Помітною в банках країн СНД є також тенденція до скорочення кількості розроблених власними спеціалістами так званих “самописних” систем автоматизації. Це зумовлено в основному підвищенням вимог до технологій та аналітики, зростанням ризиків, притаманних такій розробці, й загальносвітовими тенденціями до відокремлення неосновних видів бізнесової діяльності. Великі, складні за архітектурою, багатофункціональні системи, складні алгоритми аналітичних методик тощо - все це призводить до зростання впливу розробника програмного забезпечення на бізнес банку. Посилення вимог до програмних систем та послуг у свою чергу спонукає розробників інтенсивно їх розвивати, а також надавати дедалі більше послуг з упровадження та супроводу програмних продуктів. Деякі банки (поки що це стосується здебільшого представництв західних банків) приймають рішення щодо супроводу програмного забезпечення на рівні, близькому до аутсорсингу. Причому практично всі проблеми, повязані з функціонуванням банківського програмного комплексу, перекладаються на спеціалізовану компанію.

Серед важливих тенденцій у розвитку інформаційних технологій зауважимо також запровадження регулярного менеджменту програмно-технологічних комплексів у банках. До цього в Україні, зокрема, спонукали вимоги НБУ щодо деяких видів ризику, повязаного із зазначеними технологіями. У банках зростає розуміння комплексності цієї проблеми та значущості ролі, відведеної програмно-технологічному комплексу в досягненні загальних стратегічних цілей банківськго бізнесу. Це розуміння виявляється, зокрема, у тенденції, притаманній поки що лише банкам розвитутих країн керівник департаменту інформаційних технологій усе частіше входить до найвищих структур управління банком, бере безпосередню участь у визначенні основних шляхів його функціонування та розвитку. Ці тенденції є обєктивним відображенням ролі та значення сучасних інформаційних технологій у банківському бізнесі.

4.3. Основні задачі та вимоги до систем захисту банківських інформаційних технологій.

Керівний принцип побудови криптографічних систем передбачає врахування специфіки інформаційних процесів, які відбуваються в автоматизованих системах, що потребують захисту. Поширена класифікація цієї специфіки спирається на відмінність технологій інформаційного обміну (файлова та пакетна). Проте, шукаючи нові засоби захисту інформаційних процесів, слід зважати на ще одну важливу тенденцію сучасного розвитку інформаційних систем автоматизації банківської діяльності, а саме їх диференціацію за ознакою субєктів інформаційного обміну. Тобто з розвитком інформатизації банківської діяльності більшої значущості набувають інформаційні процеси, що здійснюються субєктами одного банку, - процеси, повязані передусім із виконанням завдань “внутрішнього життя” банку. Це, наприклад, управління персоналом, нарахування заробітної плати працівникам, внутрішній документообіг, а також внутрішня платіжна система банку тощо. Відтак дедалі злободеннішим стає питання щодо відокремлення “внутрішньої” інформації, яка циркулює в загальнодоступному інформаційному середовищі, засобами її захисту. Така ж тенденція спостерігається у світовій криптографічній практиці, яка дає приклади розробок різних технологій захисту, що уможливлюють відокремлення деяких “ приватних” зон, закритих для загального доступу, у відкритому інформаційному середовищі. Зокрема інтерес викликає застосовувана на прикладному рівні технологія SNC.

Розглядаючи таку практику відокремлення у площині відмінностей обміну банківською інформацією між різними субєктами, на нашу думку, можна говорити про внутрішню та зовнішню інформаційні системи (рис 4.1). Так, систему, що забезпечує інформаційні процеси в межах банку, означимо як його “внутрішню інформаційну систему”, на відміну від тієї інформаційної системи, що забезпечує звязок банку з іншими банками та установами, тобто “зовнішньої”. Складовими останньої є система електронних міжбанківських розрахунків (СЕП), система термінових переказів, система електронної пошти тощо. Поняття “внутрішня інформаційна система” дає змогу чіткіше окреслити специфіку предмета криптографічного захисту, який розглядається у статті на прикладному рівні.

Пропонована орієнтація на специфіку внутрішньої інформаційної системи банку як основу вибору засобів її захисту дає певні іноваційні переваги. Вони полягають, зокрема, у можливості обєднання криптографічних систем, побудованих для захисту як офлайнового, так і онлайнового обміну, тобто створенні єдиної криптографічної системи, зорієнтованої на захист усіх інформаційних процесів, що відбуваються в межах одного банку. А це становить підгрунтя для подолання технологічної різноманітності систем захисту, застосовуваних у внутрішній інформаційній системі банку, та розвязання проблеми налагодження їх взаємодії. Створюючи єдину систему захисту внутрішньої інформаційної системи НБУ, фахівці управління захисту інформації департаменту інформатизації НБУ

розробили уніфіковані програмні модулі захисту інформаційного обміну на основі стандарту GSS-API.

Рис 4.1. Внутрішня та зовнішня інформаційні системи, відокремлені системою захисту на прикладному рівні

Важлива роль підсистеми управління ключовою інформацією в системі захисту визначається її функціональним призначенням. Воно полягає у забезпеченні користувачів криптографічними ключами, за допомогою котрих здійснюються необхідні криптографічні перетворення інформації (шифрування, цифровий підпис тощо), які уможливлюють її захист.

Розробляючи підсистему управління ключовою інформацією для системи електронних платежів (СЕП), яка працює в режимі файлового обміну відповідно до підвищених вимог захисту банківської інформації, фахівці управління захисту інформації НБУ включили в неї такі додаткові елементи, як іменний генератор ключів і таблиця відкритих ключів. Іменний генератор ключів призначений для генерації криптографічних ключів, забезпечення конфіденційності передачі відкритого ключа користувача до центру сертифікації після його генерації та його автентичності при подальшій сертифікації. Призначення таблиці відкритих ключів - зберегти відкритий ключ користувача і всіх його адресатів та перешкоджати використанню несанкціонованих шляхів при інформаційному обміні. Особливістю функціонування даної конфігурації підсистеми управління ключовою інформацією є формування криптографічних ключів для робочого місця в окремих системах. З розвитком автоматизації банківської діяльності у внутрішній інформаційній системі складається ситуація, коли користувачу доводиться працювати одночасно з кількома автоматизованими системами (завданнями), а отже, застосовувати кілька таємних криптографічних ключів, що, безумовно, ускладнює його роботу. Зважаючи на це, підсистему управління ключовою інформацією для внутрішньої інформаційної системи НБУ було зорієнтовано на формування криптографічних ключів з огляду на користувача, а не на виконувані ним завдання.

Проте застосування такого, зручнішого для користувача, способу формування криптографічних ключів ускладнює саму схему управління ключовою інформацією, виконання процедур розсилання, необхідних сертифікатів, відкритих ключів користувачам і серверам застосувань та їх внесення у відповідні таблиці відкритих ключів. Вони зумовлені передусім тим, що ключова інформація не містить ознак виконуваних завдань і систем, у яких може працювати користувач. А тому автоматизація процесу розсилання сертифікатів відкритих ключів та їх відповідне внесення до таблиць відкритих ключів потребує підтримки спеціального списку відповідностей користувачів системам. У яких вони працюють. Можливість такої підтримки ускладнюється тим, що до функціонування внутрішніх інформаційних систем ставиться вимога забезпечення динамічної зміни кількості її користувачів та виконуваних ними завдань.

Напрями подальшого розвитку управління криптографічними ключами залежать від обсягу завдань, які визначатимуть її функціональні можливості. З огляду на потреби, зумовлені загальною тенденцією ширшого застосування онлайнових технологій в банківських автоматизованих системах, можна говорити про нагальність завдання побудови такої підсистеми управління криптографічними ключами, котра б відповідала вимогам (і умовам здійснення) онлайнового режиму інформаційного обміну. Воно продиктоване передусім тим, що застосування цього елемента системи захисту, який працює у режимі файлового обміну, призводить до неприйнятних ресурсних витрат за умов роботи в динамічному онлайновому середовищі внутрішньої інформаційної системи НБУ.

Врахувавши потреби технологічного поступу у визначенні функціональних можливостей нової підсистеми управління криптографічними ключами, доцільно також вжити певних заходів щодо забезпечення більшої зручності користувачам. Зважаючи на реальний рівень їхніх навичок у роботі з елементами системи захисту (в даному разі - з ключовою інформацією), слід знайти спосіб спрощення (чи уникнення) деяких процедур. Зокрема, йдеться про процедури внесення ключової інформації в таблиці відкритих ключів, адже саме у виборі необхідних для внесення криптографічних ключів криється небезпека помилкових дій. Тобто вдосконалення роботи зазначеної підсистеми з урахуванням потреб користувача потребує вирішення низки нових управлінських завдань щодо автоматизації або ж скасування складних для користувача процедур.



Рис 4.2. Функціонування вихідної підсистеми управління ключовою інформацією

Отже, йдеться про пошук такої технологічної (а відповідно - й теоретичної) основи, що дасть змогу реалізувати системний підхід до вдосконалення підсистеми управління криптографічними ключами, яка не обмежиться поточними управлінськими завданнями, а надасть її роботі нової якості. В міркуваннях щодо проектованої схеми роботи підсистеми управління криптографічними ключами візьмемо насамперед до уваги можливості, що відкриваються на шляху централізації управління, який дає змогу скоротити проміжні ланки, котрі можуть бути використані як обєкти несанкціонованого доступу, та налагодити досконаліший контроль за інформаційними потоками підсистеми управління криптографічними ключами внутрішньої інформаційної системи НБУ. А тому як альтернатива розглядається перехід від децентралізованих офлайнових елементів підсистеми управління криптографічними ключами до онлайнових, зокрема від іменних генераторів ключів до центру генерації ключів (надалі - ЦГК). Відтак можна скоротити управлінські витрати, звичайні для офлайнових інформаційних систем та небажані в онлайнових (витрати людських і часових ресурсів та обчислювальних потужностей), а крім того, знизити кількість процедур, у яких користувач бере безпосередню участь. Позитивному сприйняттю запропонованої ідеї створення потужного ЦГК, що обслуговуватиме генерацію ключів кожним користувачем із його робочого місця, сприятиме розяснення питання, чи не порушується режим захисту таємного ключа при передачі функцій його генерації якомусь просторово віддаленому від користувача центру. Відповідь на це питання значною мірою залежить від того, як тлумачиться наявність елементів довіри у криптографічних системах. Зазначимо, що фактично елемент довіри є обовязковим для переважної більшості цих систем. Насамперед він обовязковий для процедури сертифікації ключів, при виконанні якої користувач сподівається, що отримує від центру сертифікації правдиві (достовірні) сертифікати ключів. Другий, обовязковий у процедурі генерації ключів елемент довіри, полягає у переконанні користувача, що програма генерації лише йому забезпечує виключне право володіння таємним ключем. І тут не важливо, якій програмі користувач довіряє тій, що знаходиться на його робочому місці, чи розташованій на відстані від нього за умов наявності процедур взаємної автентифікації та шифрування інформаційного каналу.

Умови, що формують довіру користувача і є визначальними вимогами до ЦГК, загалом належать до традиційних завдань забезпечення захисту інформаційного звязку між двома його субєктами. Нетрадиційною в даному разі є сама ситуація, оскільки у користувача відсутній власний криптографічний ключ у момент встановлення звязку з ЦГК. А тому виникає необхідність пошуку не лише технологічного способу забезпечення зазначених вимог (взаємна автентифікація та шифрування), а й тієї яка його уможливлює.

У пошуках основ побудови центру генерації ключів увагу привернули коаліційні принципи організації субєктів інформаційного обміну для виконання криптографічних завдань унаслідок їх відповідності характеру внутрішньої інформаційної системи. Бо остання є різновидом коаліції, а користувачі - членами коаліції. Коаліційні принципи передбачають, по-перше, можливість централізованої генерації ключів в онлайновому режимі, по-друге, за їх допомогою стає можливим перенесення всіх ресурсомістких операцій на потужний центр; користувачу ж для виконання залишаються досить прості (лінійні) операції. Саме ці можливості обговорювалися вище як бажані для підсистеми управління криптографічними ключами. Оскільки в системах захисту НБУ використовується асиметричний криптографічний алгоритм RSA, увага привертається протоколу (CRSA), призначеного для коаліційних схем.

Якщо спроектувати цей протокол генерації ключів у площину розглянутої побудови онлайновогоо ЦГК, то послідовність дій, виконуваних користувачем і ЦГК, буде такою

1) користувач вибирає деяке випадкове число і;

2) ЦГК за допомогою процедури (і) робить усі складні математичні обчислення, результатом яких є експонента (е) та модуль (n) відкритого ключа користувача;

3) Користувач за допомогою процедури (і, n) робить нескладні лінійні математичні обчислення, щоб отримати експоненту таємного ключа (d).

Зазначимо, що алгоритм, за яким виконуються ці процедури, має однаковий рівень криптостійкості з використовуваною системою RSA. Але він дає змогу побудувати нову схему генерації криптографічних ключів, яка порівняно зі звичайною схемою цього процесу має такі переваги

1) якщо у звичайній схемі генератор ключів генерує і відкритий, і таємний ключі користувача, то в новій схемі таємний ключ обчислюється на робочому місці користувача. А це, по-перше, обмежує можливості щодо маніпуляцій таємним ключем користувача, а по-друге, відпадає необхідність у пересиланні його користувачу;

2) у новій схемі процес генерації ключів ініціюється користувачем за вибраним ним випадковим числом (і), що значно надійніше забезпечує його від фальсифікації криптографічних ключів порівняно зі звичайною схемою, де користувач не є фактичним ініціатором математичних обчислень, на основі яких генерується ключ.

Не деталізуючи характеристики процедури , зазначимо, що її результат n не має однозначної залежності від числа і. Тобто випадкове обрання різними користувачами одного числа в якості і не означає, що отримувані числа n будуть тотожними. Проте ймовірність генерації однакового модуля відкритого ключа існує не лише в цій моделі, а й в усіх системах RSA. А тому заборона використання однакового модуля n передбачена процедурою сертифікації відкритих ключів.

Отже, дану математичну модель можна розглядати як ефективну основу для побудови ЦГК. Проте практичне застосування цього елемента підсистеми управління ключовою інформацією спонукає детальніше опрацювати протокол CRSA, зокрема в напрямах

1) конкретизації процедури встановлення захищеного звязку між користувачем та ЦГК;

2) побудови механізму автентифікації сторін звязку;

3) забезпечення конфіденційності зберігання таємного ключа користувача.

Конкретизація процедури встановлення захищеного звязку між користувачем та центром генерації ключів передбачає зясування, в який спосіб користувач отримує відкритий ключ ЦГК в режимі конфіденційності й автентичності. Це відбудеться в момент реєстрації апаратного носія таємного ключа користувача.

Запропонований механізм автентифікації сторін звязку передбачає “пакетне” виконання двох завдань автентифікації центром користувача - до генерації ключа та користувачем центра - після генерації ключа. Виконання завдання автентифікації користувачем центра (після генерації ключа) стає можливим унаслідок наявності відкритого ключа ЦГК у користувача, за допомогою якого він може перевірити автентичність цифрового підпису повідомлення, відправленого ЦГК. Завдання автентифіікації центром користувача (до генерації ключа) здійснюється на основі інформації, наданої користувачем ЦГК. Користувач отримує цю інформацію, підписан ЦГК або його уповноваженим представником у момент отримання відкритого ключа ЦГК, тобто при реєстрації апаратного носія користувача. Щоб інформацією автентифікації не скористався зловмисник, пропонуємо вдатися до двох обмежувальних заходів. Перший дасть змогу запобігти викраденню інформації автентифікації з апаратного носія - її зашифровують за допомогою симетричного ключа, який виготовляється з індивідуального пароля користувача. Другий захід забезпечить від викрадення інформації автентифікації у момент її передачі ЦГК - її зашифровують за допомогою відкритого ключа центру.

Конфіденційності зберігання таємного ключа користувача досягають шляхом його зашифровування за допомогою симетричного ключа, що також виготовляється з індивідуального пароля користувача. Тобто для забезпечення кофіденційності передбачається застосування однакового алгоритму зберігання інформації автентифікації і таємного ключа користувача.

Наступним елементом підсистеми управління ключовою інформацією, що потребує розгляду з точки зору необхідності доопрацювання відповідно до охарактеризованої трансформації процедури генерації ключів, є процедура сертифікації відкритих ключів користувачів. Її виконання зазвичай складається з таких дій

генератор ключів надає користувачу відкритий і таємний криптографічні ключі;

відкритий ключ захищеним способом надсилається до центру сертифікації;

центр сертифікації виробляє сертифікат відкритого ключа користувача (рис 4.2., 4.3).

Рис 4.3. Функціонування проектованої підсистеми управління ключовою інформацією

У спроектованій підсистемі управління ключовою інформацією передбачається можливість сертифікації відкритого ключа користувача безпосередньо після його генерації ЦГК. У такий спосіб, по-перше, розвязується завдання забезпечення автентичності модуля відкритого ключа (n), який користувач отримує від ЦГК. Перевірка автентичності модуля відкритого ключа (n), що передує виконанню користувачем процедури , може здійснюватися перевіркою підпису ЦГК на сам модуль відкритого ключа. Проте доцільніше використовувати як засіб перевірки підпис ЦГК сертифіката, складовою якого є даний модуль. По-друге, таким чином оптимізується процес сертифікації, скорочується одна з ланок пересилання відкритого ключа до центру сертифікації ключів. А по-третє, досягається вищий рівень централізації підсистеми управління ключовою інформацією внаслідок поєднання виконання функцій генерації криптографічних ключів та сертифікації відкритих ключів єдиним центром генерації та сертифікації ключів (ЦГСК).

Досягнутий рівень централізації виконання управлінських завдань можна підвищити, якщо переглянути існуючу схему подальших дій, обєктом яких стають сертифікати відкритих ключів користувачів. А саме пропонується впровадження єдиного онлайнового центру зберігання сертифікатів (ЦЗС) замість децентралізованих таблиць відкритих ключів користувачів, за допомогою яких здійснювалася функція зберігання сертифікатів їх відкритих ключів. Функціональне призначення ЦЗС полягатиме в

отримуванні сертифікатів відкритих ключів та їх розміщенні для зберігання;

зберіганні сертифікатів та їх видачі на запит користувачів;

блокуванні (в разі необхідності) доступу до визнаних недійсними сертифікатів.

Побудова авторизованого ЦЗС, що знаходиться у безпосередньому звязку із ЦГСК, дає змогу уникнути низки складних управлінських дій, характерних для існуючої підсистеми управління ключовою інформацією. Вони зумовлені насамперед модифікацією процедури розподілу сертифікатів, які надсилаються не користувачам, а ЦЗС (для зберігання). Із запровадженням центру зберігання сертифікатів

1) зникає необхідність підтримки списку відповідностей користувачів системи, у яких вони працюють (функціональне призначення списку повязане з автоматизованим розсиланням сертифікатів відкритих ключів);

2) відпадає потреба у численних таблицях відкритих ключів, функціональне призначення яких полягало в децентралізованому зберіганні сертифікатів;

3) зникає необхідність перевірки сертифіката перед його використанням у списку недійсних сертифікатів (його функціональне призначення - запобігання застосуванню недійсного сертифіката, таємний ключ якого скомпроментовано).

Переваги нової схеми управління сертифікатами відкритих ключів полягають не лише у спрощенні чи вилученні складних процедур, а й у реалізації потреб, притаманних саме онлайновому середовищу. Наприклад, необхідність перевірки цифрового підпису до інформації, що зберігається в базі даних. Ця потреба стає актуальною при зміні криптографічного ключа користувача, за допомогою якого була підписана інформація. Вона реалізується ЦЗС, який зберігає всі сертифікати, що будь-коли надавалися користувачу.

РОЗДІЛ 5

ПРАВОВІ, СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ,

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ В БАНКІВСЬКІЙ УСТАНОВІ

5.1. Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці в установі.

Основною метою цього розділа є розробка організаційно-технічних та санітарно-гігієнічних заходів, впровадження яких виключає можливість виробничого травматизму, пожеж, забезпечує оптимальні умови праці. Створення здорових та безпечних умов праці та адекватна оцінка конкретних умов та характеру праці сприятиме обгрунтованій розробці та впровадженню комплексу заходів і технічних засобів з профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, зокрема за рахунок покращення параметрів виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу.

Спочатку я надам характеристику установи та приміщення в якому я проходила переддипломну практику.

Будівля відповідає санітарно-гігієнічними нормам, тому, що згідно з ними, вона знаходиться в санітарно-захистній зоні, яка озеленена, адже саме зелені насадження повною мірою можуть виконувати роль захисних барєрів від виробничого пилу, газів, шуму, випромінювань.

На зовнішній межі санітарно-захистної зони зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих чинників не перевищують їх допустимих нормативів (ГДК, ГДР).

Велике значення з санітарно-гігієнічної точки зору має благоустрій території, що включає озеленення, обладнання тротуарів, майданчиків для відпочинку, занять спортом та ін. Озеленені ділянки складають 10...15% загальної площі підприємства. Споруда відповідає основним вимогам до будівель викладених в СНиП 2.09.02-85.

Для оброблення та захисту внутрішніх поверхонь конструкцій приміщень від дії шкідливих речовин та вологи використована керамічна плитка, стійка штукатурка, олійна фарба, які допускають миття поверхонь. Підлоги повинні бути теплими, неслизькими, щільними, легко очищуватись.

Обєм виробничого приміщення на одного працівника згідно з санітарними нормами складає не менше 15м³, а площа приміщення - не менше 4,5 м². Приміщення, де розташовані електрощитове, вентиляційне, компресорне та інші види обладнання підвищеної небезпеки постійно зачинени на ключ з тим, щоб в них не потрапили сторонні працівники. З метою запобігання травматизму у виробничих приміщеннях застосовується попереджувальне пофарбування будівельних конструкцій, устаткування трубопроводів, а також знаки безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76.

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови), під яким розуміють умови внутрішнього середовища приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури поверхонь, що оточують людину та інтенсивності теплового (інфорачервоного) опромінення.

Незважаючи на те, що параметри мікроклімату приміщень можуть змінюватись, іноді навіть значно, температура тіла людини залишається постійною (36,6 С). Властивіть організму людини підтримувати тепловий баланс із навколишнім середовищем називаються терморегуляцією. Кількість тепла, що утворюється в організмі людини залежить від фізичних навантажень, а рівень тепловіддачі - від мікрокліматичних умов, головним чином, температури повітря (табл. 5.1)

Таблиця 5.1

Кількість тепла та вологи, що виділяється однією людиною

Виконувана робота	Тепло, Вт	Волога, г/год
	Повне	Явне	При 10 С	При 35 С
	При 10 С	При 35 С	При 10 С	При 35 С
У стані спокою Фізична Легка Середньої важкості важка	160 180 215 290	93 145 195 290	140 150 165 195	2 5 5 10	30 40 70 135	115 200 280 415

Можливості організму пристосовуватись до метеорологічних умов є однак не безмежні. Верхньою межею терморегуляції людини, що знаходиться у спокою, прийнято вважати 30-31С при відносній вологості 85% чи 40С відностій вологості 30%. При виконанні фізичної роботи ця межа значно нижча. На сьогодні основними нормативними документами, що регламентують параметри мікроклімату виробничих приміщень є ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88. Для цього є системи вентиляції. Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам.

Вентиляція класифікується за такими ознаками

1) за способом переміщення повітря - природна, штучна (механічна та суміщена (природна та штучна одночасно);

2) за напрямком потоку повітря - припливна, витяжна, пропливно-витяжна;

3) за місцем дії - загальнообмінна, місцева, комбінована;

4) за призначенням - робоча, аварійна.

На нашому підприємстві вентиляція природна та штучна, і вони відповідають наступним санітарно-гігієнічним вимогам

1) створює в робочій зоні приміщень нормовані метеорологічні умови праці (температуру, вологість і швидкість руху повітря);

2) повністю усуває з приміщень шкідливі пил, пари та оерозолі;

3) не створює на робочих місцях протягів чи різкого охолодження;

4) доступні для керування та ремонту під час експлуатації;

5) не вносе в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування із суміжних приміщень.

Штучна вентиляція - це кондиціонування повітря, створення та автоматичне підтримування в приміщенні заданих або таких, що змінюються за певною програмою метеорологічних умов, які є найбільш сприятливими для працівників чи для нормального протікання технологічного процесу. На нашому підприємстві є тількі місцеві кондиціонери, вони мають малу продуктивність і встановлюються в невеликих приміщеннях. Вони працюють на зовнішньому повітрі за припливною схемою.

Системи опалення на нашому підприємстві являють собою комплекс елементів, необхідних для нагрівання приміщень у холодний період року. До них належать теплопроводи та нагрівальні прилади (радіатори). Системи опалення можна поділити на місцеві та центральні.

Центральне опалення відповідає основним санітарно-гігієнічним вимогам. Основні переваги цієї системи рівномірне нагрівання приміщення; можливість централізованого регулювання температури теплоносія (води); відсутність запаху гару, при осіданні пилу на радіатори; підтримання відносної вологості повітря на відповідному рівні (повітря не пересушується); виключення опіків від нагрівальних приладів; пожежна безпека.

Наступним розглянемо питання освітлення.

Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму в цілому, отже для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. В моєму випадку на підприємстві світле пофарбування інтерєру, завдяки цьому збільшується кількість відбитого світла, та рівень освітленості підвищується на 20-40%, різкість тіней зменшується, покращується рівномірність освітлення. Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними та якісними показниками. До основних кількісних показників належать світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість. До якісних показників зорових умов роботи можна віднести фон, контраст між об'єктом і фоном, видимість.

Отже для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам

1) створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

2) забезпечувати достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

3) не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

4) бути достатнім для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

5) бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Але у моєму випадку в кредитному відділі недостатня кількість освітлення. Розрахунок цього та міри щодо його нормалізації розглянемо далі у розділі 5.3 “Розробка заходів з охорони праці”.

Таблиця 5.2.

Параметри санітарно-гігієнічних умов праці

№ п/п	Параметри	Фактичне значення	Норматив з державним стандартом	Відповідність фактичним значенням нормативу
1	Температура повітря в перехідний період, С	22 С	23С	Відповідає
2	Відносна вологість, %	75%	75%	Відповідає
3	Швидкість руху повітря, м/с	0,1	0,1	Відповідає
4	Запиленість, мг/м3	0,2	0,2-0,4	Відповідає
5	Освітленість, лк	342,66	400	Відповідає
6	Рівень шуму, дБл	45	50	Відповідає

5.2. Техніка безпеки та протипожежна профілактика

Вимоги щодо конструктивних та планувальних рішень об'єктів, а також інших питань забезпечення їхньої пожежо- та вибухобезпеки значною мірою визначаються категорією приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Визначення категорії приміщення проводиться з урахуванням показників пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів, що там знаходіться (використовуються) та їх кількості. Відповідно до ОНТП 24-86 приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяються на пять категорій (А, Б, В, Г, Д).

Якщо проаналізувати всі приміщення на підприємстві то їх можна віднести до категорії В - це горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться, або використовуються, не відносяться до категорій А та Б.

Згідно з категоріями приміщень визначають вимоги до конструктивних та планувальних рішень будівель, споруд, приміщень та до їх вогнестійкості. Категорії приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою на стадії проектування визначають розробники технологічного процесу згідно з нормами технологічного проектування ОНТП -24-86 та відомчими нормами технологічного проектування. Для діючих підприємств категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою можуть визначатися технологами самих підприємств, організаціями, що мають відповідних фахівців та дозвіл (ліцензію) органів державного пожежного нагляду. Категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки, а також клас зони за правилами улаштування електроустановок, в тому числі для зовнішніх виробничих і складських дільниць, повинні бути позначені на вхідних дверях до приміщення, а також на межах зон всередині приміщення та назовні.

Виробниче обладнання має бути пожежо-і вибухонебезпечним. Воно не повинно створювати небезпеки в результаті дії вологості, сонячної радіації, механічних коливань, високих і низьких тисків і температур, агресивних речовин і мікроорганізмів.

Гарячи поверхні повинні теплоізолюватися, і допустима температура поверхні ізоляції не повинні перевищувати 35С - для приміщень особливо небезпечних і підвищеної небезпеки згідно з ПУЕ і 45С - для приміщень без підвищеної небезпеки.

З огляду на наявість у банку електронно-обчислювальної техніки і компютерів, з метою забезпечення універсальної захищеності устаткування, на підприємстві знаходяться для оснащення даного приміщення два вогнигасника пінних типу ВХП-10 та один порошковий вогнегасник типу ВП-5.

В приміщенні яке я розглядаю, установлено декілька компютерів та принтер. Ксерокс знаходиться в окремій кімнаті, тому що він виділяє багато електромагнітних випромінювань, тому в приміщенні окрім кондиціонера встановлено додаткову витяжку.

Адміністративно-громадський контроль за охороною праці в нас здійснюється за такою схемою не рідше 1 разу на місяць в обсязі кожного робочого місця головним інженером з охорони праці.

Ефективність контролю залежить від відповідного метрологічного забезпечення, що включає методи та засоби (прилади) вимірювання параметрів шкідливих та небезпечних факторів виробництва, визначення безпеки обладнання і технологічних процесів.

5.3. Розрахунок - аналіз штучного освітлення в приміщенні.

У інвестиційному відділі банку з розмірами А= 5 м, У = 5,6 м і висотою Н = 2,7 м установлені три світильники типу “Астра” з лампами розжарювання типу БК потужністю 60 вт. У кожному світильнику встановлено 4 лампи. Коефіцієнти відбиття світлового потоку від стелі, стін і підлоги відповідно рівні Рcm=70%, Рс = 30%, Рn = 10%. Затінення робочих місць немає. Визначимо величину освітленості робочих місць, якщо відомо, що при роботі з компютером і документами нормативна величина освітленості Ен = 400 лк.

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним. Природне освітлення поділяється на бокове (одно- або двостороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване - поєднання верхнього та бокового освітлення.

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний в процесі роботи напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.

При перевірці відповідності освітленості в приміщення нормативному освітленню, коли відома кількість світильників, ламп, їхній тип і потужність, фактичну освітленість у приміщення визначаємо за формулою

Е_ф = ((N * F_л * n * ) / (S * z * k₃)) лк,

Де N = 3 - число світильників,

F_л = 875 - світловий потік лампи,

N = 4 - число ламп у світильнику,

S = 28 м₂ - площа освітлюваного приміщення,

Z = 1,15 - коефіцієнт нерівномірності освітлення для ламп розжарювання,

k₃ - коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості через забруднення і старіння лампи, значення k₃ приймаємо рівним 1,3 для ламп розжарювання за СНіП ІІ-4-79,

- коефіцієнт використання освітлювальної установки.

Для визначення необхідно знати тип світильника, індекс приміщення і коефіцієнт відбиття світлового потоку від стелі, стін і підлоги. Так як тип світильника і коефіцієнти відображення світлового потоку відомі, то для визначення необхідно розрахувати значення індексу приміщення і

І = (А * В) / ((h_n * (A + B)),

Де А і В - відповідно довжина і ширина приміщення в метрах,

h_n - висота підвісу, що визначається висотою приміщення (Н, м), відстанню від світильника до стелі (h_c, м) і висотою умовної робочої поверхні (h_р = 0,8 м) за формулою

h_n = Н - h_c - h_р = 2,7 - 0,3 - 0,8 = 1,6 м.

Підставляємо отримані значення h_n у формулу для визначення індексу приміщення і знаходимо

І = (5*5) / (1,6 * (5+5)) = 1,56.

Визначаємо коефіцієнт використання освітлювальної установки, що дорівнює = 0,55. Підставляємо всі знайдені величини у формулу для Еф

Е_ф = (875 * 3 * 4 * 0,55) / (28 * 1,15 * 1,3) = 137,96

Оскільки отримана величина Е_ф Е_н, для досягнення нормативної освітленості в кредитному відділі необхідно або збільшити кількість світильників, або збільшити потужність ламп.

Збільшимо потужність ламп до - 100 вт, та кількість світильників до 4 штук. Тоді

Е_ф = (1630 * 4 * 4 *0,55) / (28 * 1,15 * 1,3) = 342,66 лк.

Це теж є меньшим ніж нормативна освітленість, тоді збільшимо кількість світильників до 5 штук. Тоді

Е_ф = (1630 * 5 * 4 *0,55) / (25 * 1,15 * 1,3) = 428,33 лк.

Таким чином, при збільшенні потужності ламп до -100 вт, та кількості світильників до 5 штук, рівень освітленості в приміщенні Е_ф відповідає нормативному значенню.

Після проведення досліджень щодо умов праці та відповідність досліджуваного приміщення санітарно-гігієнічним нормам, нормам з техніки безпеки та пожежної безпеки, можемо зазначити, що об'єкт дослідження практично відповідає усім нормам, зокрема освітлення. Для цього в практичній частині я знайшла пропозицію з усунення цього недоліку, тобто потрібно збільшити потужність ламп та кількість світильників, щоб рівень освітленості в приміщенні відповідав нормативному значенню. У цьому розділі я ознайомилась з умовами праці, станом техніки безпеки, пожежної безпеки, а також із заходами з охорони праці.

ВИСНОВКИ

В даній роботі було висвітлено теоретичні основи інвестицій та їх роль в умовах трансформації економічної системи України; узагальнено комплексний аналіз виконання інвестиційних операцій банками України; розглянуто шляхи вдосконалення банківських інвестицій на сучасному етапі розвитку банківської системи України; дослідження впровадження нової технології трансформації пасивів для подальшого фінансування інвестиційних ресурсів; визначено використання інформаційних систем і технологій у банківській сфері; висвітлено правові, соціально-економічні, організаційно-технічні питання охорони праці в банківській установі та розробка заходів з охорони праці.

Українські банки в сучасній ситуації шукають шляхи, форми і методи участі в інвестиційних процесах в економіці, керуючись не тільки намаганням отримати дохід, а й інстинктом самозбереження, тому що руйнівні процеси в економіці не відповідають інтересам розвитку банків.

Важливу роль в активізації інвестиційної діяльності українських банків може відіграти інституційна добудова банківської системи шляхом створення Українського банку реконструкції та розвитку, який здійснював би довгострокову кредитну підтримку інвестиційних проектів, та Земельного (Іпотечного) банку. Ухвалення Верховною Радою Земельного кодексу - лише перший крок на шляху налагодження системи іпотечного кредитування. На часі доопрацювання й розгляд законопроектів та відомчих нормативних актів, що визначатимуть механізми функціонування іпотечного ринку. Потребує змін і чинний Закон України «Про банки і банківську діяльність», який не чітко регламентує особливості створення й діяльності спеціалізованих банків, зокрема іпотечних.

Отже, завдання підвищення ролі банків в інвестиційних процесах в Україні має вирішуватися як комплексна загальноекономічна проблема. І тут не досить спонтанних гасел про виведення коштів із тіньового обігу чи повернення банків обличчям до виробництва тощо. Йдеться про активізацію макроекономічних стимулів - зменшення податків на виробничу діяльність і фонд заробітної плати, вивільнення від оподаткування (можливо, часткове) прибутків банків і підприємств, що спрямовуються у виробничі інвестиції, правовий захист інтересів банків як кредиторів, створення гнучкої та ефективної інституційної системи мобілізації і розміщення позикових капіталів.

На мій погляд, для серйозних зрушень у напрямі інвестицій банків у виробництво, останні, повинні володіти достатніми гарантіями повернення їх кредитних інвестицій, що потребує реального зміцнення інститутів державної, акціонерної і приватної власності. Структуризація банків у ринкові субєкти зачіпає конституційні економічні відносини власності на банківський капітал. Учать у капіталі банків різних комерційних структур, а також приватних осіб розширює соціально-економічну базу контролю за їх діяльністю і робить банківську систему стійкішою, забезпечуючи диверсифікацію власності на банківський капітал.

На мою думку, необхідно забезпечити принципово інший підхід до інвестування економіки, який би опирався на потенціал грошової системи держави. Оволодіння цим підходом дозволить економіці знайти оптимальну величину банківських інвестицій на покриття бюджетного дефіциту.

Основою для визначення масштабів такої дії повинно слугувати співвідношення між кількістю грошей, яка є в обігу, і вартістю важливого національного продукту, котре оцінюється на рівні 6% для ринкової економіки з розвинутим грошовим господарством.

Нині, коли НБУ не має досвіду агрегування грошової маси, видається доцільною орієнтація на агрегати грошової маси, прийняті в зарубіжній практиці. Однак потрібно врахувати специфіку структури грошової маси України, в якій основне місце ще займають готівкові гроші в обігу, кошти на розрахункових, поточних і термінових вкладах юридичних осіб, на вкладах населення в Ощадбанку. Інші компоненти грошової маси перебувають на стадії нового механізму господарювання, розвитку відповідних видів рахунків і операцій банків. Сукупність показників грошової маси з урахуванням специфіки кожного з них, на мій погляд, дасть змогу охопити всі параметри грошового обігу, включаючи і безпосередньо повязані з розширенням банківських інвестицій, і таким чином здійснити комплексну якісну оцінку тенденції їх розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України “Про промислово-фінансові групи в Україні” // Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 23. - С. 88.

Закон України “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сетрифікати” від 19 червня 2003 року №979-IV // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2003. - № 10 - С. 3-24.

Бюлетень НБУ. - 2002. - №11. - С. 80.

Аналіз діяльності банків України за 9 місяців 2003 року та проблеми забезпечення їх сталого розвитку // Вісник НБУ. - 2003. - № 12. - С. 2 - 25.

Анисимов А. В. Коалиционные схемы с ключами общего доступа // Кибернетика и системный анализ. - 2001. - №1. - С. 3 - 17.

Анісімов А. В. Алгоритмічна теорія великих чисел. Модулярна арифметика великих чисел. - Київ. Академперіодика, 2001. - С. 136 - 150.

Бандурин А. В., Чуб Б. А. “Инвестиционная стратегия корпорации на региональном уровне. - М.: Наука и экономика, 1998.

“Банківська справа”. Журнал - 2004. - № 1.

Блауг М. “Єкономическая мысль в ретроспективе”. -М.:Наука, 1994

Большой экономический словарь / Под ред. А. Н. Азрилияна, - 2-е изд., доп. и перераб. - М.: Институт новой экономики, 1997 г.

Бочаров В. В. Инвестиционный менеджмент (управление инвестициями). - М., 1995. - С. 57.

Бочаров В. В. “Финансово-кредитные методы регулирования рынка инвестиций” - М.: Финансы и статистика, 1993. - С. 8.

Брегель Є. Я. “Денежное обращение и кредит капиталистических стран. - М.: Финансы, 1973.

Васюренко Л., Глущенко В. “Інвестиційна програма: економічна природа та сутність” // Банківська справа - 2003 - № 2.

Вожжов А. Депозити до запитання у формуванні стабільної і керованої ресурсної бази банків// “Вісник НБУ”. - 2002. - № 11. С. 5 - 7 .

Вожжов А. П., Сухомлинов Е. А. “Трансформація змінної частини поточних пасивів комерційного банку до складу керованих ресурсів // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - Випуск 99.

Вожжов А. П., Хохлов В. В. “Стабілізація змінної частини поточних пасивів короткостроковими запозиченнями на міжбанківському ринку // Вісник Дн-вського державного фінансово-економічного інститутут. - 2002. - №1. - С. 124-129.

Вожжов А. П. “Формування ресурсів комерційних банків // Фінанси України. - 2003. - №1. С. 166-129.

Економіка України у 2001 році // Урядовий курєр. - 2003. - № 15. - С. 6.

Ендовицкий Д. А. “Комплексный анализ и контроль инвестиционной деятельности: методология и практика” / Под ред. проф. Л. Т. Гиляровской. - М.: Финансы и статистика, 2001.

Экономика предприятия / Под редакцией Ф. К. Беа, Э. Дихтла, - М.: ИНФРА-М, 1999 г.

Жидецький В. Ц. “Основи охорони праці”, Львів: Афіша - 2000 рік. Третє видання - доповнене.

Журавель С. А. “Економіка та держава” - 2004 - №3. С. 22-25.

Запорожець З. “Сучасні тенденції у сфері банківських інформаційних технологій” Вісник НБУ, березень, 2004 рік.

Інвестиційний клімат в Україні / За ред. Гайдуцького П. А. - К., Т-во “Знання”, КОО, 2002.

Инвестиционное проектирование: практическое руководство по экономическому обоснованию инвестиционных проектов / Под науч. ред. С. И. Шумилина. - М.: Финстатинформ, 1995.

Інститути спільного інвестування: проблеми перехідного періоду // Цінні папери України. - 1999. - № 37. С. 1.

Калюжний В. “Роль державних витрат та інвестицій у ринкових економіках // Вісник НБУ - 2003 - №9.

Кейнс Дж. “Общая теория занятости, процента и денег” - М.: Прогресс, 1978.

Коласс Б. “Управление финансовой деятельностью предприятия. Проблемы, концепции и методы. - М.: Финансы: ЮНИТИ, 1997.

Лукянов Д. Побудова протоколу централізованого управління ключовою інформацією в онлайновому режимі // Вісник Киівського університету. Сер.: Фіз. - мат. Науки. - 2003. - Вип. 1.

Лукянов Д. Технології SNC та SSF в розбудові захисту інформації автоматизованих систем банківської діяльності // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи інформації в Україні. - 2002. - Вип. 5. - С. 110 - 114.

Луців Б. Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій. - Тернопіль “Єконом-думка” & “Карт-Бланш”, 2001. - С. 122 - 131.

Ляхова О. Учать українських банків у лізиновому бізнесі // Вісник НБУ. - 2001. 0 №6. - С. 44.

Матук Ж. “Финансовые системы Франции и других стран”. - М.: Инфра-М, 1994.

Миркин Я. М. Банковские операции. Часть 3. Инвестиционные операции банков. - М., 1996. - С. 80.

Михайлова Е. В., Рожков Ю. В. “Финансово-кредитные методы регулирования инвестиционных рынков” -Л.: ЛФЭИ, 1991.

Мороз А. М., Савлук М. І., Пуховкіна М. І. та ін. Банківські операції: Підручник/ За ред. проф. А. М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2000.

Мусіна Л. “Основні засади переходу до економіки знань: перспективи для України” // Економіка і прогнозування - 2003 №3.

“Основи охорони праці” під редакцією М. П. Купчика, М. П. Гандзюка, Київ: Основа 2000 рік.

Панова Г. С. “Кредитная политика коммерческого банка” - М.: ИКЦ “ДИС”, 1997.

Піскун І. П. “Охорона праці: Практикум”, Суми: Университетська книга - 2000 рік.

Полунеев Ю. О новой стратегии ЕБРР в Украине и некоторых уроках прошлого // Зеркало недели. - 2002. - № 32. - С. 11.

“Посадові інструкції з охорони праці (професіонали)”, Київ: С.В.Д. Трейдінг - 2001 рік.

Романенко Л. Ф. “Фінанси України” - 2003. - № 5. - С. 99-105.

Синки Дж. “Управление финансами в коммерческих банках. - М.: Catallaxy, 1994.

Степанов Д. В., Федоренко В. Г. “Страхування як складова частина інвестиційного процесу. // Економіка України. - 2000. - № 12.

Степанов Д. В., Федоренко В. Г. Інвестиції як механізм виходу з кризи // Антикризове управління підприємством: проблеми та шляхи вирішення в умовах України.: Сб. наук. праць, додаток №2(17) до наук. журн. “Персонал”, №6 (66), - 2001.

Степанов Д. В., Федоренко В. Г. та ін. До питання про іноземні інввестиції в Україні. // Бюлетень про приватизацію. -2001. - № 1(101). С. 19 - 21.

Татаренко Н.О., Поручник А. М. “Теорії інвестицій” - К.: КНЕУ, 2000 рік.

Украинская инвестиционная газета. - 2002. - № 44. - С. 16.

Управление проектами / Под общ. ред. В. Д. Шапиро. - СПб.: ДваТри, 1996 год.

Федоренко В. Г., Степанов Д. В., Степанова В. В. та інші “Розвинення фінансово-банківської сфери - шлях до удосконалювання інвестиційної політики” // Фондовий ринок. - 2001. - №2. - С. 12-16.

Федоренко В. Г., Чувардинський О. Г., Степанов Д. В. “Міжнародні і правові аспекти інвестиційної діяльності в Україні”. К.: Наук. світ, 2003. - С 505.

Федоренко В. Г., Іткін О. Ф., Степанов Д. В. “Інвестиційні процеси в промисловості України” К.: Наук. світ, 2001 рік. - С. 447.

Федоренко В. Г., Степанова В. В. “Шляхи підвищення інвестиційної діяльності в Україні” “Видавництво “Аспект-Поліграф”, 2003. - С. 724.

Федоренко В. Г., Чувардинський О. Г., Іткін О. Ф. та ін. Міжнародні і правові аспекти інвестиційної діяльності в Україні: Монографія / За наук. ред. Федоренко В. Г. - К.: Наук, світ, 2002. - С. 505.

Финансово-кредитный словарь. Том 1. -М.: Финансы и статистика, 1984.

Шарп У., Александер Г., Бейли Дж. Инвестиции: Перевод с англ. - М.: ИНФРА. - М, 1997. - С. 10.

Шелудько Н. М. “Фінанси України” - 2003 - № 8 - С. 121-125.

Рецензія

на дипломну роботу з теми:

“Інвестиційна політика банку та шляхи підвищення її ефективності”

студентки групи 53-БС-3

Харківського банківського інституту

Української академії банківської справи

Докшиної Олени Миколаївни.

У роботі розглянуто пункти: інвестиції та їх роль в умовах трансформації економічної системи України; особливості щодо прийняття управлінських рішень щодо інвестиційних та іноваційних процесів в Україні; сучасні проблеми банківського інвестування. Висвітлено роль комплексного аналізу виконання інвестиційних операцій банками України; організаційно-економічна сутність інвестиційної діяльності банків; шляхи вдосконалення банківських інвестицій на сучасному етапі розвитку банківської системи України; впровадження нової технології трансформації пасивів для подальшого фінансування інвестиційних ресурсів, детально розкриті правові, соціально-економічні організаційно-технічні питання охорони праці в банківській установі. Належним чином приділено увагу використанню інформаційних систем і технологій у банківській сфері.

Дипломна робота має певну цінність. Робота свідчить про високий рівень загальної економічної підготовки студента, її вміння самостійно мислити, аналізувати зібрану інформацію, і творчо вірішувати поставленні завдання.