органи, які на це уповноважені відповідно до чинного законодавства країни. Як правило, це центральний банк, комерційні банки, Міністерство фінансів та інші спеціальні установи, яким держава надає ту чи іншу частку функцій для здійснення валютного регулювання.

У нашій державі, як і в інших країнах з ринковою економікою, головним суб'єктом, який здійснює валютне регулювання, виступає центральний банк - Національний банк України. Саме він визначає курс національної валюти стосовно до валюти інших держав, регламентує порядок і межі використання іноземної валюти на території нашої країни, нагромаджує і забезпечує відповідно до закону управління золотовалютними резервами країни, видає комерційним банкам ліцензії на здійснення валютних операцій та операцій з валютними цінностями, контролює валютні операції.

Важливим суб'єктом валютного регулювання виступають комерційні банки, які згідно з чинним законодавством України забезпечують контроль за проведенням валютних операцій, які здійснюються резидентами країни.

У процесі здійснення валютного регулювання, особливо в тій його частині, яка фокусує валютний контроль, суб'єктами виступають Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба України. Кожен із цих органів виконавчої влади забезпечує валютний контроль у межах тих повноважень, які закріплені за цим органом і входять у його безпосередні функції. Наприклад, Державна митна служба контролює порядок переміщення через митний кордон України валютних цінностей, а Державна податкова адміністрація контролює виконання норм чинних законів нашої держави щодо здійснення валютних операцій на нашій території як резидентами, так і нерезидентами.

Валютне регулювання спирається на певну низку конкретних дій, що їх виконують відповідні органи. Ці дії регламентуються законодавством країни і виявляються у формі певних напрямків або елементів валютного регулювання. Вони пов'язані між собою і в сукупності утворюють механізм державного регулювання валютних відносин.

З метою розкриття сутності і змісту поняття валютного регулювання запропоновано використовувати метод тетрабазисів, що являє собою структурну схему, яка, в свою чергу, включає об'єкт дослідження та чотири компоненти: економічне, правове, організаційне та науково-методичне забезпечення СВР (рис. 1.1.).

Рис. 1.1 Визначення змісту поняття "валютне регулювання" згідно з методом тетрабазисів

1.2 Характеристика методів валютного регулювання

Валютні обмеження являють собою систему нормативних правил, що встановлені в адміністративному або законодавчому порядку та спрямовані на обмеження операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями (зокрема, державний контроль над операціями, обмеження переказів за кордон, блокування валютної виручки тощо).

Девальвація - зменшення офіційного золотого змісту грошової одиниці країни або зниження її курсу по відношенню до валют інших країн, що здійснюється в законодавчому порядку. Ревальвація, навпаки, полягає в збільшенні золотого змісту грошової одиниці або підвищенню її курсу по відношенню до валют інших країн, що здійснюється державою в офіційному порядку.

Валютна інтервенція - втручання центральних банків у валютні операції з метою підвищення або зниження курсу валюти своєї країни або іноземної валюти. В тих випадках, коли країна зацікавлена в підвищенні курсу своєї валюти, центральний банк вдається до масового продажу іноземної і купівлі національної валюти. Якщо ж ставиться протилежна мета - зниження курсу національної валюти - здійснюється масова купівля іноземної та продаж національної валюти.

Валютний контроль - це контроль дотримання валютного законодавства, за порушення якого передбачається відповідальність головним чином у вигляді штрафів і позбавлення ліцензій. Сутність валютного контролю полягає в забезпеченні дотримання валютного законодавства, а основне завдання - у недопущенні незаконного відпливу капіталу з держави за кордон. Об'єктом валютного контролю є валютні операції за участі резидентів і нерезидентів. Основний орган валютного контролю - Національний банк. Агенти валютного контролю - податкові та митні органи, а також інші організації, які відповідно до законодавства здійснюють функції валютного контролю.

Валютні обмеження мають на меті:

забезпечення держави валютою;

підтримання валютного курсу національної грошової одиниці;

підтримання платіжного балансу.

В умовах валютного регулювання регламентується діяльність валютного ринку. Основні зусилля спрямовуються на забезпечення стабільності валютного курсу грошової одиниці держави. Певна жорсткість валютного регулювання в Україні є вимушеною в нинішніх умовах економічних перетворень.

Валютні обмеження відзначаються певним дискримінаційним характером, оскільки сприяють перерозподілу валютних цінностей на користь держави чи певних підприємств за рахунок інших підприємств, головним чином великих експортерів. Звісно, обов'язковий продаж частини валютних надходжень є вимушеним заходом, оскільки відмова від нього вже негативно позначилася на стані валютного ринку.

До основних обмежень, що визначають загальні принципи валютного регулювання і валютного контролю, належать:

централізація валютних операцій у центральному та уповноважених комерційних банках;

ліцензування валютних операцій (надання дозволу), при цьому має бути доведена необхідність виконання валютної операції; існує навіть повна заборона певних валютних операцій;

обмеження конвертованості валют - відповідно до цього вводяться різні категорії валютних рахунків;

обов'язкове декларування зарубіжних авуарів;

контроль за валютними позиціями комерційних банків;

ізоляція внутрішнього ринку національної валюти від зовнішнього;

контроль за грою термінів операції на валютному ринку;

видача банкам ліцензії на здійснення валютних операцій лише за наявності певних обсягів статутного капіталу.

1.3 Регулювання валютних обмежень, сфери їх застосування. Форми валютних обмежень

Однією із форм валютних обмежень виступає валютна блокада - припинення або обмеження валютно-фінансових відносин з блокованою країною аж до заморожування в банках валютних цінностей держави та валюти приватних осіб з метою здійснення на неї економічного і політичного тиску.

Розрізняють односторонню, коли одна країна блокує іншу, та багатосторонню, коли вона здійснюється рядом держав, валютні блокади. Валютна блокада буває повна - при використанні всіх методів валютно-фінансового впливу аж до заморожування валюти країни, що піддається валютній блокаді, та часткова, коли використовуються лише окремі методи валютної блокади. Багатостороння валютна блокада часто здійснюється через міжнародні валютно-фінансові організації - Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та ін.

Валютний кліринг - це угода між урядами двох або кількох країн про обов'язків залік взаємних вимог і зобов'язань.

Потрібно розрізняти форми валютних обмежень за сферами їх застосування. За поточними операціями платіжного балансу вони виступають у таких формах:

блокування валютного виторгу іноземних експортерів від продажу товарів у даній країні, обмеження їх можливостей розпоряджатись цими коштами;

обов'язків продаж валютного виторгу експортерів повністю або частково Центральному або уповноваженому банкам;

обмежений продаж інвалюти імпортерам. У деяких країнах імпортер повинен внести на депозит у банк певну суму національної валюти для отримання імпортної ліцензії;

обмеження на форвардні купівлі імпортерами іноземної валюти;

заборона продажу товарів за кордоном на національну валюту;

заборона оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою;

регулювання термінів платежів з експорту та імпорту в умовах нестабільності валютних курсів. При цьому суворо контролюються авансові платежі іноземним експортерам.

За фінансовими операціями платіжного балансу валютні обмеження бувають у формах, які перераховані нижче:

1. при пасивному платіжному балансі застосовують такі заходи з обмеження вивозу капіталу і стимулювання приймання капіталу для підтримання курсу валюти:

лімітування вивезення національної і іноземної валюти, золота, цінних паперів, надання кредитів;

контроль за діяльністю ринку позичкових капіталів: операції здійснюються тільки з дозволу Міністерства фінансів і за представлення інформації про розмір кредитів, які надають, і прямих інвестицій за кордоном та залучення іноземних інвестицій за умови попереднього дозволу органів валютного контролю;

повне чи часткове припинення погашення зовнішньої заборгованості або дозвіл оплати її національною валютою без права переказу її за кордон.

2. при активному платіжному балансі з метою стримування припливу капіталів і підвищення курсів національної валюти застосовують такі форми валютного контролю з фінансових операцій:

депонування на безпроцентному рахунку в ЦБ нових закордонних зобов'язань банків (так в ФРН у 1948 р. національні резерви кредитних установ, які вони зобов'язані зберігати в Бундесбанку, були підвищені до 100% приросту іноземних зобов'язань банків);

заборона на інвестиції нерезидентів, продаж національних цінних паперів іноземця.

1.4 Механізм валютного регулювання в Україні

За період незалежності України вітчизняна практика накопичила значний досвід управління валютним курсом, були сформовані основні засади валютно-курсової політики та апробовані певні методологічні підходи до регулювання та прогнозування валютного курсу. За цей час вдалося зупинити девальваційні процеси і досягти стабільності обмінного курсу гривні. З початком фінансової кризи стабільність гривні похитнулася - девальвація гривні в 2009 році склала 63% [2, с.1].

Зупинити процес девальвації змогли запозичення в міжнародних фінансових інститутах, що зараховувалися НБУ в золотовалютні резерви країни і підтримували стабільність ситуації. Згідно з Законом України "Про Національний банк України" в статті 1 зазначається, що золотовалютний резерв - це резерви України, відображені у балансі Національного банку України, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків [1, с.1].

В 2009-2013 роках стабільність грошової системи досягалась інтервенціями НБУ на міжбанківський ринок а також деякими адміністративними нормами, тобто застосовувалось інтенсивне державне регулювання. З практичного погляду державне регулювання є сферою діяльності держави щодо цілеспрямованого впливу на поведінку суб'єктів господарювання з метою забезпечення пріоритетів державної економічної політики [4, с.18-19]. Одним з основних напрямків державного впливу є валютне регулювання. Російський вчений Н.М. Артемов розглядає валютне регулювання у широкому та вузькому значенні, а саме:

у широкому розумінні валютне регулювання кваліфікується як один із найбільш дієвих механізмів, за допомогою якого держава має можливість впливати на об'єктивні економічні процеси;

у вузькому розумінні валютне регулювання - це спосіб реалізації валютної політики держави, режим державного регулювання порядку зовнішніх розрахунків, операцій з валютою на внутрішньому ринку, золотом та інших схожих процесів [3, с.12].

Більш чітко визначає місце валютного регулювання в системі державного регулювання економіки поняття, що подається в економічній енциклопедії, яка розглядає валютне регулювання як одну з форм державного регулювання міжнародних економічних відносин, щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку. [7]. Інструменти валютного регулювання, виходячи зі специфіки використовуваних методів і важелів, а також об'єктів їх спрямування, можна умовно розділити на дві групи:

1) інструменти прямого впливу;

економічні;

адміністративні.

2) інструменти опосередкованого впливу.

До числа основних економічних інструментів реалізації валютної політики центрального банку належать:

девізна політика;

диверсифікація валютних резервів;

регулювання режиму валютного курсу;

політика девальвації і ревальвації валют [4].

Одним з основних інструментів валютного регулювання в Україні на сьогоднішній день є девізна політика: здійснюється вплив на валютний курс шляхом купівлі-продажу центральним банком іноземної валюти. Основною формою реалізації девізної політики є валютні інтервенції, під якими слід розуміти втручання центрального банку в здійснення операцій на валютному ринку держави з метою впливу на обмінний курс національної валюти шляхом продажу чи купівлі іноземної валюти [5].

Валютні інтервенції залишаються найдієвішим механізмом для контролю над валютним курсом, але на сьогодні склалась досить критична ситуація - рівень золотовалютних резервів впав до 16 млрд. $, що унеможливлює вихід на міжбанківський ринок для стабілізації гривні. Ускладнює ситуацію війна на Донбасі і питання прямого вторгнення Російської Федерації, а також зупинка підприємств металургійної галузі, що давали нашій економіці 40% валютних надходжень. Всі ці причини в сукупності призвели до входу гривні в "круте піке" і взяття нею нових "вершин" - 15.00 грн. за $, що може привести до повного падіння економіки, бо граничний рівень долара для неї зараз знаходиться на рівні 13 грн за долар.

Після виходу ситуацію з - під контролю, НБУ вдався до адміністративних заходів і ввів 20.08.14 р. постанову № 515 і 28.08.14 № 540, зміст яких полягає в тому, що експортери повинні продавати 100% доларової виручки на міжбанку, а також на додатковий контроль НБУ за діяльністю банків в сфері валютного регулювання, зміні валютної позиції банків з 5 до 1%, що дасть можливість підвищити надходження валюти до 540 млн. доларів. Управління валютною позицією банків, що мають ліцензію на право проведення операцій з іноземною валютою, здійснюється з метою мінімізації валютних ризиків та недопущення спекулятивного впливу на валютний курс. Це означає, що для власних потреб банки зможуть купувати менше валюти, ніж раніше, в результаті чого скоротиться попит на валюту на міжбанківському ринку та знизиться тиск на гривню.

Значний вплив на валютний ринок чинить стан платіжного балансу, який останні місяці 2014 р. майже є збалансованим. У липні 2014 р. дефіцит поточного рахунку скоротився до 330 млн. дол. США (порівняно з 1.7 млрд. дол. США у липні попереднього року). Товарний баланс залишається майже врівноваженим четвертий місяць поспіль (-205 млн. дол. США у липні). Таке ребалансування зовнішньої торгівлі відбулося внаслідок девальвації гривні послабився на 23.4% з початку року) та зниження внутрішнього попиту (виробництво промислової продукції скоротилося на 5.8% у січні - липні 2014 року). Водночас подальше покращення торговельного балансу стримується обмежувальними заходами у торгівлі з Росією та загостренням ситуації на сході країни.

Покращення ситуації з платіжним балансом відбулося за рахунок, експорту продовольчих товарів, який зріс (на 26.2%) переважно через збільшення поставок зернових культур нового врожаю (на 34.1%). Також зростання відбулося за більшістю товарних груп завдяки торговельним преференціям від ЄС. Зокрема внаслідок скасування обмежень на імпорт української соняшникової олії поставки олії, жирів та насіння олійних культур зросли на 35.0%. Темпи падіння імпорту товарів у липні (5.2 млрд. дол. США) прискорилися до 31.1% у річному вимірі (порівняно з 17.5% у червні) внаслідок припинення імпортних поставок природного газу із Росії. На скорочення неенергетичного імпорту (на 26.4% у річному вимірі) впливала низька купівельна спроможність домогосподарств, погіршення фінансових результатів підприємств та зниження державного фінансування. Реальна середня заробітна плата знизилася на 0.4% у першому півріччі, а оборот роздрібної торгівлі в липні скоротився на 10.1%1 у реальному вимірі.

Падіння імпорту відбулося за всіма основними товарними групами: машинобудування - на 37.0%, зокрема легкових автомобілів - у 2.6 раза; хімічної продукції - на 21.2%, переважно добрив (на 26.0%) та фармацевтичної продукції (на 38.0%); продовольчих та промислових товарів - на 23.6% та 36.3% відповідно [6].

Таблиця 1.1. Дефіцит платіжного балансу [6]

Квартал	2013	2014	Відхилення
квартал 1	-3 134	-1 328	1806
квартал 2	-2 254	-604	1650

Дані таблиці 1.1 свідчать, що в 1 кварталі дефіцит платіжного балансу зменшився в 2,3 рази, а в 2 - 3,73 р. Таке зменшення відбулося за рахунок девальвації гривні з 8.2 грн. дол. до 14.4, що призвело до зниження купівельної спроможності населення, що, в свою чергу, негативно вплинуло на споживання імпортних товарів. Використання цих даних дає можливість прогнозувати, що дефіцит платіжного балансу має тенденцію до зменшення за рахунок експорту продовольчих товарів - зернових. Тому восени цей розрив може бути мінімальним, а значить це вплине на пропозицію валюти і приведе до укріплення гривні. Всі ці аспекти в сукупності, з продуманими адмінзаходами можуть привести до незначного укріплення національної валюти з подальшим стрімким падінням в зимово-весняний період.

Велике значення для курсу гривні матимуть також співпраця з МВФ а також зростання державного боргу України в відсотковому співвідношенні до ВВП країни. В МВФ спрогнозували, що якщо бойові дії продовжуться до кінця року, то реальний ВВП впаде до 7,25% в 2014 році.

Перший і другий транші кредиту МВФ в розмірі 4,59 млрд. доларів вже отримані. Загальна сума програми stаnd-by для України, що розрахований на два роки складає $17 млрд. Кредитна лінія МВФ вплине як на розмір ЗВР, що підвищить стабільність гривні, так і на обсяг держборгу.

Таблиця 1.2. Динаміка держборгу Україна млн. грн [6]

	Дата	Загальний	Зовнішній	Внутрішній
1.01.2014	584114,1		300025,4	284088,7
1.02.2014	585298,5		298581,3	286717,2
1.03.2014	683093,2		371009,7	312083,5
1.04.2014	721837,2		404882,2	316954,9
1.05.2014	743577,2		420230,2	323347,1
1.06.2014	825412,5		487820,2	337592,3
1.07.2014	821837,1		486448,7	335388,4
1.08.2014	837445,6		492883,9	344561,7
Відхилення
1.01-1.08	253331,5		192858,5	60473
млн. грн.
Відхилення у%		43,3		64,2	2
1.01-1.08
Динаміка боргу у відношенні до ВВП [6]
Рік		ВВП		Борг		% боргу у ВВП
2013		1454931	584114,1		40
2014		1357450,6	854215,6		62,9

Використовуючи дані таблиць 1.2 та 1.3 можна дійти висновку, що державний борг зріс майже вдвічі в 2014 році та досяг критичного рівня - 62,9% від ВВП. Методологія МВФ визначає розмір боргу в 60% як критичний, оскільки держава не може ефективно їм оперувати. Згідно з вітчизняними й іноземними дослідженнями економічно безпечний рівень державного і гарантованого державою боргу для України наразі становить близько 35% від ВВП. Такий висновок базується на статистиці настання дефолтів у країнах з ринками, що формуються, та на власному досвіді України, яка вже двічі була не в змозі самостійно виконувати свої боргові зобов'язання при їх наближенні до рівня 30-35% відносно ВВП.

Таким чином ситуація з держборгом буде невпинно створювати натиск на гривню і в довгостроковій перспективі це може призвести до стрімкого її падіння. Що стосується короткострокового періоду, то в ньому національна валюта повинна вести себе стабільно завдяки запозиченням НБУ у МВФ, які будуть зараховані до ЗВР і сприятимуть підтримці курсу.

Розділ 2. Дослідження процесу валютного регулювання в Україні

2.1 Порівняльний аналіз динаміки курсів гривні до основних іноземних валют

Україна впродовж своєї короткої Історії чи не найбільше серед європейських країн потерпала від нераціональної і слабкої валютної політики. З середини 1996р. коли була впроваджена гривня, і до середини 2014р. гривня здешевшала практично на порядок (Із значення курсу 1.8 грн. /$1 до 12.5 грн. /$1). Тобто, можна стверджувати, що Україна перебуває у стані перманентного негативного валютного очікування. Більше того, продовження валютних негараздів і влітку 2014р. (вже за нового керівництва НБУ) означає збереження високих валютних ризиків.

Валютна політика і валютна динаміка в обидва кризові періоди (2008-2009 І 2013-2015 рр. має багато спільних рис. що й вказує на ігнорування (або слабку усвідомлюваність) уроків кризових явищ на валютному ринку України, а з тим ставить під сумнів можливості упередження валютних криз в Україні в найближчому майбутньому.

Хоча формально в Україні не застосовувався режим фіксованого валютного курсу, проте впродовж останнього десятиріччя (до весни 2014р.) НБУ й Уряд фактично реалізовували варіанти політики фіксованого курсу - офіційний курс змінювався лише адміністративно та обвально, а коливання на міжбанківському та готівковому ринку допускалися мінімальні. насамперед шляхом різноманітних адміністративних заходів (обов'язковий продаж частини валютної виручки експортерами, обмеження на купівлю населенням готівкової валюти, "паспортизація" готівкових обмінних операцій, посилення контролю над виконанням імпортних контрактів тощо).

Погіршення макроекономічної ситуації напередодні кризових шоків у 2008р. і 2013р. в Україні було достатньо виразним - спостерігалися високі зовнішньоторговельні дефіцити. посилювалося боргове навантаження, проявлялись дисбаланси між попитом і пропозицією на валютних ринках. Проте в жодний з періодів влада не допускала навіть найменших відхилень від обраної курсової фіксації. А відносно високі валютні резерви у 2008р. вводили в оману стосовно спроможності підтримати тогочасний курс, оскільки не ув'язувались із спроможністю влади впровадження раціональної валютної політики та упередження валютних шоків.

Тому, звичайно, перші ж напруження на валютних ринках України спонукали владу до значних І тривалих валютних Інтервенцій на підтримку "звичного" курсу (у 2008р. - 5 грн. /$1, у 2014р. - 8 грн. /$1). Проте накопичені дисбаланси не дозволяли знизити девальваційний тиск, тому, зрештою, гривня втрачала близько 50% своєї вартості (в жовтні-листопаді 2008р. обвал курсу з 5 грн. /$1 до 8 грн. /$1, в лютому-березні 2014р. - з 8 грн. /$1 до 12 грн. /$1).

Проте навіть такі значні знецінення вартості національної валюти не призводили до заспокоєння валютних ринків і ще довгий час НБУ був вимушений проводити різноманітні заходи (далеко не завжди успішні) Јз "заспокоєння" ринків, оскільки не відновлювалася довіра до центрального банку країни та його спроможності проводити зважену валютну політику.

Зокрема, навіть після девальваційного "обвалу" потреби в інтервенціях не зникали, і влада вимушена продовжувати втрачати резерви з метою гальмування девальваційної "інерції" і "фіксації" нового рівня курсу. Так, після "заспокоєння" гривні наприкінці 2008р., Інтервенції продовжувались і зрештою, в першій половині 2009р. (вже після "обвалу") Україна втратила майже $10 млрд. валютних резервів (діаграми "Валові валютні резерви НБУ І курс. 2008-2009" див. рис. 2.1.)

Рис. 2.1 Валові валютні резерви НБУ і курс гривні до долара 2008-2010

Подібним чином, не досягалося стабілізації рівня резервів в 2014р. (після обвалу курсу навесні), хоча формально НБУ мінімізував свою присутність на валютних ринках, аргументуючи це відмовою від підтримки валютного курсу і переходу до т. зв. "інфляційного таргетування" (діаграми "Валові валютні резерви НБУ і курс … 2013-2014" див. рис. 2.2.), що призводило до подальшого ослаблення гривні. Між тим, в обох кризових випадках кредитні ресурси МВФ мали вирішальне значення для наповнення резервів, недопущення їх спустошення і підсилення макроекономічної стійкості.

Рис. 2.2 Валові валютні резерви НБУ і курс гривні до долара 2013-2014

Незважаючи на отримання у травні 2014 року кредиту від МВФ, курс коливався на рівні 11,6-12 грн. за долар.

Гривня лише за офіційним курсом (додаток Б) впала відносно долара до 27 грн. за долар, тобто на 125%. Цьому передували заяви про сповільнення темпу інфляції у другому півріччі 2014 року, перехід до ринкового курсу валют та інфляційного кредитування.

Не врятувало голову НБУ навіть використання золотовалютних резервів. Згідно статистики МВФ, Україна в жовтні 2014 року продала більше третини своїх запасів золота. На кінець жовтня Нацбанк володів 26 тоннами золота, що на 14 тонн менше, ніж наприкінці вересня. Заради справедливості зазначимо, що продавати золото Києву довелося, щоб сплатити рахунки за газ перед ЄС і погасити квартальні виплати за кредитами МВФ.

Пустити гривню "у вільне плавання" Нацбанк вирішив 4 жовтня минулого року, заявила про відмову від фіксованого курсу валют. Врешті-решт, 2 лютого, після того як Україна так і не змогла домовитися про черговий транш кредиту від МВФ, а перспектива затяжного конфлікту на сході України стала більш ніж чіткою, у Нацбанку прийняли рішення відмовитись від індикативного курсу валют, що призвело не лише до нового стрибка долара відносно гривні на офіційному рівні, але і до дорожчання ряду і без того недешевих продуктів та послуг. Показовий приклад - 30-відсоткове зростання цін на авіаквитки протягом однієї ночі.

Прикладом безсилля та безпорадності НБУ є "чорна середа" 25 лютого 2015 року, коли курс національної валюти - гривні в обмінниках впав аж до 40 грн. за долар! (див. рис. 2.3.)

Станом на п'ятницю, 27 лютого 2015 року за офіційним курсом НБУ 27,76 грн. за долар, а готівковий курс банків коливається в коридорі близько 28 грн. за долар покупки та близько 33 грн. за долар продажу валюти. (див. рис. 2.3.)

Рис. 2.3 Динаміка офіційного курсу гривні до долара за період 2013-2015 рр.

У лютому 2015 року спостерігалося швидке зниження як офіційного, так і ринкового курсу гривні відносно долара США. Офіційний курс гривні відносно євро протягом місяця також зменшився. Упродовж лютого 2015 року офіційний курс гривні відносно долара США зменшився на 71.82% та на кінець місяця становив 2 776.31 грн. за 100 дол. США. Ринковий курс гривні до долара США за безготівковими операціями на МВРУ знизився на 71.82% - до 2 776.31 грн. за 100 дол. США. за операціями на готівковому ринку гривня знецінилася на 94.24% - до 3 245.66 грн. за 100 дол. США. (див. табл. 2.1.)

Таблиця 2.1. Обмінні курси 2015р.

Офіційний курс гривні відносно євро в лютому зменшився на 71.86% 3 141.95 грн. за 100 євро. У лютому РЕОК гривні порівняно з попереднім місяцем знизився на 31.1%. Здебільшого це було зумовлено зменшенням номінального ефективного обмінного курсу гривні на 33.8% за місяць. Відносно лютого 2014 року РЕОК гривні знизився на 40.6%. (див. рис.2.4 та рис. 2.5.)

Рис. 2.4 Офіційний курс гривні Рис.2.5 Середньозважений курс до євро та долара США гривні до долара США на МВРУ та готівковому ринку

Запровадження наприкінці лютого та на початку березня Національним банком комплексу заходів щодо запобігання деструктивним процесам на грошово-кредитному ринку та обмеження розповсюдження їх ефектів на загальноекономічну ситуацію дало змогу не лише стабілізувати ситуацію на валютному ринку, а й досягти в березні певного зміцнення обмінного курсу гривні. Офіційний курс гривні відносно долара США укріпився на 15.6%. Водночас посилення НЕОК гривні було меншим (на 7.6%) через одночасне укріплення курсу російського рубля відносно долара США (у середньому за березень на 6.9%). З урахуванням позитивного інфляційного диференціалу (10.1%) реальний ефективний обмінний курс гривні в березні укріпився на 18.4%. (див. рис. 2.4-2.5)

Проте в річному вимірі РЕОК знецінився на 20.3% за рахунок послаблення НЕОК гривні на 41.5%. Позитивний інфляційний диференціал (36.4%) обмежував знецінення РЕОК гривні. (див. рис. 2.6.)

Рис. 2.6 Індекс РЕОК гривні (12.1999=1, за міжбанківським курсом

2.2 Дослідження основних факторів валютного курсоутворення в Україні

У березні Національний банк мав змогу купувати іноземну валюту на ринку для поповнення міжнародних резервів (581.4 млн. дол. США в еквіваленті), водночас обсяг продажу становив 372.5 млн. дол. США (в еквіваленті), більша частина якого - адресні інтервенції НАК "Нафтогаз України".

На готівковому ринку вже другий місяць поспіль обсяги продажу іноземної валюти населенням перевищували обсяги її купівлі - у березні на 129,2 млн. дол. США. (див. рис. 2.7.)

Рис. 2.7 Середньозважені показники готівкового ринку (млн. дол. США)

У березні 2015 року темпи зростання монетарної бази уповільнилися до 0.9% у річному вимірі порівняно з 7.5% на кінець лютого 2015 року. На зменшення темпів зростання монетарної бази вплинуло:

· подальше нарощування залишків коштів Уряду в національній валюті на рахунках у Національному банку (протягом березня залишки збільшилися в 1.8 раза);

· зменшення обсягів операцій Національного банку з купівлі цінних паперів (ОВДП за сумою основного боргу). У березні приріст обсягу державних боргових цінних паперів у портфелі Національного банку становив лише 1.5% порівняно із середньомісячним приростом 3.1% на місяць протягом попередніх двох місяців.

Дія цих чинників компенсувала вплив зменшення обсягів мобілізаційних операцій та операцій з підтримки ліквідності порівняно з попередніми місяцями в умовах достатньо високого рівня ліквідності банківської системи протягом березня. Так середньоденний обсяг коррахунків банків у березні 2015 року становив 28.9 млрд. грн., що лише на 3.6% менше, ніж у попередньому місяці.

Темпи зростання грошової маси уповільнилися в березні до 8.2% у річному вимірі (порівняно з 21.6% на кінець лютого 2015 року), що значною мірою було пов'язано з подальшим відпливом депозитів із банківської системи та курсовою переоцінкою валютних депозитів.

У березні 2015 року дефіцит поточного рахунку (див. рис. 2.8.) зменшився до 13 млн. дол. США завдяки покращенню динаміки експорту та продовження скорочення імпорту високими темпами.

Рис. 2.8 Рахунок поточних операцій (млн. дол. США)

Загалом дефіцит поточного рахунку в І кварталі виявився на 0.2 млрд. дол. США кращим, ніж прогнозувалося, завдяки вищому експорту товарів та послуг у березні. Однак у подальшому ризики прогнозу залишаються високими через можливе загострення військового конфлікту, досить повільні процеси імпортозаміщення та зниження цін на основні експортні товари.

У березні дефіцит капітального та фінансового рахунку залишився на рівні попереднього місяця (див. рис. 2.9.) (292 млн. дол. США). Як і в попередні місяці дефіцит був зумовлений чистими виплатами за борговими зобов'язаннями банківського (1.0 млрд. дол. США) та реального секторів (0.6 млрд. дол. США). Низькі залучення приватного сектору зумовлені очікуваннями рішення щодо початку процесу репрофайлінгу за суверенними та квазісуверенними єврооблігаціями, ризиками відновлення активних військових дій на сході країни, а також адміністративними обмеженнями на валютному ринку.

Рис. 2.9 Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій (млн. дол. США)

Виплати банківського сектору здійснювалися переважно за довгостроковими зобов'язаннями - 0.8 млрд. дол. США, частка фактичних погашень становила 59%, решта - прощення боргу материнськими банками. Реальний сектор майже не здійснював фактичних виплат, з 0.8 млрд. дол. США виплат за довгостроковими зобов'язаннями 72% були покриті зростанням простроченої заборгованості.

Роловер приватного сектору за зовнішніми довгостроковими зобов'язаннями в березні залишався низьким й становив 30% (порівняно з 20% у лютому). Незначне покращення відбулося як за рахунок збільшення роловера реального сектору (26% порівняно з 15% у лютому), так і банківського (36% порівняно з 29% у лютому).

На відміну від лютого в березні прямі іноземні інвестиції з метою докапіталізації банківського сектору майже не надходили. Чисті залучення становили 78 млн. дол. США, з яких 85.9% було спрямовано до реального сектору. Водночас третій місяць поспіль продовжилося скорочення готівкової валюти поза банками - у березні на 120 млн. дол. США, а за весь І квартал - на 342 млн. дол. США. Як наслідок капітальний та фінансовий рахунок також виявився на 0.1 млрд. дол. США кращим, ніж прогнозувалося.

Рис. 2.10. Зведений платіжний баланс, млрд. дол. США

Однак дуже низький рівень роловера в І кварталі створює значні ризики для подальшої динаміки фінансового рахунку.

У результаті дефіцит платіжного балансу в розмірі 305 млн. дол. США був профінансований за рахунок резервних активів. Однак завдяки отриманню першого траншу від МВФ у рамках програми ЕFF у розмірі 4.9 млрд. дол. США обсяг міжнародних резервів на 01.04.2015 зріс до 10.0 млрд. дол. США, або 2.1 місяця імпорту майбутнього періоду. (див. рис. 2.11)

Рис. 2.11. Валові міжнародні резерви, млрд. дол. США

За попередніми даними станом на 01 квітня 2015 року обсяг міжнародних резервів України становив 9 млрд. 969,9 млн. дол. США в еквіваленті.

Їх динаміка в березні поточного була обумовлена насамперед отриманням коштів від Міжнародного валютного фонду в рамках Механізму розширеного фінансування (ЕFF) у сумі 4 млрд. 872,5 млн. дол. США, у тому числі на користь Уряду у сумі 2 млрд. 633,2 млн. дол. США. Також збільшенню обсягу резервів у березні сприяло надходження коштів на користь Уряду у сумі 200 млн. канадських доларів.

Крім того, на рівень міжнародних резервів вплинули інтервенції Національного банку з купівлі іноземної валюти на суму 581,4 млн. дол. США. Обсяг інтервенцій з продажу валюти становив 372,5 млн. дол. США, з яких 281,3 млн. дол. США було продано за адресними інтервенціями державним підприємствам НАК "Нафтогаз України" та ДП НАЕК "Енергоатом".

Платежі Уряду та Національного банку України з погашення та обслуговування державного та гарантованого державою боргу в іноземній валюті становили 906,9 млн. дол. США в еквіваленті, у тому числі 221,9 млн. дол. США Міжнародному валютному фонду.

Обсяг міжнародних резервів України на сьогодні є достатнім для виконання зобов'язань та поточних операцій Уряду і Національного банку України.

Щодо прямих іноземних інвестицій (акціонерний капітал) (див. рис 2.12-2.14.), станом на 31 грудня 2014 року найбільші країни-інвестори:

Кіпр - 13710,6 млн. дол. (29,9%),

Німеччина - 5720,5 млн. дол. (12,5%),

Нідерланди - 5111,5 млн. дол. (11,1%),

Російська Федерація - 2724,3 млн. дол. США (5,9%).

Рис. 2.12. Приріст (зниження) прямих інвестицій

Рис. 2.13. Прямі інвестиції на одну особу населення

Рис. 2.14. Обсяги та темпи зростання (зниження обсягів) прямих інвестицій

Обсяг операцій із безготівковою іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України (купівля та продаж у доларовому еквіваленті) становив 10 482.5 млн. доларів США (з урахуванням операцій Державної казначейської служби України).

Таблиця 2.2. Інтервенції Національного банку України на міжбанківському валютному ринку України

Назва	Купівля	Продаж
	cередньозважений курс гривні (за 100 одиниць валюти)	Обсяг (млн. одиниць валюти)	cередньозважений курс гривні (за 100 одиниць валюти)	обсяг (млн. одиниць валюти)
Усі валютні цінності в доларовому еквіваленті, зокрема:		581.4		372.5 [1]
долар США	2 289.4290	581.4	2 296.1583	313.4
євро	-	-	2 314.3543	55.0
інші валюти	-	-	-	-

Зовнішній борг банківського сектору України на кінець 2014 року становив 18.7 млрд. дол. (додаток Г) США (14.1% від ВВП) (див. рис.2.15.). Борг українських банків скоротився на 3.8 млрд. дол. США (на 16.9%) завдяки зменшенню довгострокових зобов'язань, у т. ч. за:

· кредитами (на 1.7 млрд. дол. США) та облігаціями (на 0.7 млрд. дол. США);

· депозитами і залишками на рахунках нерезидентів (на 1.3 млрд. дол. США).

Рис. 2.15. Борг банківського сектору на кінець 2014 року становив 18.7 млрд. дол. США (14.1% від ВВП)

Таблиця 2.3. Динаміку валового зовнішнього боргу, у грн. та % до ВВП 2010-2014р.

Період	Валовий зовнішній борг, на кінець періоду
	млн. дол. США	у % до ВВП
2010	117 346	86.0
2011	126 236	77.3
2012
І квартал	126 884	75.7
ІІ квартал	128 955	74.8
1 півріччя	128 955	74.8
ІІІквартал	132 447	75.9
9 місяців	132 447	75.9
ІV квартал	134 625	76.4
рік	134 625	76.4
2013
І квартал	135 836	76.5
ІІ квартал	133 929	75.3
1 півріччя	133 929	75.3
ІІІквартал	137 281	76.8
9 місяців	137 281	76.8
ІV квартал	142 079	78.1
рік	142 079	78.1
2014
І квартал	137 382	76.5
ІІ квартал	136 790	81.8
1 півріччя	136 790	81.8

2.3 Дослідження рівня доларизації економіки України

В Україні зросла доларизація депозитів і кредитів. Нацбанк пояснює зростання показника курсовою переоцінкою депозитів. (додаток В)

Рівень доларизації депозитів в українських банках за оперативними даними на 1 березня становив 58,6%, (див. рис. 2.16.) що на 12,93 п. п. більше від показника на 1 лютого, повідомляється в монетарному огляді Національного банку України, розміщеному на сайті регулятора.

Рис. 2.16. Структура депозитів за валютами

За інформацією НБУ, з початку року рівень доларизації депозитів зріс на 13,1 п. п. У річному вираженні, на 1 березня 2014, зростання становило 16,6 п. п.

Нацбанк пояснює зростання показника курсовою переоцінкою депозитів.

Також повідомляється, що рівень доларизації кредитів на 1 березня становив 60%, що на 13,14 п. п. більше від показника на 1 лютого. Порівняно з початком року показник підвищився на 13,4 п. п. У річному вираженні, на 1 березня 2014, зростання становило 20,36 п. п. Як повідомляв УНІАН, обсяг депозитів в українських банках у лютому знизився на 1,7% у гривні - до 352,7 млрд грн, на 3,7% у валюті - до 18 млрд дол. (див. рис. 2.17)

У тому числі депозити фізичних осіб знизилися на 6,4% (з початку року - на 13,7%) - до 19,8 млрд дол., юридичних осіб - на 9,0% (з початку року - на 15,0%) - до 6,6 млрд дол.

Рис. 2.17. Реальна динаміка депозитів в іноземній валюті 2008-2014р.

Залишки з гривневих кредитів знизились на 1,2% - до 533 млрд грн, з валютних - на 2,2%, до 28,8 млрд дол.

З моменту переходу Нацбанку до гнучкого курсоутворення на валютному ринку, за 2014 і два місяці 2015 гривня знецінилась до долара США за офіційним курсом в 3,8 раза - до нового історичного мінімуму на рівні 30,01 грн/дол.

Після введення Нацбанком низки жорстких обмежень на валютному ринку для імпортерів і підвищення облікової ставки до 30% річних гривня менше ніж за два тижні зміцнилась по відношенню до долара до рівня 21,7 грн/дол., який відповідає прогнозному рівню за новою програмою з Міжнародним валютним фондом і закладеному в держбюджеті на 2015 рік.

У листопаді динаміку грошової маси визначало збільшення депозитної складової в іноземній валюті (через зміну офіційного курсу гривні до долара США) та готівки поза банками. Водночас спостерігалося зменшення питомої ваги готівкових коштів у загальному обсязі МЗ. Другий місяць поспіль тривало зменшення грошової бази. Відновилося зростання внутрішнього кредиту як за рахунок зростання чистих вимог до центральних органів державного управління, так і за рахунок вимог до інших резидентів.

Залишки за грошовим агрегатом МЗ на кінець листопада 2014 року становили 971.2 млрд. грн. (див. табл. 2.3.). За місяць грошова маса збільшилася на 1.3%, або на 12.3 млрд. грн. (у вересні спостерігалось її зменшення на 3.6%). Порівняно з попереднім місяцем зростання грошового агрегату МЗ (див. рис. 2.18.) було зумовлено насамперед збільшенням інших депозитів в іноземній валюті на 11.7%. Сезонно скоригований грошовий агрегат МЗ зріс за місяць на 2.3%. У річному обчисленні темпи приросту МЗ прискорилися до 10.3% порівняно з 9.8% у жовтні 2014 року.

Таблиця 2.3. Грошові агрегати в 2014 р.

У листопаді відновилося зростання готівкових коштів в обігу поза депозитними корпораціями. За місяць залишки за ними збільшилися на 0.3%, або на 0.8 млрд. грн., - до 282.4 млрд. грн. Водночас частка грошового агрегату М0 в загальному обсязі грошової маси зменшилася на 0.3 процентного пункту і становила 29.1%. Темпи приросту готівки поза банками в листопаді в річному обчисленні залишалися на рівні попереднього місяця і становили 24.0%.

Збільшення грошового агрегату М1 у листопаді поточного року на 0.5%, або на 2.3 млрд. грн., відбулося через зростання обох його складових. Зокрема переказні депозити в національній валюті зросли за місяць на 1.0%, або на 1.5 млрд. грн. У річному обчисленні темпи приросту зазначеного агрегату прискорилися до 17.1% порівняно з 16.9% у жовтні 2014 року.

Грошовий агрегат М2 збільшився за місяць на 1.3%, або на 12.4 млрд. грн., - до 969.2 млрд. грн. як за рахунок зміни грошового агрегату М1, так і через зростання Інших депозитів в іноземній валюті на 22.6 млрд. грн. Залишки за іншими коштами в національній валюті та за переказними депозитами в іноземній валюті зменшилися за місяць на 3.4 та 4.6% відповідно. Темпи приросту грошового агрегату М2 у річному обчисленні в листопаді становили 10.5% порівняно з 10.0% у жовтні поточного року.

Залишки за коштами, вкладеними в цінні папери, крім акцій, зменшилися за листопад на 5.1%, або на 0.1 млрд. грн., - до 2.0 млрд. грн.

Другий місяць поспіль тривало зменшення грошової бази (див. рис. 2.19.). В листопаді порівняно з попереднім місяцем вона скоротилася на 1.2%, або на 4.1 млрд. гри., - до 328.4 млрд. грн.

Така динаміка грошової бази була зумовлена зменшенням готівкових коштів, випущених в обіг (на 0.5%, або на 1.6 млрд. грн., - до 302.0 млрд. грн.), та зобов'язань Національного банку України перед іншими депозитними корпораціями, що не включаються в грошовий агрегат МЗ (на 9.0%, або на 2.5 млрд. грн.) (див. табл. 2.4.).

У річному обчисленні зростання грошової бази уповільнилося до 13.8% у листопаді порівняно з 15.4% у жовтні 2014 року.

Рис. 2.18. Динаміка зміни грошового агрегату М3

Рис. 2.19. Динаміка зміни грошової бази

Таблиця 2.4. Огляд депозитних корпорацій у 2014 р.

Протягом 2014 року обсяг валового зовнішнього боргу України скоротився на 1.2 млрд. дол. США (на 0.9%) і станом на 1 жовтня 2014 року становив 135.9 млрд. дол. США. Обсяг боргу щодо ВВП зріс з 80.2 до 88.3% (див. рис. 2.20.). Фінансовий та корпоративний сектори економіки скоротили обсяги зобов'язань перед нерезидентами на 2.1 млрд. дол. США, проте внаслідок залучення урядом офіційних позик на розвиток фінансового сектору та здійснення економічних реформ державний борг збільшився на 0.9 млрд. дол. США.