Розвиток страхування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з дисципліни «Основи страхової діяльності»

на тему: Розвиток страхування в Україні

Студентки Голуб А.О.

Керівник Завражна Олена Михайлівна

Суми 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ІСТОРРИЧНИЙ РОЗВИТТОК СТРАХУВАННЯ

1.1 Історичні передумови виникнення страхування

1.2 Поняття, функції та класифікація страхування

1.3 Етапи розвитку страхового ринку України

РОЗДІЛ II. СТРАХУВАННЯ ТА ЙОГО РОЛЬ В ЕКОНОМІЦІ

2.1 Необхідність та роль страхування

2.2 Новітні форми страхування

2.3 Проблеми страхування в умавах фінансової кризи

РОЗДІЛ III. СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ

3.1 Страхування життя в Україні

3.2 Аналіз та порівняння страхування життя

3.3 Порівняльна статистика страхування

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

україна страховий ринок життя

Страхування має досить давню історію. Воно пройшло шлях, який вимірюється тисячоліттями, зазнавши за цей час суттєвих змін. Ці зміни стосуються насамперед видів страхування, розмаїття страхових продуктів, технологічних способів забезпечення страховими продуктами, законодавчого поля, що визначає правила гри на страховому ринку, подолання меж національної замкнутості в цій галузі економіки тощо.

Разом із тим мета страхової діяльності, по суті, залишилася незмінною.

Це, передусім, страховий захист майнових інтересів застрахованих осіб. Концепція розвитку страхового ринку України до 2010 року дає повніше визначення: "Метою розвитку страхового ринку є підвищення рівня страхового захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, формування ефективних ринкових механізмів залучення інвестиційних ресурсів у національну економіку за рахунок забезпечення ефективного функціонування ринку страхових послуг, з урахуванням міжнародного досвіду, застосування сучасної ринкової інфраструктури та фінансових інструментів" [24]. У цьому визначенні не тільки формулюється мета, а й визначаються сучасні засоби її реалізації. Хоча перелік цих засобів далеко не повний, очевидно, що суспільство усвідомлює значущість не тільки для власне застрахованої особи, а й для суспільства в цілому, адже страхова сфера економічної діяльності по праву може вважатися імунною системою економіки подібно до того, як грошова система вважається кровоносною системою. Страхування захищає майнові інтереси домогосподарства та підприємства, підприємця та держави, мінімізуючи можливі збитки застрахованої особи, що значною мірою оберігає економіку від потрясінь та соціальної нестабільності.

Метою страхування є забезпечення страхового захисту матеріальних інтересів громадян, підприємств, закладів, організацій, банків, бірж, інших господарських об'єктів різноманітних форм власності у вигляді повного або часткового відшкодування шкоди і втрат, спричинених стихійними лихами, надзвичайними подіями тощо, а також виплати громадянам грошових сум під час настання страхових подій за рахунок страхового фонду, який створюється на основі страхових платежів учасників страхування.

Актуальність. Страхова галузь України, як і вся її економіка, зазнає нині безпрецедентних змін - політичних, юридичних, економічних, соціальних, технологічних. Тема курсової роботи є актуальною. Важливого значення набуває вироблення стратегії розвитку страхових відносин між дійовими особами ринку - страховиками та страхувальниками. У перших - досягнення надійності та платоспроможності на час їх дії за рахунок розширення страхового поля та точного визначення страхових тарифів. У других - ріст довіри до страховиків.

Об'єктом страхування є життя, майно, грошові кошти, матеріальні цінності, відповідальність різних видів, договірні обов'язки, у тому числі щодо лізингу, транспорту, вантажів, інших інтересів громадян та юридичних осіб.

Предметом страхування є специфічні страхові відносини -- це є перерозподільні відносини, зв'язані з формуванням страхового фонду за допомогою заздалегідь фіксованих страхових платежів із відшкодуванням шкоди з цього фонду учасникам страхування; фінансові відносини при страхуванні, які носять імовірнісний характер (ймовірність шкоди лежить в основі побудови страхових платежів, за допомогою яких формується страховий фонд).

Завданнями даної курсової роботи є:

1) розглянути історичні передумови виникнення страхування;

2) визначення ролі та тенденцій розвитку страхування;

3) вивчення новітніх форм страхування;

4) визначити основні проблеми страхування в умовах фінансової кризи;

5) проаналізувати статистичні дані страхування життя.

Дисципліна вивчає фундаментальні питання теорії страхування, які охоплюють їх економічну суть, функції і сфери застосування, зміст страхової термінології, класифікацію страхування, висвітлює умови кожного виду страхування.

РОЗДІЛ I. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК СТРАХУВАННЯ

1.1 Історичні передумови виникнення страхування

Людство завжди прагнуло уникнути негараздів. Не маючи можливості запобігти їх виникненню та впливу, воно намагалося обмежити згубний вплив небажаних подій. Вважається, що первинні форми страхування виникли у далеку давнину. Зокрема, в законах вавілонського царя Хаммурапі передбачалось укладання угоди між учасниками торгового каравану про спільну відповідальність за збитки, яких зазнавав будь-хто з його членів внаслідок розбійного нападу, пограбування тощо.

На території Стародавньої Греції практикувалися угоди купців-піратів щодо розподілу доходів від торгівельно-розбійницьких операцій, а також розподілу втрат внаслідок різноманітних морських небезпек.

Специфічна форма страхування існувала в Україні між чумаками. Зміст її полягав у тому, щоб спільно відшкодовувати збитки потерпілому в дорозі від падежу вола і т. ін.

Значного розвитку страхування набуло у Стародавньому Римі, передбачаючи взаємодопомогу членам римських професійних корпорацій, колегій, спілок на випадок захворювання, каліцтва, смерті (для виконання культових обрядів, встановлення пам'ятників, допомоги сім'ям, що втратили годувальника тощо) [2, С.22].

На відміну від первинних форм страхування, які не передбачали попереднього нагромадження страхового фонду, але зобов'язували відшкодувати збитки спільно у порядку їх перерозподілу між певною спільнотою, страхування у Стародавньому Римі грунтувалося на обов'язковості регулярних платежів, що дозволяло акумулювати грошові засоби та створювати страховий фонд до настання небажаного (страхового) випадку. Ці засоби мали суворо цільове призначення, їх не можна було використати, скажімо, на погашення боргу і т. ін. Їх міг отримати тільки спадкоємець за заповітом, а не за законом, оскільки лише особа, визначена тим, хто заповідав, здатна найліпше використати грошові страхові засоби за цільовим призначенням. І хоч римське право регламентувало належність рабовласнику результатів усіх угод, укладених його рабом, господар не мав права на привласнення його (раба) страхової суми.

Статут колегії чи спілки регламентував випадки втрати права на отримання страхових відшкодувань. Це, насамперед, самогубство та несплата на момент смерті щомісячних внесків пізніше встановленого терміну.

Середньовічне, або гільдійно-цехове страхування, спершу було досить схожим на страхування у професійних колегіях та спілках. Воно ґрунтувалось на наданні взаємодопомоги без попереднього переліку страхових подій та розмірів виплати за ними. У міру розвитку гільдійно-цехове страхування запровадило регулярні внески, встановило перелік страхових випадків, за яких передбачалося відшкодування збитків з урахуванням ступеня ризику, конкретизувалися форми та розмір страхових виплат. У цей період формується поділ страхування на майнове та особисте.

Цікавою ознакою середньовічного страхування було зобов'язання членів гільдійної або цехової каси сприяти один одному в обмеженні збитків, спричинюваних пожежами, стихійними лихами, грабунками тощо. Недбале ставлення до охорони майна позбавляло права на отримання страхового відшкодування [19].

Крім того, в межах середньовічного страхування відбулося відособлення таких страхових фондів, які обслуговували не тільки членів страхової організації, а й сторонніх осіб. Це фонд вдів, сиріт і т. ін.

Розвиток економіки у ХVІІІ - ХХ ст. породив ще більшу потребу як у страхуванні життя, особливо від нещасних випадків, інвалідності, хвороби, так і в страхуванні майна на випадок пожежі, вибуху.

З другої половини ХІХ ст. починається новий етап у розвитку страхування, який характеризується появою соціального страхування, участю держави у страхуванні. З'являється перший досвід одержавлення всього страхування, що характерно для Італії, Уругваю. Наприкінці ХІХ ст. у всіх країнах розпочинається формування і розвиток страхового ринку. В цей же період виникають компанії із страхування майна. Проте вони укріпилися вже в ХХ ст., яке характеризується інтенсивним розвитком усіх форм і видів страхування [3, С.43].

1.2 Поняття, функції та класифікація страхування

Термін "страхування" має латинське походження. В його основі лежать слова, які означають "безтурботний". Отже, страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки. У багатьох слов'янських мовах, у тому числі й в українській, виникнення терміна "страхування" пов'язують зі словом "страх".

У фаховій літературі етимології слову "страхування" також приділено значну увагу. Проте єдиної думки з цього питання не існує.

Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі України "Про страхування": "Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів" [1].

У Законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед, мета страхування - захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових договорах. Виокремлюються джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат [7].

Водночас ретельне вивчення поняття страхування і зіставлення різних його тлумачень, які містяться в наукових працях, показують, що офіційне визначення терміна дещо перевантажене правовими аспектами.

Страхування є, насамперед, системою економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де, з одного боку, діють страхувальники, а з іншого - страховики. Важливою передумовою застосування страхування є майнова самостійність суб'єктів господарювання і їхня зацікавленість у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням.

Чим ця зацікавленість більша, тим і потреба у страхуванні вища. Саме в такій площині страхування розглядається у працях учених багатьох країн ринкової орієнтації. Поняття страхування є неповним і тоді, коли воно не передбачає надійності і превентивного спрямування захисту.

Зміст страхування, як і інших категорій, розкривається в його функціях. Радянські економісти, визначаючи функції страхування, не торкалися його сутності, вважаючи, що функції страхування "...є зовнішніми формами, які дають змогу виявити особливості страхування як ланки фінансової системи. Категорія фінансів виражає свою економічну сутність передусім через розподільну функцію. Ця функція набуває конкретного, специфічного виявлення у функціях, притаманних страхуванню, - ризикованій, попереджувальній і заощаджувальній" [11, С.13].

Cтрахування виконує такі функції: ризиковану, створення і використання страхових резервів (фондів), заощадження коштів, превентивну

Рисунок 1 Функції страхування

1. Ризикована функція страхування полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором. Чим вищі ймовірність і розмір ризику, тим і плата за його утримання, обчислена на підставі тарифів, визначених за допомогою актуарних розрахунків, більша. У разі настання страхового випадку страхувальник висуває страховикові вимогу щодо відшкодування збитків (виплати страхових сум). Ризикована функція відбиває процес купівлі-продажу страхової послуги.

2. Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. Власними коштами покрити таку потребу у грошових виплатах страховик, здебільшого, не в змозі. Тому кожний страховик створює систему страхових резервів. Нагромадження й використання таких резервів характерні для страхової діяльності.

У формуванні й використанні страхових резервів виявляється перерозподіл коштів між страхувальниками. Ті з них, для яких у певному періоді не настала страхова подія, сплативши страхові внески, не отримують жодних виплат. І навпаки: страхувальникам, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку, виплачується відшкодування в сумах, значно більших за внесені страхові платежі.

Формування страхових резервів - це спосіб концентрації та використання коштів, необхідних не лише для розподілу між усіма страхувальниками збитків, зумовлених страховими випадками поточного періоду, а й для відповідного покриття можливих масштабніших збитків, що можуть припасти на окремі роки наступних періодів [8, С.76].

У тій частині страхових платежів, яка спрямовується на ведення справи, перерозподіл коштів спостерігається меншою мірою. Те саме стосується й формування прибутку від страхової діяльності. Його джерелом є частина навантаження на нетто-ставку страхового тарифу та економія коштів, призначених на ведення справи.

3. Функція заощадження коштів. У більшості країн світу першість за обсягами страхових премій посідає особисте страхування. Проте виплати, пов'язані із втратою життя і здоров'я внаслідок нещасного випадку, становлять менш як 10%. Решта припадає на заощадження. Вони виплачуються з урахуванням інвестиційного доходу в разі дожиття застрахованого до певного віку або події. Населенню часто вигідніше заощаджувати кошти у страховій системі, ніж у банках.

Сприяючи розвитку заощаджувальних видів страхування, держава має змогу активно впливати на вирішення соціальних проблем, пожвавлювати грошовий обіг, підвищувати купівельну спроможність національної валюти, збільшувати інвестиційні можливості країни. Тому парламенти та уряди багатьох країн усіляко сприяють виявленню заощаджувальної функції страхування: створюються пільгові умови оподаткування страхових внесків і виплат, страхових вкладів, які переходять у спадщину, доходів компаній. Вживаються й інші ефективні заходи [21].

4. Превентивна функція. Учасники страхування, і насамперед страховики та страхувальники, зацікавлені зменшити наслідки страхових подій. З цією метою вдаються до правової та фінансової превенції.

До правової превенції належать передбачені чинним законодавством або договорами страхування застереження, згідно з якими страхувальник повністю або частково позбавляється страхових відшкодувань. Вони охоплюють випадки протиправних дій або бездіяльності з боку страхувальника щодо застрахованих об'єктів. Наприклад, страховики не покривають матеріальних збитків, що їх зазнали потерпілі, перебуваючи у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, а також не передбачають страхових відшкодувань у разі самогубства, навмисного пошкодження власного майна і здоров'я.

Перелік ризикованих об'єктів, які не приймаються на добровільне страхування, та можливих відмов щодо виплати відшкодування може бути складений у разі страхування як фізичних, так і юридичних осіб [6].

Зазначені функції страхування є специфічними. Проте водночас у сфері страхової діяльності виявляються й функції, притаманні фінансам у цілому (наприклад, контрольна функція), та функції інших суміжних вартісних категорій (наприклад, ціни, коли йдеться про формування страхових тарифів, оцінку об'єкта страхування, з'ясування розміру завданих збитків).

Страхування як наука, як галузь знань та як сфера бізнесу характеризується багатьма специфічними поняттями. Без класифікації цих понять неможливо виконувати ні теоретичні дослідження, ні практичну роботу в цій галузі. Тому класифікації страхування приділяється пильна увага.

В основу класифікації страхування можна покласти розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування тощо. У зв'язку з цим можна вирізнити найістотніші класифікаційні ознаки, за допомогою яких класифікують страхування і які мають найбільше значення як у теоретичному, так і у практичному розумінні, а саме:

- історичні ознаки (етапи розвитку страхової справи; час виникнення окремих видів страхування);

- економічні ознаки (інвестиційна складова договору страхування; рід небезпеки; об'єкт страхування);

- юридичні ознаки (вимоги міжнародних угод і внутрішнього законодавства; форма організації страховика; форма проведення страхування)[21].

Класифікація за історичними ознаками передбачає виокремлення етапів розвитку страхування (зародки страхування в античному суспільстві; середньовічне страхування у формі взаємодопомоги; страхування в період раннього капіталізму; страхування в сучасному капіталістичному суспільстві) і поділ усієї сукупності страхових послуг за часом їх виникнення. Така класифікація має швидше теоретичне, аніж практичне значення. Проте слід зауважити, що теоретичні знання історії страхової справи, її витоків, генезису допомагають практикам орієнтуватися у процесах, що відбуваються на страховому ринку, прогнозувати тенденції його розвитку, будувати страхові правовідносини з урахуванням досвіду, нагромадженого за багаторічну історію зарубіжного і вітчизняного страхування.

Класифікація за економічними ознаками передбачає кілька підходів. Найважливішою економічною ознакою для класифікації страхування є наявність або відсутність у договорі страхування інвестиційної складової.

З огляду на це у світовій практиці всю сукупність страхових послуг поділяють на дві великі групи.

Перша група об'єднує ті договори страхування, які не лише задовольняють потреби страхувальників у страховому захисті, а й здатні забезпечити їхні інвестиційні інтереси, тобто уможливлюють нагромадження й капіталізацію страхових внесків.

Друга група договорів - це ті договори, які обслуговують потреби виключно у страховому захисті, не торкаючись інвестиційних інтересів страхувальників. Прикладом подібних договорів є договори страхування нерухомого майна, засобів транспорту, фінансово-кредитних ризиків тощо.

Класифікація за юридичними ознаками, як і за економічними, передбачає кілька підходів. Насамперед це - виокремлення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами. Так, згідно з директивами ЄС, з 1 січня 1978 року країни - члени цієї організації використовують класифікацію, яка встановлює 7 класів довгострокового страхування (життя і пенсій) і 18 класів загального страхування [2].

Довгострокове страхування (страхування життя і пенсій):

Клас І. Страхування життя і ренти (ануїтетів).

Клас II. Страхування до шлюбу і народження дитини.

Клас III. Зв'язане довгострокове страхування життя.

Клас IV. Безперервне страхування здоров'я.

Клас V. Тонтіни.

Клас VI. Страхування виплати капіталу.

Клас VII. Страхування пенсій.

Загальне страхування:

Клас 1. Страхування від нещасних випадків.

Клас 2. Страхування на випадок хвороби.

Клас 3. Страхування наземних транспортних засобів.

Клас 4. Страхування залізничного транспорту.

Клас 5. Страхування авіаційної техніки.

Клас 6. Страхування суден.

Клас 7. Страхування вантажів.

Клас 8. Страхування від пожеж і стихійного лиха.

Клас 9. Страхування власності інше, ніж передбачене класами 3 - 8.

Клас 10. Страхування відповідальності власників моторизованих транспортних засобів.

Клас 11. Страхування відповідальності власників авіаційної техніки.

Клас 12. Страхування відповідальності власників суден.

Клас 13. Страхування загальної відповідальності.

Клас 14. Страхування кредитів.

Клас 15. Страхування поручительств (застави).

Клас 16. Страхування фінансових втрат.

Клас 17. Страхування судових витрат.

Клас 18. Страхування фінансової допомоги.

Безперечна перевага такої класифікації полягає в тому, що вона значною мірою наближена до загальноєвропейських стандартів. Це сприяє взаєморозумінню між вітчизняними та іноземними страховими компаніями, що з огляду на інтернаціональний характер страхового бізнесу є дуже позитивним.

1.3 Етапи розвитку страхового ринку України

Становлення України як самостійної демократичної держави не могло не зумовити створення і розвиток страхового ринку. Процес дамополізації економіки, який охопив усі галузі економіки, одразу ж позначився і на такій сфері суспільних правових відносин, як страхування. Усунення монополії держави при вирішенні юридичних та економічних питань страхової справи і появам не державних страхових компаній створили необхідну базу для організації ринкових відносин у страховій діяльності й передумови формування та страхового ринку України [9].

Воднораз, досліджуючи питання розвитку страхового ринку в Україні у продовж 12 останніх років, можна дійти висновку, що його роль не до оцінювалася. Лише протягом останнього часу цій сфері приділяється належна увага. Сьогоднішній стан ринку можна охарактеризувати як початок періоду зростання, незважаючи на те, що обсяги ринку порівняно з країнами Східної та Західної Європи незначні.

Розвиток страхового ринку України можна умовно поділити на кілька етапів. Перший етап (1991 - 1995роки) - це період створення і прийняття перших законодавчих актів із регулювання діяльності на страховому ринку. Розвитку страхових компаній сприйняло прийняття Декрету Міністрів України "Про внесення зміни доповнень у Закон України "Про банк і банківську діяльність" від 26 квітня 1993 року №38-93, що забороняв комерційним банкам діяльність у сфері страхування, та Декрету "Про страхування" від 10. 05. 1993 року.

Воднораз кількісне зростання страхового ринку в Україні не перейшло на цьому етапі в якість, не були визначені чіткі напрямки розвитку ринку, не було відповідної методологічної бази та кваліфікованих кадрів, не проводився ефективний державний нагляд і ліцензування (до 1993 року) страхової справи. Не зважаючи на те, що в 1993 році було створено державну структуру у сфері регулювання страхового ринку - Укрстрахнагляд, переломного етапу в розвитку страхового ринку, контролі за діяльністю страховиків тощо не відбулося. Більшість страхових компаній було неплатоспроможною.

До 1995 року багато страхових компаній працювало за принципом піраміди (до цього спонукала висока інфляція). Важливим чинником розвитку національного ринку цього часу було створення в Україні філій і представництв московських страхових компаній ( "АСКО", "Славія" та ін.), створення власних великих компаній-холдингів ("Омета-Інстер", "Саломандра", а також перетворення "Укрдержстаху" у НАСК "Оранта") [20].

Другий етап (1996 - 2002 роки). Значною подією для ринку було прийняття 07. 03. 1996 року Верховною Радою України Закону "Про страхування". Цей закон, а також близько 20 постанов уряду, 11 інструкцій і нормативних актів, прийнятих за цей період, відбивали потреби перехідного періоду від планової до ринкової економіки, безпосередньо визначали умови діяльності в сфері страхування, де домінуючу роль відігравали не державні страхові компанії.

Зросли вимоги до розміру статутного фонду з 5 тис. дол. до 100 тис. дол.. Після перереєстрації в 1997 році кількість страховиків значно зменшилась; налічувалося 220 компаній. У 1997 році відбулося падіння реальних обсягів надходжень страхових платежів, що почалося в 1994 році, при цьому зростання становило лише 8,6% від аналогічного показника 1994 року в порівняльних цінах.

Посилилися вимоги Укрстрахнагляду (з 1998-го до кінця 2001 року Міністерства фінансів України як контрольного органу страховиків) щодо платоспроможності, ліквідності, резервування, структури активів, інвестиційної політики тощо. Страховики, починаючи з 1996 року, зобов'язані були за кожним видом страхування, який вони мали намір здійснювати, розробляти правила страхування та затверджувати їх у контрольному органі. Характерною тенденцією цього етапу було продовження обслуговування та встановлення тісніших зв'язків кептивних страховиків і структур, які їх створили.

Третій етап (2002 рік і до тепер) - це період переосмислення напрацьованого та перехід до нових стандартів і підходів у регулюванні та розвитку ринку. Значно посилилась конкуренція, професіоналізм у роботі страховиків. З'явився новий регулятор - створена наприкінці 2002 року Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (далі - ДКРРФП), суворішими стали вимоги щодо капіталізації ринку. Прийнятий у новій редакції наприкінці 2001 року Закон України "Про страхування" встановив нові вимоги до статутних фондів страховиків у розмірі не менше 1 млн. євро для тих, хто провадить ризикові види страхування, та 1,5 млн. євро для страховиків, які здійснюють страхування життя.

Як і раніше, посилюється тенденція концентрації страхових платежів у кептивних компаніях при різних міністерствах, підприємства, банках, фінансово-промислових групах. За підрахунками, такі компанії на сьогодні одержують понад 85% страхових платежів класичного страхування. Притому, як доводить зарубіжний досвід країн із ринковою економікою та країн Східної Європи, цей процес є об'єктивним і закономірним. Такі компанії допомагають здійснювати оптимізацію витрат підприємств на страхування, забезпечують ефективне реальне страхування і, у разі необхідності, - оперативну виплату страхового відшкодування.

Характерною ознакою цього етапу є велика частка "фінансового страхування", тобто страхування яке підприємство використовує для оптимізації своїх прибутків, грошових потоків, придбання пакетів акцій підприємств. У загальній структурі надходжень частка такого страхування, становить близько 75% від загальної суми премій, а це понад 6,8млрд. грн. за результатами 2003 року [18].

Отже, практичним завданням цього етапу є зміцнення системи контролю ДКРРФП та фінансового стану наявних страхових організацій і виведення з ринку страхових послуг нежиттєздатних страховиків, підвищення рівня платоспроможності й капіталізації страхових компаній та якості капіталу, розширення діяльності із залучення коштів населення і підприємств, а також посилення взаємодії страховиків з реальним сектором економіки.

Отже, страхування є конче необхідним, аби забезпечити економічне життя суспільства, а також допомогти окремим особам упоратися з наслідками несприятливих подій.

Воно має значний потенціал, ефективне використання якого дає можливість розміщувати ресурси суспільства в оптимальний спосіб, забезпечуючи при цьому захист майнових інтересів осіб, підтримання соціально- економічної стабільності у суспільстві.

РОЗДІЛ II. СТРАХУВАННЯ ТА ЙОГО РОЛЬ В ЕКОНОМІЦІ

2.1 Необхідність та роль страхування

Необхідність страхування в цивілізованому суспільстві не заперечується. Стрімкі темпи технічного прогресу, зростання виробництва, постійне збільшення накопичуваного суспільного багатства, ринкова трансформація економіки і соціальної сфери, зростання переліку та вірогідності техногенних, економічних і соціальних ризиків, що загрожують його збереженню і примноженню, підвищення тяжкості їх наслідків потребують адекватного вдосконалення страхових відносин суспільства, створення масштабної й ефективної системи страхових фондів, формування конкурентоспроможних національних страхових ринків.

Дослідження проведені компанією Travelers Corp., свідчать, що якщо до 2010 року середньосвітова температура підвищиться всього лише на 0,9градуси, цього буде достатньо, щоб посилити вітри, збільшити на третину число ураганів, які атакують світ, і, як наслідок, на 30% зростуть збитки від стихійних лих [10].

За оцінками аналітиків, збиток від стихійних лих і техногенних катастроф у 2003 році становив понад 60 млрд. дол., з яких 17 млрд. дол. припадає на страхові збитки, з них 15 млрд. дол. - внаслідок природних катастроф. Роком раніше на плечі страховиків лягли 11 млрд. дол. від природних катастроф і 2 млрд. дол. - від техногенних.

За даними RP Newsline [16], сумарний майновий збиток від природних катастроф у 2004 році (без урахування передноворічних цунамі, що мали місце в Індійському океані) досяг 105 млрд. дол. З них приблизно 40%, або 42млрд. дол., припадає на застраховане майно.

На думку вчених, постійно зростає ризик катастроф не тільки від стихійних лих. У результаті діяльності людини, надзвичайно розширюється зона техногенної небезпеки. І ніяка досконалість техніки не страхує від можливих помилок людини-оператора, що керує цією технікою. Джерелами лих можуть стати аварії на хімічних заводах або АЕС. Вчені також підрахували, що навіть на найбільш надійній атомній станції з багаторазово продубльованою системою захисту один раз на 10 тис. років може статися аварія.

Таким чином, людство стає заручником власних науково-технічних досягнень і поведінки окремих індивідуумів. Єдина можливість зниження цієї залежності - об'єднання зусиль для управління ризиками як на рівні звичайних людей, підприємств, так і на рівні держав.

І хоча Україна не такою мірою підвладна негативному впливу стихійних лих, як деякі країни світу (але не техногенним аваріям), потреба в розвитку страхування в нашій державі є дуже великою.

Ще довго народ України пам'ятатиме наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС, яка обійшлася нашій державі з моменту аварії в 1986 році до 2000 року в більш ніж 300 млрд. дол. США (для порівняння: загальний збиток від набагато меншої за наслідками аварії на американській АЕС Трі-Майл-Айленд становив 130 млрд. дол. США).

Катастрофічна ситуація склалася зі станом основних фондів. Так, початок нового тисячоліття ступінь зносу основних фондів у галузях вітчизняної економіки досяг [15]: усього - 43,7%; виробничих основних фондів - 47,5%, з них: промисловості - 48,8%, сільського господарства - 48,3%, транспорту - 50,1%, зв'язку - 40,8%, будівництва - 49,2%, торгівлі та громадського харчування - 34,6%, матеріально-технічного постачання - 46,1%, заготівель - 56,6%, інших галузей матеріального виробництва - 35,1%. Тобто, в наявності незворотні процеси, які можуть спричинити техногенні катастрофи, якщо не буде забезпечено механізм захисту суспільства.

Ступінь зносу основних фондів комунального господарства та побутового обслуговування становить 46,6%, охорони здоров'я, фізичної культури та соціального забезпечення - 37,8%, освіти - 40,5%, культури і мистецтва - 45,8%, науки та наукового обслуговування - 47,4%, інших невиробничих галузей - 46,9%.

А, отже, як свідчить статистика. Вітчизняний страховий бізнес має складне страхове поле.

Для страхового ринку в Україні, з одного боку, характерні тенденції динамічного її розвитку; починаючи з 2000 року ринок страхування є однією з найбільш динамічних галузей економіки держави. Темпи зростання різних його показників становлять 30-70% (класичне страхування). Поряд із цим, з другого боку, страхова галузь має значний потенціал для подальшого розвитку: у державі страхується лише близько 10% можливих ризиків, тоді як у більшості розвинутих країн цей показник дорівнює понад 90%; страхування забезпечує перерозподіл близько 3% ВВП( в Європі 8-12%); середній обсяг страхових премій на одного українця становить менше 400 грн. (в Європі - більше 1300 євро), частка вітчизняного страхового ринку в сукупній страховій премії Європі трохи більше 0,6% при 7% населення України [22].

При цьому, якщо порівняти валові страхові премії, які акумульовані страховиками в 2006 році (близько 13 млрд. грн., або ж 2,5 млрд. дол. США) або Німеччини (197 млрд. дол. США) в 2005 році, то можна зробити висновок, що страховому ринку України потрібно не один десяток років динамічно розвиватись, щоб досягти рівня розвинутих країн та зайняти гідне місце в розвитку економіки держави.

Проаналізуємо страхування як економічну категорію та його роль в економічних процесах. Т.А. Ротова і Л.С. Руденко [18] зазначають, що страхування є економічною категорію, яка обумовлена рухом грошової форми вартості при формуванні та використанні відповідних цільових фондів у процесі розподілу й перерозподілу грошових доходів і накопичень. Наведене визначення дає уявлення про природу страхування, проте з цього не зрозуміло, про яку вартість у даному випадку йдеться.

Більш детально характеризує цю категорію С.С. Осадець [13,С.24], акцентуючи увагу на тому, що страхування - це двосторонні економічні відносини, які полягають у тому, що страхувальник, сплачуючи грошовий внесок, забезпечує собі (чи третій особі) у разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати з боку страховика, який отримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, вживає превентивні заходи, спрямовані на зменшення ризику, а при потребі перестраховує частину своєї відповідальності.

На думку К.Г. Воблого [5], "… зростання страхових капіталів робить те, що страхові установи непомітно перетворюються на кредитні установи, які відіграють важливу роль на страховому ринку". Висловлюється також думка[5], що нова роль страхових компаній полягає в тому, що вони все більше виконують функції спеціалізованих кредитних інститутів - опосередковано займаються кредитуванням певних сфер і галузей господарської діяльності.

А.А. Гвозденко [6] зазначає, що ознаки кредитної категорії страхування знаходять конкретний специфічний прояв у функціях страхування:

- заощаджувальній ( страхування додаткової пенсії, ануїтет, страхування життя тощо);

- накопичувальній (страхування на дожиття, до весілля, ритуальне тощо);

- споживчій (придбання предметів довгострокового використання, отримання позик тощо);

- інвестиційній (вкладання коштів у прибуткові заходи, цінні папери тощо).

Удавану подібність з відносинами кредитування страхуванню надає така ознака, як зворотність страхових платежів. Проте вона стосується лише страхування життя, при якому більша частина внесків (нетто-платежі) повертається при настанні страхового випадку (дожиття застрахованого до певного строку чи у випадку його смерті). Але при майновому страхуванні, страховані від нещасних випадків та інших видів страхування виплати страхового відшкодування відбуваються лише при настанні страхового випадку і в розмірах, обумовлених договором. Економічний зміст цих виплат відрізняється від повернення страхових платежів.

Водночас, як підкреслив С.С. Осадець [13], останнім часом під впливом західної теорії вдаються до розширеного тлумачення фінансів, виокремлюючи 5 великих сфер їх функціонування: фінанси державні, фінанси галузеві. Кредит і грошовий обіг, ринок цінних паперів, страхування. Ця концепція надає фінансам широкого змісту, який виводить їх далеко за межі розподільної категорії. У цьому контексті страхування стає на один рівень із кредитом, державними фінансами, фінансами галузей, фондовим ринком.

Таким чином, страхування органічно вписується в усі блоки фінансів, а страховики виробляють специфічні страхові послуги, розподіляють грошові кошти, беруть участь в обмінних процесах, а також певною мірою забезпечують виробниче і споживче споживання. А, отже, з огляду ж на його функціональне призначення страхування належить до стадій виробництва, розподілу, обміну й споживання. Без нього неможливо ефективно забезпечувати безперервність процесу виробництва матеріальних благ, підтримувати належний рівень життя людей.

З огляду на ризикове функціонування будь-якого підприємства, концентрацію виробництва та ускладнення його технологій, ризики, пов'язані зі стихійними та техногенними аваріями та постійно зростаючим ризиковим середовищем проживання кожної людини, можна передбачити, що з кожним роком роль страхування в Україні в захисті економіки та життя людей буде швидко зростати. А якщо до цього додати державні пріоритети з переорієнтації програм соціального захисту громадян ( охорона здоров'я, пенсійне страхування) на страхові засади, як це зроблено в країнах із ринковою економікою, то перспектива посилення ролі страхування в системі соціального захисту стає очевидною [14, С.10].

Але те, наскільки буде сильним страховий ринок, його значення в економіці держави, багато що залежить від Уряду, Верховної Ради України, Держфінпослуг. Ці державні органи повинні підтримувати розвиток соціально-значимих видів страхування шляхом впровадження відповідних стимулів податкової політики, зменшення кількості обов'язкових видів страхування і посилення нагляду за їх впровадженням обов'язкового страхування, цивільно-правової відповідальності. Повинні бути створені умови для капіталізації страхової галузі на випадок приходу на вітчизняні ринки іноземних компаній, щоб мати можливість бути повноцінними конкурентами. Саме в конкуренції створюються компанії - лідери національного страхового ринку, і як наслідок цього, значно посилюється роль страхового ринку в економічних процесах у державі.

2.2 Новітні форми страхування

Найважливіша класифікаційна ознака у страхуванні - форма проведення. За цією ознакою страхування поділяється на добровільне й обов'язкове. Класифікацію страхування за формами проведення унаочнює рис.1.

Здебільшого взаємовідносини між страхувальником і страховиком будуються на добровільних засадах і оформлюються договором страхування. Згідно із Законом України "Про страхування" [1] договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Правила страхування при добровільній формі страховик розробляє самостійно для кожного виду страхування, а далі їх затверджує державний наглядовий орган у сфері страхування, видаючи ліцензію на право здійснення відповідного виду страхування.

Правила страхування визначають загальні умови і порядок здійснення конкретним страховиком того чи іншого виду добровільного страхування. Правила проведення одного й того самого виду страхування різними страховиками можуть бути істотно різними. Тому страхувальник має змогу обрати найбільш прийнятний для себе варіант страхування і, відповідно, - страховика. Страховик, у свою чергу, також має право обирати: прийняти на страхування запропонований страхувальником ризик чи відхилити його. Якщо обидві сторони досягнуть попередньої згоди, вони укладають договір, у якому конкретизуються загальні умови страхування, викладені у правилах [14, С.12].

Рис.1 Класифікація страхування за формами проведення

Добровільне страхування передбачає, що всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін.

В обов'язковому страхуванні - інша справа. Тут страхові відносини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів, якими передбачено:

- перелік об'єктів, що підлягають страхуванню;

- перелік страхових подій, винятки з них;

- максимальні страхові тарифи;

- страхові суми;

- рівень страхового забезпечення та інші суттєві моменти.

Згідно із Законом України "Про страхування" форми типового договору і порядок проведення обов'язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України. Отже, при укладанні договору обов'язкового страхування ні у страховика, ні у страхувальника практично не лишається "свободи маневру", адже всі суттєві моменти будь-якого виду обов'язкового страхування, навіть сама форма договору, заздалегідь визначені законодавчими актами.

Принцип обов'язковості однаково поширюється і на страхувальника, і на страховика. Перший має обов'язково застрахувати передбачений законодавством об'єкт, а другий не в праві відмовити йому в цьому.

За часів державної монополії, коли потреби страхувальників задовольняв єдиний страховик - Держстрах, проведення обов'язкового страхування не супроводжувалося укладанням договорів. Нині оформлення договорів страхування є обов'язковим у будь-якому випадку.

Право на здійснення обов'язкових видів страхування може отримати будь-який страховик, якщо він має відповідну ліцензію.

У Законі України "Про страхування" [1] наведено перелік 33 видів обов'язкового страхування, які здійснюються (або мають здійснюватися) в нашій країні, і встановлено, що нові види обов'язкового страхування можуть бути введені лише шляхом внесення змін у цей Закон. До складу обов'язкового страхування українським законодавством віднесено:

- медичне страхування;

- особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;

- особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

- страхування спортсменів вищих категорій;

- страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

- особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

- авіаційне страхування цивільної авіації;

- страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

- страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

- страхування засобів водного транспорту;

- страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;

- страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту (порядок та умови цього страхування визначаються спеціальним законом України);

- страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

- страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

- страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

- страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції";

- страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

- страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ";

- страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

- страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;

- страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів;

- страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;

- страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності;

- страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

- страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

- страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;

- страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

- страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;

- страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;

- страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;

- страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну;

- страхування відповідальності морського судновласника;

-страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб.

Усі види страхування, що не ввійшли до цього переліку, вважаються добровільними.

Міжнародне право і право більшості держав світу пов'язують впровадження окремих видів обов'язкового страхування з необхідністю захисту інтересів третіх осіб у разі, коли їм завдано шкоди. Тому обов'язкова форма страхування найбільш поширена у страхуванні відповідальності, а конкретніше - у страхуванні відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки. А особисте і майнове страхування проводяться, як правило, у добровільній формі.

Ефективність державного регулювання у сфері страхування багато в чому залежить від створення оптимальної системи страхового захисту на базі раціонального використання можливостей і переваг як обов'язкового, так і добровільного страхування.

2.3 Проблеми страхування в умавах фінансової кризи

Глобальна фінансова криза торкнулась усіх основних секторів економіки України. За даними Держкомстату, реальний ВВП за січень-вересень 2009 склав 82,2% до відповідного періоду 2008 року, індекс промислової продукції за підсумками 9 місяців 2009 становив 71,6%, індекс продукції будівництва за той же період - 47,6%. Підприємствами транспорту перевезено 496,8 млн. т. вантажів, що становило 71,4% від обсягу перевезень вантажів у січні-вересні 2008. Реальний наявний доход населення, визначений з урахуванням цінового фактора, за II квартал 2009 порівняно з відповідним періодом 2008 зменшився на 8,3%, реальна заробітна плата найманих працівників у серпні 2009 порівняно з липнем 2009 зменшилася на 4,2%, рівень безробіття (за методологією МОП) економічно активного населення працездатного віку в середньому за I півріччя 2009 року становив 9,9%. Фінансові результати діяльності підприємств від звичайної діяльності до оподаткування були негативними [17].

Слід зазначити, що фінансові сектори країни також зазнали суттєвих фінансових втрат. За даними [25] Національного Банку України, станом на 1. 10. 2009 у стані ліквідації перебуває 12 банків, з них 9 банків ліквідуються за рішеннями НБУ, 3 - за рішеннями господарських (арбітражних) судів. Потреби у кредитних ресурсах зростають, але вони стримуються високими відсотковими ставками; існують проблеми з поверненням депозитних вкладень; негативно впливає на економіку країни коливання обмінного курсу.

Разом з тим, ступінь погіршення стану установ фінансового ринку різниться. Якщо у банківському секторі спостерігаються проблеми депозитних вкладень, фінансової стійкості та ліквідності, на фондовому ринку - суттєвий обвал курсів цінних паперів, то у секторі страхування вплив фінансової кризи має дещо завуальований вигляд. Визначаючи страхову систему як організаційно та юридично оформлену сукупність економічних ( фінансових) відносин, що мають специфічний замкнений характер з перерозподілу грошових ресурсів з метою надання страхового захисту за ризиками, які визнані суспільством як страхові [4], розглянемо фінансовий стан двох її складових, а саме: страхового ринку та соціального страхування.

Аналізи публікацій провідних науковців та практиків щодо проблем розвитку страхового ринку свідчить, що більшість з них прогнозували деяке зниження темпів зростання надходжень страхових премій, але загалом передбачали подальший розвиток ринку страхування. До цих висновків можна дійти, аналізуючи динаміку основних фінансових показників, що характеризують страховий ринок останніми роками. Дійсно, аналіз даних 2007 та 2008 років (табл.1) свідчить, що позитивні тенденції розвитку 1996-2006 років продовжують зберігатися.

Незважаючи на значні фінансові здобутки, у страховому секторі спостерігалися й проблемні ситуації. Процеси, які існували на страховому ринку України останнім часом, а саме:

Таблиця 1 Показники розвитку страхового ринку України

№	Назва показника	2007	2008
1	Кількість страхових компаній	446	469
2	Темпи росту,%	1,085	1,052
3	Кількість страхових компаній ризикового виду страхування	381	397
4	Кількість страхових компаній зі страхування життя	65	72
5	Кількість страхових компаній з іноземним капіталом	78	82
6	Частка страхового ринку у ВВП (%)	2,5	2,6
7	Страхові премії, млн. грн.	18008,0	24009,0
8	Статутний капітал, млн. грн.

Подобные документы

• Проблеми і перспективи розвитку медичного страхування в Україні

  Короткий екскурс в історію виникнення медичного страхування в Україні, етапи його розвитку. Особливості світового досвіду медичного страхування, аналіз сучасного стану і перспектив впровадження обов’язкового державного медичного страхування в Україні.
  
  реферат [33,4 K], добавлен 05.02.2010
  

• Тенденції розвитку страхування життя в Україні

  Характеристика стану страхування життя в Україні на сучасному етапі. Динаміка зміни кількості страховиків. Проблеми, що стримують розвиток страхування життя та шляхи вирішення даної проблеми ринку. Приклади компаній-лідерів зі страхування життя.
  
  реферат [114,0 K], добавлен 04.02.2011
  

• Аналіз ринку добровільного медичного страхування в Україні

  Цілі та сутність страхування здоров’я на випадок хвороби та безперервного страхування здоров’я. Аналіз сучасного стану ринка добровільного медичного страхування в Україні, його структура та економічні суб’єкти, проблеми і перспективи його розвитку.
  
  реферат [201,3 K], добавлен 14.01.2011
  

• Сучасний стан автотранспортного страхування

  Економічний зміст та місце автотранспортного страхування, класифікація його видів та форм. Характеристика структурних складових ринку автотранспортного страхування, аналіз головних показників. Перспективи розвитку страхування автотранспорту в Україні.
  
  дипломная работа [2,6 M], добавлен 18.01.2014
  

• Формування ринку майнового страхування

  Страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки. Поняття і значення майнового страхування і його функції. Формування ринку майнового страхування. Роль і місце майнового страхування на ринку страхових послуг. Поняття страхового ринку.
  
  реферат [25,8 K], добавлен 05.11.2008
  

• Особливості добровільного страхування та його розвиток

  Сутність, функції, класифікація та правове регулювання добровільного страхування в Україні. Особливості організації та пошук шляхів його розвитку. Характеристика франшизи, суброгації, контрибуції, диверсифікації як основних принципів страхування.
  
  курсовая работа [110,9 K], добавлен 06.10.2010
  

• Соціальне та особисте страхування

  Необхідність, зміст та значення соціального страхування. Види соціального страхування. Особисте страхування та його зв'язок із соціальним страхуванням. Страхування життя, страхування додаткової пенсії. Стан розвитку особистого страхування в Україні.
  
  реферат [22,0 K], добавлен 11.05.2010
  

• Проблеми та перспективи розвитку особистого страхування в Україні

  Особисте страхування як галузь страхової діяльності, яка має на меті надання певних послуг як фізичним, так і юридичним особам, етапи його розповсюдження та сучасний стан на Україні. Проблеми та перспективи подальшого розвитку даного типу страхування.
  
  курсовая работа [640,3 K], добавлен 21.12.2013
  

• Аналіз перспектив розвитку медичного страхування на ринку страхових послуг України

  Історичні аспекти розвитку медичного страхування в Україні та його необхідність. Основні засоби підвищення ефективності функціонування системи охорони здоров'я населення в умовах ринкової економіки. Зарубіжний досвід у реформуванні української медицини.
  
  реферат [34,0 K], добавлен 18.06.2011
  

• Розвиток майнового страхування в Україні

  Фінансові показники ринку майнового страхування України. Послуги страхового підприємства ПрАТ СК "АСКО Донбас-Північний" зі страхування майна. Вирішення проблем майнового страхування в Україні загалом і на сході, зокрема. Збитковість страхової суми.
  
  курсовая работа [96,8 K], добавлен 25.05.2015
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам