В підсумку можна сказати, що валютний курс є досить важливим елементом в фінансово-економічних відносинах. Він забезпечує здійснення товарообмінних операції між різними країнами. А також може використовуватися як потужний інструмент регулювання економіки країни, адже будь-яка зміна валютних курсів призводить до значних змін в економіці країни.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ФУНКЦІОНУВАННЯ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

2.1 Дослідження динаміки валютного курсу Національного банку України

Економіка України тісно пов'язана з динамікою валютних курсів. Основою такого взаємозв'язку є активна діяльність держави в міжнародних торговельних потоках.

З метою регулювання економічних процесів Національний банк України щоденно встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют. Даний курс виражає вартість іноземної валюти за якою центральний банк реалізує її комерційним банкам. Рівень даного курсу є досить значимим для загальної фінансово-економічної системи країни.

За звичайних умов офіційний курс формується в залежності від змін в економіці України та інших країн, змін в співвідношенні валют різних країн тощо. В такій ситуації на курс Національного банку України впливають економічні фактори, тобто він формується за певними економічними принципами. Однак, в деяких випадках сам регулятор може сформувати рівень офіційного курсу незалежно від стану економіки чи економічних закономірностей, з метою досягнення конкретних цілей. Таким чином відбувається зворотній зв'язок, Національний банк здійснює вплив на внутрішню економіку в країні, викликаючи заплановані зміни. В такий спосіб було проведено ревальвацію гривні весною 2005 року.

В 2005 році протягом січня-квітня було знижено курс гривні відносно долара США з 530,52 грн. за 100 дол. до 505 грн. за 100 дол. Найбільший темп зниження курсу простежується саме в квітні, а 21 квітня було зафіксоване остаточне формування офіційного курсу на рівні 505 грн. за 100 дол. (рис. 2.1).



Рис. 2.1 Динаміка офіційного курсу гривні відносно долара в квітні 2005 року

Отож, на рис. 2.1 чітко простежується різке зниження валютного курсу, найбільший темп зниження припадає на 21 квітня. Сформований цього дня курс залишався незмінним аж по 21 травня 2008 року (дод. А).

Основним завданням зниження офіційного валютного курсу була штучна ревальвація гривні з метою стримування темпів інфляції, які, в свою чергу, були спричинені зростанням світових цін на нафту. Однак, такі дії призвели й до негативних наслідків.

Зазвичай, від зміни курсів поперемінно можуть вигравати та програвати дві сторони - це імпортери та експортери. У випадку здешевлення іноземної валюти виграють перші, що відбулося і в даній ситуації, а програють експортери. При подорожчанні іноземної валюти все відбувається навпаки.

Таким чином в результаті зниження офіційного курсу в 2005 році втрати понесли галузі та підприємства орієнтовані на іноземний ринок, найбільш відчутним негативом для країни були втрати понесені металургійною промисловістю, яка є основним експортером держави та джерелом надходження фінансових ресурсів. Також, досить вагомі негаразди відчуло саме населення України, яке в більшості свої заощадження зберігало в іноземній валюті.

З метою дослідження офіційного курсу гривні відносно долара США протягом трьох останніх років варто розглянути таблицю в дод. В сформовану шляхом систематизації даних Національного банку України щодо динаміки офіційного курсу гривні відносно долара США (дод. А).

Дані таблиці показують, що 22 травня 2008 року офіційний курс долара знову різко знизився з 505 грн. за 100 дол. США до 485 грн. за 100 дол. США (на 4%). Таке зниження мало аналогічні наслідки тим, що відбувалися в 2005 році, при цьому, необхідно відмітити, що в даному випадку зміна була несподіваною і надто різкою. В 2005 році зниження вартості долара на аналогічний відсоток відбувалося протягом місяця, в даному випадку спад відбувся за 1 день. Однак, причина зміни валютного курсу зовсім інша, - уряд таким чином відреагував на фінансово-економічну кризу в США. Така динаміка сильно підірвала довіру населення до долара, в очікуванні подальшого його здешевлення люди почали продавати накопичену валюту.

В подальшому офіційний курс долара періодично змінювався, поперемінно зростаючи та спадаючи, однак такі зміни були досить мізерними і не перевищували 1 грн. на 100 дол. Чергове вагоме зниження відбулося 7 липня 2008 року (на 0,97 грн. або 0,2%), тоді курс скла 484,01 грн. за 100 дол. США. Найменше значення офіційного курсу простежується з 21 по 23 липня, в цей період він становив 484 грн. за 100 дол. США. Після цього відбувалося вже поступове зростання курсу з періодичними коливаннями.

8 жовтня темп зростання перевищив 1 грн. і склав 2,15 грн. приросту або 0,4%. Після цього зростання вартості долара відбувалося з більшими темпами частіше вимірюючись в кількох гривнях. Саме з середини осені 2008 року почала інтенсивно розвиватися та посилювати свій негативний вплив фінансово-економічна криза в Україні.

Найбільші темпи приросту простежуються в такі дні:

- 30 жовтня - 26,04 грн. (4,7%);

- 26 листопада - 31,45 грн. (5%);

- 2 грудня - 26,43 грн. (3,8%).

В деякі періоди щоденний темп зростання не знижувався менше 10 грн. на 100 дол. США, а іноді значно перевищував. Найбільшого свого значення офіційний курс гривні відносно долара США сягав в період від 19 по 23 грудня і становив 787,88 грн. за 100 дол. США.

На наступний день він знизився на 8,88 грн., а 29 грудня Національним банком України було зафіксовано значення офіційного курсу гривні щодо долара США на позначці 770 грн. за 100 дол. США. Такий курс не змінювався по сьогоднішній день, однак це не призвело до значного впливу на готівкові валютні курси, це буде досліджено в наступному підрозділі.

На наступному етапі варто звернути увагу на ще одну іноземну валюту, яка також має значний вплив на економіку України - це грошова одиниця Європейського союзу ЄВРО.

На відміну від долара офіційний курс національної валюти відносно ЄВРО є менш стабільним і не фіксованим. Він повністю формується в залежності від умов ринкового середовища. Розглянувши дані дод. Б можна побачити, що рівень курсу змінювався майже щоденно, іноді на кілька копійок, іноді на кілька гривень, а то й десятків гривень.

Динаміка офіційного курсу щодо євро відрізняється від доларової, наприклад, коли в травні 2008 року відбулося падіння вартості долара тенденція курсу ЄВРО не змінилася. Більш детальніше співвідношення офіційних курсів гривні відносно долара США та відносно ЄВРО можна розглянути на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Динаміка офіційного курсу гривні відносно ЄВРО та долара США за 2006-2008 роки

Динаміка наведена на рис. 2.2 наочно показує нестабільність вартості ЄВРО, яка посилилась в 2008 році, а саме в другій половині року. До того євровалюта постійно та стабільно зростала, незважаючи на деякі коливання, офіційний долар навпаки тривалий час був зафіксований нацбанком на одному рівні (505 грн. за 100 дол. США).

Необхідно відмітити, що в той момент, коли долар різко знизився ЄВРО також подешевшало, однак, його курс уже знаходився на тенденції спаду. Коли долар США з проходом осені 2008 року почав зростати, ЄВРО все ще спадало, проте в кінці досліджуваного періоду динаміка їхніх графіків є подібною, хоча в ЄВРО і зростання і спади відбуваються стрімкіше.

Отже, в на основі розглянутих даних можна зробити висновок, що держава зосереджує свої регулятивні заходи в більшій мірі на курсі гривні відносно долара США, адже дана іноземна валюта має найбільш вагомий вплив на всі економічні відносини в країні.

2.2 Аналіз курсоутворення готівкових валютних курсів

Роль готівкового валютного курсу у реалізації валютної політики складно недооцінити. Будучи фактором формування вартісних пропорцій, він здійснює вагомий вплив на суспільне відтворення та стан зовнішніх зв'язків країни і разом з тим сам складається під впливом функціонування всієї економічної системи суспільства.

Готівковий валютний курс здійснює безпосередній вплив на населення країни. Його коливання може спричиняти зменшення або збільшення вартості заощаджень тої чи іншої частини громадян чи підприємств, в залежності від форми зберігання цінностей. Відповідно такі коливання можуть впливати на загальний купівельний попит на продукцію.

Найкращим прикладом такого взаємозв'язку загальних економічних елементів з динамікою готівкового валютного курсу є теперішній період фінансово-економічної нестабільності. В даній ситуації можна простежити як зниження готівкового курсу гривні відносно долара США та Євро спричинило зниження попиту на імпортну продукцію або ту, що виробляється з ввізних матеріалів. Причиною спадання попиту є підвищення гривневих цін на такі товари. З іншої сторони така зміна готівкового валютного курсу призвела до зниження реальної вартості гривневих заощаджень населення, а також вартості заробітної плати. Вагомої втрати в такій ситуації зазнали громадяни, які не погасили кредити отримані в іноземній валюті. Адже фактично всі доходи населення отримує в гривнях, за такої ситуації, витрати на погашення кредитів в іноземній валюті перевищили заплановані, що завдає додаткової шкоди сімейним бюджетам населення.

Отож, динаміка готівкового валютного курсу є одним з найважливіших об'єктів аналізу в загальній системі дослідження валютно-курсової політики.

Аналіз динаміки готівкового курсу гривні до долара США протягом останніх років можна провести на основі рис. 2.3, 2.4 та 2.5. З метою дослідження взято середньозважений готівковий курс банківської системи України визначений Національним банком України (дод. Д).

Рис. 2.3 Динаміка готівкового курсу гривні відносно долара США протягом 2006 року

Отож, на рис. 2.3 видно, що готівковий валютний курс відрізняється від офіційно встановленого. Причиною такої різниці є те, що він більше піддається впливу економічних процесів, таких як попит на валюту, попит на іноземну продукцію, рівень інфляції тощо. А от офіційний курс є фіксованим та іноді зовсім не залежить від динаміки економічних факторів.

Динаміка ж готівкового доларового курсу за 2006 рік демонструє деякі коливання, однак різниця між курсом купівлі та курсом продажу сильно не змінювалася і практично знаходилася на одному і тому ж рівні: в межах 3-4 гривень, на початку досліджуваного періоду, в січні 2006 року, вона приблизно дорівнювала 5 грн. Проте, сама величина курсу на початку року (січень-квітень) сильно перевищувала межу Національного банку України, навіть курс купівлі був вищим за офіційний, що свідчить про високий попит на долар США в даний період. Банкам було вигідно купляти долари в населення за вищою ціною, ніж продавав Нацбанк. Правда, уже в березні попит на долар США почав знижуватися. В червні 2006 року курс продажу був нижчим від курсу Національного банку, однак уже в наступному місяці він почав знову зростати.

Коливання готівкового курсу гривні відносно долара США знаходилося в межах 500-510 грн. за 100 дол. США, однак, вони не завжди суміщалися з офіційним. В цей період в засобах масової інформації часто звучали заяви про штучне формування валютного курсу Нацбанком.

В грудні 2006 року готівковий курс почав вирівнюватися з офіційним. Деяка стабільність зберігалася в протягом перших чотирьох місяців наступного 2007 року (рис. 2.4).

Рис. 2.4 Динаміка готівкового курсу гривні відносно долара США протягом 2007 року

В травні 2007 року готівковий курс гривні відносно долара США знову пішов на спад. По серпень вартість продажу долара була нижчою від курсу Національного банку. Курс купівлі вперше за досліджуваний період опустився нижче 500 грн./100 дол. США.

З вересня до кінця року простежується чергове зростання готівкового курсу гривні відносно долара. Однак, таке зростання припинилося вже в січні 2008 року і почалося поступове та досить швидке зниження готівкового курсу (рис. 2.5).



Рис. 2.5 Динаміка готівкового курсу гривні відносно долара США протягом 2008 року

У квітні 2008 року вартість купівлі та продажу долара опустились нижче 500 грн./100 дол. США. Причиною цього явища була нестабільність та зародження кризових явищ в економіці США. На такі зміни змушений був відреагувати і Нацбанк, який знизив офіційний доларовий курс.

У липні 2008 року простежується найнижчий готівковий курс гривні відносно долара за весь період від 2000 року. Саме після цього періоду курс почав зростати, при цьому зростав і його темп приросту. Причиною даної ситуації був розвиток фінансово-економічної нестабільності в Україні, що пізніше переросло у кризу. Загалом таке явище є наслідком глобальної світової фінансово-економічної кризи.

У результаті даних подій готівковий курс значно перевищив офіційний, розрив був більшим від 40 грн. за 100 дол. США.

В листопаді ситуація взагалі була непередбачуваною, в даний період простежується найменша різниця між вартістю купівлі та продажу, яка не перевищувала 2 грн. за 100 дол. США. Коливання були настільки нестабільними, що була можливість придбати валюту в одному банку за дешевшою ціною та продати в іншому дорожче. Саме в цей час сильно виросли спекуляції на валютних операціях. Однак, вони різко припинилися після того, як банки перестали продавати долари США, мотивуючи це відсутністю іноземної валюти. Це ще більше підвищило вартість долара, в грудні 2008 року середньозважений курс гривні відносно долара США становив: продаж - 781,7544 грн. за 100 дол. США, купівля - 763,7624 грн. за 100 дол. США. Середньомісячний курс Національного банку України щодо долара становив 758,1358 грн. за 100 дол. США, в кінці місяця, як було зазначено в попередньому підрозділі, він був зафіксований на позначці 770 грн. за 100 дол. США.

Така нестабільність готівкового долара продовжувалася і в 2009 році, хоча офіційний курс уже не змінювався. Валютний ринок виявився не настільки підконтрольним як вважалося.

Що стосується готівкового курсу гривні відносно євро, то загальна динаміка цієї іноземної валюти в останній період є подібною до доларової, однак вона не завжди збігалася. Дослідити зміну кусу гривні відносно євро за 2006-2008 роки можна на основі рис. 2.6, 2.7 та 2.8. Графіки сформовані на основі середньозваженого готівкового курсу визначеного Національним банком України.

Рис. 2.6 Динаміка готівкового курсу гривні відносно євро протягом 2006 року

Отож, якщо порівняти динаміку євро та долара за 2006 рік, то можна побачити, що перших три місяця два графіки подібні. Однак, починаючи з квітня вартість долара почала різко спадати, а євро навпаки почало дорожчати, при цьому з більшими темпами, ніж спадав долар. За загальними підсумками року динаміка євро має позитивний напрям і виражає зростання вартості даної валюти. Протягом 2006 року євро подорожчало:

- за курсом купівлі з 614,9072 грн. за 100 євро до 664,3545 грн. за 100 євро;

- за курсом купівлі з 620,7929 грн. за 100 євро до 670,8104 грн. за 100 євро.

Різниця між курсом купівлі та курсом продажу сильно не коливалась, найбільше значення вона становила в лютому - 6,5355 грн., а найменше в листопаді - 4,1595 грн., тобто коливання різниці відбувалося в межах 2,5 грн.

Також варто відмітити те, що готівковий та офіційний курси мають однакову динаміку, тобто спроби вплинути на вартість євро зі сторони Нацбанку не було.



Рис. 2.7 Динаміка готівкового курсу гривні відносно євро протягом 2007 року

В 2007 році вартість готівкового євро продовжувала зростати, хоча й з незначними перепадами, а саме в травні-червні простежується деяке зниження курсу та потім відбувся різкий підйом і вже в серпні знову простежується спадання. Протягом вересня-листопада курс знову різко пішов вгору, протягом даного періоду він виріс більш, ніж на 60 грн. в розрахунку на 100 євро. Найвищий курс купівлі євро становив 741,6104 грн. за 100 євро, а придбання - 747,1299 грн. за 100 євро. В грудні вартість євро знову дещо знизилося в порівнянні з попереднім місяцем.

Така динаміка зовсім відрізняється від доларової, курс якого протягом 2007 року практично не змінився, відбувся тільки незначний його спад та підйом в середині року.

Динаміка готівкового курсу євро протягом 2007 року також співпадала з динамікою курсу Національного банку України. Офіційний курс коливався в межах купівлі-продажу готівкового.

Що стосується зміни готівкового курсу гривні відносно євро в 2008 році, то їх можна дослідити на рис. 2.8.

Рис. 2.8 Динаміка готівкового курсу гривні відносно євро протягом 2008 року

Отож, на відміну від долара, вартість якого почала спадати уже з початку року, євро навпаки продовжував зростати. Однак, протягом січня-лютого зростання простежується тільки по курсу купівлі, а от вартість продажу дещо знизилась, це спричинило зменшення різниці між курсами купівлі та продажу в лютому. В березні різниця знову збільшилась у зв'язку з очевидним перевищення темпу приросту курсу продажу над курсом купівлі

Така позитивна динаміка продовжувалася тільки до березня. Уже в квітні зростання євро припинилося, вартість продажу знову зменшилась, а вартість купівлі зросла. В наступних місяцях динаміка курсу євро набула негативного напрямку, так як і в долара, однак з більшими темпами спадання. Такі зміни були породженні появою перших при знаків економічної кризи, яка перекинулась з економіки США на європейську.

Якщо здешевлення долара припинилося в липні і вже в подальшому його вартість почала зростати, то євро знижувалося до вересня. Саме починаючи з цього місяця вартість обох валют стрімко зросла, їх динаміка протягом вересня-грудня є практично однаковою.

Основною причиною такої зміни готівкового курсу гривні відносно іноземних валют, що сьогодні вже є очевидним, було саме внутрішнє здешевлення (девальвація) гривні, адже співвідношення і євро, і долара з іншими іноземними валютами практично не змінювалися, тим більш, неодноразово в засобах масової інформації повідомляли про зниження вартості долара на міжнародних валютних ринках.

Загалом, причин такої різкої зміни співвідношення валют в було озвучено багато, серед них:

1. За вказівками світових фінансових установ було проведено девальвацію гривні з метою стабілізації платіжного балансу для отримання доларового кредиту.

2. Був створений штучний ажіотаж навколо іноземної валюти комерційними банками України, які зумисно стримували продаж долара. Метою таких дій вважали збагачення на валютних операціях.

3. Гривня подешевшала у зв'язку з тим, що вона не підтверджена національним валовим продуктом. Основою української економіки протягом останніх кількох років була торгівля (в більшості імпортованими товарами), яка підтримувалася масовим кредитуванням населення.

На нашу думку в даній ситуації відіграли роль всі причини. Гривню дійсно було девальвовано штучно, шляхом зменшення реалізації іноземної валюти Нацбанком. Натомість комерційні банки, скориставшись ситуацією, створили додатковий ажіотаж, намагаючись заробити на валютних операціях, таким чином посиливши падіння гривні. В результаті цього ситуація вийшла з під контролю Національного банку України.

З іншої сторони, якби гривня була підтверджена реальним національним виробництвом, її, по-перше, не прийшлось би девальвувати, по-друге, навіть, якби застосовувалися певні механізми, то вони не мали б такого сильного впливу та важких наслідків.

Загальними чинниками, що спричинили послаблення гривні та посилення іноземних валют є:

1. Зменшення припливу капіталу у банківський сектор у зв'язку з світовою фінансово-економічною кризою.

2. Збільшення негативного сальдо платіжного балансу (суттєве зменшення обсягів експорту, яке спричинене зниженням на світових ринках попиту на продукцію, яка забезпечує основні валютні надходження до країни).

3. В свою чергу зменшення надходження валюти спричинило її дефіцит, що призвело до її здороження.

4. Надмірна емісія гривні.

5. Масові спекуляції на курсах валют.

В цих умовах небажання представників монетарної влади витрачати резерви на згладжування спекулятивних коливань на міжбанківському ринку спровокували панічні настрої не лише у вітчизняних агентів валютного ринку, але і у великих стратегічних інвесторів. На що Національний банк почав застосовувати такі антикризові заходи для боротьби з наслідками валютної кризи:

- розширення межі курсового коридору а потім і практичної відмови від нього;

- обмеження банківської маржі між курсом купівлі і продажу готівкової валюти до 5 %, а потім до 3%;

- зобов'язання банків продавати валюту на готівковому ринку лише за національним курсом;

- заборони для резидентів зберігати більш, ніж протягом 5 днів, іноземну валюту, куплену на внутрішньому ринку;

- застосування жорстких санкцій у випадку купівлі валюти для імпорту, що не завозиться в Україну, а також здійснення авансових платежів за імпорт, окрім критичного.

Проте вони не спроможні усунути об'єктивні причини виникнення кризи.

Підґрунтям валютно-фінансової дестабілізації в Україні є системні суперечності:

- надмірна частка споживання та недостатні обсяги нагромадження в умовах нерозвиненості внутрішнього ринку, що призвело до необхідності покриття надлишку внутрішнього попиту за рахунок випереджаючого зростання імпорту, а відтак - стабільного погіршення сальдо зовнішньої торгівлі та ризиків валютної дестабілізації. За 2003-2007 років номінальні доходи населення зросли в 4,2 разу, реальні - в 2,1 разу, а реальний ВВП - лише в 1,4 разу;

- інституційна нерозвиненість фінансової системи та вузькість механізмів рефінансування банківської системи, що обумовило надмірну вартість фінансових ресурсів всередині країни та, за стрімкого зростання попиту на кредитні ресурси, обумовило активний вихід комерційних банків на зовнішні ринки запозичень. Важелі Національного банку України, спрямовані на регулювання грошової пропозиції, виявилися недієздатними в умовах відкритості фінансових ринків, а антиінфляційні заходи монетарного характеру лише посилили потребу в зовнішніх запозиченнях.

- несприятливі умови для довгострокового інвестування, що обумовило переважаючу інвестиційну привабливість секторів з високою ліквідністю та якнайшвидшим обігом коштів: за 2005-2007 років інвестиції в промисловість зросли в 1,5 разу, в той час як в операції з нерухомістю - в 1,9 разу, фінансову діяльність - 2,4 разу, роздрібну торгівлю - утричі. У 2007 році при прискоренні інвестиційних процесів інвестиції в промисловість збільшилися на 27 %, в той час як в роздрібну торгівлю - на 48 %, фінансову діяльність - 60 %. Випереджаючі темпи інвестування в сектори, які здійснюють перерозподіл сукупного продукту, над інвестиціями у виробництво останнього посилювали ризики нестабільності фінансової системи та інфляційний потенціал, який формується внаслідок перевищення сукупного попиту над пропозицією.

- висока експортна спеціалізація України на невеликій кількості товарних груп, насамперед - сировинного характеру при значній частці товарів з високим рівнем доданої вартості в імпорті. Це обумовило хронічне нарощування дефіциту зовнішньої торгівлі та високу залежність економіки України від кон'юнктури світових ринків, курсових коливань тощо.

Щодо сьогоднішніх основних причин валютної нестабільності, то до них необхідно віднести політичний безлад, відсутність будь-яких зважених дій зі сторони керівництва країни, періодичне провокування панічних настроїв серед населення. Варто відмітити, що закладення урядом до проекту Держбюджету нереальних інфляційних та курсових орієнтирів, невизначеність валютної політики Національного банку України відіграє несприятливу роль щодо інфляційних й курсових очікувань, підриває довіру до дій монетарної влади, що робить спекулятивні тенденції неконтрольованими.

Отже, готівкові курси мають дещо іншу динаміку, ній офіційні валютні курси Національного банку України. В більшій мірі це стосується вартості долара, яка досить часто не співпадала з встановленим центральним банком показником. Це є свідченням того, що політика фіксованого валютного курсу була недосконалою.

Що стосується євро, то в даному випадку офіційний та готівковий еквіваленти цієї валюти мали не такі вагомі відхилення. Це пояснюється тим, що при формуванні офіційного курсу більше уваги приділялося загальноекономічним та фінансовим чинникам, аніж вимушеним цілям контрольно-регулюючих органів в сфері валютного обігу. Посилення відхилень простежується тільки в кінці 2008 року, коли валютний ринок почав виходити з під контролю Національного банку України.

2.3 Дослідження впливу зміни валютних курсів на економіку України

В попередньому розділі було розкрито основні механізми та принципи впливу зміни валютних курсів на економіку країни. Що стосується дослідження реальних економічних процесів в Україні протягом останніх років, чинником виникнення яких є конкретні валютні коливання, то вище уже було розглянуто економічні наслідки, штучне здешевлення долара США в квітні 2005 року. Серед таких наслідків було зниження реального доходу українських компаній-експортерів, особливо це відчули виробники сталі, які складають основну масу всього експорту держави.

Загалом, таке різки здешевлення долара завдало досить вагомого негативу всім експортерам України. Значних втрат зазнав і банківський сектор, адже велика частина активів фінансових установ протягом кількох останніх років складається з доларових кредитів, в результаті цього реальний дохід банків за діючими на той момент кредитними договорами зменшився.

Як відомо, здешевлення іноземної валюти та подорожчання національної веде до стимулювання активності імпортерів та пригнічення експортерів. За такої ситуації ціни на ввезені товари в національній валюті знижуються, і в споживачів зростає можливість придбати іноземний товар. Тобто підвищується цінова конкурентоспроможність саме імпортної продукції, а це завдає шкоди всім національним виробникам.

Те, що дане коливання курсів відбулося на початку року, підвищило масштаб втрат за результатами всього звітного періоду. Таким чином, в 2005 році приріст ВВП в грошовій вартості склав 2,7%, хоча в 2004 році даний показник був рівний 12,1%, а от фізичний приріст ВВП склав 15,1% (в 2004 році - 8%). Отже, приріст обсягу виробництва у 2005 році був більшим, ніж у 2004 році, однак в результаті втрат спричинених коливанням курсів валют, приріст ВВП у фактичних цінах був меншим.

Якщо досліджувати вплив коливання валютних курсів на економіку країни протягом вище розглянутого періоду 2006-2008 років, то варто сказати, що перших два роки особливо відчутного впливу динаміка валют не спричиняла. Відбувалось деяке коливання євро, яке в свою чергу постійно зростало, однак українська економіка є більш залежною від змін курсу гривні відносно долара, адже національна фінансова система прив'язана саме до долара США. Більшість зовнішніх торгівельних операцій проводяться за участю цієї валюти, всі основні статистичні показники зовнішньоекономічної діяльності також відображаються в доларах.

Саме тому найбільш відчутного впливу від зміни валютних курсів економіка зазнала у 2008 році, коли коливання були досить сильними. В березні почав падати готівковий курс долара, на вартість якого вплинула криза в Сполучених Штатах Америки. Таке падіння було досить несподіваним та мало дуже високий темп. В результаті цього знову зазнали значних збитків національні експортери та банківський сектор (за договорами по доларових кредитах).

В травні вслід за доларом почало знецінюватись євро, це завдало додаткового удару експортній сфері, адже в даному випадку зменшилися реальні доходи підприємств, що експортують свої товари в країни Євросоюзу. Зниження вартості обох валют було досить значним, що відповідно спричинило і до вагомих втрат від експортних операцій. Вперше з кілька років Нацбанку прийшлося змінити офіційний курс долара США, при цьому в сторону зменшення.

Загалом в результаті таких змін втрат зазнала також значна частина населення. В першу чергу це ті особи, які тримали свої заощадження в іноземній валюті і обміняли їх після даного коливання, остерігаючись більших втрат. Та частина людей, що все ж таки залишила свої накопичення в іноземній валюті виграла в кінці року коли її вартість виросла до неймовірно високого значення. Також, втрат зазнала та частина населення, що отримує доходи в іноземній валюті, це сім'ї осіб, що працюють за кордоном, особи, що працюють на іноземні фірми в Україні тощо.

В даному випадку виграла та частина населення, що отримує свої доходи в національній валюті і здійснює деякі свої витрати в іноземній, це власники кредитів в іноземній валюті, особи, що орендують житло чи інше приміщення тощо.

Необхідно відмітити, що зниження вартості іноземних валют та посилення гривні спричинило зниження темпів інфляції, адже більшу частину споживчого ринку в Україні складає ввезена з-за кордону продукція. Таке коливання, дало можливість знизити гривневі ціни на імпортовані товари. Графік динаміки індексу споживчих цін в Україні в 2008 році можна простежити на рис. 2.9.

Рис. 2.9 Динаміка індексу споживчих цін за 2008 рік

Отож, на з рис. 2.9 видно, що індекс інфляції в середині 2008 року різко знизився саме в цей період знизилась вартість іноземних валют. Якщо порівняти графік рис. 2.9 з графіками динаміки вартості євро (рис. 2.8) та долара США (рис. 2.5), то можна побачити певну схожість. Більше така динаміка є наближеною до доларової, саме в липні простежується найнижчий курс гривні відносно долара США та водночас найнижчий індекс споживчих цін, який становив менше 100%, а саме 99,5%. Причиною такої схожості є те, що більшість зовнішньо-торгівельних операцій здійснюється саме в доларах США.

В кінці літа та на початку осені обидві іноземні валюти почали зростати, відповідно почав зростати й індекс споживчих цін. Звичайно таке зростання валют мало б стимулювати експорт та підвищити реальний дохід від експортних операцій. Однак, саме в цей період почали знижуватися світові ціна на сировинні ресурси, а саме нафту та сталь. Необхідно відмітити, що основу українського експорту складає торгівля саме сировинною сталлю.

Отож, якщо в першій половині 2008 року експортери сталі зазнали втрат від здешевлення іноземної валюти, за яку саме і реалізується сировина, то в другій половині, не зважаючи на стабілізацію та поступове зростання вартості валют, вони все одно не отримали позитивного зиску, адже почала знецінюватись вартість саме основного об'єкта торгівлі.

В кінці року гривня різко девальвувала, що спричинило ще більш негативні наслідки в економіці. Різке падіння курсу гривні стало «спусковим гачком» для розгортання фінансової кризи в Україні:

- прискорилася і без того висока інфляція;

- впала платоспроможність населення;

- почався відплив іноземного капіталу;

- зросла вартість та утруднилась можливість отримання іноземного капіталу;

- погіршилась якість активів в банківській системі, де понад половину кредитів надано у іноземній валюті;

- посилилось боргове навантаження на вітчизняні фінансові і нефінансові корпорації, які мають значні борги в іноземній валюті;

- сповільнився економічний розвиток в галузях, що не пов'язані з експортом.

З іншої сторони таке значне скорочення вартості національної валюти відносно іноземних мало б стимулювати експорт, однак така тенденція відбувається в умовах економічної стабільності. В даний період світова фінансово-економічна криза завдала значної шкоди всім ринкам. Різко впав попит та знизились ціни на сировинну продукцію, яка є основою експорту України, тому експортний сектор ніякої вигоди з даної динаміки курсів валют уже не отримав. В цей час досить часто можна було почути в засобах масової інформації про можливість банкрутства великих металургійних підприємств, які з високими темпами скорочували обсяги виробництва.

Фінансові проблеми підприємств і населення, спричинені економічною кризою, подорожчанням кредитування та різкою зміною валютного курсу призвели до масових неповернень кредитів, узятих у банків.

Якщо за стабільного курсу доларові кредити були вигідніші за гривневі, то коли національна грошова одиниця знецінилася фактично, виплати за такими кредитами почали супроводжувати серйозні труднощі. Оскільки більшість населення отримує зарплату в гривні, позичальники почали значно більше витрачати на обслуговування кредитів, узятих у валюті, тим більш банки підвищили ставки за діючими кредитними договорами. Але одна річ, якщо треба більше, інша - якщо платити нізвідки - багато позичальників, якщо і не втратили роботу, то зіштовхнулися із проблемою затримки зарплат. Також поліпшенню платоспроможності не сприяє збільшення навантаження на сімейний бюджет через підвищення цін на харчі.

Найбільші проблеми в банків, які видавали населенню кредити на купівлю нерухомості й автомобілів у іноземній валюті. «У липні-серпні 2008 року обсяг неповернень за іпотечними кредитами населенню становило у середньому 1,5-2%, то вже до кінця листопада - 3-5%. Аналогічна ситуація і з автокредитів: влітку неповернень було 2-5%, сьогодні - 5-8%. Тобто вже відбулося збільшення цього показника у 2-2,5 рази» [54].

Однак, найбільша хвиля неповернень простежується саме сьогодні згідно з інформацією Національного банку, частка проблемних кредитів до початку квітня склала 3,7% тоді як місяцем раніше - 3% від загального обсягу активів банківської системи. За оцінками ING Bank реальна частка проблемних позик становить 8%. З початку року загальний обсяг проблемних кредитів у банківській системі зріс на 55,2% або на 9,94 млрд. гривень. Всього обсяг неповернених позик по банках склав 27,9 млрд. гривень [55].

Отже, валютна криза в Україні спричинила ряд досить серйозних проблем в економіці та соціальному секторі. Загалом негатив посилюється постійною політичною нестабільністю та відсутності будь-яких зважених дій з боку керівництва держави. Єдина надія в такій ситуації на автономні стабілізуючі дії Національного банку України. В цих умовах Національний банк України має чітко і послідовно стабілізувати ситуацію у валютній сфері, надаючи позитивні сигнали ринку і не дозволяючи розвиватися панічним настроям, проте ризики девальвації слід намагатись долати переважно за допомогою інших, не пов'язаних з інтервенціями засобів - зокрема, шляхом підвищення жорсткості регулювання валютного ринку, концентрації зусиль на поліпшення стану платіжного балансу, рефінансування валютних боргів вітчизняних фінансових і нефінансових корпорацій. Важливим завданням стає розробка середньострокової стратегії валютної політики із чітким визначенням курсових орієнтирів, окресленням комплексу методів та інструментів забезпечення валютної стабільності, а також превентивних заходів для недопущення курсових стрибків у майбутньому.

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ ТА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

3.1 Застосування зарубіжного досвіду регулювання валютних курсів

Відкрита економіка України значною мірою залежить від зовнішніх умов: змін кон'юнктури на експортних ринках, цін на імпортні енергоносії, транскордонних потоків капіталу та наростаючих процесів глобалізації. Протягом останніх років збільшилась присутність нерезидентів на національних ринках і в банківській системі, доволі швидко накопичувався корпоративний зовнішній борг, який, з одного боку, сприяв підвищенню інвестиційних можливостей, а з другого -- призвів до загострення фінансових ризиків. Також розвивалась валютна лібералізація, яка стимулювала економічне зростання і водночас суттєво підвищила рівень уразливості економіки екзогенними шоками та вірогідність інфікування глобальними кризовими процесами. Дію таких ризиків можна простежити сьогодні в період розвитку світової економічної кризи, яка досить сильно зачепила економіку України.

За цих умов особливої гостроти набуває проблема оптимальної поведінки Національного банку в сфері валютно-курсової політики, оскільки валютній курс суттєво впливає на ціни у відкритій економіці і є одним із коридорів впливу зовнішнього світу на внутрішні економічні процеси. Аналогічно тому, як певна речовина під впливом агресивного середовища може різко змінити свої якості й зруйнуватися, відкрита економіка в умовах глобалізації за неадекватних регулюючих дій на національному рівні може опинитися в полоні деструктивних кризових процесів та дійти до занепаду. За таких складних обставин прийняття рішень у валютній сфері має ґрунтуватися на глибокому розумінні механізмів впливу змін валютного курсу на економіку.

Протягом останнього часу Національний банк України проводив виважену валютно-курсову політику. спрямовану на забезпечення фінансової стабільності, і водночас поглиблював дослідження, спрямовані на прогнозування можливого розвитку ланцюга різноманітних взаємопов'язаних процесів, які запускаються при здійсненні тих чи інших дій у сфері валютного регулювання. Однак, сьогодні можна стверджувати, що Нацбанк не повністю контролює національний валютний ринок, який, з причин доларизації, досить підвладний загальносвітовим економічним процесам.

У світовій економічній науці, а також у практиці розвинутих країн і між народних фінансових організацій накопичено значний досвід валютного регулювання, який, утім, не допоміг уникнути руйнівних, валютних та фінансових криз у багатьох країнах. Цим проблемам присвячено величезну кількість публікацій, численні праці всесвітньо відомих учених різних наукових шкіл і напрямів. У дослідженнях Р. Манделла, М. Флемінга, Дж. Сакса, Р. Дорнбуша, С. Фішера, Дж. Френкеля, М. Фелдстейна, П. Кругмана, Б. Бернанке, К. Рогоффа, М. Обстфельда та інших розроблено фундаментальні принципи та практичні підходи до формування оптимального монетарного і валютного регулювання в умовах різних валютних режимів та стратегій реагування на екзогенні шоки. У працях Дж.Стігліця розвивається нова парадигма монетарної економіки, яка дає змогу включити до наукового аналізу складні інституційні питання та проблеми раціонування кредиту [9]. Проте всі ці роботи здебільшого спрямовані на дослідження розвинутих економік, тоді як специфічним монетарним та валютним проблемам країн із ринками, що формуються, присвячено недостатньо уваги.

У працях П. Кругмана, М. Монтеса, В. Попова та інших авторів розвиваються ідеї, які систематизують світовий досвід валютних криз і дають змогу виділити принципово різні їх типи та поглибити розуміння їх природи.

Проте і в цих працях, і в останніх дослідженнях МВФ, Світового банку, ЄЦБ, а також таких дослідницьких організацій, як CEPR (Centre of Economic Policy Research), NBER (National Bureau of Economic Research of USA), у працях учених Інституту економіки та прогнозування НАНУ, Інституту економіки РАН наголошується на важливості і невирішеності проблем оптимізації монетарного та валютного регулювання у країнах із ринками, що формуються, в умовах глобалізації. Бракує адекватної сучасним умовам системної методології, модельного та методичного інструментарію, щоб забезпечити прийняття обґрунтованих рішень центральними банками цих країн із ключових стратегічних питань:

- вибору оптимального режиму валютного курсу (фіксованого, гнучкого або певного проміжного) та ефективної

- стратегії переходу до нового режиму;

- оптимального вибору якірної валюти у разі фіксації курсу;

- визначення оптимальних кількісних орієнтирів для рівня валютного курсу.

Вибір валютного режиму залежить від рівня розвитку економіки, її організації і ступеня інтегрованості у світову спільноту.

При виборі режиму валютного курсу важливо обрати механізм встановлення вартості однієї валюти щодо іншої та ступінь втручання органів грошово-кредитного регулювання (центрального банку, а в деяких країнах - міністерства фінансів, казначейства тощо [48]) у процес курсоутворення, адже валютна політика держави міцно взаємозв'язана з грошово-кредитною. Як правило, «регулятори» залежно від обраної політики використовують показники-орієнтири або так звані якорі: валютний курс, грошовий агрегат М2 (інколи - М3), рівень інфляції. В останньому випадку маємо таргетування інфляції.

Отже, курсові режими мають визначатися залежно від цілей монетарної політики на певний період та відповідно до тих якорів, за якими здійснюватиметься моніторинг досягнення цілей. Тобто вибір залежить від філософії грошової політики і довгострокової стратегії, реалізація якої передбачатиме розробку чіткого алгоритму змін.

Розглядаючи деякі теоретичні та практичні засади вибору валютного режиму, слід зазначити, що вони не витримують критики і не можуть слугувати рецептом успішної валютної політики. Йдеться насамперед про «теорему про неможливість», або теорію трикутника, сформульовану Міжнародним валютним фондом. Згідно з нею не можна одночасно досягти трьох цілей, а саме: вільного перетікання капіталів, фіксованого режиму валютного курсу і незалежної монетарної політики. Для країн-позичальників ця теорія формулювалася так: одночасно можна і необхідно використовувати лише будь-які два регулятори. Це дасть змогу уникнути фінансових криз. Утім, зауважимо, що де-факто дана теорема не завжди спрацьовувала.

Так, її спростовує приклад Росії, адже влітку 1998 року відповідно до теорії трикутника в Росії було лише два параметри - лібералізація руху капіталу і номінальний доларовий якір. Рекомендації щодо грошово-кредитної політики надавав Міжнародний валютний фонд, пропонуючи план-графік зміни грошової бази. Але криза все ж сталася.

З іншого боку, грошово-кредитна система Китаю, що успішно витримала кризу 1997-1998 pp., цілковито вписується в теорію трикутника. КНР проводила політику фіксованого курсу юаня (що поєднувалась із цілком самостійною грошово-кредитною політикою) і запобігала найменшій лібералізації руху капіталів. Отже, Китай не зробив того, внаслідок чого зазнали кризи Малайзія, Південна Корея, Тайвань, Таїланд, Індонезія та інші країни.

Навіть з огляду на наведені приклади можна дійти висновку, що найзначущішою у трикутнику є лібералізація руху капіталів. Саме через відкриття внутрішнього фінансового ринку інвестори-нерезиденти змогли за лічені тижні зламати національні валютно-фінансові механізми, тоді як нерозвинутість фінансової системи України навпаки - пом'якшила наслідки впливу фінансової кризи в Росії.

Для країн, що прагнуть поглибити інтеграцію своїх економічних систем, усі три вимоги є важливими і мають певні обмеження, закріплені угодою [50], відповідно до якої країни - кандидати на вступ до ЄС повинні відповідати Маастрихтським критеріям, а саме: підтримання дефіциту бюджету на рівні не більше 3% від ВВП, державного боргу - не вище 60% від ВВП, дотримання орієнтирів щодо відсоткових ставок та інфляції, встановлених, виходячи з мінімальних відхилень відносно трьох найнижчих із цих показників у країнах Євросоюзу.

Стосовно валютно-курсової політики, то за вимогами щодо членства у ЄС обов'язковим є підтримання принаймні протягом двох років стабільності обмінного курсу. Стабільність обмінного курсу означає членство у валютному механізмі ERM II, сутність якого зводиться до фіксації курсу національної валюти відносно євро. Спочатку це передбачало відхилення у межах плюс-мінус 15% від центрального паритету відносно євро, надалі цей діапазон звужено до плюс-мінус 2,25%. Вважається, що чим вищий ступінь інтеграції, тим жорсткішою має бути фіксація.

Прикладом успішної реалізації цієї політики може бути Словенія. 27 червня 2004 року вона запровадила механізм обмінного курсу ERM II. Центральний паритет було встановлено на рівні 239,640 SIT/EUR. При цьому основу грошово-кредитної політики Словенії становлять таргетування інфляції та лібералізація руху капіталу [51].

У цілому грошова політика Словенії вважається однією з найуспішніших. Словенія належить до тих не багатьох країн із перехідною економікою, де боротьба з інфляцією, заснована на таргетуванні грошової пропозиції, дала позитивні результати. Після 1997 року об'єктом регулювання був агрегат «широкі гроші» (М3). Цільовий орієнтир визначався у вигляді коридору протягом 1990-х років.

Разом із тим Банк Словенії цілеспрямовано і постійно займався регулюванням обмінного курсу з двох основних причин. Перша полягає в невеликих розмірах і високому ступені відкритості економіки Словенії (обсяг зовнішньої торгівлі становить понад 100% від ВВП), що робить обмінний курс істотним чинником інфляції. Проблема конкурентоспроможності вітчизняних товарів для Банку Словенії також є вкрай важливою. Друга причина, досить загальна для всіх країн із перехідною економікою, полягає в тому, що на початковій стадії переходу для національної економіки характерною є висока присутність іноземної валюти й водночас слабко розвинуті фінансова і банківська системи.

Таким чином, ринок іноземної валюти є іноді якщо не єдиним, то найбільш ефективним засобом впливу центрального банку на стан грошового обігу (як і це має місце і в Україні). Інакше кажучи, крім використання монетарного якоря, Банк Словенії проводив певну курсову політику, яку можна охарактеризувати як кероване плавання. При цьому відбувалася плавна девальвація толара щодо європейських валют. У 2001 році Банк Словенії опублікував свою середньострокову програму грошово-кредитної політики. У ній чітко зазначалося: по-перше, політика будується з огляду на прагнення країни приєднатися до Європейського Союзу; по-друге, як основна мета грошово-кредитної політики визначається рівень інфляції; по-третє, статус грошової пропозиції (М3) знижений із проміжної мети до рекомендованої величини (reference value), однак наголошується на суттєвій значущості даного індикатора.

Концептуально важливим було положення про те, що в економіці, яка перебуває на стадії переходу до ринку, основним засобом впливу на стан грошового обігу з боку ЦБ є операції на валютному ринку.

Водночас відбулися зрушення у бік лібералізації капітальних операцій. Насамперед це стосувалось експорту капіталу, в тому числі відкриття резидентами рахунків за рубежем і придбання ними іноземних фінансових активів. Спрощувався порядок довгострокових портфельних інвестицій до Словенії. Де-факто перехід країни на валютний механізм ERM II свідчить і про те, що вона успішно виконала поставлені завдання.

Світовий досвід свідчить: є чимало прикладів вдалого використання і плаваючих, і фіксованих режимів, а також їх комбінації. Проте останнім часом багато країн надає перевагу плаваючим режимам валютного курсу. Це обумовлюється тим, що все більше держав закінчило перехідний період реформування своїх економік і все більше інтегрується у міжнародні фінансові ринки. З огляду на це використання плаваючого режиму валютного курсу є доцільнішим.

Перевагами цього режиму є те, що за гнучкого номінального обмінного курсу потреба у корекціях реального обмінного курсу задовольняється краще, ніж за допомогою зміни цін і заробітної плати за режиму фіксованого обмінного курсу. Також ефективніше піддаються контролю стрімкі припливи або відпливи капіталу (шляхом номінальних змін, а не змін реального обмінного курсу).

Стосовно вимог щодо членства у ЄС це може означати: у довгостроковому періоді альтернативи режимам плаваючого валютного курсу немає, оскільки довгострокової стабільності у країні за фіксації валютного курсу досягти зазвичай не вдається. Але в короткостроковій перспективі грошово-кредитна та валютна системи країн мають забезпечити жорстке обмеження коливань обмінних курсів національних валют відносно євро.

Україна чітко сформулювала свій пріоритет щодо інтеграції з країнами Західної Європи. Це означає, що в міру просування у цьому напрямі наша країна підключатиметься до міжнародних фінансових ринків і ставатиме цікавішою для міжнародних інвесторів. Тому з високою вірогідністю можна очікувати на ухвалення рішень стосовно переходу до плаваючого валютного курсу як механізму довгострокової валютної політики.

Певним ризиком за такого підходу залишається ризик валютних спекуляцій, оскільки кроки у напрямі зміни режиму валютного курсу завжди збільшують спекулятивну активність. Якщо широкий реформаторський крок, скажімо, швидкий перехід до режиму плаваючого курсу є небезпечним з огляду на загальну економічну ситуацію, то невеликі зміни підігрівають апетити спекулянтів. Історія валютних криз свідчить, що компромісні рішення створюють плідне підґрунтя для спекулятивної діяльності. Ефективними рішення будуть лише тоді, коли зміни настільки значні, що не дають змоги відразу визначити тенденції подальшого руху валютного курсу.

Зауважимо, що на першому етапі переходу до режиму плаваючого валютного курсу Україна через вузькість внутрішнього фінансового ринку залишиться, очевидно, поза сферою інтересів спекулятивного капіталу. Проте забувати про необхідність проведення ефективного валютного моніторингу та контролю і формування достатнього обсягу резервів теж не варто.

Це означає, що у коротко- та середньостроковій перспективі Національному банку України необхідно вирішити, що покласти в основу валютної політики.

3.2 Напрямки стабілізації валютних курсів

Наведений у попередніх розділах досвід регулювання валютного курсу в Україні та його наслідки для стану монетарної і реальної сфер економіки дозволяє охарактеризувати українську систему валютно-курсового регулювання у період ринкових трансформацій як недостатньо ефективну, що обумовлювало необхідність застосування періодичних різких девальвацій (ревальвацій) для вирівнювання невідповідності реальних значень курсу української валюти стану соціально-економічних параметрів країни. Значною мірою така недосконалість валютно-курсового регулювання визначається недостатнім рівнем розвитку валютної сфери та структурними особливостями економічної системи України.

Серед основних проблем у сфері валютно-курсового регулювання, що у різний час виявлялися більшою чи меншою мірою, можна виділити такі:

- низьку ефективність методів дисконтної політики;

- проблеми одночасного підтримання визначеного рівня валютного курсу та стримування інфляції в умовах активного припливу іноземних капіталів;

- недостатній рівень інституційного розвитку валютного ринку, в першу чергу в частині його строкового сегмента та системи інструментів страхування від валютних ризиків;

- труднощі із визначенням напряму змін валютних курсів для забезпечення позитивного сальдо торгового балансу: специфічна структура зовнішньої торгівлі визначає чутливість торгового балансу України до коливань світових цін на метал та енергоносії, які під впливом змін валютних курсів змінюються в різних напрямах;

- інфляційні наслідки пришвидшеного нарощування золотовалютного резерву;

- необхідність стримування ревальційного/девальваційного тиску з боку потоків капіталу;

- низький рівень довіри до національної валюти та висока підвладність валютного ринку спекулятивним настроям.

Тим часом макрофінансова збалансованість економіки України визначальною мірою залежить від курсової динаміки, що зумовлюється: